Демінутивна лексика латинської мови

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. ДЕМІНУТИВИ - СУФІКСАЛЬНІ УТВОРЕННЯ ІЗ СЕМАНТИКОЮ ЗМЕНШУВАНОСТІ

1.1 Поняття демінутива

1.2 Семантика демінутивів та їх переклад українською мовою

1.3 Способи творення демінутивів

1.4 Демінутивні суфікси

РОЗДІЛ 2. КЛАСИФІКАЦІЯ ДЕМІНУТИВІВ У ТВОРІ «МЕТАМОРФОЗИ»

2.1 Типи, принципи класифікацій

2.2 Семантичні групи демінутивів у творі Апулея «Метаморфози»

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Демінутив - (від лат. deminutus -- зменшений) виразні стилістичні засоби, поширені в усній і художній мові. Це назви суфіксальних утворень з семантикою зменшуваності, емоційної оцінності, інтимності: спатоньки, їстоньки, дівулька.

Актуальність нашого дослідження зумовлена, по-перше, тенденціями сучасної лінгвістики до вивчення універсальних та ідіоетнічних рис у контексті національно-мовних картин світу, і оцінно-емоційної концептуалізації зокрема, по-друге, пріоритетністю опису семантичної деривації, як засобу формування мовної картини світу [8,с.79], і, по-третє, проблемами перекладознавства, адже часто значення, що відтворюються в певній мові в межах засобів одного рівня, знаходять своє вираження в іншій за допомогою засобів інших рівнів мовної структури.

Предметом дослідження є демінутиви латинської мови та особливості їх відтворення українською мовою.

Об'єктом дослідження виступають демінутиви латинсько-мовного тексту Апулея "Метаморфози" (Metamorphoses) та їхні відповідники в українському перекладі.

Мета дослідження полягає в аналізі семантико-функціональної етномовної специфіки демінутивів латинсько-мовного тексту Апулея та способів їх художнього перекладу українською мовою.

Для досягнення поставленої мети нами було поставлено ряд завдань: проаналізувати функції і значення демінутивів, категорію демінутивної лексики у творі Апулея «Метаморфози, або Золотий осел» і класифікацію демінутивів за семантикою. Для виконання завдання ми проаналізуємо перші чотири розділи твору Апулея, визначимо значення демінутивів, що використав Апулей у «Метаморфозах» і наведемо відповідники українською мовою.

Розділ 1. ДЕМІНУТИВИ - СУФІКСАЛЬНІ УТВОРЕННЯ ІЗ СЕМАНТИКОЮ ЗМЕНШУВАНОСТІ

1.1 Поняття демінутива

Семантична сторона мови не пов'язана суто з логіко-поняттєвим аспектом, тобто, лише з когнітивним. Мова включає в себе також оцінювальний аспект [6, с. 8]. Ця властивість мозку (надавати оцінку об'єкту) - своєрідне усвідомлення буття, тому свідомість має в собі ставлення суб'єкта до навколишнього середовища. Ставлення суб'єкта до навколишнього середовища виражається завдяки емоційно-експресивній лексиці і властиве мові, присутнє у функціональній стороні мови, тому важливе вивчення не тільки логіко-поняттєвої структури мови, але й конотативної [6, с. 9].

Конотація - це семантична сутність, котра візуально чи оказіонально входить в семантику мовних одиниць і виражає емотивно-оцінювальне і стилістично марковане ставлення суб'єкта мовлення до дійсності при її означенні і висловлюванні, котре отримує на основі цієї інформації експресивний ефект [8, с.5].

Тобто, суб'єкт дає оцінку об'єкту, а оцінка напряму залежить від того, в якому культурному осередку і в якій історичній епосі перебуває суб'єкт. Оцінка залежить від людини, її відношення до навколишнього середовища, і є антропоморфною [8, с.40]. Тому, розглядаючи мову, можна віднайти картину світу, що є одним із завдань вивчення мовних засобів вираження ставлення суб'єкта до об'єктивної дійсності.

