Еколого-географічний аналіз пустель і процесів опустелення

Коротка характеристика пустель і напівпустель окремих материків та головні чинники, що впливають на їх формування. Характеристика біогеоценозів кліматичних та едафічних типів пустель. Екологічні проблеми пустельних територій та шляхи їх вирішення.

Рубрика География и экономическая география
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 18.09.2011
Размер файла 2,7 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дипломна кваліфікаційна робота

зі спеціальності 7.010104 Географія

Еколого-географічний аналіз пустель і процесів опустелення

Зміст

ВСТУП

Розділ 1. ГЕОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ ПОШИРЕННЯ ПУСТЕЛЬ ТА НАПІВПУСТЕЛЬ

1.1 Чинники, що впливають на формування пустель і напівпустель. Класифікація пустель та напівпустель

1.2 Коротка характеристика пустель і напівпустель окремих материків

Розділ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА БІОГЕОЦЕОНОЗІВ КЛІМАТИЧНИХ ТИПІВ ПУСТЕЛЬ

2.1 Абсолютні пустелі

2.2 Пустелі туманів (гаруа)

2.3 Тропічні й субтропічні пустелі з літнім максимом опадів, перехідні

до саван

2.4 Помірні з літнім максимумом, холодною зимою, жарким літом

2.5 Тропічні й субтропічні з нерегулярним зволоженням, теплою зимою і

жарким літом

2.6 Переважно субтропічні з зимово-весняним максимумом опадів, сухим

літом

Розділ 3. ХАРАКТЕРИСТИКА БІОГЕОЦЕНОЗІВ ЕДАФІЧНИХ ТИПІВ ПУСТЕЛЬ

3.1 Піщані пустелі

3.2 Глинисті пустелі

3.3 Кам'янисті, щебенисті і галечникові пустелі

3.4 Солончакові пустелі

3.5 Лесові пустелі

3.6 Скельні пустелі

Розділ 4. ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ПУСТЕЛЬНИХ ТЕРИТОРІЙ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

4.1 Загальна характеристика та причини опустелення

4.2 Наслідки опустелення

4.3 Освоєння пустель

4.4 Майбутнє пустель

ВИСНОВКИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність теми. Якесь не приємне, і навіть страшне слово «пустеля». Вона не залишає ніякої надії, рішуче заявляє, що тут нічого немає і не може бути. Так дійсно, якщо проаналізувати всі відомості про пустелю, то перед нами з'явиться не весела картина. Води немає, за рік випадає декілька десятків міліметрів дощу або снігу, в той час як у інших районах випадає за рік в середньому багатоміліметровий шар вологи. Влітку дуже жарко, сорок, а то й більше градусів, причому в тіні, а на сонці, навіть вимовити страшно - пісок нагрівається до восьмидесяти. І в основному погані ґрунти - піски, глина, вапняк, гіпс, солончаки.

Та для людей, які виросли в пустелі чи поруч з нею, земля ця й справді велична та прекрасна це земля по якій вони ходять, де живуть і на якій працюють. Навіть якщо відкинути суб'єктивні думки, можна з впевненістю сказати, що не така вона й пустельна. Там де ящірка чи комаха помирає, через декілька хвилин, на гарячому піску живуть багато десятків видів комах і тварин. Без сумнівів всі вони адаптовані до такого життя, та це й допомагає

Опустемлювання -- це зниження природно-ресурсного потенціалу території нижче умовного (допустимого) рівня, який проявляється в деградації рослинного покриву, погіршенні біологічної продуктивності земель, може призвести до виникнення умов, які аналогічні пустельнимбіоті в таких суворих пустельних умовах. [9, с.28]

Отже, актуальність теми полягає в тому, що один із найзагрозливіших, глобальних і швидкоплинних процесів сучасності -- розширення площі пустель, падіння, повне знищення біологічного потенціалу Землі, що приводить до умов, аналогічних умовам природної пустелі.

Природні пустелі і напівпустелі займають більш 1/3 земної поверхні. На цих землях проживає близько 15% населення світу. Пустелі -- це території з посушливим континентальним кліматом, що звичайно одержують у середньому всього 150--175 мм опадів за рік. Пустелі -- природні утворення, що відіграють визначену роль у загальній екологічній збалансованості ландшафтів планети.

У результаті діяльності людини до останньої чверті XX в. з'явилося ще понад 9 млн. км2 пустель, і усього вони охопили вже 43% загальної площі Землі.

Для написання дипломної роботи використовувалися підручники, монографії та періодичні видання, але література часто є застарілою, тому вона на даний момент часу може не відповідати дійсності, адже час йде і в природі відбуваються зміни, які не відображені в літературі. Отже потрібно використовувати достатню кількість INTERNET-ресурсів. Оскільки ставилась мета надати регіону комплексну характеристику то була використана інформація різного характеру. Були використані географічні, екологічні, геологічні, економічні джерела та інші.

Об'єкт дослідження - пустельні та напівпустельні регіони світу.

Предмет дослідження - біогеоценози пустель і напівпустель, умови їх формування й поширення (за літературними джерелами).

Мета дослідження - виявити закономірності формування пустельних територій, розробити їх типологію, порівняти їх біогеоценози (за літературою), охарактеризувати біогеоценози едафічних типів пустель, послідкувати екологічні проблеми аридних територій та шляхи їх подолання.

Завдання дослідження :

1.вивчити чинники, що впливають на формування пустель і напівпустель;

2. обґрунтувати виділення типів пустель за різними критеріями;

3. дати оцінку особливостям біогеоценозів (тваринного і рослинного світу) в пустелях різних кліматичних типів;

4. охарактеризувати пустелі Світу в залежності від ґрунтового живлення;

5. прослідкувати особливості біогеоценозів (тваринного і рослинного світу) пустель різних едафічних типів;

6. проаналізувати екологічні проблеми та причини їх виникнення.

Методи дослідження: описовий - за допомогою цього методу можна легко описувати аридні та субаридні території Землі, це легкий та простий у застосуванні метод збору інформації, тому цей метод широко поширений в географічній науці;

порівняльний - дозволяє порівнювати між собою різні явища, предмети та території. Так, завдяки цьому методові можна порівнювати між собою різні едафічні чи кліматичні типи пустель;

метод наукового пояснення - за його допомогою пояснювалися всі відомі й раніше обґрунтовані природні явища;

метод прогнозування - завдяки методу можна логічно прогнозувати певні природні явища, що можуть відбутися на території аридних районів

Практичне значення: знання про пустелі світу потрібні вчителям, бо ця тема передбачена для вивчення за шкільною програмою з географії у школі, тему часто застосовують для виступів на семінарах, особливо часто використовують тему «Пустелі світу» на турнірах школярів з географ, також можна застосовувати практичні вміння при складанні екологічної карти «Опустелення».

Структура дипломної роботи. Дипломна робота має назву «Еколого-географічний аналіз пустель і процесів опустелення». Робота складається з чотирьох розділів, які в свою чергу поділені на ряд підрозділів, це зроблено за для того, щоб детальніше описати дану тему.

Перший розділ має назву «Географічний аналіз поширення пустель та напівпустель ». В розділі описуються чинники, що впливають на формування пустель. Далі подається класифікація пустель за кліматичним та едафічних типами, також коротко описуються пустелі окремих материків за допомогою таблиці.

