Маркетинг

Політику розподілу зазвичай розглядають у двох аспектах. Перший передбачає пошук відповідей на запитання: як правильно побудувати ефективну систему розподілу, сформувати канали збуту, скільки та яких посередників залучити до збутової діяльності. Другий аспект стосується організації фізичного переміщення товарів, їх транспортування та складування.

Наявність проблеми розподілу товарів зумовлена тим, що місце виробництва та місце споживання товарів здебільшого не збігаються. Для процесів виробництва та споживання також характерні часові та просторові невідповідності, що ініціюють створення системи розподілу, існування якої дає змогу забезпечувати споживачів товарами та послугами.

Маркетингова політика розподілу -- це діяльність підприємства з планування, втілення та контролю за фізичним переміщенням матеріалів і готових виробів від місць їхнього походження до місць використання, з метою задоволення потреб споживачів, виконання завдань та реалізації місії підприємства на ринку. Вона передбачає організацію оптимальної збутової системи для ефективного продажу товарів, охоплюючи створення мережі оптових і роздрібних магазинів, складів проміжного збереження, пунктів техобслуговування та виставкових залів, визначення маршрутів товароруху, організацію транспортування, систем навантаження-розвантаження, організацію логістики. Поняття розподілу охоплює регулювання всіх заходів, спрямованих на переміщення продукту в просторі та часі від місця виробництва до місця споживання (рис.).



48. Канали розподілу, типи та рівні каналу розподілу

Канал розподілу - це шлях, по якому товари рухаються від виробників до споживачів. Завдяки йому усуваються тривалі розриви в часі, місці і праві власності, що відокремлюють товари і послуги від тих, хто хотів би ними скористатися. Члени каналу розподілу виконують ряд дуже важливих функцій 2.

1. Дослідницька робота ? Збір і розповсюдження інформації про наявні і потенційних покупців, конкурентів та інших суб'єктів та фактори маркетингового середовища.

2. Стимулювання збуту ? створення та розповсюдження увещевательних комунікацій про товар.

3. Встановлення контактів ? налагодження і підтримка зв'язку з потенційними покупцями.

4. Пристосування товару ? підгонка товару під вимоги покупців. Це стосується таких видів діяльності, як виробництво, сортування, монтаж та упаковка.

5. Проведення переговорів ? спроби узгодження цін та інших умов для наступного здійснення акта передачі власності або володіння.

6. Організація товароруху ? транспортування і складування товару.

7. Фінансування ? вишукування і використання коштів для покриття витрат по функціонуванню каналу.

8. Прийняття ризику ? прийняття на себе відповідальності за функціонування каналу.

Прямі (без використання посередників) канали розподілу використовують підприємства, які бажають контролювати всю свою маркетингову програму, підтримувати тісний контакт зі споживачами, мають обмежену кількість цільових ринків, достатні засоби і досвід для організації збуту.

Опосередковані (переміщення товарів через посередників) канали розподілу підприємства використовують для розширення ринків збуту, ширшого їх охоплення, нарощування обсягів продажу товарів.

Існують канали розподілу прямого (від виробників до споживачів) і зворотного (від споживачів до виробників) ходу. Останні використовуються для розподілу ділових відходів, зворотної тари, некондиційної продукції та ін.

В процессе решения вопроса о каналах сбыта различают:

? Канал нулевого уровня (канал прямого маркетинга). Он состоит из производителя, который непосредственно продает товар клиенту.

При этом продавец использует три способа прямой продажи:

* Торговля через магазины, принадлежащие производителя;

* Посылочная торговля;

* Торговля вразнос.

? Канал одноуровневый. Включает в себя еще одного посредника, обычно это розничные торговцы.

? Двухуровневый канал. Включает в себя розничных и оптовых торговцев.

? Трехуровневый канал. Состоит из трех посредников: оптовый, мелкооптовый и розничный продавец.

Наличие многоуровневых каналов предоставляет следующие преимущества:

? Посредники уже имеют свою собственную клиентуру, что автоматически расширяет клиентуру продавца.

? Предприятию нет необходимости формировать собственное складское хозяйство.

Недостатками многоуровневых каналов являются:

? Может возникнуть зависимость от посредника.

? Может утратится непосредственный контакт производителя с клиентами.

Производители (поставщики) должны выбирать между сбытом с помощью собственных органов распределения либо с помощью внешних органов (посредников).

Существуют следующие собственные средства продаж:

? Продажи с помощью коммивояжеров (являются служащими фирмы, оплачиваемыми фиксированным окладом, к которому, в зависимости от продаж, добавляются комиссионные).

? Продажи с помощью сбытовых филиалов предприятия. Преимущества такого способа продаж является то, что филиалы могут обеспечить требуемый уровень сервисного обслуживания, консультационные услуги и к тому же, филиал экономически зависим от головной фирмы.

Внешние средства продаж подразделяются на:

? Договорных сбытовиков. Как правило, договорной сбытовик сам обеспечивает складское хозяйство и техническое обслуживание продукции.

? Торговых представителей. Они оказывают посреднические услуги на заключение сделок, но не приобретают прав собственности на товар.

49. Процес вибору системи розподілу

Розподіл (тоеарорух) - це діяльність з планування, перетворення в життя і контролю за фізичним переміщенням матеріалів і готових виробів від виробників до споживачів з метою задоволення запитів споживачів і одержання прибутку.

При організації розподілу необхідно керуватися такими принципами: оптимальна ланковість товароруху, найкоротші шляхи товароруху, уніфікація технологічних схем, оптимізація технологічних операцій, ефективне використання транспортних засобів і торговельно-технологічного обладнання, раціональний розподіл функцій між учасниками розподілу.

Фактори, що впливають на розподіл, можна згрупувати в такий спосіб:

- виробничі: розміщення промислових підприємств, спеціалізація, сезонність виробництва;

- транспортні: стан транспортних шляхів; наявність і стан транспортних засобів; наявність контейнерних майданчиків;

- торговельні: купівельний попит; підготовленість торговельних підприємств до використання прогресивних систем товароруху; обсяг партій товарів, що може прийняти підприємство; розміри мінімальних норм відвантаження; розміри торговельних підприємств; товари; рівень організаційної і комерційної роботи; рівень конкуренції.

Для забезпечення ефективності процесу розподілу зусилля повинні бути спрямовані на рішення двох основних завдань: скорочення часу на перебування товарів у дорозі і скорочення витрат обігу.

Канал розподілу - це сукупність юридичних або фізичних осіб, що приймають на себе або беруть участь у передачі іншим права власності на товар або послугу на їхньому шляху від виробника до споживача.

