Друга світова війна: бойові дії та опірний рух

Тема 1. Причини і початок Другої світової війни. Події 1939-1941 рр.

Завдання уроку: розкрити причини і характер Другої світової війни, охарактеризувати хід бойових дій у 1939--1941 рр., показати причини успіхів Німеччини на першому етапі війни; закріпити навички аналізу і зіставлення історичного матеріалу, уміння розглядати історичні явища в конкретно-історичних умовах; виховувати учнів у дусі патріотизму, національної свідомості та гідності.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник, картосхеми в підручнику.

ХІД УРОКУ

І. Оргмомент

ІІ. Вивчення нового матеріалу

1. Причини, характер, періодизація Другої світової війни. Розповідь учителя.

Історія людства знає безліч воєн. Але дві з них за масштабами руйнувань і людських утрат не мають рівних. Обидві сталися у XX ст., і в них брали участь усі найбільші держави світу. Війни прийшли з Німеччини; основні бойові дії розгортались в Європі.

У Другій світовій війні брали участь понад 60 держав, на території яких мешкало 80 % населення Землі. Бойові дії точилися в Європі, Азії, Африці, Океанії на площі 22 млн. км2 і на просторах Світового океану. За роки війни до армій воюючих держав було призвано110 млн. , 50-65 млн. загинуло на фронтах, 90 млн.. - поранено або скалічено; біля половини загиблих становило мирне населення. Матеріальні збитки - 4 трлн $.

Причини й передумови війни. По-перше, несправедливість Версальскої системи поставила багато народів у принизливе положення, сприяла приходу до влади сил, що прагнули реваншу та нового переділу світу. Найбільше це проявилося у політиці Німеччини, Італії, Японії. Вони і стали ініціаторами війни

По-друге, економ криза 1930-х загострила суперечності між країнами світу, що позбавило їх можливості об'єднати зyсилля у боротьбі за збереження миру. Систему безпеки, створену у 1920-х рр.., було зpyйновано.

По-третє, розв'язанню війни сприяла політика урядів Англій та Франції, спрямованих на «уми творення» агресора, а також «ізоляція» США, які, оголосивши нейтралітет, фактично самоусунулися від впливу на розвиток подій у світі.

По-четверте, не останню роль у розв'язанні війни відіграв СРСР, який, підписавши пакт про ненапад з Німеччиною і таємний протокол до нього, відкрив шлях Німеччині для нападу на Польщу.

Характер війни. держави прагнули розширення власних територій, завоювання ринків збуту та джерел сировини - тобто досягнення світового панування. 3 боку цих країн війна мала загарбницький характер. Для країн, які зазнали агресії та були окупован, війна була справедливою. Складніше визначити хар-р війни стосовно СРСР. З 1939 р по 22 червня 1941р. він сам виступав у ролі агресора, приєднавши до себе значні території, що на той час належали Польщі, Румунії, Фінляндії, а також країни Балтії (Естонія, Латвія, Литва}. Але після нападу Німеччини СРСР виніс на собі основний тягар боротьби з фашистською Німеччиною і для нього війна мала справедливий характер, її по праву назвали Великою Вітчизняною війною.

Періодизація Другої світової війни

І етап. 1 вересня 1939 р. -- 22 червня 1941 р. Напад Німеччини на Польщу, а згодом і на СРСР. Вступ у війну Англії та франції. Загарбання гітлерівською Німеччиною континентальної частини Європи. Повітряна війна над Англією. Боротьба за Атлантику. Приєднання до СРСР Західної України та Західної Білорусії, частини Фінляндії, Бессарабії, Північної Буковини та Прибалтики.

II етап. 22 червня 1941 р. - 19 листопада 1942 р. Напад Німеччини та її союзників на СРСР. Зрив планів «блискавичної війни». формування Антигітлерівської коаліції.

III етап. 19 листопада 1942 р. - 1943 р. Докорінний перелом у ході війни (Сталінградська, Курська битви; битва під Ель-Аламейном і розгром німецько-італійських військ у Північній Африці; поразка японського флоту в битвах біля атола Мідуей і Кораловому морі, перемога англо-американських військ у битві за Гуадалканал). Перехід стратегічної ініціативи на бік країн Антигітлерівської коаліції.

IV етап. Кінець 1943 р. - 9 травня 1945 р. Наступ країн Антигітлерівської коаліції по всіх фронтах. Розвал блоку фашистських держав. Звільнення народів Європи від гітлерівського поневолення. Розгром і капітуляція гітлерівської Німеччини.

V етап. 9 травня -2 вересня 1945 р. Завершення бойових дій в азіатсько-тихоокеанському регіоні. Розгром і капітуляція Японії.

Привід до війни Вторгнення на територію Польщі розпочалося 1 вересня 1939 р. Йому передувала провокація гітлерівців у прикордонному містечку Глейвіц. 31 серпня 1939 р. о 20.00 спеціально підготовлений загін гестапівців, переодягнених у польську форму, здійснив напад на радіостанцію німецького прикордонного містечка Глейвіц. Після її «захоплення» перед мікрофоном було зроблено декілька пострілів і один з нападаючих, що знав польську мову, зачитав заяву, у який говорилося, що «прийшов час війни Польщі проти Німеччини». Потім почалась перестрілка із загоном поліції. Щоб замести сліди провокації, усі учасники за наказом Гімлера були розстріляні.

Уже в перші дні наступу організований опір польської армії було зламано і до 8 вересня розгромлено її головні сили. Значна частина польської армії опинилася в оточенні або потрапила в полон. Опір чинили лише окремі частини. Героїчною сторінкою польської історії стала оборона півострова Вестерплятте, міст Варшава, Краків, Ґдиня.

17 вересня, коли крах Польщі став уже очевидним, а польський уряд залишив країну, польський кордон перейшли радянські війська. Для вторгнення до Польщі було створено два фронти -- Український і Білоруський. На вимогу Гітлера Червона Армія форсовано просувалася у напрямку Коломиї--Косова, щоб перетнути відступаючим польським солдатам і біженцям шлях до Румунії. Після 12-денного маршу і коротких боїв з польськими частинами Червона Армія вийшла на Західний Буг і Сян, де й зупинилася (командування польською армією віддало наказ не чинити опір).

Відповідно з домовленостями, досягнутими на переговорах 23 серпня 1939 р. і зафіксованими в таємному протоколі, німецьке командування відвело свої війська від Львова і Бреста за демаркаційну лінію. Перед тим у Бресті, Гродно, Ковелі й Пінську відбулися спільні паради військ переможців. 22 вересня було встановлено попередню демаркаційну лінію між військами агресорів, а 28 вересня у Москві Й. Ріббентроп за дорученням А. Гітлера підписав разом з В. Молотовим договір про дружбу і кордон та таємні протоколи про поділ сфер впливу і співпрацю між двома державами.

