Організація непрямого оподаткування підприємства на прикладі ДП "Охтирське лісове господарство"

Натомість не можна погодитися з пропозиціями скасувати пільги щодо продажу українських книжок та періодичних видань друкованих засобів масової інформації вітчизняного виробництва. Це проблема великої державної ваги. Адже в Росії видавнича діяльність користується значно ширшим спектром пільг, наслідком чого стало панування на українському ринку російськомовних видань. Без державної підтримки українське книговидавництво не зможе покращити свої позиції в конкурентній боротьбі з російським книговидавництвом.

Крім того варто мати на увазі, що стандартних пільг соціального спрямування, передбачених у Законі «Про податок на додану вартість», в Україні значно менше, ніж в інших країнах, у тому числі Росії. Більшість втрат бюджету, пов'язаних із податком на додану вартість, спричинені використанням нульової ставки податку і галузевих пільг для вільних економічних зон і територій пріоритетного розвитку, передбачених у прикінцевих положеннях Закону. Ці пільги і мають переглядатися в першу чергу.

Забезпечення заміни пільги, що спричиняє великі втрати бюджету, пільгою, яка зумовлює його менші втрати, в разі неможливості в окремих випадках скасування такої пільги взагалі. Наприклад, деякі види товарів та послуг, що з чинним законодавством оподатковуються за нульовою ставкою, варто звільнити від оподаткування або запровадити знижену ставку ПДВ на товари та послуги, які звільняються від оподаткування чи оподатковуються за нульовою ставкою (саме в такому разі, як зазначалося, може бути виправданим використання поряд зі стандартною зниженої ставки ПДВ).

Прикладом такого роду пільг можуть бути пільги для сільського господарства якими передбачено оподаткування за нульовою ставкою операцій з продажу сільськогосподарськими товаровиробниками переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою.

Уряд розробив пропозицію щодо скасування чинних пільг і запровадження спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства.

Спеціальний режим оподаткування передбачає оподаткування операцій з надання товарів сільського господарства за ставкою 9%, лісового господарства та рибальства - за ставкою 6% до суми поставлених товарів. При цьому сума податку буде спрямовуватися не до бюджету, а на відшкодування витрат агрофірми зі сплати ПДВ у складі ціни виробничих факторів, а у надлишковій сумі включатись до складу її валових доходів і оподатковуватися податком на прибуток. У разі коли сума податку, отримана агрофірмою, буде меншою за суму податку на додану вартість, сплачену в ціні виробничих факторів, така від'ємна сума включатиметься до складу валових витрат агрофірми і враховуватиметься при визначенні платежів з податку на прибуток.

Пошук можливостей створення юридичних перешкод на шляху запровадження замість податкових пільг, що скасовуються, інших форм преференцій, які зводять нанівець зусилля щодо упорядкування їх.

Вдосконалення податкового законодавства є важливою, але не достатньою умовою для становлення ефективної податкової системи в Україні. Таке становлення визначальною мірою залежить від того, чи відповідають форми та елементи оподаткування досягнутому рівневі розвитку податкової служби, технічним та організаційним можливостям сучасного адміністрування податків.

3.2 Шляхи удосконалення справляння непрямих податків на підприємстві

У процесі господарської діяльності підприємства виробничої сфери закуповують для своїх потреб сировину, матеріали, обладнання, в ціну яких входять непрямі податки (в основному ПДВ). Отже, на суму непрямих податків зростають витрати підприємств, а значить і їх потреба у фінансових ресурсах (оборотних коштах, на фінансування капітальних вкладень).

Якщо сплачений у ціні придбаних матеріальних цінностей ПДВ підлягає відшкодуванню, то негативний вплив на діяльність підприємств проявлятиметься в іммобілізації коштів до їх відшкодування і залежатиме від суми іммобілізації коштів та тривалості періоду іммобілізації.

Якщо сплачений у ціні придбаних матеріальних цінностей ПДВ не відшкодовується, то на його суму зростають витрати на виробництво (собівартість продукції), а також витрати на фінансування капітальних вкладень.

Негативний вплив на діяльність підприємств, їх фінансовий стан проявляється при сплаті непрямих податків до бюджету, оскільки можлива іммобілізація оборотних коштів підприємств для сплати податків. Це обумовлено тим, що терміни сплати непрямих податків до бюджету встановлені за подією, яка відбулася першою: відвантаження товарів або надходження коштів за відвантажені (передані) товари на банківський рахунок платника податків. Якщо має місце затримка надходження коштів від покупців за відвантажену продукцію, платники непрямих податків сплачують їх зі своїх оборотних коштів.

У разі закупівлі товарів за імпортом сплата непрямих податків до бюджету здійснюється при їх розмитненні. Відшкодування (повернення) суб'єкту господарювання сплачених при розмитненні товару непрямих податків відбудеться після реалізації імпортованих товарів споживачами. Отже, іммобілізація оборотних коштів підприємства матиме місце протягом указаного періоду.