Учасниками каналу розподілу є: промислові підприємства; оптові підприємства; роздрібні підприємства; транспортні підприємства.

Усі учасники каналу розподілу повинні забезпечити виконання таких завдань:

- збір і вивчення всієї інформації, необхідної для прийняття обґрунтованих рішень з організації товароруху;

- організація роботи зі стимулювання збуту товарів, інформування оптових і роздрібних покупців про товари;

- налагодження й удосконалення взаємин партнерів, що беруть участь у товарорусі;

- максимальна підготовка товарів з врахуванням вимог покупців;

- узгодження інтересів усіх учасників процесу розподілу;

- організація комплексного підходу до технологічних процесів товароруху (вантажно-розвантажувальні роботи, складування товару, транспортування й ін.);

- оптимізація витрат щодо забезпечення процесу розподілу;

- своєчасна доставка товару в потрібне місце;

- максимальне задоволення вимог посередників і кінцевих споживачів при високому рівні обслуговування;

- досягнення намічених показників за обсягами продажів і прибутку.

50. Стратегії розподілу

Стратегія розподілу товару включає розробку планово-управлінських рішень про тип каналу розподілу, його структуру, масштаб, інтенсивність, модифікації, контроль та ефективність каналу. Управління розподілом - це комплекс рішень щодо вибору каналу збуту, їх поєднанню з урахуванням намічених цілей бізнесу.

Стратегія просування - це комплекс заходів на плановій основі по результативному впливу на покупця. Головна мета просування - створити стійкий попит на продукцію організації.

Стратегія просування, як правило, передбачає:

- формування попиту;

- дизайн системи просування;

- маркетингову логістику;

- форми реалізації товару;

- стимулювання збуту.

Стратегія охоплення ринку визначається кількістю торгових точок в регіоні і ступенем наповнюваності ринку продукцією. Так, якщо мова йде про широко поширені товари, які регулярно купуються широкими верствами споживачів, реалізується стратегія «інтенсивного розподілу» товару, при якій торгова марка розподіляється між максимальною кількістю торговельних точок. Ця стратегія найчастіше реалізується в разі збуту тютюнових виробів, безалкогольних напоїв, гігієнічних засобів та інших продуктів повсякденного попиту. В даному випадку до збутової програми підключаються всі можливі торгові посередники незалежно від масштабів їх діяльності, включаючи магазини роздробу. Наприклад, один з провідних дистриб'юторів на пивному рику «Кромус-сервіс» дотримується стратегії інтенсивного розподілу, з метою досягнення конкретного показника представленості своєї продукції в роздрібних точках - 90%. Це означає, що товари даного дистриб'ютора повинні бути представлені в 90% торгових точок регіону.

Стратегія інтенсивного розподілу дозволяє за короткий час збільшити обсяг продажів, але в той же час її застосування викликає такі наслідки, як збільшення товарних запасів і втрату контролю над маркетингом продукції. Крім того, в окремих випадках доводиться приймати додаткові заходи щодо стимулювання збуту продукції.

51. Маркетингові системи у вдосконаленні управління розподілом

Мірою ефективності системи розподілу є відношення витрат до результатів. Підвищенню ефективності розподілу буде сприяти вдосконалення управління розподілом.

Відомо, що традиційні канали розподілу становлять один або декілька незалежних виробників, оптових і роздрібних торговельних підприємств, причому кожне є окремим підприємством, що прагне отримати максимальний прибуток, навіть у збиток прибутку каналу загалом. При цьому жоден з учасників каналу не може контролювати інших учасників і розв'язувати конфлікти, що виникли (рис.).

На відміну від традиційних каналів, маркетингова система -- це інтегрована система, що функціонує як єдине ціле. Один з учасників каналу є або власником інших підприємств-учасників, або укладає з ними контракт, або має вплив, достатній для того, щоб об'єднати інших учасників.

 

Розрізняють три маркетингові системи: вертикальні маркетингові системи (ВМС), горизонтальні маркетингові системи (ГМС), багатоканальні маркетингові системи (БМС).

Вертикальна маркетингова система -- це інтегрована система, у рамках якої підприємства різних рівнів -- виробники, оптові і роздрібні торговці -- спільно здійснюють розподіл товарів.

Як видно з рис. 10.4, ВМС функціонує як єдина комплексна система. Один з учасників домінує і контролює всю систему. Він запобігає конфліктам між учасниками, які прагнуть досягти власної мети, виключає дублювання дій.

Панівне становище у вертикальній маркетинговій системі може посідати як виробник, так і оптове або роздрібне торговельне підприємство. Вертикальні маркетингові системи створюють з метою забезпечення контролю над роботою всього каналу й управління конфліктами.

Вертикальні маркетингові системи мають три переваги. По- перше, використання їх дає економію коштів за рахунок розмірів, управління ціновою політикою, а також уникнення дублювання функцій.По-друге, мінімізується кількість конфліктів між членами каналу, які мають чіткі завдання і програми. По-третє, максимально використовують досвід і компетенції членів каналу. ВМС доцільна для товарів споживчого призначення.

52. Горизонтальні та вертикальні маркетингові системи

Вертикальні маркетингові системи дають змогу контролювати діяльність каналу розподілу, запобігати конфліктам між його членами, які мають власні цілі. Вони економічні, мають більшу ринкову владу і виключають дублювання зусиль. Нині ВМС охоплюють понад 64 % усього ринку.

1. Корпоративні BMC. Вертикальну маркетингову систему, усі послідовні стадії якої, починаючи з виробництва і закінчуючи реалізацією, перебувають в єдиній власності, називають корпоративною. Таку вертикальну інтеграцію найчастіше застосовують компанії, що прагнуть якнайширше контролювати канали розподілу. Виробник є власником, який організовує навколо себе систему самозабезпечення.

2.Договірні BMC. У таких системах незалежні члени взаємопов'язані договірними відносинами. Нині ці системи найпоширеніші. Існує декілька видів договірних ВМС.

горизонтальні маркетингові системи (ГМС). Вони виникають при об'єднанні двох або більше підприємств, які спрямовують свої зусилля для ефективного використання маркетингових можливостей.

В окремої фірми може не вистачати фінансових ресурсів, виробничих потужностей або досвіду для самостійної діяльності; вона може побоюватися брати на себе ризик. Співробітництво здійснюються на тимчасових або постійних засадах

53. Маркетингові рішення в оптовій та роздрібній торгівлі

Роздрібна торгівля отримує прибутки, задовольняючи попит кінцевого споживача. Тому перед роздрібним продавцем стоїть завдання залучити й утримати покупців, збільшити обсяги продаж за менших експлуатаційних витрат. Для цього вони змушені постійно шукати нові маркетингові стратегії. За умов коли подолано дефіцит товарів і більшість магазинів пропонують схожий асортимент товарів і забезпечують різноманітне та якісне обслуговування, розширити коло споживачів стає дедалі складніше. Це змушує багатьох роздрібних торговців переглянути своє ставлення до маркетингу і впроваджувати в торговельну діяльність сучасні маркетингові стратегії.

