Економічні механізми міжнародного аутсорсингу

Проте, на погляд автора, при взаємному аутсорсингу слід було б мінімізувати ассиметрию між регламентованою і нерегламентованою складовими і вказувати в договорі аутсорсингу явні зобов'язання зі сторони, що працює з кінцевим покупцем (наприклад, за її об'ємом продажів, як це в певних випадках робиться при франчайзингу, де франчайзі можуть бути задані обсяги продажів товарів або послуг під торговою маркою франчайзера, або ж за обсягом закупівель готової продукції у виробника, як це могло б бути при виробничому аутсорсингу ). Це дозволило б зменшити дисбаланс між сторонами в угоді взаємного аутсорсингу і зробити відносини між ними більш прозорими. При цьому якщо в принципі можливо обмежити за погодженням сторін величину винагороди того учасника угоди, який працює з кінцевим споживачем при франчайзингу (шляхом обмеження його націнки або встановлення максимальної ціни, що в ряді випадків практикується в договорах франчайзингу, однак виглядає сумнівно з точки зору законодавства у сфері конкуренції), так як власник торгової марки має потужні важелі впливу на франчайзі, то при виробничому аутсорсингу така можливість відсутня саме з причини більшої сили ВТМ, який самостійно назначає ціни для кінцевих споживачів.

РОЗДІЛ 3. СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ АУТСОРСИНГУ В УКРАЇНІ

3.1 Сфера IT технологій як провідна галузь міжнародного аутсорсингу в Україні

Рис. 4. Ринок аутсорсингу в Україні по секторам, 2012 р. Exploring Ukraine IT Outsourcing Industry 2012 - [Електронний ресурс]

Міжнародний ринок аутсорсингу поділяється на два основних сегменти і перебуває в руслі вищенаведеної класифікації: аутсорсинг інтелектуальних послуг (обробка інформації; дослідження, розробка проектів, програмування) і промисловий аутсорсинг (виробництво й поставка комплектуючих виробів, підбір і управління персоналом, виконання деяких допоміжних функцій і операцій: облік, складування, ремонт і обслуговування устаткування, реклама, прибирання приміщень, логістика й ін.). На сьогодні у світі більшим є сегмент по наданню інтелектуальних послуг. Ця тенденція простежується й в Україні (рис. 4

Дослідження статистичних даних показує, що за останні три роки Україна, без сумніву, стала найбільш привабливою ціллю для аутсорсингу в Східній Європі. Будучи другою по кількості населення після Росії, а також завдяки радянській науковій спадщині і прагненню підприємців до успіху, країна може похвалитися найбільш швидко зростаючою індустрією розробки програмного забезпечення. Відповідно до останнього дослідження організації «Українська Hi-Tech ініціатива», найбільше зростання ринку ІТ аутсорсингу в Україні мало місце у 2004 - 2005 році, що було пов'язано із лібералізацією міжнародних економічних відносин та надання безвізового режиму в тому числі розвинутим країнам світу. Зростання об'єму ринку послуг було зафіксовано на рівні 51% у 2005 та 56% у 2006 році.

У 2008 році зростання призупинилось та об'єм ринку впав на 2-3% у зв'язку із світовою рецесією. Але вже у пост-кризовий 2009 ринок спромігся відіграти втрачені позиції та показав зростання на 25% Exploring Ukraine IT Outsourcing Industry 2012 . Для порівняння, за результатами дослідження компанії Zinnov Management Consulting, в 2009 році компанії з Індії й Китаю заробили на офшорному програмуванні $9,4 млрд. і $7,7 млрд. відповідно Дугінець Г.В. Особливості розвитку міжнародного аутсорсингу в Україні, 2010 р. .

У 2012 році ринок ІТ аутсорсингу оцінюється у $1.4 млрд. та крупні компанії аутсорсери прогнозують зростання в своїх компаніях на 2013 рік на рівні 40%. Але даний ринок знаходиться в глубокій тіні. Спроби уряда прийняти закони про пільги для виводу ринку з тіні поки заклали фундамент майбутнім можливим позитивним змінам, але не дали помітного ефекту Мишко С. Объем украинского IT ринку у 2013 році - $3.6 млрд //Forbes Украина, 2012 .

При цьому Україна тричі посідала перше місце серед країн Центральної й Східної Європи по ринковій вартості, кількості IТ-аутсорсингових організацій і числу фахівців, що працюють у цій області сервісу відповідно до досліджень Central and Eastern European IT Outsourcing, щорічно проведених у Великобританії. Перебуваючи в рейтингу 30 країн, найбільш підходящих для IT-підряду, Україна в черговий раз підтвердила свій статус у 2011 р. вигравши у номінації «Місце призначення для IT-аутсорсингу» у рамках саміту, що проходив у Мадриді, European Outsourcing Excellent Awards Тищенко О.М., Хаустова В.Є. Аутсорсинг як фактор ефективності підприємств будівельної галузі // Проблеми економіки №4, 2012.

Не останню роль у цьому зіграли високий рівень кваліфікації фахівців, конкурентоспроможні ціни, а також багаті резерви робочої сили й географічне положення країни. Так, у 2011 р. зростання індустрії аутсорсингу досягло близько 20-25% IТ-аутсорсинг в Украине: перспективы и надежды . Аналітики відзначають: низький рівень зарплат і високий рівень кваліфікації персоналу, на перший погляд, могли б стати основними факторами успіху для використання західним бізнесом українських компаній як партнерів при використанні міжнародного аутсорсингу, однак ряд факторів помітно пригальмовують розвиток України як аутсорсингового центру. Серед таких факторів виділяють достаток країн-конкурентів з аналогічними перевагами (висока кваліфікація персоналу при низькій оплаті) і більшу “розкрученість” деяких із них (наприклад, Індії). Крім того, експерти відзначають застарілу систему відтворення в Україні, у зв'язку з чим багато розробок у галузі аутсорсингу, які вже втілені на Заході, знайомі дуже обмеженій кількості українських фахівців.

Відповідно до дослідження консалтингової компанії Trestle Group у Західній Європі, серед країн, привабливих для розміщення аутсорсингових проектів, явно лідирує Індія - 70%, Східна Європа (без СНД) - 43%, Росія - 31%, Білорусь - 22%. При цьому Росія виконує 17% робіт від загального обсягу, що доводиться на Східну Європу, Білорусь - 12%. Україна входить до позиції “інші”, на яку припадає 10%. Якщо говорити про місце України на світовому ринку, то вона є малопомітним гравцем Пирець Н.М. Аутсорсинг як чинник сприяння міжнародній інтеграції України у світову економіку, 2010 .

На сьогодні в країні набереться лише з десяток компаній, що займаються розробкою програмних продуктів світового рівня. Українським аутсорсерам іноземні замовники довіряють лише чорнову роботу. Тобто найчастіше закордонні замовники прагнуть надавати для аутсорсингу не повний цикл розробки або виробничий аутсорсинг, а лише деякі його частини. При цьому слід зазначити, що ще 10 років тому всі лідер ІТ експорту були національними суб'єктами, але на сьогодні у топ-10 змогли потрапити лише ELEKS, Miratech та SoftServe, повний перелік топ-10 ІТ аутсорсингових компаній в Україні на рис.5.. Зараз знову вертається попит на аутстаффінг українських фахівців. При цій моделі аутсорсингу українські програмісти на відстані працюють на іноземні компанії. Окремому «програмісту» однаково, де знаходиться роботодавець, але для українського ринку в цілому це крок назад. Пріоритетом же номер один для вітчизняних компаній залишається виробнича модель аутсорсингу - тобто розробка готових програмних продуктів «під ключ».

Всі компанії-лідери, крім Samsung R & D, майже всі доходи отримують завдяки перепродажу людських ресурсів. Іншими словами, капіталізують розрив у вартості праці між Україною і Заходом. Незважаючи на те що бізнес поступово еволюціонує і вже декларуються успіхи у продажу складних сервісів і сервісів з високою доданою вартістю, в доходах топ-10 їх частка все ще незначна.

Але всі економічні показники свідчать про стрімкий розвиток, найвищої конкурентоспроможності та успішності галузі. Середні витрати на оплату праці працівника зросли з $ 600 до $ 1800 на місяць, капіталізація - з $ 15 млн до $ 185 млн, сукупна кількість персоналу в топ-10 збільшилася майже на порядок. Існуючі темпи розвитку індустрії і світова кон'юнктура, швидше за все, дозволять Україні розраховувати на те, щоб до 2018 р. реалізувати амбіції в $ 10 млрд річного IT-експорту. Це серйозний обсяг для держави, весь експорт якого в 2011 р. склав $ 88 млрд. Куцый В. Украина имеет все шансы превратиться из IT-колонии в метрополию // Forbes Украина, 2012- [Електронний ресурс] .

Рис.5. Топ-10 найкрупніших ІТ аутсорсингових компаній в Україні, 2012р. Куцый В. Украина имеет все шансы превратиться из IT-колонии в метрополию // Forbes Украина, 2012- [Електронний ресурс] -

3.2 Шляхи оптимізації застосування міжнародного аутсорсингу в Україні

Український аутсорсинг має потребу в маркетингу й рекламі, просуванні на міжнародному ринку, а крім того, підтримці з боку органів влади, який поки не спостерігається. Відсутність державної підтримки почасти викликана пасивністю самих гравців. Довгий час індустрія розвивалася за принципом «не заважають - і добре». Але зараз, коли індустрія виросла й консолідувалася, виникає безліч перешкод для подальшого розвитку: проблеми з імпортом дослідного обладнання для виконання дослідницьких проектів, відсутність рекламної підтримки країни на міжнародних ринках, відсутність технопарків з розвинутою інфраструктурою та зв'язками з навчальними закладами, системні проблеми підготовки кадрів українськими вузами.

Слід зазначити, що програми, розроблені в Україні, використовуються в інформаційних системах найкрупніших світових банків, у системі керування Boeing, у біллінгових системах провідних операторів зв'язку. При цьому, мало хто знає: розроблювач ПО відомий тільки замовнику. Але в Україні є компанії, які розробляють і просувають програми під власною торговельною маркою - GSC World (гри «Козаки», «С.Т.А.Л.К.Е.Р.»), «Террасофт» ( CRM-Системи), ELEKS Software (інформаційна система для медичних закладів Doctor Eleks, навігаційна програма Eleks Autonavigator), «Визиком» (електронні карти). Створення програмних продуктів - ризикований і витратний бізнес. У світі цим займаються венчурні фонди, які вкладають кошти одночасно у велику кількість «стар-тапів». Причому ймовірність комерційного успіху, як правило, складає близько 10% Дугінець Г.В. Особливості розвитку міжнародного аутсорсингу в Україні, 2010 р. .

На думку спеціалістів для стійкого розвитку експорту аутсорсингових послуг з України представляється доцільним впровадити наступні заходи:

1. Необхідність підвищення концентрації розробок інформаційних послуг. Аналіз наявного досвіду розробок програмного забезпечення для закордонних замовників виявляє слабкість промисловості: через недостачу кваліфікованих кадрів відсутні великі центри розробки програмного забезпечення. Для якісного стрибка галузь має потребу в більш високій концентрації трудових ресурсів і більш точному зосереджені на вузькоспеціалізованих галузевих нішах. З погляду замовників з розвинутих країн, у компанії-аутсорсера повинно працювати не менш 1 тис. чол.: менші, на їх думку, занадто залежать від одного замовлення й особливо піддані ризикам: наприклад, досить лишитися декількох ключових фахівців, і вони позбудуться свого головного «виробничого активу».

2. Необхідність вирішення кадрової проблеми. Недостача кваліфікованих кадрів - найважливіший бар'єр у формуванні центрів експортного аутсорсингу в Україні. Від експорту програмного забезпечення в найближчі роки чекають великого стрибка. Однак аутсорсингова бізнес-модель, яка, за прогнозами експертів, буде домінувати в секторі експорту ПО, поки зіштовхується із проблемою неможливості створення великих центрів розробок ПО на експорт, без чого великий бізнес не зробиш. У середніх індійських компаніях працевлаштовані до десяти тис. програмістів, у великих українських - кілька сотень.

Високо оцінюючи рівень базової університетської або технічної освіти, організатори бізнесу відзначають, що ВУЗи не забезпечують поглиблену підготовку в галузі інформаційних технологій, не готують аналітиків або програмістів для вузькоспеціалізованих напрямків ринку інформаційних технологій. Особливо сильний дефіцит спостерігається серед менеджерів проектів по розробці ПО, фахівців із продажів, які знайомі зі специфікою ринку.

3. Важливість ретельної підготовки організації експортної роботи. У процесі підготовки й реалізації експортного контракту досить важливий етап є взаємодії з підрядником. Великий довгостроковий контракт із клієнтом з іншої країни важко укласти й майже неможливо впроваджувати, не створивши відповідних умов для взаємодії. Зараз компанії, які займаються міжнародним аутсорсингом, не тільки відкривають офіси в країнах, на клієнтів з яких орієнтуються, але й на час здійснення проекту відправляють до замовника декілька своїх співробітників, щоб вони могли швидко перетворити його побажання в технічне завдання для програмістів.

Втім, для більшості українських компаній через їхній невеликий розмір відкрити офіс в іншій країні, а також займатися будь-якою іншою маркетинговою діяльністю, дуже проблематично.

Для того щоб краще організувати розвиток експорту аутсорсингових послуг з України доцільно розглянути можливості вітчизняних компаній у контексті визначення позитивних й негативних аспектів формування конкурентоспроможності України на ринку інформаційних технологій.

Західних споживачів українських інформаційних послуг умовно можна поділити на дві основні групи. Перша (до 60% обороту ринку) - це компанії із сектора інформаційних технологій: системні інтегратори й розроблювачі замовленого програмного забезпечення. Зіткнувшись із проблемою зниження прибутковості, вони шукають шляхи скорочення витрат. Як учасники ринку, вони добре інформовані про можливості різних країн, у тому числі України, не дуже вимогливі до формальних характеристик, таким як розвинута інфраструктура або доведений високий рівень якості процесу розробки і при виборі підрядників покладаються на власну думку й особистий досвід. Але в роботи з ними є очевидний мінус - низькі ціни, адже в основному західні компанії наймають українських фахівців як субпідрядників.

Друга група компаній - кінцеві споживачі, тобто підприємства з різних галузей, у тому числі пов'язаних з інформаційними технологіями, яких не задовольняють стандартні програмні продукти і які замовляють «вертикальні» рішення або доповнення, що автоматизують частину бізнесу (продажу, роботу із клієнтами й т.п.). У цьому сегменті ринку можна отримувати відносно більше високі доходи. Але, щоб залучити ці компанії, і країні в цілому, окремим компаніям потрібно прикласти більші зусилля, оскільки робота на великих замовників вимагає відповідних умов здійснення бізнесу, навичок і масштабів виробництва, певних маркетингових підходів. Не варто забувати, що індійські компанії, які нині панують на світовому ринку аутсорсингових послуг, почали розвиватися тільки після того, як західні гіганти стали відкривати в Індії свої центри й пред'явили світу потенціал країни, надав необхідні знання певної кількості фахівців, що призвело до вибухового зростання міжнародного аутсорсингу.

4. Важливість підвищення ролі держави. Від держави розроблювачі чекають не тільки розв'язання фундаментальних проблем освіти, але й багато чого іншого: зниження податкового тягаря, адекватних законів і працюючих механізмів венчурного інвестування. У свій час державний протекціонізм допоміг індійським компаніям увійти у світові лідери по розробці замовленого програмного забезпечення. В Україні треба перейняти індійський досвід та ініціювати законопроект про прийняття особливого податкового режиму для компаній, які діють на ринку інформаційних технологій. Його реалізація дозволить у короткостроковій перспективі збільшити обсяг «нової експортної галузі» у рази.

Судячи з міжнародного досвіду, у формуванні більш об'єктивного уявлення про країну самі підприємці грають не меншу роль, аніж державні структури. Існують два основних напрямки цієї роботи - «просування» країни на різного роду виставках і в засобах масової інформації, а також створення єдиного інформаційного простору, куди за підтримкою могли б звернутися як іноземні компанії, які бажають отримати консультацію на предмет розміщення замовлення в країні, так і вітчизняні фірми, які хотіли б працювати на експорт.

Було б також невірно стверджувати, що компанії можуть усунути адміністративні бар'єри без допомоги державних органів, хоча й тут більш консолідована позиція учасників галузі сприяє прискоренню процесу. Так, статистика інвестицій у розробку інформаційних технологій у світовій економіці показує, що держава - це другій за обсягами інвестор в інформаційні технології після фінансових інститутів, тому за рахунок держзамовлення вона може не тільки вирішити питання інформатизації держави й підвищення ефективності його діяльності, але й допомогти українським компаніям зробити крок на світовий ринок аутсорсингу Дугінець Г.В. Особливості розвитку міжнародного аутсорсингу в Україні, 2010 р. .

Отже роблячи висновок автор зазначає, що Україна має безперечні конкурентні переваги щодо розвитку міжнародного аутсорсингу, а саме:

· Вдале географічне розташування. Україна межує з великими ринками ЄС і Росії, що робить економічно привабливим розміщення в ній виробництв різноманітних товарів. Через країну пролягає П'ятий пан'європейський транспортний коридор (Венеція-Любляна-Будапешт-Ужгород-Львів-Київ). За оцінками міжнародних інвесторів, виробнича база в Україні скоротить час поставок (критично важливий елемент конкурентоспроможності) в середньому на 20 днів порівняно з країнами Східної Азії (нині поставки звідти відбуваються зазвичай морем, огинаючи всю Євразію).

• Порівняно якісна система освіти та науково-дослідницьких інститутів. Україна успадкувала з радянських часів розгалужену мережу шкіл та інститутів. Країна має потужний стартовий капітал за рівнем інженерних та інших технічних знань. Причому фахівці схильні до інновацій (багато провідних науковців Силіконової долини українці за походженням). Україна входить до п'ятірки лідерів світу за кількістю сертифікованих програмістів.

• Порівняно розвинена виробнича інфраструктура. Україна має достатньо розвинене машинобудування. Хоча воно у більшій мірі орієнтоване на важке машинобудування та потреби ВПК, переорієнтація та диверсифікація виробництв є легшим завданням, аніж розвиток галузі з нуля.

• Входження України до СОТ, ратифікація ЗВТ з країнами СНД та підготовка до підписання асоціації з ЄС та створення єдиної ЗВТ з країнами ЄС. Дані важливі угоди, що були підписані Україною та ще готуються до підписання підключають країну до інтенсивної світової торгівлі та усувають перешкоди у русі товарів та послуг у найбільш ємні світові ринки.

Все це забезпечує нашій країні величезний потенціал з освоєння світового ринку аутсорсингових послуг.

Але нині потенціал міжнародного аутсорсингу в Україні практично не реалізується. На шляху цього процесу існує низка фундаментальних перешкод, а саме:

* Невизначеність законодавчого регулювання аутсорсингу. Ринок міжнародного аутсорсингу, особливо на стадії його формування, потребує визначеності для інвесторів і замовників. Жодна з провідних світових компаній не зробить свій бізнес заручником ризиків. Бізнес передусім має отримати чіткі сигнали щодо майбутніх умов його роботи. Сюди відносяться проблеми з механізмами регулювання аутсорсингу, заплутаність та надмірність податкового обкладання сфери, де основним капіталом є робоча сила та інтелектуальна власність.

Ризики із дотримання авторських прав та інтелектуальної власності. Основним продуктом міжнародного аутсорсингу, що сприяє розвитку інноваційних галузей в державі є продукти інтелектуальної власності і замовники повинні бути впевнені у дотриманні авторських прав на їх продукти.

* Нерозвиненість інноваційної інфраструктури. Незважаючи на розвиненість науково-технічної бази, в Україні абсолютно відсутній зв'язок “ідея-продукт”. Країна практично не має потужних центрів інноваційної діяльності, які могли б підтримувати розвиток передових виробництв і послуг.

Усунення цих бар'єрів для розвитку ринку аутсорсингу в Україні дасть змогу нашій країні приєднатися до величезної глобальної галузі з широким вибором можливостей для різних спеціалізацій.

ВИСНОВКИ

Провівши дослідження автору вдалося досягнути поставленої мети роботи за допомогою вирішення визначених завдань. В результаті визначені теоретичні основи міжнародного аутсорсингу із розглядом еволюції, сутності, ролі, класифікації аутсорсингу разом із аналізом основних світових центрів аутсорсингу; визначені механізми та інструментарій функціонування аутсорсингу у міжнародних економічних відносинах; досліджена роль та перспективи міжнародного аутсорсингу для України на прикладі сфери ІТ технологій та надані рекомендації щодо покращення позиціонування України як центру міжнародного аутсорсингу у світі.

Аналіз теоретичних основ аутсорсингу дав автор змогу зробити висновок, що аутсорсинг часто називають феноменом ХХ ст., але практичне застосування основних ідей аутсорсингу мало місце разом із появою таких явищ як поділ праці, спеціалізації та кооперації. На даний момент, не зважаючи на те, що аутсорсинг є досить молодим поняттям, дане явище має дуже суттєвий вплив на сучасні механізми функціонування світової економіки. Узагальнюючі визначення багатьох спеціалістів, автор дає визначення аутсорсингу як виконання окремих функцій (виробничих, сервісних, інформаційних, фінансових, управлінських та ін. ) або бізнес процесів (організаційних, фінансово-економічних, виробничо-технологічних, маркетингових) зовнішньою організацією, що має необхідні для цього ресурси, на основі довгострокової угоди. В даний час аутсорсинг розглядається як сучасна методологія створення високоефективних і конкурентоспроможних організацій в умовах жорсткої конкуренції.

Аутсорсинг при все інтенсивнішому розвитку міжнародного та внутрішньодержавного поділу праці сприяє можливості спеціалізації певної компанії на видах діяльності, що представляють для неї найбільший інтерес та найбільше підходить для максимального використання тих конкурентних переваг певної компанії, що має у своєму розпорядженні окреме підприємство. Даний момент суттєво підвищує конкурентоспроможність компаній на внутрішній та міжнародній аренах, сприяє підвищенню якості та зменшення витрат на виробництво певного товару або наданні певної послуги, а також це дає змогу малим та середнім підприємствам певною мірою зменшувати залежність національної та світової економіки від діяльності монопольних та/або олігопольних компаній, у яких з'являється економічний інтерес переводити певні або більшість процесів на аутсорсинг для досягнення оптимізації витрат та підвищення власного прибутку.

На сьогодні Лідером з міжнародного аутсорсингу є Індія. На її частку припадає 80% доходів від аутсорсингу в усьому світі. Успіх індійських компаній в основному пояснюється грамотною політикою держави. Основними конкурентами Індії в сфері аутсорсингу є, насамперед, Китай, а також країни Південно-Східної Азії - Сінгапур, Філіппіни, Малайзія (завдяки їх розвиненій інфраструктурі і високотехнологічної культурі, забезпечує високу якість виконання замовлень), В'єтнам і Індонезія (завдяки більшій цінової привабливості ).

При дослідженні механізмів та інструментарію функціонування аутсорсингу у міжнародних економічних відносинах було встановлено, що застосування процесу аутсорсингу включає в себе певний алгоритм дій, першою з яких є визначення системної мети - загальна ціль функціонування суб'єкту на ринку, другим етапом є визначення та формулювання локальних цілей, після чого йде визначення сфери та функції діяльності аутсорсера і останнім етапом, виходячи з визначення цілей, сфери та функцій, є стратегічний вибір аутсорсера. Також автором було розглянуто ціновий інструментарій послуг аутсорсингу, що в цілому включає два механізми оплати послуг, за рахунок фіксованої плати у вигляді певної частки від вартості наданих послуг, або за допомогою надання аутсорсеру джерела гарантованого доходу.

Вирішивши остання завдання даної роботи щодо ролі та перспектив міжнародного аутсорсингу для України на основі сфери ІТ технологій як головної сфери міжнародного аутсорсингу в Україні, автор зробив висновок, що компанії з України ведуть досить активну діяльність на міжнародній арені. Україна показую дуже високі темпи зростання даної сфери економіки, які лише у кризовий 2008 році впали нижче 20%, але вже у 2009 році показали 25% зростання. На сьогодні ринок міжнародного аутсорсингу в сфері ІТ технологій в Україні оцінюється у 1.4 млрд. дол. та прогнозується 40% зростання у 2013 році. Але при наявності безперечних переваг України як світового центру міжнародного аутсорсингу, за рахунок наявності наукової інфраструктури, висококваліфікованих фахівців, членство у СОТ та ін., при дослідженні проблемних сторін даної галузі також було встановлено ряд нагальних потреб, вирішення яких дасть серйозний поштовх розвитку міжнародного аутсорсингу в Україні. Головними проблемами на даний момент є спеціалізація аутсорсерів на підтримку систем, а не на більш прибутковий вид діяльності як розробка програмного забезпечення, слабка підтримка державою галузі як в середині держави, так і на міжнародній арені, законодавче визначення послуг аутсорсингу, ризики із дотриманням авторського права та ін.

СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аникин Б.А., Рудая И.Л. Аутсорсинг и аутстаффинг: высокие технологии менеджмента // Навчальний посібник - М.: 2009

2. Владимирова И.Г., Дубинский А.В. Классификация стратегий развития автомобильных компаний в современном мире и перспективы отечественного автопрома // Менеджмент в России и за рубежом. 2005. № 1

3. Ансофф И. Стратегическое управление - М.: Экономика, 2009

4. Бравар Жан-Луи. Эффективный аутсорсинг : понимание, планирование и использование успешных аутсорсинговых отношений / Ж-Л. Бравар, Р. Морган ; пер. с англ. В.Денисов, - Д.: Баланс Бизнес Букс, 2007. С. ХХII (Введение)

5. Щербина М.В. Государственное регулирование экономической деятельности монополий в России

6. Дука Б. Аутсорсинг: критерии естественного отбора. Всероссийская конференция представителей малых предприятий 26 апреля 2005

7. Ашмянская И.С. Аутсорсинг как новый способ производства в глобальной экономике

8. Левчук К.О. Аутсорсинг в системі менеджменту підприємства - [Електронний ресурс]

9. Котлер Ф., Армстронг Г., Сондерс Дж., Вонг В. Основы маркетинга. СПб.: Издат. дом «Вильямс», 1998

10. Дугінець Г.В. Особливості розвитку міжнародного аутсорсингу в Україні, 2010 р.

11. Мишко С. Объем украинского IT ринку у 2013 році - $3.6 млрд //Forbes Украина, 2012

12. Тищенко О.М., Хаустова В.Є. Аутсорсинг як фактор ефективності підприємств будівельної галузі // Проблеми економіки №4, 2012

13. IТ-аутсорсинг в Украине: перспективы и надежды

14. Пирець Н.М. Аутсорсинг як чинник сприяння міжнародній інтеграції України у світову економіку, 2010

15. Куцый В. Украина имеет все шансы превратиться из IT-колонии в метрополию // Forbes Украина, 2012

16. Аморозо Б. О глобализации. Капитализм в XXI веке-Della globaliz- zazione / Пер. с англ. А.Г. Любавского. - Н. Новгород: Изд-во ННГУ, 2000.

17. Вайнштейн В. Российский аутсорсинг в зеркале мирового опыта

18. Добронравов А.Н. Субконтрактация и аутсорсинг //Финансовый менеджмент №3 / 2003

19. Балабанов В.С., Лясников Н.В., Шеметов В.В. Исследование систем управления: Учебное пособие. - М.: РАП, 2004.-124 с.

20. Гейтс Б. Бизнес со скоростью мысли. - М., 2001.

21. Гниденко И.Г. Соколовская С.А Информационные технологии в бизнесе. М., 2005г

22. Календжян С.О. Аутсорсинг и делегирование полномочий в деятельности компаний. М.,2003

23. Фукунари Кимура. Субподряд в работе малых и средних предприятий Японии // Международный банк реконструкции и развития / Всемирный банк. Первое издание - июнь 2001 г. Арт.№ 37192

24. J. Brian Heywood. The outsourcing dilemma. The search for competitiveness

25. Peter F. Drucker The practice of management, 2006

26. Adam Smith An inquiry into the Nature and Causes of the Wealth of Nations

27. Сastells M. The Rise of the Network Society

28. Michael Brown and Simon Minett Market study on industrial energy outsourcing // EBRD, Edinburg 2003

29. Singer P.W. Outsourcing War // Foreign Affairs March/April 2005

30. Asma Lateef Linking up with the global economy: A case study of the Bangalore software industry // International Institute for Labour Students. LO.

31. Exploring Ukraine IT Outsourcing Industry 2012

32. Gates B. Computing You Can Count., 2002.

33. Ladty M.C., Willcocks LP., Feeny D.E. IT Outsourcing: maximize flexibility and control //Harvard business review

34. Aude Lagorce Outsourcing To India Vs. China// Forbes - [Електронний ресурс].

Размещено на Allbest.ru