Покладення відповідальності за вчинення бандитизму

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Сумський державний університет

Юридичний факультет

Кафедра адміністративного, господарського права та фінансово-економічної безпеки

Курсова робота

з дисципліни: Кримінальне право України

на тему:

Покладення відповідальності за вчинення бандитизму

Студентка III курс Ю - 11 група

Терещенко Вікторія Петрівна

Науковий керівник:

Ільченко Олександр Васильович

Суми - 2013 р.



ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ 1. Поняття бандитизму, особливості його кваліфікації в порівнянні з Кримінальним кодексом України 1960 року

1.1 Об'єкт злочину та об'єктивна сторона

1.2 Суб'єкт, суб'єктивна сторона злочину

Розділ 2. Покладення відповідальності за вчинення бандитизму

2.1 Кваліфікація бандитизму, вчиненого разом з іншими злочинами

2.2 Відмінність бандитизму від озброєного розбою, вчиненого організованою групою осіб

2.3 Покарання за злочин

ВИСНОВОК

СПИСК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



ВСТУП

Актуальність теми полягає в тому, щоб дослідити законодавство та юридичну діяльність з питань бандитизму та визначити особливості покладення відповідальності за вчинення цього виду злочину.

Предмет дослідження - відносини, які виникають між органами державної влади та особами, що вчиняють бандитизм, а також відповідальність за даний злочин.

Об'єкт дослідження - бандитизм як вид злочину, за який передбачено покарання згідно з Кримінальним кодексом України.

Мета - дослідження відмінностей бандитизму від інших злочинів у кримінальному праві та особливості класифікації бандитизму, вчиненого разом з іншими злочинами.

Завдання - дослідити законодавство, юридичну діяльність та роботи різних науковців, а також набути відповідних знань у галузі кримінального права щодо особливостей бандитизму.

Методологія - у даній роботі використано такі методи:

- абстрактно-логічний (при теоретичному узагальненні й формуванні висновків);

- статистико-економічний (у процесі аналізу регулювання кримінальних відносин);

- порівняльний (при порівнянні бандитизму зі створенням злочинної організації).

Аналіз норм чинного законодавства проводився за допомогою формально-логічного методу:

- аналіз;

- синтез;

- аналогія;

- узагальнення.

Стан наукової розробки: оскільки дана тема є досить актуальної на сьогодні, тому над запропонованою темою працювало багато вчених, серед яких - Т. Гончаренко - про бандитизм як особливий вид злочину; В. Голіна - щодо окремих аспектів розмежування бандитизму і створення злочинної організації в кримінальному праві; С.І. Селецький, А.В. Савченко, В.В. Кузнєцов, О.Ф. Штанько - щодо особливостей розмежування злочинів у сучасному кримінальному праві; Н.А. Лопашенко - про кримінальну політику; О.І. Зінченко, В.І. Тютюгін - одиничні злочини: поняття, види, кваліфікація.

Практичне значення роботи полягає в тому, щоб надати при необхідності юридичну консультацію з питань, пов'язаних із вчиненням бандитизму.

Розділ 1. Поняття бандитизму, особливості його кваліфікації

Бандитизм являє собою згідно зі ст. 257 Кримінального кодексу України організацію озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, а також участь у такій банді або вчинюваному нею нападі.

Таке визначення бандитизму без суттєвих текстуальних змін (лише після слів «на окремих осіб» слова «так само» змінені на слово «також») було трансформоване в нове кримінальне законодавство з КК 1960 р., ст. 69 якого встановлювала відповідальність саме за такий злочин. Разом із тим, теорія вітчизняного кримінального права і судова практика, здійснюючи тлумачення ст. 257 КК, суттєво змінили ставлення до кваліфікації бандитизму [6].

Склад цього злочину, на відміну від передбаченого ст. 69 КК 1960 р., вже не розглядається як складений і в кожному випадку суди кваліфікують за сукупністю з бандитизмом незаконне поводженні зі зброєю і окремі напади, вчинені бандою. Не викликає сумніву, що така тенденція без внесення змін до законодавства потягла за собою суттєве посилення кримінальної відповідальності за бандитизм. Зважаючи на це її законність і обґрунтованість потребує наукового аналізу.

Питання кваліфікацій бандитизму як єдиного складеного злочину чи як ідеальної сукупності злочинів, очевидно, має бути вирішеним шляхом аналізу, перш за все, об'єктивної сторони цього злочину. Саме цей елемент складу злочину дозволяє визначити, які об'єктивні ознаки суспільно небезпечного посягання характеризують розглядуваний злочин і повністю охоплюються його складом, а які - виходять за межи складу, а тому потребують окремої, додаткової кваліфікації [7].