Цей договір зафіксував розділ Польщі й уточнив лінію радянсько-німецького кордону. За домовленістю вона була перенесена на схід порівняно з умовами секретного протоколу від 23 серпня 1939 р. і проходила приблизно по етнографічному кордону проживання поляків, з одного боку, та українців і білорусів -- з іншого (лінія Керзона). Землі, на яких проживало виключно польське населення, залишилися у складі Німеччини, а зоною впливу СРСР стала Литва. Таким чином, до Німеччини відійшло 48,6 % території Польщі й 69,9 % населення, а до СРСР -- 51,4 % території і 30,1 % населення.



Початок Другої світової війни. Бойові дії 1939-1941 рр. Бік країн Антигітлерівської коаліції

Таблиця «Хронологія основних подій першого періоду Другої світової війни (1939--1941 рр.)».

1 вересня 1939 р	1,5 млн.. человек, около 2500 танков, 2000 самолетов вторглись на территорию Польши
3 вересня	Англия и Франция объявили войну Германии, не оказавши реальної допомоги Польщі.
3 вересеня 1939 - 10 травня 1940	ДИВНА ВІЙНА" положення на Західному фронті протягом перших 9месяцев. Англо-франц й сконцентровані проти них нім війска бездіяли. Уряди Великобритании и Франции розраховували на примирення зНім, а нім армия готувалась до наступу проти стран Зах. Европы.
3-10 вересня	в війну протии Нім вступили Австралія, Нова Зеландия, Індия, Канада; США объявили о нейтралитете, Япония заявила про невтручання в Европейскую войну.
1 вересня 1939 - 21 червня 1941	Нім армия до 17 сентября оккупировала часть Польши, выйдя на линию (города Львов, Владимир-Волынский, Брест-Литовск), обозначенную одним из упоминавшихся тайных протоколов пакта Молотова - Риббентропа.
27 вересня 1940	Німеччина, Італія та Японія уклали Троїстий пакт. Завершення формування блоку агресивних держав
30 листопада 1939 - 12 березня 1940	«Зимова війна», війна СРСР з Фінляндією.
17 вересня 1939	Червона армія зайняла тер-ю Зах укр. Земель й Белорусії
Квітень 1940 г.	Окупація Німеччиною Данії та Норвегії
Травень 1940	Капитуляція урядів Люксембурга, Бельгии, Голландии.
10 травня 1940	голова Военого кабінету Великобританії призначений Уинстон Черчилль, чиї антинім., антіфашистські та антисоветские настроения были хорошо известны. Кінець «дивної війни»
22 червеня 1940	Франция вимушена подписать перемирие с Германией в Компьене. В результате фактической капитуляции Франции было создано на ее юге коллаборационистское государство во главе с маршалом А. Петеном. Францию сопротивляющуюся возглавил генерал Шарль де Голль .
8 серпня 1940	Литва, Латвія, Естонія включенні до складу СРСР
Серпень 1940-травень 1941	нім командование организовало систематические авиационные налеты на города Англии, пытаясь заставить ее руководство выйти из войны.
Грудень 1940	Капітуляція італ військ в англ. та фран Африки. Германия поспешила на помощь союзнику.



Напад СРСР на Фінляндію («Зимова війна») Радянський Союз веде переговори з Фінляндією, щоб та поступилася територіями в район Ленінграда та узбережжям фінської затоки в обмін на болотисті й лісисті території на півночі, що ніяк не компенсувало втрату Виборга і стратегічно важливої лінії Маннергейма (система фінської оборони, споруджена в 1927--1939 рр.).

Уряд Фінляндії не погодився на цю пропозицію. На світанку ЗО листопада 1939 р. значні сили радянських військ розпочали воєнні дії проти Фінляндії. Поспіхом розроблений план агресії і райдужні настрої призвели до того, що радянські дивізії у повному складі потрапляли в оточення. ЗО грудня наступ радянських військ припинився. Зазнав поразки і Балтійський флот. Й. Сталін ужив жорстких заходів для наведення порядку у військах. Почалися тривалі бомбардування фінських міст.

Безперервним потоком на фронт надходило озброєння та спорядження. Маленька Фінляндія фактично опинилася наодинці з могутнім агресором. На допомогу Фінляндії прийшла Швеція. Німеччина висловила готовність надати допомогу СРСР і навіть стала на перешкоді Італії, яка хотіла направити до Фінляндії ешелони зі зброєю. 11 лютого 1940 р. розпочався другий наступ радянських військ, який завершився проривом лінії Маннергейма. Ціною великих втрат (234 тис. осіб убито, поранено, обморожено і взято в полон) радянські війська домоглися перемоги і головнокомандуючий фінською армією К. Маннергейм змушений був дати згоду на початок мирних переговорів.

12 березня СРСР і Фінляндія підписали мирний договір, згідно з яким жертва агресії втрачала значну частину своєї території, де до війни мешкало 450 тис. осіб, тобто 1/8 частина населення країни. Тяжкими були міжнародні наслідки війни й для СРСР. Ліга Націй виключила СРСР зі свого складу, ускладнилися його відносини практично з усіма європейськими країнами та США. У листопаді 1940 р. нейтральна напередодні конфлікту Фінляндія приєдналася до агресивної «осі» Берлін--Рим--Токіо. З нападом Німеччини на СРСР у червні 1941 р. здобуті такою дорогою ціною території знову були відвойовані військами гітлерівської Німеччини та Фінляндії.

Окупація Німеччиною Данії, Норвегії, Голландії, Бельгії і Люксембургу. Поразка Франції

Події на Півночі Європи спонукали Англію та Францію до більш рішучих дій. Прагнучи сильніше стиснути блокаду навколо Німеччини (припинити вивіз залізної руди зі Швеції через норвезький порт Нарвік і блокувати нім флот на Балтийск морі, почали мінування прибережних вод Норвегії, направили туди транспорт з військами. Проте німці випередили супротивників. 9 квітня 1940 гітреровці без оголошення війни напали на Данію, Норвегію. Данія капітулювала, Норвегія вчинила опір. Проте все рівно була окупована через місяць, єдиною перевагою було те, що нім флот зазнав значних втрат.

10 травня нім війська вторглися у Бельгію., Голандію, Люксембург. 15 травня капітулювала Голандія, 28 травня - Бельгія. 5 червня 1940 нім армія виступила на Південь. Спроби генерала де Голля зyпинити ворога на підступах до Парижу не мали успіху. 10 червня уряд Франції переїхав до Бордо. 14 червня німці вступили до Парижу. Уряд пішов в відставку. Новий голова уряду маршал А. Ф. Петен звернувся до німецького командування з проханням про перемир'я. 22 червня в Комп'єнському лісі в доставленому з музею штабному вагоні маршала Ф. Фоша було підписано перемир'я. (У цьому вагоні в 1918 р. Німеччина підписала перемир'я, яке означало поразку останньої у Першій світовій війні.)

