Переклад термінології у текстах з анатомії

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСІТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

Михальчук Аліна Леонідівна

Випускна робота освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр»

6.020303- «Філологія»

професійне спрямування - «Переклад»

ПЕРЕКЛАД ТЕРМІНОЛОГІЇ У ТЕКСТАХ З АНАТОМІЇ

ПОГОДЖЕНО

Декан факультету Рецензент

_____________ проф. В.В. Крючковський

_____________ доц. Т.С. Борисова

Науковий керівник

____________ проф. О. Д. Петренко

Херсон - 2009

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Особливості творення та функціонування медичної термінології

1.1 Поняття про терміни та терміносистеми

1.2 Медична термінологія як складова частина спеціальної лексики

1.3 Класифікація медичної термінології

1.4 Проблема функціонування української мови у сфері медичної діяльності

Висновки до розділу 1

Розділ 2. Використання засобів перекладу медичної термінології в текстах з анатомії

2.1 Основні засоби перекладу медичної термінології

2.2 Особливості та труднощі перекладу медичних абревіатур та термінів в англійскій та українській мовах

2.3 Неправильні дієслова германського походження співвідносні з медичними термінами

2.4 Лексико-семантичний аналіз медичної термінології у сфері анатомії

2.5 Класифікація помилок при перекладі текстів з анатомії

Висновки до розділу 2

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

ВСТУП

переклад термінологія анатомія

Зростання термінологічної лексики і проблема її інтернаціоналізації стає вельми актуальною. Це пояснюється прискорюючими темпами науково - технічної революції, які призводять до лавиноподібного росту інформації у всіх сферах знання, виробничій і науковій діяльності, що, в свою чергу, спричинює появу великої кількості нових понять і, відповідно, їх назв. Терміни і терміносистеми покликані виконувати ту ж функцію, що й інші лексичні одиниці мови, але сфера їх використання обмежена рамками тієї науки, яку вони обслуговують. Саме ця особливість надає термінології специфічні риси і потім відображається в терміні і полягає в тому, що він має функціонувати в своїй вузькоспеціальній терміносистемі, виявляючи при цьому всі свої структурні, семантичні й функціональні особливості. Але вузькоспеціальна сфера функціонування термінів не є раз і назавжди даною сферою.

Терміни, терміносистеми і термінологія як увесь лексичний шар були неодноразово предметом аналізу багатьох робіт лінгвістичного, логічного і наукового змісту (праці Ахманової О.С., Гринева С.В., Даниленко О.П., Лейчека В.М., Канделаки Т.Л., Лотте Д.С. та ін.).

Однак з роками інтерес до різноманітних проблем термінології постійно зростає. Пов'язані з системами понять термінології, що виникли природно мають зазвичай вагомі недоліки, в яких зустрічаються багатозначні терміни, терміни - синоніми або омоніми, неправильно зорієнтовані терміни, більш того, багато понять термінологічних систем взагалі не мають термінів.

Масив сучасної медичної термінології досить значний. Встановити розміри фонду медицини не можливо, так як досить важко достатньо чітко визначити границі її областей, розділів, підрозділів, не говорячи про «стикові», які граничать з медичною областю знань (наприклад, екологія). Щороку арсенал медичної лексики поповнюється сотнями нових найменувань. При цьому одним із основних джерел нових українських термінів є англомовна медична література, оскільки більше 75% медичної інформації друкується англійською мовою. Тому розгляд особливостей української термінології неможливий без її зіставлення з англійською термінологією.

У нашій країні і за кордоном проводиться велика робота по вивченню і упорядкуванню медичної термінології. Об'єм цієї роботи досить значний, оскільки термінологія, що обслуговує медицину, відноситься до однієї із найбільш обширних термінологічних систем. По різним джерелам в ній нараховується від 200 000 до 500 000 термінів, що є значно більшим, чим в будь-якій науковій дисципліні. Виокремлюють до 200 областей медицини, кожна із яких має свою окрему мікросистему термінів.

У першу чергу, це відноситься до англійських медичних термінів, оскільки близько 75% усієї світової медичної наукової літератури друкується на англійській мові. Питання перекладу англійських медичних термінів на українську мову, складання англо-українських і українсько-англійських медичних словників є одним із основних предметів дискусій ряду наукових конференцій. Аналіз досліджень в області англійської і української термінології показує, що їх основним предметом зостається розгляд структурно семантичних особливостей термінів. Позитивною тенденцією у вивченні англійських і українських термінологій останнім часом є спроби дослідження окремих термінообластей, які входять до складу медичної термінології. Розгляд окремих термінообластей дозволяє проводити глибокі і всебічні вивчення термінологічних процесів і, що є особливо важливим, проводити їх системно.

Актуальність теми визначається важливістю проведення комплексного аналізу структурно-семантичних і когнітивно-ономасіологічних особливостей медичних термінів сучасної англійської мови.

Метою дослідження є проведення комплексного аналізу існуючих в даній області термінів на рівні двох мов (української та англійської) їх порівняння, виявлення схожості й відмінності для вирішення таких практичних задач терміноведення, як упорядкування і переклад термінів, що відносяться до анатомії людини.

Об'єктом дослідження є терміни, які використовуються в текстах з анатомії.

Предметом дослідження є засоби перекладу медичної термінології в текстах з анатомії з англійської на українську мову і навпаки.

Методи дослідження. В даному дослідженні за основу взятий семантико-логічний метод, який базується на принципі використання словникових тлумачень при здійсненні змістових зв'язків слів. Словникові тлумачення в більшості випадків є надійним джерелом виокремлення тематичних рядів термінологічних одиниць. З цією ціллю в роботі були використанні різноманітні словники, довідники, енциклопедії. В роботі використаний метод упорядкування термінології на основі її інвентаризації (виокремленні й описані терміни) і аналізу (розглянуті дефініції термінів, виявленні їх структурні, семантичні, етимологічні й функціональні особливості) з точки зору складових її типів. Разом з тим використанні й інші методи дослідження:

· ономасіологічний і семасіологічний - з ціллю визначення продуктивності способів формування, вивчення семантичних явищ, виявлення структурних моделей термінів і проведення комплексної уніфікації термінологічних одиниць;

· порівняльно-історичний і зі ставний - з ціллю виявлення схожості і відмінності анатомічної лексики англійської та української мов на кожному етапі дослідження.

