Демографічна ситуація Західного Полісся

Наступним показником, що характеризує рівень життя населення є рівень матеріального забезпечення. Загальний дохід населення Західного Полісся у 2007 р. становив 23498 млн. грн., наявний дохід на одну особу - 8154,1 грн. За останні роки помітне суттєве підвищення наявного доходу на одну особу (табл. 2.2). Водночас близько 32% всього населення має загальний дохід на місяць нижчий від прожиткового мінімуму.

Таблиця 2.2 Доходи населення Західного Полісся

^*Джерело: Головне управління статистики у Волинській області та Головне управління статистики у Рівненській області

Як бачимо Західне Полісся належить до регіонів України невисоким рівнем соціально-економічного розвитку, невисокими прибутками населення, високою часткою працівників, яким нараховано заробітну плату нижче прожиткового мінімуму, але це не впливає негативно на рівень народжуваності. В той час, як Харківська, Луганська, Запорізька, Донецька області, які лідирують за рівнем доходів населення, характеризуються значно нижчими показниками народжуваності. Крім того, ми помічаємо позитивні зрушення у динаміці рівня доходів населення, оскільки з кожними роком вони стабільно збільшуються, а частка осіб, з заробітною платою нижчою прожиткового мінімуму поступово скорочується.

Вище проаналізовані показники дають змогу зробити висновок про те, що показники забезпеченості житлом, якість благоустрою та доходи населення у Західному Поліссі є дещо нижчими ніж в Україні, це не зумовлює зниження показників народжуваності і в регіоні вони є вищими. До того ж, якщо врахувати стабільне покращення житлової ситуації, то можна спрогнозувати підвищення кількості народжень при збільшенні кількості житла. Однак це можливе лише за умови стабільності та доступності цін, та можливістю надання кредиту на житло молодим сім'ям, чого зараз, на жаль, ми не спостерігаємо.

2.2.2 Рівень урбанізації території

Регіон Західного Полісся належить до середньо-урбанізованих. Середній рівень урбанізації тут складає 49,3%. Проте існують пені територіальні відмінності в рівні урбанізації. Так, найщільніша мережа міських поселень сформувалась в лісостеповій та перехідній зонах де розміщено 17 міст та 25 селищ міського типу, що становить 70% всіх міських поселень регіону. У поліській зоні зосереджено лише 5 міст та 13 селищ (30% усіх міських поселень).

Найвищий рівень урбанізації на південному сході Західного Полісся, а саме в Рівненському, Корецькому, Костопільському, Гощанському адміністративних районах, і становить 75,4%, та на південному заході (Луцький, Локачинський, Іваничівський, Володимир-Волинський адміністративні райони) - 72,5%. На всій іншій території регіону рівень урбанізації нижчий середнього: на півдні (Горохівський, Дубенський, Демидівський Млинівський, Радехівський, Острозький, Здолбунівський райони) - 36%, на північному заході (Турійський, Ковельський, Любомльський, Старовижівський, Шацький) - 48,3%, на північному сході (Березнівський, Рокитнівський, Сарненський) - 28,6%, в центрі (Маневицький, Рожищанський, Ківецівський, Володимирецький) - 40,8%, і нарешті найнижчим він є на півночі регіону (Камінь-Каширський, Ратнівський, Любешівський, Зарічненський, Дубровицький) і становить лише 20%.

Із 22 міст і 38 селищ міського типу тільки міста Луцьк та Рівне мають населення понад 100 тис. осіб, Ковель та Нововолинськ - від 50 до 100 тис., а всі інші - менше 50 тис. осіб.

За проаналізувати динаміку рівня урбанізації у Західному Поліссі, то помітимо, що зараз його значення таке ж, як і десять років тому. Але можна виділити три етапи його змін: на першому етапі тривало хоч і не значне але зниження рівня урбанізації з 1998 р. до 2002 р., далі на другому етапі він був стабільним три роки, а на третьому етапі відбулось його поступове зростання (рис. ).

Умови життя населення у різних типах поселень регіону зумовлюють територіальну специфіку демографічних процесів. Тому існують відмінності у значеннях загальних коефіцієнтів природного руху населення, які залежать від різної величини міських поселень.

2.2.3 Освітній рівень та зайнятість населення

Аналізуючи рівень освіти населення Західного Полісся, слід зазначити, що регіон належить до тих, які досить слабо забезпечених вищими навчальними закладами I-IV рівнів акредитації, але мають досить розвинену мережу закладів професійно-технічної освіти. Так, тут знаходиться 24 вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації, 10 - III-IV рівнів акредитації і 44 професійно-технічних закладів. В останні роки помітна тенденція до зменшення кількості учнів у ПТУ і студентів ВНЗ I-II рівнів акредитації, і збільшення їхньої кількості у ВНЗ III-IV рівнів акредитації. Це свідчить про бажання молодих людей здобути вищу освіту, стати висококваліфікованими спеціалістами та влаштуватися на роботу. Територіальна специфіка рівня населення Західного Полісся полягає у значно вищому освітньому рівні жителів міст обласного підпорядкування, особливо Луцька та Рівного, незначних відмінностях у рівні вищої освіти в розрізі адміністративних районів. Рівень освіти тісно пов'язаний з віковими особливостями населення. Найвища частка осіб з вищою освітою спостерігається у віковій групі від 25 до 44 років, а якщо її розбити на менші, то найвищою є у групі 30-34 роки. Найбільше осіб з незакінченою вищою освітою серед осіб у віці 20-24 роки. Середня спеціальна освіта переважає у людей віком 20-44 роки, середня загальна освіта - віком 15-44 роки. У старших вікових групах домінує населення з неповною середньою освітою. Серед міських жителів частка чоловіків з вищою освітою більша ніж жінок, а серед сільських навпаки - менша.

