Підвищення конкурентоспроможності підприємства на прикладі ПП "Урсуленко"

РЕФЕРАТ

Дана дипломна робота присвячена темі «Підвищення конкурентоспроможності підприємства», і виконана за матеріалами П.П.«Урсуленко».

Метою роботи було дослідження ринку морожених напівфабрикатів України і розробка маркетингової та конкурентної стратегій цієї галузі. Це посприяє збільшенню обсягів реалізації товарної продукції шляхом вибору найбільш вигідних для продажу сегментів ринку.

У роботі освітлені наступні питання: становлення, розвиток і стан ринку морожених напівфабрикатів, аналіз загальної ситуації на

П.П.«Урсуленко», а також можливості її покрашення, шляхом конкретних пропозицій.

Робота виконана на аркушах. Приведено 7 таблиць, 4 малюнка. При написанні роботи використовувалося джерел літератури.

У результаті розробленої стратегії, для виробництва і реалізації був обраний оптимальний шлях розвитку підприємства, що дозволяє шляхом економії матеріальних та людських ресурсів, діставати найбільший прибуток.



ЗМІСТ
РЕФЕРАТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи визначення конкурентоспроможності підприємств України в умовах ринку.
1.1. Характеристика галузі і перспективи її розвитку.
1.2. Аналіз факторів конкурентоспроможності підприємства.
РОЗДІЛ 2. Управлінське дослідження фірми «Оса».
2.1. Історія виникнення фірми «Оса».
2.2.Аналіз факторів зовнішнього та внутрішнього середовища.
2.3. SWOT- аналіз діяльності підприємства.
2.4.Служба маркетингу на фірмі «Оса».
РОЗДІЛ 3. Шляхи підвищення конкурентоспроможності підприємства.
3.1. Фактори забезпечення конкурентоспроможності підприємства та продукції.
3.2. Заходи по підвищенню конкурентоспроможності підприємства.
РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ НА ВИРОБНИЦТВІ.
4.1. Підтримання основних санітарних норм.
4.2. Оцінки витрат від забруднення навколишнього середовища.
4.3. Охорона праці при експлуатації електронно-обчислювальних машин.
ВИСНОВКИ.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ЛІТЕРАТУРИ.
ДОДАТКИ.

ВСТУП

Однією з головних причин сучасної економічної кризи та низької конкурентоспроможності українських товарів та наданих послуг є нездатність вітчизняних підприємств боротися за розширення своєї частки на внутрішньому і зовнішньому ринках, просувати свої товари та формувати свого споживача, поставивши його інтереси у центр всієї виробничої та комерційної діяльності.

В умовах глобалізації світової економіки глобалізується і конкуренція товаровиробників. Практично завжди це конкуренція з відо-мими, крупними виробниками. Сьогодні не можна розраховувати на те, що знайдеться ринок, недоступний для світових виробників, тому проблема забезпечення конкурентоспроможності власної продукції потребуватиме по-стійних рішучих дій для свого вирішення.

На сьогоднішній день проблема підвищення конкурентоспроможності - дуже актуальна для підприємств України. Проблема підвищення конкурентоспроможності стосується практично всіх сторін життя суспільства. У розвинутих країнах, наприклад, вона постійно перебуває у центрі уваги державних діячів та ділових кіл. Загострення конкурентної боротьби за збут продукції, за місце на ринку змушує підприємства постійно шукати нові можливості й резерви для збуту своєї продукції, удосконалювати технологію з метою створення якісних товарів.

Для того, щоб успішно діяти в умовах ринкової економіки, підприємство повинно оперативно формувати раціональні варіанти відповідей на всі зміни, які щоденно, виникають у процесі його ділової активності. Процес формування і застосування таких варіантів рішень необ-хідно здійснювати в межах концепції загального управління підприємством. В такому випадку головною метою управління є підтримка діяльності підприємства на певному рівні в залежності від змін внутрішнього і зовнішнього середовища.

Об'єктом дипломної роботи обрано П.П. "Урсуленко". Головною метою цього підприємства є задоволення потреб населення Херсонської області і України у високоякісних продуктах харчування, забезпечення високих споживчих властивостей своєї продукції при мінімальних витратах, збільшення внеску в соціально-економічний розвиток регіону і забезпечення на цій основі росту добробуту свого колективу.

Предметом дипломної роботи є досягнення конкурентних переваг П.П. "Урсуленко" та визначення шляхів підвищення конкурентоспроможності підприємства.

Метою дипломної роботи є визначення конкурентних позицій підприємства "Оса".

Задачами дипломної роботи є:

- розкрити стан та перспективи розвитку галузі заморожених напівфабрикатів;

- провести управлінське обстеження зовнішнього та внутрішнього середовища П.П. "Урсуленко";

- вибір стратегічних напрямків діяльності та формування конкурентних переваг підприємства;

- зробити оцінку конкурентоспроможності П.П. "Урсуленко" та знайти шляхи підвищення конкурентоспроможності підприємства.

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИЗНАЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ В УМОВАХ РИНКУ

1.1. Характеристика галузі і перспективи її розвитку

Виробництво морожених напівфабрикатів відноситься до продовольчої галузі легкої промисловості. Інтенсивний розвиток вітчизняного ринку харчової продукції сприяє збереженню вітчизняної промисловості. Перспективно постійно обновляється сировинна база, доброчинні природнокліматичні умови дають можливість стабільно функціонувати цієї галузі. Зараз ця галузь -- це приблизно 450 виробництв, як місцевого, районного, так і обласного характеру.

Найвищого рівня виробництва в галузі було досягнуто в 1997-2002 роках. Але з подорожчанням м'яса і дефіцитом вищих сортів муки з кожним роком пельменем і вареників почали випускати усе менше.

Раніш пельмені виготовлялися з більш натуральної сировини. Але останнім часом в Україну завозять з різних країн різноманітні ліки, якими годують худобу, для швидкого набирання ваги. Але ґатунок м'яса буде вже не той, що очікувався. Причина цього - недостатній контроль державними органами по якості. Тому виробництво доброякісних морожених напівфабрикатів на Україні зменшується. Динаміка ринку відбита на рис. 1.1. Обсяги продажів на який показані в т. кг. в зв'язку нестабільністю національної валюти і виробленими державою грошовими реформами .

