Криміналістичне забезпечення доказування у кримінальних провадженнях про злочини у сфері наркобізнесу

Реалізація об'єктивної можливості доказування фактичних обставин вчиненого злочину залежить від багатьох факторів, як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру. Труднощі розкриття й доказування злочину часто пов'язані з умовами, в яких його було вчинено (вони можуть бути несприятливими для збереження слідів); з поведінкою злочинця (він може протидіяти розкриттю злочину); з рівнем розвитку наукових методів і засобів дослідження певних або інших доказів (наука ще не може досягти відповідного рівня в їх розробці) [231, с.9]. До того ж труднощі, з якими доводиться мати справу працівникам слідчих підрозділів при досудовому розслідуванні злочинів, - це труднощі практичного, а не гносеологічного порядку, для подолання яких треба використовувати пізнавальні методи, прийоми і засоби, що забезпечують отримання максимальної кількості інформації про вчинений злочин і його учасників. Часто даючи характеристику діяльності певного або іншого слідчого використовують вирази "мистецтво розкриття злочину", "мистецтво допиту", "майстерність слідчого" тощо. Коріння такої оцінки їх діяльності виходять з індивідуальних особливостей цих осіб, які в процесі виконання службових обов'язків не просто дотримуються вимог нормативної регламентації їх діяльності, а використовують вдалі способи розв'язання пізнавальних завдань, користуючись при цьому ефективними засобами. Доволі часто використання таких пізнавальних засобів практичними співробітниками відбувається інтуїтивно, в той час як зазначені способи дій вже вивчені криміналістикою і сформульовані у вигляді криміналістичних рекомендацій, хоча й з різних причин не були відомі цим співробітникам раніше. Знання й уміння співробітників слідчих підрозділів, прокурора застосовувати на практиці заснований на останніх наукових досягненнях криміналістичний арсенал засобів боротьби із злочинністю виступають важливим умовами ефективної діяльності із доказування під час здійснення досудового розслідування. Пояснення поведінки практичних співробітників, що пов'язана з використанням або невикористанням розроблених криміналістикою рекомендацій, треба шукати в кінцевому підрахунку в правосвідомості цих співробітників. Довільна регуляція поведінки людини можлива, оскільки в неї формується внутрішня динамічна модель дійсності. Свідомість визначає попередню, уявну модель дій, передбачає їх наслідки, контроль і управління поведінкою людини [23, с.124].

Співробітники слідчих підрозділів, прокурори повинні не тільки мати певну суму криміналістичних знань, але й усвідомлювати їх соціальну цінність та соціальне значення, важливість використання в своїй практичній діяльності, завданням якої виступає доказування в кримінальному провадженні. Але самі по собі ціннісні відносини як інтелектуально емоційні утворення ще не мають здатності до практичної реалізації, потрібна рушійна сила, роль якої виконує воля, як усвідомлена і цілеспрямована активність, пов'язана з доланням перешкод. Наявність цього компоненту призводить до нового інтелектуально-вольового утворення, яке називають правовою настановою, і під яким розуміють сформовану на основі минулого досвіду здатність сприймати і оцінювати який-небудь об'єкт певним чином та готовність діяти відносно нього у відповідності до цієї оцінки. В своїй сукупності настанови організуються в систему ціннісних орієнтацій, що спрямовують поведінку людей по відношенню до цих цінностей в умовах їх складної взаємодії [164, с.91]. Формування у практичних співробітників органів досудового розслідування практичної готовності використовувати в своїй діяльності розроблені криміналістикою рекомендації виступає фундаментальною умовою забезпечення ефективного розв'язання ними криміналістичних завдань, що забезпечують збирання й використання доказів. Метою криміналістичного забезпечення доказування є створення таких настанов, надання практичного досвіду, набуття майстерності й властивостей співробітників органів досудового розслідування, які забезпечують їм можливість усвідомлено й сумлінно застосовувати наявні тактико-криміналістичні засоби боротьби із злочинністю. В спрямованості на формування криміналістичної готовності до використання криміналістичних методів, тактичних прийомів, комбінацій, тактико-криміналістичних операцій й інших засобів у доказуванні і створенні умов для її реалізації полягає соціальна цінність системи тактико-криміналістичного забезпечення досудового розслідування злочинів, метою якого постає доказування вини або невинуватості певної особи.

У більшості наукових джерел мова йде про тактико-криміналістичне забезпечення розкриття й розслідування злочинів. Так, наприклад, В.Ю.Сокол під тактико-криміналістичним забезпеченням розкриття й розслідування злочинів розуміє складну організаційно-функціональну систему, що спрямована на формування і підтримку на рівні, який відповідає потребам практики, постійної готовності співробітників правоохоронних органів до систематичного використання в практичній діяльності тактичного арсеналу засобів боротьби зі злочинністю (макрорівень, науково-дидактичний рівень), а також на реалізацію цієї готовності в кожному конкретному випадку для розв'язання тактичних завдань, що виникли (мікрорівень, виконавський рівень) [181, с.61]. Таке визначення поняття "тактико-криміналістичне забезпечення розкриття й розслідування злочинів", що запропоноване В.Ю.Соколом, майже нічим не відрізняється від його ж визначення просто криміналістичного забезпечення розкриття й розслідування злочинів як особливої організаційно-функціональної системи, спрямованої на формування і підтримку на певному рівні постійної готовності співробітників правоохоронних органів до систематичного використання в практичній діяльності криміналістичного арсеналу засобів боротьби із злочинністю (макрорівень, науково-дидактичний рівень), а також на реалізацію цієї готовності в кожному випадку розкриття й розслідування злочинів, що зумовлений конкретною оперативно-розшуковою або слідчою ситуацією (мікрорівень, виконавський рівень) [181, с.57].

