Особливості перекладу ділових листів

122

Зміст

Вступ

Розділ 1. Поняття перекладу

1.1 Зміст поняття перекладу

1.2 Основні види перекладу

1.3 Важливість перекладу науково-технічної літератури

1.4 Основні види і форми науково-технічного перекладу

1.5 Головні лексичні та жанрово-стилістичні проблеми науково-технічного перекладу

1.5.1 Лексичні труднощі

1.5.2 Жанрово-стилістичні труднощі

Розділ 2. Особливості перекладу ділових листів на прикладі перекладу листів-запитів та листів негативного змісту

2.1 Загальна характеристика ділових листів

2.2 Особливості англомовної ділової кореспонденції

2.3 Особливості перекладу листів-запитів та листів негативного змісту

2.3.1 Лексичні трансформації

2.3.2 Граматичні трансформації

2.3.3 Синтаксичні граматичні трансформації

2.3.4 Морфологічні граматичні трансформації

Висновки

Список використаних джерел

Додаток А Листи - запити про влаштування на роботу

Додаток В Листи - відмови

Вступ

Цю роботу присвячено особливостям перекладу англомовних ділових листів різного типу на українську мову.

Як відомо, процес перекладу - це не проста заміна одиниць однієї мови одиницями іншої мови. Навпаки, це складний процес, що включає ряд труднощів, які необхідно долати перекладачеві. Ділова сфера є однією з життєво важливих сфер діяльності людства. Саме за допомогою ділових паперів, документів, листів встановлюються офіційні, службові, ділові, партнерські контакти між закладами, підприємствами, установами, державами, а також налагоджуються приватні стосунки між людьми.

Інтерес до проблеми перекладу діловой кореспонденції з боку лінгвістів і їх всестороннє вивчення є в курсі теорії і практики досить розповсюдженим. Такі широко відомі лінгвісти, як А.Д. Швейцер, Я.І. Рецкер, Л.С. Бархударов, А.У. Федоров, Басс Е.М., Екк В. і багато інших присвятили дослідженню перекладу бізнес кореспонденції свої численні статті та монографії. Проте, проблема перекладу ділових листів продовжує залишатися актуальною.

Актуальність обраної теми пов'язана з тим, що з розширенням міжнародних зв'язків нашої країни з іншими державами важливе значення набуває наявність у державі кваліфікованих спеціалістів з перекладу ділової кореспонденції. Жоден гарний переклад не можна зробити не враховуючи особистості того чи іншого тексту перекладу.

З моменту проголошення незалежності України єдиною державною мовою України стала українська мова, тобто від цього часу все ділове спілкування, в тому числі оформлення ділових паперів, має проводитися саме українською мовою. Це означає, що набуває актуальності визначення особливостей україномовних та англомовних ділових листів і способи їх перекладу.

Мета роботи - визначення особливостей перекладу англомовних ділових листів - обумовило окреслення конкретних завдань:

відібрати певний матеріал, за допомогою котрого можливо проаналізувати характерні особливості ділового листування в англійській мові;

систематизувати знайдену інформацію;

проаналізувати характерні особливості оформлення ділового листування в англійській і в українській мові на основі зібраного матеріалу;

проаналізувати особливості перекладу англомовних ділових листів на українську мову;

на підставі здійсненого дослідження зробити висновки стосовно відмінностей оформлення української та англійської ділової кореспонденції.

В дослідженні були використані методи перекладацького та лінгвістичного аналізу.

Об'єктом нашого дослідження виступають різноманітні англомовні ділові листи та способи їх перекладу.

Предметом дослідження є аналіз принципів перекладу ділових листів та аналіз специфічних властивостей окомерційного листування українською та англійською мовою.

Матеріалами використаними у роботі стали посібники з перекладознавства та діловодства, статті присвячені особистостям перекладу ділової кореспонденції, а також 53 ділових листа-запита та 51 лист негативного змісту, які було взято з вхідної та вихідної кореспонденції існуючих компаній, з сайтів, присвячених ділової кореспонденції та посібників Г. Гаудсвард Английский язык для делового общения, Дж. К. Уолден Библия деловых писем, Вера Экк и Саймон Дреннан Деловая переписка на английском.

Робота складається з вступу, двох розділів, висновків, списку використаноїї літератури та додатків.

У вступі обгрунтовується актуальність дослідження, його мета та завдання, описуються методи та об'єкт дослідження, викоритстані у роботі матеріали та структура роботи.

Перший розділ присвячено характеристики ділової кореспонденції. У розділі розглядається загальна характеристика ділових листів, особливостям англомовної ділової кореспонденції особливостям українського ділового листування та особливостям перекладу ділової кореспонденції.

У другому розділі проводиться аналіз перекладу англомовних ділових листів українською мовою. У цьому розділі аналізуються лексичні та граматичні особливості.

У висновку підбиваються підсумки, які було зроблено на основі теоритичного та практичного матеріалу роботи.

У додатках наведені практичні приклади, котрі ілюструють теоретичний матеріал, викладений у основній частині, а також англомовні ділові листи та їх переклад на українську мову, що було розглянуто в другому розділі дипломної роботи.

Розділ 1. Поняття перекладу

1.1 Зміст поняття перекладу

Серед багатьох проблем, які вивчає сучасне мовознавство важливе місце посідає вивчення лінгвістичних аспектів міжмовної мовленнєвої діяльності, яку називають “перекладом” чи “перекладацькою діяльністю”.

З самого початку переклад виконував найважливішу соціальну функцію, надаючи можливість міжмовному спілкуванню людей. Поширення письмових перекладів дало змогу людству отримати доступ до культурних досягнень інших народів, зробило можливим взаємодію та взаємозбагачення літератур та культур.

Безмежне різноманіття сучасного світу передається за допомогою засобів інформації через відчуття та інтерпретацію величезної кількості учасників міжнародного інформаційного процесу - журналістів, коментаторів, телеоператорів, тощо. Через це значення перекладацької діяльності постійно зростає, але разом з цим виникають різноманітні перекладацькі проблеми. Загострення мовних проблем диктує пошук нових рішень. Якщо раніше перекладацька діяльність розглядалась тільки у зв'язку з перекладом художньої літератури, то сьогодні все більш важливе місце, як за обсягом так і за соціальним значенням, посідають переклади текстів спеціального характеру - ділові листи, інформаційні, юридичні, економічні, техничні та рекламні тексти.