Такі відмінності в освітньому рівні населення зумовлюють певні особливості у формуванні демографічної ситуації. Так, концентрація вищих навчальних закладів у містах зумовлює відтік значної частки молодих людей з сільської місцевості у міста для здобуття вищої освіти, а потім значний відсоток лишається там на роботу Відповідно до цього змінюється вікова структура населення у селех, а саме зменшується кількість осіб у трудоактивному та дітородному віці. А це, в свою чергу, може призвести до народжуваності. Проте є і негативна сторона - більшість осіб, які приїжджають у міста не мають свого житла і дуже часто не наважуються на народження дитини.

Важливе значення у формуванні демографічної ситуації є зайнятість населення, а точніше рівень зайнятості населення. У Західному Поліссі основна частина населення зайнято у сільському, рибному і лісовому господарстві 32,7%. Майже втричі менше в промисловості - 14,1%, у сфері освіти, культури, мистецтва, науки та наукового обслуговування -10,8%. Значно менше зайнятих у сфері охорони здоров'я, фізкультури і соціального забезпечення - 6,8%, торгівлі, громадському харчуванні, матеріально-технічному забезпеченні, збуті, заготівлі - 5,6%, в апараті органів державного та господарського управління, органів управління кооперативних та громадських організацій - 4%, транспорті і зв'язку - 3,9%, будівництві - 3,4%. Найменша зайнятість в житлово-комунальному господарстві - 2,8%, та у сфері фінансування і страхування - 0,8%. Решта 15,1% припадає на інші галузі господарства. Ці показники практично не змінилися за десять років. Єдиними змінами є лише зменшення частки зайнятих у транспорті та зв'язку на 0,6% та у промисловості на 0,8%, та збільшення - у сільському господарстві на 2,2% (табл.):

Таблиця 2.3

^*Джерело: Головне управління статистики у Волинській області та Головне управління статистики у Рівненській області

Майже 90% усіх зайнятих становить працездатне населення у працездатному віці, а 10% - особи старшого віку та підлітки, зайняті в різних галузях економіки. Більше половини (53%) чисельності населення зайнятих у народному господарстві регіону складають чоловіки. Найбільша питома вага чоловіків у структурі зайнятих спостерігається в лісовому господарстві, будівництві, транспорті, промисловості, сільському господарстві, а найменша кількість чоловіків зайнята в громадському харчуванні, соціальному забезпеченні, охороні здоров'я, освіті і культурі, торгівлі. Тобто ми бачимо, що чоловіки зайняті в основному на більш шкідливих та травматичних видах виробництва, що зумовлює більшу захворюваність чоловіків, а також значну частку нещасних випадків на виробництві. Це, в свою чергу, призводить до вищих показників смертності серед чоловічого населення Західного Полісся.

Крім того, необхідно зазначити, що в регіоні існують певні територіальні відмінності у особливостях зайнятості населення. Так, найбільша кількість працівників проживає в містах обласного підпорядкування Луцьк, Рівне, Ковель, Володимир-Волинський, Нововолинськ, Кузнецовськ, а також південних адміністративних районах. Натомість, через надлишок вільних трудових ресурсів стоїть проблема працевлаштування населення в Поліських районах (Шацький, Ратнівський, Старовижівський, Любешівський, Зарічненський, Дубровицький, Володимирецький). Це зумовлено порівняно високим природним приростом населення, переважно сільськогосподарською спеціалізацією даних районів, недостатністю місць прикладання праці. Основну масу безробітних становлять жінки і молодь, причому, частина молоді серед безробітних швидко зростає. Це пояснюється тим, що кожного року на ринок праці виходить значна частка молоді, а частка робочих місць при цьому не тільки не збільшується, а й навіть скорочується. Жіноче безробіття зароджується в основному у сфері інфраструктури що негативно впливає на умови роботи всіх працюючих. Ці причини змушують місцеве населення покидати свої місця в пошуках роботи, як у південних районах регіону, де сконцентровано більшість промислових підприємств і сільськогосподарських угідь, так і за його межами. Це зумовлює від'ємний міграційний приріст населення в північних районах. Проблема зайнятості населення частково може бути розв'язана при дальшому розвитку приватного сектора економіки, шляхом створення нових форм господарювання (малі підприємства, приватні фірми, тощо).

2.2.4 Рівень медичного обслуговування в регіоні

На території Західного Полісся знаходиться 132 лікарняних заклади, що становить 4,4% від загальної кількості лікарняних закладів в Україні. Загальна кількість лікарняних ліжок - 19,1 тисяч, тобто, на одне лікарняне ліжко припадає 115 осіб, що на 12 осіб більше ніж в середньому по Україні (103 особи). До речі, це один із найгірших показників в державі, більше осіб на одне ліжко лише в Житомирській області - 124 особи. Також в регіоні знаходиться 350 лікарських амбулаторно-поліклінічних закладів з плановою ємністю 41,6 тис. відвідувань за зміну. Лікарі усіх спеціальностей становлять 8707 тис. осіб (3,9% від загальної кількості лікарів в Україні). Це дуже низький показник, оскільки на 251 особу населення припадає лише 1 лікар (в Україні 1 лікар припадає на 213 осіб). Гірша ситуація лише в Сумській, Кіровоградській та Сумській областях де на одного лікаря припадає 275 осіб. Середній медичний персонал становить 254478 осіб (116 на 10000 населення), що теж досить низький показник.

У регіоні помітною є тенденція до повільного зменшення кількості лікарняних закладів та медичного персоналу, що може негативно позначатись на рівні захворюваності, і в свою чергу смертності населення (дод. В). Зменшення забезпеченості населення середнім медичним персоналом зумовлено падінням престижності спеціальності середнього медичного працівника. Медичні сестри залишають сферу охорони здоров'я на користь інших секторів економіки, перш за все через низьку заробітну плату і відсутність можливостей для кар'єрного зростання. Ще однією проблемою сфери охорони здоров'я є недостатній рівень виявлення хвороб на ранніх стадіях, незадовільна організація процесу діагностики та лікування, незадовільне забезпечення лікарень технікою.

