Структурні особливості правової ідеології

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Запорізький національний університет

Структурні особливості правової ідеології

Єрмоленко Д.О., д. ю. н.,

професор, професор кафедри історії та теорії держави і права

Стаття присвячена дослідженню структурних особливостей правової ідеології. Проаналізовано наявні підходи до поняття «структура правової ідеології». Установлено особливості розуміння структури правової ідеології в широкому та вузькому розумінні. Охарактеризовано особливості окремих структурних елементів правової ідеології й досліджено їх взаємозумовленість.

Ключові слова: структура правової ідеології, правові цінності, правові ідеї, правові принципи, правові знання, правове мислення.

Статья посвящена исследованию структурных особенностей правовой идеологии. Проанализированы существующие подходы к понятию «структура правовой идеологии». Установлены особенности понимания структуры правовой идеологии в широком и узком значении. Охарактеризованы особенности отдельных структурных элементов правовой идеологии и исследовано их взаимообусловленность.

Ключевые слова: структура правовой идеологии, правовые ценности, правовые идеи, правовые принципы, правовые знания, правовое мышление.

Yermolenko D O. STRUCTURAL FEATURES OF LAW IDEOLOGY

The article investigates the structural characteristics of the law ideology. The existing approaches to the concept of “structure of law ideology”. The peculiarities of the understanding of the structure of law ideology in the broad and narrow sense. The peculiarities of individual structural elements of law ideology and investigated their interdependence.

Key words: structure of law ideology, law values, law ideas, law principles, law knowledge, law thinking.

Постановка проблеми. У сучасному суспільстві право й ідеологія тісно взаємопов'язані. Ідеологія сучасного суспільства ґрунтується на цінностях, що виражаються через систему правових ідей. Відповідно, правова система суспільства отримує все більше ідеологічне наповнення, що зумовлено правовим, демократичним характером сучасної державності. Найбільш актуальними для сучасної правової теорії та практики видаються дослідження структурних особливостей правової ідеології, що дає змогу краще зрозуміти значення правової ідеології в сучасному суспільстві, необхідність подальших досліджень ідеологічних аспектів права, виявити особливості правової ідеології в сучасних умовах, сформувати уявлення про її внутрішню організацію, що дає їй можливість ефективно функціонувати. Крім того, визначення структурних характеристик правової ідеології допомагає висвітлити актуальне для сучасної теорії права питання ідеологічного підґрунтя формування глобального правопорядку в контексті євроін- теграційних процесів в Україні.

Ступінь розробленості проблеми. Розглядаючи правову ідеологію й окремі її вияви, більшість авторів наукових робіт не робили спроб комплексного дослідження структурних особливостей правової ідеології та взаємозумовленості її структурних елементів. Проте існує низка робіт, присвячених поняттю, сутності, механізму правової ідеології, які частково висвітлюють питання структури правової ідеології. Зокрема, можна виділити праці М. Бабенка, А.Ф. Байкова, К.Т. Бєльського, М.М. Вопленка, Н.Л. Гранат, О.І. Клименка, М. Коробки, О.А. Лукашевої, А.І. Луцького, І. Максимова, В.П. Малахова, М.П. Недюхи, О.І. Овчиннікова, І.Є. Фарбера й інших.

Мета статті - комплексний аналіз структурних особливостей правової ідеології. Зазначена мета зумовила постановку таких завдань: проаналізувати наявні підходи до поняття «структура правової ідеології»; встановити особливості розуміння структури правової ідеології в широкому та вузькому розумінні; охарактеризувати особливості окремих структурних елементів правової ідеології й дослідити їх взаємозумовленість.

Виклад основного матеріалу. Термін «ідеологія» був уведений французьким ученим А. Дестют Де Трасі (1754-1836), означає з погляду політології систематизовану сукупність ідейних уявлень, що виражають і захищають інтереси тієї чи іншої соціальної групи й потребують підкорення індивідуальних думок і вчинків якомога більшої кількості людей відповідним цілям і завданням використання влади [1, с. 16].

Крім того, ідеологія - одне з важливих і водночас найбільш дискусійних понять соціології. У найзагальнішому розумінні її розглядають як сукупність переконань, установок, цінностей і поглядів. Водночас у соціології існує як мінімум три основні значення терміна «ідеологія»: різні специфічні види переконань; ідеї та переконання, які є викривленими або неправдивими; будь-яка сукупність ідей і переконань, що охоплюють різні сфери - від наукового знання до релігії та повсякденних уявлень.

