Демографічна ситуація Західного Полісся

До конкретно-наукових методів також математичні методи, використання яких забезпечує отримання стислих і водночас точних кількісних характеристик. Математичні методи відіграють важливу роль при обробці сатиричних даних. Одним із таких методів є метод середніх величин, який використовують для побічного узагальненого аналізу регіональних особливостей розселення.

Важливе місце також посідають методи загальної теорії статистики, яким користуються всі галузеві статистики, в тому числі і демографічна статистика. Це, насамперед мето статистичного спостереження, завдяки якому збирається фактичний матеріал для дослідження населення під час проведення спеціально організованих вибіркових спостережень - переписів і поточного обліку населення. Переписи поводяться по єдиній програмі, методології та плану. Метою переписів є отримання статистичних даних про чисельність та структуру населення, його розміщення та умови життя. В сучасних переписах застосовуються два методи отримання інформації про населення: шляхом опитування та самовичислення. Оскільки переписи неможливо проводити щорічно, то вони доповнюються даними інших досліджень, а саме поточного обліку природного та механічного руху населення. Поточний облік кількості та структури населення базується в основному на матеріалах реєстрації актів громадянського стану населення, в яких враховуються факти народження та смерті, шлюбів і розлучень, виїздів та в'їздів в межах державного кордону, тощо.

До загально-статистичних також належить метод статистичних групувань. Його застосовують для вивчення населення як складної системи статево-вікового, етнічного, соціально-економічного складу. Метод групувань має велике значення не лише для вивчення населення загалом, а й для аналізу його окремих груп.

До даної групи також відносять численні системи узагальнюючих показників, які виражені абсолютними, відносними і середніми величинами, що використовуються при аналізі розподілів та динаміки.

Третя група охоплює специфічні методи демографічного дослідження. До них, зокрема, належать методи умовного та реального поколінь, які ще називають методом поздовжнього та опереного аналізу. Перший застосовують для вивчення динаміки якого-небудь демографічного процесу протягом тривалого часу життя конкретного покоління - сукупності людей, які одночасно вступили в той чи інший стан. Метод поздовжнього аналізу дозволяє одержати дані про динаміку демографічних процесів і вплив на неї зовнішніх умов в певному поколінні людей. Метод умовного покоління ґрунтується на даних статистичного спостереження, що визначалися протягом короткого терміну (рік-два) і характеризують представників різних поколінь. Цей метод дозволяє представити сучасний стан демографічних процесів.

До особливих, специфічних методів належать і методи моделювання найважливіших процесів природного руху населення: народжуваності, смертності, шлюбності, розлучуваності. Їх називають методами демографічних таблиць. Вони є графічними моделями демографічних процесів, пов'язаних зі зміню демографічного стану у часі. Дані таблиць смертності використовують для виявлення, описування та аналізу закономірностей демографічних процесів.

Відносно новим напрямом вивчення населення є метод потенційної демографії. Він дозволяє обчислити життєвий потенціал, який характеризує кількість майбутніх років життя особи або групи осіб певного віку, обчислену за умови збереження наявного віку піввікової смертності на підставі таблиць смертності. Життєвий потенціал вимірюють у людино-роках, і він може бути розрахований як на весь період життя (повний потенціал), так і для певного його інтервалу (частковий потенціал).

Важливою частиною демографічного аналізу чисельності та складу населення за статтю та віком є графічний метод, який застосовують для наочного представлення демографічних процесів. Найбільш поширеними серед них є застосування гістограм (при зображенні конкретного населення), кривих розподілу (для теоретичного населення), перетвореної гістограми - піраміди статево-вікової структури населення, також демографічної сітки, а також лінійних графіків, для зображення динаміки окремих процесів. Статево-вікова - це графічне зображення розподілу населення за статтю та віком. Піраміда являє собою двобічну гістограму, на якій вікові інтервали в роках відкладені по вертикальній осі, а абсолютна кількість осіб кожного віку та статі чи їх відносна часка в населенні відображені горизонтальними прямокутниками або горизонтальними відрізками з довжиною однакового масштабу. Прямокутники будують окремо для кожної статі та кожного віку. Їх довжина по горизонтальній осі пропорційна чисельності населення даної статі та віку. Прямокутники розміщені один над іншим в порядку збільшення значень віку, як правило від 0 до 100 років і більше, ліворуч для чоловіків, праворуч для жінок. Піраміда зображує статево-віковий склад населення в той чи інший момент часу. У оді її аналізу з точки зору типу статево-вікової структури розглядають такі характеристики графіка:

1. Висота піраміди. Вона характеризує тривалість життя населення.

2. Ширина основи. Показує забезпеченість контингентом новонароджених.

3. Кути нахилу при основі та загальний силует. Кути нахилу граней піраміди до основи характеризують темп або швидкість зміни чисельності покоління новонароджених. Чим менші за величино кути нахилу, тим менше перевищення числа новонароджених над числом дорослих.

4. Обрис бічної сторони. Якщо населення розвивається в нормальних умовах, тобто режим відтворення не зазнає якихось суттєвих зовнішніх впливів, то вікова піраміда має відносно рівні грані без виступів і западин. І навпаки - наявність западин і виступів свідчить про порушення плавності зміни поколінь.

Також за допомогою графіка можна визначити вік балансування. Так, віком балансування є точки перепаду значень від знаку плюс до знаку мінус з мінімальним абсолютним значенням, а зокрема - точка перетину кривих з віссю абсцис (вікових груп), причому перевага чисельності чоловіків знаходиться над нею, а перевага чисельності жінок - під віссю значень віку.

Демографічна сітка дозволяє одержати кількісні значення деяких величин, які безпосередньо не можна спостерігати, а також показати динаміку кількості груп населення в часі. На демографічній сітці подають у взаємозв'язку кількість населення, його вік, кількість демографічних подій (смертей, народжень, тощо), час спостереження і час тривалості процесу. Для графіка використовують прямокутну систему координат. На осі абсцис відкладають календарний час, на осі ординат - тривалість перебування в тому чи іншому стані. Осі координат поділяють на одинакові відрізки, які відповідають однаковим одиницям часу та тривалості стану, а перпендикуляри до осей утворюють сітку з квадратів зі стороною, яка відповідає одиниці часу. Аналіз демографічних подій здійснюють за допомогою трьох різних видів паралельних ліній: ліній віку, іній часу та ліній життя. Демографічна сітка дає можливість за будь-якими двома координатами очки події визначити її третю координату.

