Організація непрямого оподаткування підприємства на прикладі ДП "Охтирське лісове господарство"

5. Надання податкових пільг. Пільги істотно впливають на здійснення регулюючої функції податків і можуть надаватися окремим платникам податків, а також визначатися для окремих об'єктів оподаткування.

6. Застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства суб'єктами господарювання. Штрафні санкції застосовуються за таких порушень: неподання або несвоєчасне подання необхідних документів, форм звітності до податкової адміністрації; несплата в установлений термін податків та інших обов'язкових платежів державі; приховування об'єктів від оподаткування, умисне заниження суми податку. При цьому регулююча функція податку залежатиме від розміру фінансових санкцій та джерела їх сплати.

1.4 Непрямі податки у податковій системі, їх переваги та недоліки

У фіскальній теорії та практиці завжди найбільший інтерес викликала класифікація податків за критерієм форми оподаткування. Вона характеризує всю їх сукупність, і на її основі краще розкриваються сутність та зміст податку як економічної категорії. Застосування такого поділу на практиці, при законодавчому затвердженні доходів від прямих та непрямих податків з подальшим їх розподілом на доходи від кожного податку, що входить до тієї чи іншої групи, може бути основою для оперативного реагування на фінансові труднощі в особливих ситуаціях для забезпечення фіскальних потреб держави. У сучасній бюджетній практиці цей поділ не використовується. Він зберігся в науковій та навчальній літературі. Об'єктивні труднощі при визначенні критеріїв такого поділу стримують масштаби його практичного використання.

Поділ податків на прямі і непрямі пов'язують з методом їх встановлення. У літературі стверджується, що саме цей поділ відомий фактично з появою наукових досліджень у галузі фінансів та податків. Прямі податки безпосередньо пов'язані з характеристиками платника: ними обкладаються фізичні та юридичні особи, а також їхні доходи, а непрямі - з діяльністю, якою займається платник податків, тому ними обкладаються ресурси, види діяльності, товари та послуги. Однак існує принципова відмінність прямих податків, які орієнтовані на обкладення доходів підприємництва чи населення, від непрямих, які спрямовані на кінцеве споживання.

Як прямі, так і непрямі податки мають свої характерні особливості (табл. 1.1).

Прямі податки:

- платить і несе на собі одна особа;

- включаються в ціну на стадії виробництва у виробників;

- стягуються за декларацією і за кадастрами;

- стягуються з виробництва цінностей: доходу і майна.

З цього випливає, що прямі податки - це податки, які стягуються внаслідок придбання і накопичення матеріальних благ лежать від масштабів об'єкта оподаткування. Вони розподіляють податковий тягар так, що ті, хто має вищі доходи, платять більше.

Таблиця 1.1 Особливості прямих і непрямих податків

Показник	Непрямі податки	Прямі податки
Складність визначення податкового зобов'язання	Відносно прості розрахунки	Відносно складні розрахунки
Реакція платників податків на обкладання податками	Стійкі надходження в бюджет поза прямою залежністю від динаміки доходів	Відносно нестійкі надходження в бюджет, зумовлені динамікою доходів підприємств і громадян
Характер оподаткування	Відносно регресивне	Відносно прогресивне
Можливість перекладання податків	Велика	Менша

Непрямі податки:

- сплачує одна особа, а податкове навантаження несе інша;

- включаються у ціну тільки на стадії реалізації як надбавка до ціни товару;

- стягуються за тарифами;

- стягуються зі споживання цінностей: витрат і користування речами.

Отже, непрямі податки - це податки, які не залежать від доходів або майна окремого платника, а визначаються розміром споживання. Непрямі податки включаються в ціни як надбавка (або складова), і їх сплачує кінцевий споживач. Переважно їх сплачують платники, які більше споживають, тобто ті, які мають більші доходи.

Як свідчать історичні факти, пряме оподаткування виникло раніше, ніж непряме.[41]

Непрямі податки відіграють значну роль у формуванні доходів держави та податковому регулюванні. Історично основним видом непрямих податків був акциз, коли об'єктом оподаткування, як правило, виступала вартість товарів, що мали певну специфічну особливість (тютюн, алкогольні напої, предмети розкоші), або рівень споживання яких значно залежав від зміни цін. Сьогодні в більшості країн у підакцизні групи товарів включено: алкогольні напої, тютюнові вироби, бензин, легкові автомобілі, коштовності, інші предмети розкоші. Розвиток непрямого оподаткування призвів до появи податку з обороту (своєрідною універсального акцизу), який у деяких країнах трансформувався у податок з продаж або податок на додану вартість.

У світовій фіскальній практиці непрямі податки, що звичайно називаються податками на споживання, включають три основних види: податок з обороту, податок з продаж, які використовувались у практиці розвинених країн до 1950 р., а потім і податок на додану вартість (ПДВ), що замінив у багатьох країнах перші два види і сьогодні є провідним непрямим податком. У Західній Європі бюджет формується наполовину з непрямих податків. Зберігаючи переваги інших податків на споживання, ПДВ значною мірою звільнений від їх основних недоліків. Теоретично він являє собою частку (%) від вартості, що додана на кожній стадії виробництва та обігу. Залишаючись багаторазовим, ПДВ перебуває у прямій залежності від, реального внеску кожної стадії у вартість кінцевого продукту, а отже, зберігає можливості держави впливати на всі стадії відтворення.

