Управління діяльністю підприємства інфраструктури туристичного бізнесу (за прикладом магазина "Тур Стиль")

Міністерство освіти і науки України

Донецький інститут туристичного бізнесу

Кафедра менеджменту

Курсова робота

з дисципліни: Менеджмент організації на тему:

Управління діяльністю підприємства інфраструктури туристичного бізнесу (за прикладом магазина "Тур Стиль")

Студентка Строєва Є.С.

Курс V група МО-06В

Керівник к.е.н., доц.. Стеценко І.Т.

Донецьк 2010

Реферат

Курсова робота складається зі 44 с., 1 рис.,8 таблиць, 8 використаних джерел, 2 додатка

Метою курсової роботи є формування професійної компетенції менеджера з конкретної проблеми, та індивідуального підходу до виконання управлінської діяльності, вироблення гнучкого наукового мислення, формування глибоких спеціальних знань, творчого, новаторського та системно-дослідницького підходу до вирішення проблем управління, здібності організовувати управлінську діяльність.

Завданням курсової роботи є вироблення вмінь використання теоретичних знань для вирішення практичних завдань менеджменту організації.

Зміст

Вступ

1. Інфраструктура туристичного бізнесу

1.1 Поняття інфраструктури бізнесу

1.2 Основні елементи інфраструктури бізнесу

2 Особливості інфраструктури туристичного бізнесу

2. Управління діяльністю магазину «Тур Стиль»

2.1 Загальна характеристика

2.2 Асортимент і ціна товару

2.3 Організація продажу товару

2.4 Результати комерційної діяльності магазину

3. Шляхи вдосконалення управління діяльністю магазину «Тур Cтиль»

3.1 Розробка лояльної програми для постійних клієнтів

3.2 Підвищення прибутку та іміджу магазина за рахунок розширення асортименту

3.3 Посилення реклами, як спосіб залучення клієнтів

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Туризм, який є феноменом розвитку суспільства в XXI столітті, бурхливо розвивається і, завдяки соціальному, політичному і економічному прогресу за останні двадцять років, він став доступний все більш широким верствам. За масштабами діяльності і стабільним темпам зростання, індустрія туризму займає передові позиції у світовій економіці. Існують різні види туризму такі як лікувально-оздоровчий, діловий, екстремальний, релігійний, екологічний і т.п. Для деяких з них потрібно спеціальне туристичне спорядження, яке можна придбати в спеціальних, і не тільки, туристичних магазинах. У цих магазинах також можна знайти не тільки спорядження, а й різні аксесуари для безпечного і комфортного подорожі. Такі підприємства туристичної інфраструктури як магазини туристичного спорядження та аксесуарів є невід'ємною частиною туристичного бізнесу.

1. Інфраструктура туристичного бізнесу

1.1 Поняття інфраструктури бізнесу

Термін "інфраструктура" з'явився в економічній літературі в кінці 40-х років ХХ-го століття. За своїм економічним і управлінському змістом являє собою сукупність галузей, великих об'єктів, видів діяльності, що забезпечують функціонування визначальних галузей народного господарства, що становлять основу соціально-економічного розвитку держави, а також сприяють нормальній роботі великих промислових і сільськогосподарських підприємств, де виробляються матеріально-речові цінності і закладаються основи збільшення прибутку. Економічний потенціал інфраструктури представляє сукупність трудових, матеріальних і фінансових ресурсів, які держава виділяє на її функціонування і розвиток. Процеси розвитку економічного потенціалу інфраструктури знаходять відображення в інвестиційній політиці, що представляє сукупність методологічних принципів формування і реалізації програм інвестицій. Залежно від сфери функціонування інфраструктури можна класифікувати на економічну, соціальну, виробничу і ринкову. Остання і є одним з важливих умов і основним атрибутом формування ринкової системи управління. Інфраструктура - це обов'язковий компонент будь-якої цілісної економічної системи. (3)Важливою умовою для розвитку підприємництва в країні є наявність і розвиненість інфраструктури, що забезпечує обраний вид бізнесу. Сучасний бізнес не може замикатися сам на собі, йому необхідно відповідне забезпечення, кооперація з іншими виробництвами і організаціями, іншими словами, повинна бути розвинена інфраструктура підприємництва. Інфраструктура являє собою сукупність організаційно-правових форм, які відзначають рух ділових відносин і погоджувати ці відношення при всьому їх розмаїтті в одне ціле. (2)Інфраструктура бізнесу - це сукупність організацій, які опосередковує взаємодію між кінцевими учасниками ділових зв'язків, і сукупність процесів за участю даних організацій. Сукупність організацій, опосередковуючи ділові зв'язки між суб'єктами бізнесу, може бути визначена як інституційна інфраструктура бізнесу. Сукупність процесів, що розгортаються за участю цих організацій, - як мобільний інфраструктура бізнесу. Тому, скажімо банківська справа або торгівля виступають як мобільний інфраструктура виробничого і споживчого бізнесу, а в свою чергу комерційні банки і магазини - як елементи їх інституціональної інфраструктури. Без наявності мобільної інфраструктури сучасний бізнес не може ефективно розвиватися, в ньому не можуть належним чином проявлятися інтегративні тенденції. Інституційна інфраструктура бізнесу являє собою організаційні інститути, за допомогою яких підприємницькі структури можуть встановлювати ділові взаємини або вести комерційні операції. Такими є, наприклад, банки, які надають фінансові послуги, комерційні підприємства, що займаються оптовою і роздрібною торгівлею товарів (торгові будинки, магазини, комерційні намети), спеціалізовані фірми, які надають консультаційні послуги (юридичні, бухгалтерські), навчальні заклади, що забезпечують підготовку працівників різної кваліфікації, рекламні агентства, рекрутингові фірми, що займаються підбором та працевлаштуванням персоналу, транспортні фірми, що виконують замовлення з доставки та переміщення вантажів, страхові компанії, фірми, що забезпечують зв'язок, вихід в Інтернет, фірми, що забезпечують комунальні послуги (водо-, тепло-, енергопостачання , вивіз сміття). Деякі види діяльності, що опосередковують зв'язку суб'єктів виробничого і споживчого бізнесу, представлені в таблиці 1.1.1.

