Обґрунтування розширення торгівельної мережі по реалізації будівельних матеріалів на базі магазину "Хата ламінату" м. Кременчук

З таблиці 2.12 видно, що франчайзингового магазину ПП «Хата ламінату» є достатньо конкурентно-здатним підприємством та займає провідне місце на ринку. При розширенні асортименту та більшому стимулюванні збуту фірма може зайняти більш вагомі позиції. франчайзинговому магазину ПП «Хата ламінату» потрібно розробити конкретні стратегії з потенціювання сильних сторін і можливостей за умови врахування й обмеження впливу слабких сторін і загроз (табл.2.13), що забезпечить фірмі конкурентні переваги.

Таблиця 2.13

Аналіз сильних та слабких сторін франчайзингового магазину ПП «Хата ламінату» у порівнянні з конкурентом (бальна шкала оцінки впливу основних факторів від 0(минимум) до 10 (максимум))

Таблиця 2.14

Результати SWOTаналіз для франчайзингового магазину ПП «Хата ламінату»

Висновки до розділу 2

На українському ринку підлогових матеріалів можна виділити такі їх групи, як: лінолеум, ковролін, паркет, паркетна дошка та ламінат.

Ламінат називають «подальшим розвитком ідеї паркетної дошки». Це багатошарова конструкція з кількох спресованих шарів різних матеріалів (папір, просочений меламіновою смолою, тверда ДВПоснова, бумопласт тощо). Переваги ламінату -- зовнішня схожість з натуральним матеріалом (дерево, камінь), нестирання, низька, порівняно з натуральним деревом, ціна. Споживачі ламінату, як стверджують продавці у магазинах, здебільшого купують його для підлог і будинків, і офісів. «Бум» на цей матеріал почався майже десять років тому, і темпи його продажу не спадали протягом перших п'яти років. Зараз оператори відзначають поступове зниження попиту на цей матеріал.

Ламінати домашнього використання це ламинати, строк експлуатації яких не перевищує 56 років у домашніх умовах. Ламінати домашнього використання ділять на умовні 3 групи:

" 21 клас експлуатації” дана підлога має термін служби не більше 12 роки. В Україні, сьогодні, така підлога відсутня. Область застосування - спальні, комори тобто приміщення зі слабкою експлуатацією підлоги в домашніх умовах.

" 22 клас експлуатації” підлога з терміном служби 24 роки. В Україні така підлога, як і 22 клас, відсутня. Галузь застосування спальні, комори, дитячі, гардеробні, тобто приміщення із середньою експлуатацією підлоги в домашніх умовах.

" 23 клас експлуатації” підлога з терміном служби 46 років. Найбільш популярний формат ламінатів в Україні до 2001 року. Область застосування спальні, комори, дитячі, гардеробні, їдальні, кухні, коридори, тобто приміщення з високою експлуатацією підлоги в домашніх умовах.

Ламінати комерційного застосування розподіляються на:

" 31 клас експлуатації” це експлуатація підлоги в комерційних приміщеннях зі слабким навантаженням. Термін служби підлоги близько 23 років. У домашніх умовах піл може пролежати 1012 років. Сьогодні в Україні є найпоширенішим класом ламіната. В офісах застосуються в прийомних, переговірних, невеликих кабінетах. До цього класу ставляться наші колекції Kronofix+, Комфорт Loc, Vario Click 4, Saxon Loc, Super Loc.

" 32 клас експлуатації” це експлуатація підлоги в комерційних приміщеннях із середнім навантаженням. Термін служби підлоги 35 років. У домашніх умовах підлога може пролежати 1215 років. 32 клас найбільш оптимальний вибір і для будинку й для офісу. До нього ставляться німецькі колекції Castello Click і Castello Stone Line.

" 33 клас експлуатації” це експлуатація підлоги в комерційних приміщеннях з інтенсивним навантаженням. Термін служби підлоги близько 56 років. У домашніх умовах підлога може пролежати 1520 років. З огляду на тривалий строк експлуатації в домашніх умовах деякі виробники дають довічну гарантію. Безсумнівним достоїнством цієї підлоги є те, що її зовнішній вигляд буде збережений максимальне можливий для ламіната час.

В дипломному проекті досліджується мережа 32 франчйзингових магазинів під торгівельною маркою «Хата ламінату» , які торгують ламінатом західних виробників по всій Україні . Аналіз ефективності діяльності франчайзингового магазину по торгівлі ламінатом в дипломному дослідженні виконаний для магазину «Хата ламінату» у м.Кременчук, квартал 278, д.18, власник фізична особа приватний підприємець Котова О.В.

Як показує аналіз основних показників формування собівартості та реалізаційних доходів по продукції франчайзингового магазину ПП «Хата ламінату» у 2006 2008 роках, темп росту обсягів реалізації продукції перевищує темп росту обсягів собівартості продукції, що є позитивним фактором для зростання обсягів прибутку підприємства, який за досліджуємий період є постійно позитивним.