Вибір конкретних методів дослідження зумовлюється характером фактичного матеріалу, умовами і метою конкретного дослідження. Сукупність методів являє собою упорядковану систему, в якій визначається їх місце відповідно до конкретного етапу дослідження. В одній і тій же науковій галузі може бути декілька комплексів методів, які постійно вдосконалюються під час наукової роботи. Успіх кожного наукового дослідження певною мірою залежить від вибору найрезультативніших методів, оскільки саме вони дають можливість досягти поставленої мети. Але для цього кожен науковий метод повинен відповідати таким вимогам:

- цілеспрямованість на розв'язання дослідницьких завдань певних видів;

- правильність, або істинність, яка підтверджується повторювальністю його результатів: правильний метод при його повторному застосуванні повинен дати той самий результат;

- чіткість і зрозумілість;

- надійність, стійкість щодо незначних змін і коливань вихідних даних;

- економічність щодо витрат часу, засобів та коштів.

Також необхідно дотримуватись принципу репрезентативності - достатності фактичного матеріалу. Так, при дослідженні демографічної ситуації певної території вибірка має включати всі групи населення - чоловіків і жінок, дітей, економічно активне населення і пенсіонерів, міське і сільське населення, тощо. При недотриманні цих умов завдання, поставлені в дослідження не виконаються і мета не буде досягнута.

1.3 Методика дослідження демографічної ситуації

На основі запропонованих методів дослідження розроблено методику дослідження населення Західного Полісся. Оцінка демографічної ситуації регіону здійснюється за відповідними показниками, без виходу на один узагальнюючий показник. Це зумовлено необхідністю дослідження основних складових демографічної ситуації та динамічних зрушень за кожним окремим показником. А це, в свою чергу, дає змогу провести поглиблений аналіз демографічної ситуації, впливу на неї різноманітних чинників.

Дослідження проводилось за певним алгоритмом, поетапно. Весь процес охопив чотири основних етапи. На першому етапі, який ми назвали підготовчим, основою було вивчення цієї проблеми в публікаціях географічного та суміжного з ними змісту, систематизація отриманої інформації-результатів, для чіткого визначення і формулювання об'єкта, та предмета дослідження, їхньої функціональної структури. Крім того, було визначено основні методи дослідження демографічної ситуації. Перший етап є досить тривалим за часом виконання і дуже відповідальний, бо формує теоретико-методичні засади роботи.

Другий аналітичний етап полягав у з'ясуванні значення кожного чинника, або системи чинників, у формуванні демографічної ситуації регіону через їх взаємозв'язок та взаємний вплив.

На третьому експедиційному етапі здійснювався збір і обробка інформації, в основному статистичної, а також проводилися розрахунки показників демографічної ситуації Західного Полісся, а також їх аналіз та порівняння із відповідними середньо українськими показниками. На цьому етапі встановлювалися і вивчалися такі показники, як кількість і склад населення (статевий та віковий), коефіцієнти народжуваності, смертності, природного приросту, коефіцієнти шлюбності та розлучуваності, сальдо внутрішньої та зовнішньої міграції, механічний приріст населення. Збиралися також дані минулих років, завдяки яким можна було прослідкувати особливості динаміки демографічної ситуації за останні десять років.

Другим принциповим завданням цього етапу було здійснення аналізу демографічної ситуації у територіальному розрізі, тобто виділення і об'єднання адміністративних районів регіону у певні групи на основі подібності відповідних показників народжуваності, смертності, шлюбності, розлучуваності, природного та механічного приросту. Для цього застосовувалися відповідні шкали.

Ще одним завданням цього етапу було створення графічних моделей (графіків, кругових та секторних діаграм, картограм, гістограм), які б показували особливості динаміки та структури відповідних демографічних показників, а також давали змогу наочно побачити відмінності у цих показниках в Західному Поліссі та Україні.

Слід зазначити, що безпосередній аналіз демографічних показників досліджуваної території теж складався з певних етапів і відбувався у такій послідовності:

1. Визначення кількості постійного та наявного населення, в тому числі окремо міського та сільського населення, а також чоловіків та жінок.

2. Виявлення кількісного співвідношення населення за статтю, віком та місцем проживання, яке було здійснено на основі розрахунку коефіцієнта навантаження однієї статі іншою , який являється показником збалансованості статі:

і навпаки: ,

де - кількість чоловічого населення станом на початок року, - кількість жіночого населення станом на початок року.

Крім того, було визначено коефіцієнт старіння населення:

,

де - кількість населення у віці 60 років і старше, - кількість всього населення.

А також коефіцієнти демографічного навантаження різних поколінь:

* загальний коефіцієнт демографічного навантаження

;

* коефіцієнт навантаження дітьми

;

* коефіцієнт навантаження особами старше працездатного віку

,

де - кількість осіб вікової групи 0-14 років, - кількість осіб віком 15-49 років, - кількість осіб віком 60 років і старше.

3. Аналіз процесу народжуваності, який включав визначення загального коефіцієнту народження:

,

де - загальний коефіцієнт народжуваності, - кількість народжених живими протягом року, - середньорічне населення.

Також було визначено спеціальний коефіцієнт народжуваності та частки народжень за віком матері.

,

де - спеціальний коефіцієнт народжуваності (коефіцієнт плідності), - кількість народжених живими протягом року, - середньорічна чисельність жінок у віці 15-49 років.

4. Наступним кроком було визначення основних показників, що характеризують процеси смертності. Зокрема загального та спеціального коефіцієнтів смертності та інтенсивності смертності у різних вікових групах:

,

де - коефіцієнт смертності, - кількість померлих протягом року, - середньорічне населення;

; ,

де - коефіцієнт смертності чоловіків, - кількість померлих чоловіків протягом року, - середньорічне чоловіче населення, - коефіцієнт смертності жінок, - кількість померлих жінок протягом року, - середньорічне жіноче населення;

,

де - частковий коефіцієнт смертності, - кількість померлих за рік у -віковій групі, - середньорічна чисельність населення -вікової групи.

Окремо було визначено загальний коефіцієнт смертності немовлят, а також виявлення основних причин смертності як в загальному, так і окремо серед чоловіків, жінок та немовлят.

