Структурна характеристика суфіксальних авторських неологізмів-дієслів у творах М.П. Стельмаха "Правда і кривда" та "Чотири броди"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Структурна характеристика суфіксальних авторських неологізмів-дієслів у творах М.П. Стельмаха «Правда і кривда» та «Чотири броди»

Постановка проблеми в загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Мова класиків української літератури все частіше привертає увагу філологів стосовно авторського словотворення, як одного із аспектів збагачення словникового складу української мови. Окремі дослідження мовленнєвого словотворення українських корифеїв літератури є першими спробами проаналізувати шляхи поповнення лексичного багатства мови.

Проблема авторського словотворення є актуальною для лінгвістів, зокрема широким спектром пізнання інновацій: складом, структурою, функціями. Не менш актуальним є збирання й вивчення новоутворень в історичному і культурно-пізнавальному аспектах.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Індивідуальне словотворення досліджувалось у роботах І.І. Срезневського, А.Г. Горнфель- да. С.І. Абакумова та А.І. Смирницький -- перші дослідники, які не тільки запровадили термін «новоутворення», але й намагались розмежувати мовні та мовленнєві одиниці. Г.О. Винокур, М. Фельдман сприяли подальшому розвитку вивчення індивідуального словотворення, зокрема впровадженню термінів на визначення нових слів (оказіональних та потенціальних).

Спираючись на точку зору лінгвістів Б. Бєлової [1], М. Богданова [2], Р.С. Зуєвої [4], В.В. Лопатіна [5], О.Г. Ликова [6], Е.І. Ханпіри [11], Л. Шеляхов- ської [12] «оказіональне слово -- це мовленнєва експресивна одиниця, якій властива не відтворю- ваність, не нормативність, номінативна факультативність і словотворча похідність» [6, с. 36].

Існує три точки зору щодо вивчення мовленнєвих новоутворень: а) мовленнєві новоутворення є оказіональними; б) мовленнєві новоутворення діляться на оказіональні та потенціальні; в) мовленнєві новоутворення розглядаються як оказіональні, потенціальні та оказіонально-потенціальні.

Причини появи неологізмів, функціонування їх у творі, структурна характеристика способів творення авторських неологізмів сприяють розумінню відношення письменника до словотворчих норм української літературної мови.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Однією з актуальних проблем, пов'язаних із збагаченням словникового складу мови, є проблема авторського словотворення.

На сучасному етапі дослідження мовленнєвих одиниць мають місце тільки загальні положення і окремі статті, які порушують проблему авторських неологізмів у системі мови.

Метою дослідження є з'ясування структурних функцій суфіксальних авторських неологіз- мів-дієслів як елементів авторського стилю і лексичної системи сучасної української мови.

Матеріалом дослідження послужили твори письменника: «Правда і кривда» та «Чотири броди».

У статті розглядаються суфіксальні авторські неологізми-дієслова М.П. Стельмаха, утворені за допомогою суфіксів -а(ти), -и(ти), -і(ти). Новоутворення групуються відповідно до семантики та способу словотворення. Такий підхід допомагає розмежувати оказіональні, потенціальні, оказіонально-потенціальні слова, визначити продуктивні та непродуктивні способи словотворення.

Суфіксальні авторські неологізми-дієслова

1. Авторські неологізми із суфіксом -а(ти)

У сучасній українській літературній мові від іменників та від прикметникових основ вищого ступеня за допомогою суфікса -а(ти) «творяться неперехідні дієслова і лише зрідка від деяких іменників -- перехідні: обід - обідати, світ - світати, стогін - стогнати, ліпший - ліпшати, міцніший - міцнішати, дрібніший - дрібнішати...» [3, с. 356].

За даним словотворчим типом від іменника харцизник утворене потенціальне слово харциз- ничати, втямкати -- від втямки. Мовленнєві одиниці мають прозору семантику завдяки літературним словам, які лежать в основі їх творення. У контексті авторський неологізм харцизничати вживається у значенні «чинити розбій»: «А хіба я знав, що ти будеш харцизничати у німецького полизача Скоропадського?» [9, с. 24].

