Демографічна ситуація Західного Полісся

Рисунок 3.9. Динаміка природного приросту населення Західного Полісся

Найвищими коефіцієнти природного приросту є у Рокитнівському районі (10,7‰), та місті Кузнецовску (10,4‰), а найнижчими - у Гощанському районі (9,1‰) (табл. 3.9).

Таблиця 3.9

Природний приріст на 1000 жителів	Міста і райони з відповідними показниками природного приросту
0,2	Регіон
-9,5 - -7,0	Гощанський, Демидівський, Турійський
-6,9 - -4,4	Дубенський, Горохівський, Корецький, Острозький, Радивилівський, Іваничівський, Володимир-Волинський, Млинівський Здолбунівський, Шацький, Любомльський
-4,3 - -1,8	Рожищенський, м. Нововолинськ, Ковельський, м. Острог, Локачинський, Старовижівський, Дубровицький, м. Володимир-Волинський, м. Дубно
-1,7 - 0,8	Рівненський, Зарічненський, Ківецівський, Костопільський
0,7 - 3,2	Маневицький, Луцький, Ратнівський, м. Луцьк, м. Рівне
3,3 - 5,8	Любешівський, Камінь-Каширський, Сарненський, Березнівський, м. Ковель, Камінь-Каширський, Сарненський,
понад 5,8	Березнівський, Володимирецький, м. Кузнецовськ, Рокитнівський

^*Джерело: Головне управління статистики у Волинській області та Головне управління статистики у Рівненській області

Таким чином, основними тенденціями природного руху населення в Західному Поліссі є наступні:

* 34,4 % народжень припадає на вік матерів 20-24 роки, в той же час спостерігається збільшення кількості народжень у старших вікових групах, а саме: 25-39 років;

* у структурі народжених переважають первістки;

* коефіцієнт смертності серед чоловіків репродуктивного віку є дуже високим;

* смертність серед дітей віком до 1 року продовжує залишатись високою і зумовлюється незадовільним станом здоров'я батьків та складною екологічною ситуацією;

3.3 шлюбний стан населення у Західному Поліссі

Основним осередком відтворення населення є сім'я. Саме тому важливим напрямком державної демографічної політики є формування системи особистих і суспільних цінностей, орієнтованих на сім'ю. Об'єктами безпосередньої уваги повинні бути молоді сім'ї, сім'ї з малолітніми дітьми та багатодітні. Утвердження високого соціального статусу сім'ї повинно відбуватися шляхом пропаганди дітонародження, досвіду організації сімейного життя у засобах масової інформації, започаткування сучасних форм підготовки школярів, молоді до шлюбу та сім'ї; збагачення шлюбно-сімейних традицій, підвищення статусу материнства та батьківства у суспільстві.

Несприятлива демографічна ситуація в загальному по Україні, насамперед різке падіння народжуваності, пов'язана із загостренням проблем функціонування сімей як осередків відтворення населення, зниження їх демографічного потенціалу. Для держави характерне посилення деформації шлюбно-сімейних процесів, негативними проявами яких є відкладання шлюбів і народження дітей, безшлюбне материнство та соціальне сирітство (покинуті батьками діти), зменшення кількості і частки зареєстрованих шлюбів, підвищення рівня розлучуваності та овдовіння. Рівень повторних шлюбів не відповідає рівневі розлучень, а повторні шлюби виявляються ще більшою мірою нестійкими ніж перші. Водночас переважання сім'ї з двома батьками, заснованої на офіційному шлюбі, дедалі більше поступається місцем одно батьківським сім'ям, очолюваним здебільшого жінками. У неповних сім'ях виникає проблема “важких” дітей і підлітків, в результаті чого знижується рівень народжуваності.

В Україні серед розлучених понад 80% бездітних або однодітних подружжів. З цього можна зробити висновок, що малодітність знижує стабільність сім'ї. Однак на кількість дітей впливає і характер подружніх відносин, родинна ситуація перед розлученням. Розлучення - крайня форма дестабілізації сім'ї. Воно є наслідком того періоду, коли в подружніх відносинах сталася взаємна відчуженість, відсутність взаєморозуміння, конфлікти. Останнім часом Україна посідає лідируючі позиції в Європі за кількістю розлучень.

На загальноукраїнському фоні з досить позитивного боку виділяється регіон Західного Полісся. Тут коефіцієнт шлюбності становить 7,6‰, коефіцієнт розлучуваності - 2,7‰, тобто кількість шлюбів значно перевищує кількість розлучень. Така ситуація спостерігається протягом останніх десяти років, причому кількість зареєстрованих шлюбів на 1000 населення постійно зростає, а кількість зареєстрованих розлучень практично не змінилась в порівнянні з 1998р. (рис. ).

Найбільша кількість шлюбів зареєстрована у містах обласного підпорядкування Ковель (9,9 на 1000 населення), Луцьк (9,5), Дубно (8,8), Рівне (8,7), Володимир-Волинський (8,6), а також Костопільському районі, найменше одружуються в Ковельському (5,7), Гощанському (5,6), Іваничівському (5,5), Луцькому (5,0) та Володимир-Волинському (4,5) районах (табл.).

Таблиця 3.10

Кількість зареєстрованих шлюбів 1000 жителів	Міста і райони з відповідними показниками шлюбності
7,6	Регіон
4,0-5,0	Володимир-Волинський, Луцький
5,1-6,1	Іваничівський, Гощанський, Ковельський, Горохівський, Зарічненський
6,2-7,2	Дубенський, Локачинський, Сарненський, Любешівський Млинівський, Старовижівський, Турійський, Маневицький, Острозький, Шацький, Рівненський, Рокитнівський, м. Острог, Дубровицький, Демидівський, Рожищенський, Камінь-Каширський
7,3-8,3	Ратнівський, Ківерцівський, Здолбунівський, Володимирецький, Корецький, Любомльський, м. Нововолинськ, Радивилівський, Березнівський, м. Кузнецовськ
8,4-9,4	м. Володимир-Волинський, м. Рівне, м. Дубно, Костопільський
понад 9,4	м. Луцьк, м. Ковель

^*Джерело: Головне управління статистики у Волинській області та Головне управління статистики у Рівненській області

Ситуація із розлучуваністю є майже аналогічною. Ті ж самі міста та райони мають найвищі та найнижчі показники розлучень. Так, найбільша кількість сімей розлучається в містах Дубно - 4,1‰, Володимир-Волинський - 4,0‰, Кузнецовськ, Рівне, Луцьк - по 3,5‰, а також Гощанському - 3,3‰ та Здолбунівському - 3,2‰ районах. Найменша кількість розлучень припадає на Любешівський (1,5‰), Березнівський (1,4‰), Володимирецький (1,4‰), Зарічненський (1,3‰) та Камінь-Каширський (1,0‰) райони (табл.).

