Трудові ресурси на Державному підприємстві дослідного господарства Вінницької сільськогосподарської дослідної станції

4.Проводити керівництво по створенню і оснащенню формувань для ліквідації наслідків НС, здійснення контролю за їх підготовкою.

Штаб ЦО здійснює заходи щодо захисту робітників, службовців та населення підвідомчих робітничих мікрорайонів селищ при стихійних лихах.

Штаб організовує і контролює навчання робітників та службовців з цивільної оборони і підготовку формувань ЦО об'єкта.

На об'єктах в залежності від характеру виробничої діяльності і належності бази створюються служби ЦО: оповіщення та зв'язку, медична, протирадіаційного та протихімічного захисту, охорони громадського характеру, протипожежна, аварійно технічна, сховищ та укриті, транспортна, матеріально-технічного постачання. На них покладається виконання спеціальних заходів і забезпечення дій формувань при проведенні рятувальних та інших невідкладних робіт.

Керівництво службами здійснюється їх начальниками, що призначаються наказом начальника ЦО об'єкта з числа керівників відділів, цехів на базі яких створенні ці служби.

Служба оповіщення і зв'язку звичайно створена на базі вузла зв'язку.

Медична служба організовується на базі медпункту. Начальник служби головний лікар. Служба забезпечує надання медичної допомоги по ураженням і евакуює їх до лікувальних установ.

Служба протирадіаційного та протихімічного захисту розробляє і здійснює заходи щодо захисту людей.

Висновки

Трудові ресурси є носіями відносин, які складаються в процесі їхнього формування, розподілу та використання. В сучасних вони є суб'єктом управління, що виражається в державному регулюванні розподілу та перерозподілу трудових ресурсів, підготовки кадрів, забезпечення зайнятості та ін. Це змушує розглядати трудові ресурси і як планово-обліковий показник, і як економічну категорію, залежно від того, з якою метою це поняття використовується.

Планово-обліковий показник відображає кількісну характеристику та структуру трудових ресурсів, структурний аналіз у понятті «трудові ресурси» встановлює їхній склад і співвідношення елементів структури, а економічне визначення даної категорії характеризує їх як повний запас ресурсів праці, що складається із зайнятих суспільно корисною працею в усіх галузях виробництва та потенційно спроможних до праці людей.

Взаємозв'язок між виробництвом і трудовими ресурсами розглядається нині під кутом зору балансової рівноваги між потребами робочої сили та можливостями суспільства, що виражає не економічну, а лише кількісну, статистичну характеристику трудових ресурсів».

Отже, трудові ресурси - як економічна категорія - виражають відносини стосовно населення, яке має фізичну і інтелектуальну здатність до праці відповідно до встановлених державою умов відтворення індивідуальної робочої сили. Останнє ще раз підкреслює суб'єктивний характер даного поняття, залежний від суб'єкта державного управління

Таким чином, проведення аналізу ефективності та раціональності трудових ресурсів, співвідношення елементів їхньої структури, є дуже важливим при відтворенні трудового потенціалу та визначення основних стимулів підвищення продуктивності праці.

Дослідження проводились на матеріалах ДПДГ ВДСГДС с. Агрономічне Вінницького району. В результаті проведеного аналізу дійшли до наступних висновків:

За аналізований період всі показники ефективності господарювання мали негативне значення, але незважаючи на це, господарство є перспективним, добре розвинені майже всі галузі сільського господарства. Загальна земельна площа становить 1658 га, площа сільськогосподарських угідь дорівнює 1353 га, з них рілля - 1290 га. В структурі сільськогосподарських угідь, площа ріллі складає - 95,3 %, не значний процент займають сінокоси і пасовища відповідно 1,5 % та 3,2 %, рівень розораності складає 95 %.

