Трансформація модних тенденцій в журналі "Cosmopolitan"

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра журналістики

ДИПЛОМНА РОБОТА

ТРАНСФОРМАЦІЯ МОДНИХ ТЕНДЕНЦІЙ В ЖУРНАЛІ «COSMOPOLITAN»

Виконавець: Юша Вікторія

Керівник: Кулинич Олександа Іванівна

Київ 2015

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ГЛОБАЛІЗАЦІЯ І ГЛЯНЦЕВА ЖУРНАЛІСТИКА : ХАРАКТЕР ВЗАЄМОДІЇ

1.1 Поняття «глянц» та його перші прототипи

1.2 Еволюція сучасних глянцевих видань: соціальні ефекти, тематичне наповнення, класифікація

1.3 Глянцеві видання в епоху нових медіа

РОЗДІЛ ІІ. МОДИФІКАЦІЯ СТИЛІВ ЖИТТЯ У ВИДАННЯХ COSMOPOLITAN ВІД ЗАСНУВАННЯ І ДО СЬОГОДНІ

2.1 Роль особистості редактора в тематичному наповненні журналу: перехід від сімейного до літературного видання 1886-1905 роки

2.2 Причини та Наслідки політизації глянцевого видання за редакторства Чарльза Едварда Рассела

2.3 Суттєві зміни цінностей сучасної жінки на сторінках Cosmopolitan в порівнянні з першими виданнями, вплив журналу на молодь

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність теми полягає в тому, що глянцеві видання мають дуже багату історію, яка становить особливий інтерес для наукового дослідження. Американський журнал Cosmopolitan, один із «ветеранів» сучасної глянцевої журналістики, адже свою історію починає з 1886 року. Концепція перших жіночих журналів полягала в тому, що було наповнення (тематика видання, направлена на певну цільову аудиторію), та формальна сторона видання - оформлення, обкладинка журналу, реклама та ілюстрації. Сучасна концепція таких видань це: наповнення (мода, краса, кар'єра, статеві стосунки, націлена на молодих та незалежних жінок), та формальна сторона -- відверті обкладинки з популярними жінками, яскраві ілюстрації та реклама).

Для того, щоб проанализувати трансформацію модних тенденцій, тобто дослідити історію видання Cosmopolitan, слід проаналізувати праці науковців, які досліджували історію трансформації саме журналу Cosmopolitan, чи глянцевих видань загалом. Серед них: Л. Окольська, Н. Трошина, Є. Пронин, Б. Андерсон, A. Nourie, B. Nourie, А. Полонский, В. Буряковская, Ю.Солонина, М.Кагана, Е.Wilson.

Ці автори, в своїх працях вивчають явище глянцеві видань в цілому, описують наповнення та структуру, вплив на читацьку аудиторію та історичні етапи формування глянцю.

Історія американського Cosmopolitan досліджена не так ґрунтовно, але нею займалися також немало вчених та письменників. Деякі з них: Mintz S., Randy W.Roberts, J. Landers, D.Graham. Вони досліджували етапи розвитку саме американських видань, в тому числі і Cosmopolitan.

Виходячи з усього вище сказаного, актуальність даної дипломної роботи полягає в необхідності аналізу розвитку перших аналогів глянцевих видань та проаналізувати етапи розвитку самих журналів на прикладі Cosmopolitan.

Мета роботи полягає у дослідженні трансформації модних тенденцій у глянцевих журналах, як фактору формування жіночих пріоритетів, починаючи від перших видань і до сучасності.

Для досягнення поставленої мети нами було поставлено низку завдань:

- Визначити суть поняття «глянець» ;

- Визначити етапи формування модних видань, зрозуміти від чого вони взяли своє походження;

- Проаналізувати суть еволюції жіночих глянцевих видань в умовах глобалізації;

- На прикладі журналу Cosmopolitan прослідкувати всі етапи змін, які призвели до звичного нам глянцевого видання;

- Проаналізувати роль особистості власника видання та його редактора в тематичному наповненні журналу;

- Інвентаризувати, та продемонструвати, як суттєво змінилися жіночі пріоритети, орієнтуючись на журнальне наповнення минулих часів і сучасні видання.

Об'єкт: глянцеві видання.

Предмет: історія американського журналу Cosmopolitan.

Методи дослідження: під час написання дипломної роботи були використані такі методи як

- історичний (щоб відтворити ті часи, коли видавалися перші журнали);

- порівняльно - історичний (для прівняння обставин, які змушували видання суттєво трансформуватися з плином часу);

- біографічний (для розуміння того, на скільки роль особистості редактора впливала на наповнення журналу) ;

- метод спостереження ( щоб дослідити теоретичну базу);

- методи аналізу, синтезу та моделювання ( щоб формувати висновки дипломної роботи).

Наукова новизна отриманих результатів: ця тема неодноразово розглядалася американськими науковцями, попередньо було досліджено саме етапи розвитку «модних» тенденцій, як світового явища, та феномен їх трансформації до сучасних глянцевих видань. На пострадянському просторі тема дослідження саме американського видання Cosmopolitan досліджена не була. Тому результати даної наукової роботи будуть корисними для подальшого дослідження даної теми.

Практичне значення отриманих результатів: Висновки даної наукової роботи можуть використовуватися, як теоретична база у вивченні історії глянцевих видань. Дозволять визначити на скільки сильно змінився образ споживача, його пріоритети, опираючись на аналіз наповнення видань.

Структура та обсяг дипломної роботи: робота складається зі вступу, двох розділів, які мають по три підрозділи та висновки, загальний висновок і список використаних джерел.

РОЗДІЛ І. ГЛОБАЛІЗАЦІЯ І ГЛЯНЦЕВА ЖУРНАЛЫСТИКА : ХАРАКТЕР ВЗАЄМОДІЇ

1.1 Поняття «глянц» та його перші прототипи

«Глянець - сленговий вираз, що позначає періодичні журнали про моду, стиль життя, знаменитостей. Спосіб виразу полягає в тому, що:

по-перше, глянець - це скорочення від позначення особливого типографської якості друку, коли папір використовується тільки глянцевий, іноді додатково лакується або ламінується, друк здійснюється в 4 і більше фарб;

по-друге, глянець позначає особливий блиск, шик, саме таке життя (як часто здається критикам і читачам) малює ця преса.» [10, с. 58]

З моменту своєї появи до сьогодні, стандарти жіночої краси і особливості стилю жінки суттєво змінилися. Через те, що матеріалі такого типу -- це основні трансляторами модних новинок, протягом довгого часу, вони стають частиною історії костюму. Зовнішній вигляд і зміст публікацій про моду, у зв'язку з технічним прогресом і специфіки кожного історичного періоду неодноразово змінювалися з часом.