Рис. 1.1. Динаміка ринку напівфабрикатів.

Q -- обсяги продажів на ринку, і

Т -- відповідний період

1 - діаграма реалізації продукції фірми «Оса».

М'ясна продукція являє собою незамінне джерело найважливіших фізіологічно активних речовин -- вітамінів. Особливою цінністю в цьому відношенні володіють свинина та яловичина, що містять велику кількість вітамінів, полімерів, а також білків, необхідних для нормальної життєдіяльності людини. Однак у звичайних умовах м'ясо зберігається недовго. Довгостроково ж їх можна зберігати при наявності холодильників.

В даний час радгоспи і КСП не займаються вирощуванням і переробкою м'ясної продукції. Тому підприємство примушене закуповувати сировину у різноманітних перекупщиків і людей, які самі вирощують худобу Воно не перетерплює багаторазових перевезень на заготівельних і пристанційних пунктах, менш піддано якісним змінам у зв'язку з тим, що доставляється на переробку в оптимально короткий термін -- відразу ж після забиття худоби. В цілому в Європі минулі декілька років споживання морожених напівфабрикатів повільно, але постійно зростає. З іншого боку, в Східній Європі ситуація помітно відрізняється. Так, наприклад, споживання у Польщі різко зросло з 1994 року, а в Росії ринок щорічно поширювався на 20%. В Україні за різким спадом виробництва 1990-1996 років спостерігалося повільне зростання споживання у 1997 році. [27,с.49]

Виробництво пельменів, вареників, млинців, ручного приготування є порівняно новим бізнесом в Україні.. Вітчизняні споживачі проявляють зацікавленість до зручної нової і кольорової упаковки через наявні переваги перед старою упаковкою.

З економічної точки зору було б вигідніше просто завозити харчові напівфабрикати, але коли в 1995-1997 роках законодавство в галузі імпорту змінилося, доходи від імпорту впали і Україна почала шукати шляхи для запуску власного виробництва, заснованого на західній моделі. Але різниця полягала в тому, що ми виготовляли продукти вручну, а не на машинах. Результатом цього є дуже високі харчові цінності, які би губились при машинному приготуванні.

Український ринок морожених продуктів в цілому достатньо типовий, але має власні риси. Наприклад, ринкова частка пельменів дуже висока висока. Вареники, манти, млинці разом становлять майже половину від всього споживання. Структура споживання с в Україні наведена на рис. 1.2.

Рис. 1.2. Структура споживання морожених напівфабрикатів в Україні.

65% - Пельмені;

25% - Вареники;

5% - Піца;

4% - Манти;

Кількість гравців на ринку заморожених напівфабрикатів за останні два роки значно скоротилося, і саме в цей час виділилася група лідерів. Так, сьогодні на ринку працює близько 35 більш-менш крупних і середніх вітчизняних компаній, для яких виробництво харчових напівфабрикатів є основним видом діяльності. Більш дрібні компанії, не витримавши конкуренції з великими виробниками, що запропонували ринку якісну і відносно недорогу продукцію, були змушені згорнути виробництво.

Сьогодні на ринку України присутні майже 30 фірм, для яких соки виступають основним видом діяльності.

Швидше за інших зросли обсяги продажу саме вітчизняних вироб-ників - "ОСА", "Геркулес" та "Ситний Обід". Це також підтверджується динамікою загальних обсягів продажу вітчизняної продукції.

Основна конкурентна боротьба на українському ринку розгорнулася між цією трійкою лідерів «ОСА», «Геркулес»,та «Ситний Обід»,. Причому на частку трьох торгових марок приходиться близько 85% всього обсягу продажів. Втім, така ситуація характерна для більшості промислових і продовольчих ринків. Наприклад, у США стратегічній групі операторів ринку харчових напівфабрикатів належить приблизно 50%, у країнах ЄС близько 30%. [27,с.49]

Зараз на ринку домінує картонна упаковка, виробники це пояснюють тим, що вона зручніше в ній продукцію легше транспортувати. Крім того, на їхню думку, органолептичні властивості (колір, смак і запах) при дотриманні технології залишаються незмінними як у картонній тарі, так і в целофановій. Але сьогодні ринок почав демонструвати перші ознаки того, що частка картонної тари, як упакування для продукції буде зростати. Так, виробники у целофановій упаковці підкреслюють, що останнім часом покупці починають віддавати перевагу картонній тарі.

У боротьбі за клієнта головна ставка робиться на якість. В цілому ринкове зростання залежить від споживання попиту, а головні фактори, що на нього впливають - це смак, поживність, натуральні інгредієнти.

Дослідження показують, що необхідно розширяти асортимент на рівні кожного підприємства: чим більше позицій, тим більше ймовірність не відпустити "свого" клієнта до конкурента. Але потрібно пам'ятати, що розвиток асортименту - справа, яка дорого коштує і тому потребує великої кількості обігових коштів. Так, доповнення в асортимент однієї позиції збільшує обсяг продукції від 3 % до 5 % , а витрати обігових коштів зростають до 10 % на кожному виді. А якщо врахувати необхідність віддавати продукцію на реалізацію, то стає зрозумілим, що достатній запас обігових коштів для таких цілей мають лише лідери.

Постійний розвиток технологій відкриває нові можливості і для ви-робників харчової промисловості.

Сучасні технології провідних компаній з Германії та Італії широко використовуються у переробній промисловості багатьох країн світу.

На сьогодні світовий ринок нараховує більше 200 великих заводів, які переробляють м'ясо та м'ясопродукти і обладнані самими сучасними технологіями. Головним чином, переробляються яловичину, свинину, курятину, та ін. Переробка м'яса є прибутковою у багатьох країнах світу. Вона може бути прибутковою також і в Україні.

Застосування принципів і методів стратегічного менеджменту і принципів маркетингу -- це не просто процес копіювання зарубіжного досвіду, а складний творчий пошук нових конкретних рішень, які відповідають реальним умовам сучасного господарювання. Запроваджувати їх на вітчизняних підприємствах треба поступово, ретельно відбираючи тільки те, що потрібно для послідовної гармонізації стратегічних заходів і потенціалу підприємства.