2.2.5 Асоціальні прояви в суспільстві та політика держави

Серед асоціальних проявів ми можемо виділити алкоголізм, наркоманію, проституцію, самогубства, вбивства тощо.

Явище наркоманії протягом останнього десятиріччя набуло стрімкого поширення в Україні. Суспільство та його здоров'я потерпає від багатьох наслідків наркоманії: це збільшення рівня захворюваності на інфекційні хвороби та розлади психіки, підвищений ризик смертності через передозування наркотиків, зростання злочинності. Крім того, споживання наркотиків залишається основним джерелом розповсюдження ВІЛ/СНІДу. Особливо насторожує те, що кожного року кількість зареєстрованих споживачів наркотиків зростає, до споживання наркотиків залучаються у досить ранньому віці (13-15 років) і з кожним роком середній вік споживачів наркотиків зменшується в середньому на 0,1-0,15 року. Головним демографічним наслідком споживання наркотиків полягає у зростанні кількості передчасних смертей та скорочення середньої тривалості життя. На сьогоднішній день найтривожніша ситуація спостерігається у південних та південно-східних областях: Дніпропетровській, Одеській, Запорізькій, Херсонській, Миколаївській, АР Крим, а також містах Київ, Дніпропетровськ, Кривий Ріг. Рівень поширеності наркологічних розладів у цих регіонах значно перевищує загальнодержавний. Зокрема, поширеність розладів психіки та поведінки через вживання наркотичних речовин у Дніпропетровській області становить 417 на 100 тис. населення, Одеській - 342, Запорізькій - 289, тоді як в Україні 187. В Західному Поліссі цей показник є нижчим ніж в Україні, проте продовжує залишатись досить високим 137 на 100 тис. осіб. Крім того, як уже зазначалося тяжким наслідком наркоманії є поширення вірусу імунодефіциту людини. І хоча Західне Полісся є одним із регіонів з найменшою кількістю ВІЛ-позитивних осіб, практично щоденно реєструється одна-дві інфіковані особи. Все це негативно позначається на рівні народжуваності та смертності населення.

2.3 Історія заселення території Західного Полісся

Землі Західного Полісся були заселені з давніх-давен. Найперші свідчення проживання людей на території цього краю належать до кам'яного віку -- палеоліту, що в цілому тривав від 3-2,5 мільйонів до 11 тисяч років тому. Подальший розвиток заселення відбувався у середньому кам'яному віці, або мезоліті, який тривав з 10 до 6 тис. років тому. На основі матеріалів, знайдених у мезолітних поселеннях, можна припустити, що основними видами господарювання у цей час були мисливство, збиральництво і рибальство. У добу неоліту, який охоплював 5-4 тисячоліття до н. Хр., тут проживали племена, що вели осілий спосіб життя, займалися землеробством, скотарством та мисливством.

Загалом поселення групувалися поблизу лісових масивів, уздовж рік та озер на високих і низьких терасах. У 4-3 тисячоліттях до н. Хр. Продовжується процес освоєння нових територій.

Важливим періодом у формуванні давнього заселення України і Полісся був бронзовий вік. Люди займалися землеробством і скотарством, тому заселяли не лише береги, а й широкі заплави рік. Часто з оборонних міркувань для поселень обирались і берегові масиви, оточені ярами. У VІІ-Х ст. формуються ранні феодальні відносини, а з ними заселяються нові території, виникають нові поселення. Численні слов'янські племена змінюють свій традиційний спосіб життя, полишають обжиті місця в пошуках кращих земель. Водночас відбуваються зміни і в самому східнослов'янському суспільстві, зокрема занепадає родовий лад, що стає передумовою виникнення першої держави.

У VІ-ІХ ст. виникають “гради” (городища) -- невеликі поселення, укріплені валами, ровами, дерев'яними або кам'яними стінами. Багато з них пізніше перетворилися на міста -- ремісничо-торговельні осередки чи адміністративно-політичні центри [16]. У Х - першій половині ХІ ст. виникли міста Червен, Волинь, Берестя, Любомль, Дорогобуж, Луцьк, Белз, Дзенцьоли. Одночасно з містами розвивалися й сільські поселення.

Більшість селищ були землеробсько-скотарськими осередками, а в окремих випадках -- ще й ремісничими та промисловими центрами. Порівняльна характеристика селищ лісостепової та поліської зон Х - середини XIV ст. вказує, що на тлі значного зростання селищ у лісостеповій зоні їх розвиток у поліській зоні йшов значно повільніше, а подекуди навіть припинявся.

У 1349 р. Галицько-Волинська держава і Волинь потрапили під владу Литви. До Волині належала північно-західна частина Галичини та землі Володимирського, Луцького, Кременецького, Острозького, Дубенського, Ковельського, Старокостянтинівського, Заславського, Рівненського і частини Новоград-Волинського повітів. У 1452 р. були ліквідовані удільні столи і утворилися три повіти -- Луцький, Володимирський і Кременецький. Вони існували до середини 1560-х років. Після Люблінської унії 1569 р. Волинське воєводство потрапило під владу Польщі. Починаючи з цього часу у зв'язку з розвитком козацького землеволодіння поширюється така форма розселення як хутори. Поява хутірського типу поселень на Поліссі пов'язується з проведенням лісорозробок і виплавкою заліза. У XVI ст. мережа міських поселень стала щільнішою. У цей період існувало вже два типи міських поселень: міста і містечка. Міста, яких у XV ст. налічувалося тільки два -- Луцьк і Володимир, -- виконували функції політико-адміністративних, ремісничих, торговельних, культурно-освітніх центрів. Луцьк був одним із найбільших міст не лише Волині, а й України.