У деяких мовах дослідники виділяють демінутивну лексику як особливий спосіб вираження емоційної оцінки світу, адже демінутиви часто вказують не лише на зменшений розмір предмета. Вони можуть виражати також емоційно-експресивну оцінку предмета і асоціюватися з чимось милим, ласкавим, добрим або ж і навпаки - недосконалим, недолугим, применшеним [7, с.277]. В латинській мові, як і в українській, при вираженні зменшуваності, використовується суфіксальний словотвір, адже це мова, що має дво або три морфемну будову типового слова [7, с.278]. Тому, «демінутиви - похідні суфіксальні утворення зі значенням зменшеного розміру, ослабленого вияву ознаки чи дії, яке може супроводжуватися певними оцінно-емоційними або експресивними семами»[7, с.278].

Демінутиви вживаються переважно в розмовній народній мові. Найлегше демінутивізації піддаються антропоніми, що стає ясно з галло-латинських написів [5, с.18] Але найпоширенішими є утворення від слів, що позначають предмети практичного призначення: знарядь праці, посуду, будівельних матеріалів, частин тіла, взагалі - слів, які допускають зміну розміру. Цей факт говорить про те, що первинним значенням демінутивної лексики було міноративне [4, с.16].

демінутив латинський суфікс творення

1.2 Семантика демінутивів та їх переклад українською мовою

Не всі утворення мають зменшуване значення. За категоріальною приналежністю основи вони поділяються на:

а) віддієслівні (примарні, агентні);

б) відіменні (секундарні, зменшувальні) [5, с. 19].

Через омонімічність суфіксів, віддієслівні форми асоціювались певною мірою з відіменними, через що агентне значення антропонімів послаблювалось або й переходило у зменшуване [5, с. 19].

Деякі демінутиви мають настільки виражену дериваційну структуру, що при перекладі, навіть без контексту, можна визначати емоційне значення: blandola - ласкавенька, novellus - новесенький, nepotilla - внученька [5, с. 19].

При перекладі рідною мовою, варто врахувати те, що часто в латинській мові використовуються демінутиви, тісно пов'язані з побутом, котрі виражають значення реальної зменшеності предметів у розмірах або недорослість живих істот. Такі демінутиви мають формальне вираження і в українській мові [7, с. 278]: arcula - маленький ящик, fasciola - невелика пов'язка, igniculus - іскра, nummulus - трохи грошей та інші.

Насамперед варто зазначити, що українська та латинська мови як мови синтетичного ладу флективного типу, дво та три морфемної будови типового слова при вираженні значення малості використовують переважно суфіксальний словотвір, а саме демінутиви - похідні суфіксальні утворення зі значенням зменшеного розміру, ослабленого вияву ознаки чи дії, яке може супроводжуватися певними оцінно-емоційними або експресивними семами. [8, с.81]

Переважна більшість демінутивів латинськомовного тексту на позначення об'єктів, тісно пов'язаних із життям та побутом людини, які виражають значення реальної зменшеності матеріальних об'єктів за усіма фізичними параметрами та вказують на недорослість живих істот знаходять в українському перекладі формально-семантичні еквіваленти: (напр. vasculum - посудинка, mensula - столик, urnula - скляночка, fenestrula - віконце, carbunculus - жаринка, surculus - гілочка, lapillus - камінчик, igniculus- вогник, hortulus - садок, rivulus - струмочок, grabattulum - та-пчанчик, gallinula - курочка, formicula - мурашка, vaccula - теличка, dammula - кі-зонька, catellus - щенятко, pullulus - курчатко, ranula - жабка). («Discede - inquit, - miselle, quam procul a meo foculo, discede»). («Забирайся, відійди геть, небораче, від мого вогнику.»)(ІІ,37), («Tandem itaque asinali verecundia ductus, aegerrime tamen digrediens rivulo proximo sitim lenio») («Нарешті під впливом ослячої скромності, хоч і нерадо, я припинив жування й пішов заспокоїти спрагу в поблизькому струмочку»)(ІІІ, 76).(Тут і далі переклад Й. Кобів та Ю. Цимбалюк)

Проте тут слід зауважити, що багато іменників подібної семантики в латинській мові дедемінутивізувалися внаслідок їх частого використання у мовленні. Найрозповсюдженішими в латинській мові були зменшені форми іменників, які позначали предмети та явища, тісно пов'язані з побутом, виробничою діяльністю людини, які внаслідок своєї корисності, важливості викликали до себе особливе прихильне ставлення. Але завдяки частому використанню таких зменшувальних слів властивий їм відтінок емоційного характеру поступово стирався.[2, с.3]. Тому подібні формальні демінутиви латинської мови можуть перекладатися українськими недемінутивними лексемами, все залежить від контексту та його інтерпретації перекладачем, наприклад: («Sic aiens crustallo dedolatum vasculum insuper ei graviora comminata tradidit») (« Із цими словами вона простягла Психеї посудину з гранованого кришталю, а на додачу ще й пригрозила.»)(ІV,105).

