Виробничо-господарська діяльність та логістичні процеси у ДП "Золочівський лісгосп"

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ ЛОГІСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Особливості організації логістичної діяльності деревопереробних підприємств

1.2 Суть та завдання транспортної і складської логістики

1.3 Основні напрями удосконалення роботи транспортно-складського господарства

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВО - ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДП « ЗОЛОЧІВСЬКИЙ ЛІСГОСП » ТА ТРАНСПОРТНО - СКЛАДСЬКИХ ПРОЦЕСІВ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Дослідження українського ринку складської та транспортної логістики

2.2 Аналіз результатів фінансово-господарської діяльності ДП «Золочівський лісгосп»

2.3 Аналіз транспортно-складських процесів ДП «Золочівський лісгосп» та оцінка їх ефективності

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Процес виготовлення продукції на підприємствах різного типу супроводжується переміщенням великої кількості різноманітних вантажів: сировини, матеріалів, напівфабрикатів, палива, готової продукції, відходів. Протягом виробничого циклу всі ці вантажі зазнають численних переміщеннь і вантажно-розвантажувальних операцій, багаторазово збільшується обсяг транспортних робіт. На кожну технологічну операцію припадає декілька транспортних операцій. Це зумовлює великі витрати на транспортно-складські роботи, які складають 10-30% непрямих витрат у собівартості продукції.

Різкий розвиток інформаційної техніки призвів до реальної комплексної автоматизації виробництва, яка охоплює розробку та впровадження засобів автоматизації технологічного та допоміжного обладнання, транспортно- складських систем і організації виробництва. Транспортно-складське господарство тісно пов'язане з технологічним процесом та істотним чином впливає на формування стратегічних планів підприємств. Затрати на транспортно-складське господарство займають в деяких підприємствах в собіварстості 20-30 %. В зв'язку з цим основним завданням транспортно-складського господарства є ефективне зберігання і транспортування вантажів при повному використанні всіх існуючих засобів на підприємстві і мінімальній собівартості цих операцій. Це можна досягнути шляхом правильної організації господарства, чіткого планування його роботи, підвищення рівня навантажувально-розвантажувальних робіт, впровадження ефективних форм господарювання.

В основу комплексного вирішення транспортно-складського господарства, що відповідає сучасному рівню організації виробництва, на спеціалізованих підприємствах повинні бути прийняті наступні основні положення: широке кооперування з системою транспортно-складських об'єктів промислового вузла, розміщення об'єктів транспортно-складського господарства в спеціальній зоні підприємства; введення залізниць, як правило, тільки в складську зону; максимальне використання безперервних видів транспорту; уніфікація будівельних параметрів складських будівель.

Метою даної бакалаврської кваліфікаційної роботи є аналіз управління транспортними та складськими процесами на засадах логістики у ДП «Золочівський лісгосп» та розроблення рекомендацій щодо покращення логістичної діяльності підприємства.

Для досягнення цієї мети у роботі були реалізовані такі завдання:

· висвітлено теоретичні засади транспортно-складської логістики;

· визначено основні напрями вдосконалення транспортно-складського господарства;

· проведено аналіз використання складів та транспортних засобів ДП «Золочівський лісгосп»

· проаналізовані логістичні процеси на підприємстві;

· здійснено аналіз фінансової звітності ДП «Золочівський лісгосп»

Бакалаврська кваліфікаційна робота складається із вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури. У першому розділі висвітлені теоретичні аспекти управління транспортних та складських процесів на засадах логістики. У другому розділі проведений аналіз фінансової звітності витрати на перевезеня та складування лісоматеріалів у ДП «Золочівський лісгосп».

Вирішення поставлених завдань дозволить покращити логістику постачання на підприємстві.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ ЛОГІСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Особливості організації логістичної діяльності деревопереробних підприємств

Особливість організації діяльності деревообробних підприємств полягає у розвитку теоретико-методичних засад здійснення функцій стратегічного планування та організування логістичної діяльності підприємства. Організація логістичної діяльності полягає у розробленні методичних положень щодо прийняття обґрунтованих стратегічних рішень у сфері логістичної діяльності підприємств з оброблення деревини та виробництва виробів з неї. Особливе значення становлять рекомендації щодо визначення групи стратегічних клієнтів та стратегічної групи асортименту деревини, прийняття стратегічних логістичних рішень в організації ланцюга поставок, виконання інтегрованих управлінських функцій (планування, організування тощо) на стратегічному рівні. [1,с.96]

Для організації ефективної логістичної діяльності в будь-якому підприємстві розробляються стратегії шодо її реалізації, розроблення стратегії поділяється на такі етапи: на підставі аналізу ринкових тенденцій, проблем, оцінки компетенцій, а також аналізу зовнішнього середовища і формулювання місії та цілей визначення стратегічної проблеми і потреби у стратегічних діях; аналіз і дослідження стратегічних альтернатив та вибір однієї або декількох стратегій, які відповідають цілям підприємства; формування стратегічного плану, що складається з відповідних програм, проектів, бюджетів та організаційно-технологічних і контрольних заходів; оцінювання відповідності обраної стратегії структурі управління організацією й організаційній культурі; прийняття стратегії як основи для подальших оперативних заходів щодо її реалізації [2, с.106].

Джерелами зниження витрат у деревопереробному підприємству може бути система позитивних наслідків використання логістичної концепції розвитку підприємств, тобто :

- «спрощення товару» усунення надлишкових властивостей товару, спрощення дизайну та використання стандартизованих комплектуючих тощо;

- ефективна субституція витрат у міжфункціональному просторі;

- технологічні інновації в оптимізації логістичних процесів;

- організаційно-економічні інновації - акцент на уникненні зайвих витрат та корисному вирішенні конфлікту часткових витрат.

За допомогою логістичних рішень можна досягати стратегічних цілей мінімізації витрат, максимізації доданої вартості й підвищення еластичності та адаптивності. Ефективність таких рішень залежатиме як від обсягу фінансових і часових зусиль, так і від генерованого ними потенціалу позитивних змін у фінансах, у тривалості, у еластичності, у лояльності клієнта, в інших проявах синергічного ефекту. Але від цього і залежить, наскільки обґрунтовано стратегія логістики може бути трактована як корпоративна стратегія [3, с. 82].

