Для цеху 3: Здоп = 93,84*1,2=112,61 (грн.)

Також визначимо додаткову заробітну плату виробничих робітників. Вона становить 20% від основної заробітної плати.

Для цеху 1 вона становитиме: Здод = 55,12*0,2=11,02 (грн.)

Для цеху 2: Здод = 49,31*0,2=9,86 (грн.)

Для цеху 3: Здод = 93,84*0,2=18,77 (грн.)

Тепер ми можемо визначити загальну заробітну плату. Вона складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та коефіцієнту доплати.

По цеху 1 вона становитиме: Ззаг = 55,12+66,14+11,02=132,28 (грн.)

По цеху 2: Ззаг = 49,31+59,17+9,86= 118,34 (грн.)

По цеху 3: Ззаг =93,84+112,61+18,77=225,22 (грн.)

Розрахуємо загальну заробітну плату по трьом цехам:

Ззаг = 132,28+118,34+225,22=475,84 (грн.)

3. Визначимо витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування. Утримання та експлуатація машин і устаткування є статтею комплексною та охоплює такі витрати, як амортизаційні відрахування, витрати на електроенергію, технологічний інструмент. На одиницю кожного різновиду витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування обчислюються методом розподілу пропорційно основній заробітній платі виробничників, тобто:

См= Сзо*(Рм/100), (3.3)

де См - витрати на утримання та експлуатацію машин та устаткування на одиницю продукції, грн.;

Сзо - основна заробітна плата виробничих робочих на 1 продукції, грн.;

Рм - відношення витрат на утримання та експлуатацію машин та устаткування до основної зарплати виробників (по цеху, підприємству), %

Спочатку визначимо Рм.

Для цеху 1: Рм = (82/68)*100=120 (%)

Для цеху Б: Рм = (17/42)*100=40 (%)

Для цеху В: Рм = (50/88)*100=57 (%)

Тепер ми можемо визначити витрати на утримання та експлуатацію машин та устаткування.

Для цеху 1 вони складуть: См = 55,12*(120/100)=66,14 (грн.)

Для цеху 1: См = 49,31*(40/100)=19,72 (грн.)

Для цеху 3: См = 93,84*(57/100)=53,49 (грн.)

Також визначимо витрати по трьом цехам:

См = 66,14 + 19,72 + 53,49= 139,35 (грн.)

4. Визначимо загальнозаводські витрати. Загальнозаводські витрати включають витрати по управлінню підприємством, загальногосподарські витрати, збори та відрахування. Для того щоб мати можливість розрахувати цю накладну статтю використаємо наступну формулу:

Сн=бн*Сб, (3.4)

де Сн - величина загальнозаводських витрат на одиницю виробу, грн.;

Сб - величина бази розподілу (сума основної заробітної плати виробничих робітників та витрат на одиницю виробу), грн.

бн - процентний коефіцієнт, яким накладна стаття пов'язана з базою розподілу, який можна визначити наступним чином:

бн= Сзв / Сб', (3.5)

де Сзв - величина загальнозаводських витрат в грн.

Сб' - величина бази розподілу (сума основної заробітної плати виробничих робітників та витрат на утримання та експлуатацію устаткування), грн.

Визначимо бн:

бн=349/(740+530)=0,27

Визначимо загальнозаводські витрати по цеху 1:

Сн = 0,27 (82+68)=40,5 (грн.)

По цеху 2: Сн = 0,27 (17+42)=15,93 (грн.)

По цеху 3: Сн = 0,27 (50+88)=37,26 (грн.)

5. Наступним кроком розрахуємо цехову собівартість, яка складається з ціни матеріалів, транспорту заготівельних витрат, загальної заробітної плати та витрат на утримання та експлуатацію машин та устаткування.

Цехова собівартість виробу А складає:

Сц =536+26,8+475,84+139,35=1177,99 (грн.)

Для виробу Б: Сц =390+19,5+475,84+139,35=1024,69 (грн.)

Для виробу В: Сц =128+6,4+475,84+139,35=749,59 (грн.)

6. Знаходимо виробничу собівартість, яка розраховується шляхом додавання цехової собівартості та загальнозаводських витрат.

Виробнича собівартість виробу А становить:

Св =1177,99+40,5=1218,49 (грн.)

Виробу Б: Св = 1024,69+15,93=1040,62 (грн.)

Виробу В: Св = 749,59+37,26=786,85 (грн.)