Особливістю латинської мови є іменники-демінутиви, утворені від основ, що позначають різні абстрактні поняття і вказують на слабку інтенсивність дії, стану чи ознаки; вони не мають суфіксально утворених відповідників в українській мові, а тому перекладаються описово: (specula - слабка надія, incrementulum - невелике збільшення, punctulum - нешкідливе торкання, viaticulum - невелика сума грошей, viriculae - мізерні статки, summula - невелика сума). Наприклад:

(«Plane tenui specula solabarclades ultimas…») («В цій скруті я все ще втішав себе слабеньким промінчиком надії…»), («Namet viriculas patrimonii peregrinationis ad triverantim pensae…») («Нужденна частка моєї спадщини пішла на сплату коштів подорожі…»)(II,211).

Інші латинські демінутиви такої семантики перекладалися описово тому, що використання суфіксально утворених українських еквівалентів спричинило б нівеляцію значення об'єктивної зменшеності, висуваючи на перший план оцінно-емоційну семантику. При перекладі демінутивів із яскравою оцінно-емоційною семантикою, особливо на позначення людей, український перекладач використовував досить влучні суфіксально утворені похідні: palumbulus - голубчик, amicula - подруженька, homunculi - людці, centunculus - лахміттячко, uxorcula - дружинонька. [7, c. 278]

(«Erat ei tamen uxorcula etiam satis quidem tenuit et ipsa, verum tamen postrema lascivia famigerabilis») («Була в нього дружинонька, так само бідна, як і він, але недобру мала славу як крайня розпусниця») (III,151).

Варто звернути увагу також на переклад українською мовою латинських демінутивізованих прикметників. Перш за все слід зауважити, що і в українській і в латинській мовах прикметники-демінутиви здатні до вираження градації ознаки відповідно до семантики мотивуючої основи(незважаючи на демінутивність, ця градація стосується як зменшення, так і збільшення ознаки) та вираження оцінно-емоційних сем. Особливістю української мови є те, що при вираженні реальної збільшеності чи зменшеності вияву ознаки в семантиці прикметників демінутивів незмінно присутні оцінно-емоційні або експресивні семи. Латинські ж прикметники нерідко виражають градації зменшення чи збільшення без оцінно-емоційних конотацій, їх поява, як правило, зумовлюється контекстом. Такі семантичні нюанси, як правило, враховувалися українським перекладачем, тому в одних випадках латинським прикметникам демінутивам відповідають прикметники демінутиви української мови, в інших для відтворення семантики об'єктивної малості використані недемінутивні еквіваленти(scitula - гарненька(ласкаво), breviculus - коротенький (зневажливо), glabellum - гладеньке(ласк.), tenella - ніжненька(ласк.), forticulum - міцненький(іронія), argutula досить- гостроязика, succinctula - акуратно підперезана, dicacula - дотепна, lautiuscula - досить розкішна, astutulus - досить хитрий). [7, c.279]

(«Tunc illa lepida alioquin et dicacula puella inquit…») «(На це Фотіда, дів-чина лепська і дотепна, так відповіла…»)(III,37).

Те саме стосується перекладу латинських прислівників-демінутивів, у значенні яких визначальною, як правило, є сема реального послаблення чи посилення вияву ознаки, а поява оцінно-емоційних конотацій зумовлюється специфікою контексту: paululum - потрошки, трішечки і трохи; saepicule - частенько;altiuscule - височенько і досить високо; mundule - чепурно; clanculo - тихесенько, тишком-нишком і крадькома; timidule - дещо несміливо, bellule - досить гарно. («Ego sum Byrrhena illa, cuius forte saepicule nomen inter tuos educatores frequentatum retines») («Я - та Бірена, ім'я якої тобі, очевидно, відоме, бо з уст твоїх батьків ти частенько його чув»)(III,34).

Отже, залежно від контексту демінутиви перекладаються маючи емоційне забарвлення, але можна перекладати і без конотації.