Другий розділ називається «Характеристика біогеоценозів кліматичних типів пустель». Розділ поділений ще на сім підрозділів. Кожен підрозділ відповідає певному типові кліматичних пустель. Це вузькоспеціалізовані розділи, в яких детально описуються біогеоценози кліматичних типів пустель.

Третій розділ має назву «Характерика біогеоценозів едафічних типів пустель». В розділі конкретно описуються пити пустель в залежності від ґрунтового живлення, також описані характерні види біогеоценозів для кожного едафічного типу пустель.

Четвертий розділ називається «Екологічні проблеми пустельних територій та шляхи їх вирішення». В розділі описуються екологіні проблеми, які характерні для пустель, а також основні шляхи вирішення цих проблем, описується пустеля майбутнього.

РОЗДІЛ 1. ГЕОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ ПОШИРЕННЯ ПУСТЕЛЬ ТА НАПІВПУСТЕЛЬ

пустеля екологічний біогеоценоз опустелення

1.1 Чинники, що впливають на формування пустель та напівпустель. Класифікація пустель та напівпустель

Пустелі й напівпустелі - це дуже посушливі (екстрааридні) й посушливі (аридні) ландшафти, які займають біля 1/3 площі суходолу. [7, с.25]

«Механізм» формування і розвитку пустель підпорядкований нерівномірності в розподілі на Землі тепла і вологи, зональності географічної оболонки. Зональний розподіл температур і атмосферного тиску визначає специфіку вітрів, загальну циркуляцію атмосфери. Над екватором, де найбільше нагрівається суходіл і водна поверхня, панують висхідні рухи повітря. Тут утворюється область штилю і слабких змінних вітрів. Тепле повітря, що піднялося над екватором, охолоджуючись, втрачає велику кількість вологи, що випадає у вигляді тропічних злив. Потім у верхніх шарах атмосфери повітря стікає на північ і південь, у бік тропіків. Ці повітряні потоки називають антипасатами. Під дією обертання Землі в північній півкулі антипасати відхиляються вправо, в південній - вліво. Приблизно над 30-40 широтами кут їх відхилення складає біля 90, і вони починають переміщатися вже по паралелях. На цих широтах повітряні маси опускаються до нагрітої поверхні, де ще більше нагріваються і віддаляються від критичної точки насичення. У зв'язку з тим, що в тропіках круглий рік високий атмосферний тиск, а на екваторі, навпаки, виникає постійний рух повітряних мас (пасати) від субтропіків до екватора. Під впливом того ж відхиляючого впливу Землі в північній півкулі пасати рухаються з північного сходу на південний захід, в південній - з південного сходу на північний захід. Пасати захоплюють тільки нижню товщу тропосфери - 1,5-2,5 км. Пануючі в екваторіально-тропічних широтах пасати визначають стійку стратифікацію атмосфери, перешкоджають вертикальним рухам і пов'язаному з ними утворенням хмар, випаданням опадів. Тому хмарність в цих широтах незначна, а притоки сонячної радіації є найбільшими. Внаслідок цього тут спостерігається крайня сухість повітря (відносна вологість в літні місяці складає в середньому близько 30%) і панують виключно високі літні температури. Середня температура повітря на материках в тропічному поясі влітку перевищує 30-35С. Середня річна амплітуда температури повітря - біля 20°С, а добова може доходити до 50°С, на поверхні ґрунту - деколи перевищує 80°С. Опади випадають дуже рідко, у вигляді злив. У субтропічних широтах (між 30 і 45° північних і південних широт) величина сумарної радіації зменшується, а циклонічна діяльність сприяє зволоженню і випаданню опадів, приурочених до холодного періоду року. Проте на материках розвиваються малорухливі депресії термічного походження, що викликають різку посушливість. Тут середня температура літніх місяців 30°С і більше, максимальна ж може досягти 50°С. У субтропічних широтах найбільшою сухістю відрізняються міжгірські западини, де річна кількість опадів не перевищує 100-200 мм. [20, с.14]

У помірному поясі умови для формування пустель виникають у внутрішньоконтинентальних районах, таких як Центральна Азія, де опадів випадає не більше 200 мм. У зв'язку з тим, що Центральна Азія, немов відгороджена від циклонів і мусонів гірськими хребтами, тут влітку утворюється барична депресія. Повітря відрізняється великою сухістю, високою температурою (до 40С і більш) і великою запиленістю, сюди рідко проникають з циклонами повітряні маси з океанів, а з Арктики вони швидко прогріваються й висушуються.

Таким чином, характер загальної циркуляції атмосфери, обумовлений планетарними особливостями, і тому місцеві географічні умови створюють своєрідну кліматичну обстановку, що формує на північ і південь від екватора, між 15 і 45С широти, зону пустель. До цього додається вплив холодних течій тропічних широт (Перуанська, Бенгальська, Західно-Австралійска, Канарська і Каліфорнійська). Створюючи температурну інверсію, прохолодні, насичені вологою морські повітряні маси, східних постійних вітрів баричних максимумів призводять до утворення прибережних прохолодних і туманних пустель з ще меншим випаданням опадів у вигляді дощу.

За ступнем аридності (посушливості) територій є неоднаковими. Це дало підставу ділити аридні землі на екстрааридні, аридні і напіваридні, або надзвичайно посушливі, посушливі і напівпосушливі. При цьому до екстрааридних відносять області, де вірогідність постійних засух - 75-100%, до аридних - 50-75% і напіваридних - 20-40%. До останніх відносять савани, пампи, пушти, прерії, де органічне життя протікає в природній обстановці, при якій, окрім окремих років, засуха не є визначальною умовою розвитку. Рідкісні засухи з вірогідністю 10-15% властиві і степовій зоні. Отже, до аридної зони відносяться не всі області суші, де бувають засухи, а лише ті, де органічне життя в значній мірі знаходиться під їх впливом тривалий час.

Для пустель характерні високі літні температурами, мала кількість річних опадів - частіше від 100 до 200 мм, відсутність поверхневого стоку, переважання піщаного субстрату, засоленість підземних вод і міграція водорозчинних солей в ґрунті, нерівномірний розподіл кількості опадів, що визначає структуру, врожайність і кормову ємкість рослин пустелі. Одна з особливостей розповсюдження пустель - острівний, локальний характер їх географічного розташування. Ні на одному материку пустелі не утворюють суцільної смуги, подібно до арктичної, тундрової, тайгової або тропічної зон. Це пов'язано з наявністю в межах пустельної зони крупних гірських споруд з їх найвищими вершинами і значних водних просторів. В цьому відношенні пустелі не повністю підкоряються закону зональності.

За Мейглом, загальна площа аридних територій складає 48810 тис. кв. км. (додаток А, таблиця 1А), тобто вони займають 33,6% земного суходолу: на екстрааридні припадає 4% території, аридні - 15% і напіваридні - 14,6%. Згідно таблиці 1, площа типових пустель, за винятком напівпустель, складає близько 28 млн. кв. км., тобто близько 19% території земної суші. [16, с.14]

Класифікація пустель

На аридних територіях, не дивлячись на те, вони здаються одноманітними, немає навіть 10-20 кв. км. площі, в межах яких природні умови були б абсолютно однаковими. Якщо навіть рельєф єдиний, то ґрунти різні; якщо однотипний ґрунт, то неоднаковий водний режим; якщо єдиний водний режим, то різна рослинність, і т. д.