На період розквіту феодалізму (початок XVII - XVIII ст.) припадає процес формування міських поселень. За своїми функціями вони відрізнялися від навколишніх сільських поселень, усе ж зберігаючи з ними тісні зв'язки. Малі міські поселення були основною формою міського розселення.

З розвитком товарного виробництва і капіталістичних виробничих відносин характер розселення істотно змінився. Капіталістичні підприємства використовували працю робітників, які проживали поряд з підприємствами, що зумовило концентрацію населення у таких поселеннях. Розвиток капіталістичних відносин на селі, ріст продуктивності аграрної праці зумовив вивільнення значної кількості селян, які в умовах вільного переміщення населення по території держави прямували до міста, поповнюючи лави робітників і збільшуючи кількість міського населення.

Перша світова та громадянська війни, безперечно, вплинули на характеристики розселення регіону. Так, скоротилася загальна кількість населення та середня людність поселень.

Протягом повоєнних років важливу роль у розвитку міст відіграв новий адміністративно-територіальний поділ України. Загальна кількість поселень зросла за рахунок перейменування сіл і райцентрів у міста й селища міського типу. Виконання функцій районних центрів сприяло росту їх за рахунок підприємств і закладів районного значення, а також збільшення міського населення. Оскільки основні кошти у післявоєнний період спрямовувалися на відновлення і розвиток великих міст, насамперед Луцька, Рівного, Ковеля, то ці міста зростали швидшими темпами.

У зв'язку з освоєнням Львівсько-Волинського кам'яновугільного басейну (кінець 50-х -- початок 60-х років XX ст.) виникають нові міські поселення: Нововолинськ (1957), Жовтневе (1960). Більшість міських поселень розвивалися екстенсивно, ріст промислового виробництва супроводжувався різким збільшенням чисельності зайнятих у промисловості. Це зумовило збільшення міського населення загалом.

Таким чином, на середину 1990-х років сформувалася сучасна система розселення Західного Полісся та її адміністративно-територіальний поділ. Як бачимо, система розселення регіону є результатом дії двох взаємопов'язаних і взаємозалежних процесів - заселення і розселення. Вихідними моментами цього процесу є населення як визначальний фактор процесу розміщення поселень по території; час, протягом якого ці процеси здійснюються, і природа, що безпосередньо чи опосередковано діє на людину або детермінує різні види її діяльності [10, c. 372].

2.4 Культурно-психологічні чинники

Західне Полісся має розгалужену систему закладів культури. На початок 2008 р. діяло 1172 масових та універсальних бібліотеки з книжковим фондом 13970,3 тис. примірників, 1380 закладів культури клубного типу на 303,2 тис. посадочних місць, 30 демонстраторів кіно/відео/фільмів із загальною кількістю відвідувань кіносеансів 113,4 тис. за рік, 4 професійні театри (музично-драматичні та лялькові), які відвідує 306,8 тис. осіб на рік, 2 філармонії, 22 державних музеї (включаючи філіали).

Клубами чи будинками культури охоплено 85% сільських поселень, бібліотеками - 86%. Проте, матеріально-речова база галузі не відповідає сучасним вимогам. Близько 10% бібліотечних і 32% клубних установ знаходиться в аварійних приміщеннях, в 60% клубів відсутні кімнати для занять в гуртках, площа більшої половини бібліотек не перевищує 50 кв. м.

В середньому по Західному Поліссю на 100 чоловік населення припадає 13 місць в закладах культури клубного типу. В межах регіону високим ступенем забезпеченості місцями у клубних закладах відзначаються Володимир-Волинський, Турійський, Локачинський, Горохівський, Іваничівський, Рівненський, Сарненський райони.

Забезпеченість населення книжковим фондом бібліотек становить 850 примірників на 100 жителів (в середньому по Україні 706 примірників). Найвищі значення цього показника спостерігаються в Рівненському, Млинівському, Радивилівському, Костопільському районах.

В останні роки у розвитку культурного обслуговування населення регіону спостерігалися певні зміни. Так, зменшилась кількість бібліотек, і відповідно бібліотечного фонду, а також кількість демонстраторів кіно/відео/фільмів та кількість закладів культури клубного типу. Особливістю є те, що практично усі ці зміни відбулись у сільській місцевості. Щодо міських населених пунктів то тут ситуація дещо інша. Зокрема спостерігається тенденція до збільшення кількості відвідувань жителями театрів та музеїв.

Таким чином ми бачимо, що культурний рівень населення більшим є у містах. Тому міські жителі значно більшу частину часу і коштів витрачають на задоволення своїх культурних потреб ніж сільські жителі. Це не сприяє створенню багатодітних сімей. Тому сім'ї в містах переважно малодітні.

РОЗДІЛ 3. СУЧАСНА ДЕМОГРАФІЧНА СИТУАЦІЯ В ЗАХІДНОМУ ПОЛІССІ

3.1 Адміністративно територіальний поділ і склад населення Західного Полісся

Як вже зазначалося раніше, Західне Полісся формують Волинська та Рівненська області. В адміністративно-територіальному устрої регіону за роки, що минули після перепису населення 1989 року, відбулись такі зміни: утворились Шацький район (центр смт Шацьк) та Демидівський район (центр смт Демидівка), місто Острог набуло статусу міста обласного підпорядкування, збільшилась загальна кількість міст - смт Рожище та смт Березне набули статусу міст районного підпорядкування, села Рокині та Дубище були віднесені до категорії селищ міського типу, збільшилась кількість сільських рад та сільських населених пунктів - відповідно на 75 і 16. Зараз регіон включає в себе такі адміністративно-територіальні одиниці: 32 райони, 22 міста, з них 8 - обласного підпорядкування, 38 селищ міського типу, 717 сільських рад та 2057 сільських населених пункти (табл. 3.1).