7. Визначимо інші виробничі витрати, що містять витрати, пов'язані з випробуванням якості виробів на відповідність установленим стандартам, вимогам нормативної документації. Ці витрати відносять на окремий виріб, враховуючи базу розподілу - виробничу собівартість, вони складають 1,1% від виробничої собівартості.

На виріб А вони складуть: Ві = 1218,49*0,011=13,40 (грн.)

На виріб Б: Ві = 1040,62*0,011=11,45 (грн.)

На виріб В: Ві = 786,85*0,011=8,66 (грн.)

8. Визначаємо позавиробничі витрати. Вони включають витрати на збут продукції, а саме на вивчення ринку, на рекламу та продаж продукції. Ці витрати відносять на окремий виріб, враховуючи базу розподілу - виробничу собівартість. Вони складають 1,6% від виробничої собівартості.

На виріб А вони становлять: Вп = 1218,49*0,016=19,50 (грн.)

На виріб Б: Вп = 1040,62*0,016=16,65 (грн.)

На виріб В: Вп = 786,85*0,016=12,59 (грн.)

9. Тепер ми можемо визначити повну собівартість виробів. Вона складається з виробничої собівартості, інших виробничих витрат та позавиробничих витрат.

Отже, повна собівартість виробу А дорівнює:

Сп = 1218,49+13,40+19,50=1251,39 (грн.)

Виробу Б: Сп = 1040,62+11,45+16,65=1068,72 (грн.)

Виробу В: Сп = 786,85+8,66+12,59=808,10 (грн.)

10. Тепер можемо розрахувати очікуваний прибуток. Рентабельність виробу А дорівнює 15%, виробів Б і В відповідно 20 і 17%.

Прибуток виробу А складе: П = 1251,39*0,15=187,71 (грн.)

Виробу Б: П = 1068,72*0,2=213,74 (грн.)

Виробу В: П = 808,10*0,17=137,38 (грн.)

11. Також ми можемо розрахувати оптову відпускну ціну підприємства, яка складається з повної собівартості та прибутку.

Оптова ціна виробу А становитиме:

Ц = 1251,39+187,71=1439,10 (грн.)

Виробу Б: Ц = 1068,72+213,74=1282,46 (грн.)

Виробу В: Ц = 808,10+137,38=945,48 (грн.)

12. Останнім кроком розрахунків визначимо відпускну ціну підприємства. Вона розраховується за формулою:

Цв=Сп+П+ПДВ, (3.6)

де Цв - відпускна ціна підприємства;

Сп - повна собівартість виробу;

П - прибуток;

ПДВ - податок на додану вартість.

Але для початку розрахуємо ПДВ, який становить 20% від оптової ціни підприємства.

З виробу А він складе: ПДВ = 1439,10*0,2=287,82 (грн.)

З виробу Б: ПДВ = 1282,46*0,2=256,49 (грн.)

З виробу В: ПДВ = 945,48*0,2=189,10 (грн.)

Тепер ми можемо розрахувати відпускну ціну підприємства.

Відпускна ціна виробу А становить:

Цв = 1251,39+187,71+287,82=1726,92 (грн.)

Виробу Б: Цв = 1068,72+213,74+256,49=1538,95 (грн.)

Виробу В: Цв = 808,1+137,38+198,10=1134,58 (грн.)

Результати проведених розрахунків занесемо в таблицю 3.4.

Таблиця 3.4. Результати проведених розрахунків

Дані таблиці кінцевий розрахунковий показник - оптова відпускна ціна підприємства складається з таких показників як повна собівартість, прибуток та ПДВ. З точки зору споживача, цей показник повинен бути максимально низьким. Зазвичай підприємство, якщо воно не монополіст, намагається знизити ціну до максимально можливого рівня, щоб продукція мала попит і могла конкурувати на ринку. Зробити це можливо не зменшуючи прибутку, який закладається підприємством, за допомогою зниження собівартості. В наступній таблиці ми зможемо побачити статті витрат, що займають найбільшу частку в структурі собівартості.

Якщо розглядати поелементно, тобто вироби А, Б, В, ми можемо зробити такі висновки: найбільша оптова відпускна ціна підприємства з трьох виробів по виробу А, яка складає 1726,92 грн. Цей виріб має таку високу оптову відпускну ціну через те, що в нього найбільша з трьох виробів повна собівартість 1251,39 грн. та високі витрати на утримання та експлуатацію устаткування, які дорівнюють 66,14 грн.