Специфіка правової ідеології, її відмінність від політичної й інших сфер ідеології полягає в специфіці самого права, в його ролі як засобу суспільного порядку, соціального регулятора. Різноманітні інтереси людей - політичні, економічні, національні тощо - усвідомлюються ними як інтереси правові. У правових ідеях формулюються наміри людей утілити свої різноманітні інтереси в норми, встановити на їх підставі певний порядок у суспільстві.

У Юридичному енциклопедичному словнику зазначається, що правова ідеологія - це система правових поглядів, що ґрунтуються на певних соціальних і наукових позиціях [2, с. 279]. Подібне визначення, на нашу думку, занадто загальне, воно не розкриває всіх елементів правової ідеології, адже в структуру останньої багато авторів, крім поглядів, включають також ідеї, принципи, теорії, концепції тощо. Зокрема, М.М. Вопленко визначає правову ідеологію як систему ідей, поглядів, теорій про сутність і соціальне призначення права, про можливість його використання для вирішення соціальних проблем [3, с. 9]. Хоча й таке визначення не можна вважати повним, адже автор лише вказує на структуру правової ідеології («ідеї, погляди, теорії») та її соціальну спрямованість («використання для вирішення соціальних проблем»).

На думку Н.Л. Гранат, правова ідеологія - це систематизоване наукове вираження правових поглядів, принципів, вимог суспільства, різних груп і верств населення [4, с. 328]. С.С. Алексєєв підкреслює, що такі форми панівної правосвідомості, як правова ідеологія, що охоплює панівні юридичні доктрини, професійну та масову правосвідомість, треба розглядати як частину правової системи [5, с. 212]. І.Є. Фарбер до суттєвих ознак, що характеризують правову ідеологію, зараховує «науковість», «класовість» і «народність» [6, с. 100]. О.А. Лукашева такими ознаками вважає «науковість», «об'єктивність» і «партійність» [7, с. 134].

Більш детально розглядає характерні особливості правової ідеології К.Т. Бєльський, який виділяє такі її ознаки: концептуальне осмислення та вираження основних інтересів і цілей класів і соціальних груп; розробка ідеологами (політиками, юристами, філософами); спрямованість правової ідеології на реалізацію своїх можливостей через різноманітні форми свідомості, щоб стати мотивом практичної діяльності [8, с. 51]. Однак і подібне класове трактування правової ідеології потребує сьогодні переосмислення.

Російський учений А.Ф. Байков визначає правову ідеологію як сукупність ідей (концепцій, теорій, доктрин) про право та правовий розвиток, які сприяють формуванню стандартних (типових) оцінок і правових цінностей, а також розробці певних правових установок у носіїв правової свідомості [9, с. 8]. Р.С. Байніязов характеризує ідеологію як систему поглядів, переконань, ідей, принципів, концепцій тощо, у яких виражається інтелектуально-розумове й емоційне ставлення (осмислення, усвідомлення, розуміння) особи, соціальних груп, правлячих еліт до правової дійсності.

На думку А.І. Луцького, основними структурними елементами правової ідеології є такі:

- правові уявлення, поняття й ідеї, за допомогою яких громадяни аналізують правову дійсність, які містять у собі загальне уявлення про право та його роль у регулюванні суспільних відносин;

правові теорії, доктрини, концепції й моделі, які описують наявні правовідносини, а також слугують засобом впливу на їх розвиток, удосконалення та наближення до наявних суспільно-правових уявлень про належну правову організацію і правопорядок;

правові цінності й цілі, що закріплюють найважливіші для суспільства регулятив- но-аксіологічні ідеї, у яких відображено ключові пріоритети правового розвитку;

правові ідеали, які відображають бажані в суспільстві орієнтири розвитку правової системи;

правові принципи, що лежать в основі правового регулювання й визначають основні формальні та матеріальні параметри розвитку [10, с. 85-86].

