Склад, будова і структурна організація українських біологічних термінів

155. Надплечово-ключична зв'язка (власне укр.; трикомпонентний) - зв'язка, що зміцнює надплечово-ключичний суглоб, з'єднує кінець над плечового відростка лопатки і над плечовий кінець ключиці.

156. Надплечово-ключичний суглоб (власне укр.; трикомпонентний) - плоский, багато осьовий, але малорухомий, утворений ключичною суглобовою поверхнею над плечового відростка і над плечовою суглобовою поверхнею ключиці.

157. Неперервні з'єднання (власне укр.; двокомпонентний) - це з'єднання кісток за допомогою різних видів сполучної тканини.

158. Нижня лобкова зв'язка (власне укр.; трикомпонентний) - широка волокниста пластинка, що прикріплюється до симфізу знизу і заповнює підлобковий кут.

159. Нижня поперечна зв'язка лопатки (власне укр.; чотирьохкомпонентний) - натягнута між основою над плечового відростка і задній краєм суглобової западини лопатки.

160. Обхідна великогомілкова зв'язка (власне укр.; трикомпонентний) - позакапсульна зв'язка колінного суглоба, розташована на присередній поверхні суглоба; починається від при середнього над виростка стегнової кістки і прикріплюється до найбільш виступаючої частини при середнього виростка великогомілкової кістки.

161. Обхідна малогомілкова зв'язка (власне укр.; трикомпонентний) - позакапсульна зв'язка колінного суглоба, розміщена на бічній поверхні суглоба; починається від бічного надвиростка стегнової кістки і прикріплюється до бічної поверхні головки малогомілкової кістки.

162. Обхідні зв'язки (власне укр.; двокомпонентний) - позакапсульні зв'язки, натягнуті з обох боків між основами проксимальних фаланг і головками п'ясткових кісток, укріплюють п'ястково-фалангові суглоби.

163. П'ястково-фалангові суглоби (власне укр., від лат. phalanges; трикомпонентний) - еліпсоподібні і двовісні рухомі з'єднання, утворені округлими суглобовими поверхнями головок п'ясткових кісток і еліпсоподібними ямками на основі проксимальних фаланг.

164. П'ятково-кубоподібний суглоб (власне укр.; трикомпонентний) - сідлоподібний, але малорухомий; утворений кубоподібною суглобовою поверхнею п'яткової кістки і задньою суглобовою поверхнею кубоподібної кістки.

165. Передня крижово-клубова зв'язка (власне укр.; чотирьохкомпонентний) - тонка зв'язка, волокна якої йдуть поперечно і косо від тазової поверхні крижової кістки до клубової кістки.

166. Передня схрещена зв'язка (власне укр.; трикомпонентний) - внутрішньокапсульна зв'язка колінного суглоба, яка починається від при середньої поверхні бічного виростка стегнової кістки і прикріплюється до переднього міжвиросткового поля великогомілкової кістки.

167. Перервне з'єднання (власне укр.; двокомпонентний) - дуже рухомий вид сполучення кісток, бо між ними завжди існує суглобова щілина.

168. Підлобковий кут (власне укр.; двокомпонентний) - кут, утворений нижніми гілками правої і лівої лобкових кісток.

169. Піднадп'ятковий суглоб (власне укр.; двокомпонентний) - циліндричний, одновісний, утворений задньою п'ятковою суглобовою поверхнею надп'яткової кістки і задньою надп'ятковою суглобовою поверхнею п'яткової кістки.

170. Підошвові заплесно-плеснові зв'язки (власне укр.; чотирьохкомпонентний) - з'єднують на підошвовій поверхні суміжні кістки суглоба.

171. Підпідколінний закуток (власне укр.; двокомпонентний) - утворений капсулою колінного суглоба позаду і знизу, розташований під сухожилком підколінного м'яза.

172. Плесно-фалангові суглоби (власне укр., від лат. phalanges; трикомпонентний) - еліпсоподібні, двохосьові; утворені суглобовими поверхнями головок усіх плеснових кісток і основ проксимальних фаланг.

173. Плечовий суглоб (власне укр.; двокомпонентний) - кулястий, багато осьовий, утворений сплощеною суглобовою западиною лопатки і головкою плечової кістки.

174. Променева обхідна зв'язка зап'ястка (власне укр.; чотирьохкомпонентний) - зв'язка, що натягнута між шилоподібним відростком променевої кістки і човноподібною кісткою зап'ястка.

175. Променево-зап'ястковий суглоб (власне укр.; трикомпонентний) - складне, еліпсоподібне, комплексне і двохосьове рухоме з'єднання, утворене зап'ястковою суглобовою поверхнею дистального наростка променевої кістки і хрящового суглобового диска.

176. Простий суглоб (власне укр.; двокомпонентний) - різновид суглобів, утворюється двома кістками, що зчленовуються (н-д: між фаланговий суглоб).

177. Реброво-ключична зв'язка (власне укр.; трикомпонентний) - коротка і широка, з'єднує нижню поверхню грудного кінця ключиці з І ребром.

178. Реброво-поперечний суглоб (власне укр.; трикомпонентний) - утворений суглобовою поверхнею горбка ребра і ребровою ямкою поперечного відростка І-Х грудних хребців.

179. Середньозап'ястковий суглоб (власне укр.; двокомпонентний) - рухоме з'єднання між зап'ястковими кістками першого й другого ряду, окрім горохоподібної кістки.

180. Симфіз (від грец. symphysis - зрощення; однокомпонентний) - хрящове з'єднання кісток, але відсутня суглобова капсула. Однак у товщі хряща є щілина, яка заповнена синовіальною рідиною.

181. Синдесмоз (від лат. syndesmosis; однокомпонентний) - це з'єднання кісток за допомогою зв'язок і мембран, колагенові волокна яких зростаються з окістям.

182. Синовіальні сумки (від лат. synoviales, власне укр.; двокомпонентний) - випини суглобових капсул, що значно збільшують об'єм суглобових порожнин.

183. Сіднично-стегнова зв'язка (власне укр.; трикомпонентний) - розташована на задній поверхні кульшового суглоба, перешкоджає надмірному розгинанню стегна, його обертанню досередини і приведенню.

184. Складний суглоб (власне укр.; двокомпонентний) - різновид суглобів, утворюється трьома і більше кістками (н-д: ліктьовий, променево-зап'ястковий, колінний суглоби).

185. Суглобова капсула (власне укр.; двокомпонентний) - прикріплюється переважно поблизу країв суглобових країв, що зчленовуються, міцно зростається з окістям, обмежуючи замкнуту суглобову порожнину.

