Мовленнєвий розвиток дошкільника

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ І. Теоретичні основи дослідження

1.1 Вплив мовленнєво-розвивального середовища в ДНЗ на розвиток мовлення дитини 5-го року життя

1.2 Особливості мовлення дитини 5-го року життя

Висновки з першого розділу

Розділ ІІ. Методика розвитку мовлення дітей 5-го року життя шляхом створення мовленєво-розвивального середовища в ДНЗ

2.1 Характеристика рівнів сформованості мовлення дітей 5-го року життя

2.2 Шляхи розвитку мовлення дітей 5 -го року життя засобами створення мовленнєво-розвивального середовища

Висновки з другого розділу

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Актуальність. Центральною фігурою освітнього процесу є дитина - мовленнєва особистість. У роботі з дошкільниками триває пошук і забезпечення природовідповідних компонентів середовища, які б допомагали повноцінному становленню мовленнєвої особистості. Основою розвивального середовища для становлення такої особистості є забезпечення доброзичливої атмосфери, де б дитині надавалося право на мовленнєву активність, довіру, помилку та доброзичливе ставлення. Першим і найважливішим компонентом успішного процесу є насичення мовленнєвого середовища, у якому постійно чи тимчасово перебуває дитина зразками рідної мови. Дитина може розвиватися як представник людства і як його рівноправний член лише під впливом мовлення людей, які її оточують.

Мовлення дитини є особливою формою її діяльності і особливим результатом її зусиль в освоєнні життєвого простору. Це найважливіший у житті інтелектуальний подвиг. З огляду на те, що саме мовлення дорослих впливає на мовлення дитини, виокремлюємо наслідування як важливий шлях і спосіб навчитися говорити. Наслідуючи, дитина сприймає і переймає як єдино правильні, незмінні способи мовленнєвого спілкування того середовища, що його оточує. Варіативність з'являється на виході дітей з сімейного оточення та з початком спілкування з іншими дітьми, дорослими, що й стає початком набуття життєвого досвіду. Погано сформоване чи збережене уміння розмовляти рідною мовою та надраннє оволодіння іншою гальмує інтелектуальний розвиток дітей. Це зобов'язує дорослих, які перебувають поруч з малюком, послуговуватися зразками рідної мови у спілкуванні не лише з дітьми, а й між собою, домірно визначати час вивчення дитиною інших мов.

Створення мовленнєво-просторового середовища в дошкільному навчальному закладі передбачає урахування таких вимог: стимуляція пошукової діяльності та мовленнєвої активності дитини (А.М. Богуш); задоволення мовленнєвих потреб у культурно-ціннісному пізнанні довкілля; наявність мовленнєво-творчої спрямованості (Н.В. Гавриш); свобода і самостійність дитини; інтеґративність (К.Л. Крутій); урахування статевих і вікових особливостей дитини (В.Ф. Базарний); діалогічність (А.Г. Арушанова); стабільність-динамічність; гуманітаризація (С.У. Гончаренко). Практична реалізація створення освітнього мовленнєвого середовища передбачає також створення міні-середовищ, які б відбивали сутність предметно-мовленнєвого та мовленнєво-просторового середовищ. Назвемо їх. Культурно-пізнавальне, що має на меті створення можливостей для самостійного засвоєння дитиною сенсорних еталонів (колір, форма, простір, звук, смак, запах тощо), як засіб збагачення мовленнєвого досвіду. Мовленнєво-творче, метою якого є створення можливостей для самостійного мовленнєво-творчого процесу (малювання, ліплення, дизайн, флористика тощо). Мовленнєво-комунікативне, покликане забезпечувати дитину можливостями для мовленнєвого розвитку, художньо-мовленнєвої діяльності. Екологічно-мовленнєве, що має сприяти створенню умов для розвитку екологічних уявлень, накопичення мовленнєвого досвіду, гармонійного ставлення до світу природи тощо. Емоційно-рефлексивне, яке спонукатиме до самопізнання себе, свого внутрішнього світу, образу "Я" тощо. Зазначимо, що ми окреслили лише деякі міні-середовища, їх може бути набагато більше. Кількість міні-середовищ залежить від тієї мети, яку висуває дорослий під час взаємодії з дітьми.

Актуальність своєчасного мовленнєвого розвитку в дошкільному дитинстві визначається завданнями щодо створення оптимальних умов для якнайповнішого розкриття потенційних можливостей кожної дитини, які виявляються в специфічно дитячих видах діяльності й пов'язані із комунікацією. Становлення в людини всіх психічних функцій, психічних процесів, особистості в цілому неможливе без міжособистісного контакту. При цьому мовленнєвий розвиток та його вдосконалення необхідно розглядати як відображення становлення навичок комунікативно-мовленнєвої взаємодії. Здатність до спілкування розуміється як комплексна здатність користуватися засобами взаємодії (невербальні, предметно-практичні, мовні), що забезпечують успішність цілей комунікації.

Мета курсової роботи - теоретично обґрунтувати та експериментально апробувати вплив мовленєво-розвивального середовища в ДНЗ на мовлення дитини 5 -го року життя.

Завдання дослідження:

1) уточнити поняття «мовленнєво-розвивальне середовище»

2) проаналізувати мовленнєво-розвивальне середовище в ДНЗ

3) визначити вплив мовленєво-розвивального середовища в ДНЗ на мовлення дитини 5 -го року життя.

Об'єкт курсової роботи - розвиток мовлення дитини 5 -го року життя.

Предмет курсової роботи - вплив мовленнєво-розвивального середовища в ДНЗ на розвиток мовлення дитини 5-го року життя.

Методи дослідження - аналіз наукових джерел із теми дослідження, аналіз науково-методичної документації, спостереження за проведенням занять, констатувальний, формувальний і контрольний види педагогічного експерименту, статистичні методи обробки результатів експериментального дослідження.

Дослідження було проведено на базі ДНЗ №115 м. Миколаїв.

Структура курсової роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (30 джерел), додатків вміщених на __ сторінках. Загальний обсяг роботи становить __ сторінок, з них __ сторінок основного тексту. У роботі вміщено __ таблиць

Розділ І. Мовлиннєво-розвивальне середовище в ДНЗ як засіб розвитку мовлення дитини 5-го року життя

1.1 Вплив мовленнєво-розвивального середовища в ДНЗ на розвиток мовлення дитини 5-го року життя

Мова - це найважливіший, універсальний засіб спілкування, організації та координації всіх видів суспільної діяльності.

