Регулювання лізингового та валютного ринку в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

1. Роль кредиту в становленні ринкової економіки України

2. Лізинг в Україні, стан та перспективи розвитку

3. Валютний курс: основи його формування та регулювання

Використана література

1. Роль кредиту в становленні ринкової економіки України

Виконання кредитом певних функцій, які є проявом його сутності, дає змогу йому відігравати надзвичайно велику роль у розвитку економіки і суспільства в цілому. Роль кредиту характеризується результатами застосування для економіки в цілому і населення зокрема. Кредит впливає на процеси виробництва, реалізації і споживання продукції, а також на сферу грошового обороту. Одним із проявів ролі кредиту виступає його вплив на безперервність процесів виробництва і реалізації продукції. Завдяки наданню позикових коштів для задоволення тимчасових потреб відбуваються “припливи” і “відливи” коштів позичальників. Це сприяє подоланню затримки відтворювального процесу, забезпечує безперервність і сприяє його прискоренню. Кредит відіграє важливу роль у задоволенні тимчасової потреби в коштах, яка може бути обумовлена сезонністю виробництва і реалізації певних видів продукції. Використання позикових коштів дозволяє створювати сезонні запаси і здійснювати сезонні витрати підприємств відповідних галузей народного господарства.

Значна роль кредиту і в розширенні виробництва. Позикові кошти сприяють збільшенню запасів і витрат, що необхідні для розширення виробництва і реалізації продукції; використовуються для збільшення основних фондів. Кредиту сфері грошового обороту забезпечує надходження готівки та їх вилучення з обороту через банки на кредитній основі. Таким чином, кредит відіграє важливу роль в утворенні коштів для готівкового і безготівкового обороту і забезпечує безперебійність безготівкового.

Слід мати на увазі, що роль кредиту, сфера його застосування не є незмінними, стабільними. Із зміною економічних умов в країні відбувається і зміна ролі кредиту та сфери його застосування. Особливо важлива роль кредиту в умовах функціонування неповноцінних грошей, грошей нерозмінних на дорогоцінний метал. Це пов'язане із збільшенням грошової маси при функціонуванні неповноцінних грошей на основі кредитних відносин. Виходячи з того, що в сучасних умовах інфляція є постійним явищем в економіці, зростає роль кредиту в цих умовах. Регулювання грошової маси в обороті здійснюється за допомогою кредиту, що забезпечує підтримку стабільної купівельної спроможності грошової одиниці.

Зміни в умовах розвитку економіки, в зв'язку з переходом від адміністративно-командної до ринкової економіки посилює роль комерційного, іпотечних кредитів. Це в свою чергу дає можливість застосовувати кредит як додаткове джерело капіталовкладень. Збільшення і розвиток акціонерного капіталу викликали розширення кредитних операцій з цінними паперами і особливо кредитування під заставу цінних паперів.

Таким чином, слід виділити напрями, в яких зростає роль кредиту:

1) перерозподіл матеріальних ресурсів в інтересах виробництва і реалізації продукції за допомогою надання позик і залучення коштів юридичних і фізичних осіб;

2) вплив на безперервність процесів відтворення через надання кредитів;

3) участь у розширенні виробництва через видачу позикових коштів на поповнення основного капіталу та лізинговий кредит;

4) економне використання позичальниками власних і позичених коштів;

5) прискорення споживачами отримання товарів, послуг за рахунок використання позикових коштів;

6) регулювання випуску в обіг та вилучення з нього готівкових грошей на основі кредитних відносин і забезпечення безготівкового грошового обороту платіжними засобами.

Позитивна роль кредиту проявляється шляхом проведення ефективної грошово-кредитної політики, яка в сучасних умовах, головним чином, полягає у використанні жорстких заходів з регулювання обсягу кредитних і грошових операцій. Особливо важливе значення має підтримка стабільності і стійкості національної грошової одиниці і захист інтересів позичальників та кредиторів.

У 1991р. було легалізовано комерційний. З 1995 р. після випуску облігацій внутрішньої державної позики обсягу набув державний кредит. З 1996р. Поступово відновлено кредитування населення. У 2000 р. уперше почали надаватись кредити талановитій молоді на період навчання у вищих закладах.

Незважаючи на кризові явища підприємства усе ж таки поступово почали виходити з кризи і відновлювати виробництво. Першими з кризового становища вийшли підприємства галузей зі швидким оборотом капіталу. Поступово припинилось падіння обсягів виробництва, а з 2000 р. почалось його зростання.

