Стратегія інформування у французькому науковому дискурсі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

СТРАТЕГІЯ ІНФОРМУВАННЯ У ФРАНЦУЗЬКОМУ НАУКОВОМУ ДИСКУРСІ

Красненко О.М.

Постановка проблеми. Наука є точним описом реальних явищ світу, тому науковий дискурс призначений передавати об'єктивну інформацію про природу, суспільство та людину, пояснювати факти навколишнього середовища. Загальна його мета окреслюється через поняття «істина-хиба». Ключовими словами є «повідомити про те, що...», чи «пояснити те, що...». Науковий текст реалізує певну комунікативну інтен- цію: 1) повідомити нові результати дослідження, констатувати (опис); 2) розповісти, зобразити (оповідь); 3) порівняти, резюмувати, узагальнити (визначення, пояснення явищ суспільного життя); 4) обґрунтувати, довести, спростувати певні положення, гіпотези (аргументація, міркування). Саме задача переконати шляхом логічного доказу визначає мовні особливості наукового дискурсу (тексту), головними рисами якого є об'єктивний аналіз та бездоганна логічність, доказовість та аргументованість, послідовність, ясність та точність мислення, правильність та доцільність, причинно-наслідковий зв'язок, термінологія [4, с. 6].

Значна увага у галузі комунікативної лінгвістики приділяється проблемам успішної комунікації, зокрема досліджуються не тільки умови, що забезпечують її ефективність, але й причини, що ведуть до порушень акту комунікації та йогоподальшого протікання. З метою досягнення поставленої мети, автор-науковець цілеспрямовано та раціонально надає об'єктивну, достовірну інформацію та звертається до інтелектуального, раціонального обґрунтування фактів. Ось чому стратегія інформування є провідною у науковому дискурсі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема комунікативних стратегій розглядається у працях Т.А. ван Дейка, А.Д. Бело- вої, Г.Г. Почепцова, О.М. Ільченко, О.С. Іссерс, К.Є. Калініна, В.Є. Чернявської, І.Ю. Логінова, Дж. Гамперца та інших. У сучасній лінгвістиці науковий дискурс також був предметом дослідження вітчизняних та зарубіжних мовознавців (Р.С. Алікаєв, О.О. Баженова, М.М. Глушко, О.О. Зверєва, О.М. Ільченко, Т.Р. Кияк, М.М. Кожина, І.М. Колегаєва, Н.М. Разинкіна, Е.Ф. Ско- роходько, Л. Славгородська, А. Рей, Ф. Растьє, Ф. Бош, С. Пуда тощо).

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Водночас, комунікативні стратегії і тактики не досліджувалися на матеріалі французьких наукових текстів з міжнародних відносин, а тому потребують вивчення.

Метою нашої розвідки є аналіз тактик стратегії інформування та мовних засобів їх реалізації у науковому дискурсі. Досягнення поставленої мети передбачає реалізацію таких завдань: розглянути різні види інформації та виявити, проаналізувати тактики стратегії інформування у французькому науковому дискурсі.

Виклад основного матеріалу дослідження. У теоретично орієнтованих дослідженнях розрізняють об'єктивну / суб'єктивну, експліцитну / імпліцитну інформацію. І. Р. Гальперін аналізує три види інформації з огляду на її прагматич-не призначення: змістово-фактуальну, змістово- концептуальну та змістово-підтекстову [3, с. 90]. Н. С. Валгіна стверджує, що змістова інформація буває: фактологічною, що відповідає емпіричному рівню пізнання; концептуальною та гіпо-тетичною, що відповідають теоретичному рівню пізнання; методичною, що містить у собі опис способів і прийомів засвоєння інформації; естетичною, яка пов'язана з категоріями оцінного, емоційного, морально-етичним планом; інструк-тивною, що має орієнтир на певні дії. Ці види інформації окремо або у сукупності містяться у різних видах тексту [2]. Зокрема, наукові тексти характеризуються передусім фактологічною, концептуальною і гіпотетичною інформаціями, а науково-публіцистичні -- фактологічною та естетичною.