Загальними рисами, що відокремлюються фахівцями як основні і дають право на виділення цих податків в особливу групу податків на споживання, є те, що всі вони спрямовані на кінцеве споживання, несуть фіскальну навантаженість без будь-яких подальших установок щодо використання отриманих сум. Ці особливості мають суттєве значення при вирішенні питань формування податкової системи в будь-якій країні.

Виходячи з характеру торговельної діяльності, непрямі податки поділяються на три групи (рис. 1.1):

- акцизи і фіскальні монополії, які використовуються у внутрішній торгівлі;

- мито на товари, яке використовується у зовнішній торгівлі.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1 Класифікація непрямих податків

Оскільки, непрямі податки включаються в ціну товарів і послуг, їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів, а податковий тягар падає на ті групи населення, які характеризуються більш високим рівнем споживання. Їхні види залежать від особливостей ціноутворення, і звідси випливає розподіл податків.

Саме непрямі податки є однією з причин зростання цін на споживчі товари і сплачуються споживачами побічно у вигляді більш високої плати за товари. Тобто, ознакою непрямих податків є завуальована від справжніх платників форма вилучення частини їх доходів.

Непрямі податки за своїм змістом мають регресивний характер: чим більший дохід, тим менша питома вага непрямих податків у доході споживача, і навпаки: чим менший дохід, тим більша питома вага цих податків. Таким чином, непрямі податки є найбільш соціально несправедливими.

До акцизів відносять непрямі податки, які встановлюються у вигляді надбавки до ринкової ціни. Вони характерні для систем ринкового ціноутворення, коли держава майже не втручається у цей процес, а тільки встановлює надбавку до ціни, що характеризує дохід, який вона забирає від обсягу реалізації товарів. Залежно від методики встановлення надбавки розрізняють фіксовані і пропорційні ставки акцизів.

Сутність фіскальної монополії полягає у встановленні державою такої ціни, яка забезпечувала б їй певні надходження. Фіскальна монополія виражає прибуток держави від реалізації монопольних товарів. Вона може бути повною або частковою. При частковій держава монополізує тільки процес ціноутворення або ціноутворення і процес виробництва певних товарів, або ціноутворення і реалізацію. При повній монополії держава залишає за собою виняткове право на виробництво і реалізацію окремих товарів за встановленими нею цінами. Об'єктом фіскальних монополій завжди були найбільш масові споживчі товари: сіль, алкогольні напої, тютюн, сірники тощо.

Особливим видом непрямих податків є мито, яке встановлюється при ввезенні, вивезенні та транзиті товарів через кордон держави. У практиці оподаткування існують різні форми мита: статистичне, фіскальне, протекціоністське, антидемпінгове, преференційне, вирівнювальне.

Непрямі податки, як і прямі, мають свої переваги і недоліки (рис. 1.2). Розглянемо основні з них.

До переваг непрямих податків належать:

- збільшення доходів держави при зростанні населення та його добробуту;

- регулярність і швидкість надходжень до бюджету;

- вирівнювання міжрегіонального розподілу доходів, оскільки споживання майже рівномірне в територіальному розрізі;

- стримуючий вплив на споживання товарів, шкідливих для здоров'я, і підвищення моральності населення;

- можливість впливу держави на розвиток виробництва і сфери послуг;

- зручність, яка полягає у тому, що при цьому має місце близькість до місця внесення, відсутність втрати часу при внесенні, вони не мають примусового характеру, не потребують накопичення певних коштів.

Однак не можна абстрагуватись і від тих недоліків, що негативно впливають на податкову систему через необґрунтоване використання непрямих податків. Найбільший недолік - це відсутність безпосередньої залежності від розміру доходів платників, регресивний характер. Ще К. Маркс вважав податки на споживання податками на бідних, а тому гостро їх засуджував. Групи осіб з низьким рівнем доходу як податок у ціні споживчих товарів сплачують більшу частку свого доходу порівняно з високоприбутковими групами. Тому проблема забезпечення ефективності введення цих податків повинна враховувати величину диференціації населення за рівнем доходів та відносну частку низькооплачуваних категорій населення.

Соціальна несправедливість непрямих податків може певною мірою нейтралізуватися державою шляхом вилучення товарів першої необхідності з кола оподатковуваних. Але виникає суперечність: адже швидкість надходження податків, стабільність і рівномірність забезпечуються саме оподаткуванням товарів широкого вжитку. Тому державі необхідно якнайповніше врахувати інтереси усіх членів суспільства, прийти до компромісного розподілу податкового тягаря.

У сучасних умовах вплив непрямих податків на підвищення цін, крім негативності саме цього фактора, достатньо обґрунтовано вважають джерелом розвитку інфляційних тенденцій.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.2 Переваги та недоліки непрямих податків

Крім того, не менш істотним недоліком непрямих податків слід вважати обмежені можливості їх використання для стимулювання виробництва. Деякі можливості стимулювання закладені в непрямих податках щодо регулювання структури споживання, однак їх реалізація перебуває у безпосередньому зв'язку з відпрацьованістю механізму визначення та стягнення. Практика переконливо свідчить, що не завжди регулювання споживання шляхом непрямих податків має наслідком лише позитивні результати.

