Українська народна пісня

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Виховне і пізнавальне значення українських обрядових пісень

Виховні мотиви в українських народних піснях

Світоглядна мудрість української народної пісні

Список літератури

Виховне і пізнавальне значення українських обрядових пісень

Народна мистецька культура українців з її багатовіковим надбанням вражає своїм кількісним виміром і є цінним педагогічним матеріалом на сьогоднішній день.

Всі найвидатніші педагоги світу визнавали, що виховання дитини завжди грунтується, насамперед, на культурно-історичних цінностях своєї нації, тобто від пізнання свого, рідного, національного, до пізнання багатонаціонального, світового.

Кожна європейська нація -- пишається свєю окремішністю, унікальністю, своїм корінням, старається зберегти і популяризувати свої здобутки.

Народна культура є невичерпним джерелом для виховання тонкого апарату сприйняття дитиною життя, природи, мистецтва і, як наслідок цього -- здібності відчувати гармонію в будь-якій сфері діяльності і створювати високоморальні гармонійні відносини з людьми і оточуючим світом.

Виховання високодуховної особистості потрібно починати з наймолодшого віку, духовність, національна самосвідомість закладаються з ранніх років життя.

Найпершим і найбільш проникливим для серця дитини є пісня. Через колискову до глибокого фольклору, який на рівні інтуїції єднає з старо-українськими релігійними містеріями, розкриває культурно-релігійну основу давнього українського життя.

Грунтовна праця видатного українського церковного діяча Ксенофонта Сосенка, видана у Львові під назвою «Культурно-історична постать старо­українських свят Різдва і Щедрого Вечора», присвячена розшифруванню і реконструкції напівзруйнованих шарів духовного життя минулих епох, і може прислужитися педагогам для глибокого розуміння суті речей при навчанні і прилученні дітей до фольклору.

Автор стверджує, що «прадавня віра існує й досі, хоч не є сформована догматично, давня культура є в основах сучасного життя народу».

Українці -- стародавня нація і свою духовну культуру почали творити задовго до християнського періоду. Колядки і щедрівки, що стали предметом дослідження автора, надзвичайно багаті на етнографічні і міфологічні дані, в них найбільше знань про народні традиції і вірування.

Цікавим є викладення і розкриття виховних моментів у піснях і обрядових дійствах: вони пронизані демократизмом, ідеєю рівності, першості духовності, чистоти внутрішнього світу.

Побажанням ідеального сімейного щастя закінчуються майже всі колядки. Рідня в гармонії і любові -- це святість, це боже улюблене місце.

Ой пошли, Боже, сьому хазяїну

У дому долю:

З жінкою жити й з дітками добре!

Любов до навколишнього світу -- головний мотив святовечірних містерій і пісень, що також включають звернення до худоби, птиці, бджіл.

Крім виховних моментів, колядки є бездонною криницею знань. Більша частина їх (перш за все, колядки про почин світу) найбільше вказують на те, що українське свято Різдва -- це свято на спомин різдва світу. І, без сумніву, сплітаються тут обидві ідеології -- старосвітська і християнська. Народ геніально поєднав первовічну пісню Всесвіту з радісними піснями про народження Спасителя Ісуса Христа.

В старосвітських колядках про почин світу немає згадки про особистого Творця, у деяких бувають лише звернення до Бога, сина Божого.

К.Сосенко поділяє колядки на 8 груп. В них містяться основні космогонічні ідеї українського народу, яких, передусім, три: правода (тобто первинні космічні води), прадерево (або райське дерево) та світотворчі єства і їх активна участь у творенні світу.

Різдвяні пісні належать до тих музично-поетичних надбань нашої культури, що вирізняють народ поміж інших, підкреслюють його самобутність і мають неоціненне значення, як пізнавальний матеріал про українську астральну релігію і матеріал для виховання високодуховної особистості.

Виховні мотиви в українських народних піснях

Пісня належить до найпоширеніших форм словесно-музичного мистецтва. У Давній Греції поняття melos узагальнювало ознаки мелодичного, пісенного начала в музиці. Тексти, призначені для співу, були широко представлені у творчості давньогрецьких поетів авторів ліричних віршів Алкана, Піндара та ін.

Виникнувши на ранньому етапі розвитку суспільства і відтоді відіграючи важливу роль у його житті, українська народна пісня, за свідченням вітчизняних та зарубіжних науковців, - одна з найбагатших як за кількістю побутуючих творів, так і за поетичною та музичною досконалістю.

У дисертації відзначається, що феномен української пісні, особливо з огляду на її образну еволюцію, не існує окремо від такої важливої її складової, якою є поезія.

Термін „поезія» означає: 1) мистецтво слова; 2) віршована, ритмічно побудована мова (протилежна прозі, лат. рrosa, від prorsa - пряма, проста, від proversa - звернута вперед, лат. versus - вірш неримований); 3) сукупність віршованих творів будь-якого народу, часу, поета або групи поетів; 4) щось привабливе, прекрасне.

