Єдиний економічний простір як інтеграційне економічне угрупування

39

Зміст

Вступ

Розділ 1. Єдиний економічний простір як інтеграційне економічне угрупування

Розділ 2. Аналіз переваг та недоліків економічної інтеграції України в ЄЕП

Розділ 3. Напрями вдосконалення інтеграційних економічних процесів в межі ЄЕП

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Анотація

Визначено основні проблеми інтеграційної політики України. При аналізі торговельних відносин з країнами-членами ЄЕП особлива увага приділялася зовнішньоторговельним відносинам України з Росією як основним торговельним партнером. Наведено аргументи за і проти входження України у ЄЕП. Зроблено конкретні висновки та пропозиції щодо інтеграційних пріоритетів України як фактора підвищення конкурентоспроможності українських підприємств та забезпечення економічної безпеки держави.

Вступ

Актуальність теми. Єдиний європейський ринок для України - можливість розвивати взаємовигідне співробітництво із своїми основними економічними партнерами, обсяги торгівлі з якими постійно зростають. Питання, врешті-решт, полягає не у перспективі поглинання України її сусідами, а в необхідності та здатності продовжувати прагматичне, взаємовигідне співробітництво з усіма партнерами. При цьому інтеграція має розглядатися не як мета, а як засіб забезпечення реалізації національних інтересів, у тому числі і в транзитній сфері. Дослідження даної сфери зовнішньополітичного і економічного життя України зумовлюється необхідністю концептуального обґрунтування основних напрямків і цілей зовнішнього співробітництва України, визначення доцільних інструментів такої взаємодії по окремих важливих її напрямах з урахуванням потреб вітчизняної економіки.

У вітчизняній науковій літературі питання багатовекторності інтеграційного розвитку України, співробітництва в межах ЄЕП знайшли відображення в численних роботах О.Білоруса, В.Будкіна, І.Бураковського, В.Геєця, М.Дудченка, А.Кредісова, І.Лукінова, Д.Лук'яненка, О.Мозгового, В.Новицького, В.Онищенка, Є.Панченка, Ю.Пахомова, О.Плотнікова, А.Поручника, А.Румянцева, В.Степаненка, В.Супруна, В.Федосова, А.Філіпенка, С.Фоміна, А.Хахлюка та інших.

Однак, розгляд проблеми інтеграційного середовища України, на нашу думку, досі не носить комплексного характеру, який дозволив би оцінити всі переваги і недоліки векторів інтеграційного розвитку, а також можливості чи загрози для України.

Метою даної роботи стала всебічна оцінка векторів інтеграційного руху України.

У відповідності до поставленої мети були визначені наступні завдання:

- розглянути та охарактеризувати сутність ЄЕП;

- провести аналіз переваг та недоліків економічної інтеграції України в Єдиний економічний простір;

- запропонувати напрями вдосконалення інтеграційних економічних процесів в межі ЄЕП.

Об?єктом дослідження є Єдиний економічний простір.

Предметом - особливості інтеграційного економічного угрупування.

Структура та обсяг роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел, містить 1 рисунок і 5 таблиць загальним обсягом 37 сторінок.

Розділ 1. Єдиний економічний простір як інтеграційне економічне угрупування

Важливим напрямом інтеграційних зусиль України у контексті реалізації свого транзитного потенціалу стала її участь у реалізації проекту щодо створення ЄЕП у складі Білорусії, Казахстану, Росії та України.

Під ЄЕП сторони домовилися розуміти економічний простір, який об'єднує митні території чотирьох країн, де діють механізми регулювання економіки, що побудовані на єдиних принципах і забезпечують вільне переміщення товарів, послуг, капіталу та робочої сили, а також здійснюються єдина зовнішньоторгова та узгоджені податкова, грошово-кредитна й фінансово-валютна політики. ЄЕП створюється з метою розвитку торгівлі та взаємних інвестицій, що повинні забезпечити сталий розвиток економік сторін на основі загальновизнаних принципів і норм міжнародного права (у тому числі правил і принципів СОТ), а також розвитку економічного потенціалу і конкурентоспроможності економік країн, які утворюють ЄЕП, на зовнішніх ринках. Крім того, до основних завдань ЄЕП входять формування єдиних принципів регулювання діяльності природних монополій (зокрема, у сфері залізничного транспорту, магістральних телекомунікацій, транспортування електроенергії, нафти й газу), забезпечення недискримінаційного доступу до послуг їх об'єктів та єдиних тарифів на них.

Метою формування ЄЕП є створення умов для стабільного й ефективного розвитку економік держав-учасниць і підвищення рівня життя населення.

Держави-учасниці прагнуть сприяти:

- розвитку торгівлі та інвестицій між державами-учасницями, що забезпечуватиме сталий розвиток економік держав-учасниць на основі загальновизнаних норм і принципів міжнародного права;

- створенню можливостей для розвитку підприємницької діяльності шляхом встановлення гармонізованих систем регулювання та інтегрування інфраструктурного комплексу;

- інтеграції та нарощуванню економічних потенціалів держав-учасниць з метою підвищення конкурентоспроможності економік держав-учасниць на зовнішніх ринках.

Поетапне вирішення завдань поглиблення інтеграції обумовлюється виконанням державами-учасницями взятих зобов'язань та фактичним вирішенням таких завдань [11]:

- формування зони вільної торгівлі без вилучень та обмежень, що передбачає незастосування у взаємній торгівлі антидемпінгових, компенсаційних та спеціальних захисних заходів на базі проведення єдиної політики в галузі тарифного і нетарифного регулювання, єдиних правил конкуренції, застосування субсидій та інших форм державної підтримки;

- уніфікація принципів розробки та застосування технічних регламентів і стандартів, санітарних і фітосанітарних норм;

- гармонізація макроекономічної політики;

- створення умов для вільного руху товарів, послуг, капіталу та робочої сили;

- гармонізація законодавств держав-учасниць у тій мірі, в якій це необхідно для функціонування ЄЕП, включаючи торгову і конкурентну політику;

- формування єдиних принципів регулювання діяльності природних монополій (у сфері залізничного транспорту, магістральних телекомунікацій, транспортування електроенергії, нафти, газу та інших сферах), єдиної конкурентної політики та забезпечення недискримінаційного доступу та однакового рівня тарифів на послуги суб'єктів природних монополій.

ЄЕП формується поетапно, з урахуванням можливості різнорівневої та різношвидкісної інтеграції. Різношвидкісна інтеграція означає, що кожна держава самостійно визначає момент приєднання до того чи іншого міжнародного договору, що призводить до різнорівневої інтеграції, коли держави-учасниці знаходяться на різних рівнях інтеграційної взаємодії.

