Поняття вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб

Аналіз наукових підходів до визначення поняття вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб. Пояснення застосовуваного на практиці підходу щодо розгляду даної категорії. Розробка пропозицій щодо доповнення ч. 2 ст. 28 Кримінального кодексу України.

Рубрика Государство и право
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 22.02.2018
Размер файла 26,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут прокуратуру та кримінальної юстиції

Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

ПОНЯТТЯ ВЧИНЕННЯ ЗЛОЧИНУ ЗА ПОПЕРЕДНЬОЮ ЗМОВОЮ ГРУПОЮ ОСІБ

Романченко Д.І.

Анотація

злочин змова група кримінальний

Досліджено теоретичні питання вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб. Проаналізовано наукові підходи до визначення зазначеного поняття. Використано підзаконні нормативно-правові акти для дослідження і виявлення власної позиції. Здійснено пояснення підходу, який застосовується на практиці. Запропоновано доповнення ч. 2 ст. 28 Кримінального кодексу України.

Ключові слова: змова групи осіб, вчинення злочину, попередня змова, співучасть, співвиконавство, без розподілу ролей, технічний розподіл ролей.

Виклад основного матеріалу

Предметом домовленості можуть бути об'єкт, предмет, місце, час, спосіб вчинення злочину. Щодо змісту змови між співучасниками, то він може бути різним за обсягом [14, с. 117], що не впливає на юридичну оцінку.

Така домовленість може відбутися у будь- якій формі -- усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій тощо [8].

Усна та письмова форма не викликають запитань, оскільки є зрозумілими для кожної людини. З приводу ж конклюдентних дій, доцільно звернутися до юридичної енциклопедії, де зазначається, що конклюдентні дії -- це такі, що «висловлені не у формі усної чи письмової пропозиції, а безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір» [17, с. 262]. Тобто, ці дії є активною поведінкою особи до моменту вчинення злочину.

Окрім вищезазначених ознак злочину вчиненого за попередньою змовою групою осіб, ми вважаємо за доцільне додати досить дискусійний пункт:

* співвиконавство -- злочин повинен бути вчинений за простої співучасті.

Розпочнемо з загального -- визначення поняття та складових елементів. Проста форма співучасті (в літературі цю форму співучасті називають «співвиконавство») має місце там, де всі учасники є виконавцями (співвиконавцями) злочину. Інститут співвиконавства передбачає що співучасники здійснюють однорідну роль: усі вони безпосередньо виконують повністю або частково об'єктивну сторону складу злочину, описаного в диспозиції статті Особливої частини ККУ [6, с. 221]. М. О. Литвин надає своє визначення даного поняття: «Проста співучасть (спів- виконавство) передбачає таке об'єднання зусиль співучасників, за якого кожен із них вчиняє однакові з правової точки зору діяння і виступає як виконавець злочину» [10, с. 149]. На нашу думку, обидва визначення є досить вдалими, оскільки так чи інакше відображають загальнонаукову позицію, з якою ми погоджуємося.

Об'єктивна сторона злочину, передбачена Особливою частиною ККУ, при співвиконавстві виконується або повністю усіма виконавцями (співвиконавцями), або частково кожним із них. Вдалою ілюстрацією ми вважаємо наведений Н. Ярмиш приклад: «Крадіжка є закінченою не з моменту вилучення чужого майна, а з моменту обертання його на свою (або інших осіб) користь. «Приймаючи» майно, співучасник, можливо (залежно від конкретних обставин), «довершує» незакінчену крадіжку, тобто, виконує частину об'єктивної сторони злочину, отже, є «повноцінним» співвиконавцем» [18, с. 55]. А. Піонтковський відзначає наступне: «Виконацем при вбивстві є не лише той, хто безпосередньо його вчинив, а й той, хто тримав за руки жертву, коли інший завдав смертельного удару» [9; с. 469]. Такої позиції дотримуються й А. Трайнін: «Виконання охоплює не вузьке коло дій, що безпосередньо заподіють злочинний результат (наприклад, удар ножем при вбивстві, викрадення речей при крадіжці тощо), а й усі дії, що пов'язані з цим заподіянням» [15, с. 104].

Суб'єктивна сторона при співвиконавстві визначається наявністю умисної форми вини щодо діяння, яке вчиняють співучасники; усвідомленням ними суспільної небезпечності вчинюваного та спільності заподіяного наслідку.