186. Суглобова порожнина (власне укр.; двокомпонентний) - вузька щілина, що розташована між суглобовими поверхнями й обмежена синовіальною перетинкою.

187. Тазовий пояс (власне укр.; двокомпонентний) - кісткове зчленування, утворене парними кульшовими кістками, що попереду з'єднуються між собою лобковим симфізом, а позаду вони зчленовуються з крижовою кісткою за допомогою крижово-клубового суглоба.

188. Тильна променево-зап'ясткова зв'язка (власне укр.; чотирьохкомпонентний) - зв'язка, що починається на тилі дистального наростка променевої кістки і прикріплюється до зап'ясткових кісток першого ряду.

189. Тильні заплесно-плеснові зв'язки (власне укр.; чотирьохкомпонентний) - з'єднують на тильній поверхні суміжні кістки кожного суглоба.

190. Хребтовий стовп (власне укр.; двокомпонентний) - вісь скелету людини, що утворена з розташованих один на одному хребців, що зв'язані між собою різними видами з'єднань: між хребцевих дисків і симфізів, суглобів і зв'язок.

191. Хрящова губа суглобової западини (власне укр.; чотирьохкомпонентний) - прикріплюється до країв западини плечового суглоба, поглиблює її, але рухи в суглобі не обмежує.

192. Хрящове з'єднання (власне укр.; двокомпонентний) - це сполучення кісток за допомогою волокнистої хрящової тканини.

193. Шов (власне укр.; однокомпонентний) - це з'єднання країв кісток склепіння черепа між собою за допомогою прошарків волокнистої сполучної тканини.

Міологія

194. Анатомічний поперечник (власне укр.; двокомпонентний) - характеристика величини м'яза - його товщини, площі поперечного перерізу м'яза на рівні найширшої частини його черевця.

195. Аутохтонні м'язи (від грец. autos - сам і chton - земля; autochtonos - місцевий, власне укр.; двокомпонентний) - м'язи, які розвиваються з дорсальних і вентральних міотомів на тулубі і не переміщуються (н-д: глибокі м'язи спини, міжреброві м'язи, м'язи живота).

196. Багатоперистий м'яз (власне укр.; двокомпонентний) - м'яз, м'язові пучки якого переплітаються і прикріплюються до сухожилка з різних боків (н-д: дельтоподібний м'яз).

197. Багатороздільні м'язи (власне укр.; двокомпонентний) - м'язи другого шару глибоких м'язів спини, залягають у кісткових жолобах, розташованих з обох боків від остистих відростків хребців вздовж усього хребтового стовпа - від крижової кістки до ІІ шийного хребця.

198. Великий виличний м'яз (власне укр.; трикомпонентний) - стрічкоподібний, розташований у виличній та щічній ділянках збоку від малого виличного м'яза.

199. Великий грудний м'яз (власне укр.; трикомпонентний) - поверхневий м'яз грудної клітки, плоский, товстий, неправильної трикутної форми, займає значну частину передньої стінки грудної клітки.

200. Великий круглий м'яз (власне укр.; трикомпонентний) - м'яз грудного пояса, має сплощену циліндричну форму, розташований поблизу бічного краю лопатки, прикритий сухожилком найширшого м'яза спини.

201. Великий ромбоподібний м'яз (власне укр.; трикомпонентний) - м'яз другого шару поверхневих м'язів спини, має вигляд плоскої чотирикутної пластинки і розташований в грудному відділі на рівні лопатки.

202. Верхній задній зубчастий м'яз (власне укр.; чотирьохкомпонентний) - м'яз третього шару поверхневих м'язів спини, розташований перед ромбоподібними м'язами, має вигляд плоскої чотирикутної пластинки. Ближчу до хребта половину м'яза займає плоский сухожилок.

203. Власна фасція (власне укр., від лат. fascia - смуга; двокомпонентний) - тонка, цілком огортає один м'яз.

204. Внутрішні міжреброві м'язи (власне укр.; трикомпонентний) - глибокі м'язи грудної клітки, розташовані в 11 міжребрових просторах від грудини до кутів ребер, а далі до хребта продовжуються у внутрішню міжреброву перетинку.

205. Внутрішній косий м'яз живота (власне укр.; чотирьохкомпонентний) - має вигляд широкої м'язово-сухожилкової пластинки, що розташована у другому м'язовому шарі стінки черевної порожнини відразу за зовнішнім косим м'язом живота.

206. Гетерохтонні м'язи (від грец. heteros - різний, chton - земля; двокомпонентний) - м'язи, які розвиваються з вентральних міотомів на тулубі та зябрових дуг, а потім у процесі ембріогенезу переміщуються на кінцівки (м'язи плеча, кисті та всі м'язи нижніх кінцівок, м'язи грудного пояса).

207. Глибока фасція (власне укр., від лат. fascia - смуга; двокомпонентний) - розташовується між шарами м'язів.

208. Головка (власне укр.; однокомпонентний) - проксимальний кінець м'яза, починається сухожилком від кістки.

209. Грудо-поперекова фасція (власне укр., від лат. fascia - смуга; трикомпонентний) - має три пластинки, обгортає глибокі м'язи спини, утворює щільну волокнисту піхву для м'язів-випрямлячів хребта.

210. Двоперистий м'яз (власне укр.; двокомпонентний) - м'яз, я якого м'язові пучки прикріплюються до сухожилка з обох боків під гострим кутом (н-д: прямий м'яз стегна).

211. Дельтоподібний м'яз (власне укр.; двокомпонентний) - м'яз грудного пояса, багато перистий, товстий, опуклий, розташований безпосередньо під шкірою, покриває плечовий суглоб попереду, зверху, позаду і збоку, формуючи опуклість надпліччя.

212. Діафрагма (від лат. diaphragmа; однокомпонентний) - непарна м'язово-сухожилкова перегородка, що відокремлює грудну порожнину від черевної.

213. Діафрагмова фасція (від лат. diaphragmа, fascia - смуга; двокомпонентний) - частина пристінкової фасції, що вкриває знизу діафрагму.

214. Довгий м'яз голови (власне укр.; трикомпонентний) - широка, товста, звужена донизу пластинка, розташований попереду верхньої косої частини довгого м'яза шиї.

215. Довгий м'яз шиї (власне укр.; трикомпонентний) - один із найдовших м'язів шиї, розташований на передньобоковій поверхні хребта від ІІІ грудного до І шийного хребця.

216. Ендотендиній (від лат. endo - всередині, tendo - сухожилок; однокомпонентний) - пухка волокниста неоформлена сполучна тканина, якою обкутані пучки колагенових волокон першого порядку.

217. Живіт (власне укр.; однокомпонентний) - це частина тулуба, що розташована між грудьми і тазом.