Різнорівнева та різношвидкісна інтеграція означає, що кожна держава-учасниця самостійно визначає, в яких з напрямів розвитку інтеграції чи окремих інтеграційних заходах вона братиме участь і в якому обсязі. Держава має можливість приєднатися до міжнародних договорів, що забезпечують формування та функціонування ЄЕП, у міру готовності. При цьому держава повинна дотримуватись погодженої послідовності приєднання до переліку міжнародних договорів. Для приєднання держав до діючих в рамках ЄЕП міжнародних договорів потрібна згода всіх держав-учасниць цих міжнародних договорів. Це правило поширюється на функціонування основних принципів і умов ЄЕП, які визначаються цією Концепцією.

Перехід від одного етапу формування ЄЕП до іншого здійснюють ті держави-учасниці, які виконали заходи, передбачені у попередньому етапі Комплексу основних заходів щодо формування Єдиного економічного простору.

Обсяг переваг, що надаються державами-учасницями одна одній, визначається угодами з формування ЄЕП, учасницями яких вони є. Неучасть або часткова участь будь-якої держави-учасниці в окремих напрямах розвитку інтеграції чи окремих інтеграційних заходах не повинна бути перешкодою для інших держав-учасниць у здійсненні зазначених напрямів розвитку інтеграції чи окремих інтеграційних заходів.

Більш пізні терміни приєднання будь-якої держави-учасниці до окремих напрямів розвитку інтеграції чи окремих інтеграційних заходів не змінюють її статусу учасниці ЄЕП.

Враховуючи різні ступені інтеграції держав-засновниць ЄЕП (Російська Федерація і Республіка Білорусь - Союзна держава, Російська Федерація, Республіка Білорусь та Республіка Казахстан - члени ЕврАзЕС), терміни можливого переходу до більш високих ступенів інтеграції визначаються кожною державою-учасницею самостійно.

Координація процесів формування ЄЕП здійснюється відповідними органами, які створюються на основі окремих міжнародних договорів. Структура органів формується з урахуванням рівнів інтеграції.

Органи ЄЕП створюються на основі поєднання міждержавних елементів і принципу передачі частини повноважень держав-учасниць єдиному регулюючому органу з поступовим підвищенням значущості останнього. Здійснення координації й управління формуванням ЄЕП на міждержавному рівні забезпечуватиметься Радою глав держав-учасниць (далі - РГД) [4, с.14].

Кількість голосів кожної держави-учасниці у рамках РГД розподіляється виходячи з принципу „одна держава - один голос”. Рішення РГД приймаються консенсусом. Держави-учасниці засновують єдиний регулюючий орган (Комісію), якому вони на основі міжнародних договорів делегують частину своїх повноважень. Його рішення є обов'язковими для виконання всіма державами-учасницями.

Комісія розпочинає своє функціонування з моменту введення спільного митного тарифу або єдиних правил конкуренції залежно від того, що вводиться раніше. У міру розвитку та поглиблення інтеграційних процесів повноваження єдиного регулюючого органу відповідно розширюються.

У Комісії рішення з усіх питань приймаються зваженим голосуванням. Кількість голосів кожної з держав-учасниць визначається з урахуванням її економічного потенціалу. Розподіл голосів і процедура голосування встановлюються на основі домовленості держав-учасниць.

Основними повноваженнями РГД є [4, с.15]:

- визначення перспектив подальшої інтеграції у рамках ЄЕП;

- контроль за виконанням Комплексу основних заходів з формування Єдиного економічного простору;

- забезпечення застосування і дотримання основних принципів та заходів, які приймаються для формування ЄЕП;

- вироблення торгово-економічної політики стосовно третіх країн;

- прийняття рішень про прийняття нових членів до ЄЕП;

- постановка завдань з уніфікації митно-тарифної і конкурентної політики держав-учасниць ЄЕП та розгляд доповідей Комісії;

- прийняття інших рішень з принципових питань функціонування ЄЕП.

Для забезпечення належного функціонування та розвитку ЄЕП Комісія у рамках своєї компетенції:

- забезпечує реалізацію цілей і завдань ЄЕП;

- приймає рішення і дає висновки з питань, пов'язаних з досягненням цілей та виконанням завдань ЄЕП;

- розробляє проекти нормативних правових актів, методичні матеріали та інші документи, необхідні для досягнення цілей і виконання завдань ЄЕП;

- здійснює інші повноваження.

Основними принципами функціонування ЄЕП є забезпечення свободи переміщення товарів, послуг, капіталу та робочої сили через кордони держав-учасниць.

Згідно з Концепцією формування ЄЕП, принцип вільного переміщення товарів передбачає усунення вилучень з режиму вільної торгівлі та зняття обмежень у торгівлі на основі уніфікації митних тарифів, формування єдиного митного тарифу, який встановлюватиметься на базі узгодженої методики, використання засобів нетарифного регулювання та інструментів регулювання торгівлі товарами з "третіми" країнами. Принцип забезпечення вільного руху послуг передбачає формування загальних правил і підходів для забезпечення вільного доступу на ринок послуг та їх постачальників у межах ЄЕП, а також здійснення узгодженої політики щодо доступу на ринки послуг "третіх" країн і постачальників послуг у межах ЄЕП. Принцип провадження єдиної політики в окремих галузях економіки передбачає укладення секторальних угод, які розроблятимуться на розвиток Угоди про формування Єдиного економічного простору. Переважну частину першочергових документів складають ті, що регулюватимуть процедури і правила переміщення товарів і послуг через митні кордони країн - учасниць ЄЕП. Зокрема, це [7]:

угода щодо визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митні кордони держав - учасниць ЄЕП;

угоди про прийняття єдиних правил визначення країни походження товарів з "третіх" країн і про порядок стягнення вивізного мита з товарів, які поставляються до "третіх" країн;

угода про єдині правила застосування митних квот;

угоди про спрощення порядку митного оформлення і митного контролю на внутрішніх кордонах, а також про єдині засади застосування інформаційних технологій при здійсненні митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через кордони держав - учасниць ЄЕП;

угоди про єдині умови транзиту територіями держав - учасниць ЄЕП, а також про єдиний порядок транзиту товарів з "третіх" країн (до "третіх" країн) митними територіями держав - учасниць ЄЕП;

протокол про митний контроль за реекспортом товарів, які походять з територій держав - учасниць ЄЕП і вивозяться до "третіх" країн;

угода щодо єдиних принципів регулювання діяльності природних монополій.

