Родильна лексика деяких говірок Маневицького району Волинської області

Що робили з відрізаним волоссям?

Назву цієї реалії зафіксовано у всіх досліджуваних говірках. Для номінації цієї реалії фіксуємо 8 найменувань. Найуживанішими є номени: спаґл'ували - 5(12;15;8;7;10), палимли - 3(2;6;16) (не палимли - 1(11)), в плимту вкимнеш - 1(13) (в плимту кидамли - 1(1)), в плимту - 1(4) ( а в плимту -1(5)), зберигамли - 1(14) (збер'ігамли - 1(3)). Менш вживаними є найменування храниґли -1(9).

Чи були окремо дівочі пострижини?

Назву цієї реалії зафіксовано у 15 із 16 досліджуваних говірок. Для номінації цієї реалії зафіксовано 13 найменувань. Фіксуємо такі найменування: так саммо - 2(1;10), однамково - 2(7;4), ни - 1(2), стримгли зомвс'ім - 1(12), нимам р'ізнимци - 1(15), вс'іх однамково - 1(8), тромшки обр'ізамли - 1(3). Знаходимо протопозиції: `г'імнчу д'імўчину стримгли і г'імнчу той родимме руслом' - [11]; `стримгли так саммо' - [13]; `чумпчика тромшки к'імдали' - [14]; `девчамт не стримгли так йак хломпц'у' - [6]; `момже й пудр'імзували йак' - [16]; `вс'і рамзом стримглис'' - [5];

Чи була традиція садити дерево біля хати на честь народження дитини?

Традиція садити дерево біля хати на честь народження дитини зафіксована на дослідженій території сіл Мар'янівка, Ничогівка - булам, Розничі - багамто булом, Старосілля - садимли. На території інших сіл традиція відсутня: н'е - Калинівка, Новоукраїнка, Чорниж, Рудники, Погулянка, Ситниця, Матійки, Яблунька, Копилля, ни не булам - Тельчі, не булом - Красниволя.

Висновки

1. Матеріал показує, що кожен десигнат функціонує зі своєю окремою назвою в усіх обстежених говірках. При дослідженні всі питання програми були опитані.

2. Всього у 16 обстежених говірках Маневицького району зафіксовано 420 найменувань (без фонетичних варіантів), які позначають 54 десигнати.

3. Кількість назв для кожної реалії різна. Вона варіює від 1 (напр.: `пологи' - роґди; `хрестини' - христиґни та ін.) до 4 (напр.: `вагітна' - биреґм'ін:а, ваг'іґтна, вреґм'ін:а, груґба та ін.).

4. У номінації відзначено випадки позначення одного десигната в тій самій говірці кількома номенами; найбільша кількість дублетних назв -3(напр.: `вагітна' - биреґм'ін:а, ваг'іґтна, вреґм'ін:а).

5. Значна частина назв належить до одного дериваційного гнізда (напр.: хусточку, хустку; хвартухаґ, фартушомк; та ін.). Носіями найменувань близьких до наукових, є, як правило, представники молодшого покоління, що засвідчує процес поступового нівелювання цієї лексики.

6. Щодо номінативних засобів, то вживаються не лише однокомпонентні назви, а й пропозитивні найменування.

РОЗДІЛ III. МОТИВАЦІЯ НАЙМЕНУВАНЬ РОДИЛЬНОЇ ЛЕКСИКИ ДЕЯКИХ ГОВІРОК МАНЕВИЦЬКОГО РАЙОНУ

3.1 Назви передродового етапу та власне родильних обрядодійств

Назва вагітної жінки.

Назва ваг'іґтна походить від слова вага, що означає тягар, важкі переживання [ЕСУМ: Т.1; 317]. Оскільки вагітність для жінки булла тягарем, часто несла важкі переживання, жінка носила певну вагу.

Номен груґба походить від слова грубий - дуже товстий [ЕСУМ: Т.1;603]. Коли жінка носить дитину виглядає повною, товстою.

Лексема биреґмен:а походить від слова бремя - зазвичай тяжка ноша, щось важке, вага[Ожегов;48]. Оскільки жінкам досить часто важко було виношувати дитину.

Назва вреґм'ін:а походить від слова временный, що означає непостійний, який протікає протягом певного часу [Ожегов;86]. Жінка не постійно була вагітна, а протягом певного часу.

Поведінка жінки під счас вагітності.

Найменування спокиґйно походить від слова спокій - відсутність руху і шуму; нерухомість, тиша, стан душевної рівноваги, відсутність хвилювань, сумнівів, клопотів і. т. н. [Сум: Т.9; 560]. Для жінки, яка носить дитину важливим був спокій, вона не повинна булла хвилюватися, нервуватися, бо все це впливало як на її фізичний стан так і на майбутню дитину.

Номен пов'іґл'но походить від слова повільний, що означає неквапливий, млявий. [НТСУМ: Т.3; 466]. Жінка під час вагітності повинна не квапитися, пересуватися повільно.

Заборони для вагітної жінки.

За свідченнями респондентів заборони були такі: `слувам времдних не гувуримла бо камжут' шо вуном перехомдит на детимну / ни дражнимти кугомс бо момже вплимнути на детимну' - [Рудн.]; `не момна нугамми кутам купамти / да шос' лампати бо бумде в детимни на лицемви пл'амма / чи йак гуримт шо бо бумде чирвомна момрда' - [Кал.]; `ни момна пл'увамтис'а' - [Гор.]; `попумд плутамми не худимти / шоп не пиреламзила / і ни збирамти в хвартумх ничом ни момна / ни йамблика / ни грумшки / ничом не брамла в запимл / шоп ни опс'імли дитимни вс'амки тивом бул'ачким' - [Нов.]; `не кл'астим никомго / не бити никого / не плувамтис' / на хоромших л'удемй момна гамрно подивимтис'а / а на погамних на лиц'ім чи то йакимс' кал'імки то старамйуц':а не дивимтис' / бо детимна бумде йакамс' не так йак потр'імбно або томже на комжном шагум бумде плувамтис' / не заз'іхамти не крамсти' - [Чорн.]; `бумти култумрнейу шоп і детимнка булам такамйа / шоп і детимна булам доромднайа / вже не момна не с комго см'ійамтиса когомс' обговорамти' - [Пог.]; `дивимтис' не на комго ни момжна булом / чи на йакум калимку / чи шос' такем і чемрез плит / помпуд пломтом лимзти не момна булом бо камжут' в дитимни пуповимна кругомм шимйі замотамєц:а / і пл'увамти ни на когом / тремба вестим себем йак поломжано' - [Нич.]; `помп'ід нимзом чи чемрез верх не момжна ламзити' - [Розн.]; `шоп гур'імлки ни пилам / не момна прис'ідамти' - [Стар.]; `йамблик ни момжна в фартушомк брамти бо бумдут на дитимни вс'амки бул'ачким / ни момна кутам нугамми бимти бо бумде та шерст' дитимну коломти йак дитимна пламче' - [Ситн.]; `ни момжна кутам купамти / ни момжна помпуд пломтом ламзити / шоп нихтом ни кимнув чиммос' такомго де шоп не попамло на облимч:а бо момже остамтис на детимни' - [Мар'ян]; `никомго ни обговорамти / ни с комго не см'ійамтиса / никомго не копамти ногамми свойімми / на соб'ім не момжна покамзувати / на л'іцом примемрно / на свомму т'імлови шос' погамного а все хоромше бо вл'ійамло казамли на детимну / бумде на детимни те покамзуватис ' - [Мат.]; `копамти ногамми не момжна / шимти в с'вамто' - [Красн.]; `чемрез плит не момна подавамти шо / шоп в бомчку далемко не даставамла шоп не передавимлживотам бо момже скимнути детимну' - [Ябл.]; `купамтис'а не момна булом бо шкомдило детимни' - [Коп.].