Головними галузями в рослинництві є зернові та зернобобові культури, питома вага в 2008 році цієї галузі становить 50,8 %, значну частку займає виробництво та реалізація ріпаку - 20,0 %. Питома вага продукції тваринництва за 2007 рік становить 16,2 %. Отже, виробничий напрямок господарства - зерново-ріпаковий з розвинутим скотарством.

За аналізований період в ДПДГ ВДСГДС чисельність працюючих зменшилась на 6 осіб і в 2008 році становила 109 осіб. Таким чином, прослідковується тенденція щодо звільнення працівників, особливо чоловіків працездатного віку до 5 відсотків. В 2006 році чоловіками і жінками працездатного віку було відпрацьовано 100 тис. люд-год., що на 30 тис. люд.-год. більше звітного року. Хоча продуктивність праці має тенденцію до зростання. Найвищою продуктивність праці була у 2008 році (29959,6 грн на одного працюючого), що на 21561,6 грн більше ніж у 2006 році.

Коефіцієнт автономії визначається як відношення загальної суми власних коштів до підсумку балансу, чим більше значення коефіцієнта, тим менша залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування. На підприємстві ДПДГ ВДСГДС значення коефіцієнту у 2006 р. було 0,75, у 2007 р. - 0,79, у 2008 р. - 0,67, тобто підприємство в незначній мірі залежить від зовнішніх джерел фінансування .

Підвищення показників забезпеченості позитивно сприятиме зростанню кількості виробленої продукції, продуктивності праці, скороченню строків виконання робіт тощо.

Основними показниками, що характеризують ефективність господарювання аграрного підприємства є показники продуктивності основних видів продукції. Так урожайність зернових підвищилась на 18,1 ц/га, ріпаку зросла порівняно з 2006 р. на 23 ц/га. Дещо знизились також показники продуктивності худоби: середньорічний надій на 1 корову - на 340 кг, середньодобовий приріст ВРХ - на 15 г. Підвищення технологічної ефективності галузі рослинництва сприяло зростанню рівня ефективності господарювання підприємства. Так, за аналізований період, доход від реалізації продукції в розрахунку на 100 га с.-г. угідь зріс на 153,6 тис. грн. Але оскільки дане господарство є збитковим - сума збитку в розрахунку на 100 га с-г угідь в 2008 році становила -72,3 тис. грн. Така зміна зумовлює зниження рівня рентабельності. Рівень збитковості в ДПДГ ВДСГДС зріс 45,4 в.п., і у 2008 році становив майже 18 %. Але, порівняно з 2007 роком рівень збитку знизився на 5 в.п., що є непоганим кроком до виходу підприємства із кризового стану.

Персонал є також капіталом підприємства, але змінним. Отже, кожний працівник виступає власником капіталу і співвласником постійного капіталу (засобів виробництва).

Найбільша частка працюючих в 2006 р. припадає на працівників віком 15-35 років (50,9 %). віком 36-50 років (32,7%), а в 2008 році ситуація змінилася на працівників віком 36-50 років припадає 51,3% а віком 15-35 років - 39,5 %. Тобто відбувається процес «старіння» працівників. Важливе значення для аналізу складу трудових ресурсів має якісна характеристика за рівнем освіти. Негативно характеризує якість трудових ресурсів те, що лише 29,8 % працівників мають вищу та середню спеціальну освіту. Тобто персонал підприємства в основному є низько кваліфікованим.

Важливим об'єктом аналізу є рух робочої сили. Передумовою зростання продуктивності праці та ефективності виробництва є стабільність складу персоналу. Зміна в складі працюючих за віком та освітою відбувається внаслідок руху робочої сили. Коефіцієнт найму зменшився відповідно на 8 %, а вибуття зріс на 1 %, збільшився також рівень плинності кадрів і у звітному році він становив 4%. Причиною звільнення працівників в основному є власне бажання, що спричинено переїздом на нове місце проживання через незадовільний рівень оплати праці та відсутність необхідного рівня соціального забезпечення на селі. Найважливішим оціночним показником кадрової політики є коефіцієнт постійності кадрів, який за досліджуваний період знизився на 7 % і на 12 % вищий від середньорайонного рівня.