218. Жувальні м'язи (власне укр.; двокомпонентний) - розвиваються з мезенхіми першої зябрової дуги, починаються від кісток черепа і прикріплюються до нижньої щелепи, забезпечуючи її рух у скронево-нижньощелепному суглобі.

219. Заочеревинна фасція (власне укр., fascia - смуга; двокомпонентний) - вкриває зсередини задню стінку живота в за очеревинному просторі.

220. Зовнішні міжреброві м'язи (власне укр.; трикомпонентний) - глибокі м'язи грудної клітки, представлені короткими м'язово-сухожилковими пучками.

221. Зовнішній косий м'яз живота (власне укр.; чотирьохкомпонентний) - найширший м'яз живота, розташовується на передньобічній поверхні живота і має дуже широкий апоневроз.

222. Каркова фасція (власне укр., від лат. fascia - смуга; двокомпонентний) - залягає у задній ділянці шиї, між її поверхневими й глибокими м'язами; присередньо зростається з карковою зв'язкою, а з боків - з поверхневою пластинкою шийної фасції.

223. Квадратний м'яз попереку (власне укр.; трикомпонентний) - м'яз задньої стінки черевної порожнини, плоский, має чотирикутну форму, розташований збоку від поперечних відростків поперекових хребців і утворює задню стінку живота.

224. Клубово-ребровий м'яз (власне укр.; трикомпонентний) - м'яз поверхневого шару глибоких м'язів спини, є бічною частиною м'яза-випрямляча хребта.

225. Коловий м'яз ока (власне укр.; трикомпонентний) - має форму плоского широкого кільця, розташований навколо очноямкового входу.

226. Коловий м'яз рота (власне укр.; трикомпонентний) - залягає в товщі губ і формує їх.

227. М'яз (власне укр.; однокомпонентний) - це орган, який побудований з пучків поперечно-посмугованих м'язових волокон, зв'язаних між собою пухкою сполучною тканиною, в якій проходять кровоносні судини й нерви.

228. М'яз гордіїв (власне укр.; двокомпонентний) - парний, вузький і розташований в ділянці кореня носа.

229. М'яз сміху (власне укр.; двокомпонентний) - непостійний, має вигляд тонкої трикутної пластинки, розташований у передньому відділі щічної ділянки.

230. М'яз-випрямляч хребта (власне укр.; трикомпонентний) - м'яз поверхневого шару глибоких м'язів спини, найпотужніший з автохтонних м'язів спини, що розташований вдовж хребта від основи черепа до крижової кістки.

231. М'яз-зморщувач брови (власне укр.; трикомпонентний) - парний, тонкий, залягає в товщі брови.

232. М'язи-підіймачі ребер (власне укр.; трикомпонентний) - глибокі м'язи грудної клітки, мають вигляд плоских видовжених пластинок, розташовані в задніх відділах міжребрових просторів при середньо від зовнішніх міжребрових м'язів.

233. М'яз-підіймач лопатки (власне укр.; трикомпонентний) - м'яз другого шару поверхневих м'язів спини, найтовстіший з усіх плоских м'язів спини, має вигляд масивного м'язового тяжа.

234. Малий виличний м'яз (власне укр.; трикомпонентний) - стрічкоподібний, розташований у виличній та щічній ділянках.

235. Малий грудний м'яз (власне укр.; трикомпонентний) - поверхневий м'яз грудної клітки, плоский, трикутної форми, розташовується безпосередньо за великим грудним м'язом.

236. Малий круглий м'яз (власне укр.; трикомпонентний) - м'яз грудного пояса, має вигляд видовженого валика, що прилягає знизу до під остьового м'яза, прикритий остьовою частиною дельтоподібного м'яза.

237. Малий ромбоподібний м'яз (власне укр.; трикомпонентний) - м'яз другого шару поверхневих м'язів спини, має вигляд вузької стрічки і розташований над великим ромбоподібним м'язом.

238. Міжостьові м'язи (власне укр.; двокомпонентний) - м'язи третього шару глибоких м'язів спини, прилягають до міжостьових зв'язок і розташовані між остистими відростками суміжних хребців, краще розвинуті в шийному й поперековому відділах хребта.

239. Міжпоперечні м'язи (власне укр.; двокомпонентний) - м'язи третього шару глибоких м'язів спини, представлені короткими пучками, починаються від поперечних відростків нижче розташованих хребців і прикріплюються до поперечних відростків вищерозташованих хребців.

240. Надостьовий м'яз (власне укр.; двокомпонентний) - м'яз грудного пояса, розташований в надостьовій ямці лопатки, прикритий дельтоподібним і трапецієподібним м'язами.

241. Найдовший м'яз спини (власне укр.; трикомпонентний) - м'яз поверхневого шару глибоких м'язів спини, розташований між клубово-ребровим м'язом і остьовим м'язом.

242. Найширший м'яз спини (власне укр.; трикомпонентний) - поверхневий м'яз спини, плоский і має трикутну форму, займає підлопаткову, поперекову і крижову спинні ділянки.

243. Нижній задній зубчастий м'яз (власне укр.; чотирьохкомпонентний) - м'яз третього шару поверхневих м'язів спини, значно товщий і ширший, ніж верхній задній зубчастий м'яз, лежить попереду найширшого м'яза спини.

244. Нутрощева фасція живота (власне укр., від лат. fascia - смуга; трикомпонентний) - покриває деякі органи черевної порожнини, утворюючи для кожного з них власну фасцію органа.

245. Одноперистий м'яз (власне укр.; двокомпонентний) - м'яз, у якого м'язові пучки розташовані з одного боку від сухожилка під гострим кутом (н-д: присередній широкий м'яз стегна).

246. Остьовий м'яз (власне укр.; двокомпонентний) - м'яз поверхневого шару глибоких м'язів спини, є при середньою частиною м'яза-випрямляча хребта. Розташований у кістковому жолобі, вздовж остистих відростків грудних та шийних хребців.

247. Отвір порожнистої вени (власне укр., від лат. venae; трикомпонентний) - отвір у правій частині сухожилкового центру діафрагми, через який нижня порожниста вена проходить з черевної порожнини в грудну.

248. Передній зубчастий м'яз (власне укр.; трикомпонентний) - поверхневий м'яз грудної клітки, широкий і плоский, має неправильну чотирикутну форму, лежить на бічній поверхні грудної клітки.

249. Півостьовий м'яз (власне укр.; двокомпонентний) - м'яз другого шару глибоких м'язів спини, представлений довгими косо орієнтованими пучками.

250. Підключичний м'яз (власне укр.; двокомпонентний) - поверхневий м'яз грудної клітки, розташований між І ребром і ключицею.

