Проект реконструкції заводу з будівництвом нового цеху по виробництву фруктових консервів для дитячого харчування

Вилучення водорозчинного пектину.

Для екстракції водорозчинного пектину у колбу з залишками після відділення цукрів змивають пісок з фільтра 30 см³ підігрітою до 60- 70 °С дистильованою водою, добавляють ще 20 - 30 води і струшують 20 хв. Потім вміст колби кількісно переносять в центрифужні стакани і розділяють на центрифузі протягом 25 - 30 хв. Надосадкову рідину відділяють піпеткою і переносять в мірну колбу, а вилучення пектину із осаду повторюють ще 4 рази, використовуючи кожний раз по 50 - 60 підігрітої (60 - 70 °С) води. Екстракти після центрифугування збирають в мірну колбу місткістю 200 або 250 і доводять до мітки дистильованою водою.

Для вилучення водорозчинного пектину замість струшування можна застосувати перемішування в міксері або мікроподрібнювачі тканин протягом 3 - 5 хв з наступним відділенням екстракта на центрифузі.

Вилучення водонерозчинного пектину (протопектину)

Залишок після вилучення водорозчинного пектину переносять кількісно у колбу, в якій відділяли цукри, використовуючи 30 - 40 розчину соляної кислоти з концентрацією 0,05 . Приєднують зворотній холодильник і нагрівають на киплячій водяній бані 30 хв. Повторюють таку обробку з новою порцією кислоти в таких же умовах. Третій раз пробу обробляють розчином 3-х заміщеного лимоннокислого амонію також на водяній бані протягом 30 хв. Після кожного разу суміш центрифугують протягом 25 - 30 хв. при 3000-4000 об за хв. Центрифугат збирають піпеткою в мірну колбу на 200 . Залишок в стакані промивають 20 - 25 дистильованої води, центрифугують і промивну воду додають в ту ж мірну колбу і доводять до мітки водою.

При аналізі пектинвмісної сировини (вичавок) через наявність великої кількості водонерозчинного пектину слід проводити екстракцію по схемі: солянокислий гідроліз - 4 рази; обробка аммонієм лимоннокислим з-х заміщенним - 2 рази; промивання теплою водою - 2 рази.

Очищення екстрактів. Отримані розчини пектину і протопектину додатково очищують осадженням спирто-кислотною сумішшю. Для цього в хімічний стакан відміряють піпеткою 25 - 100 екстракту (в залежності від вмісту пектину), добавляють 50 - 200 спирто-кислотної суміші (співвідношення проби і суміші 1 : 2), ретельно перемішують і залишають на 1 год.

Випавший осад відфільтровують через воронку з фільтруючою пластинкою з шаром піску; промивають 3 - 4 рази осадженою сумішшю, потім чистим 82 % етиловим спиртом до негативної реакції на іон хлору з розчином азотнокислого срібла: при додаванні останнього до декількох промивної рідини не повинно появитися опалесценція. На промивання однієї проби витрачається 90 - 100 спирту.

Проведення титрування. Воронку з промитим осадом встановлюють в чисту колбу з тубусом місткістю 250 і кількісно розчиняють пектинвмісний осад підігрітою (60-70 °С) водою. Стакан, де проводили осадження , також промивають 2-3 рази підігрітою водою.

Охолоджують розчин до кімнатної температури, добавляють 6 капель індикатора Хітона і титрують розчином гідроокису натрію з концентрацією 0,05 моль/ до переходу жовтого забарвлення в малинове, яке не зникатиме протягом 20-30 сек. Потім до розчину у колбі додають із бюретки близько 20 розчину гідроокису натрія з концентрацією 0,1 моль/, закривають пробкою і залишають на 15 хв для гідролізу. Доливають 20 розчину соляної кислоти з концентрацією 0,1 моль/ і знову титрують розчином гідроокису натрію з концентрацією 0,05 моль/.

Точна кількість додаваємої кислоти встановлюється попереднім титруванням 20 см³ розчину гідроокису натрію 0,1 моль/ розчином соляної кислоти 0,1 моль/із індикатором Хінтона.