Повноту використання персоналу можна оцінити за кількістю днів і годин, які відпрацював один працівник за аналізований період, а також за ступенем використання фонду робочого часу. Так, в ДПДГ ВДСГДС чисельність працюючих зменшилась на 6 осіб і в 2008 році становила 109 осіб. Таким чином, прослідковується тенденція щодо зниження чисельності працівників, що є негативним в господарстві. В 2006 р. чоловіками і жінками працездатного віку було відпрацьовано 100 тис. люд.-год., в 2008 р. цей показник знизився до 70 тис. люд-год.. Зменшення чисельності працівників не спричинило зниження витрат на оплату праці, оскільки законодавчо відбулося зростання мінімального рівня заробітної плати по Україні. Таким чином у 2006 р. фонд оплати праці становив 829 тис. грн, що на 82 тис. грн менше звітного року. Середньорічна оплата праці 1 працюючого зросла на 537,6 грн, і у 2008 р. становила майже 7820,4 грн.

Аналіз використання трудових ресурсів на підприємстві, рівня продуктивності праці необхідно розглядати в тісному зв'язку з оплатою праці. Зі зростанням продуктивності праці утворюються реальні передумови для підвищення рівня її оплати. При цьому кошти на оплату праці потрібно використовувати так, щоб темпи зростання продуктивності праці обганяли темпи зростання її оплати. Тільки за таких умов утворюються можливості для нарощування темпів розширеного відтворення.

Середньомісячна оплата праці в 2008 р. в порівнянні з 2006 р. на підприємстві збільшилась на 50 грн, майже на 60 грн зросла заробітна плата працівників галузі рослинництва, і у 2008 р. вона становила 638 грн. Середньомісячна оплата праці тваринницької галузі у 2008 р. становить 926,2 грн, що на 223 грн. Вище базового року.

Звичайно, встановлений розмір заробітної плати на підприємстві є малим, але він відповідає визначеній на той час мінімальній заробітній платі. Окупність витрат на оплату праці виручкою становила 3 грн 26 коп. в 2008, що майже у 2 рази більше, порівняно із 2006 роком. Разом з тим в господарстві спостерігається зростання рівня оплати праці 1 люд.-год Так, в галузі тваринництва рівень зростання становить 40 % або 2,5 грн, при виробництві продукції рослинництва - 58 % або 18,4 грн.

Таке підвищення оплати 1люд.-год. впливає на результати співвідношення рівнів продуктивності праці та її оплати. Отже, темпи зростання продуктивності праці перевищують темпи зростання оплати праці в 2007 р. на 40 %, а в 2008 р. продуктивність праці зросла в 3,6 %, що вплинуло на темп зростання продуктивності та оплати праці, який складав 3,4. Також в господарстві спостерігається зростання рівня рентабельності на 45,4 в.п. у 2008 р. в порівнянні з 2006 р, хоча підприємство все ще залишається збитковим. Це все свідчить, що підвищення оплати праці має забезпечується відповідним ростом продуктивності праці і веде до підвищення прибутковості, хоча і за рахунок використання живої (ручної) праці.

На основі проведеного аналізу пропонуємо:

1. Створити передумови для розширеного відтворення трудових ресурсів. При застосуванні ряду заходів щодо зростання трудового індексу продуктивності праці погодинної на 16,2 грн, річної - на 344 грн, матимемо дохід від реалізації продукції на суму 3870 тис. грн, що на 1699,3 тис. грн більше, ніж в аналізованому періоді. Внаслідок зростання рівня продуктивності на 59 % матимемо збільшення оплати праці 1 люд.-год. в розмірі 14,1 грн, середньорічна оплата праці складатиме 9800 грн. Таким чином темп зростання продуктивності праці та її оплати складатиме 1,2 (20 %). Індекс ефективності відтворення трудових ресурсів зросте на 43 % і в 2013 році складатиме 1,43.