У теорії маркетингу вирізняють такі головні типи маркетингових рішень роздрібних торговців (рис. 8.5).

Рис. 8.5. Маркетингові рішення роздрібного торговця

Характер маркетингових рішень роздрібної торгівлі значною мірою залежить від обраного напряму досягнення основної мети підприємства роздрібної торгівлі: отримання високого прибутку за рахунок великого обсягу послуг, що надаються покупцям за відносно низьких показників обертання товарів чи утримання порівняно невисокого рівня прибутку за високих показників товарообертання й обмеженого обсягу послуг.

Положення оптової компанії чи підприємства-виробника, що займається оптовою торгівлею, істотно залежить від обраної маркетингової стратегії, маркетингової політики та характеру маркетингових рішень. Завдання (функції) маркетингу оптової торгівлі представлені в таблиці 1. 

Таблиця 1. Завдання маркетингу в системі оптової торгівлі [6]

Завдання маркетингу	Зміст
Розробка маркетингових стратегій	утримання та збільшення ринкової частки; проектування збутових каналів; розробка конкурентної поведінки.
Проведення маркетингових досліджень	дослідження професійного ринку збуту: конкурентів, дрібнооптову та роздрібну мережі; дослідження споживачів; дослідження ринку постачальників.
Сегментування ринку збуту	сегментування професійних покупців-посередників; сегментування споживачів; вибір цільових сегментів.
Маркетинг закупівель	визначення зв'язку між характером товарного попиту і вимогам до закупівель; маркетингова оцінка постачальників; розробка політики в сфері закупівлі.
Маркетинг-логістика	визначення вимог покупців до логістичної структурі системи збуту оптовика; пошук конкурентних переваг у сфері логістики збуту.
Маркетингові рішення збуту	цінова політика оптової компанії; товарна і асортиментна політика; збутова політика; сервісна політика; комунікативна політика.
Організація мерчендайзингу	організація мерчендайзингу за ініціативою виробника; організація мерчендайзингу з ініціативи оптової компанії.
Маркетинг-аудит системи збуту	організація роботи з рекламаціями роздрібної торгівлі; організація роботи з претензіями покупців; розробка програми маркетингу-аудиту збуту.

Маркетингові стратегії в сфері збутової діяльності підприємства розробляються у разі розширення збуту на старому ринку, виходу на нові ринки, при проектування нових збутових каналів, наприклад, тоді, коли стара система збуту перестала бути ефективною. 

У збутової діяльності підприємство неминуче стикається з фірмами-конкурентами, а іноді спеціально передбачає конкуренцію між власними каналами збуту (по горизонтальному або вертикальному типами). По відношенню до зовнішніх конкурентам розробляється стратегія конкурентної боротьби або стратегія співробітництва. У разі вибору стратегії суперництва підприємство визначає вид конкуренції (цінова, нецінова) і прогнозує поведінку конкурентів.

Масштаб конкурентного суперництва може поширюватися на світовий ринок, ринок конкретної країни, в межах одного міста, в одному або декількох сегментах. Нарешті, може бути боротьба за володіння якою-небудь нішею. Реалізація маркетингових стратегій у збутовій діяльності вимагає тривалого часу, значних фінансових витрат, оскільки, як правило, потрібні інвестиційнівкладення в збут. У таб. 2 наведено план збутової стратегії підприємства при його виході на російський ринок. Маркетингові дослідження, проведені оптовим підприємством, охоплюють три найбільш важливі сфери: 

- Дослідження професійних суб'єктів ринку збуту: конкуренти, роздрібна мережа, інші покупці товарів, наприклад, система ресторанного харчування, кафе, дрібні оптовики, що працюють на оптово-роздрібних ринках і т.д.;

- Дослідження споживачів - населення з метою отримання від них інформації про товари, що користуються попитом, і про рівень незадоволеності різними торговими марками; 

- Дослідження ринку постачальників для вирішення власних проблем, пов'язаних із закупівлями.

54. Функції, цілі та задачі мерчандайзингу

Цілі мерчандайзингу мерчандайзингу роздрібного торговельного підприємства

1. Стимулювання торговельної підтримки товарів Зацікавлено у збільшенні загального прибутку магазину та показників обертання, збільшенні інтенсивності потоків покупців

2. Забезпечення товарних запасів Зацікавлено у оптимізації асортименту з точки зору використання технологій мерчандайзингу роздрібного торговельного підприємства

3. Підвищення Зацікавлено у досягненні високого рівня привабливості привабливості товарів асортименту товарів та торговельних послуг для відвідувачів магазину

4. Просування нових Зацікавлено у вдосконаленні структури свого товарів торгового асортименту

5. Формування Зацікавлено у формуванні прихильності до магазину прихильності покупців до окремих марок

6. Розширення ринку Зацікавлено у завоюванні нових покупців та збільшенні частки постійних відвідувачів, підвищенні їх лояльності збуту, завоювання нових покупців

7. Вплив на рішення покупців Зацікавлено у впливі на покупців, що стимулює купівлю більшої кількості товарів у своєму торговельному підприємстві на користь конкретних марок

8. Визначення цінової стратегії Зацікавлено у гнучкій ціновій політиці, що забезпечує просування свого асортименту товарів та послуг і одержання прибутку

9. Просування товарів Зацікавлено у постійному удосконаленні політики просування товарів

10. Формування іміджу Зацікавлено у формуванні іміджу свого підприємства

Мерчандайзинг стосовно окремих складових маркетингової політики вирішує певні задачі

Складові комплексу маркетингу	Завдання мерчандайзингу
Товарна політика: - асортиментна - в області якості - інформаційна	Адаптація асортименту до потреб не лівій групи покупців з допомогою вибору методів подання, розміщення і викладення товарів в торговому залі магазина, Надання з допомогою реклами на місці продажу інформації про споживчих властивості і використання товару, забезпеченні гарантій якості. Підтримання необхідного товарного запасу
Цінова політика: - визначення загальної цінової стратегії підприємства - розробка стратегії по кожній торговій марці - пропозиції цінових методів стимулювання продажів	Участь всіх суб'єктів маркетингу у формуванні цін на товари, розробка інструментів ненового стимулювання (у рамках інтегрованих кампаній з мерчандайзингу)
Збутова політика (визначається типом магазину і його спеціалізацією)	Розробка планування магазину, розташування відділів та подання різних груп товарів, щоб забезпечити їх максимальну привабливість для тюлевого сегмента покупців. Створення сприятливої атмосфери в магазині
Комунікативна політика: - стимулювання - рекламні комунікації	Розміщення рекламних матеріалів безпосередньо в місці, де споживач здійснює оцінку варіантів і вибір товару Підготовка торгового персоналу Проведення промоушн-акцій

55. Заходи здійснення мерчандайзингу

До заходів мерчандайзингу відносяться:

1.Забезпечення оптимального розподілу та експлуатації загальної, допоміжної торгової, складської площі.