Обробка результатів

Результати першого титрування пропорційні вмісту вільних, а другого - етерифікованих карбоксильних груп, і при множенні на відповідні еквіваленти дають вміст поліуронідної частини пектину (П_У) у відсотках в пробі.

(6.1)

де і - кількості розчину гідроокису натрію з концентрацією 0,05 моль/, яка пішла на перше і друге титрування, ;

- поправочний коефіцієнт до титру розчину гідроокису натрію з концентрацією 0,05 моль/.

- загальний об'єм екстракту, ;

- об'єм екстракту, взятий для осадження і титрування, ;

- маса зразка, г;

0,0088 - кількість галактуронової кислоти еквівалентна 1 розчину гідроокису натріу з концентрацією 0,05 моль/;

0,0095 - те ж для етерифікованої галактуронової кислоти;

100 - перерахунок в %.

Знаючи кількість вільної і етерифікованої полігалактуронової кислоти можна порахувати ступінь етерифікації виділених пектинових речовин (Е) в відсотках:

 (6.2)

де і - позначення прийняті в формулі 1.

Роблять два титрування одного екстракту і для розрахунків беруть середнє арифметичне значення об'єму. Розрахунки проводять до третього десятинного знаку. Кінцевий результат округлюють до другого десятинного знаку. За кінцевий результат досліду приймають середнє арифметичне двох паралельних визначень, допустимі розходження не повинні перевищувати % по відношенню до середнього арифметичного при Р=0,95.

активну кислотність - рН визначали за допомогою іономіру ЭВ-74 згідно з ГОСТ 26188-84 [2].

відносну в'язкість пектинових екстракту і концентрату визначали за допомогою віскозиметра Оствальда діаметром капіляру 0,6 мм [15].

міцність пектинового драгля визначали за здатністю утворювати драглі при приготуванні желе за традиційними рецептурами [15].

Визначення активності пектинметилестерази за методикою [2, 5, 31, 37]: готувалася суміш із субстрату і 0,5 г розтертого листя залишаючи при 30 °С. В якості субстрату використовували 0,5% розчин яблучного пектину при рН 6,0, що досягалося додаванням 1 М їдкого натру і 50 мг вуглекислого кальцію. Ступень активності ферменту позначається показником за 100-бальною системою, яка характеризує швидкість проявлення коагуляції суміші. За 100 приймаємо час коагуляції до 5 хв (максимальна активність), за 50 - до одного часу (середня активність), 10 - застигання після чотирьох годин.

Визначення ендополігалактуразної активності заснований на зміні в'язкості розчину за визначений час [5, 15]

оцінку органолептичних властивостей пектинового екстракту і концентрату, а також продуктів на їх основі визначають методом сенсорного аналізу згідно з ГОСТ 8756.1-79 [37].

масову частку вітаміну С визначали згідно з ГОСТ 24556-89 [16], титруванням екстракт-зразка розчином 2,6-дихлорфеноліндофенолята натрію до появи рожевого забарвлення.

? - каротин визначали спектрофотометричним методом за довжиною хвилі 490 мм [6].

6.3 Результати досліджень

6.3.1 Використання ферментів рослинного походження

При виробництві фруктових соусів використовували фруктові пюре з високоактивною пектинметилестеразою. Регулюючи умови дії ферменту, можна одержувати пектини із заданим ступенем етерифікації. Перспективним джерелом пектинестерази можуть бути деякі види рослинної сировини із високою естеразною активністю. Найбільш активний цей фермент у листя вищих рослин. З метою відбору найкращого ферментативного препарату із листя подорожника, люцерни, конюшини, вишні, яблуні та шкірочки овочевої та фруктової сировини, яку використовували для виробництва власно фруктових соусів: хурми, гарбуза, яблук, груш, ківі, журавлини, альбедо апельсина (від лат. albus -- білий через білу губчасту структуру у зрілих плодів), які мають комплекси пектолітичних ферментів, у тому числі пектинметилестеразу (ПМЕ). Досліджувалась активність їх витягів і самого листя рослин.

