Державне регулювання системи професійно-технічної освіти в Україні

Автореферат розісланий 19 квітня 2008 р.

Вчений секретар

Актуальність теми. Економічні та політичні перетворення в сучасній Україні вимагають від системи професійно-технічної освіти визначення основних напрямів розвитку механізмів адаптації в сучасних соціально-економічних умовах, що дає нове бачення ролі професійно-технічної освіти в державній політиці. Зростає необхідність її наукового супроводу, конструктивного використання українського та зарубіжного досвіду, врахування загальносвітових тенденцій розвитку економіки й людських ресурсів.

Українська система освіти в цілому і система професійно-технічної освіти зокрема переживає процеси перетворення, які зумовлені, з одного боку, безперервною спонтанною адаптацією до змінних умов зовнішнього середовища, з іншого -- суперечністю реформ.

Система професійно-технічної освіти глибоко проникає як у соціальну, так і в економічну сфери, виходить на ринки праці, товарів, послуг і капіталу. При цьому реформування системи професійно-технічної освіти неможливо здійснювати тільки адміністративними методами або тільки зусиллями самої освітньої системи. Необхідна консолідація зусиль уряду, працедавців, населення з урахуванням динаміки ринку праці.

На сьогодні проблеми системи професійно-технічної освіти зумовлені економічною й політичною нестабільністю в суспільстві, посиленням розриву між конституційними гарантіями здобуття доступної й безкоштовної професійно-технічної освіти та реальним державним забезпеченням цієї освіти; незбалансованістю потреб особистості в професійних освітніх послугах і суспільства в професійно-кваліфікаційній структурі підготовки робочих кадрів; недостатнім бюджетним фінансуванням, нерозробленістю основних напрямів розвитку системи професійно-технічної освіти.

Аналіз і узагальнення нагромадженого за останнє десятиліття досвіду створює методологічну основу для вироблення основних напрямів модернізації та розвитку професійно-технічної освіти. Визначення основних напрямів розвитку системи професійно-технічної освіти й механізмів їх реалізації має бути забезпечене нормативно-правовою базою, достатнім фінансуванням та спиратися на стратегічні прогнози.

Окремі загальні аспекти вдосконалення системи професійної освіти, проблеми її розвитку, сучасний стан досліджують П. Анісімов, В. Гусєв, Л. Полак, О. Савельєв, К. Корсак, І. Медведєв, Т. Оболенська.

Питання управління освітою досліджували В. Андрущенко, Л. Беззубко, В. Бобров, В. Дзоз, Д. Дзвінчук, О. Жабенко, О.Зайченко, І. Каленюк, В.Козубняк, В.Кремень, В.Лутай, В.Луговий, В. Майборода, О.Мінаєв, В. Огаренко, С. Ніколаєнко, В. Огнев'юк, Н. Островерхова, Н. Протасова, О. Падалка, Н. Подольчак.

Незважаючи на велике різноманіття порушених наукових проблем та глибину їх дослідження, у сучасній науці окремі їх аспекти залишились не вирішеними. Так, недостатньо розглянуто сучасний стан державного регулювання системи професійно-технічної освіти; потребують удосконалення система оцінювання підготовленості випускників професійно-технічних навчальних закладів до професійної роботи, структура мережі професійно-технічних навчальних закладів, механізм фінансування системи професійно-технічної освіти.

Актуальність проблеми, недостатнє її дослідження й висвітлення в науковій літературі, теоретичне та практичне значення зумовили вибір теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до теми науково-дослідної роботи «Планування, прогнозування та державне регулювання мікро- та макроекономічних процесів» (номер державної реєстрації 0102U003195) Класичного приватного університету.

У рамках виконаної теми особисто здобувачем було запропоновано механізм фінансування професійно-технічної освіти, систему оцінювання підготовленості випускників професійно-технічних навчальних закладів до професійної роботи.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є науково-теоретичне обґрунтування практичних рекомендацій щодо вдосконалення державного регулювання системи професійно-технічної освіти. Для її досягнення було поставлено й вирішено такі завдання:

- визначено сутність системи професійно-технічної освіти;

- досліджено особливості державного регулювання системи професійно-технічної освіти;

- доповнено перелік функцій професійно-технічної освіти;

- запропоновано систему оцінювання підготовленості випускників професійно-технічних навчальних закладів;

- розроблено практичні рекомендації щодо створення Центру розвитку професійно-технічної освіти при Міністерстві освіти і науки України;

- розвинуто структуру мережі професійно-технічних навчальних закладів шляхом створення на їх базі ресурсних центрів;

- удосконалено складові механізму багатоканального фінансування системи професійно-технічної освіти.