Саме тому характерною рисою податкових систем сучасних розвинутих держав є поєднання прямих та непрямих податків. На основі їх оптимальної структури значною мірою може бути розв'язане те глибоке протиріччя цільових установок, що стоять перед податковою системою. Відмінність полягає у їх співвідношенні. За дослідженнями фахівців, в останні два десятиріччя загальна картина прямого і непрямого оподаткування у розвинених капіталістичних країнах мала такий вигляд:

- прямі податки переважають у Голландії, Данії, Люксембурзі, Канаді, Новій Зеландії, Швейцарії, Австрії, США, Японії; підвищення їх ролі відбулося у Великобританії, Німеччині, Фінляндії, Канаді, Японії та США;

- непрямі податки переважають у Норвегії, Франції, Австралії; Італії, Ірландії, Греції, Іспанії; підвищення їх ролі відбувалося в Австралії, Італії та, особливо, у Швеції.

Зазначимо, що основним фактором, який визначає співвідношення між прямими та непрямими податками є життєвий рівень основної маси населення. Низький рівень об'єктивно обмежує масштаби прямих податкових надходжень з доходів юридичних та фізичних осіб. Таку закономірність ілюструють дані таблиці 1.2.

Однак існує й інший фактор - національні особливості окремих країн, що зумовлюють наявність різних стереотипів відносно тих чи інших податків. Так, у групі розвинутих країн чітко виділяються такі, де частка непрямих податків у загальних податкових надходженнях у межах 28-35% (Японія, США, Канада), і ті, де ці величини сягають 45-55% (Англія, Німеччина, Італія, Франція). Якщо, наприклад, в Італії частка непрямих податків знизилась в аналізованому періоді більше ніж на 13%, то у Франції; де історично перевага надавалась непрямим податкам, таке скорочення становило лише 9,3 %.

Таблиця 1.2 Взаємозв'язок частки непрямих податків у загальних податкових надходженнях та розмірів ВВП на душу населення

Обсяг ВНП на душу населення (дол. США)	Кількість країн, що включені в групу	Частка непрямих податків на споживання в загальних податкових надходженнях
Країни, щ розвиваються
100 і нижче	20	68
101-200	11	64
201-500	19	64
501-850	9	50
Розвинені країни (вище 850)	15	32

Практика використання прямого та непрямого оподаткування в інших країнах світу доводить неприпустимість їх протиставляння без ґрунтовного дослідження соціально-економічних умов, що склалися в державі, етапів історичного розвитку, які пройшла податкова система. Ще А. Сміт та Д. Рікардо висловили думку про доцільність та необхідність комбінації прямих та непрямих податків при формуванні податкової системи. Проблема полягає у знаходженні меж оптимального співвідношення між цими двома, вкрай необхідними структурними елементами системи оподаткування, і вона має розв'язуватись, виходячи, насамперед, з властивих цим податкам переваг та недоліків.

2. ОРГАНІЗАЦІЯ НЕПРЯМОГО ОПОДАТКУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ

2.1 Організаційно-економічна характеристика господарства

Державне підприємство «Охтирське лісове господарство», створене на підставі наказу Міністерства лісового господарства України від 31.10.1991 р. № 133 «Про організаційну структуру управління лісовим господарством України», засноване на державній власності, належить до сфери управління Державного комітету лісового господарства України та входить до сфери управління Сумського обласного управління лісового та мисливського господарства. Свідоцтво про державну реєстрацію від 27.09.2007 р., номер запису 16191050006000012. Форма власності - державна. Код ЄДРПОУ - 00992898. Місцезнаходження підприємства Сумська область, Охтирський район, Пологівська сільська рада, урочище Ківшар 1.

Підприємство створено з метою: ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів; охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду на території мисливських угідь, наданих у користування підприємству.

Основними напрямками діяльності ДП «Охтирського лісгоспу» є: проведення заходів з відновлення лісів, підвищення їх продуктивності, створення насаджень із швидкоростучих і технічно цінних порід; здійснення заходів із заміни малоцінних низькопродуктивних насаджень на високопродуктивні, заліснення малопродуктивних земель та реалізація послуг по лісовідновленню та створенню нових лісозахисних насаджень на договірних умовах; організація лісонасінневої справи і лісових розсадників та реалізація лісового насіння, сіянців і саджанців; збереження та посилення захисних властивостей лісів, лісонасаджень, що виконують захисні, водоохоронні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі та рекреаційні функції; поліпшення стану і підвищення продуктивності лісів; охорона лісів і захисних лісонасаджень від незаконних порубів, пошкоджень, самовільного сінокосіння, випасання худоби в заборонених місцях та інших лісопорушень, притягнення до адміністративної відповідальності лісопорушників та стягнення з них збитків відповідно до чинного законодавства; охорона лісів і захисних насаджень від пожеж, здійснення протипожежних заходів, захист лісів від хвороб та шкідників; ведення мисливського господарства, контроль за веденням мисливського господарства всіма користувачами та контроль за дотриманням правил полювання, видача щорічних контрольних карток обліку добутої дичини і порушень правил полювання.

