Склад, будова і структурна організація українських біологічних термінів

У термінах-іменниках, утворених за словотвірною моделлю при- + -ник, -ок, префікс репрезентує сему «розміщення, розташування близько до того, що названо твірною основою»: прикорінь, принасінник, присосок. Терміни-прикметники з префіксом при- і суфіксами -н, -ов, -ев вживаються із словотвірними значеннями «такий, що розташований, перебуває поблизу чого-небудь»: прикореневий, прикрижовий, припахвинний, прихребетний, приматочковий, пристовбурний.

У нечисленних термінах, утворених за словотвірною моделлю «при- + -ість, -к, -ник, -ння», префікс виражає «приростання, злиття, з'єднання частин»: приживлюваність, приживання, прищеплення, прикопка, примочка та ін.

Синонімічним до словотвірного типу з префіксом при- виступає словотвірний тип з префіксом о-(об-), який також вказує на безпосередню близькість до того, що названо твірною іменною основою, наприклад: оцвітина - сукупність листків у квітці, які оточують тичинки і маточки; оплодень - стінка плода у рослини, що оточує насіння або насінину; ошийок - частина м'ясної туші, що прилягає до шиї.

У деяких термінах префікс о-(об-) вказує на процес, що призводить до зміни стану, якості. Наприклад, омолодження - процес повернення ознак молодості постарілому організму шляхом посилення функції залоз внутрішньої секреції; окостеніння - процес утворення кісткової тканини; аналогічно: озеленення, окислення, окультурення та ін.

Незначна кількість українських біологічних термінів витворилась за допомогою префіксів за-, пів-, напів-, перед-, роз-, су- у поєднанні з суфіксами або без них. Префікс за- виражає «розміщення, розташування» того, що визначено твірною основою: заболонь - шар деревини, який міститься безпосередньо під корою; зап'ясток - ділянка передньої лапи (у тварин) або кисті (у людини), розташовані між передпліччям і п'ястком; за цим же типом - заплесно, заочеревина та сему «наповнення»: затінення, загоєння.

Поле протилежності поряд з слов'янськими префіксами виражають префікси іншомовного походження а-(ан-), апо-, ана-, анти-, де-, диз-(дис-), екзо-(екто-), епі-, деякі з них є синонімічними до слов'янських префіксів. Зокрема, префікс а-(ан-) є синонімом до префікса без-.

Префікс амфі- вказує на розміщення чогось де-небудь, навколо чого-небудь, з обох боків, на подвійність: амфікарпія - утворення у тієї самої рослини плодів двох типів: надземних (аерокарпія) і підземних (геокарпія); амфігастрії - лусочки на нижньому боці талома деяких рослин типу мохоподібних; пор. ще: амфігоній, амфібластула, амфіміксис, амфіплоїдія, амфіценоз.

Терміни, утворені за допомогою префікса ана-, репрезентує сему «порушення, розлад, відновлення»: анагенез - процес регенерації тканин, анаплазія - повернення клітин і тканин у недиференційований стан; аналогічно: анафаза, анафілаксія, анаморфоз.

Значення протилежності у терміносистемі біологічних наук надають власне український префікс проти- та інтернаціональний анти-. Для біологічної термінології характерна характеристика «засіб боротьби з чим-небудь, захисту від чого-небудь»: антибіотики - речовини біологічного походження, які синтезуються мікроорганізмами і пригнічують ріст бактерій та інших мікробів; антивітаміни - сполуки, які гальмують чи порушують дію вітамінів.

Префікс проти- як в загальнолітературній мові, так і в біологічній термінології має єдину сему - «засіб боротьби з чим-небудь, захисту від чого-небудь». Префікс анти- приєднувався лише до основ іншомовного походження, а проти- - до слов'янських основ. На сучасному етапі ця диференціація нівелювалася. Це спричинило паралельність функцій префіксів анти- і проти- (антитіло - протитіло, антиотрута - протиотрута, антивірусний - противірусний, антитоксин - протитоксин) з виразною перевагою префікса проти-, який став широко вживатися також з іншомовними основами, конкуруючи таким чином з префіксом анти-.

Поєднуючись з основами прикметників, префікси анти-, проти- означають «невідповідність чому-небудь через відсутність чого-небудь»: вірусний - антивірусний, противірусний, гігієнічний - антигігієнічний.

Значення протилежності виражає також префікс де-, домінантною семою якого є «не» (відсутність), що варіюється в кількох рядах: «не» - ліквідація, знищення: декапітація - відтинання голови у тварин під час фізіологічних і біохімічних дослідів; видалення точки росту стебла у рослин; декарбоксилування - відщеплення двоокису вуглецю від карбоксильної групи карбонових кислот; аналогічно: деколорація, декортикація, десорбція; «не» - порушення, розлад: декомпенсація - недостатня діяльність будь-якого органу або всього організму людини чи тварини; декомпресія - хворобливий стан, що виникає внаслідок різкого зниження тиску навколишнього повітря.

Сему «порушення, розлад» репрезентує також префікс диз-(дис-): дизартрія - розлад членороздільної мови; дизосомія - порушення почуття нюху, дислокація - зміщення кісток під час переломів; аналогічно: диспепсія, дистрофія, дисфагія, дисфункція.

Префікси екзо-(екто-), епі- виражають сему «розміщення, перебування» і називають способи поширення, розміщення на поверхні того, що названо основою: екзокарпій - зовнішня частина оплодня у плодах покритонасінних рослин; екзоспорія - зовнішня оболонка спор; екзотецій - зовнішній шар клітин пиляка вищих рослин, ектодерма - зовнішній шар (листок) зародка багатоклітинних тваринних організмів; епіфіт - рослина, що живе на інших рослинах і використовує їх лише як місце прикріплення; епібласт - зовнішній зародковий листок.

Префікс ендо-/енто- вказує на поширення чогось всередині того, що мотивовано твірною основою: ентодерма - внутрішній шар первинної кори осьових органів вищих рослин; ендомітоз - внутрішній поділ ядра; ендоплазма - внутрішній шар цитоплазми клітин. Таким чином, префікси екто-(екзо-) та ендо-(енто-) виражають антонімічні відношення, що ґрунтуються на внутрішніх та зовнішніх ознаках понять. Характерною їх особливістю є те, що вони приєднуються лише до іншомовних основ.