Таблиця 3.11

Кількість зареєстрованих розлучень 1000 жителів	Міста і райони з відповідними показниками розлучуваності
2,7	Регіон
1,0-1,5	Камінь-Каширський, Зарічненський, Березнівський, Володимирецький, Любешівський
1,6-2,1	Сарненський, Старовижівський, Турійський, Ратнівський, Маневицький, Шацький, Рокитнівський, Ковельський, Острозький
2,2-2,7	Любомльський, Рівненський, Рожищенський, Демидівський, Дубровицький, Горохівський, Луцький, Іваничівський, Млинівський, Дубенський, Ківерцівський, Локачинський
2,8-3,3	м. Острог, Костопільський, Радивилівський, Корецький, Володимир-Волинський, м. Ковель, Здолбунівський, Гощанський
3,4-3,9	м. Рівне, м. Кузнецовськ, м. Луцьк, м. Нововолинськ
понад 3,9	м. Володимир-Волинський, м. Дубно

^*Джерело: Головне управління статистики у Волинській області та Головне управління статистики у Рівненській області

Найсприятливішим для одруження і для чоловіків і для жінок є віковий проміжок до 29 років. У цей період одружується 87,1% жінок і 80,5% чоловіків. Причому найбільше одружень відбувається у інтервалі 20-24 років у обох статей. Далі значна частка жінок (23,4%) виходить заміж до 20 років, а чоловіків у цьому віковому проміжку одружується у 4,5 рази менше - 5,1%. Від 25 до 29 років у шлюб вступає 27,2% чоловіків і лише 15,1% жінок. Найменша кількість людей одружується після 50 років (рис.).

Рисунок Розподіл одружених за статтю та віком

Найчастіше одружуються особи, які ніколи не перебували у шлюбі. Цей показник однаковий як для чоловіків, так і для жінок, і становить 86,1%. Значно менше вступає у повторний шлюб тих, хто вже був одружений. І зовсім мала частка вдівців ті вдів які знову вступають у шлюб, причому жінок у цьому випадку одружується на 1% більше ніж чоловіків (рис.). Серед осіб, що вперше вступають у шлюб, найбільша частку серед чоловіків становлять особи у віці від 20 до 29 років (84%), а серед жінок - у віці від 18 до 24 років (76,3%). Розлучені чоловіки повторно вступають у шлюб найчастіше у віці 30-34 роки, а жінки - у віці 25-29 років. Цікавим фактом є те, що жінки-вдови одружуються у віці 35-39 років та 60 років і старше, а чоловіки у понад 60 років. Це свідчить про те досить часто жінки стають вдовами у досить молодому віці, що зумовлено високою смертністю чоловіків у працездатному віці.

Рисунок Розподіл зареєстрованих шлюбів за віком та дошлюбним станом подружжів

Щодо розлучень, то найчастіше розлучаються особи, що прожили у шлюбі від 1 до 9 років (50,7% всіх розлучень), а найрідше - що перебувають у шлюбі до 1 року (2,6%). Крім того, на розлучення впливає наявність та кількість дітей. Зокрема, сім'ї, що мають одну спільну дитину, або не мають дітей зовсім, розлучаються частіше ніж ті, які мають двоє і більше дітей (рис.).

3.4 Механічний рух населення

3.4.1 Внутрішньо-регіональна міграція

Міграції населення - це складний процес, що зазнає впливу економічних, соціальних, психологічних, політичних, нормативно-правових та інших факторів. Сутність загального процесу міграції полягає в зміні місця проживання особи, що бере в ньому участь - мігранта.

Міграції класифікують за різними ознаками:

1. За фактом перетину державного кордону: внутрішні (переміщення людей в межах однієї країни) та зовнішні (пов'язані з перетином державного кордону), які в свою чергу поділяються на еміграцію (виїзд за межі країни) та імміграцію (в'їзд в країну);

2. За тривалістю: постійні, що пов'язані зі зміною місця проживання, сезонні, які передбачає сезонне працевлаштування, епізодичні - відбуваються з метою відпочинку чи у ділових справах та маятникові, що являють собою поїздки до місць праці або навчання;

3. За причинами: соціально-економічні - пов'язані з пошуком роботи, покращенням житлових умов, політичні, зумовлені расовими, релігійними чи іншими проблемами, військові, спричинені веденням військових дій на певній території та екологічні, які зумовлені екологічними катастрофами, або зміною природних умов;

4. За способом прийняття рішення про переїзд: примусові та добровільні;

5. За ступенем організованості: організовані та неорганізовані.

Міграція впливає на динаміку чисельності населення як безпосередньо так і опосередковано. Так, по-перше призводить до безпосередньої зміни кількості територіальних спільнот людей, збільшуючи чисельність мешканців в регіонах-донорах і зменшуючи у регіонах-реципієнтах; по-друге - спричиняє трансформацію інтенсивності народжуваності та смертності; по-третє - змінює статево-вікову структуру населення регіонів, яка власне є чи не основним чинником динаміки чисельності населення, оскільки визначає величину загальних коефіцієнтів демографічних процесів.

Одним з основним наслідків розвитку міграційних процесів є зрушення територіальної структури населення, які призводять до змін співвідношення носіїв різних норм репродуктивної поведінки. Оскільки ж переміщення відбуваються головним чином з регіонів з нижчим рівнем життя населення до більш благополучних, то враховуючи взаємозв'язок між економічним становищем регіону та кількістю дітей в сім'ї, можна зробити висновок про те, що активізація міграційних процесів спричиняє зниження народжуваності. З іншого боку, прибуття достатньо чисельної групи мігрантів, може позначитись на репродуктивній поведінці корінного населення, однак, слід зазначити, що таки випадки є досить поодинокими.

Абсолютно протилежним є вплив трудових міграцій на народжуваність населення. Зовнішня трудова міграція, особливо довгострокова, призводить до розірвання сімейних зв'язків, що відображається у втратах народжень. Крім того, які стали жертвами торгівлі людьми, що є непоодиноким випадком у практиці нелегальної трудової міграції,отримують важкі психологічні травми, і надовго випадають з репродуктивного процесу.

На смертність міграція впливає значно менше ніж на народжуваність. В основному це через те, що смертність фактично не може регулюватися людиною. Вплив міграції проявляється зокрема в тому, що сам факт переїзду може спричинити підвищення захворюваності та смертності через зміну способу життя та кліматичних умов, але з іншого боку, оскільки переміщення мігрантів , як правило, здійснюється в напрямку більш благополучних щодо умов життя регіонів, розвиток міграційних процесів може призводити до збільшення середньої тривалості життя людей. Трудова міграція за кордон, особливо наших громадян, досить часто пов'язана з важкими умовами праці, що може погіршувати рівень здоров'я осіб, водночас кошти, зароблені за кордоном роблять медичне обслуговування значно доступнішим.