В той же час «золоте правило» економічного розвитку підприємства (ланцюговий темп росту чистого прибутку > ланцюгового темпу росту обсягів валових доходів > ланцюгового темпу росту валюти балансу) не виконується по парі «зростання обсягу валових доходів - зростання обсягів валюти балансу», оскільки темп росту валюти балансу перевищує темп росту валових доходів від реалізації продукції, тобто при зростанні валюти балансу підприємства ефективність її використання знижується.

Окрім цього темп росту обсягів реалізації продукції є вищим, ніж темп росту чистого прибутку підприємства, що є негативним фактором, який свідчить про зниження ефективності при рості продаж.

Як показують результати аналізу у підприємства франчайзингового магазину ПП «Хата ламінату» на протязі 2006 2008 року є певні проблеми діяльності та перспектив розвитку:

- підприємство має постійний дефіцит платіжних коштів, тому фактичні значення коефіцієнтів абсолютної ліквідності значно нижче нормативних показників стійкого діапазону;

- показник строкової ліквідності у 2006 та 2008 роц знаходиться в діапазоні, значно нижчому від нормативного;

- у 2006 та 2008 роках підприємство знаходиться на межі втрати нормативу загальної ліквідності балансу, що є передзнакою банкрутства і важливим сигналом для менеджменту підприємства;

- підприємство має значний дефіцит власних коштів, тому показник автономності є значно нижче стійкого діапазону та характеризує стандартну ситуацію торгівельного підприємства, яке отримує доходи на різниці вартості куплених (кредиторська заборгованість та банківські кредити) та проданих (дебіторська заборгованість) товарів;

- аналіз фінансової стійкості підприємства показує:

1) рівень фінансової автономії при 97% запозичених та залучених коштів знаходиться в діапазоні на порядок меншому, ніж стійке значення, тобто підприємству загрожує банкрутство за позовом кредиторів чи рейдерський захват;

2) рівень власних коштів не забезпечує придбання запасів, тому фінансовий стан є передкризовим і залежить тільки від наявності зовнішнього гарантування повернгення банківських кредитів.

- Рівень ділової активності (оборотності основних агрегатів балансу):

1) Для оборотності запасів застабілізувався на рівні строку оборотності 106 109 днів;

2) Для оборотності операційного циклу знизився при зростанні строку оборотності з 135 днів (2006) до 198 днів у 2008 році;

3) Для оборотності погашення дебіторської заборгованості знизився при зростанні строку оборотності з 28,6 днів (2006) до 91,2 днів у 2008 році.

Аналіз структури витрат та рентабельності активів і власного капіталу франчайзингового магазину ПП «Хата ламінату» показують, що показники рентабельності:

- реалізованої продукції по чистому прибутку після оподаткування знизились з рівня 0,8% (2006) до рівня 0,7% (2008);

- власного капіталу по чистому прибутку після оподаткування знизились з рівня 36,8% (2006) до рівня 32,1% (2008), що вище рівня альтернативної ставки депозитної доходності в банках (17 20%).

Таким чином, як самостійний комерційний об'єкт франчайзингового магазину ПП «Хата ламінату» на даний час є інвестиційно привабливим,але фінансово нестійким, що значно звужує можливості його росту та потребує впровадження нових інвестиційних проектів з відновленням нормативних рівнів ліквідності та фінансової стійкості підприємства.

РОЗДІЛ 3

ОБГРУНТУВАННЯ ПРОЕКТУ РОЗШИРЕННЯ ТОРГІВЕЛЬНОЇ МЕРЕЖІ ПІДПРИЄМСТВА „ХАТА ЛАМІНАТУ” ПО РЕАЛІЗАІЇ БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ НАПОЛЬНОГО ПОКРИТТЯ НА БАЗІ СТВОРЕННЯ „ІНТЕРНЕТМАГАЗИНУ ДИЗАЙНОВОГО МОДЕЛЮВАННЯ ТА ПРОДАЖ” В М. КРЕМЕНЧУК

3.1 Аналіз стану та перспективності бізнесу на ринку „Інтернет магазинів” в Україні

Перші системи електронної комерції у своїй найпростішій формі з'явилися у 1960х роках в США та використовувались головним чином у транспортних компаніях для замовлення білетів та обміну інформацією між транспортними службами перед підготуванням до рейсів. Спочатку електронна комерція опиралася на комунікації, які не належали до Інтернет, та характеризувалися використанням різноманітних само визначених стандартів та протоколів. Першим загальноприйнятим стандартом став EDI (Electronic Data Interchange) у 1980 році. Цей стандарт визначає як типові бізнестранзакції і документи (замовлення, накладні, митні декларації тощо) мають бути оброблені та передані через цифрові мережі. На початку 1990х років ISO розробила новий стандарт EDIINT (Electronic Data Interchange for Administration, Commerce and Transport over Internet) який опирається на EDI та визначає засоби передачі EDIтранзакцій за допомогою протоколів мереж IP та Інтернет. Багато великих торгівельних організацій інвестували кошти у розвиток EDI, але він ніколи не досяг того рівня популярності, як webорієнтована електронна комерція, за наступними причинами: 1) висока вартість впровадження EDIрішень не дозволяла середнім та малим підприємствам стати учасниками електронної комерції; 2) повільний розвиток стандартів EDI; 3) складність розробки програм за специфікаціями EDI зумовила нестачу кваліфікованих спеціалістів [101].