У зв'язку з тим, що природні умови обширних пустельних територій залежать від цілого комплексу взаємозв'язаних чинників, класифікація типів пустель і районування їх - справа складна. Поки що не існує уніфікованої і задовільної зі всіх точок зору класифікації пустельних територій, складеної з урахуванням всього їх географічного різноманіття.

У радянській і зарубіжній літературі немало робіт, присвячених класифікації типів пустель. На жаль, майже у всіх немає єдиного підходу до рішення цього питання. Одні з них в основу класифікації ставлять кліматичні показники, інші - ґрунтові, треті - флористичний склад, четверті - едафічні умови (тобто характер ґрунтів і умов зростання на них рослинності). Рідко хто з дослідників в своїй класифікації виходить з комплексу ознак природи пустель. Тим часом на основі узагальнення компонентів природи можна правильно виявити екологічні особливості регіону і цілком обґрунтовано оцінити його специфічні природні умови і природні ресурси з економічної точки зору.

Поверхневі відклади пустель своєрідні. Цим вони зобов'язані геологічній будові території і природним процесам. За даними М. П. Петрова поверхневі відкладення пустель усюди однотипні. Це «каменистый и щебнистый элювий на третичных и меловых конгломератах, песчаниках и мергелях, которые составляют структурные равнины; галечные, песчаные или глинистые для суглинка пролювиальные наносы подгорных равнин; песчаные толщи древних дельт и озерных депрессий и, наконец, эоловые пески» [ 15, с.22 ]. М.П. Петров в своїй книзі «Пустуни земного шара» (1973) пропонує для пустель світу на багатоступінчатій класифікації виділяти такі едафічні типи пустель:

піщані на рихлих відкладах давньоалювіальних рівнин;

піщано-галечні на гіпсованих третинних структурних плато і підгірних рівнинах;

3. щебенисті, гіпсовані на третинних плато;

4. щебенисті на підгірних рівнинах;

5. кам'янисті на низькогір'ях ;

6. суглинкові на слабокарбованих покривних суглинках;

7. лесові на підгірних рівнинах;

8. глинисті на низькогір'ях, складених соленосними мергелями і глинами різного віку;

Для кожного екологічного типу пустель характерней свій екологічний режим. Найбільш жорсткі умови для організмів існують у скельних й щебенистих пустелях гірських районів і плоскогірь. Рослини тут зростають у тріщинах.

Едафічні типи пустель (додаток Б, таблиця 2Б) характеризуються різними типами ґрунтів, а значить і різною рослинністю. У піщаних пустелях субстрат занадто проникливий для води, яка потрапляє з короткочасними дощами. Але, як правило, на певній глибині під пісками є горизонти підземних вод, у зони випаровування чи підняття яких проникають корені рослин. Тому в піщаних пустелях поширені рослини з глибокою кореневою системою. Як пристосування проти видування піску вони мають додаткові “повітряні“ корені.

Глини є субстратами, потенційно багатшими на мінеральні речовини. Але, разом з тим, ці гірські породи дуже слабо проникливі для води й повітря; при висиханні після дощів витрати вологи в них найбільші. На днищах знижень глинистих пустель.

Кліматичні види пустель (додаток В, таблиця 3В) виділяються за кліматичними особливостями. Вони виділяються на основі сухих періодів та максимумів опадів.

1.2 Коротка характеристика пустель і напівпустель окремих материків ( у вигляді таблиці )

Назва пустелі

Географічне положення.Умови утворення

Кліматичний тип

Едафічний тип

1.Велика Піщана

Австралія. Пустеля площа 360 тис. кв. км. розташована в північно-західній частині континенту, і витягнута широкою смугою (понад 1300 км.) від узбережжя Індійського океану до хребтів Макдоннелл. Поверхня пустелі знаходиться на висоті 500-700 м. Кількість опадів в пустелі змінюється від 250 мм на півдні до 400 мм на півночі. Постійні водотоки відсутні, хоча по периферії пустелі і зустрічається багато інших сухих русел.

Тропічні, субтропічні з літнім максимумом опадів, перехідні до саван

Піщана пустеля

2.Пустеля Гібсона

Австралія. Розташована в центрі штату Західна Австралія, між Великою Піщаною і Великою пустелею Вікторія. Площа близько 155 000 кмІ. Розташована між 20 і 30 паралеллю у тропічному поясі, де формується зона пустель, впливає орографічна ситуація, та акваторія Тихого океану.

Тропічні, субтропічні з літнім максимумом опадів, перехідні до саван

Піщана пустеля

3.Велика пустеля Вікторія.

Австралія. Пустеля площею 350 тис. кв. км. розташована на південь від хребтів Масгрейв і Юрбертон, які обмежують її від Великої Піщаної пустелі. Впливають сухі північно-східні пасати, навколишні орогени й акваторія Тихого океану. Розташована на крайньому півдні. материка між Австралійською затокою та Великою пустелею Вікторія. Висота над рівнем моря 100м. Утворена вапняками, де проходять карстові процеси й тому опади швидко просочуються вглиб материка.

Тропічні, субтропічні з нерегулярним зволоженням, теплою зимою і жарким літом

Піщана пустеля

4. Південно- Австралійська

Австралія. Пустеля розташована на крайньому півдні материка, між Австралійською затокою й Великою пустелею Вікторія. Над рівнем моря піднімається на 100м. Впливає орографія та акваторія океану.

Прибережні пустелі тропічного і субтропічного поясів (дощів немає; волога надходить у вигляді туманів від холодних течій)

Кам'яниста, вапнякова пустеля

5.Сімпсона

Австралія. Пустелю називають Арунта. Займає крайню східну підгірну частину гір Макдоннелл і Масгрейв в Центральній Австралії. Площа 300 тис. кв. км, вона відрізняється украй вираженою посушливістю, в південно-східній частині пустелі розташовано ряд солоних озер, підземними водами.

Прибережні пустелі тропічного і субтропічного поясів (дощів немає; волога надходить у вигляді туманів від холодних течій)

Піщана пустеля

6.Атакама

Південна Америка. Вона є нагір'ям, що поступово піднімається від 300 м на побережжі Тихого океану до 9500 м біля підніжжя Анд. На побережжі середня температура січня до 20, липня - до 15, в Атакамі відповідно декілька вище + 22 і нижче + 11. Опади випадають далеко не щорічно, і їх загальна кількість коливається від 10 до 50 мм в рік. Вузька смуга прибережної пустелі отримує деяку вологу за рахунок густого туману. На схилах прибережних хребтів люди збирають воду з туману.

Прибережні пустелі тропічного і субтропічного поясів (дощів немає; волога надходить у вигляді туманів від холодних течій)

Солончакова пустеля

7.Сечура

Південна Америка. Розташована на західному побережжі Перу у 6 пд. ш, западині, екстрааридність пустель, відсутні опади, тут, на сх. околиці субтропічного антициклону перешкоджає перенесенню вологи вгору, що є причиною дуже малої кількості опадів (20-50 мм в рік). Дощі випадають раз в декілька років. Холодні прибережні води і стійкі південно-західні вітри знижують температуру повітря на узбережжі. Взимку - з червня по жовтень - в цій області утворюються негусті ), що захищає землю від надмірного

Прибережні пустелі тропічного і субтропічного поясів (дощів немає; волога надходить у вигляді туманів від холодних течій)

Піщано - кам'яниста пустеля

8. Патагонія

Південна Америка. Пустеля тягнеться уздовж Атлантичного океану до 1600 км., від 39 до 53 північної широти, займана плато Патагонця на висоті 600-800 м на площі 400 000 кв. км. Це єдина пустеля побережжя у високих широтах. Континентальні умови клімату Патагонії обумовлюють інтенсивність фізичного вивітрювання.

