Правове регулювання захисту комерційної таємниці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Поняття та ознаки комерційної таємниці

Вступ

комерійний інформація таємниця право

В умовах існуючої конкуренції між суб'єктами господарювання інформація стає цінним об'єктом, оскільки володіння інформацією в ринковій економіці необхідне для конкурентоспроможної господарської діяльності. Проведення економічної реформи в Україні і розвиток підприємництва призвели до значного збільшення обсягів комерційної таємниці суб'єктів господарювання.

Через посилення економічної конкуренції в умовах розвитку ринкових відносин в Україні комерційна таємниця суб'єктів господарювання та її охорона набувають пріоритетного значення. Розвиток економічної конкуренції, необхідність досягнення переваги на ринку ставлять перед суб'єктами господарювання завдання захисту комерційної таємниці за допомогою правових засобів.

Перехід України до ринкових відносин, розвиток підприємництва і конкурентних відносин викликають необхідність правового захисту інформації, розголошення якої може завдати збитків суб'єктам господарювання. Якщо в країнах з розвинутою ринковою економікою комерційна таємниця захищається законодавством як цінний товар, то в Україні дотепер відсутній повноцінний правовий механізм захисту інформації, що складає комерційну таємницю.

Господарський кодекс та Цивільний кодекс України, що набрали чинності з 1 січня 2004 р., містять низку законодавчих положень, які мають бути розвинуті в законодавстві. Це стосується і правового регулювання відносин щодо комерційної таємниці в господарській діяльності.

Чинне законодавство не передбачає спеціальних засобів захисту комерційної таємниці, не визначає конкретного механізму реалізації прав володарів комерційної таємниці. Недоліки чинного законодавства створюють труднощі та проблеми для суб'єктів господарювання, що володіють комерційною таємницею, обмежує можливості реалізації та захисту їх права на таку інформацію.

Неналежний рівень правового регулювання відносин, пов'язаних з комерційною таємницею суб'єктів господарювання, сприяє поширенню комерційного шпигунства, безперешкодному використанню окремими особами незаконно отриманих наукомістких технологій, програмних продуктів та іншої інформації, що відноситься до комерційної таємниці. Нерозвиненість законодавства, що регулює комерційну таємницю суб'єктів господарювання, стає серйозним стримуючим фактором для розвитку господарської діяльності.

Таким чином, зараз існує потреба в удосконаленні чинного законодавства про комерційну таємницю, захист права суб'єктів господарювання на комерційну таємницю та у приведенні його у відповідність з поточними та перспективними вимогами ринкового середовища.

1. Поняття комерційної таємниці

Поняття комерційної таємниці сформульовано в ст. 505 Цивільного Кодексу України:

1. Комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому або в певній формі та сукупності її складових невідома і не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.

2. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

Крім того, зміст поняття комерційна таємниця розкривається також у ст. 36 "Неправомірне збирання, розголошення та використання відомостей, що є комерційною таємницею" Господарського Кодексу України.

Відповідно до даної статті, комерційною таємницею можуть бути визнані відомості, пов'язані з виробництвом, технологією,управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб'єкта господарювання, що не є державною таємницею, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб'єкта господарювання.

Цивільний Кодекс України (ст. 420) і Господарський Кодекс України (ст. 155) відносять комерційну таємницю до об'єктів прав інтелектуальної власності, охороняються відповідно до чинного законодавства.

При цьому не є, відповідно до ЦКУ, комерційною таємницею «відомості, які підлягають обов'язковій публікації, наданню за запитом необмеженому колу осіб, а також дані, щодо яких у законодавстві міститься пряма заборона на поширення на них режиму обмеженого доступу» (наприклад, не може бути засекреченою інформація про стан довкілля, якості продуктів, предметів побуту).

Крім того, згідно з Постановою КМУ №611 від 09.08.1993 р., існує перелік відомостей, які не можуть бути ніким зараховані до комерційної таємниці:

· документи про платоспроможність;

· відомості про участь посадових осіб підприємства в інших організаціях, які займаються підприємницькою діяльністю;

· установчі документи, а також документи, що дозволяють займатися підприємницькою діяльністю та її окремими видами;

· державна звітність за всіма встановленими формами; дані, необхідні для перевірки розрахунку і сплати податків та інших обов'язкових платежів; документи про сплату податків і зборів;

· відомості про чисельність і склад працівників, їхньої заробітної плати загалом, за професіями, за посадами; про наявність вакансій;

· інформація про недотримання безпечних умов праці;

· інформація про реалізацію продукції, що завдає шкоди здоров'ю, а також про інші порушення законодавства і розміри завданих при цьому збитків.