5. Після визначення коефіцієнтів народжуваності та смертності, як їхня різниця було визначено природний приріст населення.

6. Ще одним кроком було встановлення особливостей шлюбного стану населення в Західному Поліссі. Це стосувалося визначення загальних коефіцієнтів шлюбності та розлучуваності:

, ,

де -коефіцієнт шлюбності, - кількість одружених за рік, - середньорічне населення, - коефіцієнт розлучуваності, - кількість розлучених за рік.

Кількість одружених пар, яка припадає на 100 розлучених показує коефіцієнт несталості шлюбів, його ми визначили за формулою:

,

де -коефіцієнт несталості шлюбів, - кількість одружених, - кількість розлучених пар.

Ще було проаналізовано особливості розподілу одружених за статтю та віком, а також зареєстрованих шлюбів за віком та дошлюбним станом подружжів.

7. Останнім кроком при аналізі основних демографічних показників було визначення структури внутрішньої та зовнішньої міграції за напрямками та структури мігрантів за потоками. Розрахунок валової міграції, тобто суми кількості прибулих та вибулих:

,

де - валова міграція, - кількість прибулих, - кількість вибулих.

Також ми обчислили сальдо міграції, показники інтенсивності міграційних процесів і коефіцієнт рухомості (валової міграції):

,

де - сальдо міграції, - кількість прибулих, - кількість вибулих.

; ,

де - коефіцієнт прибуття, - кількість прибулих, -середньорічна чисельність населення, - коефіцієнт вибуття, - кількість вибулих.

, або ,

де - коефіцієнт рухомості, - кількість прибулих, - кількість вибулих, -середньорічна чисельність населення, - коефіцієнт прибуття, - коефіцієнт вибуття.

Останнім етапом в алгоритмі дослідження демографічної ситуації Західного Полісся був конструктивний. На ньому була узагальнено результати обчислень і розрахунків, які були проведені на третьому етапі і здійснено демогеографічне районування досліджуваної території. Також було проаналізовано основні фактори, що визначають певні особливості того чи іншого демогеографічного району і запропоновано основні напрямки вирішення проблем.

1.4 Поняття про чинник. Види чинників

Першочерговим завданням дослідження суспільно-географічних аспектів народонаселення є аналіз впливу різних умов і чинників, які власне формують демографічну ситуацію у конкретному регіоні.

Під поняттям “чинник” ми розуміємо певну силу, необхідну для протікання або вдосконалення певного процесу чи явища. Чинник - це ланцюг причинно-наслідкових зв'язків та умов, що регулюють кількісні та якісні характеристики певного процесу, формують у сукупності його механізм.

Класифікацію чинників демографічної ситуації здійснюють за багатьма ознаками. Багато дослідників вважають, що головною класифікаційною ознакою під час дослідження чинників народонаселення є територіальне охоплення. Беручи за основу дану класифікаційну ознаку ми виділимо чотири основні групи чинників, що мають вплив на формування демографічної ситуації (рис. 2.1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 2.1. Чинники формування демографічної ситуації

У сукупності чинників, що мають вплив на формування демографічної ситуації будь-якої території можна виділити ті чинники, що впливають на розміщення населення, і ті, які визначають основні показники природного і механічного руху населення, його статеву і вікову структуру.

Чинниками розміщення населення є сукупність територіальних нерівноцінних умов і ресурсів, що визначають оптимальну локалізацію об'єкта. Основними чинниками, що впливають на розміщення населення є природно-географічні. Вони оцінюють весь природно-географічний потенціал досліджуваної території, і становлять основу життєдіяльності населення та формують соціально-економічну та соціально-демографічну основи розвитку суспільства.

З точки зору дії природно-географічних чинників на процеси народонаселення їх поділяють на дві групи:

- чинники, що впливають на демографічні процеси безпосередньо, тобто всі природно-географічні чинники, які визначають демографічні умови території, сприяють процесам заселення та розселення населення (рельєф, гідрологічні та кліматичні ресурси);

- чинники, що впливають на життєдіяльність населення опосередковано (ґрунти, рослинний і тваринний світ).

Отже, до основних природно-географічних чинників ми відносимо географічне положення, геологічну будову і запаси мінеральних ресурсів, рельєф території, гідрологічні умови, кліматичні ресурси, ґрунтовий покрив.

Говорячи про географічне положення ми маємо на увазі фізико-географічне розташування території відносно природних об'єктів.

Важливим чинником розселення є територія (рельєф території). При розташуванні поселень на плоскій рівнині при відсутності стоків, зазначають райони заболочення та підтоплення. Найсприятливішим для заселення є території зі слабо розчленованим рельєфом.

При розгляді геологічних умов території виділяють райони із складною геологічною будовою, неотектонічною та сейсмічною активністю.

Важливим чинником є місцева гідрографія, оскільки наявність водних ресурсів є однією із найважливіших передумов формування населених пунктів і їх господарського розвитку. Аналіз гідрологічних умов включає в себе оцінку поверхневих та підземних вод.

Кліматичні умови мають справляють свій вплив через господарську діяльність та здоров'я людей. Оцінка кліматичних умов передбачає характеристику багатьох показників: температурного режиму, швидкості та напряму вітру, вологості повітря, суми опадів, типів погоди. За результатами оцінки клімату проводять визначення придатності території для проживання.

Ґрунтовий покрив - один із найважливіших компонентів природних комплексів. Ще з найдавніших часів розселення населення найактивніше здійснювалось там, де були родючі ґрунти. Саме ґрунтовий покрив був вирішальним чинником у формування демографічної сітки. Ця тенденція зберігається і тепер, хоча слід зазначити, що з'явився ряд додаткових чинників, які змушують людей поселятися на менш родючих ґрунтах. До них ми відносимо техногенне забруднення земель, неправильне ведення господарства, наслідок чого землі стають непридатними для використання, а також розвиток яружно-балкової сітки.

При дослідженні демографічної ситуації не можливо не згадати про роль екологічного чинника. Стан довкілля на конкретній території у визначений час значною мірою впливає на самопочуття і працездатність людини. Чинники довкілля, а саме стан атмосфери, питної води, міра їх забруднення, рівень шуму, наявність зелених просторів та їх доступність суттєво впливають на рівень дитячої смертності певної території, оскільки саме у віці до одного року дитина найбільше піддається негативним впливам середовища внаслідок ще не сформованих адаптаційно-пристосувальних реакцій організму. Прямим наслідком негативного впливу якості навколишнього середовища є збільшення кількості абортів та мертвонароджень, що несе загрозу репродукції населення в цілому.