Напередодні перемир'я італійські збройні сили перетнули кордон Франції. Зустрівши організований опір кількох французьких дивізій, війська Б. Муссоліні не змогли просунутись хоч трохи вперед. У боях за Францію втрати німецьких військ становили 27 тис. убитими, 111 тис. пораненими, 18,4 тис. пропали безвісти.

За умовами перемир'я Франція втрачала понад дві третини своєї території, ЩО переходила під контроль окупаційних властей. Території Ельзасу і Лотарингії увійшли безпосередньо до складу рейху. Маріонетковий уряд д. ф. Петена, який розташовувався у містечку Віші ( «режим Віші»), контролював так звану «вільну зону», що мала вихід лише до Середземного моря. А. Гітлер свідомо не пішов на повну ліквідацію французької держави, чим забезпечував собі контроль над величезною французькою колоніальною імперією та французьким флотом.

Не всі французи погодилися на капітуляцію. Центром об'єднання руху Опору став Французький національний комітет, утворений у Лондоні генералом Ш. де Голлем. 7 серпня 1940 р. В. Черчілль і Ш. де Голль уклали угоду, яка надавала право формувати в Англії французькі збройні сили. Відчайдушним кроком Англії, що залишилась без союзників, стала операція по захопленню або знищенню французького флоту аби він не ді- стався ворогові. Під час операції «Катапульта» (3 липня 1940 р.) в портах Оран, Алжир, Александрія, Касабланка, Дакар було знищено або захоплено значну частину французького флоту. Хоча ця операція і забезпечила пере- вагу Англії на морі, проте вона на тривалий час зіпсувала і ускладнила відносини з Францією.

Закріплення вивченого матеріалу

Запитання

Назвіть причини Другої Світової

Які країни окуповані Німеччиною до 22 червня 1941?

Який характер мала Друга світова війна?

Дайте оцінку «дивній війні».

Які територіальні придбання здійснив СРСР У перший період війни? Як ви їх оцінюєте?

Історична задача.

У 1939 р. Л. Мехліс говорив: «Товариш Й. Сталін поставив завдання: на випадок війни примножити кількість радянських республік». Як це завдання виконав Сталін.

Дискусія за проблемним запитанням.

Чи можна стверджувати, що СРСР у 1939-1941 була союзником Німеччини?

ПІДСУМКИ УРОКУ

Друга світова війна розпочалася 1 вересня 1939 р. нападом Німеччини на Польщу. Причинами війни стали: увесь попередній розвиток міжнародних відносин та прагнення Німеччини, Японії та Італії до переділу світу і світового панування. Заволодівши стратегічною ініціативою на початку війни, Німеччина до літа 1941 р. встановила свій контроль над континентальною Європою (крім СРСР). Перші успіхи призвели до того, що лідери держав-агресорів утратили відчуття реальності: поразки і невдачі вважалися тимчасовими і несуттєвими. Агресори розробляли плани нових загарбань. Проте Німеччині не вдалося зломити опір Англії, Італія терпіла постійні поразки в Африці, СІЛА, з їх могутнім промисловим потенціалом, все більше схилялися до підтримки Англії; почав розгортатися Рух Опору поневолених народів. Усе це закладало основи майбутньої поразки, але поки що Німеччина вважала себе непереможною

Домашнє завдання: вивчити записи у зошиті.

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ

План (за хронологічним принципом)

1. Напад Німеччини на Польщу, початок Другої світової війни

2. «Дивна війна».

3. Загарбання Данії і Норвегії.

4. Радянсько-фінська війна.

5. Розгром Бельгії, Голландії, Франції.

6. Повітряна війна над Англією. Початок боротьби за Атлантику.

7. Фашистська агресія на Балканах і в басейні Середземного моря.

8. Приєднання Прибалтики і Бессарабії до СРСР.

9. Троїстий пакт. Завершення формування фашистського блоку.

План (проблемний підхід)

1. Причини успіхів країн фашистського блоку на першому етапі війни.

2. Особливості бойових дій в Європі в 1939--1941 рр.

3. Чи був СРСР союзником Німеччини в 1939--1941 рр.?



Тема 3. Воєнні дії у 1941-1942 рр.

Завдання уроку: охарактеризувати хід бойових дій у 1941-1942 рр., охарактеризувати основні битви цього періоду, показати перебіг подій на Тихоокеанському театрі бойових дій, розкрити процес формування Антигітлерівської коаліції; закріпити навички аналізу і зіставлення історичного матеріалу, уміння розглядати історичні явища в конкретно-історичних умовах; виховувати учнів у дусі патріотизму, національної свідомості та гідності.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник.

ХІД УРОКУ

І. Оргмомент

ІІ. Перевірка домашнього завдання

фронтальне опитування

1. Коли почалася Друга світова війна?

2. Назвіть країни, які зазнали фашистської агресії у 1939-1941 рр. (Польша, Фіндляндія, ДаніяЮ Норвегія, Люксембург, Бельгия, Голландія, Литва, Латвія, Естонія, Франція)

3. Назвіть країни, які стали союзниками Німеччини в 1939-1941 рр. ) Фінляндія, Словаччина, Угорщина, Румунія, Італія, Хорватія

4. Чим були зумовлені успіхи Німеччини в 1939--1941 рр.?

5. Які причини «дивної війни» між Німеччиною, Францією та Англією у вересні 1939 -травні 1940 рр.?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Підготовка нападу Німеччини та її союзників на СРСР. План «Барбаросса»

Розповідь учителя.

Із завершенням воєнних дій у континентальній Європі Німеччина взяла під свій контроль величезний геополітичний простір: було окуповано Данію, Норвегію, Люксембург, Бельгію, значну частину Франції, Греції, Бельгії.

На початку свого канцлерству Гітлер відверто говорив про «новий порядок» у Європі. За його схемою до Німеччини мали приєднатися заселені німцями території сусідніх держав. Таким чином у Європі мав утворитися «сталевий блок», навколо якого б гуртувалися близькі до німців неарійські раси держави-сателіти, позбавлені своєї незалежної фінансової системи, армії. Над усім мав панувати «новий порядок». Щоб його дотримуватися утворювалася мережа спец. Відомств, служб, канцелярій, комісаріатів. Значні території досталися і союзницям Німеччини - Болгарії, Угорщині, Італії.