Наступним кроком у митно-тарифних відносинах повинна стати розробка основ митного законодавства країн - членів угруповання. На нашу думку, ЄЕП має можливість використовувати всі позитивні напрацювання у сфері нормативно-законодавчої бази СНД, яка стосується і загальних питань організації міжнародних перевезень, і їх галузевих особливостей. Зокрема, на 12-му засіданні координаційної транспортної ради (КТР) СНД, яке відбулося 16-17 листопада 2004 р. у Єревані, багато уваги приділялося питанням вироблення загальної транспортної політики, гармонізації законодавчих і підзаконних актів і механізмів їх реалізації. Конкретно йшлося про Угоду щодо введення міжнародного сертифіката із зважування вантажних транспортних засобів на територіях країн - учасниць КТР, Угоду про гармонізацію стандартів професійної компетентності спеціалістів, юридичних осіб та індивідуальних підприємців, які здійснюють міжнародні перевезення у рамках СНД, а також про питання доцільності прискорення розробки порядку та механізму поетапного скасування дозвільної системи вантажних перевезень, тощо. За даними Ради із залізничного транспорту країн СНД, у 2003 р. частка перевезень вантажів залізничним транспортом (вантажооборот) РФ (1668,9 млрд. ткм), України (225,3 млрд.), Казахстану (147,7 млрд.) і Білорусії (38,4 млрд. ткм), тобто держав майбутнього ЄЕП на території СНД, склала 97,84% залізничного вантажообороту всіх країн СНД (2126,2 млрд. ткм) [13].

Питання можливості одночасної інтеграції України у ЄЕП та у ЄС залишається проблемним як для фахівців, так і для суспільства. За деякими твердженнями, після розширення ЄС і створення ЄЕП наша держава виявиться географічно "затиснутою" не тільки між двома потужними ринками, але й між двома концепціями розвитку економіки і не зможе самостійно визначатися із своїм майбутнім. Однак, на нашу думку, ЄЕП і єдиний європейський ринок - це для України не взаємовиключний вибір, а можливість розвивати взаємовигідне співробітництво із своїми основними економічними партнерами, обсяги торгівлі з якими постійно зростають. Питання, врешті-решт, полягає не у перспективі поглинання України її сусідами, а в необхідності та здатності продовжувати прагматичне, взаємовигідне співробітництво з усіма партнерами. При цьому інтеграція має розглядатися не як мета, а як засіб забезпечення реалізації національних інтересів, у тому числі і в транзитній сфері.

Розділ 2. Аналіз переваг та недоліків економічної інтеграції України в ЄЕП

Інтеграція України з країнами ЄЕП може значно підвищити конкурентоспроможність українських товарів на світових ринках через реалізацію конкурентних переваг угрупування. Про підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств на ринках країн-членів ЄЕП свідчить стан зовнішньої торгівлі України у 2006р., де експорт до країн ЄЕП мав вирішальний характер за умов значного його скорочення до країн ЄС (табл. 2.1.).

Таблиця 2.1

Географічна структура зовнішньої торгівлі товарами України з країнами ЄЕП та ЄС у 2005-2006рр. [20]

	Експорт	Імпорт	Сальдо	ЗТО	Коефіцієнт покриття імпорту експортом
	2005	2006	2005	2006	2005	2006	2005	2006	2005	2006
Всього	32666,1	34286,8	28996,8	36141,1	3669,3	-1854,3	61662,9	70427,9	1,1	0,95
Країни ЄС (25)	9779,3	9209,2	9373,6	11873,9	405,7	-2664,7	19152,9	21083,1	1,04	0,8
Країни ЄЕП	7062,4	9055,8	12738,4	13969,7	-5676	-4913,9	19800,8	23025,5	0,5	0,6
Білорусь	550,8	892	538,1	939,9	12,7	-47,9	1088,9	1831,9	1,02	0,9
Казахстан	622,9	668	388,5	186,4	234,4	41,6	1011,4	854,4	1,6	3,6
Російська Федерація	5888,7	7495,8	11811,8	12843,4	-5923,1	-5347,6	17700,5	20339,2	0,49	0,58

Порівнюючи показники зовнішньої торгівлі України з країнами ЄС та ЄЕП слід зазначити, що в 2005р. спостерігалася тенденція до переорієнтації українського експорту з європейського напряму на ринки країн ЄЕП. В свою чергу це дало можливість покращити торгівельний баланс України з країнами ЄЕП і призвело до підвищення рівня зовнішньоторговельної безпеки України. Так, сальдо торговельного балансу України у торгівлі з ЄС у 2006 році зменшилось у 6,5 раз у відношенні до 2005р., а у торгівлі з країнами ЄЕП, за той же період, зменшилось на 15%. Коефіцієнт покриття імпорту експортом (граничне значення якого дорівнює 1) мав таку ж тенденцію. В 2006р. даний показник у торгівлі з ЄС становив 0,9 і зменшився на 0,2 у порівнянні з 2005р., з країнами ЄЕП 0,6 і зріс на 0,1. Зовнішньоторговельний оборот України зріс як у торгівлі з країнами ЄС, так і з країнами ЄЕП хоча темпи зростання значно різнились і становили відповідно 110% і 116% у відношенні до 2005р.

Особливо критична ситуація в 2006 р. для України мала місце у торгівлі продукцією машинобудування. Через падіння виробництва у галузі різко скоротилися обсяги українського експорту цієї продукції. На ринках країн ЄЕП експорт продукції машинобудування зріс з 1637,8 млн. дол. США за 9 міс. 2005 р., до 1985,6 млн. дол. США за 2006 р. Водночас на західноєвропейському векторі відбулося скорочення експорту цієї продукції з 1295,2 млн. дол. США в 2005 р. до 559,5 млн. дол. США у відповідному періоді 2006 р.

Отже, для забезпечення економічної безпеки, Україні необхідно приділяти особливу увагу країнам-членам ЄЕП, враховуючи те, що країни ЄС використовують українські ринки, насамперед, для нейтралізації кризових явищ у власних економіках [5]. Експортний потенціал України ефективно може реалізовуватися на ринках СНД, що вимагає від України виваженої інтеграційної політики.

На думку експертів, ЄЕП було створено, в першу чергу, для розбудови двосторонніх зв'язків між Україною та Росією. Отже, потрібно проаналізувати зовнішньоторговельні відносини між країнами як основний фактор інтеграції.

За 5 місяців 2007р. в українсько-російських торговельних відносинах зберігається тенденція останніх років - зростання обсягів торгівлі товарами. У торгівлі товарами Україна втратила позитивну тенденцію 2006 р. - зростання більш високими темпами українського експорту у порівнянні з російським імпортом. За 5 місяців 2007 р. експорт українських товарів до РФ в порівнянні з аналогічним періодом 2006р. зріс на 5,1%, а імпорт з РФ - 13,6% (відповідно в січні-травні 2006 р. ці показники становили 25,8% і 11,6%). В результаті негативне торгівельне сальдо за перші 5 місяців 2007 р. у порівнянні з відповідним періодом 2006 р. збільшилося на 5,1 млрд. дол. США (табл.2.2.).

