Главная
База знаний "Allbest"
Маркетинг, реклама и торговля
Особливості формування зв’язків з громадськістю у закладах соціальної сфери
Особливості формування зв’язків з громадськістю у закладах соціальної сфери
Історія розвитку та сучасний стан паблік рилейшнз. Функції та способи реалізації завдань паблік рилейшнз у соціальній сфері. Зв'язки з громадськістю як сфера професійної діяльності (на досвіді роботи Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості).
| Рубрика | Маркетинг, реклама и торговля |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 26.12.2012 |
| Размер файла | 420,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Заручіться підтримкою паблік рилейшнз з боку Вашого керівництва. Ця офіційна особа має бути готовою та мати бажання у разі необхідності поговорити з журналістом, особливо у критичній ситуації. Для підвищення довіри до спеціаліста з паблік рилейшнз, йому також слід надати достатньо владних повноважень.
Уникайте технічних або бюрократичних фраз. Намагайтеся використовувати зрозумілу мову, що є доступною для пересічного громадянина. Пам'ятайте, що Ви спілкуєтесь з аудиторією, з людьми.
Ніколи не дискутуйте з репортером. Хоча репортери можуть шукати приводів для суперечок та полеміки, щоб це потім використати при написанні своєї статті, Вам не слід бути частиною цього конфлікту або полеміки. Зберігайте спокій. Та пам'ятайте, що компанії, на які вони працюють, володіють "типографськими фарбами" та контролюють ефірний час. Ваше завдання полягає у професійному розповсюдженні фактів та інформаційного повідомлення.
Завжди надавайте офіційне інтерв'ю, тобто все, що Ви говорите, може бути використаним репортером. Також існують інші види інтерв'ю, такі як "не для друку", тобто матеріал, який обговорює людина під час інтерв'ю, не може з'являтися у ЗМІ, або інтерв'ю "в тіні", що означає, що матеріал може бути надрукованим без зазначення джерела інформації. Для уникнення будь-яких непорозумінь з репортером щодо типу інтерв'ю та будь-яких неприємних моментів після появи статті завжди надавайте офіційне інтерв'ю.
Уникайте припущень, навіть коли Вас про це запитують. Дотримуйтесь фактів
Не очікуйте бездоганних статей, кожного разу, коли Ви даєте інтерв'ю, або кожного разу, коли журналіст пише про Вашу організацію. Ви маєте бути задоволеним, якщо це трапляється у більшості випадків. Навіть позитивна стаття може містити одно чи два критичних зауваження.
Намагайтеся тримати інтерв'ю у правильному руслі та контролювати порядок денний Вашого інтерв'ю. Подумайте, яке найгірше питання журналіст може Вам задати, та підготуйтеся до відповіді на таке питання.
"Заслужене" висвітлення в засобах масової інформації. Термін "заслужити пресу" означає одержати висвітлення в ЗМІ завдяки своїм досягненням, помітній діяльності, видатним подіям або заявам, заслуговуючим того, щоб потрапити, наприклад, в програму новин. На відміну від платної реклами така преса, безумовно, дуже важлива для організації соціальної сфери, оскільки цей шлях висвітлення її діяльності в засобах інформації не вимагає фінансових витрат. Проте подібне висвітлення теж не зовсім безвитратне. Воно вимагає творчих зусиль, активності і копіткої роботи.
"Заслужене" висвітлення в пресі має значення для організації соціальної сфери внаслідок таких причин:
По-перше, репортажі в пресі про діяльність організації можуть бути основним каналом спілкування з населенням.
По-друге, "заслужене" висвітлення в засобах інформації надає такий кредит довіри, який неможливо одержати за допомогою платної реклами. Поява на телеекрані, виступ по радіо або в газеті здатні скласти у громадськості враження, що організація - значна установа, що потрапляє в новини.
По-третє, вартість оплачуваної реклами настільки висока, що більшість організацій, особливо соціальної сфери, не можуть собі цього дозволити. Потрібно використовувати кожну можливість для висвітлення в пресі своєї діяльності, оскільки воно є дуже важливим компонентом ефективної комунікації із громадськістю. Ретельно сплановане "заслужене" висвітлення в ЗМІ може принести організації кредит довіри і привернути до неї клієнтів так, як це ніколи не вдалося б зробити за допомогою оплачуваної реклами.
Щоб привернути увагу засобів інформації, організацію соціальної сфери та її послуги слід зробити цікавими для преси. Виходячи з цього, потрібно працювати не покладаючи рук; діяльність організації дійсно повинна заслужити висвітлення в засобах інформації.
"Заслужене" сприятливе висвітлення в пресі - це результат хороших зв'язків із ЗМІ. Представники преси такі ж звичайні смертні, як і вся решта людей. У них є свої слабкі і сильні сторони, симпатії і антипатії. Досягнення взаємної довіри і взаємоповаги з представниками преси вимагає часу і терпіння.
Якщо представники засобів інформації особисто знайомі з діяльністю організації, вони з більшим бажанням інформуватимуть про неї громадськість. А якщо їм подобається дана організація, то існує підвищена вірогідність, що вона отримає позитивну пресу.
Засоби масової інформації, установи та організації мають загальну аудиторію - громадськість. Працівники засобів інформації спілкуються з нею напряму. Тому, на нашу думку, кожна організація, особливо організація соціальної сфери, зобов'язана мати справу з пресою, щоб інформувати громадськість про свої послуги та діяльність.
До базових принципів зв'язку із ЗМІ перш за все слід віднести такі:
1. Щоб дістати доступ до преси, потрібно з'ясувати, які особи її представляють і як вони працюють.
2. Щоб мати хорошу пресу, представник інтересів організації повинен подавати свої звернення і повідомлення у такому вигляді, щоб вони були зрозумілі репортерам і їх легко можна було друкувати.
Вибір вірної комбінації засобів масової інформації, послуг паблік рилейшнз та продуктів з метою донесення вірного інформаційного повідомлення через вірний канал до вірної аудиторії є дуже важливим. Поєднання кількох ЗМІ є оптимальним.
У багатьох країнах існують довідники з засобів масової інформації, що є доречною інвестицією для спеціаліста з ПР, особливо з причини того, що ЗМІ часто зазнають змін, змінюються люди на посадах редакторів та репортерів. Зазвичай такі довідники перевидаються щороку. Як правило, одні довідники з ЗМІ надають відомості щодо друкованих та електронних ЗМІ, а інші розміщують інформацію про ділові та спеціалізовані видання. В Сполучених Штатах також існують довідники про міжнародні та Інтернет-ЗМІ.
Для полегшення спілкування із ЗМІ ПР-службою закладу соціальної сфери, потрібно складати ретельний, детальний, постійно поновлюваний список засобів інформації. Він повинен охоплювати всі щоденні, щотижневі і щомісячні видання, а також теле - і радіостанції, обслуговуючі населення даної місцевості.
