Літературні посли української культури

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

У сучасній науці утвердилася думка, що час національних історій літератур, які оперують даними лише внутрішнього розвитку, без виходу на світовий літературний процес, уже безповоротно минув. Тому-то найвизначніші письменники кожного народу належать водночас світовій літературі та людству. Для авторів, що пишуть мовами обмеженого користування, майже єдиний шлях - переклад, до того ж, на найвищому художньому рівні. Оскільки тепер англійська мова - найпопулярніша в світі, англомовні переклади українського художнього слова - один із вагомих чинників нашого утвердження як нації у світовому літературному контексті. Саме тому так вагома англомовна Шевченкіана.

Рис. 1

Тарас Шевченко - один із класиків світової літератури. Його гуманізм, геніальні народні образи роблять його зрозумілим і близьким для людей різних націй, хоча він є поетом України. Образ Шевченкового поетичного генія не може бути переоцінений. «Вражаюча музика його української поезії», як писала Войнич, досягла найвищого рівня ліричної поезії, яку могла би створити людина. Саме тому сотні спроб перекладу Шевченка були зроблені практично на всі основні мови світу. Англійська мова, якою зараз говорять і яку розуміють на всіх континентах, представила Шевченка для світової читацької громади найбільше. Поступово Шевченкова творчість входить як естетична цінність в англомовні літератури. Він давно був знаний у колах українських іммігрантів як поет-патріот, символ болючо-коханої, але навіки втраченої Вітчизни, в академічних - як об'єкт наукового дослідження. Тепер ширші читацькі кола англомовного світу призвичаюються сприймати творчість Т. Шевченка як художнє втілення історичної пам'яті українського народу, як одну із найяскравіших сторінок у світовій літературі нарівні з творчістю Дж.Ґ. Байрона, О.С. Пушкіна, В. Вітмена та ін. До британської, американської та канадської літератур ім'я Т. Шевченка входить значною мірою паралельно. Переклади його творів, книжки та статті про нього в будь-якій із цих країн відкривають Кобзареві шлях у всі літератури. Слово Шевченка в англомовних перекладах доходить і до численних народів Африки та Азії.

Хоча в англомовному світі загалом зацікавлення художньою літературою, духовна потреба в ній постійно зменшуються, здобутки англомовної поетичної Шевченкіани - вагомі. Дотепер понад вісімдесят перекладачів намагалося донести Шевченкове Слово до англомовного читача. Вони дати можливість людям, що не володіють українською мовою, насолодитися поезією Шевченка.

Одним із доказів геніальності справжнього співця української нації, борця проти царату та кріпацтва в ім'я злагоди та свободи рідної землі, Т. Г. Шевченка, є те, що його творчість після всебічного аналізу незліченних дослідницьких праць ще залишає багато несподіванок, як зазначають самі вчені, бо є бездонною скарбницею ідей. Туманним залишається, насамперед, постать самого поета, його внутрішній світ, бо існує відчутна межа між індивідуальністю Шевченка та читачем, який засвоїв традиційні формули, як-то: «Шевченко - це ми, це весь народ», «його велич - це й наша велич» тощо. Тому «для глядача, який так звик до риторики й бутафорії, до іконопису й віртуальності, вигляд оголеного Шевченка має бути ніби холодним душем». Цей факт потрібно враховувати при подальших спробах інтерпретації. Однак нашою метою, звичайно не є дослідити творчість Т. Г. Шевченка під новим кутом, це справа літературознавців. Метою цього дослідження є аналіз перекладів. Ми порівняли переклад одного і того ж твору, виконаного різними авторами, показали специфіку перекладу творів Т. Г. Шевченка, обумовлену різницею структури мов і культур, особливостями сприйняття перекладачем мови оригіналу й перекладу.

Мова Шевченка - це справжній феномен для української культури, бо вона на відміну від мови попередників поета (Г. Квітки-Основ'яненка, І. Котляревського) «зорієнтована на весь україномовний територіальний та історичний обшир» і розширює межі лірики та сатири. Ця мова є синтезом народно-фольклорних традицій, зразків уже існуючих літературних мов як слов'янського так і неслов'янського походження, біблійних мотивів, літописів, - загалом всієї літератури, над якою працював Шевченко - науковець. І про цей синтез скаже пізніше І. Франко: «Ся маленька книжечка відкрила немов новий світ поезії, вибухла, мов джерело чистої, холодно води, заясніла невідомою ясністю, простотою і поетичною грацією вислову». На початку ХІХ ст. у період романтичного пробудження народів Європи Україна дала світовій культурі незрівнянного поета-мислителя Тараса Шевченка, творчість якого силою свого полум'яного, мистецького й правдивого слова охопила усі спектри життя народу від побуту до сфери політики, перетнула кордони своєї Батьківщини, внесла нові ідеї й мистецькі засоби в загальнолюдську скарбницю світової культури. Поетична творчість

Т. Шевченка - це глибока криниця чистого, високохудожнього слова, пройнятого волелюбними мотивами й палкою любов'ю до свого народу, яка збагатила духовний світ інших народів.