Табл.1.1.1. - Види діяльності деяких інститутів інфраструктури бізнесу

Перелічені та інші види діяльності, які в тій чи іншій мірі опосередковує взаємодію між виробниками товарів (виробничих послуг, робіт), з одного боку, і споживачами їх, - з іншого, утворюють інфраструктуру споживчого та виробничого бізнесу. У той же час ділові зв'язки інших суб'єктів бізнесу мають свою інфраструктуру. Наприклад, кредитні відносини між кредиторами і позикоотримувачами опосередковуються угодами зі страхування кредитних ризиків, торговими операціями, у тому числі в сфері роздрібної торгівлі, наданням консультаційних послуг кожному із суб'єктів бізнесу. Наймання працівників підприємцями опосередковується банками, службами зайнятості, торгівлею засобами виробництва і предметами споживання, сферою споживчих послуг. У цілому різні види бізнесу відіграють роль інфраструктури один для одного. Елементи інституційної інфраструктури бізнесу створюють економічні та організаційні умови для взаємодії суб'єктів бізнесу. Вони зазвичай являють собою так звані контактні аудиторії - угрупування елементів інфраструктури по потребам організації суб'єктами бізнесу своєї діяльності. Кожна угода має свою контактну аудиторію - групу компаній, без яких дана угода не може бути здійснена в принципі. Інфраструктура бізнесу забезпечує рух матеріальних ресурсів, робочої сили, інформації, капіталу як єдиного цілого. Підводячи підсумок вищевикладеного, підкреслимо, що інфраструктура бізнесу виконує суттєву роль у забезпеченні діяльності кожного із суб'єктів бізнесу, яка полягає в наступному:- Забезпечення суб'єктам бізнесу можливості спеціалізації в обраних видах ділової діяльності;- Сприяння всім суб'єктам бізнесу в реалізації їхніх інтересів;- Сприяння прискоренню господарських процесів і підвищенню динамізму ділової активності;- Формування суспільних регуляторів ділової активності, що володіють здатністю здійснювати її моніторинг та контроль за розвитком і взаємодією елементів середовища бізнесу;- Прогнозування, а при необхідності програмування розвитку бізнес-середовища та її елементів. Так, для фірми, зайнятої виробничою діяльністю (наприклад, меблева фабрика), інституційної інфраструктурою є такі суб'єкти бізнесу:- Комерційні банки, які забезпечують проведення даною фірмою розрахунків з постачальниками, покупцями, податковими органами. Керівництво фірми дає банку розпорядження про те, кому, в якій сумі, а іноді - і на яких умовах зробити перерахування грошових коштів. Банк виконує ці вказівки, звільняючи тим самим виробничу фірму від необхідності займатися здійсненням процесу руху грошових коштів;- Фірми, що займаються роздрібною торгівлею меблями. Вони або безпосередньо, або через посередницьку ланку купують або отримують продукцію для реалізації кінцевим споживачам. Їх завдання - створити умови для успішної роздрібної реалізації меблів. Займаючись своєю роботою, вони тим самим звільняють фірму-виробника від вирішення цього завдання;- Рекрутингові агентства на замовлення фірми-виробника меблів підбирають фахівців певної спеціальності і кваліфікації, і представляють їх кандидатури для розгляду керівництву фірми-замовника. Тим самим фірма-виробник меблів звільняється від необхідності вести роботу з пошуку та первинному відбору претендентів. У міру розвитку ринкових відносин інфраструктура бізнесу дедалі більшою мірою дозволяє тим чи іншим суб'єктам бізнесу зосередитися на підвищенні ефективності того виду діяльності, який є для нього основним. (1)