Новизна роботи зумовлена тим, що в ній порівнюється англійська й українська термінології анатомії, яка являється однією із важливих і найбільш типових областей медичної термінолексики, вивчаються власне лінгвістичні особливості медичної термінології, визначаються шляхи й способи її зміни і появи нових термінів. На всіх етапах вивчення термінології застосовується комплексний підхід, який поєднує як синхронічний, так і діахронічний аналізи, які дозволили розкрити умови виникнення даних термінологій і виявити типологічні особливості термінів в певних історичних періодах. У дослідженні брався до уваги когнітивний аспект термінології, оскільки історія термінології тієї чи іншої сфери науки - це, разом з тим опис закономірностей розвитку знань про природу і суспільство.

Теоретична значимість роботи полягає в тому, що були виявлені типологічні особливості перекладу медичної термінології; показані історико-філологічні значення когнітивного аспекту вивчення термінології на прикладі аналізу однієї досить обмеженої області термінолексики.

Практична значимість дослідження визначається, в першу чергу, потребами упорядкування, гармонізації й перекладу англійских і українських анотомічних термінів з ціллю створення двомовних словників, а також міжнародних термінологічних банків даних в області медицини.

РОЗДІЛ 1

ОСОБЛИВОСТІ ТВОРЕННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ МЕДИЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ

1.1 Поняття про терміни та терміносистеми

Відомо, що в різних мовах розвиток термінології проходить не однаково. Це викликано історичними, географічними, соціальними, економічними й іншими факторами, які визначають побудову відповідних систем понять. Відмінності між системами понять в різних мовах ускладнюють спілкування, щоб вирішити подібні проблеми, необхідно встановити відповідність системопонять у різних мовах і на основі цього гармонізувати термінологію.

Термінологи як практики, так і вчені, які створюють терміни вперше, завжди йдуть від сформованого змісту поняття до пошуку найбільш адекватного для нього значення. У зв'язку з цим сьогодні проходить процес створення загальної теорії термінології однієї із важливих частин загальної лінгвістики. Серед багатьох питань, що все ще чекають свого рішення, значне місце, особливо у зв'язку з задачами упорядкування термінології, її уніфікації в різних областях науки й техніки, виробничий і трудовій діяльності, займає створення термінів. Дану проблему ще в 1939 році підіймав гостро, як необхідно, Д.С. Лотте і багато інших лінгвістів. Сьогодні нею займається велика кількість учених в країні й за її межами. У зв'язку з вищесказаним, стає зрозуміло, чому питання теорії і практики термінології набувають сьогодні все більшу актуальність. З одного боку, дослідники зосереджують увагу на конкретних питаннях, пов'язаних зі створенням і удосконаленням незлічених окремих термінологій, з іншого боку, що є особливо важливим, вони надають великого значення загальній теорії цього питання, загальним принципам і методам, вироблених лінгвістами в цій сфері.

Термін, як і всі інші мовні універсалії, важко піддається дефінуванню. Через складність та дискусійність такого завдання в лінгвістиці існує чимало найрізноманітніших спроб визначення термінів [9, c.10].

О.С. Ахманова визначає термін як «слово чи словосполучення спеціальної (наукової, технічної і т.п.) мови, яке створене, отримане чи запозичене для точного вираження спеціальних понять і позначення спеціальних предметів»[ 3, с.95-96].

В.І. Карабан визначає термін як мовний знак, що репрезентує поняття спеціальної, професійної галузі науки або техніки. Він зазначає, що науково-технічні терміни становлять суттєву складову науково-технічних текстів [7, с.54].

І.С. Квитко, спираючись на різні визначення, пропонує таку дефініцію: термін - це слово чи словесний комплекс, що співвідноситься з поняттям певної організованої галузі пізнання (науки, техніки), що вступають у системні відносини з іншими словами та словесними комплексами й утворюють разом з ними в кожному окремому випадку та в певний час замкнену систему, яка характеризується високою інформативністю, однозначністю, точністю та експресивною нейтральністю [8, с.21].

М.Д.Степанова та І.І.Чернишова розуміють під термінами спеціальні слова, які реалізують своє значення у фаховій комунікації [19,с.154].

Короткий тлумачний словник дає таке визначення: термін (від лат. Terminus - межа, кінець) - це спеціальне слово чи словосполучення, що прийняте в певній професійній сфері і застосовується в особливих умовах. Термін представляє собою словесне означення поняття, яке входить в систему понять певної області професійних знань, яке позначає поняття певної галузі знання чи діяльності людини.

Великий тлумачний словник сучасної української мови, в свою чергу, пропонує наступну дефініцію: термін - це «слово чи словосполучення, що означає чітко окреслене спеціальне поняття якої-небудь галузі науки, техніки, мистецтва, суспільного життя тощо» [27, с.1241].

Кажучи про термінологію, лінгвісти, як правило розрізняють:

а) розділ мовознавства, що вивчає терміни (у цьому значенні все частіше використовують слово «термінознавство»);

б) фахову лексику в складі всіх слів певної мови (ми говоримо, наприклад, «німецька термінологія»);

с) спеціальну лексику або галузеву термінологію, що обслуговує певну галузь науки чи техніки («лінгвістична термінологія», «будівельна термінологія» тощо).

Галузеві термінології називають - терміносистемами. Системність термінології зумовлена двома типами зв'язків, які надають множинам термінів системного характеру:

1) логічними зв'язками (якщо між поняттями певної науки існують системні логічні зв'язки - а вони є в кожній науці, - то терміни, які називають ці поняття, мають теж бути системно пов'язаними);

2) мовними зв'язками (хоча терміни позначають наукові поняття, вони залишаються одиницями природної людської мови, а отже, їм властиві всі ті зв'язки, які характерні для загальновживаних слів - синонімічні, антонімічні, словотвірні, полісемічні, граматичні, родовидові і т.ін.).