Мовлення - це процес спілкування людей між собою за допомогою мови.

Мовленнєвий розвиток дошкільника -- складний психологічний процес, що не зводиться до простого відтворення дитиною почутої мови. Він визначається мірою сформованості знань, умінь та навичок дитини і виявляється в соціальній та інтелектуальній активності у колі дорослих та однолітків. Щоб створити оптимальні умови для мовленнєвого розвитку дошкільника, педагогам слід використовувати різні форми роботи: ігри, проблемні ситуації і, звичайно, заняття. Неможливо уявити належний рівень життєвої компетентності людини без оволодіння мовленням.[1] Видатний педагог Костянтин Ушинський зауважував, що рідне слово є основою розумового розвитку й скарбницею всіх знань. Оволодіваючи мовленням, вивчаючи мову, дитина засвоює систему знань, суспільно прийняті норми поведінки -- основу її життєвої компетентності. 3 огляду на це проблема розвитку мовлення дитини завжди була однією з центральних у дошкільній освіті.

З метою забезпечення ефективності навчання дошкільників української мови рекомендують спрямувати зусилля на створення мовленнєвого розвивального середовища. А саме:

Таблиця 1

Вид	Зміст, вимоги
Природне середовище	Рослини найближчого оточення, характерні для даної місцевості, культурні, городні рослини, кімнатні рослини тощо. Дорослі мають знати і вживати українські назви живих мешканців та неживих об'єктів, явищ природи.
Предметне середовище	Включає в себе: Предмети та іграшки, що забезпечуватимуть предметно-практичну та ігрову діяльність дітей. Набори предметних, сюжетних картин, добірки ілюстрацій до народознавчого матеріалу. Добірки художніх та фольклорних творів, ілюстрацій до них. Добірки українських художників, картини місцевих художників. Дидактичні ігри та завдання комунікативної, мовленнєвої, лінгвістичної спрямованості на розвиток творчого мовлення. Телепрограми, мультиплікаційні фільми. ·Настільно-друковані, інтелектуальні ігри тощо.
Соціальне середовище	Включає в себе: Вихователя, який вільно володіє розмовним мовленням, художнім мовленням, доцільно використовує український фольклор в життєдіяльності. Помічника вихователя, який в змозі підтримати розмову українською мовою. Батьків, які розуміють необхідність оволодіння дитиною українським мовленням, підтримують намагання дитини говорити, допомагають їй. Створення сприятливої, заохочувальної атмосфери для використання української мови. Партнерську позицію дорослого - носія інформації та авторитетної для дитини особи. Забезпечення мовленнєвого супроводу з боку всіх дорослих, що так чи інакше спілкуються з дитиною Поєднання зусиль садка і сім'ї.
Власне середовище вихованця	Сприятиме формуванню навичок та вмінь з українського мовлення, якщо педагог зуміє вмотивувати та виховати в дитині бажання, а потім і потребу вивчати і розмовляти українською мовою.

Організація мовленнєвого середовища в дошкільному закладі передбачає:

1.Добір і підготовку педагогічних кадрів.

2.Створення предметно-розвивального середовища, яке б мало досить ґрунтовну мовленнєву насиченість, а також забезпечення вияву мовленнєвих труднощів, які виникають у педагогів, із метою їхньої корекції.

3. Діагностику мовленнєвого розвитку дітей на кожному віковому етапі.

4.Створення консультативної служби для батьків.

Освітнє мовленнєве середовище повинно завжди бути розвивальним і забезпечити дитині можливість виявляти свої мовленнєві здібності. Практична реалізація ідеї створення розвивального мовленнєвого середовища в умовах дошкільного закладу передбачає побутову такого середовища у двох напрямках: предметно-мовленнєвий, мовленнєво-просторовий.[2]

У процесі створення предметно-мовленнєвого напряму, як джерела мовленнєвого досвіду дошкільника, необхідно виходити з ергономічних вимог до життєдіяльності: антропометричних, фізіологічних і психологічних особливостей дитини, яка буде розвиватися у цьому середовищі.

Для дітей 5-го року життя необхідно застосовувати різні матеріали, які сприяють оволодінню читанням: друковані літери, слова, таблиці, книжки з великим шрифтом, настільно-друковані ігри з літерами, ребуси, головоломки. Так само використовують матеріали, що стимулюють розвиток пізнавальної активності дітей - дитячі енциклопедії, ілюстровані видання про тваринний та рослинний світ, дитячі журнали, альбоми. Обов'язково виділяється місце для дидактичних ігор, причому таких, де б діти могли виявляти самостійність у виборі матеріалу. Не забуваймо і про предмети для дослідно-пошукової діяльності - магніти, збільшувальне скло, пружини, ваги, великий вибір природних матеріалів. [4]

Ефективнішим є створення такого середовища, серед якого кожен має право і обов'язок бути собою. Середовище буде розвивальним і комфортним для дитини за умови надання їй можливості дозувати мовленнєво-комунікативну діяльність. Отже, педагог має наповнювати життя дитини дитячими видами і формами діяльності; наповнювати середовище емоційними подіями, фактами, позаяк емоції є базовими підставами психічного розвитку дитини; надавати можливість дитині самостійно визначати час, тривалість контактів, узгоджувати дозування та самодозування мовленнєвої діяльності дорослого і дитини; перемежовувати розширення партнерів у спілкуванні з усамітненням; ураховувати успіх-неуспіх дитини в попередній мовленнєвій діяльності; визначати обсяг, час, місце, інтенсивність мовленнєвої діяльності як фрагментарно самостійної чи як складової інших дитячих видів діяльності (пізнавальної, музичної, рухової, образотворчої тощо); передбачати взаємовплив та комплексність сфер життєдіяльності дитини, які мають мовленнєве обрамлення чи мовленнєву основу. Головним є адресна спрямованість мовлення, наявність співрозмовника, партнера по спілкуванню, якому адресується, дарується слово, від якого очікується емоційна чи мовленнєва реакція-відповідь. Гармонізація взаємин педагога з дитиною є основою розкриття способів мовленнєвої взаємодії зі світом природи, культури, людей та з власним світом.[5]

Розвивальне середовище - це сукупність умов, які забезпечують різнобічний розвиток дітей; це система матеріальних об'єктів їхньої діяльності. Створення в дошкільному закладі повноцінного розвивального середовища та забезпечення відповідної позиції вихователя в організації діяльності дітей - провідний засіб реалізації завдань сучасного реформування освіти. Адже правильно організоване розвивальне середовище сприяє соціалізації дитини, впливає на всі аспекти її розвитку.