На активність пектолітичних ферментів впливають умови досліду - температура (рис. 6), рН (рис.7), присутність іонів кальцію (рис. 8).



Рис 6 - Вплив температури на активність пектолітичних ферментів рослинної сировини (субстрат - яблучний пектин із свіжих яблучних вичавок).

Дослідження показали,що найвища пектинметилестеразна активність спостерігалася у всіх листях при температурі 30 - 40 °С, інактивація ферментів починається з 50 °С. Пектинметилестераза листя люцерни, альбедо цитрусових, шкірочки хурми та гарбуза проявляють у 100 раз швидше свою гідролізуючу дію на пектин ніж листя інших досліджуємих рослин.



Рис.7 - Вплив активної кислотності на активність пектолітичних ферментів рослинної сировини ( субстрат - яблучний пектин із свіжих яблучних вичавок).

Оптимальне рН для пектинметилестерази вищих рослин лежить у межах 4,5 -6,0. Швидкість дії на субстрат проявляється краще при рН 5,5.

Найбільш кращий результат одержували при додаванні у суміш ферментного препарату і не більше 1% лактату кальцію, що дорівнює 50 мг кальцію у розчині Така масова частка солі дозволяє активувати пектинметилестеразу.



Рис.8 - Вплив концентрації солей кальцію на активність пектолітичних ферментів рослинної сировини (субстрат - яблучний пектин із свіжих яблучних вичавок).

Одночасно досліджували полігалактуроназну активність обраної рослинної сировини. Одержали, що полігалактуроназна активність листя люцерни, альбедо цитрусових, шкірочки з гарбуза та хурми на 20 % і 30% нижче ніж така сама активність у листя інших вищих рослин та шкірочки овочевої та фруктової сировини відповідно табл. 1.

Таблиця 6.1 - Активність пектолітичного комплексу ферментів рослинної сировини

Сировина	Пектолітична активність, за 100 бальною шкалою
	пектинметилестеразна	полігалактуразна
Листя люцерни, альбедо цитрусових, шкірочки гарбуза, хурми	86-89	21-24
Листя подорожника, вишні, шкірочки журавлини, ківі	76-79	36-38
Листя конюшини, яблуні, шкірочка яблуні та груши	64-71	46-49

Для одержання регулюємого ступеня етерифікації пектинових речовин необхідні слідуючи умови для дії пектинметилестерази: температура 35 ± 5°С, рН 5,5 ± 5, у присутності лактату кальцію - не більше 1% до екстракту. В якості джерела ПМЕ використовували рослинну сировину з найбільшою її активністю: листя люцерни, альбедо апельсину, шкірочки хурми та гарбуза.

6.3.2 Розробка технологічних параметрів одержання фруктових соусів

Одержували фруктові соуси за допомогою пектинметилестерази досліджуваної рослинної сировини. Досліджували вміст пектинових речовин у підготовлених за рецептурами (табл. 6.2 - 6.5) фруктових пюре для соусу: яблучному, грушевому, журавлиному - сировині осіннього сезону (рис.9). Значний вміст пектину у яблуках і журавлині.

Рис.9 - Динаміка масової частки пектинових речовин у фруктовій сировині і пюре

Рецептури фруктових соусів:

Таблиця 6, 2 - Рецептура «Яблучного соусу з шматочками ківі та ваніллю»
Яблука Ківі Ферментативна витяжка з люцерни Цукор Вода (цукровий сироп) Лимонна кислота Ваніль	460г 200г 100мл 30г 200 2г 5г
Таблиця 6.3 - Рецептура «Грушевого соусу з шматочками хурми і ваніллю»
Груши Хурма Ферментативна витяжка з хурми Цукор Вода (цукровий сироп) Лимонна кислота Ваніль	470г 190г 100 мл 30г 200 2г 5г
Таблиця 6. 4 - Рецептура «Яблучного соусу з шматочками гарбуза і ваніллю»
Гарбуз Яблука Ферментативна витяжка з гарбуза Цукор Вода (цукровий сироп) Лимонна кислота Ваніль	180г 480г 100 мл 30г 200 2г 5г
Таблиця 6.5 - Рецептура «Журавлиного соусу з шматочками апельсину і ваніллю»
Журавлина Апельсин Ферментативна витяжка з альбедо апельсина Цукор Вода (цукровий сироп) Ваніль	280г 280г 100 мл 30г 200 5г