Відомий теоретік перекладознавства А.Д. Швейцер визначає переклад, як однонаправлений і двофазний процес міжмовної і міжкультурної комунікації, при якому на основі підданого цілеспрямованому (“перекладацькому”) аналізу первинного тексту створюється вторинний текст (або метатекст), замінюючий первинний в іншому мовному і культурному середовищі; процес, що характеризується установкою на передачу комунікативного ефекту первинного тексту, що частково модифікується відмінностями між двома мовами, між двома культурами і двома комунікативними ситуаціями [39:75].

Мета праці перекладача полягає у тому, щоб точно і цілісно передати засобами іншої мови зміст оригіналу, зберігаючи при цьому його стилистичні та емоційні особливості, а також відтінки авторського стилю. Під “цілісністю” перекладу треба розуміти єдність форми і змісту на новій мовній основі.

Критерієм точності перекладу є тотожність інформації, що повідомляється на різних мовах, а цілісним (адекватним або повноцінним) визнають лише такий переклад, що передає цю інформацію рівноцінними засобами. Тобто переклад має передавати не тільки те, що виражено оригіналом, але й передавати це так, як це виражено в оригіналі.

Таким чином, основним предметом уваги в теорії перекладу й, зокрема, у нашому дослідженні, є співвідношення між оригіналом та перекладом, а також різноманітністьтих форм, за яких вони набувають повної змістової ідентичності.

Перед початком роботи перекладач за допомогою аналізу повинен установити з яким видом тексту він матиме справу.

1.2 Основні види перекладу

Згідно В. Н. Комісарову [12, 13, 14] та А. Пашину [25] сучасна теорія перекладу розрізняє такі жанрово-стилістичні види перекладу:

- художній переклад - переклад художніх текстів. Він здійснюється за допомогою равноцінної передачі засобами іншої мови емоційно-філософського змісту того чи іншого прозового чи віршованого літературного твору.

- Інформативний переклад - переклад текстів, основна функція яких полягає у передачі якоїсь інформації. До інформативного перкладу належать:

а) науково-технічний переклад - переклад науково-технічних текстів та документації;

б) суспільно-політичний переклад - переклад суспільно-політичних текстів;

в) військовий переклад - переклад текстів військової тематики;

г) юридичний переклад - переклад текстів юридичного характеру;

д) побутовий переклад - переклад текстів розмовно-побутового характеру.

Належність оригіналу до особливого функціонального стилю може впливати на характер перекладацького процесу і вимагати від перекладача застосування особливих методів і прийомів.

1.3 Важливість перекладу науково-технічної літератури

З розвитком інформаційних технологій, почалося стрімке поширення перекладацької діяльності, а саме її лінгвістичного напрямку. Завдяки якісним і кількісним змінам перекладацької діяльності, а також науковим розробкам, на перший план вийшов інформативний переклад,у якому особливості індивідуально-авторського стилю не такі суттєві.

При перекладі наукових текстів треба пам'ятати, що вони відрізняються від розмовної мови та мови художньої літератури - лексично, граматично та стилистично.

Переклад наукового тексту дещо відрізняється за формою, мовними засобами, а також яскраво вираженою комунікативною направленістю. У процесі перекладу таких текстів, перекладачеві доводиться вирішувати як суто мовні, лінгвістичні проблеми, зумовлені розбіжностями у семантичній структурі і особливостями використання двох мов в процесі комунікації, так і проблеми соціолінгвістичній адаптації тексту.

Сьогодні переклад науково-технічних текстів став не тільки необхідним, а й повсякденним явищем життя світового співтовариства. При цьому знання теоретичних основ процесу є не тільки обов'язковою умовою, а й гарантією якості перекладу.

При перекладі наукових текстів перекладачеві необхідно бути обізнаним з тією термінологією, яка може зустрітися у тексті перекладу та мати уявлення про загальні положення теорії перекладу.

Для того, щоб переклад науково-технічного тексту був правильним, перекладачеві слід мати хоча б поверхові знання про ті терміни, які зустрічаються під час перекладу, тому що загальна характеристика текстів науково-технічного характеру полягає в тому, що вони насичені спеціальними термінами та фразеологією.

Як зазначав Я.І. Рецкер під час роботи з науковим текстом перекладач повинен враховувати мовленеві звичкі носіїв мови перекладу, не порушуючи звичайного сприйняття документу чи тексту. Розбіжності лінгво-етничного характеру між носіями іноземної мови та мови перекладу можуть носити як культурно-історичний, так і актуально-подійний характер [27:110].

Крім того перекладач повинен пам'ятати, що граматична структура англійського тексту науково-технічної тематики відрізняється своєю конструктивною складністю. Такі тексти насичені неособовими формами дієслова, прикметниками, формами пасивного стану, дієприкметниковими і герундіальними зворотами, особовими займенниками першої особи однини, а також іншими граматичними конструкціями, які можуть обтяжувати розуміння тексту і ставлять перед перекладачем додаткові завдання.

Переклад наукової літератури - це та сфера перекладацької діяльності, у якій професійне виконання роботи можливе тільки висококваліфікованими спеціалістами, які досконало обізнані у сфері і специфічній термінології перекладу та які на достатньому рівні володіють іноземною мовою, і, що найголовніше, які вміють грамотно висловлювати свою думку, не відходячи від суті та стилю оригінала, на мові перекладу.

1.4 Основні види і форми науково-технічного перекладу

Психолингвістична класифікація перекладів, що враховує спосіб сприйняття оригінала і створення тексту перекладу, поділяє перекладацьку діяльність на письмовий переклад і усний переклад.

Письмовим називається такий вид перекладу, коли оригінал і текст перекладу виступають у вигляді фіксованих текстів, до яких перекладач може неодноразово звертатися. Це надає можливість перекладачеві повторно сприймати відрізки перекладеного тексту, порівнювати їх з відповідними частинами перекладу, вносити до тексту будь-які необхідні зміни до завершення процесу перекладу.