Однією з основних умов створення в дошкільних навчальних закладах розвивального довкілля для дітей дошкільного віку є опора на особистісно орієнтовану модель взаємодії між педагогом і дітьми. Це означає, що пріоритетною метою виховання є формування гармонійної та всебічно розвиненої особистості. Завдання педагога полягає у забезпеченні інтересів дитини у задоволенні її природних нахилів і потреб. Дорослий у своїй педагогічній діяльності керується положенням: «Не поруч, не над, а разом».

Однією з перших звернула увагу на проблему розвивального середовища М. Монтессорі, яка найважливішою передумовою розкриття дитиною внутрішнього потенціалу вважала вільну самостійну діяльність у створеному педагогом просторово-предметному середовищі. Тому, на її думку, завдання педагога полягає насамперед у наданні дитині засобів саморозвитку й ознайомленні її з правилами користування ними. Збагачене середовище передбачає єдність соціальних і природних засобів забезпечення повноцінної життєдіяльності дитини. Сюди відносять архітектурно-ландшафтні та природничо-екологічні об'єкти; художні студії; ігрові та спортивні майданчики; конструктори; тематичні набори іграшок, посібників; аудіовізуальні та інформаційні засоби виховання і навчання.[6]

Розвивальне середовище - комплекс психолого-педагогічних, матеріально-технічних, санітарно-гігієнічних, естетичних умов, що забезпечують організацію життя дітей у дошкільному закладі. «В цілому розвивальне середовище можна представити у вигляді круга, в центрі якого розташоване «Я» (мій простір, середовище мого внутрішнього життя) і який поділено на сегменти - предметно-ігрове, природне та соціальне середовище», - зазначає О.Кононко.

Природне розвивальне середовище сприяє виникненню у дошкільника інтересу та елементарних уявлень про об'єкти, явища природи, розкриває причинно-наслідкові зв'язки та взаємозалежність природного довкілля і людини як його частини, формує природодоцільну поведінку малюків.[7]

Для створення оптимального розвивального простору необхідно підібрати різне обладнання (ігрове, навчальне, спортивне тощо), продумати його оптимальне розміщення та визначити кількість. Важливо пам'ятати, що розвивальний простір створюють не для зручності педагога, а для того, щоб дитина могла вільно, відповідно до своїх смаків і настрою, обирати той чи інший осередок. Не треба піклуватися лише про кількісне наповнення групової кімнати ігровими атрибутами і при цьому забувати про те, що їх достатня кількість не завжди забезпечує повноцінний розвиток дітей.[8]

Як відомо, незаповнене і безбарвне предметно-ігрове середовище чинить на дітей негативний вплив, гальмує розвиток особистості. Перенасичене предметне середовище так само погано впливає на психіку малят. І тільки періодично поновлюване, варіативне, оптимально організоване предметно-ігрове середовище має розвивальний вплив, спонукає дитину до активної пізнавальної діяльності, позитивно впливає на її емоційну сферу, мобілізує процеси мислення.

Особливо ефективним є модульне предметно-ігрове середовище. Прикладами предметів-модулів можуть слугувати легкі куби різного розміру, виготовлені за типом вкладишів, і середні за розміром модулі - «меблі-іграшки». Дитина може перетворювати модулі на корабель, будиночок, казкову печеру тощо. Середовище повинно пробуджувати у дітей активність, надавати їм можливості для різноманітних видів діяльності. Разом із тим, навколишнє середовище повинно при необхідності гасити надзвичайну активність, надавати можливість відпочити. Тому розвивальне середовище передбачає наявність місця для релаксації. Це може бути і «куточок усамітнення», і затишна кімната з м'якими меблями та іншими елементами, які сприяють відпочинку. Емоційний комфорт підтримується і за рахунок організації виставок дитячих робіт (малюнки, аплікація тощо) всіх дітей, незалежно від рівня виконання.[9]

Створити таке предметно-ігрове середовище можливо за умови дотримання таких вимог:

· предметно-ігрове середовище має бути адекватне вікові дітей та відповідати їхнім функціональним можливостям із незначним перевищенням ступеня складності;

· предметно-ігрове середовище має бути динамічним, варіативним, різноманітним. Хоча воно організовується дорослими, але повністю підвладне дитині, не обмежує її діяльності, забезпечує повну свободу;

· ігровий простір повинен сприяти орієнтовно-пізнавальній діяльності, що забезпечує набуття нових знань, формування розумових дій, розвиток провідних психічних процесів дитини;

· не можна забувати про значення форм і кольору - саме вони надають виразності об'єктам та подіям і завдяки зіставленню допомагають дитині отримати достовірні знання про довкілля. Всі ігрові предмети мають бути якісними, бо що досконаліша форма, то повніше реалізується її призначення;

· необхідно включати у предметно-ігрове середовище національні, етнокультурні особливості, аби дитина творчо прилучалася до духовних цінностей народу, вчилася любові до рідної землі.

Отже будь-яке середовище має забезпечувати розвиток творчих компонентів мислення дітей, надавати їм можливість вільно маніпулювати об'єктами, конструювати різні моделі бачення світу, виконувати творчі завдання. В цьому ракурсі повернемося до поняття «універсальна ігрова зона». Йдеться про місце з дуже високим ступенем трансформації та різноманітним предметним наповненням. У межах цієї зони можуть розгортатися тематичні підзони: ігрова, спортивна, екологічна. [10]