Складно позначити точні хронологічні рамки зародження глянсовою журналістики. Деякі дослідники вважають, що починати відлік слід з 1672 року, коли у Франції з'являючись перше видання про моду - «Галантний Меркурій» (Mercure Galant),[33] який представляв собою восьму частку аркуша, чи виходив обмеженим тиражем і вручну гравюри. Другі відзначають «Галерею мод» (Galeriedes modes) в 1778 році, яка вийшла напередодні Великої французької революції, і до цих пір вважається найвидатнішою історії моди XVIII століття. [34]

Історія глянцевих видань починається з їх прототипів, того, чим заміняли видання поки не придумали журнали. Існує багато версій щодо того, коли саме з'явилися перші прототипи. Деякі вчені стверджують, що це сталося ще до нашої ери, коли люди розфарбовували саморобні ляльки, диктуючи таким чином модні образи того часу. Але проаналізувавши певну літератури, мі вирішили сформулювати власні етапи розвитку жіночих видань, починаючи з шістнадцятого століття.

VXI століття За нашою класифікацією, першим кроком до майбутнього глянцевого журналу було, створення книг-рекомендацій для жінок і чоловіків, які стежать за модою, що з'явилися в кінці 16 століття в Іспанії. У них друкувалися поради для модниць, які пояснювали правила створення модного образу. Але п'ятсот років тому видання книги було справою довгим і важким, до моменту її виходу фасони безнадійно застарівали. Треба було придумати щось більш дешеве і оперативне. Даній період був лише малесеньким кроком, на шляху до великих змін.

XVII століття Наступний великий внесок, та значний крок до облегшення життя тогочасних модниць зробила Франція, поділивши XVII століття на дві частини.

1. У 1940-х, вони диктували моду завдяки восковим лялькам «пандори», надягаючи них модні на той час вбрання, і виставляли у вітрині паризького магазину. На великій Пандорі, розмір якої становив половину людського зросту, демонстрували парадні сукні, на які могли подивитися будь-які бажаючі, не залежно від статусу у суспільстві. Маленьку Пандору висотою в чверть росту людини вдягали у ранкове вбрання. Після демонстрації в Парижі, цей єталон стилю відправляли в інші європейські столиці. До цього дня, знамениті Пандори зберігаються в паризькому музеї Галіера (музей моди).

2.Наступна части великого внеску Франції у світ глянцю починається з 1672 року. В ці часи починає виходити французька світська хроніка, журнал зміст якого нагадував літературно-критичне видання, та мав назву «Mercure galant», що в перекладі на українську мову означає «Галантний Меркурій». Такий величезний крок був зроблений, як би це було не дивно, не в Парижу, а у Ліоні.

Дозвіл видання цього журналу був виданий самим королем Людовіком XIV. Він дозволив літератору, перспективному видавцеві та журналісту Жану займатися цією відповідальною справою.

Перші роки журнал виходив рідко, але з 1679 «Галантний Меркурій» почали випускати кожного місяця. У «Mercure galant» популярні на той час французькі художники, які передавали модні тенденції своїм читачам через намальовані власноруч картинки.

Рис. 1.1. Перші видання французького журналу «Mercure galant»

Структура видання. Унікальність такого видання було в тому, що вже в ті часи він мав розділ де:

- друкувалися новини світської хронічки;

- друкувалися новинки літератури, невеличкі новини про те, що коїлося у тогочасної верхівки суспільства.

- Не залишалися без уваги і модні новини та ілюстрації до них, їм також виділялося окреме місце у виданні.

Найбільш за все читачі полюбили розділ про світських людей. «У цьому журналі, публікувалися новинки літератури, велася літературна полеміка, розповідалося про світських подіях, а також друкувалися модні огляди, до яких додавалися картинки з описом моделей і зазначенням, коли і що слід носити, а іноді критикувалися ті чи інші нововведення.»

Розміри цього видання були зовсім невеличкими, якщо зрівнювати його з аркушем паперу, то це видання зайняло б лише його восьму частину.

Перший, довгоочікуваний номер видання, надрукував матеріал, який описував весілля принцеси Марії-Луїзи Орлеанської та її коханого короля Іспанії Карла II. На звичайному описі матеріал не закінчувався, до нього була намальована картинка, яка давала зрозуміти, який наряд був на принцесі. Дівчата, які читали це видання, могли роздивитися модніший весільний наряд того часу. Це була перша картинка, яка ілюструвала своїм читачам модні тенденції, зі сторінка першого модного видання. Строки видання цього журналу на жаль не відомі, адже до нас дійшло лише декілька номерів, по яким і можна зрозуміти те, що дане видання існувало.

Люди звикли до того, що є видання, в якому дуже зручно подивитися на всі новини світського життя, та модних вбрань. Така привілегія почала потроху входити в повсякденне життя населення, і до кінця сімнадцятого століття стала невід'ємною частиною населення.

XVII століття Завдяки такому прориву у попередньому столітті, вісімнадцяте в свою чергу подарувало нам перші, схожі на теперішні журнали про моду.

У 1776 році з'явився паризький Galerie des modes et costumes francais («Галерея мод і французькі костюми»). У 1785 році вийшов французький Cabinet des modes ou les modes nouvelles («Управління образами і останніми модами»), в 1779 - німецький Bertuch'sche Journal des Luxus und der Moden («Журнал розкоші та моди»), в 1786 - італійський Journal des dames et des modes en France («Женский журнал і моди Франції»), в 1794 році - англійська Gallery of Fashion («Галерея моди») Еккермана, в 1797 - французький Journal des Dames et des Modes («Женский журнал мод») і ін.

Спочатку журнали представляли собою окремі великі гравюри, розфарбовані аквареллю вручну, які супроводжувалися описом кожної модної деталі. Вважається, що жіноча журналістика виникла на сторінках міланського Journal des dames et des modes en France. У той же період відбулася демократизація моди, яка відтепер стала доступна всім верствам населення.

Такі журнали були лише картинками, на яких зображувалася мода, більше вони не несли ніякої інформативності. Але саме завдяки цьому мода стала доступна звичайному населенню, вони могли слідкувати за нею.

Зовнішній вигляд тогочасних видань був не таким яскравим та довершеним як зараз. На перших етапах свого існування, вони робилися із жовтого паперу, якій був шороховатий на дотик. Це вже коли пройшло не мало часу, та паперова діяльність почала стрімкий розвиток, журнали почали видавати у глянцевому формати.