В американську, канадську й англійську літературу творчість Т. Г. Шевченка входить паралельно. Дотепер над донесенням Шевченкового слова до англомовного читача працювало понад 80 перекладачів. Майже всі поезії Шевченка відтворюють англійською мовою. Багато з них мають по декілька інтерпретацій. Зокрема, «Садок вишневий коло хати» - одинадцять, а «Заповіт» - двадцять. Очевидно, вимагати від перекладача, що відтворив два-три поетові вірші, високого рівня адекватності - дуже важко. Адже вся творчість поета - це певна цілісність, це певний образний світ, це певна алегоричність, яку слід відчути й зрозуміти. Кожен переклад - це, очевидно, перевтілення. А перевтілюватися легше, коли світогляди автора та перекладача - близькі. Тоді можна і перевтілюватися й залишатися самим собою, а це дуже важливо для творчої особистості. Саме тому серед найкращих перекладачів Т. Шевченка чимало патріотів, борців за волю (А. Гончаренко, Е.-Л. Войнич, В. Річ).

Найбільша складність перекладу Шевченкової поезії полягає в закодованій у ній мовній картині світу на рівні реалій (бандура, китайка, чумак, вишиванка, кобзар, троїсті музики), національних символів (калина, барвінок), історичних алюзій (Хортиця, Великий Луг, Коліївщина, Батурин, Суботів), словесних образів, що є часто найкращими провідниками у край поета («недвига серцем»; «і сторч на море поглядав, мов на Іуду»; «щоб та печаль не перлася, як той москаль, у самотню душу») та насиченого асоціативного поля певних слів (гомоніти, туга, журба).

Після виходу «Кобзаря» (1840) у різних країнах світу з'явилися прихильні відгуки про творчість Т. Шевченка. Опубліковані статті, розвідки, окремі видання про неперевершену силу мистецького слова поета та світове значення його творчості. Відомо близько тридцяти перекладачів поетового слова англійською мовою. Низка Кобзаревих творів («Причинна», «Катерина», «Мені тринадцятий минало», «Доля» та ін.) існує в чотирьох англомовних інтерпретаціях, а то й у п'ятьох («Гамалія», «Тарасова ніч», «Мені однаково, чи буду...» та ін.). «Думи мої, думи мої...», «Кавказ», «І мертвим, і живим...» перекладені англійською мовою шість разів; існує двадцять англійських перекладів «Заповіту»; з 1964 року маємо англійський переклад «Кобзаря», що містить усі поетичні твори Тараса Шевченка, написані українською мовою.

Гончаренко Агапій (справж. - Гумницький Андрій Онуфрійович; 19 (31). 08. 1832, с. Кривин, нині с. Криве Попільнян. р-ну Житомир. обл. - 22. 04 (05. 05). 1916, м. Гейворд, шт. Каліфорнія, США) - громадський і релігійний діяч, борець за людські права, публіцист, перекладач.. Заснував двомовний двотижневик «The Аlаskа Неrаld» - «Вестник Аляски» (1868-1872), у 1-му номері якого опублікував власний прозовий переклад англійською мовою уривків (рядки 89-106, 128-129) з поеми «Кавказ» Т. Шевченка під назвою «Curious ideas of the poet Taras Shavchenko» («Цікаві думки поета Тараса Шевченка»). У наступних - оригінальні уривки з послання «І мертвим, і живим...» (№ 16), поеми «Кавказ» (№ 16-17). У 1872-1873 видавав г. «Свобода» (5 чисел, українською і російською мовами).

Рис. 2

Рис. 3

Майже 150 років тому в англомовному двотижневику «Аляска Геральд» за 1 березня 1868 року його видавець Агапій Гончаренко надрукував свій прозовий переклад англійською мовою уривку з поеми «Кавказ» під назвою «Цікаві ідеї поета Тараса Шевченка». Це була перша згадка про Шевченка в англомовному світі. У цьому ж двотижневику він вмістив українською мовою уривки з творів «І мертвим, і живим...», «Кавказ», «Думи мої, думи мої...» - і це була перша публікація віршів Шевченка в Америці мовою оригіналу.