Необхідно звернути увагу на авторський неологізм цвітатися, твірною основою якого є цвіт. Вважати дане новоутворення потенціальним не можна, так як оказіональної ознаки воно набуває завдяки дієслівній твірній основі цвітати (у літературній мові цвісти). Прозорість семантики даній одиниці надають часто вживані в літера-

турній мові слова розцвітати, цвісти, з якими мовленнєва одиниця асоціюється. Завдяки потенціальній та оказіональній ознакам дієслово поповнює групу оказіонально-потенціальних слів: «Цвіт цвітається, рана заживляється» [9, с. 337].

2. Авторські неологізми із суфіксом -и(ти)

Як уже було сказано раніше, у сучасній українській літературній мові від іменників та від прикметників за допомогою суфікса -и(ти) «творяться перехідні дієслова: барабан - барабанити, суд - судити, дріб - дробити, світ - світити, молодий - молодити, зелений - зеленити, бадьорий - бадьорити» [3, с. 356].

До цього типу належать авторські неологізми блакитнавитися, дженджуритися, імлитися, ко- рячкуватитися, скупорощити, каруселитися.

Групу оказіонально-потенціальних слів складають мовленнєві одиниці блакитнавитися (бла- китнавий), дженджуритися (дженджуристий), імлитися (імла), корячкуватитися (корячкуватий), каруселитися (карусель). Авторські неологізми мають прозору семантику, утворені від літературних слів, але відхиленням від правил словотворення сучасної української літературної мови є те, що вони не є перехідними дієсловами.

«А за березами блакитнавиться пасіка і кошлатиться перестояна хатка, де сивий сон, мов дід, де сивий дід, мов сон».

«Поміж хліборобами дженджуриться в розкішній сивій смушевій шанці Юхим Бабенко». «Імлиться сьогодні, і германська рана дає про себе знати».

«Тоді дядько Володимир тетерів, корячкува- тився, задихався від обурення або довгий час видовбував із себе «е-е-е» і захищався од напасника піднятого карлючкою вказівного пальця».

«Але який чудернацький і не такий уже поганий хто каруселиться».

До оказіональних належить новоутворення скупорощити, що походить від потенціального слова із затемненою семантикою скупорощений. Мовленнєва одиниця утворена згідно з правилами даного типу словотворення української літературної мови, але її семантика сприймається тільки в контексті: «Я зараз постіль приберу, скупорощу сніданок, -- веретеном закрутилася тітка» [10, с. 213].

3. Авторські неологізми із суфіксом -і(ти)

У сучасній українській літературній мові за допомогою суфікса -і(ти) від іменників «творяться як перехідні, так і неперехідні дієслова, а від прикметників -- лише неперехідні дієслова: жаль - жаліти, гомін - гомоніти, розум - розуміти, звір - звіріти; білий - білити, старий - старіти, лисий - лисіти» [3, с. 356].

За даним типом словотворення утворені авторські неологізми сконтрогаїти і крючкотворіти.

Групу оказіональних слів поповнює новоутворення сконтрогаїти, в основі якого лежить потенціальне слово сконтрогаєний. Саме ця особливість є відхиленням від норм літературної мови. Семантика мовленнєвої одиниці затемнена і розкривається в контексті через індивідуальне розумінням читача: «Хай не все в ній до ладу деякі оратори підігнали, сконтрогаїли, але ж це таки душа» [9, с. 398].

Оказіональний авторський неологізм крючкотворіти утворений від потенціального слова крючкотворений і характеризується затемненою семантикою: «Не крючкотворію_х а вболівання за громадське я бачу тепер у цифрах Поцілуйка, хай і дуті вони, мов пухирі» [9, с. 195]. Потенціальність походження новоутворення, затемненість семантики підтверджують його оказіональність.

Висновки

Досліджуючи мову творів М.П. Стельмаха «Правда і кривда» та «Чотири броди», можна стверджувати, що письменник широко використовує нові лексичні одиниці з метою розкриття власного бачення навколишнього світу. Властивість авторських новоутворень, увиразнюючи значення давно відомих слів, підносити художню літературу на вершину письменства.

У сучасній лінгвістиці актуальним є використання комплексного підходу у процесі дослідження авторських неологізмів.