При одержані фруктового соусу протопектин м'якоті зростає, але через низьку ступінь етерифікації пектинових речовин при обробці ПМЕ рослинної сировини, вони втрачають свою властивість добре розчинятися і в'язкість пюре не збільшується.

Вміст пектинових речовин в різних фруктах і ягодах не однаковий таблиця 6.6

Таблиця 6.6 - Вміст хімічних речовин у сировині для одержання фруктового соусу

Сировина	Масова частка
	Сухих речовин,%	Органічних кислот у перерах на яблучну,%	Загального пектину,%	Водорозчинпектину, с.е.72-76 %	Вуглеводів,%	Аскорб кислоти, мг/100г	Карот мг/100г
Груши	10,0	0,10	0,7	0,36	6,2	6,5	0,05
Журавлина	12,2	0,44	1,5	0,68	4,2	21	0,04
Апельсини	8,1	0,71	0,89	0,29	6,1	20,4	0,06
Ківі	8,8	0,62	0,59	0,38	7,4	35,5	0,05
Яблука	10,5	0,59	1,5	0,72	7,5	12,1	-
Гарбуз	6,5	0,1	0,95	0,58	4,5	6,4	1,5

Співвідношення між формами пектину у різних видів і сортів сировини різне. В основному вміст протопектину в середньому біля 50% загального його вмісту.

Слід мати на увазі, що нерозчинний протопектин при нагріванні в кислому середовищі перетворюється в розчинний пектин. Проте надмірний нагрів призводить до подальшого гідролізу, укороченню ланцюга полігалактуронової кислоти і відщепленню метилового спирту. При цьому утворюється не желююча пектинова кислота. Такий процес має місце, наприклад, в виробництві різних видів концентрованої фруктової продукції.

Використання пектолітичного ферментативного комплексу рослинного походження дозволяє запобігти термічній деструкції пектину і одержувати концентровані пюре високої якості з підвищеним вмістом біологічно активних речовин. Кількість ферментативної витяжки визначали за зміною ступеню етерифікації пектину у плодоовочевих пюре, одержуємих за розробленою технологією п 3.3 (рис.10-12).



Рис.10 - Вплив масової частки пектинметилестерази на зміну ступені етерифікації пектину фруктового пюре з яблук.

Найкращі результати за зниженням ступеня етерифікації пектинових речовин у яблучному пюре у зразках із використанням листя люцерни і шкірочки гарбуза. Оптимальна кількість ферментного препарату подрібненого листя люцерни і шкірочки гарбуза складає 3,5 %, що дає змогу знизити ступінь етерифікації до 50% пектину яблучного пюре. Така ступінь етерифікації пектину забезпечує загуснення з невеликою кількістю цукру в готовому продукті, що знижує калорійність соусу і надасть приємний кисло-солодкий смак.

Рис.11 - Вплив масової частки пектинметилестерази на зміну ступені етерифікації пектину фруктового пюре з груши.

Найкращі результати за зниженням ступеня етерифікації пектинових речовин у грушевому пюре у зразках із використанням шкірочки хурми. Оптимальна кількість ферментного препарату подрібненого листя люцерни і шкірочки гарбуза складає 3,5 %, що дає змогу знизити ступінь етерифікації до 45% пектину грушевого пюре.

Рис.12 - Вплив масової частки пектинметилестерази на зміну ступені етерифікації пектину фруктового пюре з груши.

Найкращі результати за зниженням ступеня етерифікації пектинових речовин у журавлиному пюре у зразках із використанням альбедо апельсину. Оптимальна кількість ферментного препарату подрібненого альбедо складає 3,5 %, що дає змогу знизити ступінь етерифікації до 52% пектину журавлиного пюре.

