Основні поняття та проблеми психолінгвістики

Таким чином, аналіз вищезазначених підходів свідчить про те, що в полі зору сучасних концепцій знаходиться когнітивна здатність та активна діяльність суб'єкта в процесі оволодіння іноземною мовою. У зв'язку з цим, слід зазначити, що вітчизняні дослідження цієї проблеми завжди ґрунтувались на психологічних теоріях та експериментах. Так, В.В.Біляєв ще в 1966 році (пор. домінування контрастивного аналізу в західній науковій літературі) зазначав, що "методика без психології не може ані існувати, ані розвиватись. Аби бути повноцінною науковою дисципліною, методика повинна будуватись на психологічній основі" [16;122]. Результати аналізу вітчизняних концепцій із проблеми навчання іноземного мовлення свідчать про те, що вони ґрунтувались на психологічних моделях М. І. Жинкіна, І.О.Зимньої, О.О.Леонтьєва. Відповідно до цих концепцій визначаються два етапи породження мовлення: орієнтування та смислове планування, тобто план змісту майбутнього висловлювання; граматично-семантичне зовнішнє оформлення думок, тобто вираження висловлювання. На першому етапі продуценту необхідно усвідомити зміст висловлювання та запрограмувати його, на другому - здійснюється програма дій, завдяки якій реалізується перехід від смислу до значення, вираженого вербально.

Одним із центральних понять теорії двомовності є поняття стратегій. У науковому обігу не існує однозначного трактування цього терміну. Так, за О.О.Залевською стратегії - це закономірності в прийнятті рішень у ході пізнавальної діяльності людини [6;289]. На думку Дж. Брунера, стратегія - це спосіб набуття, збереження та використання інформації, який слугує для досягнення визначених цілей. Детальне дослідження стратегій у процесі оволодіння мовою представлене у книзі Р. Елліса. Автор зазначає, що стратегії оволодіння іноземною мовою - це процеси, за допомогою яких суб'єкт акумулює нові правила іноземної мови та автоматизує знання через обробку сприйманого матеріалу та систематизацію його на основі досвіду. Таким чином, Р. Елліс розрізняє стратегії сприйняття та стратегії розуміння, які спрямовані на ефективне використання знань із мінімальними зусиллями. До окремої групи в цій праці належать комунікативні стратегії, які виникають тоді, коли задум висловлювання не вдалося реалізувати. Завдяки використанню стратегій сприйняття та породження мовлення всі знання суб'єкта використовуються автоматично та підсвідомо, тоді як комунікативні стратегії виявляються як наслідок пошуку заміни неадекватним засобам, і тому потребують більших зусиль та ступеня усвідомлення .

При цьому зазначається, що стратегії оволодіння іноземною мовою практично не відрізняються від стратегій сприйняття та породження мовлення на рідній мові. Із позиції стратегій процесу оволодіння іноземною мовою особливої значущості набувають такі аспекти:

- навчання трактується як активний і динамічний процес, протягом якого індивіди використовують різноманітну інформацію та стратегічні способи її обробки;

- мова розглядається як складне когнітивне вміння, що корелює з іншими вміннями зберігання та засвоєння інформації;

- навчання мові трактується як рух уперед від розуміння та активного маніпулювання інформацією до повної автоматизації користування мовою;

- поняття стратегій ґрунтується на теоретичних дослідженнях когнітивних процесів і має великий вплив на результати навчання іноземної мови.

Таким чином, стратегії трактуються як специфічні способи обробки інформації, які зумовлюють розуміння, засвоєння та збереження інформації в пам'яті. Трактування стратегій у контексті когнітивної обробки інформації призвело до класифікації стратегій на основі їх функцій:

- метакогнітивні стратегії, які містять проектування та конструювання процесу навчання, контроль за розумінням та породженням мовлення, самооцінку результатів;

- когнітивні стратегії, які безпосередньо пов'язані з вирішенням конкретних завдань та передбачають маніпулювання навчальними матеріалами;

- соціально-афективкі стратегії передбачають процеси взаємодії в процесі навчання, а також самоаналіз суб'єктами результатів власної діяльності.

Як бачимо, диференціація стратегій у процесі оволодіння іноземною мовою, яка широко застосовується в зарубіжних концепціях, збігається із загальноприйнятою у вітчизняних дослідженнях класифікацією вмінь суб'єктів у процесі навчання іноземної мови - проективними, конструктивними вміннями (метакогнітивні стратегії), організаційними вміннями (когнітивні стратегії); комунікативними вміннями (соціально-афективні стратегії).