О. І. Беляєва виділяє такі три типи інформації (у Р. Д. Шакірової -- знання), які слугують підставою оцінки достовірності висловлювання [1, с. 163;

6] : 1) безпосередня, епістемічно об'єктивна інформація, що будується на чуттєвому відображенні об'єктивної дійсності та внутрішньому стані мовця, на його власному знанні чи досвіді. Вона базується на сенсорних даних, котрі фік-суються пам'ятю з моменту народження протягом усього життя: A partir de 1995, la thиse de la socialisation progressive semble pourtant s'imposer pour les fonctionnaires de l'Union comme pour les fonctionnaires des Etats membres [11, с. 57];

2) непряма опосередкована інформація, яка не дозволяє стверджувати, що зміст пропозиції відповідає дійсності, але на основі неї мовець може шляхом логічного міркування робити оцінку її вірогідності. Р. Д. Шакірова називає його вивідним знанням, що базується на умовиводі в результаті інтелектуальної діяльності людини [6, с. 93]. Ці знання детерміновані здатністю людини до синтезу нових знань на базі фонових знань та аналізу ситуації. На відміну від безпо-середніх знань, які вказують на ступінь повноти інформації, ці знання характеризуються таким параметром, як ступінь суб'єктивної впевненості мовця у вірогідності повідомлення: Selon le Stockholm International Peace Institute (Sipri), la France arrive en deuxiиme position des exportateurs d'armes pour l'annйe 1998, derriиre les Etats-Unis, mais devant la Russie [16, с. 21];

3) інформація, одержана «з інших рук», є вторинною на противагу першим двом, які є первинними по відношенню до мовця. Цей тип інформації дозволяє мовцю передати роль суб'єкта оцінки ІІІ особі: Pour les gouvernements du Benelux, comme l'affirme le ministre des Affaires йtrangиres des Pays-Bas, Joseph Luns, en 1961, «le processus engagй par le traitй de Rome doit conduire а l'unitй politique sous la forme d'une intйgration, qui seule peut donner aux petits Etats les garanties dont ils ont besoin» [11, с. 18].

Ураховуючи різні види інформації, стратегія інформування реалізується через використання тактик, які вказують на об'єктивний погляд на предмет:

1) постановка актуальної проблеми;

2) об'єктивне представлення подій та створення загальновідомої ситуації;

а також тактики з суб'єктивним представленням подій:

3) подання найважливішої інформації;

4) висловлювання власної думки / власного ставлення до проблеми;

5) збереження автентичності «чужих» висловлювань;

6) звернення до авторитету метаавтора (ів);

7) чітке структурування інформації

та можливою, особливо у науково-публіцистичних текстах, є

8) тактика введення в оману.

Тактика постановки актуальної проблеми. Будь-яке наукове повідомлення, незалежно від жанру й об'єму містить звороти, які формулюють мету та задачі дослідження, а також указують на існування актуальної проблеми. Як правило, ці висловлювання складаються з двох частин: перша (формальна) відображає сам факт орієнтованості статті, цілеспрямований, прагматичний характер. До її складу входять звороти: le but / l'objet / l'objectif de cette йtude / ce livre / cet article est de prйsenter / montrer / exposer / dйvelopper / mettre au point... Друга ж частина, конкретно-змістова, описує експліцитно цю ціль: Le parti pris adoptй ici consiste а prйsenter la construction europйenne а travers trois catйgories d'acteurs efficients [11, с. 3].

У французьких наукових текстах з міжнародних відносин переважно використовуються висловлювання: dans... on se propose, nous nous proposons, nous йtudions / examinerons / considйrons / consacrons, звороти: il s'agit de, il est question de, le problиme se pose тощо: Il s'agit d'abord des institutions communautaires, а commencer par la Commission, qui peuvent se servir d'une faire avancer un programme d'action [11, с. 66].

Для опису мети дослідження науковець найчастіше використовує дієслова та дієслівні вирази: envisager, considйrer, йtudier, explorer, examiner, montrer, mettre au point, dйvelopper, accorder toute leur importance а, proposer des rйflexions, aborder, s'ouvrir sur une analyse, dйmontrer тощо. Наприклад: Beaucoup d'йditeurs considиrent qu'avec l'йquipe Ahmadinejad au pouvoir, l'йdition iranienne vit une des pйriodes les plus noires de son histoire [15, с. 31].