Варто зазначити, що найінтенсивніший вплив міграційна динаміку чисельності населення пов'язаний із трансформацією статево-вікової структури населення. Оскільки участь в міграціях беруть, як правило, молоді люди репродуктивного віку, то міграції спричиняють постаріння населення і погіршення трудоресурсного потенціалу в регіонах, з яких відбувається міграція, і збільшення кількості молодих людей на територіях прибуття мігрантів.

Характерними рисами сучасних міграційних процесів є те, що в два-три рази зменшилися обсяги щоденних потоків трудової маятникової міграції; практично припинився масовий відтік сільських жителів до міст, натомість має місце переорієнтація міграційних потоків з міських поселень у сільську місцевість; в декілька разів зросли обсяги еміграції, сезонної трудової міграції та зовнішніх трудових міграцій за кордон.

За інтенсивністю міграцій населення Західне Полісся належить до групи наймобільнішого населення України разом із Автономною Республікою Крим, Черкаською, Житомирською, Полтавською, Чернігівською, Кіровоградською, Сумською та Херсонською областями.

На сьогоднішній день в регіоні простежується тенденція перевищення чисельності вибулих з області (20,3 на 1000 жителів) над прибулими (19,4), тобто міграційне сальдо є від'ємним (-0,9‰), яка вже зберігається протягом останніх десяти років (рис. ). Цікаво, що існують відмінності у міграційному обороті серед міського та серед сільського населення. Так, серед міських жителів кількість прибулих (22,6‰) переважає кількість вибулих (20,9‰) і, відповідно, міграційне сальдо тут додатне і становить 1,7‰. А у сільській місцевості кількісно переважають від'їжджаючі (17,8‰ проти 15,8‰) і тому міграційне сальдо негативне - -2,0‰. Міграційний приріст у 2008 р. відбувся лише у містах обласного підпорядкування, а також Горохівському та Луцькому районах. Найбільш негативно вплинули міграційні переміщення на формування чисельності населення Локачинського та Любомльського районів.

Загалом в регіоні основу міграційного обороту складає внутрішньорегіональна міграція, яка відображає рух населення в межах регіону і складає 53,9% від усіх міграційних потоків. Не впливаючи на зміну чисельності населення в цілому, вона має суттєве значення для її формування в міських поселеннях та сільській місцевості. На 1000 жителів припадає 13,5 внутрішньорегіональних переміщень. Найбільшу питому вагу у цьому потоці міграцій займає рух населення із сіл у міста - 37,9% та у протилежному напрямку - 33,4%. На обмін між міськими поселеннями та обмін між сільськими населеними пунктами припадає разом 28,7% переміщень (рис. ).

Рисунок. Структура внутрішньо-регіональної міграції за напрямками

Внаслідок такого внутрірегіонального обороту кількість міських жителів збільшується, а сільських - навпаки, зменшується приблизно на 1,2 особи на 1000 жителів. Найчастіше виїздять в інші райони Західного Полісся жителі Володимир-Волинського, Ківерцівського, Костопільського та Луцького районів (18,3, 13,9, 13,6 та 13,2 вибулих на 1000 жителів), а найпривабливішими для в'їзду є міста Володимир-Волинський та Острог, а також Луцький район, де рівень прибуття складає 19,8‰, 16,9‰ та 18,6‰ відповідно. Як наслідок, у цих районах та населених пунктах рух населення в межах регіону відбувається високим рівнем міграційного приросту. Зокрема, найвищим він є у Луцькому районі і становить 5,4‰, високими показниками також характеризуються м. Нововолинськ (4,1‰), Володимир-Волинський (3,6‰) та Луцьк (3,2‰). Найнижчий міграційний приріст у Старовижівському (-3,9‰), Рокитнівському (-4,0‰), Локачинському (-4,1‰), Володимир-Волинському (-4,3‰) районах (табл. ). Активнішими серед мігрантів є жінки, їх питома вага складає 55,9%, та молоді люди 15-34 років - 56,6%.

Таблиця 3.12

Міграційний приріст на 1000 жителів	Міста і райони з відповідними показниками міграційного приросту
0	Регіон
-4,5 - -3,0	Володимир-Волинський, Локачинський, Рокитнівський, Старовижівський, Ківерцівський, Корецький
-2,9 - -1,4	Горохівський, Камінь-Каширський, Любешівський, Турійський, Рожищенський, Любомильський, Маневицький, Іваничівський, Березнівський
-1,3 - -0,2	Ратнівський, Демидівський, Сарненський, Радивилівський, Острозький, Зарічненський, Дубровицький, Володимирецький
-0,1 - 1,4	Млинівський, м. Ковель, Ковельський, Шацький, Костопільський, Здолбунівський, м. Острог, м. Рівне
1,5 - 3,0	м. Дубно, м. Кузнецовськ, Дубенський, Гощанський, Рівненський
3,1 - 4,6	м. Луцьк, м. Володимир-Волинський, м. Нововолинськ,
понад 4,6	Луцький

^*Джерело: Головне управління статистики у Волинській області та Головне управління статистики у Рівненській області

3.4.2 Зовнішні міграційні процеси

У зовнішньому міграційному обороті більша частина (88,4%) припадає на рух населення між областями України. Середня міграційна активність становить 10,2‰, причому серед мешканців міських поселень є більшою - 12,8‰, а в сільській місцевості меншою - 7,6‰. Найвище позитивне сальдо у містах Луцьк, Ковель, Нововолинськ, а також Луцькому та Шацькому районах (1,6‰, 1,0‰, 1,0‰, 1,1‰ та 1,3‰ відповідно), а найвища інтенсивність міграційного скорочення у Володимирецькому (-2,9‰), Корецькому (-2,9‰), Зарічненському (-3,0‰) та Рокитнівському (-3,5‰) районах (табл.).

Таблиця 3.13

Міграційний приріст на 1000 жителів	Міста і райони з відповідними показниками міграційного приросту
	Регіон
-3,5 - -2,5	Рокитнівський, Зарічненський, Корецький, Володимирецький, Дубровицький, Сарненський
-2,4 - -1,4	Демидівський, Млинівський, Рівненський, Старовижівський, м. Кузнецовськ, Любешівський
-1,3 - -0,3	Острозький, Любомльський, Маневицький, Березнівський, Гощанський, Ратнівський, Здолбунівський, м. Рівне, м. Дубно, Локачинський, Турійський, Рожищенський
-0,2 - 0,8	Ковельський, Камінь-Каширський, Горохівський, Костопільський, Іваничівський, м. Острог, Дубенський, Ківерцівський, Радивилівський
понад 0,8	м. Володимир-Волинський, Володимир-Волинський, м. Ковель, м. Нововолинськ, Луцький, м. Луцьк

^*Джерело: Головне управління статистики у Волинській області та Головне управління статистики у Рівненській області

Близько 40% всього міжрегіонального обороту припадає на Львівську та Житомирську області, високий показник і з Київською областю (17%) на територію якої виїжджає найбільша кількість мігрантів із Західного Полісся. Серед прибулих жінки становлять 53,4%, а чоловіки 46,6%, а серед вибулих частка жінок дещо більша - 54,8%. Виїжджає більше молоді, а приїжджає - осіб у працездатному віці.