Чи приховували жінки на перших порах про свою вагітність?

Номен роскамзували походить від слова розказати - розповідати, описувати, викладати, що-небудь побачене, почуте і т. ін., повідувати, повідомляти про когось щось [Сум: Т.8; 689]. Це свідчить про те, що іноді жінки розповідали про свій стан і майбутню дитину.

Лексема прихомвували походить від прихований - який, зберігається у таємниці; таємний, потайний [Сум: Т.8; 84].

Номен признавамлис походить від признаватися - говорити правду про що-небудь [Сум: Т.7; 618]. Деякі вагітні жінки говорили правду про свій стан.

Назва особливого одягу, який жінка одягала перед пологами.

Лексема халаґти мн. від халат - кімнатний, домашній, широкий одяг [Даль: Т.4; 541 ].

Номен плаґт':а - плаття - жіночий одяг, верхня частина якого, що відповідає кофті, становить єдине ціле з нижньою частиною, що відповідає спідниці [НТСУМ: Т.3; 421].

Лексема сп'ідниґц'і мн. спідниця - жіночий одяг, що покриває фігуру від талії донизу [НТСУМ: Т.4;325 ]. Назва походить від слів спід - низ, нижняя частина [Грінченко: Т.4;177 ] та ниць - виворіт, спід; обернений униз; який лежить глибоко внизу [ЕСУМ: Т.4;92]. Отже це одяг, який жінки носили на нижній частині талії. Сукенка - це плаття, одяг, який колись шили з сукна чи іншої шерстяної тканини.

Номен сук'емнка походить від сукно - шерстяна чи напівшерстяна, груба тканина з гладеньким ворсом. Суконка - шматок сукна чи іншої шерстяної тканини.

Чи можна було наперед знати, що у жінки буде хлопчик чи дівчинка?

За свідченнями респондентів `узнаваґли пу облиґч:у йак л'іцом у ж'імнки чирвоґнейе гамрнейе то у йійїм вже бумде хлоґпец' а йак на дімўчину то вже вонам йакамс' бл'іґднайа' - [Рудн.]; `по лицемви дивимлиса / на хломпц'а чирвон'імша / на д'імвчину бледн'імша / то жив'імт йак хломпец то нимз'ко а йак д'імвчина то вимкше жив'імт' - [Кал.]; `по лицемви / йакшом ж'імнка хомдит чимста лицемм то в йемйі бумде хломпчик а йакшом такам рамба то д'імўчина' - [Нов.]; `камже ану покамжи румки / йак димўчина то доломн'і а йак хломпец то таком румки / йак у прамвим бомци заворумшиц:а то хломпец бумде' - [Нич.]; `по лиц'ім взнавамли / на хломпчика булим пйамтна йакімс' на лиц'ім а на д'імвчинку чимсте лицем' - [Розн.]; `казамли йакшом чистемн'ка на лицим то бумде хломпчик а йак такам рабамйа то бумде д'імвчинка' - [Стар.]; `йакшом гамрна чирвомна ж'імнка то на хломпц'а а йакшом рабувамта то на д'імвчину' - [Ситн.]; `йак догурим жив'імт то бумде хломпец нимкше опумшчани д'імўчинка ' - [Мар'ян.]; `йак прис'адамйе / йак д'імўчина то номги рош:имруйе а йак хломпец то номги рамзом' - [Ябл.].

Що можна було їсти вагітній жінці, а що ні?

За свідченнями респондентів `шо давамло ап'іт'імтом йімсти' - [Гор.]; `йімла шо попамло хлімба самла капумсту картоплимну' - [Нов.]; `хто шо хот'імв' - [Тел.]; `шо вунам хт'імла' - [Рудн.]; `шо попамло те йімли' - [Нич.]; `гомстрого не момна' - [Ситн.].

Процес народження дитини.

Номен роґди походить від слова рід - ряд поколінь, що походять від одного предка [Сум: Т.8; 555]. Роди - давати життя дитині під час пологів [НТСУМ: Т.4; 8]. Отже це означає давати життя подібному, свого роду.

Місце народження дитини.

Вдоґма - у своїй хаті, в своїй квартирі, садибі, на своєму подвір'ї [НТСУМ: Т.1; 238]. Номен вдоґма походить від російського домь - будівля для життя [Даль: Т.1; 465]. Отже народжувати вдома це означає в своїй хаті, в своїй будівлі.

Доґма - Номен доґма походить від російського домь - будівля для життя [Даль: Т.1; 465]. Отже народжувати вдома це означає в своїй хаті, в своїй будівлі.

Номен в л'імшку походить від лежати - перебувати в горизонтальному положенні, бути розпластаним усім тілом на чому- небудь [ВТССУМ: 483]. Отже в ліжкові означає народжувати на меблі призначеної для лежання [ВТССУМ: 489].

Лексема в поґл'і походить від полі - перша частина складних слів, що відповідає слову багато [ВТССУМ: 847]. В полі означає на велткому просторі, де багато безлісої рівнини [ВТССУМ: 846].

Найменування в городи походить від слова огорожа - паркан, сітка, тин і таке інше, які оточують що-небудь [ВТССУМ: 658]. В городі означає на ділянці землі, яка знаходиться біля хати і відмежованої від інших [ВТССУМ: 192].

Помічник жінки при народження дитини.

Номен браґн:а баґба - баба-повитуха [Аркушин: Т.1; 30]. Назва походить від слова брати, тому що бабу кликали, брали на поміч жінці.

Найменування бамба-повитумха походить від слова повивати - обплітати, обвивати чим-небудь щось або що-небудь навколо чогось[ВТССУМ: 807]. Оскільки баба народжену дитину загортала в пелюшку, вповивала.

Домхторка - лікарка [Аркушин: Т.1; 140] - особа з вищою медичною освітою, яка лікує хворих [Сум: Т.14; 512]. Отже, дохторка - особа, яка приходила до хворих.

Жінка, яка вже народила.

Назва пород'іґл':а походить від слова роди - давати життя дитині під час пологів [НТСУМ: Т.4; 8] та прийменника по, що вказує на стан, у якому хто-небудь перебуває після завершення дії [ВТССУМ: 801]. Це особа жіночої статі, яка перебуває після родів, по їх закінченню.

Номен ромжаниц'а походить від народжувати - давати життя дитині під час пологів [Сум: Т.5; 175]. Отже рожаниця - жінка, яка народила дитину, дала їй життя.

Обряд з перев'язуванням і відсіканням пупа.

Респонденти пояснюють це так: `завйазаґла бамба пуґпа' - [Рудн.]; `завйазаґла пуґпа л'омном' -[Мат.]; `перевйаґзувала й в'ідр'іґзувала пуґпа ж'імнка' - [Чорн.]; `завйазаґла бамба пуґпа да одр'імзала да й вс'о' -[Кал.]; `пумпа колимс завйамзували ж'інким ' - [Гор.]; `пиленамли впувивамли в крамйку' - [Нов.]; `оц'а бамба пумпа завйазала' - [Пог.]; `вйамже бамба-привитумха' - [Нич.]; `завйамже пупа' -[Ситн.]; `вйазамла л'омном ' - [Мар'ян.]; `завйамзувала пуґпа' - [Красн.];`завйамже баммба пупа' - [Ябл.]; `бамба - витумха обримзувала пумпа ' - [Коп.].

Людина, яка перев'язувала і відрізувала пупа новонародженій дитині.

Найменування бамба-повитумха походить від слова повивати - обплітати, обвивати чим-небудь щось або що-небудь навколо чогось[ВТССУМ: 807]. Оскільки баба народжену дитину загортала в пелюшку, вповивала.