Коли автор уважає за необхідне звернути увагу читача на певний тезис (або навіть ціле судження), використовується зворот зобов'язання у поєднанні з дієсловами, які мають значення «констатації» (з відтінком «виділення»: noter, remarquer, mentionner, souligner, retenir, constater): il faut noter que..., il importe de remarquer..., il est а noter, il est important de souligner, il est intйressant de noter: Il importe toutefois de souligner que le morcellement de ces territoires ethniques se combine avec les connexions occultes de diverses mafias, serbes, bosniques et croates [...] [9, с. 31].

Науковцями широко використовуються звороти il ne faut pas oublier, il faut se souvenir (rappeler, mentionner, tenir compte), які апелюють до знань читача, встановлюють логічний зв'язок між старою та новою інформаціями, допомагають краще зрозуміти внутрішній зв'язок між окремими положеннями висловлювання. Окрім того, вони слугують засобами активізації уваги: Auparavant, il faut rappeler la forte implatantation des groupements transnationaux dans l'Europe continentale [11, с. 82].

Об'єктивна констатація факту, нейтральна причина, найчастіше зустрічається і передається як будь-якими неособовими дієслівними формами: дієприкметником теперішнього, минулого часів, герундієм, так і підрядними реченнями із сполучниками parce que, du fait que: Parti laпque, Israлl Beitenou a йtй longtemps dйsignй comme «russophone», parce qu'il attirait des immigrйs rйcents des ex-rйpubliques soviйtiques (plus de 1 million) [15, с. 60].

Під об'єктивними розуміють те, що існує поза свідомістю суб'єкта, не пов'язане зі станом носія точки зору та виключає його з тексту як особистість разом із місцем, свідомістю, перспективою. Як правило, добре обізнаний науковець займає об'єктивну позицію, а розповідь відбувається від третьої особи, немовби ззовні. Отже, тактика об'єктивного представлення подій полягає у відсутності в тексті позначень людей, з позицій яких відтворюється зміст, і реалізується ходами, що відображають ступінь узагальнення інформації у наукових працях.

Досвідчений науковець володіє повними знаннями про те, що відбулося, і може проаналізувати отримані дані та подати висновки в узагальненому вигляді. Цей хід реалізується формами множини іменників (membres de l'UE, les Allemands de l'Est, les femmes, les enfants), займенників (nous, vous, ils, notre, leur, ces, cettes), прислівниками із значенням узагальнення (en gйnйrale, gйnйralement, d'une maniиre gйnйrale, au total).

Безособистісному, об'єктивному характеру представлення наукового пізнання відповідають асертиви, а також пасивні конструкції. Використання пасивного стану відображає той екстра- лінгвальний факт, що предмети реального світу є для науки передусім об'єктом, на який направлена його пізнавальна діяльність. Пасивні конструкції є цікаві своєю зміною суб'єкта й об'єкта, завдяки чому зміщується акцентування у смислі речення. Більш того, пасив уводиться з метою уникнення називання агента дії, що автоматично знімає відповідальність за сказане.

Таким чином, об'єктивність викладу наукової інформації є важливою для підняття престижу науковця, спеціаліста з міжнародних відносин і досягається завдяки використанню великої кількості форм пасивного стану дієслова, а також займенникових дієслів із пасивним значенням. Наприклад: Les compйtences sont alors partagйes entre le Conseil des ministres [...] et le Parlement [...] [11, с. 75].

Використання фактів без аргументації як загальновідомих створюють очевидну ситуацію. Автор представляє якусь точку зору, оцінку, думку не як одиничну, що належить лишесуб'єкту мовлення, а як загальновідому. Цей прийом В.Є. Чернявська називає «створення семантичного поля «свої» [5]. Створення очевидної, загальновідомої ситуації реалізується за допомогою таких прислівників, як bien sыr, en effet, toujours, конструкцій il est de notoriйtй publique, il est bien connu, il est clair.

Тактика представлення найважливішої інформації. Оцінка наукового явища, факту щодо значущості, будучи суб'єктивною, одночасно має чітку комунікативну направленість. Вона відображає намір автора активізувати увагу читача на важливих моментах викладу інформації. Коментуючи повідомлення, мовець часто використовує прикметники зі значенням важливості (important, prioritaire, essentiel, majeur, significatif, capital, central, exceptionnel), які вхо-дять до складу таких конструкцій: Substantif + к^е / rester + adjectif та безособові конструкції il est adjectif. Наприклад: Cependant, la Russie est trop importante pour кtre ignorйe, nйgligйe ou caricaturйe [15, с. 105].