Крім даних про журналістів і репортерів, бажано також мати інформацію про керівників засобів масової інформації - редакторах і видавців [24, с.460-462].
Отже, ЗМІ і ПР близькі, особливо за своїми завданнями: поінформувати, привернути увагу громадськості, викликати реакцію. Крім того, ПР взаємодіє із ЗМІ майже на всіх етапах роботи, принаймні найчастіше саме вони, здатні трансформувати ПР-текст у спеціальне повідомлення і привернути увагу читача до певної ідеї, проекту, акції, кампанії ПР. Проте немає підстави вважати, що будь-які дії ПР залежать від ЗМІ. Адже журналісти часто потрапляють в інформаційну безвихідь: немає новин - немає про що говорити, тоді допомогти може інформація про якусь ПР-подію, тобто ПР створює інформаційний привід чи новину для роботи ЗМІ.
2.3 Використання реклами і виставок у цілях паблік рилейшнз
Хотілося б зазначити, що важливим засобом досягнення цілей в процесі паблік рилейшнз виступає реклама.
Виконуючи конкретні функції просування товарів і послуг на ринок, вона покликана доносити до широкої аудиторії певну інформацію про ці товари і послуги або про організації, що їх пропонують.
Сюди ж відноситься і такий вид реклами, як виставки.
Реклама і виставки вирішують комунікативні задачі і тому є одним з елементів ринкового механізму економіки і навіть всієї системи демократичних інститутів суспільства. З їх допомогою можна досягти значнішого, ніж прямий комерційний результат, ефекту. Саме це і дозволяє використовувати рекламу і виставки в програмах ПР.
Американська асоціація рекламних агентств так трактує рекламу: реклама - це оплачена форма комунікації.
Можна доповнити вищесказане ще одним визначенням: реклама - це розповсюдження в будь-якій формі, за допомогою будь-яких засобів інформації про фізичну та юридичну особу, товари, ідеї й починання (рекламна інформація), що призначена для невизначеного кола осіб і покликана формувати або підтримувати цим інтерес до фізичної або юридичної особи, товарів, ідей, починань й сприяти реалізації товарів, ідей та починань [11, с.9-10].
Реклама виконує систематичну дію на думку і поведінку споживачів шляхом передачі відомостей про товари чи послуги, або діяльність організації в цілому. Вона стала своєрідним соціальним феноменом, який відноситься до науки, мистецтва, бізнесу, психології, пропаганди. В цілому, до дії реклами схильні всі шари суспільства. Вона акумулює його досвід, прагне до гармонізації людських мотивів і навіть сприяє інтеграції громадян навколо єдиних уявлень.
З'явившись як засіб сприяння торгівлі, реклама слугує могутнім стимулом розвитку всієї економіки. У цьому її позитивний вплив.
У той же час реклама може приводити і до деяких небажаних наслідків. Скажімо, витрати на рекламу здорожують продукт, і це сприяє створенню монополій, адже тільки великі фірми можуть дозволити собі широку рекламу. Але реклама підсилює конкуренцію, що зрештою ці ціни і знижує. Дрібні ж виробники, економлячи на рекламі, тим самим теж здешевлюють продукцію.
У практиці західної реклами існує так звана поетапна модель ефекту реклами (правило AIDA). Вона складається з таких етапів:
A - Attention (увага)
I - Interest (інтерес)
D - Desire (гостре бажання купити)
A - Action (акт покупки).
Відповідно своїм завданням реклама може бути декількох видів:
· що нагадує (підтримує збут);
· експансивна (сприяє розширенню збуту);
· стабілізуюча (відображає ситуацію, що склалася на ринку);
· презентаційна (представляє нові товари і послуги).
Але для програм ПР всього цього мало, у тому числі і самого акту звернення до організації соціальної сфери, і тому рекламу можна використовувати для досягнення таких цілей:
· поліпшення іміджу і ступеня популярності послуг або (і) організації;
· залучення нових клієнтів;
· реакція на дії інших закладів соціальної сфери;
· представлення можливостей організації для надання нових послуг;
· запобігання якій-небудь загрозі здійснення діяльності організації або надання нею послуг.
Залежно від каналів розповсюдження рекламу можна класифікувати таким чином:
· Пряма реклама (рекламні матеріали, листівки, поштові відправлення);
· Реклама в газетах, журналах;
· Друкарська реклама (проспекти, каталоги, буклети, плакати, листівки, календарі);
· Аудіо - і відеореклама (кіно, телебачення, слайди);
· Зовнішня реклама (щити, панно);
· Реклама на транспорті;
· Реклама в місці продажу (вітрини, вивіски, планшети в торговому залі, упаковка товарів, наклейки);
· Сувеніри, пробні екземпляри, виграші та інші форми непрямої реклами.
Кожний з цих засобів має позитивні якості і певні недоліки, які потрібно знати. Наприклад, газетна реклама відрізняється оперативністю, порівняною дешевизною. Але у неї невисока якість відтворення, можливе одночасне розміщення конкуруючих оголошень.
Найдієвішою вважається телевізійна реклама, що поєднує зображення, звук і рух з широтою обхвату аудиторії. Проте вона дорога, короткочасна, нерідко нею переобтяжені телепередачі і глядач дивиться її не завжди уважно.
При виборі носія реклами повинні враховуватися його регіональна поширеність, ступінь проникнення в цільову групу, можливість використання виразних засобів і, нарешті, витрати. Правда, ефект від реклами, а тим більше направленої на більш ширші цілі ніж проста реалізація, дуже важко буває виміряти, адже стійкі зв'язки із споживачами встановлюються протягом тривалого часу. І все-таки, для досягнення ефективності рекламних кампаній в цілях ПР у закладах соціальної сфери необхідно:
· забезпечити контакт із цільовими групами. (Робити це тим складніше, чим більше реклами спрямовується на них);
· формувати позитивний настрій і інтерес по відношенню до послуг та соціальних заходів.
У процесі подачі реклами прийнято дотримуватися деяких умов. До них відносяться:
· вибір ефективної, переконливої і правдивої аргументації для повідомлення;
· оригінальне графічне оформлення (фото або малюнок, контрастні елементи, оформлення слогану і його кольорове рішення).
Гарний ефект досягається достатньо тривалою рекламою. Тут дуже важливе планування реклами за часом, яке повинне сприяти запам'ятовуванню її ідей. Для цього звичайно використовуються такі можливості: інтенсивне розповсюдження реклами в рамках короткого відрізка часу; рівномірний розподіл за часом; розподіл за часом з інтервалами [31, с.240-243].