Усний переклад - це вид перекладу, коли оригінал і його переклад виступають у нефіксованій формі, що визначає однократність сприйняття перекладачем частин оригіналу і неможливість наступного порівняння чи виправлення перекладу після його виконання. Перекладач спілкується з рецептором або безпосередньо, або за допомогою доступних йому технічних засобів.

Відповідно різняться два підвиди усного перекладу:

а) Синхронний переклад - це спосіб усного перекладу, коли перекладач, слухаючи оратора, практично одночасно (із малим відставанням у 2-3 сек.) проговорює переклад. Цей вид перекладу здійснюється за допомогою техничних засобів, при цьому перекладач має змогу, не перериваючи оратора, донести переклад до аудиторії.

б) Послідовний переклад, який можливий лише тоді, коли те або інше висловлювання іноземною мовою переривається паузою для перекладу

Крім того, серед перекладів, що розрізняються за загальною характеристикою субєкта перекладацької діяльності і за його відношенням до автора перекладацького тексту розрізняють традіційний переклад, тобто переклад, виконаний людиною, машинний (автоматичний) переклад - переклад, виконаний компютером, а також змішаний переклад - це переклад з використанням значної частки традиційної (машинної) переробки тексту.

Переклади, виділені за ознакою характеру і якості відповідності тексту перекладу тексту-оригіналу поділяються на:

1) вільний переклад - це такий переклад, що відтворює основну інформацію оригіналу з можливими відхиленнями, серед яких можна виділити додавання, пропуски і т. п. Такий вид наукового перекладу здійснюється на рівні тексту, тому для нього категорії еквівалентності мовних одиниць виявляються не релевантними;

2) інтерпретація - це вид перекладу, що базується на звертанні до немовних видів діяльності, на відміну від власне перекладу, здійсненого за заданими правилами переходу від засобів вираження, що належать іншій мовній системі;

3) адекватний переклад відповідає оригіналу і виражає ту ж комунікатівну мету, що й оригінальний текст;

4) точний (правильний) переклад - це переклад наукового тексту, що характеризується семантичною точністю, тобто є семантично повно і правильно переданим планом змісту оригіналу;

5) автентичний переклад - це переклад офіційного документа, що має однакову юридичну чинність з оригіналом; відповідно до міжнародного права текст умови може бути зробленим і прийнятим на одній мові, але його автентичність встановлюється на двох і більше мовах;

6) завірений переклад, відповідність такого виду наукового перекладу до оригіналу підтверджується юридично.

Переклади науково-технічних текстів, що виділяються за ознаками повноти і способу передачі смислового змісту оригіналу можна поділити на:

1. Повний переклад - переклад, що передає смисловий зміст оригіналу без пропусків і скорочень.

2. Неповний переклад - переклад, що передає смисловий зміст оригіналу з пропусками і скороченнями. Такий вид перекладу наукового тексту можена поділити на:

- скорочений переклад, переклад, що передає смисловий зміст тексту в згорнутому вигляді, тобто із скороченнями;

- фрагментарний переклад - це переклад не цілого тексту, а лише окремого уривка;

- аспектний переклад - переклад лише частини тексту відповідно до будь-якої заданої ознаки (аспекту);

- анотаційний переклад, що представляє собою переклад, у якому відбуваються лише головна тема, предмет і призначення перекладного тексту;

- реферативний переклад - це переклад, у якому міститься досить докладна інформація про документ, який реферують - його призначення, тематика, методи дослідження, отримані результати.

Переклади науково-технічних текстів також виділяються за типом адекватності:

1) стилістично адекватний переклад - це семантично повний, точний і стилістично еквівалентний переклад, що відповідає функціонально-стилістичним нормам мови перекладу;

2) прагмантично-адекватний або, як його ще називають, функціонально-адекватний переклад - це переклад, що правильно передає основну (домінуючу) комунікативну функцію оригінального тексту;

3) дезиративно-адекватний переклад - це переклад, що повно і правильно відповідає на інформаційний запит споживача і не обовязково передає повний смисловий зміст і основну комунікативну функцію оригіналу.

1.5 Головні лексичні та жанрово-стилістичні проблеми науково-технічного перекладу

1.5.1 Лексичні труднощі

Лексичною ознакою наукової літератури є насиченість текстів кліше - стереотипних слів і фраз, які включають ідіоми, стійкі вислови, стереотипи мови, набір готових фраз [31:20]

(Since - оскільки [Додаток В № 43]; the subject is - мова йдеться [Додаток А № 47]; as for - що до [Додаток В № 42]; specifically - а саме, особливо, більш точно [Додаток А № 47]) логіко-граматичних лексичних конструкцій та скорочень, які є характерними для данної галузі знання.

Крім того наукові тексти характеризуються тим, що знання предмету перекладу у таких текстах більш важливе, ніж знання мови і це, перш за все, стосується спеціальної термінології. Як терміни можуть використовуваться і ті слова, які вживаються виключно в рамках даного стилю, так і спеціальні значення загальнонародних слів.

Карабан В.І. вважає, що багато слів поряд із загальнонародними, повсякленними значеннями мають більш спеціалізовані загальнонаукові, загальнотехнічні та термінологічні значення у терміносистемах різних галузей науки та техніки. Такі загальнонаукові та загальнотехнічні слова становлять безпосереднє оточення спеціальних термінів [11:13].

Крім того, однією з основних стилістичних рис наукового тексту є те, що матеріал у ньому подається чітко та точно, при майже повній відсутності тих виразних елементів, які надають мові емоційної насиченості, а головний акцент робиться на логічній подачі матеріалу.

Також треба пам'ятати, що переклад виникає не в окремій, самостійній галузі, а на стику ряду галузей. У ньому порівнюются не тільки різні мови, а й відповідні культури з світоглядними, соціальними і поведінковими особливостями [5:4]. Тому при перекладі треба мати на увазі, що те, що досить зрозуміло носієві мови, може викликати нерозуміння у одержувача тексту перекладу. А це значною мірою ускладнює завдання перекладача і полягає не тільки в пошуку еквівалентних відповідностей для передачі комунікативної установки відправника, а й в наданні одержувачу необхідних пояснень, коли на шляху правильного сприйняття мети спілкування стоять міжкультурні відмінності.