Крім законодавчого тлумачення терміна «комерційна таємниця», підприємцю необхідно скласти і затвердити перелік інформації, що в його компанії не підлягає розголошенню з боку співробітників, а також ознайомити з ним працівників, які володіють цими даними.

Найчастіше не можна розголошувати наступну інформацію:

· рівень прибутку і цінову політику;

· фінансові та адміністративні плани розвитку організації;

· відомості про укладені або заплановані контракти;

· дані про контрагентів (постачальників і клієнтів).

· власні винаходи та раціоналізаторські пропозиції, які ще не захищені авторським або патентним правом; власні аналітичні огляди ринку, маркетингові дослідження.

Слід врахувати, що нерозголошенню зазвичай підлягає не лише суть і текст договорів компанії, але й сам факт їх укладення.

Спеціальна комісія, створена засновником компанії, прописує механізм захисту комерційної таємниці у внутрішніх документах і визначає ступінь відповідальності за порушення. На цій основі створюють наказ керівника.

Комерційна таємниця, відповідно до законодавства України, є товаром, вона може продаватися або передаватися на договірній основі іншому підприємству за умови її нерозголошення.

2. Ознаки комерційної таємниці

Поняття комерційної таємниці, яке міститься в коментованій статті, вказує на юридично значущі ознаки комерційної таємниці.

Ознаками комерційної таємниці є:

1. Інформаційність комерційної таємниці. В тому розумінні, що комерційна таємниця - це інформація.

2. Конфіденційність. Вона полягає в тому, що інформація, яка становить комерційну таємницю, в цілому чи в певній формі та сукупності її складових має бути невідомою та не бути легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить.

3. Комерційна цінність. Її розуміють таким чином, що її використання надає володільцю інформації певні економічні переваги в силу того, що його конкуренти або інші особи такою інформацією не володіють. Комерційна цінність може виражатися в отриманні більших прибутків від реалізації продукції, виробленої з використанням конфіденційних технологій, від розширення ринків збуту тощо.

4. Захищеність інформації, яка становить комерційну таємницю.

Ці ознаки комерційної таємниці є істотними, необхідними та невіддільними.

Відповідно до Господарського кодексу, Закону “Про інформацію”, інформація, яка складає комерційну таємницю підприємства, повинна відповідати таким вимогам:

-- бути власністю підприємства;

-- бути засекреченою власником підприємства в його інтересах на визначений термін, у визначеному обсязі;

-- мати дійсну або потенційну вартість з комерційних міркувань;

-- не бути загальновідомою чи загальнодоступною згідно з законодавством України;

-- надійно захищатися її власником або уповноваженою ним особою через систему кваліфікації інформації, розробку внутрішніх правил засекречення, схову, обігу, знищення та запобігання розголошенню, введення відповідного кодування носіїв інформації тощо;

-- не захищатися авторським і патентним правом;

-- не стосуватися негативної діяльності підприємства, здатної завдати шкоду суспільству (порушень законів, адміністративних помилок, забруднення навколишнього середовища тощо).

Крім цього, для комерційної таємниці характерно те, що вона:

-- реально або потенційно створює переваги в конкурентній боротьбі;

-- із всієї власності підприємства, в тому числі і майнової, може бути найбільш цінною;

-- з часом може втрачати свою вартість, якщо не буде використана.

Інші науковці також поділяють систему характерних рис, ознак комерційної таємниці на кілька груп:

1) ті, що стосуються властивостей самого об'єкту;

2) ті, що відносяться до умов його правової охорони;

3) інші.

До першої групи належать:

- Нематеріальність: комерційній таємниці властиві всі ознаки нематеріального об'єкту - можливість одночасного використання необмеженим колом осіб, відсутність фізичної амортизації тощо. Має значення зміст, сутність нематеріального об'єкту, тобто самі відомості, які становлять комерційну таємницю, а не форма їх зовнішнього представлення (на відміну від авторського права). Тобто комерційна таємниця є об'єктом виключних прав, для якого визначальним є сутність результату інтелектуальної діяльності.

- Результат інтелектуальної діяльності: від інформації, що становить комерційну таємницю, не вимагається, щоб вона являла собою обов'язково результат творчої діяльності (остання є різновидом інтелектуальної діяльності та передбачає створення якісно нового об'єкту), як це наприклад необхідно для винаходу.