Багато хто з криміналістів вважають, що криміналістична тактика становить собою систему теоретичних положень, які сформовані на основі науково-практичного вивчення організаційно-управлінських і оціночно-поведінкових аспектів об'єктів криміналістики, яка розробляє систему тактичних рекомендацій з планування, організації і проведення слідчих дій та різноманітних тактичних комплексів (операцій, комбінацій) з метою досудового розслідування злочинів і запобігання їх вчиненню. Основною її задачею вважають забезпечення більш ефективної організації і проведення слідчих та інших дій, взаємодії в ході них учасників діяльності з розкриття, розслідування і попередження злочинів [229, с.135-136]. Таким чином, положення криміналістичної тактики частина вчених розповсюджують лише на діяльність слідчих, прокурора з досудового розслідування кримінальних правопорушень і ту частину діяльності оперативних підрозділів правоохоронних органів, що тісно пов'язана лише із взаємодією слідчого та інших учасників кримінального провадження і, знову ж таки, під час досудового розслідування. Однак ми вважаємо, що суб'єктами використання тактико-криміналістичних розробок виступають будь-хто з сучасників кримінального провадження, завданням яких є збирання й оцінка доказів. Це можуть бути і представники сторони обвинувачення, і сторони захисту, і суд в разі провадження судових дій з метою перевірки, оцінки зібраних в ході досудового розслідування чи судового розгляду доказів та їх використання для прийняття правильних процесуальних рішень. Таку ж позицію підтримували Є.М.Лівшиць і Р.С.Бєлкін і висловили її у праці, що присвячена питанням тактики слідчих дій, вказавши на те, що криміналістична тактика - це система наукових положень і розроблених на їх основі рекомендацій з організації і планування попереднього (досудового - А.П.) і судового слідства, визначенню лінії поведінки осіб, які здійснюють доказування і прийомів проведення окремих слідчих і судових дій, спрямованих на збирання і дослідження доказів, на встановлення причин і умов, що сприяли вчиненню і приховуванню злочинів [100, с.3]. Ці вчені застосування положень криміналістичної тактики пов'язували з діяльністю не лише слідчого (органів досудового розслідування), а й з діяльністю судді і в зв'язку із здійсненням доказування у кримінальному провадженні. Інший вчений - В.І.Шиканов веде мову про "тактику доказування" і розуміє під нею систему науково-розроблених рекомендацій, спрямованих на те, щоб оптимізувати процес висунення слідчих версій, збирання, перевірку, оцінку доказів і обґрунтування достовірних висновків за обставинами справи, які мають кримінально-правове значення [219, с.7]. В цьому випадку вчений бере до уваги забезпечення тактико-криміналістичними розробками лише тієї діяльності, що спрямована на доказування, яке здійснюється процесуальними особами під час досудового розслідування.

І.А.Возгрін метою криміналістичної тактики визначає надання сприяння правоохоронним органам в підвищенні ефективності слідчої діяльності як одного з основних елементів боротьби із злочинністю в країні, а її об'єктом вважає слідчу діяльність як частину протидії злочинності [31, с.210-211]. Діяльність, котра пов'язана із судовим розглядом кримінального провадження, і на яку вказують у своєму визначенні тактики Є.М.Лівшиць та Р.С.Бєлкін, на думку І.А.Возгріна, до об'єкту застосування положень криміналістичної тактики не входить, не вказує він і на забезпечення положеннями криміналістичної тактики завдань доказування в кримінальному провадженні, на що окремо звернув увагу В.І.Шиканов.

На нашу думку, до предмета криміналістичної тактики слід відносити вивчення об'єктивних закономірностей виникнення й відображення при вчиненні кримінальних правопорушень інформації, яка має криміналістичне значення і зумовлює необхідність застосування тактичних прийомів, тактичних комбінацій, операцій і рекомендацій з метою її виявлення, фіксації, оцінки і використання для встановлення фактичних даних як доказів і здійснення доказування під час досудового розслідування й судового розгляду кримінальних проваджень. До завдань тактико-криміналістичного забезпечення доказування слід віднести формування умов постійної готовності працівників органів досудового розслідування, адвокатів як сторони захисту й судів до застосування тактико-криміналістичних розробок і їх реалізації в повсякденній практиці досудового розслідування й судового розгляду матеріалів про вчинення злочинів та кримінальних проступків. У досудовому розслідуванні кримінальних проваджень про вчинення злочинів у сфері наркобізнесу тактико-криміналістичному забезпеченню підлягають дії слідчого, прокурора, а також адвоката під час виконання ним процесуального обов'язку із захисту особи, які спрямовані на збирання, оцінку й використання доказів, які вказують на вчинення певного виду злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та на використання коштів, здобутих від незаконного наркобізнесу. Таке забезпечення має бути зведено в певну систему, елементами якої виступають: тактико-криміналістичні знання, тактичні навички й уміння, тактико-криміналістична освіта, правове регулювання тактико-криміналістичного забезпечення доказування. Між зазначеними елементами існують взаємні зв'язки, які відбивають цілісність системи тактико-криміналістичного забезпечення доказування в кримінальному провадженні.

В отриманні виконавцями тактико-криміналістичних знань треба враховувати оптимальне співвідношення фундаментальних і прикладних знань в інтересах ефективної реалізації криміналістикою її соціальної функції щодо сприяння вирішенню завдань кримінального судочинства. Особливе значення набуває отримання тих криміналістичних знань, що напряму пов'язані з розробленням і вдосконаленням тактико-криміналістичних прийомів, засобів збирання й оцінки та використання доказів. Саме ці знання вимагають пріоритетного впровадження в практичну діяльність органів досудового розслідування. На основі отриманих тактико-криміналістичних знань працівники слідчих підрозділів повинні напрацьовувати тактичні навички і уміння використання тактико-криміналістичних розробок, які забезпечують кримінальне провадження якісними доказами. На ці обставини варто звертати увагу при підготовці в навчальних закладах майбутніх слідчих, прокурорів, адвокатів та в певній мірі і оперативних співробітників, завданням яких може виступати проведення негласних слідчих (розшукових) дій за дорученням слідчого, прокурора. Безумовно, що для фахової підготовки слідчому, прокурору потрібні знання з різних галузей права, суміжних дисциплін, що формують базову юридичну освіту, але серед таких наук чільне місце повинно бути відведено криміналістиці, а в її межах криміналістичній тактиці.