Таблиця 2.2

Зовнішня торгівля товарами України з Росією за 5 місяців 2007р. у порівнянні з 5 місяцями 2006р. (млн. дол. США)

Розділ УКТ ЗЕД	січень-травень 2006 р.	січень-травень 2007 р.	5 міс. 2007 р. у відношенні до 5 міс. 2006 р., у %
	Експорт	Імпорт	Сальдо	Експорт	Імпорт	Сальдо	Експорт	Імпорт	Сальдо
І	196,8	13,7	183,1	44,0	24,4	19,6	22	177	10
ІІ	14,8	13,2	1,6	24,3	24,1	0,2	163	183	10
ІІІ	49,8	3,3	46,5	35,8	4,6	31,2	71	140	67
IV	249,9	121,8	128,1	212,1	134,0	78,1	84	110	60
V	119,6	2921,2	-2801,6	91,9	2993,7	-2901,8	76	102	103
VI	184,1	210,8	-26,7	214,7	279,6	-64,9	116	132	241
VII	79,8	166,1	-86,3	116,4	173,0	-56,6	145	104	65
VIII	0,4	1,2	-0,8	0,8	2,6	-1,8	170	219	249
IX	5,0	10,6	-5,6	7,5	23,3	-15,7	151	220	282
X	122,3	105,6	16,7	142,0	127,0	15	116	120	90
XI	25	38,5	-13,5	29,6	41,8	-12,2	118	108	90
XII	2,7	1,4	1,3	7,9	1,4	6,5	294	100	501
XIII	41,8	45,4	-3,6	49,8	68,7	-18,9	119	151	519
XIV	-	-	-	4,8	6,3	-1,5	145	20	-
XV	769,0	445,8	323,2	894,7	536,0	358,7	116	120	111
XVI	481,3	370,1	111,2	548,7	499,3	49,4	114	134	44
XVII	313,1	253,4	59,7	376,1	423,4	-47,3	120	166	-79
XVIII	17,0	30,2	-13,2	24,4	37,9	-13,5	143	125	102
XIX	-	-	-	7,1	25,2	-18,1	-	-	-
XX	23,4	8,5	14,9	27,7	17,0	10,7	118	204	70
XXI	0,005	0,5	-0,495	0,001	0,05	-0,049	26	12	11
ТПП	0,5	2,4	-1,9	1,9	4,6	-2,7	397	191	140
Різне	26,1	30,4	-4,3	-	-	-	-	-	-
Всього	2722,4	4794,1	-2071,7	2862,2	5448,0	-2585,8	105,13	113,64	124,8

Розраховано за даними Держкомстату України

Найбільш критична ситуація для України на російських ринках склалася у торгівлі продовольчими товарами. Якщо в січні-травні 2005 р. частка продуктів тваринного походження в товарному експорті України до РФ становила 7,9%, то у січні-травні 2007 р. вона дорівнювала лише 1,5%. Найбільших втрат Україна зазнала у торгівлі м'ясомолочними продуктами. Зокрема, поставки м'яса та субпродуктів на російський ринок з початку 2007 р. з України фактично припинилися, експорт молочної продукції значно скоротився (з 143,9 млн. дол. США до 42,8 млн. дол. США або в 3,4 рази). Хоча говорити про відмову РФ від українського імпорту цих товарів завдяки значному зростанню продукції власного виробництва малоймовірно. За даними Федеральної служби державної статистики РФ темпи зростання виробництва м'яса у першому півріччі 2007 р. становили лише 103,6%. При цьому слід враховувати, що в Росії у першому півріччі відбулося скороченні поголів'я ВРХ на 5,3% у порівнянні з аналогічною датою 2006 р. Виробництво молока в РФ в першому півріччі 2007 р. скоротилося на 0,3%. За даними експертів російського Центру соціальних досліджень та інновацій в першому півріччі 2007 р. на імпорт м'яса в РФ витрачено більше коштів, ніж виділено на рік по національному проекту підтримки агропромислового комплексу [17].

Значно скоротилися обсяги експорту жирів та олії (на 29%), готових харчових продуктів з м'яса (на 52,4%), цукру та кондитерських виробів з цукру (на 42,7%).

Негативні тенденції простежуються і в торгівлі товарами машинобудування. Порівняння темпів зростання експорту та імпорту цих товарів за 5 місяців 2007 р. з аналогічним періодом 2006 р. не на користь українських експортерів. Про це свідчить динаміка коефіцієнту покриття імпорту експортом по товарах машинобудування. Він зменшився з 1,24 до 0,99. Зокрема, по механічному та електричному обладнанню (розділ XVI УКТ ЗЕД) коефіцієнт покриття імпорту експортом за 5 місяців 2007 р. скоротився з 1,3 до 1,1, що мало наслідком зменшення позитивного сальдо на 61,8 млн. дол. США.

Майже третину (31,3%) українського товарного експорту до РФ становлять недорогоцінні метали. В умовах активного розвитку китайсько-російських відносин та посиленні загрози поступового витіснення українських виробників китайськими виробниками металопродукції з традиційних ринків збуту, незначне зменшення обсягів експорту чорних металів (на 6,1%) на російський ринок за перші 5 місяців 2007 р. вже можна розглядати як першу ознак перерозподілу російського ринку металів. Завдяки скасуванню США щодо України поправки Джексона-Веніка Україна змогла компенсувати втрати на російському ринку. За січень-травень 2007 р. темпи росту українського експорту чорних металів до США у порівнянні з відповідним періодом 2006 р. збільшилися в 2,1 рази.

Ці негативні тенденції для українських виробників на російському ринку свідчать про переорієнтацію значної його частини на продукцію країн ЄС, Бразилії, Аргентини, США та ін. За даними Федеральної служби державної статистики РФ у першому півріччі 2007 р. у зовнішньоторговельному обороті частка країни ЄС становила 52,1%, Китаю - 5,9%, України - 5,4%, відповідно в першому півріччі 2006 р. ці цифри становили 52,9%, 5,5% та 6,2% [7].

