Проблеми процесуального забезпечення розслідування шахрайства, вчиненого організованою злочинною групою у сфері житлового будівництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблеми процесуального забезпечення розслідування шахрайства, вчиненого організованою злочинною групою у сфері житлового будівництва

Опанасенко Н.О., аспірант кафедри кримінально-правових дисциплін Харківський національний університет внутрішніх справ

У статті досліджено актуальні процесуальні проблеми розслідування шахрайства, вчиненого організованою злочинною групою у сфері житлового будівництва. Розглянуто окремі проблемні питання застосування чинного КПК України у слідчій практиці. Сформульовано пропозиції з удосконалення кримінального процесуального законодавства щодо розслідування названої категорії кримінальних справ.

Ключові слова: шахрайство, організована злочинна група, житлове будівництво, вилучення документів, процесуальні проблеми розслідування.

В статье исследованы актуальные процессуальные проблемы расследования мошенничества, совершенного организованной преступной группой в сфере жилищного строительства. Рассмотрены отдельные проблемные вопросы применения действующего УПК Украины в следственной практике. Сформулированы предложения по совершенствованию уголовного процессуального законодательства относительно расследования названной категории уголовных дел.

Ключевые слова: мошенничество, организованная преступная группа, жилищное строительство, изъятие документов, процессуальные проблемы расследования.

In the article the actual procedural problems of fraud, committed by an organized criminal group in the housing construction sphere. Considered some problematic issues of application of the current Code of Criminal Procedure in investigative practice. Formulated proposals to improve the criminal procedure legislation concerning the investigation named category of criminal cases.

Key words: fraud, organized criminal groups, housing construction, seizure of documents, procedural problem investigation.

Постановка проблеми. Аналіз практики розслідування шахрайства, вчиненого організованою злочинною групою у сфері житлового будівництва, свідчить про те, що під час досудового слідства слідчі стикаються з рядом проблем, що ускладнюють направлення таких справ до суду. Емпіричні дані, отримані в результаті опитування слідчих та оперативних працівників показали, що, серед інших проблем, у практичних працівників виникають труднощі, пов'язані з недосконалістю кримінального процесуального законодавства. Так, прогалини та не врегульовані норми чинного Кримінального Процесуального кодексу України (далі - КПК) ускладнюють процес доказування у справах цієї категорії злочинів та негативно впливають на ефективність їх розслідування в цілому. У таких умовах важливого значення набуває дослідження проблем процесуального забезпечення розслідування шахрайства, вчиненого організованою злочинною групою у сфері житлового будівництва та виокремлення шляхів їх подолання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню окремих проблемних питань удосконалення чинного кримінального процесуального законодавства приділили увагу такі видатні вчені, як: О.В. Авраменко, О.В. Александренко, Ю.П. Аленін, В.І. Бояров, О.А. Вакулик, А.Ф. Волобуєв, В.Г. Гончаренко, В.А. Журавель, В.С. Зеле-нецький, Н.С. Карпов, В.П. Корж, Т.В. Корче- ва, Л.М. Лобойко, О.Р. Михайленко, І.В. Сер- вецький, Р.Л. Степанюк, В.М. Стратонов, Л.Д. Удалова, В.А. Фастовець, В.М. Фігур- ський, М.Є. Шумило, О.О. Юхно, О.Г. Янов- ська та інші. Незважаючи на значний науковий інтерес вчених до зазначеної проблематики, залишаються недостатньо розробленими питання удосконалення процесуального забезпечення розслідування шахрайства у сфері житлового будівництва.

Метою цієї статті є дослідження процесуальних проблем розслідування шахрайства, вчиненого організованою злочинною групою у сфері житлового будівництва, та внесення пропозицій щодо їх вирішення.