У міграційних процесах з іншими країнами майже дві третини становить обмін з країнами СНД. Найінтенсивнішим є рух із Російською Федерацією та Білоруссю - 93,6% всього міграційного обороту з країнами СНД. Особливістю є те, що в обміні з Білоруссю міграційне сальдо є від'ємним, а обмін з Росією з незначним позитивним сальдо. Слід відмітити, що в межах цих країн є значна територіальна диференціація чисельності мігрантів. Зокрема, значна частка мігрантів працює в Архангельській, Мурманській, Тюменській та Камчатській областях Росії. У Білорусі основна частина мігрантів зосереджена в сусідній Брестській області. Як правило, туди виїжджають жителі трудонадлишкових районів Полісся (Ратнівський, Старовижівський, Любешівський, Камінь-Каширський, Шацький).

Міграційні зв'язки з іншими країнами СНД, зокрема з Азербайджаном, Вірменією, Грузією, Казахстаном, Киргистаном, Молдовою, Таджикистаном носять імміграційний характер, а з країнами Балтії та “далекого зарубіжжя” - еміграційний.

Серед країн вибуття найпривабливішими є країни Америки, зокрема Сполучені Штати Америки, європейські країни Німеччина, Польща, Чехія, Угорщина. Досить незначною є частка осіб, що виїжджають до країн Азії (рис.).

Рисунок. Структура зовнішньої міграції за напрямками

Водночас рух у зворотному напрямку відбувається менш активно: із Сполучених Штатів Америки прибуває в 6,3 рази менше ніж туди вибуло, із Польщі і Німеччини - в 4 рази. Найінтенсивніший відплив до країн “далекого зарубіжжя” фіксується в Луцькому районі, а також місті Ковелі (0,8 та 0,6 осіб на 1000 населення). В той час як середнє значення по області - 0,2‰. Жінок виїжджає у 1,8 рази ніж прибуває, а чоловіків - в 1,5 рази. Особливо чисельними є втрати молодих людей у віці 18-34 роки та жінок дітородного віку. Загальна структура мігрантів за потоками і серед прибулих і серед вибулих в Західному Поліссі є практично однаковою: більше половини припадає на мігрантів, які переміщаються в межах регіону, менше 5% мають міграційні зв'язки з іншими країнами, решта припадає на міжрегіональні потоки (рис.).

Отже слід відзначити, що хоча частина мігрантів із Західного Полісся і виїжджає до Росії, європейський напрямок переважає. Зокрема, жінки старшого працездатного віку виїжджають до Італії, де працюють у домашньому господарстві, нянями, доглядають хворих. До Португалії виїжджають в основному чоловіки робітничих професій. У будівництві і галузях сільського господарства працюють мігранти в Іспанії. Численними є поїздки до Польщі, Чехії, Угорщини, Словаччини. Ці країни є основними для сезонних працівників. Тимчасове сезонне працевлаштування переважно відбувається шляхом частих виїздів для виконання певних робіт (будівництво, збір врожаю та ін.). Центральноєвропейські країни також приваблюють кваліфіковану робочу силу, зокрема вчителів, науковців, медичних працівників.

Рисунок. Структура мігрантів за потоками

Слід також відзначити особливості соціально-демографічного складу осіб, які виїжджають на заробітки. Так, серед трудових мігрантів помітна незначна чисельна перевага чоловіків над жінками і міських жителів над сільськими. Середній вік мігрантів становить 30-35 років. Щодо розподілу трудових мігрантів за статусом зайнятості, то численною є група осіб, які не працюють. Крім того, джерелом додаткового доходу закордонні поїздки є для найманих працівників, а також тих, хто отримує дохід від власної справи.

Таким чином міграція, а особливо трудова, є типовою ознакою жителів прикордоння, а Західне Полісся є типовим прикордонним регіоном. Наслідки міграції, як і будь-якого соціального явища є неоднозначними. З одного боку, люди мають можливість покращити своє матеріальне становище, а з іншого - позначається на здоров'ї працівників унаслідок несприятливих побутових умов проживання і недотримання вимог безпеки праці.

Таким чином, проаналізувавши особливості природного та механічного руху населення у Західному Поліссі, ми можемо встановити сумарні показники руху населення в регіоні. Так природний приріст є додатнім і становить 0,2‰. Що вигідно відрізняє його серед інших регіонів України, оскільки поряд із Західним Поліссям додатній природний приріст спостерігається лише в Закарпатті, а у інших регіонах України - від'ємний.

Стосовно міграційного руху, то Західне Полісся вирізняється високою міграційною активністю, оскільки належить до прикордонних регіонів. Міграційне сальдо становить -0,9‰.

Загальне збільшення населення складає 34,2‰, загальне зменшення - 35,1‰. Тобто зменшення населення в Західному Поліссі відбувається дещо швидше і переважає збільшення на 0,9‰. Причому основне скорочення відбувається внаслідок міграційного руху.

РОЗДІЛ 4. ДЕМОГЕОГРАФІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ ТЕРИТОРІЇ ЗАХІДНОГО ПОЛІССЯ

4.1 Основні принципи демогеографічного районування

Територіальні відмінності демографічної ситуації, особливостей і режиму відтворення населення відображає демографічне районування.

Районування є універсальним методом дослідження територіальної диференціації явищ будь-якої природи. Тому сутність демографічного районування визначається особливостями його предмета. Відносно до традиційних уявлень сіткою демографічного районування відображується територіальна диференціація демографічної ситуації у “вузькому” її розумінні як показників динаміки кількості населення, його природного та механічного руху, статевої та вікової структури.

Врахування соціально-економічних та інших факторів, що формують регіональні відмінності перебігу демографічних процесів розширює предмет районування до демографічної ситуації в “розширеному” трактуванні, тобто до демоекономічної ситуації.

Трактування демоекономічної ситуації як стану єдиного демовідтворювального процесу передбачає “з'ясування механізмів” формування і підтримання її сталих територіальних відмінностей. Функціональною основою таких “механізмів”, як стверджує А. У. Хомра, є демоекономічні цикли відтворення населення, а територіальною основою - реально існуючі автономні демовідтворювально-територіальні комплекси зі своєю структурою, зв'язками, механізмами.