Союзні Німеччині держави мусили розплачуватися нерівноправними торговельними договорами, за безцінь збувати в Німеччину свою аграрну продукцію в обмін на дорогі вироби промисловості, причому ціни диктував рейхсбанк. На таких умовах в агресивний союз з Німеччиною та Італією вступили Угорщина, Болгарія, Румунія, Хорватія, Словаччина й Фінляндія, а також режим Віші у Франції. Країни «осі» підтримувала Іспанія. Це не завадило А. Гітлеру представляти майбутню агресію проти СРСР як хрестовий похід проти більшовизму. Значних переваг держави «осі» досягли в Африці і Китаї та Індокитаї. Важливим елементом підготовки Німеччини до війни з СРСР було: використання промислових, сировинних, продовольчих та фінансових ресурсів уярмлених країн.

Порівняно з німецьким промисловим потенціалом економічна могутність СРСР виглядала скромніше. Частка СРСР у світовому і промисловому виробництві сягала 10 %. Особливо відставав СРСР від Німеччини в серійному виробництві нових моделей озброєння. Більшість танків та літаків, що були на озброєнні в Червоній Армії, мала застарілу конструкцію. Бракувало автоматичної зброї, автотранспорту, засобів зв'язку.

Значну частину стратегічної сировини відповідно до господарських договорів СРСР постачав до Німеччини. До початку війни Німеччина отримала від СРСР не менш як 2 млн. тонн зерна, кукурудзи, бобових, 1 млн. тонн нафти, 100 тис. тонн бавовни, тисячі тонн кольорових металів тощо. У свою чергу до СРСР з Німеччини поступила значна кількість новітнього промислового обладнання, станків, машин, зразків зброї; радянські спеціалісти знайомилися з німецькою промисловістю, включаючи і воєнні галузі.

18 грудня 1940 р. А. Гітлер підписав директиву № 21 -- план «Барбаросса», відповідно до якого війна на сході мала розпочатися відразу після весняного бездоріжжя і закінчитися до настання зимових холодів, тобто протягом травня--листопада 1941 р. У ході швидкоплинної кампанії у прикордонних боях мали бути знищені основні сили Червоної Армії, а залишкова держава Росія могла існувати лише за лінією Волга--Архангельськ, щоб німецька авіація мала можливість паралізувати її останній промисловий район на Уралі. Ключовим пунктом плану був блискавичний вихід ударних сил до Москви, у результаті оточення і знищення основного угруповання радянських військ у Білорусії, що мало означати з усіх поглядів «вирішальний успіх». До 15 травня 1941 р. мали бути завершені всі приготування для здійснення операції «Барбаросса».

Станом на 21 червня на західних кордонах СРСР Німеччина та її союзники зосередили три групи армій: група армій «Північ» (командуючий фельдмаршал В. Леєб), найсильніша група армій «Центр» (командуючий фельдмаршал Ф. Бок), група армій «Південь» під командуванням фельдмаршала Г. Рундштедта. Союзники Німеччини -- Фінляндія, Словаччина, Угорщина, Румунія, Італія, Хорватія -- виставили ще 29 дивізій і 16 бригад (за іншими джерелами 42,5 дивізії). Кожна з груп мала своє завдання і напрям дій: «Північ» -- Ленінград, «Центр» -- Мінськ і Москва, «Південь» -- Київ і далі на південь по Дніпру. На території Норвегії і в Фінляндії була розгорнута німецька армія «Норвегія» і 2-га фінська армія. Армія «Норвегія» повинна була оволодіти Мурманськом і Полярним, а фінські війська -- сприяти групі армій «Північ» у захопленні Ленінграда. Загалом німецьке угруповання разом із союзниками нараховувало 5,5 млн.. солдатів і офіцерів, 47,2 тис. гармат, 3,8 тис. танків, близько 5 тис. літаків

Уряд СРСР готувався до війни. Перед урядом стояло одне питання: коли СРСР буде втягнуто до війни? Сталін розрахував, що може продиктувати свої умови, після того як Німеччини та Англія взаємно послаблять одна другу. Відбувається швидке переозброєння армії, яке передбачалося завершити 1942 р.

Таким чином, плани Червоної армії та розстановка сил на Західному кордоні свідчать, що Сталін готувався до наступальної, а не до оборонної кампанії.

Сталінська воєнна доктрина:

- Радянському Союзу ніколи не доведеться вести бойові дії на своїй території

- На випадок нападу супротивника слід готуватися до наступальної, а не до оборонної війни

- Будь-яка агресія проти СРСР буде негайно зупинена загальним повстанням пролетаріату

Проте рівень підготовки та техніки Червоної Армії не відповідав сучасним вимогам. Значна частина техніки не була

підготовлена до війни, не вистачало засобів зв'язку.

Завдання на закріплення.

1. Розгляньте декілька підходів до оцінки становища СРСР напередодні нападу Німеччини. З якою оцінкою ви згодні? Детально аргументуйте свою думку.

До кінця 1980-х рр. радянська історіографія стверджувала: СРСР готувався і був готовий до війни з Німеччиною, «але віроломний і раптовий напад фашистів призвів до тимчасових невдач на початковому етапі війни».

Німецькі та американські історики, а також деякі радянські історики 1960-х рр. стверджували, що Радянський Союз не був підготовлений до відсічі агресії. Політичне і військове керівництво припустило багато прорахунків і помилок: пізно почало підготовку, неправильно визначило термін нападу, повірило А. Гітлеру, провело масові репресії в армії, повільно проводило переозброєння армії тощо.

У 1990-ті рр. після виходу книги В. Суворова (В. Б. Резун) «Ледокол» німецькі, частина російських і українських та інші історики наполягають: СРСР не тільки був готовий до війни, але і сам збирався напасти на Німеччину влітку 1941 р. Про це свідчить гонка озброєнь, політика СРСР у Східній Європі, конфігурація розташування радянських військ уздовж кордону, плани, що розробляв Генштаб СРСР, тощо. (Про це в 1941 р. говорив сам А. Гітлер, виправдовуючи свій напад на СРСР.)

В. Черчілль назвав поведінку Й. Сталіна перед нападом Німеччини «однією з найбільших помилок історії». Й. Сталін діяв «не як егоїст, що розрахував усе наперед, а як зовсім недалекоглядний простак». Він дотримувався всіх договорів з А. Гітлером, вірив у пояснення, що концентрація на кордоні з СРСР німецьких військ -- це відведення їх на відпочинок перед вторгненням до Англії тощо.

2. Маршал О. Василевський після війни стверджував, що сталінська «вина в тому, що він не вловив тієї межі, далі якої його політика ставала не тільки непотрібною, але і небезпечною. Таку межу потрібно було сміливо перейти». Про яку «межу» йде мова?

Бойові дії на радянсько-німецькому фронті в 1941 р. Битва за Москву

Основні битви на радянсько-німецькому фронті в 1941 р.