Вплив непрямих податків на фінансово-господарську діяльність суб'єктів підприємництва залежно від сфери їхньої діяльності виявляється по-різному. Тому є певні особливості впливу непрямих податків на діяльність підприємств виробничої сфери (з урахуванням галузі), тих, які ведуть торгово-посередницьку діяльність, і тих, що надають послуги (у тім числі фінансові).

Непрямі податки мають досить багато переваг, а тому використання їх цілком доцільне. Водночас непряме оподаткування має ряд суттєвих недоліків. Головним із них є те, що їх сплата не залежить від розміру доходів платників. Зважаючи на те, що рівень споживання має певний мінімум, питома вага цих податків у доходах громадян тим вища, чим нижчий рівень доходів.

Нині у бюджетах низки європейських країн непрямі податки мають досить високу питому вагу. Як переконує досвід багатьох європейських країн, непрямим податкам відводиться значне місце, а їхня структура характеризується найбільшою питомою вагою специфічних акцизів, тобто податків на окремі види (групи) товарів (послуг), і універсальних акцизів, якими обкладають валовий оборот комерційного підприємства. Найпоширенішою формою універсального акцизу є податок на додану вартість, який у загальній сумі непрямих податків становить близько 90% надходжень.

Однією з найважливіших і найвагоміших змін, що відбулися у структурі податків європейських країн, є зменшення відносної частки непрямих податків. Упродовж тривалого періоду питома вага двох найважливіших непрямих податків - специфічних і універсальних акцизів - у податкових доходах держав невпинно зменшувалася.

Таке становище пояснюється двома головними причинами: по-перше, у податкових надходженнях зростає частка податків на соціальне страхування; по-друге, розширюється податкова база для індивідуального прибуткового податку. У країнах із ринковою економікою практично вся наймана робоча сила сплачує ці податки, а тому вони стають масовими. Найбільша питома вага непрямих податків у малих країнах Західної Європи, де вони є основою оподаткування. Слід зазначити, що надходження непрямих податків в абсолютних сумах зростає внаслідок зростання споживання і збільшення обсягу товарообороту.

Практика непрямого оподаткування в Україні має коротку історію. Податок на додану вартість було запроваджено у замість раніше чинних податку з обороту та податку з продажу, справляння яких будувалося на системі планово-централізованих цін.

Запровадження нових видів непрямих податків (ПДВ й акцизного збору) пов'язане з необхідністю забезпечення достатніх та стабільних доходів бюджету в умовах ринкової трансформації економіки і було економічно виправданим. Питома вага непрямих податків та їхня динаміка у податкових надходженнях до зведеного бюджету України за кілька років свідчить про стабільність цього джерела доходів. В Україні спостерігається тенденція до збільшення частки непрямих податків у загальних податкових доходах держави.

Аналіз структури податкових надходжень дає змогу зробити висновок, що в умовах падіння реальних доходів підприємств, зростання кількості збиткових підприємств, недосконалості податкового законодавства, низького рівня доходів громадян, неможливо забезпечити переважання у структурі податкової системи прямих податків.

Отже, структура податкової системи України, в якій відносно велику роль відіграють непрямі податки, у цілому відповідає загальним закономірностям, які притаманні розвитку податкових систем. Зміни у цій структурі можливі лише за умови усунення причин, що їх зумовлюють, тобто зміни окремих параметрів соціально-економічної системи України.

На сучасному етапі розвитку пропонуються такі основні напрями удосконалення непрямого оподаткування в Україні:

- заходи щодо правильного вибору ставки податку на додану вартість, яка є надмірно високою (20%). Є підстави стверджувати, що в умовах ринкової трансформації економіки України максимальна ставка податку повинна бути на рівні 15%. Це зумовить розширення сукупного попиту та пожвавлення ділової активності, що збільшить податкові надходження до бюджету;

- особлива увага до перегляду пільг з непрямих податків, які забезпечують необґрунтований перерозподіл доходів між підприємствами і населенням, де формують вартісні пропорції у галузях економіки, порушують рівність умов у конкурентному середовищі;

- зниження ставок мита, виходячи з наявного рівня цін і середніх рівнів прибутку від зовнішньоекономічних операцій;

- виважені загальнодержавні заходи протекціоністського характеру з метою оптимізації регулювальної ролі акцизу, а саме: посилений контроль за виробництвом і імпортом підакцизних товарів, встановлення державної монополії на виготовлення окремих із них, підвищення відповідальності за ухилення від оподаткування.[14]

Одним з найбільш суперечливих питань у оподаткуванні є податок на додану вартість, враховуючи його важливе місце у бюджеті. Існує декілька думок щодо цього податку - починаючи з механізму його дії, закінчуючи обґрунтуванням недоцільності його існування. Спробуємо виміряти усі “за” та “проти” податку на додану вартість.

Головними аргументами “за” ПДВ є:

- краще збалансовує національну податкову систему;

- нейтральний щодо трудомістких і капіталоємних виробництв, як рентабельних, так і збиткових підприємств, акціонерної і особистої форм власності, фінансування акціями чи облігаціями;

- найбільш ефективний і прийнятний спосіб збільшення бюджетних доходів;

- мінімально створює ділові рішення, не перешкоджає ефективному вирішенню ресурсів.