Підприємство є юридичною особою. Веде самостійний баланс, має розрахунковий, валютні та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням. ДП «Охтирський лісгосп» несе відповідальність за своїми зобов'язаннями усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з чинним законодавством. Підприємство має право укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем в загальному, господарському та третейському судах.

Майно підприємства становлять основні фонди та оборотні засоби, кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Статутний фонд підприємства утворюється Органом управління майном та становить 1914,5 тисяч гривень. Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, підприємство володіє, користується і розпоряджається зазначеним майном відповідно до чинного законодавства та цього статуту (право господарського відання).

Джерелами формування майна є: майно, передане йому Органом управління майном; доходи, одержані від реалізації продукції, а також від інших видів фінансово-господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і асигнування з бюджету; безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян; надходження від продажу (здачі в оренду) майнових об'єктів, що належать підприємству. Відчуження засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за підприємством, здійснюється за погодженням з Органом управління майном в порядку, що встановлюється чинним законодавством. Одержані кошти в результаті відчуження зазначеного майна спрямовуються виключно на інвестиції підприємства і є державною власністю. Підприємство здійснює володіння, користування землею та іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності і чинного законодавства України. Збитки, завдані підприємству в результаті порушення його майнових прав громадянами, юридичними особами і державними органами, відшкодовуються підприємству за рішенням суду.

ДП «Охтирське лісове господарство» має певні права та обов'язки. Права підприємства: підприємство самостійно планує свою діяльність, визначає стратегію та основні напрямки свого розвитку відповідно до галузевих науково-технічних прогнозів та пріоритетів, кон'юнктури ринку продукції, товарів, робіт, послуг та економічної ситуації; підприємство реалізує свою продукцію, залишки від виробництва, надає різні послуги за вірними договірними цінами, що формуються відповідно до умов економічної діяльності, а також у випадках, передбачених законодавством України, за фіксованими державними цінами; підприємство має право на випуск цінних паперів, реалізацію їх юридичним особам, громадянам України та інших держав у відповідності з чинним законодавством; підприємство м може придбавати цінні папери юридичних осіб України та інших держав відповідно до чинного законодавства України; підприємство вправі створювати філіали, представництва, відділення та інші відособлені підрозділи, які не мають статусу юридичної особи і діють на підставі Положення про них, що затверджується підприємством та у відповідності з чинним законодавством; підприємство вправі використовувати радіочастоти для мереж відомчого диспетчерського радіозв'язку; підприємство має право на укладання договорів по виконанню робіт та послуг, в тому числі і з третіми особами; підприємство вправі надавати та одержувати благодійні внески та спонсорську допомогу.

Обов'язки підприємства: забезпечувати відтворення, охорону, захист і підвищення родючості ґрунтів, продуктивності лісових насаджень і посилення їх корисних властивостей, виконувати інші вимоги законодавства щодо ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів; дотримуватись науково обґрунтованих норм і порядку спеціального використання деревних та інших ресурсів лісу та користування земельними ділянками лісового фонду. При визначенні стратегії господарської діяльності підприємство повинно виходити з державних замовлень та контрактів. Доведені у встановленому порядку державні замовлення та об'єми робіт, встановлені управлінням, обов'язковими для виконання. Підприємство здійснює будівництво, реконструкцію а також капітальний ремонт основних фондів, забезпечує своєчасне освоєння нових виробничих потужностей та якнайшвидше введення в дію придбаного обладнання, здійснює оперативну діяльність по матеріально-технічному забезпечення виробництва, закуповує необхідні матеріальні ресурси у підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також у фізичних осіб. Відповідно до державного замовлення і доведених управлінням обсягів робіт, укладених договорів, забезпечує виробництво та поставку продукції і товарів, створює належні умови для високопродуктивної праці, забезпечує додержання законодавства про працю, правил та норм охорони праці, техніки безпеки, соціального страхування, здійснює заходи щодо регулювання оплати праці працівників з метою посилення їх матеріальної зацікавленості, як в результатах особистої праці, так і в загальних підсумках роботи підприємства, забезпечує економічне і раціональне використання фонду споживання і своєчасні розрахунки з працівниками підприємства; дотримується норм і вимог стандартизації та сертифікації продукції та їх штрих кодового маркування; дотримується норм та вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки; забезпечує підготовку та перепідготовку кадрів підприємства.

Підприємство здійснює бухгалтерський, податковий облік та складає фінансову та статистичну звітність згідно з чинним законодавством. Керівник підприємства та головний бухгалтер несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства за дотриманням порядку ведення і достовірність обліку та звітності.

Органом управління ДП «Охтирський лісгосп» є його директор. Наймання директора здійснюється Органом управління майном шляхом укладання з ним контракту в установленому законом порядку.