1.2 Основні елементи інфраструктури бізнесу

Елемент інфраструктури - це спеціалізований вид діяльності, обслуговуючий або створює необхідні умови для роботи підприємства в будь-якій сфері діяльності. Так, при реалізації товарів можуть бути використані елементи:1) кредитна система і комерційні банки;2) організаційно оформлена діяльність посередника на товарних, сировинних, фондових і валютних біржах;3) аукціони, ярмарки та інші форми організованого небіржові посередництва;4) система страхування комерційного господарського ризику, а також страхові (державні і недержавні) компанії;5) торгові палати, інші громадські й добровільні державно-громадські спільноти ділових кіл;6) митна система;7) комерційно-виставкові комплекси;8) спеціальні зони вільного підприємництва та ін.. Іншими словами, сукупність елементів інфраструктури формує інфраструктуру бізнесу. Сучасна інфраструктура виконує такі функції, як:1) організаційне оформлення ділових відносин (проектування, нотаріальне справа та ін) ;2) полегшення учасникам ділових відносин реалізації своїх інтересів, реклама та ін. ;3) підвищення оперативності та ефективності роботи підприємств в результаті орієнтації різних суб'єктів господарювання на виконанні певних функцій (ремонту, транспорту, зв'язку та ін);4) спрощення форм юридичного та економічного забезпечення підприємництва (суд, адвокатура, податкова інспекція та ін.) Обширність сфер підприємницької діяльності і численність елементів інфраструктури кожної сфери не зумовлюють кількість структурних підрозділів підприємства: вигідніше консультуватися в спеціалізованих консалтингових компаніях, які мають висококваліфікованих і високооплачуваних спеціалістів. Процес формування інфраструктури для підприємницької діяльності безперервний, має спрямованість до спеціалізації послуг, розширенню їх номенклатури, підвищення якості. Чим повніше інфраструктура, тим краще умови, в яких підприємництво розвивається найбільш оптимально. (2)Взаємні відносини між підприємцями, найманими працівниками, споживачами обумовлюються величезною кількістю (безліччю) проміжних форм, що встановлюють ці відносини і тим самим допомагають названим суб'єктам реалізувати свої ділові інтереси. Такими формами (елементами інфраструктури бізнесу) в сучасній ринковій економіці є:- Кредитна система і комерційні банки:- Емісійна система і емісійні банки;- Організаційно-оформлене посередництво на товарних, сировинних, фондових і валютних біржах;- Аукціони, ярмарки та інші форми організованого посередництва;- Система регулювання зайнятості населення і центри (державні і недержавні) сприяння зайнятості (біржі праці);- Інформаційні технології і засоби ділової комунікації;- Податкова система і податкові інспекції;- Система страхування комерційного, господарського ризику й страхові (державні і недержавні) компанії;- Спеціальні рекламні агентства, інформаційні агентства ізасоби масової інформації;- Торгові палати;- Митна система;- Професійні спілки, що працюють за наймом;- Комерційно-виставкові комплекси,- Система вищої і середньої економічної освіти;- Консультаційні (консалтингові) компанії;- Аудиторські компанії;Завдяки названим елементів інфраструктури, бізнес є цивілізованою формою відносин між людьми. Особливе значення має те, що елементи інфраструктури не були нав'язані бізнесменам ззовні, вони є породженням самих ділових відносин. Інфраструктура виконує ряд важливих функцій:- Організаційне оформлення ділових відносин;- Полегшення учасникам ділових відносин реалізації своїх інтересів;- Спеціалізація різних суб'єктів економіки, підвищення оперативності і ефективності їх роботи; (3)Ринкова інфраструктура включає в себе велику кількість елементів, які тісно пов'язані між собою і в сукупності відіграють важливу роль в економіці. Ринкова інфраструктура виступає як інституціоналізована трансакція, тому з цього випливає, що першим її елементом є відповідні інституції, в яких утворюються трансакції. Їх можна розділити на дві групи - інститути загального призначення і спеціальні інститути. Діяльність інститутів спільного призначення зазвичай не зводиться до виконання тієї чи іншої функції у складі ринкової інфраструктури, а передбачає також участь у реалізації й інших завданням і цілей, особливо якщо врахувати, що багато з цих елементів належать державі і використовуються не тільки в бізнесі в комерційних цілях . Ці інститути орієнтовані на переважне взаємодію або з товарними, або з грошовими потоками. Товарні потоки і потоки послуг циркулюють як між виробниками, так і між виробниками та споживачами. До числа основних загальних інститутів ринкової інфраструктури в цій частині ринкової економіки належать: дороги (автомобільні і залізні); порти (річкові, морські); аеродроми; вантажний та пасажирський транспорт (залізничний, автомобільний, морський, річковий, повітряний, трубопровідний, метрополітен), в тому числі в містах, склади (у тому числі митні); підприємства зв'язку; житлово-комунальне господарство. З певною часткою умовності до інститутів загального характеру можна віднести підприємства, що випускають засоби повідомлення й устаткування для складів, портів і т. п. Характер цієї частини інститутів інфраструктури робить можливим не тільки їх військове використання державою у випадку необхідності (звідси - зацікавленість держави в їх розвитку ), але і їх приватизацію або комерційної використання державою. Інститути спеціального характеру представлені як приватними структурами, провідну роль серед яких відіграють товарні біржі та торговельна мережа, що включає підприємства оптової і роздрібної торгівлі, так і державою в особі митних органів та інших регулюючих і контролюючих інстанцій. З приватних інститутів ключову роль у фінансово-кредитній системі відіграють банки як універсальні інститути грошового ринку. Розвиненим елементом сучасної ринкової інфраструктури є небанківські фінансово-кредитні інститути, що носять більшою мірою не універсальний, а спеціалізований характер. Серед них виділяються страхові компанії і пенсійні фонди, діяльність яких сприяє оптимізації розвитку ринкової економіки завдяки зменшенню ризику підприємницької діяльності. У підсистемі фондового ринку виділяються фондові біржі та фінансові посередники - торговці цінними паперами, інвестиційні фонди і компанії, трастові компанії (довірчі товариства), а також депозитарії, реєстратори і т. п. Держава в цій частині ринкової інфраструктури представлено, перш за все, центральним банком і податковими службами. Говорячи про інституційної складової ринкової інфраструктури, слід також відзначити особливу роль такого елемента інфраструктурного забезпечення ринку ресурсів, як інститути функціонування ринку праці. Їх розвиток безпосередньо пов'язаний з однією з ключових макроекономічних проблем - забезпеченням повної зайнятості. У цілому інституціональна складова утворює найбільш важливий елемент ринкової інфраструктури, що виражає її сутність, найбільш відчутно, і що є класичною формою її прояву. Проте, при всій його виняткової важливості, ринкова інфраструктура не зводиться тільки до нього. Справа в тому, що інституційний елемент більшою мірою підпадає під пасивну функцію ринкової інфраструктури, виступаючи в якості її матеріального носія. У той же час потрібно щось таке, що реалізувало б активну функцію ринкової інфраструктури. В якості цього «щось» виступає інформація про процеси, що відбуваються в надрах ринкової інфраструктури, своєрідні сигнали зворотного зв'язку ринкової інфраструктури з усією економічною системою. Ось чому другим елементом сучасної інфраструктури ринку є інформаційні мережі і потоки, а також інститути, що забезпечують (включаючи засоби масової інформації, мережі Internet, інформаційний та рекламний бізнес), завдяки яким вона може існувати як єдине ціле, не тільки направляючи функціонування ринкової економіки, але і сприяючи оптимізації руху товарно-грошових потоків. Поза інформаційної складової ринкова інфраструктура не може існувати, оскільки в міру розвитку економіки виробництво і розповсюдження інформації поступово заміщає традиційне виробництво матеріальних благ. Саме єдність інституційної та інформаційної складових утворює так зване внутрішнє зміст ринкової інфраструктури. Інформаційна складова виконує важливу роль - вона забезпечує зв'язок між ринкової інфраструктури з зовнішнім середовищем, якою для неї виступає вся інша частина економічної системи. Але інформація йде не тільки з ринкової інфраструктури зовні, а і повертається назад в інститути ринкової інфраструктури. Йде безперервний обмін інформацією між підсистемами, який не може бути нейтральним процесом, а є, по суті, безперервним їх взаємним пристосуванням. Тут виникає необхідність періодичного закріплення сигналів прямого і зворотного зв'язків, як для додання стійкості роботі систем, так і для фіксації досягнутого оптимуму. Придатність або непридатність самого інституту, так само як і ступінь його відповідності потребам економіки, не можуть бути визначені інакше, як через регламентацію його діяльності і контроль, перш за все з боку держави. З цієї об'єктивної необхідності виростає третій елемент ринкової інфраструктури - законодавство, що регулює функціонування ринкової економіки та регламентує як діяльність інститутів ринкової інфраструктури, так і поведінку господарюючих суб'єктів взагалі, по суті, задає «правила гри» в ринковому середовищі. Четвертий елемент ринкової інфраструктури ринку являє собою - рівень ринкового мислення і поведінки населення, його готовність слідувати правилам і закономірностям функціонування ринку. Це той самий суб'єктивний елемент ринкової інфраструктури, ігнорування якого призводить до небажаних наслідків для ринкових перетворень у перехідних економічних системах. Отже, розглядаючи зміст ринкової інфраструктури, можна виділити 4 взаємопроникні складові: інституційну, інформаційну, нормотворча та ментальну, які у своїй сукупності характеризують як внутрішній зміст ринкової інфраструктури, так і її зовнішнє вираження. (4)