Переходячи від загального до конкретного, хотілося б зазначити, що з прийняттям нового ККУ у наукових колах розпочалися дискусії з приводу визначення виду співучасників у ч. 2 ст 28. На сьогодні існує декілька підходів, кожен з яких підтримує та обґрунтовує велика кількість науковців.

Прибічники одного з підходів вважають, що вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб може здійснюватися як у співвиконавстві (проста співучасть), так і з розподілом ролей (складна співучасть). Ось, наприклад, тверду позицію займає Д. П. Альошин, який зазначає, що «вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб припускає можливість розподілу ролей між співучасниками, зокрема, таким чином, що безпосереднє посягання на об'єкт кримінально-правової охорони може здійснюватися самим виконавцем» [2, с. 18]. А. Наумов говорить про розподіл ролей за умови наявності не менше ніж двох співвиконавців вчинення злочину [11, с. 301]. Його позицію розділяє й В. В. Ткаченко, яка, окрім наукових аргументів, використовує також і соціально-психологічне тлумачення [14, с. 116].

О.О. Кваша аргументує можливий розподіл ролей у юридичному сенсі наступним: «Суспільна небезпека групових злочинів полягає не в тому, що злочинці спільно виконують об'єктивну сторону вчиненого злочину, а в тому, що злочин вчиняється спільно об'єднаними зусиллями співучасників, незалежно від тієї ролі, яку виконує кожен із них -- однорідності їх чи різнорідність» [3, с. 165]. За цим підходом кваліфікація дій виконавця (співвиконавців) здійснюється за відповідною частиною статті Особливої частини ККУ, а інших співучасників ще й з посиланням на відповідну частину статті 27 ККУ.

Іншим підходом, який отримав значну підтримку науковців є позиція про співвиконавство (далі -- традиційний підхід) у ч. 2 ст. 28 ККУ. Він має досить багато аргументів на свою користь, з якими ми погоджуємося.

Традиційний підхід передбачає, що злочини вчинені за попередньою змовою групою осіб здійснюються у співвиконавстві. Тобто наявна проста форма співучасті, яка описана вище у даній статті.

Досить вдалим поясненням небезпечності спів- виконавства, ми вважаємо, тезу, наведену Н. Яр- миш: «Саме співвиконавство значно збільшує суспільну небезпеку злочину через об'єднання зусиль злочинців, залякування потерпілого, подолання його опору. Навряд чи, наприклад, таким же небезпечним, як напад двох виконавців, є посягання, при якому виконавець один, а друга людина (про яку потерпілий може навіть не підозрювати) колись порадила йому, в який саме спосіб здійснити задумане, чи викликала у нього бажання скоїти злочин» [18, с. 56]. Такої ж точки зору дотримується і Ю. В. Абакумов [1, с. 17] Г. П. Новосьолов додає ще й про більшу небезпечність умислу, який виник без стороннього впливу [12, с. 49].

Традиційного підходу дотримується і практика. У своїх роз'ясненнях Пленум Верховного Суду України говорить саме про співвиконавство, яке є властивим ч. 2 ст. 28 ККУ. Зокрема, у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України (далі -- ППВСУ) від 8 жовтня 2004 р. № 15 «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів» зазначено, що «така кваліфікуюча ознака умисного ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, як вчинення цього злочину за попередньою змовою групою осіб застосовується лише в разі, коли в ньому брали участь як співвико- навці дві особи чи більше, які попередньо, до вчинення діяння, домовилися не сплачувати податки, збори, інші обов'язкові платежі до бюджетів чи державних цільових фондів або ж сплатити їх не в повному обсязі» [4; с. 537]. Така ж позиція висловлюється і в п. 9 ППВСУ від 3 червня 2005 р. № 8 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил»: «Контрабанда вважається вчиненою за попередньою змовою групою осіб тоді, коли в її здійсненні брали участь декілька осіб (дві і більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне її вчинення. Кожна з таких осіб, незалежно від того, яку роль вона виконувала, несе відповідальність за ч. 2 ст. 201 КК як співвиконавець. У разі, коли особа вчинила контрабанду у співучасті з організатором, підбурювачем, пособником, зазначена кваліфікуюча ознака відсутня» [4, с. 573].

Проте, не дивлячись на стійку позицію практики, зазначену вище, абз. 5 п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я особи» передбачає можливість юридичного розподілу ролей між співучасниками. Що говорить про наявні винятки навіть і з таких позицій.