Важливим компонентом розвивального простору, сприятливого для виникнення та розвитку самостійної дитячої діяльності, слід вважати і соціальне оточення, наявне коло спілкування з дітьми та дорослими. Центральною фігурою освітнього процесу є дитина - мовленнєва особистість. У роботі з дошкільниками триває пошук і забезпечення природовідповідних компонентів середовища, які б допомагали повноцінному становленню мовленнєвої особистості. Основою розвивального середовища для становлення такої особистості є забезпечення доброзичливої атмосфери, де б дитині надавалося право на мовленнєву активність, довіру, помилку та доброзичливе ставлення. Першим і найважливішим компонентом успішного процесу є насичення мовленнєвого середовища, у якому постійно чи тимчасово перебуває малюк, зразками рідної мови. Дитина може розвиватися як представник людства і як його рівноправний член лише під впливом мовлення людей, які її оточують. Довірливі стосунки, особисті контакти з дорослими мають позитивний вплив на зміст і рівень позитивної діяльності дошкільників, оскільки так поступово закладаються базові якості особистості (самостійність, відповідальність, креативність, самовладання, справедливість, розсудливість, людяність тощо), необхідні для самовиявлення та самореалізації дитини у її вільному бутті.[11]

Працівникам дошкільного навчального закладу необхідно також уникати конфліктів, бути спокійними, уважними. Своєю поведінкою та діями вони мають позитивно впливати на розвиток психічних процесів у дітей. Загальна тональність мовлення педагогічних працівників має бути домірною, зауваження - спокійними, доцільними та коректними.

Навчання, виховання, розвиток дитини повинні відбуватися в атмосфері захищеності, психологічного комфорту. Це означає, що оточення дитини має бути безпечним як щодо гігієни, умов життєдіяльності загалом, так і в морально-психологічному аспекті. Передусім навколишнє середовище повинно відповідати структурі когнітивної (пізнавальної) сфери дитини, передбачати можливості вільного розвитку ігрової та інших видів її діяльності.[12]

В організації розвивального особливе місце посідає формування у дитини позитивної самооцінки, усвідомлення самозначущості серед людей - однолітків і дорослих.

Створюючи розвивальний простір у дошкільному закладі, слід дотримуватися певних принципів, зокрема таких, як: безпечність, урахування закономірностей розвитку дітей, раціональність, динамічність, активність, комфортність кожної дитини, позитивне емоційне навантаження.[13]

Розвивальний простір групового приміщення передбачає створення спеціальних осередків. У групових приміщеннях дошкільного навчального закладу можна створити такі осередки:

· природознавчий;

· дитячого експериментування;

· ігрової діяльності;

· образотворчої діяльності;

· музичний;

· художнього слова;

· народознавства;

· розвивального навчання;

· спортивний;

· трудової діяльності;

· відпочинку та усамітнення;

· самопізнання;

· співпраці з батьками.

Територія дошкільного закладу також є складовою розвивального простору. Пропонується виділити на території такі тематичні зони: екологічну (сад, город), де б діти могли займатися різними видами сільськогосподарської праці; архітектурно-ландшафтну; спортивно-ігрову; ігрову для моторних, дидактичних, конструктивних, сюжетно-рольових ігор тощо.[14]

Отже, довкілля дитини є важливою умовою ефективної підготовки її до майбутнього самостійного життя. Навколишнє середовище має бути організоване так, аби спонукати дитину до виконання активних дій відповідно до її життєвого ритму, фізичних та психічних можливостей.

Пріоритетом для мовленєво-розвивального середовища мають бути спілкування, обговорення, мовленнєво-творча діяльність, роздуми вголос без страху помилитися чи не співпасти з думкою дорослого. Підставою до виникнення власної позиції дитини є її життєвий досвід, а набувається, накопичується і реалізується він кожним по-своєму. Оцінімо той шлях малюка, який не завжди буде нами запланований, передбачуваний за формою чи змістом, проте він є здобутком самої дитини.[15]

Створення розвивального мовленнєвого середовища зорієнтоване на цінності та інтереси дитини, враховує вікові можливості, на збереження дитячої субкультури, на збагачення, ампліфікацію дитячого розвитку, взаємозв'язок усіх сторін життя малюка.

Створення мовленнєвого середовища у ДНЗ забезпечує:

- Оптимальне мовленнєве навантаження на дитину з метою захисту від утоми;

- Емоційне благополуччя кожної дитини;

- Залучення дітей до загальнолюдських та етносоціокультурних цінностей;

- Взаємодію з родиною щодо забезпечення повноцінного мовного та мовленнєвого розвитку дітей;

Організацію діяльності у трьох формах:

Мовленнєві заняття як спеціально організована форма навчання; Нерегламентовані види мовленнєвої діяльності;

Вільний час, передбачений для дитини впродовж дня; Результатом запропонованих форм буде оптимізація співвідношення індивідуальної та спільної мовленнєвої діяльності дітей. Мета цієї діяльності - забезпечити повноцінний мовленнєвий, соціальний, пізнавальний та духовний розвиток зростаючої особистості; полегшити входження дитини в мовленнєвий простір і розвинути її внутрішні сили.

1.2 Особливості мовлення дитини 5-го року життя

Рівень розвитку мови - яскравий показник рівня інтелектуального розвитку малюка. Кожен малюк розвивається індивідуально. Розвиток мовлення - складний психофізіологічний процес, який залежить від багатьох складових: спадковості, оточення дитини, умов розвитку.

У 5 років словниковий запас перевищує 2000 слів. У ньому з'являються абстрактні поняття. Малюк намагається зрозуміти зміст загальних категорій: щастя, ніжність, справедливість, любов тощо. Дитина прагне осмислити значення слів, пояснити їхнє походження. Її цікавлять усі характеристики слів: зміст, звукова форма, мелодія й милозвучність. Дитина ніби грає словами, як раніше вона ретельно й довго вивчала різні предмети. Малюк годинами може видозмінювати слова, вигадуючи нові. Він «грає» римами, але це не поезія. Найчастіше рима не пов'язана зі змістом, а лише по-особливому звучить. У мовленні дитини поряд із простими реченнями починають з'являтися й складнопідрядні. Малюк міняє частини мови місцями, часто використовує сполучники й прийменники.[16]

У цьому віці в якийсь момент дитина починає говорити тільки питальними реченнями -- стільки різних «навіщо» й «чому» звалюється на батьків! Цей вік називають іноді віком «чомучок». Дитина навіть здатна ставити питання-передбачення: що буде? Уся її вербальна (словесна) активність спрямована на розв'язання глобальних проблем. Як дитина 2--3 років використовує свої рухові здібності для більш ретельного й миттєвого дослідження простору, так і п'ятирічна дитина, засвоївши мову, використовує її для вивчення цього невідомого зовнішнього світу. Дитина прагне зрозуміти: що добре, що погано й чому? У 5 років вона вже здатна розуміти пасивні конструкції, легко використовує й застосовує минулий і майбутній час дієслова.[21] Малюк у цьому віці як ніколи легко засвоює правила граматики та запам'ятовує букви. За правильної організації навчання дитини грамоти вона здатна легко й швидко навчитися читати.[17]