2. Формування товарного асортименту, згідно з попитом, викладка та демонстрація товару і його споживчих властивостей.

3. Гнучка політика цін і забезпечення високої рентабельності за рахунок задоволення попиту.

4. Розвиток активних форм продажу товарів (особистий продаж, продаж за каталогами, телемаркетинг, телевізійний маркетинг, продаж поштою, продаж через комп'ютерні мережі комерційні та Internet).

5. Використання упаковки як “мовчазного продавця”, маркування товарів для надання покупцям вичерпної інформації.

6. Внутрішньомагазинна реклама.

7. Поширення додаткових послуг торговельними підприємствами.

8. Стимулювання попиту покупців за допомогою різних засобів, методів.

56. Підходи щодо визначення просування

Просування - це будь-яка форма повідомлень, що використовуються підприємством для інформації, переконання або нагадування споживачам про свої товари, послуги, образи, ідеї. Просування - це різні стратегічні і тактичні засоби, мета яких прямо або опосередковано закріпити позиції підприємства на ринку, а також товарів, що пропонуються ним і активізувати продаж.

57. Сутність маркетингової політики комунікацій

Маркетингова політика комунікацій -- комплекс заходів, які використовує підприємство для інформування, переконання, нагадування та формування поглядів споживача на товар (послугу) та імідж підприємства.

Маркетингові комунікації є основою для всіх сфер ринкової діяльності, мета яких -- досягнення успіхів у процесі задоволення сукупних потреб суспільства. Вони застосовуються як ефективний інструмент маркетингу, що включає практику доведення до споживачів необхідної для підприємства інформації, та розглядаються як процес управління рухом товарів на всіх етапах -- у момент виведення товару на ринок, перед реалізацією, під час здійснення акту продажу і по завершенні процесу споживання.

На рівні підприємства комунікації представляють динамічний процес, який включає не лише потоки інформації, але й всю гаму психологічної взаємодії як всередині трудового колективу, так із зовнішніми партнерами по бізнесу.

Маркетингові комунікації -- це процес взаємодії суб?єктів маркетингової системи з приводу узгодження і прийняття тактичних і стратегічних рішень стосовно маркетингової діяльності. Ефективність маркетингових комунікацій залежить від особистих характеристик кожного із суб?єктів маркетингової системи, а також від використовуваних засобів комунікацій і методів їх стимулювання.

В умовах конкуренції та глобалізації для досягнення очікуваного результату, розширення збуту, створення позитивного ринкового іміджу підприємства застосовують комунікаційну модель, яка змушує відмовитись від пасивного пристосування до ринкових умов і перейти до політики впливу на ринок з метою активного формування попиту на продукцію, яка пропонується. Комунікаційна модель відображає процес маркетингової комунікації (рис.). Маркетингові комунікації ініціюють і здійснюються комунікатором у визначених умовах (навколишньому середовищі). За допомогою певного матеріального носія (стіни, газети)і певного засобу (плаката, оголошення) об?єкт комунікацій (інформація, повідомлення) доводиться до комуніканта.

 

Маркетингова політика комунікацій -- комплекс заходів, які використовує підприємство для інформування, переконання, нагадування та формування поглядів споживача на товар (послугу) та імідж підприємства.

Маркетингові комунікації є основою для всіх сфер ринкової діяльності, мета яких -- досягнення успіхів у процесі задоволення сукупних потреб суспільства. Вони застосовуються як ефективний інструмент маркетингу, що включає практику доведення до споживачів необхідної для підприємства інформації, та розглядаються як процес управління рухом товарів на всіх етапах -- у момент виведення товару на ринок, перед реалізацією, під час здійснення акту продажу і по завершенні процесу споживання.

На рівні підприємства комунікації представляють динамічний процес, який включає не лише потоки інформації, але й всю гаму психологічної взаємодії як всередині трудового колективу, так із зовнішніми партнерами по бізнесу.

Маркетингові комунікації -- це процес взаємодії суб?єктів маркетингової системи з приводу узгодження і прийняття тактичних і стратегічних рішень стосовно маркетингової діяльності. Ефективність маркетингових комунікацій залежить від особистих характеристик кожного із суб?єктів маркетингової системи, а також від використовуваних засобів комунікацій і методів їх стимулювання.

В умовах конкуренції та глобалізації для досягнення очікуваного результату, розширення збуту, створення позитивного ринкового іміджу підприємства застосовують комунікаційну модель, яка змушує відмовитись від пасивного пристосування до ринкових умов і перейти до політики впливу на ринок з метою активного формування попиту на продукцію, яка пропонується. Комунікаційна модель відображає процес маркетингової комунікації (рис. 6.1). Маркетингові комунікації ініціюють і здійснюються комунікатором у визначених умовах (навколишньому середовищі). За допомогою певного матеріального носія (стіни, газети)і певного засобу (плаката, оголошення) об?єкт комунікацій (інформація, повідомлення) доводиться до комуніканта.

 

58. Розробка системи просування на підприємстві

Просування товару - це всілякі заходи, з допомогою яких фірма інформує, переконує або нагадує споживачеві про свій товар і про себе саму.

Основні функції системи просування:

1. Виділення конкретного товару з усієї товарної маси: інформування споживачів про товар, підтримку популярності існуючих товарів, пояснення ціни товару, т. д.

2. Створення образу фірми шляхом формування сприятливої інформації щодо конкурентів.

Головна мета просування - стимулювання попиту.

Система просування оперує основними елементами маркетингу: товар, ціна, розподіл.

Існує два напрямки в системі просування товару.

1. Орієнтація на товар: просування відповідає етапам життєвого циклу товару: на етапі виділення товару на ринок - важливо інформування споживачів про товар; на етапі зростання - за допомогою різних заходів потрібно виділити товар серед інших; на етапі зрілості - потрібно зробити все можливе, щоб товар зайняв міцне становище на ринку; на етапі занепаду - нагадати покупцям про існуючий товар, а також звернути їхню увагу на модифікацію, удосконалення.