У біологічній термінології префікс екстра- (на відміну від загальновживаної мови, де він виражає найвищу якість кого-, чого-небудь) передає сему «поза, за межами того, що названо твірною основою»: екстразональний - який перебуває поза своєю зоною, екстрафлоральний - розташований поза квіткою.

Префікс апо- представляє сему «відхилення, відокремлення, завершення, втрати»: апогамія - розвиток зародка без запліднення із вегетативної клітини мегаметофіта чи сапрофіта; апоспорія - спосіб розвитку статевого покоління у вищих спорових рослин без зародкового мішка у покритонасінних рослин не із спори, а з вегетативних клітин сапрофіта без спороутворення; апокарпія - повна втрата здатності до плодоутворення.

Префікс гіпо- в терміносистемі біологічних наук надає кількох значень: а) порушення, розлад, зниження того, що назване твірною основою: гіпобіоз - стан зниження діяльності організму; б) розміщення, перебування відносно того, що мотивовано твірною основою: гіпобласт - внутрішній шар клітинної стінки дискобластули у плазунів, птахів і ссавців; гіпокотиль - ділянка стебла між кореневою шийкою і місцем прикріплення сім'ядолі.

Основною семою префікса архі- в біологічній термінології є «відхилення, обмеження того, що названо твірною основою»: архіболія - відхилення у будові органів на ранніх стадіях ембріонального розвитку; архіплазма - специфічна плазма, що міститься лише в окремих клітинах рослинного організму.

Поле інтенсивної ознаки в терміносистемі біологічних наук створює префікс гіпер-, що означає найвищий ступінь виявлення кількісної і якісної ознаки, названої мотивуючою основою: гіперплазія - надмірне збільшення числа структурних елементів тканин організму; гіпертрофія - збільшення об'єму тканини, органа або його частини.

В українській біологічній термінології з'являються поодинокі терміни, утворені за допомогою префікса ультра-, який виражає граничну, крайню межу вияву того, що назване твірною основою: ультрамікроелементи - хімічні елементи, вміст яких у рослинних і тваринних організмах в мільйонних і менших частках відсотка: ультрамаксимум - максимум, при якому взагалі можливе життя того чи іншого організму. Цей словотвірний тип мало характерний для терміносистеми біологічних наук.

Поле неповної ознаки в біологічній термінології представлене префіксами під-, пів-(напів-), су-. Префікс під- в межах поля виражає кілька сем: вказує на додаткову опредмечену дію із значенням її неповноти: підживлення - внесення добрив під сільськогосподарські рослини в період їхнього росту й розвитку, що доповнює основне, допосівне внесення; рангової підпорядкованості: підклас - проміжний таксон між рядами і класами, що об'єднує кілька видів.

На частковість вияву цілісної ознаки, властивостей вказують префікси пів-: півкущ - рослина з багаторічними здерев'янілими нижніми частинами пагонів і однорічними верхніми частинами, які щороку відмирають, півзонтик - суцвіття, у якого під квіткою, що завершує головну вісь, розвиваються дві супротивні осі другого порядку; напів-: напівчагарник - рослина, стебло якої знизу деревоподібне, а зверху трав'янисте. Особливою продуктивністю префікс напів- відзначається при творенні термінів-прикметників: напівдостиглий - не зовсім достиглий, напівживий - з ледь помітними ознаками життя.

Неповноту ознаки префікс су- поєднує з семою суміжності: субір - природний сосновий ліс з домішкою берези, сугрудок - природний ліс, перехідний між субором і дібровою.

У більшості сучасних іменників з початковим су- відбулося спрощення основи, і колишній префікс став частиною кореня: суглоб - рухоме, перервне з'єднання кісток скелета у хребетних тварин і людини; судина - провідний елемент деревини, що являє собою трубку, яка утворилася внаслідок з'єднання клітин, розміщених поздовжніми рядами.

Значна частина термінів терміносистеми біологічних наук представлена словотвірним типом роз- + -анн(я), -енн(я), що додаються до дієслівних основ. Сема префікса роз- модифікує процес розгортання та перебігу дії: розмноження - відтворення організмом нових особин; розселення - переміщення рослин або тварин за межі свого ареалу; розщеплення - збільшення різноманітності ознак у потомстві гібридів.

Префікси, за допомогою яких утворилися нові терміни на позначення біологічних понять, за семантико-граматичними ознаками умовно можна поділити на три типи:

- префікси-виразники значення протилежності: без-, між-, над-, при-, о-(об-), за-, перед-, проти-, а-(ан-), амфі-, анти-, де-, диз-(дис-), екзо-(екто-), ендо-;

- префікси-виразники інтенсивності (неінтенсивності) певних ознак: гіпер-, гіпо-;

- префікси-виразники неповноти ознаки: під-, пів-, напів-, су-.

Найчисленнішу групу становлять префікси, що виражають значення протилежності. До неї входять як національні, так і іншомовні префікси. Деякі з них перебувають у синонімічних та антонімічних відношеннях. У синонімічні відношення вступають префікси анти-, проти-, які однаковою мірою можуть приєднуватись як до власне українських, так і до іншомовних основ: антитіло - протитіло, антиотрута - протиотрута та ін. Антонімічні відношення спостерігаються між інтернаціональними префіксами екто-(екзо-) та ендо-(енто-), що вказують на зовнішні та внутрішні ознаки. Вони поєднуються, як правило, з іншомовними основами. В більшості ж випадків витримується така закономірність: національні префікси приєднуються до національних основ, іншомовні - до іншомовних. Характерно, що при творенні українських біологічних термінів морфологічним способом перевага віддається словотворчим формантам греко-латинського походження. Спостерігається також полярність деяких префіксів у загальнолітературній мові і науковій біологічній термінології. Зокрема, в літературній мові префікси архі-, екстра-, над- вказують на найвищий ступінь інтенсивності ознаки: екстраординарний - винятковий, рідкісний; надтвердий - дуже твердий; надпотужний - дуже потужний; в терміносистемі біологічних наук вони позначають «розміщення, перебування»: екстразональний - який перебуває поза своєю зоною; надгортанник - хрящ над входом у гортань, що закриває її при ковтанні; надбрів'я - частина лоба над бровами тощо.