Зокрема, організація ефективної логістичної діяльності на підприємстві ланцюгу поставок вимагає стратегічних рішень щодо: а) використання логістичного аутсорсингу у зв'язках між постачальниками, виробниками та дистриб'юторами; б) встановлення партнерських відносин між учасниками логістичного ланцюга, що дозволить синхронізувати постачання, виробництво і дистрибуцію та відповідні транспортні процеси для утримання бажаних рівнів запасу; в) формування системи дистрибуції, спроможної формувати логістичне обслуговування із високоефективними характеристиками (висока доступність, низькі витрати, індивідуальний підхід) [4, с. 151].

Передумовою прийняття логістичних рішень є аналіз середовища, в якому функціонують деревообробні підприємства. Ситуація в деревообробній промисловості є доволі складною. Одним із поширених методів оцінки середовища з метою виявлення сильних та слабких ознак об'єкта, що досліджується з одночасним визначенням можливостей та загроз, які притаманні зовнішньому середовищу є методика проведення SWOT-аналізу. Цей метод має широке застосування та може успішно використовуватися в стратегічному аналізі і при визначенні перспектив компаній, будь-яких організацій, країн чи регіонів та побудови стратегій найрізноманітніших галузях діяльності. В аналізі висвітлено сильні та слабкі сторони деревообробної промисловості, можливості деревобробної галузі у зовнішньому середовищі та загрози зовнішнього середовища для деревобробної галузі.

Таблиця SWOT-аналізу в застосуванні до деревообробної галузі наведена в табл. 1.1

Слід зауважити, що завданнями логістики на підприємстві є: вчасне постачання відповідної кількості, якості та осортименту всіх матеріалів і комплектуючих до місця їх споживання; зміна запасів матеріалів згідно з інформацією про наявну можливість їх швидкого придбання; узгодження політики продажу товарів із політикою їх виробництва; зниження оптимального розміру партії постачань та обробки до одиниці; виконання всіх замовлень із найвижчою якістю та у стислі терміни. Також може отримати кращі перспективи завдяки системній раціоналізації засобів задоволення потреб клієнтів. З іншого боку, стратегія логістики вимагає активної реструктуризації компетенцій підприємств, переводячи в ранг ключових логістичні здатності підприємства як такі, що мають вартість, особливі та складні до імітації. Прийнято, що “ключові компетенції” - це вміння, які лежать в основі конкурентної переваги підприємства, дають доступ до важливих ринків або ринкових сегментів, здійснюють значний внесок у сприйняття клієнтами користей, уможливлюють зниження витрат, ускладнюють наслідування конкурентами, а також дозволяють створити стратегічну архітектуру мережі зовнішніх і внутрішніх зв'язків .

Таблиця 1.1

Матриця первинного SWOT-аналізу деревообробної галузі України

Сильні сторони деревообробної галузі	Можливості деревообробної галузі у зовнішньому середовищі.
- наявність внутрішніх та зовнішніх ринків збуту; - зростаючий попит на продукцію; - наявність природних ресурсів; - наявність кваліфікованої робочої сили; - нерозкритий потенціал розміру ринку; - наявність добровільних об'єднань під- приємств деревообробної промисло- вості, діяльність яких спрямована на створення більш сприятливих умов їх розвитку.	- розвиток процесів інтеграції для посилення зв'язку між торговельним та виробничим капіталами шляхом об'єднання підприємств та досягнення на цій основі конкурентних переваг; - розвиток процесів спеціалізації шляхом переходу на повний цикл обробки деревини, починаючи від виробництва лісоматеріалів і завершуючи виробництвом меблів та іншої готової продукції. - відновлення міжгалузевих зв'язків технологічно пов'язаних галузей: деревообробної з лісовим господарством, машинобудівною, хімічною та легкою промисловістю завдяки формуванню нових територіальних структур; - одержання позитивних ефектів від вступу до СОТ (зростання конкуренції, вихід на нові ринки збуту завдяки меншій ціні на продукцію порівняно із загальноєвропейською); - технологічне оновлення виробництва, зокрема, за рахунок допомоги підприємств - членів УАДО деревообробникам та меблярам у зменшенні собівартості продукції завдяки впровадженню сучасних технологій; - проведення на державному рівні заходів по захисту внутрішнього ринку, оптимізації ставок ввізного мита на меблі та продукцію деревообробки, скасуванню антидемпінгових квот на імпорт плит ДСП, покращанню забезпечення підприємств галузі лісома-теріалами, залученню інвестицій тощо.
Слабкі сторони	Загрози зовнішнього середовища для деревообробної галузі
- відсутність належного технологічного рівня; - досить значний поріг входження в - підвищення цін на енергоносії та ма-теріали, що створює неконкурентне середовище на вітчизняному ринку; - проблеми сировинного характеру: вже зараз в Україні деревообробникам не вистачає 200-300 тис. куб. м лісу; - значний тиск на внутрішній ринок з боку імпортерів; - низька частка промисловості в загаль- ному обсязі ВВП; - складне фінансове становище підприємств; - слабкий зв'язок між торговельним та виробничим капіталами; - незначна підтримка держави.	- посилення імпорту; - загострення конкуренції; - повне або часткове поглинання вітчизняних виробників західними компаніями; - негативні ефекти від вступу до СОТ (зростання вимог міжнародних стандартів та екологічної безпеки, вимог споживачів до якості,сервісного супроводу, технологічного рівня продукції, застосування високорозвиненими країнами сучасних енерго - та ресурсозберігаючих технологій, послаблення обмежень для них з боку розвинених країн); - процеси стагнації в економіці України, що загрожують довго тривалими процесами виходу із кризи банківської системи та тривалим падінням купівельної спроможності населення;

Джерело: складено на основі [5, с. 110-112].