Таким чином, термінологія - це не хаотична множина слів, а організована на логічному й мовному рівні система спеціальних назв. Системність є однією з найважливіших умов існування терміна. Термін може існувати лише як елемент терміносистеми, якщо під останньою розуміти впорядковану сукупність термінів, які адекватно висловлюють систему понять теорії, що описують певну спеціальну сферу людських знань чи діяльності [24, c.11].

Сфера використання термінів визначається і обмежується рамками конкретної галузі знань. Таким чином, науково-технічна термінологія, у тому числі й медична, в широкому розумінні розглядається як функціональна підсистема загальної системи певної мови, що складається з найменувань членів системи понять науки і техніки. Теоретично кожне слово може бути терміном, але воно стає ним тільки при актуалізації - виведенні його з лексико-семантичної системи загальнолітературної мови і включенні в систему термінів.

Процес утворення нових медичних термінів у загальних рисах збігається з основними словотворчими тенденціями лексикону літературної мови, а саме: переосмислення значень загальновживаних слів (Л.М. Алексєєва, М.М. Володіна), морфологічне і морфолого-синтаксичне словотворення (В.В. Іванов, Н.О. Цимбал). Проте шляхи поповнення медичної термінології мають і свою специфіку, що регламентується понятійною системою конкретної науки.

При всій відмінності й багатогранності сучасних галузей наукового знання і властивих їм понять існує ряд спільних ознак, які визначають суть терміна як особливої мовної одиниці. Серед основних ознак терміна (або вимог, які висуваються до термінів) можна зазначити наступні:

1. Системність. Як вже вказувалося, термін входить до певної терміносистеми, в якій він має термінологічне значення. За межами своє терміносистеми термін може мати зовсім інше значення, наприклад: ножиці цін як «розбіжність рівнів і динаміка цін у сфері міжнародної торгівлі на окремі групи товарів» і значення загальновживаного слова ножиці; термін storage позначає «пам'ять» в обчислювальній техніці, а в інших сферах активно вживається у значеннях «склад», «сховище» та ін.

2. Наявність дефініції. Кожний науковий термін має дефініцію (визначення), яка чітко окреслює, обмежує його значення. Так, дефініцією терміна аудиторський висновок є вислів «документ, що містить результати аудиторської перевірки».

3. Точність. Термін повинен якнайповніше передавати суть поняття, яке він позначає: поверхневий іригаційний стік, короткотерміновий кредит. Неточний термін може бути джерелом непорозумінь між фахівцями, тому іноді говорять, що науковці спершу домовляються про терміни, а вже потім приступають до дискусії.

4. Стислість. Дуже зручно користуватися короткими термінами, але не завжди вдається утворити короткий термін, який був би ще й точним.

5. Однозначність. Якщо більшість слів загальновживаної мови багатозначні, то більшість термінів - однозначні, що зумовлено їхнім призначенням. Однак тут слід зробити істотне уточнення: однозначність має місце в межах однієї терміносистеми, бо на рівні кількох субмов полісемія термінів - явище досить поширене.

6. Незалежність від контексту.

7. Відсутність синонімів. Термінології не повинна бути притаманна синонімічність, яка заважає взаєморозумінню.

8. Відповідність правилам і нормам певної мови.

9. Експресивна нейтральність. У своїй більшості терміни позбавлені емоційно-експресивного забарвлення. Але причинами певної інтенсивності деяких семантичних складових термінів можуть бути намагання підкреслити елітарність уявлення того, хто говорить, або намагання сховати свої наміри, наприклад: чорна діра, чорний ящик, чорний гумор [9, c.13].

10. Милозвучність. Термін повинен бути милозвучним (тобто вимога евфонії), тому не слід заохочувати створення термінів, що походять з діалектизмів, жаргонізмів чи варваризмів.

У сучасній німецькомовній мовознавчій літературі вирізняють схожі ознаки термінів:

1. Термін повинен мати чітку дефініцію. У межах однієї наукової теорії або технічної галузі терміни постають поняттєво визначеними спеціальними словами.

2. Дефініція терміна становить собою специфічний контекст, переважно в формі речення з іменним присудком, в якому сам термін виступає підметом, наприклад: Obstetrics - is the surgical field that studies and cares for high risk pregnancy. - Акушерство - це сфера хірургічного втручання, що досліджує та спостерігає за процесом вагітності високо ризику.

3. Термін є елементом певної термінологічної системи. Суттєвими критеріями для терміна в межах однієї термінологічної системи є:

а) однозначність,

б) точність,

в) визначеність його місця в даній термінологічній системі.

4. Зміст терміна тяжіє до найвищого ступеня поняттєвої абстрактності.

5. Терміну притаманна тенденція до стилістичної нейтральності, запобігання конотацій.

6. Сьогодні вже відмовляються від думки, що терміни є або мають бути однозначними. Ціла низка термінів є багатозначними, наприклад: die Operation - операція: 1. (загальне значення) виконання, робочий процес; 2. (мед.) хірургічне втручання; 3. (військ.) позначення дій у стратегії і тактиці; переміщення військ тощо; 4. (матем.) спосіб розв'язання завдання, процес розв'язання; 5. (комп.) тип виконання завдання.

7. За походженням багато термінів є інтернаціоналізмами або створеними як штучні слова з елементів давньогрецької та латинської мов, наприклад: Biopsie, Bionik, Biologie, Biokybernetik. [19, с.154-155; 16, с.192-193].

Перерахувавши основні ознаки, які сучасні термінознавці висувають до термінів, необхідно зазначити, що ці характеристики є більш бажаними ніж обов'язковими для великої кількості термінологічних одиниць. Набула популярності думка про те, що точність та однозначність термінів, як і існування повних термінів-еквівалентів в інших мовах, становить собою не правило, а, скоріш, виняток з нього [20, c.1].

При цьому багато вчених вважають, що не можна вважати термінологічну одиницю неповноцінною чи непотрібною лише на тій підставі, що вона не має певної властивості, хоча і застосовується певний час користувачами [9, с.13].