Помірні з прохолодною зимою і зимовим максимумом опадів, теплим літом, в умовах різкоконтиненталь-ного клімату

Кам'яниста пустеля

9. Монте

Південна Америка. Розташована на пд. Аргентини, на пд. її обмежує Патагонське плато. Впливає на формування пустелі орографія Анд, які на сх. Схилах затримують опади. Тут холодну Фолклендську океанічну течію підсилює ефект сухості західних штормів, які зазвичай превалюють в цих широтах.

Тропічні, субтропічні з нерегулярним зволоженням, теплою зимою і жарким літом

Кам'яниста пустеля

10. Мохаве

Північна Америка. Площа пустелі рівна 30 тис. кв. км. займає південну частину штату Невада, південно-східну частину Каліфорнії і захід Арізони. Мохаве - це пустельна рівнина, лежача на абсолютних висотах 600-1000 м з чергуванням окремих невисоких гірських хребтів. Опади приурочені основною масою до зимового періоду. Річна кількість їх складає менше 100 мм.

Переважно субтропічні з зимово-весняним максимумом опадів, сухим літом (перехідний до середземноморсь-ких лісів і чагарників)

Кам'янисто-щебениста пустеля

11 Долина Смерті

Північна Америка. Пустелю називають земним пеклом, займає 8 тис. кв. км. і знаходиться в Каліфорнії і частково в Неваді. У Долині Смерті все літо, з травня по жовтень, жара 52С - звичайне явище. Опадів мало: 48мм-нижче рівня моря до380мм-в горах

Переважно субтропічні з зимово-весняним максимумом опадів, сухим літом (перехідний до середземноморсь-ких лісів і чагарників

Кам'яниста пустеля

12. Сонора

Північна Америка. Розташована в районі американо-мексиканського кордону на території американських штатів Аризона і Каліфорнія та мексиканського штату Сонора, на північ від Каліфорнійської затоки Каліфорнійської затоки. Площа 311 000 км. кв. Пустеля оточена горами, які піднімаються полого або різко вгору, 25% її поверхні зайнята невеликими підняттями, Опади протягом року випадають нерівномірно: два дощові періоди: зимовий - з грудня по березень і літній - з липневими дощами з липня по вересень. Кількість опадів коливається від 100-250 мм.

Тропічні і субтропічні з нерегулярним зволоженням, теплою зимою і жарким літом

Піщано-кам'яниста пустеля

13. Чіуауа

Північна Америка. Розташована на території американських штатів Нью-Мексико, Техас і Аризона та мексиканських штатів Чіуауа, Коауїла, Дуранго,Сакатекас і Нуево-Леон. Пустеля займає площу 509 тис. кмІ. Висота змінюється від 1100 до 1675 метрів, відносно великі висоти пом'якшують кліматичні умови улітку (звичайні денні температури в червні знаходяться в діапазоні 35-40 °C). Взимку погода залежить від сили північних вітрів.

Тропічні і субтропічні з нерегулярним зволоженням, теплою зимою і жарким літом

Піщано- кам' яниста пустеля

14. Великий Басейн, Колорадська

Північна Америка. Це міжгірна западина в американських штатах Каліфорнія і Невада, найнижча западина в Північній Америці (86 м нижче рівня моря у точці з координатами 36°14? пн. ш. 116°46? зх. д.). Долина Смерті розташована на південний схід від гірського ланцюга Сьєрра-Невада, у Великому Басейні на території пустелі Мохаве.

Переважно субтропічні з зимово-весняним максимумом опадів, сухим літом (перехідний до середземноморсь-ких лісів і чагарників

Піщано- кам' яниста пустеля

15. Бетпак-Дала (Північний Голодний степ)

Євразія, пустеля в Центральній Азії (Казахстан). Розташована між низинами річок Сарису, Чу і озером Балхаш;на півночі біля 46°30 пн. ш. межує з напівпустелею Казахського дрібносопковика. Площа близько 75 000 кмІ, характер велика тривалість сонячного сяйва, посушливість і континентальність. Це пояснюється її географічним положенням у північної межі субтропіків, далеко від океанів і усередині Євразійського материка, атмосферної циркуляції, утворюється безхмарна погода

Помірні з літнім максимумом і холодною зимою, жарким літом

Глиниста пустеля

16. Мойинкум

Євразія. Розташована в Центральній Азії (Казахстан) Розташований в Балхаш-Алакольській улоговині, на півдні обмежений хребтом Малайсари, на пн. переходить в пустелю Сари-Ішикотрау. Пустеля знаходиться в континентальній частині материка, далеко від моря, атмосферної циркуляції, тому мало опадів. Є сухий (травень-вересень), та вологий період (решта часу), в цей час діє сибірський антициклон, у сухий період дмуть вітри з Атлантики, тому й мало опадів.

Помірні з літнім максимумом і холодною зимою, жарким літом

Піщана пустеля

17. Сариєсик-Атирау

Євразія, в Центральній Азії (Казахстан). Розташована в Балхаш-Алакольській улоговині, на півдні. від озера Балхаш, між ріками Ілі та Каратал. Оточена піщаними масивами Бестас, Жаманкум, Мойинкум, Акдала. Знаходиться в далині від моря, атмосферної циркуляції. Є сухий та вологий періоди.

Помірні з літнім максимумом і холодною зимою, жарким літом

Піщана пустеля

18. Кизилкуми

Євразія. Знаходиться в межиріччі Амудар'ї та Сирдар'ї, в Узбекистані, Казахстані, Туркменістані. Обмежена на північному-заході Аральським морем, на північному-сході Сирдар'єю, на сході. відрогами Тянь-Шаню, на південно-заході Амудар'єю. Площа близько 300 тис. кмІ. Розташована пустеля вдалині від атмосферної циркуляції, то водотоків, тому так виражені пустельні умови та рослинність.

Переважно субтропічні з зимово-весняним максимумом опадів, сухим літом (перехідний до середземноморських лісів і чагарників)

Піщана пустеля

19. Каракуми

Євразія, розташована в Середній Азії в межах Туркменістану. Площа 350 тис. км2. Пустеля розташована в середні Євразійського континенту, а це значить, що і від моря та атмосферної циркуляції, тому тут посушливий клімат та велика континентальність. Багато на території пустелі акумулятивних та дефляційних форм рельєфу.

Переважно субтропічні з зимово-весняним максимумом опадів, сухим літом (перехідний до середземноморсь-ких лісів і чагарників

Піщана пустеля

20. Устюр

Євразія. Плато в Центральній Азії (Казахстан, Узбекистан) розташоване між Мангишлаком і затокою Кара-Богаз-Гол на заході, Аральським морем і дельтою Амудар'ї на сх. Площа близько 200 000 кмІ. Сухий клімат, властивий аридним областям, формуються тут у великому видаленні, нерідко в ізоляції від атлантичних і тихоокеанських повітряних мас.