Для того, щоб успішно діяти в умовах ринкової економіки, підприємство повинно оперативно формувати раціональні варіанти відповідей на всі зміни, які щоденно, виникають у процесі його ділової активності. Процес формування і застосування таких варіантів рішень необ-хідно здійснювати в межах концепції загального управління підприємством. В такому випадку головною метою управління є підтримка діяльності підприємства на певному рівні в залежності від змін внутрішнього і зовнішнього середовища.

Серед основних стратегічних завдань розвитку слід відмітити такі:

1) аналіз "портфелю" продукції та формування раціональної асортиментної політики з врахуванням привабливості галузі, конкурентної позиції підприємства, його можливостей і загроз, наявності ресурсів і кваліфікації кадрів;

2) розробка маркетингу, який би забезпечував вироблення рекомен-дацій щодо вибору найбільш вигідних для підприємства внутрішніх та зовнішніх ринків відповідно до наявних ресурсів і можливостей; прог-нозування розвитку ринку та забезпечення постійного контролю за відповідністю прийнятих рішень реальним результатам діяльності;

3) вироблення концепції управління персоналом, в центрі якої має бути особистість працівника, знання його мотиваційних настанов, вміння приводити їх у відповідність з завданнями, що стоять перед підпри-ємством;

4) розробка стратегії управління фінансовою структурою капіталу;

5) науково-технічна програма розвитку підприємства, тобто стратегія поведінки даного суб'єкта господарювання у процесі інновацій, яка перебуває в центрі уваги. Зусилля при цьому спрямовані на техніко-технологічні характеристики продукції, склад та характеристику вико-ристаної сировини та обладнання, на розмір інвестицій, витрати на розробку, терміни зміни продукції і технології її виробництва;

6) формування і підтримка іміджу підприємства як надійного пос чальника продукції, якість, ціна терміни постачання якої повни задовольняють споживача;

7) управління конкурентоспроможністю підприємства, тобто сприяння реальній і потенційній можливості підприємства проектувати, виго-товляти і збувати продукцію за умов, більш привабливих для споживача.[24,с.15-16]

Важливо зрозуміти, наскільки ефективно може вплинути на прак-тичну діяльність розроблена стратегія підприємства. Усвідомлена сис-тематична попередня розробка стратегії забезпечує значно вищі фінансові показники діяльності. Окрім того, як показує досвід потужних підприємств, відкрито сформульована стратегія та розроблений механізм реалізації може покращити результати господарської діяльності. Поява і успішне існування на ринку потужних підприємств підтверджує той факт, що ринок вітчизняних напівфабрикатів має потенціал для випуску високоякісної, конкурентоспроможної продукції. Але для зміцнення такого успіху і реалізації потенційних можливостей потрібні зусилля як на макрорівні - через втілення відповідних програм захисту та підтримки вітчизняні товаровиробника, так і на. мікрорівні -- за допомогою створення сучасної системи управління всередині фірми, центром якого повинна стати стратегія підприємства, створена на основі поглибленого економічного аналізу і прогнозування та якісного поєднання саморозвитку, групової діяльності, ділової активності і орієнтації на кінцеві результаті.

Професіонали галузі бачать свою перспективу в насиченні ринку вітчизняними високоякісними продуктами через:

- реорганізацію старе могутніх і створення нових малих більш мобільних підприємств по виготовленню відповідної продукції;

- повне орієнтування на місцеву сировину;

- розробку нових видів тари,

- розробку і використання нових технологій виробництва;

- покращення оформлення самої продукції: форми вареників, млинців;

- введення активної реклами продукції, що виготовляється;

- цільове використання виробничих відходів. [27,с.52]

1.2 Аналіз факторів конкурентоспроможності підприємства

Окреме виробниче підприємство не є єдиним виробником спожив-чих товарів та послуг. В ході своєї діяльності воно стає учасником конкурентної боротьби за споживача (покупця). Тому одним з важливих етапів роботи з розробки стратегії діяльності є визначення стану конкуренції на ринку (сегменті ринку) діяльності та визначення позиції підприємства на ринку.

Можливість виживання підприємства в умовах постійної конку-рентної боротьби залежить від його конкурентоспроможності. [15,с.29-31]

Ця категорія має різні тлумачення в економічній літературі. Незважаючи на різні підходи до визначення суті поняття, усі дослідники визначають такі риси цього показника.

1. Порівняльний характер.

Конкурентоспроможність не є явищем, притаманним конкретному об'єкту, вона не витікає з його внутрішньої природи, а виявляється тільки за умов порівняння цього об'єкта з іншими. Виходячи з цього, можна стверджувати, що конкурентоспроможність підприємств можливо оцінити шляхом порівняння найбільш суттєвих показників їх діяльності. Результатом цього порівняння є визначення рівня конкурентоспроможності.

2. Часовий характер (динамічність).

Досягнутий в окремий проміжок часу рівень конкурентоспро-можності торговельного підприємства не може розглядатися як довго-строкова характеристика його ринкової позиції незалежно від ефективності його діяльності. Протидія інших суб'єктів господарювання, рішучість та активність їх конкурентних стратегій можуть призвести до втрати досягнутої позиції та зниження рівня конкурентоспроможності.

В зв'язку з динамічністю переваги, окремі дослідники, наприклад, А. Градов, використовують поняття "життєвий цикл конкурентної переваги". Окремі етапи життєвого циклу конкурентної переваги становлення, прискорене зростання, обмежене зростання, зрілість, спад пов'язуються з рівнем використання ресурсного потенціалу підприємства та ефективністю його конкурентної стратегії. [9,с.346]

Конкурентоспроможність окремого підприємства на певному сегменті товарного чи регіонального ринку виступає як узагальнююча оцінка його конкурентних переваг в питаннях формування ресурсного потенціалу, якості задоволення споживчого попиту та досягнутої завдяки цьому ефективності функціонування господарчої системи, які мають місце на момент чи протягом періоду оцінювання.

Підтримка високої конкурентоспроможності означає, що всі ресурси підприємства використовуються настільки продуктивно, що воно опиняється більш прибутковим, чим його головні конкуренти. Це одночасно передбачає, що підприємство займає стабільне місце на ринку товарів та послуг , та його продукція користується постійним попитом.