Відсутність визначеної дефініції поняття стратегії, труднощі класифікації різних видів стратегій, відсутність методик збору теоретичних та експериментальних даних із метою практичного застосування стратегій у процесі оволодіння іноземною мовою зумовлюють необхідність їх подальшого вивчення.

4.3 Психолінгвістичні аспекти перекладу

Німецький етнолог Вільгельм фон Гумбольдт стверджував, що перекладач намагається вирішити у принципі не вирішуване завдання: він повинен повністю дотримуватись оригіналу і водночас зважати на особливості своєї рідної культури і мови. У першому випадку текст перекладу (ПТ) втратить «присмак» і особливості цільової мови. У другому випадку при перекладі втрачаються риси оригіналу [7;10].

Психолінгвістика аналізує власне дискурсивну діяльність, залишаючи осторонь механізм мови з його абстрактними й статичними структурами. Саме тому ця наука розглядає мову в динамічному аспекті, в її конкретному застосуванні - в мовленні. Серед головних об'єктів психолінгвістики є не лише функціонування мови, стилістика, риторика та викладання мови, а й практика перекладу. Останнім часом етнопсихолінгвістика як розділ психолінгвістики також зосереджується на перекладі, поєднуючи теоретичну спадщину таких мовознавчих галузей мовознавства, як теорія і практика перекладу, теорія мовної комунікації з психолінгвістичним аналізом.

Для психолінгвістики переклад становить одну з пріоритетних течій, адже проблеми білінгвізму та мозку, навчання другої або іноземної мови, перекладацька діяльність були під особливо пильним "поглядом" цієї науки протягом її півстолітньої історії.

Переклад як процес когнітивної обробки дискурсу має більш ускладнену структуру, оскільки в ньому задіяні дві мови, з активізацією всіх когнітивних процесів обробки інформації. Крім того, розуміння вихідного тексту (ВТ) є проміжковим етапом у процесі перекладу, воно лише готує ґрунт для наступної остаточної стадії перекладацького процесу - продукування одиниці перекладу. Така комплексність перекладацького процесу дає змогу аналізувати його не з перспективи результату, - як заміну однієї текстової форми на іншу із збереженням змісту, а зумовлює інший підхід - дослідження процесуальних аспектів перекладу, зокрема перекладацьких стратегій.

Конструювання моделей когнітивної обробки дискурсу, зокрема його розуміння було у фокусі уваги як психологів, так і лінгвістів. Ці моделі ґрунтувалися на структурних та стратегічних підходах до дослідження дискурсивної комунікації. З перспективи феноменології такого складного явища, як переклад та конструювання його когнітивної моделі, необхідно комплексно проаналізувати його структурні та процесуальні аспекти. Переклад - це когнітивний процес, у якому активізуються мислительні операції інтерпретатора. Тому когнітивна модель перекладу базується на моделі мислення, яка існує в класичній психології [14;45]. До такої моделі належать предметна основа, яка представлена сукупністю різних видів знань, та практично-дійовий фонд, який відображує всі когнітивні стратегії, активізовані певною діяльністю. Оскільки в нашому дослідженні ця діяльність - процес перекладу, то предметну основу та практично-дійовий фонд становить когніція інтерпретатора.

Психолінгвістичні аспекти дослідження перекладацького процесу зумовлені низкою чинників. З одного боку, переклад - це процес, у якому задіяні лінгвістичні явища та мовні факти. З іншого боку, переклад трактується нами як інтегрований когнітивний процес, який складається з психічних операцій сприйняття, інтерпретації, розуміння та породження. Лінгвістичне зображення цього процесу неодмінно супроводжується його психолінгвістичним описом із позицій самого перекладача. Конкретні особливості роботи перекладача - стилістичні прийоми, світоглядні установки, мовні навички - дають змогу впорядковувати складний та багатогранний процес перекладу. Такий розширений підхід до аналізу теоретичних проблем перекладу має переваги в плані практики, розробки універсальних методів як усного, так і письмового перекладів, адже саме психолінгвістична функція перекладу враховує спосіб сприйняття оригіналу та створення тексту перекладу й поділяє перекладацьку діяльність на письмовий та усний переклад. Крім того, в більшості робіт, присвячених перекладу, він розглядається в статичному й вузькому ракурсі - як продукт (текст перекладу). Обмеженість окремо взятих лінгвістичного і психологічного підходів до дослідження перекладу виявилася в їхній взаємній критиці та неспроможності в поясненні власне мовних і суб'єктивних особливостей перекладу, хоча кожен із них має вагомі внески як теоретичного, так і прикладного характеру. Крім того, актуальність когнітивних аспектів дослідження мови зростає, оскільки мова як засіб комунікації є важливим психічним механізмом, що посідає ключове місце в когніції людини.