2. Орієнтація на споживача: забезпечення поінформованості споживача про товар; формування уявлень про характеристики товару; з'ясування ставлення до товару; формування правильного знання про товар, споживчої переваги; «підштовхування» споживача до здійснення покупки саме зараз, а не завтра.

59. Реклама в комплексі маркетингових комунікацій

Реклама - це мистецтво 21 століття, наука, форма бізнесу, функція маркетингу, елемент маркетинг-мікс, засіб та функція просування-мікс, поетична форма споживання.

Рекламу можна розглядати як функцію комунікації, яка намагається перекласти якість товарів і послуг, а також ідей на мову потреб і запитів споживачів.

Мета реклами - підвищити попит на товар, втримати або збільшити частку ринку і забезпечити ефективну роботу підприємства, а також сформувати позитивний імідж товарів і фірми.

60. Класифікація реклами та елементи реклами.

Класифікація реклами

Ознаки класифікації	Види реклами
1. Предмет реклами	1.1. Реклама товарів: 1.1.1. товарна; 1.1.2. конкурентна; 1.1.3. порівняльна. 1.2. Реклама підприємства: 1.2.1. престижна (інституційна); 1.2.2. пропагандистська.
2. Об'єкт реклами	2.1. реклама для широкої публіки; 2.2. реклама для покупців-професіоналів; 2.3. реклама для типів потенційних покупців, що використовують певні види товарів.
3. Способи рекламного впливу	3.1. раціональна; 3.2. емоційна (асоціативна); 3.3. комбінаційна (3.1. і 3.2.).
4. Спосіб вираження	4.1. жорстка; 4.2. м'яка.
5. Джерела коштів на фінансування реклами	5.1. загальнонаціональна; 5.2. місцева; 5.3. кооперативна.
6. Задачі, що вирішуються рекламою	6.1. інформативна; 6.2. що умовляє; 6.3. що нагадує; 6.4. підкріплююча.
7. Форма здійснення реклами	7.1. відкрита (пряма), 7.2. прихована (непряма), 7.3. комбінована (7.1 і 7.2).

Реклама як процес включає чотири елементи:

1. Рекламодавці (виробники, посередники, некомерційні організації, державні організації, приватні особи, політичні діячі).

2. Рекламні агентства - посередники, що пропонують послуги рекламодавцям з розробки, підготовки і розміщення реклами.

3. Засоби реклами - носії, канали, що доставляють рекламні звернення аудиторії. Залежно від засобів реклами розрізняють:

3.1. Пряму рекламу:

- реклама поштою (директ мейл);

- рекламні матеріали, що особисто вручаються, листівки, інформаційні листи.

3.2. Рекламу в пресі.

3.3. Друковану рекламу (проспекти, каталоги, буклети, плакати, листівки, календарі),

3.4. Екранну рекламу (реклама на телебаченні, у кіно, на відео, на дисплеї).

3.5. Зовнішню рекламу (щити, вітрини).

3.6. Рекламу на радіо,

3.7. Рекламу на транспорті, у транспорті, на талонах міського електротранспорту.

3.8. Рекламу на місці продажу.

3.9. Рекламу на землі, на підлозі.

3.10. Сувенірну рекламу.

3.11. Рекламу в Інтернет.

4. Споживачі реклами

61. Паблік рилейшнз у комплексі маркетингових комунікацій

Паблікрилейшнз(PR)- система зв'язків з громадськістю, пресою, виборними органами.

Мета PR- формування іміджу, сприятливого відношеннядо підприємства, зниження бар'єру недовір'я до товару і підприємства.

62. Функції паблік рилейшнз та засоби його здійснення

PRвиконує наступні функції:

* встановлення і підтримка зв'язків з пресою. Розміщення відомостей пізнавально-подійного характеру в засобах масової інформації для привернення уваги до особистостей, товарів, послуг;

* паблісіті (популяризація конкретних товарів);

* суспільні заходи: формування та підтримка взаємовідносин з громадськістю в місцевому та загальнонаціональному масштабі;

* лоббіювання: співробітництво з представниками законодавчої та виконавчої влади для впливу на процеси прийняття законів і перетворення їх у життя;

* стосунки з інвесторами. Підтримка стосунків з акціонерами та іншими суб'єктами фінансового ринку;

* розвиток. Зв'язки зі спонсорами або членами некомерційних організацій для одержання фінансової підтримки або послуг добровольців.

Зв'язки з громадськістю використовуються для популяризації товарів, осіб, місць, ідей, видів діяльності, організацій, націй.

PRздійснюється за допомогою наступних засобів (інструментів):

· сприятливі новини про підприємство, його товари, співробітників;

· публічні виступи керівників перед представниками засобів масової інформації, на торгових зібраннях, зустрічах;

· спеціальні заходи: прес-конференції, дні відкритих дверей, виставки, презентації за участю знаменитостей з метою зацікавлення різних верств населення;

· друковані матеріали для впливу на цільові ринки (щорічні звіти, брошури, статті, збірники, журнали з новинами про підприємства);

· аудіовізуальні матеріали: фільми, слайди, відео- та аудіокасети;

· матеріали, що персоніфікують підприємство: логотип, канцелярські приладдя, брошури, бланки, візитки, уніформа, легкові та вантажні автомобілі з емблемами підприємства, календарі;

· вкладання коштів в суспільно-корисну діяльність: підтримка благодійних фондів, надання допомоги літнім людям, хворим, сиротам;

· спонсорство - будь-які дії за допомогою яких підприємство набуває визнання громадськості;

· Web-сторінка в комп'ютерних мережах (комерційних, Internet).

PRтісно пов'язаний з рекламою, але на відміну від неї, ведеться переважно на некомерційній основі, заходи PR не пов'язані зі споживчимивластивостями товару, акцент в діяльності PR спрямований на показ ролі товару в захисті природи, полегшенніумов роботи.

63. Стимулювання збуту: сутність та засоби

Стимулювання збуту -- це використання короткотермінових заходів, розрахованих на швидке реагування ринку у відповідь на пропонування підприємством своєї продукції. По суті, це пряме заохочення споживачів придбати продукти чи послуги підприємства, а сфери торгівлі -- включити ці товари до свого асортименту для наступного їх продажу (нагадаємо, що реклама чи пропаганда лише популяризують їх або створюють відповідний імідж).