Рис. 4

Таку інформацію подає «Шевченківський словник», виданий 1978 року в Києві, де в статті про Агапія Гончаренка вказано, що він був першим перекладачем творів Тараса Шевченка англійською мовою на американському континенті, послідовним пропагандистом його творчості і що 1 квітня 1861 року він вмістив у «Колоколе» статтю з приводу смерті Великого Кобзаря українською мовою. Тоді Агапій Гончаренко вже працював у Лондоні складачем «Вільної російської друкарні», заснованої Олександром Герценом. 1865 року Андрій Гончаренко емігрував до Америки, де через декілька років заснував у Сан-Франциско першу на американському континенті слов'янську друкарню. Окрім уже згаданого двотижневика «Аляска Геральд», що в перекладі означає «Вісник Аляски», що виходив з 1 березня 1868 року до 1 квітня 1872-го англійською і російською мовами, він видавав також з осені 1872-го до весни 1873-го українською і російською мовами журнал «Свобода», в останньому, п'ятому, номері передрукував вже названу статтю з «Колокола» про Тараса Шевченка і уривок з поеми «Кавказ».

Для перекладу А. Гончаренко вибрав вбивчі сарказмом рядки, які викривають облудність царських маніфестів, релігійних доктрин, офіційної преси, що представляли загарбницьку політику царату вчинками ласки, доброти, милосердя. У перекладі не відтворено вагомої інверсійної епітетної конструкції «Сибір неісходима»; лише частково передано сентенцію «Од молдованина до фінна / На всіх язиках все мовчить, / Бо благоденствує!» - «but all, from the Moldavians to the Finns, are silent». Як прозове відтворення віршового оригіналу, Гончаренків текст не може претендувати на повноцінний переклад у сучасному розумінні цього терміна, але він має велике історико-літературне значення.

Рис. 5

Основні проблеми перекладу дієслівної лексики та фразеологізмів творів Т.Г. Шевченка та прийоми їх передачі англійською мовою

Джоном Віром

Рис. 6

Джон Вір (Вив'юрський Іван Федорович; 1906-1983) - діяч української прогресивної еміграції та робітничого руху в Канаді, письменник і журналіст. Переклав поеми «Гамалія», «Катерина», «Гайдамаки» (уривки), «Сон» («У всякого своя доля»), «Кавказ», повість «Художник» (уривки), велику кількість поезій Т. Г. Шевченка, книжку М. Рильського та О. Дейча «Тарас Шевченко» (К., 1974). Автор критико-біографічних праць про поета, зокрема нарису «Співець України» (Торонто, 1951). Упорядник і редактор двох англомовних видань творів Т. Г. Шевченка (1961 і 1964).

Джон Вір наполегливо працював, щоб принести в англомовний світ слово Шевченка. Він переклав 29 поезії (4180 рядків). Багато з них були перекладені вперше. Переклад Джона Віра якнайповніше відтворює складне різноманіття стилістично-семантичної системи Шевченківської поезії зі збереженням почуттів та закликів.

Почав перекладати Шевченкові твори в 40-х рр. Перші переклади В. опублікувала г. «The Ukrainian Canadian» 15 лютого 1948: вступ до поеми «Сон» та уривок з вірша «До Основ'яненка» (рядки 41-52: «Тільки ворог, що сміється... От де, люде, наша слава, слава України»). Переклав англ. мовою 29 віршових та три прозові твори Т. Шевченка: поеми «Кавказ», «Гамалія», «Катерина», «Сон», «Єретик», «Гайдамаки» (окремі розділи), «Юродивий», вірші «Перебендя», «Заповіт», «Мені тринадцятий минало...», повість «Художник», уривки щоденника, автобіогр. лист поета - у першій ред. та ін.

Фразеологічні одиниці в поетичних творах Т.Г. Шевченка перекладаються англійською мовою Джоном Віром за допомогою фразеологічних еквівалентів або лексичних відповідників. При цьому в перекладі іноді може зникати образність, іронія. Висловлювання зі старослов'янськими запозиченнями можуть втрачати урочистий тон, стають стилістично нейтральними.

Рис. 7

Табл. 1

Переклад поетичних текстів Т.Г. Шевченка

Етель-Ліліан Войнич.

Етель-Ліліан Войнич - одна із перших популяризаторів творчого доробку Т. Шевченка в англомовному світі. Ідейно-художня цінність її перекладів обумовлена тим, що вона відкрила англомовним читачам геніального українського поета. Її переклади не втрачають актуальності й сьогодні.

Вона характеризує Т. Шевченка як лірика світового значення, звертає увагу на складність передачі англійською мовою «звабливої, владної музики» («the haunting music») української мови, наголошуючи, що не можна приховувати «безсмертну лірику» Т. Шевченка від Європи.