Однак в житті цей стан не являється незмінним. Тому керівництво підприємства повинно вміти відслідковувати зміни, що відбуваються в умовах господарювання, і проводити відповідні перетворення в політиці ведення виробництва та реалізації товарів. Такими перетвореннями можуть бути: зміна товарної політики, впровадження нових технологій, диверсифікація виробництва, зміна організаційно-правового статусу підприємства, модернізація форм збуту продукції, вихід на нові ринки, створення спільних виробництв і т. д. [12,с.321-322]

Важливим моментом в проведенні перетворень по підвищенню конкурентоспроможності підприємства являється вибір їх здійснення. В ряді вітчизняних та зарубіжних робіт пропонується виходити із так званого циклу конкурентної переваги фірми -КПФ [6,с.276]

Рис. 1.3.Життєвий цикл конкурентної переваги підприємства

З рисунку ми бачимо, що на кожному етапі стан конкурентоспроможності підприємства різний. Але коли вона переходить в так звану зрілість, тобто стає незмінною, то рахується, що настав момент для проведення перетворень. Але при такому підході може виникнути ситуація, при якій проведення перетворень нічого не дасть. Справа в тому, що в силу різночасовості змін подій, які відбуваються в параметрах, що впливають на конкурентоспроможність підприємства в стадії загальної зрілості деякі з них будуть знаходитись в стані занепаду, і на їх зміни буде потрібно багато часу. Тому у відповідності з прийнятою стратегією розвитку підприємства необхідно відслідковувати зміни кожного фактора. Всі фактори, що впливають на конкурентоспроможність, можна розділити на дві великі групи: внутрішні та зовнішні. [16,с.65-67]

Зовнішні фактори - це ті, на які підприємство впливати не може і в своєї політиці повинно сприймати їх як дещо незмінне. До них відносяться наступні:

1. Діяльність державних владних структур (фіскальна та кредитно-грошова політика, законодавство). Наприклад, в залежності від характеру податкової політики (розміри податкових ставок) підприємство буде отримувати високий прибуток чи, навпаки, зовсім його не отримувати.

2. Господарська кон'юнктура, що складається. Вона включає кон'юнктуру ринків сировинних та матеріальних ресурсів, ринків трудових ресурсів, ринків засобів виробництва, ринків фінансових ресурсів.

3. Розвиток родинних та підтримуючих галузей. В даному випадку мова йде про розвиток нових технологій (ресурсозберігаючих, технологій глибокої переробки), нових матеріалів та джерел енергії. їх впровадження у виробництво підвищує науковий та виробничий потенціал підприємства.

4. Параметри попиту. Вони включають ріст попиту на товари, що виробляються підприємством, його стабільність і дозволяють підприємству отримувати високий прибуток , а також закріпити своє положення на ринку. Нестабільний попит, зміна вимог покупця до якості продукції підприємства, зниження покупної можливості населення, навпаки, не створюють умов для забезпечення певної конкурентоспроможності підприємства. [16,с.69]

До внутрішніх факторів відносяться наступні:

1. Діяльність керівництва та апарату управління підприємства (організаційна та виробнича структури управління, професійний та кваліфікований рівень керуючих кадрів і т. д.).

2. Система технологічного оснащення. Обновлення устаткування та технологій, тобто заміна їх на більш прогресивні, забезпечує підвищення конкурентоспроможності підприємства, підсилює внутрішню гнучкість виробництва.

3. Сировина, матеріали і напівфабрикати. Якість сировини, комплектність її перероблення та величина відходів серйозно впливають на конкурентоспроможність підприємства. Зменшення виходу готової продукції із використовуємо сировини (це особливо характерно для харчової промисловості), не комплексна її переробка приводять до збільшення витрат

виробництва, а значить, до зменшення прибутку, що, в свою чергу, не дозволяє розширити виробництво. В наслідок цього знижується конкурентоспроможність. І навпаки, покращення використання сировини, його комплексна переробка понижують витрати виробництва, а значить, підвищують конкурентоспроможність.

4. Збут продукції: його об'єм та витрати реалізації. Цей фактор серйозно впливає на підвищення конкурентоспроможності підприємства: можна добитися непоганих результатів в виробництві, випускаючи продукцію вищої якості і відносно невисокої собівартості, але все буде зведене нанівець із-за непродуманої збутової політики. Тому підприємство намагається здійснити ефективний збут за рахунок продажі продукції, необхідної ринкові, стимулювання збільшення об'ємів продаж, завойовуючи нові ринки збуту. Все це робиться , з однієї сторони, на основі формування "свого" покупця, проведення ефективної цінової політики і т. п. , а з іншої -шляхом ефективного забезпечення сировиною, необхідними матеріалами та устаткуванням по доступним цінам. [9,с.227]

Визначивши середовище, в якому воно буде працювати, підприємству необхідно перейти до установлення своєї ролі, положення на ринку. Тут важливо виходити із максималізації тих можливостей підприємства, які відрізняють його від конкурентів.

До форм та методів максимілізації внутрішніх можливостей основі проведення технологічної політики, направленої, по-перше, на постійне внесення підприємства необхідно перш за все віднести гнучке їх використання на "ноу-хау" в технологію виробництва та образ своєї продукції, що дозволяє підприємству стати лідером у випуску даної продукції, по-друге, на забезпечення високої якості, по-третє, на поставку продукції в строк.

Прагнучи до гнучкого використання своїх внутрішніх можливостей, підприємство повинно забезпечити собі технологічну та економічну ефективність не нижче галузевої. Іншими словами, воно повинно найти спосіб оптимального поєднання бажаної технологічної та економічної ефективності, щоб забезпечити найкращі технологічні та економічні умови пропозиції.

Конкурентоспроможність є одним з вагомих показників стану підприємства як господарчої (виробничої) системи, який визначає перспективи його подальшого розвитку, можливість досягнення стратегічних цілей та завдань. Підтримування або підвищення конкурентоспроможності може розглядатися і як одна з функціональних стратегічних цілей (завдань) підприємства.

Оцінка конкурентоспроможності конкретного підприємства шляхом маркетингових досліджень передбачає проведення такої роботи. Перший етап - визначення кола підприємств-конкурентів. Як вже було зазначено вище, конкурентоспроможність підприємства є показником порівняльним. Конкурентоспроможність підприємства може бути оцінена тільки шляхом порівняння умов, ресурсів та результатів діяльності конкретного торговельного підприємства з певною групою підприємств, які визнані його конкурентами.