ХІХ століття

Рис. 1.2. У 1892 році в США вийшов перший випуск журналу «Vogue»

З середини ХІХ ст. до журналів почали додавати викрійки, для пошиття модних нарядів. Завдяки збільшенню кількості індивідуальних швейних машин, а також прогресу в друкарській справі, який дозволив зменшити ціну на видання. Мода маленькими кроками завойовує все більше і більше прихильників, і починає потрапляти в маси.

1890 рік, став дуже значимим, адже в ньому в журналах починають з'являтися фотознімки, які поступово витісняють гравюри та акварелі.

В цей час співпрацювати починають кутюр'є з редакціями журналів. Наприклад, наряди від Уорта з'являються на сторінках знаменитого французького "Le Paravent Rouge" - журналі про моду і хорошому тоні.

La Mode. З 1829 року у Франції побачив світ журнал La Mode Емілії де Джірарді. Вся інформація в ньому подавалася в специфічному суспільно-філософському стилі. У журналі був літературний розділ, де в числі інших письменників публікували молодого Оноре де Бальзака. Зображення для видання створював знаменитий французький художник Поль Гаварни.

Godey's Lady's Book. Перше жіноче видання в його сучасному розумінні вийшло у Філадельфії в 1830 році і називалося Godey's Lady's Book. У журналі публікувалися вірші та оповідання сентиментально-повчального змісту, кольорові модні гравюри, викрійки і схеми для в'язання, поради з облаштування інтер'єру і вирощування квітів, ноти відомих пісень та ін. Журнал першим надрукував розповіді молодого Едгара По. На рисунку 2 ми можемо побачити, яким саме були перші видання цього журналу.

Godey's Lady's Book стало найпопулярнішим виданням в Америці. Головною причиною популярності видання, були розфарбовані власноруч додатки картинками модного на той час одягу. Саме за періодикою Godey's Lady's Book в на сьогоднішній день вивчається історія костюму епохи, в якій він виходив.

У 1840 році журнал першим з усіх видань надрукував на своїх сторінках 7 паперових ляльок, що поклало початок цілому модному напрямку. Godey's Lady's Book видавався до 1878 року.

La Mode illustrйe. У 1860 році з'явився один з найвідоміших французьких модних журналів La Mode illustrйe. За якістю виконаних у техніці гравюри ілюстрацій він перевершив всі існуючі європейські журнали. Журнал був популярний також за рахунок своєї цільової аудиторії - представників середнього класу. La Mode illustrйe став першим виданням для всієї родини. У ньому друкувалися жіночі романи, новинні замітки, літературні огляди, статті про мистецтво, ребуси, а також схеми з рукоділля та кольорові модні ілюстрації, в тому числі присвячені дитячим нарядам.

Harper's Bazaar. У листопаді 1867 року в Америці опублікували номер популярного нині видання Harper's Bazaar - найстарішого з нині існуючих журналів про моду. У виданні, яке виходило раз на тиждень, для читачок з вищого та середнього класу суспільства друкувалися зразки з моди Франції та Німеччини. З 1901 року журнал випускався один раз на місяць.

Завданням видання стало подання моди як вишуканого і витонченого світу. Щоб досягти мети, до роботи над журналом залучалися найвідоміші художники-ілюстратори, а пізніше і фотографи. На рисунку 2 ми бачимо обкладинку видання 1867 року, це саме, яке вийшло першим, та з якого зародилася історія видання.

Ladies 'Home Journal. У 1883 році в тій самій Америці вийшов журнал Ladies 'Home Journal, який спочатку був додатком до видання Tribune and Farmer. У журналі друкувалися статті про ведення домашнього господарства, виховання дітей, подорожі, а також розповіді, ігри та головоломки. Кожен номер містив розділи, присвячені модним і косметичним новинок. Ladies 'Home Journal до теперішнього часу є одним з найуспішніших американських журналів.

«Le Petit Echo de la Mode. У 1880 році у Франції почав видаватися щотижневий журнал, назву якого можна перекласти як «Маленьке відлуння моди». Мода була головною темою випусків - у виданні описувалися тенденції крою, кольору, тканини. Також видавець Шарль де Пенастер розробив декілька рубрик, які припали до смаку жінкам того часу: кулінарні рецепти, поради з виховання дітей, уроки крою та шиття, зразки любовних листів, музичні партитури, ігри, ребуси та ін.»

У 1887 році в журналі з'явилися програми «роман-серіал», з яких можна було скласти справжню книгу. До 1900 року тираж видання досяг 300 000 примірників. Головний редактор, баронеса де Шессі, доповнила журнал унікальними рубриками: «Хроніки гігієни», «Кохання хроніки», а також хронікою «Що хоче знати жінка», що стала першою спробою впровадження настроїв фемінізму в жіночу журналістику.

До середини 1930-х років у журналі з'явилися фотографії. Під час німецької окупації видання стало виходити один раз на місяць і скоротило обсяг до восьми сторінок, але при цьому не втратило актуальності. Після війни періодичність виходу номерів знову стала щотижневою. До 1950 року тираж видання зріс до 1,5 мільйонів екземплярів, але пізніше журнал почав втрачати популярність і в 1983 році закрився.

Cosmopolitan. У 1886 році в Нью-Йорку вийшов перший номер журналу для вищого суспільства Cosmopolitan. Спочатку його цільовою аудиторією були не тільки жінки: журнал під керівництвом Пауля Шліхта (Paul Schlicht) призначався для всієї родини, в ньому існували навіть дитячі сторінки. Жінкам призначалися окремі статті: Статті, які радили, як правильно доглядати за дітьми, та їх виховувати, як вести домашнє господарство, кулінарні рецепти та рекомендації щодо оформлення інтер'єру, а також статті про моду.

McCalls 'Magazine. У 1873 році в США з'явився журнал The Queen. У 1897 році його перейменували в McCalls 'Magazine - The Queen of Fashion (пізніше друга частина назви була усунена). Спочатку у виданні було всього 12 сторінок, але пізніше зміст доповнилося статтями про здоров'я, красу, подорожах. Журнал став успішним завдяки викрійками одягу, розробленим творцем журналу Джеймсом Маккола, які друкувалися до його смерті в 1884 році. Рисунок 2 ілюструє одне з перших видань даного журналу, по якому можна зробити висновки, яким не схожим на сучасний був журнал.

1888 року змінився власник видання. Новий редактор став використовувати кольорові ілюстрації, а також друкувати рецензії на літературні новинки. В Cosmopolitan того часу публікувалися твори Теодора Драйзера, Редьярда Кіплінга, Джека Лондона та ін. До початку ХХ століття вміст журналу зберігало вторинний варіант. У 1905 році Cosmopolitan викупив Вільям Рендольф Херст (William Randolph Hearst). Він зробив журнал літературним: у виданні стали публікувати розповіді Сомерсета Моема, Ернеста Хемінгуея, Вільяма Фолкнера та ін.