Щодо ролі кредиту, то кредит впливає на процеси виробництва, реалізації і споживання продукції, а також на сферу грошового обороту. Кредит відіграє важливу роль у задоволенні тимчасової потреби в коштах, яка може бути обумовлена сезонністю виробництва і реалізації певних видів продукції.

Значна роль кредиту і в розширенні виробництва. Позикові кошти сприяють збільшенню запасів і витрат, що необхідні для розширення виробництва і реалізації продукції.

Дедалі більшого значення набуває кредит у забезпеченні населення якісним житлом, побутовою технікою, створенні можливостей для отримання освіти та задоволення інших соціальних потреб. Але поки він тут використовується вкрай недостатньо.

Важливу роль відіграє кредит в економії витрат обігу. З його допомогою вдається скорочувати витрати на виготовлення, випуск в обіг, перевезення, облік, зберігання грошових знаків, бо значна їх частина взагалі не потрібна. З допомогою кредиту також прискорюється обіг засобів обігу, особливо при застосуванні сучасних інформаційних технологій. Економія витрат обігу досягається й за рахунок того, що при розвинутих кредитних відносинах зменшується потреба створювати резервні фонди на рівні господарюючих суб'єктів і держави.

Через дефіцит власного капіталу для України на сучасному етапі має велике значення розвиток кредиту у міжнародній сфері, зокрема кредитні відносини з Міжнародним валютним фондом, Міжнародним банком реконструкції та розвитку, Європейським банком реконструкції та розвитку, іншими міжнародними фінансово-кредитними інституціями. Уже зараз ряд українських банків і суб'єктів господарювання тісно співпрацюють з багатьма банками зарубіжних країн. Завдяки своєму геоцентричному положенню в Україні за певних умов та при відповідних зусиллях міг би сформуватись один із потужних світових фінансових центрів.

У ринкових умовах знижується роль контрольної функції банків, які значно менше використовуються державою для контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємств. Проте зростає роль кредиту в його контрольній функції. Адже несвоєчасне повернення кредиту тягне за собою "штрафні" проценти, а його неповернення може призвести до банкрутства підприємства. Це спонукає позичальника досить обережно ставитися до залучення кредиту у свій господарський оборот, а якщо кредит отримано, то так господарювати, щоб своєчасно його повернути.

У емісійній функції кредит на сучасному етапі розвитку економіки передусім повинен відігравати антиінфляційну роль. Для цього монетарна політика має бути досить виваженою.

Безумовно, з розвитком ринкових відносин в Україні роль кредиту у суспільстві підвищуватиметься. З виходом економіки з економічної кризи зростатимуть доходи населення - основного суб'єкта формування кредитних ресурсів, поліпшиться фінансовий стан господарюючих суб'єктів та конкурентоспроможність їх продукції на внутрішньому і світовому ринку, зміцніють українські банки, зросте довіра до України з боку іноземних кредиторів та інвесторів тощо. Все це сприятиме прискоренню розвитку України і скорішому входженню її у європейський і світовий простір.

2. Лізинг в Україні, стан та перспективи розвитку

Лізинг - це форма інвестування, один з каналів надходження засобів до підприємств. Лізинг дає нові можливості використання досягнень НТП і є новішою формою матеріально-технічного забезпечення суб'єктів господарювання. Лізинг забезпечує доступ до передової техніки і найкращих світових технологій не лише в періоди економічного зростання у різних країнах, а й, що є дуже важливим для нашої держави, в умовах уповільнення темпів зростання.

Особливе значення розвиток лізингових послуг в Україні має для держави, яка при цьому отримує такі переваги: пожвавлення інвестиційної активності, мобілізація фінансових коштів саме під інвестиційні проекти, гарантоване їх використання для переоснащення виробництва. Держава через використання механізмів стимулювання лізингової діяльності може значно зменшити бюджетні витрати на фінансові інвестиції, сприяти збільшенню виробничого й експортного потенціалу країни, а також розвитку малого й середнього бізнесу. У світовій практиці лізингові послуги широко використовуються та є однією з форм капітальних інвестицій у виробництво.