Таблиця 3.1 Адміністративно-територіальний поділ Західного Полісся^*

^*Джерело: Головне управління статистики у Волинській області та Головне управління статистики у Рівненській області

Впродовж останніх років спостерігалось абсолютне зменшення загальної кількості наявного населення регіону Західного Полісся. За десятиліття воно склало 74,4 тисячі осіб тобто скоротилося на 3,4%. Кількість міських жителів скоротилась на 37 тис. осіб (3,3%), а сільських жителів - на 37,4 тис. осіб (3,6%). Найбільше скорочення населення спостерігалося у 2002-2004 рр. (табл. 3.2, рис. 3.1).

Таблиця 3.2 Кількість наявного населення Західного Полісся^*

^*Джерело: Головне управління статистики у Волинській області та Головне управління статистики у Рівненській області

Рисунок 3.1. Динаміка кількості міського та сільського населення Західного Полісся

Тенденція зменшення кількості населення, яка спостерігалася в Західному Поліссі збігається із ситуацією, яка склалася в загальному по Україні. Так, протягом останніх десяти років загальна кількість населення нашої держави скоротилася на 3998,1 тис. осіб, або на 8%, причому більше скорочення спостерігалося серед сільських жителів - їх стало менше на 10% (загальне скорочення 1618,7 тис. осіб), тоді як міське населення скоротилося на 7% (2379,4 тис. осіб) (див. дод. ).

Взявши до уваги ці дані, ми можемо зробити висновок, що хоча для Західного Полісся і характерні процеси зменшення кількості населення, проте вони є значно повільнішими ніж в середньому по Україні.

Зараз кількість наявного населення Західного Полісся становить 2188,4 тис. осіб. Співвідношення сільського і міського населення є майже рівним і складає 50,7% та 49,3% відповідно. Найбільш заселеними є міста Рівне (11% всього населення регіону), Луцьк (9,6%) та Ковель (3,1%), а також Сарненський (4,5%), Рівненський (4%), Ківецівський (3%), Костопільський (2,9%), Камінь-Каширський (2,8%), Березнівський (2,8%) та Володимирецький ( 2,7%) райони (табл. 3.3).

Таблиця 3.3 Кількість наявного населення Західного Полісся в адміністративному розрізі^*

^*Джерело: Головне управління статистики у Волинській області та Головне управління статистики у Рівненській області

Зменшення кількості спостерігається і серед постійного населення регіону. Так, впродовж останніх 10 років воно із 2256,9 тис. осіб зменшилось до 2184,6 тис осіб, тобто на 3,2 %, або 72,3 тис. осіб. При чому жінок стало менше на 36,9 тис. осіб (3,1%), а чоловіків - на 34,8 тис. осіб (3,3%). У віковій структурі населення теж сталися певні зміни, зокрема на 112,2 тисяч зменшилась кількість осіб у віці молодшому за працездатний та на 37,6 тисяч - у віці, старшому за працездатний, а кількість працездатного населення зросла на 78,1 тисяч (табл. 3.4 і 3.5, 3.6, рис. 3.2, 3.3, 3.4. ).

Таблиця 3.4 Кількість постійного населення Західного Полісся^*

^*Джерело: Головне управління статистики у Волинській області та Головне управління статистики у Рівненській області

Рисунок 3.2. Динаміка частки чоловічого та жіночого населення Західного Полісся

Таблиця 3.5 Розподіл постійного населення за віком^*

^*Джерело: Головне управління статистики у Волинській області та Головне управління статистики у Рівненській області

Рисунок 3.3. Динаміка частки вікових груп населення Західного Полісся

Кількість постійного населення в Україні за вказаний період теж зменшилась, але цей показник є значно нижчим і складає 7,6%. Чоловіче населення зменшилось на 8%, а жіноче на 7,7%. Що ж до вікової структури населення, то тут зміни є дещо іншими. Зокрема, якщо в Західному Поліссі ми спостерігаємо зменшення кількості дитячого населення та пенсіонерів і збільшення осіб працездатного віку, то в Україні працездатне населення навпаки скоротилось на 3,6%, а кількість пенсіонерів зросла на 4%. Кількість дитячого населення теж зменшилась, але набагато вищим і складає 32%. Таким чином ми бачимо, що зміни, які відбулись у віковій структурі населення в Західному Поліссі є набагато більш позитивними, ніж в Україні.

Таблиця 3.6 Кількість постійного населення Західного Полісся в адміністративному розрізі^*

^*Джерело: Головне управління статистики у Волинській області та Головне управління статистики у Рівненській області

Таким чином, кількість постійного населення у Західному Поліссі становить 2184,6 тис. осіб. В 22 містах та 38 селищах міського типу проживає 1069,8 тис. осіб. Селяни, а їх 1114,8 тисячі, мешкають у 2057 селах. Тобто частка сільського населення дещо більша ніж міського, тоді як в Україні міські жителі складають 68,5%, а сільські 31,5%. Тобто в загальному наша держава є індустріально-аграрною, а регіон Західне Полісся аграрно-індустріальним. Статева структура населення характеризується перевагою жінок - коефіцієнт демографічного навантаження на чоловіків складає 1126, тобто, на кожну тисячу чоловіків припадає в середньому 1126 жінок. Але це не найгірший показник, адже по Україні на 1000 чоловіків приходиться 1167 жінок. Причому, зазначимо, що у дитячій та молодших вікових групах переважають чоловіки (виняток - вікова група 20-24 роки), а у всіх старших вікових групах, починаючи з 39 років спостерігається перевага жінок. Особливо збільшується перевага жінок у віці 60 років і старше - їх тут майже вдвічі більше ніж їхніх однолітків протилежної статі. Це зумовлюється, насамперед, значно вищим рівнем смертності чоловіків, який обумовлений як природними так і соціальними факторами. Так, щороку чоловіків у віці від 35 до 50 років помирає у 3,5-4,5 рази більше ніж жінок. Ця значна різниця у рівнях смертності визначає показник середньої тривалості життя , який у чоловіків становить 62 роки, а у жінок - 75 років.