2.4 Терміни-словосполучення

Завдяки складній внутрісистемній співвіднесеності біологічних понять має місце процес творення нових термінів синтаксичним способом. У терміносистемі біологічних наук він відзначається високою продуктивністю. Цей тип термінів-словосполучень вживається на позначення класів предметів, відображаючи в них родо-видову ієрархію понять. Вони допомагають встановити місце певного предмета в ряду інших однорідних предметів і виділити його з цього ряду, акцентуючи на його індивідуальні особливості, наприклад: вегетативне розмноження - тип нестатевого розмноження, при якому з частини материнського організму утворюються ідентичні йому за своїми спадковими ознаками нові особини; аналогічно: дводомні рослини, космічна біологія, кореневий пагін тощо.

Синтаксичний спосіб творення нових термінів-словосполучень надзвичайно продуктивний в українській мові. Це пояснюється потребами науки максимально точно передавати зміст наукових понять, конкретизувати їх.

Особливо широке застосування мають терміни-словослолучення при систематизації рослинного та тваринного світу, де, як відомо, використовується біномінальний принцип, за яким до родової назви додається видова характеристика, напр.: смородина альпійська, смородина карпатська, смородина звичайна, смородина запашна, кінь в'ючний, кінь Пржевальського, кіт барханний, кіт далекосхідний, кіт свійський, кіт очеретний тощо.

За структурою терміни-словосполучення можна поділити на дво- і більше компонентні. До двокомпонентних відносяться об'єднання повнозначних слів типу: кліматичний фактор - кліматичні умови зовнішнього середовища; аналогічно: клітинна інженерія, травна система, фолікулярні клітини. Багатокомпонентні словосполучення ті, до складу яких входить більше двох самостійних повнозначних лексичних одиниць. До них відносяться три-, чотири-, п'яти- і багатокомпонентні номінативні вирази: серцево-судинна система - система, що включає серце та розгалужену сітку кровоносних і лімфатичних судин; аналогічно: охорона навколишнього середовища, функціональна морфологія водних тварин, наукове прогнозування змін у живій природі та ін.

Серед двочленних термінів-словосполучень виділяються моделі „прикметник + іменник" і „іменник + іменник". В атрибутивних словосполученнях іменник виражає родове поняття, прикметник вказує на його видові ознаки, наприклад: збірний плід - плід, утворений з кількох не зрослих маточок однієї квітки. Надзвичайна різноманітність форми, будови і розмірів плода, зумовлена морфологічними особливостями та способом поширення, викликала появу цілої низки словосполучень: безнасінний плід, багатонасінний плід, кісточковий плід, сухий плід, соковитий плід, а також характеризує те чи інше явище або поняття з різних сторін: визначає їх функцію: гібридне насіння - насіння, одержуване від схрещування рослин з різною спадковістю.

Опорним словом у словосполученні, утвореному за моделлю „іменник + іменник", виступає іменник у родовому відмінку: анатомія рослин - наука, що вивчає внутрішню будову рослин, віночок квітки - внутрішнє коло листочків (пелюсток) подвійної оцвітини квітки. Проте в ряді випадків більше семантичне навантаження має іменник у називному відмінку, який вказує на певні властивості, якість того, що виражено іменником у родовому відмінку: солевитривалість рослин - здатність рослин жити в умовах засоленості ґрунтового чи водного середовища.

Інколи спостерігається стискання двокомпонентних найменувань в суфіксальний іменник, аналогічний словосполученню, наприклад: рогова оболонка - роговиця, сітчаста оболонка - сітчатка, кропив'яна лихоманка - кропивниця.

Тричленні словосполучення найчастіше виникають шляхом ускладнення двочленних внаслідок дальшої конкретизації, що відбувається приєднанням означення до означуваного або означального слова, найчастіше при вказівці на різновидність поняття, названого словосполученням. Наприклад, термін нервова система виражає поняття «система нервових елементів або органів у тварин та людини, що регулює і координує всі функції організму». У процесі еволюції тваринного світу нервова система пройшла ряд етапів, які відповідно потребували своїх найменувань. Так виникли тричленні терміни-словосполучення вегетативна нервова система - частина нервової системи, що регулює діяльність внутрішніх органів і обмін речовин у хребетних тварин і людини; аналогічно: центральна нервова система, периферична нервова система, центральна нервова система, симпатична нервова система, парасимпатична нервова система.

Творяться тричленні й багаточленні терміни-словосполучення також шляхом поєднання опорного слова чи слів з означуваним словом, наприклад: покривні тканини рослин, провідні тканини рослин. За своєю структурою вони поділяються на словосполучення, утворені за такими моделями:

- „прикметник + (іменник + іменник)": водний режим рослин - постійний водообмін між рослинами і навколишнім середовищем, що здійснюється шляхом вбирання води коренями рослин з ґрунту;

- іменник + (іменник + іменник): точка росту рослин - верхівкова частина осьових органів рослин, на якій міститься твірна тканина; регулятори росту рослин - фізіологічно активні сполуки, здатні викликати зміни розвитку й росту рослин. Серед термінів, побудованих за моделлю N + (N + N), виділяється група, у якої іменники родового відмінка з'єднані між собою єднальним сполучником «і». У таких словосполученнях кожен з іменників має окреме термінологічне значення, наприклад: конституція людини і тварин: а) у людини - сукупність морфологічних і функціональних особливостей організму, що склалися на основі його спадкових і набутих властивостей; б) у тварин - сукупність морфофізіологічних ознак та властивостей організму, що сформувались у процесі їх індивідуального розвитку. Цей тип термінів-словосполучень у біологічній термінології малопродуктивний.

Значна частина термінів утворилася за моделлю „іменник + (прикметник + іменник)" N + (А + N): в'язкість біологічного середовища - властивість рідкого біологічного середовища чинити опір переміщенню однієї з частин відносно другої.; „прикметник + (прикметник + іменник) А + (А + N): відносна біологічна ефективність - основна характеристика будь-якого іонізуючого випромінювання щодо його здатності спричиняти променеве ураження клітин.