2. Вдосконалити нормативно-правову базу щодо регулювання трудових відносин на підприємстві.

3. Використовуючи систему підбору кадрів за певними кількісними та якісними характеристиками, запровадити нові підходи до управління трудовими ресурсами.

4. Підвищити ефективність використання трудових ресурсів в ДПДГ ВДСГДС при впровадженні системи управління за критерієм продуктивності (оскільки не можливо досягти високої продуктивності праці за спонтанної, імпульсивної реакції на будь-які виникаючі проблеми, одним з позитивних наслідків провадження розробленої системи стратегічного управління та планування, яке включає в себе системний аналіз ринку, конкуренції, відносної сили підприємства та коригування в залежності від цього цілей підприємства, є підвищення продуктивності праці).

Список використаної літератури

Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. - 2-ге вид., доп. і перероблене / В.Г Андрійчук. - К.: КНЕУ, 2002. - 624 с.

Бажан І.І. Сучасні ринкові трансформації трудового потенціалу в трудовий капітал // Формування ринкових відносин в Україні. - 2005. - № 3. - С. 69 - 73.

Березіна Л.М. Зайнятість в аграрні сфері: актуальні аспекти ресурсовикористання // Регіональні перспективи. - 2005. - № 3 - 4 С. 140 - 142.

Буряк П.Ю., Карпінський Б. А., Григор'єва М.І. Економіка праці і соціально - трудові відносини. - Київ - 2004. - 440 с.

Бондар В.В. Умови праці в сільському господарстві: стан та шляхи поліпшення // Економіка АПК. - 2007. - № 2. - С.112.

Бородіна О.М. Людський капітал як основний стратегічний ресурс сталого розвитку аграрної сфери // Економіка АПК. - 2006. - № 9. -С. 103 - 108.

Бураген І.В. Розвиток виробничої кооперації на території України // Економіка АПК.-2005.- №1.- С.31.

Власова В.І. Динаміка чисельності сільського населення у регіонах і країнах світу //Економіка АПК.-2007.- №10.- С.131.

Войналович О.Р. Сучасні аспекти охорони праці на підприємствах АПК. // Охорона праці. - 2005. - № 7. -С. 8 - 10.

Гега С.Б. Теоретичні основи і методологічні принципи визначення продуктивності праці в аграрному комплексі // Формування ринкових відносин в Україні. - 2006. - № 11. - С. 75 - 79.

Горковенко І.В. Сукупність понять у теорії трудового потенціалу // Економіка АПК.-2008.- №5.- С.143.

Дієперов В. С. Актуальні проблеми оплати сільськогосподарської праці // Облік і фінанси АПК. - 2005. - № 7. - С. 51 - 58.

Дієперов В. С. Економіка сільськогосподарської праці. - К.: ІАЕ УААН, 2007. - 488 с.

Дієперов В. С. Організація та оплата праці в сільськогосподарських підприємствах. - К.: ІАЕ УААН, 1999. - 264 с.

Дієперов В.С. Реформа як засіб активізації трудового потенціалу // Економіка АПК.-2006.- №10.- С.130.

Дієперов В.С. Робочі місця в сільськогосподарському виробництві // Економіка АПК.-2007.- №4.- С.112.

Дієперов В. С. Трудові відносини в сільському господарстві України // Україна: аспекти праці. - 2007. - № 3. - С. 19 - 23.

Вітвицький В.В. Система виміру соціально - економічних і трудових відносин на підприємствах АПК // Економіка АПК.-2006.- №11.- С.85.

Замазій С.М. Штатний розписи на підприємстві // Податки та бухгалтерський обік. - 2008. - № 80. - С. 42 - 45.

Єсінова Н.І. Економіка праці та соціально - трудові відносини. Київ - «Кондор» 2004. - 432 с.

Завдський Й.С. Менеджмент т. 1 - К.:УФІМБ. 1999. - 541 c.