У цілому, вплив реклами німецький психолог Т. Каниг визначає як безперервний і складний процес: "Вперше людина не помічає реклами. У другій раз - помічає, але не прочитує. Утретє читає, але машинально. У четвертий раз обдумує прочитане. У п'ятий раз говорить про неї зі своїми друзями. У шостий раз у читача з'являється думка - чи не піти подивитися рекламовану річ. У сьомий раз вона купується".
Оскільки у всякій рекламі найвідповідальнішим є перший етап - привернення уваги, то в рекламі, особливо телевізійній, бажана присутність різних персонажів. По силі привабливості серед них перше місце займають красиві жінки. Потім слідують діти, тварини (домашні) і чоловіки. При цьому кожен наочно рекламує свій, властивий статі і віку, товар, демонструє своє відношення до нього [33, с.46].
Та все ж реклама, звичайно, може не все. Не впливає реклама на тих, хто не вірить їй. Так американці відносяться до реклами з часткою здорового скептицизму і вважають її перебільшеною.
Чималі можливості для вирішення задач ПР демонструє соціальна реклама, яка по самій своїй суті покликана сприяти розповсюдженню суспільно важливих ідей і задач, скажімо, сплати податків [31, с.244]. Так, хочемо зазначити, що в останні роки все більш розповсюдженим явищем стає наявність у містах України рекламних щитів на яких міститься інформація спрямована на вирішення демографічної ситуації, небезпеку нелегального працевлаштування закордоном, профілактику небажаних в суспільстві явищ тощо.
Проте, окрім загальноприйнятої реклами в практиці використовується так звана "прихована реклама". До неї відноситься розміщення в пресі "сплаченої інформації" про організацію або про бізнесмена. За деякими оцінками в Росії вона займає половину місця у ряді ділових видань.
І в українській пресі, за деякими оцінками, значна частина місця відводиться сплаченим публікаціям. А окремі газети навіть відкрито приймають замовлення на них. Так нерідко трапляється і на телебаченні, коли журналіст під час передачі переконує аудиторію в якостях того або іншого продукту.
Є декілька критеріїв, по яких можна визначити сплачений матеріал.
Перше - це наявність у ньому чудових ступенів. Друге - акцент на речах малозначимих для споживача, але важливих для самої фірми. Третє - коли більшість засобів масової інформації дотримується однієї точки зору, а декілька інших виражають протилежну. Четверте - в матеріалах використовується слабкий інформаційний мотив і вони часто з'являються на фоні широкомасштабної рекламної кампанії, що звичайно викликає підозри.
Редакція повинна проводити чітку грань між редакційною статтею і рекламою, а особливо тоді, коли сплачена інформація подається у формі авторського матеріалу. Скажімо, "Вісті" її публікують під рубрикою "Прес-реліз" або із спеціальним знаком.
Але навіть публікуючи матеріали "на правах реклами" і забезпечуючи їх відповідними поясненнями або особливим значком, редакція все одно не може відсторонитися від відповідальності [31, с.246].
Хочемо звернути уваги і на мову реклами. Навряд чи можна визнати за правильну вимогу використовувати одну, хай і державну, мову, і в цьому плані доречно привести слова відомого українського політика і письменника В. Вінніченко: "Не знаючи інших способів боротьби з небажаними явищами, атаманщина і у всіх сферах своєї "політичної" діяльності піклувалася тільки про те, щоб змінити вивіски. Її міщанській психіці було не під силу зрозуміти те, що капітал і буржуазія говорять і пишуть свої вивіски на тій мові, на якій до них притікають гроші, що вони охоче самі напишуть вивіски не тільки на українській, але і на негритянській мові, коли помітять, що це допомагає притоці грошей, що покупець хоче такої вивіски" [30, с.153].
Для проведення рекламної кампанії часто звертаються по допомогу до рекламних агентств, які в множині виникли останнім часом у зв'язку з переходом до ринкової економіки. Але нерідко невисокий професійний рівень їх персоналу, нерозуміння всієї складності рекламної діяльності і тим більше суті паблік рилейшнз, не дають можливості ефективно використовувати їх продукцію в цілях ПР, хоча багато агентств декларували ці послуги і тому, можливо, закладам соціальної сфери варто створювати власні ПР-відділи або вводити окремі штатні одиниці, які б займалися організацією зв'язків з громадськістю.
Також, гарні можливості для реалізації ПР-програм у закладах соціальної сфери надають виставки. Роль і значення виставок різко зросли у зв'язку з розвитком ринкових відносин. З майже ритуальних недавно у нас заходів щодо "пропаганди передового досвіду" вони перетворилися на дієвий засіб маркетингу і реклами, який використовується для просування послуг і товарів на ринок, для встановлення контактів, обміну інформацією і зміцнення ділової репутації [31, с.248].
У світі зараз вже склалося чимало крупних виставкових комплексів, які користуються великою популярністю в ділових колах. Таким комплексом стала Ганноверська ярмарка в Німеччині.
На виставці завжди більше можливостей дізнатися про викликаючу інтерес послугу або продукцію, оскільки на стендах працюють кваліфіковані фахівці, забезпечені вичерпною інформацією і можна повернутися до потрібного стенду не один раз.
Виставка - це своєрідний живий "банк даних", що працює в режимі діалогу, коли можна одержати інформацію, не завжди відкриту для друку.
Виставка - це доступ до різних довідкових служб, що необхідне при пошуку інвестицій і партнерів. Виставка - це також можливість одночасного і прямого контакту з провідними журналами, газетами, радіо - і телевізійними компаніями.
Важливе місце в роботі на виставці відводиться ПР-службам і ПР-спеціалістам. Вони можуть надавати послуги на користь виставки - одна задача, і на користь її учасників - друга. Так ПР стають елементами самої виставки.
Компанії, що проводять виставки зазвичай виділяють істотну частину бюджету для залучення експонентів і відвідувачів. Для цього проводяться:
· пряма реклама;
· реклама в засобах масової інформації;
· безпосередня реклама для експонентів і відвідувачів;
· розміщення плакатів.
При цьому організатори рекламують виставку в цілому, а не окремих її учасників. Все це направлено на розповсюдження відомостей про виставку для широкого кола потенційних учасників. Детальніше це виглядає так.
Незадовго до крупних виставок в періодичних виданнях публікують повідомлення про майбутню виставку. В першу чергу інформацією забезпечується спеціальна преса. Перед початком виставки інформацію надають щоденним газетам, радіо і телебаченню.
Разом із загальними повідомленнями, кожен експонент повинен поклопотатися про запрошення відвідувачів саме на його стенд. Для цього надають експоненту безкоштовні або оплачувані за пільгових умов допоміжні засоби. До них відносяться проспекти і плакати, календарі, вхідні квитки. У організаторів виставки повинні бути картотека і списки клієнтів і покупців. Вони створюються по окремих галузях, професійним групам і за регіональним принципом.