Переважно субтропічні з зимово-весняним максимумом опадів, сухим літом (перехідний до середземноморсь-ких лісів і чагарників

Глинисто- гіпсова пустеля

21. Такла-Макан

Євразія. Розташована на зх. Китаю в Синьцзян-Уйгурському автономному районі. Довжина із заході на сході. понад 1000 км., ширина до 400 км., площа пісків понад 300 тисяч км. Формувалася в умовах тривалої акумуляції опадів в межах Таримської западини. У пустелі панують північно-західні і північно-східні вітри, що формують і змінюють рельєф пісків.

Помірні з літнім максимумом і холодною зимою, жарким літом

Піщана пустеля

22. Алашань

Євразія. Розташована на півночі Китаю, між хребтами Алашань (Хеланьшань) і рікою Хуанхе на сході, річкою Жошуй (Едзин-Гол) на заході і гобійською тектонічною депресією біля кордону Китаю з Монголією на півночі. Площа близько 1 млн. кмІ. Висота від 820 м до 1 660 м.. Сухий клімат, властивий аридним областям, формуються тут у великому видаленні, нерідко в ізоляції від атлантичних і тихоокеанських повітряних мас. Часто зустрічаються сухі русла, або сайри, приурочені до улоговин.

Помірні з літнім максимумом і холодною зимою, жарким літом

Щебениста пустеля

23. Бейшань

Євразія, розташована в Центральній Азії, на території Китаю. На пн. межує з пустелею Гобі; на південному-сході з пустелею Алашань; на сході з Такла-Макан. Пустеля розташована в гірській місцевості, в середині Азіатського континенту, тому вона знаходиться вдалині від моря та атмосферної циркуляції, а це в свою чергу робить клімат більш континентальним та сухішим.

Помірні з літнім максимумом і холодною зимою, жарким літом

Кам`янисто-щебениста пустеля

24. Ордос

Євразія, розташована пустеля в Центральній Азії ,оточена великим північним вигином Хуанхе (Жовта Річка) на зх., пн., та на сх. Гірські масиви відокремлюють Ордос на пн. від пустелі Гобі та на сх. від Хуанхе. Пустеля розташована в гірській місцевості, всередині материка, тому знаходиться далеко від атмосферної циркуляції, тому тут мало опадів та велика континентальність клімату.

Помірні з літнім максимумом і холодною зимою, жарким літом

Піщана пустеля

25. Цайдам

Євразія. Це тектонічна западина біля північно-східної околиці Тибетського нагір'я в Китаї. Довжина біля 700 км., ширина до 300. Дно рівнинне, лежить на висоті 2600-3100 м. над рівнем моря. Рівнина оточена горами -- з пн. та пн-сх. Нань-Гаань, з пд. Кунь-Лунь, із зх. Алтинтаг. Пустеля утворилася на місці тектонічної западини, тому тут мікроклімат дуже сухий та континентальний, та майже немає атмосферної циркуляції.

Помірні з літнім максимумом і холодною зимою, жарким літом

Піщано-глиниста, солончакова пустеля

26. Гобі

Євразія. Координати: 43°45? пн. ш. 111°50? сх. д . регіон у Центральній Азії (Монголія, Китай). Гобі простягається від гір Алтаю і Тянь-Шаню на сх. до Північнокитайського плато на заході; на півночі. Гобі переходить у степи Монголії, на пд. обмежений горами Нань- Шань і Алтинтаг і річкою Хуанхе. Складається з географічних регіонів: Заалтайська Гобі Монгольська Гобі, Алашанська Гобі, Гашунська Гобі і Джунгарська Гобі. Знаходиться в середині континенту, далеко від моря та атмосферних потоків.

Помірні з літнім максимумом і холодною зимою, жарким літом

Піщана пустеля

27. Деште-Кевір

Євразія. Знаходиться на Близькому Сході, в пн. частині Іранського нагір'я в центрі Ірану. Довжина 800 км., ширина до 350 км., площа 55 000 кмІ. Пустеля тягнеться від південного. схилу Ельбурса та солончаку Дерьячейє-Нємєк до пустелі Деште-Лут . Складається з ряду западин (висота 600--800 м), зайнятих глинистими такирами, кірковими солончаками, а на периферії -- пересихаючими солоними болотами («кевірами»), озерами та масивами пісків.

Переважно субтропічні з зимово-весняним максимумом опадів, сухим літом (перехідний до середземноморських лісів і чагарників)

Солончакова пустеля

28.Деште-Лут

Євразія. Пустеля розташована на Близькому Сході, в центральній частині Іранського нагір'я на сході Ірану. Довжина близько 550 км., ширина від 100 до 200 км. Мала кількість опадів, велика континентальність, сухість повітря, а на додачу ще й потужне фізичне вивітрювання , яке створило численні форм рельєфу: «стовпи», «гриби» тощо

Переважно субтропічні з зимово-весняним максимумом опадів, сухим літом (перехідний до середземноморсь-ких лісів і чагарників)

Піщано-солончакова пустеля

29. Тар (Велика індійська пустеля

Євразія. Розташована на північному-заході Індії та південному-сході Пакистану. Частина пустелі знаходиться в індійському штаті Раджастан, південну частину штатів Хар'яна та Пенджаб і півночі. Гуджарату. У Пакистані тягнеться на сх. частину провінції Сінд і пд-сх. частину пакистанського Пенджабу. Клімат сухий, континентальний, найбільше опадів у період з липня по вересень, їх кількість зменшується зі сходу на захід. . Якщо літній мусон достатньо могутній, щоб проникнути на велику частину пустелі, випадають невеликі дощі як наслідок конвективних струмів вологого висхідного повітря. І в зимовий час випадає іноді декілька десятків мм опадів в результаті руху циклонів.

Тропічні і субтропічні з літнім максимумом опадів, перехідні до саван

Піщана пустеля

30. Тхал

Євразія. Пустеля розташована між річками Джелум та Інд в околиці плато Потохар. Його довжина з пн. на пд. 305 км., і максимальна ширина складає 112 км., тоді як мінімальна ширина 32 км. Ця область розділена на райони Бхаккар, Хушаб, Міанвалі, Джхан, Лайя, і Музафаргар. Клімат пустелі сухий і континентальний, під час зимового мусону випадає декілька десятків міліметрів опадів; а зимовий мусон не проникає в середину пустелі й тому випадає мало опадів.

Тропічні і субтропічні з літнім максимумом опадів, перехідні до саван

Піщана пустеля

31. Руб-Ель-Халі (Червона пустеля)

Євразія. Пустеля на Близькому Сході, займає південну третину Аравійського півострова. Площа 650 000 кмІ. Розташована між 44°30 і 56°30 сх. д., 16°30 і 23°00 з. ш. на території держав Саудівська Аравія, Оман, ОАЕ та Ємен. Займає тектонічну депресію на півдні півострова між середньоаравійським плато і поясом крайових гір на півдні Аравії. Її висота - близько 500 м. над рівнем моря, з поступовим зниженням на схід до 100 м. і переходом в приморські солончаки. Південно-західний регіон - це абсолютно млявий простір, де серед океану, жовтуватих піщаних хвиль зустрічаються хиткі білі піски.

