Особливості зовнішньої політики України у Центральній Європі та країнах Балтії

У серпні 1992 р. В Україні було відкрито Посольство Литовської Республіки, а у серпні 1993 р. - Посольство України в Литві. З підписанням Договору про дружбу і співробітництво 8 лютого 1994 р. Відкрився новий етап в розвитку українсько-литовських відносин. Однією з основних форм співробітництва в політичній сфері є координація зовнішньої політики. Ця робота здійснюється шляхом проведення зустрічей, переговорів, консультацій, обміну інформацією з актуальних питань зовнішньополітичної діяльності України і Литви та розвитку сучасних міжнародних відносин. Пріоритетними питаннями розвитку українсько-литовського політичного діалогу є: проблеми і перспективи двосторонніх відносин; стратегія зміцнення регіонального співробітництва і безпеки на центральному - східноєвропейському напрямі: координація взаємодії в рамках ООН, ОБСЄ, а також НАТО (програма “Партнерство заради миру”), РЄ, інших міжнародних і регіональних організацій і угрупувань тощо20;3.

Особливу увагу слід приділяти створенню та розвитку нових форм економічного та науково-технічного співробітництва спільних підприємств, торгівельних та банківських установ, малого і середнього бізнесу та ін., які є найбільш гнучкими і адаптованими до вимог науково-технічного прогресу та ринку.

Великого значення надається стосункам України та Естонії. Визнання державної незалежності України Урядом Естонії відбулось 6 грудня 1991р.Етапним моментом міждержавних відносин було підписання Договору про дружбу і співробітництво в травні 1992 р. 17;258.

Починаючи з 1995 р. відбуваються зустрічі Президентів обох держав. В результаті переговорів президенти України та Естонської Республіки підписали Декларацію про поглиблення співробітництва і партнерства між Україною та ЕР, Угоду про вільну торгівлю. Розвиток таких стійких відносин, ще раз підтвердили наявність в обох країнах широких можливостей для активного результативнішого співробітництва в різних сферах і галузях15;10.

Таким чином, за період від кінця 90-х років і до цього часу Україна пройшла складний шлях від перебування в складі колишнього СРСР до незалежної держави, загальновизнаного суб'єкта міжнародних відносин. За станом на 1 березня 2004 р. Україна має дипломатичні відносини з 170 державами світу, вона є членом близько 100 міжнародних організацій, уклала і виконує понад 2000 двосторонніх угод.

Висновки

Геополітичним пріоритетом і стратегічним завданням зовнішньополітичного курсу України є її розвиток як незалежної суверенної держави сучасного світу за умов збереження її національних цінностей, захисту економічного та політичного суверенітету власної соціально-культурної ідентичності. Цей інтерес сьогодні стає загальновизнаним, як серед правлячої еліти, так і в масовій свідомості. Його реалізація є головною передмовою забезпечення добробуту, безпеки, соціального і культурного розвитку всіх громадян України.

В курсовій роботі зроблено спробу комплексно дослідити Центральноєвропейське та балтійські зовнішньополітичні аспекти України. Це, зокрема, передбачає формування й активне втілення в життя суверенного зовнішньополітичного курсу, заснованого на рішучу протидію неконтрольованому іноземному економічному, інформаційному і культурному та політичному проникненню в цілісний простір держави.

Збереження та зміцнення державного суверенітету не означає самоізоляції країни від міжнародного співтовариства, а навпаки - створює сприятливі передумови для динамічного розвитку її відносин з Центральною Європою та країнами Балтії. Безпосередні контакти з країнами Європи вимагають самостійного осмислення чинників, які зумовлюють дії впливових політичних і економічних сил. Проникнення у Європу починається із спроб зрозуміти її, налагодити з нею контакти і вступити в багатоплановий діалог. Тільки тоді можна знайти ті форми презентації власної ідентичності і власних інтересів, в яких світ зможе зрозуміти і нас самих.

Визначення геополітичних інтересів України потребує врахування складної системи інтересів різних країн, розкладу сил - економічних, політичних, військових у кожному з регіонів світу. Особливо це стосується найближчих сусідів України і потуг глобального значення, що прагнуть знайти власні інтереси в Україні або самі становлять для неї особливий інтерес.