Виклад основного матеріалу. Як слушно зазначає В.П. Корж, окремі положення КПК містять псевдонаукові дефініції та юридичні колізії, що призводить до грубих порушень законності під час досудового слідства та в суді, погіршення прав і свобод людини у кримінальному процесі. Автор відмічає, що підміна кримінально-правового терміну «злочин» і відповідного йому поняття, яке визначено у статті 11 КК України, на псевдонаукову новацію «кримінальне правопорушення, кримінальний проступок» суперечить положенням Конституції України, чинного кримінального законодавства, фундаментальним теоретичним положенням інших юридичних наук. Слідчі використовують у процесуальних документах термін «кримінальне правопорушення» і посилаються на норми КК України, незважаючи на те, що аналогія у сфері кримінального законодавства повністю не допустима [1, с. 63]. Погоджуємося з автором та вважаємо, що у кримінальному і кримінально-процесуальному законодавстві повинна бути використана єдина термінологія та вжитий термін «злочин».

Слід погодитися з думкою О.А. Вакулик, яка зазначає, що КПК України потребує перегляду положень, що стосуються початку досудового розслідування, а саме існує необхідність фіксації у процесуальній формі моменту, з якого починається досудове розслідування, шляхом винесення постанови про початок досудового розслідування. Автор наголошує, що відмова від стадії порушення кримінальної справи у вітчизняній правовій дійсності значно погіршує правовий захист особи, щодо якої проводиться розслідування, та позбавляє її можливості оскаржувати безпідставне відкриття проти неї кримінального переслідування [2, с. 32, 74]. На думку Т.В. Корчевої, особа, яка мала процесуальне право оскаржити постанову про початок досудового розслідування, була обізнана не лише про сам факт порушення кримінальної справи, а й про приводи та підстави її порушення. Відсутність у чинному КПК України норми про прийняття процесуального рішення - постанови про початок досудового розслідування - буде значно ускладнювати процес оскарження бездіяльності слідчого або прокурора [3, с. 114].

Заслуговує уваги думка І.В. Сервецького, який наголошує, що відсутність додаткового, резервного способу фіксації на папері чи інших матеріальних об'єктах дублікатів початку кримінального провадження зводить нанівець ефективність електронної системи фіксації інформації про злочини та ведення єдиного реєстру. Таким чином, норми Кримінального процесуального кодексу України при вирішенні зая в та повідомлень громадя н про злочини залежать від електронного реєстру, а у випадку його відсутності процесуальні дії неможливі та незаконні, а громадяни беззахисні. Отже, норми Кримінального процесуального кодексу, що встановлюють не процесуальні форми, є нікчемними [4, с. і33]. Вважаємо, що початок досудового розслідування повинен розпочинатися одночасно з винесення постанови про початок досудового розслідування та внесення відповідних відомостей про вчинений злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Ми поділяємо точку зору тих вчених, які вважають, що негативно позначилося на розслідуванні окремих видів злочинів скасування стадії дослідчої перевірки. Так, В. А. Фасто- вець відмічає, що процедура перевірки заяв або повідомлень про вчинений злочин, що була передбачена стаття 97 КПК України 1960 р., була своєрідним «фільтром», який дозволяв «відсіяти» заяви або повідомлення, подані з хуліганських або інших мотивів, особами з психічними хворобами, або заяви та повідомлення про події, що не були злочинами. Такий порядок розгляду заяв і повідомлень громадян про вчинені злочини дозволяв слідчим зосередити свої зусилля на тих зверненнях, які містили достатні дані про наявність ознак злочину [5, с. 50]. Аналогічну думку підтримує Ю.П. Аленін, який зазначає, що відмова від дослідчої перевірки заяв та повідомлень про вчинене кримінальне правопорушення призводить до того, що усе процесуальне навантаження щодо перевірки таких заяв і повідомлень автоматично покладається на слідчого, а не на відповідні підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність. Автор відмічає, що такий порядок є надто спрощеним і може призвести до зловживань як з боку органів досудового розслідування, так і осіб, які звертаються із заявами чи повідомленнями [6, с. 201-202].