Названі феномени є різними аспектами відображення єдиної регіонально-цілісної демореальності. Вони утворюють ієрархію послідовних стадій ідентифікації та опису територіальних аспектів демографічної еволюції регіональних субнаселень. Кожній з них відповідає свій вид демографічного районування, а також рівень і спосіб територіального узагальнення: зонування (за близькістю характеристик демографічної ситуації у “вузькому” трактуванні або факторів її формування), районування (за однорідністю демоекономічної ситуації), структурне районування (за демовідтворювальними територіальними комплексами), інтегральне районування (за регіональними субнаселеннями). В цих процедурах демографічний район являє собою відображення реально існуючої територіальної системи.

4.2 Південний геодемографічний район

До складу Південного геодемографічного району ми відносимо Горохівський, Дубенський, Демидівський, Млинівський, Радивилівський, Острозький та Здолбунівський адміністративні райони, а також міста обласного підпорядкування Дубно та Острог. На території даного геодемографічного району проживає 332577 осіб, що становить 15,2% всього населення Західного Полісся. Чисельність сільського населення тут значно перевищує чисельність міського - 213007, або 64%, проти 119570, або 36%. Причому 44% усіх міських жителів проживає у двох містах обласного підпорядкування - у місті Дубно 37629 осіб (31%), у місті Острог - 14847 (13%).

Народжуваність у районі є досить низькою. Зокрема коефіцієнт народжуваності коливається від 8,9‰ у місті Острог, до 13,1‰ у Млинівському районі, а середнє його значення становить 11,9‰. Це значення у 1,2 рази менше від середнього по регіоні і мало відрізняється від середньо українського, яке, як ми вже зазначали раніше, становить 11,0‰. Коефіцієнт смертності є досить високим і становить 17,2‰, тобто перевищує коефіцієнт смертності не лише у Західному Поліссі (14,6‰), а й в Україні (16,3‰). Найменше значення він має у місті Дубно - 14,1‰, а найбільше - у Демидівському районі 19,0‰. Таким чином у районі простежується від'ємний природний приріст - -5,3‰, до речі такий же, як і в Україні.

Не дивлячись на це показники шлюбного стану населення тут мало чим відрізняються від середніх по регіону. Так, коефіцієнт шлюбності лише на 0,5‰ є меншим ніж в Західному Поліссі і становить 7,1‰. Крім того, місто Дубно займає третє місце по кількості зареєстрованих шлюбів після міст Луцька та Ковеля. Коефіцієнт розлучуваності складає 2,8‰, що лише на 0,1‰ менше ніж в регіоні.

Міграційне скорочення тут також не є значним, характерне лише для зовнішніх міграційних процесів і складає - -0,6‰. А міграційний оборот в межах регіону відбувається хоч і з незначним, але з додатнім міграційним приростом - 0,1‰.

Таким чином, ми робимо висновок, що основною проблемою Південного геодемографічного району є висока смертність при порівняно низькій народжуваності.

4.3 Південно-Західний геодемографічний район

До Південного-Західного геодемографічного району входять Луцький, Локачинський, Іваничівський, Володимир-Волинський райони та три міста обласного підпорядкування: Луцьк, Володимир-Волинський, Нововолинськ. На його території проживає 447619 осіб, або 20,5% від усього населення регіону. В даному районі спостерігається значна перевага міського населення над сільським. Так, у містах мешкає 324326 осіб, що становить 72,5% всього населення, а у сільській місцевості - 123293 особи (27,5%). Зазначимо, що 94,2% всього міського населення проживає у містах обласного підпорядкування - Луцьку (64,6%), Володимирі-Волинському (11,8%) та Нововолинську (17,8%). Крім того, за кількістю населення Луцьк займає друге місце в Західному Поліссі після Рівного.

Загальний коефіцієнт народжуваності в Південно-Західному геодемографічному районі складає 13,3‰, і змінюється від 11,4‰ у місті Володимир-Волинську, до 17,7‰ у місті Луцьку. Як бачимо, він є нижчим від середнього в регіоні, але перевищує середньо-український на 2,3‰. Смертність у регіоні є досить високою. Значення коефіцієнта смертності коливається від 10,5‰ у м. Луцьку, до 19,5‰ у м. Володимирі-Волинському. Середнє значення становить 15,5‰. Таким чином, природний приріст у районі є від'ємним і набуває значення - -2,2‰.

Такі низькі показники народжуваності і високі коефіцієнти смертності, в деякій мірі можна пояснити в свою чергу порівняно низьким коефіцієнтом шлюбності і високим - розлучуваності. Зокрема, не дивлячись на те, що в Луцьку і Володимирі-Волинському число шлюбів значно перевищує їх середню кількість в Західному Поліссі, середній коефіцієнт шлюбності є досить низьким, і становить 6,7‰. Тоді, число розлучень в 1,5 рази перевищує середній показник в регіоні - 3,1 на 1000 жителів.

Щодо міграційних процесів на території району, то Південно-Західний район є районом-реципієнтом. Міграційний приріст і у внутрішніх, і у зовнішніх міграційних процесах є додатнім - 0,9‰ і 0,7‰ відповідно.

Таким чином, Південно-Західний геодемографічний район характеризується порівняно невисокими показниками народжуваності, високими показниками смертності, значним числом розлучень при невисокому коефіцієнті шлюбності, та додатнім міграційним приростом. Останнє свідчить про те, що даний район є досить розвинутим в економічному плані, проте це не дуже позитивно впливає на природний приріст населення, який є від'ємним. Особливо невтішна картина складається в місті Володимирі-Волинському, в якому найнижча в районі народжуваність, найвища смертність і найвище число розлучень. Тому ми його відносимо до депресивних у демографічному плані територій.

4.4 Північно-Західний геодемографічний район

Даний геодемографічний район формують Турійський, Ковельський, Любомльський, Старовижівський та Шацький адміністративні райони, а також місто обласного підпорядкування Ковель. Кількість населення, що проживає в даному районі становить 224449 осіб, що відповідає 10,3% населення регіону. Цей геодемографічний район характеризується майже рівною часткою міського та сільського населення, з перевагою останнього на 3,4% - 48,3% проти 51,7%. Більша половина міського населення, а саме 62,2% проживає у місті Ковелі.

Середній коефіцієнт народжуваності майже відповідає середньо регіональному і становить 14,5‰. Смертність в районі є високою. Значення коефіцієнтів смертності змінюється від 11,4‰, що є одним із найнижчих показників в Західному Поліссі, до 20,1‰ в Шацькому районі, який ми відносимо до групи із найвищими показниками смертності. Середнє ж значення є вищим не лише в регіоні, а й в Україні і складає 17,2 ‰. Оскільки кількість померлих значно перевищує кількість народжених, то і природний приріст тут відповідно є від'ємним і становить -2,7‰.

Якщо говорити про шлюбний стан у даному районі, то ситуація не є такою негативною. Кількість осіб, які вступають у шлюб є досить високою, а кількість розлучень є однією із найнижчих в Західному Поліссі. Так, середній коефіцієнт шлюбності становить 7,3‰, а місто Ковель взагалі є лідером по кількості зареєстрованих шлюбів, при цьому коефіцієнт розлучуваності становить 2,1‰.