Більш складною формою структурної організації є багатокомпонентні терміни-словосполучення, які не відрізняються стрункістю будови і їх термінологізацію можна вважати відносною, тому що вони являють собою здебільшого опис поняття; базою їх творення є дво- і трикомпонентні словосполучення, наприклад: наукове прогнозування [змін у живій природі], функціональна морфологія [водних тварин], зона [листяних лісів [помірної зони]], симбіотична взаємодія [безхребетних і мікроорганізмів].

За ступенем смислової подільності чи неподільності терміни-словосполучення можна поділити умовно на два типи:

- стійкі терміни - словосполучення являють собою семантичну неподільність, за якої значення терміна частково мотивоване його компонентами: сонячне сплетіння - найбільше сплетіння нервових елементів, які належать до вегетативної системи. Стійкість таких словосполучень може ґрунтуватись на переносно-образному вживанні одного із його членів: сліпа кишка - початковий відділ товстої кишки вищих хребетних тварин і людини; пташиний базар - масові колоніальні гніздування морських птахів, а також на переносному вживанні всього словосполучення: андріїв хрест - народна назва вероніки колосистої, мати-й-мачуха (підбіл);

- нестійкі терміни - характеризуються формальною розкладністю його компонентів. Значення термінів-словосполучень здебільшого залежить від значень їх компонентів: тканинна рідина - рідина, що виповнює міжклітинні й навколоклітинні простори тканин і організмів тварин і людини; коренева система - сукупність коренів однієї рослини. Цей тип термінів-словосполучень найбільш характерний для терміносистеми біологічних наук, часто в своєму складі вони мають спільний опорний термін, утворюючи таким чином цілі термінологічні гнізда: білкове тіло, волокнисте тіло, клітинне тіло, плодове тіло та ін., що сприяє процесові систематизації біологічної термінології.

Таким чином, терміни-словосполучення є однією з форм вираження біологічних понять. Складові компоненти таких термінів, переважну більшість яких становлять двокомпонентні конструкції, об'єднані між собою здебільшого підрядним зв'язком. При творенні багатокомпонентних термінів-словосполучень спостерігається певна структурна ієрархія, за якої двокомпонентні терміни-словосполучення стають базою творення три- і багатокомпонентних термінів.

2.5 Аналіз фахового підручника (з анатомії людини)

З анатомії людини, який включає загальну частину, остеологію, артрологію та міологію.

Загальна частина

1. Адипоцит (від грец. adipos - жир, kytos - клітина; однокомпонентний) - жирова клітина, накопичує жир.

2. Аксон (від грец. axis - вісь; однокомпонентний) - це один довгий відросток нейрона довжиною до 1,5 м, він закінчується термінальним розгалуженням.

3. Аномалія (від грец. anomales - неподібний; однокомпонентний) - це відхилення від загальної закономірності, що виходять за межі норми.

4. Апоптоз (від грец. apoptosis - листопад; однокомпонентний) - генетично запрограмована загибель клітин.

5. Астроцити (від грец. astra - зірка, kytos - клітина; однокомпонентний) - основний гліальний елемент центральної нервової системи, форма - зірчаста.

6. Аферентні нейрони (від лат. afferent - той, що приносить; двокомпонентний) - чутливі (рецепторні) клітини, що проводять нервові імпульси від органів і тканин і мозок.

7. Бластомер (від грец. blastos - зачаток, meros - частка; однокомпонентний) - клітина, з множини якої утворена стінка бластули.

8. Бластула (від грец. blastos - зачаток; однокомпонентний) - пухирець, який утворюється до кінця 6-ї доби процесу дроблення.

9. Брахіморфний тип статури (від грец. brachys - короткий, morphe - форма; трикомпонентний) - характерні більші поперечні розміри тіла у порівнянні з нормостеніком, вгодованість, не дуже високий зріст.

10. Вентральний (від лат. venter - живіт; однокомпонентний) - нижній.

11. Геронтологія (від грец. geron - старий, logos - наука; однокомпонентний) - наука, що вивчає характерні перебудови організму в похилому та старечому віці.

12. Гіалоплазма (від грец. hyalos - скло; однокомпонентний) - основна структура цитоплазми, що містить органели та включення.

13. Дендрити (від грец. dendron - дерево; однокомпонентний) - це короткі і численні відростки нейронів, які деревоподібно галузяться.

14. Десмосома (від лат. desmosoma; однокомпонентний) - вид міжклітинних контактів, що складається з ділянки парної цитолеми двох сусідніх клітин, які розділені міжклітинним простором, заповненим тонкофібрилярною речовиною - глікопротеїнами.

15. Діападез (від грец. dia - крізь, pedesis - стрибок; однокомпонентний) - спосіб міграції лейкоцитів в тканини.

16. Доліхоморфний тип статури (від грец. dolichus - довгий, morphe - форма; трикомпонентний) - люди стрункі й високі, у них переважають поздовжні розміри тіла, кінцівки відносно довгі, кістки порівняно тонкі.

17. Дорсальний (від лат. dorsum - спина; однокомпонентний) - задній.

18. Ектодерма (від грец. ektos - поза, derma - шкіра; однокомпонентний) - зовнішній зародковий листок.

19. Еритроцити (від грец. erythros - червоний; однокомпонентний) - це червоні кров'яні тільця (червонокрівці), мають форму ввігнутих з двох боків дисків діаметром від 7 до 10 мкм.

20. Каріолема (від лат. nucleus - ядро; однокомпонентний) - ядерна оболонка, що складається з двох біологічних мембран - внутрішньої та зовнішньої.

21. Каріоплазма (від лат. nucleoplasma; однокомпонентний) - внутрішнє середовище ядра.

22. Краніальний (від лат. cranium - череп; однокомпонентний) - верхній.

23. Лейкоцити (від грец. leukos - білий; однокомпонентний) - це клітини крові, що мають ядра і здатні до амебоїдного руху.

24. Мезоморфний тип статури (від грец. mesos - середній, morphe - форма; трикомпонентний) - анатомічні особливості наближені до усереднених параметрів норми (з урахуванням віку, статі тощо).

25. Мейоз (від грец. meiosis - зменшення; однокомпонентний) - своєрідна форма клітинної репродукції в клітинах-попередницях статевих клітин.

26. Метаболізм (від грец. metabole - зміна, перетворення; однокомпонентний) - обмін речовин, що поєднує в собі два сукупні процеси асиміляції і дисиміляції.