Щодо вікового складу населення, то майже п'яту частину становлять діти віком до 15 років, близько третини - молоді люди у віці 15-34 роки, приблизно 25% - громадяни пенсійного віку [дод.]. Приблизно 18% у віковому складі населення Західного Полісся становлять особи у віці 60 років і старше. В Україні в цілому цей показник становить 20%, що є досить високим рівнем старіння. Загальний коефіцієнт демографічного навантаження рівний 680‰, тоді як в Україні 516,9‰, загальний коефіцієнт навантаження дітьми - 342‰, в Україні 213,5‰, коефіцієнт навантаження особами старше працездатного віку - 340‰, в Україні - 303,4‰. Коефіцієнт демографічної старості становить 20,2%, що за шкалою Ж. Боже-Гарньє та Е. Россета є дуже високим рівнем демографічної старості.

Найбільш заселеними є Сарненський (100,2 тис. осіб), Рівненський (87,4 тис. осіб), Костопільський (64,2 тис. осіб), Ківецівський (64,1 тис. осіб), Березнівський (63,0 тис. осіб) та Камінь-Каширський (62,2 тис. осіб) райони, а також міста Рівне (245,5 тис. осіб), Луцьк (206 тис. осіб) та Ковель (66,9 тис. осіб). Найменше населення мешкає в місті Острог (14,8 тис. осіб), Демидівському (15,1 тис. осіб) та Шацькому (17,3 тис. осіб) районах.

3.2. Природний рух населення

3.2.1 Особливості народжуваності в регіоні

Чисельність населення зазнає змін у часі внаслідок його відтворення (природного руху) та міграції. Основна частка припадає на природний рух населення, який, як вже зазначалося вище включає в себе показники народжуваності, смертності, природного приросту або скорочення, а також шлюбності та розлучуваності.

Одним із найважливіших факторів формування чисельності населення є народжуваність. За період 3 1998 по 2008 рік загальна кількість новонароджених зменшилась з 27,7 тис. до 26,9 тис. Зменшення кількості народжених відбувалось не поступово, а певними періодами. Так, протягом 1998-2001 рр. народжуваність зменшалась на 10,9%, далі почалося зростання кількості народжень, яке тривало до 2007 р. (народилось 29,7 тис. дітей, що на 6,9% більше ніж у 1998 р.). У 2008 році народилось 26,9 тис. осіб, що на 2,8 тис. менше ніж у 2007 р [рис. 3.4].

Рисунок 3.4. Динаміка народжуваності в Західному Поліссі

В Україні порівняно із 1998 р. кількість народжених збільшилась на 91,4 тис. осіб. Процес підвищення народжуваності також почався після спаду 1998-2001 рр. У 2008 р. народилось на 91, 4 тис. осіб більше ніж у 1998 р. [рис. 3.5].

Рисунок 3.5. Динаміка народжуваності в Україні

Загальний коефіцієнт народжуваності становить 14,8 дітей на 1000 жителів. Порівняно із 1998 р. він суттєво підвищився, що є позитивним для загальної демографічної ситуації регіону. Зазначимо - це найвищий показник в Україні (див. дод. ). Крім того, він значно перевищує середньо український показник (рис. 3.6).

Рисунок 3.6. Динаміка коефіцієнта народжуваності в Україні та в Західному Поліссі

Найбільша кількість дітей - 34,4 % народжується у матерів віком 20-24 рр. (в 1998 р. - 42,6 %), 30,6 % - у матерів віком 25-29 рр. (в 1998 р. - 26,4 %), 17,1 % - у матерів віком 30-34 рр. (у 1998 р. - 12,3 %), 9,2 % - у матерів віком 15-19 рр. (в дану групу включено число народжених у матерів до 15 років) (у 1998 р. - 12,9 %), 6,9 % - у матерів віком 35-39 рр. (у 1998 р. - 4,6 %), 1,7 % - у матерів віком 40-44 рр. (у 1998 р. - 1,1 %), 0,1 % - у матерів віком 45-49 рр. (в дану групу включено число народжених у матерів старше 49 років) (у 1998 р. - 0,1 %). Всі ці показники є практично ідентичними з аналогічними показниками в Україні (рис. 3.7).

Рисунок 3.7. Частка народжених за віком матері

Концентрація народжень у молодих вікових групах є традиційною для українського етносу, а також пов'язана з практикою матеріальної підтримки молодих родин батьками. Разом з тим спостерігається зростання кількості народжень у старших вікових групах (25-39 років), коли, як правило, з'являються другі чи треті діти, але є і велика частка первістків. Аналіз черговості народжень дітей свідчить про те, що в структурі домінують первістки. Частка дітей народжених жінками, які не перебували у зареєстрованому шлюбі становить 9,1% (в Україні цей показник становить 20,9%). І хоча порівняно із 1998 р. цей показник зріс на 2,1 %, проте він залишається одним із найнижчих в Україні. Якщо розглянути розподіл народжених поза шлюбом за порядком народження у матері, то серед них найвищою є частка первістків, і нижчою - частка народжених другими. Що ж до питомої ваги позашлюбних народжень, то найвищою вона є у молодих матерів, найнижчою - серед 20-29 річних. У старших вікових групах частка позашлюбних народжень підвищується.