Об'єктивна сторона бандитизму згідно ст. 257 КК характеризується вчиненням суспільно небезпечного діяння, яке може мати вираз у наступних формах:

1) організація озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб;

2) участь у такій банді;

3) участь у вчинюваному нею нападі.

Необхідною і незамінною ознакою бандитизму є наявність банди, під якою Пленум Верховного Суду України в п. 17 Постанови №13 від 24 грудня 2005 р. «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями» запропонував визнавати озброєну організовану групу або злочинну організацію, яка попередньо створена з метою вчинення кількох нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб або одного такого нападу, який потребує ретельної довготривалої підготовки [4].

Не здійснюючи докладний аналіз запропонованого поняття банди, оскільки це виходить за межі дослідження, звернемо увагу на наступні його аспекти:

1) обов'язковою ознакою банди є озброєність;

2) банду слід вважати створеною з моменту досягнення її учасниками згоди щодо вчинення першого нападу.

Озброєність банди означає наявність хоча б у одного з її учасників будь-якої вогнепальної, у тому числі гладкоствольної мисливської чи холодної зброї за умови, що інші члени групи знають про неї та розуміють, що вона може бути застосована під час нападів. Виходячи з цього постає питання: оскільки зброя не може з'явитися сама по собі, то в процесі організації банди її необхідно, як мінімум, придбати та зберігати до моменту вчинення нападів. Тобто створення банди неможливе без вчинення принаймні зазначених незаконних дій зі зброєю. Останні, якщо розглядати їх окремо, охоплюються складом злочину, передбаченого ст. 263 КК «Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами» [10].

Викладене дає підстави визнати бандитизм складеним злочином, тобто таким, що складається із двох чи більше злочинних діянь, кожне з яких, якщо розглядати їх окремо (ізольовано), представляє собою самостійний злочин, що охоплюється ознаками однієї статті (частини статті) Кримінального кодексу, тобто передбачені ст. 263 КК дії мають повністю охоплюватися складом бандитизму і додаткової кваліфікації не потребують. Саме таким чином йшла судова практика при застосуванні ст. 69 КК 1960 р. «Бандитизм».

Аналіз цих роз'яснень показує, що вищий судовий орган не залишає жодного шансу особам, які організували банду, нести відповідальність за вчинення бандитизму як одиничного злочину, передбаченого ст. 257 КК - за будь-яких обставин матиме місце ідеальна сукупність злочинів, передбачених ст. 257 і 262 або 263 КК.

Такий висновок ґрунтується на тому, що для організації озброєної банди необхідно забезпечити її зброєю, а всі без винятку способи виконання цієї законодавчої вимоги відповідно до роз'яснень Верховного Суду України обов'язково потребують додаткової кваліфікації [6].

Інша передбачена ст. 257 КК об'єктивна ознака бандитизму полягає в тому, що озброєна банда має бути організована з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб.

Під нападом при бандитизмі наука кримінального права та судова практика розуміють дії, спрямовані на досягнення злочинного результату за допомогою насильства над потерпілим або створення реальної загрози його застосування. Таке розуміння нападу було розроблено радянською наукою кримінального права, а в подальшому сприйнято як вітчизняними так і російськими науковцями. Постанова Пленуму Верховного Суду України №13 від 23 грудня 2005 р. «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями», не конкретизуючи поняття нападу озброєної банди, лише вказує, що це є дії, спрямовані на досягнення злочинного результату шляхом застосування насильства до потерпілого чи створення загрози його застосування. Аналіз судової практики свідчить, що найчастіше бандою вчиняються розбійні напади, грабежі, вимагання, умисні вбивства з корисливих мотивів, а в окремих випадках також крадіжки, незаконне заволодіння транспортним засобом тощо. З цього випливає, що склад закінченого бандитизму обов'язково передбачає такі дії, як готування до нападу або його безпосереднє вчинення. Жодна з передбачених ст. 257 КК форм об'єктивної сторони бандитизму не може існувати без вчинення нападу, який є обов'язковою складовою цього складу злочину. Тобто обрана законодавцем конструкція цього складу злочину як усіченого не виключає такої його обов'язкової ознаки, як вчинення нападу, а лише щодо організації банди та участі в ній встановлює моментом закінчення цих діянь готування до вчинення нападу. Незважаючи на відсутність змістовних текстуальних змін при формулюванні складу бандитизму між ст. 69 КК 1960 р. і ст. 257 КК Верховний Суд України після останньої кодифікації кримінального законодавства кардинально змінив власну позицію щодо кваліфікації нападів при бандитизмі. Так, у п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 23 грудня 2005 р. «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями» судам приписано враховувати, що ст. 257 КК, яка містить законодавче визначення поняття бандитизму, не передбачає ні якихось конкретних цілей вчинюваних бандою нападів як обов'язкової ознаки складу цього злочину, ні відповідальності за вчинення її членами під час нападу злочинних діянь, які утворюють самостійні склади злочинів (крім відповідальності за організацію банди, участь у ній та у вчинюваних нею нападах). Тому в таких випадках судам належить керуватися положенням ст. 33 КК, згідно з яким за сукупності злочинів кожен із них підлягає кваліфікації за відповідною статтею або частиною статті Особливої частини КК [5].