Абсолютні пустелі (майже повна відсутність опадів; континентальні райони тропічного поясу з високими температурами повітря); Переважно субтропічні з зимово-весняним максимумом опадів, сухим літом (перехідний до середземноморських лісів і чагарників)

Піщана, глиниста пустеля

32. Великий Нефуд

Євразія. Розташована на Близькому Сході (Саудівська Аравія), на пн. Аравійського півострову. Площа 70 000 кмІ. На пн. переходить в Сирійську пустелю, на південному-сході -- в пустелю Дехна. Це море піску з широким розповсюдженням скупчень барханних пісків, що розвиваються, заввишки до 100 метрів, і займають міжгірні зниження, де крейдяні пісковики інтенсивно піддавалися вивітрюванню. Основна маса пісків утворилася в результаті цього процесу.

Переважно субтропічні з зимово-весняним максимумом опадів, сухим літом (перехідний до середземноморських лісів і чагарників)

Піщана пустеля

33. Сирійська

Євразія. Пустеля розташована на території Аравійського півострова (Сирії). На півдні переходить у пустелю Великий Нефуд. Пустеля знаходиться на високому Аравійському плато, в субтропічному кліматі, опади приурочені до весняно-зимового періоду. Взимку панує холодний вітер темаль (північний) що супроводжується шквалами, іноді короткими зливами. Навесні південний спекотний вітер самум, який переносить великі маси піску.

Переважно субтропічні з зимово-весняним максимумом опадів, сухим літом (перехідний до середземноморських лісів і чагарників)

Щебенисто-гравієва пустеля

34. Наміб

Африка. Пустеля має площу 310 000 кмІ і тягнеться на 1900 км вздовж узбережжя Атлантичного океану від міста Намібе в Анголі, через Намібію до гирла річки Уліфантс в Капській провінції Південно-Африканської Республіки. Вона простягається вглиб континенту на відстань від 50 до 160 км до підніжжя внутрішньоконтинентального плато; на пд. з'єднується з Калахарі. Континент перетинають східні вітри втрачають вологу над високим плато Африки, і в Наміб волога не доходить; холодна антарктична Бенгальська течія, що виникає біля мису Доброї Надії і йде на пн., охолоджує океанські води у західних берегів Африки, і замість дощу утворюються тумани.

Прибережні пустелі тропічного і субтропічного поясів (дощів немає; волога надходить у вигляді туманів від холодних течій)

Піщана , кам'янста, глиниста пустеля

35. Калахарі

Африка. Знаходиться в межах держав Ботсвана, ПАР і Намібія. Площа 600 тис. км2. Клімат аридний з літнім максимумом опадів і м'якою зимою, аридність збільшується до пд-сх. Опади (до 500 мм) приурочені до літнього періоду (листопад -- квітень), але їх величина коливається як в часі, так і за площею.

Тропічні і субтропічні з літнім максимумом опадів, перехідні до саван

Піщано-кам'яниста пустеля

36. Карру

Африка. Пустеля знаходиться на території ПАР, Ботсвани та Намібії. Займає синеклізу на Африканській платформі, яка заповнена континентальними відкладами. Клімат аридний, причому аридність збільшується до південного сходу. Опади приурочені до літнього періоду (листопад-квітень).

А) Переважно субтропічні з зимово-весняним максимумом опадів, сухим літомБ) Тропічні і субтропічні з нерегулярним зволоженням,

Піщана пустеля

37. Сомалійська

Африка. Пустеля розташована на території Сомалі та невеликої частини Ефіопії. Має нерегулярне зволоження і високі температури повітря упродовж року.

Тропічні і субтропічні з нерегулярним зволоженням, теплою зимою і жарким літом -

Піщана пустеля

38. Сахара

Африка. Займає 9,000,000 кв. км у Північній Африці від Атлантичного океану до Нілу, на її території знаходиться зх. частина Єгипту, зх. частина Судану, Мавританія, Малі, Нігер і Чад; пд. частина Марокко, Алжиру, Тунісу і Лівії. Невеликі райони Алжиру і Тунісу знаходяться нижче рівня моря, але велика частина - плато з гірською системою в центрі, включаючи гори Ахаггар в Алжирі, масив Лепеха в Нігері, масив Тібетці в Чаді, найвищий пік якого Емі Коуссі 3415 м. Площа Сахари збільшилася на 650 тис. кмІ. Клімат змінювався від вологого до посушливого за останні декілька сотень тисяч років. Під час льодового періоду Сахара була більша. Кінець льодового періоду привів до покращення клімату у Сахарі, у період з 8000 до Р.Х. по 6000 до Р.Х., завдяки області низького тиску над танучим льодовиковим щитом, з півночі. Як тільки льодовик розтанув, північна частина Сахари зазнала посухи. Через нетривалий час після закінчення льодовикового періоду, мусон, який зараз приносить дощ до Сахелю доходив далі на північ і нейтралізував посушливу тенденцію в південній Сахарі. Мусон в Африці дме завдяки літньому нагріванню.

А) Абсолютні пустелі - Центральна частина пустелі;Б) Прибережні пустелі тропічного і субтропічного поясів - Південна частина;В) Тропічні і субтропічні з літнім максимумом опадів, перехідні до саван - північна частина;Г) Помірні з літнім максимумом і холодною зимою, жарким літом - крайня Західна частина пустелі

Піщана, глиниста пустеля

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА БІОГЕОЦЕНОЗІВ КЛІМАТИЧНИХ ТИПІВ ПУСТЕЛЬ

2.1 Абсолютні пустелі

Абсолютними пустелями називаються ті пустелі, в яких майже повністю відсутні опади. Такі райони знаходяться в континентальних регіонах тропічного поясу з високими температурами повітря. Звичайно ж в таких важких для життя умовах можуть існувати лише певні види як рослин, так і тварин, які виробили за довгу історію свого існування в таких умовах своєрідні пристосування.

На даний момент часу абсолютною пустелями в світі є тільки Сахара та Руб-Ель-Халі, та й то не повністю, найважчі умови для існування біогеоценозів склалися в їх континентальних частинах. Центральна Сахара знаходиться в середині Африканського континенту, порівняно далеко від акваторій та атмосферних потоків, тому тут дуже велика континентальність, сухість повітря та майже повністю немає опадів додаткова умова - це гірський бар'єр на півночі - Атласові гори, які не пропускають вологі тропічні повітряні маси, та велика випаровуваність.

У найбільш посушливих, екстрааридних районах Центральної Сахари, де на протязі багатьох років можуть зовсім не випадати опадів, флора особлива бідна. Так, на південному заході Лівії виростає лише близько дев'яти видів аборигенних рослин. А на півдні Лівійської пустелі, можна їхати сотні кілометрів, не виявивши ні єдиної рослини. Проте в Центральній Сахарі є регіони, що відрізняються порівняльним флористичним багатством. Це пустельні нагір'я Тібесті і Ахаггар. На нагір'ї Тібесті, у водних джерел виростають фікус верболистий і навіть папороть Венерине волосся. В цілому ж рослинність Сахари порівняно бідна і по видовому складу, і за різноманітністю життєвих форм рослин.

У цих пустелях переважають ефемери, що з'являються на короткий час після рідкісних дощів, це звичайні багаторічні ксерофіти. Найбільші за площею злаково-чагарникові пустельні рослинні формації (різні види злаки Арістіди).