Використовували джерела пектолітичних ферментів (листя люцерни, альбедо апельсина, шкірочки хурми і гарбуза) з найбільш активною ПМЕ. Тривалість ферментативної дії у пюре спостерігали на протязі 60 хв. (рис.13).



Рис.13 - Кінетика зміни ступеня етерифікації пектинових речовин пюре під дією пектинметилестерази рослинного походження.

Дослідження тривалості зниження ступеню етерифікації пектину під дією пектинметилестерази різної рослинної сировини показало, що процес повинен протікати не більше 25 хв для попередження утворення темнозабарвлених речовин у пюре.

Дослідним шляхом встановлювали співвідношення фруктової протертої маси і ферментовмісної рослинної сировини для досягнення оптимальної кількості пектинових речовин - 1 г на 100г продукту (рис.14) і послідуючого загуснення з метою одержання фруктового соусу з в'язкою консистенцією.

Рис.14 - Вплив додаваємого ферментовмісного витягу на масову частку пектинових речовин у плодоовочевому пюре: ферментовмісний витяг : свіже пюре - 1:0,1; 1:0,15; 1:0,20; 1:0,25; 1:0,3; 1:0,35; 1:0,4; 1:0,45 відповідно.

При встановленні співвідношення ферментованого витягу і фруктового соусу найбільш кращий результат (в'язкісні характеристики соусу та органолептичні властивості) має ферментовмісний витяг : свіже пюре - 1:0,25.

Одержали умови для ферментування плодоовочевого пюре табл. 3.

Таблиця 6.7 - Оптимальні умови одержання фруктового соусу.

Напівфабрикат	Співвідношення пюре і ферментативний витяг ПМЕ	Умови ферментування
Яблучне пюре	1:0,25	Ферментативний витяг - співвідношення води і рослинної сировини 3:1, протягом 3 годин. Умови ферментування - 35 ± 5°С, рН 5,5 ± 5, у присутності лактату кальцію не більше 1% до екстракту, тривалість 25±5 хв
Грушеве пюре
Журавлине пюре

Для одержання «Яблучного соусу з шматочками гарбуза і ваніллю», «Яблучного соусу з шматочками ківі та ваніллю» та «Грушевого соусу з шматочками хурми і ваніллю» використовували листя люцерни і шкірочки гарбуза та хурми, так як в них ПМЕ має найвищу активність і для «Журавлиного соусу з шматочками апельсину і ваніллю» використовували альбедо апельсину, так як крім активної ПМЕ, його додавання не впливає на колір продукту.

6.3.3 Технологія одержання фруктових соусів з використанням ферментів рослинного походження

Фрукти після миття, інспекції, сортування, очищення, підігріву і протирання, стерилізації у потоці змішують із ферментовмісною рослинною сировиною і проводять згідно таблиці 3 згущення для надання потрібної консистенції вищезазначеним соусам.



Суміш ретельно вимішують за рецептурою з іншими інгредієнтами, піддають стерилізації у потоці і охолоджують. Мезга з температурою 40 ?С поступає у ферментатор, куди додають ферментовмісну рослинну сировину у співвідношенні визначеному дослідним шляхом. Після ферментування мезгу деаерують і нагрівають до 90 ?С і в гарячому вигляді фасують у тару і направляють на стерилізацію і оформлення готового продукту з послідуючим зберіганням.

6.3.4 Характеристика фруктових соусів

Готовий продукт має природній смак і колір тих плодів із яких вони виготовлялись. Фізико-хімічні показники у продукті не перевищують встановлених нормативних показників властивих даному виду продукту за діючими нормативними документами.