Смоленська битва 10 липня - 10 вересня 1941 р.	Смоленська розгорталася на фронті довжиною 650 км і глибиною -- 250 км. Після розгрому радянських військ у прикордонних боях на початку липня німецькі війська вийшли на підступи до Смоленська. Радянське командування після попередніх поразок зуміло відновити боєздатність військ Західного фронту, який чинив запеклий опір ворогу. Хоча німецькі війська захопили Смоленськ, втрати (50 % -- у танкових частинах, ЗО % у піхотних) примусили їх зупинити наступ. На завершальному етапі Смоленської битви радянські війська здійснили наступальну операцію в районі Єльні, зупинивши наступ і вперше примусивши ворога перейти до оборони Значення. Запекла оборона радянських військ на московському напрямі та в Україні примусила ворога змінити стратегію головного наступу. Головний удар тепер був спрямований в Україну
Битва за Ленінград, 10 липня 1941 р. - 27 січня 1944 р.	На початку липня 1941 р. німецькі війська групи армії «Північ» вийшли на далекі підступи до міста. З липня по 10 серпня 1941 р. бої точилися на Лужському оборонному рубежі. Прорвавши його 25 серпня, німецькі війська вийшли на підступи до міста, проте швидко оволодіти ним не змогли. 8 серпня німецькі війська вийшли до Ладозького озера, взявши місто в облогу. У цей же час фінська армія підійшла до міста з півночі. Відмовившись від штурму міста, німецьке командування вирішило задушити його безперервними обстрілами і блокадою. Блокада міста тривала 900 днів її жертвами стало 800 тис. мешканців, більшість з яких загинула від голоду і холоду. Щоб урятувати місто, з 22 листопада 1941 р. по льоду Ладозького озера була налагоджена «дорога життя», згодом по дну озера було прокладено електричний кабель і нафтопровід. Спроба німецького командування зробити подвійне кільце було зірвано Червоною армією. 12-18 січня операція «Іскра» - прорвано блокаду Ленінграду, 14-27 січня знято облогу міста. Значення. прикувала значні німецьких військ, завдавши їм суттєвих втрат. Було зірвано плани - знищенню Балтійського флоту СРСР
Битва за Москву, ЗО вересня 1941 р.- 7 січня 1942 р.	Після розгрому радянських військ в Україні німецьке командування основний удар знову спрямувало на Москву. Упродовж З0 вересня -- 2 жовтня 1941 р. німецькі війська прорвали оборону радянських військ на московському напрямку. У районі Вязьми та Брянська радянські війська були оточені й розгромлені, 663 тис. солдатів потрапили в полон. Здавалося, що операція «Тайфун» по захопленню Москви наближалася до завершення. Але на підступах до міста німецькі війська зустріли відчайдушний опір. Спроба фланговими уда- рами оточити війська, що захищали Москву, була невдалою. У момент, коли німецький наступ утратив силу, накопичені радянським командуванням резерви перейшли в контр- наступ (6 грудня 1941 р.), який переріс у наступ на фронті довжиною у 1000 км, що тривав до кінця січня 1942 року. Німецькі війська були відкинуті від Москви на 100--250 км. Значення. Німецькі війська були відкинуті від Москви, утрати становили 500 тис. солдатів і 1,3 тис. танків. Стратегія «бліцкригу» потерпіла повну поразку. Перемога під Москвою зміцнила Антигітлерівську коа- ліцію, додала віри населенню СРСР у майбутню перемогу

Робота з документами.

Ознайомтесь із наведеними висловлюваннями і дайте власну оцінку цим подіям.

Маршал Г. Жуков. «Коли мене запитують, що більше всього запам'яталося з минулої війни, я завжди відповідаю: битва за Москву. У суворих, частіше всього надзвичайно складних і важких умовах наші війська гартувалися, мужніли, набиралися досвіту і, отримавши У свої руки навіть мінімально необхідну кількість бойових і матеріальних засобів, з відступаючої, обороняючої сили перетворилися на могутню наступальну силу...» „

Формування Антигітлерівської коаліції. Ленд-ліз

Розповідь учителя.

З перших годин нападу фашистської Німеччини на СРСР стало зрозумілим, що розрахунки А. Гітлера на міжнародну ізоляцію СРСР зазнали краху. У день початку агресії В. Черчілль заявив: «Кожний, хто воює проти А. Гітлера,-- друг Англії, кожен, хто воює на його боці,-- ворог Англії». 22 червня 1941 р. у зверненні до нації англійський прем'єр заявив, що Велика Британія надасть «Росії і російському народові всю допомогу, яку тільки зможе». Про свою підтримку СРСР заявив і президент США Ф. Рузвельт. Таким чином, з початком радянсько-німецької війни почала формуватися Антигітлерівська коаліція.

12 липня 1941 р. було підписано англо-радянську угоду про спільну боротьбу проти Німеччини. Першою спільною акцією СРСР і Великої Британії стала окупація Ірану з метою не допустити зближення його з Німеччиною.

14 серпні 1941 р., після зустрічі Ф. Рузвельта та В. Черчілля, з'явився документ під назвою Атлантична хартія, який підвів під майбутню коаліцію ідеологічне підґрунтя. До цієї Хартії у грудні 1941 р. приєднався і Радянський Союз. Це був перший документ, у якому були сформульовані цілі США і Великої Британії у війні й загальні положення післявоєнного устрою світу. За умовами документа США і Англія зобов'язувалися не прагнути територіальних або інших придбань, поважати право всіх народів на самостійний вибір форми правління, а також відновлення суверенних прав тих народів, які були позбавлені їх насильницьким шляхом. Вони зобов'язувалися після завершення Другої світової війни забезпечити рівний доступ усіх країн до торгівлі та світових сировинних джерел, домагатися рівноправного співробітництва між усіма країнами з метою забезпечення високого рівня життя, економічного розвитку, тобто такого становища, за якого народи всіх держав могли б жити без страху, ризику і злиднів. Атлантична хартія закликала всі держави відмовитися від застосування сили та зброї.

Атлантична хартія висунула такі завдання: знищення нацистської тиранії, роззброєння агресора, загальне роззброєння світу.

1 жовтня 1941 р. у Москві між СРСР, США та Великою Британією було підписано трьохсторонню угоду про допомогу Радянському Союзу зброєю і продовольством. Поставки -- 400 танків, 500 літаків щомісяця, а також стратегічна сировина -- розпочались одразу. США надали безвідсотковий кредит у розмірі 1 млрд доларів (листопад 1941 р.). у грудні 1941 р. на СРСР було поширено дію законодавства про ленд-ліз. Перша військова техніка (особливо танки) з'явилася на радянському фронті під час битви під Москво». Незважаючи на значні втрати від дій німецьких підводних човнів із жовтня 1941 р. по червень 1942 р. СРСР одержав 3 тис. літаків, 4 тис. танків, 20 тис. одиниць різноманітних транспортних засобів. Загалом СРСР отримав 4 % (за іншими джерелами 7-11 %) зброї і обладнання від обсягу власного виробництва. У цілому СРСР належала третина поставок США по ленд-лізу . Крім США воєнну продукцію до СРСР направляла Велика Британія, Канада.