Основними засобами стимулювання споживачів є такі:

· знижки -- зменшення відпускної ціни в разі придбання споживачем великої партії продукції підприємства;

· зниження цін -- продаж товарів за цінами, дещо нижчими, ніж у конкурентів;

· безоплатні зразки товарів -- надання товару споживачам безкоштовно «на пробу»;

· купони -- спеціальні сертифікати, які надають споживачам право придбати конкретну партію (кількість) товару за низькими цінами;

· премії -- товари, які пропонуються безкоштовно або за низькими цінами як подарунок за придбання іншого товару;

· гарантії -- зобов'язання товаровиробника компенсувати витрати споживачів у разі, коли товар не відповідатиме встановленим стандартам або розрекламованим характеристикам;

· упаковки -- комплекти товарів, які пропонуються споживачам за пільговими цінами;

· демонстрації -- влаштування спеціальних експертиз для безпосереднього ознайомлення споживачів з продукцією підприємства;

· картки лояльності -- спеціальні облікові картки відвідування споживачем конкретного торговельного закладу; відповідна кількість відвідувань, зафіксована в даній картці, дає споживачу право на знижку чи безкоштовне придбання товарів.

64. Прямий маркетинг: сутність та форми

Прямий маркетинг - це комплекс заходів, за допомогою яких компанії успішно вибудовують прямі маркетингові комунікаціїперсонально з кожним споживачем своїх товарів та послуг і встановлюють з ними тривалі взаємовигідні відносини. При цьому комунікації носять двосторонній характер: застосовуючи інструменти direct marketing, продавець не тільки звертається безпосередньо до клієнтів, але й встановлює ефективний зворотний зв'язок, отримуючи у відповідь реакцію на пропозиції від споживачів.

Суть заходів прямого маркетингу можна сформулювати як «маркетинг прямої дії», і всі вони припускають безпосереднє (і, як правило, персональне) звернення до клієнтів. Серед них такі інструменти, як direct mail, кур'єрська доставка, телемаркетинг, факс-розсилка, e-mail розсилання.

Індивідуальний підхід до кожного клієнта дозволить дізнатися його переваги, а значить, зробити більш переконливе пропозицію своїх товарів і послуг. Не менш важливий аспект - можливість встановлення тривалих відносин з представниками своєї цільової аудиторії та підвищення їхньої лояльності за допомогою прямої маркетингу. Персональне знайомство з клієнтами дозволить вам пропонувати їм саме ті товари, які є для них найбільш привабливими, і таким чином встановлювати тривалі відносини.

Тільки за допомогою інструментів direct marketing можливо встановити ефективний зворотний зв'язок і вимірювати реакцію своїх клієнтів на пропозиції, а також виявляти найбільш ефективно працюють або, навпаки, непрацюючі механізми. Це дозволить продавцеві підвищити віддачу від проведених ДМ-заходів і витрачати кошти, які на них виділили, з найбільшою вигодою.

На відміну від масових комунікацій прямий маркетинг є найбільш контрольованим інструментом. Використовуючи його в своєї маркетингової практиці, можливо повністю контролювати витрати на проведення будь-якого етапу комплексної ДМ-кампанії або при застосуванні окремих інструментів прямої маркетингу.

Прямий маркетинг надає широкі можливості для маркетингових та творчих експериментів, оскільки гнучкість кожного з його інструментів дозволяє необмежено варіювати і змінювати методи і форми звернень до клієнтів на різних етапах проведення ДМ-кампанії.

65. Канали прямого маркетингу

Розрізняють 2 форми прямого маркетингу:

1. Традиційні:

* Індивідуальні продажі є найбільш характерною і ранньою формою прямого маркетингу. Працівники відділу продажів підприємства повинні виявляти потенційних покупців, перетворювати їх у своїх клієнтів, установлювати довгострокові стосунки з покупцями, здійснювати продажі.

* Прямий поштовий маркетинг включає: поштове розсилання листів, рекламних матеріалів, зразків товарів, буклетів і інших "крилатих продавців" потенційним покупцям за адресами зі списків розсилання. Останнім часом найбільше поширення одержали три основних форми поштового розсилання: факсимільна пошта; електронна пошта; голосова пошта.

* Факсимільна пошта. Факсимільні апарати дозволяють розсилати створені на папері документи лініями телефонного зв'язку, при цьому передача і прийом повідомлення відбувається практично одночасно.

* Електронна пошта дозволяє користувачам відправляти повідомлення або файли безпосередньо з одного комп'ютера на іншій.

* Голосова пошта призначена для одержання і збереження усних повідомлень, відправлених на певний номер телефону.

* Маркетинг за допомогою каталогу - це метод прямого маркетингу з використанням каталогів товарів, що розсилаються покупцям поштою або продаються в магазинах.

* Телефонний маркетинг - це використання телефону як інструменту прямого продажу товару покупцям.

2.Нові канали прямого маркетингу:

* Телемаркетинг прямого відгуку: реклама прямого відгуку, канали купівлі товарів удома.

Телемаркетинг прямого відгуку - це маркетинг товарів і послуг за допомогою рекламних телевізійних відеороликів, програм з використанням елементу зворотного зв'язку: номером безкоштовного телефону, що дозволяє покупцям або звернутися за більш докладною інформацією або замовити товар.

Реклама прямого відгукуполягає у наступному: рекламні відеокліпи прямого відгуку тривалістю 30-60 секунд характеризують властивості товару і повідомляють покупцям номер безкоштовного телефону, скориставшись яким, можна замовити товар.

Канали купівлі товарів удома- це телепрограми (або повністю канали), що спеціалізуються на продажі товарів і послуг.

* Інтерактивний маркетинг (купівля в інтерактивному режимі).

Інтерактивний маркетинг- це форма прямого маркетингу, що здійснюється за допомогою інтерактивних послуг комп'ютерного зв'язку в оперативному режимі. Це електронна система, що пов'язує покупця і продавця. Комп'ютер покупця або Web-вузол компанії, що займається телемаркетингом, за допомогою модему з'єднується телефонною лінією з різними службами. Розрізняють два типи інтерактивних маркетингових каналів: комерційні інтерактивні служби та Іnternet.

Комерційні інтерактивні служби надають своїм передплатникам за визначену місячну плату інформацію, розваги, можливості купівлі та інші маркетингові послуги в режимі реального часу. При цьому компанії підключаються до Іnternet через власні комп'ютерні мережі і комп'ютери, тим самим забезпечуючи більш високий рівень таємності переданої інформації.

66. Організація маркетингу підприємства

Організація маркетингу- це структурна побудова для управління маркетинговими функціями, яка встановлює підпорядкування та відповідальність за виконання певних обов'язків.