Фактичне повторення цієї позиції знаходимо й в іншій Постанові Пленуму Верховного Суду України - №7 від 4 червня 2010 р. «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив та їх правові наслідки». П. 12 цієї Постанови роз'яснює, що у разі, коли стаття чи частина статті Особливої частини КК передбачає у складі злочину вчинення іншого злочину, не вказуючи на видові ознаки останнього (стаття 257 КК), вчинення особою таких злочинів належить розглядати як їх сукупність за окремою кваліфікацією кожного із злочинів [18].

Таким чином, після набрання чинності КК 2001 р. Верховний Суд України фактично відмовився від розуміння бандитизму як одиничного злочину, який містить ознаки одного складу злочину і кваліфікується за однією статтею (частиною статті) Особливої частини КК.

1.1 Об'єкт злочину та об'єктивна сторона

Організація озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, а також участь у такій банді або у вчинюваному нею нападі карається Кримінальним кодексом України як за вчинення бандитизму.

Банда - це один із видів організованої групи або злочинної організації, тобто найбільш небезпечна форма співучасті. Обов'язковими ознаками банди є :

- кількісна ознака - наявність в організованій групі чи злочинній організації декількох осіб (трьох і більше);

- стійкість злочинного угрупування;

- озброєність злочинного угрупування;

- загальна мета учасників злочинного угрупування - учинення нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб;

- спосіб вчинення злочину - напад на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб.

Предметом бандитизму є зброя. Стаття 257 КК України, вказуючи на озброєність банди, не встановлює якихось обмежень щодо видів зброї. Тому до зброї як предмета бандитизму може бути віднесена: а) вогнепальна зброя, в тому числі гладкоствольна мисливська; б) холодна зброя, в тому числі метальна; в) пневматична зброя; г) газова зброя; д) вибухова зброя. Зазначені види зброї може бути виготовлені промисловим способом або бути саморобними чи переробленими. На момент створення банди та у період її функціонування зброя має бути придатною для використання за цільовим призначенням [16].

Основним безпосереднім об'єктом бандитизму є громадська безпека в частині захищеності суспільства в цілому та окремих його складових (фізичних та юридичних осіб, громадських організацій, державних органів тощо) від злочинної діяльності, пов'язаної зі створенням та функціонуванням особливого злочинного угрупування - озброєної банди. Оскільки в ст. 257 КК України йдеться про напад (він є метою створення чи функціонування озброєної банди або одним із проявів її діяльності).

Додатковим безпосереднім об'єктом бандитизму виступає особиста безпека людини. Бандитизм може посягати також і на інші соціальні цінності - життя чи здоров'я людини, її волю, статеву свободу або недоторканність, власність, нормальну діяльність державних органів тощо.

Отже, можна зробити висновок, що об'єктом бандитизму виступають суспільні відносини у різних сферах життя суспільства, що зумовлює велику ступінь суспільної небезпеки даного злочину.

Об'єктивна сторона бандитизму може виразитися в трьох формах:- організація озброєної банди для нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб;

- участь у такій банді;

- участь у вчинюваному бандою нападі [19].

Для складу бандитизму достатньо вчинення хоча б однієї з цих дій.Під організацією озброєної банди для нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб слід розуміти сукупність дій по об'єднанню осіб для вчинення нападів. Ці дії можуть полягати в розроблені планів злочинної діяльності або вчинення конкретного злочину, загальних правил поведінки, в розподілі ролей, у пошуку можливостей для прикриття діяльності як своїми силами, так із допомогою сторонніх осіб, у фінансовому забезпеченні злочинної діяльності тощо.