Добрий результат також дають індивідуальні запрошення клієнтів і зацікавлених відвідувачів. Вони можуть бути розіслані разом з яким-небудь листом. Таке послання повинне по можливості адресуватися комусь персонально. Для запрошення можна відіслати клієнту видову листівку із зображенням стенду або знімок, зроблений під час попередньої виставки. Можна періодично відправляти запрошення з привертаючими увагу сувенірами.
Потрібно розсилати і конкретні запрошення, зокрема, "Запрошення-проспект". Воно зазвичай містить такі дані:
· назву, емблему, місце і час проведення виставки і її девіз;
· найменування павільйону і стенду;
· номер телефону на стенді;
· виставкову програму або її основні деталі;
· розклад робочих годин на стенді і особливих заходів.
Такі запрошення прийнято розсилати у відповідь з листівками. На них можна призначити час зустрічі для ділових переговорів. Обдзвонюючи потім клієнтів, потрібно домовлятися про конкретний час для зустрічі. І самі ці телефонні дзвінки теж стають засобом залучення відвідувачів.
Широко поширена і вулична реклама. За допомогою плакатів, щитів або транспарантів вона діє як безпосереднє нагадування біля самої виставки або прямо на ній. Вулична реклама орієнтована, в основному, на широку публіку.
На кожній виставці видається каталог з даними експонентів. Але крім фронтального внесення відомостей в каталоги і в систему інформації для відвідувачів, організатори виставки можуть поміщати за додаткову платню окремі оголошення і товарні знаки. Якщо система інформації для відвідувачів володіє ефективністю лише в місці розташування виставки і під час її проведення, то каталоги ще довго можуть використовуватися як довідкові видання.
Корисне розповсюдження сувенірів: частина з них прикладається до запрошення, а інші вручають на виставці або на стенді.
ПР-службі виставки слід поклопотатися про процедуру відкриття і закриття виставки, які повинні бути динамічними, чіткими і запам'ятовуватися. Кожен експонент може сам здійснювати ПР-акції. Це потрібно робити в координації з ПР-службою виставки.
Проте найвдаліші заходи виявляться марними, якщо відвідувач не бачитиме дійсної уваги до себе. Треба постійно проявляти турботу про експоненти, допомагати їм знаходити партнерів, зустрічатися з потрібними людьми, інакше неефективна робота на виставці обернеться небажанням брати участь в наступній виставці або чуткою про її даремність.
Окрім проведення суто рекламних акцій на виставці і на стенді ПР-служба працює з журналістами. Преса вважається ефективним і недорогим засобом залучення уваги громадськості до організації і її послуг, а також в цілому до виставки. З цією метою служби ПР можуть готувати повідомлення для друку у всіх їх видах, про що вже йшла мова.
На виставках проводять прес-конференції. На них журналісти приходять в очікуванні цікавої інформації і нею треба їх забезпечити. Можна також влаштувати для преси неформальну зустріч або прийом. Час такої зустрічі повинен бути узгоджений з адміністрацією виставки.
На спеціалізованих виставках для преси випускаються "Відомості про товари та послуги". В цьому випадку експонент одержує від адміністрації бланк, в який заносяться короткі інформативні тексти про новинки. Вони можуть бути написані іноземною мовою. Адміністрація виставки бере на себе обробку і тиражування таких видань.
Робота з пресою проводиться і безпосередньо на стенді. Це передбачає призначення прес-референта або певного співробітника відповідальним за зв'язок з пресою. Журналістів треба своєчасно запросити на стенд. Якщо в програмі роботи стенду є особливо ефектні моменти, досягнуті які-небудь важливі результати (договори, кооперація), то спільно з прес-службою виставки можна зробити їх надбанням преси.
Після закриття виставки контакт бажано закріпити коротким вдячним листом, дзвінком, запрошенням на наступну виставку або просто на зустріч.
Можлива також публікація в пресі коротких повідомлень (дайджестів) про новинки, що демонструвалися на виставці, або про події в галузі (області), якій виставка присвячувалася.
У розпорядженні виставки і організацій та підприємств-експонентів можуть бути і інші засоби з арсеналу паблік рилейшнз, які повинні сприяти формуванню доброзичливого відношення і взаємній вигоді [31, с.248-252].
Для розкриття можливостей використання виставки у діяльності закладів соціальної сфери хочемо навести такий приклад: в Україні вже декілька років проводиться спеціалізована виставка реабілітаційного обладнання та адаптаційних технологій для людей з обмеженими фізичними можливостями "ІНВАЕКСПО", де поряд з виробниками України, Росії, Польщі, Литви та ін., беруть участь вітчизняні реабілітаційні центри, громадські об'єднання тощо.
Проведення виставки спрямоване, в першу чергу, на ознайомлення спеціалістів та відвідувачів виставки з пропозиціями вітчизняного ринку товарів та послуг для людей з обмеженими можливостями, останніми розробками в галузі медичної реабілітації, а також на безпосереднє спілкування та взаємодію між виробниками, імпортерами, дистриб'юторами та споживачами, встановлення ділових стосунків з іноземними підприємствами та спеціалістами.
Виставка орієнтована на відвідування представниками органів соціального захисту населення, державних та громадських організацій, доброчинних фондів, медичних закладів, працівниками науково-дослідних інститутів та закордонними спеціалістами. Для зручності представлення всіх експонентів виставки організатори видають офіційний каталог (див. Додаток А).
Отже, виконуючи конкретні функції доведення інформації до населення про соціальні послуги та проведення різноманітних соціальних заходів, реклама і виставки відіграють значну роль у організації зв'язків з громадськістю та вирішують важливі комунікативні завдання.
2.4 Паблік рилейшнз у формуванні іміджу організації соціальної сфери
Оскільки благополуччя організації, зокрема організації соціальної сфери, залежить і від відношення до неї партнерів, споживачів (клієнтів), суспільства в цілому, то у міру зміцнення ринкових механізмів і зростання ролі суспільної думки цей взаємозв'язок стає все помітніше. А саме це відношення часто визначається уявленням про організацію, тобто - її іміджем.
Поняття "імідж" походить від латинського imago, пов'язаного з латинським словом imitari, що означає "імітувати". Згідно тлумачному словнику Вебстера, імідж - це штучна імітація або підношення зовнішньої форми якого-небудь об'єкту і, особливо, особи [24, с.294].
Хотілося б зазначити, що поняття "імідж" відносно нове, воно може стосуватися будь-яких об'єктів: людини, товару, фірми, групи людей тощо. Імідж формується як матеріальними, так і нематеріальними чинниками і залежить від ситуації; він динамічний у своєму становленні, постійно змінюється, щоб відповідати уявленням про нього аудиторії [40, с.217]. Ми часто говоримо про когось чи щось, що він чи воно змінилося. Проте змінилися радше наші уявлення і сприйняття певної особи чи предмета, крім того, у кожній новій ситуації виявляються якісь невідомі їх риси або ж ми бачимо їх інакше. Імідж будь-якого об'єкта може сприйматися неоднозначно різними людьми, і це залежатиме від їхнього ставлення до цього об'єкта. Г. Почепцов, посилаючись на праці відомого семіотика Ю. Лотмана, вважає, що кожен імідж містить певний знак, символ, варіант згорнутого тексту, який кожен із нас розуміє по-різному [39, с.27].
Іміджева інформація важлива для комунікативного простору. Наприклад, якщо хтось не подбав про створення свого іміджу, то масова свідомість виробить його відповідно до своїх смаків та оцінок. Однак, якщо ми дбаємо про свій імідж, який створили, і підтримуємо його своєю поведінкою, стилем життя, манерою спілкуванням, зачіскою, одягом, то знову ж таки, він залежить від нас лише "наполовину", іншу половину формує масова свідомість. Г. Почепцов зауважує, що імідж впливає на все: симпатію оточення, визнання, довіру тощо, і як приклад наводить німецького канцлера Гельмута Коля, якому тривалий час не довіряли його співвітчизники, "іміджмейкери. довго шукали йому тип зачіски. Коли ж він просто розчесав волосся пальцями, соціологічні опитування засвідчили, що німці довіряють такій людині і купили б у нього старий автомобіль" [42, с.13].
Секрет очікуваної дії іміджу криється в особливому способі сприйняття людиною дійсності. Наша свідомість захищається від агресивного світу змінної і швидкоплинної інформації певними образами-стереотипами. Стереотипи сприйняття полегшують людині життя, хоча можуть і не пов'язуватися безпосередньо з її емпіричним досвідом. Як правило, стереотип сформований знанням і досвідом інших, ми стереотипно розуміємо, сприймаємо і ставимося до певних речей та явищ, об'єктів, ще навіть не зіткнувшись з ними, не проникнувши в їх суть. Стереотипи є своєрідним мірилом нашого ставлення до дійсності.
Імідж формують з огляду на стереотипи, бо вони налаштовують наше сприйняття на спрощеність, одновалентність, зрозумілість із першого погляду тощо. Тому ПР-спеціалісти створюють імідж для своїх об'єктів, використовуючи стереотипне мислення людей. Наприклад, якщо стереотип якогось предмета негативний, то й імідж його буде негативним, і навпаки. Виходячи саме з цих позицій, фахівці з ПР формують імідж організації.
Імідж організації - це її "узагальнений портрет, що створюється в уяві різноманітних груп громадськості на основі того, що вона говорить, та особливо, що робить" [25, с. 191].
Перейдемо до питань, пов'язаних з тим, як потрібно формувати імідж організації соціальної сфери, яким він повинен бути, щоб справляти на громадськість бажане враження. Підходів до вирішення цієї проблеми існує безліч. Можна, наприклад, розповісти про історію і діяльність організації, послуги, які вона надає, і тим самим скласти про неї певне враження. З другого боку, всього цього можна взагалі не робити і просто сподіватися на те, що сама корисність від діяльності організації, важливість її послуг визначать сприйняття її населенням. Зрозуміло, такого роду речі дуже важливі для створення позитивного враження.
Фахівці системи ПР розглядають концепцію іміджу організації перш за все з погляду того, як остання сприймається людьми в соціальному значенні, як впливовий суб'єкт суспільства, а не тільки як така, що виробляє товари і надає послуги. Імідж необхідний організації, щоб люди усвідомлювали і оцінювали її роль в економічному, політичному і соціальному житті конкретної місцевості або країни в цілому. Організації за допомогою іміджу потрібно справити сприятливе враження про себе не тільки серед своїх службовців, але і в ширшому масштабі - серед людей, які взагалі не мають ніякого відношення до неї або до її продукції, у даному випадку послуг. Саме в проблемі пересічного громадянина і кореняться численні питання, пов'язані з концепцією іміджу організації.
Піармени часто звертають увагу на те, що комерційна реклама, паблісіті товарів корпорації або послуг фірми украй рідко зачіпають соціальний контекст, пов'язаний з взаємодією підприємницьких структур і суспільства в цілому. Тим часом, як свідчать вивчення громадської думки, саме остання обставина набуває особливого значення. Соціологічне дослідження виявило, що більшість з тих, хто вважає себе прихильниками великих корпорацій, не змогла привести на підтвердження цього скільки-небудь істотних доводів. Респонденти, як правило, посилалися на товари, що вироблялися компанією. Але варто було зняти цей мотив, і ніяких інших підтверджень не залишалося. Отже, виявилося, що більшість людей була не в змозі описати компанію в соціальних термінах. Найзагальніше враження, що асоціювалося з корпораціями, пов'язувалося з товарами і послугами, які вони пропонували, а поза межами цього різниця між ними зникала або ставала розмитою.
На підставі цього працівники паблік рилейшнз зробили висновок, що для будь-якої організації, в тому числі і соціальної сфери, слід прийняти вигляд інтегрованої "особистості", до якої люди могли б мати безпосереднє відношення. Цього неможливо досягти, якщо організація рекламуватиме себе, проголошуючи, що її товари чи послуги зустрічаються в житті на кожному кроці. Пересічного громадянина це зовсім не хвилює. Інша справа, якщо організація повідомить, що зробила пожертвування на розвиток вищої освіти і діти пересічного громадянина зможуть стати інженерами або лікарями. Це вже цікавить більш широке коло громадськості, зачіпає відчуття кожного пересічного громадянина.
Отже, імідж організації потрібен для того, щоб впливати на почуття людей. Причому впливати на такі почуття і механізми психіки, щоб людина відгукувалася навіть на просту згадку про ту організацію, яка в повсякденних справах його мало турбує. Які ж це почуття? Так, якщо абсолютно марно тлумачити пересічному громадянину про електронне устаткування або нафтопродукти, то зовсім інша справа, коли розповідями про філантропічну діяльність фірми торкнуться його батьківські почуття. Безумовно, можна зіграти і на почуттях патріотизму, релігійності, самозбереження, любові. У такій же мірі можна апелювати до вподобань людей, їх захоплень і норм моралі.
Саме так йде справа, коли мова йде про ідеологічні принципи концепції іміджу організації соціальної сфери, що розглядається нами. Але оскільки ця концепція призначена для практичного застосування, то вона, зрозуміло, повинна мати і "організаційну структуру", тобто певні компоненти. Під іміджем організації, як правило, мається на увазі її узагальнений портрет, який створюється в уявленнях самих різних груп громадськості на підставі того, що вона заявляє і, особливо, що робить. Тобто маються на увазі його окремі складові частини, співвідношення і узгодження між ними.
На думку одного з фахівців з паблік рилейшнз К. Шенфельда, імідж організації повинен вміщати чотири наступні компоненти: імідж товару - наскільки якісні і необхідні товари вона виробляє; імідж управлінський і фінансовий - чи ефективно вона управляє, чи варто бути її акціонерами; імідж суспільний - чи активна корпорація як член суспільства; імідж корпорації як роботодавця - чи добре вона платить, як поводиться із службовцями і т.д.
Дуже важливо слідкувати за тим, щоб весь каркас іміджу організації соціальної сфери будувався одночасно, скоординовано і в чіткій взаємодії всіх його компонентів. Має сенс підкреслити, що люди схильні оцінювати собі подібних по манерам і одягу, книжку - по обкладинці, магазин - по вітрині. Так само і про організацію вони міркують переважно на основі свого враження від її персоналу, послуг, товару, рекламі. Масова свідомість має стійку звичку співставляти різні об'єкти з певними людськими рисами. Саме ці риси і повинен мати імідж організації. Він має свідчити про те, що організація є "дружньою", "дбайливою", "порядною", "справляючою враження" тощо. Проте складність тут в тому, як досягти бажаного результату, зробити так, щоб створюваному іміджу повірили різні групи громадськості.
Д. Бурстін, абстрагуючись від труднощів теоретичного плану, підсумовував загальні ознаки іміджу, які реально складаються на практиці [24, с.301-307].
По-перше, імідж повинен бути синтетичним, плануватися, щоб справляти певне враження за допомогою фірмового знаку, торгової марки і сорту товару.
По-друге, "образ організації" повинен бути правдоподібним, достовірним. Нікому не потрібен імідж, якщо він не користується довірою у людей. Імідж повинен ідентифікуватися з конкретною організацією або особою. Щоб бути живим і заслужити більшу популярність, ніж сам оригінал (тобто корпорація як така), він повинен відповідати вимогам здорового глузду. Якнайкращий шлях до правдоподібності - стримані вислови, деякі зменшення, замовчування.
По-третє, він повинен бути пасивним. Оскільки імідж до певної міри відповідає дійсності, то створюючий його (в даному випадку організація) прагне швидше уподібнитися іміджу, ніж робити імідж своєю подібністю. Споживачі (потенційні клієнти) також в якійсь мірі повинні відповідати іміджу. Всі ці співвідношення за своєю суттю є пасивними. Основні зусилля в справі створення іміджу додаються не організацією взагалі, а експертами і службовцями, в обов'язку яких входить його збереження. І якщо імідж вже сформувався, він взагалі стає настільки важливою реальністю, що вона обумовлює поведінку організації, а не навпаки. Спочатку імідж є подібністю організації, а потім організація стає подібністю іміджу.
По-четверте, образ повинен бути яскравим і конкретним. Він краще спрацьовує, якщо апелює до почуттів, швидко сприймається, коли зосереджується на певних рисах і яскраво висвічує один або декілька характерних ознак організації.
По-п'яте, образ організації повинен бути спрощеним. Щоб уникнути небажаних ефектів, він повинен бути простіше, ніж об'єкт, який він репрезентує. Найбільш ефективний імідж простий і що швидко запам'ятовується.
По-шосте, не дивлячись на конкретність, образ повинен бути до деякої міри невизначеним і перебувати десь між почуттями і розумом, між очікуваннями і реальністю. Він повинен встояти перед непередбаченим розвитком подій, змінами в смаках, відповідати бажанням самих різних людей.
Отже, із вище зазначеного можна зробити висновок, що імідж повинен знайти власне існування, стати окремою цінністю і використовуватися при всякій слушній нагоді. Імідж - це враження, вироблюване людиною, організацією або інститутом на одну або декілька груп громадськості. Він не малюнок, не розроблене в найдрібніших деталях, точне зображення, а швидше декілька деталей, що надають емоційну дію.
Імідж будь-якої організації, а зокрема закладів соціальної сфери, не може бути сталим, його можна змінювати, корегувати, створювати по-новому. Формування іміджу, як і керування ним та контроль, здійснює ПР-відділ.
У формуванні іміджу таких закладів можна виділити кілька стадій:
з'ясування стереотипів та установок громадськості щодо закладу соціальної сфери. ПР-служба шукає відповіді на питання: що хоче бачити громадськість, як вона розуміє завдання і мету діяльності даної організації;
визначення пріоритетних вимог громадськості щодо іміджу організації. Виникає його проект. Створюється, так би мовити, ідеальний імідж;
становлення характерних і відповідних компонентів іміджу. На цій стадії визначають конкретні кроки для втілення задуму іміджу у життя;
візуалізація, вербалізація і створення "подієвих" компонентів іміджу. Візуалізація значно виграє у порівнянні з вербальними компонентами іміджу, бо зображення, символи не треба пояснювати, вони несуть у собі значно більше інформації і їх легше запам'ятати, ніж тексти, виступи чи доповіді тощо. Як зазначає Почепцов, "візуальне повідомлення легше проходить через фільтр недовіри, який є у кожного з нас, бо сприймається як невідредаговане" [38, с.27]. (Нагадаємо, що "подієва" комунікація - це виставки, "круглі столи", конференції, демонстрації, присвячені певній події, тобто всі ті заходи, що мають бути заздалегідь продуманими, спланованими й уведеними до робочого графіка організації соціальної сфери ПР-відділом.);
5) корегування іміджу відповідно до ситуації, події та інших чинників, які залежать від громадськості. Почепцов виділяє такі форми виправлення іміджу, як:
а) дописування, воно полягає у доповненні іміджу необхідними у певній ситуації характеристиками;
б) викреслювання окремих характеристик іміджу, що залежить також від контексту, ситуації;
в) підкреслення певних характеристик в іміджі конкурента;
г) приписування міфічних результатів у разі перемоги противника [40, с.218-219].
Одним із засобів формування іміджу є розробка фірмового стилю.
Фірмовий стиль - це набір словесних, кольорових і графічних компонентів, які в органічному поєднанні забезпечують візуальну і смислову єдність товарів (послуг) і всієї діяльності організації. Він складає частину комунікаційної політики фірми і допомагає створювати уявлення про "фірмовий товар" і краще його запам'ятовувати. Виділяють наступні компоненти фірмового стилю: торговий знак (логотип), слоган (постійний словесний девіз фірми), фірмові кольори, набір шрифтів, графічні символи.
До основних об'єктів фірмового стилю відносяться: ділова документація фірми (бланки, конверти, рахунки, візитки); друкарська реклама (листівки, каталоги, плакати, типові оригінал-макети реклами в пресі); сувенірна продукція самих різних видів; спецодяг і оформлення фірмового транспорту; елементи зовнішньої реклами (оформлення інтер'єрів офісу і виставкових експозицій, торгових залів, вітрин) [31, с.148].