251. Підлопатковий м'яз (власне укр.; двокомпонентний) - м'яз грудного пояса, товстий, має трикутну форму, розташований в підлопатковій ямці.

252. Підостьовий м'яз (власне укр.; двокомпонентний) - м'яз грудного пояса, розташований в підостьовій ямці лопатки, прикритий дельтоподібним і трапецієподібним м'язами.

253. Підпотиличні м'язи (власне укр.; двокомпонентний) - м'язи третього шару глибоких м'язів спини, представлені 6 короткими м'язами.

254. Підреброві м'язи (власне укр.; двокомпонентний) - глибокі м'язи грудної клітки, розташовані в нижній частині заднього відділу внутрішньої поверхні грудної стінки від кутів ребер до хребта.

255. Підшкірний м'яз шиї (власне укр.; трикомпонентний) - тонка плоска широка пластинка, що залягає безпосередньо під шкірою передньобокової поверхні шиї між підшкірною клітковиною і поверхневою фасцією шиї.

256. Пірамідний м'яз (власне укр.; двокомпонентний) - має форму трикутника, гострий кут якого спрямований догори; розташовується попереду нижньої частини прямого м'яза живота, усередині його піхви.

257. Поверхнева фасція (власне укр., від лат. fascia - смуга; двокомпонентний) - міститься під шкірою і вкриває ззовні всі м'язи.

258. Поверхнева фасція (власне укр., від лат. fascia - смуга; двокомпонентний) - частина підшкірної фасції, покриває поверхневі м'язи спини, але на рівні трапецієподібного м'яза і найширшого м'яза спини вона дуже тонка.

259. Поперековий трикутник (власне укр.; двокомпонентний) - ямка над найвищою точкою клубового гребеня, «слабке» місце у поперековій ділянці - можливе місце виходу поперекових гриж.

260. Поперечний м'яз грудної клітки (власне укр.; чотирьохкомпонентний) - глибокий м'яз грудної клітки, представлений тонкою м'язово-сухожилковою пластинкою, що розташовується на внутрішній поверхні передньої стінки грудної клітки.

261. Поперечно-остьові м'язи (власне укр.; трикомпонентний) - м'язи другого шару глибоких м'язів спини, представлені короткими косо орієнтованими м'язами, що починаються від поперечних відростків хребців і прикріплюються до остистих відростків вище розташованих хребців.

262. Поперчний м'яз живота (власне укр.; трикомпонентний) - тонка м'язово-сухожилкова пластинка з поперечним напрямком м'язових пучків і утворює третій, найглибший шар м'язів бічної стінки живота.

263. Пристінкова фасція живота (власне укр., від лат. fascia - смуга трикомпонентний) - покриває стінки черевної порожнини і зсередини, і ззовні.

264. Промежина (власне укр.; однокомпонентний) - це комплекс тканин, що закриває вихід з порожнини малого таза.

265. Прямий м'яз живота (власне укр.; трикомпонентний) - плоский довгий стрічкоподібний м'яз, розширений вгорі і звужений донизу.

266. Ремінний м'яз голови (власне укр.; трикомпонентний) - м'яз поверхневого шару глибоких м'язів спини, плоский і довгий, розташований попереду трапецієподібного м'яза.

267. Ремінний м'яз шиї (власне укр.; трикомпонентний) - м'яз поверхневого шару глибоких м'язів спини, розташований нижче від ремінного м'яза голови.

268. Сечово-статева ділянка (власне укр.; трикомпонентний) - передня частина промежини, має форму трикутника, вершина якого обернена до лобкового симфізу.

269. Спина (власне укр.; однокомпонентний) - задня поверхня тулуба від зовнішнього потиличного виступу і верхньої каркової лінії вгорі до крижово-клубового зчленування, задніх відділів клубових гребенів і куприка знизу.

270. Сухожилкова дуга (власне укр.; двокомпонентний) - потовщення фасції і місцях проходження її над судинно-нервовими пучками.

271. Сухожилкові переділки (власне укр.; двокомпонентний) - проміжні сухожилки, якщо їх є декілька вздовж одного м'яза (прямий м'яз живота).

272. Сухожилок (власне укр.; однокомпонентний) - продовження м'яза разом із його сполучнотканинними структурами.

273. Сухожилок Ахілла (власне укр.; двокомпонентний) - загальний товстий п'ятковий сухожилок для литкового та камбалоподібного м'язів, що прикріплюється до п'яткової кістки.

274. Тазова діафрагма (власне укр., від лат. fascia; двокомпонентний) - смуга двокомпонентний - м'язова частина відхідникової ділянки промежини.

275. Тазова фасція (власне укр., від лат. fascia - смуга; двокомпонентний) - покриває стінки таза.

276. Тендиноцити (від лат. tendo - сухожилок, грец. kytos - клітина; однокомпонентний) - сухожилкові клітини, що розташовані між пучками колагенових волокон; мають видовжене ядро і невелику кількість цитоплазми.

277. Трапецієподібний м'яз (власне укр.; двокомпонентний) - поверхневий м'яз спини трикутної форми, широка основа м'яза обернена до задньої серединної лінії, а бічна звужена частина - до лопатки.

278. Трункопетальні м'язи (від лат. truncus - тулуб, petere - спрямовути, тобто спрямовувати до тулуба; двокомпонентний) - вторинні гетерохтонні м'язи, які функціонально є м'язами грудного пояса (найширший м'яз спини, великий і малий грудні м'язи).

279. Трункофугальні м'язи (від лат. truncus - тулуб, fugere - бігти, тікати; двокомпонентний) - вторинні гетерохтонні м'язи, які функціонально є м'язами грудного пояса (грудинно-ключично-соскоподібний, трапецієподібний, великий і малий ромбоподібний, передній зубчастий, лопатково-під'язиковий, підключичний, м'яз-підіймач лопатки).

280. Фасціальні вузли (від лат. fascia - смуга, власне укр.; двокомпонентний) - стовщення у ділянках з'єднання фасцій між собою.

281. Фасція (від лат. fascia - смуга; однокомпонентний) - це сполучнотканинна перетинка, що утворює чохол для м'яза.

282. Фізіологічний поперечник (власне укр.; двокомпонентний) - сумарна площа поперечного перерізу всіх м'язових волокон, що входять до складу м'яза.

283. Червоподібні м'язи (власне укр.; двокомпонентний) - чотири тонкі веретеноподібні м'язи, що залягають безпосередньо під долонним апоневрозом між сухожилками м'язів-згиначів пальців.

284. Черевце (власне укр.; однокомпонентний) - стовщена середня частина м'яза (більшості).

285. Шийна фасція (власне укр., від лат. fascia - смуга; двокомпонентний) - розташовується переважно у передніх відділах шиї і складається з трьох пластинок: поверхневої, перед трахейної та перед хребтової.