Людина, яка запрошувала бабу-повитуху.

Номен чолов'іґк походить від слів чоло - вершина гори, дерева і. т. ін., верхівка чого-небудь [ВТССУМ: 1381] та вік - відрізок життя людини від зрілого періоду до смерті [ВТССУМ: 145]. Чоловік - зрілого віку, яка є головною, верхівкою у сім'ї.

Баґт'ко - сл. всесл. Виводять “батько” з * bratrь, що визначило спочатку старший брат чи брат взагалі, ба заміняв батька. У слові “брат” випало р. Пор. чес. “батя” - старший брат [ЕСУМ:Т.І;124].

Тамто- батько, зустр. В різн. слов. і неслов. Народів, в рос. м. в діалектах, рум. taмta, лат. tetis, латв. teta, алб. tati [ЕСУМ:Т.ІV;349].

Страви, які приносила з собою баба-повитуха.

Назва хл'іб походить від слова хлипкий - грузький, тванистий [СУМ: Т.11; 77]. Адже хлібна масса в сирому вигляді тягуча і грузька.

Вареґники - невеликий варений виріб, зліплений з прісного тіста і начинений сиром, ягодами, капустою і т. ін. [НТСУМ: Т.1; 224]. Тому що вариться у воді.

Номен пирогим повстало від старого “пиро”, що визначало й пшеницю. “Пирувати” - це може їсти пироги, хоч його звичайно виводять від пи - пор. пити і суф. - р: пи-р [ЕСУМ:Т.ІV;47-48].

Лексема кампомту походить від компонувати - складати з окремих частин, що-небудь, ціле [ВТССУМ: 446]. Для створення компоту поєднуються різні фрукти та ягоди і варяться у воді [ВТССУМ: 446].

Дії, які виконувала баба-повитуха.

Обряд купання новонародженого.

Жінка, яка перший раз купає дитя.

Номен браґн:а баґба - баба-повитуха [Аркушин: Т.1; 30]. Назва походить від слова брати, тому що бабу кликали, брали на поміч жінці.

Словесні вирази баби при купанні дитини.

Респонденти засвідчують такі вирази: `шоп здороґви р'іс / шчаслиґви буy / бат'каґм на пот'іґху' - [Мат.]; `шоп здуромвейка булам кремпка руслам шоп ничимм не бул'імла' - [Нов.]; `здуромвйа бажамли' - [ Розн.]; `шоп велимки р'іс здуромва булам' - [Стар.]; `шоп велимке руслом / шчамст'а булом' - [Ситн.]; `шоп здуромвен'ке булом да здуромвен'ке руслом' - [Мар'ян.]; `хрестимла вомду і прикамзувала' - [Чорн.]; `пирихримстиц':а і дитимну пирихримстит і купамйе' -[Рудн.]; `томно кладумт' детимну у вомду в ночомвки то перихримст'ат' вомду' -[Ябл.].

Посудина для купання новонародженої дитини.

Речовини, які добавляли у воду при купанні дитини.

Липихум - лепеха - трав'яниста багаторічна рослина з довгими мечоподібними листками й гострим запахом; аїр [СУМ: Т.14; 478]. Похідний від лапа (великий і широкий лист рослини) [ЕСУМ: Т.3; 223].

Чиредам - череда - вид однорічних трав'янистих рослин родини складноцвітих, що використовуються у медицині [СУМ: Т.11; 304]. Череда - маса, велика кількість чого-небудь, скупченого, розташованого в одному місці [ВТССУМ: 1375]. Ця рослина не росте одиноко, а кучами, тому її називають чередою.

Вомвчики - вовчок - паразитична рослина, що розвивається на коренях інших рослин [СУМ: Т.1;713]. Назва мотивується тим, що насіння цієї рослини дуже чіпляється до одягу і має форму зубців.

Румамшка - трав'яниста рослина родини складноцвітих з дуже розгалудженими стеблами й суцвіттями - кошиками, що складаються з білих пелюстків і жовтого осередку [ВТССУМ: 1086]. Назва походить від слова ром - міцний напій, із соку, що перебродив або з патоки тростинного цукру [ВТССУМ: 1085]. Оскільки квіти ромашки мають різкий п'янкий запах.

Ромн'аґнок - лікарська ромашка, квіткові кошики її мають лікувальні властивості і використовуються в медицині [ВТССУМ: 1086]. Назва походить від слова ром - міцний напій, із соку, що перебродив або з патоки тростинного цукру [ВТССУМ: 1085]. Оскільки квіти ромашки мають різкий п'янкий запах.

Помпел - попіл - легка пилоподібна сіра масса, яка залишається після згорання чого-небудь [ВТССУМ: 872]. Назва утворена прийменником по та словом піл - нари в селянській хаті, розміщені між піччю і протилежною до печі стіною [ВТССУМ: 788].

Місце виливання води, у якій купали дитину.

За свідченнями респондентів: `виливаґли в такем м'імсце /де ни хоґд'ат л'уґде' - [Рудн.], `лилиґ пуд деревиґну шоп рослом хоромше дит'амтко' -[Мат.], `виливаґли деґс' надвор'іґ у такем м'імсце де ничом не б'імгайе не собамки не котим ничомго / виливамли в комомри' - [Чорн.], `под демрево виливамли' - [Гор.]; `п'ід демрево йак хломпчик дес' п'ід дубомчок виливамли д'імўчинка пуд биремску чи пуд йамблун'ку вомпшем жемнского ромда' - [Нов.], `виливаммли у кутомчок' - [Тел.]; `пуд п'іч шоп там де не хомд'ат' - [Пог.]; `пуд п'іч лилим' - [Нич.]; `п'ід демрево виливамли' -[Розн.]; `пуд йакемс' демрево лилим такем шо вуном гарнемн'ко рустем шоп дитимнка руслам' - [Стар.], `пуд демрево / пуд йамблун'у' - [Ситн.]; `дес' виливамли так шоп булом чистемн'ко' - [Мар'ян.]; `в комомру виливамли' - [Красн.]; `виливамли де руд'умче демрево' - [Ябл.]; `виливамли на дв'ір' - [Коп.].

Речі, у які одягали дитину після купання.

Роспашоґнку - роспашонка - сорочка для немовлят без гудзиків з розрізом на спині або на грудях [Ожегов;607]. Від распахнуть - широко відкрити, розвернути, розвести [Ожегов;607]. Отже, це одяг для немовлят, який не мав застібок і вдягався на тіло.

Дійамлце - ковдра - тепле вкривало, звичайно на ваті, яким люди накриваються в постелі [СУМ: Т.4;203].

Засоби для оборони дитини від злих сил.

Хремстика - хрест - предмет і символ культу християнської релігії, який являє собою стрижень з однією або кількома поперечками у верхній половині [ВТССУМ: 1352]. Назва походить від імені Ісус Христос.

Назва хл'іб походить від слова хлипкий - грузький, тванистий [СУМ: Т.11; 77]. Адже хлібна масса в сирому вигляді тягуча і грузька.

Подарунки, які давала жінка бабі-повитусі.

Крам - тканина [ВТССУМ: 461] - виріб виготовлений у процесі ткання на ткацькому верстаті [СУМ: Т.10; 151]. Назва походить від краяти - різати що-небудь на шматки, на частини; розрізувати, розтинати [ВТССУМ: 462].

Симтц'у - ситець - тонка бавовняна тканина з вибивним малюнком рідше однотонна [СУМ: Т.9; 206]. Походить від слова сито - натягнена на обруч густа сітка, крізь яку прсівають борошно та інші сипучі речовини або проціджують що-небудь [ВТССУМ: 461]. Ця тканина має вигляд густої сітки.