Отже, термін, який функціонує в різних сферах науки і техніки може виявитися багатозначним. Перекладач науково-технічної літератури, який має справу з текстами конкретної тематики, повинен добре розуміти характер поводження наукових і технічних термінів в текстах. Перед перекладачем стоїть завдання визначити приналежність того чи іншого терміна до певної галузі та знайти відповідний переклад цього терміна. Так, наприклад, технічний термін frame перекладається як: рама (у будь-якому пристрої), станина (у верстаках), каркас (у будівництві), кадр (у кіно та на телебаченні), конструкція, корпус, ферма та ін..

Якщо проаналізувати термінологію, яка вживається фахівцями певної галузі в наукових текстах, усному професійному мовленні, уводиться у словники тощо, то виявляється, що частина термінів використовується лише в цій галузі, а частина - і в інших. Це свідчить про те, що терміни неоднакові за ступенем спеціалізації їхнього значення.

Залежно від ступеня спеціалізації значення терміни можна поділити на три основні групи:

1. Загальнонаукові терміни, тобто терміни, які вживаються практично в усіх галузевих термінологіях, наприклад: система, тенденція, закон, концепція, теорія і т.ін. Слід зазначити, що такі терміни в межах певної термінології можуть конкретизувати своє значення, пор.: валютна система, осушувальна система. До цієї категорії відносять і загально технічну термінологію (пристрій, агрегат).

2. Міжгалузеві терміни - це терміни, які використовуються в кількох споріднених або й віддалених галузях. Так, економічна наука має термінологію, спільну з іншими соціальними, природничими науками, наприклад: амортизація, екологічні витрати, приватна власність.

3. Вузькогалузеві терміни - це терміни, характерні лише для певної галузі, наприклад: лізінг, дрена, чип.

В мовленні фахівців, крім термінів, широко побутують і інші спеціальні одиниці - професіоналізми та номенклатурні назви.

Професіоналізми - це слова або вислови, притаманні мові людей певної професійної групи. Професіоналізми визначають спеціальні поняття, знаряддя або продукти праці, виробничі процеси, народні ремесла. Вони носять чіткий місцевий характер і їм властива деяка емоційність, що викликана особливостями просторіччя. Суттєва різниця між термінами і професіоналізмами полягає в тому, що терміни - офіційні наукові назви поняття, а професіоналізми виникають як розмовні, неофіційні замінники термінів.

Номенклатура (від лат. nomenclatura - перелік, список імен) - сукупність назв конкретних об'єктів певної галузі науки, техніки, мистецтва тощо.

Номен (одиниця номенклатури) виступає як відносно довільний «ярлик» предмета, конвенційно «прикріплений» представниками відповідної галузі знання, який не претендує на розкриття чи принаймні часткове відображення його у формі лексичного значення.

Останнім часом в лінгвістичній літературі все більше уваги приділяється проблемам вивчення мови науки як особливого функціонального стилю і особливого розряду мовних засобів

Це пов'язано, насамперед, з прогресом наукового знання, зі збільшенням складнощів наукових досліджень, розвитком нових самостійних наукових напрямків, які неможливі без обміну інформацією, як в межах окремого мовного колективу, так і на рівні міжнародних контактів.

Як відомо, категорії й поняття будь-якої області знання, які виступають як результат узагальнення реальних фактів мови і мовлення, закріплюються у відповідній метамові. «Метамова - це мова другого порядку, особлива семіологічна система, яка використовується тоді, коли потрібно говорити про мову, яка виступає в ролі мови - об'єкту»[10].

Одним із важливих елементів метамови є термінологія. В загальнотеоретичному плані побудови системи понять і відповідно термінологій може розглядатися як кінцевий етап наукового дослідження. Інакше кажучи отримані, наукові результати не можуть стати досягненням людства до тих пір, поки рух думки не досягне такого рівня абстракції, на яком можливе з'єднання знову створеного поняття з визначеним символом чи знаком (слово або словосполучення в нашому випадку). Таким чином, науковий термін представляє собою одиницю мета таксономічного рівня, на якому здійснюється метамовна систематизація таксономії, отриманих під час вивчення різноманітних мовних факторів. Терміни, що закріпляються за відповідними поняттями, формують систему другого порядку на відміну від визначень цих понять, які виступають як система першого порядку. Взагалі термінологія може бути представлена як результат багаторівневого процесу, на кожній стадії якого збільшується рівень упорядкованості термінологічного матеріалу, забезпечуючи більшу точність опису об'єкту. Спроби створити термінологію (і взагалі побудувати термінологічну роботу) окремо від існуючих мета таксономічних систем, зосереджуючись лише на деяких ідеальних об'єктах поки ще не давали позитивних результатів. Таким чином як і звичайна людська мова існує в мові і реалізується через неї, так і метамова існує в мові і реалізується через неї. В терміні відображається прагнення людини до найбільшої раціоналізації спілкування як в писемній так і в усній формі. Цілком очевидно, що наукова термінологія ( як і метамова в цілому) може володіти цілим рядом недосконалостей. Вона буває конвенціональною, інакше кажучи історичною, а не раціонально обумовленою. Разом із тим будь-яка термінологія як розділ семіотики легко піддається свідомому впливу на неї всіх тих, що користуються нею як знаряддям наукового пізнання. Таке свідоме втручання пов'язане значною мірою з соціальною потребою в автоматизації процесу передачі інформації, - в автоматичному анотуванні і реферуванні, автоматичному перекладі і т.д.

Формування сучасної медичної термінології пов'язане не тільки з початковою лексичною основою, і навіть не тільки зі змістом відповідних понять але із тими соціальними змінами, що проходять як у всьому світі, так і в окремих країнах, що мають сформовані медичні школи.

1.2 Медична термінологія як складова частина спеціальної лексики

Питання медичної термінології як складової частини української лексики досить широке. У роботі ми зупинилися на історії розвитку української медичної термінології та проблемі її використання та перекладу на практиці.

Будучи важливою частиною метамови медицини, медична термінологія має багато спільного з термінологіями інших природничих наук. Специфіка термінів природничих наук особливо чітко проглядається при їх порівнянні з термінами гуманітарних наук.