Міграційні переміщення і в межах району і за його межі відбуваються з від'ємним міграційним приростом: коефіцієнт внутріміграційного приросту становить -1,4‰, а зовнішнього міграційного приросту - -0,3‰. І зовнішня і внутрішня міграція з позитивним міграційним приростом відбувається лише в м. Ковелі та в Шацькому адміністративному районі. Основними причинами цього явища є те, що м. Ковель є розвинутим економічним центром регіону, який приваблює до себе населення з трудонадлишкових районів, а Шацький район, як відомо, є надзвичайно привабливим для туризму та відпочинку, особливо влітку.

Як ми можемо побачити, Північно-Західний геодемографічний район, не дивлячись на досить високі показники шлюбності та низький коефіцієнт розлучуваності, не характеризується позитивними демографічними показниками. Не зважаючи на досить високий показник народжуваності, смертність тут досить висока, що і спричиняє негативний природний приріст населення.

4.5 Північний геодемографічний район

Даний район формують Ратнівський, Камінь-Каширський, Любешівський, Зарічненський та Дубровицький адміністративні райони. Це найменш заселений район Західного Полісся. Тут проживає 233999 осіб, а це становить 10,7% всього населення регіону. Чисельність сільського населення явно переважає чисельність міського. У містах проживає лише 47069 осіб, або 20%, а жителі сільських населених пунктів становлять 186930 осіб, або 80%.

В районі зареєстрована найбільша кількість багатодітних сімей, що свідчить про високий рівень народжуваності. Середній коефіцієнт народжуваності становить 16,8‰, що є найвищим показником в регіоні. Він коливається від 14,2‰ у Дубровицькому районі, до 19,1‰ у Камінь-Каширському. Коефіцієнт смертності є вищим ніж в середньому у регіоні і рівний 15,2‰. За рахунок високої народжуваності природний приріст Північного району додатній і становить 1,6‰.

Шлюбність у районі не висока. Коефіцієнт шлюбності є навіть нижчим ніж у регіоні - 6,9‰, а от розлучуваність - найнижча у регіоні, і становить 1,6‰. Особливістю є те, що тут у шлюб вступають у досить ранньому віці, зокрема дуже висока частка осіб у віці до 20 років, а також 20-24 роки. Це зумовлює народження великої кількості дітей.

Міграційна ситуація у районі досить складна. Традиційно північні райони Полісся є трудонадлишковими, а місць прикладання праці не вистачає. Це змушує молодих людей працездатного віку шукати роботу у інших областях нашої держави, а також за кордоном. Причому, оскільки територія є прикордонною, то за кордон, зокрема Білорусію та Російську Федерацію, виїжджає досить багато осіб. Коефіцієнти внутрішньої та зовнішньої міграції становлять -1,4‰ та -1,7‰ відповідно.

Отже, як ми бачимо, природний рух населення у Північному геодемографічному районі характеризується позитивними демографічними показниками і природний приріст є додатнім, до того ж досить високим. А от проблемою є слабкий економічний розвиток району, недостатня кількість робочих місць, що спричинює високу міграційну рухливість жителів район, і як наслідок - негативний міграційний приріст.

4.6 Центральний геодемографічний район

До Центрального геодемографічного району ми віднесли Маневицький, Рожищенський, Ківерцівський, Володимирецький райони та місто обласного підпорядкування Кузнецовськ. На його території проживає 262991 осіб - 12% всього населення регіону. 107207 осіб проживає у містах та селищах міського типу, вони складають 40,8% усіх жителів. З них 43,3% мешкає у місті Кузнецовську. Жителі сільських населених пунктів, яких є 155784 осіб, становлять 59,2%.

Коефіцієнт народжуваності досить один із найвищих в регіоні і становить в середньому 16,9‰. Водночас коефіцієнт смертності є не дуже високим - 14,3‰. Такого значення він набуває завдяки включенню до нього міста Кузнецовська, де смертність найнижча в Західному Поліссі і становить лише 6,4‰. Відповідно до таких показників народжуваності та смертності склався додатній природний приріст, який становить 2,8‰.

І коефіцієнт шлюбності, який становить 7,3 шлюбів на 1000 жителів, і коефіцієнт розлучуваності - 2,3 розлучення на 1000 жителів, збігаються із аналогічними середньорегіональними показниками.

Міграційна ситуація досить нестабільна. З однаковою інтенсивністю міграційний рух відбувається і в межах регіону і за його межі. Коефіцієнт міграційного приросту становить -1,2‰.

4.7 Південно-Східний геодемографічний район

Даний район формують Рівненський, Корецький, Костопільський, Гощанський адміністративні райони та місто обласного підпорядкування Рівне.

Це найбільший за чисельністю населення район, на його території проживає 468900 осіб, що становить 21,4% всього населення регіону. Міське населення перевищує по своїй чисельності сільське більш ніж у 3 рази. Жителі міст становлять 353752 осіб (75,4%), а жителі сіл - лише 115148 осіб (24,6%).

Народжуваність одна із найнижчих у Західному Поліссі. Коефіцієнт народжуваності змінюється від 11,4‰ у Гощанському районі, до 14,9‰ у Костопільському районі, а середнє значення становить 13‰. Смертність досить висока і перевищує народжуваність. Саме в цьому районі зафіксовано найвищий коефіцієнт смертності - 20,5‰ у Гощанському районі, і саме в ньому найнижчий природний приріст -9,1‰. Середній коефіцієнт смертності тут дорівнює 15,6‰. Природний приріст становить -2,6‰.

Південно-Східний район характеризується найбільшим числом шлюбів на 1000 населення - 7,5. А розлучуваність одна із найвищих, коефіцієнт розлучуваності становить 3‰.

Населення району приймає активну участь у міграційних переміщеннях, особливо в тих, які відбуваються за межі регіону. Внутрішня міграція відбувається з додатнім міграційним приростом - 0,4 ‰. А кількість осіб, які виїжджають за межі регіону (зовнішня міграція) значно переважає кількість прибулих осіб, і міграційний приріст рівний -1,4‰.

Таким чином, Південно-Східний геодемографічний район ми віднесемо до депресивних районів, оскільки незважаючи на велике число шлюбів, розлучуваність тут одна із найвищих в регіоні; високою є смертність, а народжуваність навпаки низька.

4.8 Північно-Східний демогеографічний район

Цей район формують Березнівський, Рокитнівський та Сарненський адміністративні райони. Це найменш заселений район Західного Полісся. На його території проживає 215984 осіб, а це лише 9,9% всього населення. Міські жителі становлять лише 61679 або 28,6%, а от у селах проживає 154305 осіб, або 71,4%.