Отже, правова ідеологія, що сама є структурним елементом правосвідомості, має власну структуру, яку доцільно розглядати в широкому та вузькому розумінні цього терміна. У вузькому розумінні правова ідеологія являє собою систему правових ідей, а в широкому - до складу правової ідеології входять ідеї, знання, погляди, принципи, поняття, категорії, теорії, концепції тощо. Звичайно, всі ці елементи тісно взаємопов'язані та розмежувати їх дуже важко, хоча такі спроби й здійснювалися. Так, традиційними елементами структури правової ідеології вважаються поняття й уявлення про право та правові явища суспільства; юридичні ідеї, категорії, які спрямовані на розкриття сутності й законів розвитку правового життя; теорії та вчення, що характеризують правову систему в її розвитку; погляди світоглядного порядку, панівні юридичні доктрини [9, с. 10].

У вітчизняній юридичній науці основними елементами правової ідеології вважаються правові цінності, правові ідеї, правові уявлення, правові знання, правове мислення тощо.

Більшість дослідників звертають увагу передусім на те, що правова ідеологія завжди містить систему правових цінностей. Так, О.І. Клименко називає систему правових цінностей «скелетом», «змістовим підґрунтям» правової ідеології [11, с. 309].

Розглядаючи правову ідеологію в ціннісному аспекті, можна помітити її певну специфічність. У її системі цінності мають умовний, традиційний характер. Про це додатково свідчить той факт, що система цінностей правової ідеології має ієрархічну структуру. Разом із тим, ураховуючи раціональну природу правової ідеології, не виключено зіставлення цінностей, їх конкуренція, перевага однієї правової цінності над іншою. У разі виникнення таких колізій правових цінностей вони можуть бути подолані так само, як колізії правових норм. Це зумовлено тим, що саме правові цінності є підставою для прийняття правових рішень. Правові рішення повинні прийматися в будь-якій ситуації, адже вважається, що не існує невирішуваних ситуацій із погляду правової ідеології. Натомість стосовно моральної ідеології така ситуація можлива через не- ієрархічність структури цінностей останньої, що унеможливлює «нормальну» конкуренцію цінностей.

Отже, суттєвою особливою характеристикою правової ідеології є ієрархічна структура правових цінностей.

Крім того, розглядаючи правові цінності в практичному плані, не можна оминути увагою її протилежність - антицінність. Відомий дослідник К.Г. Юнг визначав антицінність через поняття «тінь». Навіть образ Бога, вважає родоначальник аналітичної психології, відкидає тінь, яка така сама велика, як він сам [11, с. 310]. Отже, можна казати про існування не лише правової цінності (наприклад, бажаної правової поведінки), а й правової антицінності (протилежна модель поведінки). Протилежність правових цінностей та анти- цінностей породжує суперечливість правових ідей у системі правової ідеології.

Правові цінності завжди втілюються через правові ідеї. Допоки правова цінність не знайшла своє ідейне втілення, вона не може бути змістом правової ідеології.

Правова ідея містить масштаб та істинність права. Вона не має потреби у твердому прив'язуванні до чинного позитивного права. Однак своє функціональне призначення правова ідея може виконувати лише за умови, якщо є реальною. Так, на думку С.І. Максимова, ідея права є дійсною лише як «претензія на здійснення», тобто вона потенційно прагне здійснитися у фактичному бутті [12, с. 180]. У цьому випадку спрямованість правової ідеї, яка реалізується в меті права, в кінцевому підсумку переходить із потенційно ідеального в реальність соціального життя.

Основний зміст правової ідеології становлять так звані «базові правові ідеї», що відтворюють найголовніші правові цінності (справедливість, свобода, рівність, гуманізм, відповідальність тощо). Тобто свого особливого значення такі правові ідеї набувають саме через зв'язок із основними правовими цінностями. Крім того, В.П. Малахов виокремлює «похідні правові ідеї», які є певними конфігураціями базових правових ідей. Правові ідеї, на думку вченого, мають стабілізуючий характер, у різноманітті явищ правової реальності вони виступають їх культурно-історичним, загальнолюдським, абсолютним сенсом. Вони - ті духовно-культурні інваріанти, з якими завжди узгоджено реальне суспільство. Правові ідеї - це продукт і водночас сполучні ланки правової культури [13, с. 5].

Правова ідея може мати форму правового принципу, який є специфічною формою правової ідеї, що орієнтує поведінку людини на певну правову цінність, яка має значення загальної вимоги. Правові принципи можуть сприйматися й інтерпретуватися неоднозначно, а тому на практиці керуватися конкретним правовим принципом дуже важко, враховуючи недостатню визначеність його змісту. Крім того, знову може виникнути проблема щодо переваги того чи іншого правового принципу в умовах їх конкуренції. Отже, правовий принцип безпосередньо орієнтований на певну правову ідею й опосередковано - на правову цінність.

Природно, що правові ідеї та правові принципи (як форми правових ідей) утілюються у правових символах, поняттях, категоріях, щодає окремим авторам змогу стверджувати, що ці змістові одиниці також є елементами структури правової ідеології. Проте, на нашу думку, вони не входять до складу правової ідеології як самостійні одиниці, а лише визначають окремі правові ідеї та принципи.

Правові уявлення, на думку В.М. Коробки, виконують роль своєрідної проміжної ланки між правовою психологією і правовою ідеологією. «Зумовлені впливом правової настанови, ціннісних орієнтацій правові уявлення як розгорнута узагальнена форма правового освоєння особистістю соціальної практики на понятійному рівні забезпечують загальне усвідомлення права, правопорядку, фіксують їх призначення та роль у сфері суспільних відносин» [14, с. 22].

Правові знання розглядаються науковцями як логічна ланка, яка поєднує правові уявлення з правовою ідеєю. Як справедливо зазначає А.М. Бабенко, знання має споконвічно співвідноситися не з буттям, а з цінностями людини, воно повинне бути не щирим, а корисливим у досягненні мети, що стимулює волю індивіда до життя [15, с. 22]. Адекватні правові знання містять у собі два основні складники: поінформованість про право як про соціальне й культурне явище, а також уявлення (для осіб неюридичних професій) про норми чинного позитивного права.

Правове мислення є малодослідженим явищем у теорії права. У наш час є лише окремі спроби розгляду цього правового феномена в тих чи інших аспектах. Так, Е. Леві розглядає «правове мислення в галузі прецедентного права, а також у галузі інтерпретації статутів і конституцій», використовуючи для визначення правового мислення поняття «механізм» [16, с. 9]. Проте більшість дослідників визначає правове мислення через поняття «процес». Так, наприклад, О.І. Овчинні- ков розглядає правове мислення як «процес засвоєння та розуміння оточуючої індивіда соціально-правової дійсності, результатом якого є бажане й позитивне право, а також комплекс правових знань, ідей, поглядів, що інституціоналізуються в правовій свідомості та юридичному світогляді людини» [17, с. 7].

Вітчизняний дослідник А.Ю. Олійник визначає правове мислення як процес опосередкованого й узагальненого відображення правових явищ у їх істотних властивостях, зв'язках і відношеннях. Також учений пропонує такі «ознаки правового мислення»: а) розумове пізнання правових явищ і зв'язків між ними; б) правові явища у відображенні людини виступають в узагальненій формі; в) воно відображає найсуттєвіші властивості правових явищ, без яких право існувати не може; г) це евристична діяльність людського мозку з відшукування найхарактерніших властивостей, що вимагає від мислячого значних практичних знань, умінь і навичок, здатності орієнтуватись у проблемних ситуаціях; д) велика роль при цьому належить мотивації (наявності правових потреб, інтересів і прагнень) і волі людини в досягненні поставленої мети [18, с. 64].

Під поняттям «мислення» в психології й логіці розуміється найвищий рівень людського пізнання. Мислення дає змогу виробляти знання про такі об'єкти, властивості та відносини реального світу, які не можуть бути безпосередньо сприйняті на чуттєвому рівні пізнання [19, с. 744].

Отже, правове мислення людини можна визначити як процес активної інтелектуальної діяльності особистості, як найвищий рівень відображення правової дійсності, пов'язані з виробленням правових ідей, понять, переконань із використанням правових засобів для вирішення правових ситуацій у житті або формування тієї чи іншої чіткої позиції щодо прийнятого юридично значущого рішення.

Існують й інші підходи до розуміння структури правової ідеології. Так, А.Ф. Байков пропонує доповнити елементний склад правової ідеології такими складниками: правосфера держави, правосфера суспільства, правосфера інших суб'єктів права, правова свідомість, правова культура, правові норми, правові цінності, правовий ідеал, правовий інтерес, правова самосвідомість [9, с. 14]. Така точка зору, на нашу думку, є дискусійною. Наприклад, ми вважаємо, що правова ідеологія є структурним компонентом правосвідомості, а не навпаки. Важливим елементом правової ідеології А.Ф. Байков називає «правосферу» (держави, суспільства, інших суб'єктів права). Сам автор визначає «правосферу» як простір індивіда, котрий живе у правовій дійсності, у якій здійснюється комунікація з іншими носіями правових ідей, учень і концепцій [9, с. 8]. Не заперечуючи саму правосферу як явище, ми вважаємо, що її можна розглядати лише як умову формування правової ідеології, але не як її елемент. До того ж сам А.Ф. Байков основним завданням правосфери називає «переведення» правових явищ в об'єкти, що оцінюються правосвідомістю індивіда [9, с. 8].

Висновки

Структуру правової ідеології варто розглядати в широкому та вузькому значенні. У вузькому значенні правова ідеологія складається виключно з правових ідей. У широкому розумінні до структури правової ідеології входять правові цінності, принципи, уявлення, знання, мислення тощо. Ми поділяємо саме широке розуміння структури правової ідеології. Разом із тим виокремлення структурних елементів правої ідеології - доволі складне завдання, адже вони належать до явищ ідеального, а не матеріального порядку. правовий ідеологія структурний

Дослідженню правової ідеології приділено багато уваги в теорії права, проте, на нашу думку, найбільш перспективними видаються дослідження актуалізованого змісту конкретної правової ідеології.

Література

Буржуазная государственная идеология / под ред. В.Д. Зорькина. - М. : Юрид. лит, 1982. - 240 с.

Юридический энциклопедический словарь / ред.

Я. Сухарев. - М., 1984. - 416 с.

Вопленко Н.Н. Правосознание и правовая культура : [учебное пособие] / Н.Н. Вопленко. - Волгоград : Изд-во ВолГУ, 2000. - 52 с.

Теория права и государства / под ред. Н.А. Катаева и

В. Лазарева. - Уфа, 1994. - 399 с.

Алексеев С.С. Государство и право : [учебное пособие] /

С. Алексеев. - М. : Проспект, 2009. - 148 с.

Фарбер И.Е. Правосознание как форма общественного сознания / И.Е. Фарбер. - М. : Юрид. лит., 1963. - 206 с.

Лукашева Е.А. Социалистическое правосознание и законность / Е.А. Лукашева. - М. : Юрид. лит., 1973. - 344 с.

Бельский К.Т Формирование и развитие социалистического правосознания / К.Т. Бельский. - М., 1982. - 183 с.

Байков А.Ф. Правовая идеология: Сущность и реализация в условиях правового государства : автореф. дисс. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история права и государства; история учений о праве и государстве» /

Ф. Байков. - Екатеринбург, 2006. - 20 с.

Луцький А.І. Правова ідеологія в Українському державотворенні: теорія і практика : дис. . докт. юрид. наук : спец. 12.00.01 / А.І. Луцький. - К., 2015. - 426 с.

Клименко А.И. Функционально-структурные характеристики правовой идеологии : дисс. ... докт. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история права и государства; история учений о праве и государстве» / А.И. Клименко. - М., 2016. - 541 с.

Максимов С.И. Правовая реальность: опыт философского осмысления / С.И. Максимов. - Х. : Право, 2002. - 328 с.

Малахов В.П. Правовая мысль : [антология] / В.П. Малахов. - М. : Юнити-Дана, 2011. - 1016 с.

Коробка В.М. Структура правового світогляду /

М. Коробка // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. - 2009. - № 1. - С. 16-27.

Бабенко А.Н. Проблемы обоснования ценностных критериев в праве / А.Н. Бабенко // Государство и право. - 2002. - № 12. - С. 93-97.

Леви Э. Введение в правовое мышление / Леви Э ; пер. с анг. - М. : Наука, 1995. - 115 с.

Овчинников А.И. Правовое мышление: Аксиологический и герменевтический аспекты : автореф. дисс. ... канд. юрид. наук : спец. 09.00.10 «Философия политики и права» / А.И. Овчинников. - Ростов н/Д, 2000. - 31 с.

Олійник А.Ю. Правознавство : [підручник] /А.Ю. Олійник, А.М. Колодій. - К. : Вид-во ЦУЛ, 2008. - 792 с.

Большой энциклопедический словарь: [А-Я] / гл. ред. А.М. Прохоров. - 2-е изд., перераб. и доп. - М. : Большая рос. энцикл. ; СПб. : Норинт, 1997. - 1408 с.

Размещено на Allbest.ru