Охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності, створення безпечних та нешкідливих умов праці є одним з найважливіших державних завдань. Це завдання вирішує охорона праці - система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, які здійснюються власником підприємства.

Кожен працівник має право на належні, безпечні та здорові умови праці (стаття 43 Конституції України). Конституційне право громадян на охорону їх життя та здоров'я в процесі трудової діяльності реалізують Закон України "Про охорону праці" та Кодекс законів про працю.

Законодавчі та інші нормативно-правові акти з охорони праці встановлюють, регламентують та регулюють державні вимоги щодо забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці, сприяють створенню та ефективному функціонуванню чіткої системи управління охороною праці на підприємстві, в галузі, регіоні і державі в цілому; забезпеченню на кожному робочому місці безпечних і нешкідливих умов праці; встановлення правила безпечного виконання робіт і поведінки працівника на території підприємства та на робочих місцях [22, с.3].

Законодавчими актами, що визначають основні положення про охорону праці, є загальні закони України, а також спеціальні законодавчі акти. До загальних законів, що визначають основні положення про охорону праці належать: Конституція України, Закони України "Про охорону праці", "Про охорону здоров'я", "Про пожежну безпеку", "Про використання ядерної енергії та радіаційний захист", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Кодекс законів про працю України. Спеціальними законодавчими актами в галузі охорони праці є Державні нормативні акти про охорону праці, Державні стандарти Системи стандартів безпеки праці, Санітарні норми, Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів та інші нормативні документи.

В основному законі України - Конституції питанням охорони праці присвячені статті 43, 45 та 46.

В статті 43 Конституції України записано: "Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується", "Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом", "Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється".

Кожен, хто працює, має право на відпочинок (стаття 45). Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

У тексті статті 46 Конституції України вказано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основоположним законодавчим документом в галузі охорони праці є Закон України "Про охорону праці", дія якого поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та видів їх діяльності, на всіх громадян, які працюють, а також залучені до праці на цих підприємствах [18, с.21].

Законом України "Про охорону праці" передбачено, що на підприємстві незалежно від форм власності та видів господарювання відповідальність за створення безпечних та нешкідливих умов праці і стан охорони праці покладається на власника (або уповноважену ним особу), який здійснює загальне керівництво охороною праці на підприємстві. Власник зобов'язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці.

З цією метою власник забезпечує функціонування системи управління охороною праці, для чого:

· створює службу охорони праці і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій;

· розробляє за участю профспілок і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів з охорони праці, впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;

· забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, і виконання профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

· організовує проведення лабораторних досліджень умов праці, атестації робочих місць на відповідність нормативним актам про охорону праці в порядку і строки, що встановлюються законодавством, вживає за їх підсумками заходів щодо усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів;

· розробляє і затверджує положення, інструкції, інші нормативні акти про охорону праці, що діють у межах підприємства та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства та на робочих місцях відповідно до державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці, забезпечує безкоштовно працівників нормативними актами про охорону праці;

· здійснює постійний контроль за додержанням працівниками технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог щодо охорони праці;

· організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці.

Для організації роботи з питань охорони праці та здійснення контролю за станом умов праці й безпекою виробничих процесів на підприємствах з кількістю працюючих 50 чоловік і більше створюється служба охорони праці, при меншій кількості працюючих функції цієї служби може виконувати в порядку сумісництва особа, що має відповідний досвід. Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо керівникові підприємства, прирівнюється до основних виробничо-технічних служб і може бути ліквідована тільки при ліквідації підприємства.

Служба охорони праці виконує такі основні функції: розробляє ефективну цілісну систему управління охороною праці; проводить оперативно-методичне керівництво роботою з охорони праці; разом із структурними підрозділами розробляє комплексні заходи щодо поліпшення умов праці та підвищення безпеки виробничих процесів, забезпечення встановлених вимог нормативних актів з питань охорони праці; проводить вступний інструктаж з особами, що приймаються на роботу; забезпечує всіх працюючих правилами, нормами, інструкціями тощо; організовує проведення атестації та паспортизації робочих місць щодо відповідності їх вимогам охорони праці; веде облік та аналіз нещасних випадків, профзахворювань, аварій, а також збитків від них; готує статистичні звіти з охорони праці; бере участь у розслідуванні нещасних випадків та аварій.