Ідентифікація ключових компетенцій повинна дати змогу визначити стратегічні дії, які перетворюють засоби, змінюють основні сфери логістичної діяльності і розвивають організацію, завдяки яким отримується краща координація стратегічних чинників. З іншого боку, визначення рівня їхньої динамічності уможливлює розроблення програми, яка поєднує компетенції з наявними і новими рисами конкурентоспроможності організації.

У такому розумінні констатується, що традиційні суб'єкти господарювання у лісопромисловому комплексі України (державні підприємства лісового господарства, лісо- та деревообробні комбінати) поступово втрачають ключові компетенції і це демонструють дані щодо видів і структури економічної діяльності цих підприємств (зниження глибини перероблення деревини, стагнація, рецесія діяльності, та ліквідація більшості деревообробних комбінатів тощо), не набуваючи при цьому нових ключових компетенцій. Ефективне управління логістичними процесами може стати важливим джерелом створення нових та розвитку існуючих ключових компетенцій, а, отже, забезпечення конкурентної переваги[6,с.32].

Ринкова орієнтація економіки України призвела до дезінтеграції виробництва та систем управління у лісопромисловому комплексі та виокремлення шляхом приватизації найрозвинутішої щодо створення вартості мережі деревообробних підприємств, що не можна оцінити однозначно: позитивно чи негативно. Водночас мережа держлісгоспів змістилася у сферу проблемних, з позицій фінансів, підприємств і це зумовлює пошук раціональних способів вертикальної та горизонтальної інтеграції з тим, щоб отримати відповідний, ринково орієнтований потенціал засобів, компетенцій, досвіду [7,с.110].

На основі аналізу актуальної інформації встановлено наявність стабільного довготривалого потенціалу деревної сировини, забезпеченого лісогосподарським комплексом України та, по-друге, стабільного базового попиту (вітчизняного та закордонного) на товари деревообробки та деревопереробки (дерев'яні деталі, деревні плити, меблі, продукти хімічної переробки, целюлоза, папір та картон) і це свідчить про високі перспективи ринку продуктів з деревини.

Дослідження показують, що переважна частина суб'єктів господарювання у сфері перероблення деревини - це малі підприємства з річним обсягом виробництва на рівні 10 млн. грн., з низькою рентабельністю виробництва та надзвичайно низькою продуктивністю праці (виробіток на одного працівника в рік складає лише біля 30 тис. грн.) Водночас підприємства суміжних галузей, зокрема виробництво деревних плит, лісохімічне виробництво - це високотехнологічні виробництва з концентрованою потужністю, високорентабельні та високопродуктивні.

Встановлено, що перспектива інтеграції підприємств у ланцюгу поставок деревини та виробів з неї істотно залежатиме від наявності компонент їхньої логістичної зрілості. За результатами аналізу виявлено, що загалом стан логістичної зрілості переважної більшості лісгоспів та деревообробних підприємств можна оцінити незадовільно. Підтвердженням цього є такі факторні ознаки:

- технологічний процес: як правило, ці підприємства використовують

низько ефективні, ресурсо- та енергомісткі технології виробництва та переміщення деревини, не надто екологічні до довкілля та суспільства;

- партнерство з контрагентами за багатьма асортиментними позиціями відсутнє;

- стратегічне планування: відсутність партнерських відносин, часта зміна

- законодавства унеможливлюють стратегічне планування;

- відсутність інтегрованих інформаційних систем та функцій управління;

- показники якості: відсутність повноцінних конкурентних відносин не створює перспективи підвищення якості та мобілізації персоналу[8,с165].

Можна очікувати, що за рахунок інтеграції (як горизонтальної, так і вертикальної) діяльності підприємств, їхніх процесів, засобів така інтегрована організація (ланцюг поставок, мережа підприємств тощо) може отримати шанс набути ключових компетенцій, які, власне, вирізнятимуть її порівняно з автономним функціонуванням цих підприємств.

Найперспективнішими компетенціями можна вважати: довгострокове планування поставок з високою надійністю виконання договірних зобов'язань; поставки великими консолідованими партіями, що істотно знизить вплив постійних витрат; можливість формування запасів матеріалів для наступних стадій технологічного процесу; створення вагомого експортного потенціалу з метою формування стратегічного портфеля замовлень; формування консолідованих засобів для впровадження інновацій.

Синергічний ефект логістичної інтеграції підприємств в ланцюгу поставок може проявитися в отриманні прямих та опосередкованих користей не тільки споживачами (системна складова), але і постачальниками, і виробниками, і дистриб'юторами, і логістичними операторами (структурна складова) [9,с.210].

1.2 Суть та завдання транспортної і складської логістики

Основним завданням логістики як наукової дисципліни є управління матеріальними, інформаційними, грошовими та трудовими потоками.

Значного поширення логістика набула у розвинутих країнах з ринковою економікою. Це зумовлено насамперед тим, що конкурентоспроможність підприємств значною мірою залежить від якості логістичного обслуговування. Останнім часом логістика почала застосовуватися і в народному господарстві України. На великих підприємствах виникла потреба в фахівцях з логістики.

Однією з складових функцій логістики є опрацювання замовлень, що сприяє налагодженню виробництва продукції. Агент із закупівель добирає постачальників, які задовольняють підприємство з багатьох параметрів (ціни, доставки, якості продукції). Оформлені належним чином замовлення на доставку надсилаються фірмі-постачальнику. Вони містять основну необхідну інформацію: обсяг та строки постачань, спосіб доставки. Потім постачальник опрацьовує замовлення і готує товар до відвантаження. Ефективне розміщення замовлень безпосередньо впливає на ефективність всього логістичного процесу. Замовлення специфікує кількість продукції та можливі методи її доставки, ініціює рух товару за каналами розподілу. Контроль за виконанням замовлення формує масиви інформації про обсяги одержаної й складованої продукції [10, с. 176].