Соціально-економічні чинники впливають на демографічну ситуацію не безпосередньо, а через репродуктивну поведінку, через зміни у структурі потреб, цінностей норм. Серед основних соціально-економічних чинників важливе значення має якість життя - характеристика рівня та умов життя населення. Низький рівень матеріального забезпечення та незадовільні житлові умови є одними із головних причин обмеження дітонародження. Відмічається низький або навіть і зворотній зв'язок між забезпеченістю житлом та народжуваністю. Це можна пояснити тим, що величина сім'ї при народженні кожної дитини збільшується в 1,5-2 рази, а покращення житлових умов конкретної сім'ї відбувається рідше і на меншу частку. Проблемою є забезпечення житлом населення у містах, що пов'язано з високими цінами на нього. Недостатня забезпеченість житловою площею знижує інтенсивність народжуваності. При цьому на народження першої дитини житлові умови впливають значно менше, ніж на народження наступних дітей, котре найчастіше відбувається після покращення житлових умов.

Ще одним чинником якості життя населення є дохід на одного члена сім'ї. Величина доходу впливає на рівень і структуру потреб сім'ї і тим самим - на народжуваність. Доходи включають обсяг нарахованих в грошовій та натуральній формі: заробітної плати, прибутку та змішаного доходу, одержаних доходів від власності, соціальних допоміг та інших поточних трансфертів (страхові відшкодування, виплати одноразової матеріальної допомоги, компенсації). Розрізняють реальний та наявний доход. Наявний доход - це максимальний обсяг грошових доходів, які можуть бути використані на придбання споживчих товарів та оплату послуг. Реальний доход - це наявний доход, визначений за виключенням впливу цін. Але слід зазначити, що з одного боку, підвищення матеріального рівня життя населення може сприяти підвищенню народжуваності, а з іншого - при наростанні економічного добробуту зростання потреб населення може обганяти можливості їх задоволення, що призводить до зниження народжуваності. Досить цікавою є думка польського вченого-демографа Г. Смолинського. Він вважає, що ріст доходів сім'ї збільшує вплив чинників, що обмежують дітонародження. Він створив модель розвитку населення, у якій в оберненій залежності знаходяться два фактори: фактор А - прагнення до дітонародження та фактор В - обмеження прагнення до дітонародження (зниження життєвого рівня батьків з появою дитини). Фактор В діє при будь-яких обставинах, однак за умов низького життєвого рівня він не може протистояти факторові А, зрівноважити його. Коли життєвий рівень високий, дія фактора В незначна.

Дуже важливим чинником, який впливає на рівень народжуваності, є частка міського населення в регіоні. Дослідження показують, що під впливом зростання урбанізації коефіцієнт народжуваності знижується. Репродуктивна поведінка сільських та міських жителів відрізняється. Так історично склалося, що в селах велика кількість дітей була необхідною для виконання трудомістких робіт, а в містах такої потреби немає. Крім того, народження першої дитини тут часто зміщується на вік 25-29 років. Також процес урбанізації створює значні проблеми соціального, економічного та демографічного характеру. Встановлено, що при рівні урбанізації до 20 % чим вона є вищою, тим вищою є захворюваність, при зростанні рівня урбанізації до 75 % спостерігається зниження захворюваності, і при збільшенні частки міського населення вище 75 % показники захворюваності зростають. Така залежність пояснюється особливістю зміни способу життя населення, рівня соціально-економічного розвитку, параметрів медичного обслуговування.

Необхідно також відмітити і такий чинник, як самореалізація та кар'єра. Як правило, молоді люди вважають за необхідне спершу здобути вищу чи спеціальну освіту та зробити кар'єру, що відсуває терміни вступу в шлюб і тим самим знижує народжуваність. Крім того, жінки з високим освітнім рівнем прагнуть мати більше вільного часу для задоволення своїх потреб, і тому в більшій мірі обмежують кількість дітей. У таких сім'ях зазвичай народжується лише одна дитина, але її народження часто ставиться під загрозу через старший вік матері, що ускладнює перебіг вагітності і пологів та може негативно позначитись на стані здоров'я матері та дитини. Залежність між освітнім рівнем матерів та кількістю народжених дітей, а також зниження рівня дітності жінок молодшого й середнього віку порівняно зі старшими поколіннями наочно ілюструють показники таблиці 2.3. Вони зокрема показують середню фактичну дітність жінок, тобто середню кількість дітей у розрахунку на одну жінку з числа тих, які народжували дітей, залежно від віку та рівня освіти, а також типу місцевості, в якій вони проживають.

Табл. 1.3 Середня фактична дітність жінок залежно від віку та рівня освіти за типом поселення (за даними Всеукраїнського перепису населення)

Рівень освіти	Всі жінки у віці, років	Міські жінки у віці, років	Сільські жінки у віці, років
	15-39	40-49	50 і ст.	15-39	40-49	50 і ст.	15-39	40-49	50 і ст.
Повна вища	1,4	1,7	1,7	1,3	1,6	1,6	1,6	2,0	2,0
Базова і неповна вища	1,5	1,9	1,9	1,4	1,8	1,8	1,7	2,1	2,2
Повна загальна середня	1,6	2,1	2,1	1,5	1,9	1,9	1,86	2,4	2,4
Базова загальна середня	1,7	2,4	2,3	1,5	2,1	2,1	1,9	2,8	2,6
Початкова загальна середня, не мають початкової освіти й неписьменні	1,9	2,8	2,6	1,8	2,5	2,0	1,9	3,0	2,7
Всі жінки, народжували дітей	1,6	2,0	2,2	1,4	1,8	1,9	1,8	2,4	2,5