Коли на пост головного редактора прийшов Чарльз Едвард Рассел (Charles Edward Russell), журнал став політичним. До 1960-го років видання поступово почало втрачати популярність. Відродила журнал Хелен Герлі Браун (Helen Gurley Brown), яка прийшла на посаду головного редактора в 1965 році. Вона трансформувала видання у більш демократичне: змінила тон публікацій на більш м'який, помістила на сторінки видання теми моди, кар'єри, сексу, взаємин тощо. За її керівництвом, журнал став популярним не лише в США, а вийшов на міжнародну арену.

ХХ століття У 1932 році з'явився особливий формат видання «три в одному». Тепер журнал складався з трьох великих розділів - «Новини і читання», «Краса і стиль», «Домоведення». У такому форматі видання виходило до 1950 року. З 1949 по 1962 рік особливою рисою McCalls 'Magazine була колонка Елеонори Рузвельт, де вона відповідала на надіслані до редакції листи з питаннями. McCalls 'Magazine припинив існування у 2002 році.

Наступні жіночі журнали обмежувалися розважальним напрямком, а виховно-просвітницька функція почала поступово зникати. У XIX столітті виховно-освітню функцію заміняє освітня, оскільки в цьому столітті досі форма домашнього навчання. До кінця ХIX в. літературна частина цих журналів придбала соціальний відтінок, в них з'являються публікації на суспільні теми, пов'язані с сфер жіночої освіти і праці.

Примітно, що жіночі літературно-громадські журнали XIX століття користувалось широким попитом, модель видання, в якій розміщувалися літературні твори, залишилися найменш популярними. Цей факт теж можна вважати однією з причин сьогоднішнього відсутності інтелектуального жіночого глянцевого видання на ринку ЗМІ.

Основні рубрики і теми були обрані з урахуванням масового інтересу, концентрувалися навколо сфер життєдіяльності жінки: соціальної, сімейної, культурної, педагогічної, релігійної. Vogue. У 1892 році в США вийшов перший випуск журналу Vogue. Спочатку видання було щотижневим і складалося з 16 сторінок розміром в четверту частку листа. Журнал був красиво оформлений і якісно видрукуваний.

Vogue подавав новинки світської хроніки, новинках театру, концертів, писав про літературні новинки та виставки, і звісно не забував про моду. У журналі друкувалися якісні ілюстрації, публікувалися ескізи одягу, які часто відображали нові модні віяння.

Під час Першої світової війни пароплавне сполучення через Атлантику Було порушено, і припинилася доставка журналу Vogue в Європу. Тому в 1916 році Конде Наст приймає неймовірно сміливий крок для того часу - починається видавати Vogue в Лондоні, здійснюючи таким чином перехід глянцевого видання на міжнародний рівень. З цього моменту Vogue поступово завойовувати нові території, при цьому видання враховує культурну спадщину кожної країни і зберігає стиль. Уже в 1932 році обкладинку Vоgue прикрашає кольорова фотографія - для того це був революційний хід.

У XX столітті жіноча преса вже не носить суто розважальний характер, вона висвітлює те, що хвилює всіх - події Першої світової війни і Лютневої революції.

Наприкінці XX століття у зв'язку з розвитком поліграфічної техніки, просом на розважальні видання, в масову культуру приходить новий від друкованого видання - ілюстрований журнал. Він був потрібен для того, щоб ілюструвати найбільш барвисті фрагменти життя суспільства, але з часом почав приймати на себе все більше суспільних функцій. Сьогодні «ілюстровані журнали являють собою індустрію, яка виконує в культурі. [55]

У 1938 році L'Officiel друкує знімки, і можливо, тільки тоді справедливо починати становлення глянсовою журналістки. Ілюстрації зі сторінок глянцевих видань, а технології і якість печаті розвиваються. Тиражі, а разом з ними і товщина, починають відкриватися нові ізданія7. Боротьба з консерватизмом в середині XX століття, нові рухи за свободу і демократію відображені на обкладинках глянцевих журналів. друкують символів епохи - Мерлін Монро, Одрі Хепберн, Джін Шрімптон та інших, а журнал Cosmopolitan вперше друкує слово «секс».

Поступово починає змінюватися функція фотографії - обсяг тексту зменшуються, а фотографія стає окремою смисловою одиницею, займаючи цілу смугу, а іноді навіть розворот.

«Таким чином, глянцеві переносять практично всю смислове навантаження на фотографію, що стає головною тенденцією для індустрії глянцевих видань, не втрачає свою актуальність і донині День.» [31]

Коли в 1909 році Vogue придбав видавець Конде Наст (Condй Nast), модна спрямованість видання була ще більш посилена. 1916 року вийшла в світ нова, британська версія видання, а пізніше на чотири роки ще й французька.

«Дух бунтарства 1960-70-х років проникає на сторінки глянцевих зданій. На глянцевих обкладинках з'являються моделі з малюнками на обличчях у стилі хіпі, розвивається напрям «попізма», публікуються статті про психоідеолічну революцію, а головними світськими героями Енді Уорхол і його музи Твіггі і Еді Седжвік.»

У фотозйомках для глянцевих видань з'являється більше оголеної натури, а про секс вже говорять відкрито і без сорому. Але разом з тем кількість реклами, яка досягає критичної позначки в 70% от видання. У 1980-і - відбувається бум майбутніх топ-моделей, епоха диско і рейвов, саме в цьому час свою кар'єру починають Наомі Кемпбелл, Сінді Кроуфорд, Лінда Євангеліста та інші.

У 60-х також піднімається нова хвиля жіночих рухів, основи взаємовідносин жінок з сім'єю. У ЗМІ йшла активна полеміка з соціальних питань, в яку вступали і глянцеві журнали. Наприклад, жіноче глянцеве видання Cosmopolitan печатало фотографії оголених чоловіків, що провокувало скандал.

1.2 Еволюція сучасних глянцевих видань: соціальні ефекти, тематичне наповнення, класифікація

глянцевий журнал редактор тематичний

Справедливо зауважує Н.Н. Трошина, що «сучасні ЗМІ стали найсильнішим засобом впливу на суспільну та індивідуальну свідомість» [18, с. 5-13].

А Е. І. Пронін підтверджує цю думку словами про те, що «журналістам здається, що вони просто «продають новини», людям здається, що вони просто задовольняють свою цікавість. Але потім виявляється, що потік повідомлень підспудно і раптово змінив їх думки і поведінка і породив абсолютно нові форми соціальної практики, яких ніяк не очікували і самі журналісти.» [4, с. 5-8].