З розвитком Інтернету у 1990х роках та появленням Web виникла відповідна форма електронної комерції у формі Інтернетмагазинів, де користувачі можуть замовляти товари та послуги з оплатою за допомогою банківських карток. Розвиток Інтернету став чинником значного зниження витрат вживання електронної комерції завдяки низької вартості обміну інформацією. Це також викликало подальше розвинення електронної комерції, серед якої сьогодні розрізняють таки рівні її призначення: БізнесБізнес (B2B -- BusinesstoBusiness), БізнесСпоживач (B2C -- BusinesstoCustomer) та інші [112].

Ринок Internetпослуг в Україні, як мережевий бізнес передбачає три складові: комунікації, що забезпечують фізичний зв'язок; сервери та маршрутизатори провайдерів, що надають транспортні послуги; власне інформаційні мАсиви та комунікаційні простори, доступ до яких забезпечують мережі. Інвестора і підприємця, які хотіли б вийти на ринок мережевих послуг, цікавить вертикальний аналіз цього ринку з погляду прибутковості кожної з цих складових. Споживача цікавить горизонтальний аналіз ринку з точки зору досяжності та цін подібних послуг.

Співтовариство Internet народилось у США і нині залишається приблизно на 75% американським, за ним ідуть англомовні країни -- Канада (9%), Англія (3%), Австралія (2%), інші країни (11%). Зауважимо, що ці дані є приблизними, оскільки вони щоденно змінюються. За статистикою, Україна за кількістю хостів (комп'ютерів, що мають постійний Internetзв'язок) посідає місце між Індонезією та Колумбією, відстає від Франції у 50 разів, від Бразилії -- у 10 разів.

Що стосується використання в Україні Internetзасобів у бізнесі та торгівлі, то можна сказати, що поступово і з прискоренням Україна наближається до цивілізованого ринку користувачів Internet.

В Україні через Internet теоретично можна продавати все. Перші онлайнові магазини і вітрини з'явилися в українській частині мережі дватри роки тому. Сьогодні їх число явно більше за 100, але виділити серед них хоч би декілька показових проектів практично неможливо. Спільна думка -- Webмагазин в Україні сьогодні може існувати лише як продовження реального бізнесу, що вже існує. Як правило, такі проекти поки не окупаються, створюються для маркетингу і виходу на перспективний в майбутньому ринок Internetторгівлі. Отже, говорити про рентабельність подібних проектів ще зарано.

Вихід онлайнових магазинів хоча б на рівень самоокупності багато в чому залежить від добробуту громадян і позиції держави щодо електронної комерції. Але роздрібна торгівля тут поки ще збиткова. До Internetмагазину необхідно ставитися, як до комерційного підприємства, в якого мають бути і бізнесплан, і термін окупності, і фінансування тощо, хоча зараз вони займаються інформуванням відвідувачів (про товари і послуги компанії, маркетингові акції), а також реалізують механізм псевдоонлайнового продажу -- коли рішення про купівлю приймається в Internet, а придбання здійснюється звичайним способом.

Одне з основних правил онлайнового продажу -- вартість товару в Internet має бути нижчою (принаймні не вищою), чого дотримуються не всі вітчизняні Webмагазини. За статистикою власників, велика частина їх клієнтів до моменту купівлі вже точно знала всі характеристики товару, провела власне маркетингове дослідження, порівняла ціни. Ознайомившися з товаром у реальних магазинах, вони потім замовили його у віртуальному, тому що тут виявилося дешевше і з доставкою.

Взагалі, якщо говорити про клієнтів емагазинів, то серед них є багато людей, які додатково до всіх зручностей онлайнового шопінгу (економія часу і коштів) цінять у ньому ще одну якість -- можливість здійснювати купівлю, не вступаючи при цьому в «особистий контакт» з продавцем. Правда, в Україні Internetмагазинами користуються переважно співробітники різних фірм, прямо з робочих місць замовляючи товари, які потім доставляються до них в офіси. Ті, що здійснюють купівлі з дому, не завжди бажають пускати у свої будинки службу доставки продавця, інші прагнуть пересвідчитися в солідності фірми.

Перші українські Internetмагазини часто нагадують Webвітрини або напівавтомати для виписування рахунківфактур, але це явище тимчасове.

Поки що попит на розроблення і підтримування Internetмагазинів в Україні майже відсутній. При цьому, для того щоб створити повнофункціональний торговельний портал з усіма атрибутами магазину (історія купівель, карта покупцяf, кошик тощо), у провідних дизайнстудій є все необхідне, а вартість проекту становить від 7 тис. дол. [64].