Іменники-демінутиви, які мають абстрактне значення, перекладати слід описово: aetвtula - юний вік, оffula - маленький шматок, operula - невелика справа, plusculus - дещо більший, tenellus - дуже ніжний. Додавання суфікса, що позначає демінутивність в українській мові, при перекладі може змінити значення, тому варто вдаватися до описової передачі слова-відповідника українською мовою, щоб передати об'єктивну зменшеність [7, с. 279].

В Апулея зустрічаються також такі слова на позначення осіб, що мають відповідники в українській мові, які чітко передають значення латинських демінутивів: argыtulus - балакучий, adulзscentula - дівчинонька. Варто зазначити, що демінутивний суфікс у прикметниках в латинській мові не завжди має емоційне забарвлення і служить для експресивної оцінки, а має значення збільшення чи зменшення, тобто - градації. Демінутиви утворюються тільки від якісних прикметників, що можуть утворювати ступені порівняння [5, с. 24]: plusculus - дещо більший, tenellus - дуже ніжний.

Залежно від контексту, прикметники потрібно перекладати українською або з демінутивним суфіксом, якщо потрібно виразити емоційну оцінку, або описово - для вираження градації [7, с. 280]. Потрібно врахувати, що слово «гарненький» - це не «трохи гарний», а навпаки - «дуже гарний», а до міноративних слів належить демінутивний прикметник paulus - зовсім трохи, plusculus - трохи більший. Інколи слова з предметним значенням використовуються як власні імена, які сприймались спершу як прізвиська, які мали експресивне значення [5, с. 19]: Lupula (маленька вовчиця, перен. - відьма).

1.3 Способи творення демінутивів

За категоріальною приналежністю твірних основ, антропоніми можна поділити на:

а) десубстантивні;

б) деад'єктивні;

в) денумеральні. [5, с. 19]

В латинській мові демінутиви утворюються за допомогою додавання до кореня слова суфіксів -ulus\-culus (споконвічних демінутивних суфіксів, які включають індоєвропейський демінутивний формант lo (lu)) і їх варіантів та різновидностей: -olus, -iolus, -iculus, -ellus, -illus, -ullus і родових іменникових, прикметникових чи прислівникових закінчень. Підраховано, що «приблизно на 18 тис. лексичних одиниць, поданих в індексі імен CIL, з суфіксом -ulus(-olus) міститься 95 утворень, -iolus - 5, -culus (-iculus) - 20, -ellus - 70, -illus - 140, -ullus - 80» [5, с. 18].

Отже, існує багато похідних суфіксів та утворень з наголошеними суфіксами. Це говорить про те, що пізня народна латина надавала перевагу тим утворенням, які виражали експресію фонетично і не потребували значної деформації [5, с.18].

Функціонування суфікса -inus може набувати демінутивності і яскраво вираженого експресивно-емоційного значення, з якого могло розвинутись значення зменшуваності: paupertina (Апулей, Тертуліан), pusinus, pusinna, miserina, pittinus (написи на дитячих гробницях). Але кількість цих та подібних утворень не дає підстав стверджувати, що цей суфікс був широковживаним і набув демінутивного значення. Він міг розвинутись тільки у пізній народній латині, але цьому немає підтверджень через малу кількість написів, де засвідчені подібні утворення [5, с. 23].

1.4 Демінутивні суфікси

Найбільш загальне правило для дистрибуції суфіксів було сформульоване пізньолатинськими граматиками: суфікс -ulus приєднується до основ на -а, -о (іменники І і ІІ відміни), а -culus - до іменників інших відмін. Але це правило допускає доповнень і відхилень[3, с. 9].

Є чотири класи демінутивів, що утворені за допомогою суфікса -ulu з відхиленнями від загального правила дистрибуції [3, с. 10]:

1.Утворені від основ на дентальний приголосний: capit-ulum, exendent-ulus, gland-ula, infant-ula, paupertat-ula;

2.Утворення від основ, що мають закінчення на усі інші приголосні, окрім c, g: iuvent-ulus, oss-ulum;

3.Утворення від основ, що закінчуються на c, g: fac-ula, indic-ulum, nutric-ula, reg-ulus;

4.Особливі випадки.