Товарорух розпочинається з отримання замовлень від клієнта. Відділ замовлень готує рахунки-фактури і розсилає їх різним підрозділам фірми. Відсутні у наявності вироби фіксуються як заборгованість. Відвантажені вироби супроводжуються відвантажувальною та платіжною документацією. Копії документів надходять до різних підрозділів підприємств. Як підприємство, так і споживач мають вигоду, якщо всі ці дії здійснюються швидко й ретельно. Торговельні представники в кінці кожного дня надсилають замовлення поштою, іноді передають по телефону. Відділ замовлень швидко обробляє одержані заявки, а склад терміново відвантажує товари. Рахунки оформлюються і виставляються у мінімальні строки. Для прискорення циклу «Замовлення -- Відвантаження -- Оформлення рахунку» використовують комп'ютерні технології. Деякі фірми, одержавши замовлення, перевіряють кредитоспроможність клієнта та наявність чи відсутність необхідних товарів на складі. Комп'ютер видає розпорядження щодо відвантаження, оформлює рахунок замовника, коригує облікові дані про наявність товарних запасів, готує замовлення на виготовлення продукції для поповнення запасів, сповіщає торговельного представника про те, що його замовлення виконано й перебуває у дорозі.

Будь-якому підприємству доводиться зберігати товар до моменту його продажу. Налагодження процесу зберігання необхідне тому, що цикли виробництва і споживання рідко збігаються. Так, багато сільськогосподарських товарів виробляється сезонно, хоча попит на них існує постійно. Складське зберігання допомагає уникнути цієї суперечності [11, с. 176].

Склади -- це будинки, спорудження і різноманітні пристрої призначені для приймання, розміщення і збереження товарів, що надійшли на них, підготовки їх до споживання й відпуски споживачеві.

Склади в логістиці розглядають як елементи систем руху товарів і, у той же час, як самостійні системи. Відповідно, виділяють дві групи задач:

- задачі, зв'язані зі складами, що виникають при проектуванні систем руху товарів;

- задачі по складах, як по самостійних системах.

Сукупність робіт, виконуваних на різних складах, приблизно однакова. Це зумовлено тим, що в різних логістичних процесах склади виконують наступні схожі функції:

1) тимчасове розміщення і збереження матеріальних запасів

2) перетворення матеріальних потоків;

3) забезпечення логістичного сервісу в системі обслуговування.

Кожен склад обробляє, що найменше, три види матеріальнихпотоків: вхідний, вихідний і внутрішній. Наявність вхідного потоку означає необхідність розвантаження транспорту, перевірки кількості і якості прибулого вантажу. Вихідний потік обумовлює необхідність навантаження транспорту, внутрішній -- необхідність переміщення вантажу усередині складу. Реалізація функції тимчасового збереження матеріальних запасів означає необхідність проведення робіт з розміщення вантажів на збереження, забезпечення необхідних умов збереження, вилучення вантажів з місць збереження [12, с. 88].

В більшості випадків основним критерієм ефективності логістичних систем с мінімум сукупних логістичних затрат, пов'язаних із наскрізним управлінням матеріальними та іншими потоками при забезпеченні відповідного рівня сервісу. Проте, зважаючи на вимоги зовнішнього середовища та корпоративні інтереси такими критеріями можуть бути: максимальний обсяг продажу, максимальний прибуток, захоплення максимальної частки ринку, максимальна ціна акцій тощо.

Загалом показники ефективності логістичного процесу на складі подано у табл.1.2 Більшість показників ефективності, поданих в таблиці можуть бути вираженіі в кількісній формі, що має велике значення для підвищення достовірності контролю логістичного процесу на складі і прийняття правильних управлінських рішень. Подана у таблиці система показників може бути доповнена також й іншими критеріями і показниками ефективності в залежності від цілей аналізу, синтезу або управління складськими) системами.

Перетворення матеріальних потоків відбувається шляхом розформування одних вантажних партій або вантажних одиниць і формування інших. Це означає необхідність розпакування вантажів, комплектування нових вантажних одиниць, їхнє упакування, затаривання.

Таблиця1.2

Показники ефективності логістичного процесу на складі

Ключові чинники	Показники ефективності і результативності
Якість складського сервісу і задоволення потреб споживачів	- Забезпечення виконання замовлень точноу вказаний термін; - повнота замовлення - точність параметрів замовлення - кількість повернень замовлень, відсутність запасів, підвищення тарифів; - помилки при виконанні замовлень - випадки крадіжок, втрат, псувань - повернення товарів покупцем. Скарги покупців - - оцінка споживачами ступення задоволення сервісом
В Використання інвестицій	- Швидкість і кількість оборотів запасів - використання оборотного капіталу - середній рівень запасів на складі - повернення на інвестиції в основні фонди - вкладення інвестицій в складську інфраструктуру - вкладення інвестицій в технологічне обладнання
Логістичні витрати	- на управління складськими запасами - на внутріскладське транспортування - повязанні з якістю продукції і сервісу - на складську вантажопереробку і зберігання - повзання з процедурами замовлення.
Час логістичних циклів	- час складових циклу замовлення - час поповнення запасів - час обробки замовлень споживачів - час доставки замовлень - час підготовки і комплектації замовлень - час циклу закупки товарів - час циклу підготовки звітів
С Продуктивність	- кількість опрацьованих замовлень - вантажні відправлення на одиницю складських потужностей і вантажовмістимоіті транспортних засобів. - використання складського простору - кількість операцій по вантажопереробці на годину - Загальні логістичні витрати на одиницю товарообігу.

Джерело: складене на основі [13, с.236]

Розглянемо функції різних складів, що зустрічаються на шляху руху матеріального потоку від первинного джерела сировини до кінцевого споживача.

На складах готових виробів підприемств-виготовлювачів здійснюється складування, збереження, підсортування або додаткова обробка продукції перед її відправленням, маркірування, підготовка до навантаження і навантажувальні операції.

Склади сировини і вихідних матеріалів підприємств-споживачів приймають продукцію, вивантажують, сортують, зберігають і підготовляють її до виробничого споживання.

Склади оптово-посередницьких фірм у сфері обігу продукції виробничо-технічного призначення, крім перерахованих раніше, виконують також наступні функції: забезпечують концентрацію товарів, комплектацію її в потрібному асортименті, організують доставку товарів дрібними партіями, як на підприємства-споживачі, так і на склади інших оптових посередницьких фірм,здійснюють збереження резервних партій.