Основне завдання глянцевих журналів на початку 90-х років полягало в тому, щоб зачарувати і спокусити своїх читачів гламурної, спонукаючи жінок втілити в життя ту картинку благополучного життя, яку вони споживають. Ставка була зроблена на уяву - один з найбільш характерних інструментів усвідомлення дійсності. Але, що таке уява? Уява - це такий інтелектуально-чуттєвий процес, в якому одночасно відбувається й пізнання життєвої реальності, і її оформлення в конкретно-чуттєвий, сприйманий аудіальний і візуальний образ, наділений смислами і значеннями.[6, с. 33]

Французький історик-медієвіст Жак Ле Гофф вважає, що результатом процесу уяви є пізнання, подання, символізація і ідеологізація повсякденності. Для даної дипломної роботи умовивід Ж. Ле Гофф цікавий тим, що за його словами суспільство і людина пізнають повсякденність, потім формують образи цієї повсякденності у свідомості, а після оформляють образи в культурні знаки, які в підсумку стають символами певного способу життя або історичної епохи, наділяючи їх ідеологічним статусом. У той же час ЗМІ виступають і свого роду лабораторією по перевірці на міцність старих уявлень і вироблення нових стереотипів.[1, с. 48].

Безумовно, уява допомагає побудувати всередині свідомості картину світу, інтерпретувати світ так, як це роблять інші для взаємодії в культурі. За рахунок того, що глянцеві видання уникають серйозні теми і вибирають найбільш виграшні, «у читача створюється ілюзія про власної глянцевою життя». [14, с. 25]

Давно відомий соціальний ритуал щоденної покупки ранкової та вечірньої газети сьогодні лише перейшов на нову платформу - нові медіа. Принципова різниця полягає в тому, що процес споживання інформації на платформі нових медіа не має рамок - платформа знаходиться в процесі постійного оновлення, тому обсяг інформації безмежний, а зв'язок споживача та продукту безперервною. Крім цього, не можна не помітити сильну емоційну залежність людини від споживання інформації на платформі нових медіа.

Ознак, за якими видання може бути віднесено до групи глянцевих елітарних кілька:

Перший. Він у слові «глянцеві». Ці журнали виходять, як правило, раз в місяць, і вони набагато товщі, ніж щотижневі. Значить, читаються довго, часто переходять з рук у руки. Тому навіть з чисто практичних міркувань вони друкуються на більш щільному папері і мають міцну глянсову обкладинку, що, до речі, істотно впливає на їх ціну.

Другий. Стосується поняття «life style». Читаючи журнал «life style», людина отримує більш-менш повне уявлення про стиль життя тієї соціальної групи, до якої належить або хоче належати. Причому, отримує цю інформацію, що стосується різних сторін своїх відносин зі світом. Людина між рядків вбирає філософію, образ думок, способи комунікації і взагалі мова (в широкому сенсі слова), які притаманні цій соціальній групі.

Третій. Ознакою цих видань є висока поліграфічна якість. Ілюстрації в цих журналах являють собою яскравий приклад всіх інформативно-образотворчих і художньо-виражальних можливостей сучасного фотомистецтва. Це дуже важливо, адже купуючи журнал, читачі в першу чергу звернуть увагу на його барвистість, якість паперу і чіткість виконання друку.

Четвертий. Цей ознака плавно випливає з попереднього: глянцеві елітарні журнали не читають, а дивляться. Навколишнє середовище сучасної людини являє собою особливу візуальний простір, все тяжіє до наочності. А в глянцевих елітарних журналах це є домінуючою рисою, очевидно, що ця друкована продукція призначена для відпочинку. Такі журнали практично не розраховані на читання, вони захоплюють людину не своєю інформативною змістовністю, а яскравим образом, що символізує успіх, щастя, багатство.

П'ятий. Глянцевий елітарний журнал - це продукт масової культури, який розрахований на відпочинок читача, тому він повністю уникає серйозних тем, аполітичний і створює ілюзію вічного свята життя. Обираються найбільш виграшні теми, з поля зору видалені всі проблеми і труднощі, таким чином, у читача створюється ілюзія про власну «глянсової» життя.

Підсумовуючи вище складені пункти, можна говорити про те, що автори глянцевих елітарних журналів дають наполегливі рекомендації, про те, як треба жити: «Ми навчимо Вас, як досягти успіху», - обіцяють вони читачам. А за цією обіцянкою стоїть інша, більш значуща і об'ємне: «Ми розповімо вам, що таке успіх». Суть «глянсової» життєвої установки - принципова відсутність проблем, які не можна вирішити. Головне - позитивний і технологічний підхід плюс цілеспрямованість. При цьому увага приділяється не процесу внутрішніх змін, а життєвим зовнішнім обставинам, які і диктують підключення та застосування тієї чи іншої внутрішньої установки.

«Глянцеві, ілюстровані журнали відносяться до друкованих засобів масової інформації. Вони займають проміжне положення в медіа індустрії між газетами і книгами, що визначає їх специфіку. Вона полягає в тому, що спочатку, з моменту свого виникнення, журнали були покликані заповнити прогалину між газетами і «серйозними», «інтелектуальними» книгами. На сторінках журналів інформація розважального характеру (модні новинки, реклама товарів і послуг) чергується з матеріалами з історії, мистецтва, культурної спадщини, які за формою і змістом доступні масовому читачеві». [11 с. 14]

Повертаючись до прикладу масового споживання газет, Андерсон Б. зауважує, «..спостерігаючи точне повторення свого споживання газети своїми сусідами по метро, перукарні чи місця проживання, осіб постійно переконується в тому, що уявний світ зримо закорінений у повсякденному житті» [23, с. 38].

Той же принцип діє і на платформі нових медіа - найпримітивніше повторення одного і того ж дії відкладає в свідомості думку про те, що таке поведінка - норма.

Переходячи до контенту і самому поняттю глянцевих видань, потрібно відзначити їх особливий хронотоп. Глянець створює образи вічного і благополучного світу успішних людей і відбулися проектів («Cosmo - шлях до успіху!»).

Примітно, що успіх і високі тиражі видання Cosmopolitan обґрунтовані «жвавістю контенту, різноманітністю тим, якісними зображеннями, але головний принцип - протистояння актуальним соціальним проблемам, продається краще за всіх».[22, с. 247]

Вплив на читача має кілька меж - вербальне, візуальне й інтонаційна. [6, с. 34]

Глянцевий журнал визначає особливий тип свідомості, ціннісні домінанти якого такі поняття, як «престиж», «успіх», «гедонізм» і «гендер». Вони ж виступають в якості мотиваційно-цільових і світоглядних установок на елітарність як стилю життя. [11, с. 202]

Сьогоднішній глянцевий журнал - це видання, розраховане на певну читацьку аудиторію, основною метою якого є формування певного стилю життя у читача. Головна теза будь-якого «глянцю» - «навчимо досягати успіху». Тому глянцеві видання є відмінним провідником культури розкоші, за рахунок чого люксові бренди знаходять свого прямого покупця, а видання виступає посередником. Підтвердження цьому можна знайти, що люксові бренди досі вважають за краще розміщувати рекламу саме в друкованих глянцевих виданнях.