Перші два правила дещо ненормативні, якщо порівнювати з загальним правилом. Але, ця ненормативність відносна. Ця відносність полягає у тому, що суфікс -culu складніше приєднати до основи, що закінчується на приголосний звук, аніж суфікс -ulu [3, с.10]. Щодо третього правила утворення демінутивів питання складніше. Є різниця в утворенні між словами з односкладовим коренем та дво і більше складовими основами. У перших чітко виділяється основа на с: calc-ulus, pic-ula, fac-ula та інші. Суфікс у них -ulu. А в інших випадках, котрі утворені таким же суфіксом -ulu\-olu в долітературний період відбувся перерозклад таким чином, що кінцевий основи став частиною суфікса, так утворився суфікс -culu і відхилення від норми стало нормою: matric-is - matric-ula>matri-cula [3, с. 10]. На рівні з нормативними утвореннями є паралельні їм ненормативні - дублетні форми з суфіксом -i-culu: glandula - glandicula, ossulum - ossiculum, pisculus - pisciculus, facultatula - facultaticula. Більш ранніми слід вважати такі форми, як ossiculum, pisciculus і навпаки, форма grandula давніша, ніж glandicula, більш раннім вважається і слово facultatula [3, с. 10]. Найбільшою є кількість слів, утворених за допомогою суфікса -culu, які відносяться до І і ІІ відмін. Таких утворень більше, ніж тих, що мають суфікс -iculu. На 196 одиниць у словнику Саутера припадає 38 ненормативних, тобто 19,39%, в тому числі із суфіксом -ulu, що становить 12,80%. Більшість утворена похідними суфіксами: - iculu, -aculu, -unculu, -usculu: agn-iculus, ann-icula, conch-icula, hort-iculus, serv-iculus, vestiment-iculum, pin-aculum, ram-unculus, ram-usculus та інші. Для багатьох існували більш давні утворення: agnulus, agnellus, conchula, hortulus, servulus [3, с. 11].Численна група з суфіксом -unculu: glandi-unculus, istori-uncula, libac-unculus. Поряд з цими існували й більш вживані форми, наприклад, gladiolus поряд з gladiunculus, однак нові технічні значення витіснили демінутивні [3, с. 11]. Утворення з суфіксами -iculu, -aculu, -unculu та інші не слід вважати ненормативними, адже вони не володіли властивостями вибірковості первісних суфіксів. Тільки слово surculus, утворене з додаванням суфікса -culu, можна вважати ненормативним, якщо воно походить він surus [3, с. 11]. У творах Апулея є всього 118 лексем на -ulu, серед них 18 ненормативних (15, 25%) і 48 лексем на -сulu, серед яких 5 ненормативних (10,42%). Суфікс - сulu вважався більш експресивним [3, с.11].

Отже, основна закономірність дистрибуції суфіксів -ulu, -сulu зберігається протягом існування як письмової, так і усної латинської мови. Але вже з припиненням існування латини як розмовної мови - правило нівелюється.

Розділ 2. КЛАСИФІКАЦІЯ ДЕМІНУТИВІВ У ТВОРІ «МЕТАМОРФОЗИ»

2.1 Типи, принципи класифікацій

Існує багато класифікацій демінутивів на основі різних критеріїв. Дуже важливим є розрізнення власне демінутивів, тобто похідних, які співвідносяться з непохідними щодо зміни об'єму і емоційного змісту, наприклад, domus-domuncula, і невласне демінутивів тобто ті, які позбавлені емоційного забарвлення, але мають демінутивний суфікс caput - capitulum[4, с. 15].

Найбільш проста і поширена класифікація демінутивів - семантична, яка базується на значенні твірної основи. Ще античні граматики помітили, що певні семантичні класи слів піддаються демінутивізації легше ніж інші[4, с. 15]. Наприклад, у творі Апулея найчастіше демінутиви утворювались від слів, що можна віднести до побутової лексики: funiculus, utriculus, vasculum, далі - абстрактні поняття: aetвtula, dоlыculum, mellitulus та інші. Третьою з найширших семантичних груп є іменники та прикметники, що позначають осіб: adulзscentula, anicula, servulus і т.д. Багато демінутивів також утворено від анатомічної лексики: articulus, pinnula, pupula.

Власне демінутиви також можна поділити на ті, які несуть в собі явне міноративне значення: frustulum, arcula та ті, котрі мають емоційне (зменшувально-пестливе або зневажливе) значення: amоcula, dicaculus.