У цьому віці в дитини виявляється найсильніший потяг до вивчення слова. Вона намагається читати й писати букви. Було б великим недоглядом не дати малюкові знання, яких він так жадає. Однак не будь-яка методика навчання читання є ефективною.[20]

У віці 5 років дитина може переказати почуту казку, описати картину, зрозуміло передати власні враження про побачене оточуючим. Діти в 4 роки сприймають себе окремо від батьків, а в п'ятирічному віці фізична близькість слабшає і на зміну їй приходить, за умови правильного виховання й любові дорослих, взаєморозуміння між дітьми й батьками. Дитина й дорослий стають партнерами, і встановлюються дружні взаємини. Діти легко говорять неправду, але дуже гніваються, коли неправду говорять дорослі. Вони нібито перевіряють обмеження й можливості мови. При спілкуванні й соціальних контактах дитина демонструє свою незалежність від батьків. Вона вже не може обходитися без однолітків. Роль дорослого в грі дитини в цьому віці майже зникає -- малюк налагоджує стосунки з однолітками.[18]

У словах вже не зустрічаються пропуски, перестановки звуків і складів; виняток становлять лише деякі важкі незнайомі слова (екскаватор).

У реченні використовуються всі частини мови. Дитина опановує всі звуки рідної мови і правильно вживає їх у мовленні.

Фонематичні процеси більш сформовані. Дитина здатна до фонетичного аналізу та синтезу.

В словнику активно накопичуються образні слова і вирази, стійкі словосполучення (ні світ ні зоря, на швидку руку і ін.)

Дитина використовує синоніми, антоніми, багатозначні слова. Засвоюються граматичні правила зміни слів і з'єднання їх в речення.

У цей період дитина активно спостерігає за явищами мови: намагається пояснити слова на основі їх значення, розмірковує з приводу роду іменників.

Таким чином розвивається мовна і мовленнєва увага, пам'ять, логічне мислення і інші психологічні передумови, необхідні для подальшого розвитку дитини, її успішного навчання в школі.[19]

Діти самостійно складають розповідь, переказують казки, що говорить про оволодіння одним з найвищих видів мовлення - монологічне мовлення.

У дошкільників виникає внутрішнє мовлення, що стає засобом формування й функціонування внутрішніх розумових дій.

Поява внутрішнього мовлення є ознакою розвитку словесно-логічного мислення.

Розвивається чуття мови, яке допомагає :

- успішніше користуватися мовою,

- виправляти помилки свого мовлення,

- помічати такі помилки в інших.

Висновки з розділу І

Мовлення дитини є особливою формою її діяльності і особливим результатом її зусиль в освоєнні життєвого простору. Освітнє мовленнєве середовище повинно завжди бути розвивальним і забезпечити дитині можливість виявляти свої мовленнєві здібності. В дошкільному закладі мають бути створені такі умови, що забезпечуватимуть різнобічний розвиток дитини дошкільного віку, відповідно до її задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних та фізичних особливостей, культурних потреб; формування у дитини дошкільного віку моральних норм, набуття нею життєвого соціального досвіду. Створення в дошкільному закладі повноцінного розвивального середовища та забезпечення відповідної позиції вихователя в організації діяльності дітей - провідний засіб реалізації завдань сучасного реформування освіти. Адже правильно організоване мовленєво-розвивальне середовище сприяє соціалізації дитини, впливає на всі аспекти її розвитку.

Розділ 2. Методика розвитку мовлення дітей 5-го року життя шляхом створення мовленєво-розвивального середовища в ДНЗ

2.1 Характеристика рівнів сформованості мовлення дітей 5-го року життя

Експериментальне дослідження проводилось на базі ДНЗ № 115 м. Миколаїв. Для дослідження було обрано дві групи дітей старшого дошкільного віку з приблизно однаковим рівнем розвитку.

Мета констатувального експерименту: обстеження словника дітей старшого дошкільного віку.

Завдання констатувального експерименту:

1. Визначити дві групи дітей (контрольна і експериментальна)

2. Підібрати методики задля обстеження словника дітей 5-го року життя.

3. Визначити критерії розвитку словника дітей старшого дошкільного віку.

4. Провести обстеження словника дітей старшого дошкільного віку.

Загалом у дослідженні брало участь 10 дітей старшого дошкільного віку (5років). Діти поділені на дві групи: експериментальну групу і контрольну групу.

Експериментальна група:

У. Ліза (5 р.)

З. Слава (5 р.)

Р. Кирило (5 р.)

М. Ганна (5 р.)

Л. Оля (5 р.)

Контрольна група:

П.Ваня (5 р.)

Р. Вова (5 р.)

Д. Олена (5 р.)

З. Юля (5 р.)

Д. Олег ( 5 р.)

Для визначення рівня розвитку словника дітей старшого дошкільного віку в дітей експериментальної і контрольної групи було запропоновано три методики.

Під час перевірки рівня розвитку словника основну увагу звертається на кількісний і якісний склад словника, розуміння значення слова, ступінь його узагальненості, вміння користуватися виразними засобами мови та вживати в доладного мовлення.

У першій методиці Ф.Р. Даскаловой( див.додаток А) були такі завдання:

Дітям пропонувалися завдання визначення - "Що таке…?" і "Що означає слово?".

Для зручності підрахунків бали переводяться так:

1 бал - низький рівень розвитку словника;

2 бала - середній рівень розвитку словника;

3 бала - високий рівень розвитку словника.

У другій методиці В.І. Яшиной "Діагностика лексичного розвитку"((див.додаток Б) дітям пропонувалися три завдання:

Завдання №1. Класифікація понять

Завдання № 2. Підбір синонімів

Завдання № 3. Підбір визначень

Для зручності підрахунків бали переводяться так:

1 бал - низький рівень розвитку словника;

2 бала - середній рівень розвитку словника;

3 бала - високий рівень розвитку словника.

У третій методиці Н.І. Гуткиной "Перевірка словникового запасу (лише на рівні слів)" ( див дод.Г) дітям запропонували згадати різноманітні предмети одягу.