Організація маркетингу включає: побудову (удосконалення) структури управління маркетингом; підбір спеціалістів з маркетингу (маркетологів) відповідної кваліфікації, розподіл задач, прав, відповідальності серед співробітників маркетингової служби; створення умов для ефективної роботи співробітників служби маркетингу (організація робочих місць маркетологів, надання необхідної інформації, засобів оргтехніки); налагодження ефективної взаємодії служби маркетингу з іншими службами. В діяльності підприємств, в залежності від їх специфіки, системи управління, особливостей функціонування, маркетинг може відігравати різну роль.

В розвитку організації маркетингупідприємств країн ринкової економіки виділяють шість етапів:

Простий відділ збуту: віце-президент зі збуту керує торговим персоналом, бере безпосередню участь у продажі товарів, а окремі маркетингові функції (маркетингові дослідження, рекламу) виконують наймані спеціалісти дослідницьких фірм, рекламних агентств;

Відділ збуту, який виконує функції маркетингу: в штатний розклад вводиться посада директора з маркетингу, який здійснює керівництво виконанням маркетингових функцій. Маркетингові функції виконують наймані менеджери, спеціалісти з маркетингових досліджень, реклами, а також фахівці інших підрозділів підприємства;

Самостійний відділ маркетингу: координація маркетингових функцій концентрується у самостійному відділі підприємства, для керівництва яким вводиться посада віце-президента з маркетингу, підпорядкованого президенту фірми. Збут та маркетинг розглядаються як різні, але зв'язані між собою функції;

Сучасний відділ маркетингу: керує цим відділом виконавчий директор з маркетингу та збуту, в підпорядкуванні якого знаходяться всі спеціалісти, які виконують маркетингові функції, а також менеджери зі збуту;

Ефективна маркетингова компанія: всі відділи і робітники підприємства сприймають свою маркетингову відповідальність, творчо підходять до роботи з покупцями та забезпечення прибуткової діяльності;

Компанія, що базується на бізнес-процесах та результатах: організаційна структура підприємства змінюється таким чином, що фокусується на ключових бізнес-процесах, а не на відділах.

67. Процес створення відділу маркетингу на підприємстві

Створення відділу маркетингуу торговельному підприємстві доцільно здійснювати у 3 етапи:

1 етап - у функціональні обов'язки штатних працівників діючих традиційних функціональних, структурних підрозділів (бухгалтерія, відділ економічного аналізу, комерційний відділ, відділ управління персоналом та ін.) необхідно впровадити маркетингові функції і елементи, що не знайшли застосування в практиці підприємства. Загальне управління маркетинговою діяльністю покладається на першого керівника підприємства або його заступника з комерційної роботи;

2 етап - до складу одного з функціональних підрозділів, зокрема комерційного відділу, вводиться посада маркетолога. Для його ефективної роботи необхідно розробити посадову інструкцію;

3 етап - в підприємстві створюється відділ маркетингу, визначається його організаційна структура, здійснюється укомплектовування персоналом, розробляється положення про відділ. На сучасному етапі у торговельних підприємствах доцільно створювати функціональний відділ маркетингу у складі: начальника відділу, якому підпорядковуються маркетологи, що виконують відповідні функції маркетингу (маркетингові дослідження, управління асортиментом та якістю, управління розподілом та збутом, управління рекламою та стимулювання збуту.

Для забезпечення ефективної діяльності підприємства необхідна не тільки реалізація цих заходів, а відповідна організація всього процесу управління маркетинговою діяльністю.

68. Організаційна структура маркетингової діяльності підприємства

Організаційна структура маркетингової діяльності підприємства- це сукупність служб, відділів, підрозділів, персонал яких виконує функції маркетингу. Для організації маркетингу не існує універсальної схеми. Відділи маркетингу можуть бути створені на різних засадах, але мета у них одна - забезпечити досягнення маркетингових цілей. Підприємства, організовуючи служби маркетингу, повинні керуватися наступними принципами:

“Маркетинг для підприємства, а не підприємство для маркетингу”, тобто служба маркетингу повинна розвиватися і постійно адаптуватися до цілей, задач, особливостей функціонування підприємства, забезпечуючи йому ефективні умови діяльності.

“Маркетинг - це справа загальна для всього підприємства”, тобто ефективність роботи служби маркетингу залежить не тільки від виконання маркетологами своїх обов'язків, але і від того, наскільки весь персонал залучено до маркетингу.

“Бути як можна ближче до споживача”, тобто служба маркетингу повинна забезпечити максимальну можливість для контактів персоналу з реальними та потенційними споживачами товарів підприємства.

Оптимальна структура та форма організації маркетингу залежить від різних чинників, які впливають на діяльність підприємства. Визначальними групами чинників є: цілі підприємства та умови макро- і мікросередовища маркетингу.

69. Види організаційних структур служби маркетингу

Серед великої кількості існуючих організаційних форм служб маркетингу найбільш розповсюдженими на сучасному етапі є: функціональна, дивізіональна (товарна, регіональна, ринкова), матрична, і більш докладно їх розглянути.

Функціональна організаціябазується на підпорядкуванні спеціалістів - маркетологів, що відповідають за виконання конкретних функцій, віце - президенту (директору, начальнику відділу) з маркетингу, який координує їх діяльність. В службі маркетингу створюють спеціалізовані функціональні підрозділи (спеціалістів) з маркетингових досліджень, з розробки нових товарів, зі збуту, з реклами та стимулювання збуту (рис. 8.1).

Таку організацію застосовують невеликі підприємства, які виробляють один, або обмежену кількість товарів і реалізують їх на незначній кількості ринків (сегментів), а також великі підприємства, що виробляють унікальні за технічними характеристиками товари; діють у стабільних зовнішніх умовах; для забезпечення свого функціонування потребують вирішення стандартних управлінських задач.

Товарна організація маркетингових службвикористовується підприємствами з широким асортиментом товарів, які потребують специфічних умов виробництва, збуту, обслуговування; підприємства діють у середовищі зі швидкоплинним попитом і технологічними потребами; здійснюють свою діяльність одночасно на декількох однорідних ринках. Товарна структура не замінює функціональну, а є додатковим рівнем управління, де у спеціалізованому відділі виділяють співробітників, або формують групи, що займаються конкретним товаром, товарною маркою (рис. 8.2). Основна увага у підприємствах концентрується на управлінні виробництвом і реалізацією товарів.

Регіональна (географічна) організація маркетинговоїслужбиефективна, коли підприємство виробляє обмежений асортимент товарів, а реалізує їх на достатньо великій кількості ринків, які відрізняються один від одного умовами продажу (рис. 8.3). Основна увага зосереджена на реалізації товарів і задоволені потреб різних регіональних ринків.