- Конфіденційність інформації, що становить комерційну таємницю: інформація, на яку правомірно поширено режим комерційної таємниці, є різновидом конфіденційної інформації. Остання, у свою чергу, протиставляється за режимом доступу відкритій інформації.

До другої групи належать ознаки, що властиві їй в силу самої сутності об'єкту, обумовлюють особливі умови надання об'єкту правової охорони. Цими умовами є:

- відсутність загальновідомості,

- відсутність загальнодоступності,

- оборотоздатність,

- відсутність потреби реєстрації об'єкту.

Відсутність загальновідомості полягає в тому, що інформацією володіє обмежене коло осіб, хоча й не обов'язково одна особа. Однією і тією ж інформацією або навіть аналогічною інформацією можуть одночасно володіти декілька осіб - але визначальним є те, щоб коло цих осіб було обмеженим. Ця умова виконує також функцію відокремлення об'єкту, що є необхідним для його економічного обігу. Саме незагальновідомість є вихідною для встановлення охорони змістовного об'єкту, яким є комерційна таємниця, за відсутності його спеціальної реєстрації.

Ця ознака вказує також на особливості суб'єктів права на комерційну таємницю. По-перше, оскільки змістовний нематеріальний об'єкт може бути створений незалежно кількома особами і за відсутності реєстраційної системи закріплення права первинне право на один і той же (або аналогічний) об'єкт може одночасно належати кільком особам. Інакше кажучи, можлива множинність правовласників на один і той самий об'єкт нематеріального характеру. По-друге, якщо є допустимим закріплення первинного майнового права на об'єкт за кількома особами, то відсутнє право авторства на цей об'єкт. Жоден із суб'єктів не має права авторства, яке як абсолютне право може належати лише одній особі. Відповідно, підставою закріплення первинних майнових прав на об'єкт охорони (права на використання відомостей та розпорядження правом) є не авторство, але належність ресурсів, завдяки яким було отримано результат, тобто ці виключні права закріпляються за суб'єктом, в особисту сферу якого входить цей матеріальний, кадровий, організаційний та інший ресурс. І, по-третє, первинним власником майнових прав на комерційну таємницю може бути не лише фізична, але й юридична особа (творчість не є обов'язковою ознакою об'єкту).

Розвиває попередню умову ознака відсутності загальнодоступності інформації, яка становить комерційну таємницю. Незагальнодоступність означає відсутність вільного доступу до інформації на законній підставі. Особи, які допущені до таємниці, повинні бути зобов'язані не розголошувати їх.

Саме з цією ознакою пов'язують вимогу до правовласника (власника виключних прав на інформацію, яка становить комерційну таємницю) вживати заходів для збереження секретності, незагальновідомості, конфіденційності інформації.

Оборотоздатність об'єкту передбачає його комерційну цінність, тобто можливість отримання економічної вигоди від введення його в оборот. Іншими словами, оборотоздатність передбачає значимість інформації для положення правовласника на ринку, тобто її корисність. Передумовами оборотоздатності є незагальновідомість та незагальнодоступність.

Інформація, яка становить комерційну таємницю, не потребує офіційного визнання її охороноздатності, реєстрації чи дотримання інших формальних процедур для поширення на неї правової охорони. Проте, це не означає повну відсутність потреби фіксації нематеріального результату інтелектуальної діяльності на матеріальному носії для їх ідентифікації, і насамперед для використання в якості засобу доведення при вирішенні суперечок. Адже для охорони комерційної таємниці необхідно мати відомості, достатні для її ідентифікації, тому вони мають бути зафіксовані на матеріальному носії (зразок, електронна форма, відео-, звукозапис та ін.), доступному для сприйняття третіми особами (відповідно, усна форма є недостатньою).

До третьої групи належить, наприклад, необмеженість строку захисту. Право на комерційну таємницю зберігається до того часу, доки зберігається фактична монополія особи на інформацію, що її утворює, а також наявні передбачені законом умови її охорони.

Комерційній таємниці властива також універсальність порівняно з іншими об'єктами виключних прав. Якщо під винаходом, промисловим зразком, товарними знаками тощо розуміється цілком визначений результат інтелектуальної діяльності, то під поняття комерційної таємниці можна підвести найрізноманітніші відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру.

3. Юридична відповідальність за порушення права на комерційну таємницю

Законодавство України, гарантуючи право підприємства на комерційну таємницю і її захист, встановлює і відповідальність, зокрема працівників підприємства, за порушення цих прав, а саме:

- Кримінальну;

- Цивільно-правову;

- Адміністративну;

- Дисциплінарну.

