Поняття і види трудових спорів, порядок їх вирішення
Особливості розгляду індивідуальних трудових спорів у загальному, судовому та особливому порядку. Врегулювання колективних трудових спорів за допомогою примирної комісії та трудового арбітражу. Причини виникнення страйку, умови визнання його незаконності.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 11.05.2012 |
| Размер файла | 290,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Зміст
Вступ
1. Загальні відомості про трудові спори
1.1 Класифікація трудових спорів
1.2 Причини виникнення трудових спорів
2. Індивідуальні трудові спори і порядок їх розгляду
2.1 Організація комісій по трудових спорах
2.2 Порядок і строки розгляду по трудових спорах
2.3 Судовий порядок розгляду трудових спорів
2.4 Особливий порядок розгляду трудових спорів
3. Колективні трудові спори, момент їх виникнення та порядок вирішення
3.1 Порядок розгляду спору примирною комісією
3.2 Порядок розгляду колективного трудового спору в трудовому арбітражі
3.3 Гарантії працівникам, які беруть участь у примирних процедурах вирішення колективного трудового спору
3.4 Національна служба посередництва і примирення, її повноваження
4. Страйк як крайній засіб вирішення колективних трудових спорів
4.1 Випадки обмеження права на страйк та визнання страйку недійсним
4.2 Гарантії для працівників під час страйку
Висновок
Список використаних джерел
Додаток
Вступ
Актуальність теми дослідження. Як і між будь-якими учасниками правовідносин, між суб'єктами трудових та тісно пов'язаних з ними правовідносин можуть виникати спори, що в трудовому праві отримали назву трудових спорів.
У процесі трудової діяльності між працівником і роботодавцем трапляються різного роду суперечності і непорозуміння з питань застосування чинного трудового законодавства, з приводу встановлення або зміни умов праці тощо. Зрозуміло, що такі суперечності можна вирішити шляхом взаємного погодження, домовленості, яка може бути досягнута в результаті безпосередніх переговорів між керівником і працівником. Якщо ж, незважаючи на такі попередні переговори, суперечності між сторонами врегулювати не вдалось, зацікавлена сторона вправі звернутися до компетентних органів за вирішенням спору. Чимало спорів виникає у зв'язку з порушеннями ведення трудових книжок, норм трудового законодавства щодо укладення, зміни та припинення трудового договору. Нерідко, особливо на підприємствах не державної форми власності, застосовується контрактна форма трудового договору, укладаються строкові договори у випадках, не передбачених чинним законодавством.
Також мають місце порушення законодавства при укладенні та виконанні колективних договорів і угод. Так, не рідко в колективних договорах не забезпечується державна гарантія мінімального розміру заробітної плати, не передбачається її виплата натурою, відсутні норми про порядок надання відпусток без збереження заробітної плати або з частковим її збереженням за згодою сторін з ініціативи власника.
Гострою залишається проблема порушення законодавства про працю неповнолітніх, а також молоді, інвалідів.
Ці та інші порушення законодавства про працю є сьогодні основною причиною виникнення як індивідуальних, так і колективних трудових спорів. Слід розрізняти причини трудових спорів (конфліктів) та умови їх виникнення. Останні сприяють більшій кількості трудових спорів. Як вже зазначалося, причинами трудових спорів є численні порушення законодавства про працю, що мають місце на практиці, а також відсутність знань або низький рівень знань трудового законодавства.
Об'єкт дослідження - трудові спори.
Предмет дослідження - вирішення трудових спорів суб'єктами трудового права.
Мета курсової роботи - комплексно, на основі аналізу та узагальнюючих нормативно-правових актів, монографій, наукових статей і матеріалів практики дослідити поняття і види трудових спорів та порядок їх вирішення.
Завдання курсової роботи:
· з'ясувати поняття трудових спорів, причини їх виникнення;
· класифікувати трудові спори;
· визначити та проаналізувати порядок розгляду індивідуальних та колективних трудових спорів;
· визначити суть страйку та його реалізацію, як крайнього засобу вирішення трудового спору.
1. Загальні відомості про трудові спори
Умови виникнення трудових спорів поділяються на два види: організаційно-виробничого характеру та правового. До першого виду належать: недоліки в організації виробництва і праці, зокрема, простої; залучення до надурочних робіт, роботи у вихідні дні тощо; недоліки в нормуванні праці, організації оплати праці на підприємстві; погані умови праці; недоліки в організації охорони праці та ін.
Серед умов правового характеру слід виділити недосконалість чинного законодавства про працю (наявність прогалин у праві, не чітких формулювань, що дають підстави для різного їх тлумачення), а також невідповідність чинних норм трудового законодавства новим суспільним і економічним відносинам.
Під трудовими спорами необхідно розуміти неврегульовані шляхом безпосередніх переговорів розбіжності між працівником (колективом працівників) і власником підприємства (уповноваженим ним органом) з приводу застосування норм трудового законодавства, а також встановлення нових або зміни існуючих умов праці.
1.1 Класифікація трудових спорів
Трудові спори класифікуються за суб'єктним складом, предметом трудового спору, характером, а також порядком розгляду трудових спорів. Трудові спори класифікуються також залежно від того, з якого виду правовідносин вони виникають. Виходячи з цього можна дати таку класифікацію трудових спорів. Трудове право України: Академ. курс: Підруч. / А.Ю. Бабаскін, Ю.В. Баранюк, С.В. Дріжчана та ін.; За заг. ред. Н.М. Хуторян. - К.: Видавництво А.С.К., 2004., с. 557.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рис. 1. Класифікація трудових спорів
1.2 Причини виникнення трудових спорів
За суб'єктним складом і предметом всі спори поділяються на індивідуальні та колективні.
Суб'єктами індивідуального трудового спору є окремий працівник і власник підприємства (уповноважений ним орган). Предметом індивідуального трудового спору є вимога працівника про поновлення або признання тих чи інших трудових прав, які йому гарантовані відповідно до чинного законодавства, включаючи і локальні нормативні акти. Індивідуальний трудовий спір виникає найчастіше у зв'язку з порушенням трудових прав працівників та звернення працівника до компетентного органу з вимогою про поновлення чи визнання тих чи інших трудових прав, які належать працівникові на підставі закону чи іншого нормативного акта.