Склади торгівлі, що знаходяться в місцях зосередження виробництва, приймають товари від виробничих підприємств великими партіями, комплектують і відправляють великі партії товарів оптовим покупцям, що знаходяться в місцях споживання. Склади, розташовані в місцях споживання, одержують товари виробничого асортименту і, формуючи різноманітний торговельний асортимент, постачають ними роздрібні торговельні підприємства. Слід зазначити, що складська мережа є значним елементом погістичних систем. Побудова цієї мережі впливає на витрати, що виникають у процесі доведення товарів до споживачів, а через них і на кінцеву вартість реалізованого продукту [14, с.43].

Раціональна організація складського господарства має безпосередній вплив на економічні показники підприємств, бо втрати, пов'язані із зберіганням продукції, витрати на виконання вантажно- розвантажувальних робіт та складських операцій збільшують собівартість продукції, а отже, й витрати постачальницько-збутових організацій, негативно впливають на їх господарську діяльність. Необхідність зберігання товару до моменту його продажу зумовлена: а) наявністю широкого контингенту споживачів; б) витратами багатьох різновидів матеріальних ресурсів; в) недостатністю обсягу складського товарообороту з ряду продукції виробничо-технічного призначення; г) збільшенням мінімальних норм транзитного відвантаження, що призводить до зростання запасів засобів виробництва у народному господарстві; д) подальшим розвитком засобів виробництва; є) впровадженням прогресивних форм обслуговування споживачів з боку постачальницько-збутових організацій; ж) підвищенням техніко-організаційного рівня баз та складів і зниженням на цій основі собівартості складських переробок вантажу, що створює реальні можливості для зменшення рівня складських націнок та скорочення розриву між транзитними й складськими формами зберігання [15, с. 103].

Для вивчення складського господарства, аналізу стану його розвитку необхідно провести класифікацію складів, тобто розподілити всю їх сукупність за однорідними групами (класами). Класифікація дає змогу охарактеризувати мережу складів, окремі їх види, дає уявлення про те, як створюються ці види, яку роль вони відіграють у процесі товароруху.

Склад є спеціальним стаціонарним чи пересувним приміщенням або іншим місцем зосередження матеріальних цінностей. Він забезпечує необхідний ступінь їх збереження, як правило, обладнаний власними чи обслуговується залученими засобами механізації (автоматизації) робіт. Класифікація складів наведена у таблиці 1.3.

Складська логістика - це обов'язкова складова ефективної організації робочих процесів на підприємствах, сфера дії яких пов'язана з великою кількістю матеріальних цінностей. Основними завданнями складської логістики є оптимізація бізнес-процесів на складах, правильна організація складського господарства, вивчення і поліпшення процедур роботи з матеріальними цінностями і відповідне управління ресурсами підприємства [16, с. 178].

Таблиця 1.3

Класифікація складів

Ознаки класифікації	Види складів
1.За характером виконуваних функцій:	а) сортувально-розподільчі, б) транзитно- перевалочні. в) накопичувальні
2. За товарною спеціалізацією :	а) універсальні; б) спеціалізовані; в) вузькоспеціалізовані; г) комбіновані; д) неспеціалізовані; е) змішані;
3. За технічною будовою яка визначає режим зберігання:	а) загально товарні б) спеціальні
4. За розміром корисної складської площі :	а) малі -- до 5 тис. м б) середні -- від 5 до 10 тис. м в) великі -- понад 10 тис. м.
5.За рівнем механізації вантажопереробки	а) механізовані б) немеханізовані в) комплексно механізовані г) автоматичні
6. За поверховістю (висота приміщення)	а) однопоревхові; б) багатоповерхові; в) низько висотні, середньовисотні, висотні.
7. За транспортними умовами:	а) прирейкові; б) портові при пристанях; в) внутрішньоміські; В
8. За конструктивними особливостями	а) закриті; б) напів закриті в) відкриті.
9. За температурним режимом:	а) утеплені б) неутепленні в) опалювальні г) неопалювальні в) склади-холодильники
10. За формою користування	а) індивідуального користування б) загального користування; в) спільного користування

Отже, за всі процеси на складі відповідає складська логістика, яка полягає в раціональній організації складських процесів на підприємстві, що базується на перетворенні матеріальних потоків, руху матеріальних потоків і відповідає за: функції складів, методи розвитку і розміщення складів підприємства, технологічні операції на окремих ділянках складу, технічне забезпечення складського технологічного процесу, оцінку потреби підприємства в складі та розмірах приміщень та технологічних зон, технологічне планування складів, оптимізація і стандартизація складських технологічних процесів, організація праці на складі.

Транзитно-перевалочні склади в основному призначені для пере- відправлення товарів з районів виробництва до пунктів споживання різними видами транспорту. Ці склади виконують роль перевалочних пунктів, забезпечуючи вивантаження товарів, що прибули на одному з видів транспорту, приймання їх за масою та кількістю місць, сортування за місцем призначення та навантаження на інший вид транспорту.

Накопичувальні склади існують для сезонного та тривалого зберігання товарів. Оскільки вони забезпечують накопичення та відносно тривале зберігання товарів, великого значення набуває тут контроль за якістю зберігання товарів. Накопичувальні склади зосереджені здебільшого в оптовій ланці. Поряд з основними функціями накопичення та зберігання товарів вони виконують допоміжні технологічні операції, пов'язані з прийманням та відпуском товарів оптовим покупцям (перепакування, сортування тощо).

Залежно від товарної специфікації, зумовленої асортиментом товарів, які підлягають зберіганню, розрізняють універсальні, спеціалізовані, вузькоспеціалізовані, комбіновані, неспеціалізовані склади та склади змішаного зберігання. Універсальні склади використовуються для зберігання і складської обробки однієї з груп товарів, вузькоспеціалізовані -- для зберігання товарів одного виду, як правило, простого асортименту, але таких, які вимагають особливого режиму зберігання на комбінованих складах. Неспеціалізовані склади на відміну від попередніх видів призначені для зберігання і проведення різних технологічних операцій з двома-трьома чи кількома групами товарів, не пов'язаних між собою єдністю споживчого призначення (склади гастрономічних, м'ясних, рибних та інших продуктів). На складах змішаного зберігання складські операції виконують з основними видами продовольчих і непродовольчих товарів.