По районах і містах Західного Полісся спостерігаються значні відмінності у рівні народжуваності. Найвище значення цей показник має у Рокитнівському (23,8 народжених на 1000 жителів), Березнівському (20,6), Володимирецькому (19,9) та Камінь-Каширському (19,1) районах, а найнижчого значення набуває у Демидівському та Гощанському районах (11,2 та 11,4 народжених відповідно), а також у містах Острог (8,9), Володимир-Волинський (11,4) та Нововолинськ (11,5) (табл. 3.7)

Таблиця 3.7

^*Джерело: Головне управління статистики у Волинській області та Головне управління статистики у Рівненській області

3.2.2 Основні риси смертності

Не менш важливим при вивченні факторів формування чисельності населення є аналіз тенденцій смертності населення. За досліджуваний нами період, а саме починаючи з 1998 р. природний рух населення Західного Полісся характеризується перевищуванням смертності над народжуваністю. Найвищого значення 14,7 померлих на 1000 жителів коефіцієнт смертності набув у 2005 р. Далі розпочалось повільне зниження смертності населення. І вже у 2008 р. кількість померлих становила 26,5 тис. осіб, що на 7,8% менше ніж у 1998р., на 18,4 % менше ніж у 2005р., і на 16,3 % менше ніж у 2007 р. (рис. 3.7).

Загальний коефіцієнт смертності Західного Полісся завжди був стабільно нижчим ніж в середньому по Україні, і зараз залишається таким же (рис. 3.8).

Рисунок 3.8. Динаміка смертності населення Західного Полісся

Рисунок 3.9. Динаміка коефіцієнта смертності в Україні та Західному Поліссі

Проаналізувавши коефіцієнти смертності населення за віковими группами, помічаємо певну закономірність. Зокрема, досить високим (8,4 ‰) коефіцієнт смертності є у віковій групі до 1 року. Далі спостерігається його помітне скорочення і він набуває значень, які не перевищують 1 ‰ у вікових групах 1-4 р., 5-9 р., 10-14 р., 15-19 р. Починаючи з вікової групи 20-24 р. коефіцієнт смертності починає поступово збільшуватись на 1-2 ‰. Його стрімке зростання ми бачимо у старших вікових групах: 45-49 р. - на 3,2 ‰, 50-54 р. - на 3,7 ‰, 55-59 р. - на 4,5 ‰, 60-64 р. - на 7,4 ‰, 65- 69 р. - на 10,0 ‰, 70-74 р. - на 12,5 ‰, 75-79 р. - на 26 ‰.

Смертність серед чоловічого населення регіону є вищою ніж серед жіночого - 53% проти 47%. Особливо помітною ця різниця є серед працездатного населення - 78% всіх померлих у працездатному віці - чоловіки. Це так звана “надсмертність чоловіків”, що є надзвичайно загрозливим і для сфери економічного розвитку, і для відтворення нації. Втрати чоловіків репродуктивного віку деформують співвідношення статей у суспільстві, обумовлюють наявність значної кількості одиноких жінок, неповних сімей та дітей-сиріт. Надсмертність чоловіків зумовлюється високою зайнятістю на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, зловживанням тютюнопалінням та алкоголем, а також вищою суіцидальністю представників сильної статі.

І серед чоловічого і серед жіночого населення смертність є вищою у сільській місцевості ніж у міській. Але якщо серед чоловіків ця різниця є помітною у всіх вікових групах крім 5-9р., та 10-14 р., то у жінок чітко прослідковується лише у трьох вікових групах: 15-19р, 25-29 р. та 65-69 р.

Середня очікувана тривалість життя населення з 1998 р. до 2008 р. зросла на 0,7 роки (у 1998 р. - 68,3 роки, у 2008 - 69,0 років). Середня очікувана тривалість життя для чоловіків становить 63,2 роки, а для жінок - 75,0 років. Різниця у тривалості життя чоловіків та жінок - 11,8 років. Ці показники відрізняються від середніх по Україні, а саме: середня очікувана тривалість життя в Україні становить 68,27 років, чоловіки живуть в середньому 62,51 рік, а жінки на 11,7 років більше - 74,28 роки. За останні десять років середня тривалість життя в Україні зросла на 0,2 роки, причому вона зросла лише серед жіночого населення (на 0,78 роки), а серед чоловічого - зменшилась на 0,2 роки.

При аналізі основних причин смертності слід відмітити певні особливості. Зокрема, високий рівень смертності населення від ендогенних причин неінфекційного походження (хвороби системи кровообігу та новоутворення) поєднуються з не менш високим рівнем смертності від екзогенних причин (нещасних випадків, отруєнь і травм, інфекційних та паразитарних захворювань, хвороб органів дихання та органів травлення).

Основними причинами смертності населення регіону є хвороби системи кровообігу (65,2 %), новоутворення (10,4 %), зовнішні причини смерті, серед яких слід виділити отруєння, спричинені отруйними речовинами, транспортні нещасні випадки, навмисні самоушкодження, нещасні випадки на воді, нещасні випадки, пов'язані з дією природних факторів, напади з метою вбивства чи нанесення ушкоджень (8,0 %), хвороби органів травлення (4,7 %), хвороби органів дихання (4,6 %), інфекційні та паразитичні хвороби (1,8 %), 5,3 % припадає на інші захворювання (рис. 3.7), що майже аналогічно причинам смертності в Україні.

Рисунок 3.7. Основні причини смертності населення Західного Полісся

Рисунок 3.8. Основні причини смертності населення України

Причини смертності відрізняються залежно від віку та статі померлих. Зокрема, домінування в структурі причин смерті жінок смертей, обумовлених хворобами системи кровообігу, значною мірою пов'язано з тим, що у складі населення похилого віку частка осіб жіночої статі є значно вищою ніж чоловічого. Зростання смертності відбувається і за рахунок підвищення смертності осіб молодшого і середнього віку від нещасних випадків, отруєнь, травм, тобто від зовнішніх причин.

Крім того спостерігаються певні особливості у структурі причин смерті серед осіб у молодшому трудоактивному віці (15-24 роки) - 64% смертей зумовлюють екзогенні патології.

Хвороби системи кровообігу значного поширення набувають серед осіб, старших 30 років, проте все частіше серед молоді спостерігається поширення інфарктів та мозкових інсультів. Основними причинами, що зумовлюють дані захворювання, є вплив емоційних та інтелектуальних переживань, темп у та розвиток сучасного життя, не нестача рухової активності, якість та структура харчового раціону та питної води, тютюнопаління, а також недостатній рівень виявлення хвороб на ранніх стадіях, незадовільна організація процесу діагностики та лікування.

Смертності від новоутворень найбільш пов'язані із забрудненням навколишнього середовища. Крім того, виникнення пухлин пов'язано із вживанням алкоголю та тютюнопалінням, недостатнім надходженням в організм вітамінів групи В та С, дається взнаки генетична схильність. Головне місце серед локалізації раку чоловіків посідають новоутворення трахеї, трахеї і легенів. У структурі смертності жінок перше місце належить новоутворенням молочної залози та жіночих статевих органів (це зумовлюється високою частотою абортів та відсутністю ранньої діагностики хвороб).

Смертність від зовнішніх причин серед чоловічого населення у 5 разів вища ніж серед жіночого, особливо високою вона є у віці 30-44 роки. Це дає підстави вважати, що висока смертність у молодому віці від зовнішніх дій перешкоджає дожити їм до старості. Вони гірше адаптуються до раптових змін і більш соціальнозалежними. А це, в свою чергу, може призвести до прояву девіантної поведінки, і , як наслідок, передчасної смерті.

Серед інфекційних та паразитарних хвороб, найбільше людей помирає від туберкульозу. Основними причинами його виникнення є незадовільні умови проживання та праці, погіршення харчування, хронічні хвороби та шкідливі звички. Крім того, незадовільне забезпечення лікарень технікою та медичними кадрами знижує ефективність діагностики та лікування і запущення хвороби. Туберкульозом хворіють переважно чоловіки.

Смертність населення в адміністративних районах Західного Полісся має значні коливання і при середньому коефіцієнті 14,6 ‰ змінюється від 6,4 ‰ у м. Кузнецовську до 20,5 ‰ у Гощанському районі (табл. 3.8).

Таблиця 3.8

^*Джерело: Головне управління статистики у Волинській області та Головне управління статистики у Рівненській області

Дуже важливим показником є рівень смертності немовлят. Він є інтегральним відображенням соціально-економічних умов життя. Зокрема цей показник тісно пов'язаний із якістю харчування та медичного обслуговування населення, способом життя, санітарною культурою населення тощо. Коефіцієнт смертності немовлят у Західному Поліссі становить 8,4 дитини на 1000 живонароджених, що на 1,6‰ нижче, ніж в середньому по Україні (10,0‰). До речі, за останні десять років цей показник в Україні не набував такого низького значення, як в Західному Поліссі. Хоча, якщо порівняти з минулими роками, то коефіцієнт смертності немовлят порівняно з минулим роком знизився на 0,8 ‰ в а з 1998 р. - 4,6 ‰ в Західному Поліссі на 1,0‰ та 2,8‰ відповідно в Україні (рис. 3.8).

Рисунок 3.8. Динаміка коефіцієнта смертності немовлят

Щодо вікового розподілу серед померлих дітей у віці до 1 року, то 60 % всіх померлих дітей становлять хлопчики. Ця тенденція спостерігається вже більше як 10 років. Основними причинами смертності немовлят є деформаційні та хромосомні аномалії, паразитарні хвороби, зовнішні причини смерті, хвороби нервової системи, хвороби органів дихання. Значну роль також відіграє репродуктивне здоров'я батьків. Стан здоров'я вагітних жінок не може забезпечити очікувань народження здорового покоління: частота анемій серед вагітних, що зокрема залежить від нераціонального харчування постійно зростає, і зараз нею страждає близько 40% вагітних. Майже втричі за останні роки зросли хвороби сечостатевої системи, як наслідок безвідповідальної статевої поведінки. Також спостерігається поширеність хвороб системи кровообігу, що значною мірою пов'язана із нездоровим способом життя. Складна екологічна ситуація зумовлює підвищення рівня захворюваності щитовидної залози. Такий незадовільний стан здоров'я вагітних значно підвищує ризик материнської та дитячої патології, є причиною ускладнених пологів (більше 10% пологів закінчується кесаревим розтином). Спостерігається несприятлива тенденція до підвищення кількості абортів у вперше вагітних, наслідком якого є високий рівень гінекологічної захворюваності. Значна кількість випадків смертності немовлят пов'язана із передчасними пологами. З кожним роком зростає кількість мало вагових дітей (з масою тіла при народження менше 1000 грамів), а рання смертність цих новонароджених у 18 разів вища, ніж серед доношених дітей.

Показники смертності дітей до 5 років використовуються як доповнення до показника смертності немовлят. Передусім це зумовлено успіхами сучасної медицини, яка дуже часто в змозі “відтягти” на рік - два летальний кінець, але не в змозі остаточно вилікувати дитину. Дається взнаки і загальне поліпшення якості догляду немовлят. У досліджуваному регіоні цей показник не є високим і становить 0,6‰.

Різниця між кількістю народжених живими і кількістю померлих становить природний приріст (скорочення) населення. Для Західного Полісся природний приріст населення становить 0,2‰, тобто в середньому в регіоні спостерігається переважання народжуваності над смертністю. Необхідно відмітити, що в Україні крім Західного Полісся, лише Закарпатська область має додатній природний приріст, а власне середньо український показник становить -5,8‰ (див. дод.). Причому, зазначимо, що додатного значення цей показник набув лише у 2008 р., а до цього він був від'ємним (рис. 3.9).