Об'єктом дослідження є процес державного регулювання системи професійно-технічної освіти.

Предметом дослідження є теоретичні та практичні засади формування механізмів державного регулювання системи професійно-технічної освіти в Україні.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що пропоновані механізми державного регулювання системи професійно-технічної освіти нададуть можливість створити дієву систему державного управління, яка значно посилить демократизацію управління, саморозвиток професійно-технічних навчальних закладів, покращить якість підготовки професійних кадрів для економіки країни.

Методи дослідження. Для перевірки гіпотези дослідження та виконання поставлених завдань використано загальнонаукові методи: теоретичного рівня: проблемно-цільовий та структурно-функціо-нальний аналіз основних теорій і практики управління системи освіти для виділення й обґрунтування механізмів державного регулювання; історико-логічне вивчення наукових праць провідних учених у сфері державного управління, загальної теорії управління та управління освітою, зокрема, з метою накопичення, відбору, систематизації матеріалу й теоретичного осмислення проблеми дослідження; конкретно-історичний аналіз - для уточнення основних понять, що зазнали змін у процесі розвитку системи професійно-технічної освіти; синергетичний підхід для удосконалення механізму багатоканального фінансування системи професійно-технічної освіти; абстрактно-логічний метод - для теоретичного узагальнення й формулювання висновків.

Інформаційною базою дослідження є закономірності розвитку системи професійно-технічної освіти, відображені у працях вітчизняних і зарубіжних вчених; закони України; укази Президента України; постанови Верховної Ради України; постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України; нормативні акти (та/або їх проекти) міністерств України, обласних державних адміністрацій.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що:

вперше:

- запропоновано систему оцінювання підготовленості випускників професійно-технічних навчальних закладів до професійної роботи введенням коефіцієнтів: затребуваності випускників професійно-технічних закладів, приросту студентів, територіальності;

- структуру мережі професійно-технічних навчальних закладів шляхом створення на їх базі ресурсних центрів;

- складові механізму багатоканального фінансування системи професійно-технічної освіти введенням змішаного фінансування професійно-технічної освіти, яке виражається у взаємодії органів місцевого самоврядування, місцевих органів державної влади, різних організаційно-правових структур та підприємств, а також появи тристороннього договору підготовки професійних кадрів;

- перелік функцій професійно-технічної освіти виділенням пріоритетних: функції соціального захисту та економічної, які посилюють значення професійно-технічної освіти.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що застосування обґрунтованих напрямів удосконалення державного регулювання системи професійно-технічної освіти забезпечує створення передумов для ефективного контролю за якістю підготовки професійних кадрів у системі професійно-технічної освіти.

Результати досліджень використані в діяльності органів управління освіти Запорізької обласної державної адміністрації (довідка № 09-1/923 від 25.09.2007 р.).

Окремі зміни в структурі мережі професійно-технічних навчальних закладів шляхом створення ресурсних центрів впроваджено в системі української державної будівельної корпорації (довідка № 1901-219 від 17.04.2008 р.).

Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Класичного приватного університету при викладанні таких дисциплін: «Управління освітою», «Менеджмент у державному та муніципальному управлінні» (довідка № 371 від 03.06.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, розробки, висновки та рекомендації, які виносяться на захист, одержано здобувачем самостійно.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дисертаційної роботи доповідались та обговорювались на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Проблеми державного управління та місцевого самоврядування в умовах сучасного політичного вибору України» (м. Запоріжжя, 2007 р.), «Перспективи становлення конкурентоспроможної регіональної економік» (м. Київ, 2007 р.), «Управління інноваційним розвитком підприємств України в умовах світових інтеграційних процесів» (м. Дніпропетровськ, 2007 р.), «Наука та освіта» (м. Дніпропетровськ, 2008 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 8 наукових праць загальним обсягом 3,54 д.а., з них 4 - у фахових виданнях.

Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, викладених на 167 сторінках, списку використаних джерел, який включає 158 найменувань. Загальний обсяг дисертації - 181 сторінок, включаючи 8 рисунків, 36 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі дисертації обґрунтовано актуальність дослідження, визначено мету та завдання роботи. Викладено найбільш вагомі результати, що характеризують науково-практичну новизну дослідження. Зазначено практичне значення та можливості застосування одержаних результатів.