Так, аналіз положень чинного КПК України свідчить про відсутність норми, яка передбачала би перевірку інформації про злочини. Водночас, як демонструють результати аналізу практики розслідування шахрайства, вчиненого організованою злочинною групою у сфері житлового будівництва, скасування стадії порушення кримінальної справи та інституту дослідчої перевірки призводить до того, що в одних випадках, реєструються заяви та повідомлення про діяння, що не містять ознак шахрайства, а є звичайними цивільно-правовими деліктами, в інших випадках, заяви та повідомлення про вчинений злочин взагалі не реєструються в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, що, в свою чергу, є прямим порушенням вимог статті 214 КПК України. Наприклад, згідно ухвали Слов'янського місь- крайонного суду Донецької області, К. звернулася до суду зі скаргою щодо невнесення відповідних відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, обґрунтувавши свої вимоги тим, що вона 10.06.2016 року звернулася до Слов'янського ВП ГУНП в Донецькій області з заявою про вчинення кримінального правопорушення за ознаками частини 4 статті 190 КК України. Однак слідчий С., отримавши відомості від заявника, впродовж 24 годин відповідні відомості по її заяві до ЄРДР не внесла. Так, К. згідно заяви зазначає, що кримінальне правопорушення полягало у факті вчинення Г. шахрайства у складі організованої злочинної групи з особами Т., Л., М. і В., а саме придбанні права на майно шляхом обману з виготовленням та використанням підроблених документів, що посвідчують право власності на незакінчений будівництвом житловий будинок № 52 готовністю 85% по вулиці Бульварній в м. Слов'янську Донецької області [7].

У зв'язку з цим, пропонуємо доповнити статтю 214 КПК України таким положенням: «У разі необхідності слідчий, прокурор в строк не більше десяти днів може провести перевірку заяви або повідомлення про злочин до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Заяви або повідомлення про злочин можуть бути перевірені шляхом відібрання пояснень від окремих громадян та посадових осіб, витребування документів або їх копій, проведення документальних перевірок або ревізій, отримання консультації від спеціалістів відповідної галузі, направлення запитів до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, проведення огляду місця події, документів, предметів, письмового доручення оперативним підрозділам щодо проведення окремих оперативно-розшукових заходів».

Вважаємо, що під час дослідчої перевірки первинної інформації про шахрайство, вчинене організованою групою у сфері житлового будівництва, слідчий може встановити такі обставини: 1) чи мало місце діяння, що містить склад злочину, передбачений статтею 190 КК України (було вчинене шахрайство або порушення цивільно-правових зобов'язань); 2) ознаки скоєння шахрайства організованою злочинною групою; 3) відомості про осіб, які могли вчинити шахрайське діяння; 4) місце і час вчинення шахрайської акції.

Як свідчать результати опитування слідчих, однією з найбільш ефективних слідчих (розшукових) дій при розслідуванні зазначеної категорії злочинів є огляд документів. Проте, в положеннях чинного кримінального процесуального законодавства відсутні норми, які регламентували б виїмку документів. Так, чинний КПК України скасував таку слідчу дію, як виїмка, підстави та порядок проведення якої були передбачені КПК 1960 р. Відповідно до статті 178 КПК 1960 р. виїмка проводилася за вмотивованою постановою слідчого у випадках, коли були відомі точні дані, що предмети чи документи, які мають значення для справи, знаходяться в певної особи чи в певному місці [8, с. 430]. Вилучені об'єкти набували статусу речових доказів. Згідно положень чинного КПК України, порядок вилучення предметів та документів, передбачений главою 15 «Тимчасовий доступ до речей і документів». Зокрема, у статті 159 цього Кодексу зазначається, що тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді або суду та полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку) [9]. Згідно пункту 5 частини 2 статті 131 КПК, тимчасовий доступ до речей і документів відноситься до заходів забезпечення кримінального провадження, відповідно не є слідчою дією.