Життєва установка глянцю - принципова відсутність проблеми, яку не можна вирішити. При цьому увага зосереджена навколо зовнішніх обставин, процес внутрішніх змін має другорядне характер. Необхідно лише налаштуватися на позитивний лад і поставити певну внутрішню установку, щоб підлаштуватися під правильний стиль життя і влитися в нього.

Сьогоднішні глянцеві видання відносяться до категорії розважальних журналів, які відрізняються аполітичністю, барвистістю, простотою викладу інформації і великою кількістю рекламних матеріалів. Однак в ході дослідження буде встановлено факт того, що наприклад, чоловіче глянцеве видання Esquire з часом набуло політичну спрямованість, що є одним із сигналів про майбутні зміни глянцевих ЗМІ. Тим не менш, поки у більшості глянцевих видань однією з основних функцій залишається відволікаюча сила, що змушує людину абстрагуватися від серйозних соціальних проблем, які ежеднево висвітлюють інші ЗМІ. Таким чином, відбувається протистояння глянцю і всіх інших ЗМІ, а разом з цим і поділ на поліси всій сучасної масової культури [4, с. 22].

Тематичне наповнення. Тематики сучасних глянцевих видань дуже різноманітні, вони орієнтуються на різні групи читачів, інтереси, стиль життя, сімейний стан. Статті в сучасних глянцевих виданнях зазвичай присвячені конкретному колу тем: мода, дизайн, «шопінг», відпочинок, здоров'я,хобі, міжособистісні стосунки.[14, с. 105]

Як правило, найбільшим попитом користуються видання з участю відомих людей. Але останнім часом з розвитком нових медіа, відбуваються зміни у фокусі уваги і інтересах аудиторії глянцевих видань. Аніта Гиговская, президент видавничого дому Condй Nast Russia в інтерв'ю для глянцевого онлайн-видання Buro247 наводить яскравий приклад того, як змінюються тематики і тенденції глянцевих видань «вчора, сьогодні, завтра».

У 1999 році Vogue публікує на обкладинці фотографію бразильської супермоделі Жизель Бюндхен, яка стає символом «повернення сексуальних моделей» і закінчення ери «героїнового шику». Перше десятиліття ХХI століття ознаменувався польотом фантазії: блестящійгламур йде в парі з похмурими готичними образами. Помітно в інтелектуальній складовій глянцевих видань, причому вплив даної тенденції відбивається як на друкованих версіях, таки на онлайн-платформах. Під загрозою витіснення з ринку ЗМІ інтернет-сайтами та фешн-блогерами, друковані глянцеві видання намагаються походітьна арт-альбоми, які можна було б зберігати як вінілові пластинки.

Дану тенденцію відзначає Дерк Сауер, засновник Sanoma IndependentMedia. В інтерв'ю для нового глянцевого онлайн-ресурсу Buro247 медіаексперт абсолютно впевнений в тому, що «друковані ЗМІ; друк буде завжди, але начебто вінілових пластинок і книг.» [47]

В 70-і та 80-і головний редактор Vogue Грейс Мірабелла своїм увагою до реальним жінкам доводить тиражі Vogue майже до мільйони. «Але Анна Вінтур, нинішній головний редактор американського Vogue, бачила видання інакше, вона хотіла «мистецтва заради мистецтва», а точніше «краси, заради краси», і при цьому у неї не було меж між високою та низьким стилями, вона першою змішала кутюр з джинсами»[32]. Потім на обкладинках стали з'являтися зірки-це теж відповідь духу часу.

Швидше за все, індустрія «глянцю» з часом підемо від культу знаменитостей, тому що захоплення зірками поступово переходить в соціальні мережі, до того ж, видозмінюється стилістика модної фотографії. «Навмисна потворність і недбалість Террі Річардсона поступаються місце красивим, постановочних фотографій, кінематографічного світу, акторській грі в кадрі»[37].

Таким чином, можна зробити висновок, що відбуваються зміни в глянцевих виданнях залежать не тільки від зовнішніх факторів, але і від внутрішнього впливу, що виходить від редакторів і видавців, або всередині самої індустрії, яка безпосередньо пов'язана з масовою культурою і розрахована на відпочинок читача, оскільки створюють ілюзію вічного свята життя.

Класифікація. Вперше питання про жіночих глянцевих виданнях підняв Р. М. Ямпільської початку 90-х років. В основі його класифікації лежить ознак: тип видання (газета, журнал, дайджест,бюлетень), характер викладу, аудиторія, обсяг, формат. За характером викладу і типом аудиторії жіночі на елітарні, масово-популярні, літературно-художні. За обсягом на тонкі і товсті, а за форматом на журнали великого формату [22, с. 15-25].

Сьогодні можна говорити про схожих рисах. Проте прийнято вважати, що у глянцевих видань є чітке розділення за гендерною ознакою.

Для цілісного уявлення та виявлення стереотипів, розглянемо в цій главі класичну структуру кожної, і почнемо з глянцевих видань,призначених для жінок.

Жіночі глянцеві видання Є певна різниця між чоловічою і жіночою структурами ціннісних орієнтацій. Жінки, як правило, більш сконцентровані на цінності дому, родинного миру, здоров'я і благополуччя дітей, власного іміджу (моді, макіяж, прикраси). [14, с. 142]

Є поняття «три К», як одна з теорій, на якій будується контент для жіночої аудиторії. Ще в XIX столітті канцлер Німеччини Вільгельм II чітко окреслив сфери життя жінки - Kinder, Kirche, Kuche (Діти, Церква і Кухня). За тим же принципом «трьох К» побудована реклама в журналі Cosmopolitan - «кар'єра», «краса», «кавалери»[15, с. 201].

На думку багатьох авторів, жіночі глянцеві зарубіжні видання меншою мірою відбивають і більшою - конструюють реальність, орієнтуючись нерідко на патріархальні уявлення, ще не пішли зі світової культури [19, с. 34].

Традиційно зміст глянцевих видань має інформаційно - розважальний характер. Однак для всіх жіночих видань характерна ще одна загальна риса - драматизація життя.