Лізинг, як ключова точка зростання, позитивно впливає на соціально-економічний розвиток інфраструктури всієї економіки. Як специфічна форма інвестиційної діяльності, лізинг сприятливо впливає на інвестиційну привабливість країни. Тому саме лізинг можна розглядати як один з найдієвійших способів виходу з сучасної фінансово-економічної кризи.

В Україні, як форма товарного кредитування, лізинг перебуває на початкових етапах формування, а ринок лізингових послуг має великий потенціал. Лізинг, що є однією з форм кредитування економіки, грає досить важливу роль у економіках розвинених країн і значна частка капітальних інвестицій здійснюється саме через лізингове фінансування.

В Україні до 2005 року частка лізингу в інвестиціях була порівняно низькою через диспропорційний розвиток фінансового ринку країни - розвивався фактично банківський сегмент, всі інші сегменти фінансового ринку через відсутність відповідної законодавчої бази та достатнього політичного впливу регуляторів зростали за остаточним принципом. У 2006-2007 рр. частка лізингу в інвестиціях значно зросла через зростання популярності послуги і прихід нових потужних міжнародних компаній на ринок.

Український лізинговий ринок розвивався досить успішно, особливо в І половині 2008 р. Покращенню його конкурентоздатності посприяв вихід нових гравців на ринок, а також підвищення обізнаності про лізинг як метод фінансування для українських компаній, що прагнуть залучити довготермінові інвестиції. Лізинг почав формувати сильну альтернативу середньо- та довготермінового банківського фінансування, створюючи переваги для українського бізнесу.

Проте, у ІІ половині 2008 р. почався спад лізингового ринку, породжений, головним чином, кредитною кризою. У зв'язку з кризовими явищами на фінансових ринках і в економіці загалом, погіршення доступу до кредитних ресурсів (що є основним джерелом фінансування лізингових операцій), падіння платоспроможності підприємств, призупинення інвестиційних проектів, у 2008-2009 рр. спостерігався спад темпів росту лізингового ринку. Це пояснюється тим, що галузь лізингу однією з перших діагностувала негативні зміни в економіці: від погіршення умов залучення ресурсів на початку 2008 року до перших ознак системного погіршення платіжної дисципліни клієнтів через кризу ліквідності, що охопила країну у жовтні 2008 року і продовжується до сьогодні.

Нестача джерел фінансування та швидке скорочення платоспроможного попиту у 2008 р. посприяло збільшенню лізингових активів до 6,9 млрд. грн. із загальним об'ємом нових продуктів в розмірі 9,98 млрд. грн. Разом з тим, в 2008 р. загальна кількість нових лізингових угод збільшилась до 9 766 одиниць (+ 491), хоча середній об'єм лізингових операцій зменшився до 1,02 млн. грн. (-0.8 млн. грн. в порівнянні з 2007 р.).

Станом на 31.12.2010 до переліку фінансових установ унесено інформацію про 209 юридичних осіб - лізингодавців та про 43 фінансові компанії, що надають послуги фінансового лізингу.

Протягом січня - грудня 2010 року фінансовими компаніями та юридичними особами, які не мають статусу фінансових установ, але можуть згідно із законодавством надавати фінансові послуги, укладено 3 012 договори фінансового лізингу на суму 2,6 млрд. грн.

Вартість об'єктів лізингу, що є предметом договорів, укладених протягом 2009 року, становить 6,2 млрд. грн. Вартість чинних договорів фінансового лізингу на кінець ІV кварталу 2011 року складає 27,2 млрд. грн.

Нестабільна економічна ситуація в державі вплинула і на терміни дії лізингових угод. Якщо раніше лізингоотримувачам було під силу укладати довготермінові лізингові угоди, то останнім часом більшість укладають короткотермінові угоди. Довготермінові угоди стають дедалі ризикованішими та економічно не вигідними.

Рівень розвитку лізингових послуг у країні визначають:

- нормативно-правове регулювання ринку лізингу;

- державна підтримка;

- макроекономічні умови;

- стан інвестиційного ринку;

- можливості бухгалтерського й податкового обліку.

Незважаючи на перспективність цього бізнесу для всіх причетних суб'єктів, порівняно зі світовим ринком частка України є мізерною, оскільки є дуже багато проблем, які гальмують розвиток цього ринку. Протягом останніх років український ринок лізингових послуг зростає, але країна майже не використовує його переваг і можливостей.