Через важкі умови проживання та малий видовий рослинний світ в абсолютних пустелях майже зовсім немає тварин. В таких пустелях налічується декілька десятків видів ссавців, близько 80 видів мурашок, є й прямокрилі . Видовий ендемізм в деяких групах комах досягає 70%, у ссавців він складає близько 40%. З ссавців найбільш численні гризуни. Тут мешкають представники сімейства ховрахових, мишиних, також багато гризунів - піщанок, наприклад, звичайна червонохвоста піщанка. Великих копитних в абсолютній пустелі немає, а причиною цьому є не стільки суворі умови пустелі, скільки їх давнє переслідування людиною. Та все ж навіть в «безнадійних» для життя абсолютних пустелях живуть дрібні антилопи, які схожі на наших джейранів. На плато Тібесті, Ахаггар, а також в горах на правобережжі Нілу, живе гривастий баран. Особливої уваги заслуговує одногорбий верблюд, зовнішність якого символізує пустелю Сахару. Серед хижаків зустрічаються: мініатюрна лисичка, смугастий шакал, єгипетський мангуст, барханний кіт. Птахи не численні - це рябчики, пустельний горобець. Найбільше в таких важких умовах проживає плазунів, адже їхнє тіло пристосоване до пекучого сонця та гарячих пісків. Серед ящірок найчастіше зустрічаються агами, варан та звичайні ящірки. До життя в пісках чудово пристосовані деякі змії - піщана эфа, рогата гадюка.

Отже, навіть у таких суворих для життя умовах абсолютних пустеля , як не дивно, але також існує своє життя. Та для того, щоб жити в таких умовах флора і фауна в продовж багатьох тисяч років виробили свої пристосування, серед адоптацій в абсолютних пустелях найчастіше поширені такі:

а) Розріджений рослинний покрив, густота якого залежить від кількості атмосферних опадів; а якщо брати до уваги абсолютні пустелі, то в них майже повністю відсутні опади, тому дуже рідкий рослинний покрив;

б) крайня ксерофітність, тобто листя відсутнє або має дрібні розміри світлий колір, часто покрите товстою кутикулою або опущене; пори глибоко розташовані, інколи відкриті лише вночі чи в прохолодний період року у спекотний період опадають листя й молоді гілочки тощо;

в) коренева системи дуже розвинена: вглиб -- у рослин-фреатофітів на піщаних і щебенистих субстратах.

Для тваринного світу абсолютних пустель притаманні також свої пристосування - це і бідність видового складу, і міграції, і накопичення жиру як резерву вологи (верблюди) та ін.

2.2 Пустелі туманів (гаруа)

Прибережні пустелі тропічного і субтропічного поясів характеризуються тим, що волога надходить надходить на ці території у вигляді туманів. Це прибережні пустелі, адже вони тягнуться вузькою смугою уздовж берега Африки, Австралії та Південної Америки. Поблизу пустель зосереджені холодні океанічні течії, які сильно охолоджують океанічні води, що знаходяться поблизу узбережжя материка і замість дощу утворюються тумани, також на утворення туманів впливає бар'єрне розташування гір. Всі пустелі гаруа розташовані на заходу материків, поблизу яких протікають холодні течії. Це такі пустелі як: Атаками, Сечура, Наміб та південна частина пустелі Сахара, Південно-Австралійської пустеля й пустеля Сімпсона. Звичайно ж порівнюючи абсолютні пустелі з пустелями туманів можна сказати, що в пустелях туманів більший різновид як флори, так і фауни.

Розподіл рослинних угрупувань по висоті і мірі видалення від узбережжя визначається умовами вологості, залежними не від опадів у вигляді дощу, а від інтенсивності і повторюваності туманів. Від узбережжя морів і до висот 200 м над рівнем моря туман утворюється тільки вночі і рано вранці, і в цій прибережній зоні умови для зростання рослин особливо екстремальна за дефіцитом вологи. На просторах узбережжя, як на піщаних, так і на щебнистих ґрунтах, рослинність практично відсутня. У тих місцях, де є улоговини поблизу моря і їх схили "уловлюють" принесений з моря туман, на піщаних ґрунтах з'являються куртини тилландсій з сімейства бромелієвих. У різних районах пустельного узбережжя виростають різні види тилландсій, найчастіше можна побачити три види - тилландсію широколистянуеннуюиних районах пустивернені ливає барєрне розташування гір, тилландсію пурпурну і тилландсію солом'яну. По мірі підйому в гори частота і інтенсивність туманів поступово збільшується, а на висотах 100 м і більш з'являються спочатку сині і синьо-зелені водорості, а потім чагарники , а на каменях - кіркові лишайники. З висот 200 м починається пояс ефемерів і ефемероїдів. Нарешті, на висотах 500-700 м тумани досягають максимуму: у зимовий період волога ковдра туману лежить на схилі майже цілодобово. Тут виростають представники сімейства пасльонових, гвоздичних, ірисових, мальв. Деревно-чагарниковий ярус сильно розріджений, представлений акаціями. Вище 800 м, де тумани стають рідкісними і прозорими, рослинність рідіє і змінюється розрідженими куртинами тилландсій. Найбільш виражений рослинний покрив в руслах сухих річищ. Характерною ознакою пустель туманів є те, що тут багато видів сімейств молочайних, товстянкових та ендемічних видів алое з сімейства лілійних. Найбільш своєрідною, справді вражаючою рослиною пустелі Наміб є вельвічія дивовижна, яка відноситься до голонасінних (додаток Л) Та все ж не можна забувати що це пустеля і простори піщаних дюн і щебенистих плато часом зовсім позбавлені рослинності.

Тваринний світ пустель туманів зосереджений головним чином в області сухих водотоків, де зустрічаються гризуни з сімейства ховрахових. У фауні ендемізм виражений слабо, особливо він виражений серед мешканців піщаних дюн - це піщаний ящір, перетинковий гекон. Копитних і хижаків побачити важко, бо вони дуже рідкісні, зустрічаються тут олені, антилопи, скунс, пампасова кішка, сурікати, гієни.

Птахи не численні, в основному це рябки. На узбережжі океану формуються величезні колонії пеліканів, бакланів; поряд з ними кубляться крячки і чайки, а в солоних приморських лагунах - малі фламінго. Різноманітні рептилії: піщаний ящур, гекони та різні змії. Серед комах особливо численні мурахи, терміти, багато в пустелях і павукоподібних.

2.3 Тропічні й субтропічні пустелі з літнім максимумом опадів, перехідні до саван

Тропічні й субтропічні пустелі, які є перехідними до саван мають аридний клімат з літнім максимумом опадів і м'якою зимою, причому аридність в таких пустелях збільшується з північного заходу до південного сходу, тому й опади приурочені до літнього періоду (листопад-квітень). В таких районах є порівняно великі запаси підземних вод, але вони знаходяться на великих глибинах до 300 метрів. Тому звичайно в таких умовах існує певний флористичний та фауністичний світ.