Відповідно до ст. 257 КК України організація озброєної банди є закінченим злочином з моменту її створення, незалежно від того, чи вчинили члени банди хоча б один напад. У тих випадках, коли спрямовані на створення банди дії були вчасно припиненні правоохоронними органами або вона не була створена з інших незалежних від волі організаторів причин, вчинене слід кваліфікувати як замах на організацію банди. Участь у озброєній банді - є членство в ній, входження, вступ до її складу, незалежно від того, вчинені винним які-небудь дії в складі банди чи ні. Участь у банді є закінченим злочином з моменту дачі згоди на вступ до банди.

Під участю у банді слід розуміти не тільки безпосереднє здійснення нападів, а й сам факт вступу до банди чи будь-яку іншу участь у діяльності банди як її члена (надання транспорту, приміщень, фінансування банди, постачання зброї, пошук об'єктів для нападу тощо).

Участь у вчинюваному озброєною бандою нападі має місце, члени банди, інші особи спільно приймають безпосередню участь у вчинюваному бандою нападі, тобто є його співвиконавцями. Участь в нападі, вчинюваному бандою, може бути різноманітною: придушення опору потерпілого, забезпечення безпеки нападаючих бандитів, інші дії по наданню допомоги банді в момент здійснення нею нападу [3].

Для відповідальності за ст.257 КК України необхідно, щоб особа, яка не є членом банди, прийняла участь спільно з бандитами саме в бандитському нападі. Участь особи, яка не є членом банди, в нападі, вчинюваному бандою, необхідно відрізняти від пособництва бандитизму. Пособник не приймає безпосередньої участі в бандитському нападі. Пособники бандитизму, тобто особи які сприяли вчиненню злочину, не вступаючи в члени банди і приймаючи безпосередньої участі в її нападі(дах), несуть відповідальність за ч.5 ст.27 і ст.257 КК України.

Чинний Кодекс (ст.257) визначає бандитизм не тільки як організацію озброєної банди для нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, але й як участь у такій банді або у вчинюваному нею нападі. Тому вчинені в ході бандитських нападів злочини не виходять за рамки складу бандитизму і не вимагають додаткової кваліфікації. Але коли бандою вчинено злочин, за який законом передбачено більш суворе покарання, ніж за бандитизм, то такі дії підлягають кваліфікації за сукупністю злочинів - бандитизму і того більш тяжкого злочину, який вчинила банда [3].

Отже, під нападом при бандитизмі слід розуміти суспільно небезпечні, протиправні, раптові, стрімкі, несподівані дії, спрямовані на вчинення будь-якого кримінально - караного діяння, під час якого створюється реальна загроза застосування до необмеженого кола осіб психічного або фізичного насильства, хоч і такого що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілих та використовується як спосіб досягнення членами даного угрупування певної злочинної мети.

1.2 Суб'єкт, суб'єктивна сторона злочину

Суб'єкт бандитизму - загальний. Це означає, що бандитизм у будь-якій його формі може вчинити фізична осудна особа, якій до вчинення злочину виповнилося 14 років.

У цьому питанні треба звернути особливу увагу на організатора банди.

За дослідженнями, з понад 100 архівних кримінальних справ про бандитизм, які було розглянуто судами України, у 70% фактів бандитизму в Україні на чолі банд виступають її організатори, які ними і керують та консолідують їх учасників. При цьому керівників у банді може бути і декілька, а саме двоє і навіть троє (близько 15% з усіх вивчених кримінальних справ) [17].

Однак наявність декількох організаторів (керівників) часто приводить до розподілу «сфер впливу» вже у самій банді, спроб проведення своєї лінії та стилю керівництва іншими членами банди, перебудови ієрархічної структури банди відповідно до своїх особистих уявлень про це. З цього приводу між членами банди виникають суперечності, «розборки». А оскільки практично всі бандити озброєні вогнепальною чи холодною зброєю, то подібні «з'ясування стосунків», «організаційних питань» закінчуються вбивствами більш «слабких» авторитетів, «опозиціонерів». Тому в справах проти значної кількості винних кримінальне провадження припинено у зв'язку з їх смертю.

Організатор (керівник) виконує соціально-психологічні функції: організаційно-управлінську, ідеологічну, інформаційну, стратегічну, нормативно-ціннісну і дисциплінарну. Організаційно-правлінська функція організатора банди реально проявляється в тому, що він створює банду або керує нею, згуртовує і стабілізує її склад, спрямовує злочинну діяльність, починаючи від підготовки до вчинення нападів та розбору проведеної «операції»; здійснює заходи щодо конспірації; виробляє лінію поведінки членів банди при їх затриманні, розслідуванні кримінальної справи, розгляді її в суді; представляє банду в зовнішніх її стосунках. Завдяки такій роботі організатора банда набуває високого рівня консолідації і психологічного розвитку. Крім того, організаційно-управлінська функція може полягати, як зазначено в ч.3 ст.27 КК України, в забезпеченні фінансування чи організації приховування злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації. Ідеологічна функція організатора банди полягає у проведені ідеології конформізму. Під конформізмом розуміється вплив групового тиску на члена групи, підкорення його думки і поведінки у відповідності з позицією більшості.