Таблиця 6.8 - Харчова і енергетична цінність структурованих фруктових соусів

Фруктові соуси	Масова частка
	Сухих речовин,%	Органічних кислот у перерахунку на яблучну,%	Загального пектину,%	Водорозчинного пектину, %	Вуглевов,%	Аскорбінової кислоти, мг/ 100г	Каро, мг/ 100г	Енергетична цінність
								ккал	кДж
Яблучного соусу з шматочками хурми і ваніллю	21	0,57	1,1	0,65	18	28,4	0,02	72	288
Яблучного соусу з шматочками ківі та ваніллю	21	0,53	1,58	0,63	18	36,2	0,02	72	288
Грушевого соусу з шматочками гарбуза і ваніллю	21	0,58	0,95	0,59	19	22,4	0,02	76	304
Журавлиного соусу з шматочками апельсину і ваніллю	21	0,53	1,06	0,72	19	38,2	0,5	76	304

Одержані фруктові соуси характеризуються добрими біологічними властивостями. Це дозволяє розглядати їх, як продукти збагачені аскорбіновою кислотою та каротиноїдами. Що дуже важливо для різних направлень харчування.

Висновки

Розроблена технологія біотехнологічного способу одержання фруктових соусів заснованої на властивостях компонентів сировини.

Досліджені джерела пектолітичних ферментів - пектинметилестерази рослинної сировини із високою естеразною активністю. Встановлено, що найбільш активний цей фермент у листях люцерни, альбедо апельсинів, шкірочках хурми і гарбуза.

Встановлено, що для одержання регулюємого ступеня етерифікації пектинових речовин при ферментуванні необхідні слідуючі умови для дії пектинметилестерази: температура 40 ± 5°С, рН 5,5 ± 5, у присутності лактату кальцію не більше 1% до фруктового пюре і тривалістю процеса не більше 25±5 хв.

Встановили, що одержані фруктові соуси характеризуються високими біологічними властивостями, що дозволяє його рекомендувати для використання у харчовій промисловості для виробництва продуктів у нутрієнтно-адекватних дієтах для різних вікових груп населення.

Список інформаційних джерел

1. Абаева Р.Ш., Аймухамедова И.Б., шелухина Н.П. Получение пектинових веществ из природного сырья // Тр. Фрунз. Поли-тен. Института. - 1976. - Вьш. 93. - с. 119 - 125.

2. Арасимович В.В., Балтага С.В., Пономарева Н.П. Методы анализа пектиновых веществ, гемицеллюлоз и пектолитических ферментов в плодах. - Кишинев.: Ред. - издат. отдел АН МССР, 1970. - С. 71.

3. В.А. Буренин, И.Ф. Ливчак, Н.В. Иванова. Основы промышленного строительства и санитарной техники. Учебник для технол. спец. вузов. М., «Высшая школа», 1974. 392 стр.

4. Гладушняк А.К., Чумак Н.І., Ліпнягов Н.П. Нова технологія виробництва плодовоягідних напівфабрикатів - наповнювачів для виробництва морозива. - Холодильна техніка і технологія. - -2002.

5. Голубев В.Н., Шелухина Н.П. Пектин: химия, технология, применение.-- М., 1995.-- 317 с.

6. ГОСТ 24556-89 Продукты переработки плодов и овощей. Методы определения витамина С. - М.: Изд-во стандартов, 1989. - 16 с.

7. ГОСТ 12.003 - 74 ССБТ. Опасные и вредные производственные факторы. Классификация.

8. ГОСТ 12.1.029-80 Средства и методы защиты от шума. Классификация.

9. ГОСТ 12.1.030-81. Защитное заземление. Зануление.

10. ГОСТ 27331-87 Пожарная техника. Классификация пожаров.

11. ГОСТ 12.1.114-82 ССБТ. Техника пожарная. Обозначения условные графические.

12. ГОСТ 28562-90 Продукты переработки плодов и овощей. Рефрактометрический метод определения растворимых сухих веществ. - М.: Изд-во стандартов, 1990. - 15 с.

13. ГОСТ 8756.13-87 Продукты переработки плодов и овощей. Методы определения сахаров. - М.: Изд-во стандартов, 1988. - 15 с.

14. ГОСТ 25555.0-82 Продукты переработки плодов и овощей. Методы определения титуемой кислотности. - М.: Изд-во стандартов, 1983. - 20 с.