По-перше, невід'ємна особливість мови гуманітарних наук - вербальне спілкування, тобто спілкування на основі слів і словосполучень даної національної мови. Напроти, під час опису предмету вивчення природничих наук - фізики, хімії - вчені вдаються і до невербальних засобів передачі наукової інформації, які включають різноманітні формальні системи позначень. Мова природничих наук володіє принципіально іншою субстанцією вираження у порівнянні з об'єктом їх вивчення, тобто з тими реальними властивостями явищами дійсності, котрі виступають як предмет дослідження окремих областей знання.

По-друге, природничі науки у порівнянні з гуманітарними в меншій мірі викликанні соціально-ідеологічними факторами. Це призводить до того, що вчені-натуралісти, як правило, легко знаходять еквіваленти іншомовних термінів в термінологічній системі рідною мовою. Напроти, метамова лінгвістики, як суспільної науки не може бути зведеним лише до умовного коду, який реалізує діадну єдність вираження та змісту. Він неминуче відображає різноманітні методологічні направлення в розвитку лінгвістичної думки.

По-третє, при порівнянні термінологій природничих і гуманітарних наук виявляється неоднакове відношення вчених до термінологічних одиниць, що фіксують поняття конкретної наукової області. У вчених-натуралістів спостерігається спільна потреба в однозначному розумінні термінів, напроти, учені-гуманітарії нерідко прагнуть до самоутвердження яке «втілюється в діалектах, термінотворчості або індивідуальній трактовці загальновідомих термінів». Ці властивості пояснюють такі характерні особливості мов природничих наук ( у порівнянні з мовами гуманітарних наук) як велика незалежність від контексту і значна нейтральність використання мовних засобів. Маючи багато спільного з термінологіями природничих наук, медична термінологія володіє специфічними особливостями:

1. Основу медичної термінології складають запозичені греко-латинські терміни або терміни, створені штучно із греко-латинських терміноелементів. В англійській мові близько 95% термінів створено на основі класичних мов. Не менше значення класичні мови мають в українській медичній термінології. Студентам медичних вузів викладається курс «латинська мова і основи медичної термінології», оскільки без знань таких основ не можливо оволодіти медичною наукою, крім того анатомічна номенклатура, що входить до складу медичної термінології, складена повністю на латинській мові, на основі її алфавіту, фонетики і граматики.

2. Оскільки греко-латинські терміни лежать в основі медичної термінології практично всіх європейських мов, більшість медичних термінів є інтернаціональними. В професійній мови медика будь-якої країни, деякі спеціальні вираження вживаються лише на латинській мові. Наприклад: in vivo, In vitro, Per os и т.д.

3. Активне створення термінів із класичних терміноелементів призвело до свідомого впливу на термінологію: медичні терміни володіють високим рівнем вмотивованості і являються семантично прозорими.

4. Для поповнення термінології активно використовуються епонімічні терміни. Таке положення Гринєв С.В. пояснює тим що, не завжди окреме захворювання можна віднести до визначеної нозологічної форми. Щоб запобігти неправдивому спрямуванню терміна краще зоставити його «нейтральним», тобто дати назву захворюванню за іменем його дослідника. З часом, коли стає можливим прояснити етимологію або основні сторони патогенезу захворювання, з'являється новий термін, який дає більш точне уявлення про належність даного поняття до відповідного класу, і тому епонімічний термін, як правило, витісняється або зостається в пам'ять про ученого

5. Співіснуючі дві лексичні системи - наукова лексика (класичні терміни) і побутова лексика. Незважаючи на те, що медицина належить до природничих наук, а в ній яскраво проявляється гуманістична сутність, оскільки об'єктом вивчення тут є закони життєдіяльності людини, її захворювань, їх профілактики та лікування. Певною мірою тут проглядається відособлення професійної медичної мови від не професійної, що містить побутові назви і знаходиться в активному вжитку серед неспеціалістів.

6. проявляється інтеграція різних наук. Розвиток сучасної медицини визначається вкладом, який вносить в неї такі фундаментальні науки як хімія, фізика, математика. На межі цих наук і медицини розвиваються такі області досліджень як генна інженерія, космічна і авіаційна медицина, профпатологія, медична радіологія, гіпербарична медицина. У зв'язку з цим медична термінологія за останні два десятки літ поповнилась більшою кількістю термінів, запозичених із термінологій інших наук.

На жаль, сьогодні в медичній науці і практиці застосовуються тільки дві регламентуючі терміносистеми: Міжнародна анатомічна номенклатура (1980 рік), номенклатура гістології, ендокринології і Міжнародна класифікація захворювань, травм і причин смерті. №10(ВОЗ,2000). Однак якщо перша є обов'язковою для анатомічної літератури, а друга - для медичної статистики, то в науковій літературі зберігається абсолютна невпорядкованість термінології.

В працях М.В. Антонової, Т.С.Кирилової висвітлені особливості таких областей медичної термінології як профпатологія, дерматологія, онкологія ті інші. Не зважаючи на те, що останніми роками термінологічні дослідження спираються на діахронічній аналіз в області медичної термінології таких діахронічних досліджень уже мало. Такий аналіз дає можливість на основі вивчення змін термінології як певної області знань, отримати точне уявлення про особливості і закономірності розвитку теоретичної думки, науки. Він дозволяє не тільки підвищити надійність рекомендацій по упорядкуванню термінологій, але і встановити шляхи і особливості розвитку наукової думки в різних мовах і країнах, що має наукову цінність. В існуючих дослідженнях з медичної термінології майже не відводиться місце порівняння наукових дефініцій термінів в українській та англійській мовах. Однак, саме критерій дефінітивності є головним при відокремленні термінів від слів загальної лексики. Розгляд дефініцій в межах будь-якого термінологічного дослідження важливий ще й тому, що термін є різновидом «дефінітивного слова» і, як наслідок, онтологічною основою терміна, тобто основною формою його існування є дефініція.

Існуюча терміносистема медицини змінюється і постійно вдосконалюється під впливом різноманітних процесів, що відбуваються в мові, під впливом розвитку самої науки медицини, під впливом тих процесів, що відбуваються в суспільстві. Як відомо, в соціальній політиці нашої країни питання охорони здоров'я і охорони оточуючого середовища займають значне місце.

