Доктрина Ейзенхауера

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

МАРИУПОЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІСТОРИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН ТА ЗОВНІШНІЙ ПОЛІТИКИ

доктрина ейзенхауер

АНАЛІЗ ДОКУМЕНТУ

Доктрина Ейзенхауера

Студента IІ курсу

спеціальності «Міжнародні відносини»

Кухалейшвілі Георгія

Маріуполь 2010

Як відомо доктрина Ейзенхауера була розроблена адміністрацією президента США Д. Ейзенхауера, та набула чинності в березні 1957 року після її озвучення президентом в зверненні до Конгресу 5 січня 1957 року. Згідно даній доктрині будь-яка держава може запросити економічної, військової допомоги у США у випадку військової агресії з боку іншої держави. Також дана доктрина проголошувала готовність ВС США забезпечити, захистити територіальну цілісність, політичну незалежність держав, яким необхідна допомога проти агресії будь-якої комуністичної держави.

Проте прийняття даної доктрини досить тісно пов'язане з Суецькою кризою 1956 року, котра стала не тільки перемогою Єгипту та встановлення його фактичного контролю над Суецьким каналом, але й поширенням авторитету США, СРСР в даному регіоні, тому доктрину Ейзенхауера слід вважати засобом за допомогою якого США вдалося встановити сферу впливу в Арабському світі, а також завдяки доктрині вдалося не допустити масове проникнення впливу СРСР на Близький Схід, окрім Єгипту, Сирії. Але для початку необхідно розглянути ситуацію в ході Суецької кризи, котру США використали для поширення власних інтересів. Як відомо, після того як президент Єгипту Насер оголосив націоналізацію Суецького каналу 26 липня 1956 року, Великобританія, Франція, Ізраїль були змушені розробити превентивний удар проти Єгипту, оскільки націоналізація Суецького каналу загрожувала інтересам даних держав. Відомо, що Суецький канал був власністю британських, французьких компаній. Також Великобританія не бажала втрачати Суецький канал, оскільки бажала не втрачати позиції в Регіоні Східного Середземномор'я. Франція бажала послаблення Єгипту, оскільки керівництво даної держави оказувало матеріальну, військову допомогу алжирським повстанцям, котрі боролися за незалежність від Французської метрополії. Щодо участі Ізраїля в Суецькій кризі, то це було пов'язано з перекриттям проходжу через Суецький канал проходу для ізраїльських судів, а це означало втрату для Ізраїля важливого торгівельного шляху. Таким чином військові дії проти Єгипту були розпочаті після конференції Великобританії, Франції, Ізраїлю в серпні 1956 року. Відомо, що США з самого початку Суецької кризи відкинули можливість військового втручання, оскільки це на той момент протиречило стандартам НАТО, а також США намагались здобути союзників серед арабських держав даного регіону, саме тому США були за мирне врегулювання даного конфлікту для поширення авторитету серед арабських держав, особливо після цього коли СРСР погрозили застосуванням ядерної зброї для припинення наступу британських, французьких, ізраїльських військ, це створювало можливість виступу СРСР як захисника арабських держав, а тому проникнення впливу СРСР в даний регіон, що погрожувало інтересам США. Тому США підтримали ініціативу врегулювання ситуації ООН, після введення миротворчого контингенту ООН на територію військових дій для роз'єднання сторін конфлікту. Для того, щоб закріпити свій авторитет серед арабських держав, не посилити авторитет СРСР,Ейзенхауер проголошує доктрину Ейзенхауера, в якої США пропонують допомогу арабським державам в боротьбі проти агресорів, для стабільного розвитку. Саме тому прийняття доктрини Ейзенхауера закріпило встановлення сфери інтересів США в даному Близькосхідному регіоні.

Щодо структури доктрини Ейзенхауера, то вона представлена у формі посилання президента до конгресу, котра складається з восьми статей. Щодо основних ідей викладених в доктрині Ейзенхауера, то з самого початку Ейзенхауер говорить про те, що США мають обов'язки згідно яким вони повинні забезпечувати свободу. А це свідчіть про те, що мається на увазі свобода не тільки США, але й малих держав. Також йдеться про те, що національним інтересом США є забезпечення миру в усьому світі для різних держав. На наш погляд в даному принципі доктрини мається на увазі розширення сфери впливу США у світі для забезпечення миру для держав, котрі будуть у сфері впливу США. Але й вказується і те, що в умовах миру США повинні бути сильними та бдительними, що є підкресленням виключності США на відміну від інших держав.

Але головні принципи доктрині містяться саме в її статтях. Тобто в першій статті ведеться про те, що США визнають та сприяють незалежності держав Середнього сходу, які багатий час управлялися іншими державами. Тобто США визнаючи незалежність арабських держав підвищували власний авторитет, а це сприяло просуненню інтересів США в арабські держави. Також в даній статті ведеться про те, що до незалежності метрополії забезпечували безпеку в даному регіоні. Але в доктрині прописано те, що в умовах незалежності відбувається військове зіткнення між даними державами, при участі європейських держав, що є посиланням на арабо-ізраїльські війни, а також Суецьку кризу в якої брали участь Великобританія, Франція. Більш того в даній статті вказується те, що нестабільність в даному регіоні може використовуватись міжнародним комунізмом. Тобто ми бачимо, що США натякають на загрозу розповсюдження впливу США в Близькосхідному регіоні, саме тому для недопущення поширення комунізму необхідні союзницькі відносини між США та арабськими державами, а також у випадку поширення сфери впливу США на Близькосхідний регіон, вони могли б виступати гарантом безпеки арабських держав.