15. ГОСТ 29059-91 Продукты переработки плодов и овощей. Определения прозрачности соков и экстрактов и содержания в них пектина. - М.: Изд-во стандартов, 1992. - С.14.

16. ГОСТ 8756.1-79 Продукты пищевые консервированные. Методы определения органолептических показателей, массы нетто и массовой доли составных частей. - М.: Изд-во стандартов, 1980. - С. 14.

17. Державні нормативні документи на сировину, напівфабрикати та консервовані продукти. Показники безпечності та якості. Методичні вказівки - Київ, Мінагрополітики, 2008. - 114 с.

18. ДСН 3.3.6.042-99. Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень.

19. ДСН 3.3.6.037 - 99. Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку.

20. ДСН 3.3.6.039 - 99. Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації

21. ДНАОП 1.8.10 - 3.09 - 98. Типові галузеві норми безплатної видачі працівникам спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту в харчової промисловості.

22. ДБН В.2.5 - 28 -2006. Природне і штучне освітлення.

23. ДНАОП 0.00-1.32-01 Правила устройства электроустановок. Электрооборудование специальных установок.

24. ДНАОП 1.8.10-1.19-98 Правила охорони праці для плодоовочевих переробних підприємств.

25. ДСТУ IEC 61140:2005 Захист проти ураження електричним струмом. Загальні аспекти щодо установок та обладнання.

26. Методичні вказівки до виконання дипломного проекту для фахівців 7.090701, 702, 704, 706, 707, 709, 711, 722; 7.070801 / Уклад. Жданов О.О. Одеса: ОНАХТ, 2009, 24 с.

27. Методичні вказівки до виконання економічної частини дипломного проекту для спеціалістів 7.091706, 7.091708 денної та заочної форм навчання. / Укладачі П.В. Осіпов, Г.М. Борисенко - Одеса: ОНАХТ, 2006 - 20 с.

28. Методичні вказівки. Інструкція з контролю за параметрами технологічних процесів. - К.: Укрплодоовочепром, 1995. - 34 с.

29. Методичні вказівки до виконання курсового проекту з курсу «Технологія галузі». - Одесса, 2003. - 55 с.

30. Методичні вказівки до виконання продуктового розрахунку по курсовому та дипломному проектуванню студентами спеціальності 7.091706 - «Технологія зберігання, переробки та консервування плодів та овочів»/ Укл. І.Р. Біленька, О.М. Штукан, Г.І Палвашова. - Одеса: ОГАПТ, 1999. - 42 с.

31. Методы биохимического исследования растений. / А.И. Ермаков, В.В. Арасимович, И.К Мурри. - .:Воагропромиздат, 1987. -430 с.

32. Наместников А.Ф. Хранение и переработка овощей, плодов и ягод. - М.: Высшая школа, 1976. - 320 с.

33. НАПБ Б.03.002-2007. Норми визначення категорії приміщень і зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою.

34. НАПБ Б.03.001-2004. Типові норми належності вогнегасників.

35. НАПБ А.01.001-2004 Правила пожежної безпеки в Україні.

36. Пектин Производство и применение/Н.С.Карпович, Л.В.Донченко, В.В.Нелина и др.. - К.: Урожай, 1989. - 88 с.

37. Плешков Б.П. Практикум по биохимии растений. - М.: Агропромиздат, 1985. - С. 223-225.

38. Починок Х.И. Методи биохимического анализа растений. -- КиевгНаукова думка, 1986.-е. 123.

39. Правила пожежної безпеки в Україні, затверджені наказом МНС України від 19.10.2004 № 126.

40. Правила устройства электроустановок (ПУЭ).

41. Реферативный журнал. 19. Химия. 19Р1. Химия и технология пищевых продуктов - М.: «Винити РАН», 2001, №21, с.11.

42. Реферативный журнал. 19. Химия. 19Р1. Химия и технология пищевых продуктов - М.: «Винити РАН», 2001, №11, с.13.