3.2 Післяродовий етап

Особи, які відвідували жінку після родів.

Ромдичи - група людей, що складається з чоловіка, жінки, дітей та інших близьких родичів, які живуть разом [НТСУМ: Т.4; 12]. Походить від слова рід - тобто всі родичі, рідня [СУМ: Т.8; 555].

Свойеґ виводиться з *swo - свій, близька людина, родич. [ЕСУМ:Т.ІV;229].

Д'ат'ким, дямдьо; в З. У.дзямдзьо з п. driadrio - вуй, старий. [ЕСУМ:Т.І;376].

Найменування брат - слово індоєвр. Знаходимо вживання номена і в інших мовах: лат. brater, нім. вruder, ст. сл. bratь, bratrь; звідси: братство [ЕСУМ:Т.І;173].

Баґт'ко - сл. всесл. Виводять “батько” з * bratrь, що визначило спочатку старший брат чи брат взагалі, ба заміняв батька. У слові “брат” випало р. Пор. чес. “батя” - старший брат [ЕСУМ:Т.І;124].

Подарунки на родини.

Вареґники - невеликий варений виріб, зліплений з прісного тіста і начинений сиром, ягодами, капустою і т. ін. [НТСУМ: Т.1; 224]. Тому що вариться у воді.

Номен пирогим повстало від старого “пиро”, що визначало й пшеницю. “Пирувати” - це може їсти пироги, хоч його звичайно виводять від пи - пор. пити і суф. - р: пи-р [ЕСУМ:Т.ІV;47-48].

Лексема кампомту походить від компонувати - складати з окремих частин, що-небудь, ціле [ВТССУМ: 446]. Для створення компоту поєднуються різні фрукти та ягоди і варяться у воді [ВТССУМ: 446].

Роспашоґнку - роспашонка - сорочка для немовлят без гудзиків з розрізом на спині або на грудях [Ожегов;607]. Від распахнуть - широко відкрити, розвернути, розвести [Ожегов;607]. Отже, це одяг для немовлят, який не мав застібок і вдягався на тіло.

Чи святкували родини?

с'ваткуваґли

Особа, яка вибирала ім'я дитині.

Баґт'ко - сл. всесл. Виводять “батько” з * bratrь, що визначило спочатку старший брат чи брат взагалі, ба заміняв батька. У слові “брат” випало р. Пор. чес. “батя” - старший брат [ЕСУМ:Т.І;124].

Номен чолов'іґк походить від слів чоло - вершина гори, дерева і. т. ін., верхівка чого-небудь [ВТССУМ: 1381] та вік - відрізок життя людини від зрілого періоду до смерті [ВТССУМ: 145]. Чоловік - зрілого віку, яка є головною, верхівкою у сім'ї.

Бамт'ушка - піп [ВТССУМ: 39] - духовне звання у православній церкві, среднім між єпископом і дияконом [НТСУМ:Т3;407]. Походить від слова батько - сл. всесл. Виводять “батько” з * bratrь, що визначило спочатку старший брат чи брат взагалі, ба заміняв батька. У слові “брат” випало р. Пор. чес. “батя” - старший брат [ЕСУМ:Т.І;124].

Як вибирали ім'я дитині?

Час хрещення дитини.

Місце, в якому хрестили дитину.

Чи могли хрестити в піст?

Хремст'ат. Походить від хрест - предмет і символ культу християнської релігії, який являє собою стрижень з однією або кількома поперечками у верхній половині [ВТССУМ: 1352]. Назва походить від імені Ісус Христос.

Чи могла мати годувати нехрещену дитину?

Чи була мати на хрещенні її дитини?

Особи, які хрестили дитину.

Хрешчемни бат'ким - походить від хрест - предмет і символ культу християнської релігії, який являє собою стрижень з однією або кількома поперечками у верхній половині [ВТССУМ: 1352]. Назва походить від імені Ісус Христос. Баґт'ко - сл. всесл. Виводять “батько” з * bratrь, що визначило спочатку старший брат чи брат взагалі, ба заміняв батька. У слові “брат” випало р. Пор. чес. “батя” - старший брат [ЕСУМ:Т.І;124]. Особи, які хрестили дитину.

Особи, яких брали в куми.

Р'иґдн'іх - ромдичі - група людей, що складається з чоловіка, жінки, дітей та інших близьких родичів, які живуть разом [НТСУМ: Т.4; 12]. Походить від слова рід - тобто всі родичі, рідня [СУМ: Т.8; 555].

Свойіґхґ виводиться з *swo - свій, близька людина, родич. [ЕСУМ:Т.ІV;229].

Найменування братимха походить від брат - слово індоєвр. Знаходимо вживання номена і в інших мовах: лат. brater, нім. вruder, ст. сл. bratь, bratrь; звідси: братство [ЕСУМ:Т.І;173]. Жінка брата.

Пудруґшка можливо походить від ст. сл. другЪ - товариш, слуга - слово всеслов'янське. Знаходимо вживання номена і в інших мовах: індоєвр. корінь * dhreu: кріпкий, вірний, товариш; лит. draugas - близький [ЕСУМ:Т.І;358].

Друґз'іy - походить від ст. сл. другЪ - товариш, слуга - слово всеслов'янське. Знаходимо вживання номена і в інших мовах: індоєвр. корінь * dhreu: кріпкий, вірний, товариш; лит. draugas - близький [ЕСУМ:Т.І;358].

Кількість кумів.

Річ, яку кума приносила на хрещення.

За свідченням респондента плаґшчик - це `крам таким / берем на пламшчика / кладумт' на пламшчика да й кумми демржат той матерйамл' - [Гор.]

Гостина у будинку батьків.

Христиґни походить від хрест - предмет і символ культу християнської релігії, який являє собою стрижень з однією або кількома поперечками у верхній половині [ВТССУМ: 1352]. Назва походить від імені Ісус Христос.

Чи святкували хрестини?

Страви, які готували на хрестини.

Вареґники - невеликий варений виріб, зліплений з прісного тіста і начинений сиром, ягодами, капустою і т. ін. [НТСУМ: Т.1; 224]. Тому що вариться у воді.

Номен пиругим повстало від старого “пиро”, що визначало й пшеницю. “Пирувати” - це може їсти пироги, хоч його звичайно виводять від пи - пор. пити і суф. - р: пи-р [ЕСУМ:Т.ІV;47-48].

Капумста - городня рослина родини хрестоцвітих, листя якої використовується для виготовлення різних страв [СУМ:Т.14;98]. Назва походить від слів кап - потовщення, нарість на стовбурі, гілці або корені дерева, що виникає внаслідок місцевого розростання тканин [ВТССУМ: 414] та уста - губи, рот як орган мови [ВТССУМ: 1305]. Оскільки ця рослина має округлий, як м'яч, наріст на ніжці, а її листя має вигляд уст.

Холодемц - холодець - драглиста страва, яку одержують при охолодженні м'ясного або рибного відвару з подрібненими шматочками м'яса чи риби [ВТССУМ: 1349] бо страва подається холодною.

Особи, які готували страви на хрестини.

Номен браґн:а баґба - баба-повитуха [Аркушин: Т.1; 30]. Назва походить від слова брати, тому що бабу кликали, брали на поміч жінці.

Р'ідн'імш'і - ромдичі - група людей, що складається з чоловіка, жінки, дітей та інших близьких родичів, які живуть разом [НТСУМ: Т.4; 12]. Походить від слова рід - тобто всі родичі, рідня [СУМ: Т.8; 555].

Свойем виводиться з *swo - свій, близька людина, родич. [ЕСУМ:Т.ІV;229].