Цілком можливим слід вважати надання права використовувати тактико-криміналістичні засоби з метою забезпечення збирання доказів експертам-криміналістам та іншим спеціалістам, що має місце під час їх участі в проведенні слідчих (розшукових) чи негласних слідчих (розшукових) дій саме як спеціалістів. В цьому випадку експерт за посадою має процесуальний статус спеціаліста і надає допомогу іншій процесуальній особі - слідчому правильно й з найкращим результатом застосувати певні або інші тактичні прийоми, виконати тактичні рекомендації з підготовки й проведення процесуальної дії. Це може мати вираз у наданні допомоги слідчому в підборі зразків для експертного дослідження, обранні послідовності призначення експертиз різного роду чи виду для дослідження тих самих об'єктів, формулюванні питань експерту, а також в постановці запитань допитуваній особі та оцінці відповідей на них тощо. Проте під час виконання експертних досліджень судовий експерт здійснює в більшій мірі техніко-криміналістичне забезпечення і в цьому випадку тактичні завдання забезпечення збирання доказів для експерта відходять на другий план.

Важливою умовою забезпечення доказування в кримінальному провадженні виступає розроблення тактико-криміналістичних засобів здолання протидії досудовому розслідуванню. Це цілком закономірно. Адже й криміналістична тактика як така потрібна лише в тих випадках, коли є або передбачається наявність протидії і виникає потреба у її здоланні. Вітчизняні науковці вказують на те, що протидія розслідуванню є складним комплексом прийомів, вивертів та хитрощів злочинців, що перешкоджають ефективному розслідуванню та судовому розгляду вчинених злочинів та сприяють їх ухиленню від відповідальності [2, с.220]. Її називають своєрідного виду цілеспрямованою активністю суб'єктів злочину, інших зацікавлених осіб у вигляді окремих умисних дій по приховуванню, зміні, знищенню інформації, яка має доказове значення, її носіїв, а для слідчої практики найбільш важливе значення мають форми протидії розслідуванню окремих видів злочинів, зокрема вчинених організованими злочинними групами. В останньому випадку організоване злочинне утворення є суб'єктом протидії у випадках, коли його члени діють умисно, спільно, з метою уникнути притягнення до кримінальної відповідальності за вчинені злочини та зберегти саме існування організованого злочинного утворення для продовження злочинної діяльності [102, с.75, 87]. Саме про таку протидію розслідуванню слід вести мову у випадку здійснення досудового розслідування злочинів у сфері наркобізнесу.

Під час досудового розслідування злочинів у сфері наркобізнесу доволі часто така протидія буває заздалегідь спланованою, цілеспрямованою і виявляється не лише з боку підозрюваних, а й інших осіб, не зацікавлених за різноманітних причин у виявленні й розкритті злочину та притягненні винних до встановленої законом відповідальності. Під час досудового розслідування протидія може бути з боку свідків, посадових чи інших осіб, які прямо або побічно впливають чи здійснюють спроби вплинути на процес розслідування. Тому протидія завжди є одним з чинників, що суттєво ускладнюють доказування в кримінальному провадженні за фактами злочинів даної категорії.

У зв'язку з цим як вчені, так і практики справедливо зазначають, що на сучасному етапі боротьби зі злочинністю перед правоохоронними органами, і насамперед перед слідчими апаратами, постає низка найскладніших завдань, зумовлених, з одного боку, вимогою активізації боротьби із злочинністю, а з іншого - з ускладненням цієї боротьби в зв'язку з посиленням протиправної протидії здійсненню правосуддя з боку злочинців і їх зв'язків. Тому необхідно підкреслити, що вивчення способу протидії розслідуванню і розроблення тактичних прийомів її подолання в ході проведення досудового розслідування, є одним із важливих завдань криміналістичного забезпечення доказування під час досудового розслідування злочинів. Уміле застосування тактико-криміналістичних прийомів для подолання протидії встановленню фактичних обставин вчинення злочину слугує забезпеченню збирання доказів і доказуванню в кримінальному провадженні. Протидія досудовому розслідуванню кримінальних проваджень про злочини у сфері наркобізнесу може виявлятися не лише в безпосередньому ухилянні підозрюваних від слідства і суду, прихованні майна і цінностей, здобутих злочинним шляхом, ретельному готуванні злочину, вживанні заходів з приховання його слідів, а й у прояву таких елементів перешкоджання встановленню фактичних обставин кримінального провадження як здійснення впливу на потерпілих, очевидців і свідків залякуванням, шантажем, підкупом або подібними діями з метою схиляння до відмовлення від показань, зміни і дачі неправдивих показань. Такі дії є характерними для організованої злочинності загалом та злочинності в сфері наркобізнесу. Стосовно досудового розслідування кримінальних проваджень про незаконне розповсюдження наркотичних засобів така протидія може виявлятися й у бездіяльності, наприклад, небажанні особи, яку затримали із наркотиками, давати показання, брати участь у проведенні слідчих (розшукових) дій, небажанні посадових осіб, які порушили правила зберігання й обліку та відпуску наркотичних засобів, давати пояснення для встановлення справжніх винуватців порушення таких правил, приховуванні фактичних обсягів викрадених або незаконно реалізованих наркотичних речовин тощо.