43. Реферативный журнал. 19. Химия. 19Р1. Химия и технология пищевых продуктов - М.: «Винити РАН», 1999, №19, с.13.

44. Реферативный журнал. 19. Химия. 19Р1. Химия и технология пищевых продуктов - М.: «Винити РАН», 1999, №17, с.14.

45. Реферативный журнал. 19. Химия. 19Р1. Химия и технология пищевых продуктов - М.: «Винити РАН», 1999, №11, с.14.

46. Реферативный журнал. 19. Химия. 19Р1. Химия и технология пищевых продуктов - М.: «Винити РАН», 1997, №5, с.18

47. Реферативный журнал. 19. Химия. 19Р1. Химия и технология пищевых продуктов - М.: «Винити РАН», 1997, №11, с.19.

48. Реферативный журнал. 19. Химия. 19Р1. Химия и технология пищевых продуктов - М.: «Винити РАН», 1998, №11, с.14.

49. Реферативный журнал. 19. Химия. 19Р1. Химия и технология пищевых продуктов - М.: «Винити РАН», 1998, №21, с.13.

50. Реферативный журнал. 19. Химия. 19Р1. Химия и технология пищевых продуктов - М.: «Винити РАН», 1998, №21, с.15.

51. Реферативный журнал. 19. Химия. 19Р1. Химия и технология пищевых продуктов - М.: «Винити РАН», 1998, №21, с.14.

52. Реферативный журнал. 19. Химия. 19Р1. Химия и технология пищевых продуктов - М.: «Винити РАН», 1998, №21, с.16.

53. Реферативный журнал. 19. Химия. 19Р1. Химия и технология пищевых продуктов - М.: «Винити РАН», 1998, №21, с.16.

54. Реферативный журнал. 19. Химия. 19Р1. Химия и технология пищевых продуктов - М.: «Винити РАН», 2001, №10, с.2.

55. Реферативный журнал. 19. Химия. 19Р1. Химия и технология пищевых продуктов - М.: «Винити РАН», 1999, №8, с.2.

56. Сборник технологических инструкций и нормативно-технических документов по производству консервов для детского питания, - Москва, Агропромиздат., 1986. - 431 с.

57. Сборник технологических инструкций по производству консервов для профилактики и лечебного питания детей с железодефицитной анемией.

58. Сборник технологических инструкций по производству «Кремов плодово-ягодных для детского питания».

59. Сегеда Д.Г. Охрана труда в пищевой промышленности/ Д.Г. Сегеда, В.И. Дашевский. - М.: Лег. и пищ. пром.-сть, 1983. - 244с.

60. Ситников Е.Д. Дипломное проектирование заводов по переработке плодов и овощей. 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Агропромиздат, 1990. - 223 с.

61. Соловьев Е.И. Лабораторний контроль консервного, овощесушильного и пищеконцентратного производства. - М.: Изд. Стандартов, 1991.-430 с.

62. Технология консервирования плодов и овощей и контроль качества продукции/ А.Ф. Загибалов, А.С. Зверькова, А.А. Титова, Б.Л. Флауменбаум - М.: Агропромиздат, 1992. -352 с.

63. Технологія консервування плодів, овочем, м`яса і риби: Підручник/ Б.Л. Флауменбаум, Є.Г. Кротов, О.Ф. Загібалов та ін.. - К.: Вища школа, 1995. - 301 с.

64. Фан-Юнг А.Ф. Проектирование консервных заводов. - М.: Пищевая промышленность, 1976. - 305 с.

65. Флауменбаум Б. ., Загибалов А.Ф., Зверькова А.С., Титова А. А. Технология консервирования плодов и контроль качества продукции. - М.: Агропромиздат. - 1992. - 352 с.

66. Хімічний склад харчових продуктів. Довідкові таблиці змісту основних харчових речовин енергетичної цінності харчових продуктів /під ред. А.А. Покровського. - М: Харчова промисловість. 1976. - 228 с.

67. http://prom.ua/Konservnoe-oborudovanie.html

Размещено на Allbest.ru