1.3 Особливості інфраструктури туристичного бізнесу

Важливе значення для розвитку як міжнародного, так і внутрішнього туризму мають туристичні ресурси, які є основною метою подорожей. Внаслідок цих обставин вони зумовлюють і визначають найважливіші економічні показники туризму, такі як кількість туристів, ціна на послуги, географія подорожей, їх сезонний розподіл, тривалість перебування та ін Тому комерційна робота в галузі туризму повинна будуватися на всебічному врахуванні туристичних ресурсів як в цілому по країні, так і по окремих регіонах. Туристичні ресурси можна розділити на три групи: 1. Рекреаційні (природні) ресурси - унікальні явища природи, печери, водоспади, скелі, заповідники, гори, річки, моря, лікувальні води, кліматичні та бальнеологічні можливості; 2. Об'єкти, що представляють історичне та культурне минуле країни, - музеї, пам'ятники та пам'ятні місця, пов'язані з історичними подіями, життям і діяльністю видатних представників науки, техніки, культури, а також унікальні архітектурні та етнографічні об'єктів; 3. Об'єкти, які демонструють сучасні досягнення країни в промисловості, будівництві, сільському господарстві, науці і культурі, медицині та спорті. Під туристичними ресурсами розуміють сукупність природних та штучно створених людиною об'єктів, що мають комфортні властивості та придатні для створення туристичного продукту. Як правило, наявність туристичних ресурсів визначає формування туристичного бізнесу в тому чи іншому регіоні. Україна володіє багатими природно-кліматичні, культурно-історичними та національно-етнографічний ресурсами, які створюють передумови для розвитку багатьох видів туризму. Більшість регіонів України має туристичні ресурси, які належать до всіх трьох груп, що дає можливість виходу на туристичний ринок з привабливими туристичними пропозиціями. Розглянемо першу групу туристичних ресурсів, - рекреаційні. Рекреаційні ресурси - природні та антропогенні геосистеми, тіла та явища природи, які мають комфортні властивості і споживчу вартість для рекреаційної діяльності та можуть бути використані з метою відпочинку та оздоровлення людей у певний час і за допомогою існуючих технологій і матеріальних можливостей. Рекреація - розширене відтворення сил людини (фізичних, інтелектуальних та емоційних) або діяльність, спрямована на відновлення продуктивних сил людини. В Україні значну частину природного потенціалу складають: рекреаційні ландшафти (лісові, приморські, гірські), оздоровчі ресурси (мінеральні води та лікувальні грязі), природно-заповідні об'єкти (національні природні та регіональні ландшафтні парки, біосферні заповідники, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва тощо), території історико-культурного призначення (пам'ятки архітектури та містобудування, історико-архітектурні заповідники та ін.) Це унікальні ресурси для перспективного розвитку туризму, зон рекреації і курортів та найбільш збережена частина природного середовища. Площа освоєних та потенційних рекреаційних територій в Україні (без радіаційно-забруднених) становить 12,8% території країни і розподіляється відповідно до природних особливостей семи рекреаційних регіонів: Карпатський, Придністровський, Дніпровський, Донецько-Приазовський, Поліський, Причорноморський, Кримський. При визначенні цих регіонів враховувались наступні фактори: геополітичне положення (розташування території, наявність трудових ресурсів, транспортних комунікацій, джерел сировини, енергії, історія розвитку території, традиції та ін); наявність рекреаційних ресурсів; стан туристичної інфраструктури; попит на рекреація і туризм; туристично-рекреаційна політика регіону. Згідно з оцінкою ландшафтних ресурсів (НДШ містобудування), потенційний фонд природоохоронних, оздоровчих та рекреаційних територій становить 12,1 млн. га, тобто 20% площі території України, що відповідає міжнародним показникам раціонального збереження природно-рекреаційних ресурсів. Одноразова місткість ландшафтів України, враховуючи допустимі природоохоронні норми, становить понад 40 млн. осіб. Не менш важливе місце у розвитку туризму в Україні займає друга група туристичних ресурсів - культурні об'єкти, пам'ятки історії, архітектури, археології, етнографічні особливості території, що є важливим засобом задоволення потреб пізнавально-культурної рекреації. Загальна кількість архітектурно-історичних пам'яток в Україні становить 48690 об'єктів. їх цінність і чисельність (насичення, щільність) у межах областей істотно різняться. Найбільше архітектурно-історичних пам'яток, що охороняються державою і церквою, у Львівській (3934), Київській (2886) та Чернігівській (2859) областях. Найцінніші культурно-історичні ресурси - у Київській, Львівській, Тернопільській, Полтавській, Чернігівській областях, Республіці Крим. Специфічною складовою частиною рекреаційних ресурсів є однорідні (гомогенні) рекреаційні ресурси - соціальні і природні об'єкти, явища, події, походження яких тісно пов'язане як з території України (де вони розташовані або проходили), так і з територією тієї зарубіжної країни, в межах якої даний об'єкт, явище, подія спочатку виникли. В Україні виявлено значну кількість таких об'єктів, деякі з них мають світове та європейське значення та унікальний історико-інформаційний, духовно-естетичний, інтернаціональний потенціал. І нарешті, третя група туристичних ресурсів, яка представлена сучасними досягненнями світового рівня в промисловості, сільському господарстві, будівництві, медицині, спорті, науці і культурі. Поступово туристичні можливості