Листи читачів, сповіді і визнання знаменитостей, колонки про відносини і психологію, - це привертає жіночу аудиторію, оскільки більшість жінок живуть емоціями, на відміну від чоловіків, які частіше віддають перевагу розуму. [6, с. 34]

Чоловічі глянцеві видання Переходячи до чоловічим глянцевим виданням справедливо буде зауважити, що на ринку ЗМІ досі немає жодного жіночого глянцевого видання, аналога Esquire.

Розглянемо детальніше відміну від жіночих. У таких виданнях, як Playboy, Maxim,men's Health і т. п. контент містить поради для спілкування і знайомства з жінками, новини про технічні новинки, нових автомобілів, розділ про моду або одязі. Словом, все назване виглядає, як прототип будь-якого Elle, Marie Claire, Cosmopolitan, тільки для чоловіків. У таких виданнях також величезна частина, відведена для реклами та нав'язуванню певних переваг, стилю життя та поведінки.

Примітно, що чоловічому глянцевому журналу можна знайти ідеальну пару у вигляді аналогічного жіночого.

Так в парах існують Vogue і GQ (як на рисунку 4 та 5), Port і SNC, men's Health women's Health.

Як правило, ці «парні» видання вживаються в одному видавничому домі, мають схожу концепцію аудиторію й однакове керівництво.

1.3 Глянцеві видання в епоху нових медіа

Сьогодні глянцеві видання існують на самих різних платформах - традиційні друковані, які виходять щомісяця або щотижня розробляють онлайн-версії, айпад-версії, мобільні версії своїх друкованих видань. Причому, онлайн-видання того чи іншого медиабренду може існувати як окрема одиниця, або як додаток до друкованого видання, або представляти контент друкованого видання онлайн у електронному вигляді за додаткову плату.

Активно з'являються і нові глянцеві медіапроекти в онлайн-середовищі, які не прив'язані до друкованого бренду і самостійно розробляють новий медиабренд. Є тенденція до того, що такі видання починають свій бізнес як незалежні блоги про моду - фешн-блоги. При успішному розвитку блоги трансформуються в ЗМІ, якщо сайт або сторінка в соціальних мережах щодня збирає по три тисячі відвідувачів.

Фешн-блогери Якщо трохи озирнутися в минуле, то абсолютно ясно, що спочатку фешн- блогінг не був частиною медіабізнесу. Так у середині 2000-х, Сьюзі Лау, Таві Гевінсон, Скотт Шуман і деякі інші блогери з'явилися в мережі і були помічені. Ці блогери писали цікаві тексти, створювали неабиякі образи, володіли відмінним смаком і бездоганними знаннями про моду. «З часом, вони «виросли» , хтось перекваліфікувався на редактора, як Сьюзі Лау, а хтось запустив свій онлайн-проект, як Скотт Шуман (The Sartorialist)»[43] і Таві Гевінсон «(Rookie Magazine)» [43].

«Їх місця на майданчику фешн-блогінгу зайняли досить пересічні і схожі один на одного блогери на чолі з Брайаном Боєм.

Виникає питання: яким чином немислиму кількість однотипних блогерів зуміли зайняти цілу нішу, завоювати величезну аудиторію і любов рекламодавців?»[32]

На початку 2000-х років зародилася блогосфера, і через пару років після цього, сторінки особистих щоденників поступово почали переростати в щось більше. В той переломний момент, на хвилі переходу від liveinternet до livejournal, tumblr і т. п. тямущі дівчинки, начебто Кензы Зойтен зрозуміли, що їх час настав. Але оскільки таких розумних дівчаток виявилося досить багато, то тут вже спрацювала схема - «більше - краще».

Тому, наприклад, Кенза Зойтен кожні півгодини оновлювала свій блог, і таким чином її сторінка завжди трималася на першому місці сайту, де був зареєстрований її блог. Саме тоді, інтернет-серфер (випадковий користувач Інтернету), який потрапляв на сайт, бачив в першу чергу саме її фешн-блог.

У 90% випадків такий новий користувач робив клік, щоб переглянути сторінки, що зробив сьогодні Кензу Зойтен знаменитістю в Швеції, і до того ж, за рахунок цього дівчина зуміла запустити власний бренд одягу.

Примітно, що розширення бізнесу при успішному розвитку фешн- блогу сьогодні переросло в предмет для вивчення. «Так, в Гарварді для курсу з ведення маркетингу «люксових» брендів, був заснований курс для вивчення кейсів рекламної кампанії Stella McCartney, Jimmy Choo і К'яри Ферраньи».[43]

Остання є однією з найбільш затребуваних фешн-блогерів у світі, яка також запустила лінію одяг під своїм ім'ям, і на сьогодні, в її команду входить 16 осіб, які розвивають бренд «The Blonde Salad, раніше представляв назву блогу, на глобальному рівні». [41]

«Цікаво й інше - наскільки стрімко блогери увірвалися в життя глянцю, (в тому числі друкованого) і світ моди. Сьогодні порівняно з початком 2000-х років, досить важко стати популярним фешн-блогером - ніша переповнена і ось-ось піде на спад. Але поки тренд блогінгу тримається на піку, соціум стежить за сайтами, соціальними мережами та іншими обліковими записами фешн-блогерів, як за альтернативними ЗМІ і природно, зазнає впливу з їхнього боку.» [29, с. 6]

Розуміючи всю серйозність займаного фешн-блогерами положення, глянцеві видання тактовно публікує на своїх сторінках інтерв'ю з фешн-блогерами, і навіть виділяє їм постійну рубрику і майданчик для розвитку - street style (вулична мода), мета якої (в ідеалі) показати нерекламну моду і самовиразитися.

Але разом з тим, як соціальний тренд, street style продовжує надавати вплив на зміщення платформ всередині індустрії - переміщенню ідей з вулиці у високу моду.

Нормально й те, що як правило, у фешн-блогерів більше передплатників у Instagram, ніж наприклад, у офіційного аккаунта британського Vogue (@britishv ogue - 556 тисяч передплатників).

І навіть у таких альтернативних глянцевих онлайн-видань, як Buro24/7 (@buro247ru) усього 165 тисяч передплатників, а у The Satorialist (@thesartorialist), 464 тисяч передплатників.

Такі показники можна визначити, як низькі порівняно з знаменитими фешн-блогерами, як Кьяра Ферраньи і Ніколь Ворн, кількість передплатників яких перевищує мільйон.

Дана тенденція також досить просто пояснити за допомоги раніше згаданих закономірностей в тематиках глянцевих видань. Оскільки тема популярних людей найбільш затребувана в «глянці», відповідно більше уваги зосереджено на медиаресурсі про життя однієї знаменитості.