Щодо “проти”, то найпоширенішим запереченнями є:

- виявляє регресивний характер, послаблює загальну структуру прогресивного оподаткування;

- порушує справедливість, визначеність, звичність для платників існуючої податкової системи;

- не надає жодних переваг національному підприємству в міжнародній торгівлі та зовнішньоекономічних зв'язках;

- на загальнонаціональному рівні більш прийнятним є податок з роздрібного товарообороту, а не ПДВ.

Що ж до вирішення цих недоліків, існують різні теорії та пропозиції. Деякі автори пропонують ліквідувати ПДВ, не вводячи інших податків. Головними аргументами на користь цього висновку є:

- скасування ПДВ призведе до зниження цін;

- втрати бюджету можна поповнити за рахунок інших надходжень, наприклад приватизації;

- йти шляхом Європи, котра ввела ПДВ лише у 1968р.[15]

Дійсно, з першим аргументом не можна не погодитися. Але зі зниженням цін одночасно значно знизяться і зарплата бюджетників. До того ж втрати за рахунок ПДВ (а це більше 10 млрд. грн.) у 2008р. можуть бути відновлені доходами від приватизації. Більш того, деякі економісти вважають, що гроші від приватизації не мають йти на поповнення бюджету. Пропонується також замінити ПДВ податком з обороту (податком з продажу). Така б заміна спростила би обчислення податку. Але тоді виникає проблема з тим, що в такому випадку буде обкладатися не лише жива праця, але й матеріальні втрати. В результаті за єдиної ставки оподаткування може опинитися, що податок за абсолютною величиною для матеріаломістких виробництв може перевищити додану вартість (зарплату та прибуток) підприємства, що є нонсенсом. Або ж, щоб запобігти цьому, знадобиться йти на значну диференціацію ставок оподаткування зі систематичним їх коригуванням.

Є варіант замінити ПДВ на додатковий податок на зарплату та прибуток. Це теоретично можливо шляхом збільшення ставок на зарплату та прибуток. У цьому випадку бюджет зберігає свої позиції, але виникають нові витрати на перехід від однієї системи оподаткування до іншої. Та зараз важко сказати без спеціальних досліджень, що таке технічне спрощення розрахунку податків буде економічно ефективним.

Пропозиція заміни ПДВ податком на дохід є кращим, особливо, враховуючи те, що дохід і додана вартість - поняття досить близькі. Але обчислення податку в цьому випадку було б набагато простішим, оскільки його розрахунок краще б застосовувався до існуючої системи бухгалтерського обліку. Крім того, цей податок вже існував раніше і тому відновити попередню практику не так вже й важко. Але ефективність цієї заміни теж невідома.[16]

Розглядається можливість зниження ставки ПДВ з 20 до 17%. Це приведе до зниження цін на товари (роботи, послуги) та збільшить платоспроможний попит на внутрішньому ринку, що сприятиме пожвавленню торгівлі, дасть можливість збільшити кількість обігових коштів суб'єктів господарювання, поліпшить їхній фінансовий стан, оскільки ці кошти залишаться в розпорядженні підприємців, що є необхідною умовою для їхнього розвитку, сприятиме розвитку виробництва і збільшенню бюджетних надходжень у подальші роки. Крім того, зменшення ставок оподаткування є одним із головних економічних методів у боротьбі з тіньовою економікою.[17]

Деякі економісти рекомендують ліквідувати пільги по ПДВ, особливо нульову ставку на експорт, пояснюючи це тим, що експорт сировини є більш вигідним за поставки її на свої заводи.

Також існує пропозиція щодо вводу прогресивної шкали доданої вартості, яку слід розраховувати на 1 працюючого. Це дозволить вилучати частину надприбуток (котрий як правило не залежить від трудових зусиль колективів) в бюджет, зменшивши його напруженість, та вирівнювати умови господарювання. Або диференціація ставки податку за іншими показниками.

Можливе введення диференційної квоти оподаткування залежно від величини доданої вартості, яка формується відпускними цінами товаровиробника. Диференційні квоти виконуватимуть регулювальну і стимулюючу функції: регулювальна функція полягає у наданні окремим підприємствам низьких ставок оподаткування з метою прискореного розвитку тих чи інших виробництв; стимулююча функція стримуватиме необґрунтоване зростання цін, що встановлюються товаровиробниками (а також посередниками), особливо монополістами, оскільки за надприбутки доведеться (при диференційній шкалі) сплачувати до казни країни значно більше грошей. Якщо ж монополісти захочуть необмежено підвищувати ціни з метою “розчинити” платежі щодо ПДВ, то ринковий механізм обмежить це бажання. Адже на ринку є правило: тут завжди править попит. Якщо попит перевищує пропозицію, ціни зростають, якщо пропозиція попит - ціни знижуються.[18]

Але, на жаль, не тільки ПДВ має певні недоліки та проблеми. Свідоме декларування товарів за зниженою митною вартістю суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють імпортні операції, є поширеним явищем і передусім має на меті мінімізацію податкових зобов'язань таких суб'єктів. А визначення митної вартості має безпосередній і визначальний вплив як на створення конкурентного середовища на національному ринку, так і на доходи державного бюджету від міжнародної торгівлі. Така значущість правильного визначення митної вартості зумовлена тим, що вона є базою для нарахування митних платежів.