Розбудова незалежної держави вимагає від її народу знання державної мови. Передусім це стосується наукових працівників в тому числі медиків. Повсякденно виникає потреба писати наукові праці, для викладачів навчальних закладів - читати лекції українською мовою, а для лікарів-практиків - спілкуватися з пацієнтами та колегами. Фахове мовлення - це частина загальнонаціональної мови.

Перші словники з медичної термінології почали з'являтися ще в XVI-XVII століттях. З медичних словників того часу варто звенути увагу на «Лексирь» Зизанія-Тугтановського (1596р.) та «Лексиконь словенороський» П. Беринди (1627р.). Також увагу привертає «Лексикон греко-словено-латинський» середини XVI століття. Наявність в ньому грецьких та латинських термінів посвідчує вживання в науковій і практичній медицині цих мов у той період розвитку нашої держави. Це - показник високого рівня розвитку медичної науки. А наявність словенської медичної лексики свідчить про дуже високий рівень розвитку медичної термінології у цій мові.

Розподіл українських земель між сусідніми державами спричинив деякий занепад медичної науки і термінології в Україні. Шляхи розвитку медицини та медичної лексики в нашій державі після першої половини XVII ст. ще чекають своїх дослідників. Скоріше за все украінська термінологія була штучно витіснена з наукового ужитку, проте продовжувала існувати у народному середовищі та серед лікарів-практиків.

Деякі узагальнення, що стосуються української медичної термінології зробили члени Наукового товариства ім. Т.Г. Шевченка. Крім цього, утворення УНР сприяло організації Всеукраїнської академії наук, в установах якої працювали вчені над створенням медичного словника.

У 1920р. видається «Латинсько-український словник» М. Галина, у 1925 - за редакцією професорів Ф. Цешківського, О. Черняхівського та О. Курила було опубліковано «Nomina anatomica ukrainica», а в 1927р. академік О. Корчак-Чепурківський видає словник «Номенклатура хвороб» (латинсько-українські назви хвороб та російський покажчик до них). До цих видань можна додати ще 2 словники. Зокрема у 1927 р. вийшов «Медичний російсько-український словник» В. Кисільова, а у 1931 - «Практичний словник медичних термінів» В. Крамаровського. Видання українських медичних словників в умовах військового, а пізніше тоталітарного радянського режиму, коли українська мова всіляко пригноблювалась, було величезним досягненням, що допомогло збереженню української медичної лексики до наших часів.

Аналіз цих словників засвідчує, що в них автори використали досвід світової науки про переклад медичних слів рідною мовою з латинської та грецької мов. Це вказує на високий рівень освіченності вчених, що складали ці словники. У цих працях більшість тлумачень - дуже вдалі, проте зустрічаються і незрозумілі вирази.

Значний внесок у розвиток медичної термінології зробила видавнича спілка «Словник» при Львівському державному Університеті. Колектив спілки за 7 років опублікував 2 словники. У 1993р. побачив світ “Орфографічний словник української медичної термінології” за редакцією професора Л. І. Петруха, доцента О. М. Головка і доцента О. М. Тамашівської. Словник містить 29000 основних термінів, які охоплюють майже всі галузі і стосуються 36 спеціальностей.

Цінність цього словника полягає ось у чому:

1. В перше в Україні в такому обсязі наведені медичні терміни, що задовольняють потреби науковців, лікарів, викладачів та студентів.

2. Врахування авторами досвіду попередників з адаптації правопису.

3. У підготовці словника брали участь завідуючі кафедрами, професори, доценти та викладачі Львівського Медичного Університету, що дозволило врахувати потреби всіх галузей медичної науки.

Інший словник за редакцією акад. М. П. Павловського, проф. Л. І. Петруха і доцента І. М. Головка став не тільки словником, а й фундаментальною науковою працею. Це - «Українсько-латинсько-англійський медичний тлумачний словник», виданий «Спілкою» у 1995р.

У передмові до праці наведено глибокий історичний аналіз видання словників в Україні, особливостей стану медичної термінології, а також надано поради стосовно користування словником. Основна частина праці - тлумачний словник із перекладом українських термінів латинською та англійською мовами. Словник вийшов у двох томах об'ємом 130 видавничих аркушів, подано близько 66000 слів.

У практичній чи науковій роботі часто доводиться користуватися російською літературою. Отже виникає потреба у російсько-українському словникові медичної лексики. Такий словник був виданий у 1996р. видавництвом «Наукова думка». Це - «Російсько-український словник медичної термінології» за редакцією доцента НМУ О. К. Усатенка.

Вкрай потрібна книга вийшла якраз у той час, коли більшість учених-медиків читають лекції і пишуть праці українською мовою, але досить часто не знають того чи іншого українського терміну. Адекватний дослівний переклад російського терміну українською мовою не завжди можливий. Ось тут і приходить на допомогу словник доцента Усатенка.

Цінність згаданого словника полягає у кількох аспектах:

1. У ньому перекладено 30000 медичних термінів, що широко використовуються сучасною наукою.

2. До одного російського терміну наведено один український еквівалент. Якщо в українській мові зустрічаються синоніми, вони подаються у послідовності від нормативного, еквівалентного і найбільш уживаного в мові до його варіантів.

3. У всіх словах поставлено наголос, а у словах дефісального написання наголос поставлено над обома частинами, що допомагає правильній вимові.

За наявності довгої історії існування української медичної лексики та видання сучасних термінологічних словників логічно було б прийти до висновку, що українська медична термінологія мусить широко використовуватися на практиці. Але, на превеликий жаль, це не так. Виникає цілком справедливе питання: «Чому?» Спробуємо у цьому розібратися.