Засобами підкреслення важливого та корисного у процесі оформлення оцінної інформації є інтенсифікатори значення оцінних лексем (прикметників, прислівників), до яких можна віднести прислівники si, fort, trop, trиs, tant, bien, тощо. Використання підсилювачів оцінного значення можна також віднести до застосування впливу на переконання читача в тому, що виклад матеріалу здійснюється докладно, а тому мовець має змогу впевнено висловлювати свою думку.

Звороти, як засоби логічного виділення, виділяють та фокусують увагу читача на важливості нових фактів, на стрижневих моментах наукової праці; домінують такі моделі ce... qui, ce... que, ce qui (que)... c'est: Ce que le 11 septembre a ajoutй а ce tableau [...] c'est la possibilitй d'attentats [...] [15, c. 182]. Отже, спеціаліст із міжнародних від-носин, заперечуючи одну причину, виділяє підсилювальним зворотом справжню.

Важливість підкреслюється завдяки: 1) вставним виразам типу d'une maniиre significative, en premier lieu; 2) словосполученнями: (grande) question (clй / dйterminante), un enjeu (un atout) majeur / essentiel, le caractиre prioritaire, l'une des questions centrales, une prйrogative d'exception, une importance primordiale, un impйratif stratйgique, l'un des thиmes-phares, le rфle pivot / moteur, un rфle international de premier plan тощо.

Якщо суттєвим (або хоча б цікавим) є якийсь момент процесу наукового пізнання, його аналізу, то використовуються безособові конструкції: il est intйressant d'analyser, de constater, d'observer d'йtudier qch / que: Mais il paraоt йgalement intйressant d'йtudier les situations internes, l'йvolution des opinions publiques, les luttes pour le pouvoir dans les principaux pays de la rйgion [15, с. 8].

Тактика висловлювання власної думки / ставлення до проблеми реалізується завдяки використанню: 1) займенників першої особи (je, а також nous, on): Au final, on peut estimer que le Prйsident de la Convention a su jouer de son autoritй et de son sens du calendrier pour amener les travaux а bon port [14, с. 24]; мовний інформування текст висловлювання

2) дієслів розумової діяльності (penser, estimer, avoir d'avis, comprendre, considйrer, prendre en considйration, tirer une conclusion, affirmer): Il importe de considйrer le modиle soviйtique des relations internationales, tel qu'il a fonctionnй depuis la fin de la seconde guerre mondiale, pour ensuite en analyser la remise en cause а partir de 1985 [15, c. 32];

3) неозначено-особових (on sait que...) або безособових конструкцій (il est certain /clair / vrai / йvident / probable тощо): Il est clair que le climat gйnйral de violences et d'affrontements qui se rйpand dans toute la rйgion a pesй sur la situation intйrieure des pays [15, c. 9];

4) модальних прислівників certainement, йvidemment, probablement, vraiment, а також прислівникових зворотів sans (aucun) doute, bien sыr та інших, за допомогою яких автор виражає своє суб'єктивне ставлення до достовірності на-укового повідомлення: A nouveau prioritaire, la relation avec les Etats-Unis est sans doute pour lui un choix stratйgique [13, с. 60];

5) авторських уточнень: La derniиre dйcennie a en outre йtй marquйe par la prolifйration des accords commerciaux rйgionaux (ACR selon la terminologie de l'Organisation mondiale de commerce [OMC]) [15, с. 53];

6) вставних слів de mon point vue, pour ma part, а ma connaissance, а vrai dire, pour moi, selon moi, а mon avis, які французький учений Андре Боріло називає «прислівниками сильної думки» (adverbes d'opinion forte), що входять до підкатегорії епістемічних прислівників і вважає, що вони сигналізуючи суб'єктивну точку зору мовця, виконують прагматичну функцію, а саме пом'якшують категоричний зміст висловлювання [8, с. 31-40]. Уживані в першій особі, ці вставні слова неодмінно належать до світу думок мовця, а саме представляють його віру, знання, судження. За їх допомогою спеціаліст із міжнародних відносин висловлює експліцитно власне бачення, ставлення до повідомлювальної інформації: Si les preuves de cette cession n'ont pas а ma connaissance йtй apportйes, il reste que le rapport du 26 novembre 2001 [13, с. 78].