Формування групи підприємств-конкурентів є дуже важливим етапом роботи, оскільки підприємство може бути конкурентноздатним в межах певного сегменту ринку, а в межах іншого бути не конкурентноздатним.

Підприємства, що визначаються конкурентами певного підприєм-ства, повинні відповідати наступним ознакам:

1. Єдиний регіональний ринок діяльності або його певний сегмент район діяльності, визначений в межах міста, району або області.

2. Відповідність асортиментної структури товарообороту, широту та глибину асортименту товарів, та торговельних послуг що пропонується.

3. Зіставлення фаз життєвого циклу підприємства та основ-них стратегічних цілей розвитку.

4. Застосування однакових каналів розповсюдження товарів.

5. Наявність доступу та рівність можливостей щодо формування ресурсного потенціалу підприємства (перш за все, на ринку закупівлі товарних ресурсів, ринку інвестицій та інновацій). [15,с74-76]

Перші дві ознаки є визначальними для початку конкурентної вза-ємодії. Невідповідність підприємств за трьома іншими ознаками допускає їх конкуренцію, але визначає нерівність стартових умов конкурентної боротьби.

Другий етап - збір інформації про діяльність підприємств-конкурентів.

Інформація, необхідна для оцінки конкурентоспроможності під-приємства, може бути добута кількома шляхами:

1. Шляхом отримання об'єктивної кількісної інформації про ос-новні результати господарсько-фінансової діяльності підприємств-конкурентів. Джерелом її отримання можуть бути форми бухгалтерської, статистичної або податкової звітності; кон'юнктурні огляди регіонального споживчого ринку, виконані відповідними маркетинговими фірмами; матеріали галузевої та спеціальної преси, спеціально замовлені дослідження.

2. Шляхом збору якісної інформації про діяльність підприємств-конкурентів, стратегію та тактику їх діяльності. Така інформація може бути отримана шляхом проведення соціологічних опитувань, вибіркових спостережень, залучення експертів тощо. Неповнота, а іноді й відсутність доступу до інформації про діяльність фірм-конкурентів нерідко обумовлює не об'єктивно оптимістичну оцінку стосовно переваги підприємства над його конкурентами.

Повнота збору інформації та широта використаних джерел є запору-кою об'єктивності висновків, які будуть отримані на стадії її обробки, третій етап - формування системи оціночних показників.

Виходячи з теоретичних основ оцінки конкурентоспроможності підприємства та враховуючи наявну інформацію, формують перелік основних критеріїв та показників оцінки конкурентоспроможності.¹

Основні критерії та напрямки оцінки конкурентоспроможності підприємства наведено у таблиці 1.1. [16,с.59]

Таблиця 1.1

Критерії та напрямки оцінки конкурентоспроможності

Напрямки діяльності	Критерії та напрямки оцінки
1	2
1. Торговельно-виробнича діяльність	Обсяг та склад товарообороту
	Перелік та обсяг торговельних послуг, що надаються
	Виробнича потужність торговельного підприємства (загальна торговельна площа, помножена на кількість годин роботи)
	Стан торговельної мережі (розміщення, доступність)
	Обсяг, склад витрат обігу та їх рівень
	Товарне забезпечення обороту (обсяг надходження товарів, товарні запаси та їх відповідність нормативам, ритмічність поставки та інше)
	Організація торговельних процесів та обслуговування споживачів, прогресивність методів обслуговування, характер організації торговельно-технологічних процесів
2. Фінансова діяльність	Обсяг та структура капіталу, його ціна
	Рентабельність діяльності та використання капіталу
*	Фінансове становище та платоспроможність підприємства
	Обсяг та склад оборотного капіталу та його використання
	Тривалість операційного циклу та його окремих елементів
	Структура та напрямки використання фінансових ресурсів підприємства
	Рівень та ритмічність виплати дивідендів
	Обсяг та склад інвестиційних вкладень
1	2
3. Кадрова робота	Забезпеченість робочою силою (укомплектованість штатів та їх відповідність потребам)
	Продуктивність та ефективність праці
	Рівень заробітної платні та соціальних виплат, його відповідність ринковому рівню
	Стабільність складу колективу (плинність кадрів та її причини) та інше
4. Комерційна діяльність	Асортиментна політика
	Цінова політика
	Рекламна діяльність
	Організація господарських зв'язків, їх стабільність та ефективність
	Характер комерційних угод та їх ефективність
	Політика формування торговельних надбавок
	Конкурентоспроможність реалізованої продукції (торгова марка, швидкість реалізації) та інше
5. Організаційна та управ-лінська діяльність	Система планування
	Оперативне управління
	Професійний рівень керівників та спеціалістів
	Раціональність оргструктури
	Інформаційне забезпечення, технологія управління та інше

Як видно з таблиці 1.1, в процесі оцінки конкурентоспроможності підприємства можуть використовуватися як кількісні, так і якісні показники.

Якісні показники використовуються в процесі оцінки у вигляді опису (образу) або у вигляді бальної оцінки якості, отриманої на основі експертного співставлення фактичного стану з найкращим.

Оцінка конкурентоспроможності підприємства може проводитися різними методами. Основними з них є:

I. Метод різниць. Його суть полягає у визначенні переваг та недо-ліків підприємства за окремими показниками, що порівнюються (об'єктами оцінки).

При застосуванні даного методу підприємство, що оцінюється, по-рівнюється тільки з одним підприємством-конкурентом. За кожним з показників, що порівнюються, визначається не тільки позиція оцінюваного підприємства, а й кількісний розрив у досягнутих значеннях. [25,с.120]

II. Метод рангів. Він визначає загальні положення, сильні та слабкі сторони підприємства, що оцінюється, в боротьбі з конкурентами.

Застосування даного методу ґрунтується на визначенні місця під-приємств конкурентів за кожним об'єктом оцінки шляхом ранжування досягнених значень показників. Проведення такої роботи дозволяє визначити, за якими порівняльними критеріями оцінки підприємство випереджає конкурентів, а за якими - відстає (кількісна оцінка відставання (випередження) в цьому разі не проводиться).

Підсумовування місць (рангів) окремих підприємств за всдма по-казниками оцінки дозволяє виявити найбільш конкурентоспроможне підприємство за критерієм мінімуму набраних рангів (якщо найкращий стан показника оцінки визначається як мінімальний ранг) або за критерієм максимуму набраних рангів (якщо найкращий стан оцінюється максимальним рангом). Обраний принцип оцінювання повинен дотримуватися стосовно всіх показників оцінки.