За силою поетичного виразу її переклади можна до певної міри зрівняти з оригіналом. Вона була визначною особистістю, обдарованою поетично й музикально. Перекладачка майстерно використовує багатство художніх прийомів Шевченкової поезії.

Рис. 8

У 1911 році побачили світ переклади шести ліричних поезій Шевченка і біографічний нарис про нього, що належали англійській письменниці Е.-Л. Войнич. Збірка включала «Заповіт», «Мені однаково, чи буду», «Минають дні, минають ночі», «Косар», «Минули літа молодії» (під назвою «Зима»), «Зоре моя вечірняя» (пролог до поеми «Княжна»), «Зоре моя вечірняя», «Мені однаково, чи буду». Ці переклади знаменували новий, важливий етап англомовної шевченкіани. Їх часто передруковують і тепер, бо вони зберігають неабияку художню та пізнавальну цінність.

Що ж поєднує творчість українського Кобзаря і знамениту англійську письменницю Етель-Ліліан Войнич?

У 1895 році приїздила до Львова, де познайомилася з І. Франком та М. Павликом (з яким кореспондувала вже раніше). Опанувавши українську мову, на початку 90-х рр. Етель-Ліліан Войнич розпочала перекладати українські народні пісні («Ой горе тій чайці» та інші) та поезії Шевченка. Серед англомовних інтерпретаторів Т.Г. Шевченка Войнич поруч з В. Річ - найвизначніша літературна постать, найобдарованіша поетично й музично.

Кращі серед її перекладів - «Заповіт» (найдосконаліший з усіх дотепер відомих двадцяти двох англомовних тлумачень). Безмежна щирість поезій Т. Шевченка проривається через її переклад. Е. Войнич вдалося зберегти багатство змісту й своєрідність стилю першотворів: прийом перенесення, повтори, мелодійність внутрішніх рим, риторичні звертання.

У збірці перекладів Т. Г. Шевченка вміщено написані Е. Войнич передмову та нарис життя і творчості Т. Г. Шевченка. У нарисі англійська письменниця відзначає владну музику Шевченкових творів, розглядає його як світового лірика, як борця-волелюба, звертає увагу на умови життя українського поета, наводить уривки з його листів і повісті «Художник», хоча слід зазначити, що у творах Войнич наявна деяка плутанина в датуванні творів і суперечливим здається твердження про повний занепад таланту Шевченка після засланняi.

У біографічному нарисі Е. Войнич познайомила англійського читача з ідеями поета-борця, підкресливши його гуманізм. Увагу письменниці-перекладачки привернули поезії, які ввійшли до циклів «Три літа», «В казематі», «Невільницька муза».

Щоб донести дух поезії Т. Шевченка до англомовного читача, Е. Войнич розробляє принципи художнього перекладу, які передбачають відтворення багатства змісту оригіналу, своєрідність стилю, красу художніх особливостей, музичність першотвору та його ритмічну структуру. Е. Войнич майстерно використовує багатство художніх прийомів Шевченкової поезії, зберігає їхнє звучання, мелодійність, наближаючись до стилю оригіналів.

Переклади Е. Войнич відзначаються силою поетичного виразу, звучать природно й дають достовірне уявлення про оригінал.

Перекладаючи «Заповіт», для Е. Войнич надзвичайно важливо було передати волелюбний дух поета на всіх текстуальних рівнях. Дбаючи про мелодійність Шевченкової поезії, перекладачка слідує художньому прийому поета, замінює повну риму алітерацією та асонансами.

Табл. 2

Ці поетичні рядки «Заповіту» вражають читача силою слухових образів, створених за допомогою алітерації «р» та асонансів «і», «и», «о». У них ніби чуєш силу могутнього Дніпра та дух поета, що незримо пломеніє й оволодіває серцями людей.

Е. Войнич захоплюється красою Шевченкових алітерацій і в перекладі намагається зберегти їхнє звучання і художню форму. А щоб англомовний читач відчув силу слова Т. Шевченка, перекладачка вживає співзвуччя тих самих звуків.

Кульмінаційні рядки «Заповіту» недоступні для рівносильного поетичного перекладу, оскільки їхня сила діє не через слова, а через звукову виразність, заклик до дії асоціюється із звуками «а"», «і», «р», «о», втіленими в слова.

Там, де вимагала музична образність, перекладачка відходить від оригіналу та йде на музичне перевираження строфи.

Табл. 3

Найкраще перекладені заключні рядки «Заповіту» - майбутнє тор- жество волі й братерства народів.

«Вольна сем'я» для Е. Войнич - це всі люди, що стали вільними («of all men that are free»).