Проблемами, які гальмують цей процес є: недосконалість законодавчого забезпечення; запровадження з 01.01.2004 року закону України «Про фінансовий лізинг» визначило лише правові рамки для операції з фінансового лізингу; не сформованість на загальнодержавному рівні політики щодо перспектив лізингу; недостатня інтеграція у міжнародне законодавче поле щодо лізингу; несприятливий податковий клімат; відсутність податкових пільг при здійсненні фінансування лізингових операцій; незначні терміни дії лізингових угод; недостатність кваліфікованих кадрів у сфері лізингу та низький рівень обізнаності з питань лізингу серед представників малого та середнього бізнесу; недостатня фінансова стійкість лізингодавців; виражена тенденція вітчизняного лізингового ринку до залежності від імпорту; слабкий розвиток інфраструктури ринку та відсутність інформації й реклами щодо лізингових послуг; обмеженість можливостей залучення коштів для фінансування лізингових операцій, недосконалість структури джерел фінансування лізингових операцій.

Аналізуючи ринок лізингових послуг в Україні треба відзначити вразливість ринку лізингових послуг в Україні до впливу кризових явищ в економіці, хоча переваги лізингу над банківським кредитом стають особливо відчутними у кризових умовах.

В аналізованому періоді відзначено стрімкий ріст лізингових послуг в Україні з домінуванням, проте, коротко- та середньотермінових угод. У структурі лізингового портфеля домінують транспорт, виробниче обладнання, сільськогосподарська техніка, комп'ютерна техніка та телекомунікаційне обладнання. Удосконалення лізингового законодавства поряд із покращенням взаємної поінформованості суб'єктів ринку лізингових послуг.

Державне регулювання ринку фінансового лізингу повинно здійснюватися шляхом:

- удосконалення законодавчої бази; розвитку системи гарантій і страхування предметів лізингу;

- розробки комплексу заходів для збільшення іноземних інвестицій під програми лізингу;

- посилення зацікавленості банків через систему пільг у довгостроковому кредитуванні лізингових угод ведення державного реєстру фінансових установ та ведення обліку юридичних осіб, які не є фінансовими установами й мають можливість за законом надавати фінансові послуги;

- розробки та затвердження нормативно-правових актів, обов'язкових для виконання учасниками ринку лізингу, контролю за їх виконанням;

- здійснення контролю за достовірністю інформації, що надається учасниками ринку лізингу; нагляду за діяльністю лізингодавців;

- застосування уповноваженими державними органами заходів впливу за порушення чинного законодавства з питань лізингу;

- організації при обласних лізингових центрах відділів з формування бази даних про попит та пропозицію на обладнання і устаткування;

- забезпечення прозорості та відкритості ринку лізингу;

- запобігання монополізації та створення умов для розвитку добросовісної конкуренції на ринку лізингу, забезпечення рівних можливостей для доступу до ринку лізингових послуг;

- зміцнення та динамічний розвиток вітчизняного ринку лізингу, підтримання довіри до нього та сприяння його інтеграції в європейський та світовий ринки лізингу.

Держава повинна бути зацікавлена у розвитку лізингу, оскільки він є інвестиційним механізмом, що сприяє оновленню техніки та технологій, зростанню конкурентоспроможності економіки, зменшенню енергоємності та матеріалоємності виробництва, зростанню екологічної та технічної безпеки виробництва, покращенню умов праці, розвитку малого та середнього бізнесу.

Для розвитку і вдосконалення лізингу в Україні потрібно передусім усунути нормативно-правові перешкоди на правовому рівні та в самому механізмі його фінансування. За оцінками фахівців, практика вітчизняного лізингу виявила суттєві недоліки й загальну не адаптованість українського законодавства до сучасних різновидів бізнесу, які практикуються в країнах з розвиненою ринковою економікою, особливо, це стосується питання їхнього оподаткування.

3. Валютний курс: основи його формування та регулювання

Валютне регулювання посідає провідне місце в економічній політиці держави. Залежно від мети, валютне регулювання може стимулювати або стримувати економічний розвиток у країні та, відповідно, впливати на стан окремих секторів, галузей та підприємств, а також на місце держави на світовому ринку. У сучасних умовах економічної глобалізації валютний курс стає одним з основних комплексних макроекономічних показників, який впливає не лише на зовнішньоекономічну діяльність країн, а й загалом на соціально-економічний розвиток.