Порівняння суми рангів, отриманих підприємством, що оцінюється за найкращими показниками дозволяє визначити місце підприємства та його основного конкурента в конкурентній боротьбі.

Перевагою даного методу є його простота, можливість застосування для оцінок як кількісних, так і якісних показників. В той же час даний метод дає тільки посередній результат, не дозволяє оцінити ступінь відставання підприємства від його основного конкурента. [25,с.121]

III. Метод балів. Його застосування дозволяє визначити узагальнюючу кількісну оцінку становища підприємства в конкурентній боротьбі при наявності кількох конкурентів.

Застосування даного методу передбачає:

1. Складання матриці оціночних показників для порівняння підприємства з його конкурентами.

2. Виділення найкращого значення окремого оціночного показника з даної сукупності підприємств та присвоєння йому визначеної бального значення (за самостійно встановленою шкалою оцінюванню).

3. Розрахунок балів, отриманих іншими підприємствами за даним оціночним показником шляхом порівняння їх фактичних значень найкращими в даній сукупності.

4. Встановлення значущості (вкладу) конкретного показника оцінки в загальну оцінку конкурентоспроможності підприємства.

Рівень значущості окремих оціночних показників задається експертно з урахуванням уявлення про роль даного показника в формуванні загального висновку про ступінь конкурентоспроможності підприємства.

5. Отримання узагальненої бальної оцінки конкурентоспроможності. Застосування цього методу дозволяє не тільки визначити основних

конкурентів та місце в конкурентній боротьбі підприємства, яке оцінюється (за критерієм максимуму набраних балів), а й оцінити ступінь його наближення до найбільш конкурентоспроможного підприємства.

IV. Метод "еталону" (графічний метод). Цей метод використовується для наочного відображення зон конкурентних переваг та недоліків підприємства.

Для застосування методу необхідно:

1. Визначити напрямки (зони) оцінки конкурентоспроможності. Для наочності отриманого результату рекомендовано обмежитись 5-6 напрямками (зонами) оцінки.

2. Встановити максимальну (еталонну) кількість балів оцінювання, однакова за кожним напрямком.

3. Визначити кількість балів, набраних підприємством, що оцінюється, в порівнянні з еталонним значенням.

4. Здійснити побудову графічної ілюстрації стану конкурентоспроможності підприємства.

Радіус еталонного кола та масштабування вісей еталонного бага-токутника визначається встановленим максимальним балом оцінювання.

Розділ 2 Управлінське обстеження фірми«Оса»

2.1. Історія виникнення фірми «Оса"

ПП «Урсуленко» було засновано в 1995 році. Спочатку це був магазин продовольчих товарів, який був розташований у Восточному районі. Специфіка цього магазина заключалася в тому, що в підсобному приміщенні, цього магазину, розташовувався невеликий цех з ручної ліпки пельменей. В цьому цеху працювало 12 робітників (8 жінок і 4 чоловіка).

Спочатку це було напівкустарне виробництво. Керівники магазину мали мету «закриття ринкового вікна». І покупці сприйняли це з радістю. З часом попит на пельмені ріс і це давало магазину додаткову рекламу. Тому що за невеликі гроші можна було отримати смачну і корисну їжу і головне швидку у приготуванні.

Одночасно у місті Херсоні виникають ще шість аналогічних фірм, але різних по об'ємам виробництва, кадровому підбору, і ґатунку виробляємо!' продукції.

З роками виробництво розширялося, а вслід цього росли виробничі потужності, кількість робітників і авторитет підприємства. Пройшовши шлях розвитку, виросло у одного з найбільших виробників заморожених напівфабрикатів на Україні і зайняло позицію лідера у виробництві напівфабрикатів вручну.

тони

Рис.2.1. Показники виробництва основних видів продукції П.П. «Урсуленко»

Як видно з рис.2.1. на підприємстві відмічається тенденція росту обсягів виробництва.

Асортимент постійно вдосконалюється і розширюється. На даний момент нараховується більше 50-ти найменувань. Підтримці високого рівня якості продукції приділяється особлива увага. Вхідний контроль сировини і випуск готової продукції здійснюється трьома акредитованими у ДЦСМС лабораторіями. Наступним кроком у цьому напрямку є створення замкнутого циклу виробництва і реалізації продукції. З цією метою був створений сільскогосподарчий підрозділ до якого входять:

- власна свиноферма;

- земельні угіддя, для вирощування екологічно чистих кормів.

Це дозволяє використовувати найсвіжіше, не заморожене м'ясо, що суттєво покращує смакові характеристики всієї продукції. А відсутність повторної заморозки і дефростації, позитивно впливають на органолептичні показники. Дана особливість технологічного процесу значно відрізняє якість нашої продукції від продукції інших виробників заморожених напівфабрикатів.

Високий рівень якості підтверджено знаком «Європейська якість», яким підприємство нагороджено у лютому 2003 року. Центр незалежних споживчих експертиз відзначив продукцію «Оси» оцінкою «відмінно».

На сьогоднішній день продукцію підприємства можна зустріти у найбільших супермаркетах країни: «Мегамаркет», «Рейнфорд», «Фуршет», «Фоззі», «Сільпо», «Велика кишеня», і ще в більш ніж у 3000 супермаркетів та магазинів. Маючи власний парк автомобілів «Мерседес», підприємство забезпечує своєчасну доставку свої продукції в усі регіони України.

У 2003 році підприємство презентувало ринку принципово нову продукцію преміям-класу під Т.М. «ОДА», що не має аналогів у країні.

Реалізація продукції під цією торговою маркою планується, як на ринку України, так і на ринку Європи.

На підприємстві працюють фахівці високого ґатунку, для яких створені найкращі умови праці:

* Нове адміністративне приміщення;

* Просторі світлі та теплі виробничі приміщення;

* Душеві та роздягальні.

Найкоштовнішим активом підприємства є люди, тому фірма пропонує своїм співробітникам широку соціальну програму:

* Безкоштовні обіди;

* Транспортні послуги;

* Пізнавальні екскурсії;

* Культурні заходи.