Кримінальна відповідальність.

Кримінальна відповідальність передбачена за наступні види злочинів:

1. Незаконне збирання з метою використання або використання, відомостей, що становлять комерційну таємницю (ст. 231 КК України);

2. Розголошення комерційної таємниці (ст. 232 КК України).

Порушувати кримінальні справи за фактами розголошення комерційної таємниці відповідно до ст. 4 КПК України мають право: суд, прокуратура та органи дізнання на підставі заяви потерпілого особи.

Цивільно-правова відповідальність.

Відповідно до ст. 420 ЦК України, комерційна таємниця є об'єктом права інтелектуальної власності.

Ст. 506 ГК України до майнових прав інтелектуальної власності на комерційну таємницю відносить:

1) право на використання комерційної таємниці;

2) виключне право дозволяти використання комерційної таємниці;

3) виключне право перешкоджати неправомірному розголошенню, збиранню або використанню комерційної таємниці;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю належать особі, яка правомірно визначило інформацію комерційною таємницею, якщо інше не встановлено договором.

Збиток, нанесений підприємству внаслідок порушення його прав на комерційну таємницю, відшкодовується винною особою, відповідно до ст. 1166 "Загальні підстави відповідальності за завдану матеріальну шкоду" ГК України, в повному обсязі.

Моральна шкода від тих же дій або бездіяльності відшкодовується незалежно від матеріальних збитків (ст. 23 "Відшкодування моральної шкоди" ГК України).

При визначенні збитків від порушення прав на комерційну таємницю враховуються не тільки прямі збитки, але і упущена вигода (ст. 22 "Відшкодування збитків та інші способи відшкодування матеріальної шкоди").

Доцільно підкреслити, що ст. 1174 ЦК України встановлює відповідальність посадових осіб, зокрема правоохоронних та контролюючих органів, за порушення права підприємства на комерційну таємницю на загальних підставах.

Адміністративна відповідальність

Адміністративна відповідальність юридичних і фізичних осіб за порушення прав на комерційну таємницю передбачена, по-перше, ст. 164-3 "Недобросовісна конкуренція" Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Розгляд справ за статтею 164-3 відноситься до компетенції районних і міських судів.

По-друге, адміністративна відповідальність за ті ж злочини передбачена Законом України "Про захист від недобросовісної конкуренції" (ст. 16 "Неправомірне збирання комерційної таємниці", ст. 17 "Розголошення комерційної таємниці", ст. 18 "Схиляння до розголошення комерційної таємниці" , ст. 19 "Неправомірне використання комерційної таємниці").

Відповідно до цього закону адміністративні стягнення на юридичних осіб у вигляді штрафів накладаються Антимонопольним комітетом, а залучення до адміністративної відповідальності громадян здійснюється відповідно до чинного законодавства.

Дисциплінарна відповідальність

За неодноразове або грубе порушення встановленого на підприємстві порядку захисту комерційної таємниці до працівника можуть застосовуватися дисциплінарні стягнення.

Підставою для їх застосування є ст. 147 КЗпП, Колективний договір, Правила внутрішнього трудового розпорядку, Положення про комерційну таємницю інші внутрішні документи.

У відповідності зі статтею 147 КЗпП до порушника трудової дисципліни можуть застосовуватись такі заходи:

- Догана;

- Звільнення.

У той самий час, внутрішніми документами можуть бути передбачені й інші заходи впливу за дані проступки, наприклад:

- Переведення на іншу роботу, не пов'язану з допуском до комерційної таємниці;

- Позбавлення премій за результатами роботи;

- Зміна часу надання чергової відпустки.

Висновки

В умовах існуючої конкуренції між суб'єктами господарювання, інформація стає цінним об'єктом, оскільки володіння інформацією в ринковій економіці необхідне для конкурентоспроможної господарської діяльності.

Через посилення економічної конкуренції в умовах розвитку ринкових відносин в Україні комерційна таємниця суб'єктів господарювання та її охорона набувають пріоритетного значення.

Комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому або в певній формі та сукупності її складових невідома і не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.

Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

При цьому не є, відповідно до ЦКУ, комерційною таємницею «відомості, які підлягають обов'язковій публікації, наданню за запитом необмеженому колу осіб, а також дані, щодо яких у законодавстві міститься пряма заборона на поширення на них режиму обмеженого доступу» (наприклад, не може бути засекреченою інформація про стан довкілля, якості продуктів, предметів побуту).