1 січня 1942 р. у Вашинґтоні 26 держав, у тому числі СРСР, США і Велика Британія, підписали Декларацію Об'єднаних Націй, яка укладалася на принципах і завданнях Атлантичної хартії. Вони зобов'язалися використовувати свої ресурси для боротьби проти агресорів, співробітничати у війні та не укладати сепаратного миру

26 травня 1942 В Лондоні між СРСР та Великою Британією договір про союз у війні. У Вашингтоні відбулися радянсько-амеріканські переговори, 11 червня 1942 угода про взаємодопогу у введені війни.

Найголовнішим у взаємовідносинах між СРСР, США та Великою Британією із самого початку стала проблема відкриття Другого фронту в Європі, яке спочатку планувалося здійснити в 1942 році. Антигітлерівська коаліція, незважаючи на притаманні їй протиріччя, стала воєнно-політичним союзом, який на противагу фашистському блоку, досяг високого ступеня об'єднання зусиль, спрямованих на розгром агресора. Найважливіші спільні рішення приймалися на конференціях голів урядів СРСР, США, Англії у Тегерані (1943), Ялті та Постдамі.

Робота з документом

Опрацюйте текст документа і дайте відповіді на запитання;

1. Що спонукало В. Черчілля зробити цю заяву?

2. Як В. Черчілль аргументував необхідність надання допомоги СРСР?

3. Яке головне завдання поставив В. Черчілль перед Англією?

Із виступу В. Черчілля по радіо (22 червня 1941 р.)

«За останні 25 років ніхто не був більш послідовним ворогом комунізму, ніж я. Я не візьму назад жодного слова, що я сказав про нього. Але все блякне перед видовищем, що розгортається... Я бачу російських солдатів, що стоять на порозі своєї рідної землі, охороняючи поля, які їх батьки обробляли здавна. Я бачу їх, захищаючих свої домівки... Я бачу, як на все це насувається огидна нацистська воєнна машина...

За всім цим шумом і громом я бачу жменьку злодіїв, які планують, організують і насувають на людство цю лавину бідувань... Я повинен заявити про рішення уряду Її Величності... У нас лише єдина незмінна мета. Ми сповнені рішучості знищити А. Гітлера і всі сліди нацистського режиму. Ніщо не може відвернути нас від цього, ніщо. Ми ніколи не станемо домовлятися, ми ніколи не вступимо в переговори з А. Гітлером або з ким-небудь з його шайки. Ми будемо битися з ним на суші, ми будемо битися з ним на морі, ми будемо битися з ним у повітрі, поки з Божою допомогою не позбавимо землю від самої тіні його і не звільнимо народи від його іга. Будь-яка людина чи держава, яка йде з А. Гітлером,-- наш ворог... Така наша політика, така наша заява. З цього випливає, що ми надамо Росії і російському народові всю допомогу, яку тільки зможемо. Ми звернемося до всіх наших друзів і союзників у всіх частинах світу із закликом дотримуватися такого ж курсу і проводити його так само стійко і неухильно до кінця, як це будемо робити ми...

Це не класова війна, а війна, у яку втягнута вся Британська імперія і Співдружність націй, без різниці рас, віросповідання або партій. Не мені говорити про дії США, але я скажу, що якщо А. Гітлер уявляє, наче його напад на Радянську Росію викличе найменші розбіжності в цілях або ослаблення зусиль великих демократій, які вирішили

знищити його, то він глибоко помиляється. Навпаки, це ще більше зміцнить і спонукає наші зусилля врятувати людство від тиранії. Це зміцнить, а не ослабить нашу рішучість і наші можливості.

Тому небезпека, що загрожує Росії,-- це небезпека, що загрожує нам і Сполученим Штатам, так само як справа кожного росіянина, що бореться за своє вогнище і дім,-- це справа вільних людей і вільних народів у всіх куточках земної кулі.

Бойові дії у Північній Африці та Середземномор'ї

Розповідь учителя.

На початку 1941 р. до Північної Африки на допомогу італійським військам прибув німецький Африканський корпус на чолі з генералом Е. Роммелем. Його прибуття дало змогу не тільки зупинити наступ англійців у Лівії, а й відкинути їх до Єгипту. За успішні дії Е. Роммель отримав прізвисько «Лис пустелі». Воєнною ініціативою у Північній Африці заволоділи держави фашистського блоку. Проте у тилу фашистів англійські війська утримували важливий стратегічний пункт Тобрук, який не давав Е. Роммелю продовжувати наступ. Успіхи англійців призвели до порушення морських перевезень італійців та поставили корпус Е. Роммеля перед загрозою лишитися без припасів. Це занепокоїло нім командування. Пункт англ. панування у Середземному морі остів Мальта. Спочатку німецька авіація і підводні човни завдавали відчутних ударів по англ. флоту на Мальті. було потоплено найбільші англ. Потім почалися систематичні бомбардування Мальти, що мали провести до висадки нім десанту у 1942. Проте А. Гітлер віддав перевагу наступу Роммеля, який мав захопити Александрію та Суецький канал. СУЭЦКИЙ КАНАЛ, у Єгипті з'єднує Красне море зі Середземноморським морем 50 нафтовими родовищами

Червень 1941 Роммель захопив Тобрук - ключовий пункт англ. оборони та взяв у полон 33 тис захисників.

Початок війни на Тихому океані. Вступ у війну Японії та США

Розповідь учителя.

Після підписання Троїстого пакту (1940 р.) Японія проводила активну загарбницьку політику в Азії. Японські мілітаристи захопили частину Китаю, а після поразки Франції підписали угоду з урядом А. Петена (липень 1941 р.) про право створення баз у француз колоніях -- Лаосі, В'єтнамі, Камбоджі. Проникнення японців до Індокитаю спонукало США до заморожування японських капіталів в американських банках і до ембарго на постачання до Японії нафти.

Рішення США підтримали Велика Британія та Голландія, Унаслідок цих заходів обсяг японської зовнішньої торгівлі скоротився на 3/4, а імпорт нафти -- на 9/10. Економіка Японії опинилася під загрозою краху. 2 липня 1941 р. керівництво країни прийняло рішення «просуватися на Південь», тобто захопити країни Південної і Південно-Східної Азії. Японія вирішила вступити у боротьбу з США за панування на Тихому океані.