Кабанова О.О. Мотивація до праці та професійного зростання // Регіональні перспективи. - 2006. - № 4. - С. 62 - 64.

Карлін М.І. Теоретичні аспекти стимулювання праці в умовах фінансової нестабільності // Фінанси України. - 2000. - №2. - С. 3-9.

Клокар О.О Вплив основних факторів на трудову мотивацію сільськогосподарської праці // Економіка АПК.-2006.- №5.- С.139.

Коваль П.В. Ефективність функціонування аграрних підприємств в умовах зміни і пропозиції відтворення ресурсного потенціалу // Економіка АПК.-2006.- №8.- С.45.

Корчевська Л.О. Якісна оцінка трудового потенціалу країни на основі кластерного аналізу // Актуальні проблеми економіки. - 2006.- №2.-с.188-194.

Косухіна Г. Про нормативи чисельності та класифікацію професій // Праця і зарплата. - 2004. - № 12.

Криклій А.С. Резерви підвищення ефективності профорієнтаційної роботи на підприємстві з урахуванням вимог ринку праці // Формування ринкових відносин в Україні. - 2005. - № 3. - С. 70 - 72.

Лич В.М. фактори та умови, що впливають на формування та динаміку трудового потенціалу промисловості // Формування ринкових відносин в Україні. -2006. - 9.-С.125-131.

Малік М.Й. Шпикуляк О.Г. Кадровий потенціал аграрних підприємств: управлінський аспект. Монографія. Київ ННЦ «Інститут аграрної економіки». - 2005. -С. 368.

Мартиненко В.П Кадровий аспект в системі антикризових заходів на виробництві // Формування ринкових відносин в Україні. - 2006. - № 6. -С. 106 - 109.

Матовий М.Л. Соціально-економічний розвиток сільських територій // Економіка АПК.- 2006.- №2. - С.136.

Олійник В.М., Саєнко М.Г. Добір кадрів: актуальність, принципи // Економіка АПК.-2007.- №4.- С.102.

Петренко Н.О. Реальна заробітна плата як фактор мотивації праці в перехідний період // Формування ринкових відносин. - 2006. - № 1. - С. 12 -16.

Питерс Т. В поисках эффективного управления: опит лучших компаний. - М.: прогресс, 1986. - 456 с.

Россоха В.В. Методика оцінки трудового потенціалу виробничо-технічного персоналу підприємства // АгроІнКом. - 2004. - №9-10. - С. 28-34.

Рустан А.А., Решітко Т.В. Забезпечення зайнятості сільського населення в пореформений період // Економіка АПК.-2007.- №5.- С.117.

Рябоконь В.П. Стратегічні напрямки соціально - економічного розвитку // Економіка АПК.- 2006.- №7. - с.29

Теребух А.А. Визначення механізму впливу управлінських рішень на господарську діяльність підприємств // Актуальні проблеми економіки. - 2005. -№ 3. - С. 16.

Федонін О.С. Рєпіна І.М. Омксюк О.І. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2004. - 316с.

Червінька Л.П. Мотивація трудової діяльності в аграрній сфері. К.: Вид. ПАРАПАН, 2003. - 322 с.

Чикурнова А. Д. Формування і регулювання соціально - трудових відносин в Україні // Економіка АПК. - 2007. - №1. - с.111

Шкурін Г.Т. Мотивація аграрної праці і перспектива розвитку // Економіка АПК.-2006.- №1.- С.111.

Шпикуляк О.Г. Мотивація формування людського капіталу // Економіка АПК.-2006.- №10.- С.135.

Шпикуляк О.Г. Про вартість робочої сили в сільському господарстві // Економіка АПК.-2007.- №6.- С.119.

Додаток А

Склад та структура товарної продукції в ДПДГ ВДСГДС

Додаток Б

Структура земельних угідь в ДПДГ ВДСГДС

Размещено на Allbest.ru