Індивідуальний трудовий спір може виникнути при незаконному звільненні чи незаконному переведенні працівника на іншу роботу, накладенні чи знятті дисциплінарного стягнення, виплаті заробітної плати та з інших підстав. Найчастіше індивідуальні трудові спори виникають у зв'язку з застосуванням нормативно-правових актів, які регулюють трудові відносини, а також у зв'язку з застосуванням умов трудового договору, який укладено між власником або уповноваженим органом та найманим працівником.
Суб'єктом колективних трудових спорів є:
- на виробничому рівні - наймані працівники (окремі категорії найманих працівників) підприємства, установи, організації чи їх структурних підрозділів або профспілкова чи інша уповноважена найманими працівниками організація та власник підприємства або уповноважений ним орган чи представник;
- на галузевому, територіальних рівнях - наймані працівники підприємств, установ, організацій однієї або декількох галузей (професій), або адміністративно-територіальних одиниць чи профспілки, їх об'єднання або інші уповноважені цими найманими працівниками органи та власники, об'єднання власників або уповноважені ними органи чи представники;
- на національному рівні - наймані працівники однієї або декількох галузей (професій) чи профспілки або їх об'єднання чи інші уповноважені найманими працівниками органи та власники, об'єднання власників або уповноважені ними органи (представники) на території більшості адміністративно-територіальних одиниць України. Болотіна Н. Б. Трудове право України: Навч. посіб. - К.: Знання, 2008., с. 224
Згідно з ЗУ "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» від 3 березня 1998 р., із змінами, від 10.07.2003р., ст. 6, моментом виникнення індивідуального трудового спору є звернення із заявою до відповідного органу, що розглядає трудові спори. Колективний трудовий спір (конфлікт) виникає з моменту, коли уповноважений представницький орган найманих працівників, категорії найманих працівників, колективу працівників або профспілки одержав від власника або уповноваженого ним органу повідомлення про повну або часткову відмову в задоволенні колективних вимог і прийняв рішення про незгоду з рішенням власника або уповноваженого ним органу (представника), або коли строки розгляду вимог, передбачених законом закінчилися, а відповіді від власника (уповноваженого ним органу) не надійшло. Колективний трудовий спір може виникати у зв'язку зі встановленням нових або зміною існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; укладення чи зміни колективного договору, угоди; невиконання вимог законодавства про працю. Предметом колективних трудових спорів може бути широке коло питань, включаючи питання оплати та охорони праці, режиму робочого часу та часу відпочинку, а також інші соціально-економічні вимоги, що зачіпають колективні інтереси працівників або окремих їх категорій чи професійних груп.
Вказані вимоги можуть висуватися найманими працівниками як у період укладення колективних договорів, угод, так і під час внесення змін та доповнень до них, а також у зв'язку з їх виконанням та застосуванням.
Індивідуальні трудові спори - це спори юридичного характеру, тобто спори з прав, які виникають у зв'язку з розбіжностями, пов'язані із застосуванням і тлумаченням правових норм. Тому ці спори ще називаються конфліктами права.Трудове право України: Академ. курс: Підруч. / А. Ю, Бабаскін, Ю. В. Баранюк, С. В. Дріжчана та ін.; За заг. ред. Н. М. Хуторян. - К.: Видавництво А.С.К., 2004., с. 559
Порядок вирішення індивідуальних спорів регулюється главою XV КЗпП України.
Незалежно від того, що є підставою виникнення трудових спорів, основою і фундаментальною причиною виникнення трудових спорів, є економічний фактор, який ґрунтується на протиріччях праці й капіталу.
Говорячи про причини виникнення колективних трудових спорів, необхідно зазначити, що вони в основному мають соціально-економічний характер і в міру загострення соціально-економічного стану в державі загострюються протиріччя в сфері застосування найманої праці. Вказані причини мають об'єктивний характер.
Поряд з причинами колективних трудових спорів необхідно розрізняти і приводи їх виникнення. Приводом для виникнення колективного трудового спору можуть бути будь-які дії чи бездіяльність одного з суб'єктів спірних правовідносин.
Такі основні причини виникнення трудових спорів. Економічний розвиток підприємств окремо і держави в цілому, вдосконалення законодавства з попередження та ефективного вирішення трудових спорів, захисту прав і інтересів, як найманих працівників, так і роботодавців дасть змогу попереджувати виникнення трудових спорів.Трудове право України: Академ. курс: Підруч. / А. Ю, Бабаскін, Ю. В. Баранюк, С. В. Дріжчана та ін.; За заг. ред. Н. М. Хуторян. - К.: Видавництво А.С.К., 2004., с.561
2. Індивідуальні трудові спори і порядок їх розгляду
Індивідуальні трудові спори - це розбіжності, які виникають між працівником і власником або уповноваженим ним органом з питань застосування нормативних актів, колективного договору, угоди, а також умов трудового договору, які неврегульовані ними під час безпосередніх переговорів і про які заявлено в орган з розгляду індивідуальних трудових спорів.
Індивідуальні трудові спори про застосування чинного законодавства про працю вирішуються в порядку, передбаченому главою XV КЗпП "Індивідуальні трудові спори".
За ознакою підвідомчості можна виділити 3 види порядку розгляду індивідуальних трудових спорів.
1. Загальний порядок, відповідно до якого трудовий спір послідовно розглядається в КТС і в суді (ст. 221 КЗпП). Розгляд одних спорів може закінчитися в комісії, якщо сторони не оскаржать її рішення і спір не буде перенесено до суду. В інших випадках - кожна зі сторін має право звернутися до суду у зв'язку з незгодою з рішенням КТС.
2. Судовий порядок, при якому трудовий спір безпосередньо розглядається судом (статті 55, 124 Конституції, ст. 232 КЗпП).
3. Особливий порядок, що передбачає особливості розгляду трудових спорів окремих категорій працівників (суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини) (ст. 222 КЗпП).