В Україні найбільш відомі такі магазини: «БАМБУК» ( bambook.koм), створений для відпрацювання технології Системи Інтернеткомерції компанії INT (відкритий на початку 1998 р.); Webмагазин Azbooka (azbooka.koм), MegaMart (megamart.kiev.ua); Webмагазин Matrix (matrix.koм.ua); Webмагазин з продажу настільних і портативних ПК, периферійних пристроїв та ПЗ E.STOM (stor.ekoм.ua); «Мегателеком» -- магазин засобів телекомунікацій та радіозв'язку (megatc. kiev.ua); «Дукат» -- магазин канцтоварів ( dukatshop.koм); магазин ексклюзивних товарів «ШАТЕЛЬ» (chatel.kharkov.koм); Internetмагазин «ФУРШЕТ» ( furshet.koм.ua), розроблений студією ArtS, -- один з небагатьох представників супермаркетів в українській мережі.

Оскільки поява нових торгових точок в українській частині Internet відбувається майже кожного дня, то став потрібний каталог таких магазинів «Український торговий ряд» (webshop. kiev.ua ). Він складається з 15 розділів («Автомобілі», «Комп'ютери», «Книги» тощо), де представлено близько 200 вітчизняних онлайнових магазинів.

Нещодавно до Internetмагазинів в Україні додався Internetаукціон «Український молоток» (www://molotok.koм.ua) з продажу різноманітних товарів. Його відкрила компанія netBridge Ukraine, яка вже має подібні аукціони в Росії (molotok.ru), Болгарії (okazion.bg) та Румунії (okazii.ro).

Багато які власники магазинів одним з головних факторів, що стримують розвиток Internetторгівлі, вважають менталітет вітчизняних покупців, недовіру до продавців, відсутність зручних і надійних засобів платежу. Водночас процент клієнтів, що здійснюють онлайнові купівлі повторно, досить високий -- 60--70%. Проте перспективи онлайнових магазинів в Україні є. Для цього є майже все: користувачі Internet, кількість яких щорічно збільшується і досягає сьогодні 150--200 тис.; платіжні системи і банки, зацікавлені в підтримці Internetрозрахунків; торговці, що вже інвестують створення Webмагазинів; міжнародний та український досвід розроблення та експлуатації систем електронної торгівлі.

Електронний ринок належить до тієї галузі нової ринкової економіки, де виробники, посередники і споживачі взаємодіють в електронному або цифровому полі. Електронний ринок це віртуальний представник фізичного ринку, який схожий на свого прародича багатьма аспектами. Зокрема, він також включає:

учасників (фірми, постачальники, брокери, магазини і споживачі);

вироби (товари і послуги);

процес (поставка, виробництво, маркетинг, конкуренція, розповсюдження, споживання).

Електронна комерція (есommerce) це широкий термін, що означає дис.танційне придбання й оплату підприємствами і споживачами товарів та послуг через інформаційну мережу Інтернет. Товари в електронній комерції можуть бути звичайними (книги або CD), і поставка таких товарів є традиційною (поштою, кур'єром). Товаром в електронній торгівлі можуть виступати і цифрові продукти (комп'ютерні програми, музика, інформація, відео) та послуги. Купівля через інтернетмагазин це тільки мала частина електронного бізнесу. В Інтернеті здійснюють свою діяльність електронні біржі, аукціони, фінансові посередники. Ефективність електронної операції залежить від швидкості платежу, оформлення операції й отримання товару. Сторони електронного бізнесу (покупець і продавець) можуть не знати одне одного і взагалі перебувати в різних країнах [64].

Але вони зацікавлені у захисті своїх інтересів при здійсненні комерційної операції. Тому виникає необхідність розроблення законів, що регулюють їхні відносини.

Заснувавши бізнес в електронному полі, підприємства отримують такі вигоди:

1) додатковий канал збуту (забезпечення поставки продукції, товарів і послуг);

2) можливість залучення споживачів і клієнтів шляхом вивчення їхніх смаків (наприклад, створення віртуального співтовариства ¹ людей з однаковими інтересами, а потім забезпечення їм легкого доступу до продажу через Інтернет);

3) створення мережі посередників в Інтернеті (мережний маркетинг, комісіонери тощо);

4) продаж цифрових продуктів.

Електронна комерція розділяється на чотири категорії (див. схему рис.3.1):

1) "бізнес бізнес" (businesstobusiness, скорочено B2B);

2) "бізнес споживач" (businesstoconsumer, скорочено B2C);

3) "бізнес уряд" (businessadministration);

4) "споживач уряд" (consumeradministration).

Рис.3.1. - Схема учасників ринку Інтернет -магазинів [64]

Відносини B2B спрощують закупівлі великим підприємствам. Наприклад, великому підприємству вигідно використовувати Інтернет для розміщення замовлень, отримання рахунків і здійснення платежів.

Категорія B2C прирівнюється до електронного роздробу, і нині чимало інтернетмагазинів пропонують усілякі види споживчих товарів: від квітів до автомобілів.