2.2.Аналіз факторів внутрішнього і зовнішнього середовища

Для того, щоб визначити, чи володіє фірма внутрішніми силами, щоб скористуватися зовнішніми можливостями, а також для того, щоб виявити слабкі сторони та проблеми, пов'язані з зовнішніми небезпеками на підприємстві повинно проводитися управлінське обстеження. При цьому його доцільно починати з аналізу факторів зовнішнього середовища прямого впливу, до яких відносяться:

- законодавча база;

- постачальники;

- споживачі;

- конкуренти.

Законодавча база, яка регулює діяльність П.П. «Урсуленко».

На діяльність підприємства має вплив трудове законодавство і закони органів державного регулювання. Це податкова інспекція, відділ видачі ліцензій та сертифікатів, Верховна Рада, Кабінет міністрів України.

Додатково впливають постанови органів місцевого самоврядування.

П.П. «Урсуленко» у своїй діяльності керується такими законами:

1. Кодекс законів «Про працю на Україні»; ^;

2. «Про оплату за трудову діяльність»;

3. «Про податок на додану вартість»;

4. «Про охорону праці»;

5. «Про підприємницьку діяльність в Україні».

Невиконання норм, регламентуючих цими законами, несе адміністративну та кримінальну відповідальність.

В умовах ринкової економіки конкуренція є формою економічної боротьби між окремими суб'єктами ринку за кращі умови задоволення свого попиту, кращі умови та результати господарювання. Конкуренція проявляє себе в межах конкретної галузі (галузева конкуренція) та в межах усього народного господарства (міжгалузева конкуренція). Залежно від місцезнаходження підприємств-конкурентів, вона може бути внутрішньою або зовнішньою.

На споживчому ринку підприємства конкурують між собою, а також з підприємствами без створення юридичної особи, іншими продавцями споживчих товарів, в тому числі з суб'єктами неорганізованого ринку. Об'єктом конкурентної боротьби є покупець та його купівельні фонди, частка обслуговування певного товарного чи регіонального ринку.

Тип конкурентного середовища на окремому товарному, регіо-нальному ринку чи їх сегментах обумовлює характер економічної взаємодії підприємств між собою і їхнє ставлення до покупців, визначає методи та ступінь конкурентної боротьби.

Основними методами конкурентної боротьби між продавцями споживчого ринку є цінова та нецінова конкуренція.

При ціновій конкуренції основним засобом суперництва є зниження цін на свої товари порівняно з цінами на аналогічну продукцію інших продавців. В даному разі торговельне підприємство може використовувати переваги нижчих витрат, або свідомо йти на втрату прибутку для розширення своєї частки ринку.

В сучасних умовах в країнах з розвинутою ринковою економікою відкрита цінова конкуренція може не використовуватися. Зниження цін у одного з продавців товару викликає аналогічні дії інших конкурентів, що не призводить до зміни позиції фірми на ринку, а лише зменшує прибутковість галузі в цілому. [8,с.121]

Зниження цін для активізації споживчого попиту застосовується переважно у короткостроковому періоді для нормалізації товарних запасів, оновлення асортименту тощо, з подальшим поверненням до традиційного рівня цін.

При неціновій конкуренції більш вигідне становище на ринку за-войовується завдяки якісним характеристикам діяльності продавця, його особливому іміджеві, додатковим умовам обслуговування тощо.

Нецінова конкуренція включає: зміну властивостей існуючої продукції (товарів), надання їм нових властивостей та якостей; створення продукції (реалізація товарів), що задовольняють споживчий попит іншим чином або задовольняють потреби, що не існували раніше; оновлення властивостей продукції (асортименту товарів, що реалізуються) з врахуванням потреб моди, престижу; удосконалення послуг, що супроводжують реалізацію товарів (демонстрація, пакування, гарантійний ремонт та інше). Доказом цього є те, що фірма «Оса» постійно оновлює свій асортимент, надає застарілій продукції нового, кращого присмаку, шляхом додавання різних харчових добавок, зміни рецептури і консистенцій тощо.

Сучасний стан конкуренції на споживчому ринку України харак-теризується переважним розвитком цінової конкуренції між окремими продавцями товарів. Причиною цього є зубожіння більшості верств населення, вкрай низький рівень доходів, невибагливість до якості торговельного обслуговування. Проте на окремих сегментах ринку, при реалізації товарів, що орієнтовані на споживача з середнім та високим рівнем доходів, все більше (а іноді - визначальне) значення в боротьбі за покупця мають інструменти нецінової конкуренції.

Конкуренція може приймати особливої форми і в зв'язку з вико-ристанням особливих методів забезпечення тих чи інших переваг на ринку (права на особливо вигідне розміщення підприємства, першочерговість забезпечення товаром, виключне право на торгівлю визначеним видом продукції тощо).

Взаємодія підприємства із зовнішнім середовищем відбувається у двох зонах:

1. Загальне оточення (макросередовище), яке включає в себе гло-бальні фактори, що відображають соціально-економічні відносини в суспільстві. [28, с59)

До таких факторів відносять:

- економічні фактори - тенденції розвитку населення, загальне становище та рівень насиченості ринків збуту, рівні цін на сировину, енергоносії, безробіття, інфляція та інше;

- технологічні фактори, що обумовлюють зміни в продуктах, процесах їх виробництва, способах використання продукту споживачами та інше;

- політичні фактори - стан державної влади, ступінь державного контролю та втручання в економіку та інше;

- соціально-культурні фактори - потреба участі робітників в управлінні, їх соціальні запити, вимоги до організації праці, гуманізація робочих місць та інше.

Ця група факторів, по-перше, визначає загальні умови підприєм-ницької діяльності, по-друге, впливає на фактори мікросередовища та через них (опосередковано) -- на розвиток підприємства. [31, с 19 ].

2. Оперативне середовище (мікросередовище), яке охоплює фактори, які безпосередньо впливають на конкретне торговельне підприємство.

На відміну від глобального середовища ці фактори більше піддаються впливу з боку підприємства, причому ступінь їх впливу залежить від стабільності становища підприємства на ринку.

Як правило, з метою аналізу виділяють 5 груп факторів, які найбільш суттєво впливають на успіх конкретного підприємства: покупці продукції (товарів, робіт, послуг); власники капіталу; постачальники товарів (матеріальних ресурсів); конкуренти; державні установи.