Проте сплата податків не в повному обсязі - це лише частина проблеми. Маніпулюючи митною вартістю товарів, імпортери порушують умови чесної конкуренції на національному ринку і створюють дисбаланс між цінами на імпортну продукцію та на аналогічну продукцію національного походження (звичайно, не на користь останньої). У такий спосіб імпортери досягають панівного становища на певних ринках, ставлячи під загрозу функціонування національних виробників.

Ще однією причиною, яка зумовлює важливість правильного визначення митної вартості для досягнення цілей митно-тарифного регулювання, є те, що переважна більшість ставок митних тарифів розвинених країн адвалерні (встановлюються у відсотках до митної вартості товарів). У Митному тарифі України близько 84% ставок є адвалерними.

Проте митна вартість має вкрай важливе значення і для товарів, на які встановлено специфічні (встановлюються у твердому грошовому вираженні за одиницю товару) або змішані (поєднують у собі адвалерні й специфічні) ставки ввізного мита, і навіть на товари, які не підлягають оподаткуванню митом.

Це зумовлене тим, що базою для нарахування так званого вирівнювального прикордонного податку також є митна вартість товарів. Існування таких вирівнювальних податків продиктоване тим, що переважна більшість країн звільняє від непрямих податків свій експорт, а країни-імпортери стягують такий податок з імпортних товарів для встановлення цінового паритету із продукцією національного походження. В Україні таким вирівнювальним податком є податок на додану вартість. Ним оподатковуються імпортні операції, і базою для його нарахування знову ж таки є митна вартість імпортних товарів з урахуванням мита й акцизного збору (для підакцизних товарів).

Враховуючи, що маніпулювання із митною вартістю товарів дає змогу суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності отримувати певні конкурентні переваги на національних товарних ринках і мінімізувати свої податкові зобов'язання, проблема правильності визначення митної вартості імпортних товарів є вкрай гострою й актуальною для митних органів багатьох країн, зокрема України.

Хотілося б також зупинитися на чинному в Україні порядку визначення митної вартості й можливих шляхах його удосконалення.

Відповідно до законодавства України, зокрема Закону України "Про Єдиний митний тариф", митна вартість товарів визначається як ціна, що фактично сплачена за товари або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону України. До митної вартості також входять транспортні, комісійні та брокерські витрати, плата за використання об'єктів інтелектуальної власності.

А ще при очевидній невідповідності заявленої митної вартості товарів інформації, яка міститься у базі даних цінової інформації митних органів, митна вартість визначається на підставі цін на ідентичні або подібні товари, що діють у провідних країнах-експортерах таких товарів.

Це має принципове значення, оскільки свідчить, що нормативно-правова база дає змогу митним органам виявляти й не допускати випадків суттєвого заниження митних вартостей.

Водночас новий Митний кодекс України, який набирає чинності з 01.01.2004 року, чітко регламентує методи визначення митної вартості. Шість методів, запропонованих цим кодексом, повністю уніфікують національні правила визначення митної вартості із загальноприйнятими світовими нормами, які застосовуються країнами - членами Світової організації торгівлі. Їхнє практичне застосування має звузити можливості для маніпулювання із митною вартістю.

Проте, враховуючи актуальність проблеми й економічну привабливість зловживань при декларуванні митної вартості, сподіватися на розв'язання проблеми лише за рахунок нового митного законодавства щодо визначення митної вартості не зовсім прагматично.

Незважаючи на те, що окреслена проблема постійно перебуває у центрі уваги державних органів, актуальність її залишається високою.

Порівняльний аналіз середньої митної вартості й цін реалізації на національному ринку цілої низки товарів свідчить про існування суттєвого диспаритету цін на однорідну продукцію, що передусім пов'язано зі свідомими зловживаннями з боку певних імпортерів при декларуванні митної вартості. А це вже прямо свідчить про неефективність заходів, які вживаються для розв'язання проблеми.

Для врегулювання питання є два шляхи, які мають доповнювати один одного і реалізовуватися паралельно, а саме адміністративний, пов'язаний зі створенням додаткових бюрократичних перешкод для імпортера при спробі занизити митну вартість, і схема, яка дасть змогу знизити привабливість маніпулювання із митними вартостями для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

До першого, адміністративного методу посилення контролю за визначенням митної вартості товарів можна віднести розроблення і втілення механізму розподілу повноважень щодо контролю митної вартості імпортованих товарів між митними органами залежно від ціни за одиницю товару. В основу такої схеми можна покласти формулу, відповідно до якої повноваження з митного оформлення продукції передаються до митного органу вищого рівня у разі декларування товару за ціною, нижчою від визначеного рівня.

Другий метод може передбачати використання Державною податковою адміністрацією інформації Державної митної служби про митну вартість імпортованих товарів при визначенні податкових зобов'язань за внутрішніми податками суб'єктів господарської діяльності, які здійснюють імпортні операції.