Для зручності підрахунків бали переводяться так:

1 бал - низький рівень розвитку словника;

2 бала - середній рівень розвитку словника;

3 бала - високий рівень розвитку словника.

У додатку А,Б,В представлений діагностичний матеріал, з яких йшло обстеження словника дітей 5-го року життя по методикам Ф.Г. Даскаловой, В.І. Яшиной і Н.І. Гуткиной.

У процесі обстеження словникового запасу дітей на констатувальном експерименті враховувалися всі критерії, з яких подальшому йшла оцінка рівнів розвитку словника дітей експериментальної і контрольної груп.

У таблиці 1 представлені результати обстеження словникового запасу дітей експериментальної групи.

Таблиця 1. Результати обстеження експериментальної групи на константувальном експерименті.

№	Ф. І	Вік	1-ша методика	2-га методика	3-тя методика	Загальний бал по методикам	Рівень словникового запасу
1	У. Ліза	5	2 б.	2 б.	2 б.	6 б.	Середній
2	З. Слава	5	3 б.	2 б.	3 б.	8 б.	Високий
3	Р. Кирило	5	1 б.	2 б.	2 б.	5 б.	Середній
4	М. Ганна	5	1 б.	1 б.	1 б.	3 б.	Низький
5	Л. Оля	5	1 б.	1 б.	2 б.	4 б.	Низький

У таблиці 2 представлені результати обстеження словникового запасу дітей контрольної групи.

Таблиця 2. Результати обстеження контрольної групи на константувальном експерименті.

№	Ф.І	Вік	1-ша методика	2-га методика	3-тя методика	Загальний бал по методикам	Рівень словникового запасу
1	З. Ваня	5	1 б.	1 б.	1 б.	3 б.	Низький
2	Р. Вова	5	3 б.	3 б.	3 б.	9 б.	Високий
3	Д.Олена	5	1 б.	2 б.	2 б.	5 б.	Середній
4	З. Юля	5	2 б.	2 б.	1 б.	5 б.	Середній
5	Д. Олег	5	1 б.	1 б.	2 б.	4 б.	Низький

При діагностичному обстеженні дітей експериментальної і контрольної груп бачимо, що в дошкільнят є проблеми, у словниковому запасі.

Працюючи по першої методиці багатьом дітям важко було у визначенні таких понять, як: серце, робота, свобода, їзда, задоволення, любов, голод.

Тобто в них викликали проблеми позначення абстрактних іменників.

Працюючи по другій методиці найбільше складнощів викликали завдання класифікація понять та добір синонімів.

При класифікації понять діти не могли правильно дати визначення понять і відібрати відповідні картинки.

При доборі синонімів проблеми зі словом: похмурий, боягузливий, сміятися, старий.

Було зроблено висновки, що у дітей 5-го року життя недостатньо розвинутий словниковий запас.

2.2 Шляхи розвитку мовлення у дітей 5 -го року життя засобами створення мовленєво-розвивального середовища

У формувальному експерименті брали участь 10 дітей, 5-го року життя. Були підібрані заняття відповідно до мовленнєвого розвитку дітей.

Завдання: 1. Підібрати конспекти занять.

2.Провести заняття з розвитку мовлення.

Таблиця 3. Заняття з розвитку мовлення для дітей 5-го року життя.

№ заняття	Назва заняття	Мета заняття
Заняття № 1.	"Зима буває різна»	формувати уміння дітей складати творчу розповідь на тему, запропоновану вихователем; розвивати мовлення, мислення, творчу уяву, пам'ять, спостережливість. Стимулювати розвиток пізнавального інтересу, зокрема інтересу до професії журналіста. Виховувати уміння слухати один одного не перебиваючи, працювати в групі.
Заняття № 2.	"У пошуках скарбів"	: продовжувати вчити складати невеликі розповіді, відповідати на запитання, розгадувати загадки; розвивати мовленеву компетентність, уяву, слухову і словесну пам'ять, логічне та творче мислення; виховувати дружні та товариські стосунки між собою, бажання допомагати один одному.
Заняття № 3.	" Що я знаю про тварин "	: розвивати вміння дітей складати складно-підрядні речення та речення із вставними словами («на мою думку», «по-перше», «по-друге», «отже»); продовжувати вчити дітей розрізняти голосні і приголосні звуки, визначати місце звука у слові, будувати звукову схему слова, формувати уявлення про те, що звук «і» пом'якшує попередній приголосний; розвивати вміння стверджувати або заперечувати. Вчити складати розповідь-роздум про тварин.

Отже, на даному етапі, ми провели заняття з метою розвитку мовлення дітей 5-го року життя. Проведена робота дозволила підвищити словниковий запас.

Під час занять ми спостерігали підвищення активності дітей. Також необхідно підкреслити, що значно зросла ініціативність дітей, їх активність фантазування у складанні власних творів. Діти вільно висувають мету своєї роботи, майже всі намагаються планувати роботу і виконувати її за своїм планом. Діти раціонально добирають спеціальні дії для досягнення бажаної мети, але деякі діти, ще не досить добре вміють узгоджувати свої дії із поставленою метою.

Діти стали більш незалежними, самостійними, наполегливими, із цікавістю приймали участь у складанні власних творів

Висновки з другого розділу.

За результатами констатувального експерименту дійшли висновку, що найменше розвинений словниковий запас у М. Ганни і Л. Олі, і навіть присутні прогалини у словниковому запасі в У. Лізи, Р. Кирила. Відповідно до цих результатів ми підібрали заняття які використали в формувальному експерименті. Отже, має йти збагачення та розвиток словникового запасу дітей експериментальної групи у процесі участі під час занять. Кожен новий вид роботи пояснювався дітям і повторюється до того часу, поки діти не засвоюють необхідні слова їх значення. Дані і такі заняття використовуються під час роботи зі збагачення словника дітей.

мовлення дитина словник

Висновки

Мовленнєвий розвиток дошкільника -- складний психологічний процес, що не зводиться до простого відтворення дитиною почутої мови. Він визначається мірою сформованості знань, умінь та навичок дитини і виявляється в соціальній та інтелектуальній активності у колі дорослих та однолітків. Щоб створити оптимальні умови для мовленнєвого розвитку дошкільника, педагогам слід використовувати різні форми роботи: ігри, проблемні ситуації і, звичайно, заняття.