використовуються політиками, бізнесменами, науковцями, спортсменами, артистами, просто рядовими громадянами всіх країн світу, які приїжджають в Україну з метою вивчення та обміну передовим досвідом в авіабудуванні, металургії, медицині, участі у спортивних змаганнях, проведенні концертних заходів та ін В Україні вже стало регулярним проведення міжнародних і національних туристичних виставок, салонів, бірж, ярмарків, фестивалів, конкурсів, які з кожним роком привертають все більше і більше іноземних гостей. Отже, маючи такий ресурсний потенціал, туризм України повинен сприяти зміцненню економіки країни, наповненню державного бюджету, зростанню добробуту українських громадян, збереженню історико-культурної спадщини, підвищення духовного потенціалу суспільства. Найголовнішим в ефективному використанні рекреаційних ресурсів є наявність туристичної інфраструктури. Це готелі, мотелі, будинки відпочинку, пансіонати, санаторії, заклади харчування, транспортні засоби, заклади для розваг, атракції та ін Коротко характеризуючи матеріальну базу туризму, можна відзначити, що на початок 2002 року в Україні налічувалося 1258 підприємств готельного господарства загальною кількістю 100 , 67 тис. місць. За формою власності вони розподіляються так: 40% перебувають у державній та комунальній власності, 57% - у колективному і 3% - у приватній. Найбільше готелів налічується в таких регіонах України: м.Київ (7,3% від загальної кількості по Україні), Одеська область (7,3%), Автономна Республіка Крим (6,8%) Дніпропетровська (6,4%), Харківська (5,8%) та Донецька (5,6%) області. Рекреаційні можливості України характеризуються також наявністю 3304 санаторно-курортних та оздоровчих закладів різної відомчої підпорядкованості та форм власності, в тому числі: 487 санаторії, санаторії-профілакторії-357, бази та інші заклади відпочинку-2015, пансіонати відпочинку - 235, будинки відпочинку - 38 , пансіонати з лікуванням - 68, інші установи - 104. За формою власності ці установи розподіляються: державна - 37%, колективна - 58%, приватна -0,9%, власність міжнародних організацій - 3,9%. Більшість готелів, мотелів, кемпінгів, санаторіїв, баз відпочинку і туристичних баз будувались за проектами, які не відповідають міжнародним стандартам. Мережа їх активно формувалась у період масового туризму, з інтенсивною експлуатацією та несвоєчасним капітальним і поточним ремонтом, що призвело до значного зносу цих будівель та обладнання. Багатопрофільність засобів розміщення потребує їх класифікації та стандартизації. Типологічних уніфікація засобів розміщення дозволить створити стандарт, центральною частиною якого має стати класифікація засобів розміщення, розроблена ВТО. На початок 2002 року в Україні функціонувало 2,7 тис. туристичних підприємств, що становить 64% від загальної кількості тих, які отримали ліцензію на туристичну діяльність. Більше половини (52%) діючих туристичних підприємств сконцентровано у трьох регіонах: м. Київ (25%), Автономна Республіка Крим (18,0%), Одеська область (9,0%). Але тільки наявності інфраструктури, призначеної для туризму, недостатньо. її необхідно розглядати у широкому сенсі: основні елементи інфраструктури повинні виконувати не тільки виключно рекреаційну функцію, а й служити провідним фактором поліпшення всього соціально-економічного життя країни. Це повинна бути інфраструктура загального користування, що відповідає світовим стандартам і орієнтована на всіх жителів України і її гостей. З точки зору організації інфраструктурного забезпечення рекреаційного процесу, одне з ключових місць належить транспортній системі. Питання охоплює проблему транзитних перевезень, організації залізничного сполучення, розвиток автомагістралей, повітряного, морського, річкового транспорту. Україна має розвинену мережу автомобільних доріг і залізниць, аеропортів, річкових і морських портів. Авіаційний, автомобільний, залізничний, річковий та морський транспорт здатні забезпечити перевезення туристів з резервом транспортних потужностей на деяких видах транспорту. Транспортні шляхи України повинні відповідати міжнародним вимогам і надавати можливість здійснювати перевезення швидко, безпечно, надійно, комфортно. Саме вони є першою ланкою туристичного потоку іноземних громадян в Україні. Взаємодія двох галузей - транспорту та туризму - допоможе кожній з них у короткі терміни вирішити більшість питань, зокрема розвитку туристичної інфраструктури за напрямками національної мережі транспортних коридорів із залученням приватного капіталу (національного і зарубіжного). В Україні прийнята Програма функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів. її реалізація дозволить вирішити проблему облаштування доріг, створити сприятливі умови для розвитку туристичної індустрії. Не менш важливою складовою інфраструктури є існуюча мережа прикордонних переходів із країнами-сусідами, її розширення та сервісне облаштування. Неможливий розвиток туризму без системи зв'язку і комунікацій, функціонування різних служб сервісу, розвитку громадського харчування та побутового обслуговування, організації культурно-розважального обслуговування. Актуальною для України залишається проблема водопостачання та каналізації населених пунктів і, в першу чергу, рекреаційних центрів. Проблема інфраструктурного облаштування території України може бути вирішена тільки завдяки інвестуванню в її розвитку великих коштів, в тому числі з боку центральної та місцевої влади, її вирішення можливе лише в контексті практичних дій по економічному піднесенню країни. (5)