Для досягнення адекватного комунікативного ефекту перекладач має враховувати, поряд із передачею мовних функцій, що одержувачі текстів на вихідній і перекладаючий мовах є носіями різних культур. Через розбіжності у світогляді, початкових знаннях, уявленнях і поведінкових нормах їх сприйняття одного й того самого тексту може бути не однаковим. А якщо зміст вихідного і кінцевого текстів сприймається по-різному, то переклад, як двомовний комунікативний акт не досяг своєї мети [Там же:12].

Для досягнення адекватності нерідко буває необхідно адаптувати як змістовну частину тексту, так і її форму, що часто має компромісний характер. Багато особливостей перекладу пов'язані зі специфікою мов (англійської або української), тобто мови на якій (або з якої) здійснюється переклад.

Наприклад, у процесі перекладу може відбуватися заміна заперечення на затвердження, яка в свою чергу також має зворотню функцію, можуть використовуватися такі суто технічні прийоми як калькування, компенсація лексичних втрат, заміна стану з активного на пасивний і навпаки, а також передача фразеологізмів їх семантичним еквівалентами тощо.

Досить важливо й те, що англійська та українська мови належать до різних структурних типів мов (українська до флективної, а англійська до аналітичної), і тому мають багато розбіжностей у будові мов, та у наборі їхніх граматичних форм та конструкцій.

Наприклад такі граматичні явища як артиклі, модальні глаголи, герундій, групи Continuous та Perfect, формальний додаток “it” не притаманні українській мові, а в англійській мові відсутні категорії роду і відмінку іменників і прикметників, тощо. Існують відмінності і у побудові речення, тому що на відміну від української мови, в англійській мові порядок слів фіксований.

Завдання перекладача - використовувати знання теоретичних основ перекладу для передачі комунікативної функції оригіналу, оскільки знання теоретичних основ перекладу і екстралінгвістичних реалій необхідна умова адекватності перекладу.

Одже, виходячи з усього вищепереліченого та погоджуючись з Вихростюк Л.С. [7:16] можна зробити висновок, що для того, щоб виконати повноцінний адекватний переклад перекладач повинен володіти наступними навичками:

Добре знати предмет перекладу.

Досконало володіти мовою оригіналу та його лексико-граматичними особливостями у співвідношенні з рідною мовою.

Використовувати знання з теорії перекладу та прийоми техніки перекладу.

Залучувати фонові знання під час перекладу.

1.5.2 Жанрово-стилістичні труднощі

Лексика і граматика також тісно пов'язані із жанрово-стилістичними проблемами, оскільки до стілистичних характеристик тексту відносяться такі особливості, як:

1) частотність вживання в текстах певних слів, які притаманні тієї чи іншої галузі;

2) застосування певних граматичних форм;

3) вживанння тих чи інших граматичних структур.

Як зазначив Карабан В.І. існування жанрово-стилістичних проблем науково-технічного перекладу пов'язані з певними розбіжностями “у стилістичних і жанрових нормах подання інформації в науково-технічних текстах англійською і українською мовами, особливості вживання слів і стилих образних і необразних словосполучень та інші [11:274].

Серед жанрово-стилістичних труднощів перекладу англомовних науково-технічних текстів на українську мову варто виділити наступні:

1) переклад так званих метафоричних термінів;

2) переклад образної та необразної фразеології;

3) переклад різноманітних кліше;

4) наявність у такого роду текстах розмовних лексичних елементів.

Крім того, перекладачеві потрібно також зважати на особливості вживання у англомовних наукових текстах особового займенника І, а також, взагалі, жанрові особливості таких науково-технічних текстів як інструкцій, патентів, ділових листів, тощо.

Для подолання цих труднощів перекладачеві слід, перш за все, навчитися ідентифікувати такі проблеми в науково-технічному тексті. Крім того, потрібно формувати навички для подолання різноманітних стилистичних труднощів перекладу із урахуванням норм української мови та жанрових норм культури мови оригіналу. Перекладачеві потрібно не тільки знати, а також вміти застосовувати адекватні способи та прийоми перекладу тих елементів науково-технічного тексту, що визивають найбільші труднощі. А також не слід забувати про прагматичну адаптацію оригінального тексту під час перекладу.

Розділ 2. Особливості перекладу ділових листів на прикладі перекладу листів-запитів та листів негативного змісту

2.1 Загальна характеристика ділових листів

Сучасний бізнес - це складне виробництво, співробітництво на всіх рівнях, обмін інформацією, взаєморозуміння, планування спілкування з урахуванням інтересів обох сторін, а також ефективне вирішення конфліктних ситуацій. Ділове спілкування, як частина людської діяльності стає об'єктом чисельних досліджень і успіх усіх міжнародних бізнес-проектів залежить не тільки від професійних основ діяльності, але й від комунікативної компетенції, яка реалізується у здатності користуватися мовними засобами для встановлення мовленнєвого контакту, його підтримки та впливу на адресата з метою досягнення комунікативних цілей.

Ведення справ з іноземним партнером частіше всього починається з листа, посланого по факсу чи електронною поштою. Ділові листи є важливим елементом зовнішньоекономічної діяльності. В країнах з розвиненою ринковою економікою, ділові папери є невід'ємною частиною соціально-економічних відносин.

Від ділового листа залежить пошук потенційних партнерів, можливість встановлення чітких ділових контактів, а також пошук і освоєння нових ринків збуту продукції та надання послуг.

Лист - це поширений вид документації, один із засобів обміну інформацією [22: 4].

Діловий лист - це джерело інформації і одночасно, документ, покликаний слугувати досягненню певної поставленої мети. Цілі написання ділового листа можуть бути досить різноманітні.

Ділові листи - це документи, що складаються від імені юридичної особи та мають юридичну силу. Взагалі, діловим листом можна назвати будь-який за змістом документ, котрий пересилається поштою та вирішує організаційні питання, правові проблеми, а також питання економічних взаємин.

В загальному вигляді ділові листи можуть бути присвячені наступним питанням: співробітництво з відчизняними та іноземними фірмами; участь в торговій і комерційній діяльності; співробітництво у рамках консорціуму; питання, пов'язані з підготовкою та реалізацією контракту, ціни контракту, формам розрахунку і умовам платежу; командирування спеціалістів; підготовка іноземних і національних кадрів; рекламації і врегулювання претензій; влаштуванню на роботу; медичному обслуговуванню та іншим питанням.