В наш час слово „поетика» як мистецький та літературний термін вживається:

- у вузькому розумінні - як комплекс, сукупність художніх засобів і особливостей будь-якого напряму в літературі або окремого письменника, поета. Тому, оскільки всі засоби вираження в літературі в кінцевому рахунку зводяться до мови, поетику визначають і як науку про художнє використання засобів мови;

- у широкому розумінні - для означення розділу теорії літератури, в якому вивчається структура творів словесного мистецтва в її системних і історичних закономірностях (наприклад, поетика жанру, роману).

На теоретико-концептуальному рівні становлять інтерес наукові дослідження, які дають можливість осмислити особливості трансформації поетики народної пісні як історико-культурного феномену. Відтак можна виокремити такі загальні підходи до дослідження української народної пісні:

народницький, що надавав фольклору універсального виховного значення і виявився в ідеалізації народної творчості, обрядовості, міфологічних уявлень загалом (М. Маркевич, М.Максимович, М. Костомаров, В. Кордун та ін). Представники цього напрямку надавали велику увагу вивченню фольклорного матеріалу в історичному контексті.

Світоглядна мудрість української народної пісні

Звук - один із основних носіїв інформації про навколишній світ, про життя на землі, акустичний спектр інформаційного процесу, що відповідає властивостям душевних порухів, його невід'ємна частина. І, звичайно ж, спочатку був вигук як рефлекція хвилювання душі, як вияв емоційного стану, першозвук, народжений із мовчання, вібрація повітря, зрештою, рух енергії, слово - носій найсильнішого впливу на людину. В індуїстській космогонії все суще виникло зі звуку (nada), отож не випадково мелодичний звук, музика була істотним чинником людського життя за всіх часів і цивілізацій. Без думки і звуку неможливо досягти ясності, бо саме мова, що поєднує думку, звук і мелодію, є віддзеркаленням психічного та фізіологічного стану людини.

Ще наші пращури вдавалися до співу не лише для задоволення естетичних потреб, а, передусім, з метою зцілювання душі й тіла. За народним віруванням, пісня (спів) очищає душу від повсякденних суєт і тим самим не допускає зчерствіння її, як ріка, що очищує джерела від замулення. В сиву давнину, у часи дохристиянські створювався поетично-музичний світ слов'янства і часткою його, творчою традицією і феноменом є наш український пісенний пласт, що по праву має світову славу. Українська людність вважається музикальною і дотепер, а найшляхетніша його еманація - пісня, музично-словесна інформація, - первинна чистота людства. Варто заїхати в будь-яке село, де ще й сьогодні старші люди без усякої науки, керуючись вродженою музикальністю, заспівають вам не в унісон, а відразу розбиваються на різні голоси і кожен співак буде вести свою партію до кінця. Своє уявлення навколишнього буття українська людина виявляє в пісні, занурюючись у глибини власної психіки, розуму, душі, які ведуть розмову між собою, віками створюючи коріння душевно-морального життя - через власний Мікросвіт у Макросвіт.

Домінантою української душі, за дослідженнями українознавців, психологів, вчених, є чуттєво-емоційний елемент: глибока релігійність, естетизм, сентименталізм та ліризм, своєрідність гумору, артистизм і нахил до патетики, потреба вислову через вірш чи пісню, що пробуджує до життя безмежну кількість людей, «як ніж дає вербовій гілці голос» (Л.Українка). Без неї українець позбавляє себе питомої етнонаціональної прикмети, збіднює свій емоційний світ, втрачає імпульс творчої енергії. Саме через неї від покоління до покоління відбувається живий зв'язок найпотаємнішого світу людини - її почуттів ліричного, драматичного, трагічного. Можна собі уявити, який інформаційний відбір пройшла народна пісня за довгі тисячоліття, збагачуючись і шліфуючись людським талантом і з яким енергетичним запасом ми її отримали. Вчені вважають: чим древніша пісня, тим більшу енергетичну інформацію вона несе кожному з нас. Вона розкриває сутність природних речей, володіє езотеричними знаннями, вона ніби криниця, що вічно обновлюється і віщує кращі часи.

У кожному куточку України пісня супроводжує людину від самого народження і до останньої межі, вона - найправдивіша її історія, що дає розуміння часу як такого. Довгі тисячоліття українська пісня зберігалася в пам'яті народу, передавалася з покоління в покоління як найдорожчий скарб, як хліб і сіль із рук у руки.

Жанрове багатство народної музики відповідає результатам розмаїтості її життєвих функцій. Музика супроводжувала все трудове і сімейне життя селянина: календарні свята річного хліборобського кола (колядки, щедрівки, веснянки, купальські, жнивні тощо); народження (колискові), весілля (весільні пісні); голосіння (поховальні), історичні, козацькі, чумацькі, рекрутські та солдатські, бурлацькі, наймитські, заробітчанські, стрілецькі, побутові тощо.