Процес перекладу починається зі сприйняття потоку інформації. Співвідношення мови і сприйняття розглядалося в роботах багатьох відомих когнітологів. Особливий інтерес представляють роботи дослідників, у яких висуваються припущення про "первинні" концепти, які визначають концептуальну систему людини: об'єкт і рух. Очевидно, що ці концепти і будуть найкраще "вичленовуватись" та сприйматися перекладачем у потоці дискурсу. Крім того, сприйняття має здатність включатися в процеси більш високих рівнів психічного відображення, внаслідок чого здобуває нові властивості - такі, як вибірковість, усвідомленість, цілеспрямованість. Тому цілеспрямоване сприйняття об'єкта й руху веде до інтерпретації і розуміння головного змісту дискурса.

Когнітивна модель перекладу трактується як абстрактна логічна структура, яка описує перекладацький процес на основі аналогії з процесом мислення з метою пояснення особливостей його функціонування. Ця модель містить структурну основу та стратегічний фонд інтерпретатора. Розглянемо компоненти когнітивної моделі перекладацького процесу більш детально.

Класифікація знань у науковому обігу представлена досить обширно і під різною термінологією. Ми оперуватимемо поняттями "енциклопедичні знання" та "мовні знання". До мовних знань перекладача належать мовна здатність та мовна активність, у розумінні Н. Хомського. Мовна здатність та мовна активність становлять комунікативну компетенцію перекладача, яка виявляється в знанні мовних систем двох мов (вихідної та мови перекладу), а також у готовності породжувати мовні одиниці, враховуючи їх денотативне та конотативне значення в різних контекстах. Енциклопедичні знання інтерпретатора дають змогу перейти на рівень репрезентації BT та конструювання моделі ситуації, що закладена в тексті. Енциклопедичні знання та їх резервування розглядаються в науковому обігу як "фрейми", "схеми" тощо. Фреймові структури та їх активізація дають змогу інтерпретатору сприймати та розуміти текст ситуативно, оперувати когнітивними репрезентаціями ситуацій та прогнозувати зміст наступної порції інформації.

Розглянемо на прикладах функціонування структурної основи моделі (мовні та енциклопедичні знання) в перекладацькому процесі:

(1) Monika wird die Geschenke цffnen nachdem sie die Kerzen ausblasen wird und den Kuchen schmecken wird .

У когнітивній обробці речення прикладу (1) активізуються мовні знання інтерпретатора, що дають змогу вийти на текстову репрезентацію. Функціонування енциклопедичних знань виводить інтерпретатора на модель ситуації святкування дня народження. У реченні немає жодної лексичної одиниці, значення якої безпосередньо пов'язане з днем народження "der Geburtstag oder das Geburtstagsgeschenk", отже перекладач працює лише із змістом цілого речення. Оскільки ментальна репрезентація цієї вечірки збігається в когніції українського та німецького реципієнта, переклад цього речення здійснюється без значних лексичних трансформацій.

Моніка розгорне подарунки після того, як задує свічки та скуштує торт.

У психологічній науковій парадигмі будь-яка діяльність містить такі способи дій: проективні, конструктивні, організаційні та комунікативні. Оскільки переклад - це предметна, цілеспрямована, опосередкована діяльність інтерпретатора, перекладацькому процесу властиві такі ж способи дій, що реалізуються у вигляді стратегій. Проаналізуємо їх більш детально.

Проективні стратегії спрямовані на проектування когнітивного плану ВТ на основі активізації мовних та енциклопедичних знань перекладача. Когнітивний план ВТ утворюється в когніції інтерпретатора завдяки репрезентації ВТ та створенні моделі ситуації. Ця модель зберігається в оперативній пам'яті й характеризується цілісною структурою, яка організує інформацію на основі досвіду інтерпретатора. Модель ситуації забезпечує необхідну базу для локальної та глобальної когерентності ВТ. Важливим моментом у цьому процесі є збіг текстової репрезентації з ментальними репрезентаціями, які знаходяться в когніції інтерпретатора. Унаслідок збігу репрезентацій перекладач формує вивідне знання у формі моделі ситуації ВТ та може прогнозувати наступну порцію інформації.