У першому розділі - «Теоретичні основи державного регулювання системи професійно-технічної освіти» - визначено суть і специфіку функціонування сучасної системи професійно-технічної освіти, досліджено особливості державного регулювання системи професійно-технічної освіти, розроблено методичне забезпечення оцінювання професійно-технічної освіти.

Головним завданням системи професійно-технічної освіти є забезпечення потреб галузей економіки в робочих кадрах. Професійно-технічна освіта функціонує в єдиному освітньому просторі України як самостійна підгалузь. Систему професійно-технічної освіти доцільно розглядати як одну із складових освітньої галузі, від ефективного функціонування якої залежить розвиток економіки країни в цілому.

Система професійно-технічної освіти складається з професійно-технічних навчальних закладів, незалежно від форм власності та підпорядкування, що працюють у галузі професійно-технічної освіти; навчально-методичних, науково-методичних, наукових, навчально-виробничих, навчально-комерційних, видавничо-поліграфічних, культурно-освітніх, фізкультурно-оздоровчих, обчислювальних та інших підприємств, установ, організацій та органів управління ними, що здійснюють або забезпечують підготовку кваліфікованих робітників.

Професійно-технічна освіта є комплексом педагогічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури.

На початку 90-х років ХХ ст. через руйнування планової економіки, приватизацію підприємств система професійно-технічної освіти потрапила в дуже складні умови: зменшилися інвестиції працедавців у розвиток і зміцнення навчально-матеріальної бази освітніх установ; погіршилися умови для виробничого навчання у зв'язку зі скороченням робочих місць для проходження виробничої практики; децентралізація управління професійно-технічною освітою в умовах заплутаного нормативно-правового забезпечення.

Не зважаючи на занепад розвитку системи професійно-технічної освіти та падіння її престижу, вона виконує важливі функції як в державі так і в суспільстві. Система професійно-технічної освіти реалізує таку важливу функцію як освітню. Вона полягає в тому, що професійно-технічні училища і ліцеї, як і школи, реалізують функцію освіти, тобто трансформацію досвіду, нагромадженого людством за весь історичний період його розвитку на подальші покоління.

Крім освітньої функції ми виділяємо ще такі важливі функції професійно-технічної освіти як функції соціального захисту та економічну. Пріоритетом у світлі демократичних перетворень має стати функція соціального захисту молоді, яка реалізується при входженні молодів ринкові відносини шляхом здобуття якісної професійно-технічної освіти, що дає випускникам змогу бути конкурентоспроможними й мобільними на ринку праці, а отже, соціально захищеними.

В установах професійно-технічної освіти завжди навчалося багато підлітків з незаможніх і найбільш не захищених верств населення, щодо яких завжди діяла потужна система державної підтримки (стипендії, безкоштовне харчування, формений одяг, безкоштовні гуртожитки, пільговий проїзд тощо). Крім того, відволікаючи молодь категорії «ризику» від вулиці і направляючи її у сферу суспільно корисної діяльності, установи професійно-технічної освіти фактично стримують зростання підліткової злочинності й молодіжного безробіття. Відомо, що вартість одного студентського місця в освітній установі професійно-технічної освіти значно менше від вартості одного місця в установах, що виконують покарання.

Економічна функція, тобто плановане відтворення кваліфікованих трудових ресурсів практично для всіх галузей економіки. Порівняно невеликі терміни підготовки і перепідготовки при підвищенні затребуваності, що збільшується, робочих професій робить систему професійно-технічної освіти одним з найважливіших чинників впливу державної політики на зайнятість населення. У зв'язку з пожвавленням економіки України 60% вакансій на ринку праці на сьогодні становлять вакансії робочих професій.

Встановлено, що процес розвитку державного регулювання системи професійно-технічної освіти перебуває під впливом багатьох чинників. До зовнішніх чинників можна, насамперед, віднести:

1. Політичні, економічні та соціально-демографічні, які принципово змінили вимоги споживачів - працедавців, а також студентів як майбутніх працівників - до структури підготовки кадрів у системі професійно-технічної освіти.

2. Скорочення бюджетного фінансування, що зумовило зміну структури й механізму фінансування системи професійно-технічної освіти, пошук шляхів підвищення ефективності видатків.

Серед найважливіших внутрішніх чинників можна виділити:

1. Діяльність органів управління освітою різних рівнів з реформування системи професійно-технічної освіти з метою приведення її у відповідність з сучасними соціально-економічними умовами.

2. Спроби пристосування самих навчальних закладів професійно-технічної освіти до сучасних тенденцій розвитку освіти.