286. Щічний м'яз (власне укр.; двокомпонентний) - широка, тонка, чотирикутна пластинка, що залягає в товщі щоки між верхньою і нижньою щелепами.

Отже, проаналізувавши 286 біологічних термінів, а саме з анатомії людини, я дійшла висновку, що в українській біологічній термінології переважають власне українські двокомпонентні терміни (35,31%). Кількісна характеристика різних за походженням та будовою біологічних термінів подана у таблиці:

	Будова
	Одноком-понентні	Двокомпо-нентні	Трикомпо-нентні	Чотирьох-компонент.
Походження	Латинізми	4,9%	1,05%	-	-
	Грецизми	12,24%	-	1,05	-
	Власне українські	6,64%	35,31%	22,38%	6,29%
	Комбіновані	х	10,14%

Висновки

Біологічна термінологія є одним з найдавніших пластів словника української мови. Вона формувалася разом з розвитком мови та суспільства. З самого початку свого зародження вона мала риси стихійно організованої системи, яка об'єднувала в своєму складі переважно назви рослин, тварин та явищ природи, відбивала процес пізнання людиною живої природи. З розширенням знань про закономірності розвитку та властивості живих організмів з народної термінологія стала формуватися більш досконала наукова термінологія. Варто відзначити, що нерівномірний розвиток знань про живу природу відбився і на становленні термінології. Процес свідомої номінації понять, пов'язаний з початковою "інвентаризацією" рослин, припадає на ХVІІ-ХVІІІ ст. Зусиллями провідних як вітчизняних, так і зарубіжних учених протягом XVII-XVIII ст. у біології був зібраний великий фактичний матеріал, який став основою для формування майже всієї багатоманітності сучасної біологічної термінології. Цей період вважається основним етапом у процесі становлення наукової термінології, джерелом формування якої був науково-практичний жанр (травники, господарські та лікарські порадники). Великий вклад у справу розбудови біологічної термінології зробили вітчизняні вчені А. Бекетов, М. Максимович та ін., які, з одного боку, намагалися „зріднити науку з мовою нашою", вводили в науковий словник значну кількість термінологізованих загальновживаних слів, а з другого, - перекладаючи західноєвропейські праці, сприяли поширенню в ній національних термінів, що сформувалися на греко-латинській основі.

Сукупність біологічних наукових понять представлена в терміносистемі біологічних наук категорією предметів, процесів, якостей, властивостей тощо, при описові яких терміносистема біологічних наук використовує лексику: загальнонаукову - аналіз, процес, реакція, розвиток, синтез, загальновживану - практика, тіло, щілина і власне термінологічну (лише в науковому стилі) - глюкоза, абсорбція, катаболізм, вагініт, мальтоза і т. д.

До складу біологічної термінології входять власне українські терміни: волоть, китиця, маточка, приймочка; спільнослов'янські: береза, вид, гриб, жилка, зерно, злак, кора, корінь, стебло, ягода; східнослов'янські: клубочок, коробочка, сумка; запозичення: біб, агар-агар, барбарис, парша, тунг тощо.

Біологія - одна з тих небагатьох наук, яка в своєму складі поряд з національними оперує значною кількістю інтернаціональних термінів греко-латинського походження. Доцільно зауважити, що латинські системи термінів на сучасному етапі збереглися лише в терміносистемах медичних (анатомія, патологія, фармакологія та ін.) та біологічних наук (особливо зоологія і ботаніка). Латинські терміни, вживані в цих галузях наук, використовуються однотипно в різних країнах Європи. Цьому сприяють міжнародні кодекси відповідних наук, що весь час поповнюються новими термінами, які затверджуються Міжнародними конгресами. Національні терміни переважають у таких розділах біології, як ботаніка, зоологія, морфологія рослин і тварин; інтернаціональні - в нових галузях біологічних знань: генетиці, астробіології, клітинній інженерії тощо.

Таким чином, сучасна українська наукова біологічна термінологія пройшла шлях від термінологізації спільнослов'янських і давньоруських загальновживаних слів, прямого запозичення лексичних одиниць з грецької та латинської мов до вироблення власних найновіших словотворчих моделей з використанням як національних, так і інтернаціональних терміноелементів.

В процесі розвитку біологічної термінології використовуються синтаксичний та морфологічний типи творення термінів. Внаслідок синтаксичного способу творення визначаються одно-, дво- та багатокомпонентні біологічні терміни. В результаті морфологічного способу творення (суфіксального, префіксального, суфіксально-префіксального та складання основ) утворюються нові терміни із новим (частіше) значенням.

В результаті аналізу фахового підручника з'ясувалося, що в українській біологічній термінології переважають двокомпонентні власне українські терміни (35,31%).

Список Використаних Джерел

1. Азарова Л.Є. Складання як один із способів словотвору [Текст] / Л. Є. Азарова. - Вінниця : Лотос, 2005. - 214 с.

2. Анатомічна термінологія [Текст] : посіб. для студ. та викл. вищих навч. закл. ІІІ-ІV рівнів акредитації / уклад. К.А. Дюбенко ; Національний медичний ун-т ім. О.О.Богомольця. - 2.вид., доп. й опрац. - К. : [б.в.], 2001. - 392 с.

3. Біологічний словник [Текст] : 60000 термінів / за ред. І.Г. Підоплічка, К.М. Ситника, Р.В. Чаговця. - К. : Головна редакція української радянської енциклопедії академії наук УРСР, 1986. - 551 с.

4. Буланая М.Б. Краткий словарь ботанических терминов [Текст] / М.Б. Буланая, Ю.И. Буланый, А.Г. Еленевский, Л.А. Черепанова. - Саратов : Изд-во Сарат. педин-та, 1993. - 152 с.

5. Вакуленко М. Розвиток терміносистем і термінотворення [Текст] / М. Вакуленко // Українська мова. - 2010. - №1. - С. 88-93

6. Вассер К.П. Російсько-український словник наукової термінології. Біологія. Хімія. Медицина [Текст] / К.П. Вассер, Є.К. Дудка. - К. : Перун, 1996. - 482 с.

7. Головацький А.С. Анатомія людини. У трьох томах [Текст] : підручник. Том перший/А.С. Головацький, В.Г. Черкасов, М.Р. Сапін. - Вінниця : Нова книга, 2010. - 368 с.

8. Джерелознавчі та історіографічні проблеми історії України. Мова науки. Термінологія [Текст] : міжвуз. зб. наук. праць / Дніпропетровський держ. ун-т ; відп. ред. А.Г. Болебрух [та ін.]. - Дніпропетровськ : [б.в.], 1997. - 192 с.