Табл. 4

Переклад Е. Войнич «Заповіту» - один із найдосконаліших англомовних інтерпретацій цього твору.

У поезії «Минають дні, минають ночі» Т. Шевченко закликає до активного громадського життя, виступає проти сонливої покори. Щоб англомовному читачеві вдалося прийти до розуміння твору, перекладачка майстерно використовує багатство художніх прийомів Шевченкової поезії.

Табл. 5

Рис. 9

Е. Войнич характеризує Т. Шевченка як лірика світового значення, звертає увагу на складність передачі англійською мовою «вабливої, владної музики» («the haunting music») української мови, наголошуючи, що не можна приховувати «безсмертну лірику» Т. Шевченка від Європи.

У передмові до збірки Е. Войнич пише: «Коли людина залишає невмирущі поезії, заховані десь далеко від Західної Європи в слов'янській мові… то зовсім несправедливо буде, коли вона залишиться неперекладеною, чекаючи досконалого відтворення, що може й не статися».

Щоб донести дух поезії Т. Шевченка до англомовного читача, Е. Войнич розробляє принципи художнього перекладу, які передбачають відтворення багатства змісту оригіналу, своєрідність стилю, красу художніх особливостей, музичність першотвору та його ритмічну структуру. Е. Войнич майстерно використовує багатство художніх прийомів Шевченкової поезії, зберігає їхнє звучання, мелодійність, наближаючись до стилю оригіналів.

Переклади Е. Войнич відзначаються силою поетичного виразу, звучать природно й дають достовірне уявлення про оригінал.

Суб'єктивно-оцінна й емоційно-експресивна лексика в перекладах Віри Річ.

Рис. 10

Неперевершений внесок в англомовну шевченкіану зробила найталановитіша сучасна перекладачка української поезії Віра Річ. У 1960-1969 рр. вона опублікувала переклади 51 твору Шевченка (серед них - 9 поем) та уривка поеми «Княжна». Шістнадцять творів - «Причинна», «Неофіти», «Маленькій Мар'яні» та ін. - опубліковано вперше. Більшість перекладів уміщено у збірці «Пісня з темряви» (1961 р.). Повн ім'я автора - Faith Elizabeth Joan Rich (перше своє ім'я вона переклала з англійської, змінивши на українське Віра).

У 1964 році Шевченківський комітет Великобританії поставив перед собою завдання опублікувати твори Т. Шевченка англійською мовою в оновлених перекладах. Ювілейний комітет провів конкурс на кращий переклад Шевченкових творів. Симпатії фахівців зійшлися на роботах Віри Річ. Українська вільна академія наук нагородила Віру Річ Почесним дипломом шевченкознавця.

У всіх перекладах Віри Річ простежується мікроскопічна увага до змістових і формальних деталей Шевченкового тексту, поєднання смислової точності з віршувальною вірністю, обов'язковим збереженням віршового розміру та рими. Мабуть, єдиній з усіх перекладачів поезій Т. Шевченка англійською мовою Вірі Річ удалося створити високопоетичні, самодостатні віршові твори, які водночас і сприймаються органічно, свіжо, невимушено англійською мовою (а не як щось вторинно-другорядне) і тонко передають семантичні та ритмо-інтонаційні нюанси першотворів. Англомовні читачі, не знаючи української мови, захоплювалися цими перекладами, бо сприймали їх передусім як справжню поезію, як самодостатні у плані художньої цінності твори.

Переклади Віри Річ - це семантично, стилістично й художньо повноцінні твори. Їм властива змістовна автентичність, віддзеркалення ідейного спрямування, художніх та ритміко-звукових засобів, духовної енергії, геніальна простота Шевченкового поетичного вислову.

Рис. 11

Щоб перекласти один із найкращих зразків громадсько-політичної лірики - «Заповіт» Т. Шевченка, В. Річ працювала двадцять років, доки не підібрала в англійській мові відповідні слова, які передавали б усю гаму емоційних тонів оригіналу. Перекладачка прониклася світоглядом поета, його духом і думками й створила свою версію перекладу в максимально наближеній формі до тексту-оригіналу, відтворила зміст, стиль, зберегла ритм, ритмомелодику, систему римування, чарівну красу алітерації, асонансів та звучність поезії. Віра Річ могла двадцять років працювати над перекладом «Заповіту» Шевченка, допоки всі слова не стануть у потрібному порядку. Вона не спішила, а відчувала «великий час», у якому живе кожний великий твір. Тому й не прагнула перекласти щось «культове», бо знала, що час наш знецінений. А для неї Шевченко був не пророком, не Батьком нації, а молодим чарівником, який обрав шлях аутсайдера, знаючи, що в майбутньому його аутсайдерство створить націю.