Підприємство за погодженням з Органом управлінням визначає структуру управління і штати. Директор самостійно вирішує всі питання діяльності підприємства, за винятком тих, що віднесені до компетенції Органу управління майном та управління. Директор підприємства несе повну відповідальність за стан діяльності підприємства, діє без довіреності від імені підприємства, представляє його інтереси органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, несе відповідальність за формування та виконання фінансових планів. Орган управління майном не має права втручатися в оперативну і господарську діяльність підприємства. Першого заступника директор визначає самостійно. Начальники відділів, які займаються питаннями відтворення охорони і захисту лісів, головні спеціалісти цих структурних підрозділів одночасно за посадою є старшими інспекторами з контролю у галузі ведення лісового господарства. Заступники директора, головні спеціалісти та лісничі призначаються та звільняються з посади директором за погодженням з управлінням, інші працівники апарату управління і структурних підрозділів підприємства, а також старші майстри та майстри призначаються та звільняються директором. Повноваження трудового колективу підприємства реалізується загальними зборами (конференцією). Для представництва інтересів трудового колективу на загальних зборах (конференції) трудовий колектив обирає профспілковий комітет, до складу якого не може обиратися керівник підприємства. Вибори здійснюються таємним голосуванням строком на 3 роки не менш як 2/3 голосів. Члени вибраного органу не можуть звільнюватися з роботи або переводитися на інші посади з ініціатив адміністрації підприємства без згоди профспілкового комітету. Право укладення колективного договору від імені власника надається директору, а від імені трудового колективу - профспілковому комітету підприємства.

Основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності підприємства є прибуток. Чистий прибуток підприємства, який залишається після покриття матеріальних та порівняних до них витрат, витрат на оплату праці, оплату відсотків по кредиту банків, податків та інших платежів та внесків до бюджету передбачених законодавством України, відрахувань у галузеві інвестиційні фонди залишаються у його розпорядженні. Підприємство утворює цільові фонди, призначенні для покриття витрат пов'язаних зі своєю діяльністю:

- амортизаційний фонд;

- фонд розвитку виробництва;

- фонд споживання;

- інші фонди.

Фонд розвитку виробництва створюється за рахунок коштів відрахувань від чистого прибутку у порядку, передбаченому чинним законодавством. Кошти фонду використовуються для розвитку матеріально-технічної бази підприємства. Напрямки витрат фонду визначаються кошторисом. Керівник підприємства обирає форми і системи оплати праці, формує штатні розписи, встановлює працівникам конкретні розміри тарифних ставок, відрядних розцінок, посадових окладів, премій, винагород, надбавок і доплат на умовах передбаченим колективним договором. Мінімальна заробітна плата працівників не може бути нижче встановленого законодавством України мінімального розміру заробітної плати. Умови оплати праці та матеріального забезпечення керівника Підприємства визначається контрактом.

Джерелом формування фінансових ресурсів підприємства є виручка від реалізації продукції та наданих послуг. ДП «Охтирський лісгосп» реалізує: дошки мягких порід, хвойних порід, твердих порід різної довжини та ширини та пиловники різних сортів та діаметрів, техсировину. Та виповнює такі роботи: заготівля лісопродукції.

Таблиця 2.1 Доходи підприємства за 2006-2008 р.

Доходи	2006 р.	2007 р.	2008 р.
Доходи від реалізації продукції	12005,3	14120	15341
Доходи від робіт, послуг	700	849,2	1000
Інші операційні доходи	810,2	1166	1266
Всього	13515,5	16135,2	17607

Однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства є фінансова стійкість.

Фінансова стійкість характеризує ступінь фінансової незалежності підприємства щодо володіння своїм майном і його використання.

Вартість запасів (З) порівнюється з послідовно поширюваним переліком таких джерел фінансування: власні обігові кошти (ВОК), власні обігові кошти і довгострокові кредити та позики (ВОК + К^Д); власні обігові кошти, довго- та короткострокові кредити і показники (ВОК + К^Д + К^К). Згідно з цим сума власних обігових коштів визначається як різниця між власним капіталом (ВК) та вартістю необоротних активів (НА), на покриття якої насамперед спрямовується власний капітал. Наявність власних обігових коштів, тобто додатне значення ВОК - мінімальна умова фінансової стійкості.

Для визначення типу фінансової стійкості підприємства за даними балансу складають агрегований баланс, позиції активу і пасиву якого за ступенем агрегації відповідають меті аналізу.

Таблиця 2.2 Агрегований баланс за 2006 р

Актив	На початок звітного періоду 2006 р.	На кінець звітного періоду 2006 р.	Пасив	На початок звітного періоду 2006 р.	На кінець звітного періоду 2006 р.
Необоротні активи (НА)	1724,0	2145,3	Власний капітал (ВК)	2086,2	2175,6
Запаси (З)	773,1	1042,8	Довгострокові зобов'язання (КД)	-	-
Кошти, розрахунки та інші активи (К)	263,3	199,4	Короткострокові зобов'язання (КК)	674,2	1211,9
Баланс	2760,4	3387,5	Баланс	2760,4	3387,5

Загальноприйнятою формулою визначення власних обігових коштів є різниця між оборотними активами підприємства та його короткостроковими зобов'язаннями, або різниця між сумою власного капіталу і довгострокових зобов'язань та необоротними активами. Отже, власні обігові кошти є частиною обігових коштів, яка фінансується за рахунок власних коштів та довгострокових зобов'язань. При цьому останні прирівнюються до власних коштів, хоча вони не є такими. Для визначення типу фінансової стійкості розмір власних обігових коштів розраховують як різницю між власним капіталом і необоротними активами.