У загальному вигляді діяльність з протидії розслідуванню визначають як систему протиправних дій, спрямованих на дезорганізацію роботи з розкриття й розслідування злочину, перешкоджання досягненню об'єктивної істини у кримінальному провадженні і здійсненню правосуддя, що провадять різні особи, зацікавлені в ухиленні від відповідальності винного [97, с.19]. На думку Р.М. Шехавцова, протидія розслідуванню - це загальна категорія, що дозволяє комплексно уявити дії осіб, які володіють інформацією про злочин і прагнуть її приховати, змінити та (або) ліквідувати її носії, а також дії осіб, які хоча і непричетні до вчинення цього злочину, проте переслідують ті само цілі, що і злочинці [218, с.189]. Але таке визначення протидії не враховує тих випадків, коли поштовхом до протидії з боку сторонніх осіб може бути не особиста зацікавленість в ухиленні конкретного винуватця від відповідальності, а зовсім інші мотиви, які треба передбачати і які слідчий та прокурор повинні встановлювати і застосовувати з цією метою відповідні тактичні прийоми подолання. Такими мотивами може бути особиста неприязнь людини до конкретного співробітника, який здійснює досудове розслідування, чи правоохоронних органів загалом або й до державного ладу в країні, почуття образи за несправедливі дії з боку державних органів, бажання перекласти тягар провини і притягнути до відповідальності іншу особу тощо. Інші особи можуть переслідувати при цьому будь-які, і навіть зовсім протилежні цілям злочинця свої, лише їм відомі і їм вигідні цілі. Це може бути користь, помста конкретній особі у випадку безпідставного обвинувачення, бажання незаконного притягнення до відповідальності явно невинної особи замість фактичного злочинця, прагнення використовувати злочинця, який уник відповідальності за вчинений злочин, у своїх, зокрема, інших злочинних інтересах, наприклад, залучення в злочинне угруповання, яке займається незаконним наркобізнесом, як кур'єра, заготовлювача сировини чи реалізатора дрібних партій наркотику тощо.

У процесі досудового розслідування конкретного злочину про незаконний наркобізнес необхідно розрізняти внутрішню і зовнішню протидію. Внутрішня протидія - це протидія розслідуванню, що полягає в прагненні приховати, змінити чи знищити інформацію про злочин, знищити речові докази і здійснюється вона особами, яким відома така інформація. Ними зазвичай виступають підозрювані, свідки, не часто - потерпілі, якщо вини є за характером злочинного діяння. Зовнішня протидія - це діяльність осіб, не пов'язаних з досудовим розслідуванням злочину, але наділених процесуальними, службовими й іншими владними чи адміністративними повноваженнями. Серед таких посадових осіб можна вказати керівників підприємств, організацій або їх ланок, де вчинено злочин, працівників контрольно-ревізійних органів і служб, представницької і виконавчої влади, співробітників правоохоронних органів [102, с.78-79]. На наш погляд, зовнішня протидія є більш суттєвим і небезпечним чинником, що перешкоджає збиранню доказів під час досудового розслідування злочинів про незаконний наркобізнес, і подолати її значно складніше.

Одним зі способів протидії досудовому розслідуванню з боку організованої злочинності і тієї її частини, сферою інтересів якої виступає незаконний наркобізнес, є своєрідне відсікання розкритих правоохоронними органами злочинних груп, коли за заздалегідь узгодженою схемою особи, що входять у цю структуру, беруть провину на себе. Цим відтинаються їхні зв'язки з іншими членами злочинних груп і їхніх лідерів і тим самим рятуються від викриття інші члени злочинної групи. Як правило, це робиться "на компенсаційній основі", що створює для досудового розслідування суттєві труднощі в збиранні доказів. Багато злочинних груп і формувань заздалегідь розробляють "програми" поведінки для своїх членів на випадок можливого викриття, особливо для їх лідерів, які, крім усього іншого, намагаються не брати участі у вчиненні конкретних злочинів. Їх повне алібі підтверджується заздалегідь підготовленими документами, показаннями свідків, які навіть у дрібних деталях переконують в їхній істинності. У цьому простежується вплив закордонних злочинних організацій типу мафії, картелів, синдикатів, які напрацювали своєрідну систему "виживання" на випадки провалу, що слугує водночас системою "виховання кадрів" злочинного угруповання. Член такого угруповання, що взяв на себе провину за інших, одержує не лише солідну матеріальну винагороду, а й забезпечує собі в такий спосіб підвищення в структурі організації після відбуття покарання і повернення в злочинну групу. Тому, розслідуючи злочин у сфері незаконного наркобізнесу, необхідно скрупульозно встановлювати не лише мотиви вчинення злочину, а і спонукальні мотиви дачі таких показань, в яких допитувані визнають провину і викривають себе у причетності до вчинення злочину.

Практика свідчить, що з боку організованих злочинних груп, які займаються незаконним наркобізнесом, залякування і здійснення тиску на свідків є характерним способом протидії розслідуванню. Проте сьогодні є факти, коли такого тиску зазнають і працівники судових, правоохоронних органів, і в тому числі -- спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю [59, с.38]. Для сучасної організованої злочинності характерні й інші способи протидії розслідуванню, які містять ознаки протидії шляхом використання корумпованих зв'язків в органах державної влади і управління. Ними можуть бути: створення негативної навколо досудового розслідування спекулятивно-ажіотажної громадської атмосфери, що штучно підігрівається; замовленні в засобах масової інформації публікації, які позитивно характеризують підозрюваних, натомість підкреслюючи промахи слідства; вигадані чи дійсні, але в перебільшеному вигляді зловживання слідчого й інших учасників досудового розслідування; поширення свідомо неправдивих чуток навколо події, що розслідується, наприклад, про політичне підґрунтя справи; організація пікетувань, голодувань і незаконних демонстрацій, протестів представників громадських рухів і партій, що подають розслідування як "замах" влади на демократичні підвалини [3, с.97-98].

Трапляються випадки коли організовані злочинні угруповання утримують так званих "штатних адвокатів", які не афішують своїх зв'язків з ними, а працюють на постійній основі в адвокатських об'єднаннях або приватних конторах. Такі особи зазвичай раніше працювали на слідчих або оперативних посадах, обізнані в методах як гласної, так і негласної роботи правоохоронних органів. В окремих випадках адвокати організовують або й здійснюють самі вплив на потерпілих і свідків, активно використовують особисті зв'язки для вчинення тиску на хід досудового розслідування. Крім того, участь у кримінальному провадженні недобросовісного адвоката, який отримує процесуальний статус захисника й тому має доступ до матеріалів кримінального провадження, приводить до витоку інформації про учасників досудового розслідування та наявних доказів їх злочинної діяльності. При виявленні таких фактів можна вести мову про встановлений спосіб протидії розслідуванню. Щоб вжити заходів з нейтралізації такої протидії, необхідно вивчити інші кримінальні провадження за участю цього адвоката, встановити здійснювані ним кроки, що можуть свідчити про протидію збиранню доказів, і виробити відповідні попереджувальні заходи з боку слідчого, прокурора. Результативність і повнота досягнення цілей діяльності слідчого безпосередньо залежить від того, наскільки повно і швидко вдається перебороти цю протидію з боку зацікавлених осіб, оскільки наявність цієї протидії багато в чому визначає особливості пошуку, збору і встановлення та оцінки доказів під час розслідування злочинів.

Розроблені криміналістикою засоби подолання протидії досудовому розслідуванню враховують можливості застосування з цією метою не лише тактичних прийомів проведення окремих слідчих та негласних слідчих (розшукових) дій, а й належну організацію розслідування, використання можливостей взаємодії з оперативними підрозділами, експертами. Такі засоби застосовують у поєднанні, розробляючи тактико-криміналістичні комбінації, тактичні операції, які можна умовно поділити на дві групи: засоби й методи подолання спроб приховати злочин та причетність до нього конкретних осіб; засоби й методи подолання інших форм і способів протидії.

До першої групи відносять процесуальні й оперативно-розшукові дії та їх комбінування у певній послідовності, використання допомоги населення й засобів масової інформації. Важливим способом подолання протидії є належна організація й тактично грамотне проведення огляду місця події, огляду предметів, документів, речових доказів, зокрема й таких специфічних об'єктів як наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги та обладнання для виготовлення, виробництва, переробки. Встановивши за слідами злочину ознаки можливої причетності до діяльності, пов'язаної з наркобізнесом, вже під час слідчого огляду звертають увагу на ті обставини, які можуть свідчити про протидію досудовому розслідуванню. Наприклад, огляд документів, які надають право на виробництво чи реалізацію наркопродукції, може дати відомості, що їх підроблення здійснено з використанням надзвичайно потужного, вартісного друкарського обладнання і високо кваліфікованими спеціалістами, залучення яких під силу тільки організованій злочинності. Водночас грубі помилки в оформленні документів на перевезення наркотичних засобів чи обладнання для їх виготовлення, виробництва, помітні сліди підроблення митних документів можуть свідчити про причетність до вчинення злочину - контрабанди наркотичних засобів корумпованих осіб з митної служби, які начебто "не помітили" недоліків під час перевірки законності підстав перевезення вантажів через митний кордон.

Важливе значення для подолання протидії має правильне застосування тактичних прийомів допиту підозрюваних, свідків, потерпілих. Пред'явлення під час допиту доказів повинно бути логічно й тактично зумовленим, послідовність їх пред'явлення різним учасникам злочину залежить від певної слідчої ситуації. Важливе значення має психологічний вплив на допитуваного, уміння переконати особу в доцільності давати правдиві показання і сприяти встановленню справжніх обставин справи. Під час досудового розслідування злочинів у сфері наркобізнесу щиросердному зізнанню виконавців дрібних епізодів злочинної діяльності може сприяти акцентуація уваги особи на тому, що її провина й роль в злочинних діях є менш значною у порівнянні з іншими співучасниками.

Тактичні прийоми подолання протидії досудовому розслідуванню слідчий, прокурор мають обирати у кожному конкретному випадку різні, з урахуванням форм, спрямованості й активності такої протидії, особистості конфліктуючої з ним сторони, її процесуального статусу. Проте загальним є те, що будь-яке подолання протидії повинне ґрунтуватися на суворому дотриманні норм закону, загальнолюдської моралі й професійної етики. Розроблення тактичних прийомів подолання протидії досудовому розслідуванню злочинів має важливе значення для організаційного забезпечення діяльності слідчого під час роботи за конкретним кримінальним провадженням.

3.2 Тактико-криміналістичні засоби, що використовуються для доказування вчинення злочинів у сфері наркобізнесу

Способи реалізації функцій з досудового розслідування характеризуються особливостями застосованого стороною обвинувачення арсеналу тактико-криміналістичних засобів, що використовуються для виявлення й збирання доказів. Якщо тактико-криміналістичне забезпечення діяльності слідчого та прокурора спрямовані насамперед на забезпечення підвищення ефективності конкретних дій з пошуку, виявлення, фіксації, дослідження і використання інформації, що міститься в її матеріальних і особистісних (ідеальних) джерелах, то організаційно-криміналістичне забезпечення, що входить структурно до тактичного забезпечення досудового розслідування, покликане оптимізувати структуру самої діяльності, ефективне функціонування складових елементів, їх взаємозв'язок і взаємодію. Проте, організаційні аспекти такого забезпечення повинні бути узгодженими з тактичними вимогами.

Розроблення та використання типових тактико-криміналістичних програм стосовно досудового розслідування окремих видів злочинів дасть змогу створити й застосувати систему послідовних логічно-упорядкованих типових завдань, розв'язання яких надасть можливість найбільш ефективного отримання й вивчення потрібної слідчому для прийняття відповідних процесуальних рішень інформації за виявленим комплексом слідів злочину, об'єктів та встановлених на певний момент розслідування обставин. Реалізувати такі завдання вдасться лише за умови умілого використання наявних в розпорядженні сторони обвинувачення процесуальних і тактико-криміналістичних засобів. Найбільш питому вагу серед засобів збирання доказів складають слідчі та негласні слідчі (розшукові) дії. Слідчі дії - це частина процесуальних дій, направлених на збирання і перевірку фактичних даних, що мають значення для встановлення всіх обставин злочину і правильного вирішення кримінального провадження під час досудового розслідування та в суді. Діяльність з доказування потребує відповідного забезпечення не лише кримінально-процесуальними правилами збирання доказів, а й забезпеченням її тактичними прийомами і рекомендаціями щодо реалізації цих правил.

Доказування під час розслідування контрабанди наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, незаконного виробництва, виготовлення, придбання, перевезення, пересилання чи збуту наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, та інших злочинів у сфері наркобізнесу передбачає проведення комплексу слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій органів досудового розслідування, організаційних та оперативно-розшукових заходів.

Визначення такого комплексу залежить від слідчої ситуації та обраного напряму досудового розслідування, а його початковий етап має відповідати вимогам "Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні", якою передбачено, що після надходження до органу, підрозділу поліції інформації про вчинення кримінального правопорушення та внесення інформації до ЄРДР під керівництвом начальника органу, підрозділу поліції здійснюється комплекс першочергових заходів та невідкладних слідчих (розшукових) дій, зокрема, переслідування і затримання правопорушників, проведення огляду місця події, проведення розшукових заходів, виявлення свідків та очевидців події і їх допит, обстеження місцевості в районі виявленого правопорушення та ін. [125]. На сьогодні залишаються недостатньо дослідженими особливості проведення слідчих та негласних слідчих (розшукових) дій, що спрямовані на доказування при досудовому розслідуванні злочинів у сфері наркобізнесу, не визначеними є їх найбільш доцільні комплекси та тактичні операції. Тому дана проблематика потребує свого дослідження з урахуванням криміналістичних особливостей категорії злочину.

У формуванні доказів і забезпеченні доказування під час досудового розслідування злочинів у сфері наркобізнесу важливе значення має початковий етап розслідування кримінального провадження, коли закладаються основи формування майбутньої доказової бази. Частіш за все перші докази отримують в результаті проведення слідчих (розшукових) дій, які називають першочерговими, невідкладними. На це вказують як науковці, котрі досліджують питання досудового розслідування окремих видів злочинів, пов'язаних із незаконним обігом наркотичних засобів, так і практики. Так, наприклад, автори одного з підручників з криміналістики до першочергових слідчих дій при розслідуванні контрабанди, предметом якої часто стають наркотичні засоби, відносять: огляд виявлених тайників і предметів контрабанди, затримання і допит контрабандиста, проведення обшуків [81, с. 780-781]. Автори вітчизняного підручника з криміналістики Т.В.Варфоломеєва, В.Г.Гончаренко, В.І.Бояров та інші до невідкладних слідчих дій початкового етапу розслідування контрабанди, незалежно від її предмету, відносять огляд місця події та предметів контрабанди, обшук і накладення арешту на майно підозрюваного, призначення судових експертиз, допит свідків [90, с.448-449]. Вітчизняний криміналіст В.М.Шевчук вказує на те, що при розслідуванні контрабанди першочерговими слідчими діями мають бути: слідчий огляд, допит підозрюваного і свідків, обшук, виїмка, освідування, призначення необхідних судових експертиз [213, с.163-212].

Автори підручника з криміналістики за редакцією А.Г.Філіпова вказують на те, що під час початкового етапу розслідування злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотиків, мають бути проведені огляд місця події, затримання підозрюваного з речовим доказом і його особистий обшук, освідування підозрюваного, обшук приміщень, допит свідків і підозрюваного, призначення експертиз [86, с.393-398]. Автори підручника з криміналістики, підготовленого фахівцями Львівського університету внутрішніх справ, характерними для початкового етапу розслідування злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів вважають огляд місця події і відразу після нього - внесення відомостей до ЄРДР та початок досудового розслідування, затримання й освідування особи, тимчасове вилучення й арешт майна, огляд речей і документів, призначення криміналістичних судових експертиз [92, с.857]. Автори навчального посібника з криміналістики за редакцією М.І.Порубова вважають, що невідкладними слідчими діями під час початкового етапу розслідування незаконного виготовлення, придбання, зберігання, перевезення і збуту наркотичних засобів мають бути затримання підозрюваного, огляд місця події, обшук приміщень і особи підозрюваного, допит підозрюваного і свідків, призначення експертизи для встановлення виду наркотичного засобу [84, с.494-509].

О.В.Одерій та В.М.Лисенко, ведучи мову про особливості початку досудового розслідування за виявленими фактами незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, вказують на те, що для кримінальних проваджень цієї категорії характерним є проведення на початку досудового розслідування огляду місця затримання підозрюваних осіб і виявлених разом з ними речей, огляду місць виготовлення, зберігання, збуту наркотиків і місць їх незаконного вживання, огляд ділянок вирощування накотиковмістних культур, огляд транспортних засобів, поштових відправлень з наркотичними речовинами, допит підозрюваних з числа затриманих та інших осіб, допит свідків, обшук, призначення й проведення експертиз [142, с.51-93]. В окремих джерелах пропонуються переліки слідчих (розшукових) дій відносно початкового етапу досудового розслідування незаконного обігу наркотичних засобів, значна частина яких має значення і вважається актуальною й для розслідування будь-якого із злочинів у сфері наркобізнесу. Такі процесуальні й інші заходи пропонуються стосовно двох типових слідчих ситуацій: 1) факт незаконного обігу наркотичних засобів виявлено, підозрюваного затримано з речовими доказами "на гарячому" або відразу після вчинення злочину; 2) факт незаконного обігу наркотичних засобів виявлено, але конкретна особа, що підозрюється у вчиненні злочину, не встановлена.

У першій ситуації характерним є проведення таких невідкладних слідчих (розшукових) дій: обшук особи, затримання підозрюваного; огляд місця затримання з метою з'ясування обстановки події, виявлення слідів злочину і речових доказів; огляд приміщень, де зберігалися наркотики, сировина для їх виготовлення; огляд вилучених наркотиків, пристроїв для їх вживання, одягу підозрюваного та ін.; огляд упакування наркотичних засобів або психотропних речовин для виявлення на ньому слідів рук; виїмка та слідчий огляд предметів, що стосуються злочину; медичне освідування підозрюваного на предмет встановлення слідів ін'єкцій та інших зовнішніх ознак уживання ним наркотиків (розширені зіниці, сліди від уколів шприца тощо); призначення судових експертиз (хіміко-фармацевтичної, експертизи наркотичних засобів, судово-медичної, наркологічної, психіатричної, криміналістичної та ін.); обшук за місцем проживання підозрюваного, місцем роботи, у гаражах, на дачах, у друзів і в інших місцях з метою вилучення наркотичних засобів, психотропних речовин та інших предметів зі слідами злочину; допит підозрюваного із з'ясуванням анкетних даних, способу життя, зв'язків; допити свідків, у тому числі родичів, знайомих, сусідів підозрюваного. У другій ситуації алгоритм спільних дій слідчого та співробітників оперативних підрозділів може виглядати таким чином: огляд місця події; допит свідків-очевидців, а у випадках, коли немає таких, дії мають бути спрямовані на їх виявлення; застосування службово-розшукового собаки для пошуку предметів чи слідів контрабанди під час огляду та одорологічної вибірки; перевірка результатів оглядів та допитів за криміналістичними обліками; вивчення матеріалів архівних кримінальних проваджень (розкритих та нерозкритих злочинів) цієї категорії шляхом порівняльного аналізу способів учинення таких злочинів; обшук за місцем проживання і роботи підозрюваних (їх співучасників) або в будь-якому іншому місці можливого зберігання з метою вилучення наркотичних засобів, сировини, пристроїв для зберігання, транспортування наркотиків і документів, що підтверджують їх злочинну діяльність; складання розшукових орієнтувань і композиційних портретів; призначення за результатами огляду судових експертиз; вивчення відомостей, повідомлень, довідок про подібні злочини; постановка завдання про встановлення оперативним шляхом особи, що вчинила злочин, та ін. [131, с.489-490].

Науковці і практики вказують на те, що під час проведення досудового розслідування за переважною більшістю злочинів у сфері наркобізнесу найбільш поширеною слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на пошук слідів та речових доказів, є слідчий огляд та його різновид - огляд місця події. Значення слідчого огляду під час досудового розслідування важко переоцінити. Вказана слідча (розшукова) дія дає змогу слідчому безпосередньо сприймати місце події й обстановку на ньому, різноманітні об'єкти з метою виявлення слідів злочину та з'ясування обставин події, що мають значення для кримінального провадження; скласти уявлення про механізм злочину та особу злочинця; висунути слідчі версії та правильно визначити напрями розслідування; встановити причини та умови, що сприяли вчиненню злочину тощо. Вагомий внесок у розробку наукових основ підготовки, проведення та використання в розслідуванні й доказуванні результатів слідчого огляду зробили відомі вітчизняні й зарубіжні вчені фахівці в галузі криміналістики та кримінального процесу, зокрема, О.Я. Баєв, В.П. Бахін, Р.С. Бєлкін, І.Є. Биховський, Г.І. Грамович, А.В.Іщенко, В.А.Колесник, В.О. Коновалова, В.П. Колмаков, В.С. Кузьмічов, Н.І. Кулагін, Г.А. Матусовський, М.І. Порубов, М.В. Салтевський, В.М. Тертишник, Ю.Д. Федоров, В.Ю. Шепітько, І.М. Якімов, М.П. Яблоков та багато інших. На їх праці і внесені ними пропозиції варто спиратись і під час проведення слідчого огляду та огляду місця події в провадженнях про злочини в сфері наркобізнесу.

Слідчому огляду притаманна висока інформативність, багатоманітність об'єктів, що підлягають виявленню й дослідженню. Ці об'єкти необхідно відібрати з маси слідів та предметів, визначивши віднесеність їх до певного злочинного прояву, обрати правильний метод їх дослідження, вміти критично і швидко оцінювати результати. Окрім дотримання процесуальних правил та виконання вимог щодо підготовки й проведення огляду, слідчий чи інша особа, що його проводить, повинні знати й уміло застосовувати розроблені криміналістичною тактикою прийоми, системи тактичних прийомів, їх комбінації й рекомендації з проведення даної слідчої (розшукової) дії. Сутність слідчого огляду полягає у тому, що слідчий за допомогою органів відчуття особисто переконується в існуванні та характері фактів, які мають доказове значення [20, с.5]. Як процесуальна категорія поняття "слідчий огляд" характеризує певний спосіб збирання доказової інформації. Воно об'єднує різні види процесуальних дій, в основі яких лежить особисте й безпосереднє вивчення слідчим чи іншою уповноваженою на проведення огляду процесуальною особою різноманітних об'єктів з метою виявлення та фіксації матеріальних слідів, що можуть вказувати на підготовку, вчинення або приховування злочину. Залучення до проведення огляду спеціаліста і використання його допомоги у вивченні різноманітних об'єктів не позбавляє огляд характеру особистого й безпосереднього сприйняття об'єкту слідчим, оскільки в протокол огляду, на відміну від висновку експерта, записують те, що сприймав і спостерігав слідчий та інші учасники слідчої (розшукової) дії, а не лише спеціаліст. Завдання огляду і одного з його поширених видів - огляду місця події надзвичайно різноманітні. Подібні завдання науковці ставлять і для судового огляду, порядок і тактичні прийоми проведення якого мають багато спільного з оглядом слідчим. Так, І.І.Когутич метою судового огляду вбачає безпосереднє сприйняття судом об'єктів із використанням технічних засобів з метою виявлення, встановлення їх властивостей та ознак і підкреслює, що проводитись такий огляд має з дотриманням положень криміналістичної тактики [63, с.151-152]. Може саме тому, встановлюючи процесуальні вимоги щодо порядку проведення огляду в Главі 20 "Слідчі (розшукові) дії" чинного КПК України, ст. 237 законодавець назвав "Огляд". Не акцентуючи уваги на тому. що це правила лише для слідчого огляду [93, с. 526-527]. А от російський криміналіст В.В.Степанов вважає, що взагалі визначити конкретні завдання слідчого огляду - це задача безперспективна, зважаючи на різноманітність різних категорій, видів, груп злочинів, що істотно відрізняються один від одного за одночасної індивідуальності кожного злочину. Тому варто вести мову лише про загальні завдання огляду, такі як виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з'ясування обстановки події, з'ясування інших обставин, що мають значення для справи [191, c.31]. Ми вважаємо позиції вітчизняних науковців щодо визначення завдань слідчого огляду і його окремого виду - огляду місця події більш виваженими і поділяємо їх. Водночас треба вказати на те, що дійсно слідчий огляд під час досудового розслідування окремих видів злочину має відмінні від інших оглядів завдання, окремі особливості щодо підготовки, використання науково-технічних засобів та допомоги спеціаліста, потребує застосування спеціальних тактичних прийомів тощо. Саме тому криміналістичні особливості підготовки й проведення окремих слідчих (розшукових) дій і мають встановлюватись під час дослідження проблеми методики досудового розслідування злочинів певних категорій, це в повній мірі стосується і злочинів у сфері наркобізнесу.