Це район з найсприятливішою демографічною ситуацією. Тут зареєстрований найвищий в регіоні коефіцієнт народжуваності - 19,9‰. При цьому коефіцієнт смертності становить 12,7‰, а це найнижчий показник в регіоні. Відповідно і коефіцієнт природного приросту найвищий в Західному Поліссі і становить 7,2‰.

Коефіцієнт шлюбності не є високим, а навіть нижчим, ніж в деяких інших геодемографічних районах і становить 7,3‰. Та число розлучень є низьким - 1,6 на 1000 жителів.

При таких високих показниках природного приросту, коефіцієнти міграційного руху є абсолютно протилежними, і є найнижчими в регіоні. Причому зовнішня міграція перевищує внутрішню. Коефіцієнти міграційного приросту відповідно становлять -2,4‰ та -2,1‰. Основними причинами такого інтенсивного переміщення людей є наявність великої кількості трудових ресурсів і недостатня кількість місць прикладання праці.

Висновки

У період становлення ринкових відносин в Україні відбулися зрушення в усіх аспектах життєдіяльності населення. Соціально-економічна криза зумовила загострення негативних тенденцій демографічного розвитку усіх регіонах України. Проте існує регіональна диференціація демографічної ситуації в Україні, яка зумовлена комплексною дією різноманітних природно-географічних, історичних, економічних, політичних факторів, таких, як різний ступінь розвитку господарської та соціальної інфраструктури, структура виробництва, регіональні відмінності рівня та якості життя населення, специфіка ринків праці, особливості способу життя сільського та міського населення, динаміка міграційних процесів, тенденції урбанізації, екологічна ситуація, культурно-історичні традиції тощо.

В нашій роботі особлива увага приділена унікальності сучасної демографічної ситуації Західного Полісся, а саме Волинської та Рівненської областей, її внутрірегіональним особливостям. Головні висновки роботи зводяться до наступного:

1. Всі найважливіші чинники, що впливають на формування демографічної ситуації поділено на чотири групи: природно-географічні, соціально-економічні, історичні, культурно-психологічні фактори.

2. Упродовж досліджуваного періоду - 1998-2008 рр. - спостерігалось абсолютне зменшення загальної кількості населення регіону Західного Полісся. Кількість міських жителів скоротилась на 3,3%, а сільських - на 3,6%. Чоловіків стало менше на 3,3%, а жінок - на 3,1%. Певні зміни сталися і у віковій структурі населення зокрема зменшилась кількість осіб у віці молодшому за працездатний та у віці, старшому за працездатний, а кількість працездатного населення навпаки зросла.

3. З початку періоду дослідження, а саме з 1998 р. відбувається зменшення народжуваності серед населення регіону, яке триває до 2001 р., після чого розпочинається повільне зростання числа народжених до 2007 р. У 2008 р. кількість народжених була меншою ніж у 2007 р., проте коефіцієнт народжуваності досягнув найвищого значення за весь період спостереження - 14,8‰. Протилежні зміни спостерігалися у процесах смертності. Так, за період з 1998 по 2005 р. відбувається зростання кількості смертей серед населення, причому у 2005 р. цей показник досягнув свого найвищого значення 14,8‰, далі смертність починає поступово знижуватись. Як наслідок таких особливостей народжуваності та смертності природний приріст населення в регіоні неухильно зменшувався і набував від'ємного значення і лише в 2008 р. кількість народжених перевищила кількість померлих. Зазначимо, що інтенсивність природного скорочення міського населення є вищим ніж сільського. Відбувається це за рахунок значної переваги кількості народжень та попри вищу смертність у селах.

4. Міграційні процеси населення виявляються в еміграції, зменшенні обсягів щоденних потоків трудової маятникової міграції, падінні інтенсивності міграційних процесів, переорієнтації міграційних потоків з міських поселень у сільську місцевість, формуванні значної кількості потоків трудових мігрантів. Головний чинник міграційного відпливу населення - економічний. Більша частина всього міграційного обороту припадає на внутрішньо-регіональну міграцію. Найбільшу питому вагу у цьому потоці міграцій займає рух населення із сіл у міста - 37,9% та у протилежному напрямку - 33,4%. У зовнішньому міграційному обороті більша частина (88,4%) припадає на рух населення між областями України, а оскільки регіон займає прикордонне положення, є всі зручні передумови та можливості закордонних міграцій, зокрема трудових. Найінтенсивнішим є рух із Російською Федерацією та Білоруссю. Найбільші втрати кількості населення внаслідок міграційного скорочення зафіксовано у Володимирецькому, Корецькому, Зарічненському та Рокитнівському районах. Унаслідок міграції зменшилась кількість населення у всіх вікових групах, але найбільшим є у віковій групі 15-28 років. Із 100% від'ємного сальдо більше половини припадає на жіноче населення.

5. Сучасний склад населення регіону характеризується перевагою жінок в статевій структурі - на кожну тисячу чоловіків припадає в середньому 1126 жінок. Особливо збільшується перевага жінок у віці 60 років і старше - їх тут майже вдвічі більше ніж їхніх однолітків протилежної статі. Щодо вікового складу населення, то майже п'яту частину становлять діти віком до 15 років, близько третини - молоді люди у віці 15-34 роки, приблизно 25% - громадяни пенсійного віку. Крім того, приблизно 18% у віковому складі населення становлять особи у віці 60 років і старше. Відбувається процес старіння населення та поступовий перехід вікової структури до “регресивного” типу.

6. Західне Полісся характеризується найкращими демографічними показниками порівняно із іншими регіонами України. Тут зафіксовано найвищий середній коефіцієнт народжуваності 14,8‰, та порівняно невисокий коефіцієнт смертності - 14,6‰. Відповідно природний приріст в регіоні є додатнім 0,2‰. Проте показники механічного руху не є надто позитивними - загальна кількість вибулих перевищує кількість прибулих і міграційне сальдо рівне -0,9‰. Як наслідок, показник загальної динаміки населення рівний -0,7.

7. Просторова диференціація показників та їхня динаміка, що характеризують сучасну демографічну ситуацію в регіоні, дали змогу виділити сім демогеографічних районів: Північно-Східний - з найвищим рівнем демографічної ситуації, Центральний та Північний - з середнім рівнем демографічної ситуації, Південно-Західний, Північно-Західний та Південно-Східний - з низьким рівнем демографічної ситуації та Південний - з найнижчим рівнем демографічної ситуації. Осередком найбільших втрат населення, що поєднує нестачу народжень та надлишок смертей є Південний, Південно-Західний та Південно-Східний райони, а найменших - Північно-Східний та Центральний. Такі показники зумовлені збереженням традиційного способу життя, що передбачають традиційно підвищену дітородну активність населення.

Література

1. Балабанов Г.В., Балабанов О.Г. Графічна модель регіонального розвитку// Укр. Геогр. журн. - 2001. - № 3. -С. 78.