Упровадження фірмового стилю дозволяє вирішити цілий ряд важливих завдань організації, які об'єднані в поданому нижче графіку:
Результати від упровадження фірмового стилю
Ось пояснення цих компонентів.
Мораль і відданість службовців і робітників.
Поліпшення іміджу організації соціальної сфери.
Оптимізація атмосфери робочих місць.
4. Ступінь надійності менеджерів, службовців і робітників.
5. Ступінь популярності.
6. Уніфікація свідомості службовців і робітників.
7. Оцінка класовості і надійності.
8. Визначення концепції організації і поширення її в самій організації і в зовнішньому світі.
9. Активізація внутрішньоорганізаційної комунікації.
10. Підвищення ефективності зовнішньої комунікації.
11. Оновлення корпоративної культури [31, с. 195].
Елементом формування фірмового стилю є і політика торгової марки (знак для товарів і послуг). Походження торгової марки ймовірно можна віднести до гербів і інших зображень, які щось говорили про їх власників.
Для формування іміджу закладу соціальної сфери можна використовувати різні засоби, зокрема видання фірмового проспекту. Він може містити такі відомості: історія організації (нерідко у зв'язку з подіями в розвитку країни); посередники; динаміка розвитку; збутова і сервісна мережа; товари та види послуг; інша інформація престижного характеру. Проспект ілюструється кольоровими фотографіями, статистичними даними, графіками, діаграмами. Його рекомендується направляти до редакцій газет, до бібліотек, навчальних закладів та різних організацій.
На нашу думку, цілям формування іміджу організації соціальної сфери служить і інша друкована продукція, зокрема, бюлетені, журнали, газети тощо. Точно такі ж завдання вирішують відеоролики, телевізійні сюжети, радіопрограми.
При розробці тематичної моделі видання (відеоролика, радіосюжету) повинна враховуватися специфіка організації, стан громадської думки. Тематика видання повинна переконувати читача в суспільній значущості діяльності організації. Вона звичайно показує найістотніші моменти її життя.
Засобом формування іміджу може бути видання звітів про діяльність організації. Перш за все вони дають уявлення про історію і суть організації, про рівень її розвитку та стан перспективи подальшого становлення.
Окремої згадки заслуговують відомості про суть корпоративної культури організації. Стрижнем цієї культури, може бути винесена як епіграф коротка фраза, про прагнення до якості послуг, стабільності і постійного вдосконалення.
Можна спробувати збудувати таку схему складових "Іміджу ідеальних організацій" для наших умов:
· Продукт, послуги - якість; результат.
· Ефективність управління - професіоналізм менеджерів; корпоративна культура; відносини з власними структурами.
· Технічний (творчий) потенціал - введення інноваційних технологій; використання прогресивних технологій; можливість використання творчого потенціалу співробітників.
· Економічний потенціал - конкурентоздатність; можливість інвестування; розвиток організації.
· Взаємовідносини з клієнтами - репутація; назва організації, відомість торгової марки; ПР-комунікації.
· Соціальна значущість - турбота про навколишнє середовище; створення робочих місць; благодійність.
· Взаємостосунки із співробітниками - зарплата; прозорість у стосунках; соціальні гарантії [31, с.150-154].
Отже, одним з важливих аспектів загального сприйняття і оцінки організації соціальної сфери є враження, яке вона справляє, тобто її імідж (образ). Незалежно від бажань як самої організації, так і фахівців із зв'язків з громадськістю, імідж - об'єктивний чинник, що виконує істотну роль в оцінці будь-якого соціального явища або процесу. Він є уявленням про людину, організацію, послуги або інститут, що цілеспрямовано формується в масовій свідомості за допомогою ПР. Слід зазначити, що серед різного роду авторів, у тому числі і в Україні, які останнім часом активно вивчають проблеми науки і мистецтва паблік рилейшнз, особливо стала наголошуватися думка, що саме створення іміджу (іміджмейкерство) і є головним завданням, навіть основою основ даної системи.
Висновки до розділу 2. Функції та способи реалізації завдань паблік рилейшнз у соціальній сфері
1. Розглядаючи практику паблік рилейшнз як управління інформаційними потоками і комунікаціями між організацією і громадськістю, були виділені чотири моделі послідовного розвитку і розширення функцій паблік рилейшнз. Функції паблік рилейшнз є універсальними і тому вони легко адаптуються до потреб закладів соціальної сфери.
2. Засоби масової інформації і паблік рилейшнз досить близькі, особливо за своїми завданнями: поінформувати, привернути увагу громадськості, викликати реакцію. Крім того, ПР взаємодіє із ЗМІ майже на всіх етапах роботи. Встановлення плідних ділових відносин з друкарськими і електронними засобами інформації життєво важливе для організацій, особливо організацій соціальної сфери, оскільки завоювання пошани і довіри з боку працівників цих важливих ланок спілкування з публікою здатне уберегти від багатьох неприємностей.
3. Виконуючи конкретні функції доведення інформації до населення про соціальні послуги та проведення різноманітних соціальних заходів, реклама і виставки відіграють значну роль у встановлені зв'язків з громадськістю та вирішують важливі комунікативні завдання.
4. Благополуччя організації залежить від відношення до неї партнерів, клієнтів, суспільства в цілому, а саме це відношення часто визначається уявленням про організацію, тобто - її іміджем. Врахування досвіду ПР у формуванні іміджу сприятиме кращому розумінню якими хоче бачити громадськість заклади соціальної сфери.
Розділ 3. Паблік рилейшнз як сфера практичної роботи (на досвіді роботи білоцерківського міськрайонного центру зайнятості)
Перед нами постала складна проблема: як оцінити дієвість заходів у сфері паблік рилейшнз конкретної організації (у даному випадку Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості)? Як дізнатися, чи вдалося організації донести до людей свої ідеї? Чи добре розуміють люди політику даної організації? На скільки ефективно ПР-спеціалістам вдалося налагодити поширення інформації серед громадськості?
Дати відповідь на всі ці запитання не легко. Не завжди ефективність заходів, які організація соціальної сфери здійснює у сфері зв'язків з громадськістю, піддається оцінці на основі незаперечних фактів. Лише за рахунок дієвих паблік рилейшнз жодній державній установі не вдасться забезпечити досягнення цілей своїх програм. Звичайно, на кінцевий результат будь-яких заходів впливає ціла група факторів. Наприклад, якщо метою є підвищення питомої ваги працевлаштованих серед учасників програм сприяння зайнятості населення, поряд із ефективністю організації зв'язків з громадськістю важливу роль відіграватимуть стан ринку праці та народного господарства. Проте, якщо загальна стратегія установи ігнорує паблік рилейшнз, шанси успішно виконати поставлені завдання відповідно зменшуються.