Служба охорони праці контролює: дотримання на підприємстві чинного законодавства; виконання приписів органів державного нагляду; своєчасне проведення навчання та інструктажів; забезпечення працівників засобами індивідуального захисту, спец харчуванням; своєчасне проведення медичних оглядів; виконання заходів, наказів та розпоряджень стосовно охорони праці.

Працівники служби охорони праці мають право відвідувати будь-яке робоче місце, одержувати від посадових осіб пояснення щодо питань охорони праці, перевіряти стан умов праці та безпеки виробництва; вимагати від посадових осіб відсторонення від роботи працівників, що не пройшли медогляд, навчання, інструктажі тощо; подавати керівнику підприємства подання про притягнення до відповідальності працівника, винного в порушенні правил безпеки.

На підприємствах з кількістю працюючих 50 і більше чоловік рішенням трудового колективу може створюватися комісія з питань охорони праці, що є постійно діючим консультативно-дорадчим органом трудового колективу та власника або уповноваженого ним органу.

На підприємстві з кількістю працюючих 250 і більше чоловік організується кабінет охорони праці.

В управлінні охороною праці беруть участь керівники усіх рівнів управління підприємством, працівники на конкретних робочих місцях та уповноважені трудовим колективом з охорони праці підприємства.

Фінансування заходів з охорони праці на підприємстві здійснюється власником.

Питання охорони праці на підприємстві повинні бути відображені в колективному і трудовому договорах [22, с.29-31].

Зміст колективного договору визначається сторонами (власник підприємства та трудовий колектив), в межах їх компетенції. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання питань:

· організації виробництва і праці;

· забезпечення продуктивної зайнятості;

· нормування і оплати праці; встановлення форми системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат;

· встановлення гарантій, компенсацій, пільг;

· встановлення режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку, відпусток;

· забезпечення умов праці і охорони праці;

· забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування;

· організації оздоровлення і відпочинку працівників;

· гарантій діяльності профспілкової організації.

У договорі плануються заходи по охороні праці, які передбачають:

· забезпечення працівників спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту;

· придбання медикаментів, медичних аптечок, миючих, дезінфікуючих засобів, рушників;

· проведення медичних оглядів працівників;

· проведення атестації робочих місць;

· проведення навчання з охорони праці, нарад, семінарів;

· обладнання кабінету, куточків з охорони праці;

· розроблення, видання нормативних актів з охорони праці, придбання плакатів, знаків безпеки, законодавчих та нормативних актів про охорону праці, журналів реєстрації;

· обладнання, реконструкція, розширення та оснащення санітарно-побутових приміщень, місць відпочинку;

· реконструкція та удосконалення систем освітлення, вентиляції, кондиціонування повітря робочих місць;

· виготовлення та встановлення захисних, сигналізуючих, блокуючих пристроїв, захисних огороджень, решіток.

Умови колективного договору, укладеного відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємства та сторін, які його уклали. Умови договору, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними і їх забороняється включати до договору [22, с.42-43].

З метою забезпечення виконання вимог законів та нормативно-правових актів з охорони праці в Україні створена система державного нагляду, відомчого і громадського контролю з цих питань.

Державний нагляд за додержанням законів та нормативно-правових актів з охорони праці відповідно до Закону "Про охорону праці" здійснюють:

· спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці;

· спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпеки;

· спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки;

· спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці.

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, суб'єктів підприємництва, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування, їм не підзвітні і не підконтрольні.

Відомчий контроль покладається на адміністрацію підприємства та на громадські організації вищого рівня. Цей контроль здійснюється відповідними службами охорони праці.

Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють професійні спілки, їх об'єднання в особі своїх виборних органів і представників [35, с.107-109].

Хочемо зазначити, що створення безпечних умов праці - це невід'ємна частина соціально-економічного розвитку держави, складова державної політики.

Висновки