Реалізація саме такої схеми дасть змогу знизити привабливість маніпулювання із митними вартостями для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, оскільки при її функціонуванні суттєво знизиться економічна доцільність недостовірного декларування митної вартості через високий рівень ризику виявлення таких маніпулювань під час реанімації імпортної продукції на внутрішньому ринку.

Враховуючи, що така схема спрямована на усунення передумов, які роблять заниження митної вартості привабливим для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, вона безумовно повинна мати пріоритет перед адміністративними заходами контролю.

Загалом же обидві пропозиції мають концептуальний характер і потребують летального опрацювання.

Що ж стосується акцизного збору, то найбільш негативний вплив на фінансовий стан суб'єктів господарювання справляє сплата акцизного збору на імпортовані товари. Суб'єкти господарювання зобов'язані сплатити акцизний збір під час "розмитнення" товару, а за алкогольні та тютюнові вироби - під час придбання марок акцизного збору за рахунок своїх оборотних коштів.

Відшкодування цих коштів відбудеться тільки після реалізації товарів. Отже, має місце іммобілізація оборотних коштів суб'єктів господарювання на сплату акцизного збору. Період іммобілізації залежить від часу між сплатою акцизного збору і реалізацією товарів, що імпортуються. Слід звернути увагу, що в разі імпорту підакцизних товарів не дозволяється використовувати векселі для розрахунків з бюджетом (крім імпорту паливно-мастильних матеріалів). Відтак немає можливості відстрочування сплати акцизного збору. Імпортерам підакцизних товарів не дозволяється користуватись векселями і для сплати податку на додану вартість (крім імпорту бензину).

У підприємств, що виробляють і реалізують підакцизні товари, також може мати місце іммобілізація оборотних коштів на сплату акцизного збору. Це пояснюється тим, що оподаткований оборот, який ураховується для обчислення акцизного збору, визначається за фактом відвантаження підакцизних товарів. Коли станеться затримка в оплаті відвантаженої продукції, може мати місце іммобілізація оборотних коштів на сплату збору. Така ситуація частіше трапляється за щоденної та подекадної сплати податку.

Якщо оплата покупцями підакцизних товарів здійснюється авансом або одночасно з відвантаженням продукції постачальником, іммобілізації оборотних коштів у постачальника на сплату акцизного збору може і не статися. Більше того, за подекадної та місячної сплати податку постачальник певний час використовуватиме у власному обороті частину акцизного збору, що підлягає перерахуванню в бюджет.

Негативний вплив на фінансово-господарську діяльність підприємств податку "акцизний збір" (як і інших непрямих податків) матиме місце тоді, коли встановлення або підвищення ставок податку супроводжується підвищенням цін, обмежує обсяг виробництва і реалізації товарів, призводить до нагромадження нереалізованих товарів. Що ми і спостерігаємо.

Деякі спеціалісти пропонують вийти з цієї проблеми шляхом запровадження змішаної системи оподаткування, за якої паралельно з існуючою специфічною ставкою буде існувати адвалерна частина при обов'язковому фіксуванні роздрібної ціни. Причому доручити її адміністрування податковій адміністрації з подальшим переказом відрахувань до Пенсійного фонду. Цим заходом вдалося б зберегти виробництво, наповнити бюджет та й частково вирівняти податкове навантаження. Хоча в цьому випадку будуть проблеми зі складним механізмом адміністрування змішаного акцизу та правильним визначенням максимальних роздрібних цін.

Взагалі, механізм стягування непрямих податків та навіть його доцільність є одним з найсуперечливіших питань у оподаткуванні. А враховуючи його значущість у податкових доходах бюджету, вирішення усіх проблем та удосконалення непрямого оподаткування є одним з найголовніших завдань сьогодення.

ВИСНОВКИ

Підсумовуючи вищевикладений матеріал, можна зробити висновок, що розвиток системи оподаткування здійснюється як оптимальне співвідношення прямих і непрямих податків залежно від економічних умов розвитку кожної держави. В Україні спостерігається тенденція до збільшення частки непрямих податків у загальних податкових доходах держави.

Непрямі податки - податки на товари і послуги, що встановлюються як надбавка до цін на товари або тарифи на послуги і не залежать від доходів платників податків. Податок входить до ціни на стадії реалізації.

Об'єктом оподаткування є витрати на споживання товарів і послуг. Але слід зазначити, що історичний розвиток форм непрямих податків, а саме універсальних акцизів - податку на додану вартість, при перенесенні їх стягнення зі сфери реалізації у сферу виробництва мають багато ознак прямого оподаткування - обсяг обороту чи додану вартість.

Стягнення непрямих податків відбувається за тарифами. Джерелом їхньої сплати є дохід.

Реальними платниками непрямих податків є покупці (споживачі) товарів, робіт послуг, у ціну яких можуть входити вказані податки. Отже, платниками можуть бути: фізичні особи (населення); юридичні особи; фізичні особи - суб'єкти господарської діяльності; організації, установи, що не є суб'єктами господарювання. При цьому сплату непрямих податків до бюджету здійснюють суб'єкти господарювання.

В Україні використовуються три види непрямих податків: акцизний збір (специфічний акциз), податок на додану вартість (універсальний акциз) та мито.