Адресант демонструє своє суб'єктивно емоційне ставлення до фактів дійсності за допомогою вставних слів а l'йvidence, en vain, le cas йchйant, curieusement, pire, mieux, sans surprise: La pйriode post-retrait syrien du Liban n'est pas uniquement caractйrisйe par l'habituelle faiblesse des institutions de l'Etat libanais, mais, pire, par un vide institutionnel - sans prйcйdent an temps de paix - oщ la gestion de l'Etat est quasi inexistante [15, с. 40].

На авторську емоційну оцінку до наукового повідомлення указують також безособові вирази типу il est dommage que, il n'est guиre йtonnant, il est frappant de constater, il serait dйsolant / hasardeux: Il est dommage que cet aspect soit perdu aujourd'hui et qu'un agrйgatif ne sache pas identifier un certain nombre de tableaux du XVIe siecle [11, с. 58]. Використання найвищого ступеня порівняння прикметників відображає власне ставлення автора: Il est йvident que mкme les systиme йnйrgetiques les plus modernes peuvent cйder face а de telles anomalies climatiques [10, с. 14]

Тактика збереження автентичності чужих висловлювань реалізується шляхом цитування як засобу вираження референтної авторизації. Посилання на метаавторів не лише обґрунтовують постановку проблеми, її актуальність, перспективність, але й верифікують істинність авторських суджень про предмет мовлення та інформацію про нього.

Цитування є цікавим та активно функціонуючим засобом ілюстрації та аргументації у науковому дискурсі, а тому використовується також у стратегіях аргументування та привертання уваги. Цитата завжди графічно відділена від осно-вного тексту лапками. Вона може бути структурно представлена словосполученням, одним або кількома реченнями і, як правило, дається з посиланням на джерело. Цитати можуть уводиться у текст по-різному: слідувати після авторських слів і включатися у текст як його відносно самостійні частини, вмонтовуватися у непряму мову та приєднуватися за допомогою вставних слів і конструкцій. Ці способи уведення цитат збагачують структуру тексту, дозволяючи живо поєднувати чуже мовлення з авторським.

У науковому тексті з міжнародних відносин автор цитує різного роду документи, зокрема офіційні документи, конституції, угоди, договори для того, щоб підтримати свою думку, переконати читача у слушності, прийнятності власної позиції, пояснити те чи інше положення.

Щоб бути переконливим, автор наукового дискурсу з міжнародних відносин цитує не тільки авторські слова науковців, політологів, політиків, філософів, письменників, але й девізи, слогани, переважно англійською: Ses actions ont une devise: In Capital We Trust (PE, 98). Le slogan officieux peut bien afficher: «Ce qui est bon pour Gazprom (ou Rosneft) est bon pour la Russie» [15, с. 98]. Отже, цитати додають особистісності, безпосередності, автентичності науковому ви-словлюванню, забезпечуючи максимальну точність вираження інформації.

Щоб зберегти континуум, послідовний виклад наукового матеріалу, мовець часто посилається на джерела певної інформації: наукові праці, підручники, а також газети, журнали, пересічну інформацію (бібліографічні посилання). Наприклад: Le prйsident Koutchma a redit а plusieurs reprises en 2002-2003 sa volontй de maintenir «le choix europйen qui est dans la ligne de la politique de l'Ukraine depuis son indйpendance»19 (Voir par ex. son discours sur l'йtat de la nation du 18 juin 2002 а la Verkhovna Rada, Kyiv Post_20 juin 2002, RFE / RL Newsline 18 juin 2002) [13, с. 82].

При посиланні науковця на самого себе звичайно використовуються звороти j'ai / nous avons dйjа dit plus haut, comme nous avons notй / signalй derniиrement, de notre point de vue, які виражають водночас його ставлення до повідомлення: En contrфlant le processus dйcisionnel, les Etats membres pouvaient ainsi accepter plus facilement la hardiesse de la Cour. Pour sa part, nous l'avons dit, la Cour trouvait dans cette situation de nouvelles raisons d'aller de l'avant [11, с. 64].

Отже, цитування та посилання -- це основні засоби забезпечення інтертекстуальної перспективи наукового повідомлення, яка демонструє наступність та послідовність у науковій діяльності автора. Крім того, інтертекстуальність є необхідною умовою існування наукових творів, де посилання на інші тексти, аналіз концепційінших авторів, їх цитування забезпечують необхідні умови достовірності та ґрунтовності дослідження і показують погляди яких учених сприяють власному переконливому викладу матеріалу мовця. Загальною тенденцією є трансформація цитати в загальне місце, а посилання в алюзію.