Освітнє мовленнєве середовище повинно завжди бути розвивальним і забезпечити дитині можливість виявляти свої мовленнєві здібності. Практична реалізація ідеї створення розвивального мовленнєвого середовища в умовах дошкільного закладу передбачає побудову такого середовища у двох напрямках: предметно-мовленнєвий, мовленнєво-просторовий.

Однією з основних умов створення в дошкільних навчальних закладах розвивального довкілля для дітей дошкільного віку є опора на особистісно орієнтовану модель взаємодії між педагогом і дітьми. Це означає, що пріоритетною метою виховання є формування гармонійної та всебічно розвиненої особистості. Завдання педагога полягає у забезпеченні інтересів дитини у задоволенні її природних нахилів і потреб. Дорослий у своїй педагогічній діяльності керується положенням: «Не поруч, не над, а разом».

Рівень розвитку мови - яскравий показник рівня інтелектуального розвитку малюка. Кожен малюк розвивається індивідуально. Розвиток мовлення - складний психофізіологічний процес, який залежить від багатьох складових: спадковості, оточення дитини, умов розвитку.

У 5 років словниковий запас перевищує 2000 слів. У ньому з'являються абстрактні поняття. Малюк намагається зрозуміти зміст загальних категорій: щастя, ніжність, справедливість, любов тощо. Дитина прагне осмислити значення слів, пояснити їхнє походження. Її цікавлять усі характеристики слів: зміст, звукова форма, мелодія й милозвучність. Дитина ніби грає словами, як раніше вона ретельно й довго вивчала різні предмети. У цьому віці в дитини виявляється найсильніший потяг до вивчення слова. Вона намагається читати й писати букви. Було б великим недоглядом не дати малюкові знання, яких він так жадає. Однак не будь-яка методика навчання читання є ефективною

З метою експериментальної перевірки мовлення дітей 5 -го року життя був проведений педагогічний експеримент на базі ДНЗ № 115. Експеримент складається з двох етапів. На першому етапі ми охарактеризували рівень сформованості мовлення дітей 5-го року життя, за допомогою підібраних нами методик. Та дослідили, що найменше розвинений словниковий запас у М. Ганни і Л. Олі, і навіть присутні прогалини у словниковому запасі в У. Лізи, Р. Кирила. На другому етапі педагогічного експерименту ми дослідили шляхи розвитку мовлення дітей 5-го року життя шляхом створення мовленнєво - розвивального середовища.

Список використаних джерел

1. Арутюнова А. Дошкольный возраст: Формирование грамматического строя речи // Дошкольное воспитание. - 1993. - № 9. - С. 58-65.

2. Ахунджанова С. Развитие речи дошкольников в продуктивных видах деятельности // Дошкольное воспитание. - 1983. - № 6. - С. 34-36.

3. (Бачинський П.П. Материнська мова та інтелект дитини// Дошкільне виховання. 2002.- № 3.- С.3-5).

4. Богуш А. Методика навчання української мови в дошкільних закладах. - К.: Вища школа, 1993. - 325 с.

5. Богуш А. Витоки мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку: Програма та методичні рекомендації. - К.: ІЗИН, 1997. - 112 с.

6. Богуш А. Мова дітей. Посібник для батьків дошкільнят та соціальних педагогів / Під загальною редакцією С.Чередниченко. - К.: Кобза, 2003. -144с.

7. Богуш А., Лисенко Н. Українське народознавство в дошкільному закладі: Навч. посіб. - 2-ге вид., переробл. і допов. - К.: Вища шк., 2002. - 407 с.

8. Брєлова. А.Формуємо зв'язне мовлення.// Дошкільне виховання, 2004. - №4 - с. 15-17.

9. Водовозов Е. Умственное и нравственное развитие детей от первого проявления сознания до школьного возраста. - 4-е изд. - С.-Петербург, 1891. - 392 с.

10. Выготский Л. Собр. соч.: в 6-ти Т. / Педагогика. -М., 1984. -Т.4: Детская психология. - 432 с.

11. Гвоздев А.Вопрос изучения детской речи. - М.: АПН РСФСР 1961. - 471с.

12. Гвоздев А. От первых слов до первого класса: дневник научных наблюдений. - Саратов: СГУ, 1981. - 323 с.

13. Генинг М. Герман Н. Воспитание у дошкольников правильной речи: Пособие для воспитателей дет. Садов. - Чебоксары: Чувашское книжное изд-во, 1966. - 152 с.

14. Гавриш Н, Котик І Методика розвитку мовленнєвої діяльності: - К.: Вища школа, 1996. - С. 36.

15. . Гавриш Н. Розвиток зв'язного мовлення дошкільнят. - Київ, 2006.

16. Гончаренко А. Яким бути мовленнєвому заняттю? // Дошкільне виховання, 2006. - №9. - с. 19-20

17. Кожевникова Т. Мовленнєвий розвиток дошкільнят. // Дошкільне виховання, 2004. - № 12. - с. 7-9.

18. Кондратенко Т., Котырло В., Ладывир С.А. Обучение старших дошкольников. - К.: Рад школа, 1986. - 152 с.

19. Люблінська Г. Дитяча психологія. - К.: Вища школа, 1974.- С. 232-257.

20. Проскура Е. Шибицкая Л. Как учить самых маленьких. -К.: Рад школа,1987.- 112 с.

21. Пентилюк М. І. Культура мови і стилістика: Пробний підручник для гімназій гуманітарного профілю. -К.: Вежа, 1994. - 240 с.

22. Рау Ф. Ф., Рожденствеская В.И. Смешивание звуков речи у детей. -М.: Просвещение, 1972. - 108 с.

23. Русова С. Ф. Дошкільне виховання. - Екатеринослав, 1918 - 162 с.

24. Рибцун Ю. Мовлення без недоліків.// Дошк. вих., 007. - № 9. - с. 18-20.

25. Сохин Ф. Осознание речи дошкольниками и подготовка к обучению грамоте / Вопросы психологии. - 1974. - № 2. - С. 138-142.

26. Сохин Ф. Психолого-педагогические проблемы развития речи дошкольника / Вопросы психологии. - 1989. - № 3. - С. 39-43.

27. Смольникова Г: Вчимо дітей спілкуватися. // Дошкільне виховання, 2004. - №9. - с. 14-16.