У загальному порядку, починаючи з КТС, розглядається більшість спорів, що виникають з трудових правовідносин, незалежно від того, чи є працівник штатним або не штатним, тимчасовим, сумісником, членом профспілки. Венедиктов В.С., Мельник К.Ю. Основи трудового права України: Навч. посіб. - Х.: Консум, 2005., с. 134
2.1 Організація комісій по трудових спорах
Комісія по трудових спорах обирається загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства, установи, організації з кількістю працюючих не менше 15 осіб. Порядок обрання, чисельність, склад і строк повноважень комісії визначаються загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства, установи, організації. При цьому кількість робітників у складі КТС підприємства має бути не меншою половини її складу. Болотіна Н. Б. Трудове право України: Підручник. - 5-те вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2008., с. 565
Комісія по трудових спорах обирає зі свого складу голову, його заступників і секретаря комісії.
За рішенням загальних зборів (конференції) трудового колективу підприємства, установи, організації можуть бути створені КТС у цехах та інших аналогічних підрозділах. Ці комісії обираються колективами підрозділів і діють на тих підставах, що і комісії по трудових спорах підприємств, установ, організацій.
КТС повинна бути створена на кожному підприємстві, в установі, організації незалежно від того, виникали спори або таких не було.
У комісіях по трудових спорах підрозділів можуть розглядатися трудові спори у межах повноважень цих підрозділів.
Організаційно-технічне забезпечення КТС (надання обладнаного приміщення, друкарської та іншої техніки, необхідної літератури, організація діловодства, облік і зберігання заяв працівників і справ, підготовка і видача копій рішень тощо) здійснюється власником або уповноваженим ним органом.
КТС підприємства, установи, організації має печатку встановленого зразка.Трудове право України: Навч. посіб. для дистанційного навчання / За наук. ред. H. Р. Малишевої. - К.: Університет «Україна», 2006., с. 311
2.2 Порядок і строки розгляду по трудових спорах
Працівник має право звернутися до КТС у тримісячний термін з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права. В разі пропуску вказаного строку з поважних причин (хвороба, відрядження) КТС може поновити пропущений строк. Заява, подана до КТС, підлягає обов'язковій реєстрації. Трудовий спір розглядається в КТС з участю працівника, який подав заяву, представника виборного органу первинної профспілкової організації або адвоката (за бажанням працівника). Розгляд індивідуального трудового спору в КТС за відсутності працівника можливий лише за наявності письмової згоди працівника. У випадку, коли працівник або його представник відсутній, розгляд справи відкладається. Відсутність працівника при розгляді справи без поважних причин тягне за собою зняття заяви з розгляду.
На засідання КТС можуть викликатися свідки, спеціалісти, експерти.
За рішенням КТС можуть бути призначені перевірки, проведені розрахунки, а також здійснені дії, необхідні для винесення законного і справедливого рішення.
КТС не вправі розглядати індивідуальні трудові спори, які підлягають розгляду безпосередньо судами. Питання підвідомчості індивідуального розгляду трудового спору вирішуються на засіданні КТС. Якщо встановлено, що спір не відноситься до її компетенції, то комісія виносить відповідне рішення.
КТС зобов'язана розглядати індивідуальний трудовий спір в десятиденний строк з дня подання заяви. Засідання КТС вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менше двох третин обраних до її складу членів. Працівник, власник або уповноважений ним орган (їх представники) мають право заявити мотивований відвід будь-якому члену комісії, присутньому на засіданні комісії. Комісія розглядає питання заявленого відводу шляхом голосування. Член КТС, якому заявлено відвід, участі у голосуванні з відводу не бере.
Усі рішення КТС приймає більшістю голосів її членів, присутніх на засіданні. Керує засіданням КТС її голова або його заступник, а протокол засідання веде секретар КТС. У протоколі відображається хід розгляду справи і всі питання, які виникали в процесі розгляду: заявлені клопотання сторін, їх аргументація, виступи сторін та свідків, експертів, оцінка письмових доказів, а також інших даних, які стосуються справи.
Рішення повинно бути мотивованим і прийнятим на підставі чинного законодавства.Трудове право України: Академ. курс: Підруч. / А. Ю, Бабаскін, Ю. В. Баранюк, С. В. Дріжчана та ін.; За заг. ред. Н. М. Хуторян. - К.: Видавництво А.С.К., 2004., с.565
Член комісії має право на особливу думку щодо індивідуального трудового спору, яка повинна бути викладена в протоколі
За своєю формою рішення повинно містити повне найменування підприємства, установи, організації, прізвище, ім'я та по батькові працівника, який звернувся до комісії, його представника, дату звернення до комісії і дату розгляду спору; суть спору; прізвище членів комісії, власника або представників уповноваженого ним органу; результати голосування і мотивоване рішення. Рішення підписується всім складом комісії, що розглядала спір.
Копії рішення комісії у триденний строк вручаються працівникові, власнику або уповноваженому ним органу.
У разі незгоди з рішенням комісії з розгляду трудових спорів працівник, власник або уповноважений ним орган мають право оскаржити його до суду в десятиденний строк з дня вручення їм виписки з протоколу засідання комісії чи його копії. Пропуск вказаного строку не є підставою для відмови у прийнятті заяви. Визнавши пропущений вказаного строку поважним, суд може поновити цей строк і розглянути спір по суті. В разі відсутності підстав для поновлення пропущеного строку заява судом не розглядається.
Рішення КТС набуває чинності і підлягає виконанню власником або уповноваженим органом у три денний строк по закінченні десяти днів, передбачених на його оскарження.
У разі невиконання власником або уповноваженим ним органом рішення у встановлений строк КТС надає працівникові посвідчення, що має силу виконавчого листа.
У посвідченні вказується: найменування органу, який виніс рішення, дата його прийняття і видачі посвідчення; прізвище, ім'я по батькові працівника; рішення спору по суті. Посвідчення засвідчується підписом голови КТС або його заступника та скріплюється печаткою комісії з розгляду трудових спорів.
Посвідчення не видасться, якщо працівник, власник або уповноважений ним орган звернулися до суду зі скаргою на рішення КTC у встановлений законом термін.
Видане КТС посвідчення при невиконанні рішення комісії пред'являється працівником не пізніше трьохмісячного терміну з дня його отримання у державну виконавчу службу для виконання в примусовому порядку.
Якщо працівник пропустив термін пред'явлення рішення КТС у державну виконавчу службу для його примусового виконання, то КТС, яка видала посвідчення, може поновити цей строк.Трудове право України: Академ. курс: Підруч. / А. Ю, Бабаскін, Ю. В. Баранюк, С. В. Дріжчана та ін.; За заг. ред. Н. М. Хуторян. - К.: Видавництво А.С.К., 2004., с. 566
2.3 Судовий порядок розгляду трудових спорів
Головним завданням суду при розгляді трудових спорів є швидке усунення розбіжностей, що виникли між власником або уповноваженим ним органом і працівниками на основі поєднання особистих, колективних і громадських інтересів, відновлення порушених прав та обов'язків.
Однією з найважливіших гарантій охорони трудових прав громадян України є їх право на судовий захист відповідно до ст. 55 і 124 Конституції. Суди не тільки відновлюють порушені трудові права, але й водночас виявляють причини й умови цих порушень і проводять профілактичну роботу щодо їх усунення і попередження. Суд може вносити подання до державних органів, громадських організацій і посадових осіб про усунення порушень закону, причин і умов, що призводять до порушення трудових прав працівників або обмеження прав власника або уповноваженого ним органу.
Індивідуальні трудові спори за вибором працівника можуть розглядатися у суді безпосередньо або після попереднього розгляду трудового спору в комісії по трудових спорах.
У районних (міських) судах розглядаються трудові спори за заявами: працівника чи власника або уповноваженого ним органу, коли вони не згодні з рішенням КТС підприємства, установи, організації (підрозділу); працівника, якщо він вирішив звернутися безпосередньо до суду; прокурора, якщо він вважає, що рішення КТС суперечить чинному законодавству.
Законодавство про працю встановлює, що у деяких випадках трудові спори підлягають безпосередньому розгляду у районних (міських) судах.Трудове право України: Навч. посіб. для дистанційного навчання / За наук. ред. H. Р. Малишевої. - К.: Університет «Україна», 2006., с. 314
Вказані суб'єкти індивідуального трудового спору вправі звернутися до суду з позовною заявою про захист порушеного права в десятиденний термін з дня вручення сторонам копії рішення КТС. Пропуск вказаного терміну не є підставою для відмови в прийнятті позовної заяви. Прийнявши позовну заяву, місцевий районний (міський) суд зобов'язаний встановити причину пропуску строку оскарження рішення КТС За наявності поважних причин суд поновлює строк і розглядає спір по суті.
Безпосередньому розглядові в місцевих районних (міських) судах підлягають спори за заявами працівників, де КТС не обирається: працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причин звільнення, оплати за час вимушеного прогулу або виконання нижче оплачуваної роботи, за винятком спорів про дострокове звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об'єднань громадян за рішенням органів, що їх обирали, та трудових спорів суддів та прокурорсько-слідчих працівників; керівника підприємства (філії, відділення та іншого відособленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, його заступників, а також службових осіб митних органів, державних податкових адміністрацій, яким присвоєні персональні звання, службових осіб державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами; керівних працівників, які обираються, затверджуються і призначаються на посади державними органами, органами місцевого і регіонального самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян з питань звільнення, зміни дати формулювання причин звільнення, переведення на іншу роботу, оплати за час вимушеного прогулу і накладення дисциплінарних стягнень, за винятком спорів про дострокове звільнення від виборної платної посади та трудових спорів суддів - прокурорсько-слідчих працівників; власника або уповноваженого ним органу про відшкодування працівниками матеріальної шкоди, заподіяної підприємству; працівників з питань застосування законодавства про працю, коли спір відповідно до чинного законодавства попередньо був вирішений власником або уповноваженим ним органом і виборним органом первинної профспілкової організації підприємства у межах наданих їм прав. Бурак В. Я. Трудові спори: порядок їх вирішення в Україні. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2003., с. 298
До безпосереднього розгляду в місцевих районних (міських) судах віднесені також спори про відмову в прийнятті на роботу працівників, які запрошені на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, молодих спеціалістів, які закінчили навчання у встановленому законом порядку і направлені на роботу на дане підприємство, в установу, організацію; вагітних жінок, жінок, які мають дітей у віці до трьох років або дитину-інваліда; одиноких матерів - за наявності дитини у віці до 14 років; виборних працівників після закінчення терміну їх повноважень; працівників, яким надано право поворотного прийняття на роботу; іншим особам, з якими власник або уповноважений ним орган відповідно до чинного законодавства зобов'язаний укласти трудовий договір.
З перерахованих вище підстав трудові спори розглядаються судами. Глава XV КЗпП України встановлює підвідомчість порядку розгляду індивідуальних трудових спорів.
Даючи офіційне тлумачення вказаної норми, Конституційний Суд України в своєму рішенні вказав, що частину першу статті 55 Конституції треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод громадян у судовому порядку.
Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права та свободи порушено або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Згідно зі ст. 124 Конституції правосуддя в Україні здійснюється виключно судами і не допускається делегування функцій судів, а також присвоєння цих функцій іншим органам чи посадовим особам. Трудове право України: Навч. посіб. - Вид. 2-е перероб. - К.: Прецедент, 2006., с. 136
Розгляд трудових спорів у місцевих районних (міських) судах здійснюється за загальними правилами цивільного судочинства, тобто відповідно до норм Цивільного процесуального кодексу України. Разом з тим, порядок розгляду трудових спорів має свої особливості. Вони полягають у тому, що за загальним правилом громадяни можуть особисто здійснювати свої процесуальні права за наявності в них процесуальної дієздатності, яка настає в повному обсязі у 18-річному віці, тобто по досягненні повноліття. Особливістю участі особи в розгляді трудового спору є те, що стороною трудового спору може бути особа, наділена трудовою правосуб'єктністю, яка виникає у особи з 16-річного віку, а в окремих випадках, встановлених законом, - з 15- та 14-річного віку.
Таким чином, вказані особи, вступаючи в трудові правовідносини, мають право особисто захищати свої трудові права та інтереси в суді.
Процесуальною особливістю в розгляді трудових спорів є участь виборних органів первинних профспілкових організацій у розгляді трудових спорів, які виникають між найманим працівником та власником або уповноваженим ним органом. Профспілки через своїх представників за проханням працівників чи з власної ініціативи мають право звернутися до суду з заявами та представляти інтереси працівників при розгляді індивідуальних трудових спорів. Трудове право України: Підручник / За ред. Н. Б. Болотіної, Г.І. Чанишевої. - 2-ге вид., стер. - к.: Т-во "Знання", КОО, 2001., с. 386
Особливістю розгляду трудових спорів у судах є також те, що по справах щодо незаконного звільнення чи незаконного переведення працівник за власною ініціативою може залучити до участі в справі як третю особу на стороні відповідача посадову особу, винну в незаконному звільненні. Посадова особа, яка залучена до справи як третя особа на стороні відповідача, одночасно може бути відповідачем щодо роботодавця. Якщо судом буде встановлено, що звільнення чи переведення на іншу роботу було проведено з порушенням закону, то в цьому самому процесі він повинен покласти на винну особу обов'язок відшкодувати власнику збитки, які були заподіяні у зв'язку з оплатою за час вимушеного прогулу чи за час виконання нижче оплачуваної роботи.
Такий обов'язок покладається, якщо звільнення працівника або його переведення на нижче оплачувану роботу були проведені з порушенням закону, або якщо роботодавець затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Подана позивачем заява до суду повинна відповідати вимогам статті 119 Цивільного процесуального кодексу України. Вона повинна містити: назву суду, до якого подається заява; точну назву позивача і відповідача, їх місце проживання або знаходження, а також назву представника позивача, коли позовна заява подається представником; зміст позовних вимог, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; зазначення ціни позову, підпис позивача чи його представника з зазначенням часу подання заяви.
Заява власника або уповноваженого ним органу до суду повинна мати довільну форму, в якій перед судом ставиться клопотання про розгляд спору, що був предметом розгляду КТС, з рішенням якої власник або уповноважений ним орган не згоден. Це не позовна заява, бо власник або уповноважений ним орган позову не заявляє, тому при розгляді спору в суді, хоч із заявою і звернувся власник або уповноважений ним орган, суд розглядає позов працівника до власника у такому самому обсязі, в якому він був заявлений для розгляду в КТС. Заява прокурора також не є позовною - це вимога про розгляд справи, по якій, на думку прокурора, винесено рішення, що не відповідає чи суперечить чинному законодавству.
Працівники, які подають заяву до суду, звільняються від судових витрат - оплати держмита тощо. Відповідно до статті 110 ЦПК України при розгляді трудових спорів встановлюється альтернативна підсудність. Тобто позивач має право вибору, до якого суду звернутися за захистом свого права: за місцем знаходження відповідача (органа управління) або за місцем свого проживання.
При розгляді справи необхідно дотримуватися строків давності. Так, відповідно до ст. 233 КЗпП можна звернутися із заявою про вирішення трудового спору до місцевого районного (міського) суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися, що його право порушено. А у справах про звільнення - у місячний термін з дня вручення йому копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, встановлюється строк в один рік з дня виявлення шкоди, заподіяної працівником.
У разі пропуску вказаних строків за наявності поважної причини суд може їх поновити.
При розгляді індивідуальних трудових спорів у місцевих (районних) міських судах, суд може задовольнити позов у повному обсязі, задовольнити позов частково або відмовити в задоволенні позовних вимог.
Судове рішення може бути оскаржене в місячний термін до апеляційного суду, який розглядає справу в повному обсязі. Болотіна Н. Б. Трудове право України: Підручник. - 5-те вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2008., с. 561
2.4 Особливий порядок розгляду трудових спорів
В особливому порядку розглядаються трудові спори окремих категорій працівників, для яких чинним законодавством передбачено особливості розгляду індивідуальних трудових спорів.
Трудовим законодавством встановлено особливий порядок розгляду трудових спорів (ст. 222 КЗпП), прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших закладів прокуратури, які мають класні чини. Особливий порядок розгляду трудових спорів передбачає оскарження накладених дисциплінарних стягнень. Так, відповідно до Постанови ВРУ «Про затвердження Дисциплінарного статуту прокуратури України» від 06.11.1992, зі змінами від 22.06.2004 р. ст. 14 наказ про притягнення до дисциплінарного стягнення може бути оскаржений працівником Генеральному прокурору України в місячний термін з дня ознайомлення з ним.
Генеральний прокурор приймає рішення по скарзі в 10-денний термін, а у випадку проведення перевірки - не пізніше одного місяця з дня отримання скарги. Про прийняте рішення повідомляється працівнику, який звернувся зі скаргою.
Відповідно до ст. 16 Дисциплінарного статуту рішення Президента України і Генерального прокурора України про позбавлення класного чину, наказ Генерального прокурора про застосування дисциплінарного стягнення або відмова в поновленні на роботі прокурорсько-слідчих працівників, звільнених прокурорами Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва і Севастополя, а також прирівняних до них прокурорів, можуть бути оскаржені до Верховного Суду України у місячний термін.
Відповідно до ч. 5, ст. 35 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 р., зі змінами від 22.05.2008 р. Рішення кваліфікаційної комісії суддів про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів може бути оскаржено до Вищої ради юстиції протягом десяти днів з дня вручення копії рішення комісії.
Кваліфікаційна комісія суддів розглядає дисциплінарну справу в 10-денний термін з дня порушення дисциплінарного провадження. Розгляд дисциплінарного провадження проводиться лише в межах звинувачення, викладеного в постанові (рішенні) про порушення дисциплінарного провадження.
Відповідно до Закону України «Про Вищу раду юстиції» від 15 січня 1998 р., зі змінами від 21.05.2002 р., Вища рада юстиції розглядає скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів спеціалізованих, апеляційних і місцевих судів, а також прокурорів не пізніше одного місяця з дня їх надходження, а у випадку додаткової перевірки обставин і матеріалів справи - не пізніше трьох місяців з дня надходження скарги (ст. 45 Закону). Трудове право України: Навчальний посібник / За ред. П.Д Пилипенка. - К. : Істина, 2005., с. 186
3. Колективні трудові спори, момент їх виникнення та порядок вирішення
Міжнародне співтовариство приділяє велику увагу взаємодії сторін соціально-трудових відносин у процесі врегулювання колективних трудових спорів, що виникли між ними.
В Україні правові й організаційні основи функціонування системи заходів щодо вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) були визначені Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» від 3 березня 1998 р., із змінами від 10.07.2003р.
Цей закон дає змогу виключити стихійність у питаннях розгляду колективних трудових спорів і скерований на попередження колективних трудових спорів. Закон детально регламентує порядок проведення страйку, передбачає процедуру її оголошення і правові наслідки незаконного страйку. Трудове право України: Академічний курс: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / П.Д. Пилипенко, В.Я. Бурак, З.Я. Козак та ін.; За ред. П.Д. Пилипенка. - К.: Концерн Вид. Дім "Ін Юре", 2004. с. 488
Легальне поняття колективних трудових спорів подане у ст. 2 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» від 3 березня 1998 р., із змінами від 10.07.2003 р. Колективний трудовий спір (конфлікт) - це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин з питань, щодо:
а) встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці і виробничого побуту;
б) укладення або зміни колективного договору, угоди;
в) виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень;
г) невиконання вимог законодавства про працю.
Таким чином, у визначенні цього поняття наголошено, що самі розбіжності щодо встановлення або виконання колективних договорів, угод про соціально-трудові відносини ще не трудовий спір, оскільки ці розбіжності можуть бути врегульовані самими сторонами, що сперечаються, і тоді трудового спору не виникне. А неврегульовані сторонами розбіжності вже представляють колективний трудовий спір працівників із працедавцем, який повинен вирішуватися примирними процедурами.
Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» від 03 березня 1998 р., зі змінами від 10.07.2003 р. встановлено момент початку колективного трудового спору. Ним є день, коли уповноважений представницький орган найманих робітників, колективу працівників або виборний орган первинної профспілкової організації одержав від власника або уповноваженого ним органу повідомлення про повну або часткову відмову в задоволенні колективних вимог і постановив рішення про незгоду з рішенням власника або уповноваженого ним органу (представника) або коли строки розгляду закінчилися, а відповідь від власника не надійшла.
Вирішення колективних трудових спорів починається зі стадії врегулювання розбіжностей сторонами. Правом їх усунення володіють працівники та їх представники.
Вимоги найманих робітників на виробничому рівні формуються і затверджуються загальними зборами (конференцією) найманих робітників або формуються шляхом збору підписів і вважаються такими, що діють за наявності не менше половини підписів членів трудового колективу підприємства, установи, організації або їх структурного підрозділу. Разом із висуненням вимог збори (конференція) найманих робітників визначають орган або особу, які представлятимуть їхні інтереси.
Вимоги найманих робітників на галузевому, територіальному або національному рівнях формуються і затверджуються:
* у випадках, якщо інтереси найманих робітників представляють профспілку, об'єднання профспілок, - рішенням виборного органу відповідної профспілки, об'єднання профспілок;
* у випадках, якщо інтереси найманих робітників представляють інші уповноважені ними організації (органи), - конференцією представників підприємств, установ, організацій, обраних зборами (конференцією) працівників підприємств, установ, організацій, що перебувають у стані трудового спору (конфлікту). Вимоги найманих робітників, профспілки або об'єднання профспілок оформляються відповідним протоколом і направляються власнику або уповноваженому ним органу (представнику), тобто вимоги оформляються у письмовій формі і надходять до працедавця, який зобов'язаний їх прийняти до розгляду і протягом трьох робочих днів повідомити представнику працівників про своє рішення. Власник або уповноважений ним орган не має права перешкоджати проведенню зборів (конференцій). Навпаки, він зобов'язаний для їх проведення надати приміщення. Вимоги, що не дотичні до трудових спорів, не повинні висуватися, оскільки вони розгляду не підлягають. Трудові спори: Навч. посіб. / За заг. ред. В.П. Пастухова; Л.П. Грузінова, М.Л. Смолярова, В.П. Пастухова, Ю.М. Щотова. - К.: Магістр XXI сторіччя, 2005., с. 204
Порядок вирішення колективного трудового спору складається із наступних послідовних примирних процедур:
розгляд колективного трудового спору (конфлікту) здійснюється з питань встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці і виробничого побуту;
висновок або зміна колективного договору (угоди) здійснюється примирною комісією, а в разі неприйняття рішення у встановлені строки - трудовим арбітражем;
щодо питань виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень, а також невиконання вимог законодавства про працю - безпосередньо трудовим арбітражем.
Жодна із сторін спору не має права ухилятися від участі у примирних процедурах, якими Закон називає вказані етапи розгляду колективного трудового спору. Кожна примирна процедура проводиться у встановлені законом строки. Трудове право України: Академічний курс: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / П.Д. Пилипенко, В. Я. Бурак, З.Я. Козак та ін.; За ред. П.Д. Пилипенка. - К.: Концерн Вид. Дім "Ін Юре", 2004., с. 490
3.1 Порядок розгляду спору примирною комісією
Примирна комісія - це орган, призначений для вироблення рішення, що може задовольнити сторони колективного трудового спору (конфлікту), та який складається із представників сторін. Кількісний її склад встановлюють сторони за угодою.
Завдання, функції і порядок формування і діяльності примирної комісії визначається Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)»від 03 березня 1998 р., зі змінами від 10 липня 2003р., а також Положенням про примирну комісію від 22.06.2004 №90, затвердженим наказом Національної служби посередництва і примирення.
Примирна комісія утворюється за ініціативою однієї із сторін, на виробничому рівні - в триденний, на галузевому або територіальному рівні - в п'ятиденний, на національному рівні - у десятиденний строк з моменту виникнення колективного трудового спору (конфлікту), з однакової кількості представників сторін.
Порядок визначення представників у примирну комісію визначається кожною стороною колективного трудового спору (конфлікту) самостійно.
На час ведення переговорів і підготовки рішення примирної комісії її членам надається вільний від роботи час.
У разі потреби примирна комісія включає до свого складу незалежного посередника (незалежний посередник - визначена за загальним вибором сторін особа, яка сприяє встановленню взаємодії між сторонами, проведенню переговорів, бере участь у виробленні примирною комісією взаємоприйнятного рішення, консультується зі сторонами колективного трудового спору (конфлікту), центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та іншими зацікавленими органами). Трудові спори: Навч. посіб. / За заг. ред. В.П. Пастухова; Л.П. Грузінова, М.Л. Смолярова, В.П. Пастухова, Ю.М. Щотова. - К.: Магістр XXI сторіччя, 2005., с. 208
Організаційне і матеріально-технічне забезпечення роботи примирної комісії здійснюється за домовленістю сторін, а якщо сторони не досягли згоди - у рівних частках.
Власник або уповноважений ним орган не має права ухилятися від створення примирної комісії та участі в її роботі.
Представники працівників у комісії повинні чітко сформулювати на засіданні комісії, які з вимог колективу працедавець (адміністрація) відхилив і що слід розглянути примирній комісії.
Засідання комісії повинні проводитися у повному складі виділених представників. Зі свого складу комісія обирає відкритим голосуванням голову і секретаря.
Комісія зобов'язана використовувати усі наявні в її розпорядженні можливості для врегулювання колективного трудового спору.
Сторони колективного трудового спору (конфлікту) зобов'язані надавати примирній комісії інформацію, необхідну для ведення переговорів.
Члени примирної комісії не мають права розголошувати відомості, що є державною або іншою, захищеною законом, таємницею.
Колективні трудові спори (конфлікти) розглядаються виробничою примирною комісією - у п'ятиденний, галузевою і територіальною примирними комісіями - у десятиденний, примирною комісією на національному рівні - у п'ятнадцятиденний строк з моменту створення комісій. За згодою сторін ці строки можуть бути продовжені.
Рішення примирної комісії, що оформляється протоколом, має для сторін обов'язкову силу і виконується в порядку і у строки, встановлені цим рішенням. Рішення примирної комісії направляється сторонам трудового спору (конфлікту) і Національній службі посередництва і примирення.
Після ухвалення рішення про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) примирна комісія припиняє свою роботу. її рішення вважається прийнятим, якщо: досягнуто угоди між сторонами спору; на її засіданні були присутні не менше двох третин представників від кожної сторони і незалежний посередник (якщо він був включений до складу комісії). При цьому пропозиції однієї сторони повинні збігатися з думкою іншої.
У рішенні можуть бути вказані строки виконання кожної вимоги. У протоколі примирної комісії слід описати суть колективного трудового спору, тобто відхилені власником або уповноваженим ним органом вимоги, які пред'являються до нього. Вони можуть бути звужені, але не можна висувати нові вимоги, які не затверджувалися зборами (конференцією) і не пред'являлися до комісії власнику або уповноваженому ним органу для його вирішення. У рішенні ж комісії вказується, за якими із цих розбіжностей буде досягнуто згоди, а за якими - не досягнуто. У рішенні комісії також вказуються порядок і строки його виконання. Трудове право України: Підручник / За ред. Н. Б. Болотіної, Г.І. Чанишевої. - 2-ге вид., стер. - к.: Т-во "Знання", КОО, 2001., с. 392
3.2 Порядок розгляду колективного трудового спору в трудовому арбітражі
Трудовий арбітраж - орган, що складається із залучених сторонами спеціалістів, експертів та інших осіб і ухвалює рішення по суті трудового спору (конфлікту). Завдання, функції і порядок формування і діяльності трудового арбітражу визначаються Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» від 03 березня 1998 р., зі змінами від 10 липня 2003р., а також Положенням про трудовий арбітраж від 23 червня 2004 р. №91, затвердженим наказом Національної служби посередництва і примирення.
Трудовий арбітраж здійснює свою діяльність на основі принципів: законності, незалежності, рівноправності сторін колективного трудового спору (конфлікту), змагальності сторін і свободи в наданні ними доказів, арбітрування, гласності і відкритого розгляду справи (за винятком випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці або коли є обґрунтовані заперечення однієї із сторін), обов'язковості виконання рішення трудового арбітражу, якщо сторони колективного трудового спору (конфлікту) заздалегідь про це домовилися.
Трудовий арбітраж створюється за ініціативою однієї із сторін або незалежного посередника у триденний строк у випадку:
неприйняття примирною комісією узгодженого рішення про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) з питань встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці і виробничого побуту;
укладення або зміни колективного договору, угоди;
виникнення колективного трудового спору (конфлікту) з питань виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень;
невиконання вимог законодавства про працю.
Згідно з п. 2.3, Положення про трудовий арбітраж, затвердженого наказом Національної служби посередництва і примирення від 23 червня 2004 р. №91. Сторони колективного трудового спору (конфлікту) для вирішення конкретного спору сторони на свій розсуд можуть домовитися про кількісний і персональний склад трудового арбітражу. Якщо сторони не погодили кількісний склад трудового арбітражу, то розгляд колективного трудового спору (конфлікту) здійснюється трудовим арбітражем у складі трьох членів трудового арбітражу. Член трудового арбітражу не може брати участі у розгляді справи, а після його призначення підлягає відводу чи самовідводу, якщо він особисто чи опосередковано заінтересований у результаті розгляду справи (п. 2.5 Положення). Голова трудового арбітражу обирається з числа його членів.
До складу трудового арбітражу також можуть входити народні депутати України, представники органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інші особи.
Організаційне і матеріально-технічне забезпечення роботи трудового арбітражу здійснюється за домовленістю сторін, а якщо сторони не досягли згоди - у рівних частках. Колективний трудовий спір (конфлікт) розглядається трудовим арбітражем з обов'язковою участю представників сторін, а в разі потреби - представників інших зацікавлених органів і організацій.
Згідно з п. 1.3 Положення про порядок підготовки і прийняття рішення трудового арбітражу при вирішенні колективного трудового спору (конфлікту), затвердженого наказом Національної служби посередництва і примирення від 20.07.2004 N 107 трудовий арбітраж повинен прийняти рішення у десятиденний строк із дня його створення. За рішенням більшості членів трудового арбітражу цей строк може бути продовжений до двадцяти днів. Рішення трудового арбітражу складається із вступної, описової, мотиваційної і резолютивної частини.
Рішення трудового арбітражу ухвалюється більшістю голосів його членів, оформляється протоколом і підписується всіма його членами.
Члени трудового арбітражу не мають права розголошувати відомості, які є державною таємницею, або іншу, захищену законом, таємницю.
Рішення трудового арбітражу про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) є обов'язковим для виконання, якщо сторони про це заздалегідь домовилися. Трудовий арбітраж може винести постанову про відмову у розгляді колективного трудового спору (конфлікту), якщо: буде встановлено, що розбіжності не є предметом колективного трудового спору (конфлікту); була порушена послідовність примирних процедур; сторони колективного трудового спору (конфлікту) досягли згоди по врегулюванню розбіжностей і вирішенню колективного трудового спору (конфлікту). Бурак В. Я. Трудові спори: порядок їх вирішення в Україні. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2003., с. 312
3.3 Гарантії працівникам, які беруть участь у примирних процедурах вирішення колективного трудового спору
Незалежним посередникам, членам примирних комісій і трудових арбітражів на час роботи у примирних органах, утворених відповідно до чинного закону, гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку, а також на них поширюються гарантії, передбачені Кодексом законів про працю України для виборних профспілкових працівників, членів рад (управлінь) підприємств і рад трудових колективів.
Незалежному посереднику, члену примирної комісії і трудового арбітражу оплата праці в розмірі не менше середньомісячної заробітної плати і відшкодування витрат, пов'язаних із участю у примирній процедурі, проводяться за рахунок сторін колективного трудового спору (конфлікту) за домовленістю, а якщо сторони не досягли згоди - у рівних частках. Трудове право України: Навч. посіб. для дистанційного навчання / За наук. ред. H. Р. Малишевої. - К.: Університет «Україна», 2006., с. 325-326
3.4 Національна служба посередництва і примирення, її повноваження
З метою сприяння поліпшенню трудових відносин і попередження виникнення колективних трудових спорів (конфліктів), їх прогнозування і сприяння своєчасному їх вирішенню, здійснення посередництва для вирішення таких спорів (конфліктів) Указом Президента України «Про затвердження Національної служби посередництва і примирення» від 17 листопада 1998 р. №1258,із змінами, внесеними Указом Президента України від 30 грудня 2000 р. №1393 затверджена Національна служба посередництва і примирення. Цим же указом затверджене Положення про Національну службу посередництва і примирення.
Національна служба посередництва і примирення складається із висококваліфікованих фахівців та експертів з питань вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) і має свої відділення в Автономній Республіці Крим і областях.
Рішення Національної служби посередництва і примирення мають рекомендаційний характер і повинні розглядатися сторонами колективного трудового спору (конфлікту) та відповідними центральними або місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.
Подобные документы
Особливості колективного договору на підприємстві. Умови виникнення права на відпустку. Поняття трудових спорів, конфліктів та їх позовний і непозовний характер. Типологія трудових спорів, причини їх виникнення. Порядок вирішення трудових спорів у КТС.
контрольная работа [39,5 K], добавлен 20.10.2012Поняття трудових спорів, їх види, причини виникнення. Органи по вирішенню колективних трудових конфліктів. Процедура розв'язання трудових спорів. Право на страйк та його реалізація. Відповідальність за порушення законодавства про колективні трудові спори.
курсовая работа [37,4 K], добавлен 03.04.2014Вивчення особливостей індивідуальних трудових спорів як різновидів соціальних суперечностей. Індивідуальні трудові спори. Трудовий конфлікт - неспівпадання інтересів сторін відносно встановлення або зміни умов праці. Реформування трудового законодавства.
статья [18,3 K], добавлен 25.02.2009Основні положення досудового врегулювання господарських спорів. Порядок пред’явлення і розгляду претензій. Вимоги до змісту претензії. Переваги та недоліки досудового порядку вирішення господарських спорів. Альтернативні способи розв’язання конфліктів.
реферат [25,1 K], добавлен 21.11.2014Визначення засобів та регламентація процедури вирішення міжнародних спорів. Застосування міжнародного арбітражу та судового розгляду для вирішення міжнародних спорів. Правовий статус та особливості участі міжнародних організацій у міжнародних спорах.
курсовая работа [90,8 K], добавлен 12.09.2010Правова сутність господарських судів та їх місце у судовій системі України, їх компетенція при вирішенні спорів. Принципи господарського судочинства та форми судового процесу. Порядок здійснення судових процедур при вирішенні господарських спорів.
дипломная работа [86,2 K], добавлен 04.01.2011Загальні засади і правова природа здійснення досудового врегулювання господарських спорів (ДВГС). Сучасний стан ДВГС, можливість збереження цього інституту і шляхи його вдосконалення. Подання претензії, строки і порядок її розгляду, повідомлення заявника.
статья [25,0 K], добавлен 19.09.2017Поняття трудових правовідносин, як предмету регулювання Трудового права України. Умови, зміст та підстави виникнення трудових правовідносин. Юридичні факти трудового права: особливості правової природи та способи закріплення, способи деталізації змісту.
курсовая работа [45,7 K], добавлен 06.02.2011Поняття опіки та піклування над дитиною, порядок їх встановлення. Установи і місця тимчасового влаштування неповнолітніх. Право працівників на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів для вирішення колективних трудових спорів.
контрольная работа [23,0 K], добавлен 25.05.2016Арбітраж як спосіб вирішення цивільно-правових спорів в міжнародному праві. Класифікація арбітражних органів. Лондонська асоціація морських арбітрів. Переваги арбітражного розгляду спорів. Морські арбітражні комісії при ТПП України і Російської Федерації.
курсовая работа [52,7 K], добавлен 27.03.2013