Ромтств'ен'іки - ромдичі - група людей, що складається з чоловіка, жінки, дітей та інших близьких родичів, які живуть разом [НТСУМ: Т.4; 12]. Походить від слова рід - тобто всі родичі, рідня [СУМ: Т.8; 555].

Братихим походить від брат - слово індоєвр. Знаходимо вживання номена і в інших мовах: лат. brater, нім. вruder, ст. сл. bratь, bratrь; звідси: братство [ЕСУМ:Т.І;173]. Жінки братів.

Назва пород'іґл':а походить від слова роди - давати життя дитині під час пологів [НТСУМ: Т.4; 8] та прийменника по, що вказує на стан, у якому хто-небудь перебуває після завершення дії [ВТССУМ: 801]. Це особа жіночої статі, яка перебуває після родів, по їх закінченню.

Напої, які розпивали на хрестинах.

Лексема кампомту походить від компонувати - складати з окремих частин, що-небудь, ціле [ВТССУМ: 446]. Для створення компоту поєднуються різні фрукти та ягоди і варяться у воді [ВТССУМ: 446].

Чи співали на хрестинах?

Подарунки на хрестини.

Роспашоґнку - роспашонка - сорочка для немовлят без гудзиків з розрізом на спині або на грудях [Ожегов;607]. Від распахнуть - широко відкрити, розвернути, розвести [Ожегов;607]. Отже, це одяг для немовлят, який не мав застібок і вдягався на тіло.

Номен пиругим повстало від старого “пиро”, що визначало й пшеницю. “Пирувати” - це може їсти пироги, хоч його звичайно виводять від пи - пор. пити і суф. - р: пи-р [ЕСУМ:Т.ІV;47-48].

За свідченням респондента плаґшчики - це `крам таким / берем на пламшчика / кладумт' на пламшчика да й кумми демржат той матерйамл' - [Гор.]

Особи, які приходили на хрестини.

Ромдичи - група людей, що складається з чоловіка, жінки, дітей та інших близьких родичів, які живуть разом [НТСУМ: Т.4; 12]. Походить від слова рід - тобто всі родичі, рідня [СУМ: Т.8; 555].

Свуйеґ виводиться з *swo - свій, близька людина, родич. [ЕСУМ:Т.ІV;229].

Д'ат'ким, дямдьо; в З. У.дзямдзьо з п. driadrio - вуй, старий. [ЕСУМ:Т.І;376].

Найменування брат - слово індоєвр. Знаходимо вживання номена і в інших мовах: лат. brater, нім. вruder, ст. сл. bratь, bratrь; звідси: братство [ЕСУМ:Т.І;173].

Баґт'ки - сл. всесл. Виводять “батько” з * bratrь, що визначило спочатку старший брат чи брат взагалі, ба заміняв батька. У слові “брат” випало р. Пор. чес. “батя” - старший брат [ЕСУМ:Т.І;124].

Що приносили гості на хрестини?

Номен пирогим повстало від старого “пиро”, що визначало й пшеницю. “Пирувати” - це може їсти пироги, хоч його звичайно виводять від пи - пор. пити і суф. - р: пи-р [ЕСУМ:Т.ІV;47-48].

Вареґники - невеликий варений виріб, зліплений з прісного тіста і начинений сиром, ягодами, капустою і т. ін. [НТСУМ: Т.1; 224]. Тому що вариться у воді.

Назва хл'ібина походить від слова хлипкий - грузький, тванистий [СУМ: Т.11; 77]. Адже хлібна масса в сирому вигляді тягуча і грузька.

Чи дарували батьки щось кумам ?

3.3 Соціалізуючі обрядові дійства

Період першого постригу дитини.

Особа, яка стригла дитину перший раз.

Найменування брат - слово індоєвр. Знаходимо вживання номена і в інших мовах: лат. brater, нім. вruder, ст. сл. bratь, bratrь; звідси: братство [ЕСУМ:Т.І;173].

Баґт'ки - сл. всесл. Виводять “батько” з * bratrь, що визначило спочатку старший брат чи брат взагалі, ба заміняв батька. У слові “брат” випало р. Пор. чес. “батя” - старший брат [ЕСУМ:Т.І;124].

Хрешчемни бамт'ко - походить від хрест - предмет і символ культу християнської релігії, який являє собою стрижень з однією або кількома поперечками у верхній половині [ВТССУМ: 1352]. Назва походить від імені Ісус Христос. Баґт'ко - сл. всесл. Виводять “батько” з * bratrь, що визначило спочатку старший брат чи брат взагалі, ба заміняв батька. У слові “брат” випало р. Пор. чес. “батя” - старший брат [ЕСУМ:Т.І;124]. Особи, які хрестили дитину.

Хремсни- походить від хрест - предмет і символ культу християнської релігії, який являє собою стрижень з однією або кількома поперечками у верхній половині [ВТССУМ: 1352]. Назва походить від імені Ісус Христос. Один із кумів, який хрестить дитину.

Що робили з відрізаним волоссям?

Чи були окремо дівочі пострижини?

Чи була традиція садити дерево біля хати на честь народження дитини?

Висновки

1. Проведений аналіз показує, що мотиваційні зв'язки проступають у значній кількості назв. У досліджуваній родильній лексиці більше мотивованих номенів, а немотивованих трохи менше.

2. Особливістю мотивації є те, що частина мотивованих назв є прямомотивованими, а частина - опосередкованомотивованими. Незначна кількість мотивованих найменувань є такими, які дозволяють потрактувати їх по-різному.

3. За принципами мотивації окреслюються кілька типів назв: 1) дія > обряд: роґди, кумпел', христиґни; 2) дія > діяч: бамба-повитумха, бамбц'а-повитумшка, бамба-витумха, бамба-привитумха, пород'іґл':а, ромжаниц'а; 3) зовнішній вигляд > назва особи: груґба.

4. З погляду способів словотворення найменування родильної лексики Маневицького району характеризуються деякою різноманітністю. Найбільшу групу становлять прості назви, утворені суфіксальним способом. Інвентар афіксальних морфем багатий і різноманітний, але активність їх, як і твірних основ, не однакова.

Фіксуємо суфікси: -к -а (домхтор-к-а ), -ик-и (вареґн-ик-и ), -л-а (купам-л-а ), -ш-ок (фарту-ш-омк ) та ін.

Отже, проблема мотивованості номенів - дуже складне й суперечливе питання, оскільки в основі виділення мотиваційних ознак часто лежить суб'єктивне сприйняття тієї чи тієї реалії, адже результати пізнання навколишньої дійсності, закріплені в різних мовних формах, залежать від індивідуального бачення об'єктів реального світу, а на основі цього вже йде вибір різних ознак в якості основи номінації.

ВИСНОВКИ

1. Одиниці цієї ТГЛ утворюють складне структурне ціле, що об'єднує ряд взаємопов'язаних ЛСГ. Назви родильних обрядів, учасників обрядових дій та пов'язаних з ними реалій Маневицького району Волинської області утворюють розгалужену щодо структури тематичну групу лексики:

- номінація обряду родин;

- номінація обряду хрестин;

- номінація обряду купання новонародженого;

- номінація вагітної жінки;

- номінація жінки, яка допомагала народжувати;

- номінація речовин, які добавляли у воду при купанні новонародженого і т. ін.

Ці лексичні підгрупи мають складну структурну організацію, якій властива розгалуженість, номінативний чи мотиваційний зв'язок між назвами окремих денотатів практично відсутній, хоча дериваційний зв'язок лексем окремих ЛСГ все ж наявний.