Інформаційна функція організатора є складовою частиною його організаційно-управлінської функції, яка ґрунтується на необхідних відомостях, перш за все про об'єкти нападів, про події, що стосуються банди.

Дисциплінарна функція полягає в тому, що члени банди, які порушують прийняті правила поведінки, підлягають покаранню.

Отже, тип організатора, характер і стиль його керівництва бандою свідчать про ступінь його соціальної небезпечності і повинні, на мою думку, виявлятися при розслідуванні і розгляді в судах кримінальних справ про бандитизм та враховуватися при призначенні покарання [16].

З суб'єктивної сторони бандитизм передбачає умисну вину, вид умислу - прямий. Зміст умислу включає:

а) усвідомлення тих обставин, які відповідають обов'язковим ознакам банди;

б) усвідомлення (та передбачення) тих обставин, які відповідають специфічним ознакам конкретної форми бандитизму;

в) бажання вчинити те діяння та (або) досягти того наслідку, які передбачені в межах окремої форми бандитизму.

З урахуванням зазначеного умислу при вчинені першої з передбачених ст.257 КК України форм бандитизму характеризується наступним: особа усвідомлює, що вона разом з іншими особами (суб'єктами злочину) бере участь у організації (створенні) злочинного угрупування, яке характеризується відповідними ознаками, передбачає, що наслідком їх спільних дій має (може) бути фактичне створення такого злочинного угрупування, і бажає настання даного наслідку.

При вчиненні другої з передбачених ст. 257 КК України форм бандитизму умисел особи включає такі характеристики: особа усвідомлює, що стає учасником злочинного угрупування, яке характеризується відповідними ознаками, і в цій якості бере (буде брати) участь у його діяльності, і бажає такі дії вчинити [15].

У межах третьої форми бандитизму на зміст умислу впливають особливості особи як суб'єкта злочину. Так, організатор усвідомлює, що банда, яку він створив та (або) якою керує, вчиняє (готується вчинити) один чи кілька нападів, і бажає, щоб такий напад (напади) був вчинений. Інший учасник банди усвідомлює, що він у її складі бере участь у підготовці чи вчинені нападу (нападів) і бажає діяти саме так. Особа, яка не є учасником банди, усвідомлює, що напад вчиняється злочинним угрупуванням, яке характеризується відповідними ознаками, і бажає взяти участь у такому нападі. бандитизм злочин відповідальність покарання

Мета створення банди - вчинення нею нападу на підприємства, установу, організацію чи на окрему особу - традиційно розглядається як одна з обов'язкових ознак банди. Водночас ця мета є обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони перших двох форм бандитизму - кожна з осіб, що бере участь в організації банди та (або) стає її учасником, завжди переслідує таку мету. При цьому наявність у особи даної мети - вчинення нападу на підприємство, установу, організацію чи на окрему особу - може бути і не пов'язана з бажанням взяти участь у такому нападі особисто. Що стосується третьої форми бандитизму, то оскільки в межах цієї форми напад уже вчиняється, він стає елементом її об'єктивної сторони і в цій якості охоплюється умислом особи [14].



Розділ 2. Покладення відповідальності за вчинення бандитизму

2.1 Кваліфікація бандитизму, вчиненого разом з іншими злочинами

Бандитизм, як правило, зв'язаний з вчиненням інших злочинів. Їх вчинення може мати місце при організації (створенні) банди, поєднуватися з участю у цьому злочинному угрупованні, а також бути конкретним проявом вчинюваних бандою нападів. Теорія кримінального права та правозастосовча практика виробили окремі підходи до кваліфікації злочинів, зв'язаних з організацією та діяльністю банди. Ці підходи, зокрема, передбачають:

а) якщо організація банди чи участь у ній супроводжувалися вчиненням діяння, яке у поєднанні з відповідними обставинами утворює склад іншого злочину, таке діяння підлягає окремій кваліфікації;

б) якщо напад, який готує та вчиняє банда, у поєднанні з іншими обставинами утворює склад іншого злочину, який відповідно до закону карається так само як бандитизм або більш суворо, такий напад повинен отримувати самостійну кваліфікацію;

в) оскільки юридичний склад бандитизму не охоплює заподіяння смерті людині, окремої кваліфікації потребує вчинений бандою напад, який поєднується з настанням такого наслідку;

г) в інших випадках напад, який готує та вчиняє банда, охоплюється складом бандитизму і окремої кваліфікації не потребує [13].

Юридичні склади злочинів, які кваліфікуються за сукупністю з бандитизмом, можуть передбачати в якості кваліфікуючих ознак їх вчинення «групою осіб», «за попередньою змовою групою осіб», «організованою групою». У цьому разі необхідно керуватися наступними правилами:

а) якщо вчинення злочину, юридичний склад якого передбачає кваліфікуючу ознаку «організованою групою», передбачалось єдиним планом злочинної діяльності банди і цей план передбачав також вчинення принаймні ще одного злочину, така ознака має інкримінуватися тим особам, які були обізнані із зазначеним планом і несуть відповідальність за вчинений злочин; в цьому разі банда виступає особливим різновидом організованої групи (ч.3 ст.28 КК);

б) якщо вчинення злочину передбачалось єдиним планом злочинної діяльності банди, але цей план не передбачав вчинення принаймні ще одного злочину, для інкримінування відповідним особам кваліфікуючої ознаки «організованою групою» правових підстав немає; в цьому разі зазначеним особам може бути інкримінована кваліфікуюча ознака «за попередньою змовою групою осіб»;

г) якщо юридичний склад злочину, що кваліфікується за сукупністю з бандитизмом, передбачає як кваліфікуючу ознаку його вчинення «групою осіб», вона може бути інкримінована учасникам банди лише тоді, коли вони вчинили злочин без попередньої змови [12].

2.2 Відмінність бандитизму від озброєного розбою, вчиненого організованою групою осіб

Проблема розмежування бандитизму і збройного розбою, вчиненого організованою групою - досить стара проблема в теорії кримінального права.

Збройний розбій організованою групою - це напад із застосуванням зброї або предметів, використовуваних у якості зброї. У бандитизмі ознаки складу інші: створення стійкої озброєної групи з метою нападу на громадян або організації, а також керівництво нею або участь у такій групі. За всієї складності кваліфікації і доказуванні цих злочинів названі злочини усе ж можливо розрізнити по ряду ознак: бандитизм - це завжди застосування зброї, а розбій може бути вчинений і без зброї; в розбої зброя повинна використовуватися по призначенню, для бандитизму необхідно лише наявність зброї (розбійний напад кваліфікується в тих випадках, коли зброя застосована в ході нападу, напад збройної банди вважається таким, що вчинений, і тоді, коли наявна в членів банди зброя не застосовувалася); розбій може бути вчинений однією особою, а бандитизм - тільки збройною групою; при розбої, на відміну від бандитизму може застосовуватися не тільки зброя, але й інші предмети, що використовуються в такій якості; спеціальною ознакою банди є створення озброєної групи для вчинення нападів, і на відміну від групи розбійників банда - це стійка група. У юридичній літературі останніх років по цій проблемі позиція однозначна: бандитизм від організованого збройного розбою відрізняється рівнем організованості і згуртованості, а також більш широким діапазоном цілей [11].

При організації банди ніколи не буває елементу стихійності або випадковості. Банда -- це більш організоване і стійке злочинне формування: її справами звичайно "заправляють" один або кілька організаторів, попередній зговір учасників доповнюється розподілом ролей (включаючи періоди між вчиненням нападів), круговою порукою, з елементами ієрархії (підлеглості й дисципліни), створенням матеріального фонду для потреб банди в цілому та окремих її учасників (як за рахунок коштів, добутих бандою злочинним шляхом, так і за рахунок добровільних внесків її членів).

У озброєному розбої, вчиненому організованою групою, завжди встановлюється корислива спрямованість - розкрадання чужого майна. У складі бандитизму мета діяльності ширше: напад на громадян або організації. Сам такий напад більш небезпечний, тому що являє загрозу не тільки для власності громадян, але і для їхньої особистої безпеки, нормального функціонування держави, комерційних або інших організацій [9].

2.3 Покарання за злочин

У санкції ст. 257 УК передбачене основне покарання - позбавлення волі від п'яти до п'ятнадцяти років.

У якості додаткового покарання за бандитизм в КК встановлена конфіскація майна. Покарання у виді конфіскації майна полягає у примусовому безоплатному вилученні майна або його частини (це майно повинно належати засудженому) у власність держави. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються (ст. 59 КК).

Як показало вивчення практики застосування кримінального законодавства, не завжди правильно кваліфікуються такі ознаки складу бандитизму, як організація банди і керівництво нею, участь у банді й участь у бандитських нападах. Недостатньо повно з'ясовуються які саме дії вчинив кожний учасник банди, не встановлюються особи, що сприяють бандитської діяльності. Припускаються помилки в кваліфікації нападів, що вчиняються бандою в сукупності з іншими діяннями, оскільки не всі злочини, у яких взяла участь банда, охоплюються поняттям бандитизму [2].

Покарання, призначуване особам, винним у вчиненні суспільно небезпечних діянь, передбачених ст. 257 КК, повинне відповідати тяжкості злочинів і особистості засудженого. Кожному учаснику банди, відповідно до його ролі і внеску в загальну злочинну діяльність, повинно бути призначене строго диференційоване покарання. Диференціація відповідальності осіб, що приймали участь у банді, здійснюється на основі дотримання принципу індивідуалізації відповідальності з урахуванням всіх обставин справи.

Індивідуалізація кримінальної відповідальності і покарання тісно пов'язані між собою, тому що покарання втілює в собі міру останньої. Принцип індивідуалізації покарання пов'язаний із цілями відновлення соціальної справедливості, виправлення засудженого і запобігання вчинення нових злочинів. Ці цілі можуть бути досягнуті тільки при призначенні доцільного покарання з урахуванням принципу «економії репресії». Це означає, що кожному злочинцю повинно бути призначене покарання, що оптимально необхідно для його виправлення і який у той же час буде сприяти запобіганню злочинів не тільки з його сторони, але і з боку інших громадян України, обраній мірі покарання повинно знайти своє задоволення почуття загальної справедливості [8].

Перелік обставин, обов'язок урахування, яких покладений на судові органи при призначенні покарання за бандитизм, встановлений кримінальним законом ст. 66,67 КК.



ВИСНОВОК

Історично бандитизм в Україні знайшов свого розквіту на початку 90-х років минулого століття. Коли майже вся державна власність почала переходити до приватних власників, стрімко розвивалася комерція все це потягнуло за собою розвиток злочинних угруповань, в тому числі й найнебезпечнішої форми - банди. Учасники цих формувань прагнули «легких» грошей, і вони їх отримували. Шляхом нападів на підприємців банди збагачувались, розширялася кількість учасників, а їх озброєнню міг позаздрити навіть елітний загін військових. Вони діяли жорстко, непокірних підприємців вбивали, спалювали будинки та офіси.

На протидію організованій злочинності були створені спеціальні відомства та управління, до яких входили найкращі спеціалісти покликані боротися з таким негативним проявом суспільства як бандитизм.

В наш час бандитизм зустрічається набагато рідше, але слід пам'ятати, що ватажки банд, які діяли у 90-х, засуджені до позбавлення волі, саме в наш час почнуть або вже почали повертатися з місць позбавлення волі і тому слід звернути особливу увагу на цих людей та постійно здійснювати контроль за ними.

Особлива суспільна небезпека бандитизму полягає в тому, що члени банди озброєнні і становлять небезпеку не тільки майну власників, а й їхньому життю та здоров'ю.

Кількість учасників банди може коливатися від трьох осіб і більше, вони мають чіткий план своїх дій при нападі, ними зазвичай керує організатор банди, тому передбачити наступний злочинний крок банди дуже важко. Бандитизм майже завжди вчиняється з іншими злочинами (вбивство, зґвалтування, знищення та заволодіння майном, викрадення людей тощо). Тому законодавець і зробив цей злочин з усіченим складом, щоб правоохоронні органи могли «знешкоджувати» цей злочин ще на початку створення банди, коли учасники ще не встигли нанести істотної шкоди суспільству.

Способом вчинення бандитизму є напад, а напад це завжди застосування насилля, фізичного чи психічного. Напад є дуже небезпечним способом вчинення злочинів, під час нападу психічний стан злочинців і потерпілих дуже напружений, а в такому стані людина може зробити «безповоротні помилки» вартістю у життя людини.

Також слід зазначити, що при бандитизмі суб'єктивна сторона завжди характеризується прямим умислом та корисливим мотивом, тобто чітко окреслюється стійка «злочинна психіка» учасників банди та бажання збагатитися за рахунок інших членів суспільства.

Щодо боротьби з цим злочином, у автора виникли наступні позиції.

Починати боротися з бандитизмом треба з формування суспільства, та окремої людини як складової суспільства. Для того щоб людині не хотілося займатися злочинною діяльністю треба створити необхідні умови життя в країні. Жодна психічно здорова людина яка задоволена рівнем свого життя не піде на злочин. Більша частка злочинців іде на злочин не заради того, щоб вдовольнити свої примхи, а щоб елементарно вижити в цьому жорстокому соціуму який зараз сформувався в Україні.

Окрему увагу треба приділити культурі та спорту в країні. Адже учасниками банди, майже завжди, становляться молоді люди які не змогли проявити себе та присвятити своє життя чомусь іншому аніж криміналу.

Безкоштовна освіта та працевлаштування за фахом, скоротять в нашій країні рівень безробіття, а відносно й бажаючих піти на скоєння корисливого злочину.

Також не можна забувати про фінансування органів які покликані боротися з організованою злочинністю. А насамперед, державній владі, та посадовим особам які «керують» нашою державою, напевне потрібно підняти свій авторитет до тієї межі, коли народ України перестане плутати їх з бандитами і навпаки.

Зараз існує велика небезпека того, що криміногенна ситуація в країні може повернутися на п'ятнадцять років назад, а влада країни та правоохоронна система на даному етапі не зможуть протистояти хвилі злочинності яка нахлине на громадян України. Тому не треба зволікати і чекати поки це станеться, а починати боротися саме зараз коли це ще під силу правоохоронцям. Можливо процес гуманізації який притаманний політиці нашої держави не зовсім підходить для нашого суспільства і треба обтяжити ступінь покарання за даний злочин.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України: за станом на 1 червня 1996 р. / Верховна Рада України. - Офіц. вид. - К.: Парлам. вид-во, 2006

2. Кримінальний кодекс України: за станом на 1 вересня р. / Верховна Рада України. - Офіц. вид. - Х.: ТОВ «Одісей», 2009.

3. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України [Електронний ресурс]

4. Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями: Постанова за станом на 23 грудня 2005 р. №13 / Пленум Верховного Суду України - Офіц. вид. - [Електронний ресурс]

5. Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив та їх правові наслідки: Постанова за станом на 4 червня 2010 р. №7 / Пленум Верховного Суду України - Офіц. вид. - [Електронний ресурс]

6. Бажанов М.И. Множественность преступлений по уголовному праву Украины / М.И. Бажанов. - Х.: Право, 2000. - 128 с.

7. Беляев Н.А. Курс советского уголовного права / Н.А. Беляев, В.С. Прохоров, М.Д. Шаргородский и др. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1973. - Т.3. - 836 с.

8. Гончаренко Т. Бандитизм: злочин і покарання / Т. Гончаренко. - Адвокатура, 2004 р. - [Електронний ресурс]

9. Голіна В. Окремі аспекти розмежування бандитизму і сворення злочинної організації / В. Голіна // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 2002 р. - №3 - с.26

10. Дагель П.С. Основания уголовно-правового запрета. Криминализация и декриминализация / П.С. Дагель, Г.А. Злобин, С.Г. Келина и др. - М.: Наука, 1982. - 304 с.

11. Зінченко О.І. Одиничні злочини: поняття, види, кваліфікація / О.І. Зінченко, В.І. Тютюгін. - Х.: Вид-во «ФІНН», 2010, 256 с.

12. Корецкий Б.А. Современній бандитизм: Криминологическая характеристика и меры предупреждения / Б.А. Корецкий, Т.А. Пособина. - СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс» - 2004. - 241 с. - с. 63-68

13. Лопашенко Н.А. Уголовная политика / Н.А. Лопашенко. - М.: Волтерс Клувер 2009, 608 с.

14. Радіонов І.І. Кримінальна відповідальність за бандитизм / І.І. Радіонов. - Сімферополь.: Вид-во «Издательский дом«Фирма Голан», 2008, 212 с.

15. Радіонов І.І. Проблеми кваліфікації бандитизму / І.І. Радіонов // Учені записки Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського. - Юридичні науки, 2010 р. - Т. 24(63) №1. 2011. - с. 195-201

16. Селецький С.І. Кримінальне право України / С.І. Селецький // Навчальний посібник, Загальна частина. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 248 с.

17. Савченко А.В. Сучасне кримінальне право України / А.В. Савченко, В.В. Кузнєцов, О.Ф. Штанько // Курс лекцій: 2-е вид.виправ. та доповн. - К.: Вид. Паливода А.В., 2006.- 636 с.

18. Устинова Т.Д. Уголовная ответственность за бандитизм (по новому УК РФ) / Т.Д Устинова. - М.: ЗАО «Бизнес-школа «Интел-Синтез».- 1997. - 189 с.

19. Иванов Н.Г. Некоторые вопросы пробельности уголовного законодательства России / Н. Г. Иванов // Пять лет действия УК РФ: итоги и перспективы. - М.: ЛексЭст, 2003. - С. 27

Размещено на Allbest.ru