Варто зазначити, що на значення демінутива великий вплив має значення кореня слова [4, с. 17]. Зрозуміло, що не можна всі демінутиви віднести до одного класу, особливо якщо їх розглядати в контексті. Оскільки семантична класифікація не може бути точною, однозначною і вичерпною без опори на формальні показники, можливе виділення й інших класів зі іншими принципами [4, c.18]. Класифікація демінутивів має довгу історію і своїм корінням сягає античності, адже ще в ті часи граматики виділили два класи демінутивів: фпх чсейщдпхт чбсйн - задля користі (що відповідають пестливим демінутивам), фпх гелпйпх чбсйн - задля сміху (з гумористичним забарвленням). Міноративність мається на увазі і не виділяється в окремий клас. Такий поділ зустрічаємо в схоліях Діонісія Фракійця Фечнз гсбммбфйкз. А Прісціан поділяє демінутиви на класи за вживанням: 1) necessariaes ignificationis causa; 2) velurbanitatis-veladulationis[4, с. 18].

2.2 Семантичні групи демінутивів у творі Апулея «Метаморфози»

Лексика на позначення побутових понять

1. вnsula, ae f [demin. до ansa] - маленька ручка, рукоятка

2. arcula, ae f [demin. до arca] - ящичок, скринька

3. circulus, i m (стягн.circlus) [demin. до circus] - кільце, каблучка, пояс

4. fasciola, ae f [demin. до fascia] - невелика пов`язка

5. funiculus, i m [demin. до funis] - тонкий канат, мотузка,доля, шлях, узбережжя, поясок

6. grabatulus, i m [demin. до grabatus] - ліжечко, невелике ліжко

7. hortulus, i m [demin. до hortus] - садок

8. igniculus, i m [demin. до ignis] - вогник, іскра, запальність

9. lectulus, i m [demin. до lectus] - невелике ліжко

10. mensula,ae f [demin. до mensa] - столик

11. nidulus, i m [demin. до nidus] - гніздечко, перен. затишне місце

12. nodulus, i m [demin. доnodus] - вузлик

13. nummulus, i m [demin. до nummus] - невелика монета, трохи грошей

14. ollula, ae f [demin. до olla] - невеликий горщик

15. sarcinula, ae f [demin. до sarcina] - згорточок, невеликий пакунок

16. scrupulus, i m [demin. до scrupus] - гострий камінець, піщинка; тривога, непорозуміння, сумніви

17. sportula, ae f [demin. доsporta] - кошик, подарунок, гостинець

18. stilla, ae f [demin. до stiria] - краплина, трохи

19. tigillum, i n [demin. до tignum] - маленька балка, брусок

20. unctulum, i n [unctum] - трохи мазі

21. utriculus, i m [demin. до uterI] - невеликий шкіряний міх, пузир

22. vasculum, i n [demin. до vas] - невелика ваза, посудинка

23. villula, ae f [demin. до villa] - дачка

24. vocula, ae f [demin. до vox] - слабкий голос, тихий голос, слівце

25. xeniolum, i n [demin. до xenium] - подаруночок

Лексика на позначення осіб та рис людей

1. adulзscentula, ae f [demin. до adulescens] - молоденька дівчина

2. adulзscentulus, i m [demin. до adulescens]- юнак

3. amоcula, ae f [demin.до amica] - подруженька

4. ancillula, ae f [demin. до ancilla] - молода служниця, служаночка

5. anicula (anicilla), ae f [demin. до anus] - старенька

6. dicaculus, a, um [demin. до dicax] - гострий на язик

7. argыtulus, a, um [demin. до argutus] - балакучний, охочий до слова, розумненький

8. seniculus, i m [senex] - старенький

9. servulus, i m [demin. до servus] - молоденький раб

Лексика на позначення кулінарних понять

1. cenula, ae f [demin. до cena] - маленький обід

2. corolla, ae f [demin. до corona] - віночок

3. іentaculum, i n - легкий сніданок

4. dulciola, orum n [dulcis] - солодкі тістечка, пироги

5. gustulum, i n [demin. до gustus] - легка закуска, насм. поцілунок

Лексика на позначення зоологічних понять

1. gallinula, ae f [demin. до gallina] - курочка

2. lupula, ae f [demin. до lupa] - маленька вовчиця, перен. відьма

Лексика на позначення архітектурних понять

1. casula, ae f [demin. до casa] - маленька хижа, склеп

2. cellula, ae f [demin. до cella] - комірчинка

3. domuncula, ae f [demin. до domus] - хатинка

4. domuscula, ae f [demin. до domus] - будиночок

5. gurgustiolum, i n [demin. до gurgustium] - таверночка, дрібний кабак posticulum, i n [demin. до posticum] - задня частина дому