Категорія "бізнес - уряд» включає всі операції між підприємствами й урядовими організаціями. Наприклад, урядові організації виставляють в Інтернеті деталі майбутнього тендеру на поставку обладнання, а підприємства подають заявки й оформляють участь у тендері через Інтернет.

Категорія "споживач уряд" перебуває у зародковому стані розвитку не тільки в Україні, а й у всьому світі. Вважається, що операції з урядом не несуть у собі ризику, і багато експертів вважають, що уряди могли б розширити електронну співпрацю зі споживачами у таких галузях, як призначення і виплата державних допомог, платежі за соцзабезпеченням і повернення податкових платежів.

Товари, що продаються в Інтернеті, поділяються на матеріальні і цифрові. Матеріальні товари доставляють покупцям поштою або кур'єрською доставкою. Також покупець сам може прийти й отримати товар. Цифровий товар (картинки, тексти, музичні кліпи або комп'ютерні програми) завантажується на жорсткий диск комп'ютера покупця через Інтернет.

Поява інтернетмагазинів оцінювалася багатьма як завершення ери посередників. На Заході навіть виник термін desintermediation, який означає "усунення посередників". Цей термін увійшов у моду і використовувався для того, щоб підкреслити, що нарешті у мережі здійснилася мрія виробників продавати свою продукцію в обхід традиційних роздрібних каналів. Усуваючи посередників, виробники припускали, що продаватимуть свою продукцію швидше і дешевше. Спокусившись на таку принаду, виробник джинсів LeviStrauss інвестував мільйони доларів у продаж джинсів у режимі онлайн. Однак операція LeviStrauss увінчалася повним провалом, і виробнику знаменитих штанів довелося визнати, що його товар може бути проданий тільки через роздрібну торгівлю. Виявилося, що рух від виробника до споживача має багато проблем, і головна з них полягає у самому споживачеві. Невеликі замовлення, повернення товару, скарги, доставка відволікають виробника від основної роботи і примушують його створювати службу роботи з покупцями. Тому як у реалі, так і в віртуалі виробникам усетаки легше і вигідніше продавати великі партії роздрібним та оптовим торговцям, ніж марудитися с численними примхливими покупцями.

Таким чином, торгові посередники утвердилися і зайвий раз довели право на своє існування. Однак віртуальним посередникам довелося дещо трансформуватися перетворитися на демонстраційні центри, служби доставки та служби обслуговування клієнтів.

Особливості Інтернету обумовили появу нового виду посередників, які невідомі у "земному" житті. Наприклад, система PPC ² ("плата за натиснення") передбачає оплату результатів пошуку. І якщо якийсь сайт зареєструвався у пошуковій системі, що працює на умовах PPC, то коли відвідувач виходить через пошуковця на посилання цього сайту і натискає на нього, власник вебсайту виплачує певну суму пошуковій системі, оскільки вважається, що пошуковець виступив у цьому випадку в ролі посередника, зв'язавши відвідувача з вебсайтом.

Також в електронному полі працюють фінансові посередники. Але це можуть бути тільки фінансові установи з надійною репутацією, що зарекомендували себе у реальному житті . Фінансові посередники забезпечують клієнтів необхідною інформацією, здійснюють аналіз, прогнози і зводять покупців з продавцями.

Ключовими елементами інфраструктури електронної комерції є:

Інтернет;

вебсайти, основні організаційні одиниці в Інтернеті.

Діяльність Інтернету грунтується на схемі числового кодування, що називається IPнумерація. Номери IP це щось на зразок телефонних номерів, які визначають пристрої, підключені до Інтернету. Будьякий пристрій, приєднаний до Інтернету, може встановити відносини з будьяким іншим пристроєм, підключеним до Інтернету, за допомогою набору його номера IP. Інформація, що передається через Інтернет, розподілена на пакети даних, що мають певний розмір. Дані пакета можуть бути зашифровані, і тільки відправник та одержувач можуть знати ключ до розшифрування послання.

Електронна комерція галузь поки що не врегульована з точки зору податкового законодавства. Цифрова інформація (включаючи електронні гроші і цифрові продукти) не знає, що таке кордони та митниці, і може бути передана від одного пристрою з IPадресою в одній країні до іншого такого ж пристрою в іншій країні. Така ситуація головний біль податкових інспекторів і митників усього світу, оскільки комп'ютерна програма, записана на матеріальному носії (CD або дискеті), провозиться через митницю з дотриманням митних процедур і правил, тимчасом як аналогічна програма переправляється через Інтернет з однієї країни до іншої безконтрольно.

В Інтернеті товари і послуги зазвичай продаються і придбаваються за допомогою вебсайту. Вебсайти це сукупність комп'ютерних програм і певної інформації. Вебсайти розміщуються на серверах, приєднаних до Інтернету. Серверам присвоюються IP, що дозволяють їм контактувати з іншими комп'ютерами, що називаються клієнтами.