Ще в серпні 1940 р. Головнокомандуючий японським флотом адмірал І. Ямамото в розмові з прем'єр-міністром принцом Каное зауважив: «У перші шість місяців війни проти США і Англії я буду діяти стрімко і продемонструю послідовність перемог. Але я повинен попередити: якщо війна продовжиться два або три роки, у мене немає ніякої впевненості у кінцевій перемозі». Досвідчений адмірал виявився правий, проте він не побачив кінця своїх застережень. Він загинув в 1943 р. у літаку, який був збитий американськими винищувачами.

Японський флот непоміченим підійшов до Гавайських островів і 7 грудня 1941 р. атакував з авіаносців американську військову базу Перл-Харбор. Американці втратили 19 військових кораблів, 272 літаки і понад 3 тис. військовослужбовців. Таким чином, Японія одним раптовим ударом на певний час здобула перевагу на морі й захопила стратегічну ініціативу. 8 грудня США і Велика Британія оголосили війну Японії. Німеччина та Італія заявили про свій намір воювати зі Сполученими Штатами. Отже, наприкінці 1941 р. всі великі держави були втягнуті в світову війну.

У той же день японці почали просуватися углиб території Таїланду (став союзником Японії), Англійської Малайї (тепер Малайзія) та Бірми. Одночасно розпочалась висадка японського десанту в Індонезії, Малайї та на Філіппінах. У грудні 1941 р. було захоплено Гонконг острови Гуам, Уейк, що були важливими опорними базами союзників.

Американський гарнізон на Філіппінських островах без підтримки з повітря і моря був розбитий і капітулював (травень 1942 р.). Втрати сягали 130 тис. осіб.

У лютому 1942 р. капітулювала важлива англійська воєнно-морська база фортеця Сінгапур. Цього ж місяця відбулась морська битва в Яванському морі, де японці знищили з'єднану англо-американо-голландську ескадру. Після цього японські війська швидко окупували всі острови Індонезії, навесні 1942 р. висадилися у Новій Гвінеї і підійшли до берегів Австралії.

Таким чином, було загарбано значну територію з населенням 150 млн.. осіб і величезними природними багатствами. Союзники втратили тільки сухопутних військ понад 300 тис. військових, Японія -- 20 тис. Продовжуючи наступ в Індії, на Австралію та на загарбані острови Тихого океану, Японія намагалась оволодіти всіма важливими стратегічними пунктами в Азіатсько-тихоокеанському регіоні й примусити США та Велику Британію укласти вигідний для неї мир.

Закріплення вивченого матеріалу

Складіть таблицю

Радянсько-німецький фронт	Африканський та Середземноморський фронт	Тихоокеанський театр

ПІДСУМКИ УРОКУ

1941-1942 були насичені подіями, які стали вирішальними у подальшому ході війни. Хоча країни «осі» ще утримували перевагу, проте їх поразка була неминуча

Домашнє завдання: вивчити записи у зошиті.



Тема 4. Перебіг війни наприкінці 1942 - у 1943 рр.

Задачі уроку: охарактеризувати хід бойових дій на фронтах Другої світової війни в 1943 р., розкрити суть корінного перелому в Другій світовій війні; закріпити навички аналізу і зіставлення історичного матеріалу, уміння розглядати історичні явища в конкретно-історичних умовах; виховувати учнів у дусі патріотизму, національної свідомості та гідності.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, картосхеми.

І. Оргмомент

ІІ. Перевірка домашнього завдання

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Сталінградська битва, її наслідки і значення.

Курська битва.

Розгром італо-німецьких військ у Північній Африці. Висадка союзників на о. Сицилія та в Італії. Капітуляція Італії.

Тегеранська конференція, її рішення та значення.

Бойові дії на Тихому океані

IV. Підсумки уроку

VI. Домашнє завдання

ХІД УРОКУ

І. Оргмомент

ІІ. Перевірка домашнього завдання

Бесіда за питання.

1. Яким було воєнно-політичне становище країн Європи на середину 1941 р.?

2. Розкрийте воєнно-стратегічні наміри СРСР і Німеччин передодні війни.

З. Назвіть причини перемог та поразок німецьких військ на радянсько-німецькому фронті в 1941--1942 рр.

4. Як утворилась Антигітлерівська коаліція?

5. Як розгорталися бойові дії в Тихоокеанському регіоні?

6. Охарактеризуйте хід бойових дій у Північній Африці в 1941-1942. Які фактори впливали на перебіг подій на фронті?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Сталінградська битва, її наслідки і значення.

Розповідь учителя.

Сталінградська битва -- одна з найбільших і найважливіших операцій Другої світової війни. Умовно її можна поділити на два періоди. Перший -- це наступ німецьких військ і вихід їх до Волги й на Північний Кавказ. Другий -- контрнаступ радянських військ і розгром німецько-італо-румуно-угорського угруповання на Волзі.

Наступ німецьких військ на Сталінград розпочався на далеких підступах до нього, коли п'ять добре озброєних німецьких армій і три армії Італії, Румунії та Угорщини перейшли в наступ з харківського напряму, форсували Сіверський Донець і Дон. 25 серпня 1942 р. 6-та німецька армія досягла західних околиць міста на Волзі. Окрім неї на Сталінград наступала ще й 4-та танкова армія. Їм і протистояли 38 ослаблених радянських дивізій, із яких 18 були укомплектовані, решта ж, знесилені в попередніх боях, могли лише номінальне вважатися такими.

Стратегічне й політичне значення Сталінградської битви було правильно оцінено радянським командуванням. Вона перетворилася на символ боротьби двох тоталітарних режимів, протистояння лідерів.

14 жовтня німецькі війська після потужної авіаційної та артилерійської підготовки пішли на штурм міста. Почались жорстокі вуличні бої. Обидві сторони зазнали важких втрат. 14 листопада 1942 р. німці почали останній штурм міста: на окремих ділянках їм вдалося пробитися до Волги, але це був їхній останній успіх.

Після запеклих і безплідних спроб штурмом скинути радянські війська у Волгу німецьке командування в середині жовтня змушене було віддати наказ про перехід до оборони.

На той час воєнно-стратегічна ситуація змінилася на користь СРСР. Віддалені комунікації, розтягнутий фронт вимагали від німецьких тилових служб і економіки величезних зусиль. Тотальні мобілізації знекровили німецькі підприємства, на місце кваліфікованих робітників ставали остарбайтери і особи, депортовані з Франції та інших окупованих країн Європи. Водночас економіка СРСР у другій половині 1942 р. безперервно нарощувала випуск воєнної продукції. Шляхом жорсткої дисципліни й експлуатації сталінський режим спромігся у короткий термін налагодити діяльність могутнього військово-промислового комплексу за Уралом. Старі люди, жінки, діти, що замінили біля верстатів мобілізованих на фронт робітників, самовіддано працювали, згуртовані гаслом: «Усе для фронту, усе для перемоги!». Саме їхніми зусиллями в другій половині 1942 р. було випущено 15,8 тис. бойових літаків, 13,6 тис. танків, 15,6 тис. гармат.