Непрямі податки виконують в основному фіскальну функцію. Вони забезпечують формування доходів бюджету держави.

У недалекому минулому, непрямі податки розглядались лише з негативної точки зору. Але характеризувати непрямі податки тільки як фінансовий тягар для населення - безглуздо, так як таким є всі податки. Мова може йти тільки про одне: наскільки вони торкаються різних верств населення та як виконують своє призначення.

Непряме оподаткування ,як і будь-яке явище, має свої переваги та недоліки. Існує багато точок зору щодо цього виду податків, вивчення яких у поєднанні з використанням досвіду інших країн, дасть змогу побудувати в Україні ефективну та збалансовану податкову систему.

Перевага непрямих податків пов'язано в першу чергу з їх роллю у формуванні доходів бюджету. Однак це не говорить про те, що вони не виконують регулюючої функції. При вмілому їх використанні, непрямі податки можуть бути ефективним засобом регулювання економіки.

По-перше, непрямим податкам характерне швидке надходження до бюджету. Відбулась реалізація - проводиться перерахування ПДВ та акцизного збору в бюджет. Це, в свою чергу, дає кошти для фінансування витрат.

По-друге, так як непрямі податки охоплюють товари громадського споживання та послуги, то існує висока вірогідність їх повного або майже повного надходження, а зупинити процес споживання товарів та послуг неможливо.

По-третє, споживання більш-менш рівномірне у територіальному розрізі, а тому непрямі податки знімають напругу в міжрегіональному розподіленні доходів. Якщо доходи бюджету базуються на доходах підприємств, то внаслідок нерівномірності економічного розвитку виникає проблема нерівноцінності доходної бази різних бюджетів. Без використання непрямих податків виникають труднощі в збалансуванні місцевих бюджетів.

По-четверте, непрямі податки суттєво впливають на саму державу. Використовуючи всі свої можливості та інструменти, вона повинна забезпечувати певні умови для розвитку виробництва та сфери послуг, так як чим більше обсяг реалізації тим більші надходження до бюджету. Проблемою тут може бути лише правильний вибір товарів на які розповсюджуються непрямі податки.

По-п'яте, непрямі податки впливають на споживача. При вмілому їх використанні держава може регулювати процес споживання, стримуючи його водному напрямку та стимулюючи в іншому. Таке регулювання повинно бути відкритим, тому що не завжди інтереси держави співпадають з інтересами суспільства. Таке регулювання, в той же час, ніколи не зможе задовольнити інтереси всіх верств населення. Однак це регулювання необхідно, тому диференціація ставок акцизного збору в Україні виправдана. Разом з тим слід сказати, що єдина для всіх товарів ставка ПДВ знижує його регулюючу роль. Світовий досвід переконує доцільність використання декількох різних ставок. Структура споживання різних верств населення суттєво відрізняється, тому принцип справедливості оподаткування може бути реалізована через диференційований підхід до встановлення непрямих податків на окремі види товарів, робот, послуг. Однак тут теж існують деякі обмеження. Встановлення більш високих ставок тільки на товари першої необхідності та предмети розкоші звужує сферу непрямого оподаткування та зменшує податкові надходження в бюджет. Навпаки, навіть невисокий рівень непрямого оподаткування товарів щоденного попиту забезпечить державі постійні та стабільні надходження, так як постійним, стабільним та значним є суспільне споживання.

Дослідження питань організації, реформування та функціонування податкової системи України набуває особливого значення, що зумовлює актуальність обраної теми та доцільність проведення досліджень для розвитку цього питання.

Аналіз розвитку податкової системи України свідчить про те, що протягом останніх років докладено чимало зусиль для її удосконалення. Однак більшість норм нашого податкового законодавства приймалася у період спаду економіки, і вони були спрямовані не на удосконалення податкової системи України, а переважно на розв'язання проблем конкретних галузей економіки, промислових регіонів і навіть окремих підприємств.

Впровадження пропозицій та рекомендацій, наданих в роботі, дозволить підвищити ефективність функціонування податкової системи України, а саме оподаткування підприємств. Проблема оподаткування підприємств дуже гостро постає в наш час і потребує негайного вирішення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Податок на додану вартість: Закон України № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. Все про бухгалтерський облік. - 2007. - № 10 (1287).

2. Про єдиний митний тариф: Закон України № 2097-ХІІ від 05.02.1992 р. // Все про бухгалтерський облік. - 2006. - № 48 (1202).

3. Митний кодекс України № 92-IV від 11.07.2002 р. // Все про бухгалтерський облік. - 2006. - № 48 (1202).

4. Про акцизний збір: Декрет КМУ № 18-92 від 26.12.1992 р. Податкова звітність. Частина 2. Від комунального податку до акцизного збору. - 2007. - № 3.

5. Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору. Затверджено наказом Державної податкової адміністрації України № 111 від 19.03.2001 р. // Податкова звітність. Частина 2. Від комунального податку до акцизного збору. - 2007. - № 3.

6. Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами: Закон України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. // Все про бухгалтерський облік. - 2004. - № 16.

7. Про систему оподаткування: Закон України № 1251-ХІІ від 25.06.1991 р. Податкова звітність. Частина 6. - 2006. - № 6.

8. Про фіксований сільськогосподарський податок: Закон України № 320-ХІV від 17.12.1998 р. // Виправлення помилок у податковій звітності: формула чистого мистецтва. Частина 6. - 2007 р. - № 6.

9. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування: Закон України № 398-V від 30.11. 2006 р Податкова звітність. Частина 2. Від комунального податку до акцизного збору. - 2007. - № 3.

10. Кодекс України про адміністративні правопорушення № 8073-Х від 07.12.84 р. // Податкова звітність. Частина 2. Від комунального податку до акцизного збору. - 2007. - № 3.

11. Положення про Реєстр платників податку на додану вартість. Затверджено наказом ДПАУ № 79 від 01.03.2000 р. // Все про бухгалтерський облік. - 2005. - № 86 (1119).

12. Інструкція про порядок контролю митними органами за справлянням під час митного оформлення товарів, увезених (пересланих) на митну територію України, та перерахуванням до бюджету податку на додану вартість. Затверджено наказом Державної митної служби України № 346 від 09.06.1999 р. // Все про бухгалтерський облік. - 2005. - № 86 (1119).

13. Порядок внесення податку на додану вартість до бюджету під час ввезення (пересилання) товарів на митну територію України. Затверджено постановою КМУ № 417 від 02.04.1998 р. // Все про бухгалтерський облік. - 2005. - № 86 (1119).

14. Чередниченко О.М. Непряме оподаткування у податковій системі України // Фінанси України. - 2003. - № 11. - С. 101-104.

15. Шафран В.С. НДС - проблемы инвестиций и налоговой политики // Фондовый рынок. - 2002. - № 17. - С. 14-18.

16. Архангельский Ю.С., Мотиченко Ю.Е. НДС - за и против // Фондовый рынок. - 2002. - № 45. - С. 22-24.

17. Піхоцький В.Ю. Реформування податкової системи України - вимога сьогодення // Фінанси України. - 2003. - № 9. - С. 84.

18. Мартинюк П.С., Собкова Т.Я., Ступницький А.М. Фінансовий механізм податку на додану вартість // Фінанси України. - 2002. - № 9. - С. 49.

19. Паянок Т. Моделі ПДВ в експортно-орієнтованій економіці Економіст. - 2007. - № 12. - С. 52-55.

20. Огліх В., Шаповалов О. Шляхи реформування податкової системи України у напрямку забезпечення сталого економічного розвитку Економіст. 2007. - № 11. - С. 26-29.

21. Таргенко Н. Податкова система: тернистий шлях до СОТ // Агропрофі. - 2007. - № 7. - С. 6.

22. Данко І.М. Непрямі податки: їх вплив фінансово-господарські рішення // Фінанси України. - 2005. - № 10. - С. 131-136.

23. Мельник В.М. Ґенеза теорії податків // Фінанси України. - 2004. - № 8. С. 42-54.

24. Ущепівська Н.М. Економічна суть податку на додану вартість // Науковий вісник НАУ. - К., 2002. - № 56. - С. 166-168.

25. Гончар М.С. Теорія оподаткування // Фондовий ринок і економічний ріст. - К., 2001. - С. 536-588.

26. Дрига А.Б. Активізація акцизного оподаткування в регулюванні соціальних процесів // Фінанси України. - 2001. - № 5. - С. 95-106.

27. Батяева А. Что мешает платить налоги? // Вопросы экономики. - 2001. - № 9. - С. 72-78.

28. Литвиненко Я. Регулювання економічних процесів у державі за допомогою непрямих податків // Економіка. Фінанси. Право. - 2001. - № 9. - С 24-29.

29. Мороз Ю.Ю. Податкова статистика: Історико-організаційний аспект // Статистика України. - 2001. - № 3. - С.64-70.

30. Дем'янченко М.Я. Податок на додану вартість: економічна суть і механізм реалізації // Економіка АПК. - 2000. - № 12. - С. 38-44.

31. Клименко І. Що таке податки і навіщо їх платити? - К.: СП «Інтертехнодрук», 1999. ISBN 966-95537-1-7

32. Азаров М.Я. та інші. Все про податки: Довідник М.Я. Азаров, В.Д. Кольга, В.А. Онищенко. - К.: Експерт - Про, 2000. - 492 с. ISBN 966-95765 0 4

33. Соколовська А.М. Податкова система держави: теорія і практика становлення. - К.: Знання -Прес, 2004. - 454 с. - (Вища освіта ХХІ століття). ISBN 966-311-018-Х

34. Іванов Ю.Б., Єськов О.Л. Сучасне оподаткування: мотиваційний аспект. Монографія. - Х.: ВД «ІНЖЕК», 2007. - 328 с. Укр. мова. ISBN 978-966-392-084-9

35. Іванов Ю.Б. Альтернативні системи оподаткування. Монографія. - Харків: ХДЕУ - Торнадо, 2003. - 517 с. ISBN 966-635-421-7

36. Захожай В.Б., Литвиненко Я.В., Захожай К.В., Литвиненко Р.Я. Система оподаткування та податкова політика: Навч. посібник / Під заг. ред. В.Б. Захожая та Я.В. Литвиненка. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 468 с. ISBN 966-364-193-2

37. Олійник О.В., Філон І.В. Податкова система: Навч. посіб. / Харківський національний аграрний ун-т ім. В.В. Докучаєва. - Х., 2004. - 326 с. ISBN 966-8457-18-8

38. Гавриленко Н.В. Податкова система. Навчальний посібник. - Львів: Новий Світ - 2000, 2007. - 328 с. ISBN 966-418-036-Х

39. Педь І.В. Податкова система: економіко-правова характеристика податків: Навч. посіб. / За ред. Ю.М. Лисенкові. - К.: Знання, 2007. - 191 с. ISBN 966-346-332-5

40. Пріб К.А., Федько В.І. Податкова система України: термінологія і формулювання основних положень. Навч. пос. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 320 с. ISBN 978-966-364-531-5

41. Іванов Ю.Б., Крисоватий А.І., Десятнюк О.М. Податкова система. Підручник. - К.: Атака, 2006. - 920 с. ISBN 966-326-193-5

42. За редакцією Ю.Г. Козака, В.М. Сліпа. Міжнародне оподаткування: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчально літератури, 2003. - 550 с.

43. Податкова система: посібник / Сергій Юшко; Харк. нац. аграр. ун-т. - Х., 2008. - 155 с.

44. Демиденко Л.М., Субботович Ю.Л. Податкова система. Навчальний посібник - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 184 с. ISBN 978-966-364-471-4

45. Гридчина М.В., Вдовиченко Н.И., Калина А.В. Налоговая система Украины: Учеб. пособие. - К.: МАУП, 2000. - 128 с.: ил. Библиогр.: с. 124-125. ISBN 966-608-028-1

46. Василик О.Д. В - Податкова система України: Навчальний посібник. - К.: ВАТ «Поліграфкнига». - 2004. - 478 с. ISBN 966-530-175-6

47. Проблеми розвитку податкової політики та оподаткування: Монографія / За заг. ред. проф. Ю.Б. Іванова. - Х.: ВД «ІНЖЕК», 2007. - 448 с. Укр. мова ISBN 978-966-392-127-3

48. Фінансова звітність за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Практичний посібник. - К.: Лібра, 1999. - 336 с. - ISBN 966-7035-17-4

49. Михайлов М.Г., Телегунь М.І., Кодацька А.М., Баранік О.О. Бухгалтерський фінансовий облік в сільськогосподарських підприємствах.: Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - с. 472. - ISBN 978-966-364-613-8

50. Пушкар М.С. Фінансовий облік: Підручник. - Тернопіль: Карт-бланш, 2002. - 628 с. - ISBN 966-7952-07-Х

51. Гусакова О.С. Податковий облік: Навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 360 с. ISBN 966-364-327-7

52. Гриньова В.М., Коюда В.О., Лепейко Т.І. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. Ч. 1. - Х.: ХДЕУ, 2001. - 284 с.

53. Гарасим П.М., Журавель Г.П., Хомин П.Я. Податковий облік і звітність на підприємствах: Навчальний посібник. - К.: ВД «Професіонал», 2004. - 448

54. Пасько Т.О. Податковий облік: Навчальний посібник. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2007. - 202 с.

55. Лишиленко О.В. Фінансовий облік: Підручник. - 2-ге вид., перероб. і доп. - Київ: Вид-во «Центр навчальної літератури», 2008. - 556 с. - ISBN 978-966-364-442-4

56. Оподаткування підприємств: Навчальний посібник: у 2-х ч. Ч. 1 / Кер. авт. кол. і наук. ред. доцент С.В. Климчук. - Київ: Центр навчальної літератури, 2004. - 192 с.

57. Організація бухгалтерського обліку. Навчальний посібник / За редакцією В.С. Леня - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 696 с.

58. Державна фінансова політика та прогнозування доходів бюджету України / М.Я.Азаров, Ф.О.Ярошенко, Т.І. Єфименко та ін. - К.: НДФІ, 2004. 712 с.

59. Податок на додану вартість та прогнозування його надходжень до бюджету: Монографія / М.Я. Азаров, Ф.О. Ярошенко, Т.І. Єфименко та ін. - К.: НДФІ, 2004. - 344 с.

60. Скрипник А.В. Державне регулювання трансформаційної економіки (аспекти моделювання): Монографія. - Ірпінь, Академія державної податкової служби України, 2002. - 312 с.

61. Бабич Л.М., Барсук Р.П., Білостоцька В.О., Давиденко С.В., Остапенко Л.В. Формування доходної частини бюджету: методи та моделі. - К.: Нора-прінт, 1998. - 88 с.

62. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. - К.: НІОС. - 2000. - 416 с. ISBN 966-95321-5-9

63. Фінанси: Навч. посіб. В.С. Загорський, О.Д. Вовчак, І.Г. Благун, І.Р. Чуй. К.: Знання, 2006. - 247 с. ISBN 966-346-013-Х

Размещено на Allbest.ru