Віра Річ уважно ставиться до кожного слова поета, вона ретельно підбирає англійські відповідники до кожної української ідіоми.

Віра Річ - найвизначніша перекладачка української літератури в англомовному світі ХХ століття. Протягом усього життя вона самовіддано працювала, щоб світ якнайбільше пізнав Україну.

На питання: «Пані Віро, чому Ви так любите Україну?» - вона від- повіла: «У моєму випадку я упродовж 50 років працювала для України, плакала через Україну, сміялась і раділа за Україну. Якщо не любов, то що це?»

«Чому Шевченко? Чому таку талановиту англійку… цікавить Україна?» - з недовірою запитували насамперед українці. Віра Річ відповідала: «Бо лише українці є аж надто скромними щодо усвідомлення величі свого національного генія».

Рис. 12

Віра Річ зустрілася вперше з українцями, їхніми проблемами й культурою ще в молоді роки, коли після закінчення Другої світової війни на території Великобританії з'явилися емігранти зі Східної Європи, поміж ними й українці, якими займалася її мати Маґдален Ельзі Річ як представник і працівник організації Червоного Хреста.

Студенткою Віра Річ спочатку займалася перекладами французької поезії на англійську мову, проте під час навчання в Оксфорді вона познайомилася з університетським колегою Володимиром Микулою, який намагався перекладати українську поезію англійською мовою, і під його впливом почала вивчати українську мову, використовуючи словники та поетичні збірки, хоча основними дисциплінами, які вивчала вона в університеті, були староанглійська та староскандинавська мови.

«Моя мама стала фанаткою Шевченка. Вона цитує його в моїх перекладах за кожної нагоди. «Гамалію» - під час весняного прибирання (They tear the walls down...), «Чигрине, Чигрине» - під час прополювання городу (Rue, rue has grown and choked our freedom down...)... Ці туманні спогади - невелика частина того, що з роками стало для нас сімейним культом».

Рис. 13

1957 р. у лондонському «Українському віснику» вийшов друком її перший переклад - дебют з української мови - «Пролог» до поеми «Мойсей» Івана Франка, і через 40 років, уже в незалежній Україні, в 1997 р. Спілка письменників України нагородила її премією імені Івана Франка.

Від кінця 1950-х рр. ця англійська поетеса не полишає українську поезію до кінця життя як її дослідник, популяризатор і, в першу чергу, вірний і досвідчений перекладач.

Рис. 14

У статті-некролозі, вміщеному в газеті «Тhе Тіmеs» від 25 січня 2010 р., відзначено, що В. Річ перекладала твори 47 українських поетів, найчастіше поеми й вірші Тараса Шевченка. Ще 1961 р. вийшла окрема збірка вибраних творів Шевченка в її перекладі англійською мовою під заголовком «Song out of Darkness» («Пісня понад темрявою») зі вступними словами П. Сельвера й В.- К. Метьюза, відомого англійського славіста й перекладача, який ще 1951 р. видав у Лондоні (англійською мовою) наукове дослідження «Тарас Шевченко: людина і символ» (ця праця Меттьюза, до речі, не сподобалася радянській літературній критиці, бо, на думку автора статті про цього дослідника, згаданий науково-популярний твір був «позначений впливом буржуазно-націоналістичної тенденційності в ставленні до українського поета і до його друзів».

У згаданому вище «Шевченківському словнику» самій перекладачці присвячено енциклопедичну статтю такого змісту: «Річ Віра - англійська поетеса і перекладачка ірландського походження. Народилася в Лондоні (...)

Протягом 1960-69 рр. опублікувала переклади 51 твору Т.Г. Шевченка повністю (в тому числі 9 поем) та уривок (11 рядків) із поеми «Княжна». 16 творів Шевченка («Причинна», «Неофіти», «Маленькій Мар'яні», «У тієї Катерини», «І знов мені не привезла», «За сонцем хмаронька пливе» та інші) перекладено англійською мовою вперше».

Наприкінці 2007 року за підтримки Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАНУ вийшло прекрасне видання вибраних поезій Т. Шевченка в перекладі Віри Річ (із передмовою академіка Івана Дзюби). Це фундаментальне академічне видання має назву «Тарас Шевченко. Вибрана поезія. Живопис. Графіка», що побачило світ у видавництві «Мистецтво» (твори Шевченка представлено і в оригіналі).