Розбалансованість валютного ринку, негативне сальдо торговельного балансу, високі темпи інфляції свідчать про те, що на сьогодні залишається невирішеною проблема проведення ефективної валютно-курсової політики і визначення оптимального рівня валютного курсу. Для вирішення цих проблем необхідним є вибір оптимальної системи регулювання валютного курсу в сучасних умовах. В умовах девальвації національної валюти - гривні - набуває актуальності визначення оптимальної системи регулювання валютного курсу, яка буде збалансовувати взаємодію господарської системи держави зі світовою економікою.

Валютна політика є важливим фактором здійснення впливу як на рівень внутрішніх цін, так і на загальний стан платіжного балансу країни, її конкурентоспроможність на зовнішніх ринках. Це є наслідком того, що величина валютного курсу визначає ціну товарів і послуг на зовнішньому ринку і ціну імпортованих товарів і послуг на внутрішньому. Регулювання валютного курсу гривні є дуже важливим та відповідальним заходом і повинно залежати від конкретної ситуації, у якій перебуває країна, і враховувати стратегічні цілі її розвитку.

Визначаючи систему регулювання валютного курсу, НБУ намагається тримати під контролем стабільність гривні, що є одним із головних завдань НБУ відповідно до Закону України "Про Національний банк України", адже зміна валютного курсу національної грошової одиниці неоднозначно впливає на стан поточного рахунку платіжного балансу. Існування правил валютного регулювання завжди відзначалося як важлива складова державного регулювання. Деякі розвинені країни виявили свою перевагу в тому, що лібералізували валютне регулювання, але могли це зробити тільки завдяки тому, що їхні валюти були такі стабільні та торговельно-спроможні, що ці валюти взагалі не потребували впровадження жодних правил валютного регулювання. Водночас, у ринковій економіці валютний курс визначається на валютному ринку, а тому досить складно піддається регулюванню.

Під валютно-курсовою політикою треба розуміти складову частину валютної політики, що представляє собою законодавчо закріплені повноваження Національного банку із здійснення комплексу заходів у сфері регулювання, контролю й адміністрування валютного курсу, спрямованого на забезпечення його ефективної динаміки, для досягнення цілей грошово-кредитної політики держави. Вона реалізується через державне регулювання валютного курсу і спрямовується на стабілізацію курсових змін, а також підвищення або зниження валютного курсу відповідно до її цілей та задач. Варто зазначити, що валютно-курсова політика не розглядається як самостійний компонент програмних документів, а реалізується як складова валютної політики у межах заходів загальної монетарної політики.

Щодо поняття "валютний (обмінний) курс", то це вартість грошової одиниці однієї країни, що виражена у валюті іншої країни, групі валют або міжнародних грошових одиницях. Таким чином, обмінний курс є одним із найбільш важливих елементів національної валютної системи, оскільки його рівень відображає динаміку основних макроекономічних показників розвитку країни і він сам може активно впливати на їх зміну. Своєю чергою, встановлення обмінного курсу, відповідно до чинних правил і норм валютного регулювання, називається валютним котируванням.

Котирування може передбачати встановлення валютного курсу або на законодавчому рівні у вигляді офіційного курсу Національного банку, або на основі ринкових механізмів, під впливом співвідношення попиту і пропозиції. Виділяють два методи котирування валют: прямий і зворотний. Пряме котирування передбачає вираження одиниці іноземної валюти у певній кількості національної валюти.

Наприклад, в Україні один долар США прирівнюється до певної кількості гривні. Саме пряме котирування використовується у більшості країн світу. Зворотне котирування - це прирівнювання одиниці національної валюти до певної кількості іноземної валюти. Цей метод використовується у Великій Британії, де один фунт стерлінгів виражається у певній кількості дол. США. Використання цих методів не впливає на рівень обмінного курсу, а лише змінює форму його вираження.

Отже, згідно з класифікацією Міжнародного валютного фонду, існують такі види систем регулювання валютного курсу:

1) режим фіксованого валютного курсу;

2) режим плаваючого валютного курсу;

3) проміжний режим валютного курсу.

Режим фіксованого валютного курсу передбачає встановлення Національним банком обмінного курсу національної валюти до певної іноземної валюти або системи валют, відповідно, за обмеженої грошово-кредитної політики. До основних його переваг можна віднести те, що для країн із високим рівнем інфляції фіксований обмінний курс може стати дисциплінуючим фактором внутрішньої економічної політики і сприяти підвищенню довіри до національної валюти.