Спираючись на дані таблиць 2.2, 2.3, 2.4 можна зробити висновок, що на підприємстві з 2006 по 2008 р. нестійкий фінансовий стан. Для забезпечення запасів крім власних обігових коштів та довгострокових кредитів і позик залучаються короткострокові кредити та позики; платоспроможність порушена, але є можливість її відновити.

непрямий податок вартість акцизний

Таблиця 2.3 Агрегований баланс за 2007 р.

Актив	На початок звітного періоду 2007 р.	На кінець звітного періоду 2007 р.	Пасив	На початок звітного періоду 2007 р.	На кінець звітного періоду 2007 р.
Необоротні активи (НА)	2145,3	2118,5	Власний капітал (ВК)	2175,6	2323,5
Запаси (З)	1042,8	653,2	Довгострокові зобов'язання	-	-
Кошти, розрахунки та інші активи	199,4	594	Короткострокові зобов'язання	1211,9	1042,2
Баланс	3387,5	3365,7	Баланс	3387,5	3365,7

Таблиця 2.4 Агрегований баланс за 2008 р

Актив	На початок звітного періоду 2008 р.	На кінець звітного періоду 2008 р.	Пасив	На початок звітного періоду 2008 р.	На кінець звітного періоду 2008 р.
Необоротні активи (НА)	2118	1862	Власний капітал (ВК)	2324	2406
Запаси (З)	654	1252	Довгострокові зобов'язання	-	-
Кошти, розрахунки та інші активи	594	698	Короткострокові зобов'язання	1128	1466
Баланс	3366	3812	Баланс	3366	3812

Таблиця 2.5 Аналіз фінансової стійкості

Номер рядка	Показник	На кінець звітного періоду 2006 р.	На кінець звітного періоду 2008 р.
1	Власний капітал	2175,6	2406
2	Необоротні активи	2145,3	1862
3	Власні обігові кошти	30,3	544
4	Довгострокові зобов'язання	-	-
5	Наявність власних і довгострокових джерел покриття запасів	30,3	544
6	Короткострокові кредити та позики	334,7	60
7	Загальний розмір основних джерел покриття запасів	365	604
8	Запаси	1042,8	1252
9	Надлишок (+) або нестача (-) власних обігових коштів	-1012,5	-708
10	Надлишок (+) або нестача (-) власних коштів і довгострокових кредитів і позик	-1012,5	-708
11	Надлишок (+) або нестача (-) основних джерел покриття запасів	-677,8	-648
12	Тип фінансової стійкості	Нестійкий	Нестійкий
13	Запас стійкості фінансового стану, днів	-27,8	-16,2

Таким чином, за звітний період з 2006 р. по 2008 р. тип фінансової стійкості підприємства не змінився. Забезпеченість запасів джерелами формування є сутністю фінансової стійкості, її зовнішнім проявом, а наслідком є платоспроможність.

Поряд з абсолютними показниками фінансової стійкості доцільно розраховувати сукупність відносних аналітичних показників - коефіцієнтів ліквідності. Основними з них є коефіцієнти поточної, швидкої та абсолютної ліквідності.

К_л.п(2006) = 1242,2 : 1211,9 = 1,03

К_л.п(2007) = 1247,2 :1042,2 = 1,2

К_л.п(2008) = 1950 : 1406 = 1,39

Значення коефіцієнта ліквідності поточної (К_л.п) показує, скільки грошових одиниць обігових коштів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових, тобто невідкладних зобов'язань.

Порахувавши значення коефіцієнта поточної ліквідності за 2006, 2007, 2008 роки можна побачити, що К_л.п = 1,03 - 1,39, а це свідчить про те, що підприємство вчасно ліквідовує борги.

К_л.ш(2006) = (1242,2 - 366,2 - 12,5 - 287,5 - 376,6) : 1211,9 = 0,16

К_л.ш(2007) = (1247,2 - 323,3 - 21,1 - 169,7 - 139,1) : 1042,2 = 0,57

К_л.ш(2008) = (1950 - 389 - 18 - 375 - 470) : 1406 = 0,5

Коефіцієнт ліквідності швидкої (К_л.ш) показує, скільки одиниць найбільш ліквідних активів припадає на одиницю термінових боргів.

К_л.а(2006) = 64,5 : 1211,9 = 0,05

К_л.а(2007) = 377,7 : 1042,2 = 0,36

К_л.а(2008) = 44 : 1406 = 0,03

Коефіцієнт ліквідності абсолютної (К_л.а) характеризує здатність підприємства негайно ліквідувати короткострокову заборгованість. Значення коефіцієнта повинно перебувати в межах 0,2 - 0,35. Отже, у підприємства не вистачає грошових коштів на покриття невідкладних зобов'язань. Протягом аналізуємих років показник абсолютної ліквідності зменшився в 10 разів і перебуває далеко за межами припустимого (критичного) рівня.

До оцінки ефективності роботи підприємства використання тільки показника прибутку недостатньо. Якщо підприємство одержує прибуток, воно вважається рентабельним. Показники рентабельності, застосовувані в економічних розрахунках характеризують відносну прибутковість.

Для оцінки рівня ефективності роботи підприємства одержуваний результат (валовий дохід, прибуток) зіставляється з витратами чи використовуваними ресурсами. Порівняння прибутку з витратами означає рентабельність.

Рентабельність - дохідність, прибутковість, показник економічної ефективності виробництва підприємства, що відображає кінцеві результати господарської діяльності.