Таким чином, для повної реалізації, проективної стратегії перекладачеві необхідно мати не лише індивідуальні моделі, сформовані в результаті власного досвіду, а й абстрактні, соціально значущі сценарії, які є стереотипними для культури мови ВТ. Реалізація проективних стратегій здійснюється завдяки комунікативно-посередницькій діяльності перекладача, існуванню двомовних словників, посібників із культурознавства та особистого культурного досвіду перекладача. Комунікативний успіх перекладу залежить від проективних стратегій, що призводять до вибору адекватного методу та прийому перекладу, визначення перекладацьких одиниць.

Комунікативні стратегії посідають чільне місце в перекладацькому процесі, оскільки інтерпретатор намагається не просто спроектувати своє бачення моделі ситуації ВТ, а й зіставити її з намірами автора та реципієнта, 3 цієї перспективи перекладач оцінює ВТ із позиції його прагматичних функцій, які повинні коректно трансформуватися в текст перекладу та забезпечити адекватний комунікативний ефект Таким чином, результат реалізації комунікативних стратегій полягає у виборі такого способу передачі вихідної інформації, який призводить до синтезу ПТ з адекватним впливом на адресата. Основним фокусом уваги інтерпретатора в цьому способі є не мовна структура ВТ, а його зміст та емоційно-естетичне значення.

Організаційні стратегії перекладацького процесу полягають у передачі ситуативних аспектів ВТ у ПТ. За допомогою цих стратегій перекладач організує діяльність із метою вибору альтернативних способів вираження однакового значення перекладної одиниці. Цей вибір здійснюється на основі функціонального стилю тексту, типу вихідної інформації - когнітивної, емоційної, естетичної. У ході застосування цих стратегій інтерпретатор встановлює стилістичну когерентність ВТ та ПТ шляхом відбору слів, притаманних певному жанру, та адекватної передачі моделі ситуації дискурсу.

Конструктивні стратегії активізуються на останній стадії перекладацького процесу - у фазі синтезу ПТ на основі результатів застосування попередніх стратегій. Конструктивні стратегії дають перекладачеві змогу передати комунікативний ефект ВТ у ПТ за допомогою різних лексичних та граматичних трансформацій [10;108 - 110].

Отже, процес перекладу - це складний когнітивний процес, модель якого містить як структурні, так і стратегічні компоненти.

ВИСНОВКИ

1. Психолінгвістика - наука про мовленнєву діяльність людей у психологічних та лінгвістичних аспектах, зокрема експериментальне дослідження психічної діяльності суб'єкта в засвоєнні та використанні мови як організованої та автономної системи.

Основними завданнями психолінгвістики як когнітивної науки є дослідження:

- процесів планування мовлення;

- механізмів та процесів сприйняття, інтерпретації, розуміння та породження мовлення;

- структури та системи представлення знань індивіда та стратегії їх використання для когнітивної обробки дискурсу;

- механізми засвоєння та оволодіння мовою в ході розвитку дитини;

- проблеми білінгвізму, перекладу та механізми оволодіння іноземною мовою.

Головними об'єктами психолінгвістики є власне особливості функціонування мови, породження та відтворення дискурсу (тексту), риторика, стилістика, теорія і практика перекладу та викладання як рідної, так і іноземної мов.

2. О.О.Залевська визначає три періоди розвитку психолінгвістики:

-підготовчий період (передумови виникнення психолінгвістики, які відображені у психологічних та лінгвістичних публікаціях до середини минулого століття);

-медіальний період -1950 - 1980 рр. (оформлення психолінгвістики як самостійної наукової галузі знань);

-сучасний період - 1980р. і дотепер (фундаментальні міждисциплінарні психолінгвістичні дослідження).

3. Засвоєння мови - процес навчання людини мови, що є також предметом досліджень психолінгвістики. Гарячі суперечки ведуться навколо питання про роль вроджених біологічних здібностей при засвоєнні першої мови. Лінгвісти Ноам Хомський і Ерік Леннерберг вважають, що у всіх дітей існують вроджені здібності, які зкеровують процес мовного навчання. Оволодіння мовою відрізняється від навчання мови наступним чином: оволодіння мовою є несвідомим процесом і має місце у природньому середовищі. Засвоєння мови відбувається за допомогою повсякденного соціального контакту.