Важливою ознакою класифікації складів є їх технічна побудова, що визначає режим зберігання товарів. За цією ознакою склади поділяються на загальнотоварні та спеціальні.

Загальнотоварні склади призначені для зберігання і складської обробки товарів, які не потребують спеціальних умов зберігання. Спеціальні склади призначені для товарів, фізико-хімічні властивості яких потребують створення спеціальних конструкцій будівель чи технологічних пристроїв. Як правило, спеціалізовані склади поділяються на такі: немеханізовані, механізовані, комплексно-механізовані, автоматизовані, автоматичні.

Немеханізованими є склади з ручною вантажопереробкою, механізовані мають дільниці з локально механізованими технологічними операціями за умов ручного укладання та комплектування продукції. Комплексно-механізованими є склади з механізованою вантажопереробкою, що відбувається протягом усього технологічного циклу, автоматизованими -- комплексно-механізовані склади чи їх дільниці, що мають автоматизовану систему пошуку та розміщення вантажів (АСПРВ), програмно-керований працетехнічний чи автооперативний комплекс (ПКРАК), який експлуатується людинно у максимальному режимі, чи комплекс устаткування з локальними системами автоматизованого управління, оснащений сучасною електронною автоматикою [17,с.148 ].

Функціонування усіх складових логістичного процесу має розглядатися у взаємозв'язку та взаємозалежності. Такий підхід не тільки дає змогу чітко координувати діяльність служб складу, він є основою планування і контролю за просуванням вантажу на складі з мінімальними витратами.

Умовно логістичний процес можна поділити на три частини:

1) операції, спрямовані на координацію служби закупівлі;

2) операції, безпосередньо пов'язані з переробкою вантажу та його документацією;

3) операції, спрямовані на координацію служби продаж.

Логістичний процес на складі зображено на рисинку 1.1.

Рис. 1.1. Схема логістичного процесу на складі

Підвищення ефективності транспортного процесу вимагає нових підходів до організації перевезень. Це призвело до появи нового напрямку транспортної логістики. Транспорт як складова частина більш великої системи, тобто логістичного ланцюга, привів до необхідності розглядати його в різних аспектах. Транспортний сервіс у сучасних умовах включає в себе не тільки перевантаження вантажів від постачальника споживачеві, а й велику кількість експедиторських, інформаційних і трансакційних операцій, послуг з вантажопереробки, страхування, охорону і т.д. Такий підхід сприяє оптимальному вибору транспортних послуг, бо якість перевезень, як правило, більшою мірою відбивається на загальних витратах ніж собівартість перевезення.

З точки зору спеціалізації і кооперування виробництва, вивчення транспорту не можна обмежувати сферою окремих матеріально-технічних зв'язків. Він повинен розглядатися у всій системі матеріально-технічного постачання - від первинного постачальника до кінцевого споживача, включаючи проміжні етапи [18, с 176].

Транспортна логістика базується на концепції інтеграції транспорту, постачання, виробництва і збуту, а також на пошуку оптимальних рішень в цілому по всьому процесу руху матеріального потоку в сфері обігу і виробництва продукції. У сучасних умовах транспортні компанії повинні переглянути характер своєї комерційної та виробничої діяльності, спрямувавши її на аналіз, вивчення і задоволення попиту споживачів послуг.

Транспортна логістика визначається як сфера діяльності, яка охоплює три сфери: процес планування, організації і реалізації раціональної недорогої доставки (перевезення) вантажу (товарів) від місця їх виробництва і до кінцевого споживання; контроль за всіма транспортними та іншими операціями, які виникають на шляху перевезення вантажу з використанням сучасних засобів телекомунікації, інформації та інших інформаційних технологій, надання відповідної інформації власникам вантажу.

Головним принципом транспортної логістики є оптимізація витрат. На транспорті вона досягається при дотриманні економії за рахунок масштабів вантажоперевезення і дальності маршрутів. Економія за рахунок масштабів вантажоперевезення пов'язана з тим, що чим більший вантаж, тим менші транспортні витрати на одиниці ваги. Економія за рахунок дальності маршруту пов'язана з тим, що чим довший маршрут, тим менші транспортні витрати з розрахунку на одиницю відстані [19, с.522-524].

Транспорт - це галузь матеріального виробництва, що здійснює перевезення людей і вантажів. У структурі суспільного виробництва транспорт належить до сфери виробництва матеріальних послуг.

Відзначається, що значна частина логістичних операцій на шляху руху матеріального потоку від первинного джерела сировини до кінцевого споживання здійснюється з застосуванням різноманітних транспортних засобів. Витрати на виконання цих операцій складають до 50% від суми загальних витрат на логістику.

За призначенням виділяють дві основні групи транспорту:

1) транспорт загального користування - галузь народного господарства, яка задовольняє потреби всіх галузей народного господарства і населення в перевезеннях вантажів і пасажирів. Транспорт загального користування обслуговує сферу обігу і населення. Його часто називають магістральним (магістраль - основна, головна лінія у якійсь системі, в даному випадку, в системі шляхів сполучення). Поняття транспорту загального користування охоплює залізничний транспорт, водний транспорт (морський та річковий), автомобільний, повітряний транспорт і транспорт трубопровідний).

2) транспорт не загального користування - внутрішньовиробничий транспорт, а також транспортні засоби всіх видів, що належать не транспортним організаціям. Організація переміщення вантажів транспортом не загального користування є предметом вивчення виробничої логістики. Завдання вибору каналів товароруху вирішується в області розподільчої логістики.

Отже, існують такі основі види транспорту: автомобільний, залізничний водний, трубопровідний, повітряний. Кожен з видів транспорту має конкретні особливості з точки зору логістичного менеджменту, переваги і недоліки, що визначають можливості його використання в логістичній системі. Різні види транспорту складають транспортний комплекс [20 с. 77].