2. Управління діяльністю магазину «Тур стиль»

2.1 Загальна характеристика

Торговельне підприємство є фізичною особою, яка має відокремлене майно, має самостійний баланс, печатку із власним найменуванням, розрахунковий та валютний рахунки в установах банків України. Воно діє на принципах повного господарського розрахунку і самофінансування. Торговельне підприємство має право від свого імені укладати всі види господарських та інших договорів, угод та угод, набувати майнові та особисті немайнові права і виконувати обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді. Воно займається продажем туристичного спорядження і аксесуарів.ПП Строєва зареєстрована як фізична особа-підприємець від 08.08.2005 року.Місце знаходження магазину «Тур Стиль»:Донецька обл. м. Зугрес вул. Пушкіна 11Години роботи: з 8:30 до 16:30Без перерви і вихідних. Розрахунок постійних витрат і витрат на оснащення магазина. Розраховуємо витрати на оснащення приміщення.

Таблиця 2.1.1. - Одноразові капітальні витрати на відкриття підприємства.

Одноразові витрати на оснащення приміщення склали 10635 грн.Далі розрахуємо постійні витрати підприємства.

Таблиця 2.1.2 - Постійні витрати підприємства

Загальні щомісячні витрати на даному підприємстві структуровані таким чином, що змінні витрати відсутні. Є тільки постійні витрати. Це обумовлено тим, що бюджет обмежений і для максимально ефективної економії фінансових коштів витрати набувають постійний, фіксований характер. При прийомі на роботу з працівниками укладається контракт. Приклад контракту укладеного для прийому на роботу менеджера з продажу, в якому є такі положення: ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ1. Цей контракт є строковим трудовим договором. На підставі контракту виникають трудові відносини між працівником і фірмою, які з боку останнього реалізуються роботодавцем.2. Терміном «сторони» в цьому контракті позначаються роботодавець і працівник. ОБОВ'ЯЗКИ СТОРІН3. Згідно з цим контрактом працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цим контрактом, а роботодавець зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством, і угодою сторін.4. Працівник зобов'язується: організовувати роботу магазину;5. шукати ринки збуту тур. товарів;6. проводити заміну (уцінку) залежалих товарів;7. вивчати купівельний попит;8.частіше обновляти товар;9. закуповувати товар на вигідних умовах і за низькими закупівельними цінами;10. щомісячно збільшувати товарообіг;11. проводити виїзну торгівлю;12. проводити знижки на сезонні товари;13. рекламувати новий товар.14. Роботодавець зобов'язується організовувати працю працівника, забезпечити безпечні та нешкідливі умови праці, обладнати робоче місце відповідно до вимог нормативних актів про охорону праці. Робочий ЧАС15. Працівник зобов'язується виконувати Правила внутрішнього розпорядку.16. Особливості режиму робочого часу - погодинна оплата. Оплата ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАЦІВНИКА17. За підвищення обов'язків, передбачених цим контрактом, працівнику встановлює посадовий оклад з випробувальним терміном 2 місяці в розмірі 898,00 грн на місяць. У разі належного виконання всіх умов, передбачених контрактом оплата буде переглянута. Відповідальність сторін, вирішення спорів18. У разі невиконання або неналежного виконання передбачених цим контрактом, сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством і цим контрактом.19. Спори між сторонами вирішуються в порядку, встановленому чинним законодавством. Зміна, ПРИПИНЕННЯ І РОЗІРВАННЯ КОНТРАКТУ20. Зміни та доповнення в цей контракт вносяться лише за згодою сторін, складеною у письмовій формі.21. Цей контракт припиняється:А) по закінченню терміну дії контракту;Б) за згодою сторін;В) з ініціативи працівника до закінчення терміну дії контракту у випадках, передбачених законодавством (ст.40, 41 КЗпП України) та цим контрактом;Г) з ініціативи працівника до закінчення терміну дії контракту у випадках, передбачених законодавством (ст.39 КЗпП України) та цим контрактом Д) з інших підстав, передбачених законодавством.22. При достроковому розірванні контракту у разі невиконання або неналежного виконання сторонами зобов'язань, передбачених контрактом, він розривається з попередженням відповідної сторони за два тижні.23. За 10 днів до закінчення терміну дії контракту він може бути за згодою сторін продовжений на новий термін. Інші умови контракту24. Умови цього контракту можуть бути змінені тільки за згодою сторін у письмовій формі.25. Цей контракт укладений у двох примірниках, які зберігаються у кожної із сторін і мають однакову юридичну силу.