На кінець осені 1942 р. склалися сприятливі умови для переходу радянських військ у наступ. Головний удар передбачалося завдати військами Калінінського і Західного фронтів у районі Ржева--В'язьми--Сичовки, у напрямі до Ризької затоки. Тут було зосереджено 2 млн.. солдатів, 3,3 тис. танків, 1 тис. літаків, 24 тис. гармат і мінометів. 25 листопада 1942 р. це угруповання мало перейти в наступ.

Для забезпечення головного удару передбачалось на шість днів раніше здійснити відволікаючий удар у районі Сталінграда. Відповідно до плану «Уран» 19 листопада 1942 р. радянські війська силами трьох фронтів -- Південно-Західного, Сталінградського і Донського -- перейшли в контрнаступ, завдавши флангових ударів.

У вирішальний момент Сталінградської битви перевага в живій силі й техніці вже була на боці Червоної Армії.

23 листопада 1942 радянські війська замкнули кільце навколо 330 тис німців. Гітлер наказав триматися до останнього.

Після відмови фельдмаршала Ф. Паулюсу (присвоївши це звання, Гітлер у телеграмі натякнув, що жодний з німецьких фельдмаршалів не здавався у полон) капітулювати почалося знищення оточених німецький військ, деморалізованих, змучених голодом і холодом. Не дивлячись на заборону Гітлера 30 січня 1943 Паулюс підписав акт капітуляції. 2 лютого припинили опір останні оточені загони гітлерівців: 100 тис із 330 тис. здалися в полон, інші загинули. Загальні втрати гітлерівців становили 1,5 млн. осіб, майже 3,5 тис танків, 12 тис. гармат і мінометів, 3 тис. літаків. Від такої поразки німецька армія вже не змогла отямитись. ініціатива на Східному фронті перейшла до СРСР. У Другій світовій війні стався корінний перелом.

Історичне значення Сталінградської битви.

- Поклала початок корінного перелому в ході Великої Вітчизняної та Другої світової війн.

- Розгром ворога завдав удару по військовій машині Ш рейху, престижу німецької армії, моральному духу вермахту.

- Почався загальний наступ радянських військ від Ленінграда до Кавказу.

- Було нанесено удар по фашистському блоку загалом. Японія і Туреччина відмовилися вступити у війну проти СРСР. Керівництво Румунії та Італії (їхні армії були серед тих, що були розгромлені під Сталінградом), а також Угорщини і Фінляндії почали шукати виходу з війни.

- Поразка фашистів та їх союзників стала могутнім імпульсом для активізації антинацистського та національно-визвольного рухів, сприяла консолідації сил Антигітлерівської коаліції.

У той час, як під Сталінградом було здобуто блискучу перемогу, Ржевсько-Сичовська операція зазнала повного провалу. За 23 дні боїв на цьому напрямі радянські війська втратили 215 тис. осіб убитими і пораненими. Згодом Сталінградська операція була оголошена головною, а Ржевсько-Сичовська -- відволікаючою.

Курська битва

Розповідь учителя.

У січні 1943 р. радянські війська досягли ще одного значного успіху -- було прорвано блокаду Ленінграда, а на заході Червона Армія підійшла до Смоленська.

12 січня 1943 р. війська під командуванням генерала П. Голікова перейшли в наступ з-під Воронежа в загальному напрямі на Харків. 7 лютого було звільнено Курськ, а 9 февраля -- Бєлгород. Війська під командуванням генерала М. Ватутіна оволоділи Ізюмом і створили загрозу оточення великого німецького угруповання в районі Харкова. 16 лютого ворог залишив місто.

У другій половині лютого ситуація змінилася. Побоюючись загрози оточення військ, що відійшли з Кавказу й Кубані під Ростов і на Донбас, німецьке командування завдало могутнього контрудару в фланг по розтягнутих військах П. Голікова й М. Ватутіна. Харків, Бєлгород та ряд інших міст знову перейшли до рук ворога. Утворилася величезна орловсько-курська дуга.

Навесні 1943 р. радянсько-німецький фронт від Ленінграда й до Чорного моря стабілізувався. Обидві сторони накопичували сили для літнього наступу. Промисловість безперервно нарощувала випуск усіх видів озброєння

У той самий час німецьке верховне командування вирішило знову заволодіти ініціативою. Відповідно до плану «Цитадель» гітлерівське керівництво ставило завдання розгромити радянські війська на Курському виступі й розгорнути наступ на Москву. Для наступу були створені нові зразки зброї (танки -- «Тигр», «Пантера», само-хідні гармати -- «Фердинанд» тощо), які повинні були забезпечити німецьким військам технічну перевагу, чимало точні відомості про підготов німців до наступу.

Наступ німецьких військ на Курск розпочався 5 липня 1943 р. Радянське командування вчасно визначило напрями наступальних угруповання змогли просунутися з тяжкими втратами на 12 км вглиб розташування армій Центр фронту (командуючий К. Рокоссовськии), і на 40 км Ворнезького фронту (командуючий М. Ватутін). У момент, коли ворог вже втратив значні сили, але ще не встиг перейти до оборони, перейшли у наступ війська Брянського, Степового й Південо-Західного фронтів. Слідом за ними рушили війська Центрального та Воронезького фронтів.

12 липня під Прохорівкою відбулась найбільша танкова битва Другої світової війни. З обох боків у ній брало участь 1,2 тис. танків і самохідних гармат (800 радянських і 400 німецьких). Німецькі війська за один день втратили сотні танків і 10 тис. солдатів. Цього ж дня змінився характер усієї Курської битви, радянські війська перейшли в рішучий наступ. Ламаючи опір ворога, 5 серпня вони звільнили Орел (операція «Кутузов») і Бєлгород, 23 серпня прорвалися до Харкова (операція «Румянцев»).

Курська битва засвідчила, що ініціатива повністю належить радянським військам. Вона ознаменувала завершення корінної перелому в ході Другої світової війни. Перемога на Курській дузi досягнуто дорогою цнною: 863 тис. солдатів, 6 тис. танків, 1.6 тис. літаків. Німецька армія втратила 500 тис солдатів, 1,3 тис танків, 1 тис літаків. Червона Армія мала значні резерви, у той час як міць вермахту була підірвана.

Історичне значення Курської битви

Були розгромлені кращі дивізії гітлерівців

Стратегічна ініціатива остаточно перейшла до Червоної Армії, почався загальний наступ радянських військ по всьому фронту

Завершився корінний перелом у ході Другої світової війни

Були закладені передумови до висадки англо-американських віськ і розпаду німецького блоку

Робота з документами.

Спираючись на оцінки учасників подій та їх сучасників дайте історичну оцінку подіям Курської битви. Чим була зумовлена перемога радянських військ на Курській дузі?