1.3 Класифікація медичної термінології

Використання термінів - необхідна умова для мови і науки. Їх розвиток іде паралельно, так як кожне нове поняття має бути точно зафіксованим словом - терміном. Сучасна медична наука користується в основному латинськими термінами або лексичними елементами грецької мови. Частина медичних термінів застаріла і виходить із вжитку, інші змінюють значення, а для вираження нових наукових понять виникають нові терміни. Строгість і однозначність наукового терміна, точна відповідність предмету (поняттю) - це ті якості, відображені і в номенклатурних кодексах різних галузей медицини. Терміну не властиві експресивність, побічні асоціації та інші риси, властиві художньому стилю.

В кожному терміні прийнято розглядати його етимологію ( походження) і семантику (смислове значення). Сучасна семантика (тлумачення) медичного терміну часто не співпадає з його етимологією. Медична термінологія - це мова, якою розмовляють лікарі різних спеціальностей. Вона має бути зрозумілою для читача і слухача по відношенню до понять. Найбільш прийнятними для існування в медичній термінології слід вважати ті слова, які сприймаються більшістю спеціалістів, зрозумілі всім і відображають суть явища чи предмета. Смислове значення того чи іншого терміна в медицині тільки тоді стає загальним здобутком, коли воно зафіксоване точним терміном, що не допускає різних тлумачень, простим, однозначним.

З точки зору В.В. Шкаріна, Ю.В. Григорєва, Н. М. Горохової всю термінологію, що зустрічається в українській медичній науковій літературі, можна класифікувати наступним чином:

· терміни, які давно ввійшли до української мови і складають певну частину професійної мови;

· терміни відомі та ті, що використовуються, але не є професійно необхідними:

· терміни, які відображають транскрипцію іншомовних слів («європеїзми»);

· псевдонаукові терміни;

· терміни - лінгвістичні «вигадування» авторів;

· терміни - власне винайдення авторів, що зрозуміле тільки їм;

· терміни - загально придатні, які часто використовуються скрізь. Звичайно ми розуміємо умовність цього поділу і не претендуємо на його завершеність.

Терміни першої групи, як правило, давно ввійшли до медицинської мови, спрощують спілкування спеціалістів і складають невід'ємну та певну частину повсякденної медичної лексики. Наприклад, «резидуальний» (лат. Residuus - який залишився від прояву хвороби), «фертильність» (лат. Fertilus - плідний, здатний до дітонародження). Більшість складають терміни, запозичені із двох класичних мов медицини - грецької та латинської. В основному в них інтернаціональне застосування.

Другу групу представляють терміни відомі і ті, що часто використовуються, але не є необхідними в медичній професійній мові. Наприклад, термін « кадастр», тотожний слову «реєстр», походить від французького «cadastre» - лист, реєстр. Ця група термінів запозичена з інших дисциплін ( економіка, історія, право). Їх використання, особливо в сполученні з загальноприйнятими, збагачують лікарську лексику.

Особливу неприйнятність у багатьох лікарів викликає третя група термінів, яка є транскрипцією іншомовних слів, тобто європеїзму. Їх кількість за останні роки зростає і, в останню чергу, за рахунок запозичень з англійської мови. Неодмінно, терміни «прецизійний» (англ. Precise - точний, визначений),

« контрольований» (англ. Verify - перевіряти) не викличуть сумнівів у людей, що знають англійську мову. Отримуючи широке розповсюдження, вони могли б стати зрозумілими для більшості лікарів, набуваючи все більше українських термінів. Але частіше виникає зворотне. Неточність, неоднозначність у тлумаченні маловідомих англійських транскрипцій (інколи просто «калькувань» з англійських слів і виразів) надають спірності в розумінні тієї чи іншої наукової роботи. Тому в більшості випадків доцільно замінювати маловідомі транскрипції того чи іншого терміна на точно відповідні і рівноцінні їм по змісту українські синоніми.

В одній із робіт термін «гендерний», наприклад, використовується автором у поєднанні з іншими словами майже в кожному рядку: «гендерні бар'єри», «гендерний статус професії», «гендерний стереотип» і т.д. [15]. Усі подібні висловлювання, не даючи ніяких нових знань, викликають у читача роздратування, оскільки ускладнюють розуміння інформації, об'єм якої в нашому столітті невпинно зростає.

Четверта група термінів (псевдонаукова) представляє собою термінологічні сполучення, не завжди коректні по змісту і навіть спірні; вони у своїй сукупності часто не несуть змістового навантаження, а інколи заперечують одне одного. Ми можемо зустріти «менінгеальну ретардацію», «гетацидний вік», «сімейна агрегація ревматизму» (лат. Aggregation - приєднання, об'єднання однорідних чи різнорідних частин в одне ціле за допомогою фізичних сил зчеплення). Невиправдане доволі часте застосування їх в медичній літературі приводить читача до помилкового розуміння трактувань автора тієї чи іншої області анатомії, й взагалі ускладнює розуміння роботи.

П'яту групу складають терміни-словосполучення, які складають лінгвістичні видумки авторів. А в деяких із них важко розібратися навіть підготованому читачеві. Так, в одній із робіт приводиться такий вислів: «черговість появи вторинних статевих ознак була порушена випередженням статевого оволосіння»[22].

До шостої групи можна віднести терміни, які представляють собою власні винаходи авторів. Наприклад, всі відомі словники та енциклопедії недають перекладу чи пояснення значення слів «валідизація» або «інде генний». Або таке слово як агропедоценоз, яке складається із трьох корнів: агро(грец. Agros - поле) відповідає значенню «агрономічний», педо (грец. Pais - дитя; ценоз (грец. Koinos) - загальний. Таким чином, читач має розуміти, що це є сукупність дітей, які населять загальну ділянку середовища існування. Значення таких термінів як «супернатант», «путативний ризик» зоставляють широкий простір для фантазії читачам, оскільки тлумачення їх не знайдено в загальновідомих медицинських словниках.

До останньої, сьомої групи, відносяться термини, які часто і скрізь використовують. Рідко зустрінеш номер медичного журналу, збірника науково - практичних робіт, монографію, які обійшлися би без «скринінгу», «моніторингу». Кожний із цих термінів у сполученні з іншими заполонив усв медичні видання. Наприклад, «скринінг»: скринінг селективний, неонатальний, гормональний і імунологічний, скринінг - анкетування, методи скринінгу.