Персонал магазину «Тур Стиль» складається з 5 чоловік: директор, бухгалтер, менеджер з продажу, продавець і прибиральниця. Ядром управління торгового підприємством є директор. Менеджер з продажу організовує роботу продавця. Прибиральниця підпорядковується директору торгового підприємства.Організаційна структура має такий вигляд:

Малюнок 2.1.1. - Організаційна структура магазину «Тур Стиль»

Таблиця 2.1.3 - Штатний розклад працівників.

Кількість годин роботи на місяць може зменшуватися якщо є святкові і неробочі дні, відповідно до КЗпП України ст.73. Важливим в управлінні підприємством є введення в дію системи матеріального і морального стимулювання. При розробці даної системи директор магазину «Тур Стиль» керується тим, що доходи кожного працівника визначаються його особистим трудовим внеском з урахуванням результатів його роботи.  Використовуються такі види мотивації як: * Матеріальне стимулювання: преміальні заохочення за підсумками роботи протягом сезону * Моральне стимулювання: можливість покупки товару по 75% знижці Важливою функцією управління є контроль. Контроль - процес, за допомогою якого керівництво визначає, чи правильні його рішення, не потребують вони корегування. Керівник підприємства виробляє поточний контроль, який здійснюється в рамках проведення робіт. Ведеться контроль: - Контроль найважливіших характеристик виробничого, технічного, кадрового потенціалу підприємства, його фінансів; - Контроль проміжних і кінцевих результатів планових завдань; - Контроль показників витрачання ресурсів; - Контроль економічної ефективності. Будь-яке планування будь-то розробка спільного плану дій підприємства, або певного функціонального маркетингового плану, засноване на стійких алгоритмах, принципи, методи і ресурси, які в кінцевому підсумку зв'язуються в єдину стратегію.  Основним інструментом управління розвитком підприємства і основою методології стратегічного управління є стратегія. Стратегія підприємства (управлінський інструмент, установка) - інтегрована модель дій, спрямована на досягнення цілей підприємства. За формою вона може являти собою документ, за суттю та змістом - це зведення правил прийняття рішень, використовуваний для спрямування діяльності підприємства. Якщо місія визначає глобальну мету підприємства, стратегія є інструментом досягнення цілей підприємства, яке вказує, що визначає напрямок і характер руху, шлях до досягнення цілей.  Значення стратегії для підприємства: 1. Є системою принципів, керуючись якими організація, яка функціонує в нестабільному оточенні, досягає поставлених цілей; 2. Організовує діяльність підприємства в довгостроковому, середньостроковому, і короткостроковому періодах; 3. Дозволяє здійснювати прогнозування як всередині підприємства, так і в зовнішньому оточенні; 4. Обумовлює серії тактичних дій, заходів та способів досягнення поставлених завдань; 5. Дозволяє кожному працівнику усвідомити свою роль і призначення в рамках руху організації до вироблених цілям.

2.2 Асортимент і ціна товару

На підставі купівельного попиту виділяють категорії, групи і класи товарів. Перший рівень - клас товарів. Чим більше формат магазину, тим більше рівнів поділу. У ряді випадків першим (вищим) рівнем класифікатора може бути клас товарів - наприклад, «продовольчі товари» і «непродовольчі товари» або «одяг» і «взуття», тобто те, що в поданні покупця об'єднано спільним функціональним призначенням. Наприклад, «продовольчі товари» - це те, що їдять, а «непродовольчі товари» - те, що не їдять, «одяг» - те, що носять на тілі, «взуття» - те, що носять на ногах. У нашому випадку в магазині «Тур Стиль» продаються непродовольчі товари. Другий рівень - товарна група. Це сукупність товарів, об'єднаних якимись загальними ознаками: видом товару, способом виробництва і т. д. (наприклад, «молочні продукти», «хлібобулочні вироби», «жіночий одяг», «чоловіче взуття», «меблі», «світильники», «аксесуари для дому»). Як правило, в магазині будь-якого формату цей рівень присутній і часто є вищим рівнем, нижче якого вже йде товарна категорія. У магазині «Тур Стиль» до товарної групи відносяться туристичне спорядження та аксесуари. Третій рівень - товарна категорія. Це сукупність товарів, які покупець сприймає як подібні між собою, або товарів, об'єднаних спільним використанням. Простіше кажучи, товарна категорія - це те, за яким товаром покупець йде в магазин. За молоком, кефіром і йогуртами (а не за молочними продуктами). За майкою, футболкою і светром (а не за виробами з трикотажу). За туфлями, чобітьми і босоніжками (а не за взуттям). За пилососом, пральною машиною і обігрівачем (а не за побутовою технікою). За диваном у вітальню, письмовим столом і книжковою шафою (а не за меблями)товарна категорія магазину «Тур Стиль» це намети, спальні мішки,, рюкзаки, килимки, казанки, термоси, чайники і т.д. проаналізувавши співвідношення ролей всіх категорій, які є в магазині, ми можемо побачити, наскільки наш асортимент збалансований по ширині.

У кожної категорії своя роль в асортименті:* унікальні - імідж і запам'ятовуваність магазину, імпульсні покупки.* пріоритетні - прибутковість і залучення потоку покупців.* базові - висока оборотність і залучення потоку покупців.* періодичні (сезонні) - оновлення асортименту, залучення та утримання покупця.* зручні - забезпечення постійного купівельного потоку, комплексність покупки, зручність для покупця.

У залежності від того, яких цілей досягає категорія, вона наповнюється тими чи іншими товарами - дорогими або дешевими, новинками або товарами для об'ємної покупки. (6.)Товари категорії повинні бути підібрані так, щоб вони могли допомогти всій категорії досягти запланованих цілей (табл. 2.2.1.).

Таблиця 2.2.1. - Співвідношення цілей магазину, ролей категорій і товарів всередині категорії

Таблиця 2.2.2. - Короткий перелік товару і цін.