Джерело: розрахунки за даними першого Всеукраїнського перепису населення

Значний вплив на величину народжуваності має зайнятість населення. Проте цей влив є неоднозначним. З одного боку, у людини скорочується вільний час для догляду і занять із дітьми, і тому вона не схильна до народження наступної дитини. А з іншого - наявність місця роботи сприяє підвищенню матеріального рівня населення, а відповідно і можливості забезпечити дітей. Слід також наголосити, що зайнятість саме жінок у суспільному виробництві є одним із найважливіших чинників народжуваності. Зокрема проблема жіночої зайнятості пов'язана із нестачею вільного часу, втратою доходу у зв'язку з припиненням роботи по вагітності та пологах. Також існує залежність між зайнятістю жінки та її віком. З віком економічна активність жінок зростає, і найвищою є у віковій групі 40-49 років. Економічна активність жінок знижується пропорційно зростанню кількості дітей, а також протягом того часу, коли жінка має малолітніх дітей. Основні причини, через які жінка виходить на роботу поділяються на внутрішні та зовнішні. До першої групи належить прагнення використати набуті в процесі навчання знання, незадоволення становищем лише домогосподарки, небажання залежати від чоловіка, а до другої - бездітність, фінансовий стан, хвороба чи інвалідність чоловіка. Саме зовнішні причини і відіграють визначальну роль. Сьогодні жінки постаючи перед питанням - мати більше дітей чи працювати, в більшості випадків вибирають останнє.

Важливим чинником формування демографічної ситуації стан медичного обслуговування в регіоні. Рівень медичного обслуговування визначається кількістю лікарняних та амбулаторно-поліклінічних закладів, загальною кількістю лікарняних ліжок, а також в розрахунку на 10000 населення, та кількістю лікарів та середнього медичного персоналу (загальна кількість та на 10000 осіб).

За недостатнього забезпечення медичним обладнанням, зниження доступності якості медичної допомоги, використання застарілої техніки, обмеженості фінансування буде спостерігатися підвищення захворюваності населення, що в свою чергу може підвищувати рівень смертності. І навпаки - високий рівень сфери медичного обслуговування, і її доступність дає змогу зберігати репродуктивне здоров'я населення, створює можливості народжувати здорових дітей. Але з іншого боку, доступ до сучасних контрацептивів зумовлює різке скорочення народжуваності.

Серед асоціальних проявів ми можемо виділити алкоголізм, наркоманію, проституцію, самогубства, вбивства тощо.

Зростання культурного рівня населення сприяє пониженню народжуваності. Відомо, що люди з високими духовними і культурними потребами значну частину витрачають на їх задоволення. Це потребує певних матеріальних затрат, і, відповідно, не сприяє створенню багатодітних сімей. Сім'ї з високим культурним рівнем значну частину коштів витрачають на свої культурно-освітні потреби. Тому такі сім'ї переважно малодітні.

Релігійні вірування завжди були і залишаються важливим чинником народжуваності. Усі релігії схвалюють створення сімей та народження великої кількості дітей. Релігійні догмати певним чином регулюють демографічну поведінку населення: християнство та індуїзм забороняють аборти, іслам не заперечує проти повторних шлюбів, що позитивно впливає на кількість народжень. Деякі течії буддизму закликають чоловіків до чернечого життя, що створює диспропорцію у віковій структурі населення регіонів, де вони поширені, і, таким чином, знижує показники шлюбності та народжуваності.

Демографічна поведінка людини етнічними стереотипами: деякі етноси впродовж століть зберігають традицію багатодітності; багато етносів через високу дитячу смертність повинні підтримувати високий рівень народжуваності; у деяких народностей традиційним є пізній вік вступання у шлюб, що зумовлює нетривалий період перебування людей репродуктивного віку у шлюбі та, як наслідок, малу кількість дітей.

Вплив психологічного чинника на формування демографічної ситуації напряму залежить від культурного рівня населення, релігійних вірувань та виховання. Доведено, що демографічні установки (прийнятність перебування у шлюбі, кількість дітей, можливість розлучення) формуються у дитячому віці під впливом сімейних традицій соціального оточення. Небажання виділятися серед людей свого соціального статусу забезпечує збереження традиційного рівня народжуваності. Негативний вплив на народжуваність населення мають такі етико-психічні прояви як жорстокість, агресивність та конфліктність у сім'ї, подружня невірність, тощо.

Як чинник варто розглянути також систему державного забезпечення та її роль у соціологізації опіки над найстаршою та наймолодшою віковим групами населення. Той факт, що піклуванні про осіб похилого віку значною мірою перейшло від сімейних обов'язків до суспільних, зменшує зацікавленість батьків у дітях як було раніше. Також зменшилась роль батьків у “соціалізації”, вихованні дітей. Батьківське піклування про долю дітей зменшується тим відчутніше, чим більша функція соціалізації дітей переходить до приватних або державних установ. Важливим моментом щодо покращення демографічної ситуації є відповідна соціальна політика держави, а саме надання значної матеріальної допомоги матерям при вагітності та пологах, по догляду за дітьми віком до 3 років, надання пільг молодим сім'ям у кредитуванні та покупці житла, допомоги молодим сім'ям та сім'ям з дітьми, в тому числі багатодітними.

РОЗДІЛ II. ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ ДЕМОГРАФІЧНОЇ СИТУАЦІЇ ЗАХІДНОГО ПОЛІССЯ

2.1 Природно-географічні чинники

2.1.1 Географічне положення, природні умови та ресурси регіону

Західне Полісся в адміністративно-територіальному поділі охоплює Волинську і Рівненську області. Разом з тим Західне Полісся у різних наукових виданнях Виступає як Волинське Полісся. Можливо сьогодні сучасні межі Полісся визначаються південними кордонами районів, які відносяться до цієї зони. Так, у межах Волинської області Полісся визначається смугою, яка починається північніше Володимира-Волинського від місця впадіння річки Луги у Західний Буг. Далі проходить через Локачинский та Ківерцівський райони, що добре ілюструє фізико-географічна карта Волинської області (дод. ). У межах Рівненської області межа проходить північніше Рівного по лінії Клевань-Оржев-Тучин-Корець (дод. ). Отже, Західне або Волинське Полісся визначається на півдні умовною межею Устилуг-Корець.

Ми у нашому досліджені розглядаємо Західне Полісся з точки зору економічної і соціальної географії. І оскільки Волинська та Рівненська області об'єднуються в єдиний регіон як історико-географічна область України, пропонуємо розглядати Західне Полісся як всю територію цих двох областей. Вибір саме цього регіону зумовлений

Регіон Західного Полісся розташований в північно-західній частині України і займає 40,3 тис. км. кв. Територія регіону простягається із заходу на схід на 280 км, а з півночі на південь - на 210 км. На заході він межує з Польщею, на півночі - з Білоруссю, на сході і півдні - з Житомирською, Хмельницькою, Тернопільською та Львівською областями України.

Територія Західного Полісся знаходиться в межах двох природно-географічних зон - мішаних лісів та лісостепу. Близько 73% всієї площі досліджуваної території розташовано в низинній зоні мішаних лісів, а менша частина - у лісостеповій зоні на Волинській височині. По території регіону проходить частина Головного Європейського вододілу, що ділить басейни рік Чорного та Балтійського морів.

У геоструктурному відношенні Західне Полісся розміщене в межах Волино-Подільської плити Руської (Східно-Європейської) платформи. У межах регіону кристалічний фундамент нахилений із сходу на захід. Глибина його залягання вимірюється від сотень метрів до 2-3 км, а в зоні Львівського палеозойського прогину сягає 5 км. На північ від Володимир-Волинського розлому фундамент утворює Волинське палеозойське підняття, в межах якого виділяється Прип'ятський вал з Ротнівським та Хотешівськким виступами.

Надра регіону багаті горючими та нерудними корисними копалинами. Для Західного Полісся у структурі потенціалу мінерально-сировинних ресурсів характерне переважання комплексу будівельних корисних копалин, що мають майже повсюдне поширення і широкі перспективи подальшого приросту запасів, а також комплексу паливно-енергетичних ресурсів (кам'яне вугілля, природний газ, торф), використання яких визначає спеціалізацію і місце районів у обласному поділі праці.

Кам'яне вугілля залягає в північно-західній частин регіону в межах Львівсько-Волинського вугільного басейну (Нововолинсвьке родовище). Перспективним для вивчення нафти та газу є Радехівсько-Вижівська ділянка. А у девонських пісковиках відкрите Локачинське родовище газу. За запасами торфу регіон посідає перше місце в Україні (поклад приурочені переважно до долин рік північної частини). Значними також є запаси сапропелю, які пов'язані з озерами. Сировиною для будівельних матеріалів є леси і суглинки, що використовуються для виробництва цегли. Основні їх запаси находяться в південній частині регіону. Піски поширені на півночі. Досить часто зустрічаються граніт та базальти. Будівництво шахт у 50-х рр. минулого століття і подальший видобуток вугілля справило вагомий вплив на зміну територіальної локалізації трудових ресурсів області. З видобутком кам'яного вугілля прямо пов'язане виникнення і розвиток таких міст як Нововолинськ і Жовтневе, що спричинило наплив значної кількості трудових ресурсів в даному районі. Однак, у зв'язку з інтенсивним освоєнням Волинського родовища кам'яного вугілля у попередні роки, а також погіршенням гірничо-геологічних умов та нерентабельністю виробництва у період економічної кризи, припинили свою діяльність 5 шахт із 9. Істотно підвищить значення вугільної промисловості розпочате будівництво шахти „Нововолинська №10” потужністю 900 тис. т. вугілля на рік. Одним з головних напрямків соціально-економічного розвитку Нововолинська і Жовтневого як на сьогодні, так і на перспективу є комплексний підхід до розробки кам'яновугільних родовищ, широке використання відходів вуглевидобутку тощо.

Західне Полісся відзначається рівнинною поверхнею, пересічна висота якої 184 м. Найвища точка 372 м знаходиться на крайньому півдні, найнижча 134 м - на крайній півночі. В орографічному відношенні регіон поділяється на дві частини. Більша, північна, частина лежить в межах Поліської низовини, поверхня якої являє собою слабо хвилясту рівнину з однаковим рельєфом, який порушується лише крейдяними горбами. Характерною рисою рельєфу є незначна відносна висота і невеликий нахил на північ, дуже виражений мезо- та мікрорельєф, представлений дюнами, грядами, крейдяними підвищеннями і невеликими блюдце подібними впадинами, дно яких, як правило, заболочене. Південна частина розташована в межах Волинської височини і являє собою підвищене, сильно порізане річковою і болотно-балковою сіткою лесове плато зі складним хвилястим рельєфом. Відносна висота тут становить 40-60 м, а біля річок Західний Буг та Стир сягає майже 100 м. Значне підвищення плато і є однією із причин його великої розчленованості річковою і балковою сіткою. Особливістю рельєфу Волинської височини є дуже розвинений мікрорельєф у вигляді западин і дрібних підвищень між ними. Такий рельєф є дуже несприятливим для сільськогосподарського виробництва і сприяє виникненню ерозійних процесів та зниженню родючості ґрунту. На території Західного Полісся розвинуті сучасні екзогенні процеси. В північній частині спостерігаються заболочення, підтоплення, вітрова ерозія і карстові явища. На півдні, в межах Волинського лесового підвищення інтенсивно проявляється балкова і площинна ерозія, підтоплення і карстоутворення.

Досліджувана нами територія належить до регіонів України, що мають значні водні ресурси. Обсяг місцевого стоку в середньому становить близько 4000 млн. куб. м. за рік. Водні ресурси включають в себе поверхневі (річки, озера, ставки, водосховища) та підземні води. У регіоні нараховується близько 300 річок, які належать до басейнів Дніпра, Прип'яті та Західного Бугу, а також близько 700 озер. А наявність водних ресурсів є однією із найважливіших передумов формування системи населених пунктів та їх господарського розвитку є наявність водних ресурсів. Загальні запаси водних ресурсів формуються як за рахунок місцевого, так і транзитного річкового стоку. Найбільше поверхневих вод на технічні потреби забирається з таких річок як Стир - економічними центрами Луцьк, Рожище, Кузнецовськ, Горинь - центром Рівне, Турія - центрами Ковель та Турійськ, Луга - центром Володимир-Волинський, Західний Буг - центром Нововолинськ, Случ - центром Сарни. Дефіциту водних ресурсів для водоспоживання населення, промисловості, сільського та рибного господарства в регіоні не спостерігається.

Західне Полісся знаходиться в межах Волино-Подільського артезіанського басейну в зоні надлишкового зволоження і володіє значними запасами підземних вод. На глибині 60-170 м їхній горизонт напірний. Особливо важливе значення мають лікувальні мінеральні води, які відносяться до двох провінцій: Волино-Подільської провінції сульфатних, сульфатно-хлоридних вод, та провінції радонових вод Українського щита та його схилів. Саме лікувальні води, що знаходяться в межах другої провінції мають важливе значення в оздоровленні населення Західного Полісся, оскільки в межах селища міського типу Степань на Рівненщині знаходиться один з найбільших в Україні курортів органів травлення на базі мінеральних вод. Це дозволяє знизити ризик захворювання та домогтися ефективнішого лікування. А це, в свою чергу, знижує показники смертності і, відповідно покращує демографічну ситуацію.

В регіоні домінує помірно континентальний клімат з теплим вологим літом, м'якою зимою з частими відлигами, відносно тривалою осінню та затяжною весною. Формування клімату здійснюється під впливом повітряних мас, які надходять з Атлантичного океану. Також деякий вплив мають повітряні маси тропічних зон. Через те, що північна частина регіону знаходиться на пониженій терасовій рівнині, а південна - на підвищеному Волинському плато, географічна широта е впливає на зростання температур з півночі на південь, бо температури в південній частині знижуються за рахунок збільшення висоти поверхні над рівне моря. Саме тому кліматичні показники північної та південної частини майже однакові. Найтеплішим місяцем є липень із середньою температурою +18?С +18,6?С, а найхолоднішим - січень (-4,5?С -5,6?С). Середня температура повітря за рік + 7?С. Найнижча температура (абсолютний мінімум) -35?С -39?С буває в січні-лютому. Найвища (абсолютний максимум) досягає +36?С +39?С і припадає на липень-серпень. Річна сума опадів складає 540-640 мм, причому більшість випадає в теплу пору року (до 80-90 мм на місяць). Їхня кількість збільшується у напрямку з північного заходу (540 мм) на південний схід (640 мм і більше). В регіоні основними вітрами є західні, які значно пом'якшують температурний режим і створюють умови достатнього зволоження. На території Західного Полісся можна спостерігати несприятливі атмосферні явища. Зокрема, у північній частині до 50-60 днів може тривати бездощовий період. Близько 30-40 днів можна спостерігати явище туману. Бувають атмосферні посухи, суховії, пилові бурі, влітку - грози (30-35 днів на рік), зливи і рідше град. Взимку 10-15 днів можуть тривати хуртовини. Північно-західна частина регіону належить до вологої, помірно теплої, південно-східна - до недостатньо вологої, теплої зон. Отже, кліматичні умови загалом сприятливі для розвитку сільського господарства і не створюють додаткових труднощів для промислового, транспортного і цивільного будівництва. А це позитивно впливає на перебіг демографічних процесів, оскільки зумовлює наявність робочих місць, підвищення добробуту, і, як наслідок підвищення народжуваності.

Ґрунтовий покрив Західного Полісся досить різноманітний. У північних районах поширені дерново-підзолисті неоглеєні і оглеєні, дернові і дерново-карбонатні ґрунти. У південних районах - сірі, темно-сірі опідзолені ґрунти та опідзолені чорноземи. Близько 32% загальної площі регіону займають дерново-підзолисті ґрунти та їх відміни: дерново-слабопідзолисті, дерново-середньо- та дерново-сильнопідзолисті. Значне поширення також мають дерново-карбонатні, дернові і лучні ґрунти, а також перегнійно-карбонатні, які відзначаються високою родючістю. В річкових заплавах зустрічаються лучні, болотні, торфово-болотні, лучно-чорноземні ґрунти та торфовища.

У південній частині поширені опідзолені ґрунти на лесових породах, серед яких зустрічаються типові мало гумусні чорноземи. Тут розорано біля 80% території. Це район, де проводиться найінтенсивніше сільськогосподарське виробництво в регіоні. Ще тут можна зустріти сірі ґрунти в комплексі з ясно-сірими лісовими. Серед основних проблем, що стосуються ґрунтового покриву слід відмітити те, що заболочені і перезволожені ґрунти вимагають цілого комплексу меліоративних заходів: осушення, вапнування, внесення мінеральних добрив. А ґрунти південної частини - проведення заходів по боротьбі з ерозією, оскільки утворилися в умовах розчленованого рельєфу. Також тут частка деградованих і малопродуктивних орних земель становить 35%, а це на 15 % більше ніж в середньому по Україні (20%).

Отже, ми робимо висновок про те, що регіон Західного Полісся займає вигідне для життя і господарської діяльності людей природно-географічне положення і характеризується різноманітним природно-ресурсним потенціалом, так як його територія знаходиться в двох природних зонах. Географічне положення визначає особливості природних умов регіону. Територія характеризується рівнинним рельєфом, відсутністю районів з неотектонічною та сейсмічною активністю, помірно-континентальним кліматом, родючим ґрунтами у південній частині і дещо збідненими у північній, значними масивами лісів та заболочених земель, особливо на півночі. В цілому територія не має яскраво виражених природних меж і природні умови змінюються поступово у всіх напрямках. Сукупність усіх цих природних чинників сприяє тому, що територія регіону заселена досить компактно, з незначним переважанням концентрації населення на півдні та в центрі.

2.1.2 Екологічний стан території

Екологічне дослідження ОБСЄ свідчить, що токсичні викиди, відходи виробництва, забруднення водоймищ та наслідники вибуху на ЧАЕС наближають Україну до екологічної катастрофи. Зокрема, сьогодні населення України споживає неякісну питну воду, об'єм токсичних відходів сягає 5 мільярдів тонн. А однією із найбільших загроз екології є армійські залишки радянського періоду. Їхня утилізація буде коштувати десятки мільйонів гривень. Щодо Західного Полісся, то екологічна ситуація тут в середньому краща ніж в Україні, проте регіон не є екологічно чистим.

Основними забруднювачами навколишнього середовища тут є атомні реактори Рівненської АС, Рівненський комбінат „Азот”, відходи військових баз, сховища радіоактивних компонентів ракетного палива та токсичних пестицидів. Досить значним є забруднення території цезієм-137, концентрація якого надзвичайно зросла після аварії на Чорнобильській АС. Щільність його особливо висока у північно-східній частині Західного Полісся і коливається в межах 1-5кі/кв.м., що вважається зоною періодичного та посиленого радіологічного контролю. Це, зокрема, території Любешівського, Камінь-Каширського, Маневицького, Володимирецького, Сарненського, Дубровицького, Рокитнівського та південної частини Зарічнянського районів. А північ Зарічненського району належить до зони добровільного відселення населення. Це найбільш складна екологічна проблема Західного Полісся.

Забрудненість атмосферного повітря незначна, хоча і збільшується в останні роки. Так, за період 1998-2007 рр. кількість шкідливих викидів в атмосферне повітря збільшилась на 12,7 тис. т. (рис. 2.2).

Більша половина викидів (70% і більше) здійснюється пересувними джерелами, зокрема автомобільним та залізничним транспортом. Рівень сумарної максимальної забрудненості атмосферного повітря вважається низьким, а у містах Луцьк, Рівне, Ковель та Кузнецовськ - допустимим. Щороку на території регіону утворюється від 0,2 до 1,5 і більше млн. т. відходів I-III класу небезпеки. При цьому знешкоджується лише незначна частина, а решта утилізовуються (табл. 2.1).

Таблиця 2.1 Відходи I-III класів небезпеки

	Утворилось	Утилізовано	Знешкоджено
1998	0,2	0,1	0,0
1999	0,3	0,1	0,0
2000	0,3	0,1	0,1
2001	0,6	0,2	0,0
2002	1,6	0,6	0,0
2003	1,1	0,8	0,0
2004	0,7	0,3	0,0
2005	1,1	0,3	0,3
2006	0,9	0,2	0,2
2007	1,0	0,2	0,2
2008	1,3	0,3	0,4

Та слід відмітити, що у 2008 р. Волинська та Рівненська області разом із Тернопільською, Чернівецькою та Львівською склали п'ятірку областей, в яких утворилась найменша кількість відходів I-IIIкласів небезпеки (дод. ).

На території регіону погіршений агроекологічний потенціал ґрунтів, існують проблеми раціонального землекористування у Іваничівському Ковельському, Турійському, Ратнівському районах, де нерозумно проводилася меліоративна робота (що призвело до складних змін біогеоценозів, зниження або навпаки підняття рівня ґрунтових вод). Більшість річок, озер, а значить і земель, забруднюються виробничими та побутовими стоками.

Головними місцями зосередження екологічних протиріч між людиною і природним середовищем є міста. Особливості спеціалізації промисловості Волинської області, її переважно екстенсивний розвиток, використання у виробництві застарілих технологій, високий рівень урбанізації - все це спричинило надмірне навантаження навколишнього середовища шкідливими речовинами [Доценко]. Погіршення екологічної ситуації у міських поселеннях поступово охопило й сільські. Суттєвий вплив екологічних чинників на сільське розселення та демографічну ситуацію спостерігається в приміських зонах міст. Однак у сільській місцевості є й власні джерела забруднення - це великі тваринницькі комплекси з їх вкрай недостатніми очисними спорудами, мінеральні добрива, пестициди та гербіциди, які у великих дозах вносяться у ґрунти і змиваються дощами.

Внаслідок того, що промисловість розвинена і сконцентрована в основному в Луцькому, Ковельському, Іваничівському, Рівненському, Костопільському, Сарненському, Рожищанському районах, та містах обласного підпорядкування то й екологічна ситуація тут досить складна. Ще більш складною вона є в районах радіоактивного забруднення. Існує екологічна проблема, яка пов'язана із розміщенням смт Шацьк і ряду сіл, де проводиться господарська діяльність, у межах Шацького природного національного парку.

Вплив екології на демографічну ситуацію здійснюється через її безпосередній вплив на здоров'я населення. Даний вплив є прямо пропорційним - із погіршенням екологічної ситуації погіршується стан здоров'я жителів, а це призводить до підвищення смертності населення. Саме тому смертність у містах, промислових районах, та зонах радіоактивного забруднення Західного Полісся є вищою ніж у сільській місцевості.

Саме тому усі ці екологічні проблеми потребують вирішення. Але для покращення екологічної ситуації необхідно не тільки вирішувати існуючі проблеми, але й робити все необхідне для того, щоб не створювати нових. Це можна здійснити надавши підприємствам нові, прогресивні екологічно чисті технології. Можна також здійснити переведення транспорту на газове пальне, що зменшить викиди в атмосферу.

Важливим кроком також є здійснення політики, спрямованої на захист життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи.

2.2 Суспільно-географічні чинники

2.2.1 Рівень та якість життя населення Західного Полісся

Рівень і якість життя населення необхідно трактувати як можливість людей під дією низки геопросторово організованих чинників задовольняти власні потреби та інтереси в умовах сталого розвитку. Як ми вже зазначали раніше, основними показниками оцінки рівня життя є житлові умови та рівень матеріального забезпечення.

За останніми статистичними даними весь житловий фонд Західного Полісся складає 45,4 млн. м² - становить 4,3% всього житлового фонду України. В середньому на одного жителя припадає 20,3 м² загальної площі, що на 2,5 м² менше середнього в Україні (він становить 22,8 м²). Загальна кількість квартир становить 736 тис. (3,8% від загальнодержавного), з них однокімнатних - 129,7 тис. (17,6%), двокімнатних - 220,5 тис. (30%), трикімнатних - 251,6 тис. (34,2%), чотири- і більше кімнатних - 134,6 тис (18,2%) (рис. ):

Як бачимо, найбільший відсоток трикімнатних квартир. Якщо говорити про благоустрій, то він перебуває на досить посередньому рівні навіть половина всієї загальної площі не обладнана водопроводом (44,2% від загальної площі), каналізацією (42%), центральним опаленням (46,6%), а гарячим водопостачанням забезпечено лише 27,5%. Значно краща ситуація із забезпеченням газом - 76,6 всієї площі. Всі ці показники є дещо нижчими ніж в середньому по Україні. Різниця між ними коливається в межах 13-14%, винятком є лише забезпеченість газом, тут вона становить 4,7% (рис.). Порівнюючи ці дані із даними попередніх років зауважимо, що ситуація із забезпеченням населення житловим фондом і покращення благоустрою з кожним роком стабільно покращується (дод. А). І, якщо у 1998 р. на квартирному обліку перебувало 90,5 тис. сімей та одинаків, то у 2007 р. ця цифра становила 64,6 тис.