2. Десигнати відрізняються тим, що можуть бути репрезентовані від 1 (напр.: `пологи' - роґди; `хрестини' - христиґни та ін.) до 4 номінативних одиниць (напр.: `вагітна' - биреґм'ін:а, ваг'іґтна, вреґм'ін:а, груґба та ін.). Варіативність номінацій - називання десигната різними лексемами - зумовлена кількома чинниками: реалізацією різних мотиваційних ознак при номінаціях; впливами інших мов; внутрішньоговірковими трансформаціями номінації.

3. За структурою зафіксовані найменування є моно лексемами, але маємо значну кількість пропозитивних найменувань.

4. У найменуваннях досліджуваної родильної лексики ступінь мотивованих номенів трохи вищий ніж немотиваних. Виявлені мотиви номінації засвідчують, що десигнат міг оцінюватися діалектоносіями за різними ознаками. За принципами мотивації окреслюються кілька типів назв: 1) дія > обряд: роґди, кумпел', христиґни; 2) дія > діяч: бамба-повитумха, бамбц'а-повитумшка, бамба-витумха, бамба-привитумха, пород'іґл':а, ромжаниц'а; 3) зовнішній вигляд > назва особи: груґба.

5. Переважна більшість елементів цієї ТГЛ належить до активно вживаного шару, але зустрічається застаріла та архаїчна лексика.

Список використаної літератури

1. Аркушин Г.Л. Атлас мисливської лексики Західного Полісся / Г.Л. Аркушин ; Волин. нац. ун-т. імені Лесі Українки. - Луцьк: Вежа, 2008. - 410 с.

2. Аркушин Г. Западнополесские существительные, мотивированные числительными // Proc. of 3rd International Congress of Dialectologists and Geolinguists. Vol. ІІ - Lublin, 2000. - S. 51-66.

3. Аркушин Г. Західнополіські деривати з суфіксом -к(-а) // Мовознавство. - 2001. - № 3. - С. 25-33.

4. Аркушин Г. Західнополіські деривати з суфіксом -ун- // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства. - Вип.2. - Ужгород, 2000. - С. 3-9.

5. Аркушин Г. Західнополіські іменники з суфіксами -ух, -ух-(а) // Полісся: етнікос, традиції, культура. - Луцьк: Вид-во “Вежа” Волинського держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 1997. - С. 171-180.

6. Аркушин Г. З проблематики українського словотвору (на матеріалі західнополіських говірок) // Dialektologia jako dziedzina jкzykoznawstwa і przedmiot dydaktyki. - Јуdz, 2002. - S. 25-32.

7. Аркушин Г. Польсько-українське порубіжжя у світлі суфіксальної деривації // Jкzyk i kultura na pograniczu polsko-ukraiсsko-biaіoruskim. - Lublin, 2001. - S. 105-113.

8. Аркушин Г. Словотвірна субституція в західнополіських говірках // Науковий вісник Волинського державного університету: Філологічні науки. - Луцьк, 2000. - № 7. - С. 97-103.

9. Аркушин Г.Л. Діалектне членування Західного Полісся // Jітвjежа (поліська) штудіjно-прахтыцька конфырэнция: Тэзы проказэj. - Пынськ, 1990. - С. 63-65.

10. Аркушин Г.Л. Мисливська лексика західнополіського говору (Матеріали до “Лексичного атласу української мови”) // Дослідження з української діалектології. - К.: Наук. думка, 1991. - С. 181-225.

11. Аркушин Г.Л. Силенська гуторка. - Мельбурн: Спадщина, 1994. - 190 с.

12. Аркушин Г.Л. Словник семантичних діалектизмів Західного Полісся // Поліська дома: Фольклорно-діалектологічний збірник. - Випуск І. - Луцьк, 1991. - С. 113-185.

13. Атлас української мови: В 3-х т. - Т.2. Волинь, Наддністрянщина, Закарпаття і суміжні землі / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні. Ін-т суп. наук / Д.Г. Бандрівський та ін. Ред. тому Я.В. Закревська. - К.: Наук. думка, 1988. - 520с., карт.

14. Бабій Ф.Й. Деякі ізофони говірок середнього басейну Горині // Проблеми української діалектології на сучасному етапі. - Житомир, 1990. - С. 32-33.

15. Бабій Ф.Й. Еволюція сільськогосподарської термінології в говірках горянського Полісся // Науково-технычний прогрес ы мова. - Житомир, 1976. - С. 10-11.

16. Бабій Ф. Лексичні карти // Атлас Волинської області. - М., 1991. - С. 42.

17. Бабій Ф.Й. Назви головних уборів у говірках ровенського Полісся // Структура і розвиток українських говорів на сучасному етапі. - Житомир, 1983. - С. 176-178.

18. Бабий Ф. Бытовая лексика говоров среднего бассейна Горыни (названия одежды, обуви и головных уборов): Автореф. дис. … канд. филол. наук: 10.02.02. - Ужгород, 1985. - 24 с.

19.Бевзенко С. П. Волинсько- подільська група говорів // Бевзенко С. П. Українська діалектологія. - К. Наук. Думка, 1980.- с. 213-218.

20. Безруков В.И. Номинация - единично-индивидуальный акт закрепления предмета в сознании // Вопросы языкознания и сибирской диалектологии. - Выпуск 7. - Томск, 1977. - С. 26-31.

21. Бігусяк М.В. Лексика традиційних сімейних обрядів у гуцульському говорі // Прикарпатський університет ім. Василя Стефаника: Автореф. дис.... канд. філол. наук: 10.02.01 - Івано-Франківськ, 1997. - 17 с.

22. Білоусенко П.І., Німчук В.В. Нариси з історії українського словотворення (Суфікс -иця). - Запоріжжя-Київ, 2002. - 205 с.

23. Блинова О.И. Лексическая мотивированность и некоторые проблемы региональной лексикологии // Вопросы изучения лексики русских народных говоров. Диалектная лексика. 1971. - Л.: Наука, 1972. - С. 92-104.

24. Блинова О.И. Мотивационные отношения слов диалекта // Проблемы грамматики, словообразования и лексики сибирских говоров. - Красноярск: Изд-во Красноярского гос. пед. ин-та, 1978. - С. 91-98.

25. Блинова О.И. О мотивационном словаре диалекта // Вопросы лексикологии. - Новосибирск: Наука, 1977. - С. 96-97.

26. Блинова О.И. Явление мотивации слов: Лексикологический аспект. - Томск: Изд-во Томск. ун-та, 1984. - 191с.

27. Богдан С. К. Мовний етикет села як мовноповедінкова модель (на матеріалі надбузької говірки) // Українські і польські говірки пограниччя. - Польсько-українські мовознавчі зустрічі. - Люблін-Луцьк, 2001. - С. 127-133.

28. Богдан С. К. Назви дітей у західно-поліських говірках // Полісся: мова, культура, історія. - К., 1996. - С.134-139.

29. Богдан С. К. Побажання в родинній обрядовості Західного Полісся і Волині // Велике лядо: збірник статей, присвячених 60 - річчю доктора філол. наук, проф. Миколи Васильовича Никончука. - Житомир, 1997. - С. 42-49.

30. Богдан С. К. Світ Поліської дитини // Полісся: етнікос, традиції, культура / НАН України; Ін-т народознавства Польсько-Волинський народознавчий центр. - Луцьк: Вежа, 1997. - С. 193-197.

31. Борисенко В.К. Традиції і життєдіяльність етносу: на матеріалах святково-обрядової культури українців: Навч. посіб. Для студ. вищих навч. закладів. - К., 2000. - 191с.

32. Вовк О. Типи і засоби номінації в українській мові // Мовознавство: Доповіді і повідомлення. - Другий Міжнародний конгрес україністів, Львів, 22-28 серпня 1993 р. - Львів, 1993. - С. 46-49.

33. Волинь філологічна: Текст і контекст. Західнополіський діалект у загальноукраїнському та всеслов'янському контекстах. - Вип. 4. Луцьк: Вежа, 2007. - 428с.

34. Вопросы теории лингвистической географии / Под ред. Р.И. Аванесова. - М.: Наука, 1962. - 252 с.

35. Ганцов В. Діалектологічна класифікація українських говорів (з картою).- К., 1923.- 67с. + карта.

36. Глуховцева К.Д. Лексика народного побуту українських східнослобожанських говірок: Дис. … канд. філол. наук: 10.02.02 - К., 1992. - 427с.

37. Глуховцева К. Лінгвістичний атлас лексики народного побуту українських східнослобожанських говірок. - Луганськ: Альма-Матер, 2003. - 183 с.

38. Говори української мови. (Збірник текстів). - К.: Наук. думка, 1977. - 590 с.

39. Горбач О. Західньо-поліські говірки в діялектологічнім атласі Білоруси // Сучасність. - 1964. - № 7. - С. 107-109.

40. Гримашевич Г.І. Матеріали до словника поліських говорів (назви одягу) // Велике лядо. - Житомир, 1997. - С. 53-60.

41. Гримашевич Г.І. Назви одягу та взуття у контексті східнослов'янських мов (на матеріалі драми-феєрії Лесі Українки “Лісова пісня”) // Вісник Житомирського педагогічного університету. - 2001. - № 7. - С. 28-32.

42. Гримашевич Г.І. Назви постолів у поліських говорах // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. - Вип. 6. - Житомир, 2001. - С. 189-196.

43. Гримашевич Г.І. Поліські назви плечового безрукавного одягу // Вісник Житомирського педагогічного університету. - 2001. - № 8. - С. 144-147.

44. Гримашевич Г.І. Прислів'я, приказки, загадки та жартівливі пісні, пов'язані з використанням назв одягу та взуття // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. - Вип. 8. - Житомир, 2002. - С. 171-176.

45. Гримашевич Г.І. Словник назв одягу та взуття середньополіських і суміжних говірок. - Житомир, 2002. - 184с.

46. Гримашевич Г.І. Словничок поліських назв одягу (назви спідниць) // Назви одягу та взуття правобережного Полісся. - Житомир, 1999. - С. 158 - 176. Із спостережень над поліськими назвами взуття // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. - Вип. 2. - Житомир, 1998. - С. 35-40.

47. Гримашевич Г.І. Українські діалектні назви фартуха // Наукові записки. Серія філологія. Вінницький державний педагогічний університет ім. МКоцюбинського. - 2001. - № 3. - С. 47-51.

48. Гриценко П.Ю. Ареальне варіювання лексики. - К.: Наук. думка, 1990. - 272 с.

49. Гриценко П.Ю. Дослідження лексики українських говорів // Мовознавство. - 1984. - № 5. - С. 22-30.

50. Гриценко П.Ю. Лексична система говорів і картографування // Українська діалектна лексика. - К.: Наук. думка, 1987. - С. 10-20.

51. Гриценко П.Ю. Моделювання системи діалектної лексики. - К.: Наук. думка, 1984. - 228с.

52. Гриценко П. Над лексичною картою... // Polszczyzna Mazowsza I Podlasia. Badanie dzieozictwa kulturowego. - Јomїa, 2000. - S. 33-42.

53. Гриценко П. Об интерпретации лингвистических карт // Proc. of 3rd International Congress of Dialectologists and Geolinguists. Vol. ІІ. - Lublin, 2000. - S. 7-23.

54. Громик Ю.В. Прислівники відзайменникового походження у західнополіських говірках: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01. - К., 1999. - 17 с.

55.Громик Ю. Фразеологізми західнополіської говірки села Липно Ківерцівського району Волинської області // Волинь-Житомирщина: Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. - № 8. - Житомир, 2002. - С.152-170.

56. Груцо О. П. Про лексичні особливості поліських говірок (на матеріалах “Дыялакталагичнага атласса беларускай мовы” ) // Праці 12 Республіканської діалектологічної наради. - К.: Наук. думка, 1971.

57. Гунчик І. В. Український оказіонально-обрядовий фольклор: Структурно-функціональний аспект: Автореф. дис. … канд. філол. наук. - Л., 2005.

58. Давидюк В. Ф., Аркушин Г. Л. Поліська дома: фольклорно-діалектолічний збірник: Посіб. для вчит.: Вип. 1. - Луцьк: Ред. - вид. відділ Волинського облупр. по пресі, 1991. - 188с.

59. Данилюк О.К. Географічна термінологія Волині: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01. - К., 2000. - 18 с.

60. Данилюк О.К. Словник народних географічних термінів Волині. - Луцьк: Надстир'я, 1997. - 103 с.

61. Дейниченко Н.П. Зоологическая лексика в восточнополесском говоре украинского язика: Автореф. дис. ... канд. филол. наук. - К., 1985. - 22 с.

62. Дзендзелівський Й.О. Назви сільськогосподарських культур у говорах Закарпаття // Studia slavica. - Budapest, 1960. - Т.VI. - Fasc. 1-4. - S. 113-143.

63. Дзендзелівський Й.О. Про регіональні діалектологічні атласи української мови // Праці Х Республіканської діалектологічної наради. - К.: Вид-во АН УРСР, 1961. - С. 17-26.

64. Дзендзелівський Й.О. Українсько-західнослов'янські лексичні паралелі. - К: Наук. думка, 1969.

65. Діалектологічні студії 1: Мова в часі і просторі / Відп. ред. П. Гриценко, Н. Хобзей. - Львів: Ін-т українознавства ім. І. Крип'якевича НАНУ, 2003. - 362с.

66. Дыялекталагічны атлас беларускай мовы. - Мінск; Выд-ва АН БССР, 1963. - 346 карт.

67. Дыялектны слоўнік Брэстчыны. - Мінск: Навука і тэхніка, 1989.

68. Дроботенко В. Ареальне варіювання лексики родильного обряду на Донеччині // Лінгвістичні студії. - Вип.6. - Донецьк: Дон. ДУ, 2000. - С. 255-265.

69. Дроботенко В. Обряд хрещення на Донеччині: реалементний план та вербальні компоненти обряду // Вісник Луганського держ. педагог. у-ту ім. Тараса Шевченка.: Філологічні науки. - № 12(44) грудень. - Луганськ, 2001. - С. 102-110.

70. Дроботенко В. Темпоральна лексика східностепових говірок у контексті сімейної обрядовості // Восточноукраинский лингвистический сборник. - Вип.7. - Донецк: Донетчина, 2001. - С. 243-255.

71. Дяченко В. Д. Етнографія Києва і Київщини. Традиції і сучасність / Під ред. В. Ф. Горленка. - К., 1986.

72. Євтушок О. Атлас будівельної лексики Західного Полісся. - Рівне, 1993. - 133 с.

73. Євтушок О. Народна будівельна лексика Західного Полісся. - Рівне, 1990. - 145 с.

74. Жилко Ф.Т. Деякі питання лінгвогеографічного аспекту в українській діалектології // Праці Х Республіканської діалектологічної наради. - К.: Вид-во АН УРСР, 1961. - С. 3-16.

75. Жилко Ф. Т. Нариси з діалектології української мови.- К.: Рад. шк., 1966. - 307с.

76. Жулинський М. У цьому світі ми єдині // Українське народознавство: Навч. Посібник / За ред.. С. П. Павлюка, Г. Й. Горинь, Р. Ф. Кирчіва. - Львів: Фенікс, 1994. - 608 с.

77. Закревская Я. В. Лингвогеографический аспект в изучении отраслевой лексики // Общеславянский лингвистический атлас. - М.: Наука, 1969. - С. 149-158.