Результати аналізу кримінальних проваджень про шахрайство у сфері житлового будівництва, опитування практичних працівників дозволяють зробити висновок про те, що на практиці вилучення документів, що мають значення для конкретної кримінальної справи в рамках такої слідчої дії, як виїмка, є найбільш ефективним способом отримання доказової інформації, ніж в рамках процесуальної дії - «тимчасовий доступ до речей і документів». Так, під час досудового розслідування справ цієї категорії слідчими вилучається велика кількість документів, що містять ознаки матеріальної або інтелектуальної підробки. Такими документами є: державні акти на право власності та право постійного користування земельною ділянкою, ліцензії на право здійснення будівельної діяльності,дозволи на виконання будівельно-монтажних робіт, проектно-кошторисна документація на виконання робіт по будівництву житлового будинку, документи, що підтверджують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, договори інвестування будівництва житла, бухгалтерські документи тощо. Вилученню підлягають документи як у паперовому, так і в електронному варіанті.

Зазначимо, що ускладнена процедура вилучення вказаних документів та інших речових доказів, що полягає в необхідності отримання ухвали слідчого судді або суду, а в разі невиконання зацікавленими особами цієї ухвали, отримання іншої ухвали про дозвіл на проведення обшуку, призводить до затягування строків досудового слідства та втрати часу, протягом якого члени організованої групи, які вчиняють шахрайство у сфері житлового будівництва мають можливість знищити документацію фірми-забудовника та приховати інші сліди злочину. Крім того, у слідчій практиці досить часто зустрічаються випадки відмови слідчого судді в задоволенні клопотань про тимчасовий доступ до речей і документів у зв'язку з наявними недоліками в їх оформленні. Усунення таких процесуальних помилок потребує додаткового часу. При цьому, чинним КПК України не передбачений строк розгляду клопотань щодо тимчасового доступу до речей і документів.

Слід погодитися з думкою В.А. Журавля, який зазначає, що законодавцем передбачено складну процедуру набуття об'єктами, вилученими з місця огляду події, статусу речових доказів, що не сприяє оперативності проведення досудового розслідування та економії процесуальних засобів. Ці об'єкти спочатку визнаються як тимчасово вилучені (стаття 237 КПК), далі слідчий протягом 24 годин повинен звернутися з клопотанням до слідчого судді про накладання арешту на ці тимчасово вилучені об'єкти (стаття 167 КПК) і лише після прийняття відповідної ухвали слідчим суддею вони набувають статусу речових доказів (відповідно до положень КПК 1960 р. такого роду об'єкти набували статусу речових доказів відразу ж після їх належного оформлення в протоколі слідчого огляду й вилучення). Автор слушно вказує, що більш правильним було б здійснення оформлення речових доказів постановою слідчого, прокурора (стаття 110 КПК), що суттєво спростило б цю процедуру, звільнило б слідчого від витрачання зайвого часу і зосередило б його на безпосередньому збиранні доказів [10, с. 18-19].

Слушною є думка В.П. Корж, яка відмічає, що правові підстави, процесуальний порядок, наслідки огляду і виїмки різні. Чинним законодавством не визначений процесуальний порядок виїмки матеріальних носіїв, оригіналів первинних бухгалтерських та фінансово-господарських документів, комп'ютерної інформації, програм тощо. Це негативно впливає на слідчу практику, значно ускладнює виявлення і розслідування економічних та інших злочинів, призводить до формалізації слідчого огляду і не уможливлює вилучення оригіналів первинних бухгалтерських документів, або документів, що містять банківську таємницю [11, с. 238].

Таким чином, зважаючи на необхідність вилучення великої кількості документів при розслідуванні шахрайства у сфері житлового будівництва, а також враховуючи позитивний досвід проведення виїмки у слідчій практиці за часів дії КПК 1960 р., пропонуємо доповнити чинний КПК України статтею «Виїмка» та викласти її у наступній редакції: «З метою вилучення предметів чи документів, які мають значення для справи, якщо є точні дані, що вони знаходяться в певному місці та у певної особи, слідчий, прокурор проводять їх виїмку. Виїмка проводиться за вмотивованою постановою слідчого. Виїмка документів, що становлять державну або банківську таємницю, а також документів та предметів із житла чи іншого володіння особи, проводиться на підставі ухвали слідчого судді». Також, КПК необхідно доповнити відповідними положеннями: «Порядок проведення виїмки», «Протокол виїмки».

Відзначимо, що недоліком КПК є колізії між положеннями, які регулюють проведення огляду. Так, частина 3 статті 214 КПК України передбачає можливість проведення огляду місця події, проте у положеннях статті 237 КПК «Огляд» - термін «огляд місця події» не використовується. Вважаємо, що оскільки огляд місця події є самостійною слідчою дією, що передбачена чинним кримінальним процесуальним законодавством, а її тактика проведення регламентується криміналістичною наукою, необхідно внести зміни до частини 1 статті 237 КПК «Огляд» і викласти її у такій редакції: «З метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення злочину, виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з'ясування обстановки злочину слідчий, прокурор проводять огляд місця події, місцевості, приміщення, речей та документів».

кримінальний законодавство розслідування шахрайство

Висновки

Отже, скасування стадії порушення кримінальної справи, ускладнений порядок вилучення документів та речових доказів, інші процесуальні недоліки негативно позначилися на слідчій практиці розслідування шахрайства, вчиненого організованою злочинною групою у сфері житлового будівництва. Тому, з метою процесуального забезпечення розслідування злочинів цієї категорії законодавцю необхідно усунути наявні прогалини у вітчизняному законодавстві та врегулювати окремі кримінально-процесуальні норми шляхом внесення відповідних доповнень до чинного КПК України.

Література

1. Корж В.П. Проблеми усунення юридичних колізій в окремих положеннях Кримінального процесуального кодексу України / В.П. Корж // Вісник Академії адвокатури України. - 2014. - Т 11, № 1 (29). - С. 62-69.

2. Вакулик О.А. Початок досудового розслідування у кримінальному провадженні : [навч. посіб.] / О.А. Вакулік, Ю.І. Азаров. - К. : Центр учбової літератури, 2015. - 184 с.

3. Корчева Т.В. Проблемні питання оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування за Кримінальним процесуальним кодексом України / Т.В. Корчева // Науковий вісник Херсонського університету. Серія: Юридичні науки. - 2013. - Вип. 5, т. 2. - С. 112-115.

4. Сервецький І.В. Законодавче та нормативне регулювання початку досудового розслідування / І.В. Сервецький // Юридична наука. - 2014. - № 7. С. 126-135.

5. Фастовець В.А. Реєстрація заяв та повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення за новим Кримінальним процесуальним кодексом України / В.А. Фастовець // Вісник прокуратури. - 2013. - № 2. - С. 43-51.

6. Аленін Ю.П. Початок досудового розслідування за КПК України 2012 року / Ю.П. Аленін // Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ. - 2013. - № 1. - С. 198-203.

7. Ухвала Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 21.06.2016 р. по справі № 243/4874/16-к.

8. Кримінально-процесуальний кодекс України: науково-практичний коментар / За загальною редакцією В.Т. Маляренка, Ю.П. Аленіна. - Х. : Одіссей, 2009. - 944 с.

9. Кримінальний процесуальний кодекс України : Закон України від 13.04.2013 р. №4651-'УЇЇ // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 2013. - № 9-10, № 11-12, № 13. - Ст. 88.

10. Журавель В.А. Проблеми організації досудового розслідування в контексті положень чинного Кримінального процесуального кодексу України В.А. Журавель // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. - 2014. - Вип. 14. - С. 16-25.

11. Корж В.П. Сучасні тенденції розвитку криміналістики в умовах реалізації кримінального процесуального законодавства / В.П. Корж // Вісник Академії адвокатури України. - 2015. - Т 12, № 2. - С. 235-241.

Размещено на Allbest.ur