Наша пісенна скриня багата піснями, що досить яскраво відтворюють історичні процеси як категорії простору і часу, планетарного значення духовність (ритуальну, оберегову), несуть емоційну і семантичну інформацію, вони багаті символами, що пов'язують нас із вищими силами космотворення, є посередниками містичного і магічного світів. Пісня є водночас об'єктом і суб'єктом людського спілкування, моделлю Всесвіту і проявом його законів. Це, передовсім, пульсація голосових зв'язок і коливання повітря («слова та голос, більш нічого» (Тарас Шевченко), але які перетворення відбуваються в серці людини! Про вплив пісні на особистість знає більшість, вона (пісня) є найсильнішим і найменш насильницьким способом гармонійного розвитку людської свідомості; все залежить від того, яка вона і яку ідею несе.

Аналізуючи народну пісню, особливу увагу звертають на себе наступні риси української народної пісні:

її природність та піднесений характер музики, що дає змогу порівнювати українську пісню з молитвою, ушляхетненою людським духом;

багатожанровість;

філософська основа;

історизм;

вокальний характер української музики (у будь-якій українській хаті вам заспівають хором, що не притаманно європейським салонам);

- музика також була цілющим терапевтичним засобом (Авіцена, «Книга зцілення» чи «Звід науки про музику»);

- багатство символіки, бо саме вона відображає найглибинніші знання наших пращурів і є тим кодом, який маємо прочитати, щоб відчути себе спадкоємцями великого і мудрого народу;

- світоглядна основа народної пісні, загальне розуміння світу, людини, суспільства, що визначає соціально-політичну, філософську, релігійну, моральну, естетичну, науково-теоретичну орієнтацію людини.

Оскільки пісня - надбання всього народу, музично-пісенна народна творчість існує переважно завдяки виконавському мистецтву талановитих самородків, кобзарів, народних співаків, їхньому світоглядному, філософському розумінню світу, які ще й досі трапляються у різних куточках нашої держави. Божа благодать розлита в народній пісні. Усвідомлюєш - усе, що діється навколо - діється і проходить через душу і розум. Тому, коли він (Бог) подарував тобі талант, гріх великий не використовувати його.

Найвищою вірою для українців є філософія вічного життя, любов до всього сущого, обожнювання природного начала, радість земного буття, радість праці, що перетворювалась у священнодійство. Про це свідчать пам'ятки трипільської культури та «Велесової книги». «Як по дівоньку, то їдь, синоньку. Не бери теї, що в таночку, а бери тую, що на нивоньці, Що за нею рясно сніпки, Рясно сніпки, густо кіпки. Щедрий вечір!» Прекрасній формі української народної пісні відповідає її зміст, у якому відбиті всі вияви життя народу: його релігійні вірування та звичаї, його погляди на мораль («Ой у полі вітер віє, а жито половіє, а козак дівчину та вірненько любить, а зайнять не посміє»), ставлення до природи, його патріотичні почуття, свободолюбність. Деякі українські пісні пройняті тонким гумором, трапляються і сороміцькі (деякі веснянки, купальські та завершальні весільні пісні), але й вони свідчать про високу статеву мораль українського народу. Де є мораль - там здоровий спосіб життя, порядність, духовна піднесеність. А коли людина перебуває у такому стані, тіло і його потреби контролюються.

Великий педагог Григорій Ващенко підкреслював, що «українська народна пісня мала і має великий вплив на формування вдачі українського народу». Ця важлива категорія має велике виховне значення. Зупиняючись на терміні «виховний» мушу зазначити, що це справді так. Адже кожний з нас має вибрати правильний шлях і торувати праведні дороги, взяти на себе відповідальність за стан сучасного світу, за долю людей, які тебе оточують, тоді ми будемо чесними. «Той мед недобрий, від кусючих бджіл. Взискуй сказать поблідлими вустами хоч кілька людям необхідних слів» (Ліна Костенко). І так було колись по всій Україні. Добре слово, щира ввічливість багато важить, а українська пісня буквально пересипана сердечними, доброзичливими та ласкавими словами:

Ладо, ладо! Брат сестроньку за стіл веде,

Ладо! Ведучи її научає:

- Ладо, ладо! Будь, сестронько, розумненька,

Ладо, ладо! Май свекорця за батенька (Весільна).

У кожній пісні слово об'єднується з музикою, які відповідно впливають на свідомість і підсвідомість людини. Українська народна пісня формує до того ж світогляд - загальне розуміння світу, людини, суспільства. Звертаючись до народної пісні, ми відчуваємо той моральний еталон, ту високість, що дає нам змогу причаститися до вічності, відчути безсмертя людського духу та власну гідність, що межує з духовним аристократизмом і, нарешті, національну свідомість. Українській пісні, як одному з основних феноменів творення української нації, ми будемо вдячні довічно, бо вона зберегла і постійно збагачувала українську мову, її духовність, мораль, образність мислення, естетику, культуру і саму історію. Не випадково, за класифікацією ЮНЕСКО, українська мова за влучністю передачі образу, дії, мелодійністю посідає почесне місце серед мов світу.

Список літератури

український народний обрядовий пісня

1.www.newacropolis.org.ua/ua/study/conference/?thesis=4236 - 31k

2.www.incd.info/getcont-1433-1.html - 16k -

3.ped.sumy.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=102&Itemid= 57 - 35k.

Размещено на Allbest.ru