У практиці роботи підприємства застосовується ряд показників рентабельності.

Рентабельність власного капіталу вважається найважливішим підсумковим показником, де фокусуються результати всіх напрямків діяльності підприємства.

Розрахуємо рентабельність власного капіталу (R_ВК) за 2006 - 2008 роки:

R_ВК(2006) = 141,4 : 2130,9 = 0,07

R_ВК(2007) = 32,3 : 2207,05 = 0,015

R_ВК(2008) = 80 : 2322,5 = 0,03

Кількісну оцінку впливу окремих чинників на рівень рентабельності виробничих фондів визначають методом ланцюгових підстановок або інтегральним методом оцінювання впливу чинників. Рівень рентабельності виробничих фондів за 2008 рік - 3,5%, а за попередній - 1,17%, тобто рентабельність збільшилась на 2,33 пункти. Таким чином, рентабельність фондів за наведеними чинниками підвищилася на 2,33 пункти, що відповідає загальній зміні рентабельності фондів за звітний період порівняно з попередніми.

Фінансовий стан підприємства щодо складу і джерел утворення його майна на певний момент часу характеризує «Баланс» підприємства. За нормативним документом до показника оцінювання майнового стану належить коефіцієнт зносу основних засобів (К_ЗН), виконаємо розрахунок:

К_ЗН(2006) = 2718,1 : 4819,6 = 0,56

К_ЗН(2007) = 3066,7 : 5146,1 = 0,6

К_ЗН(2008) = 3530 : 5278 = 0,67

Таблиця 2.6 Вихідні дані для факторного аналізу рентабельності виробничих фондів

Номер рядка	Показник	Період
		2006 р.	2008 р.
1	Прибуток від звичайної діяльності, тис. грн.	463,0	504
2	Чиста виручка від реалізації продукції, тис. грн.	11106,8	14395
3	Середньорічна вартість оборотних виробничих фондів (запасів), тис. грн.	653,7	764
4	Середньорічна вартість виробничих фондів, тис. грн.	395,7	144
5	Коефіцієнт закріплення обігових коштів, коп. на 1 грн.	5,89	5,31
6	Рентабельність реалізованої продукції, коп. на 1 грн.	4,17	3,5
7	Рентабельність виробничих фондів, коп. на 1 грн.	1,17	3,5

У 2006 році цей коефіцієнт становив 0,56 (56%), у 2007 - 0,6 (60%), а в 2008 році становив 0,67 (67%). Це означає, що фізичний та моральний знос основних засобів у 2008 році перевищує знос основних засобів у 2007 році на 7% (67% - 60%), а в порівняні з 2006 на 11%. Спостерігається збільшення показника, що є негативним.

З проведеного в роботі аналізу можна зробити висновок про те, що однієї із самих гострих проблем підприємства є стан поточних активів і пасивів - дефіцит власних оборотних коштів, надзвичайно низькі показники ліквідності й оборотності, високий розмір дебіторської і кредиторської заборгованості, що погіршується ситуація в сфері взаємних розрахунків фірми й ін. Це свідчить як про несприятливість умов зовнішнього економічного, правового фінансового середовища (дефіцит оборотних коштів у покупців і постачальників, дорожнеча і важкоприступність довгострокових кредитів для інвестування виробничої діяльності підприємства, модернізації його технологій і відновлення застарілих основних фондів і ін.). Однак крім об'єктивних проблем функціонування виробничо-господарської діяльності підприємства, очевидні недоліки і прорахунки в керуванні оборотними активами і поточними зобов'язаннями, що, у сполученні з несприятливістю зовнішнього середовища, привели підприємство до досить хитливого фінансового стану.

Виходячи з вищевикладеного, одним з основних заходів щодо поліпшення фінансового положення підприємства є оптимізація керування його оборотними активами.

При оптимальному керуванні поточні активи і поточні пасиви можуть змінюватися щодня і вимагають ретельного моніторингу. При дефіциті засобів керування поточними активами погіршується і їхнє використання в іншім місці може виявитися найбільш ефективним (наприклад, зменшення витрат на обслуговування кредитів, проведення довгострокових перспективних фінансових вкладень і ін.).

2.2 Особливості нарахування і сплати податку на додану вартість

Поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Платник податку зобов'язаний додати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

- порядковий номер податкової накладної;

- дату виписування податкової накладної;

- повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

- податковий номер платника податку (продавця та покупця);

- місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

- опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

- повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

- ціну поставки без врахування податку;

- ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

- загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

У разі звільнення оподаткування у випадках, передбачених статтею п'ять Закону України «Про податок на додану вартість», у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідний підпункт пункту 5.1 чи пункт статті 5.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені от оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документам. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Суб'єкти підприємницької діяльності що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його нарахування за ставками, іншими ніж визначеним пунктом 6.1 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість», втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід. Це правило поширюється також на підприємства, звільнені від сплати податку до бюджету за рішенням суду.

Для фізичних осіб, не зареєстрованих як суб'єкти підприємницької діяльності, що імпортують товарі (предмети) в обсягах що підлягають оподаткуванню згідно з законодавством України, оформлення митної декларації прирівнюється до подання податкової накладної.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи за розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією. Підстава для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є;

- транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними стандартами;

- касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість).

У разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

Платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 Закону України «Про податок на додану вартість».

Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначається відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної не включення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом.

При проведенні документальної (планової або позапланової виїзної) перевірки платник податку зобов'язаний забезпечити доступ податковому інспектору до реєстру податкових накладної та у разі ведення його в електронному вигляді - надати носій електронної інформації за власний рахунок. При цьому носій електронної інформації повинен зберігатися платником податку протягом строку давності, встановленого законом. Платник податку повинен використовувати будь-яку з найбільш поширених операційних комп'ютерних систем в Україні за власним вибором, які будуть запропоновані центральним податковим органом.

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівки коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У разі поставки товарів або послуг з використанням торговельних автоматів або іншого подібного устаткування, що не передбачає наявності касового апарата, контрольованого уповноваженою на це фізичною особою, датою виникнення податкових зобов'язань вважається дата виймання з таких торговельних апаратів або подібного устаткування грошової виручки. Правила інкасації зазначеної виручки встановлюються Національним банком України.

У разі коли поставка товарів (робіт. послуг) через торговельні автомати здійснюється з використанням жетонів, карток або інших замінників гривні, датою збільшення валового доходу вважається дата поставки таких жетонів, карток або інших замінників гривні.

У разі коли поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється з використанням кредитних або дебетових карток, дорожніх, комерційних, персональних або інших чеків, датою збільшення податкових зобов'язань вважається або дата оформлення податкової накладної, що засвідчує факт поставки платником податку товарів (робіт, послуг) покупцю, або дата виписування відповідного рахунка (товарного чека), залежно від того, яка подія відбулася раніше.

Датою виникнення податкових зобов'язань орендодавця (лізингодавця) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного передання об'єкта фінансової оренди (лізингу) у користування орендарю (лізингоотримувачу).

Датою виникнення податкових зобов'язань у разі поставки товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому виді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.

Датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

Датою виникнення податкових зобов'язань виконавця з контрактів, визначених довгостроковими відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», є дата збільшення валового доходу виконавця довгострокового контракту.

Попередня (авансова) оплата вартості товарів (супутніх послуг), які експортуються чи імпортуються, не змінюють значення податкового кредиту або податкових зобов'язань платника податку - відповідно такого експортера або імпортера.

Особа, яка протягом останніх 12 календарних місяців мала оподатковані поставки, вартість яких не перевищує суму, визначену у пункті 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість» (без урахування цього податку), може вибрати касовий метод податкового обліку.

Якщо зазначений вибір здійснюється під час реєстрації такої особи як платника цього податку, касовий метод починає застосовуватися з моменту такої реєстрації і не може бути змінений до кінця року, протягом якого відбулася така реєстрація.

Якщо зазначений вибір здійснюється протягом будь-якого часу після реєстрації особи як платника цього податку, касовий метод починає застосовуватися з податкового періоду, наступного за податковим періодом, в якому був зроблений такий вибір і не може бути змінений протягом наступних дванадцяти місячних (чотирьох квартальних) податкових періодів.

Рішення про вибір касового методу подається податковому органу разом із заявою про податкову реєстрацію або податковою декларацією за звітний (податковий) період, протягом якого був зроблений такий вибір.

Протягом строку застосування касового методу платник податку зазначає про це у податкових деклараціях цього податку.

Платник податку, що обрав касовий метод обліку, не має права його застосовувати до:

- імпортних та експортних операцій;

- операцій з поставки підакцизних товарів.

Якщо товари (послуги) залишаються неоплаченими у повній сумі (з урахуванням цього податку) протягом трьох податкових місяців, наступних за місяцем, у якому відбулася їх поставка платником податку, що вибрав касовий метод (протягом кварталу, наступного за кварталом їх надання, для платників податку, що вибрали квартальний податковий період), та такий платник не розпочав процедуру врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості відповідно до законодавства, то сума нарахованих податків підлягає включенню до складу податкових зобов'язань такого платника податку за наслідками наступного податкового періоду.

Застосування касового методу зупиняється з податкового періоду, наступного за податковим періодом, протягом якого платник податку приймає самостійне рішення про перехід до загальних правил визначення дати виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту (методу нарахувань) чи досягає обсягу оподаткованих операцій, визначеного підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість».

Платник податку має право самостійно відмовитися від касового методу шляхом надіслання відповідної заяви на адресу податкового органу за місцем податкової реєстрації.

У разі якщо обсяги оподатковуваних операцій за наслідками звітного періоду перевищують розмір суми, платник податку зобов'язаний відмовитись від касового методу шляхом надіслання відповідної заяви на адресу податкового органу, в якому він є зареєстрований як платник цього податку, разом із поданням податкової декларації за такий звітний період. У цьому випадку платник податку переходить до загальних правил оподаткування починаючи з наступного податкового періоду. У разу якщо платник податку не подає таку заяву цим підпунктом строки, податковий орган повинен перерахувати суму податкових зобов'язань та податкового кредиту такого платника податку починаючи з податкового періоду, на який припадає гранична дата подання його заяви про відмову від касового методу, а платник податку позбавляється права використання касового методу протягом наступних 36 податкових місяців.