Анексія Криму, як можна вирішити конфлікт України з Росією чи можна його вирішити взагалі і якими шляхами

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДВНЗ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. Вадима Гетьмана

Кафедра міжнародного та європейського права

Реферат з міжнародного економічного права на тему:

«Анексія Криму, як можна вирішити конфлікт України з Росією чи можна його вирішити взагалі і якими шляхами?»

Київ-2013

Вступ

Це зараз найобговорюваніше питання в політиці, в соціумі і взагалі у всьому світі. Ще рік тому чи раніше, коли ми їздили відпочивати до Криму ми навіть не могли уявити, що Крим вийде з составу Українських земель. Це питання досить дискусійне і в ньому ніколи не буде одностайної думки але давайте разом спробуємо прояснити цю складну ситуацію хоча б для себе.

1. Історія приєднання Криму

Найцікавіше з подій березня - 2014 полягає в тому, що до історії передачі Криму до складу Української РСР Микита Хрущов, якому приписують цей подарунок нібито з панського плеча Києву, насправді офіційно не має ніякого відношення. Справа в тому, що подія відбувалася 19 лютого 1954, напередодні 300-річчя Переяславської Ради. А до цього часу М. Хрущов ще особисто нічого не вирішував, хоча і був першим секретарем КПРС з вересня 1953-го. Крим передавав Україні Г. Маленков, а підписував указ Президії Верховної Ради СРСР К. Ворошилов. Є ще одна дуже важлива деталь, про яку чомусь всі сьогодні сором'язливо замовчують. Що натомість Криму від України в Російську Федерацію тоді ж (протокол Президії ЦК КПРС № 49 від 25 січня 1954 р.) передали Таганрог та прикордонні до нього землі, по території рівні площі півострова у Чорному морі. До цього потрібно було б додати, що Київ отримав натомість багатьох чорноземних районів посушливу солончакову степ, без води, якогось натяку на зрошення, без електрики і енергоресурсів. Але сьогодні навряд чи хто бере це до уваги. Вигідно говорити, що М. Хрущов нібито розщедрився мало не під п'яну лавочку. Але все ж йшло зовсім не так. З цього приводу впливова американська газета The Washington Post опублікувала статтю свого журналіста Гленна Кесслера. У ній, зокрема, говориться: Путін правий, говорячи про те, що причини для передачі Криму до складу Української РСР до кінця не ясні, проте твердження про те, що вони порушували "конституційні норми" - софізм. У 1954 році Хрущов ще не володів всією повнотою влади і був змушений отримати схвалення партійної верхівки. 5 лютого 1954 з ініціативою передати Крим виступив Президія Верховної Ради РРФСР. 19 лютого 1954 Президія Верховної Ради СРСР видала відповідний указ, який 26 квітня того ж року був затверджений Верховною Радою СРСР. Крим був приєднаний до України не за " красиві очі ", а тому що інакше він не міг нормально існувати. Крим не лише географічно є продовженням України, але й економічно був пов'язаний з Україною. Росія, яка не має сухопутного зв'язку з Кримом просто нічого не могла дати Криму. Залишаючись приписаним до Росії, Крим і донині залишався б депресивним регіоном, яким він був на момент передачі. Щоб підняти Крим на нормальний соціальний і економічний рівень існування, створити в ньому сучасну інфраструктуру, його просто необхідно було пов'язати з Україною. І саме верховна рада радянської Росії вийшла з пропозицією про передачу Криму, але, як можете бачити, не безоплатно. Крим - це не тільки земля, яка може переходити туди-сюди. Крим - це створена Україною інфраструктура. Крим - це державна власність, створена за рахунок платників податків всієї України.

2. Чи можна визнати дії Російської Федерації правомірними та відповідними міжнародному праву, якщо ні, які санкції можуть бути зостасовані до Росії?

Фактом введення військових формувань на територію України Російська Федерація порушила цілий ряд принципів міжнародного права та взятих на себе міжнародних зобов'язань. Дії, вчинені Російською Федерацією, дають Україні законні підстави застосувати силу для самооборони. Право на колективну самооборону закріплено в Статуті ООН. Принцип невтручання у внутрішні справи держави зафіксований у численних міжнародних правових актах:

в Статуті ООН;

в декларації про принципи міжнародного права 1970 року;

в декларації про неприпустимість втручання у внутрішні справи держави;

в декларації про захист незалежності та суверенітету 1965 року;

в декларації про неприпустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держави 1981 року;

в заключному акті Наради з безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ).

Порушення цього принципу є порушенням перерахованих нормативно-правових актів. Принцип незастосування сили і погрози силою в міжнародних відносинах, який закріплено Статутом ООН і Декларацією про принципи міжнародного права 1970 року, містить заборону на окупацію території іншої держави, на підбурювання щодо надання допомоги та участі у громадянській війні іншої держави. Обов'язок незастосування сили поширюється на всі держави, а не тільки на держави-члени ООН. Між Україною і Росією в 1997 році було укладено угоду про статус і умови перебування Чорноморського флоту на території нашої країни. В рамках цієї угоди Росія взяла на себе цілий ряд зобов'язань. Сьогодні ж порушено положення статті 6, згідно з якою військові формування Росії діють у місцях дислокації, поважають суверенітет України, дотримуються її законодавства та не допускають втручання у внутрішні справи. Таким чином, вихід російських військових за межі дислокації є втручанням у внутрішні справи України. Крім того, з боку Росії порушено статті 8 і 15 зазначеної угоди, якими встановлюється необхідність узгодження з компетентними органами України (зокрема, Міністерством оборони) пересувань, пов'язаних із діяльністю військових формувань поза межами місць дислокації Чорноморського флоту. Разом з тим, угодою не встановлено, які правові наслідки та відповідальність можуть настати в разі порушення її норм. Встановлено порядок вирішення конфліктів між сторонами угоди шляхом створення змішаної комісії та дипломатичним шляхом. У 1994 році Україна, Росія, США і Великобританія в Будапешті підписали Меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Сторони взяли на себе зобов'язання згідно з принципами Заключного акта НБСЄ поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України. У пункті 2 меморандуму встановлено: «Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов'язання утримуватися від погрози силою або її застосування проти територіальної цілісності або політичної незалежності України, і ніяка їхня зброя ніколи не використовуватимуться проти України…». У разі, якщо Україна стає жертвою агресії, країни-підписанти цього меморандуму зобов'язані вимагати негайних дій Ради Безпеки ООН з метою надання допомоги Україні як державі-учасниці Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Росія порушила взяті на себе зобов'язання щодо цього меморандуму. Однак залишається ще дві країни-гаранти: США і Великобританія, які зобов'язані вжити негайних заходів.

Санкції

Порушення Російською Федерацією міжнародних угод, норм і принципів міжнародного права і факт агресії дають Україні право призупинити виконання своїх зобов'язань за будь-якими двосторонніми угодами. Наприклад, Україна може так само, як і Росія, перестати виконувати власні зобов'язання за угодою про статус і умови перебування Чорноморського флоту. За порушення норм і принципів міжнародного права до держави-порушника можуть застосовуватися міжнародно-правові санкції. Зазвичай це санкції політичного та економічного характеру.

Економічні санкції можуть бути, наприклад, такі: ембарго (заборона продавати майно і технології на територію країни-порушника), бойкот (заборона купувати і ввозити майно з території держави-порушника), заморожування банківських рахунків країни-порушника, вилучення своїх внесків із банків країни-порушника.

Політичні санкції, які можуть застосовуватися: денонсація або анулювання угод із державою-порушником, відмова визнавати дії країни-порушника через їхню неправомірність.

Особи, винні у скоєнні агресії, за нормами міжнародного права несуть персональну кримінальну відповідальність.

Три приклади

У світі існує чимало прикладів працюючих санкцій проти недемократичних режимів. Проти Ірану введено санкції, які забороняють експорт до Ірану атомної, ракетної і значної частини військової продукції, прямі іноземні інвестиції в газову, нафтову та нафтохімічну промисловість, експорт продукції нафтопереробки, контакти з банками і страховими компаніями Ірану.

По відношенню до сирійського режиму діють санкції заборони сирійським літакам перетинати повітряні кордони ЄС, заморожено банківські рахунки і заборонено в'їзд у країни ЄС сирійцям, які входять до «чорного списку». Також введено ембарго на сирійську нафту, діє заборона на купівлю сирійського газу й на ділові відносини європейських підприємців із сирійськими.

Міжнародні санкції введено також і стосовно Білорусі. У «чорному списку» ЄС ? 32 юридичних та 243 фізичних особи, в тому числі президент Олександр Лукашенко. Учасникам списку заборонено в'їзд до країн ЄС, а європейські активи підлягають заморожуванню.

3. Чи мав Крим взагалі згідно норм міжнародного права підстави та право для відокремлення чи був референдум в Криму легітимним?

Згідно з міжнародним правом, автономна республіка Крим не має жодних правових підстав для відокремлення. І взагалі, міжнародне право передбачає таку можливість для національно-етнічних меншин лише за дуже виняткових обставин, які передбачають не лише дискримінацію певної меншини, а її переслідування, порушення щодо неї прав людини аж до геноциду. За таких умов етнічна меншина, яка компактно проживає на території однієї держави, не повинна залишатися у складі цієї держави і може скористатися правом сецесії, тобто відокремлення, але добитися цього все ще доволі важко. Міністерство закордонних справ України відреагувало на підписання договору про приєднання Криму до РФ - «Російська Федерація грубо порушила свої обов'язки і зобов'язання». «МЗС України висловлює рішучий і категоричний протест проти визнання Російською Федерацією самопроголошеної Республіки Крим як суб'єкта міжнародного права. Такі дії російської сторони не відповідають міжнародним зобов'язанням Російської Федерації щодо багатосторонніх і двосторонніх договорів, які гарантують територіальну цілісність України, недоторканність і непорушність її кордонів і невтручання у внутрішні справи нашої держави. Незалежність освіти цього була проголошена нелегітимним органом за результатами антиконституційного референдуму, проведеного з кричущими порушеннями демократичних стандартів щодо проведення референдумів, які були розроблені в рамках ОБСЄ і Ради Європи і становлять невід'ємну частину принципів і цінностей цих міжнародних організацій. Визнавши самопроголошену Республіку Крим «суверенною і незалежною державою», Російська Федерація тим самим грубо порушила свої обов'язки та зобов'язання, що випливають з факту її членства в цих міжнародних організаціях. Визнання Росією незалежності самопроголошеної Республіки Крим має одну єдину мету - створити псевдоправові підстави для анексії цієї частини території України і її інкорпорації в Російській Федерації. Однак юридичне значення цього акта в умовах неспровокованої збройної агресії Росії проти України і російської військової окупації Кримського півострова є нікчемним. Сучасне міжнародне право не визнає насильницьке приєднання державної території як правомірний спосіб її придбання. Україна і весь цивілізований світ ніколи не визнають нелегітимно проголошеної незалежності Криму і його насильницького відторгнення від території нашої держави», - йдеться в заяві міністерства.

Анексія Криму

Анексія (лат. annexio - приєднання) - це насильницьке приєднання державою всієї або частини території іншої держави в односторонньому порядку. За міжнародним правом анексія - один з видів агресії і спричиняє міжнародно-правову відповідальність. Анексію слід відрізняти від окупації, яка сама по собі не призводить до зміни юридичної приналежності території. Так, наприклад, Боснія і Герцеговина, що перебувала під окупацією (тобто фактичним контролем) Австро-Угорщини з 1878-го, була анексована нею тільки в 1908 році, а до того вважалася формально територією Османської імперії. Як правило, в результаті анексії місцеве населення приєднаної території у складі держави, що здійснила анексію, утворює етнічну (національну) меншину, а відносно етнічного (національного) ядра, від якого її відірвано, - діаспору автохтонного походження.

МЗС України відреагувало на анексію Криму нотою протесту, в якій назвало приєднання української території анексією та засудило її загарбання. "Українська сторона розцінює зазначені дії РФ як акт анексії, тобто насильницьке набуття частини території України", - заявило МЗС. Також Україна не визнала та заперечує факт загарбання території. МЗС України "наполегливо просить" країни світу не визнавати "Республіку Крим" "Українська сторона категорично заперечує поширення суверенітету Російської Федерації на окуповану нею територію України і залишає за собою право на вжиття заходів у відповідності до міжнародного права та законодавства України", - сказано в заяві. Нагадаємо, що Україна не визнає вхід Криму до складу Росії. МЗС України вважає, що підписане в Москві рішення щодо входження Криму в склад РФ не правомірне.

Сирія, Північна Корея, Венесуела та Уганда увійшли до групи підтримки анексії Криму Путіним

Дії президента РФ Володимира Путіна щодо анексії Криму підтримали Сирія, Північна Корея, Казахстан, Вірмені, Венесуела, Уганда й Гана. Обережними залишаються позиції Білорусі та Китаю.

Першим окупацію Криму Росією підтримав президент Сирії Башар Асад, який ще 5 березня направив своєму російському колезі Володимиру Путіну телеграму. У ній Башид висловив солідарність з політикою Путіна, схваливши його зусилля, спрямовані на відновлення безпеки і стабільності в Україні». Другою країною, яка підтримала російську інтервенцію, стала КНДР. Так 14 березня у Москві посол КНДР Кім Ен Дже під час прийому, присвяченого 65-річчю підписання угоди про економічне і культурне співробітництво між Росією і КНДР, заявив: "Останні тривожні події в Україні, спровоковані за заздалегідь підготовленими змовницькими сценаріями США і країн Заходу і при їх підбурюванні, переконливо показують, хто насправді є призвідником усіх бід на нашій планеті, хто домагається повалення серед білого дня суверенної держави і жорстокого нехтування прав народів на самовизначення". Казахстан сприйняв сепаратистський "референдум", що відбувся в Криму 16 березня, як "вільне волевиявлення населення", і з розумінням ставиться до рішення Російської Федерації. У заяві Міністерства закордонних справ країни йшлося, що Казахстан прихильний «до фундаментальних принципів міжнародного права відповідно до Статуту ООН». У Казахстані із розумінням поставилися до рішення Російської Федерації в умовах, що склалися. "Ми виступаємо за мирні форми виходу України з кризи і її подолання шляхом переговорного процесу під егідою ООН й інших авторитетних міжнародних організацій ", - йдеться у заяві. До групи підтримки додалась і Вірменія. Так Серж Саргсян заявив, що референдум про статус Криму, що відбувся 16 березня, прикладом реалізації прав народів на самовизначення. Так 19 березня відбулася телефонна розмова між Саргсяном і Президентом Росії Володимиром Путіним. "Президенти обмінялися думками про українську кризу та шляхи виходу з неї. У цьому контексті співрозмовники торкнулися ситуації, що склалася після проведення референдуму в Криму, і констатували, що це є черговим прикладом реалізації права народів на самовизначення шляхом вільного волевиявлення", - сказано в повідомленні. За інформацією російських ЗМІ, лідери африканських країн підтримали позицію Росії щодо кримського питання. З такою заявою виступив сьогодні голова комітету з міжнародних справ Ради Федерації, спецпредставник президента РФ щодо співпраці з країнами Африки Михайло Маргелов за підсумками засідання Панафриканського парламенту. «Депутати парламенту після виступу Володимира Путіна в кулуарах говорили, що однополярний світ закінчився, виражена на референдумі воля народу легітимна, право на самовизначення ніхто не відміняв», - зазначив Маргелов. Чиновник окремо відзначив, що Росію в питанні Криму підтримали президент Уганди Йовері Мусевені і президент Гани Джеррі Роллінгс. Крім того, підтримку і визнання кримського «референдуму» висловив президент Республіки Сербської Боснії і Герцеговини Мілорад Додік, який припустив, що Крим послужить хорошим прикладом для досягнення в майбутньому незалежності його республіки від Боснії і Герцеговини. Президент Венесуели Ніколас Мадуро звинуватив країни, що не визнають підсумки референдуму в Криму, в застосуванні "подвійних стандартів", нагадавши про Косово і Фолклендські острови. Венесуельський лідер висловив солідарність з колишнім українським президентом Віктором Януковичем, назвавши його жертвою державного перевороту, влаштованого за підтримки США. Відносно нейтральною й вичікувальною залишається позиція Китаю. Так 3 березня представник МЗС КНР Цинь Ган заявив, що Китай завжди дотримується принципу невтручання у внутрішні справи, поважає незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. "Ми вкрай засуджуємо насильницькі акти, що виникли в Україні. Китай завжди закликав зацікавлені сторони України до мирного вирішення внутрішніх розбіжностей в рамках закону, реального захисту законних інтересів українського народу різних національностей і якнайшвидшому відновленню нормального режиму соціального порядку", - сказав Цинь Ган. Тим часом заступник міністра закордонних справ Китаю Лі Баодун заявив, що референдум поставив Китай у незручне становище: з одного боку, китайські лідери постійно підкреслюють повагу суверенітету всіх країн, а з іншого - Пекін також перебуває під значним тиском Москви. Проте 15 березня, коли Росія проголосувала проти та застосувала право вето до резолюції щодо України під час засідання Ради безпеки ООН, Китай утримався. Посол країни в Україні Чжан Сіюнь пояснив свою позицію, що Китайська Народна Республіка в зовнішній політиці дотримується принципу невтручання. Доволі обережна позиція щодо кримського питання у Білорусі. Так після референдуму прес-секретар Міністерства закордонних справ Білорусі Дмитро Мірончик заявив, що Білорусь пропонує допомогу в переговорах Києва та Москви "Білорусь зацікавлена в стабільних політичних, економічних і гуманітарних відносинах з нашими сусідніми братніми країнами… Ми завжди говорили про те, що потрібно знаходити варіанти врегулювання дипломатичними засобами через діалог і не допускати силового протистояння з жодного боку", - заявив Мірончик. Минулого тижня президент Білорусі Аляксандр Лукашенка вкотре заявив: він виступає за територіальну цілісність України. Де-факто це означає, що в російсько-українському конфлікті Лукашенка зайняв сторону України. У той час назвав українців братами білорусів. «Це наша країна, це наші люди, це наші брати. І я прямо скажу, що того, що зараз робиться в Україні і з народом України, народ України не заслуговує. Це героїчний народ, це народ, який переважною своєю більшістю бився проти фашизму, ми були разом в останній війні, і ми в цій війні перемогли. Тому позиція через нашу історичну пам'ять, нашу історію однозначна», - додав Лукашенка. Нагадаємо, що під час відторгнення колишніх грузинських територій - Абхазії та Південної Осетії - Росія також не могла похвалитися прихильниками. Дії Москви, що визнала тоді ці два грузинські регіони незалежними, підтримали лише Венесуела, Нікарагуа і карликова острівна держава в Океанії Науру.

4. Сьогодення Кримської ситуації

Що ми маємо на сьогоднішній день. 18 березня Володимир Путін і представники невизнаної Республіки Крим підписали договір про входження півострова до складу Російської Федерації в статусі суб'єкта. Від кримської сторони підписи під документом поставили голова Верховної Ради Криму Володимир Константинов, невизнаний Україною голова Радміну Сергій Аксьонов і голова Севастополя Олексій Чалий. Договір закріплює, що півострів вважається прийнятим до Росії з 18 березня, у складі країни з'являються Республіка Крим і місто федерального значення Севастополь.

Кордон Республіки Крим з Україною на суші буде вважатися державним кордоном РФ, кордон морем визначатиметься за принципами міжнародного права. Державними мовами Криму є російська, українська та кримськотатарська. У разі суперечності чинного законодавства Криму Конституції Росії, спірні норми застосовуватися не будуть. Жителі Криму автоматично отримують російське громадянство, за винятком тих, хто протягом місяця заявить про бажання зберегти український паспорт.

Українським військовослужбовцям та правоохоронцям Сергій Аксьонов запропонував або подати у відставку, або присягнути на вірність Республіці Крим. Все військове майно і техніка переходять від Міноборони України у власність Республіки Крим.

Побут по-російськи

Інтеграція фінансової, економічної і соціальної систем Криму з російською повинна відбутися до 1 січня 2015 року. Де-факто процес вже розпочато. Банки на півострові готуються до переходу на рублевий баланс, «Чорноморнафтогаз» був захоплений і переданий під контроль «Газпрому», об'єкти держвласності націоналізовані на користь Республіки Крим.

Після проведення «референдуму» у Криму рахунки Державного казначейства України на території півострова виявилися заблоковані, перерахування податкових і митних платежів до держбюджету України зупинено. За оцінкою міністра фінансів Олександр Шлапака, на території Криму в 2013 році платники податків заплатили 8,5 млрд гривень: 3,8 млрд - до державного бюджету і 4,7 млрд - до місцевого. «Отримали вони 16,6 млрд гривень. Крім того, дотація Пенсійного фонду АРК за минулий рік становила 3,4 млрд гривень», - говорить він.

Перший віце-прем'єр України Віталій Ярема запевнив, що в квітні кримчани отримають зарплати і пенсії з бюджету України. «Ми не визнаємо Республіку Крим, тому бюджетних відносин ми з нею вибудовувати не будемо», - зазначив він, додавши, що не знає, як це буде організовано на практиці.

Новий статус території може означати перереєстрацію нерухомості на півострові, перенесення в реєстрі корпоративних прав, переоформлення українських товариств на російські товариства і так далі. Всі питання, пов'язані з реєстрацією, будь-якого типу власності та ліцензуванням на сьогодні Україною і Росією не врегульовані.

За словами Олега Мальського, партнера AstapovLawyers International Law Group, під час перехідного періоду є два варіанти дій: або період буде дано на перехід в російське правове поле, або будуть змінені певні правила в РФ для дій на території Криму. «Це стосується як державних номерів автомобілів, так і прописки і т. д., - говорить він. - Податкова система і система соціальних виплат фактично повинна перейти на права РФ при прийнятті Криму до складу Росії».

Відкритим залишається питання, що буде з тими підприємствами, установами, банками, які не захочуть переходити на російську систему. «Так, наприклад, за законом РФ іноземні банки можуть діяти на території, тільки у вигляді представництв без права комерційної діяльності, або у вигляді дочірніх банків, в яких мінімальний статутний капітал приблизно $10 млн», - говорить Мальський.

Відповідно, за цим положенням, наприклад, всі філії українських банків у Криму повинні пройти перереєстрацію, отримати ліцензію центробанку Росії, створити дочірні банки і внести туди мінімум $10 млн статутного капіталу, щоб мати право продовжувати свою роботу.

Юридична зброя

Представники української влади заявляють про намір вирішувати проблему Криму виключно дипломатичними методами. «Ми будемо використовувати весь арсенал дипломатичних механізмів. Зокрема, це і міжнародні суди, і звернення до країн-гарантів», - говорить Денис Дзендзерський, нардеп від «Батьківщини». За його словами, планується підрахувати збиток, нанесений Україні діями Росії і через всі можливі механізми гарантування прав держава домагатиметься компенсації в міжнародних інстанціях.

«Україна задекларувала головний принцип, яким до цього моменту користувалася - мирне регулювання через дипломатичні, політичні, економічні механізми», - каже Павло Розенко, депутат від партії «УДАР». За його словами, таку позицію схвалили і ЄС, і США. «Наш арсенал реакцій на дії Росії дуже обмежений», - визнає він.

При цьому він відзначає, що будь-яка силова дія з боку України дасть привід Росії «фізично знищити країну через величезну перевагу над нашими збройними силами». «Зачистка нашої країни відбудеться дуже швидко», - говорить він.

Україна має намір скоординувати дії з Радою безпеки ООН та країнами ЄС. «Нам доведеться подавати позови до міжнародних судів, звертатися до країн-партнерів, щоб до РФ були вжиті більш жорсткі економічні заходи та інші заходи мирного характеру», - говорить Розенко.

Олег Мальський також упевнений, що Україна повинна боротися за Крим. «Звертатися необхідно як до ООН, міжнародних судів, так і в усі міжнародні організації», - говорить він. Але він зазначає, що юридичної панацеї для таких випадків не існує, як не існує єдиного всесвітнього суду, який би поставив крапку в питанні - хто правий, хто винен. Протягом останніх 20 років європейський континент побачив виникнення досить багатьох нових держав: «Відома ситуація з Абхазією, яку визнає тільки частина країн, а інша не вважає її незалежною державою, - говорить він.

При цьому він підкреслює, що зобов'язання України перед Росією зберігаються, але має бути знайдений новий компроміс і в газовому питанні, і в інших ключових договорах.

5. Як врятувати Україну? Можливість та перспективи подання позову Україною до міжнародних інстанцій. Перші Українські кроки по вирішенню Української кризи

Україна і та частина світу, що підтримує нашу державу, мають простий вибір: боротися або визнати свою поразку. Очевидно, що Україна не в змозі виграти війну проти Росії у військовому відношенні. Крім того, наразі США і НАТО не готові надати будь-яку військову підтримку або захист Україні, вони обмежуються набором санкцій, які мають мало шансів стати ефективними у боротьбі з Москвою.

Призупинити членство Росії в Раді безпеки ООН - це можливо

Поразка означатиме кінець світового порядку «після холодної війни» і початок глобального безладу і невизначеності, які матимуть серйозні наслідки у глобальному вимірі. Тому потрібна мирна угода. Для досягнення укладення такої угоди в нинішніх умовах необхідно три складові: якісна підготовка попередніх переговорів, адекватний переговірник і «приваблива» переговірна пропозиція. На жаль, було недостатньо зроблено по всім цим складових, а ситуація на місцях швидко погіршилася. Україні варто було показати міць. Українська влада мала негайно розгорнуті всі українські війська на східних кордонах та адміністративній лінії. Арешти сепаратистів, у тому числі лідерів сепаратистського руху в Криму, повинні були проводитися швидко, що б допомогло представити українських силовиків як грізного противника. Втім, бездіяльність української влади створила ще більший простір для маневру Росії. Українські війська в Криму мають бути захищені і зміцнені, їх життєздатність підсилена створенням постійного зв'язку із центром та контролем над повітряним простором півострову. Українські військово-повітряні сили повинні бути підтримані американськими військовими, а російські війська повинні бути чітко попереджені, що у разі нападу на українські літаки, їм буде дана відсіч. Необхідно оновити підходи до дипломатичного тиску на Москву: слід припинити членство Росії у Раді Європи. Україна повинна негайно звернутися до ООН з метою проведення позачергової сесії Генеральної Асамблеї для прийняття резолюції щодо засудження актів агресії Росії та погодити введення миротворчого контингенту ООН на територію АРК. Крім того, Генеральна Асамблея ООН має розглянути способи призупинити постійне членство Росії в Раді Безпеки (РБ) ООН. Російська військова агресія стосовно України руйнує світовий порядок, і якщо Росія не хоче поважати інтереси миру, то вона повинна за це заплатити. Японія, Бразилія або Німеччина заслуговують отримати постійне місце в РБ ООН замість Росії. Це може бути одним із дуже небагатьох дипломатичних важелів, які могли б змусити Москву зупинитись. Ситуація дуже серйозна, стає зрозумілим, що потрібно змінювати правила гри, можливо переглянути всю європейську і глобальну архітектуру безпеки, у тому числі ООН, ОБСЄ та Ради Європи. Українська влада, чітко усвідомивши грузинський досвід 2008 року, повинна продовжувати не дозволяти собі бути спровокованою Росією. Проте, вона повинна дати зрозуміти Москві, що подальше проникнення на територію України не допускатиметься. Варто розуміти, що Україна не може залишатися на одинці з ворогом, тому необхідно добиватися від Заходу надання Україні членства в НАТО у разі наступного кроку Москви. Поки Кремль відчуває слабкість Заходу, він робитиме такі кроки. З метою посилення позицій не тільки України, а й світової спільноти, США та ЄС повинні надати Україні фінансові та військові ресурси для захисту. В такому випадку наступний крок Москви може стати для неї болісним і В.Путін з цим рахуватиметься.

Українська влада має навести лад в країні

Для досягнення успіхів на зовнішньополітичному напрямі слід «навести порядок вдома». Для об'єднання України слід створити Уряд національної єдності для максимального представлення усіх регіонів України, водночас професійних управлінців, здатних боротися з корупцією. Потрібна лише політична воля для втілення ідеалів Майдану та успішної боротьби з агресором. Маючи такий Уряд, який зможе підтвердити ключові сигнали Угоди, підписаної 21 лютого 2014 року, російська критика і претензії у зв'язку з відсутністю легітимності нинішньої влади втратять підстави. У таких умовах Янукович не зможе повернутися в якості Президента, проте він повинен мати право на справедливий судовий розгляд в Україні або в міжнародному суді в Гаазі за злочини проти людяності та корупцію. Таким чином, відповідно до національних або міжнародних гарантій безпеки, йому повинно бути запропоновано повернутися з Росії і відповідати на звинувачення в Україні. Конституційна реформа залишається ключовим питанням для України. На жаль, комісія, створена у Верховній Раді кілька днів тому для напрацювання конституційних змін, має сумнівні повноваження. Жоден з ключових експертів з конституційного права або представник громадянського суспільства не були запрошені до її роботи. Існує підозра, що перегляд Конституції буде ґрунтуватися на звичайних для української політики схемах торгу між політичними силами. Тому громадськість всередині держави і Захід повинні тиснути на українське керівництво, щоб нова Конституція була якісною та приймалася на законних підставах. Вкрай бажано мати нову Конституцію до нових парламентських і, можливо, президентських виборів, яка допомогла б повністю перезапустити політичну систему в Україні. Прозорий конституційний процес дасть більше легітимності Уряду зараз. Уряд національної єдності повинен запропонувати поважного переговірника з Росією, можливо з колишніх президентів України, чи когось іншого, кому можна повністю довіряти, для залучення Кремля до конструктивного діалогу та пошуку виходу з ситуації. Із зміцненням української військової міці пропозиція членства у НАТО та перезавантаження українського Уряду можуть стати вдалим моментом для початку переговорів. Проте, переговірна пропозиція має бути «привабливою» для Росії, щоб упевнити росіян у тому, що, у разі відмови від такої пропозиції, вони втратять значно більше, ніж отримають від Кримської авантюри.

Взаємовигідна Угода з НАТО

У таких переговорах, перш за все, необхідно побудувати взаємні зобов'язання безпеки. Тобто, сторони повинні домовитися, що у разі, якщо одна зі сторін нападе на Україну, то це буде розцінено як напад на іншу сторону. Якщо НАТО атакуватиме Україну (російська пропаганда так говорить), то Росія буде вважати це нападом на Росію. І навпаки. Україна оголосить нейтралітет, а у разі нападу, Україна перейде на сторону протилежну тій, яка атакує. Такий формат відносин створюватиме концепцію "ширшого НАТО". Обидві країни і НАТО можуть створити новий спільний формат співпраці у рамках НАТО. Це не буде звичайне повне членство, але максимально широка співпраця з реальною інтеграцією силових структур, включаючи внесення змін (розширення) до статті 5 Вашингтонського договору для обох держав. Україна не буде в односторонньому порядку вступати в НАТО, що можна розглядати як перемогу Росії. Проте, після того, що сталося, Чорноморський флот РФ повинен бути виведений з території АРК у 2017 році, як це спочатку й передбачалося, або у 2020 році, коли нова російська військово-морська база буде завершена. Це можна розглядати як перемогу для України. Інші заходи могли б включати запрошення Росії приєднатися до створення зони вільної торгівлі від Владивостоку до Лісабону що передбачає свободу пересування товарів, послуг, капіталу і робочої сили. ЄС повинен заявити про свою відкритість не тільки Україні, але і Росії, якщо існує реальна політична воля і відповідні умови. Заявка України на набуття членства в ЄС повинна бути розглянута та розпочатий процес вступу. Росії ж може бути запропоновано приєднання до тих політик ЄС, в яких вона хотіла б брати участь. Також варто запропонувати Кремлю перезавантаження ОБСЄ, що зробить його більш життєздатним і ефективним в рамках глибокої взаємодії між Росією та Заходом. Для досягнення миру, Україна може запропонувати нові підходи до газових питань. Так, можливо варто створити газовий консорціум чи продати ГТС Росії, або здати в оренду на 50 років. Українська газова труба створює постійний головний біль як всередині країни, так і за її межами, а переваги від контролю над ГТС важко виокремити. Крім того, газовий бізнес став розсадником корупційних схем, в той час як прийняття європейського енергетичного законодавства та повністю вільний ринок енергоресурсів дозволить забути про ці проблеми. Крім того, Україна може взяти курс на децентралізацію регіонів та ширшу автономію Криму, чого й прагне Росія. Крім того, наша держава може посилити роль російської мови чи запропонувати Росії «відкрити пам'ятник Пушкіну в кожному селі». Варіантів умиротворити Москву багато, можна скласти список. У результаті Росія повинна отримати таку пропозицію, від якої не зможе відмовитися, тобто відмова від якої дискредитувала б позицію і авторитет Кремля. Беручи до уваги російські великі економічні витрати на вторгнення в Україну та зростаючі багатотисячні протести в Росії проти таких дій Кремля, може бути позитивно сприйнятим Північним сусідом, якщо, звісно, В.Путін відчуватиме його додану вартість. Однак, якщо Росія не припиняє агресію, світова спільнота повинна діяти негайно: членство України в НАТО та повна економічна і політична ізоляція Кремля стануть ознаками поразки Росії. Тоді настане час початку кінця ери правління В. Путіна.

1) Україна подала позов до Конституційного суду з приводу рішення самопроголошеної Республіки Крим націоналізувати низку об'єктів.

Україна оскаржить рішення самопроголошеної Республіки Крим про націоналізацію континентального шельфу півострова, а також майна підприємства «Чорноморнафтогаз» і держпідприємства «Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами». Україна вже подала позов до Конституційного суду. Дії кримської влади підпадають під низку кримінальних статей, упевнений глава Мін'юсту Павло Петренко. У цій ситуації Україні варто звертатись до міжнародних судових інстанцій, заявила в ефірі радіо «Голос Столиці» адвокат Валентина Теличенько. Конституційний суд України має обмежені повноваження. Він може тільки трактувати, чи відповідає певна норма вимогам Конституції, чи ні. В широкому ж контексті, якщо аналізувати ситуацію, то сьогодні ми бачимо низку заяв різних урядів європейських держав, міжнародних організацій, які не визнали ані результати референдуму, ані рішення державних органів Російської Федерації. Україна змушена буде звертатися насамперед до міжнародних судів, які могли б вирішити спір між Україною і Росією. Дуже правильно робить український уряд, який не нехтує цими засобами захисту інтересів України. Конституційний суд не передбачає жодної відповідальності для державників Російської Федерації. Конституційний суд вирішує тільки питання України. Для того, щоб вплинути на державників Російської Федерації, Україна муситиме звертатись до міжнародних організацій. Не може уряд іншої держави націоналізувати українські об'єкти. Право на власність є непорушним. Взагалі, націоналізація - це дуже тонкий процес, оскільки охороняється право приватної власності. І воно охороняється і в Україні, і в Російській Федерації, тому що Російська Федерація так само ратифікувала Європейську Конвенцію про права людини», - зазначила адвокат. До слова, міністр юстиції Павло Петренко напередодні зазначив, що у разі визнання російською стороною постанови про націоналізацію об'єктів, Україна вважатиме це співучастю в злочині і вимагатиме відшкодування збитків з російського боку.

2) Верховна Рада вже закликала Організацію Об'єднаних Націй розглянути ситуацію, яка склалась у Криму. За відповідний проект постанови проголосували 250 депутатів при необхідних 226.

«Україна як держава-засновник ООН, опираючись на положення пункту 1 статті 1, пунктів 3, 4 статті 2 статуту ООН, закликає ООН відповідно до пункту 2 статті 11 негайно розглянути ситуацію, що склалася у Криму...», - сказано в постанові.

Український парламент вирішив звернутися до ООН з відповідним проханням у зв'язку із грубими порушеннями Росією у відношенні України основних принципів міжнародного права, закріплених уставом ООН, пишуть Українські новини. Також парламент заявив, що, відповідно до визнаного статутом ООН (стаття 51) права на самооборону, Україна залишає за собою право в разі потреби звернутися в будь-яку державу або регіональну систему колективної безпеки із проханням про допомогу у відновленні її суверенітету, територіальної цілісності й недоторканності. Нагадаємо, що генеральний секретар ООН Пан Гі Мун закликає всі сторони утриматися від поспішних дій і провокаційної риторики в Криму. Виконуючий обов'язки міністра закордонних справ Андрій Дещиця закликає Росію не блокувати рішення Організації з безпеки й співробітництва в Європі й ООН із приводу відправлення в Крим наглядових місій.

3) Один з небагатьох міжнародних форумів де Україна може протистояти Росії це Європейський Суд з прав людини.

Вже зараз Росія порушує права українських громадян в Криму, які гарантовані Європейською конвенцією з прав людини (право на вільне пересування, обрання місця проживання, тощо). 25 травня 2014 року Росія може не дозволити громадянам України в Криму обрати Президента, а в подальшому і Парламент. Будапештський Меморандум та Угоди з приводу дислокації Чорноморського флоту не дозволяють передати спір на розгляд міжнародних судів (перший це декларація, а другі посилаються на змішані комісії та дипломатію). Один з варіантів, який залишається, це Європейський Суд з прав людини. Цей Суд може доволі швидко вирішити питання щодо забезпечення звернення, шляхом заборони Росії проводити переміщення військових територією Криму та повернення їх до місць дислокації (Див. справу ECHR, Georgia v Russia (II), та ICJ, Georgia v Russia (справа програшна, але важлива стадія забезпечення позову); нажаль ICJ не має юрисдикцію в нашому спорі) або зобов`язати сторони поважати вимоги конкретних статей Конвенції, в тому числі право на вільне волевиявлення, що дозволить Криму проголосувати. Проте, для того, щоб реалізувати своє право на захист власних громадян, Україна має вже зараз провести підготовчу роботу, тобто знайти постраждалих і від їх імені звернутися до судів Росії за захистом (це вимоги процесу, я не говорю про результативність подібного звернення). Нагадую, що право на дипломатичний захист власних громадян держава може реалізувати лише після того, як закінчаться внутрішні судові можливості в країні, яка порушує їх права. Вже зараз, щоб не втрачати безцінний час, має бути створена комісія, яка займеться підготовкою подібного звернення до Європейського Суду з прав людини, включаючи заяву про забезпечення звернення шляхом заборони Росії проводити переміщення військових територією Криму та повернення їх до місць дислокації або шляхом зобов`язання Росії дозволити провести демократичні вибори в Криму (варіантів багато). Україна має подати повноцінну заяву з проханням про забезпечення не пізніше 25 квітня 2014 року, що був в запасі місяць.

4) міжнародний саміт з ядерної безпеки у Нідерландах. 24 березня 2014р.

Увага світу сьогодні прикута до саміту з ядерної безпеки у Гаазі, де головним питанням стало обговорення російської агресії в Криму. За лаштунками саміту проходить зустріч лідерів країн Великої сімки - на якій вже стало очевидним - Росія втратила місце у клубі найпотужніших держав світу. Перший день саміту продемонстрував одностайне засудження світом дій Росії проти України. Офіційна тема цьогорічного саміту - ядерний тероризм, і той факт, що Україна позбулась ядерної зброї, а тепер піддалась нападу з боку гаранта її безпеки, поставило дискусію на новий рівень. Відкриваючи саміт генеральний секретар ООН Пан Ґі Мун зявив, що настав час посилити правопорядок у сферах роззброєння та нерозповсюдження ядерної зброї. Сторони повинні дотримуватись зобов'язань, взятих у рамках домовленостей про роззброєння, зокрема гарантій безпеки, наданих безядерним країнам державами, що мають ядерну зброю, сказав генсек: «У випадку України, гарантії безпеки були ключовою умовою підписання нею Угоди про нерозповсюдження. Останні події серйозно порушують положення про гарантії безпеки, закріплені Будапештським меморандумом. Наслідки цього становлять серйозну загрозу не лише регіональній безпеці, але і цілісності режиму нерозповсюдження ядерної зброї». Президент Росії на саміт не прибув. Представляє РФ міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров. Він мав окремі зустрічі з державним секретарем США Джоном Керрі. Загалом у саміті беруть участь делегати з 53 країн світу. Вони обговорюватимуть питання шляхів зменшення об'єму продажів ядерної зброї та посилення механізмів непопадання її у руки терористів. За лаштунками саміту відбувається позачергова зустріч країн-членів Великої сімки. Прем'єр-міністр Великобританії Дейвід Камерон напередодні зустрічі запевнив, що саміт Великої вісімки у Сочі не відбудеться: «Ми повинні бути дуже чіткими - саміт Великої вісімки в Росії цього року не відбудеться. Це абсолютно очевидно. Ми будемо зустрічатися сьогодні з іншими членами G7, щоб визначитись, як рухатись далі. Однак, чесно кажучи, саме Росія повинна подумати над тим, як змінити свій курс». Він також застеріг Кремль від подальшої агресії в Україні: «Ми повинні надіслати дуже чіткі месседж російському уряду та президенту Путіну. Подальше просування на територію України є абсолютно неприйнятним, це викличе додаткові санкції з боку ЄС, США та інших країн, ми займаємо дуже рішучу позицію у цьому питанні».

5) Кримські татари скликають Курултай Курултай кримськотатарського народу збереться 29 березня для вирішення реалізації права кримських татар на самовизначення, заявив голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров. "Ми ніколи не відмовлялися від свого права на самовизначення. У якій формі ми його реалізуємо, яким чином - скоро вирішимо. Ми скоро зберемо Курултай", - сказав він в інтерв'ю виданню "Дзеркало тижня. Україна", відповідаючи на питання щодо відтворення національної автономії, втраченої в 1944 році. Пізніше про рішення провести Курултай було оголошено і на засіданні Меджлісу. Р. Чубаров підкреслив, що кримські татари "в будь-якому випадку залишаться на своїй землі, вони самі будуть визначати свою долю, свій розвиток в наступила реальності, виходячи з природного права корінного народу на самовизначення на своїй землі ". При цьому він додав, що форми реалізації права на самовизначення, його механізм і можливості " залежать від існуючих умов". Місце і час проведення Курултаю буде повідомлено найближчим часом. Крім того, прес-служба Меджлісу дала коментар на повідомлення в ЗМІ про намір кримськотатарських активістів відродити національно - визвольний рух кримських татар. Ці заяви, зроблене Недим Халіловим, не мають відношення ні до діяльності, ні до рішень Меджлісу кримськотатарського народу. Вони є лише індивідуальної позицією Недіма Халілова, який позиціонує себе в якості голови робочої групи з резолюції траурних мітингів кримських татар, наголошується в повідомленні.

крим референдум легітимність криза

6. Приклади Анексії та вирішення таких питань

Певно, зараз весь світ з придихом дивиться на події в Україні, і особливо в Криму. А стрічки новин всіх без винятку світових ЗМІ переповнені дивним та загадковим словом «анексія». Що ж воно таке, та анексія? Анексія - слово латинського походження та перекладається просто - приєднання. Себто приєднання якоїсь території до якоїсь країни. Але оскільки на нашій планеті вже зовсім не лишилось нічийної території (за винятком хіба що Антарктиди, де лишень пінгвіни хазяйнують) то щоб приєднати собі якусь територію, треба її в когось спершу від'єднати. Тож мабуть вас не здивує той факт, що історія мало не 70% всіх війн пов'язана з її величністю анексією (решта 30% - це всілякі внутрідержавні конфлікти, громадянські війни, революції, тощо). Але якщо подивитись ще глобальніше, то анексія починається навіть не з великої міжнародної політики, а звичайної дитячої пісочниці. Уявіть таку картину: бавляться два малюки машинками і один більш нахабний, чужу машинку цап, і собі привласнив, а говорячи мовою геополітики - оголосив анексію машинки (моя, не віддам!). І якщо подивитись на дії сучасних політиків, таких як вова путін, (якого зараз особливо згадують «не злим тихим словом») з точки зору звичайної психології, то ми бачимо людей, які банально застрягли в інфантильно-дитячому віці, в пісочниці з машинками, чи радше солдатиками. Жарти жартами, але через от таку інфантильність протягом багатьох століть нашого минулого гинули мільйони людей. Завжди знаходились «круті хлопці» яким так і кортіло щось привласнити в сусідів. Та сусіди були проти, внаслідок чого і виникали численні війни, де правим виявлявся той в кого було більше мечів, гармат, рушниць, танків, крилатих ракет (потрібне підкреслити).

А от вам приклади значних анексій в історії:

1552 рік, - Московське царство здійснило анексію Казанського ханства. 1581-1607 роки - московітами провадиться анексія Сибірського ханства. До речі це все роки правління одного з найкривавіших московських царів - Івана Грозного, який вів активну завойовницьку політику, названу «збиранням земель». А ось рік 1783 особливо цікавий в світлі нинішніх подій. Саме тоді Росія анексувала Кримське ханство, як все таки повторюється історія!

Але й інші держави окрім нашого північного (нажаль сусіда), бувало, полюбляли анексію:

1833 рік - Великобританія анексувала Фолклендські острови. 1845 рік - США анексували Техас. Взагалі історія з Техасом дуже цікава, та заслуговує на окрему статтю, яка ще неодмінно з'явиться на сторінках нашого історичного сайту (слідкуйте за оновленнями). 1848 рік - Франція анексувала Алжир. 1908 рік - Австро-Угорщина анексувала Боснію і Герцеговину.

Це приклади вдалих анексій, а ось приклад останньої анексії невдалої стався порівняно недавно і всі ми (принаймні, хто трішки старше) були його свідками: 1990 рік, Ірак під проводом свого диктатора Садама Хусейна спробував анексувати багатий нафтою сусідній Кувейт. Та як знаємо, американці тоді добре надавали по зубам іракцям-агресорам, а військова операція «Буря в пустелі» ледь не транслювалась по телебаченню. Невдалою й виявилась масштабна анексія головного бабая світової історії - Адольфа Гітлера. З тих пір принаймні у Європі налагодилась крихка рівновага, а дивне слово «анексія» стало пережитком минулого, та от бачимо, минуле знову повертається в нашу реальність, історія вкотре повторюється, така вже в неї робота.

Приклади анексій

1783 - Російська імперія анексувала Кримське ханство.

1820 - 1821 - анексія Судану Єгиптом.

1833 - Великобританія анексувала Фолклендські острови.

1845 - США анексували Республіку Техас.

1848 - Франція анексувала Алжир.

1861 - Іспанія анексувала Домініканську Республіку.

1900 - США анексували Гавайські острови.

1908 - Австро-Угорщина анексувала Боснію і Герцеговину. (Див. Боснійська криза) (де-факто частину Австро-Угорщини з 1878)

1910 - Японія анексувала Корею.

1914 - Великобританія анексувала Єгипет.

1914 - Великобританія анексувала Кіпр, до цього належав Туреччини. (Де-факто колонія Великобританії з 1878)

1918 - 1940 - Румунія анексувала Бессарабію.

1938 - Німеччина анексувала Австрію, яка до цього була незалежною державою. (Див. Аншлюс).

1961 - Індія окупувала і анексувала Португальської Індії.

1975 - Індія анексувала Сіккім.

1976 - 1999 - анексія Індонезією Східного Тимору.

1975 - Марокко і Мавританія окупували і анексували Іспанську Сахару. (Мавританія відмовилася в 1979 році, Марокко контролює 2 / 3 території)

1980 - Ізраїль анексував Східний Єрусалим.

1981 - Ізраїль анексував Голанські висоти.

1990 - 1991 - Ірак анексував Кувейт.

На останок можна пригадати крилату фразу, сказану римським істориком Корнелієм Непотом 2000 років тому, але яка і сьогодні не втратила своєї актуальності та значущості - «хочеш миру, готуйся до війни».

Використані джерела

1. http://dailylviv.com/comment/polityka/rosiya-porushuie-mizhnarodne-pravo-i-konstytutsiyu-rf

2. http://forbes.ua/ua/opinions/1366453-yaki-domovlenosti-porushila-rosiya-svoyimi-diyami-v-krimu

3. http://uanews.kharkiv.ua/politics/2014/03/18/41465.html

4. http://tyzhden.ua/News/105388

5. http://tyzhden.ua/Politics/105290/PrintView

6. http://newsradio.com.ua/2014_03_18/Nac-onal-zac-ju-ob-kt-v-u-Krimu-Ukra-n-varto-oskarzhuvati-v-m-zhnarodnih-sudah-advokat-2204/

7. http://zaxid.net/home/showSingleNews.do?vr_zaklikala_oon_rozglyanuti_situatsiyu_v_krimu&objectId=1304457

8. http://ansar.ru/rfsng/2014/03/24/48899

9. http://travel-in-time.org/uk/mandrivki-chasom/aneksiya-v-istoriyi/