4. Білінгвізм -- це реальна соціально-мовна ситуація, сутність якої полягає у співіснуванні і взаємодії двох мов у межах одного мовного колективу. Людина, яка здатна використовувати в ситуаціях спілкування дві різні мовні системи, -- білінгв, а сукупність відповідних умінь -- білінгвізм (двомовність).

5. Існують різні критерії для класифікації дослідницьких підходів до процесу оволодіння іноземною мовою. До визначених підходів належать: граматичний, прямий, когнітивний, ситуативний, аффективно-гумамістичний, комунікативний підходи, аудіолінгвізм, а також підходи, засновані на розумінні та читанні. Класифікація цих підходів ґрунтується на різних перспективах вивчення психологічної структури діяльності при оволодінні іноземною мовою.

6. Стратегії трактуються як специфічні способи обробки інформації, які зумовлюють розуміння, засвоєння та збереження інформації в пам'яті. Трактування стратегій у контексті когнітивної обробки інформації призвело до класифікації стратегій на основі їх функцій:

- метакогнітивні стратегії, які містять проектування та конструювання процесу навчання, контроль за розумінням та породженням мовлення, самооцінку результатів;

- когнітивні стратегії, які безпосередньо пов'язані з вирішенням конкретних завдань та передбачають маніпулювання навчальними матеріалами;

- соціально-афективкі стратегії передбачають процеси взаємодії в процесі навчання, а також самоаналіз суб'єктами результатів власної діяльності.

7. Процес перекладу - це складний когнітивний процес, модель якого містить як структурні, так і стратегічні компоненти.

Список використаних джерел

1. Белянин В. П. Введение в психолингвистику. - 2-е узд., испр. и доп. - М.: Черо, 2000. - 128 с.

2. Величковский Б. М. Современная когнитивная психология. - М., 1982. - 245 с.

3. Выготский Л.С. Избранные психологические исследования. - М., 1956. - 228 с.

4.Двомовність [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Білінгвізм (15.05.10).

5. Ждан А. Н., Гохлернер М. М. Психологические механизмы усвоения граматики родного и иностранного языков. - М.: МГУ, 1972. - 255 с.

6. Залевская А. А. Проблемы психолингвистики. - Калинин, 1983. - 156 с.

7. Засєкін С. В. Психолінгвістичні аспекти перекладу: Навч.посіб. - Луцьк: ВІЕМ, 2006. - 144 с.

8. Засєкін С. В. Психолінгвістичні закономірності сприйняття тексту перекладачем. - Луцьк, 2008. - 234 с.

9. Засєкін С. В. Психолінгвістичні концепції перекладу // Науковий вісник Волинського нац. ун-ту ім. Лесі Українки. № 10. - Луцьк, 2008. - С. 187 - 192.

10. Засєкіна Л. В., Засєкін С. В. Вступ до психолінгвістики: Навч. посіб. - Остріг: Вид-во Нац. ун-ту «Острозька академія», 2002. - 168 с.

11. Засєкіна Л. В., Засєкін С. В. Психолінгвістична діагностика: навч. посіб. - Луцьк: Вежа, 2008. - 188 с.

12. Кнодель Л. В. Психолого-педагогические аспекты обучения иностранным язикам. - К., 2009. - 256 с.

13. Кубрякова Е. С. Номинативный аспект речевой деятельности. - М., 1986. - 278 с.

14. Леонтьев А. А. Психолингвистические единицы и порождение речевого высказывания. - М., 1969.

15. Психолингвистика в очерках и извлечениях: Хрестоматия / Под общ. ред. В. К. Радзиховской. - М.: Академия, 2003. - 462 с.

16. Психолингвистика // Сборник статей под. ред. А. М. Шахнаровича. -М., 1984.

17. Тарасов Е.Ф. Тенденции развития психолингвистики / Под ред. Ю.А. Сорокина. - М.: Наука, 1987. - 166 с.

18. Усвоение языка [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/Усвоение_языка (15.05.10).

19. Черноватый Л. Н. Психолингвистические основы теории педагогической грамматики. - Х.: Основа, 1992. - 246 с.

20. Шахнарович А. М. Проблемы психолингвистики. - М., 1987.

21. Osgood C. E., Sebeok T.A. Psycholinguistics. A Survey of Theoty and Research Problems. - Baltimore: Waverly Press, 1954.

22. Psycholinguistik [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://de.wikipedia.org/wiki/Psycholinguistik (12.05.10).

23. Spracherwerb [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://de.wikipedia.org/wiki/Spracherwerb (12.05.10).

Размещено на Allbest.ru