Найважливішою проблемою для системи професійно-технічної освіти в умовах затяжної економічної кризи стало скорочення її фінансування. Основним джерелом її фінансування є кошти з Державного бюджету. Незадовільне фінансування є одним з чинників, що створюють кризові ситуації в системі професійно-технічної освіти. У зв'язку з цим останніми роками значно активізувалася діяльність професійно-технічних закладів щодо отримання позабюджетних коштів.

Слід підкреслити, що система професійно-технічної освіти у сфері управління має ряд особливостей. Це, насамперед, дворівневий механізм управління навчальних закладів. Вони перебувають у державній власності, фінансуються з Державного бюджету, їх засновником є Міністерство освіти і науки України, але оперативне управлінням здійснюють місцеві органи управління освітою в особі місцевих державних адміністрацій, які, у свою чергу, є складовою регіональних органів виконавчої влади і підпорядковуються Кабінету Міністрів України.

Місцеві державні адміністрації присутні в механізмі управління навчальними закладами професійно-технічної освіти, проте із цього механізму випадає місцевий орган управління освітою, перш за все, в частині права призначення і звільнення керівників навчальних закладів, права розподілу кредитів і затвердження кошторисів тощо. У зв'язку з цим ми пропонуємо розробити засновницький договір, що укладається між Міністерством освіти і науки України та місцевим органом управління освітою щодо кожного навчального закладу, що передбачає закріплення компетенції і відповідальності за кожним засновником.

Його принципова новизна полягає у введенні інституту засновників, який складається з Міністерства освіти і науки та місцевого органу управління освітою, з метою зміцнення дворівневого механізму управління освітою і правової основи для співфінансування з бюджетів різних рівнів.

Для приведення у відповідність організації професійно-технічної освіти до потреб суспільства і самої освітньої системи необхідно налагодити координацію державних, регіональних органів управління освітою, посилити контрольні функції Міністерства освіти і науки в частині дотримання освітнього законодавства, міжнародного освітнього права, а також сприяти активації процесів самоорганізації й саморозвитку.

З метою підвищення рівня підготовки висококваліфікованих фахівців ми пропонуємо створити Центр розвитку професійно-технічної освіти при Міністерстві освіти і науки України. Кошти на утримання Центру розвитку професійно-технічної освіти можуть бути закріплені окремим рядком у Державному бюджеті України або затверджені в кошторисі Міністерства освіти і науки України.

Діяльність цієї установи полягатиме в аналізі розвитку системи професійно-технічної освіти, моніторингу ефективності діяльності професійно-технічних начальних закладів, розробці пропозицій щодо впровадження заходів державного регулювання професійно-технічної освіти.

У подальшому держава має визначати підготовленість випускників професійно-технічного навчального закладу до професійної роботи, їх здатність виконувати свої професійні завдання. В рамках цього ми пропонуємо проводити щорічний моніторинг відносних показників для визначення рівня виконання професійно-технічним навчальним закладом вказаної функції:

1. Коефіцієнт затребуваності випускників професійно-технічних навчальних закладів, який відображає кількість випускників професійно-технічного навчального закладу, які влаштувалися на роботу в регіоні, де розташований цей заклад. Цей показник безпосередньо характеризує взаємозв'язок «навчальний заклад - виробництво». Високий рівень працевлаштування характеризує високий рівень підготовки фахівців, орієнтацію на потреби регіонального ринку.

За допомогою цих коефіцієнтів можна буде визначити кількість випускників професійно-технічного навчального закладу, які влаштувалися на роботу в регіоні, де розташований цей заклад; рейтинг навчального закладу; визначити кількість випускників професійно-технічного навчального закладу, які працевлаштувалися за межами регіону, де розташований даний навчальний заклад.

У другому розділі - «Сучасний стан державного регулювання системи професійно-технічної освіти в Україні» - проаналізовано стан розвитку професійно-технічної освіти, тенденції діяльності професійно-технічних навчальних закладів України.

У 2005/06 н.р. у системі професійно-технічної освіти здійснювалася підготовка робітничих кадрів за 530 професіями. За результатами моніторингу за цей період, у державних професійно-технічних навчальних закладах випуск становив 267,9 тис. кваліфікованих робітничих кадрів (у 2004/05 н. р. - 268,5 тис. осіб), з них - 211,2 тис. студентів та 56,7 тис. слухачів із працюючого та незайнятого населення. Дипломи отримали 194,3 тис. (72,5% від загального випуску) випускників, з них 5,3 тис. осіб - дипломи за освітньо-кваліфікаційним рівнем «молодший спеціаліст», що становить 1,8% від випуску. За результатами аналізу протягом шести років (2000-2006), кількісний показник випускників за освітньо-кваліфікаційним рівнем «молодший спеціаліст» залишається незмінним: 1,7-1,8%. Сьогодні 192 професійно-технічних навчальних заклади здійснюють підготовку кваліфікованих робітничих кадрів для металообробної, металургійної та вугледобувної галузей (20,0% від загальної кількості), контингент яких становить понад 102 тис. студентів та слухачів. За останні роки на базі діючих створені професійно-технічні навчальні заклади нового типу: 47 вищих професійних училищ та центрів, 101 професійний ліцей, що становить 77% від загальної кількості професійно-технічних навчальних закладів промислового спрямування. Контингент студентів і слухачів становить понад 74 тис.

Державне замовлення за професіями сфери послуг становить 82 тис. осіб (або 36% від загальних обсягів державного замовлення), у тому числі понад 6 тис. комерційно-торговельного спрямування, близько 30 тис. - громадського харчування, майже 14 тис. - сфери обслуговування. Сьогодні в країні працює 271 профтехучилище, де готують робітників для підприємств агропромислового комплексу, у тому числі у сільській місцевості - 241.

Серед навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації найбільшу частку становлять державні, кількість яких скорочується, про що свідчать дані в таблиці 1.

Таблиця 1

Вищі навчальні заклади України І-ІІ рівнів аредитації

У Запорізькій області при незмінній кількості державних навчальних закладів (21 заклад освіти) у період з 2002/03 н.р. до 2003/04 н.р. відбулось зменшення кількості студентів навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, відповідно, з 19 173 до 18 937 осіб, між тим у 2001/02 н.р. ця цифра становила лише 18 289 осіб.

Навчальний процес у 2007/08 н. р. в ПТНЗ забезпечували близько 48,9 тис. педагогічних працівників, у тому числі 23,3 тис. майстрів виробничого навчання. Зменшується кількість студентів, які навчаються за державним замовленням, що свідчить про зменшення державних видатків та видатків з місцевих бюджетів на підготовку відповідних фахівців у професійно-технічній сфері.

Для підвищення ефективності системи професійної підготовки, перепідготовки і, відповідно, подальшого працевлаштування незайнятого населення необхідно оновити методику розрахунків витрат на професійне навчання незайнятого населення за направленням державної служби зайнятості; впровадити положення про організацію професійного навчання незайнятого населення за модульною системою; розробити положення про професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації на виробництві.

Розширюються зв'язки професійно-технічних навчальних закладів із зарубіжними країнами. В Україні реалізуються декілька проектів щодо впровадження новітніх технологій професійного навчання. На базі вищих професійних училищ за участі Федеративної Республіки Німеччини в рамках програми «Трансформ» створено й успішно працюють 16 модельних центрів та навчально-тренувальних фірм з підготовки фахівців для комерційної діяльності, досвід роботи яких поширюється на всі регіони країни.

Аналіз демографічного розподілу показав, що в центральних, північних, західних областях України знаходиться 2/3 навчальних закладів, оскільки тут найбільша густота населення. Отже, в цих регіонах існує найбільша кількість навчальних закладів на відміну від східного регіону України.

На початок 2006/07 н. р. в Запорізькій області діє 35 вищих навчальних закладів І-IV рівнів акредитації, серед яких 24 - заклади І-II рівнів акредитації (підготовка молодших спеціалістів, бакалаврів) та 12 - І-IV рівнів акредитації. Серед ВНЗ III-IV рівнів акредитації шість університетів, три академії, три інститути, з яких вісім - державної форми власності і 4 - приватної. Два вищі навчальні заклади мають статус національного (Запорізький національний технічний університет, Запорізький національний університет).

Мережу вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації становлять 11 коледжів, вісім технікумів та чотири училища. У 2004 р. відбулася реорганізація Запорізького, Мелітопольського, Бердянського медичних та Запорізького педагогічного училищ в коледжі. Реорганізовані навчальні заклади належать до комунальної форми власності. Припинив свою діяльність Енергодарський технічний коледж. Замість цього ліквідованого навчального закладу створено відокремлений структурний підрозділ Класичного приватного університету. Серед загальної кількості вищих навчальних закладів професійно-технічні заклади освіти в Запорізькій області мають такі форми власності: 13 - державну, 7 - комунальну, 3 - приватну.