27. Міжклітинні контакти (власне укр.; двокомпонентний) - особливі об'єднуючі структури, які утворюють клітини, контактуючи між собою.

28. Міофібрили (від лат. myo - м'язовий, fibra - волокно; однокомпонентний) - це спеціальні органели м'язової тканини, які забезпечують рухові функції.

29. Мітоз (від грец. mitos - нитка; однокомпонентний) - період клітинного циклу, коли материнська клітина поділяється на дві дочірні.

30. Напівдесмосома (від лат. hemidesmosoma; однокомпонентний) - вид міжклітинних контактів, утворена лише однією пластинкою прикріплення у місцях контакту епітелію з базальною мембраною.

31. Нейрон (від лат. neurocytus, neuronum; однокомпонентний) - структурно-функціональна одиниця нервової тканини.

32. Піноцитоз (від грец. pino - пити; однокомпонентний) - спосіб ендоцитозу, при якому клітина захоплює рідкі колоїдні частинки.

33. Сагітальна площина (від лат. sagitta - стріла, власне укр.; двокомпонентний) - уявна вертикальна площина, яка пронизує тіло спереду назад.

34. Синапс (від грец. synapsis - зв'язок; однокомпонентний) - міжклітинний контакт між нейронами, що забезпечує передачу нервового імпульсу від одного нейрона до іншого.

35. Сома (від грец. soma - тіло; однокомпонентний) - частина тіла, що включає кістки, їх з'єднання, шкіру, м`язи, що утворюють порожнини тіла.

36. Тератологія (від грец. teratos - виродок, logos - наука; однокомпонентний) - наука, що вивчає структурні відхилення з порушенням функцій, які можуть бути несумісні з життям.

37. Тканина (власне укр.; однокомпонентний) - це сформована система клітин і позаклітинної речовини, об'єднаних спільністю походження, будови й функцій.

38. Трофобласт (від грец. troph - живлення, blastos - зачаток; однокомпонентний) - стінка пухирця, з якого у подальшому розвиватиметься зовнішній шар оболонок зародка.

39. Фагофитоз (від грец. phagein - пожирати; однокомпонентний) - спосіб ендоцитозу, при якому клітина захоплює тверді частинки.

40. Фібробласти (від грец. fibra - волокно, blastos - зародок; однокомпонентний) - основні спеціалізовані клітини сполучної тканини, які є головними продуцентами міжклітинної речовини - колагенових, еластичних та ретикулярних волокон, а також основних компонентів аморфної речовини.

41. Фіброцит (від грец. fibra - волокно, kytos - клітина; однокомпонентний) - це клітина, яка має багато відростків, веретеноподібну форму і велике еліпсоподібне ядро з малим ядерцем.

42. Фронтальна площина (від лат. frons - лоб, чоло, власне укр.; двокомпонентний) - уявна площина, яка є паралельно до лоба і розташована перпендикулярно до стрілової (сагітальної) площини.

43. Хондробласти (від грец. chondros - хрящ, blastos - зачаток; однокомпонентний) - це молоді, здатні до мітотичного поділу клітини, що синтезують компоненти міжклітинної речовини: протеоглікани, колаген, еластин тощо.

44. Хондроцити (від грец. chondros - хрящ, kytos - клітина; однокомпонентний) - це основні спеціалізовані клітини хрящової тканини, що виробляють усі компоненти хрящового матрикса одночасно.

Остеологія

45. Апофіз (від лат. apophysis - виріст; однокомпонентний) - підвищення, що виступає над поверхнею кістки.

46. Брегма (від грец. bregma - тім`я; однокомпонентний) - точка на місці перетину стрілового і вінцевого швів.

47. Вилична кістка (власне укр.; двокомпонентний) - парна, з'єднує кістки мозкового й лицевого черепа, що значно зміцнює лицевий череп.

48. Гачкувата кістка (власне укр.; двокомпонентний) - кістка зап'ястка, що має з ліктьового краю долонної поверхні загнутий у променевий бік гачок гачкуватої кістки.

49. Головчаста кістка (власне укр.; двокомпонентний) - найбільша кістка зап'ястка, її кругла головка спрямована проксимально і дещо назовні.

50. Гомілка (власне укр.; однокомпонентний) - кістки вільної частини нижньої кінцівки; дві трубчасті кістки: при середньо розташована великогомілкова кістка, збоку - малогомілкова.

51. Горохоподібна кістка (власне укр.; двокомпонентний) - найменша кістка зап'ястка, має неправильну кулясту форму, розміщується в товщі сухожилка ліктьового м'яза-згинача зап'ястка.

52. Діафіз (від грец. dia - між, phyo - росту; однокомпонентний) - видовжена середня частина трубчастої кістки циліндричної або тригранної форми.

53. Дуга хребця (власне укр.; двокомпонентний) - розташовується за тілом хребця і з'єднується з ним за допомогою ніжок.

54. Епіфіз (від грец. epi - над, phyo - росту; однокомпонентний) - стовщений кінець трубчастої кістки.

55. Ініон (від грец. inion - потилиця; однокомпонентний) - верхівка зовнішнього потиличного виступу.

56. Кістка-трапеція (власне укр.; двокомпонентний) - кістка зап'ястка, має кубоподібну форму і сідлоподібну суглобову поверхню для зчленування з основою І п'ясткової кістки.

57. Кістки стопи (власне укр.; двокомпонентний) - включають заплеснові кістки, плеснові кістки, кістки пальців, фаланги.

58. Клубова кістка (власне укр.; двокомпонентний) - кістка поясу нижньої кінцівки, що бере участь в утворенні кульшової западини.

59. Ключиця (власне укр.; однокомпонентний) - це довга S-подібно вигнута кістка, яка розташована між ключичною вирізкою грудини і над плечовим відростком лопатки.

60. Кульшова кістка (власне укр.; двокомпонентний) - кістка поясу нижніх кінцівок, яка до 13-16 років складається з трьох окремих кісток (клубової, лобкової, сідничної), а потім зростаються в ділянці кульшової западини в єдину кульшову кістку.

61. Леміш (власне укр.; однокомпонентний) - непарна кісткова пластинка трапецієподібної форми, розташований у носовій порожнині в стріловій площині і разом з перпендикулярною пластинкою решітчастої кістки утворює кісткову носову перегородку.