1.4 Проблема функціонування української мови у сфері медичної діяльності

Існує три аспекти: професійно-прикладний, національно-культурний і морально-патріотичний. Професійно-прикладний аспект реалізується головним чином у галузі практичної діяльності лікаря, в процесі спілкування з пацієнтом. Незалежно від успіхів технізації та роботизації в медицині живе слово лікаря ніколи не втратить свого значення. Це слово має бути зрозумілим, проникливим, переконливим, повинно викликати довіру.

Думка про можливість розмежування мови практичної та наукової медицини є помилковою. Функціонування національної мови в науковій медицині, забезпечуючи повноту мовно-професійного спілкування лікаря-практика, несе національно-культурницьке навантаження. Розвиток медичної мови сприяє лексичному та семантичному збагаченню національної мови, її формуванню на рівні мов цивілізованих націй.

Щодо морально-патріотичного аспекту функціонування української мови, то, обминаючи результати глибоких мовно-психологічних та педагогічних досліджень про значення рідної мови в становленні й розвитку людської психіки, формуванні особистості, досить наголосити на тому, що любов і повага до рідної мови є ознакою моральності, вихованості, інтелігентності. Це - аксіома. Рідна мова в устах лікаря, під пером науковця значною мірою сприяє вихованню грамадських почуттів, поєднанню в одній особі лікаря-професіонала і лікаря-громадянина.

Радикальна переміна соціально-політичного статусу України підвищила актуальність впровадження державної мови у сферу медичної діяльності, дерусифікацію останньої. Адже у всіх поважаючих себе незалежних націй основною мовою спілкування та науковою мовою є національна, державна, рідна мова. Головна причина майже повного витіснення української мови зі сфери практичної медицини і відсутності її у сфері науково-медичної діяльності нашої країни - у цілеспрямованій державній політиці минулих років, спрямованій під різними ідеологічними масками, за допомогою різних засобів і способів направлених на деукраїнізацію та русифікацію державно-суспільного життя.

Протягом багатьох поколінь у лікарському середовищі було виховано зневажливе ставлення до використання української фахової лексики. Крім того, викладання медичної справи та видання медичної літератури протягом 70 років велося російською мовою. Саме тому, більшість лікарів, викладачів і науковців у наш час не бажають користуватися українською мовою.

Перехід на українську мову у сфері медичної науки вимагає від значної частини медиків більших або менших зусиль (термінологія, стереотип наукової думки в її словесному виразі, потреби літературного викладу думки). І тому, незважаючи на можливості виступати, публікуватися українською мовою, користуються нею дуже мало. Журнал «Лікарська справа. Врачебное дело» впродовж 3-х років друкував статті мовою оригіналу. І ось на третій, 1992 рік таких можливостей із 414 публікацій ( 49 було з поза меж України) україномовних виявилося 15,7 % . Із 65 україномовних публікацій із східного регіону надійшло 69,2 % ( із загальної кількості 358), із західного - 30,8% ( із загальгної кількості -56). Якщо із східних областей сатті українською мовою подали 12,5% авторів, то із західних - 35,7% . Отже, навіть із західного регіону, де майже всі кристуються українською мовою, україномовних публікацій надходить третина.

До 1990 року видавництво «Вища школа» літератури з медицини та охорони здоров'я українською мовою не друкувало. У 1990 році в таких серійних виданнях видавництва «Здоров'я» , як «Бібліотека практичного лікаря», «Бібліотека середнього медичного працівника» не числилося жодної україномовної книжки. З 28 науково-популярних видань україномовних було 15. В плані видавництва «Вища школа» на 1993 рік в галузі медицини із 22 видань україномовних було 17. Видавництво «Здоров'я» запланувало україномовних видань одну третину від загальної кількості. Із 26 запланованих підручників 22 було видано українською мовою. Видавництво приймає рукописи, не диктуючи умов. Але могло б… Принаймі, публікації україномовних праць повинні мати пільги як для авторів (черга, гонорар) , так і для видавництва (зменшення податку, забезпечення папером, тощо).

Вища атестаційна комісія України видала розпорядження публікувати автореферати та дисертації лише українською мовою. Скоро дисертанти будуть зобов'язані державною мовою захищати дисертації.

Так, міра важливості соціально-державних заходів змінюється в часі, але ставлення до розвитку духовної культури, а, отже, й до становища мови, продиктоване почуттям патріотизму, не минуче. Якщо б ми не втрачали цього почуття, то, може б, жили сьогодні по-іншому.

Дуже важливою причиною байдужого негативного ставлення лікарів до української мови є відсутність патріотизму, національної самосвідомості, навіть інтелігентності, незнання історії та культури свого народу. Додам, що ці чинники, помножені на соціально-професійне самоусвідомлення, повинні зробити лікаря не лише прихильником, але й пропагандистом української мови. І навіть, якщо цей лікар не українець, але лікар - громадянин , він має збагнути свій обов'язок перед народом, серед якого і для якого він працює, обов'язок перед державною мовою.

Але медична термінологія, незважаючи на довгу історію розвитку, до сих пір залишається не достатньо дослідженою областю лексики, хоча необхідність в її вивченні чітко усвідомлюється лінгвістами та медиками. Швидке збільшення кількості термінів, викликане бурхливим розвитком медико-біологічних наук, супроводжується такими негативними явищами, як багатозначність і різне розуміння термінів представниками різних шкіл і спрямувань, надмірність номінацій понять, розповсюдження немотивованих і хибно-орієнтованих термінів, варіантність форм написання одних і тих же термінів, відсутність єдиних науково обґрунтованих принципів творення нових термінів. Все це диктує необхідність дослідження й упорядкування медичної термінології й зумовлює актуальність нашої роботи.

Вихідним положенням гармонізації термінології є встановлення відповідностей не окремих термінів, а терміносистем в цілому. У відповідності зі схемою, запропонованою професором Гриневим С. В., проведена гармонізація передбачала наступні етапи:

-системне зіставлення національних термінологій;

-складення компіляційної класифікаційної схеми понять з урахуванням всіх понять, відображених в порівнюючих національних термінологіях;