Вебсайт, виконаний з метою здійснення продажу в режимі онлайн, має такі переваги:

реєстрація споживачів у режимі онлайн;

здійснення цілодобової діяльності (без витрат на оплату праці);

зменшення залежності від звичайних, традиційних методів продажу, оскільки товари можуть бути замовлені через Інтернет автоматично шляхом заповнення замовлення онлайн;

виставка товару на "вітрині" інтернетмагазина;

зменшення витрат завдяки автоматизації замовлення й оплати товару;

відсутність витрат на оренду, комунальні послуги, утримання складу й інших капітальних витрат, необхідних для традиційного бізнесу;

відсутність потреби у посереднику, оскільки на вебсайті централізуються різні важливі бізнесфункції.

Типова операція в Інтернеті:

1. Користувач вмикає комп'ютер і піключається до Інтернету через провайдера, якому він платить за доступ до Інтернету. Інтернетпровайдер зазвичай працює як роздрібний торговець: він "купує" трафік і "перепродує" його у вигляді послуг з підключення до Інтернету.

2. Наприклад, користувач бажає купити книгу Ф. Достоєвського "Щоденники письменника". Для цього він виходить на сайт продавця книг. При доступі на вебсайт користувач використовує програмне забезпечення, що надається йому розробником структури системи програмного забезпечення. На сайті містяться умови продажу і перелік книг. Користувач не знаходить на сайті бажаної книги, натомість виявляє книгу С. Моема "Вістря бритви".

3. Користувач оформляє замовлення шляхом заповнення картки покупця. При оплаті замовлення користувач використовує кредитну картку, хоча інтернетмагазин пропонував також оплатити замовлення:

а) за рахункомфактурою в українських гривнях з перерахуванням грошей через будьяке відділення банку або пошту і

б) готівкою при доставці кур'єром.

Вебсайт запропонував єдину умову доставки замовлення кур'єром (швидко, але дорого), хоча користувач волів би скористатися доставкою поштою (повільніше, але дешевше).

Реклама становить невід'ємну частину Інтернету. Зазвичай у мережі як рекламу використовують банери прямокутники, які розміщуються на вебсайті і пов'язані з рекламодавцем власником іншого вебсайту. Ефективність віртуальної реклами значно вища, ніж у матеріальному світі, де рекламодавець може лише показати споживачам, що він існує, зацікавити, заінтригувати його. Усе, чого може досягти "світський" рекламодавець, за допомогою реклами примусити споживача сісти на трамвай і приїхати в магазин. А в електронному бізнесі значення реклами трохи інше. Споживачеві не треба докладати жодних зусиль, а тільки натиснути на посилання і він практично вмить потрапить в електронний магазин, де може ознайомитися з товаром рекламодавця і тут же здійснити купівлю.

Електронна бізнесмодель операцій в Інтернеті наведена на схемі рис.3.2.

Рис.3.2. Електронна бізнесмодель операцій в Інтернеті [64]

Як видно зі схеми, користувач отримує від Інтернетпровайдера послуги з підключення до Інтернету, що дозволяє йому мати доступ до різних послуг у мережі. Користувач відвідує інтернетмагазин і купує там товар або послуги. Щоб заплатити за товар, він здійснює платіж за допомогою системи платежів електронних грошей, розрахункового рахунка в банку тощо.

Інтернетмагазин також підключений до інтернетпровайдера. Розробник програмного забезпечення постачає інтернетмагазину програмне забезпечення для можливості здійснення зв'язку з провайдером і користувачем. Інтернетмагазин придбаває товари і послуги від постачальників.

Платіжна система забезпечує надходження оплати за придбаний в інтернетмагазині товар або послуги. Система, що забезпечує платежі, утримує плату за свої послуги.

Рекламодавці придбавають місце на вебсайтах для банерів, при цьому розмір оплати залежить від популярності вебсайту.

Взагалі Internet, як нова територія для ведення бізнесу, надає широкі можливості відображення реальної економіки держави у віртуальному всесвіті. Бурхливий розвиток Ecommerce (електронної комерції) відкриває нові перспективи для ведення бізнесу. Не виключено, що саме Internetкомерція стане тим каталізатором, що призведе до створення нових моделей ринкових відносин, нових об'єднань партнерів і в підсумку абсолютно нової економіки.

Бізнес в Internet неможливий без нормального функціонування економіки, без самого Internet. Саме цим пояснюється той факт, що в США мережа розвивається стрімкими темпами, причому до цього бізнесменів закликає сам президент країни, за що обіцяє їм податкові пільги та інші послаблення. Мережа Internet наздогнала інші сектори економіки Сполучених Штатів Америки, що дало підстави спеціалістам заговорити про Internet економіку. Тисячі компаній у Європі щотижня виходять на віртуальний ринок із пропозицією своїх товарів і послуг. Ними рухає прагнення одержати ринки збуту продукції, встановити зв'язок з новими групами клієнтів і глобальна мережа Internet надає їм таку можливість.