У київському видавництві «Мистецтво» 2008 р. опубліковано збірку перекладів поезій Шевченка англійською мовою Віри Річ із передмовою Івана Дзюби, а 2007 р. її нагороджено Орденом княгині Ольги. Цю високу нагороду Віра прийняла з ентузіазмом, називаючи цей факт «вершинною подією» в її житті («peak moment іn my life»). Вона мала задум перекласти англійською мовою абсолютно всі поезії Т. Шевченка, але страшна недуга й невблаганна смерть знівечили її плани.

Рис. 15

В одному інтерв'ю вона розповідала про своє ставлення до перекладу: «Зазвичай люди кажуть, що мої вимоги до перекладу просто-таки неймовірні, особливо у практиці. Але так само, як олімпійські чемпіони, перекладач, маючи вроджений хист (талант від Бога, генетичну схильність), повинен тренувати свої мовні перекладацькі якості так, як атлети тренують м'язи перед тим, як виступити на Олімпійських іграх. Все дуже просто. Слово має обростати новими конотаціями, розкривати перед перекладачем свій глибинний зміст. Слово повинно відкриватися в нових значеннях. І це теж своєрідне тренування м'язів для перекладача, який має працювати з мовою, з літературними текстами, щоб збагачувати себе новими словесними відтінками, щоб якнайточніше передати зміст і стиль кожного слова у творі». Віра Річ дбала про те, щоб знаходити точні відповідники українського слова в англійській лексично-семантичній системі, щоб якнайточніше змогти передати потрібний відтінок оригіналу, вона з серцем схилялася над зразками маловідомої західному світові української поезії та пристрасно наближала її для кращого розуміння широкої світової англомовної громади поціновувачів поетичного слова й думки.

Науковець Ганна Косів справедливо зауважує: «Віра Річ завжди дотримувалася поглядів, що найсвятіший обов'язок перекладача - передавати засобами цільової мови не тільки зміст оригіналу, а і його поетичні своєрідності - риму, ритм, алітерацію. Всупереч сучасним панівним тенденціям в англомовному світі, вона намагалася відтворювати в перекладах просодію оригінальних текстів. Аналіз перекладів Віри Річ та зіставлення їх з оригіналами засвідчують, що Віра Річ добре почувається в ролі перекладача-інтелектуаліста з її, так би мовити, професійним двомовним та двокультурним статусом. Вона ніколи не дозволяє собі будь-якої поспішності чи недбалості, поверхневого ковзання по матеріалі. В її перекладах майже немає випадків надмірного впливу культури-реципієнта чи, навпаки, засилля і культури оригіналу». Так, переклад поеми «Кавказ» Шевченка, який підготувала Віра, в англомовному світі вважають чи не канонічним, одним із найкращих. Уривок із перекладу викарбовано на пам'ятнику Шевченкові у Вашингтоні.

Рис. 16

«Цей монумент Тарасові Шевченку, українському поету XIX століття і борцю за незалежність України та за свободу всього людства, який під іноземною російською імперіалістичною тиранією та колоніальним правлінням звертався до Вашингтона з його «новим і праведним законом», було відкрито 27 червня 1964 року...»

Оригінальний текст англійською:

DEDICATED TO THE LIBERATION, FREEDOM AND INDEPENDENCE OF ALL CAPTIVE NATIONS THIS MONUMENT OF TARAS SHEVCHENKO, 19TH CENTURY UKRAINIAN POET AND FIGHTER FOR INDEPENDENCE OF UKRAINE AND THE FREEDOM OF ALL MANKIND, WHO UNDER FOREIGN RUSSIAN IMPERIALIST TYRANY AND COLONIAL RULE APPEALED FOR "THE NEW AND RIGHTEOUS LAW OF WASHINGTON," WAS UNVEILED ON JUNE 27, 1964. THIS HISTORIC EVENT COMMEMORATED THE 150TH ANNIVERSARY OF SHEVCHENKO'S BIRTH. THE MEMORIAL WAS AUTHORIZED BY THE 86TH CONGRESS OF THE UNITED STATES OF AMERICA ON AUGUST 31, 1960, AND SIGNED INTO PUBLIC LAW 86-749 BY DWIGHT D. EISENHOWER, THE 34TH PRESIDENT OF THE UNITED STATES OF AMERICA, ON SEPTEMBER 13, 1960. THE STATUE WAS ERECTED BY AMERICANS OF UKRAINIAN ANCESTRY AND FRIENDS.

Рис. 17

Українська громада Великобританії шанувала протягом довгих років її діяльність, якою вона пропагувала конкретні знання про українську культуру та літературу, особливо серед англомовного суспільства.

20 грудня 2009 року Віра Річ відійшла у вічність. Україна втратила найталановитішого перекладача української літератури англійською мовою. Вона заповіла, щоб її прах знайшов спочинок в Україні поряд із Чернечою горою, де покоїться Т. Шевченко, якому вона віддала життя.