Ґрунти піщані, червоно-бурі і оранжево-бурі, безструктурні, такі, що складаються з крупного і дрібного піску. Флора таких пустель представлена деревними породами, в основному різними видами акацій. На розвіяних і напівзакріплених дюнах розкидані окремі екземпляри джузгуна, в пониззях між дюнами росте саксаул. Окрім цього, наприклад, в пустелі Тар зустрічається крупна ефедра, тамарикс. Дерева в цій пустелі виростають поодинці, вони не перевищують у висоту 4 м. З трав'янистих рослин найчисленнішими є злаки. Цікавим є те, що в таких суворих пустельних умовах, наприклад, в пустелі Калахарі на піщаних ґрунтах виростають дикі кавуни тсамма, що стеляться, тому ця пустеля є батьківщиною наших домашніх кавунів. По мірі просування на південь і південний захід рослинність все більше набуває пустельного вигляду, тут вже немає такого різноманітного флористичного царства, тому й переважає розріджений покрив із злаків - аристиди, ерагростиса. У зниженнях ростуть окремі ксерофітні чагарники, з'являються сукуленти з молочайних, товстяникових.

Тропічні і субтропічні пустелі, що є перехідними до саван (особливо пустелі Австралії: Велика Піщана та пустеля Гібсона) виділяються своїми ендемічним складом рослин. Видовий ендемізм в деяких регіонах досягає 90%: має 85 ендемічних родів, з них 20 - в сімействі складноцвітих, або айстрових, 15 - маревних і 12 - хрестоцвітих. Серед ендемічних родів пустель Австралії є і фонові пустельні злаки - трава Мітчелла і тріодія. Багато видів сімейства бобів, миртів, і складноцвітих. Значну видову різноманітність демонструють евкаліпт, акація, хакея. У пустелях живуть навіть деякі види орхідей - ефемерів, що ростуть і цвітуть лише в короткий період після дощів. Верхня частина схилів і гребені барханних гряд майже повністю позбавлені рослинності. У міжбарханних зниженнях і на плоских піщаних рівнинах формується розріджений деревний ярус із окремих видів евкаліпта, акації. Після дощів міжгрядові зниження і нижні частини схилів покриваються барвистими ефемерами і ефемероїдами. Уподовж русел тимчасових вод утворюють галерейні ліси з декількох видів крупних евкаліпта.

Аридні території таких пустельних регіонів майже не заселені, але рослинність використовується місцевими жителями для випасу худоби.

Звичайно серед тварин найбільше пустелях перехідних до саван поширені гризуни - карликова піщанка, смугаста миша, звичайні щури, земляні білки.

З копитних переважає капський орикс і антилопи, численні стада блакитних антилоп гну. Серед хижаків найчастіше зустрічаються: плямиста і бура гієни, земляний вовк, медоїд і ін. З птахів поширені: карликовий сокіл, рябки. В пустелі Калахарі на південному заході, в найбільш пустинних ландшафтах, кублиться африканський бігунок. Як і в кожній пустелі тут багато різних видів плазунів, як ящірок, так і різних видів змій.

В Австралії видовий ендемізм складає 90%, причому і решта видів є субендеміками, тобто виходять в своєму розповсюдженні за межі пустель, але не за межі материка в цілому. З ендемічних груп зустрічаються: сумчасті кроти, австралійські кам'янки. В Австралії немає представників роду хижаків, копитних, зайцеподібних та комах; рід гризунів представлений лише видами мишиних; з птахів відсутні рябчики, сімейство фазанових, в'юркових і ряд інших. Фауна рептилій також збідніла: сюди не проникли види сімейств ящірок лацертид, вужоподібних, гадючих. Серед аспидових змій виникли види, морфологічно і екологічно схожі з гадючиними, ящірки сімейства сциннових успішно замістили відсутніх тут лацертид, але особливо багато конвергентних форм спостерігається у сумчастих. Вони екологічно заміщають комахоїдних (сумчасті землерийки), тушканчиків (сумчасті тушканчики), великих гризунів (бомбати або сумчасті байбаки), дрібних хижаків (сумчасті куниці) і навіть значною мірою копитних (валлабі і кенгуру). Підземний спосіб життя ведуть сумчасті кроти, які заселили піщані рівнини. Найкрупніший аборигенний хижак в пустелях Австралії - сумчаста куниця. Разом з людиною сюди потрапив і собака - постійний супутник первісного мисливця. Згодом здичавілі собаки широко розповсюдилися в пустелях материка, утворивши стійку форму, названу собакою Дінго. Поява такого великого хижака завдала першого істотного збитку аборигенній фауні, особливо різним сумчастим. Проте найбільша втрата місцевій фауні була нанесена після того, як в Австралії з'явилися європейці.


Подобные документы

  • Дослідження географічного положення, кліматичних поясів, природних зон та ресурсів Африки. Аналіз впливу природних умов та ресурсів пустель Африки на низький економічний розвиток окремих африканських країн. Характеристика пустель Сахара, Талак та Наміб.

    курсовая работа [94,3 K], добавлен 23.05.2012

  • Географічні особливості, рельєф пустель, закономірності їх утворення і поширення. Пустелі Середньої та Центральної Азії, Казахстану, півострова Індостан та Аравійського півострова. Антропогенний вплив та господарське використання опустелених територій.

    курсовая работа [227,7 K], добавлен 06.05.2015

  • Екологія. Екологічні проблеми. Проблеми екологічного забруднення в Україні. Шляхи їхнього вирішення. Забруднення навколишнього середовища відходами, викидами, стічними водами. Проблема Азовського моря. Складна радіаційна ситуація.

    реферат [19,7 K], добавлен 30.11.2006

  • Характеристика географічного положення, чисельності населення, кліматичних особливостей Італії. Адміністративний поділ і державний устрій країни. Коротка історична довідка. Етапи розвиту і сучасний стан промисловості, транспорту, сільського господарства.

    презентация [1,3 M], добавлен 30.10.2013

  • Економіко-географічне положення і природно-ресурсний потенціал київської област, її місце в господарському комплексі України. Аналіз демографічної ситуації Київської області. Основні екологічні проблеми. Рівень розвитку сільськогосподарського виробництва.

    контрольная работа [211,0 K], добавлен 14.06.2010

  • Загальна характеристика та особливості формування природно-ресурсного потенціалу Луганського регіону, існуючі проблеми та шляхи їх вирішення. Характеристика складу населення Луганської області, її трудовий потенціал та можливості працевлаштування.

    контрольная работа [30,1 K], добавлен 08.05.2009

  • Загальна характеристика фізико-географічного положення, розмірів та конфігурації Африки, їх вплив на формування основних й специфічних рис природи. Вивчення генетичних типів берегів, факторів їх формування та розвитку, районів поширення на материку.

    практическая работа [21,2 K], добавлен 14.04.2014

  • Сутність старіння населення як важливої економічної проблеми розвинених країн. Наслідки та основні чинники якісного змінення складу населення в світі. Соціально-демографічні складові цього процесу. Руйнування й шляхи вирішення проблем суспільства.

    реферат [27,7 K], добавлен 18.02.2015

  • Геологічні особливості формування гірських систем Азії, загальна характеристика та закономірності поширення. Льодовики найбільших гірських систем: Гімалаї, Памір, Кавказ, Тянь-Шань, Тибет. Головні екологічні проблеми даних регіонів, перспективи розвитку.

    курсовая работа [51,2 K], добавлен 14.11.2013

  • Суспільно-географічне положення країн Західної Європи, їх населення, загальна характеристика господарства та форми правління. Географія промисловості, сільського господарства, транспорту, відпочинку і туризму. Охорона довкілля та екологічні проблеми.

    реферат [34,3 K], добавлен 25.10.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.