Прагнучи переконати адресата у вірогідності власної концепції, яка сумісна з авторитетними однодумцями, автор наукового дискурсу використовує тактику апеляції до авторитету або до релігійних почуттів. Це пояснюється, з одного боку, дотримування максими скромності, а з іншого -- індивідуально-психологічними особливостями мовця, у тому числі невпевненістю у своїх силах. Тактика апеляції до авторитету дуже ефективна, бо автор посилається для підтримки своїх поглядів на думки, вислови відомих у світі людей, науковців, філософів тощо. Як правило, це конкретно-ситуативний аргумент до авторитету, можливий у певних ситуаціях мовного спілкування. Це непрямий засіб власного переконання автора: L'enveloppe mйtafamiliale n'est ni la Reine ni le Dollar, mais la Nation. Montesquieu l'a dit une fois pour toutes dans L'esprit des lois: « Il y a deux sortes de tyrannie: une rйelle qui consiste dans la violence du gouvernement, et une d'opinions qui se fait sentir lorsque ceux qui gouvernent йtablissent des choses qui choquent la maniиre de pensйe de la Nation » [12, с. 9].

Тактика чіткого структурування інформації є важливим способом реалізації персуазивної ін- тенції адресанта та полягає у поліпшенні ефективності комунікації, оскільки вона полегшує сприйняття адресатом інформаційного потоку мовлення адресанта. Структурування відбувається з упорядкувальною, класифікаційною та аргументативною метою. Ця тактика передається через низку дискурсивних маркерів, що допомагають адресату зорієнтуватися в інформації, структуруючи наукове повідомлення. Дискурсивні маркери лінеарності передають уведення інформації, розвиток чи розгляд проблеми, а також підсумування.

Як відомо, зв'язність є однією із найголовніших характеристик наукового дискурсу, де адекватна передача логічної структури думки відіграє важливу роль для правильного сприйняття інформації. Частини наукового тексту та положення в межах самих частин логічно взаємозв'язані завдяки спеціальним словам чи словосполученням, які носять назву логічні слова. Мовні засоби лінеарності передають послідовність чи перелік за допомогою premiиrement, deuxiиmement, troisiиmement; d'abord, puis, ensuite тощо.

Для розгляду наукових проблем з різних точок зору мовець використовує d'une part, d'autre part; l'un, l'autre; la premiиre, la seconde; du cфtй de: Le prix de l'ajustement de l'йconomie japonaise aux nouvelles conditions du marchй et а la concurrence - en particulier de la Chine - a йtй payй par presque tous les partenaires йconomiques. Du cфtй des salariйs, [...]. Du cфtй des entreprises, il a fallu radicalement restructurer; Mais le Japon recueille aujourd'hui les fruits de ces efforts qui йlиvent son taux de croissance potentiel [15, с. 153].

Перехід від констатації до аргументації маркує en effet: Pourtant, les Chinois restent trиs prudents: certes, ils ont un intйrкt certainа l'apaisement des tensions dans la pйninsule corйenne. En effet, le raidissement de la Corйe du Nord fournit un prйtexte indiscutable au maintien des troupes amйricaines non seulement en Corйe du Sud, mais йgalement au Japon [13, с. 134].

Перехід до наступного етапу може передаватися через завершення плану викладу, який маркує il reste та констатацію обґрунтування наступного повідомлення alors. Наприклад: Il reste а aborder une derniиre dimension de l'identitй europйenne: face а des Etats-Unis qui affirment haut et fort un certain nombre de principes [14, с. 35].

Для констатації незалежності від попереднього викладу автор французького наукового дискурсу використовує de toute faзon, quoi qu'il en soit, а для пояснення попереднього тезиса -- ainsi: S'agissant du sort des industries de la Ruhr, il йtait, а l'йpoque, relativement inconcevable que les Franзais agissent seuls ou, si l'on prйfиre, qu'une solution nйgociйe n'associe pas les Anglais. Ainsi, c'est seulement aprиs de vaines tentatives tendant а rallier la Grande-Bretagne autour d'un «noyau communautaire» que les responsables franзais se tournиrent vers le Rhin [11, с. 10].