Перевізні процеси пов'язані з транспортним технологічним процесом, який, незважаючи на те, що більшість економістів відносять транспорт до діючої галузі виробництва у сфері оберту товарів, мають свою специфіку.У технологічному аспекті управління транспортними процесами є лише частка загального управління всієї господарчої діяльності. Крім того, в економічному аспекті господарча ніша транспортних послуг може належати і окремому власнику виробничих транспортних потужностей, і входити до складу власності і виробника готової продукції, котрий звертається до незалежного виробника транспортних послуг. Усі схеми перевезень є логістичними ланцюгами, по яких переміщується матеріальний потік.

В останні роки, як показали дослідження, значно покращилось транспортне обслуговування клієнтів. Це стало можливим не стільки за рахунок покращання роботи транспортних органів, скільки за рахунок використання логістики, яка дає змогу скоординувати дії закупівлі, виробництва, збуту і транспортування.

Як для господарчого процесу системі управління і науки, тобто всім аспектам логістики, для транспорту характерні три ознаки. У сфері товарообороту логістика містить і розглядає різні стадії і операції транспортування як єдине ціле. Його складові взаємозв'язані, взаємозалежні і потребують системного підходу при управлінні і вивченні. Витрати на цих стадіях та операціях здійснюються як взаємозв'язані, взаємозалежні. Тому їх розраховують у сукупності, аналізують у великих кількостях, оскільки вони і потребують скоординованого підходу до системи управління.

Комплексний підхід підхід до системи логістики транспорту здійснюється задля ритмічного, своєчасного і якісного забезпечення споживачів товарами, замовників -- послугами зі скороченнями витрат як споживачів, замовників, так і взаємодіючих з ними інших суб'єктів ринків товарів і послуг.

Структуру перевезень вантажу наведено у рис. 1.2

Рис. 1.2. Структура процесу перевезень вантажу

Для визначення витрат на транспортування вантажу використовують схему, котра враховує усі основні елементи витрат по доставці вантажу від виробника до споживача, тобто розрахунки нового розміру транспортних видатків, котрі припадають на одну тонну:

С = С+ С + С, (1.1)

де С -- загальний розмір теперішніх витрат на доставку вантажу від відправника до отримувача;

С -- теперішні витрати, пов'язані з доставкою вантажу до магістрального транспорту (і вивезенням з нього) під'їзним шляхом або змінним видом транспорту, котрі визначаються за формулою:

С = Свп · Lп , (1.2)

де Свп -- витрати на перевезення вантажу під'їзним шляхом або іншим видом транспорту до пунктів відправлення і призначення за 1 т/км;

Lп -- відстань підвезення вантажу до магістрального транспорту (або його вивезення), км;

С -- витрати на навантаження і розвантаження вантажу як на магістральному, так і на транспорті, котрий підвозить вантаж;

С -- витрати, пов'язані з перевезенням магістральним видом транспорту.

С = Спк + СрLп , (1.3)

де Спк -- витрати початкових і кінцевих операцій на магістральному виді транспорту на 1 т вантажу;

Ср -- витрати на рух вантажу в потягах (з урахуванням витрат на перегін порожніх вагонів і обробку вагонів на технічних станціях на 1 т/км);

Lп -- відстань перевезення вантажу на магістральному транспорті, км.

[33с 234].

Транспортній логістиці притаманні елементи, які мають ключове значення у даній сфері логістики. Основними елементами є транспортні зв'язки з постачальниками і споживачами, вантажі, які перевозяться. Процес транспортування починається зі складів готової продукції, завершується надходженням вантажів на склади споживачів або посередників.

Для логістики транспорту характерні і такі елементи, як склади, запаси продукції, котрі зв'язують її з іншими логістичними системами. Як невід'ємний елемент транспортної логістики вантажі стають товарами, котрі передають на транспорт для перевезень з моменту їх приймання до перевезення і до моменту передання отримувачу. Обсяги перевезень, напрями та номенклатуру транспортованих вантажів розглядає транспортна логістика. Визначає суб'єктів товарного ринку, котрі належать до підсистем логістики транспортування, що управляють і управляються. Для логістики транспортування важливе значення мають різновиди перевезень, які залежать від видів використовуваних транспортних засобів (залізничного, автомобільного, водного, повітряного, трубопровідного), змішаних перевезень кількома видами транспорту [21, с.123].

Транспортний комплекс України утворюють зареєстровані на її території юридичні та фізичні особи - підприємці, які здійснюють на всіх видах транспортну перевізну і транспортно-експедиційну діяльність, проектування, будівництво, ремонт і утримання залізничних колій, автомобільних шляхів та споруд на них, трубопроводів, роботи, пов'язані з обслуговуванням судноплавних гідротехнічних споруд, водних і повітряних шляхів сполучення, проведенням наукових досліджень і підготовкою кадрів, що входять в систему транспорту підприємства, що виготовляють транспортні засоби, а також організації, що виконують іншу пов'язану з транспортним процесом роботу [22, с. 57].

1.3 Основні напрями удосконалення роботи транспортно-складського господарства

Інноваційні процеси в сучасній економіці відіграють вирішальну роль у сфері придбання й підтримки сильних сторін підприємства в конкурентній боротьбі. Безліч підприємств конкурують між собою пропунуючи різноманітний асортимент продукції різної якості. Існують специфічні ринки, де орієнтація на лідерство якості й тим більше унікальність, на перший погляд здаються утопічними. Таким чином, для крупно оптових споживачів, чия частка на ринку нижче, основним критерієм при виборі постачальника є ціна, а для дрібнооптових споживачів, основним критерієм є час, затрачуваний на отримання товару. На жаль, на багатьох підприємствах, де ціни навіть нижче, ніж у середньому по галузі, відвантаження продукції зі складу відбувається із такими затримками, що часто виникають випадки відмов серед дрібнооптових клієнтів від оплаченого ними замовлення й підприємство змушене повертати гроші, втрачаючи й клієнтів і прибуток [23, с 145].