Спробувати кількісно оцінити ефективність ПР можна шляхом проведення опитування громадської думки перед і після проведення інформаційної кампанії та порівняння отриманих результатів.
Установи з обмеженим бюджетом для фінансування заходів у сфері ПР можуть замість масштабних опитувань обмежитись проведенням дослідження фокус-груп.
Ще одним способом оцінки ефективності ПР-заходів може бути аналіз публікацій в пресі. Тут важливо привернути увагу не лише кількості статей і репортажів, але й наявності у них інформації та ідей, які організація хотіла донести до широкого загалу.
Під час аудиту аналізуються майже всі питання, зокрема, цілі та політика у сфері зв'язків з громадськістю, її організаційне і кадрове забезпечення. Детально розглядаються методи роботи у сфері зв'язків з громадськістю та інформаційні матеріали, що готуються установою. Для цього досить відібрати та систематизувати всі публікації та інформаційні матеріали, випущені організацією, та проаналізувати їх на предмет відповідності цілям і завданням стратегії даної організації у сфері ПР.
Отже, мета нашого дослідження - розкрити поняття зв'язків з громадськістю (ПР) в закладах соціальної сфери як важливої теоретичної та практичної проблеми, проаналізувати технології зв'язків з громадськістю та дослідити їх використання в закладах соціальної сфери.
Об'єктом дослідження виступають зв'язки з громадськістю у закладах соціальної сфери.
Предметом дослідження - використання технологій ПР на досвіді роботи Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості (БМРЦЗ).
З метою проведення дослідження ефективності організації зв'язків з громадськістю закладом соціальної сфери ми обрали метод аналізу взаємодії БМРЦЗ із засобами масової інформації.
Як було зазначено у основній частині даної дипломної роботи, одним із найефективніших комунікативних каналів для зв'язку із громадськістю виступають ЗМІ, тому нами був здійснений моніторинг співпраці БМРЦЗ із ЗМІ за 2006 рік.
Як показують статистичні дані, що ведуться спеціалістом моніторингу та статистики, БМРЦЗ співпрацює із газетою "Гриф", телеканалом "Крокус", Білоцерківським та обласним радіомовленням. У даних джерелах спеціалісти Центру подають інформацію про: надання послуг соціального захисту населенню міста та району; ярмарки вакансій, які систематично проводяться на базі Центру; можливість стажування та індивідуального навчання безробітних; вільні робочі місця для інвалідів; вакансії, які існують на підприємствах в межах міста та району; актуальні вакансії в країнах СНД; масові заходи з роботодавцями; семінари, що проводяться спеціалістами Центру; розмір страхових внесків до ФЗДСС; зміни, що відбуваються в розрахунках допомоги по безробіттю; професійне навчання, стажування, громадські роботи та подаються щоквартальні звіти про діяльність БМРЦЗ тощо (див. Додаток Б).
Здебільшого функції зв'язків з громадськістю виконують заступник директора БМРЦЗ Матяш Н.В., начальник відділу взаємодії з роботодавцями Білоус В.Г., начальник відділу активної підтримки безробітних Цупрун Л.А. та головний спеціаліст-юристконсультант Безвербна А. О.
Окрім цього в 2006 розі фахівцями Центру було проведено:
· Семінари різних напрямків для безробітних - 273;
· Семінари з безробітними "Як розпочати власний бізнес" - 46;
· Семінари з роботодавцями - 116;
· Семінари з техніки пошуку роботи - 143;
Подобные документы
Дослідження завдань та функцій відділу "Паблік Релейшнз" - спеціалізованої, професійно організованої організації по управлінню станом громадської думки у сфері зайнятості, відносинами між суб'єктами ринку праці, здійснюваної шляхом обміну інформацією.
реферат [46,5 K], добавлен 13.02.2011Характеристика інструментів паблік рилейшнз, які використовуються для розробки програми PR-кампанії. Аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища рекламного агентства ТОВ "Медіа Пост Україна". Шляхи вдосконалення зв’язків з громадськістю підприємства.
курсовая работа [782,6 K], добавлен 25.05.2015Форми особистого чи неособистого комунікативного процесу в суспільстві. Стан розвитку світового ринку. Введення на підприємствах категорії працівників "ПР-менеджер". Основні складові ПР-діяльності у бізнесі. Подібність між рекламою та Паблік рилейшнз.
контрольная работа [587,4 K], добавлен 08.02.2012Роль політичної реклами у формуванні іміджу громадської організації. Поняття, структура, механізм та етапи формування іміджу. Реальний стан комунікації Федерації профспілок області з громадськістю. Заходи підвищення іміджу профспілкової організації.
дипломная работа [82,4 K], добавлен 18.05.2011Паблік рилейшнз як важлива частина маркетингу. Мета та цілі паблік рилейшнз у маркетингу. Розгляд інструментів PR, та їх впливу на суспільну думку. Види текстових повідомлень, що використовуються у ЗМІ. Перелік розповсюджених PR-заходів у суспільстві.
контрольная работа [26,2 K], добавлен 22.03.2011Сутність, завдання і напрямки діяльності системи зв’язків з громадськістю. Завдання спеціалістів з паблік рілейшнз (ПР). Кампанія ПР та її елементарні операції. Принципи професійної ПР-діяльності. Особливості професійної діяльності у галузі ПР в Україні.
курсовая работа [49,0 K], добавлен 17.05.2011Сутність, функції та принципи паблік рілейшнз. Становлення зв’язків з громадськістю як науки. Вербальна і невербальна комунікації. Інтернет та аудіовізуальні засоби як інструменти реалізації PR-програми. Емоції та їх роль у комунікативному конфлікті.
шпаргалка [2,3 M], добавлен 23.03.2015Аналіз законів та кодексів професійної діяльності у сфері зв’язків з громадськістю. Характеристика правових норм регулювання. Особливості нормативно-правової бази функціонування PR служб в Україні. Знайомство з рекламними роликами атрибутику ЄВРО-2012.
дипломная работа [2,1 M], добавлен 06.02.2013Поняття, особливості використання та загальна характеристика засобів зв’язків з громадськістю у сфері маркетингу. PR-кампанія як форма здійснення відношень з громадськістю, її динамічні механізми, стратегії, елементи розвитку та шляхи вдосконалення.
курсовая работа [113,3 K], добавлен 12.03.2014Сутність зв'язків з громадськістю, головний зміст та значення даного процесу на сучасному етапі, прийоми та методи його реалізації. Мета і завдання зв’язків з громадськістю в маркетингу, оцінка впливу на ефективність реалізації концепції маркетингу.
реферат [23,4 K], добавлен 25.12.2011