62. Лобкова кістка (власне укр.; двокомпонентний) - кістка поясу нижньої кінцівки, що утворює передній відділ кульшової западини.

63. Лопатка (власне укр.; однокомпонентний) - це плоска кістка трикутної форми, що прилягає ззаду до грудної клітки на рівні II-VII ребер.

64. Метопіон (від грец. metopion - чоло; однокомпонентний) - точка перетину лінії, що з'єднує верхівки лобових горбів із серединною лінією.

65. Надперенісся (власне укр.; однокомпонентний) - найбільш виступаюча вперед точка по серединній лінії в нижній ділянці лобової луски.

66. Назіон (від грец. nasus - ніс; однокомпонентний) - точка перетину лобово-носового шва зі стріловою площиною.

67. Наколінок (власне укр.; однокомпонентний) - велика сесамоподібна кістка для сухожилка чотириголового м'яза стегна і має форму заокругленого трикутника.

68. Носова кістка (власне укр.; двокомпонентний) - парна тонка чотирикутна пластинка, з'єднується при середніми краями й утворює кісткову спинку носа.

69. Остистий відросток (власне укр.; двокомпонентний) - непарний відросток хребця, що відходить від нього назад по серединній лінії.

70. П'яткова кістка (власне укр.; двокомпонентний) - найбільша кістка стопи, розташовується під надп'ятковою кісткою.

71. Півмісяцева кістка (власне укр.; двокомпонентний) - кістка зап'ястка, вигнута проксимально й увігнута з боку дистальної поверхні.

72. Під'язикова кістка (власне укр.; двокомпонентний) - розташована в ділянці шиї між нижньою щелепою і гортанню, має підковоподібну форму.

73. Піднебінна кістка (власне укр.; двокомпонентний) - парна, бере участь в утворенні стінок кісткової носової порожнини, порожнини рота, очної ямки і крило-піднебінної ямки.

74. Поперечний відросток (власне укр.; двокомпонентний) - парний відросток хребця, що розташовується праворуч і ліворуч від нього в лобовій площині.

75. Потилична кістка (власне укр.; двокомпонентний) - плоска кістка, що утворює задньонижній відділ мозкового черепа.

76. Решітчаста кістка (власне укр.; двокомпонентний) - входить до складу переднього відділу основи черепа, а також лицевого його відділу, беручи участь в утворенні стінок орбіт і кісткової носової порожнини.

77. Сіднична кістка (власне укр.; двокомпонентний) - кістка поясу нижньої кінцівки, що бере участь в утворенні нижньої частини кульшової западини.

78. Скелет (від грец. skeletos - висушений; однокомпонентний) - частина опорно-рухової системи, яка складається переважно з кісткової та хрящової тканини.

79. Скронева кістка (власне укр.; двокомпонентний) - парна кістка, що входить до складу основи і бічної стінки мозкового черепа.

80. Сльозова кістка (власне укр.; двокомпонентний) - парна, дуже тонка пластинка чотирикутної форми, утворює передню частину при середньої поверхні очної ямки.

81. Сонний канал (власне укр., лат. canalis - канал; двокомпонентний) - канал, через який у порожнину черепа проходять внутрішня сонна артерія і внутрішнє сонне (симпатичне) нервове сплетення.

82. Стегнова кістка (власне укр.; двокомпонентний) - кістка вільної частини нижньої кінцівки; найбільша довга трубчаста кістка в організмі людини.

83. Тіло хребця (власне укр.; двокомпонентний) - є опорною частиною хребця, розташоване попереду нього.

84. Тім'яна кістка (власне укр.; двокомпонентний) - парна кістка, має вигляд чотирикутної пластинки і утворює верхньобоковий відділ склепіння черепа.

85. Трапецієподібна кістка (власне укр.; двокомпонентний) - кістка зап'ястка, нагадує кістку-трапецію, але дещо менша за розмірами.

86. Тригранна кістка (власне укр.; двокомпонентний) - кістка зап'ястка, що містить на передній поверхні суглобову поверхню для зчленування з горохоподібною кісткою.

87. Фаланги пальців (від лат. phalanges, власне укр.; двокомпонентний) - короткі трубчасті кістки, рухомо з'єднані між собою.

88. Хребець (власне укр.; однокомпонентний) - складова частина хребетного стовпа.

89. Човноподібна кістка (власне укр.; двокомпонентний) - кістка зап'ястка, вигнута у проксимальному напрямку, має горбок човноподібної кістки, обернений у бік долоні.

Артрологія

90. Великий таз (власне укр.; двокомпонентний) - порожнина, що є нижньою частиною черевної порожнини, утворений крилами клубових кісток і тілом V поперекового хребця.

91. Велико-малогомілковий суглоб (власне укр.; трикомпонентний) - плоский, багато осьовий, але малорухомий; утворений малогомілковою суглобовою поверхнею на бічному виростку великогомілкової кістки і суглобовою поверхнею головки малогомілкової кістки.

92. Верхня лобкова зв'язка (власне укр.; трикомпонентний) - товста зв'язка, розташована поперечно над симфізом і з'єднує дві лобкові кістки.

93. Вклинення (власне укр.; однокомпонентний) - з'єднання коренів зубів зі стінками зубних комірок щелепи.

94. Внутрішньосуглобові хрящі (власне укр.; двокомпонентний) - суглобові диски, меніски або губи, які існують для досягнення конгруентності (від лат. congruens - відповідність) суглобових поверхонь.

95. Волокнисте з'єднання (власне укр.; двокомпонентний) - це з'єднання кісток за допомогою щільної волокнистої сполучної тканини.

96. Глибока поперечна плеснова зв'язка (власне укр.; чотирьохкомпонентний) - зростається з капсулами плесно-фалангових суглобів і з'єднує головки всіх плеснових кісток; функції: згинання та розгинання пальців стопи навколо фронтальної осі обсягом до 90°.

97. Грудинно-ключичний суглоб (власне укр.; трикомпонентний) - сполучення грудини з ключицею, є сідлоподібний, комплексний, багатоосьовий.

98. Грудна клітка (власне укр.; двокомпонентний) - має бочкоподібну форму, обмежує грудну порожнину і утворена з'єднаними між собою грудними хребцями, ребрами і грудиною.