У магазині «Тур Стиль» діє система сезонних знижок, яка допомагає залучити більше клієнтів і підняти рівень продажів.Система сезонних знижок - це система, яка дозволяє зробити знижки на товар, що залишився після завершення сезону. Завдяки цій системі товар розпродається за низькими цінами, що дозволяє на виручені від цього гроші завезти новий товар. Покупцям же надається можливість купити товар за низькою, порівняно із звичайною, ціною.

2.3 Організація продажу товару

Такі магазини як «Тур Стиль» призначені, перш за все, для обслуговування покупців, які купують туристичні товари в роздріб. Для залучення покупців у магазинах повинен підтримуватися невисокий рівень цін. Це досягається за рахунок зниження накладних витрат різними способами, застосовуваними як правило, в комплексі:- Багато товарів надходять у магазин безпосередньо з підприємств-виробників;- До магазину веде зручний під'їзної шлях, а також є стоянка.- Розрахунки за товари виробляються, готівкою, що прискорює оборотність коштів, вкладених в їх закупівлю. Все перераховане вище сприяє зниженню витрат обігу і, отже, дозволяє встановити в магазині невисокі ціни на товар. (7.)Головною метою даного підприємства є максимальною отримання прибутку. Мета можна розглядати як бажаний стан підприємства в майбутньому. Цілі магазину «Тур Стиль» можна розділити на три класи: економічні, фірмові і соціальні. До економічних цілей можна віднести отримання максимального прибутку в тривалій перспективі, залучення клієнтів, яка буде здійснюватися за рахунок реклами продукції магазину, збільшення асортименту туристичної продукції. А також збільшення конкурентоспроможності за рахунок збільшення асортименту продукції та можливості замовляти ті чи інші товари. Соціальна мета вирішується за рахунок надання населенню міста туристичних товарів для подорожі і походів. Магазин орієнтується на вимогливих клієнтів, пропонуючи товари високої якості і за розумними цінами. Працюючи з клієнтами, співробітники магазину «Тур Стиль» чудово розуміють, що немає кращого рекламного агента, ніж задоволений клієнт. Тому, однією з головних цілей магазину є задоволення бажань клієнта. Також у магазині існує такий вид послуги як товар під замовлення. На жаль, фінансовий стан підприємства не дозволяє мати в наявності абсолютно всі види туристичного товару. Але завдяки таким видом послуг, необов'язково мати всі види продукції. Наприклад, клієнт може прийти в магазин для покупки гумового човна, але її немає у продажу, він може замовити човен яку йому потрібно, і якщо у підприємства є можливість виконати його прохання то клієнт залишає передоплату для зниження ризику підприємства і через певний час отримує гумовий човен , доплачуючи відсутню суму. Якщо клієнт замовив певної фірми човен або якості, а такого не виявилося в наявності, то пропонується для вибору ті човни, які є в наявності у постачальника, і якщо яка-небудь човен влаштовує клієнта і за якістю і за сумою і за іншими ознаками, то він може замовити її. Але у такого виду послуги є свій недолік. Їм може скористатися тільки той клієнт, у якого є час для очікування виконання його замовлення. На жаль якщо у клієнта немає часу чекати і йому треба терміново купити човен, то ми втрачаємо такого клієнта. Це дуже великий недолік.

2.4 Результати комерційної діяльності магазину

Важливе значення для розвитку підприємства має фінансове планування. Основною метою торговельного підприємства є отримання прибутку. Формування і витрачання фінансових ресурсів і оподаткування прибутку магазину «Тур Стиль» проводиться відповідно до чинного законодавства. Підприємство в особі директора та бухгалтера здійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів діяльності, веде статистичну звітність. Джерелом фінансування даного торгового підприємства є приватний інвестор, порядок розрахунку якого проводився поетапно. На першому етапі існування підприємства весь чистий прибуток залишалася на підприємстві. Необхідність такого кроку полягала в тому, що в перший рік на підприємстві було створено резервний фонд, який призначений для самострахування підприємств від різноманітних ризиків, а також для забезпечення інтенсифікації маркетингової стратегії: посилення рекламної компанії, премії, розвиток бізнесу, розширення асортименту туристичної продукції, а також здійснення інших невід'ємних потреб підприємства.  На другому етапі 50% чистого прибутку переходило на відрахування інвестору, а 50% - на розвиток підприємства.  У магазині туристичного спорядження «Тур Стиль» також як і в туристичних фірмах існує поняття сезонності. Від сезонності залежить прибуток магазину.  Це відображається в табл.2.4.1. і на графіку.

Таблиця 2.4.1- Сезонна виручка від продажу туристичних товарів, магазин «Тур Стиль» (грн)

Рис.1 - Прибуток магазину

У таблицю 2.4.1. внесені дані про виручку за 3 роки 2007, 2008 і 2009. а також за кожен місяць окремо, що дозволяє нам побачити який прибуток отримав магазин не тільки за рік у цілому, але і за кожний місяць окремо. Крім того в таблиці порахована місячна сума за три роки, що дозволяє нам визначити сезонність. Завдяки графіку ми можемо наочно побачити в які місяці року прибуток магазину висока, а в які низька. Завдяки таким підрахунками можна зробити висновки, що в літній час продажів більше, а значить завозити товару також треба більше, ніж у зимовий час, коли рівень продажів низький.

Влітку продажі туристичних товарів збільшуються, тому що в цей час велику кількість людей відпочиваю на морях, ходять у походи, на пікніки і т.д. Взимку ж, навпаки продаж туристичних товарів різко знижується.

Як можна побачити з таблиці 2.4.1. річний прибуток відрізняється один від одного. Наприклад в 2009 році прибуток становив 26156, а це менше ніж за попередні роки. З цього можна зробити висновок, що в 2009 році в магазині було мало товару, а це спричинило за собою зниження продажів Головним результатом комерційної діяльності є отримання прибутку від продажу товару. За звітний період магазин продав товар, який вказаний в таблиці 2.4.2.