В сучасних умовах посилюється ступінь залежності підприємства від стану зовнішнього середовища, що проявляється в мінливості властивостей та характеру впливу зовнішнього середовища на економіку підприємства. Зміни, що трапилися у взаємовідносинах підприємства із зовнішнім середовищем з переходом до ринкової економіки, відображені у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1.

Характеристика взаємодії підприємства із зовнішнім середовищем в умовах адміністративно-командної та ринкової економіки

Основні фактори та їх вплив	Командно-адміністративна економіка	Ринкова економіка
	1. Покупці
1. Характер поведінки	Ринок продавця	Ринок покупця, тенденція до диференційованої поведінки споживачів
2. Розповсюдження товарів	Невелика кількість торговельних шляхів, невелика кількість споживачів	Різноманітність каналів розподілу, збільшення кількості споживачів
3. Якість та асортимент товарів	Невелика кількість, вузький асортимент	Збільшення кількості, широкий асортимент
4. Строк життя товарів	Довгий	Короткий
	II. Джерела капіталу
1. Перелік джерел	Вузький	Широкий
2. Вплив джерел фінансування	Незначний	Суттєвий
	III. Постачальники
1. Ціни	Високі, зростаючі	Низькі, стабільні
2. Постачання	Безперешкодне, достатнє	Нестійке, недостатнє
1	2	3
3. Ступінь інтеграції	Невелика	Зростаюча
	IV. Конкуренти
1. Інтенсивність	Низька	Зростаюча
	V. Державні установи
1. Ступінь впливу	Висока, пряме втручання	Зростаюче, непряме регулювання

Необхідність дослідження проблеми взаємодії підприємства і зов-нішнього середовища обумовлена формуванням нової концепції управління підприємством як відкритою системою. Навіть якщо в самому підприємстві не відбувається ніяких змін, постійні зміни навколишнього середовища справляють суттєвий вплив на результати його діяльності. Так наприклад, за останні роки все більше населення стало отримувати вищу освіту, тому на підприємстві «Оса» підскочила кількість робітників з високою кваліфікацією (технологи, лаборанти, дегустатори продукції, повара, обвальщіки м'яса). Це викликає необхідність проведення постійного моніторингу стану зовнішнього середовища підприємства, що є важливою складовою частиною стратегічного планування.

Стан зовнішнього середовища підприємства визначається наступними характеристиками:

- взаємозв'язок факторів, який характеризує рівень сили, з якою зміна одного фактора впливає на інші;

- складність зовнішнього середовища, під яким прийнято розуміти кількість та різноманітність факторів, на які підприємство повинне реагувати, а також ступінь коливання кожного фактора;

- рухливість середовища, яка характеризує швидкість змін, що відбуваються в оточенні підприємства;

- невизначеність зовнішнього середовища, що дає оцінку того, наскільки вірно підприємство може передбачити можливі зміни в своєму оточенні. [31 ,с. 14-16]

Мета дослідження зовнішнього середовища полягає у визначенні ступеня залежності підприємства від впливу як окремих факторів, так і системи факторів зовнішнього середовища у цілому.

Оскільки характер впливу та ступінь залежності підприємства від впливу факторів зовнішнього середовища не є сталою величиною, для проведення дослідження вважається за доцільне виділяти такі групи факторів:

1 група - фактори, які є в прямому взаємозв'язку з діяльністю підприємства і вплив яких згодом може суттєво змінюватися в часі. До цих факторів слід віднести: умови, які формуються під впливом змін попиту, діяльність конкурентів, зміни на ринку ресурсів тощо. Ця група факторів є найбільш динамічною, що визначає особливе їх місце в загальній системі факторів. Ця група факторів найбільше має вплив на П.П. «Урсуленко».

2 група - фактори, характер впливу яких на діяльність підприємства з часом суттєво не змінюється. До цієї групи входять такі фактори, як: ^; зміна політичної ситуації в державі, соціально-економічні фактори макрорівня, рівень розвитку культури, демографічні зміни тощо.

3 група - специфічні фактори, дослідження яких дозволяє оцінити потенційні можливості розвитку підприємства, доцільність диверсифікації напрямків діяльності, виявити можливість виникнення нових конкурентів з інших сфер діяльності тощо. Склад цієї групи факторів формується в кожному окремому випадку в залежності від специфіки підприємства та ринку його діяльності. [31,с.17-19]

Доцільність виділення цієї групи факторів полягає в тому, що підприємство змушене звертати свою увагу за межі звичайної діяльності, бо, як правило, саме там виникають проблеми, які впливають на подальший розвиток підприємства.

Вивчення стану та перспектив розвитку факторів кожної групи передбачає збір якісної та кількісної інформації, її експертну оцінку та формування аналітичних висновків.

Інформаційною базою проведення дослідження є зведена статистична звітність, макроекономічні дослідження, огляди кон'юнктури окремих ринків, аналітичні огляди, опубліковані в спеціальних економічних виданнях та періодичній пресі, результати вибіркових досліджень та спостережень. П.П. «Урсуленко» має дуже тісні зв'язки з херсонськими газетами, та іншими виданнями. Тому будь-які серйозні зміни, котрі відбуваються на підприємстві, широко освітлюються у пресі, це є додаткова реклама.

Проведення досліджень зовнішнього середовища є важкоформалі-зованим етапом економічної роботи. Об'єктивність та якість проведення цієї роботи визначаються, з одного боку, ступенем доступу до інформації, з другого - особистими характеристиками спеціаліста, який її здійснює, його економічною інтуїцією, спроможністю до аналізу та синтезу, виявлення причинно-наслідкових зв'язків та формування на цій основі власних суджень та висновків.

Діяльність П.П. "Урсуленко" здійснюється на підставі Закону України "Про підприємства України" від 27 вересня 1991 року, Закону України "Про підприємництво" від 26 лютого 1991 року. [1,2]

Головною метою цього підприємства з виробництва морожених напівфабрикатів є задоволення потреб населення Херсонської області і України у цілому, у високоякісному товарі, забезпечення високих споживчих властивостей своєї продукції при мінімальних витратах, збільшення внеску в соціально-економічний розвиток регіону і забезпечення на цій основі росту добробуту свого колективу.

Основними цілями діяльності підприємства виступають:

- одержання прибутку від ведення фінансово-господарської діяльності;

- вивчення перспективного попиту на товари і послуги, з метою вигідної реалізації виробленої продукції;