99. Губа кульшової западини (власне укр.; трикомпонентний) - хрящова, зрощена з краєм кульшової западини, поглиблює її, але не обмежує рухів.

100. Двоголово-променева сумка (власне укр.; трикомпонентний) - синовіальна сумка, розташована біля прикріплення сухожилка двоголового м'яза плеча до гористості променевої кістки.

101. Дзьобо-ключична зв'язка (власне укр.; трикомпонентний) - зв'язка, що зміцнює надплечово-ключичний суглоб і обмежує в ньому рухи, складається з трьох окремих зв'язок, що мають спільний початок - основа дзьобоподібного відростка лопатки.

102. Дзьобо-надплечова зв'язка (власне укр.; трикомпонентний) - трикутна пластинка, що натягнута над плечовим суглобом між верхівкою над плечового відростка і дзьобоподібним відростком лопатки. Захищає плечовий суглоб зверху та обмежує відведення плеча в ньому.

103. Дзьобо-плечова зв'язка (власне укр.; трикомпонентний) - єдина поза капсульна зв'язка плечового суглоба, що зміцнює верхню частину капсули.

104. Додаткові елементи суглоба (власне укр.; трикомпонентний) - допоміжні утворення, необхідні для нормального функціонування багатьох суглобів. Це зв'язки, внутрішньо суглобові хрящі, суглобові закутки, синовіальні сумки, синовіальні складки, сесамоподібні кістки.

105. Долонна променево-зап'ясткова зв'язка (власне укр.; чотирьохкомпонентний) - зв'язка, що починається на передньому краї суглобової поверхні променевої кістки і прикріплюється окремими пучками до зап'ясткових кісток першого ряду і до головчастої кістки.

106. Драглисте ядро (власне укр.; двокомпонентний) - центральна частина міжхребцевого диска, у ньому відсутні кровоносні судини, утворене хрящовою тканиною, в якій мало хондроцитів.

107. Дугоподібна підколінна зв'язка (власне укр.; трикомпонентний) - починається на задній поверхні головки малогомілкової кістки і бічного над виростка стегнової кістки, піднімається догори, дугоподібно згинаючись при середньо, частково прикріплюється до середньої частини косої підколінної зв'язки, прикріплюється до задньої поверхні великогомілкової кістки.

108. Жовта зв'язка (власне укр.; двокомпонентний) - міцна зв'язка, що розташована в проміжку між дугами сусідніх хребців; у своїй сукупності протидіють надмірному згинанню хребтового стовпа вперед.

109. Задня крижово-клубова зв'язка (власне укр.; чотирьохкомпонентний) - починається від верхньої і нижньої задніх клубових остей і прикріплюється до бічного крижового гребеня.

110. Задня схрещена зв'язка (власне укр.; трикомпонентний) - внутрішньо-капсульна зв'язка колінного суглоба, що починається від бічної поверхні при середнього виростка стегнової кістки і прикріплюється до заднього між виросткового поля великогомілкової кістки.

111. Зап'ясткові суглоби (власне укр.; двокомпонентний) - плоскі, малорухомі з'єднання, утворені прилеглими одна до однієї суглобовими поверхнями зап'ясткових кісток.

112. Зап'ястково-п'ясткові суглоби (власне укр.; трикомпонентний) - плоскі, малорухомі з'єднання, утворені дистальними суглобовими поверхнями зап'ясткових кісток другого ряду і суглобовими поверхнями основ ІІ-V п'ясткових кісток.

113. Заплесно-плеснові суглоби (власне укр.; трикомпонентний) - плоскі, багато осьові, але майже нерухомі; зчленовують дистальний ряд за плеснових кісток з плесновими кістками; в них можливі незначні ковзання і обертання, які забезпечують еластичність склепіння стопи.

114. Затульна перетинка (власне укр.; двокомпонентний) - волокниста пластинка, що, перекидаючись через затульну борозну, закриває затульний отвір.

115. Зв'язка наколінка (власне укр.; двокомпонентний) - товстий широкий волокнистий тяж, який починається від верхівки наколінка і прикріплюється до гористості великогомілкової кістки.

116. Зв'язки (власне укр.; однокомпонентний) - товсті пучки чи пластини, що утворені щільною волокнистою сполучною тканиною. Вони прикріплюються до суміжних кісток, зміцнюють їх з'єднання, але обмежують рух кісток.

117. Каркова зв'язка (власне укр.; двокомпонентний) - верхня стовщена частина над остьової зв'язки, що натягнута між зовнішнім потиличним гребенем і остистими відростками шийних хребців.

118. Кісткове з'єднання (власне укр.; двокомпонентний) - це сполучення кісток, яке виникає в місцях окостеніння синхондрозів між окремими кістками основи черепа, кістками, що входять до складу кульшової кістки, між крижовими хребцями тощо.

119. Клино-човноподібний суглоб (власне укр.; трикомпонентний) - плоский, складний, багато осьовий, але малорухомий; утворений задніми суглобовими поверхнями трьох клиноподібних кісток і передньою суглобовою поверхнею човноподібної кістки.

120. Клубово-стегнова зв'язка (власне укр.; трикомпонентний) - дуже потужна поза капсульна зв'язка кульшового суглоба; починається на передньому краї нижньої передньої клубової ості, спускається вниз і прикріплюється до міжвертлюгової лінії стегнової кістки.

121. Колінний суглоб (власне укр.; двокомпонентний) - найбільший і найскладніший суглоб тіла людини; утворений виростками і наколінковою поверхнею стегнової кістки, а також верхньою суглобовою поверхнею великогомілкової кістки і суглобовою поверхнею наколінка, всі суглобові поверхні вкриті хрящем.

122. Коловий пояс, або пояс Вебера (власне укр.; двокомпонентний) - капсульна зв'язка, що укріплює кульшовий суглоб, проходить у товщі волокнистої перетинки капсули суглоба.

123. Комбінований суглоб (власне укр.; двокомпонентний) - різновид суглобів, складається з двох і більше самостійних суглобів, які функціонують одночасно, як один суглоб (н-д: променево-зап'ястковий).

124. Комплексний суглоб (власне укр.; двокомпонентний) - різновид суглобів, між суглобовими поверхнями, що зчленовуються, розташовується хрящовий диск або меніск (н-д: скронево-нижньощелепний, грудинно-ключичний).