Ринкова (сегментна) організація служби маркетингупобудована на тому, що кожний управляючий маркетингом відповідає за роботу з конкретним ринком (сегментом). Ця організація використовується підприємствами, що працюють на різних специфічних ринках, де спостерігаються відмінності у потребах та звичках окремих груп споживачів, неоднакові товарні переваги, а товари потребують специфічного обслуговування (рис. 8.4). Маркетингова діяльність підприємства спрямована на задоволення потреб певної групи споживачів.

Перед підприємствами, які виробляють широкий асортимент товарів і продають їх на великій кількості ринків, стоїть дилема товарної чи ринкової організації служби маркетингу. Третій шлях - матрична організація, у якій управляючі товарами відповідають за планування збуту та прибутку від продажу своїх товарів, а управляючі ринками - за розвиток ефективних ринків для існуючих і потенційних товарів

70. Переваги та недоліки різних форм організації маркетингу на підприємстві

Переваги організації маркетингу	Недоліки організації маркетингу
1. Функціональна організація
1. Простота управління; 2. Однозначне описання складу обов'язків кожного співробітника; 3. Можливість функціональної спеціалізації маркетологів, як чинник їх професійного росту; 4. Взаємозамінність у функціональному підрозділі; 5. Конкуренція між окремими функціональними підрозділами - це стимул підвищення ефективності діяльності служби маркетингу.	1. Зниження якості роботи у зв'язку з розширенням асортименту товарів, що виробляються; 2. Відсутність механізму пошуку нетрадиційних видів та напрямків діяльності підприємства; 3. Конкуренція між окремими функціональними підрозділами - боротьба за окремий інтерес, а не за загальний інтерес підприємства; 4. Слабка гнучкість стратегії, оскільки служба орієнтує на досягнення поточного ефекту, а не на нововведення; 5. Труднощі в координації діяльності, адаптації до оточуючого середовища; 6. Персонал не завжди розуміє кінцеву мету діяльності служби маркетингу, брак мотивації.
2. Товарна організація
1. Управляючий, що займається окремим товаром, координує витрати щодо елементів комплексу маркетингу; 2. Дозволяє швидко реагувати на зміни, що відбуваються на ринку конкретного товару, адаптуватися до його потреб; 3. Можливість корегування асортименту в залежності від попиту споживачів; 4. Раціональне використання персоналу, особливо молодих спеціалістів, у всіх сферах оперативної маркетингової діяльності конкретного товару; 5. З'являється можливість більш ефективно стимулювати ринок конкретного товару; 6. Зусилля концентруються на розробці повного “маркетингу - мікс” кожного товару підприємства; 7. Можливість дослідження специфіки потреб та основних споживачів кожного товару, товарної марки.	1. Ряд функцій маркетингової діяльності не входить до повноважень управляючого товаром і у зв'язку з цим виникають труднощі у координації маркетингової діяльності;

Подобные документы

• Загальна концепція маркетингу

  Види й принципи маркетингу, його категорії і функції. Показники, що характеризують ефективність маркетингових рішень. Концепції політмаркетінгу, его- і самомаркетингу. Товарна і цінова політика на ринку інформаційних послуг. Етапи життєвого циклу товару.
  
  лекция [75,2 K], добавлен 13.02.2012
  

• Поняття товару у маркетингу

  Економічна природа товару. Товарна номенклатура та асортимент товару. Життєвий цикл товару: виробник-покупець. Підходи до оцінки (дослідження) товару. Методика оцінки конкурентоспроможності та якості товару. Дослідження товару на прикладі ТОВ "Винар".
  
  курсовая работа [227,4 K], добавлен 23.10.2007
  

• Товари в системі маркетингу

  Загальне поняття та классифікація товару. Життєвий цикл товару. Упаковка та маркування. Товарна марка та її сутність. Товарна політика та її здійснення в маркетингу. Формування товарної політики підприємства.
  
  курсовая работа [52,0 K], добавлен 18.06.2007
  

• Формування маркетингової стратегії ЗАТ "Оболонь"

  Істория концепції маркетингу. Розвиток Американської асоціації маркетингу. Аналіз концепції маркетингу ЗАТ "Оболонь", склад маркетингового середовища, сильні і слабкі сторони підприємства. "Дерево цілей", сітка розвитку товару і ринку, розподіл продукції.
  
  контрольная работа [87,7 K], добавлен 08.02.2011
  

• Маркетинг

  Актуальність та зміст дисципліни "Маркетинг". Організація і контроль маркетингової діяльності. Сутність маркетингу та його сучасні концепції. Маркетингова товарна, цінова політики та політика розподілу й комунікацій. Сутність маркетингового дослідження.
  
  курс лекций [1,6 M], добавлен 13.02.2010
  

• Маркетингова товарна політика

  Поняття товару. Класифікація товарів. Ассортимент. Концепція життєвого циклу товару. Ринкова атрибутика товару. Товари широкого вжитку і промислові товари. Значення концепції життєвого циклу товару. Функції ринкової атрибутики товарів.
  
  лекция [24,1 K], добавлен 25.04.2007
  

• Суть міжнародного маркетингу

  Міжнародний маркетинг: об’єкт, предмет, суб’єкти, методи дослідження. Стратегія і тактика міжнародного маркетингу. Функції Торгово-промислової палати України. Сутність, цілі та умови міжнародної сегментації. Орієнтування на певні групи споживачів.
  
  контрольная работа [125,2 K], добавлен 28.09.2009
  

• Сегментація ринку у системі маркетингу

  Поняття, методи, ознаки сегментації ринку; дослідження проблеми сегментації у ПАТ "Харківський плитковий завод": загальна характеристика підприємства; ринок і споживачі керамічної плитки в Україні; цільові сегменти, конкуренти; SWOT-аналіз, рекомендації.
  
  курсовая работа [611,0 K], добавлен 07.03.2012
  

• Організація проведення маркетингових досліджень і маркетингові прогнози

  Сутність та значення маркетингу. Ситуаційний аналіз на ринку. Мета та завдання маркетингового дослідження. Складання його кошторису. Планування і організація збору даних. Визначення економічної доцільності впровадження продуктово-ринкової діяльності.
  
  дипломная работа [526,9 K], добавлен 24.09.2016
  

• Дослідження комплексу маркетингу на підприємстві "Солодкий світ"

  Дослідження смаків та уподобань споживачів. Сегментування ринку. Розроблення концепції товару та визначення його характеристик. Визначення оптимальної ціни на товар на підставі результатів пробного маркетингу. Планування компанії по просуванню товару.
  
  курсовая работа [1,0 M], добавлен 26.11.2011
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам