Дата повного погашення облігацій - 27 липня 2015 року. Міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів зазначеного випуску облігацій UA4000078141.

За результатами розміщення на первинних аукціонах ОВДП до Державного бюджету України в 2010 році надійшло 40,424 млрд. грн. Загалом у 2010 році Міністерство фінансів України здійснило розміщення ОВДП (з урахуванням паперів, випущених з метою збільшення статутного капіталу НАК Ї Нафтогаз України , банків і для погашення простроченої бюджетної заборгованості з ПДВ) на загальну суму 70,657 млрд. грн. [14].

У 2010 уряд України за допомогою ОВДП збільшив статутний фонд "Нафтогазу" на 7,4 млрд. грн. до 37,341 млрд. Згодом зазначені 7,4 млрд. грн. використовувалися НАКом для розрахунків з російським газовим монополістом компанією "Газпром" за поставки газу в жовтні-листопаді. Зокрема, Державний Ощадний банк і Державний експортно-імпортний банк на початку листопаді викупили у "Нафтогазу" на умовах РЕПО ОВДП на загальну суму близько 7,2 млрд. грн. [14].

Верховна Рада України надала право Кабінету Міністрів здійснювати в 2011 випуск облігацій внутрішньої державної позики для збільшення статутного фонду Національної акціонерної компанії "Нафтогаз Україна". Відповідна норма передбачена 31 статтею закону. "Надати право Кабінету Міністрів здійснити випуск облігацій внутрішньої державної позики з подальшим придбанням у державну власність в обмін на ці облігації акцій додаткової емісії " Нафтогазу України " в межах обсягів, передбачених у затвердженому фінансовому плані цієї компанії", - йдеться в законі.

На обсяги випущених облігацій і придбаних акцій Міністерство фінансів буде коригувати відповідні показники за борговими операціями.

З початку року ліквідність в банківській системі значно зросла, при цьому портфель ОВДП банків практично не зазнав змін. Тому очікується значний попит на ОВДП. Найбільший інтерес і далі викликатимуть "короткі" ОВДП, оскільки на ринку немає впевненості в тому, що високі рівні ліквідності збережуться надовго. Окрім цього Державна Іпотечна Установа складає конкуренцію Мінфіну по "довгих" ОВДП. ДІУ продала вже принаймні 200 млн. грн. ОВДП зі свого двомільярдного портфелю.

За результатами розміщення на первинних аукціонах облігацій внутрішніх державних позик до держбюджету України в березні 2011 р. надійшло 4 млрд. 665,1 млн. грн. (з початку року - 10 млрд. 502,7 млн. грн. ). Про це йдеться в огляді НБУ "Про поточні тенденції грошово-кредитного ринку України" [14].

В березні Міністерство фінансів України вже здійснило випуск ОВДП для збільшення статутного капіталу НАК "Нафтогаз України" на загальну суму 5 млрд. грн.

Середньозважена прибутковість ОВДП за результатами проведення аукціонів з їх первинного розміщення в березні склала 9,2% річних (з початку року - 8,6%). Середньозважена прибутковість ОВДП з врахуванням зобов'язань, випущених на рекапіталізацію, складала в березні 9,4% (з початку року - 8,9% річних).

Погашення і сплата доходу по ОВДП здійснювалися своєчасно і в повному обсязі, які з початку року склали 12 млрд. 522,3 млн. грн. , у тому числі основний борг - 9 млрд. 008,1 млн. грн. , сплата доходу - 3 млрд. 514,2 млн. грн.

Вже за квітень цього року Міністерство Фінансів оголошувало 5 разів проведення розміщень державних облігацій. Проаналізувавши їх можна побачити, що випуск облігацій проводився не в великих обсягах і не перевищував 1000 шт. виставлених облігацій. Максимальний термін погашення буде тривати до 2016 року, а сплата відсотків до 2014 року.

Розглянемо дохідність ОВДП на вторинному ринку (Рис 2. 6)

Рис. 2. 6. Дохідність ОВДП на вторинному ринку станом на 21. 01. 2011

Рівень проблемної заборгованості перед банками в Україні складає як і раніше, близько 8%.

НБУ не поспішає посилювати оцінку "поганих активів", оскільки такий крок може негативно вплинути на рівень кредитної активності банків.

Станом на 31. 03. 2011 заборгованість перед банківськими установами складає 411 212 дол. США або 30 3 273 249,93грн. Це 0,73% з загального боргу держави.

Впродовж 2010 року запозиченню ресурсів на внутрішньому ринку сприяло те, що в умовах відсутності належної кількості платоспроможних позичальників, залучені банківським сектором ресурси спрямовувалися, переважно, на придбання облігацій внутрішньої державної позики. Зазначене дозволило знизити їх доходність, що сприятиме зменшенню видатків на обслуговування державного боргу, проте негативно впливало на реальний сектор економіки, оскільки кредитування банками суб'єктів господарювання практично не зростало.

У результаті недонадходження запланованих доходів загальний фонд державного бюджету виконано з дефіцитом, який перевищив затверджений річний обсяг.

Фінансування загального фонду здійснювалось в основному за рахунок державних запозичень, від яких залучено 85 млрд. 351,1 млн. грн. , або 91 %. плану. Крім того, залучено кошти у сумі 6 млрд. 630,1 млн. грн. , повернуті з депозитів, розміщених у банківських установах у 2009 році, що не були враховані при затвердженні державного бюджету на 2010 рік, і які фактично виявилися додатковим зарезервованим джерелом.

Залучені кошти витрачалися не лише для фінансування дефіциту (30 млрд. 650,7 млн. грн. ) та погашення державного боргу (25 млрд. 894,5 млн. грн. ), а і на збільшення статутного капіталу публічного акціонерного товариства „ Державний експортно-імпортний банк України" на 6 млрд. 390 млн. грн. , або 21,3% коштів, передбачених на капіталізацію банків, та НАК „Нафтогаз України" - на 7 млрд. 400 млн. грн. , як і заплановано. Однак фінансова підтримка банків, здійснена у минулому та попередніх роках шляхом участі держави у капіталізації банків згідно зі статтею 2 Закону України „Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою їх фінансового оздоровлення для виконання зобов'язань перед громадянами, не призвела до вирішення проблеми повернення вкладів.

Станом на 31. 03. 2011 державний внутрішній борг становив 141. 029. 509,06 тис. грн. (32,51%) або 17. 761. 902,92 тис. дол. США, це показує, що він зменшився на 632. 589,00 тис. грн. (0,45 %) [16].

Розглянемо детальніше стан внутрішнього боргу України на 31. 03. 2011. в (Таблиці В. 2. 1).

Державний внутрішній борг може бути як перед фізичними особами, так і перед юридичними. Співвідношення наведено у таблиці 2. 2.



Таблиця 2. 2 Внутрішній державний борг України перед фізичними та юридичними особами за 3 роки

Загальна сума державного та гарантованого державного боргу	31. 12. 2009	31. 12. 2010	31. 01. 2011
Державний борг	226996306,46	432475202,05	24552277,94
Внутрішній борг	91070076,77	141662098,06	141029509,06
1. Заборгованість перед юридичними особами	87631511,00	138355785,00	137723196,00
2. Заборгованість перед фізичними особами	3438565,77	3306313,06	3306313,06

Отже, дослідивши такий показник як державний внутрішній борг, ми бачимо, що він збільшився на 50 млрд. 592 млн. грн. , або 55,6 %, внаслідок перевищення в 3,6 раза державних внутрішніх запозичень над погашенням внутрішнього боргу [16].

2.3 Динаміка кредитування приватного сектору економіки

Важливим зовнішнім чинником розвитку вітчизняного фінансового сектора в сучасних умовах є глобалізація економічного життя, яка означає, насамперед, універсалізацію інвестиційних процесів, уніфікацію механізмів і технологій функціонування фінансових ринків, посилення взаємодії суб'єктів господарської діяльності різних країн на основі єдиних принципів та норм. Визначаючи особливості посткризового становища України, слід наголосити, що банківський сектор України зокрема та фінансовий взагалі, який є банкоцентричним, і далі перебуває під впливом кризи. У 2009 році активи фінансового сектору зменшилися на 4,4 % і станом на 01. 01. 2010 становили 934,9 млрд. грн. Утім, незважаючи на скорочення обсягів активів банківського сектору, структура активів фінансового сектору майже не змінилася: частка активів банків у активах фінансового сектору залишається найбільшою - 94,2 %, або 880,3 млрд. грн. , як це зазначено в таблиці 2. 3.



Таблиця 2. 3 Динаміка активів фінансового сектору України у 2008-2010 рр. [17]

Складові фінансового сектору	01. 01. 2008	01. 01. 2009	Темп зростання, %	01. 01. 2010	Темп зростання, %
	Обсяг активів, млрд. . грн. .	Частка в активах фінансового сектору, %	Обсяг активів, млрд. грн.	Частка в активах фінансового сектору,%		Обсяг активів, млрд. грн.	Частка в активах фінансового сектору, %
Банківський сектор	599,4	93,6	926,1	94,7	154,5	880,3	94,2	95,1
Страхові компанії	32,2	5	41,9	4,3	130,2	42	4,5	100,1
Фінансові компанії	3,3	0,5	3	0,3	90	7,6	0,8	250
Кредитні спілки	5,3	0,8	6,1	0,6	115,2	4,2	0,5	69,6
Недержавні пенсійні фонди	0,3	0,04	0,6	0,1	220	0,9	0,1	140,1
Всього	640,4	100	977,7	100	152,7	934,9	100	95,6

Аналіз динаміки кредитування банками нефінансових корпорацій і домашніх господарств у 2008-2010 роках засвідчує так зване згортання кредитування. За період із жовтня 2008-го до січня 2009-го (станом на 01. 01. 2009) у зазначених секторах економіки відбулося збільшення обсягів кредитування: кредити нефінансовим корпораціям становили 462,2 млрд. грн. , домашнім господарствам - 241,2 млрд. грн. , що до певної міри було викликане різкою девальвацією гривні. Проте протягом січня - липня 2009 року ситуація на цих ринках характеризувалася тенденцією до зменшення обсягів кредитування.

Рис. 3. 1. Динаміка кредитування банками приватного сектору України у 2008-2010 рр. , млрд. грн. , [17]



У 2010 році ситуація дещо поліпшилась. Обсяги кредитів нефінансовим корпораціям протягом року зросли на 9,4 млрд. грн. і на 01. 08. 2010 становили 471,6 млрд. грн. Певною мірою така ситуація зумовлена співробітництвом окремих банків, державних і квазідержавних (капіталізованих із участю держави), з державними органами й підприємствами щодо реалізації загальнодержавних програм, у тому числі кредитуванням пріоритетних секторів економіки. Втім, тенденція до зменшення обсягів кредитування домашніх господарств спостерігається й сьогодні: на 01. 08. 2010 обсяги кредитів домашнім господарствам становили 220,7 млрд. грн. , що на 20,5 млрд. грн. менше, ніж на початок року (рис. 3. 1). Протягом 2009-2010 рр. середньозважені процентні ставки за кредитами домашнім господарствам мали тенденцію до підвищення, толі як середньозважені ставки за кредитами не фінансовим корпораціям упродовж зазначеного періоду знизились. У цілому проблеми, що стримують здешевлення кредитних ресурсів, спричинені:- невпевненістю економічних суб'єктів у макроекономічній стабільності в середньо- й довгостроковій перспективі, тобто відсутністю реальної бази для забезпечення низької і прогнозованої інфляції, стабільності курсу національної грошової одиниці, стійкого економічного зростання;- недостатнім рівнем платоспроможності більшості позичальників та низькою ефективністю системи захисту прав кредиторів і позичальників;- браком довгострокових ресурсів для кредитування економіки та низькою якістю наявних активів. Для реабілітації банківського сектору України та пожвавлення економічної активності потрібно провести ретельну "очистку" банківських балансів від недіючих кредитів, підвищити рівень капіталізації банків, знизити ризик того, що проблеми банків негативно впливатимуть на економіку. Частка недіючих кредитів (сумнівних і безнадійних) у загальному обсязі кредитів банків протягом 2008-2010 років збільшилася на 12 в. п. і на 01. 07. 2010 становила 14,7 % (рис. 3. 2).



Рис. 3. 2. Динаміка обсягів і частки недіючих кредитів банків України у 2008-2010 рр. , [17]

З одного боку, підвищення частки недіючих кредитів наприкінці 2008-го протягом 2009-го було зумовлене погіршенням фінансового стану підприємств, зниженням платоспроможності населення, з другого - відсутністю фактичного (не за рахунок девальвації) збільшення обсягів кредитування банками. Разом із тим за певними ознаками можна цілком об'єктивно стверджувати, що банківська система вийшла на етап посткризового відновлення. Слід назвати, зокрема, такі позитивні тенденції збільшення обсягів капіталу банків та показника адекватності регулятивного капіталу; скорочення обсягів кредитування в іноземній валюті; зменшення кількості збиткових банків.



Розділ 3. Напрямки удосконалення державного кредиту в Україні

3.1 Проблеми управління державним кредитом в Україні

Трансформаційні перетворення в Україні, зумовлені необхідністю радикальної реформи економіки, розпочались на тлі глибоких макроекономічних диспропорцій. Їх прояв, тою чи іншою мірою, посилився в процесі становлення перехідного типу організації суспільства. Відсутність як внутрішньої і зовнішньої, так і інституціональної рівноваги макросистеми, що проявляється у дефіциті бюджету та платіжного балансу, спричинює швидкий розвиток державного боргу. Проблема державного боргу вважається досить дослідженою у західній літературі. Значної уваги дослідженню державного боргу та наслідків його існування приділяли Р. Барро, Дж. Бьюкенен, А. Лернер, Р. Масгрейв, Ф. Модільяні, Дж. Стігліц. Різні аспекти аналізу державного боргу розкриті у роботах сучасних українських та російських економістів зокрема В. Андрущенко, В. Федосов. Вивченню особливостей макроекономічного середовища трансформації, в якому розвивається державний борг, а також проблемі державної заборгованості у перехідний період приділили увагу Т. Вахненко, Є. Гайдар, О. Заруба, З. Луцишин, В. Лисицький. Проблему управління державним боргом розглядали А. Вавілов, Г. Трофімов, Т. Бондарук. Аналіз державного боргу в контексті національної безпеки міститься у працях О. Барановського [18, с. 97]. Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що вони можуть бути використані при розробці нормативної частини теоретико-концептуальних засад боргової політики у перехідний період, визначенні цілей управління державним боргом у сучасних умовах і на перспективу. Аналітичні положення можуть бути використані в процесі прийняття рішень щодо управління державним боргом та макроекономічної координації, зокрема, щодо фіскальної, грошово-кредитної та валютної політики. Незважаючи на швидкі темпи акумуляції державного боргу за ринкової трансформації в Україні (та в інших трансформаційних економіках), його обсяги є незначними згідно світових стандартів оцінки обтяжливості ним країни, а макроекономічна позиція державного боргу вважається відносно врівноваженою. При цьому, на сьогодні борговий фактор є визначальним у процесі структуризації видатків бюджету та врівноваження платіжного балансу України. І, як наслідок, дуже важливим є питання теоретичного дослідження проблем формування та управління державним боргом з метою усунення диспропорцій та незбалансованості політики управління державним боргом. Метою дослідження є вдосконалення теоретичної бази проблеми державного боргу за ринкової трансформації, загальних підходів до аналізу закономірностей його розвитку у перехідній економіці та практичних рекомендацій щодо вдосконалення боргової політики в системі макроекономічного регулювання. Методологічною базою дослідження є теорії державного боргу, ринкової економіки, макроекономіки, ринкової трансформації, економіки добробуту, публікації вітчизняних і зарубіжних вчених з питань державного боргу й розвитку трансформаційної економіки. Як методичний підхід застосовано системний аналіз. Державний борг - це загальна сума заборгованості держави, яка складається з усіх прийнятих та непогашених боргових зобов'язань держави, включаючи боргові зобов'язання держави, що вступають в дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов'язань, що виникають на підставі законодавства або договору. В цілому, здійснення державою запозичень, в результаті чого утворюється борг, має на меті фінансування бюджету , тобто покриття між різниці між доходами та витратами бюджету, які включають заплановані видатки та платежі з погашення боргу) [19, с. 11]. В залежності від резистентності кредитора відрізняють зовнішні та внутрішні запозичення. Крім того, державні запозичення відрізняються за своєю структурою в залежності від терміну запозичення (довго-, середньо- та короткострокові), валюти (гривня, або іноземна валюта (долар США, евро, японська єна) та ін. Для забезпечення належного рівня боргової безпеки держави вкрай необхідно домагатися покращання управління її внутрішньою та зовнішньою заборгованістю. Управління державним боргом має відбуватися з урахуванням такої важливої складової усієї фінансової політики України, як політика державних запозичень (боргова політика). Остання у свою чергу повинна акумулювати в собі розробку і реалізацію таких взаємопов'язаних та взаємообумовлених елементів, як [19, с. 12]:

- стратегія державних зовнішніх і внутрішніх запозичень;

- встановлення ліміту державного боргу в цілому, а також внутрішнього та зовнішнього, зокрема;

- визначення тривалості боргового циклу на основі раціоналізації управління динамікою сукупного, внутрішнього і зовнішнього державного боргу;

- вибір найбільш прийнятних у конкретний відрізок часу форм фінансування внутрішніх і зовнішніх державних запозичень (урядові, банківські чи комерційні кредити, державні цінні папери), ступеня концентрації боргових зобов'язань України по окремих кредиторах (міжнародні фінансові організації, уряди зарубіжних країн, іноземні приватні кредитори, вітчизняні юридичні та фізичні особи), рівня диверсифікації запозичень за валютним складом (спеціальні права запозичення (СПЗ), долар США, євро тощо) з урахування ефективного розподілу пов'язаних з цим інвестиційних ризиків;

- розгляд питання щодо можливості (або неможливості) капіталізації частини державного боргу (з відповідною пропозицією кредиторам погашення певної частки боргу державною власністю);

- заходи щодо здешевлення державних запозичень і зниження ризику їх обслуговування (при визначенні вартості обслуговування кредитів слід враховувати оцінку можливого зниження потенційного рівня та погіршання умов

- обставини, боргова політика держави може носити агресивний чи обмежувальний характер, а також зводитися до помірного нарощування державного боргу. Обсяг залучених зовнішніх позик для будь-якої країни визначається двома факторами: по-перше, скільки іноземного капіталу країна може поглинути, по-друге, який обсяг боргу вона може обслуговувати без ризику виникнення кризи з зовнішніми платежами. При обчисленні цих факторів повинні враховуватись як короткотермінові, так і довготермінові характеристики державного зовнішнього боргу. Однією з головних характеристик є співвідношення суми державного зовнішнього боргу до ВВП (критичний рівень : 80 - 100 %) [20, с. 14]. Для характеристики ліквідної позиції економіки країни широко використовується співвідношення планованих платежів з обслуговування боргу до експорту. Цей показник дає оцінку платоспроможності на найближчу перспективу (критичний рівень : 20 - 25 %). Для виміру навантаження на бюджет використовується співвідношення запланованих платежів з обслуговування боргу до суми бюджетних доходів, критичним рівнем для цього встановлено діапазон 25-30%. Країни з високими темпами росту експорту мають можливість підтримувати відносно більш високий рівень боргу по відношенню до експорту та виробництва. Однак, ці країни стають уразливими до макроекономічних шоків: відсоткові ставки по зовнішнім позикам можуть різко підвищитись внаслідок економічних умов в країнах-кредиторах або ж кредитори можуть вирішити, що вони з будь-яких причин не бажають більше підтримувати колишній рівень кредитування. В зв'язку з цим, необхідно підкреслити декілька важливих моментів [21, с. 207]:

- по-перше, економічне зростання - це головна умова збереження платоспроможності, довіри кредиторів і пом'якшення жорстких кредитних лімітів, встановлених ними для країни-позичальника;

- по-друге, висока норма інвестицій - необхідна, але недостатня умова для підтримки довіри кредиторів. Інвестиції повинні бути також ефективними, в тому розумінні, що прибуток по інвестиціях повинен перевищувати вартість залучення капіталу. Позикові ресурси, які інвестуються нерозумно, являють собою більшу безпеку, ніж повна відсутність зовнішніх позик;

- по-третє, зовнішній борг може рости швидше, ніж експорт лише на протязі визначеного часу і тільки в тому випадку, коли борг по відношенню до експорту невеликий.

При цьому існують наступні основні негативні прояви державного боргу [21, с. 211]:

1. Державне запозичення у довгостроковій перспективі може призвести до зменшення споживання внаслідок падіння інвестицій в основні виробничі фонди, хоч на короткому проміжку часу державні позики підвищують споживання, що зумовлюється нижчим рівнем оподаткування.

2. Розширення запозичення державою призводить до зростання процентних ставок на ринку державних цінних паперів, що впливає на підвищення процентів в інших секторах фінансового ринку. Зростання внутрішньої ставки позичкового проценту по відношенню до зовнішньої стимулює притік іноземного капіталу і стає причиною ревальвації національної валюти, внаслідок чого чистий експорт країни падає.

3. При перевищенні певної критичної величини позика підвищує рівень оподаткування внаслідок стрімкого зростання процентів за державним боргом.

4. Обслуговування зовнішнього боргу вимагає передачі частини вартості національного продукту у власність інших країн. Якщо приріст зовнішньої заборгованості викликає процентні виплати, які перевищують здатність залучених ресурсів виробляти ці виплати, то частина національних ресурсів має бути вилучена із споживання та нагромадження і передана кредиторам.

Для покращення управління державним боргом України, необхідно вирішити такі питання [22, с. 25]:

- вдосконаленню механізмів здійснення державних запозичень та погашення державного боргу;

- встановленню нового механізму надання державних гарантій із урахуванням ризиків;

- створенню механізмів погашення державного боргу, що виник у зв'язку вступом у силу зобов'язань Кабінету Міністрів України щодо державних гарантій перед кредиторами;

- створенню сучасної інституції з управління державним боргом - Агентства з управління державним боргом;

- створенню умов прозорості та передбачуваності для всіх економічних агентів в питаннях управління державним боргом, створенню сучасної інформаційної інфраструктури управління державним боргом та ризиками;

- сприянню розвиткові ринку державних цінних паперів;

- встановлення збалансованого механізму розмежування повноважень владних структур з управління державним боргом.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому зроблено спробу дослідити проблему державного боргу у системному зв'язку з макроекономічним середовищем ринкової трансформації [23, с. 247 ]:

- систематизовано основні причини та виявлено закономірності розвитку державного боргу України в процесі ринкових перетворень.

- проаналізовано вплив державних запозичень на розвиток грошового, реального, зовнішнього, бюджетного секторів української економіки. Виділено індикатори, які дають змогу оцінити глибину несприятливих впливів державних запозичень на грошовий сектор та на спрямування грошової пропозиції

- розглянуто макроекономічну позицію державного боргу

Враховуючи вищесказане та спираючись на окреслені напрями вдосконалення боргової політики в системі макрорегулювання вважаємо, що [23, с. 250]:

- у короткостроковому періоді боргові заходи уряду мають бути спрямовані на зменшення боргового тягаря для бюджету через проведення масштабних реструктуризаційних операцій, вдосконалення процесу бюджетування, розширення діапазону курсових коливань, що дозволить зменшити потребу в зовнішньому фінансуванні для підтримання платіжного балансу та знизити процентні ставки з метою стимулювання інвестиційної активності;

- у довгостроковому періоді, коли утвориться більш ринкове мікросередовище, фінансові ринки висловлять довіру до реформ, а видатки бюджету будуть більш транспарентними, система дефіцитного фінансування має забезпечити інвестиційне підкріплення всебічної структурної перебудови та мікроекономічної реструктуризації. Інституціональним механізмом цього має виступити створення бюджету розвитку, функціонування якого має підпорядковуватись критеріям становлення постіндустріального типу виробничо-господарських систем.

Подальші теоретичні дослідження боргової політики України мають проводитися у напрямку вивчення особливостей становлення боргової політики України у довгостроковому та короткостроковому періодах.

3.2 Міжнародний досвід врегулювання державного кредиту

У період економічного спаду українська економіка характеризувалась активним позичковим фінансуванням, що спричинило обтяжливе боргове навантаження на бюджет країни. Така ситуація вимагає ґрунтовного вивчення світового досвіду управління боргами та дослідження механізмів зменшення боргового тягаря. Міжнародна практика у сфері боргової політики передбачає застосування таких основних методів управління державним боргом [24, 65]:

- конверсія - зміна дохідності позики;

- консолідація (рефінансування) - збільшення строків випущеної раніше позики;

- уніфікація - об'єднання декількох позик в одну, коли облігації раніше випущених кількох позик обмінюються на облігації нової позики;

- обмін облігацій за регресивним співвідношенням - прирівнювання кількох раніше випущених облігацій до однієї нової;

- відстрочення погашення позики проводиться, як правило, з метою фінансування раніше випущених позик. На відміну від консолідації, коли власники облігацій продовжують отримувати свій дохід, при відстроченні переносяться не тільки строки погашення позики, але й припиняється виплата доходів;

- анулювання боргів - повна відмова держави від своїх боргових зобов'язань, причиною якої може бути її фінансова неспроможність (банкрутство або політичні мотиви). Основним завданням активного управління державним боргом є зменшення сукупних платежів з обслуговування і погашення боргу та уникнення ситуацій, коли можливе оголошення дефолту країни-позичальника. З такою метою країни-дебітори звертаються до кредиторів з проханням перегляду, іншими словами, реструктуризації боргових зобов'язань. Система управління зовнішнім боргом дозволяє застосовувати різні варіанти реструктуризації, що реалізуються залежно від типів кредиторів та боржників і можуть здійснюватись на основі однієї схеми або їх комбінацій [24, с. 67]. Світовий досвід управління державним боргом налічує кілька основних схем реструктуризації, основними серед яких є такі [21, с. 220]:

- перенесення платежів (пролонгація);

- нові кредити з цільовим призначенням оплати минулих боргів;

- списання боргу, викуп боргу із дисконтом на вторинному ринку;

- обмін боргу на акції національних підприємств, обмін боргу на національну валюту;

- сек'юритизація (обмін боргу на облігації боржника). Політика реструктуризації боргу шляхом пролонгації є достатньо поширеною. Перенесення строків платежів дозволяє перетворити короткотермінові та середньотермінові зобов'язання у довготермінові, відтермінувавши час оплати основної частини боргу. Однак, реструктуризація за такою схемою здійснюється під високі відсотки, а також спричиняє зниження кредитоспроможності з усіма можливими негативними наслідками .

Списання боргів як метод управління боргами застосовується до країн, що розвивають, які нездатні погасити свої зобов'язання з політичних міркувань та за умов перевищення фактичних обсягів боргового навантаження країни-позичальника [25, с. 26]. Значного поширення набули операції з конверсії боргів, тобто заміни зовнішнього боргу іншими видами зобов'язань, менш обтяжливими для боржника. Прикладом такої схеми реструктуризації може бути обмін боргових зобов'язань держави на акції національних підприємств, погашення боргів товарними поставками, зворотний викуп боржником своїх зобов'язань на вторинному ринку на особливих умовах, обмін на богові зобов'язання третіх країн, взаємозалік тощо. Серед конверсійних операцій найбільшу питому вагу посідає схема викупу боргу із вторинного ринку за ціною, нижчою від ринкової (40 % усіх операцій) та конверсія в акції національних підприємств (34 % усіх операцій) [25, с. 27]. Викуп боргу як метод управління державним боргом застосовується за наявності можливостей нарощування необхідних обсягів золотовалютних резервів. Дострокове погашення державних боргових зобов'язань, як правило, здійснюється на внутрішньому ринку, де уряд формує "правила гри". На світовому ринку кредитних ресурсів позичальник при викупі боргу повинен враховувати інтереси кредиторів. При цьому, такі боргові зобов'язання торгуються на ринку із значним дисконтом , що свідчить про невпевненість інвесторів у платоспроможності позичальника. Обмін державного боргу на акції національних підприємств є однією з найпоширеніших схем реструктуризації зовнішньої заборгованості, що полягає у наданні кредиторам права продажу боргів з дисконтом за національну валюту, на яку у результаті можна придбати акції національних компаній. Також використовується безпосередній обмін боргів на акції компаній, що перебувають у державній власності Конверсія боргу в акціонерний капітал стала важливим інструментом прискорення приватизаційних процесів (з цією метою вона була застосована в Аргентині, Мексиці, Філіппінах). Реструктуризація за подібною схемою може також відбуватися у формі конверсії боргу в національну валюту, тобто шляхом фінансування програм розвитку національних економік. Така форма реструктуризації є одним з механізмів полегшення боргового навантаження країн, що розвиваються, при одночасному покращенні їх соціально-економічних умов [24, с. 8]. Ще однією схемою реструктуризації державної заборгованості є сек'юритизація. Цей метод передбачає емісію нових зобов'язань в облігаційній формі країною-боржником з метою подальшого продажу або обміну на старий борг. У разі продажу отримані кошти спрямовуються на викуп старих зобов'язань. Якщо нові цінні папери продаються на ринку з меншим дисконтом, то це спричинятиме скорочення загального обсягу заборгованості . Реструктуризація заборгованості перед офіційними кредиторами, згідно із прийнятими у світі нормами, відбувається шляхом укладення угод з Паризьким клубом. Позики міжнародних фінансових організацій (МВФ, Світового банку, ЄБРР) реструктуризації не підлягають, лише у випадку надзвичайних обставин ці організації можуть надавати у вигляді допомоги позитивні нетто-кредити . Міжнародні кредитори при вирішенні боргових проблем застосовують диференційовані підходи до країн з різним рівнем соціально-економічного розвитку та різними показниками боргового навантаження. Так, згідно з методологією Світового банку, всі країни поділяються на кілька груп, залежно від рівня ВВП на душу населення і ступеня обтяжливості зовнішнього боргу (Таблиця Г. 3. 1) [23, с. 254]. За цією класифікацією Україна належить до групи держав з низькими доходами і низьким рівнем зовнішньої заборгованості. До групи країн з низькими доходами поряд з Україною увійшли також держави Африки, найменш розвинуті країни Азії та Латинської Америки, а також деякі країни пострадянського простору - Азербайджан, Вірменія, Грузія, Киргизія, Молдова, Таджикистан, Узбекистан . На основі проведеного дослідження ми можемо стверджувати, що реструктуризація боргу є фактично визнанням державою своєї неплатоспроможності, тому цей метод слід застосовувати лише як інструмент антикризового управління з метою запобігання дефолту. Ефективне управління державним боргом в Україні неможливе без вивчення світового досвіду функціонування міжнародного фінансового ринку та врегулювання боргових проблем.



Висновки

Державний кредит - це специфічний елемент державних фінансів, в якому держава відіграє роль позичальника коштів (найчастіше), кредитора або гаранта повернення коштів.

Держава змушена бути позичальником коштів у зв'язку з необхідністю вирішити такі завдання:

- збалансованість бюджету;

- фінансова підтримка сфери виробництва;

- розвиток соціальної сфери.

Державний кредит може бути внутрішнім і зовнішнім.

Внутрішній державний кредит виступає в таких формах: державні позики, перетворення частини вкладів населення в державні позики, запозичення коштів загальнодержавного позичкового фонду, казначейські позики, гарантовані позики

Міжнародний державний кредит являє собою сукупність відносин, у яких держава виступає на світовому фінансовому ринку в ролі позичальника або кредитора.

Вагоме місце у структурі державного боргу України займають зобов'язання за розміщеними облігаціями внутрішньої державної позики.

Станом на 31. 03. 2011 державний внутрішній борг становив 141. 029. 509,06 тис. грн. (32,51%) або 17. 761. 902,92 тис. дол. США, це показує, що він зменшився на 632. 589,00 тис. грн. (0,45 %).

Обсяг короткострокового зовнішнього боргу за залишковим терміном погашення протягом року збільшився на 8. 5 млрд. дол. США та на кінець 2010 року становив 47. 3 млрд. дол. США.

Довгостроковий зовнішній борг збільшився з початку року на 2. 9 млрд. дол. США (на 3. 5%) і становив 87. 2 млрд. дол. США. Основною валютою зовнішніх запозичень на кінець 2010 року залишається долар США (70. 4%), зобов'язання в євро становлять 10. 7%.

Насамперед наявність державного боргу не дає уявлення щодо реального фінансового становища держави.

Державний борг - це складне явище, зумовлене низкою факторів, яке в умовах кожної держави може мати свою специфіку. Якщо нестачу коштів у бюджеті держава покриває за рахунок отриманих позик, то це не можна вважати нормальним явищем. Це свідчення нездорового фінансового становища, при якому виникатиме потреба укладати договори на позики, а в кінцевому підсумку - розраховуватися за боргами за рахунок збільшення податків.

На сьогодні майже кожна держава має певний розмір заборгованості. Різниця лише в тому, що поряд із збільшенням боргу не кожна держава знаходить шляхи для його своєчасного повернення.

Дефіцит бюджету і державний борг, безперечно, впливають на функціонування національної економіки. Наслідки цього впливу поділяють на короткострокові та довгострокові.

Короткострокові - це економічні наслідки бюджетного дефіциту, відомі як проблема витіснення. Довгострокові - це економічні наслідки державного боргу, відомі як тягар боргу.

Довгострокові наслідки державного боргу пов'язані з його впливом на економічне зростання у тривалому періоді, а отже й на рівень життя майбутніх поколінь.

Збільшення державного боргу і підвищення процентних ставок у довгостроковому періоді спричиняють витіснення державним боргом приватного капіталу.

Зростання процентних ставок веде до того, що люди нагромаджують зобов'язання уряду замість приватного капіталу.

Тому зростання державного боргу зменшує виробничі потужності, які використовуватимуть майбутні покоління, а отже вони матимуть нижчий рівень доходу.

Для покращення управління державним боргом України, необхідно вирішити такі питання:

- вдосконаленню механізмів здійснення державних запозичень та погашення державного боргу;

- встановленню нового механізму надання державних гарантій із урахуванням ризиків;

- створенню механізмів погашення державного боргу, що виник у зв'язку вступом у силу зобов'язань Кабінету Міністрів України щодо державних гарантій перед кредиторами;

- створенню сучасної інституції з управління державним боргом - Агентства з управління державним боргом;

- створенню умов прозорості та передбачуваності для всіх економічних агентів в питаннях управління державним боргом, створенню сучасної інформаційної інфраструктури управління державним боргом та ризиками;

- сприянню розвиткові ринку державних цінних паперів;

- встановлення збалансованого механізму розмежування повноважень владних структур з управління державним боргом.



Список використаних джерел

1. Романенко, О. Р. Державний кредит та його сутність[Текст] / О. Р. Романюк, С. Я. Огородник, А. А. Зязюн. - Навч. посібник - К. : КНЕУ,2003. - 387 с.

2. Опарін, В. М. Державний кредит[Текст] / Опарін В. М. - Навч. посібник - 4-те вид. , без змін. - К. : КНЕУ, 2007. - 240 с.

3. Державний кредит [Електронний ресурс] : / Перша українська електронна бібліотека підручників. - Режим доступу: http://pidruchniki. com. ua/16011013/finansi/derzhavniy_kredit.

4. Нормативно-правове забезпечення відносин у галузі державного кредиту [Електронний ресурс] : / Електронна бібліотека Князєва. - Режим доступу: http://ebk. net. ua/Book/FPravo/11-20/11203. htm.

5. Закон України "Про Державний бюджет України на 2011 рік " [Електронний ресурс] : / Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon. rada. gov. ua/cgi-bin/laws/main. cgi?nreg=2857-17 .

6. Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок " [Електронний ресурс] : / Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon. rada. gov. ua/cgi-bin/laws/main. cgi?nreg=3480-15.

7. Закон України "Про державний внутрішній борг України" Електронний ресурс] : / Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon. rada. gov. ua/cgi-bin/laws/main. cgi?nreg=2604-12 .

8. Міністерство фінансів України здійснило виплату купонних доходів за облігаціями зовнішньої державної позики 2010 року [Електронний ресурс]: /урядовий портал - Режим доступу: http://www. kmu. gov. ua/control/uk/publish/article?art_id=244162965&cat_id=244276429.

9. Агентство R&I підтверджує рейтинг України на рівні "B+" [Електронний ресурс]: / Міністерство фінансів України - Режим доступу: http://www. minfin. gov. ua/control/uk/publish/article?art_id=289846&cat_id=61741.

10. Зовнішній борг України на кінець 2010 року [Електронний ресурс]: / НБУ - Режим доступу: http://www. bank. gov. ua/Publication/econom/ Balans/ZB_text. pdf.

11. Борг України на кінець 2010 року [Електронний ресурс]: /НБУ - Режим доступу: http://www. bank. gov. ua/Publication/econom/ZB_text. pdf.

12. Позики МВФ [Електронний ресурс]: / Економіка - Режим доступу: http://www. newsru. ua/finance/30oct2008/obitsyae. html.

13. Поливана М. А. Аналіз стану державного боргу України [Електронний ресурс]: / Publishing house Education and Science - Режим доступу: http://www. rusnauka. com/11_EISN_2010/Economics/61546. doc. htm.

14. Тижневий огляд ринку ОВДП [Електронний ресурс]: / Інвестування - Режим доступу: http://investycii. org/analityka/ovdp.

15. Тижневий огляд ринку ОВДП [Електронний ресурс]: / Інвестування - Режим доступу: http://investycii. org/upload/2011-01-25% 20Ogliad%20OVDP. pdf.

16. Держборг України [Електронний ресурс]: / FISCO - Режим доступу: http://www. fisco-id. com/?module=news&action=view&id=9064.

17. Офіційний сайт Національного банку України. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. bank. gov. ua

18. Бондарук Т. Г. Зовнішній державний борг України та механізм його обслуговування // Фінанси України. -- 2009. -- №5. -- 94--102 c.

19. Вахненко Т. Проблема обслуговування державного боргу України та шляхи її розв'язання // Банківська справа. -- 2009. -- №6. -- 10--13 c.

20. Марченко С. М. Індикатори боргової безпеки України // Фінанси України. - 2003. - № 12. - 14 c.

21. Бюджетна політика у контексті стратегії соціально-економічного розвитку України: У 6-ти т. Т. 6. Підвищення ефективності боргової політики держави/М. Я. Азаров,Ф. О. Ярошенко,О. І. Барановський та ін. - 2004. - 348 с.

22. Вахненко Т. Реструктуризація зовнішнього державного боргу комерційним кредиторам: методи і умови застосування//Економіст. - 2004. - № 8. - 23-27 c.

23. Губар В. Основні засади управління державним зовнішнім боргом, сформовані міжнародною практикою//Вісник Національної академії державного управління. - 2004. - № 3. - 247-253 c.

24. Кравчук Н. Я. Реструктуризація зовнішнього боргу//Фінанси України. - 2001. -№6. - 64-68 c.

25. Кучер Г. В. Державна боргова криза та перспективи її врегулювання у контексті світового досвіду//Актуальні проблеми економіки. - 2003. - №2 (20). - 24-29 c.

26. Дудченко В. Ю. Шляхи вдосконалення механізму державних запозичень на внутрішньому ринку [Текст]//Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: збірник тез доповідей 9 Всеукраїнської науково-практичної конференції (9 - 10 листопада 2009 р. ). в 2 ч. - Суми, 2009. Ч. 2. - С. 19 - 21.

27. Ілясова Ю. В. Шляхи удосконалення управління зовнішнім борнгом України [Текст]//Україна та її регіони в умовах світової глобалізованої системи. - 2011. - №2. - С. 26 - 29.



Додаток А

Таблиця 1. 1 Негативні і позитивні аспекти державного кредиту

Негативні аспекти	Позитивні аспекти
1. Регулювання економічних процесів поступово звільняється від безпосереднього державного впливу. Велика питома вага кредитів від міжнародних фінансових організацій створює їм умови для необмеженого втручання в економіку держави-боржника 2. Сплата відсотків і основної суми зовнішнього боргу потребує передавання частини національного продукту у власність інших країн. Утворюється ефект зниження державних видатків: спрямовуючи дедалі більшу частину бюджетних ресурсів на платежі кредиторам, держава вимушена скорочувати фінансування на власні економічні та соціальні потреби 3. Поглиблення процесу перерозподілу позикового капіталу на світових фінансових ринках пов'язане з підвищенням чутливості економіки окремої держави до фінансових криз у світовому масштабі 4. Відбувається ефект витіснення інвестицій (характеризує передусім внутрішні запозичення): залучаючи вільні позикові кошти на фінансування дефіциту державного бюджету, держава позбавляє підприємства ресурсів, які можна було б інвестувати у виробництво 5. Розширення державою запозичень призводить до підвищення процентних ставок на ринку державних цінних паперів. Це впливає на підвищення процентів в інших секторах фінансового ринку, у тому числі й на кредитному: кредитні ресурси стають менш доступними для позичальників, і рівень інвестиційної активності знижується 6. Обмеженість кредитних ресурсів пов'язана з перетіканням грошей на ринок державних цінних паперів, що в умовах економічної нестабільності спричинює загострення кризи неплатежів 7. У довгостроковій перспективі державний кредит неминуче призводить до зменшення споживання й доходу на душу населення внаслідок зменшення обсягів інвестицій 8. Витіснення приватних інвестицій зумовлює підвищення ставки процента, внаслідок чого ставка заробітної плати зменшується. Питома вага оплати праці в національному доході знижується, що спричинює зниження добробуту певних верств населення, тому державні позики погіршують структуру доходу 9. За наявних державних видатків зростання державних запозичень, з одного боку, сприяє	1. У короткостроковому періоді інтенсифікація державного запозичення (як внутрішнього, так і зовнішнього) поліпшує стан економіки: зменшується оподаткування, підвищуються дохід і приватне споживання 2. Завдяки зовнішнім запозиченням з'являється можливість прискорити темпи збільшення національного доходу країни за рахунок можливих додаткових інвестицій 3. Державний кредит як інструмент покриття дефіциту державного бюджету сприяє підвищенню внутрішнього попиту. Зниження цього кредиту спричинює так званий ефект мультиплікатора: спад виробництва призводить до зниження рівня зайнятості та попиту на товари виробничого призначення. Це зменшує споживчі витрати домогосподарств та інвестиційні витрати підприємств, що, у свою чергу, ще більшою мірою обмежує макропопит 4. Зовнішня заборгованість дає змогу країні здійснювати більші сукупні витрати, ніж це уможливлює вироблений національний дохід 5. Необхідність використання державного кредиту зумовлена циклічністю економічного розвитку. На стадії зниження економічної активності податкові надходження до бюджету скорочуються і водночас постає потреба у додаткових витратах для стабілізації економіки та підтримки певних верств населення з метою недопущення поглиблення економічної кризи. При переході на стадію піднесення податкові надходження збільшуються, а державні витрати мають зменшитися. Надлишок бюджету при цьому необхідно спрямовувати на погашення боргів, які утворилися під час кризи в економіці 6. Акумулювання вільних коштів на ринку державних запозичень сприяє стримуванню інфляції 7. Ринок боргових зобов'язань держави створює конкуренцію на валютному ринку, що сприяє стабілізації курсу національної грошової одиниці 8. Сукупність різноманітних форм державного кредиту створює сприятливі умови для запозичень як з боку держави, так і з боку її кредиторів, нівелюючи суперечності між ними 9. Зацікавленість у кредитах міжнародних фінансових організацій (МВФ, Світового банку) пояснюється низькими процентними ставками



Додаток Б

Таблиця 1. 3 Основні характеристики приватного і публічного розміщення міжнародних облігацій [25, 107]

Приватне розміщення	Публічне розміщення
Невелика кількість інвесторів	Велика кількість інвесторів
Синдикат відсутній (уся емісія розміщується одним банком) або репрезентований невеликою групою банків	Синдикат репрезентований великою групою банків
Як правило, не котирується на фондовій біржі	Майже завжди котирується на фондовій біржі
Не потребує кредитного рейтингу	Кредитний рейтинг дуже бажаний
Обмежена географія розміщення	Широка географія розміщення
Не потребує широкомасштабної маркетингової кампанії і не супроводжується широким розголосом	Передбачає широкомасштабну маркетингову кампанію і супроводжується широким розголосом
Обмежені обсяги	Великі обсяги
Швидка організація	Тривала організація
Невеликі витрати на організацію	Великі витрати на організацію (маркетинг, лістинг на біржі, отримання кредитного рейтингу, друкування сертифікатів)



Додаток В

Таблиця 2. 1 Внутрішній державний борг України станом на 31. 03. 2011

	дол. США	грн.	%
Загальна сума державного та гарантованого державного боргу	56410755,43	449029613,52	100
Державний борг	42 618 318,12	339 241 812,51	75,55
Внутрішній борг	18 555 866,64	147 704 698,63	32,89
1. Заборгованість перед юридичними особами	18 144 654,34	144 431 448,70	32,17
ОВДП (10 - річні)	1 672 385,55	13 312 189,00	2,96
ОВДП (11 - річні)	483 665,95	3 849 981,00	0,86
ОВДП (12 - місячні)	1 022 589,95	8 139 816,00	1,81
ОВДП (12 - річні)	188 442,21	188 442,21	0,33
ОВДП (18 - місячні)	351 758,79	2 800 000,00	0,62
ОВДП (2 - річні)	681 578,89	5 425 368,00	1,21
ОВДП (3 - місячні)	117 462,31	935 000,00	0,21
ОВДП (3 - річні)	2 401 551,51	19 116 350,00	4,26
ОВДП (5 - річні)	3 718 567,80	29 599 799,70	6,59
ОВДП (6 - місячні)	298 366,83	2 375 000,00	0,53
ОВДП (6 - річні)	376 884,42	3 000 000,00	0,67
ОВДП (7 - річні)	2 496 231,16	19 870 000,00	4,43
ОВДП (8 - річні)	1 170 376,63	9 316 198,00	2,07
ОВДП (9 - місячні)	430 402,01	3 426 000,00	0,76
ОВДП (9 - річні)	2 734 390,33	21 765 747,00	4,85
2. Заборгованість перед банківськими установами	411 212,30	3 273 249,93	0,73
Національний банк України	411 212,30	3 273 249,93	0,73



Додаток Г

Таблиця 3.1 Класифікація держав за ступенем обтяжливості зовнішнього боргу (за методологією Світового банку)

Размещено на Allbest. ru