Розробка засад консистентної стратегії на перспективу відповідно до нових геополітичних і зовнішньополітичних пріоритетів є сьогодні одним із найважливіших завдань України в процесі розбудови державності.

Однозначне вирішення геополітичної дилеми: повернення до європейського цивілізаційного простору як повноправного суб'єкта євроатлантичної геополітики є сьогодні єдино виваженим вибором для українського народу.

Література

1. Гринченкевич О. Якою бути зовнішній політиці України у ХХІ ст.//Голос України. - 2005. - 28 січня.

2. Дергачов А. Тезиси о международном положении Украины// Політична думка. - 2000. - №2 - С. 99-118

3. Оленко А. Втілення європейського вибору//Політика і час. - 2001. - №1 - С. 7-9

4. На благо громадян об'єднаної Європи. Виступ Президента України. Л. Д. Кучми на пленарному засіданні економічного саміту країн Центральної та Східної Європи (10 липня 1997 р., Зальцбург, Австрія)// Урядовий кур'єр. - 1997. - 12 липня.

5. Постанова Верховної Ради України. Про основні напрями зовнішньої політики//Відомості Верховної Ради України. - 1993. - №37. - С.935.

6. Права людини. Міжнародні договори України, декларації документи / Упорядок Ю. К. Качуренко - К.: Наукова думка, 1992 ІSBN 5-12-00 3382 - 2

7. “Україна: поступ у ХХІ століття” Урядовий кур'єр. - 2000. - 23 лютого.

8. Аніловська Г. Інтеграція України у світове господарство // Фінанси України. - 2003 - № 10 - С. 14

9. Борисенко Є. Черноморская зона свободной торговли // Международная жизнь. - 1999. - №1. - С.45

10. Вівчарик М. М., Панченко П.П., Чмихова В.І. Українська нація: шлях до самовизначення. - К., 2001 - 287с.

11. Гальчинський А.С. Україна на перехресті геополітичних інтересів. - К., 2002 - 210 с.

12. Головко О., Лісовенко М. Україна Польща позитивна динаміка відносин// Урядовий кур'єр. - 2005. - 1 серпня. - С.12

13. Демин О. У Латвии с Украиной всегда были прекрасные отношения//ВВС - 2005 - №15 - С.8

14. Дещинський Л.Є., Панюк А.В. Міжнародні відносини. Історія та сучасність. - Львів, 2001 - 232с.

15. Зарубінський О., Чорний В. Перспективи Балто-Чорноморського співробітництва//Дзеркало тижня. - 2005. - №3. - С.10

16. Івченко О. Україна в системі міждержавних відносин: історична ретроспектива та сучасний стан. - К.: РІЦ УАННТ, 1997 - 688с.

17. Кремень В., Ткаченко В. Україна: шлях до себе. Проблеми суспільної трансформації. - К.: “Друк”, 1999 - 438с.

18. Кучкина Г. Балтика. Море согласия или раздора?//Эхо планеты. - 1999 - №23 - С.5

19. Мадіссон В.В., Шахов В.А. Сучасна українська геополітика. - К, 2003 - 176с.

20. Проблеми міжнародних відносин України крізь призму поглядів вітчизняних політиків і дипломатів кінця першої чверті ХХ століття // Молода нація.-2003-№3-С.48-59.

21. Руденко М. Україна в новому геополітичному просторі.// Молода нація.-2000. - №-3.С.94-197.

22. Схвалено план євро інтеграційних дій // Голос України.-2003.-7 лютого.

23. Тюрдьо Ю. Зовнішня політика України // Молода нація.-2000.-спецвыпуск. - С.168.

24. Україна 2000 і далі: геополітичні пріоритети та сценарії розвитку українсько-російських відносин.-К.:НІСД,1999. - 384 с.

25. Украинско-чешские двусторонние отношения. МИД Украины.// Одесские известия.-2005.-18 липня.

26. Фомін С. “Європейський вибір” та “Інтеграція” в Євразію// Політика і час.-2003-№11.С.3-8.

27. Циганкова Т.М., Гордєєва Т.М. Міжнародні організацію.-К.: КНЕУ,2001-340с.