Всю ділову кореспонденцію можна поділити на службову та комерційну.

Службові листи - це листи, звичайно нескладні за своїм змістом та невеликі за обсягом. Службові листи належать до основних засобів встановлення офіційних, службових контактів між підприємствами, організаціями, установами, фірмами та закладами.

Комерційна кореспонденція - листування, котре пов'язане з заключенням та виконанням комерційних угод.

2.2 Особливості ділової кореспонденції

У сфері науки, діловодства і законотворчості, у засобах масової інформації й у політиці мова використовується по-різному. За кожною з перерахованих сфер громадського життя закріплений свій підтип літературної мови, ряд відмінних рис, що має, на всіх мовних рівнях - лексичному, морфологічному, синтаксичному і текстовому. «Ці риси утворюють мовну системність, у якій кожен елемент зв'язаний з іншими. Такий підтип літературної мови називається функціональним стилем» [36:7].

Офіційно-діловий стиль було б невірно, несправедливо і неточно називати канцелярським. Це цілий різновид літературної мови. І це стиль доцільний, що має свої засоби вираження, способи називання предметів і явищ, і навіть по-своєму виразний.

Дотримуючись норми офіційно-ділової мови, ми віддаємо данину не штампам і канцеляризмам, а об'єктивно сформованій традиції побудови мови відповідно до змісту, що виражається обстановкою і метою висловлювання. Форма і манера висловлювання у офіційно-дловому стилі вироблялася якщо не століттями, то десятиліттями. Офіційно-діловий стиль цілком рівноправний з іншими стилями і відіграє важливу роль у формуванні і розвитку літературної мови.

Сучасний офіційно-діловий стиль відноситься до числа книжкових стилів і функціонує у формі письмової мови. Усна форма офіційно-ділової мови - виступ на урочистих зборах, засіданнях, прийомах, доповіді державних і суспільних діячів і т.д.

Офіційно-діловий стиль обслуговує сугубо офіційні і надзвичайно важливі сфери людських взаємин: відносини між державною владою і населенням, між країнами, між підприємствами, установами й організаціями, між особистістю і суспільством.

Фактично від народження і до смерті людина знаходиться в сфері дії офіційно-ділової мови.

Для мови ділових документів характерна традиційність засобів вираження, що прискорює процес формування фразеологічних одиниць типових для цього стилю. Традиційність засобів вираження лежить в основі іншої риси стилю англійських офіційних документів, а саме -- наявність значної кількості архаїчних слів і виражень. У багатьох ділових документах можна зустріти вживання таких слів, як hereby [Додаток В № 44]; henceforth [Додаток В № 45]; beg to inform [Додаток В № 46] та інші.

Стандартизація мови ділових паперів забезпечує той ступінь комунікативної точності, що додає документу юридичну чинність. Будь-яка фраза, будь-яке речення повинні мати тільки одне значення і тлумачення. Щоб досягти такого ступеня точності в тексті, приходиться повторювати ті самі слова, назви, терміни. Подробиця викладу в офіційно-діловому стилі сполучається з аналітизмом вираження дій, процесів у формі віддієслівного іменника.

Для стилю англомовної ділової кореспонденції характерний достаток стереотипних одиниць мови або, як їх ще називають, кліше чи штампів: I beg to inform you [Додаток В № 46], with a view to [Додаток А № 48], etc. Це характерний визначений набір лексем, що можуть трактуватися однозначно.

Англомовний діловий лист складається з кількох компонентів. Це так звана шапка або “heading”, до якої входить назва фірми, дата і т.п.; “greeting” (Dear Sir [Додаток A № 29], Dear Madam [Додаток A № 23], Dear Sirs [Додаток В № 1], Dear Mr. Storm [Додаток А № 3], Dear Mrs. Gillian [Додаток A № 47], Dear Ms. Vasquez [Додаток А № 1], Dear Kovalenko [Додаток В № 4]), що відкриває рядки, ініціального параграфа (I answer to your letter… [Додаток В № 47]), “the body” (лист із викладом питання), “the closing paragraph” (Thank you… [Додаток В № 3]), закінчення (sincerely yours [Додаток В № 5], sincerely [Додаток A № 10], kind regards [Додаток B № 17], with best regards [Додаток B № 20], best regards [Додаток B № 21], best wishes [Додаток B № 29], yours [Додаток B № 9], very truly yours [Додаток B № 7], truly yours [Додаток A № 21], very truly [Додаток B № 8], cordially yours [Додаток A № 6], yours truly [Додаток A № 2], yours faithfully [Додаток В № 3]), Thanks & Regards [Додаток A № 16].

Структура англомовного ділового листа має свою власну структуру. Увесь текст англомовного ділового листа поділяється на абзаци без використання червоного рядка. Крім того у верхньому лівому кутку листа указується повне ім'я відправника або назва компанії з адресою. Далі указується ім'я адресата і назва компанії, якій призначено лист, а з нового рядка вказується адреса цієї компанії. Дата відправлення указується трьома рядками нижче або у верхньому правому кутку листа. Основний текст повинен бути поміщений в центральній частині листа. Головна думка листа може починатися з причини звернення, що вводиться словами: "I am writing to you to...". Звичайний лист закінчується висловом подяці ("Thank you for your consideration..." [Додаток B № 29]) і вітанням "Yours sincerely" [Додаток A № 19], якщо автор знає ім'я адресата і 'Yours faithfully', якщо немає такої інформації. Чотирма рядками нижче ставиться повне ім'я автора і посада. Якщо діловий лист не є електронним, то підпис автора є обов'язковим і ставиться між вітанням і ім'ям відправника.

Крім особливої форми та клішованості, для англомовного ділового листування характерна термінологічність та назви посад - Hiring Manager [Додаток A № 19], patrol pilot [Додаток A № 24], secretary of a private business [Додаток A № 3], Quality Assurance Manager [Додаток A № 11], Civil Engineering Projects Manager [Додаток A № 34], Store Manager [Додаток A № 36]. Превалюють прості розповсюджені речення - цілі чи умови (If you would like, I can provide with current samples with my work. [Додаток A № 37]). Довжина не обмежена, часто зустрічаються герундій (Over five years of retail management experience, including experience opening a new store location [Додаток A № 36]), інфінітиви (I have wished to work for KODEZ for three years. [Додаток B № 41]), дієприкметникові звороти, іменні атрибутивні словосполучення. Багато компонентних номінативних груп та предикативних одиниць у пасивному стані (I can be reached anytime via my cell phone [Додаток A № 39]).