На відміну від виробу А, виріб Б має значно меншу відпускну ціну, що становить 1538,95 грн. така ціна склалася внаслідок менших витрат на утримання та експлуатацію устаткування (19,72 грн.) та меншої повної собівартості (1068,72 грн.). Виріб В, як видно з таблиці, має найменшу оптову відпускну ціну підприємства, що становить 1134,58 грн. через те, що в нього повна собівартість (808,10 грн.) менша ніж у виробів А і Б.

Таблиця 3.5. Структура собівартості

Проаналізувавши дані таблиці можна зробити висновки, що виріб А має найбільшу собівартість, яка складає 1251,39 грн., за рахунок того, що в структурі собівартості цього виробу найбільшу питому вагу займають витрати на матеріали (536 грн. або 42,83%) і загальна заробітна плата (475,84 грн. або 38,02%). На основі цих даних можна зробити висновок, що виріб А є матеріаломістким та трудомістким.

Виріб Б має повну собівартість на рівні 1068,72 грн. Найбільшу частку в собівартості виробу Б становлять також витрати на матеріали (390 грн. або 36,49%) та загальна заробітна плата (475,84 грн. або 44,52%). Отже, виріб Б є також матеріаломістким і трудомістким.

Виріб В має найменшу собівартість і складає 808,1 грн. Найбільший відсоток в структурі займає загальна заробітна плата - 475,84 грн. (58,88%), витрати на матеріали - 128 грн. (15,84%) та витрати на утримання та експлуатацію устаткування - 139,35 грн. (17,24%) - це говорить про те, що останній виріб є найбільш трудомістким.

Висновки

Сьогодні неможливо уявити виробниче чи торгове підприємство, яке не займається вирішенням логістичних задач. Логістика дозволяє оптимізувати функціонування товарних, інформаційних і фінансових потоків, істотно скоротити проміжок часу між закупкою сировини і напівфабрикатів і поставкою готового продукту споживачу, сприяє суттєвому скороченню матеріальних запасів.

В даній роботі розглянута концепція логістики - система поглядів на раціоналізацію господарської діяльності шляхом оптимізації потокових процесів, вона є образом мислення, який визначає мету і принцип підприємницької діяльності, а логістична система, яка є засобом реалізації концепції, є образом дії. Концепція логістики - це направленість ділового мислення, а логістична система - це направленість дій у сфері бізнесу.

В результаті дослідження було виявлено, що логістична система знаходить все більше застосування в практичній діяльності різних підприємств. Вона розглядається в вищих ешелонах управління корпораціями як ефективний вмотивований підхід до управління матеріальним потоком в цілях зниження витрат виробництва. Логістична система лягає в основу економічної стратегії фірм, коли логістика використовується як засіб у конкурентній боротьбі та розглядається як управлінська логіка для реалізації планування, розміщення та контролю за фінансовими та людськими ресурсами. Такий підхід забезпечує тісну координацію логістичного забезпечення ринку і виробничої стратегії. Якщо цього вдається досягти, то результатом є: необхідний асортимент запасів в потрібному місці в потрібний час; координація зовнішнього та внутрішнього транспорту, яка гарантує своєчасну доставку у відповідності з економічними вимогами; раціональне розміщення складського господарства та застосування упаковки, яка відповідає транспорту і дозволяє мінімізувати витрати сировини, знизити запаси у виробництві і готовій продукції; і нарешті, синхронізація замовлень і транспорту.

Основною проблемою логістичного управління запасами є узгодження (координація) дуже часто протилежних цілей різних сфер бізнесу фірм (маркетингу, виробництва і фінансів) по відношенню до запасів. Менеджмент маркетингу зацікавлений в як можна більш високому рівні задоволення потреб за рахунок ефективно поповнюваних запасів, здатних швидко і комплексно реагувати на зміни попиту.

Враховуючи потенційне значення запасів, дослідження логістичної системи повинно включати проблему управління запасами, яка конкретизується в наступних питаннях: Який рівень необхідно мати на кожному підприємстві для забезпечення необхідного рівня обслуговування споживача? В чому полягає компроміс між рівнем обслуговування споживача і рівнем запасів в системі логістики? Які обсяги запасів повинні бути створені на кожній стадії логістичного виробничого процесу? Чи повинні товари відвантажуватись безпосередньо з підприємства? Яке значення компромісу між вибраним способом транспортування і запасами? Які загальні рівні запасів на даному підприємстві, що зв'язані зі специфічним рівнем обслуговування? Як змінюються витрати на утримання запасів в залежності від зміни числа складів? Як і де слід розташовувати страхові запаси?