Також цей режим визначає стабільність і передбачуваність результатів зовнішньоекономічної діяльності. До основних вад можна віднести: неможливість гарантувати, що курс залишиться незмінним протягом тривалого періоду, підтримання валютного курсу на заданому рівні обмежує Національний банк у реалізації інших цілей монетарної політики і потребує нагромадження значних обсягів золотовалютних резервів і, зазвичай, не відображає реальної вартості валюти, оскільки не реагує на зміни економічної ситуації та рівня інфляції в країні. За режиму плаваючого валютного курсу визначальним фактором курсоутворення є попит та пропозиція на національну та іноземну валюту.

Розрізняють вільний, обмежений та керований плаваючий курс. У сучасних умовах цей режим для України має більше вад, ніж переваг, а саме: непередбачуваність валютного курсу та спекуляції на валютному ринку (наприклад, прихід у країну спекулятивних інвесторів, які мають на меті заробити на коливанні національної валюти) і, як наслідок, може відбутися відповідне формування громадської думки, що плаваючий курс гривні рівносильний слабкій валюті.

Це продемонстрували події за жовтень 2010 р., коли рекордно збільшився попит на долар. За цей період українці купили іноземної валюти на 3,2 млрд. дол., а продали - всього на 1,34 млрд. дол. Останній раз наші співвітчизники з таким "апетитом" купували валюту в кризовому листопаді 2008 р. Тоді вони скупили на 2,3 млрд. дол. більше, ніж продали, що призвело до значної девальвації національної валюти (гривня втратила близько 40 % своєї вартості). Але якщо два роки тому більшість громадян стояли в чергах і були переконані в неминучому краху гривні (прогноз, 15 грн за долар, вважався помірним), то зараз очікування девальвації - це тільки одна з причин, але не головна. Ще одним із недоліків є не прогнозованість зовнішньоторговельних та інвестиційних потоків. У міру стабілізації ситуації на грошово-кредитному ринку, Національний банк України повинен уживати додаткових заходів щодо зменшення спекулятивного попиту на іноземну валюту.

Щодо переваг, то для України - це розширення можливостей Національного банку в забезпеченні різних цілей монетарної політики, наприклад, стимулювання економічного зростання завдяки прискоренню інфляції та навпаки, що також дасть змогу контролювати інфляцію. На сьогодні Національний банк використовує режим керованого плавання, який полягає у цілеспрямованій зміні вартості національної валюти, зазвичай, у бік девальвації. Як поєднання двох зазначених вище систем, існує проміжний режим валютного курсу. Він представляє поєднання як державного регулювання, так і ринкової кон'юнктури.

Але більшість провідних економістів і фахівців центральних банків різних країн дотримуються думки, що в умовах глобалізації економічних процесів із високим ступенем інтеграції фінансових ринків дедалі більшого поширення набувають лише режими плаваючого та фіксованого валютного курсу.

Нині в Україні ведуться напружені дискусії щодо застосування оптимальної системи регулювання валютного курсу. Важливо також зауважити, що необхідно визначитися, для досягнення якої макроекономічної мети має використовуватися один із режимів. Для вибору потрібного режиму існують певні критерії, які пов'язані із структурними та інституційними характеристиками економіки.

Перший, як базовий, критерій - рівень розвитку ринкових відносин та ступінь відкритості економіки, що давало змогу б ефективно розподіляти ресурси та забезпечувати автоматичне відновлення економічних балансів.

Вступ України до Світової організації торгівлі теж зумовив відкритість економіки. Згідно з цим критерієм, можна визначити, що він є аргументом на користь фіксованого валютного курсу.

Другий критерій - ступінь дестабілізації економіки. На цьому етапі відбувається економічна криза (зростання безробіття, прискорення темпів інфляції, знецінювання вкладів населення тощо) в Україні, отже більш прийнятним буде використання режиму фіксованого валютного курсу.

Третім критерієм є рівень золотовалютних резервів країни. У липні 2010 р. золотовалютні резерви НБУ становили на 31 липня 30,8755 млрд дол.

Варто зазначити, що з початку 2010 р. (у січні-липні) золотовалютні резерви НБУ збільшилися на 16,5 %. Це пов'язано із значними валютними інтервенціями НБУ задля стабілізації валютного ринку. Оскільки золотовалютні резерви залишаються на нормальному рівні, то це є фактором вибору плаваючого курсу.