Загальним для всіх різновидів англомовного ділового стилю є наявність усякого роду скорочень, абревіатур, складноскорочених слів і т.д. Наприклад, B.S. (Bachelor of Science) [Додаток A № 24]; FAM courses [Додаток A № 25], BCIT (British Columbia Institute of Technology) [Додаток A № 26].

Типізація ділових документів дозволяє моделювати текст будь-якого різновиду, ситуації. При цьому складовий текст оперує деякими модулями, типовими блоками, що являють собою клішовані частини тексту.

У стилі ділових документів слова вживаються переважно в основних предметно-логічних значеннях (за винятком тих випадків, коли похідні предметно-логічні значення є в даній сфері спілкування термінологічними).

У зв'язку з цим виступає й інша особливість стилю ділової мови. Це відсутність яких би то не було зображальних засобів: у текстах ділових документів немає метафор, чи метонімії інших прийомів створення образності мови.

2.3 Особливості перекладу листів-запитів та листів негативного змісту

Базовим поняттям перекладацької теорії є поняття еквівалентності. Коли говорять, що фраза на мові оригіналу і її переклад еквівалентні один одному, мається на увазі, перш за все, їх семантична еквівалентність, тобто співвіднесення з однією і тією ж ситуацією.

Відомий переводовед А. Д. Швейцер розрізняв два види семантичної еквівалентності - компонентний і денотативний [38:118]. Перший вид семантичної еквівалентності - компонентний - пов'язан з тим, що при перекладі семантична еквівалентність досягається завдяки наявності в тексті мови оригіналу і тексті мови перекладу одних і тих самих сем. Таким чином, в цьому випадку тексти знаходяться у відношенні компонентної семантичної еквівалентності.

Другий вид семантичної еквівалентності - денотативний, пов'язаний з явищем мовноЇ вибірковості. Суть її полягає в тому, що один і той самий предмет або ситуація можуть бути описані з різних сторін за допомогою різних ознак. Різні семантичні предикати перехрещуються і є взаємозамінними завдяки тому, що описують одну і ту ж ситуацію. На відміну від компонентного рівня семантичної еквівалентності, на рівні денотативной еквівалентності спостерігається семантична розбіжність між текстом оригіналу і текстом перекладу. Відношення еквівалентності тут засноване на прирівнюванні разних, але співвіднесених з однією і тією ж ситуацією семантичних компонентів [5:10]. Наприклад:

Я працюю у банку Barkley вже три роки - предикат дії

I have been a member Barkley Bank team for three years - предикат стану [Додаток А № 47].

Таким чином, для досягнення семантичної еквівалентності потрібні різноманітні перекладацькі перетворення або, як їх ще називають трансформації чи заміни.

Як зазначає у своїх працях Бреус Є. В., що на рівні компонентної еквівалентності в основному використовуються трансформації, що зачіпають граматичну структуру вислову. Рівень денотативноЇ еквівалентності вимагає складніших лексико-граматичних трансформацій, що спричиняють за собою зміни в семантичній структурі вислову [5:10].

Різні вчені по-різному визначали перекладацькі трансформації. Так, наприклад, Р.К. Миньяр-Белоручев дав наступне визначення: "Трансформація - основа більшості прийомів перекладу. Полягає в зміні формальних (лексичні або граматичні трансформації) або семантичних (семантичні трансформації) компонентів початкового тексту при збереженні інформації, призначеної для передачі" [23: 201].

Я.І. Рецкер, у свою чергу, визначає трансформації як прийоми логічного мислення, за допомогою яких ми розкриваємо значення слова мови оригіналу в контексті і знаходимо йому відповідність в мові перекладу, яке не співпадає із словарним [29: 216].

Швейцер А.Д. зазначає, що перекладацькі трансформації - це міжмовні операції перевираженія сенсу [38:118].

Архипов А.Ф. під перекладацькими трансформаціями розумів технічні прийоми перекладу, що полягають в заміні регулярних відповідностей нерегулярними, а також самі мовні вирази, отримувані в результаті застосування таких прийомів [24:84].

Латишев Л.К. іменує перекладацькі трансформації як відступ від структурного і семантичного паралелізму між початковим і перекладним текстом на користь їх рівноцінності в плані впливу [18:27].

Як зазначає В.Н. Комісаров перекладацькі трансформації можуть розглядатися як способи перекладу, які перекладач використовує для подалання типових труднощів [13:83].

Л.С. Бархударов, який зробив суттєвий вклад у розробку типології перекладацьких трансформацій зазначав, що перекладацькі трансформації -такі чисельні та якісно різноманітні міжмовні перетворення, які здійснюються для досягнення перекладацької еквівалентності (адекватності перекладу) всупереч розбіжностям формальних та семантичних систем двох мов [2:190].

А. Паршин визначає перекладацькі трансформації як перетворення, за допомогою яких можна здійснбвати перехід від одиниць оригіналу до одиниць перекладу у зазначеному сенсі [25:139].

Залежно від характеру одиниць вихідної мови, які розглядаються як вихідні в операції перетворення перекладацькі трансформації можно поділити на:

- лексичні;

- граматичні;

- лексико-граматичні.

2.3.1 Лексичні трансформації

Лексичні трансформації використовуються головним чином через те, що об'єм значень лексичних одиниць мови оригіналу та мови перекладу не співпадає.

Лексичні трансформації описують формальні і змістовні відносини між словами і словосполученнями в оригіналі і перекладі.

Немає таких двох мов, чиї смислові одиниці - морфеми, слова і стійкі словосполучення - повністю співпадали б у всьому об'ємі своїх значень.

Говорячи про значення тих або інших слів в тексті мови оригіналу і про передачу їх певними словами мови перекладу, не можна не звертати увагу на контекст, в якому вони знаходяться в оригіналі або повинні знаходитися в перекладі. Саме контекст - вужчий (тобто одне речення, у якому знайдуть своє місце слова, що відображають ті або інші слова оригіналу), і контекст ширший (тобто найближчі сусідні речення, цілий абзац, розділ, і т.д.) - грає вирішальну роль при передачі значення іншомовних слів, тобто при виборі потрібних слів рідної мови, з яких складеться фраза.