9. Крижанівська А.В. Актуальні проблеми впорядкування наукової термінології [Текст] / А.В. Крижанівська, Л.А. Симоненко. - К. : Наукова думка, 1987. - 137 с.

10. Перебийніс В.С. Деякі закономірності в розвитку термінологічної лексики [Текст] / В.С. Перебийніс // Мовознавство. - 1974. - №4. - С. 3.

11. Пономарів О.Д. Лексика грецького походження в українській мові [Текст] / О. Д. Пономарів. - К. Либідь, 2005. - 158 с.

12. Русско-украинский словарь ботанической терминологии и номенклатуры [Текст] / Академия наук УССР ; отв. ред. Д. К. Зеров. - Киев : Изд-во АН УССР, 1978. - 340 с.

13. Селігей П.К. Питоме і чуже в термінології [Текст] / П. К. Селігей // Вісник Національної Академії Наук України. - 2007. - №9. - С. 20-28.

14. Симоненко Л.О. Біологічна термінологія: формування та функціонування [Текст] : навч. посіб. для студ. природн. ф-тів / Л.О. Симоненко ; Уманський держ. педагогічний ун-т ім. Павла Тичини. - Умань : РВЦ "Софія", 2006. - 104 с.

15. Симоненко Л.О. Національні та інтернаціональні компоненти в сучасних терміносистемах [Текст] / Л.О.Симоненко, А.Г. Соколова, С.В. Короленко. - К. : Світ, 1993. - 246 с.

16. Симоненко Л.О. Формування української біологічної термінології [Текст] / Л. О. Симоненко. - К. : Просвіта, 1991. - 133 с.

17. Соколовська Т.Г. Українська термінологія з генетики: походження, структура, системність (лінгвістична проблематика) [Текст] : дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / Соколовська Тетяна Григорівна ; Київський ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 1999. - 193 с.

18. Українська наукова термінологія [Текст] : навч. посібник / О.Г. Михайлова [та ін.] ; Національний технічний ун-т "Харківський політехнічний ін-т". - Х. : НТУ "ХПІ", 2002. - 119 с.

19. Український правопис і наукова термінологія: Історія, концепції та реалії сьогодення [Текст] : матеріали засідань Мовознавчої комісії та Комісії всесвітньої літератури НТШ у Львові 1994-1995 рр. / ред. О. Купчинський. - Л. : [б.в.], 1996. - 161 с.

20. Шамота А.Н. Назви рослин в українській мові [Текст] / А.Н. Шамота. - К. : Академія, 1985. - 352 с.

Додаток А

Словник біологічних термінів

Абдуктор - м'яз, який здійснює відведення кінцівки або її частин.

Абдукція - відведення, віддалення від середньої лінії тіла.

Абсорбція - один із видів сорбції, який полягає у поглинанні речовин із суміші газів рідиною.

Авітаміноз - захворювання людини та тварин, що розвивається внаслідок тривалого недостатнього забезпечення одним (моноавітаміноз) або кількома (поліавітаміноз) вітамінами.

Агар-агар - полісахариди, що містяться в деяких червоних морських водоростях. Суміш вуглеводів, містить азот, сірку тощо.

Аглютинація - склеювання в грудочки і осідання завислих у рідині мікроорганізмів або окремих клітин - еритроцитів чи лейкоцитів. Спричиняється особливими речовинами, що утворюються в організмі при різних захворюваннях і при імунізації. Явище аглютинації використовується для лабораторної діагностики: групи крові людини, деяких інфекційних хвороб, визначення виду мікроорганізмів тощо.

Адаптація - анатомічна структура, фізіологічний процес, або реакція в поведінці організму, яка розвинулась за деякий проміжок часу в процесі еволюції таким чином, що стала підвищувати довготривалий репродуктивний успіх даного організму.

Аддуктор - м'яз, який здійснює приведення кінцівки або її частин.

Айва (Cydonia) - монотипний рід дерев'янистих рослин родини Розові (Rosaceae).

Актиноморфна квітка - правильна квітка, має більше двох площин симетрії (симетрія по оцвітині, найчастіше - по віночку). Характерна для безліч сімейств дводольних і однодольних.

Акушерство - наука про фізіологічні та патологічні процеси, що відбуваються в організмі жінки в зв'язку з вагітністю, під час пологів, а також в післяродовий період.

Алігатор - рід плазунів родини крокодилові. Зараз існує два види алігаторів: міссісіпський Alligator Mississippiensis у південних штатах США та китайський Alligator sinensis, що зустрічається в болотах нижньої частини ріки Янцзи в Китаї.

Альбінізм - уроджена відсутність пігменту шкіри, волосяного покриву, пір'я, райдужки ока у тварин.

Альвеоли - напівсферичне утворення діаметром 200-300 мкм, стінка якого створена одним рядом плоских клітин респіраторного епітелію. Основний функціональний елемент легень, через стінку якого здійснюється газообмін.

Амілоза - легко розчинна у воді складова частина крохмалю. Складається з лінійних ланцюжків молекул глюкози, з'єднаними зв'язками між 1-м і 4-м вуглеводними атомами.

Ампутація - хірургічна операція, що полягає у відтинанні периферичної частини якого-небудь органу (найчастіше кінцівки, грудної залози, язика тощо).

Амфібластула - стадія бластули у яєць з повним нерівномірним дробленням (амфібластичні яйця). Характеризуються великою кількістю жовтка на вегетативному полюсі.

Амфігоній - особливий багатоклітинний покров, що оточує оогоній.

Амфіміксис - найпоширеніший тип статевого процесу, при якому відбувається злиття ядер чоловічої і жіночої статевих клітин.

Амфіпоїдія - загальна назва всіх типів поліплоїдії, що спостерігаються при схрещуванні двох або більше диплоїдних видів, ізольованих один від одного стерильністю гібридів.

Амфіценоз - це рослинне угруповання, у якому відсутня чітка ценотична структура та існують види, що належать до різних типів рослинності.

Анаболізм, асиміляція, - переробка й використання організмами речовин, що надходять з навколишнього середовища.

Анаморфоз - одна з двох первинних форм метаморфозу комах, при якому личинки ззовні дуже сході з дорослими особинами, але мають меншу кількість черевних сегментів.

Анафаза - найкоротша фаза мітозу, в якій хромосоми діляться (з'єднання в районі центромери руйнується) і розходяться до різних полюсів клітини.

Анафілаксія - один з проявів алергії, викликається підвищеною чутливістю організму людини та деяких тварин до повторного надходження чужорідних речовин (здебільшого білкової природи), що діють як антигени.