Четвертим, одним із найпоширеніших критеріїв, який в цьому випадку сприяє фіксації валютного курсу, є масштаб економіки. Чим більш диверсифіковане виробництво та міжнародні зв'язки, які при цьому менш об'ємні, порівняно з внутрішніми товарно-грошовими потоками, тим меншими є для економіки зовнішні ризики.

П'ятий критерій - диверсифікація експорту, яка визначає структуру зовнішньої торгівлі та обсяг валютних надходжень. Цей процес є актуальним для нашої країни, тому що за січень-листопад 2010 р. негативне сальдо становило більш ніж 6,8 млрд. дол. за даними Держкомстату. Таким чином, девальвація національної валюти може не сприяти істотному збільшенню експорту через високу залежність від імпорту, а девальвація веде до подорожчання імпорту. До того ж експорт України не є конкурентоспроможним, товари з низькою доданою вартістю (металургійна, хімічна промисловість) надто схильні до кон'юнктурних впливів. У цих умовах більш доцільним було б використання плаваючого курсу.

Шостий критерій - рівень інфляції. Він визначає вибір режиму валютного курсу в тому разі, якщо спостерігається істотна різниця між темпами зростання цін у країні та ціновою динамікою її головних зовнішньоторговельних партнерів. В Україні індекс інфляції за 11 місяців 2010 р. становив 8,2 % (за даними Держкомстату). Це є один із найбільших показників серед усіх країн Європи, тому з огляду на цей фактор можна визначити, що було б ефективнішим використання фіксованого валютного курсу.

Останній, сьомий критерій - можливість отримання зовнішніх позик для збільшення валютних резервів або здійснення стабілізаційних заходів. Особливу роль відіграє співпраця Національного банку з Міжнародним валютним фондом, яка позитивно впливає на стабілізацію курсу. Наявність можливості надання нашій державі зовнішніх позик розглядається як аргумент на користь використання плаваючого валютного курсу.

Отже, на основі зазначених вище критеріїв можна визначити, що Україна повністю не готова перейти до класичного (вільного) режиму плаваючого курсу. На короткотерміновий період, в умовах фінансової кризи та дестабілізованого валютного ринку, цілком необхідно повернутися до обмеженого плаваючого курсу, тобто встановити офіційний валютний курс гривні в досить вузькому валютному коридорі.

У свою чергою, НБУ повинен гарантувати валютний курс у рамках оголошеного коридору. Також Національному банку потрібно розробити і впровадити інструментарій хеджування валютних ризиків - похідних інструментів, що дають змогу купувати і продавати валюту, заздалегідь прописавши в контракті вартість та обсяги угоди (форварди і ф'ючерси). У довготерміновій перспективі, за умови стабілізації економіки та валютного ринку, сповільнення темпів зростання інфляції (не більше ніж 10 %), можливий перехід до режиму вільного плаваючого валютного курсу, використовуючи при цьому досвід провідних зарубіжних країн. Валютна лібералізація не повинна бути самоціллю, оскільки це не відповідає інтересам нашої держави.

кредит лізинг валютний

Використана література

1. Закон України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997 № 723/97-ВР. - http://zakon.rada.gov.ua.

2. Брус С.І. Розвиток ринку лізингових послуг в Україні / С. І. Брус // Фінанси України. - 2008. - № 11. - С. 75-95.

3. Онищук Я. В. Розвиток лізингу в Україні / Я. Онищук // Фінанси України. - 2007. - № 7. - С. 106-112.6

4. Галєтова К. Український лізинговий ринок протягом нестабільного 2008 р. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.leasing.org.ua.

5. Іваненко Р. Лізингова індустрія в Україні. Все про Лізинг в Україні. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.leasing.org.u.

6. Лапчук Б.Ю. Валютна політика: навч. посібн. / Б.Ю. Лапчук. - К.: Вид-во "Знання", 2008. - 212 с.

7. Ільіна С.Б. Гроші та кредит: навч. посібн. / С. Б. Ільіна, В. П. Шило, В.І. Кисла, Н.І. Шрамкова. - К.: Вид-во "Професіонал", 2007. - 363 с.

8. Кораблін С.О. Валютно-курсова політика України: стабілізаційні ефекти та можливі перспективи розвитку / С.О. Кораблін // Фінанси України. - 2009. - № 9. - С. 112-124.

Размещено на Allbest.ru