Кожний слідчий огляд має свою специфіку, яка визначає особливості організаційно-підготовчих і тактичних заходів, що спрямовані за забезпечення якісного проведення слідчої (розшукової) дії. Готуючись до проведення слідчого огляду та проводячи будь-який огляд під час розслідування злочинів, що пов'язані з незаконним обігом наркотичних речовин, їх аналогів чи прекурсорів, треба враховувати яке місце цей злочин займає в структурі злочинної діяльності з незаконного наркобізнесу, які сліди він залишає, які з них можуть вказувати на причетність та роль в злочинному бізнесі конкретних осіб і ступінь їхньої причетності. Ці питання треба ставити вже на початку проведення огляду, забезпечуючи таку криміналістичну вимогу як цілеспрямованість пошуків. Водночас треба брати до уваги й особливості кожного злочинного прояву як окремого кримінально караного діяння. Так, в разі огляду місць події, де здійснювалось виготовлення, мало місце зберігання чи збут наркотиків основними об'єктами пошуку і аналізу виступають: наркотичні та психотропні лікарські засоби в ампулах. У вигляді таблеток, порошку, настоянок з фабричним маркуванням чи без нього; наркотичні засоби кустарного виготовлення або напівфабрикати (смоли, рідини зеленого кольору з осадом на дні, з запахом розчинників або спирту); предмети, які могли використовуватись для виготовлення наркотиків; відходи виготовлення наркотичних засобів (головки маку, лушпиння, солома коноплі тощо); тютюнові вироби зі слідами просочування гашишною олією або з добавками анаші; пристосування для набивання гільз цигарок тютюном; сліди вживання наркотиків; речі, які могли бути платнею за придбані наркотики; листи, поштово-телеграфна кореспонденція тощо. При огляді приміщень державних організацій, аптек, лікарень, фармацевтичних підприємств поряд з загальними криміналістичними об'єктами пошук слід звертати увагу на сліди вживання наркотиків (сліди, голки, відкриті упаковки тощо). При огляді транспортних засобів, закладів транспорту та зв'язку основними об'єктами пошуку будуть наркотичні засоби, їх пакувальні матеріали, сліди, які свідчать про наявність схованок, документи на багаж тощо [142, с.51-53].

Слідчому варто враховувати ті обставини, що під час проведення огляду місця події у провадженнях про незаконний наркобізнес злочинці можуть здійснювати спроби втручання в роботу слідчого, спостерігати за діями слідчої групи і встановлювати факти виявлення й вилучення слідів, речових доказів чи інших об'єктів, встановлення слідчим очевидців події - ймовірних свідків. Це може стати причиною витоку інформації щодо змісту встановлених правоохоронними органами на певний час відомостей про злочин та його винуватців, характеру висунутих слідчих версій, перспективних напрямів досудового розслідування, планування слідчим найближчих слідчих (розшукових) дій та інших слідчих або оперативних заходів. У певних випадках зацікавлені особи перебувають поблизу місця злочину з надією на те, що їх можуть запросити до участі у огляді як понятих і тоді виявлення їхніх особистих слідів в місці злочину буде виправданим, а бо ж вдасться непомітно для слідчого знищити якісь сліди чи речові докази. Це також треба враховувати під час підготовки й проведення огляду місця події у провадженнях про незаконний наркобізнес. Цілком слушними вважаємо пропозиції В.Б. Школьного фіксувати з використанням фотозйомки або відеозапису факти перебування навколо місця проведення огляду сторонніх осіб, які можуть бути спостерігачами - членами злочинного угруповання [220, с.13]. Перегляд матеріалів такої фіксації дасть в руки слідчого, прокурора важливу інформацію, яка може знадобитися для пошуку безпосередніх виконавців чи співучасників злочину.

Окремі вчені до методів й тактичних прийомів слідчого огляду відносять правильне визначення меж огляду, вибір послідовності огляду, встановлення способів дослідження обстановки та окремих її елементів [90, с.36-37]. Тут варто погодитись з думкою В.Ю. Шепітька стосовно того, що зазначені методи означають тільки послідовність пересування (або переміщення) при огляді, відображають його організаційний порядок, а не пізнавальну сутність, й не виступають тими оптимальними засобами виявлення доказової інформації, функції яких мають виконувати тактичні прийоми та їх системи. Недоліком розглянутих методів, вказує вчений, є обмеженість їх спрямованості; вони показують, в якому напрямку потрібно пересуватися при огляді, але не регламентують як, якими способами його проводити і одержувати необхідну інформацію [216, с.202]. Вітчизняний вчений В.В.Тіщенко вказує на те, що слід враховувати тактичні і організаційні сторони розслідування та слідчих дій зокрема. Організаційний захід - це ті дії, що створюють належні умови для оптимального проведення слідчої дії, передбачають її спланованість, взаємодію її учасників тощо [198, с.46]. Тому не зовсім правильно, коли в підручнику з криміналістики під час викладення матеріалу щодо тактики слідчого огляду мову ведуть про застосовані способи пересування на місці події під час огляду (концентричний ексцентричний, фронтальний та ін..), називаючи їх криміналістичними методами огляду, а також коли пропонований до використання слідчим огляд лише частини місця називають суб'єктивним методом, а повний і докладний огляд усього місця події називають об'єктивним методом огляду [92, с.441]. В останніх випадках мова може йти про вибірковий чи суцільний, повний огляд певного об'єкта, а не про криміналістичний метод чи тактичний прийом проведення слідчого огляду. На це вказують і відомі вчені, називаючи проблеми вибіркового чи повного огляду об'єктів дискусійними і пов'язують їх в більшій мірі з потребою швидкої перевірки під час огляду окремої із висунутих версій [85, с.213].