Необхідно пам'ятати, що словарний склад мови - це не просто сукупність слів, а система, що допускає нескінченно різноманітні, але не будь-які поєднання слів в будь-якому контексті: окремі елементи словника пов'язані один з одним певними смисловими і стилістичними відносинами. Це досить часто проявляться під час перекладу і не дозволяє використовувати найближчу словарну відповідність мови перекладу до слова мови оригіналу.

Під час передачі значення слова в перекладі зазвичай доводиться вибирати між декількома можливостями перекладу.

За визначенням А.В. Федорова, існує три найбільш характерних випадки, що призводять до цього [32:57]:

1. У мові перекладу немає словарної відповідності тому або іншому слову оригіналу (взагалі або в даному його значенні).

2. Відповідність є неповною, тобто лише частково покриває значення слова мови оригіналу.

3. Різним значенням багатозначного слова оригіналу відповідають різні слова в мові перекладу.

Слід пам'ятати, що навіть слово не є постійною самостійною одиницею перекладу, воно залежить від контексту як в оригіналі. Нерідкі випадки, коли одне слово оригіналу передається на іншій мові поєднанням одного або декількох слів або коли поєднання двох або декількох слів у мові оригіналу передається при перекладі одним словом, або коли слово оригіналу в перекладі опускається, будучи ясним з попереднього контексту.

Це також стосується і речення, яке також досить часто залежить від змісту речень, які його оточують, або навіть цілого абзацу чи тексту в цілому. Під час перекладу нерідкі випадки, коли одне речення розбивається на декілька менших або, навпаки, декілька речень оригінального тексту зливаються в одне велике речення в тексті перекладу.

Кожне слово співвідноситься з поняттям про той предмет, який воно позначає. Його семантика відображає різні ознаки цього предмету, його властивості і зв'язки його значення з об'єктами, що позначаються ним. У ній відображено бачення світу, властиве тільки даній мові, точніше, його носієві. В процесі пізнання навколишнього світу в різних мовах можуть виділятися різні сторони, ознаки одного і того ж предмету, - це знаходить своє віддзеркалення в семантичній структурі того або іншого слова.

Наприклад: окуляри - glasses [Додаток В № 53].

Якщо в англійському слові наголошується на тому матеріалі, з якого зроблений предмет, то в українському слові виділена функція, що виконується предметом, - другі очі (від слова око).

Друга причина - різниця в семантичній структурі слова, тобто в його смисловому об'ємі. Це одна з головних причин лексичних трансформацій.

Всі семантичні відповідності можна розділити на три групи:

1. Відповідність є повною.

2. Відсутність словарної відповідності.

3. Відповідність лише частково покриває значення слова мови оригіналу.

Повні відповідності лексичних одиниць різних мов у всьому об'ємі референциального значення - явище відносне рідкісне. Як правило, це слова однозначні, тобто в обох мовах вони мають тільки одне лексичне значення. До них відносяться:

а) імена власні і географічні назви, що входять до складу словника обох мов:

Boston - Бостон [Додаток А № 3].

б) різноманітні наукові і технічні терміни:

engine - двигун [Додаток В № 2].

Однак, слід зазначити, що слова-терміни у багатьох випадках багатозначні, звідси, вони мають не одне, а декілька відповідностей в іншій мові. Особливо велика багатозначність спостерігається у технічної термінології.

в) назви пір року, місяців, днів тижня:

July - липень [Додаток А № 14]; Monday - понеділок

[Додаток А № 2].

г) числівники:

million - мільйон [Додаток B № 52].

У ряді числівників однозначність англо-українських відповідностей порушується наявністю в українській мові пар типу два - двійка, п'ять - п'ятірка, і т.д.

Найбільш поширений випадок - часткова відповідність, при якій одному слову в початковій мові відповідає не один, а декілька семантичних еквівалентів у мові перекладу. Більшість слів в будь-якій мові багатозначні, причому, об'єм значень слова в одній мові, як правило, не співпадає повністю з об'ємом значень слова в іншій мові. При цьому можуть спостерігатися різні випадки. Іноді об'єм значень слова в мові оригіналу стає ширшим, ніж у відповідного йому слова в мові перекладу і навпаки. Тобто у слова в мові оригіналу є все ті ж значення, що і у слова в мові перекладу, але окрім цього у нього є ще й інші значення, що передаються в іншій мові за допомогою інших слів.

Розглянемо це на прикладі слова position - посада [Додаток А № 3].

Досить поширений випадок, коли обидва слова як в мові оригіналу, так і в мові перекладу мають як співпадаючі значення, так і значення що розходяться. І в англійській і в українській мові вони мають значення службове становище, пов'язане з виконанням певних обов'язків у якій-небудь установі, на підприємстві і т. ін. або місце праці.

Однак англійське слово position також має наступні значення: місто положенння, можливість, залишок грошей на рахунку, співвідношення фінансових активів і зобов'язань інвестора та інші [Додаток В № 48].

Третя причина, що викликає лексичні трансформації - це відмінність у сполучуваності. Для кожної мови існують свої типові форми сполучуваності. Слова традиційної сполучуваності мають тенденцію утворювати кліше.

Наприклад: under those circumstances - за цих обставин [Додаток В № 48].

Основне із слів, що поєднуються, семантично співпадає і зберігається в перекладі. Друге слово, що поєднується ж з ним, переводиться словом, яке має інше референциальноє значення, але виражає ту ж семантичну категорію.

Треба зазначити, що чим ширше семантичний об'єм слова, тим ширше його сполучуваність, оскільки завдяки цьому воно може вступити в самі різні зв'язки. Разом з традиційними поєднаннями в мові можливі і несподівані. Несподівані поєднання можливі, якщо вони не порушують моделей сполучуваності. У англійській мові можливість таких поєднань обумовлюється тим, що в нім досить легко утворюються нові слова - найпродуктивніший спосіб словотворення - конверсія.

Хоча у кожного члена словосполучення в українській мові може бути еквівалент, при перекладі удаються до граматичних і лексичних трансформацій.

Четверта причина, що викликає лексичні трансформації - це традиційне для кожної мови вживання слова або слів.