В другій та третій статті доктрини Ейзенхауера акцент робиться на потенційну загрозу СРСР, в планах котрого згідно доктрині було підкорення територій Близькосхідного регіону, котрий є важливим для багатьох держав завдяки корисним копалинам. Також важливим є Суецький канал, який не є важливим для СРСР. Це доводить загрозу незалежності держав Близькосхідного регіону. Також в даних статтях вказується те, що державам Середнього Сходу потрібна підтримка для збереження незалежності, а це доводить про те, що США готові надати дану підтримку в обмін на просування власних інтересів на Близькому Сході. Таким чином, на наш погляд, в доктрині Ейзенхауера підкреслюється те, що для подолання загрози розповсюдження комунізму необхідна присутність США на Середньому Сході.

В четвертій статті доктрини Ейзенхауера ведеться проте, що США тримаються принципу незастосування сили в агресивних цілях, цілісності, незалежності держав Середнього Сходу. Також в доктрині прописується те, що США не прагнуть політичного, економічного панування над іншими народами. Але вказується те, що якщо Середній Сход буде продовжувати виконувати роль зв'язку між Сходом та Заходом, економічні ресурси якого продовжують бути корисними для населення даного регіону, а також якщо релігія, культура, святині сприятимуть збереженню народів, США повинні більш яскраво виразити готовність допомогти даним державам. Тобто ми бачимо, що США репрезентують себе як ефективного гаранта безпеки арабських держав, а також держави, котра сприятиме збереженню традицій, добробуту держав Середнього Сходу, що в свою чергу створює імідж США як захисника держав Середнього Сходу, тому підвищує їх авторитет в даному регіоні.

В п'ятій статті ведеться про необхідність звернення Ейзенхауера до конгресу для співпраці в питанні реалізації захисту США держав Середнього Сходу. На наш погляд в даній статті малося на увазі затвердження конгресом доктрини Ейзенхауера для її реалізації.

В шостій статті роз'яснюється те, що у випадку співпраці президента та конгресу, США зможуть отримати право допомогти будь-якій державі Середнього Сходу в економічному будуванні, захисті їх незалежності. Також президент зможе отримати повноваження реалізовувати військову допомогу державам Середнього Сходу. Також США зможуть застосовувати силу для захисту суверенітету, незалежності будь-якої держави, котра запросила допомогу проти агресивної комуністичної держави. Тобто мається на увазі легалізація застосування ВС США у даному регіоні у випадку агресії СРСР по відношенню держав даного регіону. В даній статті чітко прописується те, що застосування сили США на Середньому Сході буде розглядатися Радбезом ООН, який буде контролювати дані дії. В статті вказується, що президент отримує можливість використовувати в економічних, військових, оборонних цілях суми асигновані згідно закону «Про взаємну безпеку» від 1954 року. Також у конгресу було запрошено надання 200 млн. доларів для реалізації підтримки державам Середнього Сходу. Таким чином можна побачити, що дана стаття призначена чітко аргументувати необхідність затвердження конгресом, оскільки вона легалізує діяльність США на Середньому Сході.

В сьомій статті доктрини Ейзенхауера ведеться про те, що міжнародний комунізм може погіршити проблеми Середнього Сходу, як на приклад Палестинську проблему, відносини між Ізраїлем та арабськими державами, проблема статусу Суецького каналу. В статті прописується те, що США готові допомогти ООН вирішити дані проблеми, а сутністю допомоги є протистояння комуністичної агресії прямої , побічної (на наш погляд побічною комуністичною загрозою є агресивна політика Єгипту, котрий має тісні відносини з СРСР).

В восьмій статті ще раз підтверджується необхідність надання США права на застосування ВС для захисту незалежності держав Середнього Сходу, заради захисту свободи у світі, тобто недопущення просування впливу СРСР в даний регіон.

Таким чином слід відзначити, що доктрина Ейзенхауера має певне значення оскільки сприяла розширенню сфери впливу США на Середньому Сході оскільки союзником США став король Йорданії Хусейн, а також за США закріпився імідж традиційного гравця в даному регіоні. Також прийняття даної доктрини загальмувало на деякий час поширення впливу СРСР, який у відповідь прийняв «план Шипілова» 11 лютого 1957 року, який призивав близькосхідні держави не приєднуватись до блоків, ліквідувати військові бази на власних територіях. Прийняття даної доктрини остаточно ліквідувало вплив Великобританії, Франції на Середньому Сході, заміну його на вплив США. Таким чином доктрина Ейзенхауера була спрямована на розширення сфери впливу США на Середньому Сході.

Список використаних джерел та літератури:

1. Доктрина Ейзенхауера // http://www.grinchevskiy.ru/1945-1990/doktrina-eyzenhauera.php

2. Дюрозель Ж.Б. Історія дипломатії від 1919 до наших днів. - К. - 1994. - 523 с.

3. ХХ век. Основные проблемы и тенденции международных отношений. - М. - 1998. - 532 с.

Размещено на Allbest.ru