Електронний бізнес поки відстає по обсягу угод щонайменше в 23 рази від звичайних для західного ринку угод за телефонною домовленістю та торгівлею по каталогу. Проте є надія, що через деякий час увесь (або майже увесь) світовий бізнес перейде у віртуальний всесвіт.Існують дві традиційні моделі такого бізнесу :

продаж послуг, товару зі свого сайта;

створення популярного ресурсу і продаж рекламного місця.

Інтернет являє собою першу реалізацію опосередкованого комп'ютерами гіпермедійного середовища, що має унікальні можливості для бізнесу і виступає в якості двох основних елементів:

поперше, Інтернет -- новий засіб комунікації, що представляється комунікаційною моделлю “багатобагатьом”, в основі якої лежить pullмодель одержання інформації споживачами. Крім того, Інтернет є гіпермедійним засобом представлення інформації, що значно відрізняється від традиційних засобів масової інформації інтерактивною природою, високою гнучкістю і масштабуванням.

подруге, Інтернет -- глобальний віртуальний електронний ринок, що не має якихнебудь територіальних чи тимчасових обмежень, що дозволяє робити інтерактивну покупку товарів і значно змінює можливості фірм у просуванні товару і місце дистриб'ютивних фірм у цьому процесі.

Одне з найважливіших завдань сучасної електронної комерції заміна традиційного механізму торгівлі між підприємствами. При цьому передбачається, що клієнт попередньо вибирає товар, а з допомогою Інтернету проводиться операція продажу. У майбутньому, з розвитком віртуального ринку, принципи електронної комерції проникнуть і в решту сфер торговельних відносин між підприємствами. Вони будуть використовуватися для дослідження та зміни переваг корпоративних клієнтів, а також для створення та просунення нових марок.

Вираз ''електронний бізнес'' містить головну ідею: зробити торгівлю більш ефективною та оперативною за допомогою переходу до електронної торгівлі. Як і будьякий інший, він потребує комплексного підходу, що включає планування та управління, яке підтримується технологією, процесами та структурою. Основна складність підтримки в електронному бізнесі полягає у необхідності дотримання безпечності та надійності програмного та апаратного забезпечення, мережі, каналів зв'язку і звісно Інтернету в цілому.

Що стосується інфраструктури системи електронного бізнесу в нашій країні, то на теперішній час вона знаходиться на стадії розвитку. Єдиною складовою, що більшменш виконує свої функції, є перша система у складі електронного бізнесу рішення для Інтернетторгівлі. Дійсно ,в останній час з'являється велика кількість електронних ''дошок оголошень'', де можна розмістити свою рекламу та вибрати для себе необхідну продукцію. На цьому рівні відбуваються досить нескладні процеси і він певним чином забезпечений своєю інфраструктурою (це окремі програмні ресурси типу електронних магазинів, куди можна занести інформацію про свої товари і таким чином за досить незначну ціну зробити для себе рекламу як в своїй країні, так і за кордоном).Вітчизняні суб'єкти підприємницької діяльності мають невеликий досвід у використанні можливостей електронного бізнесу і, як наслідок, програють у конкурентній боротьбі. Тому організації та підприємства потребують розробок, які би допомогли їм використовувати мережу Інтернет для підвищення ефективності їхньої діяльності.

Для України актуально на сьогоднішній день, для ведення бізнесу в Інтернет, вирішення наступних питань:

прийняття та регламентація законів, нормативних актів, інструкцій;

фінансування наукових досліджень, криптографії;

цифрового підпису, платіжних систем для ведення розрахунків в Інтернет;

створення в правоохоронних органах, зокрема в МВС, підрозділів по боротьбі з кіберзлочинами.

Незважаючи на те , що Україна у відношенні до ведення бізнесу в Інтернет відстає від західних держав, український Інтернет сьогодні розвивається досить активно, навіть швидше, ніж у країнах з більш високим рівнем доходу населення. Український ринок, реагуючи на швидкий ріст кількості користувачів, повторює світові тенденції розвитку глобальної мережі, просувається по шляху збільшення, інтеграції і здешевлення сервісів. Розробляється спеціальна нормативна база, без якої розвиток електронної комерції в Україні неможливо.

Як показує аналіз, впровадження електронного бізнесу потребує змін інфраструктури. Тобто впровадження електронного бізнесу це не просто черговий технологічний проект. При цьому потрібна значна організаційна перебудова, корекція комунікаційної інфраструктури підприємства.

Стан менеджменту в системах електронного бізнесу є найбільш слабким місцем. Тобто менеджмент систем електронного бізнесу необхідно досліджувати та розвивати.

Інтернетмагазин (електронний магазин, онлайновий магазин) це програмний комплекс, який дозволяє продавати товари чи послуги через мережу Інтернет та автоматизувати управління бізнеспроцесами. Електронні магазини об'єднують елементи прямого маркетингу та традиційної торгівлі. Основними відмінностями інтернетмагазину від традиційного є інтерактивність, велика кількість інформації та асортименту продукції і персоналізований підхід до кожного відвідувача. Найбільшим недоліком електронних магазинів є те, що не можна торкнутися товару та оцінити його візуально. Проте, цей недолік з успіхом компенсується великою кількістю інформації, яку не зможе надати продавець в традиційному магазині.