6. tuguriolum, i n [demin. до tugurium] - хижинка

Лексика на позначення анатомічних понять

1. labellum, i n [demin. до labrum] - маленька губа, губка

2. osculum, i n [demin. до os] - ротик, перен. поцілунок

3. palmula, ae f [demin. до palma] - кисть руки, крильце

4. pinnula, ae f [demin. до pinna] - пір'їнка, крильце

5. plumula, ae f [demin. до pluma] - пір'їнка, пушинка

6. pupilla, ae f [demin. до pupa] - зіниця, око

7. pupula, ae f [demin. до pupa] - око

8. ungula, ae f [unguis] - копито

9. articulus, i m [demin. до artus] - суглоб, частина тіла

Лексика на позначення ботанічних понять

1. arbuscula, ae f [demin. до arbor] - деревце, перен. підставка

2. cannula, ae f [demin. до canna] - невисокий очерет

3. corolla, ae f [demin. до corona] - корона, гірлянда

4. flosculus, i m [demin. до flos] - квіточка, перен. прикраси, перен. гарні вислови

5. herbula, ae f [demin. до herba] - травичка, рослинка

6. herbusculа, ае f [demin. до herba] - зілля, трава

Військова лексика

1. gladiolum, i n [demin. до gladius]-невеликий меч, гладіус

Лексика на позначення абстрактних понять

1. aetвtula, ae f [demin. до aetas] - юний вік, рання юність, раннє дитинство

2. altiusculз adv.[altiusculus до altus] - височенько, досить високо, досить низько

3. clanculо adv. [demin. до clam] - потай

4. diecula, ae f [demin. до dies] - деньок, перен. короткий термін, відтермінування

5. dоlыculum, о n [dis + lux] - світанкова пора

6. formula, ae f [demin. до forma] - миловидність, форма, образ

7. frustulum, i n [demin. до frustum] - шматочок

8. initialis, e [initium] - початковий

9. mellitulus, a, um [demin. до mellitus] - солодкий як мед, перен. милий

10. misellus, a, um [demin. до miser] - бідненький, нещасний, слабенький, ниций

11. mundule adv. [mundulus до mundus] - вишукано, охайно

12. nubilus, a, um [nubes] - хмарний, похмурий

13. оffula, ae f [demin. до offa] - шматочок

14. operula, ae f [demin. до opera] - невеличка справа, підзаробіток

15. parvulus, a, um [demin. до parvus] - невеличкий, незначний, юний

16. рaululum, i n [demin. до paulum] - дещо, трішечки

17. plusculus, a, um [demin. до plus] - дещо більший

18. pressule [demin. до presse] - притискаючи до себе в обіймах, тісно

19. saepicule [demin. до saepe] - частенько, досить часто

20. scitule [scitulus demin. до scitus] - по-мистецькому, вишукано

21. scitulus, a, um [demin. до scitus] -вишуканий, хорошенький

22. tantillulum [demin. до tantillum] - трішечки

23. tantulо adv. [demin. до tantus] - настільки мало

24. tenellus, a, um [demin. до tener] - дуже ніжний

25. turbela, ае f [demin. до turba] - галас, натовп

Лексика на позначення географічних понять

1. clivulus, a, um [demin. до clivus] - схил

2. rivulus, i m [demin. до rivus] - струмок, вузький прохід

Отже, зробивши класифікацію демінутивів за твором Апулея «Метаморфози», ми можемо зробити підсумок: всього виписано та поділено в групи 92 демінутиви, 71 з яких із суфіксами -ulu, -culu. Найбільшою лексичною групою виявилася лексика на позначення побутових та абстрактних понять. З частин мови переважають іменники, дещо менше прикметники і лише декілька прислівників.

Висновки

У результаті дослідження можна зробити висновки про те, що категорія демінутивності є досить розвиненою як в українській, так і в латинській мовах і особливо широко представлена на словотвірних рівнях обох мовних структур у вигляді суфіксально утворених похідних. Оскільки в латинській мові основних демінутивних суфіксів лише три, семантичний спектр, який можуть виражати утворенні за їх допомогою похідні від значення об'єктивної малості до оцінно-емоційного та експресивного, залежить не лише від семантики основи, але й дуже часто від контексту. Очевидно, що в латинській мові, як і в українській, демінутивний словотвір представлений не лише у сфері іменника, але й прикметника та прислівника, проте семантика подібних утворень в обох мовах не завжди збігається, що, відповідно, потрібно враховувати при перекладі.

Твір Апулея «Метаморфози, або Золотий осел» - це пригодницький роман про побут фесалійців ІІ століття н.е., тому і мова є дуже багатою на різні стилістичні засоби, а особливо на демінутиви. Роман наповнений побутовою, розмовною лексикою, зменшення певних предметів чи якостей або ж їхньої експресивної конотації, тобто емоційності, звичайно ж передається демінутивною лексикою. Тому саме цей твір є ідеальним для дослідження такої лексики.

У нашій роботі ми використовували статті Домбровського Романа Остаповича, Рудої Наталії Вікторівни та іншу додаткову літературу, де були статті про змельшувально-пестливу лексику та її значення. Також, для наведення прикладів нам слугував переклад Йосипа Кобіва та Юрія Цимбалюка. В результаті дослідження, ми виявили, що є два основні семантично рівноцінні суфікси: -ulu, -culu, а їхнє вживання залежало від фонетико-морфологічної структури слова, наприклад, слова з основою на всі приголосні, окрім -c, -g, приймають суфікс -ulu, а ті, що на -c, -g, та ще в деяких особливих випадках, приймають суфікс -culu.

Також, ми проаналізували семантичні функції демінутивів і зокрема експресивної лексики твору Апулея. Дослідивши роман, можна зробити висновок, що демінутивна лексика може мати нейтральне значення, міноративне і пестливе. Часто для перекладу на українську мову потрібно вживати складені форми, бо зменшувальна, пестлива лексика в українській мові інколи не передає значення латинського демінутива.

Проводячи дослідження, ми групували демінутиви за значенням у певні семантичні групи, що виявилося дуже цікавим, адже за такою класифікацією, можна побачити яка лексика найбільше мала зменшувальних форм. Найбільше демінутиви утворювались для позначення побутової лексики (для визначення міри) та абстрактних понять (для відображення міри та емоційності), а також, від слів, що позначають прикмети людей з емоційною характеристикою.

Список використаної літератури

1. Апулей Метаморфози, або Золотий осел: Роман. - Перекл. з лат. Й. Кобів і Ю. Цимбалюк. К.: Дніпро, 1982;

2. Горбач Ф.Г. Основные средства выражения уменьшительности во французском языке: автореф. дисс. канд. филол. наук: 10.02.05 "Романские языки" / Ф.Г. Горбач. - К., 1954;

3. Домбровський Р.О. Дистрибуція основних демінутивних суфіксів -ulu, -culu в пізній латині/ Іноземна філологія, Питання класичної філології №22. Львів, 1980, вип. 85;

4. Домбровський Р.О. Класифікація латинських демінутивів/ Іноземна філологія, Питання класичної філології №20. Львів, 1980, вип. 74;

5. Домбровський Р.О. Типи і структура демінутивів у галло-латинській епіграфіці/ Іноземна філологія, Питання класичної філології №17. Львів, 1980, вип. 60;

6. Проблемы экспрессивной стилистики. Издательство Ростовского университета, 1987.

7. Руда Н.В. Семантико-функціональна специфіка демінутивів латинської мови та їх відтворення українською мовою /Studia Linguistica. Збірник наукових праць. К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2009. Вип. ІІІ;

8. Сенів М. Г. Семантичні групи емоційно-оціночної лексики в латинській мові. - Іноземна філологія, 1982, вип. 65.

9. Телия В. Н. Коннотативный аспект семантики номинативных единиц. М.: Наука, 1986;

10. Conrad Fr. Die Deminutiva im Altlatein Glotta, 1931 - 1932.

Словники:

1. Дворецкий И. Х. Латинско-русский словарь. Изд. 2-е, переработ. и доп. М., «Русский язык», 1976.

Размещено на Allbest.ru