2. Бандур С.І., Богиня Д.Б. Дослідження в Україні проблем економіки праці, демографії, соціальної економіки (Науково-інформаційне видання). - К.: РВПС України, НАН України, 2000. - 69 с.

3. Барановський В.А. Екологічна географія та екологічна картографія. - К.: Фітосоціоцентр, 2001. - 252 с.

4. Батюшков П.М. Волинь: історичні долі південно-західного краю / Пер. з рос. М.А. Миколаєнка. - Д.: Січ, 2004. - 424 с.

5. Бездушный Н.И., Бурчак Н.В., Ищук С.И., Луцишин П.В. Волынская область (экономико-географическая характеристика) // Экономическая география: Респ. межвед. научн. сб. - К.: Из-во при Киев. ун-те “Вища школа”, 1984. - Вип. 36.

6. Білуха М.Т. Основи наукових досліджень: Підручн. для студ. економ. спец. вищ. навч. закладів. - К.: Вища школа, 1997. - 271 с.

7. Бондаренко Г.В. Історичне краєзнавство Волині. Кн. 2. - Луцьк: Вежа, 2003. - 214 с.

8. Борисов В.А. Демография: учеб. для студентов вузов. - 4-е изд., испр. и доп. - М.: NOTA BENE, 2005. - 340 с.

9. Боярский А.Я. Курс демографии (для экономических специальностей вузов) / Под ред. проф. А.Я. Боярского. - М.: Статистика, 1967. - 400 с.

10. Вавринюк А.А. Сучасна діяльність польської частини єврорегіону “Буг” (суспільно-географічний аналіз): Монографія. - Луцьк: РВВ “Вежа” Волин. нац. ун-ту ім.. Лесі Українки, 2008. - 260 с.

11. Валентей Д.И., Кваша Н.Я. Основы демографии: Учеб. для студ. эконом. спец. высш. учебн. Зав. - М.: Мысль, 1989. - 286 с.

12. Вісник Пенсійного фонду України / Вид. Спец підприємство ПФУ, № 1-6. - 2003.

13. Воблий К.Г. Організація роботи наукового працівника (методи і техніка). - 3-є вид. -К.: Наук. думка, 1969. - С. 3-4.

14. Волинська область. Адміністративно-територіальний поділ. - Львів: Каменяр, 1981.

15. Волинська область // Географічна енциклопедія України: В 3-х т. - К.: УРЕ, 1989.

16. Волинь 2005: Стат. Щорічник / Головн. упр. Стат. у Вол. обл.; Відп. за вип. С. М. Козлова. - Луцьк, 2006. - 584 с.

17. Гайдуцький А.П. Масштаби трудової міграції за кордон // Економіка та держава. - 2007. - № 8. - С. 82-86.

18. Гендерний портрет Волинської області: [збірник] / Волин. обл. промисл. орг. “Тендерний центр”; [за заг. ред . О. Ярош та ін.]. - Луцьк: Вежа, 2007. - 398 с.

19. Географія Волинської області / За ред. Луцишина П.В. / - Луцьк: ЛДПІ, 1991. - 163 с.

20. Географія українських і суміжних земель. В 2 т. Т. 1. Загальна географія / Опрац. і зрад. В. Кубійович. - К.: Обереги, 2005. - 512 с.

21. Герасименко Г.В. Гендерні аспекти трудових міграцій населення України / Г.В. Герасименко, О.В. Позняк // Демографія та соціально економіка. - 2006. - № 1. - С. 46-54.

22. Гофман І.Р. Сучасні проблеми географії. - М.: Наука, 1976. - 286 с.

23. Грунти Волинської області / М.Й. Шевчук, П.Й. Зінчук, Л.К. Колошко та ін.; За ред. М.Й. Шевчука. - Луцьк: Ред-вид. від. “Вежа”, 1999. - 164 с.

24. Демографічні дослідження. Вип. 10-й. - К.: Наук. думка, 1986. - 97 с.

25. Дещинський Л.Є. Міжнародні відносини України: історія і сучасність. Ч. 1, 2. Навч. посібн. для студ. внз. - 3-є вид. допов. - Л.: Бескид Біт, 2004. - 320 с.

26. Демографический энциклопедический словарь. - М.: Советская энциклопедия, 1985. - 233 с.

27. Джаман В.О. Природно-ресурсні можливості як чинник розселенської ємності території // Український географічний журнал. - 2006. - № 4. - С. 5-55.

28. Долішній М.І. Розвиток регіонів України // Вісник НАН України. - 2001. - № 3. - С. 33-41.

29. Доценко А.І. Регіональне розселення: проблеми та перспективи. - К.: Наукова думка, 1994. - 188 с.

30. Дудник І.М., Панасенко Т.В. Низова демографічна система. - Полтава, 1996. - 200 с.

31. Економічна активність населення Волині у 2002 році / Вол. обл. упр. Статистики; Відп. за вип. Л. С. Біда. - Луцьк, 2003. - 80 с.

32. Економічна і соціальна географія Волині / За ред. Луцишина П.В. / Вип. 1. - Луцьк: МІСГІМ, 1994. - 254 с.

33. Економічне і соціальне становище Волинського регіону за січень-серпень 2006 року: Головн. управл. статистики у Волинській області; Відпов. за вип. В.С. Барчук. - Луцьк, 2006. - 146 с.

34. Економічний і соціальний стан області за 9 місяців 2004 року. Вип. 9/ Головн. управл. статистики у Волинській області; Відпов. за вип. В.С. Барчук. - Луцьк, 2004. - 182 с.

35. Єврорегіон Буг: Волинська область / За ред. Б.П. Клімчука, П.В. Луцишина, В.Й. Лажніка. - Луцьк: РВВ ”Вежа”, 1997. - 562 с.

36. Єріна та ін. Методологія наукових досліджень: Навч. посібн. для студ. внз - К.: Центр. навч. л-ри, 2004. - 216 с.

37. Жупанський Я.І. Історія географії в Україні: Навч. посібник. - Львів: Світ, 1997. - 262 с.

38. Жупанський Я.І. Словник термінів і понять з географії. - Чернівці: Технодрук, 2006. - 192 с.

39. Заставецька О.В., Заставецький Б.І., Ткач Д.В. Географія населення України. Навчальний посібник. - Тернопіль, 2001. - 147 с.

40. Заставний Ф.Д. Населення України. Національно-територіальні питання. - Львів: Просвіта, 1993. - 223 с.

41. Западню С.О. Суспільно-географічні фактори міграції населення //Укр. геогр.. журн. - 2007.- № 3. - С. 40-45.

42. Зовнішні трудові міграції населення України / За наук. редакцією Е. Ліанової, О. Позняка. - К.: РВПС України, 2002. - 206 с.

43. Історично-географічні дослідження в Україні: Зб. наук. праць. - К.: Наук. думка, 1994. - 208 с.