Необхідність в трансформаціях викликає традиційне вживання слова або слів. Це традиційне вживання теж якоюсь мірою пов'язане з іншим підходом до реальної дійсності.

В рамках опису процесу перекладу перекладацькі трансформації розглядаються як способи перекладу, які може використовувати перекладач при перекладі різних текстів в тих випадках, коли словарна відповідність відсутня або не може бути використане за умовами контексту.

Залежно від характеру одиниць мови оригіналу перекладацькі трансформації поділяються на лексичні і граматичні. Крім того, існують також комплексні лексико-граматичні трансформації, де перетворення або зачіпають одночасно лексичні і граматичні одиниці оригіналу, або є міжрівневими, тобто здійснюють перехід від лексичних одиниць до граматичних і навпаки.

У своїй роботі "Теорія перекладу" В.Н. Комісарoв виділяє наступні типи лексичних трансформацій [13:68]:

1. Перекладацьке транськрібірованіє і транслітерация;

2. Калькування;

3. Лексико-семантичні заміни (конкретизація, генералізія, модуляція).

Треба зазначити, що існує декілька класифікацій лексичних трансформацій. Наприклад, Я.І. Рецкер в своїй книзі "Теорія перекладу і перекладацька практика" виділяє сім видів лексичних трансформацій [28:43]:

1) диференціація значень;

2) конкретизація значень;

3) генералізація значень;

4) смисловий розвиток;

5) антонімічний переклад;

6) цілісне перетворення;

7) компенсація втрат в процесі перекладу.

Л.А. Черняховська виділяє п'ять видів лексичних трансформацій [37:82]:

1) конкретизація;

2) генералізація;

3) антонімічний переклад;

4) метонімічний переклад;

5) перефразовування.

Транскрипція і транслітерация - це способи перекладу лексичної одиниці оригіналу шляхом відтворення її форми за допомогою букв мови перекладу. При транскрипції відтворюється звукова форма іншомовного слова, а при транслітерациі його графічна форма (буквений склад). Провідним способом в сучасній перекладацькій практиці є транскрипція із збереженням деяких елементів транслітерациі. Оскільки фонетичні і графічні системи мов значно відрізняються один від одного, передача форми слова мови оригіналу на мові перекладу завжди декілька умовна і приблизна: сompany - компанія [Додаток В № 1].

Для кожної пари мов розробляються правила, що допомагають при передачі звукового складу слова мови оригіналу, визначаються випадки збереження елементів транслітерациі і традиційні виключення з правил. У англо-українських перекладах частіше зустрічаються елементи транслітерації деяких невимовних приголосних і редуціювання голосних:

Elsheimer - Eлсгеймер

[Додаток В № 31].

Крім того досить часто зустрічається передача подвійних приголосних між голосними і в кінці слів після голосних:

Marshall - Маршалл [Додаток А № 3].

А також збереженні деяких особливостей орфографії слова, що дозволяють наблизити звучання слова в перекладі до вже відомих зразків:

manager - менеджер [Додаток A № 11];

reorganization - реорганізація [Додаток В № 7].

Традиційні виключення стосуються, головним чином, традиційних перекладів імен історичних осіб і деяких географічних назв:

China - Кітай [Додаток А № 34].

Калькування, або, як його ще називають дослівний чи буквальний переклад, використовується для перекладу нових слів чи термінів, коли відповідником простого чи складного слова або терміну вихідної мови в цільовій мові вибирається, як правило, перший за порядком відповідник у словнику. Частіше за все він застосовується при перекладі складних слів термінів.

Прикладом калькування може служити skyscraper - хмарочос [Додаток А № 49].

У ряді випадків використання прийому калькування супроводжується зміною порядку проходження елементів, що калькуються:

self-help groups - групи взаємодопомоги

[Додаток А № 28].

Досить часто в процесі перекладу транскрипція і калькування використовуються одночасно:

transnational - транснаціональний [Додаток А № 41].

Лексико-семантичні заміни - це спосіб перекладу лексичних одиниць оригіналу шляхом використання в перекладі одиниць мови перекладу, значення яких не співпадає із значеннями початкових одиниць, але може бути виведене з них за допомогою певного типу логічних перетворень. Основними видами подібних замін є конкретизація, генералізація і модуляція (смисловий розвиток) значення початкової одиниці.

Конкретизація - це заміна слова або словосполучення мови оригіналу з ширшим значенням словом або словосполученням мови перекладу з вужчим значенням.

I believe it would be unfair to him to set up an interview at this time. - Але я вважаю, що було б несправедливо щодо ньго, назначати йому співбесіду у цей час [Додаток B № 3].

У ряді випадків застосування конкретизації пов'язане з тим, що в мові перекладу відсутнє слово з таким широким значенням. Конкретизація часто застосовується і тоді, коли в мові перекладу є слово з таким же широким значенням і відповідною коннотацией, оскільки такі слова можуть володіти різним ступенем вживаності в мовах оригіналу і перекладу. Конкретизація є досить поширеним способом перекладу слів з широким значенням, які часто уживаються в англійській мові.

Thank you for your consideration - дякую за вашу увагу [Додаток А № 42].

Генералізація - заміна одиниці мови оригіналу, що має вужче значення, одиницею мови перекладу, яка має ширше значення. Прикладом генералізіції може бути:

counter proposal - контрпропозиція [Додаток B № 9].

Іноді конкретне найменування якого-небудь предмету нічого не говорить рецептору перекладу або є зайвим в умовах даного контексту:

I am certain that you will find a position which suits you

soon and I believe that you have a great deal to contribute. - Я упевнений, що скоро ви знайдете посаду, що задовольнить вас і я вважаю, що ви маєте багато для цього [Додаток B № 42].

Модуляція або смисловий розвиток - це заміна слова або словосполучення мови оригіналу одиницею мови перекладу, значення якої логічно виводиться із значення початкової одиниці. Найчастіше значення співвіднесених слів в оригіналі і перекладі опиняються при цьому зв'язаними причинно-наслідковими відносинами:

While we know this is disappointing news, we would like to retain your application in our files for future openings. - Ми розуміємо що це досадні новини, ми б хотіли залишити ваш запит у нашій базі даних у разі подальших вакансій [Додаток B № 4].