Цим же пояснюється феномен соціальної мережі Instagram - люди люблять стежити за своїми друзями і знайомими, вони зацікавлені в подіях з особистого життя та історії однієї людини набагато більше, ніж в новинах «про всяку всячину».

Далекоглядний фешн-блогер не відмовляється від застарілої ідеї особистого щоденника, продовжуючи супроводжувати нотатки про правила стилю і своїх переваги в моді, розповідями про себе і своє особисте життя. Такезалучення аудиторії створює ефект причетності до життя незнайомої людини - читач поділяє переживання, ідеї і події з життя автора, що стирає деяку межу між ними.

Хештег. Про хештег можна говорити, як про окремий інструмент сили для просування чого завгодно. Люди придумують своєрідний слоган, по якому другий, третій і четвертий «передає далі». У самому хештезі і його використанні є якийсь елемент гри і творчого процесу -придумуєш слово, потім друге, з'єднуєш їх у словосполучення чи цілу фразу і чекаєш, коли твій твір почне працювати на тебе ж.

Таким чином, хештег - своєрідний вектор для діалогу з аудиторією, який впорядковує розмова користувачів один з одним. Такий спосіб комунікації можна зарахувати до мікроблогінгу. Адже спочатку хештеги отримали широке поширення, завдяки соціальній мережі Twitter.

На сьогоднішній день хештеги впорядковують більшість соціальних платформ, а їх використання для просування в Інтернеті розвивається з кожним роком. Вперше їх почали використовувати в 2000 році в мережах Internet Relay Chat (IRC) для формування та пошуку тематичних груп в чатах. І тільки сім років потому, хештеги з'являються в Twitter, А в 2013 році фейсбук офіційно запускає використання хештегов у своїй соціальній мережі: «З допомогою хештегов Facebook планує дозволити користувачам відзначати, групувати і знаходити повідомлення на одну тему. Соціальна мережа збільшить час, що проводиться онлайн, і, як наслідок, забезпечить більше переглядів реклами». [45]

 Такий був початковий план Марка Цукерберга, але треба визнати, що він провалився, оскільки фейсбук призначений для більш особистого використання та комунікації з обмеженим колом осіб, на відміну від концепції Twitter і Instagram - поділиться думками і фото з усім світом. Примітно, що десятью найпопулярнішими хештегом є:#love, #instagood, #me, #tbt, #cute, #follow, #followme, #photooftheday, #happy, #tagsforlikes.

«Фото з перерахованими хештегом у всьому світі опублікувало 865,627,083 людина (їх також продовжують публікувати прямо зараз) і в середньому кожне фото з хештегом набирає від 1 тисячі до 117 лайків.»[46]

Якщо ж говорити про спектр можливостей, який представляє Instagram і хештег, то сьогодні з їх допомогою можна знайти, дізнатися, купити, продати, надихнутися і навіть провести рекламну кампанію.

Так, наприклад, зовсім недавно з'явилася нова тенденція - світові бренди почали шукати моделей для своїх рекламних кампанією за допомогою Instagram, що виявилося набагато зручніше і бюджетнішими, ніж виснажливі живі кастинги.

Першовідкривачем нового формату пошуку моделей стала компанія Levi's, яка оголосила про своебразной онлайн-кастингу: «...фотографія для кастингу повинна бути завантажена через додаток Instagram і повинна супроводжуватися хештегом #iamlevis. Будь-який бажаючий може відправити на кастинг як свою фотографію, так і фотографію своїх знайомих. Переможець конкурсу стане обличчям рекламної кампанії Levi's в 2012 році».[50]

Серед недавніх прикладів такого пошуку можна назвати і компанію ASOS, яка шукала моделей розміру «плюс» через Instagram, за допомогою хештега #MakeMeACurveModel. Переможниця отримала контракт з агентством «Models 1, і знялася у фотосесії для лінійки ASOS Curve, а також отримала подарункові сертифікати ASOS на 500 фунтів стерлінгів 100.»[51]

Один з найбільш обговорюваних кастингів у соціальній мережі влаштував відомий дизайнер Марк Джейкобс, який шукав свіжі обличчя для нової рекламної кампанії Marc by Marc Jacobs: «Завдяки хештегом #CastMeMarc 30 молодих людей з Австралії, Південної Кореї і навіть Росії отримали квиток в Нью-Йорк на справжній кастинг101». [39]

Нарешті, навіть самі моделі, як наприклад, Кара Делевінь, шукають для своїх капсульних колекцій людей за допомогою «Instagram і хештега# CaraD4DKNY і #CaraWantsYou. Серед безлічі бажаючих Делевінь вибрала шістьох.»[52]

Розглянувши чотири приклади подібного пошуку висхідних зірок за допомогою соціальної мережі, стало ясно, що для даної тенденції важливу роль грають хештеги, дух суперництва, мотивація авторитетної особи або ім'я великої компанії, які пропонують великі можливості при самих простих умовах. Здавалося б, така тенденція повинна перешкодити кар'єрі вже відбулися моделей, але і вони зуміли підлаштуватися під нові умови ринку, почавши влаштовувати власні кастинги для своїх колекцій. Єдиний, хто залишається в програші в сформованих обставин - модельні агентства, однак, вони також напевно зі часом знайдуть спосіб винести користь з нового соціального тренда.

Сьогоднішні соціальний тренди формуються в першу чергу на платформі соціальних мереж. На даний момент саме ця платформа обміну інформацією є найбільш оперативним і ефективним джерелом інформації. Для того, щоб бути в курсі 24/7 необхідно лише підписатися на потрібних користувачів Twitter і Instagram.

Увага аудиторії сильно приваблює простота даних ресурсів - ода мікроблогінгу і фільтрів для фото. Нові медіа впливають не тільки на психологію і стиль життя аудиторії, але й просуваються в область можливостей, надаючи найлегший спосіб для роботодавця знайти нове обличчя і відкрити нове ім'я, а для спраглих слави - майданчики у вигляді tumblr, blogspot, livejournal, instagram, twitter та ін. Нові можливості оптимізують час для просування того чи іншого соціального тренда, з допомогою хештегов, і завдяки розвитку блогосфери.

Будь-який соціальний тренд рано чи пізно знаходить свій розвиток, або гине. Так, блогери стають редакторами і запускають свої онлайн-видання, а їх місця займають далекоглядні школярки.

На сторінках з хорошими показниками активності, прозорливі рекламодавці розміщують свої макети і спокушають незалежних письменників «Піти далі». Рекламодавці також легко знаходять пересічних «шукачів слави », які колись встигли опинитися в потрібному місці в потрібний час.

Всі вище перелічені тенденції мають дві сторони медалі, але очевидним залишається те, що політ для розвитку соціальних трендів на платформі нових медіа безмежний.