Основними функціями електронного магазину є:

надання якомога повнішої інформації про представлені товари та послуги;

прийом та обробка замовлень;

персоналізація відвідувачів;

проведення платежів (за умови підключення до платіжної системи);

збір та аналіз статистичної інформації.

Створення якісної системи Інтернетторгівлі неможливе без вивчення споживачів. Саме тому, технічні можливості електронного магазину повинні надавати можливість для ідентифікації відвідувачів та отримання статистики.

Перелічимо основні критерії оцінки інтернетмагазину. Це:

асортимент товарів;

ціни на товари;

повна інформація про товари та послуги;

сервісна підтримка;

вибір способів оплати;

своєчасність постачання;

навігація.

Всі вони є важливими для того, щоб відвідувач прийняв рішення про покупку в електронному магазині. По даним дослідницької компанії Net Effect Systems приблизно шість відсотків відвідувачів вирішують зробити покупку в інтернетмагазині, але тільки третя частина з них успішно це робить.

Постачання товарів є важливим етапом завершення покупки. Від того, наскільки оперативною буде доставка, залежать подальші закази покупця та його відгуки про роботу інтернетмагазину. Враження про інтернетмагазин доповнюються враженнями від постачання товарів. Адже, в момент доставки товару представники інтернетмагазину зустрічаються з покупцем особисто. Перед постачанням товарів служба електронного магазину підтверджує отримання замовлення по електронній пошті чи телефону та повідомляє про дату доставки. Якщо товар постачається безпосередньо через мережу (програми, інформація чи інша продукція в цифровому форматі), необхідно своєчасно повідомити покупця про поступання коштів на рахунок продавця, з метою надання доступу до товару якнайшвидше, без затримок. В Україні, найчастіше, постачають товари за допомогою кур'єрської служби та поштою.

Як і традиційні, інтернеткомпанії та інтернетмагазини можуть проводити диференціацію своїх пропозицій по таким напрямкам: товарам, послугам, персоналу, маркетинговим каналам та іміджу. Оскільки, через мережу Інтернет продаються, в основному, стандартні товари, які мають низькі можливості для диференціювання, то для інтернетмагазинів ефективним напрямком для диференціації є саме послуги. Електронні магазини можуть проводити диференціацію додаткових послуг по таким змінним: простота оформлення заказу, зручність, постачання, установка, консультування, надання всієї необхідної інформації щодо продукції в будьякий час, передпродажне та післяпродажне обслуговування і ремонт. Таким чином, інтернетмагазини мають можливість для диференціації на кожному етапі споживчого ланцюгу.

Таким чином, основними конкурентними перевагами інтернетмагазину є висока відвідуваність, широкий асортимент, повнота інформації про товари та послуги, швидкість зворотнього зв'язку, зручність навігації, достатній вибір можливостей оплати та компетентність співробітників при обслуговуванні клієнтів.

Система ціноутворення є важливою компонентою маркетингу. Перед компанією виникає необхідність створення унікальної пропозиції щоб не знижувати ціни. В ситуації, коли постійно зростає кількість інтернетмагазинів, які торгують одними і тими ж товарами, існує необхідність диференціації та створення додаткових послуг для надання товарам більшої цінності.

В літературі по маркетингу розглянуті принципи ціноутворення в сфері електронної комерції. Основні з них такі:

1. Принцип цільової направленості процесу ціноутворення. Означає чітке визначення проблеми, в вирішенні якої, повинні враховуватись ціни.

2. Принцип оперативності. Необхідність швидкого внесення змін в цінову політику.

3. Принцип послідовності етапів ціноутворення.

4. Принцип адаптивності. Можливість зміни цін в залежності від ринкових умов.

Основною відмінністю ціноутворення в мережі Інтернет від ціноутворення на традиційних ринках є можливість: зі сторони продавця адресувати пропозиції конкретним покупцям по спеціальним цінам та встановлювати аукціонні ціни чи динамічно міняти їх в залежності від попиту; зі сторони покупця швидко порівнювати ціни великої кількості продавців, а також називати свою ціну та швидко отримувати відповідь.

Деніел Еймор пропонує наступні принципи ціноутворення в Інтернет:

1. Ціна на товар нижче собівартості.

2. Ціна міняється в залежності від попиту.

3. Ціна на транзакцію.

Згідно з даними агенції «Econsultancy» у світі налічується більш 1 млрд. користувачів Інтернет. З них близько 60% користувачів із розвинутих країн хоча б один раз робили покупку в Інтернетмагазинах [35]. У Канаді сукупний об'єм продажу в Інтернетмагазинах становив 8.3 млрд. доларів США у 2006 році та зростає кожен рік приблизно на 23%, що є дуже скромним показником у порівнянні з потенційними можливостями Інтернеттехнологій [35].

Аналізуючи сучасні Інтернетмагазини стає очевидно, що головною проблемою у мотивації користувачів є саме зручність користування Інтернетмагазином.