Щоб посилити ті положення, які захищає автор з метою інформування й аргументування, уживаються у французькому науковому тексті з міжнародних відносин вирази, які передають додаткову інформацію (а noter, de plus, de surcroоt, de plus en plus, en d'autres termes, autrement dit, de mкme, а cet йgard, c'est-а-dire, en outre тощо). Їх лексичне значення вказує на те, що автор уводить новий аспект досліджуваного явища, інше формулювання повідомленого тезису, дає коментар до власного повідомлення, за яким слідує висновок: En Egypte, le combat pour la succession d'un monarque vieillissant se dйroule au milieu d'une opinion de plus en plus а l'йcoute des Frиres musulmans qui semblent кtre la seule force d'opposition organisйe [15, с. 10].

Для підсумування основних положень, концепцій наукового дослідження, мовець використовує логічні слова donc, dиs lors, які вказують на висновок, безпосередньо пов'язаний з попереднім текстом: Les frontiиres de l'Europe ne sont donc pas seulement externes. Il peut y avoir des frontiиres au sein de l'Europe elle-mкme, entre des personnes qui acceptent ces postulats de base et qui au moins en thйorie, estiment qu'elles doivent se comporter en consйquence, et d'autres qui ne sont guиre disposйes а le faire [9, с. 20].

«Знаки резюме» en conclusion, en rйsumй, en bref, et bien, tel est, en gйnйral, en somme, au total, au bilan вживаються для того, щоб підвести підсумки. Водночас вони мають значення висновку- умовиводу, які є важливими при логічно послідовному викладі матеріалу в аргументуванні: En bref, la France est accusйe de vouloir maintenir son “prй carrй” sur un continent dont elle ne perзoit plus les йvolutions politiques ni sociales [15, с. 144]. Автор наукового дискурсу з міжнародних відносин може підводити підсумки, нумеруючи свої висновки.

Антипереконання або тактика введення в оману також є можливою, але не бажаною у науковому дискурсі, вона передбачає використання хибних цифр, дат тощо. Наприклад: Washington, depuis plusieurs annйes, reprochait а ses alliйs europйens de ne pas consacrer suffisamment de ressources budgйtaires а la dйfense. Avec 3,13% de leur PIB affectйs а la dйfense en 2002, les Etats- Unis excиdent en effet de loin les efforts militaires rйalisйs par les pays de l'union europйenne, oщ avec respectivement 2,43 et 1,95%, la Grande-Bretagne et la France doit facilement figure de chefs de file, les trois autres «grands» n'arrivant que loin derriиre, avec 1,41% du PIB pour l'Italie, 1,21% pour l'Espagne et 1,17% pour l'Allemagne [14, c. 31]. Численність цифр, дат потребує перевірки, чи доведення, чи спростування (чи посилання на джерело фактів). Якщо точне джерело не вказується, то виникає певний сумнів, невпевненість. Таким чином, можливою є підміна даних або навіть тезису. Слід зазначити, що ця тактика використовується переважно журналістами, ніж науковцями.

Ураховуючи принцип істинності, у науковому тексті з міжнародних відносин переважає адекватно-істинний тип комунікації, адже автор намагається якомога об'єктивно представити наукову інформацію. Замовчування деяких політичних фактів (інформація не є істинною, оскільки вона не цілком подана адресатові), як і контрадикторний тип (мовець говорить неправду, адресат сприймає її як істину) є цілком можливі особливо у науково-публіцистичному тексті. Щодоконвенційно-неістинного (за домовленістю адресат і мовець оперують неправдою як істиною); дешифрування (розкриття брехні адресатом); шифровано-істинного (адресат і мовець сприймають неістинну інформацію, але їм відомий код перетворення її на істинну) типів [7, с. 136], вони властиві передусім усній комунікації.

Висновки і перспективи. З урахуванням типів інформації, стратегія інформування реалізується через три групи тактик. Перша група тактик вказує на об'єктивний погляд на предмет, а саме постановка актуальної проблеми, підкреслення об'єктивності інформації та створення очевидної і загальновідомої ситуації. До другої групи належать тактики, що суб'єктивно представляють події: подання найважливішої інформації, висловлювання власної думки/власного ставлення до проблеми ; збереження автентичності «чужих» висловлювань, звернення до авторитету метаавтора (ів), чітке структурування інформації. До третьої групи відносимо тактику введення в оману (антипереконання), яка є можливою, передусім у науково-публіцистичних текстах і використовується переважно журналістами. Вбачаємо перспективу подальшого пошуку в вивченні інших стратегій і тактик, притаманних науковому дискурсу, а також на матеріалі наукових текстів інших галузей знань з долученням інших мов та етнокультурних традицій.