Отже, можемо сказати, що новизна логістичного підходу в управлінні ресурсами полягає в зміні пріоритетів господарської діяльності. Головну роль відіграє не продукт, а процес у формі потоку (матеріального, інформаційного, фінансового тощо). Управління потоковими процесами, їх перетворення й інтеграція є новою формою управління, що перевершує традиційні як за рівнем творчого потенціалу, так і за ефективністю кінцевих результатів. Оптимізація потокових процесів в економіці стала можливою лише завдяки переорієнтації з кількісних критеріїв оцінки господарської діяльності на якісні.

Роблячи висновки по розрахунковій частині, можна сказати, що виріб А має найбільшу оптову відпускну ціну підприємства (1726,92 грн.). Це сталося через те, що виріб має високу собівартість, яка складає 1251,39 грн., за рахунок того, що в структурі собівартості цього виробу найбільшу питому вагу займають витрати на матеріали (536 грн. або 42,83%) і загальна заробітна плата виробничих робітників (475,84 грн. або 38,02%). На основі цих даних можна зробити висновок, що виріб А є найбільш матеріаломістким. Виріб Б має повну собівартість на рівні 1068,72 грн. Найбільшу частку в собівартості виробу Б становлять також витрати на матеріали (390 грн. або 36,49%) та загальна заробітна плата (475,84 грн. або 44,52%). Отже, виріб Б є також матеріаломістким, але він більш трудомісткий ніж виріб А.

Виріб В має найменшу відпускну ціну (1134,58 грн.) на що вплинула більш менша собівартість, яка становить 808,10 грн. Найбільший відсоток в структурі собівартості цього виробу займає загальна заробітна плата - 475,84 грн. (58,88%), витрати на матеріали - 128 грн. (15,84%) та витрати на утримання та експлуатацію устаткування - 139,35 грн. (17,24%) - це говорить про те, що останній виріб є найбільш трудомістким.

Список літературних джерел

1. Гаджинський А.М Логистика: Учебник для высших и средних специальных учебных заведений. - 2-е изд. - М.: Информационно-внедренческий центр «Маркетинг», 1999. - 160 с.

2. Дерев'янко О.Г. Обґрунтування загальноекономічної стратегії організації та логістика // Експрес-новини: наука, техніка, виробництво. - 1998. - №3. - 4. - С. 37-39.

3. Кальченко А.Г Кальченко А.Г. Основи логістики. Навчальний посібник. - Київ: Товариство «Знання», КОО, 1999, - 135 с.

4. Кидань Виктория. Логистика. Логика движения товаров, или знакомая «незнакомка». // Еженедельник аптека. - №25 (296) от 25.6.2001 р., с. 6.

5. Крикавський Є. Логістика: Навч. посібник. - Львів: Вид-во ДУ «Львівська політехніка», 1999. - 264 с

6. Крикавський Євген. Логістика підприємства. Навч.посібник. - Львів, ДУ «Львівська політехніка», 1996. - 160 с.

7. Мешкова Л.Л., Белоус И.И., Фролов Н.М. Логистика в сфере материальных услуг (На примере снабженческо-заготовительных и транспортных услуг). -2-е изд. испр. и перераб. Тамбов: Изд-во Тамб. гос. техн. ун-та, 2002. - 188 с.

8. Неруш Ю.М. Коммерческая логистика: Учебник для вузов. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. - 207 с.

9. Окландер М.А., Хромов О.П. Промислова логістика: Навчальний посібник - Київ: Центр навчальної літератури, 2004. - 222 с.

10. Пономарьов Ю.В. Логістика: Навчальний посібник: Вид. друге., перероб. та доп. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 328 с.

11. Родников А.М. Логистика: Терминологический словарь. - М.: Экономика, 1995. - 122 с.

12. Соколенке С.И. Современные мировые рынки и Украина. - К.: Демос, 1995. - 355 с.

13. Шевченко С. Логістика - мистецтво економити. // Журнал «Молодь і підприємництво» - 2004. - №16 http://mipmagazine.com.ua/

14. Шрайбфедер Дж. Эффективное управление запасами / Пер. с англ. второе изд. - М.: Альпина Бизнес Букс, 2006. - 304 с.

15. http://www.adviss.ru. Adviss logistics. Сущность производственной логістики и основные законы рациональной организации производственного процесса. // 29.11.2006

16. http://www.adviss.ru. Adviss logistics Логистические цепи. // 12.04.2007