Як підвид традиційного підходу можна виокремити співвиконавство із технічним розподілом ролей. Цей розподіл є умовним і ніякого юридичного значення не має. Він може бути пояснений моментами, коли обидва або один із спів- виконавців виконують лише частину об'єктивної сторони злочину, передбаченого Особливою частиною ККУ. Як приклад, можна зазначити тлумачення М. Мельника, який говорить, що до дій, які спричиняють вбивство за попередньою змовою групою осіб, можуть бути віднесені передача іншому співучасникові зброї, подолання опору потерпілого або приведення його у безпорадний стан з метою полегшення заподіяння йому смерті іншим виконавцем [5, с. 157]. Такої позиції дотримується й Л. Єрмакова [16, с. 273].

Основою для такого підходу можна вважати п. 24 ППВСУ від 6 листопада 2009 р. № 10 «Про судову практику у злочинах проти власності» та п. 16 ППВСУ від 7 лютого 2003 р. № 2 «Про судову практику у справах про злочин проти життя і здоров'я особи» [4, с. 676, 468], в яких йдеться про умовний розподіл функцій між спів- виконавцями.

Таким чином, поняття вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб викликає багато протиріч у наукових колах, оскільки, на нашу думку, законодавець припустився помилки у формулюванні ч. 2 ст. 28 ККУ. Основний дискусійний момент полягає у визначенні виду співучасників даної частини статті.

У наукових колах існує декілька варіантів вирішення цього питання: 1) у злочинах, вчинених за попередньою змовою групою осіб, можливий юридичний розподіл ролей, тобто у кваліфікації відбувається посилання на відповідну частину статті 27 ККУ та частину статті Особливої частини ККУ; 2) злочини, вчинені за попередньою змовою групою осіб, можливі лише у співвиконавстві, а тому кваліфікація здійснюється лише за відповідною частиною статті Особливої частини ККУ.

Ми ж підтримуємо другий варіант (традиційну позицію), оскільки погоджуємося з аргументами на його користь. Тому доцільним, на нашу думку, буде уточнення ч. 2 ст. 28 ККУ формою співучасті, а саме -- співвиконавством.

Список літератури

1. Абакумова Ю.В. Інститут співучасті в кримінальному праві України: природа, сутність, сучасні проблеми визначення: монография / Ю.В. Абакумова; за ред. В.Г. Лукашевича. З.: КПУ, 2012. 320 с.

2. Альошин Д.П. Форми співучасті в новому Кримінальному кодексі України: проблеми реалізації правових норм / Д.П. Альошин // Право і Безпека. 2002. № 1. 15-30 с.

3. Кваша О.О. Особливості кваліфікації злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб [Текст] / О.О. Кваша // Часопис Київського університету права. 2008. 1. 162-167 с.

4. Киричко В.М. Практичний посібник з кримінального права України / В.М. Киричко. Х.: Вид-во «ФІНН», 2010. 720 с.

5. Кримінальне право України. Загальна частина: Підруч. (Ю.В. Александров, В.І. Антипов, М.В. Володько та ін.). Вид. 3-те. перероб. та допов. / За ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка. К., 2004. 352 с.

6. Кримінальне право України: Загальна частина: підручник / [Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, В.І. Тютюгін та ін.]; за ред. проф. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. 4-те вид., переробл. і допов. Х.: Право, 2010. 456 с.

7. Кримінальний кодекс України: Закон України від 5 квітня 2001 р. № 2341-Ш // Відом. Верхов. Ради України. 2001. № 25-26. 131 с.

8. Кримінальний кодекс України. Науково-практичний коментар: у 2 т. / за заг. ред. В.Я. Тація, В.П. Пшон- ки, В.І. Борисова, В.І. Тютюгіна. 5-те вид., допов. Т. 2: Особлива частина / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, В.І. Тютюгін та ін. Харків: Право, 2013. 1040 с.

9. Курс советского уголовного права. Часть общая: В 6-ти т. / Редкол.: А.А. Пионтковский, П.С. Ромашкин, В.М. Чхиквадзе. М.: Наука, 1970. Т. 2: Преступление. 74-75 с.

10. Литвин М.О. Співвиконавство як проста форма співучасті у кримінальному законодавстві України [Текст] / М.О. Литвин, О.Л. Литвин // Академія праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України / Акад. праці і соц. відносин Федерації профспілок України. Київ: Сталь, 2012. 2012 р. № 1(5). 147-150 с.

11. Наумов А.В. Российское уголовное право. Общая часть. Курс лекций - М., 1996. 560 с.