Список літератури

1. Беляева Е. И. Достоверность / Елена Ивановна Беляева // Теория функциональной грамматики. Темпораль- ность. Модальность / [под ред. А. В. Бондарко] - Л. : Наука, 1990. - С. 157-179.

2. Валгина Н. С. Теория текста : учебное пособие [Електронный ресурс] / Нина Сергеевна Валгина

3. Гальперин И. Р. Текст как обьект лингвистического исследования / Илья Романович Гальперин. - М. : Наука, 1981. - 139 с.

4. Красненко О. М. Лінгвопрагматичні засоби персуазивності у сучасній французькій мові (на матеріалі публікацій з міжнародних відносин): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.05 “Романські мови”/ Оксана Миколаївна Красненко. - К., 2011 - 20 с.

5. Чернявская В. Е. Дискурс власти и власть дискурса: проблемы речевого воздействия / Валерия Евгеньевна Чернявская. - М. : Флинта; Наука, 2006. - 136 с.

6. Шакирова Р. Д. Понятие эпистемического статуса высказывания и средства его актуализации в современном немецком языке / Резеда Дильшатовна Шакирова // Филологические науки. - М. : Изд-во МГУ имени М.В. Ломоносова. - 2009. - № 2. - C. 89-97.

7. Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика (термінологічна енциклопедія) / Олена Олександрівна Селіванова. - Полтава : Довкілля -К, 2006. - 716 с.

8. Borillo A. Les « adverbes d'opinion forte » selon moi, а mes yeux, а mon avis... : point de vue subjectif et effet d'attйnuation // Langue franзaise: Procйdйs de modalisation, l'attйnuation / Andrй Borillo. - P. : Larousse. - 2004. - № 142. - P. 31-41.

9. Brague R. L'Europe, quelles frontiиres ? / Rйmi Brague, Yves Lacoste Yves, Jean-Christophe Victor et d'autres. - P. : CULTURESFRANCE, 2007. - 67 p.

10. Courrier international, 2006 - № 795. - 63 р.

11. Courty G. La construction europйenne / Guillaume Courty, Guillaume Devin. - P. : La Dйcouverte, 2005. - 124 p.

12. Kristeva J. Europe des cultures et culture europйenne: communautй et diversitй / [contributions rassemblйes par J. Kristeva, F. Ogйe]. - P. : Hachette, 2008. - 185 p.

13. Cycle de confйrences «L'йvolution des relations internationales depuis 11 septembre 2001» : Зб. документів французько-українського технічного співробітництва. - № 3. - К. :ТОВ «Етна-1», 2003. - 137 с.

14. Les pays de l'Union europйenne / [sous la direction d'A. Grosser]. - P. : La documentation Franзaise, 2003. - 206 p.

15. Politique йtrangиre: revue trimestrielle / [directeur T. de Montbrial]. - P. : Ifri/Armand Colin, 2007. - № 1. - 234 p.

16. Ventes d'armes de la France / [sous la direction de P. Bouveret et B. Elomari]. - Lyon : Institut des droits de l'Homme, 2000. - 221 p.

Анотація

Статтю присвячено дослідженню стратегії інформування у науковому дискурсі. Розглядаються мовні засоби реалізації тактик цієї стратегії на матеріалі французьких наукових текстів з міжнародних відносин. Встановлено, що є три види інформації, які слугують підставою оцінки достовірності висловлювання: епіс- темічно об'єктивна, непряма опосередкована, а також інформація, одержана «з інших рук». Ураховуючи їх, стратегія інформування реалізує себе через тактики, які вказують на об'єктивний погляд на предмет, а також тактики з суб'єктивним представленням подій. Можливою, передусім у науково-публіцистичних текстах є тактика введення в оману.

Ключові слова: стратегія інформування, тактика, науковий дискурс, французький науковий текст з міжнародних відносин, науково-публіцистичний текст.

Размещено на Allbest.ru