Однак найбільша проблема для україно-російських торговельних стосунків лишається монополія Росії щодо забезпечення потреби української економіки в енергоносіях, що є вирішальним чинником у посиленні загроз у енергетичній і економічній безпеці країни. За 5 місяців 2007 р. частка імпорту російських енергоносіїв в загальних обсягах імпорту енергоносіїв становила 54,3%. Для країн ЄС частка імпорту енергоносіїв з однієї країни (порогове значення) не повинна перевищувати 30% загальної їх потреби, оскільки є загроза економічного та політичного тиску країни-монопольного постачальника на країну-імпортера (січневі події 2007 р. є тому свідченням). При цьому слід відзначити, що у порівнянні з січнем-травнем 2006 р. цей показник суттєво знизився - на 14,3%. Однак, небажання українських виробників переходити на енергозберігаючі технології призводить до того, що негативне сальдо по енергоносіях (-2901,8 млн. дол. США) перевищує весь український товарний експорт (2862,2 млн. дол. США). Із 1 січня 2008 не було здійснене скасування російського експортного ПДВ на нафту, що поставляється в Україну, попри те, що відповідний закон російська Держдума прийняла ще в серпні. Формальна причина -- відсутність офіційних роз'яснень щодо нового механізму стягування ПДВ. Газпром, пославшись на відсутність необхідних технічних можливостей, наприкінці минулого року відмовлявся компенсувати поставки газу в разі непідписання нового контракту з Туркменістаном, попри дану ним раніше усну обіцянку покривати можливі перебої туркменських поставок [17].

Нещодавно була підписана угода про квоти на поставку українських труб малого діаметра до Росії на 2005 -- 2009 рр. Вона прямо суперечить умовам ЄЕП, причому навіть не тим, що концептуально не відповідає вільній торгівлі без вилучень і обмежень. Концепцією формування ЄЕП передбачена уніфікація «заходів нетарифного регулювання на основі норм і правил СОТ». Водночас квоти були надані не Україні як державі, а конкретним підприємствам, які входять до групи «Інтерпайп» (дещо пізніше кілька інших підприємств української трубної промисловості отримали свої квоти завдяки добровільним обмеженням свого експорту). Проблема в тому, що правила СОТ прямо забороняють подібне надання торгових преференцій окремим підприємствам, перешкоджаючи інтересам інших, оскільки таким чином штучно створюється нерівне конкурентне поле.

Двосторонні торговельні зв'язки стримує наявність митних тарифів між країнами, що зменшує конкурентоспроможність продукції на ринку країн-учасниць ЄЕП. У таблиці 2.3 представлені обмеження, що можуть бути анульовані в результаті створення ЄЕП.

Таблиця 2.3

Обмеження, що можуть бути скасовані після створення зони вільної торгівлі України з Росією

Групи товарів	Вид обмежень	Розмір	Чи буде скасоване
1	2	3	4
Експорт України
Цукор білий	Мито	206 дол. США / т	Так
Спирт етиловий і інший спирти денатуровані	Мито	2 євро за літр	Так
Горілка	Мито	2 євро за літр	Так
Сигарети	Мито	30 євро за 1000 шт.	Так
Плоский прокат із заліза, легованої або нелегованої сталі з цинковим або алюмінієво-цинковим покриттям	Антидемпінгове мито		Скасовано з 01.02.2004 р.
Імпорт в Україну
Нафта сира	Експортний ПДВ	20%	Можливо
Газ природний зріджений	Експортний ПДВ	20%	Можливо
Автомобілі	Квота	20826 шт.	Обговорюється
Сода харчова	Квота	2500 т	Так
Цемент	Квота	157500 т	Так

Політична підоснова перерахованих дій -- спроба тиску Росії на Україну. При цьому проглядає намір головного ініціатора проекту «ЄЕП» відмовитися від нових практичних кроків із його розвитку. Поки що не зовсім зрозуміла мотивація. Можна припустити, що тепер унаслідок євроінтеграційних намірів України стала однозначною неможливість і безперспективність створення митного союзу ЄЕП, що робить лібералізацію торгівлі в об'єднанні як економічно, так і політично невигідною для російського керівництва.

Проаналізує також динаміку прямих іноземних інвестицій в економіку України з боку країн-учасниць Єдиного економічного простору (див. дані таблиці 2.4.).

Таблиця 2.4

Прямі іноземні інвестиції в Україну з країн ЄЕП, млн. дол. США

Країна	Обсяги прямих інвестицій на кінець періоду
	2004р.	2005р.	2006
Білорусія	13,2	19,1	16,4
Казахстан	0,4	3,7	3,9
Росія	457,5	799,7	906,8
Всього з країн ЄЕП	471,1	822,5	927,1

Розраховано за даними держкомстат України

Інвестиції в економіку України з країн ЄЕП склали на кінець 2005 р. 822,5 млн. дол. США (7% від загального обсягу ПІІ). Основним інвестором є Росія на, яку припадає 97% всіх інвестицій з країн ЄЕП. Основними інвестиційно привабливими галузями для країн ЄЕП є [11]:

для Росії: обробна промисловість 174,6 млн. дол. США станом на 1 півріччя 2007 р. (189,5 на початку 2006 р. млн. дол. США), сільське господарство, мисливство та пов'язані з ни-ми послуги 16,2 млн. дол. США (15 млн. дол. США), оптова та роздрібна торгівля; торгівля транспортними засобами та послуги з ремонту 56,5 млн. дол. США (44,5 млн. дол. США), транспорт і зв'язок 75,9 млн. дол. США (71,4 млн. дол. США), фінансова діяльність 71,8 млн. дол. США (24,1 млн. дол. США)операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам 74,9 млн. дол. США (73,6 млн. дол. США), охорона та соціальна допомога 104,4 млн. дол. США (103,2 млн. дол. США), нерозподілені за видами економічної діяльності обсяги ПІІ 244,5 млн. дол. США (207,4 млн. дол. США);

для Білорусії: добувна промисловість 6,2 млн. дол. США (5,4 млн. дол. США), обробна промисловість 2,4 млн. дол. США (2,3 млн. дол. США), транспорт і зв'язок 2,2 млн. дол. США (2,2 млн. дол. США),охорона здоров'я та соціальна допомога 3,4 млн. дол. США (7,1 млн. дол. США);

для Казахстану: будівництво 3 млн. дол. США (3 млн. дол. США), обробна промисловість 0,6 млн. дол. США (0,5 млн. дол. США).

Процес формування ЄЕП, на рівні ЗВТ в країнах - учасницях стає одним з індикаторів ступеня готовності країн до вступу у СОТ. За умов створення ЗВТ в рамках ЄЕП можна спрогнозувати зростання зовнішньої торгівлі між Україною та іншими країнами-учасницями. Якщо реально ЗВТ не буде утворена, то в кінці 2008 р. Росія, а згодом і Казахстан, мають реальний шанс вступити до СОТ, що також призведе до більшої лібералізації зовнішньоторговельних відносин між країнами засновницями ЄЕП.

Участь України в ЄЕП дасть можливість швидше досягти економічних критеріїв вступу в ЄС, таким чином інтеграція на східному векторі одночасно прискорить інтеграцію на західному. Вигоди і втрати України від участі в ЄЕП наведені в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5 Переваги та недоліки участі України у ЄЕП

Переваги	Недоліки
1. Збільшення експорту до країн учасниць (найвідчутніший цей ефект буде в торгівлі з Росією, яка є найбільшим торгівельним партнером України). Передусім збільшиться експорт сільськогосподарської продукції, продуктів харчування та чорних металів, щодо яких у чинному режимі вільної торгівлі найбільше вилучень. 2. Зниження собівартості продукції українських експортерів завдяки здешевленню імпортованої сировини та збільшенню економії на масштабі внаслідок доступу на більший ринок. 3. Поглиблення конкуренції між виробниками з чотирьох країн сприятиме підвищенню ефективності української економіки. 4. Скасування митного контролю та митного оформлення вантажів між країнами-учасниками, забезпечить повну свободу руху послуг, капіталів і робочої сили. 5. Підвищення конкурентоспроможності українських товарів на світових ринках через реалізацію конкурентних переваг угрупування.	1. Існує ризик, що навіть після скасування імпортного та експортного мита у взаємній торгівлі країни провадитимуть чимало антидемпінгових і спеціальних розслідувань, які зводитимуть нанівець тарифну лібералізацію. 2. Відсутність згоди країн учасниць на перехід до українських митних тарифів. Значне посилення торговельних бар'єрів із країнами, які не є членами ЄЕП призведе до переорієнтації споживачів і виробників на імпорт товарів із країн об'єднання, де їх виробництво менш ефективне. 3. Існує великий ризик, що економічну політику в інтеграційному об'єднані формуватиме найвпливовіший учасник - Росія. 4. Недостатність існуючих коопераційних зв'язків між виробниками держав ЄЕП.

Теоретично, в разі активізації співпраці в інших напрямах існує ще й можливість виходу України з ЄЕП. Але в цьому з різних причин ніхто не зацікавлений. Серед не дуже помітних чинників цього роль СОТ (після того, як до неї вступлять країни-учасники ЄЕП). Адже правила цієї організації передбачають режим найбільшого сприяння, що означає, що будь-яка торгова преференція, яка надається будь-якому партнеру-учаснику СОТ, автоматично поширюється на всіх інших членів організації. Виняток із цього правила зроблено для учасників інтеграційних об'єднань. Тому ЄЕП залишиться зручним юридичним каркасом для надання чотирма його сторонами одна одній різних торгових пільг без формального порушення вимог СОТ.

Розділ 3. Напрями вдосконалення інтеграційних економічних процесів в межі ЄЕП

Одним з актуальних для України питань стосовно формування Єдиного економічного простору є вибір оптимальної форми інтеграції в ЄЕП. Така можливість передбачена Статтею 5 Угоди про формування Єдиного економічного простору: „ЄЕП формується поетапно, з урахуванням можливості різнорівневої і різношвидкісної інтеграції” [11]. Йдеться про альтернативу між формуванням зони вільної торгівлі або ж митного союзу як першої мети, над якою працює робоча група зі створення ЄЕП. Глибші форми інтеграції обговорюються, але залишаються питанням середньо- і довгострокової перспективи.

Росія категорично наполягає на митному союзі („повноцінна зона вільної торгівлі буде можливою тільки в рамках митного союзу”). Казахстан, як член ЄврАзЕС, вже перебуває у митному союзі з Росією. А Білорусі, за великим рахунком, все це байдуже.

Очевидно, вибір оптимального для України інтеграційного рішення в ЄЕП є непростим, неоднозначним: потрібно врахувати цілу низку внутрішніх і зовнішніх факторів. Оскільки це питання зберігає актуальність, його цікаво розглянути з урахуванням світового досвіду та зовнішньоекономічних інтересів України.

Вихідна позиція України. ЄЕП - організація, членами якої мають бути чотири держави. Незважаючи на це, дискусія, що розгорнулася в Україні навколо участі в інтеграційному об'єднанні, сфокусувалася на відносинах з Росією. Тому існує думка, що ЄЕП - це спосіб розбудови відносин України та Росії [2]. Виходячи з цього, розглянемо, чим мотивувалося підписання Президентом України документів про заснування ЄЕП.

Участь України в ЄЕП пояснюється, напевно, її прагненням поглибити співробітництво на пострадянському просторі. Ця взаємодія насамперед має набути форми повномасштабної зони вільної торгівлі без вилучень і обмежень. ЗВТ спрямована на досягнення таких цілей України:

скасування російського експортного мита і ПДВ на нафту й газ;

реалізація російських енергоносіїв Україні за внутрішньоросійськими цінами;

створення „єдиного енергетичного простору”, що передбачає формування стратегічних енергетичних запасів країн-учасниць;

отримання повнішого доступу на російський ринок через скасування торговельних бар'єрів;

скасування російських антидемпінгових заходів щодо українських товарів, імпортних квот на металопродукцію та деякі інші товарні групи;

зростання взаємної торгівлі країн - учасниць Угоди;

забезпечення вільного руху робочої сили між державами, скасування процедури реєстрації тощо.

Іншими словами, дві головні теми ЗВТ - це енергетика і російські квоти на українську продукцію. Хоча практично одразу стало зрозуміло, що Росія не піде на реалізацію газу й нафти Україні за внутрішніми цінами, й це питання відпало. За деякими іншими з перелічених позицій певних результатів уже вдалося добитися.

Що стосується причин, через які Україна збирається зупинитися на ЗВТ і не брати участь у МС, то основними з них є [19]:

збереження курсу на євроінтеграцію;

проблеми із вступом до СОТ, якщо буде оголошено про створення митного союзу ЄЕП;

митний союз передбачає створення наднаціонального регулюючого органу, що суперечить Конституції України.

Відтак для визначення оптимального формату інтеграції в ЄЕП з урахуванням заявлених національних інтересів України слід розглянути альтернативу між зоною вільної торгівлі та митним союзом у контексті кількох основних позицій, коротко описаних у.

Скасування митних бар'єрів. Теоретично створення ЗВТ ЄЕП „без вилучень та обмежень” має спрямовуватись на скасування російського експортного мита та ПДВ на енергоносії, призвести до повної ліквідації інших бар'єрів у взаємній торгівлі чотирьох країн та припинення антидемпінгових розслідувань. Це те, на чому наполягали представники нашої держави на переговорах з представниками інших країн - учасниць ЄЕП.

У світі не існує жодної повномасштабної ЗВТ, де не було б вилучень і обмежень, якщо тільки ця ЗВТ не є водночас митним союзом 1. Одночасно зі скасуванням ПДВ, з 1 жовтня 2006 року, Росія підвищила експортне мито на нафту до $87,9 за тонну (що в 2,8 раза більше, ніж на початку року), а з 1 грудня 2007 року - до $101/т., тобто вже зараз ефективно компенсувавши для себе майбутні недонадходження з ПДВ. Про реалізацію Україні енергоносіїв за внутрішньоросійськими цінами взагалі не йдеться. Українська сторона вважала, що Росія буде вимушена знизити ціни, оскільки Європейський Союз вимагає вирівняти внутрішні та зовнішні ціни на енергоносії для вступу до СОТ. Ця думка й нині іноді висловлюється. А те, що ЄС вже відмовився від своєї вимоги, залишилось непоміченим. Не акцентується увага й на тому, що Росія перейшла на стягнення ПДВ за принципом країни призначення не стільки завдяки зусиллям українських дипломатів, скільки йдучи назустріч твердим вимогам Євросоюзу (тоді як представлено все було як тріумф українсько-російської дружби та головний крок на шляху до ЗВТ [9]). Антидемпінг - ще одне проблемне питання, що не знаходить свого вирішення.

Росія - єдина держава, яка й досі не ратифікувала угоду про вільну торгівлю в СНД, підписану десять років тому, оскільки вільна торгівля завдасть відчутних втрат російському бюджету (до стрибка світових цін на нафту збитки оцінювалися у $800 - 1000 млн тільки на експорті енергоносіїв в Україну й до $7 млрд на рік у цілому по СНД). Тому позиція Росії зводиться до того, що ЗВТ створюватиметься на базі уніфікації митних правил і політики з тим, щоб ЄЕП у перспективі став єдиною митною територією. Повна ЗВТ неможлива без певної уніфікації митних правил ще й тому, що виникає проблема в торгівлі з третіми країнами: „Якщо країни - члени зони застосовують різні тарифи в торгівлі з третіми державами, з'являється можливість виходу на внутрішній ринок угруповання товарів з третіх країн через територію того члена угруповання, ставки мита якого стосовно нечленів угоди мінімальні” [15, с. 425]. Вся ця сукупність факторів означає, що Росія легко на ЗВТ не погодиться.

Але навіть якщо й погодиться, то це мало що дасть Україні. Класична ЗВТ справді передбачає ліквідацію мита - але не експортного, а імпортного. Всупереч побутуючій у нас думці, обов'язкова відмова від експортного мита не передбачена й правилами СОТ 2. Поки що Росія ніяких зобов'язань відносно мита на нафту й газ, які хвилюють Україну, на себе не брала, а з іншого боку, вже скасувала їх для Казахстану й Білорусі як країн - членів митного союзу ЄврАзЕС.

Із викладеного випливає: справді „повна” ЗВТ ЄЕП виявиться для України напівзаходом. Наша країна зможе одержати безперешкодний у частині тарифного регулювання й квот доступ на ринки трьох партнерів (і відкриє їм свій ринок), але не отримає ліквідацію мита на енергоносії. Єдиним способом досягти останньої мети є митний союз. Водночас методом стримування взаємної торгівлі Росії й України, як у випадку зони вільної торгівлі, так і в митному союзі, залишиться такий неопротекціоністський інструмент, як антидемпінгові розслідування. Їх можна буде винести за межі ЄЕП або завдяки політичному рішенню на вищому рівні (що малоймовірно), або на ще глибшій стадії інтеграції - у спільному ринку.

Є й пов'язані із МС проблеми для України. Насамперед, МС припускає впровадження єдиного мита стосовно третіх країн, внаслідок чого рівень захисту внутрішнього українського ринку за окремими товарними групами може виявитися меншим, ніж необхідно (це пов'язано і з правилами СОТ, див. нижче). І, по-друге, досить спірним питанням є конкуренція між виробниками країн-членів ЄЕП.

Конкуренція та промислова політика. Хоча інтеграція зазвичай ініціюється „згори”, на політичному рівні, її плоди пожинаються „внизу”, на рівні бізнесу і населення. В інтеграційному об'єднанні, з одного боку, формуються оптимальні умови для кооперації підприємств з країн-учасниць, а з іншого - може посилюватися конкуренція між ними. В ЄЕП можуть спостерігатися обидва ці явища. Так, на саміті в Астані обговорювалися перспективи інтеграції транспортних систем і створення єдиної ракетно-космічної корпорації, тобто початку побудови на базі ЄЕП єдиних виробничих комплексів. Водночас політолог В. Карасьов указує на явну недостатність існуючих коопераційних зв'язків між виробниками держав ЄЕП як на головну перешкоду практичному розвиткові угруповання. На його думку, виробнича кооперація на пострадянському просторі носить нерегулярний, одиничний характер, тому про можливості виробничої інтеграції, переходу до стадій спільного ринку й економічного союзу в ЄЕП говорити поки що рано. Умови для неї можуть створюватися еволюційним шляхом на стадіях ЗВТ і МС. Сьогодні ж компенсувати кволе кооперування підприємств може інвестиційна діяльність [9].

Не секрет, що певні українські галузі дуже привабливі для російського великого бізнесу, зацікавленого в простіших умовах доступу на український ринок та участі у приватизаційних процесах. Проблема для Росії полягає в тому, що найпривабливіші підприємства вже розподілені між українськими фінансово-промисловими групами, і поки що незрозуміло, яким чином ЄЕП зможе збалансувати ці бізнес-інтереси. Інший аспект інвестиційної діяльності пов'язаний із залученням капіталовкладень з розвинених країн. М. Азаров відзначав, що „наші торговельні партнери… активно цікавляться можливостями, що їх відкриває спільний ринок країн, економіки яких на тлі майже загальносвітової рецесії прогресують на 5 - 9 відсотків щорічно” [1]. Хоча пан Азаров використовує термін „спільний ринок”, світовий досвід свідчить, що країни, які інтегруються, домовляються про формування єдиного інвестиційного поля ще на стадії зони вільної торгівлі. Саме потенційне залучення іноземних інвестицій часто лежить в основі зон вільної торгівлі, які в такий спосіб полегшують не тільки переміщення товарів та послуг, але й залучення і рух капіталів. Отже, інвестиційний аспект міг би лягти в основу ЗВТ ЄЕП, хоча поки що акцент на цьому не робиться. За належної уваги до цього питання воно може стати для української сторони додатковим аргументом проти необхідності створення МС.

Друга основа відносин представників бізнесу - конкуренція. Тут нелегко провести чітку межу між ЗВТ і МС, хоча можна припустити, що в рамках ЗВТ конкуренція буде досить м'якою, а у форматі МС - жорсткою і агресивною. На цю думку наштовхує висновок І. Бураковського про створення МС у рамках ЄЕП: „Головна проблема - це конкуренція усередині об'єднання. Україні було б вигідно усунути подвійне оподатковування або симетричні податкові збори, якими обкладаються товари, вироблені в Росії. Йдеться насамперед про енергоносії. Якщо ці питання не розв'язати, то всередині ЄЕП економіки будуть несумісними. З одного боку - Росія з регульованою та дотаційною економікою за рахунок низьких цін на енергоносії, з іншого - Україна, яка таких переваг не має” [3, с. 158]. Тут вчений сам собі суперечить, оскільки вважає головною проблемою те, що в рамках МС не буде вирішено проблеми податків і мита, хоча якщо МС і буде створено, то в першу чергу саме для врегулювання цієї проблеми.

Інша проблема дешевих енергоносіїв - брак стимулювання інноваційної діяльності. Якщо українські експортери не одержать доступу до дешевого палива, то вони матимуть стимул поступово переходити на високотехнологічну продукцію, впроваджувати енергозберігаючі технології. Іншими словами, дешева для України нафта пов'язана з тактичним виграшем у собівартості, але й зі стратегічним програшем у технологіях та інноваційному розвиткові.

Конкуренція пов'язана не тільки з рівними умовами доступу виробників до ресурсів усередині об'єднання, але й з тим, що багато товарних груп виробляються як в Україні, так і в Росії, а тому конкурують на внутрішніх і зовнішніх ринках. Звідси - теза про малоймовірність потенційної доповнюваності національних економік на ринку ЄЕП, яка несприятливо впливає на його перспективи. Однак того ж про зміни умов конкуренції на зовнішніх ринках сказати не можна, оскільки створення ЄЕП прямо не змінює умови доступу виробників на світові ринки. Непрямий його вплив пов'язаний з перспективами тіснішої кооперації чотирьох країн, а також з вибудовуванням відносин держав четвірки з СОТ.

Відносини зі Світовою організацією торгівлі. „Формування і діяльність ЄЕП здійснюється з урахуванням норм і правил СОТ”- зазначено в Концепції ЄЕП. В документі також проголошується:

приєднання держав-учасниць до СОТ на узгоджених умовах;

утримання держави-учасниці, що вступила до СОТ раніше за інших, від висування вимог до інших держав-учасниць у рамках переговорів з приєднання до СОТ.

Трактуються ці положення досить неоднозначно. По-перше, палкі дискусії викликала теза про приєднання до СОТ на узгоджених умовах. Якщо ЄЕП буде ЗВТ, то умови не обов'язково повинні узгоджуватися. А коли ЄЕП стане МС, то цій „єдиній митній зоні” доведеться вступати до СОТ як єдиному цілому. Тоді ЄЕП доведеться заново погоджувати умови свого вступу до СОТ з членами Робочої групи, що практично перекреслить попередній переговорний процес і схилить чашу ваги на користь ЗВТ, а не МС. Білорусь, навпаки, хотіла б потрапити до СОТ разом з іншими учасниками ЄЕП, оскільки її індивідуальні переговори практично не просунулися з нульової позначки. Виходячи з цих міркувань, їй варто було б наполягати на МС. Тому на зустрічі в Астані О. Лукашенко порушував це питання, але, схоже, він і сам не до кінця розумів, чого хотів [13].

Суверенна євроінтеграція. „На запитання, чи завадить ЄЕП європейській інтеграції України, існує тільки одна категорична відповідь: так” [4, с.16]. Ця думка йде врозріз із заявою, що Україна братиме участь у діяльності ЄЕП у рамках, котрі зберігають її курс на євроінтеграцію. Парадокс у тому, що Україна могла б зберегти курс на євроінтеграцію та перспективу членства в ЄС, якби практично повністю відмовилася від участі в ЄЕП. Встигла стати широко відомою і думка колишнього заступника міністра закордонних справ України О. Чалого, що жодна країна не може витримати двох різноспрямованих інтеграцій. Виходячи з необхідності вибору одного з двох інтеграційних векторів, українські політики, схоже, поки що зупинилися на східному. Необхідність євроінтеграції як вступу в ЄС була замінена гаслом підвищення життєвого рівня населення до європейського незалежно від того, стане Україна в перспективі членом Євросоюзу чи ні.

Протилежна сторона - Європейський Союз - теж не палає великим бажанням бачити Україну у своїх рядах. Досі не вирішено жодного з проблемних питань, на яких наполягає Україна - угода з ЄС про асоціацію, вільна торгівля, спрощений візовий режим, статус держави з ринковою економікою, антидемпінгові заходи і квоти тощо. Тому нашій державі логічно не продовжувати наполягати на об'єктивно нездійсненних сьогодні цілях, а шукати нових можливостей взаємодії з ЄС з урахуванням участі України в інтеграційному проекті ЄЕП. Більше того, ЄЕП може не перешкодити, а допомогти тіснішому економічному співробітництву України з ЄС. Тут відзначимо, що основна ідея полягає в переході до митного союзу і навіть спільного ринку в ЄЕП, а потім є сенс виробити загальну з Росією, Білоруссю та Казахстаном позицію й будувати відносини з ЄС від імені ЄЕП як досить потужного і перспективного економічного об'єднання [17, с.51].

Справа в тім, що Євросоюз, як засвідчив досвід ЦЕФТА, більше зацікавлений у розвитку співробітництва з великими, стабільними, передбачуваними державами або об'єднаннями, які вже мають позитивний інтеграційний досвід. Подібна прагматизація підходу здатна залишити за дужками взаємні звинувачення і необґрунтовані декларації і України, і Європейського Союзу, що посприяє розвиткові їх взаємовигідних стосунків. „ЄЕП можна розглядати як своєрідну модифікацію ідеї „У Європу разом з Росією”. Очевидно, в перспективі країни ЄЕП підпишуть договір про Єдиний європейський економічний простір. У свою чергу, поступове відкриття ринків і адаптація до умов міжнародної конкуренції, проникнення іноземного капіталу впливатимуть і сприятимуть модернізації економік країн пострадянського простору” [14]. У цьому ключі М. Азаров вважає, що „Єдиний економічний простір, діючи на принципах захисту національних інтересів загальними зусиллями і засобами, може прискорити наближення сторін-учасниць до виконання Копенгагенських критеріїв членства в Європейському Союзі” [1].

Україна, прагнучи вступити до ЄС, автоматично погоджується на обмеження - в перспективі - суверенних повноважень національних органів влади, оскільки те, що члени ЄС втрачають частину свого суверенітету, - аксіома. Проте найважливішим аргументом проти ЄЕП було можливе обмеження українського суверенітету, що суперечить Конституції України. Особливе несприйняття викликав МС ЄЕП, оскільки його нормальна діяльність неможлива без існування органу з наднаціональними повноваженнями, що узгоджував би тарифну політику членів об'єднання. Ставлення України до цього органу поступово трансформувалося. Спочатку було принципове неприйняття перспективи наднаціонального регулювання, що вилилося у вилучення з документів з створення ЄЕП слова „наднаціональний”, потім квазіпринципова позиція переросла в обговорення порядку прийняття рішень цим органом (в основному у площині „у кого скільки голосів”), а тепер обговорюються варіанти назви цього органу, спрямовані на маскування його наднаціональної суті.