15 квітня 2011 року було виконано заповітну волю Віри Річ (корінної британки Faith Elizabeth Joan Rich). Її прах поховано на цвинтарі в урочищі Монастирок біля підніжжя Тарасової гори. Речі, документи, переклади Віри Річ передані Шевченківському заповіднику в Каневі. Монумент зроблено у формі книжки, з якої усміхається ще юна Віра в українській вишиванці.

По обидва боки портрета уривок із поезії Т. Шевченка «Мені однаково, чи буду…» в оригіналі та в перекладі Віри Річ.

Табл. 6

Рис. 18

Віра Річ - дивовижна постать в історії світового українства. Її часто називали послом української культури в англомовному світі. Ніколи, ніде, нікого подібного до неї в нас не було. Її життя й праця - це без перебільшення, мужній подвиг в ім'я такої далекої й такої близької для неї України.

Найкраще про перекладача зможуть розповісти його праці. Наприклад, інтерпретації творів Тараса Шевченка «Мені однаково, чи буду...» або «Огні горять, музика грає...» Вони невеликі за обсягом, але виразно демонструють індивідуальний перекладацький стиль Віри Річ, який помітно вирізняє її з-поміж інших перекладачів української літератури англійською мовою. Йдеться про увагу до кожної деталі оригіналу на всіх рівнях, прагнення якомога повніше передати всі тонкощі змісту й форми, високу адекватність першотвору.

Табл. 7

Рис. 19

Табл. 8

переклад поезія шевченко

У всіх перекладах Віри Річ простежується мікроскопічна увага до змістових і формальних деталей Шевченкового тексту, поєднання смислової точності з віршувальною вірністю, обов'язковим збереженням віршового розміру та рими. Мабуть, єдиній з усіх перекладачів поезій

Т. Шевченка англійською мовою Вірі Річ удалося створити високопоетичні, самодостатні віршові твори, які водночас і сприймаються органічно, свіжо, невимушено англійською мовою (а не як щось вторинно-другорядне) і тонко передають семантичні та ритмо-інтонаційні нюанси першотворів. Англомовні читачі, не знаючи української мови, захоплювалися цими перекладами, бо сприймали їх передусім як справжню поезію, як самодостатні у плані художньої цінності твори.

Поетична душа Віри Річ відчула всю велич і геніальність Т. Шевченка. Невпинний рух і творча праця були стихією її життя. Вона працювала 24 години на добу, намагаючись донести до англомовного читача красу й силу духу правдивого слова поета.

Отже, можна стверджувати, що кращi переклади творів Т.Г. Шевченка наближаються до того найвищого рівня майстерності, якого сам поет вимагав від перекладача, а саме: щоб переклади точно відтворювали оригінал, щоб вони були такі ж прекрасні, як i оригінальна поезія.

Не зважаючи на поодинокі відхилення від українського тексту, переклади Джона Віра, Е. Войнич та Віри Річ відбивають органічну структуру оригіналу: емоційно-образний зміст віршів, ритміко-інтонаційний лад та ідейний зміст, який сполучається з національною специфікою. Це пояснюється тим, що вони мали поетичний дар показати висоту народної моралі й глибоко розуміли естетичну цінність поезії Шевченка.

Перекладачі поезії Т. Шевченка в англомовному світі досягли єдності змісту й форми. В англомовну поезію внесено народнопісенний характер поезії Т. Шевченка, розроблено ритміко-інтонаційний малюнок його вірша, знайдено форми, які розкривають зміст та національну специфіку творів, що зумовлює природне звучання їх англійською мовою. Переважна більшість англомовних перекладів творів Т. Шевченка зроблені на високому художньому рівні, з глибоким відчуттям духу Шевченкової поезії.

Слід підкреслити, що англійські переклади поезії Т.Г. Шевченка допомагають людям в англомовних країнах краще зрозуміти менталітет і гідність українського народу.

Напередодні Шевченкових ювілеїв 2011-2014 років завдячуємо видатним письменницям Етель-Ліліан Войнич і Вірі Річ, які з любов'ю до України донесли до багатомільйонної англомовної аудиторії багатство поезії Т. Шевченка в усій її красі й величі. Цінність їхніх перекладів у тому, що вони зберегли своєрідність художньої манери поета - витонченість художнього слова, високу поетичну культуру та ідейну спрямованість. В історії англомовної шевченкіани вони знаменують подальший крок в освоєнні творчості українського поета та створюють сприятливу атмосферу для нових перекладів і досліджень.

Размещено на Allbest.ru