Порівняльний та контекстно-стилістичний прийоми аналізу дають можливість класифікувати авторські новоутворення як оказіональні, оказіонально-потенціальні та потенціальні слова, а також встановити спосіб творення кожної мовленнєвої одиниці.

Авторські дієслова у творах М.П. Стельмаха «Правда і кривда» та «Чотири броди», утворені за допомогою суфіксів -а(ти), -и(ти), -і(ти), нараховують 11 слів (потенціальних -- 2, оказіональних -- 3, оказіонально-потенціальних -- 6) і класифікуються в залежності від способів словотворення та їх семантики.

Найбільшою є група оказіонально-потенціальних новоутворень, що об'єднує 6 слів, 5 із яких утворені за допомогою суфікса -и(ти), 1 -- за допомогою суфікса -а(ти).

Меншою за кількістю новоутворень є група оказіональних слів: 2 -- утворені за допомогою суфікса -і(ти), 1 -- за допомогою суфікса -и(ти).

За допомогою продуктивного дієслівного суфікса -и(ти) утворено 5 оказіонально-потенціальних слів та 1 оказіональне. Непродуктивним є суфікс (-а)ти (оказіонально-потенціальних - 1, потенціальних - 2 слова) та суфікс (-і)ти (оказіональних -- 2 слова). З точки зору оказі- ональності мовленнєвих одиниць (оказіонально- потенціальних -- 5, оказіональних -- 1) перевагу надаємо суфіксу -и(ти).

Особливістю суфіксальних авторських неоло- гізмів-дієслів М.П. Стельмаха є те, що вони утворюються від слів української літературної мови, завжди похідні, але не фіксуються Словниками української мови. Укладання словників мовленнєвих новоутворень є однією із найважливіших проблем лінгвістики. Вважаємо, що Словник авторських неологізмів М.П. Стельмаха допоможе з'ясувати характерні ознаки індивідуального стилю письменника.

Список літератури

суфіксальний неологізм дієслово стельмах

1. Белова Б.А. Окказиональное слово в синонимических отношениях (на материале советской поэзии) / Б.А. Белова // Русское слово в языке и речи. - Кемерово, 1977. - Вып. 2. - С. 3-12

2. Богданов Н.А. Речевые словообразования и принципы их классификации (Формирование стилистических навыков в процессе работы над грамматической темой) / Н.А. Богданов - Алма-Ата, 1977. - С. 12-17.

3. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови / М.А. Жовтобрюх, Б.М. Кулик - К.: Вища школа, 1972. - 402 с.

4. Зуева Р.С. Окказиональные существительные в поэзии А. Вознесенского / Р.С. Зуева // Вопросы русской филологии: Сб. статей. - Алма-Ата, 1978. - 536 с.

5. Лопатин В.В. Рождение слова: Неологизмы и окказиональные образования / В.В. Лопатин - М., Наука, 1973. - 425 с.

6. Ликов А.Г. Современная русская лексикология (русское окказиональное слово) / А.Г. Ликов - С.: Высшая школа,1976. - 120 с.

7. Новоселова А.Г. Слова окказиональные и слова потенциальные (На материале советской публицистики) / А.Г. Новоселова // Русское языкознание. - К., 1984. - С. 132-152.

8. Словник української мови. В 11 томах (Академія наук УРСР. Інститут мовознавства імені О.О. Потебні) - К.: Наукова думка, 1970-1980.

9. Стельмах М.П. Правда і кривда: Роман / М.П. Стельмах - К.: Дніпро, 1966. - 456 с.

10. Стельмах М.П. Чотири броди: Роман / М.П. Стельмах - К.: Радянський письменник, 1979. - 327 с.

11. Ханпира Э.И. Об окказиональном слове и окказиональном словообразовании / Э.И. Ханпира // Развитие словообразования современного русского языка / под ред. Е.А. Земской, Д.Н. Шмелева. - М., Наука, 1966. - 263 с.

12. Шеляховская Л.А., Богданов Н.А. Словообразовательный аспект изучения некоторых групп окказионализмов / Л.А. Шеляховская, Н.А. Богданов // Новые слова и словари новых слов. - Л., Наука, 1983. - С. 82-92.

Размещено на Allbest.ru