Ситуація ускладнюється наявністю на кожному складі, так званого "дрібного" товару, що замовляється в більших кількостях і вимагає чіткого обліку, тому що вітчизняні виробники практично ніколи його не фасують. Тому при одержанні товару в кожного складу вибудовується черга складувальників, з великовантажними візками, для комплектації й транспортування відібраного товару. Ці черги, часто перегороджують проходи і ускладнюють переміщення по складу робочих і самих же складачів, все це приводить до порушення техніки безпеки.

Для реалізації комплексного плану розвитку підприємства, у частині вимог до складської роботи, потрібно радикально перепроектувати існуючі ділові процеси, а не проводити поверхневі зміни. Тому серед найперспективніших варіантів удосконалення складського господарства підприємства можна виділити: проведення реструктуризації організаційної структури головного складу; автоматизація складських робіт;підвищення ефективності охоронних заходів. Такі перетворення можливо запровадити за допомогою розробленого автоматичного складського комплексу, що включає складський конвеєр, охоронну систему й систему інформаційних комунікацій. Для реалізації даного нововведення потрібно відкинути всі існуючі структури й процедури, і перейти на зовсім новий спосіб виконання робіт. Основою даного складського комплексу, є складський конвеєр, що представляє собою чотирьох лінійний конвеєр, де три лінії призначені для зберігання й обліку товару, а четверта лінія поєднує перші три й служить для прийому й відвантаження товару. Лінії для зберігання й обліку товару складаються зі спеціалізованих секцій, поєднуваних у стелажі, які обладнаються патентованим механізмом - маніпулятором. Секції, об'єднані в стелажі, мають властивість автоматично змінювати свій розмір, таким чином, що можна одержати єдину секцію по всій довжині або ширині змонтованого стелажа. Це дозволяє використати всю корисну площу стелажа на 100 %, у будь-який момент, додаючи або забираючи зайві секції для зберігання товару, без фізичної присутності людини. При цьому, поєднувати секції можна без обмежень, створюючи будь-які за формою й розміром стелажі, використовуючи весь корисний обсяг, займаної площі.

Змонтовані стелажі по периметру обладнуються прозорим захисним екраном, що охороняє товар, що зберігається в них, від несанкціонованого доступу до нього, що дозволяє здійснювати візуальний контроль.

Маніпулятор працює у двох протилежних режимах, що дозволяють робити заповнення секцій товаром, а також забирати із секцій певну кількість товару.

Однак даний механізм може точно й безвідмовно працювати з певним діапазоном ваги товару, тому для охоплення всього спектра вагових критеріїв "дрібного" товару необхідно використати конструкцію із трьох стелажів. Причому для найбільш легковагого, а, отже, і самого "дрібного" товару, що, в основному, відпускається більшими партіями, на виході такого стелажа передбачені попереднє впакування й маркування для простоти обліку.

Зі стелажів відібраний товар, що є складовою єдиного замовлення, надходить на четверту лінію, де він упаковується в спеціальний контейнер-візок, що відповідає замовленню. Після комплектації контейнера, видається відповідний сигнал і замовлення можна починати передавати клієнтові.

Також для удосконалення функціонування різноманітних складів встановлюється відео контроль який являє собою систему із камер відеоспостереження, з можливістю безперервного відео запису в режимі реального часу, а також пульта охоронної сигнализація з незалежним джерелом живлення й кнопкою прямого виклику, що з'єднує по радіозв'язку з найближчим відділенням міліції. Наявність відеокамер спостереження на виході зі складів, виключає необхідність присутності на складах охоронців, що дозволяє скоротити їхню чисельність. При цьому охоронці за допомогою відео камер, установлених на виходах зі складів будуть забезпечувати постійний контроль спроб несанкціонованого виносу товару зі складу, і у випадку виникнення недостачі якого-небудь товару на складах, буде просто знайти винного в розкраданні. Для цього досить буде переглянути відеозапис. Таким чином, даний проект реінженірингу складського господарства передбачає зменшення трудомісткості, збільшення обсягу продажів, зниження собівартості продукції й поліпшення в цілому фінансового стану підприємства.

На багатьох новітніх підприємствах проводять компютиризацію складів, обладнують склади комп'ютерною технікою яка вед облік продукції, що призводить до нової штатної одиниці на складі - програміста, відповідального за налаштування й працездатність програмного забезпечення всього складського комплексу, за допомогою якого проводиться облік товару на складі. Одночасно, під контролем програміста буде перебувати зв'язок головного комп'ютера складу з комп'ютером головного офісу компанії й обмін інформацією між ними. Зокрема, і процес одержання з головного офісу компанії електронних заявок на формування замовлень, їхній розподіл по складах і обробка в системі автоматичного складського комплексу товарного складу, а також відправлення в головний офіс компанії інформації про фактичні відвантаження зі складів. Таким чином, повністю буде вирішене питання фактичної відповідності товару на складі й даних у головному офісі. Оператори, що працюють на складах, під час приймання товару будуть вносити в комп'ютер інформацію про факт надходження товарів, а під час відвантаження товару будуть зайняті перевіркою відповідності заявок, що надійшли, накладним по фактичному відвантаженню товару, і виписувати клієнтам відвантажувальні документи й рахунки-фактури на отриманий ними товар. Тим самим, у випадку виникнення якого-небудь порушення роботи або непорозуміння клієнтові не доведеться повертатися в офіс для виправлення документів, а всі питання можна буде вирішити на місці із завідувачем головного складу.

Таким чином, створювана нова організаційна структура головного складу підприємства буде організовувати роботу з клієнтом в такий спосіб: клієнт у головному офісі компанії оплачує замовлення, там йому видаються накладні на одержання товару на кожному складі окремо, одночасно в комп'ютер головного складу передається загальна заявка на відвантаження товару зі складів. Тож, можна зробити висновок, що підприємства деревообробної галузі галузі можуть досягти високих конкурентних позицій за рахунок правильної організації складського господарства активного впровадження інноваційних розробок [24, с. 203].