12. Новоселов Г.П. Критерии определения судом меры наказания: учеб. пособие / Г.П. Новоселов. Свердловск: Изд-во Свердл. юрид. ин-та, 1984. 72 с.

13. Орловський Р.С. Вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб [Текст] / Р. Орловський // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского, Серия «Юридическая наука». Т. 27(66). 2014. № 1. 187-193 с.

14. Ткаченко В.В. Вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб як форма співучасті [Текст] / В. Ткаченко // Право України. 2007. 6. 115-118 с.

15. Трайнин А.Н. Учение о соучастии. М.: Юрид. изд-во НКЮ СССР, 1941. 38 с.

16. Уголовное право Российской Федерации. Общая часть: Учеб. / Под ред. д-ра юрид. наук, проф. Л.В. Ино- гамовой-Хегай, д-ра юрид. наук, проф. А.И. Рарога, д-ра юрид. наук, проф. А.И. Чучаева. М., 2004. 553 с.

17. Юридична енциклопедія. К., 2001 - Т. 3 - 262 с.

18. Ярмиш Н. Проблеми кваліфікації злочинів, вчинених групою осіб за попередньою змовою [Текст] / Н. Яр- миш // Вісник Національної академії прокуратури України. 2010. № 4. С. 53-58. Бібліогр.: 57-58 с.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Співучасть у вчинені злочину: поняття та суть, об’єктивні та суб’єктивні ознаки. Співучасть у формі вчинення злочину групою осіб та групою осіб за попередньою змовою. Організована група як форма співучасті. Поняття та діяльність злочинної організації.

    дипломная работа [60,0 K], добавлен 28.01.2014

  • Розкриття стадій вчинення злочину за сучасних умов розвитку кримінального права в Україні. Суспільні відносини, які виникають при встановленні стадій вчинення злочину. Стадії вчинення умисного злочину. Добровільна відмова при незакінченому злочині.

    курсовая работа [47,9 K], добавлен 31.01.2008

  • Поняття злочину, основні ознаки його складу. Аналіз ознак об’єктивної сторони складу злочину та предмета. Значення знарядь та засобів вчинення злочину при розслідуванні того чи іншого злочину. Основні відмежування знаряддя та засобу вчинення злочину.

    курсовая работа [82,5 K], добавлен 17.04.2012

  • Поняття та завдання кримінального кодексу України. Об'єкти, що беруться під охорону за допомогою норм КК. Джерела та основні риси кримінального права. Поняття злочину, його ознаки, склад та класифікація, засоби і методи вчинення. Система та види покарань.

    контрольная работа [23,1 K], добавлен 24.10.2014

  • Поняття та характеристика стадій вчинення умисного злочину. Кримінально-правова характеристика злочинів, передбачених ст. 190 КК України. Кваліфікація шахрайства як злочину проти власності. Вплив корисливого мотиву на подальшу відповідальність винного.

    курсовая работа [143,3 K], добавлен 08.09.2014

  • Аналіз проблем, пов’язаних із визначенням місця норми про шахрайство в системі норм Кримінального кодексу України. З’ясування ознак складу даного злочину. Розробка рекомендацій щодо попередження та підвищення ефективності боротьби з цим злочином.

    курсовая работа [19,6 K], добавлен 30.09.2014

  • Заходи державного примусу, що застосовуються судом до осіб, які вчинили небезпечні діяння в стані неосудності. Примусові заходи медичного характеру щодо осіб, які під час вчинення злочину внаслідок психічного розладу не були здатні усвідомлювати свої дії.

    презентация [767,7 K], добавлен 04.12.2016

  • Стадії вчинення злочину - певні етапи його здійснення, які істотно різняться між собою ступенем реалізації умислу, тобто характером діяння (дії або бездіяльності) і моментом його припинення. Злочинні і карані стадії згідно з кримінальним кодексом.

    реферат [24,7 K], добавлен 21.01.2011

  • Поняття бандитизму, його кваліфікація в порівнянні з КК України 1960 року та відмінність від озброєного розбою, вчиненого організованою групою осіб. Кваліфікація бандитизму, вчиненого разом з іншими злочинами; покладення відповідальності та покарання.

    курсовая работа [35,2 K], добавлен 09.01.2014

  • Визначення ознак насильства та погрози як способів вчинення злочину, а також встановлення співвідношення цих понять. Аналіз і особливості збігання погрози з насильством у вигляді впливу на потерпілого, аналіз відмінностей за наслідками такого впливу.

    статья [25,4 K], добавлен 19.09.2017

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.