Крім того, згідно з Постановою КМУ №611 від 09.08.1993 р., існує перелік відомостей, які не можуть бути ніким зараховані до комерційної таємниці:

· документи про платоспроможність;

· відомості про участь посадових осіб підприємства в інших організаціях, які займаються підприємницькою діяльністю;

· установчі документи, а також документи, що дозволяють займатися підприємницькою діяльністю та її окремими видами;

· державна звітність за всіма встановленими формами; дані, необхідні для перевірки розрахунку і сплати податків та інших обов'язкових платежів; документи про сплату податків і зборів;

· відомості про чисельність і склад працівників, їхньої заробітної плати загалом, за професіями, за посадами; про наявність вакансій;

· інформація про недотримання безпечних умов праці;

· інформація про реалізацію продукції, що завдає шкоди здоров'ю, а також про інші порушення законодавства і розміри завданих при цьому збитків.

Можна виділити сукупність ознак, необхідних для кваліфікації інформації як комерційної таємниці:

- Вона не є державною таємницею;

- Має безпосереднє відношення до статутної діяльності підприємства;

- Її розголошення може завдати підприємству суттєві матеріальні збитки;

- На підприємстві діє адекватна система заходів щодо її захисту.

Відповідно до Господарського кодексу, Закону “Про інформацію”, інформація, яка складає комерційну таємницю підприємства, повинна відповідати таким вимогам:

-- бути власністю підприємства;

-- бути засекреченою власником підприємства в його інтересах на визначений термін, у визначеному обсязі;

-- мати дійсну або потенційну вартість з комерційних міркувань;

-- не бути загальновідомою чи загальнодоступною згідно з законодавством України;

-- надійно захищатися її власником або уповноваженою ним особою через систему кваліфікації інформації, розробку внутрішніх правил засекречення, схову, обігу, знищення та запобігання розголошенню, введення відповідного кодування носіїв інформації тощо;

-- не захищатися авторським і патентним правом;

-- не стосуватися негативної діяльності підприємства, здатної завдати шкоду суспільству (порушень законів, адміністративних помилок, забруднення навколишнього середовища тощо).

Крім цього, для комерційної таємниці характерно те, що вона:

-- реально або потенційно створює переваги в конкурентній боротьбі;

-- із всієї власності підприємства, в тому числі і майнової, може бути найбільш цінною;

-- з часом може втрачати свою вартість, якщо не буде використана.

Законодавство України, гарантуючи право підприємства на комерційну таємницю і її захист, встановлює і відповідальність, зокрема працівників підприємства, за порушення цих прав, а саме:

- Кримінальну;

- Цивільно-правову;

- Адміністративну;

- Дисциплінарну.

Список використаних джерел

1. Господарське право України : навч. посібник / за заг. ред. Н. О. Саніах-метової. - X.: Одіссе», 2005. - 608 с.

2. Виноградський М.Д.Організація праці менеджера : навч. посібник / М.Д. Виноградський, О. М. Шканова. - К., 2002. - 518 с.

3. Комерційна таємниця. - Режим доступу: http://ua-referat.com/Комерційна_таємниця_Комерційна_таємниця. - Назва з екрану.

4. Комерційна_таємниця. - Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Комерційна_таємниця. - Назва з екрану

5. Котляр Д. Правова природа та підходи до регулювання комерційної таємниці / Дмитро Котляр. - Часопис ПАРЛАМЕНТ. - 2004. - № 3. - Режим доступу: http://parlament.org.ua/index.php?action=magazine&id=9&ar_id=572&iar_id=605&as=2. - Назва з екрану.

6. Поняття комерційної тайни. - Режим доступу: http://radnuk.info/komentar/chky/chky-knuga4/140-kn4-glava46/2214--505-.html. - Назва з екрану.

7. Поняття та ознаки комерційної таємниці. Об'єкти та суб'єкти права власності на комерційну таємницю. - Режим доступу: http://subject.com.ua/economic/safety/20.html. - Назва з екрану.

8. Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці : Постанова Кабінету Міністрів України від 09.07.1993 р. № 611.

9.Спіланчук А. Как хранить коммерческую тайну / Алексей Спінарчук. - Режим доступу : http://www.strategies.com.ua/statti_KT.html. - Назва з екрану.

10. Що таке комерційна таємниця і як її захистити? - Режим доступу: http://ua.prostobiz.ua/biznes/upravlinnya_biznesom/statti/scho_take_komertsiyna_taemnitsya_i_yak_yiyi_zahistiti. - Назва з екрану.

Размещено на Allbest.ru