125. Коса підколінна зв'язка (власне укр.; трикомпонентний) - частина сухожилка півперетинчастого м'яза; починається від задньо-присереднього краю при середнього виростка великогомілкової кістки, вплітається в капсулу суглоба і прикріплюється до задньої поверхні стегнової кістки над її бічним надвиростком.

126. Крижово-клубовий суглоб (власне укр.; трикомпонентний) - парний, за формою плоский, багато осьовий, майже нерухомий, утворений вушко подібними поверхнями клубової і крижової кісток.

127. Крижово-куприковий суглоб (власне укр.; трикомпонентний) - з'єднання крижової кістки з куприком.

128. Кульшовий суглоб (власне укр.; двокомпонентний) - за формою чашоподібний, багатоосьовий і комплексний; утворений пів місяцевою поверхнею кульшової западини кульшової кістки і суглобовою поверхнею головки стегнової кістки.

129. Ліктьова обхідна зв'язка зап'ястка (власне укр.; чотирьохкомпонентний) - зв'язка, що починається від шилоподібного відростка ліктьової кістки, прикріплюється до тригранної і горохоподібної зап'ясткових кісток.

130. Ліктьова підшкірна сумка (власне укр.; трикомпонентний) - синовіальна сумка, що розташована між ліктьовим відростком ліктьової кістки і шкірою.

131. Ліктьовий суглоб (власне укр.; двокомпонентний) - рухоме з'єднання, утворене плечовою, ліктьовою та променевою кістками; за будовою складний, складається з трьох окремих суглобів: плечо-ліктьового, плечо-променевого і проксимального променево-ліктьового.

132. Лобковий симфіз (власне укр., від лат. symphysis; двокомпонентний) - з'єднання прилеглих симфіз них поверхонь двох лобкових кісток, що покриті хрящем і зрощені між собою за допомогою волокнистого хряща - між лобкового диска.

133. Лобково-стегнова зв'язка (власне укр.; трикомпонентний) - зв'язка трикутної форми, запобігає надмірному розгинанню стегна, його обертанню назовні і відведенню.

134. Малий таз (власне укр.; двокомпонентний) - звужена донизу кісткова порожнина, що обмежена попереду лобковим симфізом, гілками лобкових і сідничних кісток, внутрішньою поверхнею кульшових кісток нижче межової лінії, крижово-горбковими і крижово-остьовими зв'язками з боків, а позаду - тазовою поверхнею крижової кістки і передньою поверхнею куприка.

135. Малорухомий суглоб (власне укр.; двокомпонентний) - суглоб з дуже обмеженим рухом (н-д: крижово-клубовий суглоб).

136. Мідключична зв'язка (власне укр.; двокомпонентний) - з'єднує верхні частини грудних кінців правої і лівої ключиць, при цьому зростається з яремною вирізкою ручки грудини.

137. Міжвертлюгова відстань (власне укр.; двокомпонентний) - відстань між великими вертлюгами стегнових кісток.

138. Міжгребенева відстань (власне укр.; двокомпонентний) - найбільша відстань між обома клубовими гребенями.

139. Міжкісткова крижово-клубова зв'язка (власне укр.; чотирьохкомпонентний) - найміцніша зв'язка крижово-клубового суглоба, зростається з задньою поверхнею капсули суглоба і заповнює щілину між горбистостями крижової і клубової кісток.

140. Міжкісткові клино-плеснові зв'язки (власне укр.; чотирьохкомпонентний) - з'єднують кожну клиноподібну кістку з плесновими кістками.

141. Міжкісткові п'ясткові зв'язки (власне укр.; трикомпонентний) - суглобові зв'язки, які укріплюють міжп'ясткові суглоби.

142. Міжкісткові перетинки (власне укр.; двокомпонентний) - сполучнотканинні пластинки, що натягнуті між тілами довгих трубчастих кісток передпліччя і гомілки.

143. Міжостьова відстань (власне укр.; двокомпонентний) - відстань між передніми верхніми остями клубових кісток.

144. Міжостьові зв'яки (власне укр.; двокомпонентний) - з'єднуют між собою остисті відростки сусідніх хребців, утворені щільною оформленою сполучною тканиною.

145. Міжп'ясткові суглоби (власне укр.; двокомпонентний) - плоскі, малорухомі з'єднання, утворені між прилеглими поверхнями основ ІІ-V п'ясткових кісток.

146. Міжплеснові суглоби (власне укр.; двокомпонентний) - плоскі, але малорухомі;утворені між прилеглими суглобовими поверхнями основ плеснових кісток.

147. Міжпоперечні зв'язки (власне укр.; двокомпонентний) - зв'язки хребта, що натягнуті між верхівками поперечних відростків сусідніх хребців.

148. Міжфалангові суглоби кисті (від лат. phalanges, власне укр.; трикомпонентний) - блокоподібні, утворені основами і головками сусідніх фаланг.

149. Міжфалангові суглоби стопи (власне укр., від лат. phalanges, трикомпонентний) - блокоподібні, одновісні; утворені суглобовими поверхнями головок і основ сусідніх фаланг.

150. Міжхребцеві отвори (власне укр.; двокомпонентний) - утворюються хребцевими вирізками суміжних хребців, в них залягають спинномозкові вузли, проходять відповідні спинномозкові нерви і кровоносні судини.

151. Мішкоподібний закуток (власне укр.; двокомпонентний) - випинання суглобової капсули проксимально між дистальними наростками кісток передпліччя.

152. Надколінкові сумка (власне укр.; двокомпонентний) - великий випин суглобової капсули колінного суглоба, який йде високо догори і розташований між стегновою кісткою та сухожилком чотириголового м'яза стегна.

153. Надостьова зв'язка (власне укр.; двокомпонентний) - довгий волокнистий тяж, що прикріплюється до верхівок остистих відростків усіх хребців.

154. Надп'ятково-гомілковий суглоб (власне укр.; трикомпонентний) - складний, блокоподібний, одновісний; утворений суглобовими поверхнями при середньої і бічної кісточок обох кісток гомілки та нижньою суглобовою поверхнею великогомілкової кістки, а також суглобовими поверхнями блока надп'яткової кістки.