78. Закревская Я. В. Нариси з діалектного словотвору в ареальному аспекті. - К.: Наук. думка, 1976. - 162с.

79. Залеський А. М. Структурна й ареальна диференціація говорів Волині // Минуле і сучасне Волині: Тези доповідей та повідомлень 2-ї Волинської істрико-краєзнавчої конференції, 26-28 травня 1988 р. - Част. 2. - Луцьк, 1988. - С. 190-193.

80. Здоровега Н.І. Нариси народної весільної обрядовості на Україні.-К.: Наукова думка.-159с.

81. Із досліджень українських західнополіських говірок: бібліографічний опис / Вол. нац. ун-т ім. Лесі Українки. - Луцьк: Вежа, 2007. - 56с.

82. Клепікова Г.П. Про вивчення скотарської термінології в підкарпатських говорах // Праці XII республіканської діалектологічної наради. - К., 1971. - С. 310-318.

83. Климчук Ф.Д. Специфическая лексика Дрогичинского Полесья / Лексика Полесья. - М., 1968. - С. 20-78.

84. Клімчук Ф.Д. Гаворкі Заходняга Палесся (Фанетычны нарыс). - Мінск: Навука і тэхніка, 1983. - 127 с.

85. Козачук А. Сельскохозяйственная лексика говоров Волыни: Автореф. дис. … канд. филол. наук: 10.661. - К., 1971. - 19 с.

86. Козачук Г.О. Вокалізм надбузько-поліських говірок // Проблеми сучасної ареалогії. - К.: Наук. думка, 1994. - С. 260-264.

87. Козачук Г.О. Лексична інтерференція в західнополіських говірках // Український діалектологічний збірник. - Книга 3. - К.: Довіра, 1997. - С. 139-144.

88. Козачук Г.О. Лінгвогеографічне дослідження діалектної лексики // Полісся: мова, культура, історія: Матеріали міжнародної конференції. - К.: 1996. - С. 88-93.

89. Козачук Г.О. Назви хатніх меблів у західнополіських говірках // Проблеми української діалектології на сучасному етапі. - Житомир, 1990. - С. 196-197.

90. Конобродська В.Л. Вербальний компонент традиційного поховального обряду в поліських говорах: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01. - Львів, 1999. - 20 с.

91. Конобродська В.Л. Граматичні особливості обрядової номінації та їх культурно-міфологічна зумовленість // Волинь - Житомирщина. Іст-філол. зб. з регіональних проблем. - Вип. 13. - Житомир, 2005.

92. Корзонюк М.М. Матеріали до словника західнополіських говірок // Українська діалектна лексика. - К.: Наук. думка, 1987. - С. 62-267.

93. Корзонюк М.М. Словотвір говірок Волинського Надбужжя // Структура і розвиток українських говорів на сучасному етапі. - Житомир, 1983. - С. 156-158.

94. Кравець О.М. Сімейний побут і звичаї українського народу, К.,1966.

95. Культура та побут населення України: Навч. посібник / В. І. Наулко, Л. Ф. Артюх, В. Ф. Горленко та ін. - К.: Либідь, 1991. - 232с.

96. Куриленко В. Лексика тваринництва поліських говорів. - Суми, 1991. - 124 с.

97. Левковская К.А. Теория слова, принципы ее построения и аспекты изучения лексического материала. - М., 1962. - 296 с.

98. Лексика Полесья. Материалы для полесского диалектного словаря / АНСССР Ин-т славяноведения. - М.: Наука, 1968. - 473с.

99. Лєснова В.В. Номінація людини та її рис у східнослобожанських українсь-ких говірках: Автореф. дис.... канд. філол. наук: 10.02.01. - Запоріжжя, 1999. - 21с.

100. Лизанець П.М. Морфологічні особливості деяких говірок Пінщини // Українська діалектна морфологія. - К.: Наук. думка, 1969. - С. 187-191.

101. Лисенко П. С. Словник поліських говорів / П. С. Лисенко. - К.: Наук. думка, 1974. - 260с.

102. Мартинова Г.І. Лексичні ареали середньонаддніпрянського діалекту та методи їх вивчення // Dialektologia jako dziedzina jкzykoznawstwa і przedmiot dydaktyki. - Јуdz, 2002. - S. 317-331.

103. Мартинова Г.І. Подільсько-середньонаддніпрянська діалектна межа (за даними побутової лексики правобережної Черкащини): Автореф. дис.... канд. філол. наук: 10.02.01 - К., 1993. - 19 с.

104. Матвіяс І. Г. Волинський говір // Українська мова і її говори. - К. : Н. д., 1990. - с. 60-67.

105. Моисеев А. И. Мотивированность слов // УЗЛГУ: Серия филол. Наук. - Вып. 68. Исследование по грамматике русская язика, 4, - 1963.- №322. - с. 121-136.

106. Мойсієнко В.М. Номінація у поліській народній медицині та лікувальній магїї: Автореф. дис. ... канд.. філол. наук: 10.02.02. - К., 1994. - 22 с.

107. Мотивационный диалектный словарь: говоры Среднего Приобья / Под. ред. О.И. Блиновой: В 2-х т. - Томск: Изд-во Томск. ун-та, 1983.

108. Назарова Т.В. Аспекти вивчення мови в просторовій проекції // Мовознавство. - 1974. - № 5. - С. 3-16.

109. Назарова Т.В. К характеристике украинского волынско-полесского вокализма // Общеславянский лингвистический атлас: Материалы и исследования.1970. - М.: Наука, 1972. - С. 47-48.

110. Нарский И.С. Проблема значения «значения» в теории познания // Проблема знака и значения. - М.: МГУ, 1969. - С. 5-55.

111. Никончук М.В., Никончук О.М., Мойсієнко В.М. Поліська лексика народної медицини та лікувальної магії. - Житомир: Полісся, 2001. - 147 с.

112. Никончук М.В. Никончук О.М. Ендемічна лексика Житомирщини (Методичні рекомендації для вчителів). - Житомир: МДПІ, 1989. - 271 с.

113. Никончук А.Н. Лесная лексика украинских полесских говоров: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.02. - Житомир, 1988. - 20 с.

114. Никончук М.В. Сільськогосподарська лексика Правобереженого Полісся. К.: Наукова думка,1985.312С.

115. Омельковець Р.С. Атлас західнополіських назв лікарських рослин. - Луцьк: Вежа, 2003. - 132 с., 67 к.

116. Омельковець Р.С. Номінація лікарських рослин в українському західнополіському говорі: Монографія. - Луцьк: РВВ “Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2006. - 302 с.

117. Перетятько М.Л. До характеристики південноволинських говорів (Синтаксис простого речення) // Наукові записки Дрогобицького педагогічного інституту. - Вип. IV. - Дрогобич, 1957. - С. 227-248.

118. Покальчук В.Ф. Надсарнський говір на Волині та його фонетичні особливості // Наукові записки Луцького педагогічного інституту. Серія історико-філологічна. - Т.4, вип. 2. - Луцьк, 1956. - С. 52-57.

119. Покальчук В.Ф. Спостереження над суфіксальним творенням іменників у надсарнських говірках на Волині // Українська діалектна морфологія. - К.: Наук. думка, 1969. - С. 52-56.

120. Полесский этнолингвистический сборник. - М.: Наука, 1983. - 288 с.

121. Полесье: Лингвистика. Археология. Топонимика. - М., 1968. - 302 с.

122. Пономар Л. Назви одягу Західного Полісся. - К., 1997. - 182 с.

123. Проблеми сучасної ареології. - К.: Наук. думка, 1994.

124. Пура Я.О. Словник говірок Ровенщини // Структура і розвиток українських говорів на сучасному етапі. - Житомир, 1983. - С. 271-272.