Ангіна - гостре інфекційне захворювання, яке характеризується запаленням зокрема обох піднебінних мигдаликів, слизової оболонки горла, лімфаденоїдного глоткового кільця, що спричиняється деякими мікроорганізмами, здебільшого стрептококом, стафілококом та пневмококом.

Анемія - зменшення кількості червоних кров'яних тілець (еритроцитів) або нижча від нормальної кількість гемоглобіну в крові.

Артишок - рід рослин родини Айстрові (Asteraceae).

Асиміляція, анаболізм - переробка й використання організмами речовин, що надходять з навколишнього середовища.

Аспіратор - апарат для відсмоктування різних рідин з ран, відкритих і закритих порожнин тіла, а також деяких видів м'яких пухлин (наприклад, пухлин мозку), витягання плодового яйця при аборті і так далі.

Аспірин - безбарвні голчасті кристали монокліничної структури, у чистому вигляді без запаху, але у вологому середовищі (наприклад при контакті з повітрям) набуває запаху оцтової кислоти.

Астигматизм ока - недолік ока, зумовлений несферичною формою рогівки або кришталика.

Ациклічна квітка - квітка, всі частини якої (оцвітина, тичинки, товкачі) розташовані по спіралі. Характерні для примітивних покритонасінних рослин (багато магнолієвих, калікантові, деякі жовтці: адоніс, морозник, купальниця).

Базидії - коротко-булавоподібні клітини гіменію, на верхівці яких утворюються чотири стеригми, кожна а однією спорою. Зрідка на базидії утворюються дві спори.

Бактерії - одна з основних груп живих організмів. Мікроскопічні, переважно одноклітинні, організми, для яких характерна наявність клітинної стінки, цитоплазми, різних включень, відсутність ядра, мітохондрій, пластид та інших органел.

Бактеріологія - розділ мікробіології, що вивчає будову, життя і властивості бактерій.

Банан (Musa) - рід багаторічних трав'янистих рослин родини бананових. Батьківщина - тропіки Південно-Східної Азії, зокрема Малайського архіпелагу; плоди цих рослин, що споживаються в їжу.

Барбарис - рід листопадних або вічнозелених колючих кущів родини барбарисових, який налічує близько 450 видів, поширених по всій земній кулі (крім Австралії).

Барокамера - камера, що герметично закривається, в якій створюється знижений або підвищений тиск.

Батат, або солодка картопля - багаторічна трав'яниста рослина родини берізкових. Походить з Південної Америки. В країнах з помірним кліматом батат вирощують як однорічну рослину для одержання кореневих бульб, які за хімічним складом близькі до картоплі, але багатші на вуглеводи (до 30 %), в тому числі цукру (2-6 %).

Бацили - бактерії паличкоподібної форми.

Беркут - один з найбільш відомих хижих птахів родини Яструбині; найбільший орел.

Біб - простий сухий багатонасінний плід, характерний для рослин родини Бобові;

Білірубін - один з жовчних пігментів.

Бормашина - медичний апарат, яким приводиться в обертання ріжучий інструмент (бор-стрижень з укріпленою в нім сталевою, діамантовою або карборундової голівкою, карборундовий камінь, диск і т.д.), вживаний для препарування твердих тканин зуба.

Ботанізирка - це коробка, куди складають рослини під час збору їх.

Ботанік - спеціаліст з ботаніки.

Ботулізм - рідкісна, але серйозна паралітична хвороба, викликана нервовим токсином, ботулотоксином, що виробляється бактерією Clostridium botulinum.

Бродіння - біохімічний процес розкладу вуглеводів, що відбувається під впливом мікроорганізмів або їх ферментів.

Бронзівка - жук родини пластинчастовусих, що має яскраве забарвлення зеленувато-бронзового кольору з металічним блиском.

Бронхіт - запальне ураження слизової оболонки бронхів.

Брунька - зародок пагона рослин, що забезпечує його верхівкове наростання та галуження. Зазвичай знаходиться в пазусі листка або на верхівці стебла.

Брунькування - утворення нового організму з виростів тіла материнського організму (бруньок у рослин, інколи також і у інших організмів). Характерно для рослин та грибів, рідше у тваринних організмів (наприклад, гідри) та бактерій.

Буйволи - загальна назва представників двох родів родини бикових (Bovidae).

Букет - зв'язка квітів, гармонійно поєднаних між собою, зібраних в певному порядку, певній техніці задля досягнення гармонії форми, кольорів, запахів.

Бутон - квіткова брунька рослини, що після розпускання утворює квітку.

Бюретка - циліндрична скляна трубка з поділками й краном (або затискачем) для точного проміру невеликих об'ємів рідин. Застосовують у хімічному аналізі.

Вагініт - запальне захворювання жіночих статевих органів; запалення слизової оболонки піхви.

Вагітність у людини - період, коли зародок розвивається всередині матки жінки. Починається із зачаття і закінчується народженням, триває приблизно 40 тижнів.

Вакуоля - обмежена мембраною органела, яка міститься в деяких еукаріотних клітинах і виконує секреторну, екскреторну та запасаючу функції.

Вакуфакт - циліндрична трубка, на одному кінці зубці пилки, а на іншому є дві ручки. Всередині трубки є направляючий стержень. Функція: випилювати хребет у обезголовленого плоду для зменшення його в об'ємі перед вийманням з матки.

Вакцини - препарати, що складаються з ослаблених, вбитих збудників хвороб чи продуктів їхньої життєдіяльності.

Вегетація - активний період життєдіяльності рослинних організмів.

Вена - кровоносна судина, якою кров рухається до серця.

Вид - одна з головних одиниць біологічної класифікації, таксономічна категорія.

Вишня - підрід рослин із підродини мигдалеві. Більшість плодів видів з цього підроду їстівні.

Віварій - це приміщення для утримання та розведення лабораторних тварин з метою виконання експериментів.

Вікаруючий - заміщуючи; вікаруючі види - споріднені види рослин або тварин, поширені в різних ареалах або в межах одного ареалу, проте в різних екологічних умовах.

Віночок - внутрішня, найбільш помітна частина подвійної оцвітини, що пристосована для приваблення запилювачів.

Вітаміни - органічні сполуки різної хімічної природи, необхідні в невеликих кількостях для нормального обміну речовин і життєдіяльності живих організмів.

Водорості - гетерогенна група, що охоплює кілька різних груп відносно простих за структурою живих організмів, які отримують необхідну для життєдіяльності енергію через фотосинтез, що мешкають переважно у водному середовищі чи вторинно пристосувались до мешкання у ґрунті та інших наземних місцезростаннях.

Волосся - складає захисний покрив, головним чином, у ссавців, філогенетично є похідними епідерміса шкірного покриву.

Волоть - складне суцвіття, бічні гілочки якого замість окремих квіток несуть прості або гіллясті китиці.

Всмоктування - транспорт поживного матеріалу порожнини травного апарату в кров і лімфу, забезпечується тими відділами травної системи, які мають відповідні пристосування (складки, ворсинки, мікроворсинки) для збільшення всисної поверхні.

Вуглеводи, C_m(H₂O)_n - органічні сполуки, до складу яких входять тільки Вуглець, Кисень та Водень. Вуглеводи є складовою частиною клітин усіх живих організмів.

Гайморит - це один з видів синуситу, що найчастіше зустрічаються, запалення слизової оболонки навколоносових пазух (гайморової порожнини).

Гангрена - вид змертвіння (некрозу) будь-якої ділянки тіла або органа внаслідок відмирання їх клітин, викликане комплексними змінами в тканинах з інфекційними зараженнями.

Генетик - вчений, що працює в галузі генетики - науки про гени, спадковість та варіативність організмів.

Гібридизація - процес утворення гібридів, в основі якого лежить об'єднання генетичного матеріалу різних клітин в одній.

Гілка - відросток від стовбура дерева, вкритий листям, квітами.

Гіперкінез - це патологічні, такі що раптово виникають, мимовільні насильницькі рухи в різних групах м'язів, виявляються при органічних і функціональних ураженнях нервової системи та при ураженнях кори головного мозку, підкіркових рухових центрів, або стволової частини мозку.

Гіпернефрома - злоякісна пухлина нирки, яка походить із епітелію кіркового шару нирки.

Гіпертиреоз - синдром, зумовлений гіперфункцією щитовидної залози.

Гіпертонія - це захворювання, яке характеризується стійким підвищенням артеріального тиску в результаті нервово-функціонального порушення судинного тонусу.

Гліцерин - трьохатомний спирт. Хімічна формула - C₃H₈O₃, або C₃H₅(OH)₃.

Глюкоза (виноградний цукор), С₆Н₁₂О₆ - важливий моносахарид; білі кристали солодкі на смак, легко розчиняються у воді. Знаходиться в соку винограду, в багатьох фруктах, а також у крові тварин і людей.

Гниття (гуміфікація) - процес, який відрізняється від тління недостатнім доступом повітря й малою вологістю: його уподібнюють неповному згорянню. У результаті перетворень у таких умовах органічні речовини рослинних залишків лише частково перетворюються в СО і Н₂О причому одночасно утворюється також невеликий твердий залишок, що містить більше вуглецю, ніж вихідний матеріал і називаний звичайно перегноєм, або гумусом.

Головка, або головчастий колос, - тип суцвіття, відходить від колоса, головна вісь вкорочена, потовщена, квітки сидячі чи майже сидячі, скупчені (конюшина, родовик лікарський).

Гормони - це біологічно-активні хімічні речовини, що виділяються ендокринними залозами безпосередньо у кров і впливають на організм в цілому, або на певні органи і тканини-мішені.

Гриби - царство еукаріотичних безхлорофільних гетеротрофних організмів, які живляться переважно осмотрофно, більшість з яких здатні розмножуватись за допомогою спор (хоча деякі втратили цю можливість і розмножуються вегетативно).

Грибниця (міцелій) - вегетативне тіло гриба, складається з тонких розгалужених ниток, діаметром 1,5--10 мкм (гіфів).

Грип - гостре інфекційне вірусне захворювання дихальних шляхів. Входить до групи гострих респіраторних вірусних інфекцій (ГРВІ).

Дальтонізм - спадкова, рідше набута особливість зору людини та приматів, що виражається в нездатності розрізняти один або декілька кольорів.

Дарвінізм - направлення еволюційної думки, прихильники якої слідом за Дарвіном традиційно надають велике значення природному відбору як одному з чинників еволюції.

Дводомні рослини - рослини, в яких чоловічі (тичинкові) і жіночі (маточкові) квітки або чоловічі і жіночі статеві органи (в неквіткових рослин) знаходяться не на одній особині, а на різних (верба, осика, коноплі і ін.).

Двостатева квітка - це квітка, яка має і тичинку, і маточку.

Дегенерація , катаморфоз (в еволюції) - морфофізіологічний регрес, значне спрощення організації, пов'язане зі зникненням цілих систем, органів і функцій. Дегенерація може бути пов'язаною зокрема із переходом до паразитичного або сидячого способу життя.

Деколорація - знищення кольору, побіління.

Декортикація - видалення кори великих півкуль головного мозку.

Демутація - відновлення природного рослинного покриву.

Депресія - термін, що використовується для позначення настрою, симптому, та синдромів афективних розладів.

Десорбція - процес видалення адсорбованої (адсорбату) або абсорбованої (абсорбату) речовини з поверхні адсорбенту або із об'єму абсорбенту.

Диморфізм статевий - анатомічні відмінності між самцями і самицями одного і того ж біологічного виду, не враховуючи статевих органів.

Динго - здичавілий свійський пес.

Дисиміляція - у біохімії: сукупність біохімічних процесів, за допомогою яких складні хімічні сполуки в організмі розкладаються до простіших, в результаті чого відбувається оновлення живої матерії та утворення потрібної для життєдіяльності енергії - катаболізм. Процес протилежний асиміляції і нерозривно з нею пов'язаний як один з етапів обміну речовин в організмі.

Диспепсія - збиральний термін, що включає групу функціональних розладів травлення, при яких порушуються процеси ферментативної обробки білкової або вуглеводної їжі.

Дистрофія - порушення живлення окремих частин або усього організму.

Дисфагія - розлад акту ковтання.

Дисфункція - некоректне виконання певної функції.

Едельвейс - рід дводольних трав'янистих рослин родини Айстрові (Asteraceae), розповсюджених у високогірних районах Європи та Азії.

Екологічні фактори - сукупність усіх чинників середовища (температура, вологість, світло, гравітація, субстрат, живі організми тощо), що діють на живий організм або надорганізмову систему (моноцен, демоцен, плейоцен, біом, біосфера).

Експеримент - спроба, дослід, які потребують підтвердження чи спростування.

Електронний мікроскоп - прилад для спостереження і фотографування збільшеного зображення об'єктів, в якому замість світлових променів використовуються пучки електронів, прискорених до великих енергій (30-100кев і більш) в умовах глибокого вакууму.

Ентомологія - наукова дисципліна, що вивчає комах. Інколи це означення набуває ширшого змісту і включає в себе також вивчення інших наземних членистоногих, таких як павуки, скорпіони та кліщі.

Ерготамін - належить до родини алкалоїдів, структурно та біохімічно близький до ерголіну. Вперше виведений Артуром Стоулом в Сандоз у 1918 році.