28. Соловьева О. И. Методика развития речи и обучение родному языку в детском саду. -М.: Просвещение, 1966 - 176 с.

29. Урунтаева Г. Дошкольная психология. - М.: Изд. Центр "Академия", 1997. - С. 124-141.

Додаток А

1. Методика Ф.Р. Даскаловой.

Для перевірки понять значення слова дітям пропонуються завдання визначення - "Що таке…?" і "Що означає слово?" При діагностиці використовується спеціальний тест-словник. До нього включаються іменники двох типів - конкретні і абстрактні. Переліки слів складено з урахуванням даних про 1000 слів, найчастіше вживаних в активної промови дітьми дошкільного віку, і 1000 іменників з семантичного атласу Ч.Осгуда.

Список слів, включених в тест-словник:

Для 5 років
Їзда Лікар Змія Фрукти Дівчинка Мова Стілець Вухо Зуб Товариш Гроші Задоволення Суп Любов Світ Сміх Біль Спека голод

За кожен питання умовно становить 1 бал. Максимальне кількість балів для п'ятирічних - 60.

Для зручності підрахунків бали переводяться так:

1 бал - низький рівень розвитку словника;

2 бала - середній рівень розвитку словника;

3 бала - високий рівень розвитку словника.

2. Діагностика лексичного розвитку.

Додаток Б

Автор: В.І. Яшина

Завдання №1. Класифікація понять

Матеріал: 30 картинок із зображенням тварин, одягу, фруктів, овочів, транспорту, іграшок. Педагог називає поняття, що означає групу картинок, просить дитину дати докладний визначення поняття, та відібрати відповідні картинки, приміром, із зображенням тварин. У кожному завданні підраховується кількість правильних виборів картинок, кожен вірний вибір оцінюється одним балом. Вища оцінка - 30 балів.

Завдання № 2. Підбір синонімів

Проводиться у вигляді гри "Скажи інакше". Дитині пропонується пограти у слова підібрати до названого слова, слово близьке за змістом. Усього пред'являється 10 слів (похмурий, веселий, старий, великий, боягузливий, йти, бігти, розмовляти, сміятися, плакати).

Вища оцінка - 10 балів.

1 бал - якщо підібране слово є синонімом названого;

0 балів - якщо підібране слово відповідає семантичному полю заданого.

Завдання № 3. Підбір визначень

Пропонується придумати до названого слова як найбільше визначень. Пропонується 5 слів: сукню, береза, дівчинка, яблуко, лисиця ("Сукня. Яке воно? Як про неї сказати? Яким може бути`?").

Вища оцінка - 10 балів.

2 бала - якщо придумано більше трьох слів.

1 бал - якщо придумано менш 3 слів.

0 балів - якщо відповідь відсутня або відповідає семантичному полю висунутого слова.

По виконанні всіх трьох завдань підраховується сумарна оцінка.

Вища оцінка - 50 балів - відповідає високого рівня.

32-49 балів - старшому.

Менш 32 балів - низького рівня лексичного розвитку дітей.

Для зручності підрахунків бали переводяться так:

1 бал - низький рівень розвитку словника;

2 бала - середній рівень розвитку словника;

3 бала - високий рівень розвитку словника.

3. Перевірка словникового запасу (лише на рівні слів)

Додаток В

Автор: Н.І. Гуткина

Інструкція випробуваному: "Нині ми пригадаємо різноманітні предмети одягу. Подумаємо, які можна надіти. Подумай гарненько. Назви те, що можуть надіти чоловіки, жінки і діти - влітку, і взимку - вдень і вночі - починаючи з голови і закінчуючи ногами".

Коли дитина не починає говорити, можна повторити прохання: "Назви те, що можуть надіти..." Коли випробовуваний при перерахування предметів одягу робить більш тривалу паузу, бо ні знає більше слів, експериментатор допомагає йому питанням: "Що ще надягають?" Формулювання "що ще" спрямоване на спонукання дитини

Експериментатор записує усе, що каже дитина. Оцінюючи враховуються всі названі дитиною предмети одягу

Словниковий запас оцінюється так. Дітям старшої групи дитсадка незадовільним вважається результат, якщо названо 8 менше слів.

Тож якщо у старшій групі дитсадка дитина у віці 5 років 10 предметів одягу, цей результат оцінюється вище.

Для зручності підрахунків бали переводяться так:

1 бал - низький рівень розвитку словника;

2 бала - середній рівень розвитку словника;

3 бала - високий рівень розвитку словника.

Додаток Г

Конспект заняття з розвитку мовлення

Складання творчої розповіді на тему:

«Зима буває різна»

Мета:формувати уміння дітей складати творчу розповідь на тему, запропоновану вихователем; розвивати мовлення, мислення, творчу уяву, пам'ять, спостережливість. Стимулювати розвиток пізнавального інтересу, зокрема інтересу до професії журналіста. Виховувати уміння слухати один одного не перебиваючи, працювати в групі.

Матеріал: картина «Зимові розваги», м'яч, мікрофон, символічні позначки для поділу на групи (на кожну дитину), план-схема розповіді (для кожної групи), медалі-посвідчення (на кожну дитину)

Хід заняття:

Організаційний момент.

Вихователь збирає дітей навколо себе на килимку.

Ким ви хочете бути в майбутньому?

Хто з вас ще не визначився?

А чи чули ви про професію журналіста?

Де працюють журналісти?

Чим вони займаються?

Основна частина

Сьогодні я вам пропоную спробувати себе в ролі журналістів, можливо хтось з вас в майбутньому обере для себе цю професію.

Як ви гадаєте, яким має бути журналіст? (Вихователь уточнює та доповнює відповіді: «Розумним, спостережливим, уважним, вміти слухати, запам'ятовувати, гарно, чітко, красиво говорити»).

Давайте перевіримо, чи зможете ви виконати мої завдання, і стати справжніми журналістами.

Для виконання першого завдання я пропоную поділитися вам на дві групи. (Інтерактивна технологія «Робота в групах»).

1. Гра «Збери слова» (диференціація за ступенем складності):

Завдання: підібрати слова-дії, слова-ознаки за картиною «Зимові розваги».

група - слова-дії.

група - слова-ознаки.

2. Гра «Запам'ятай і назви»

- А зараз слова буду називати я , а ви маєте запам'ятати їх і повторити.

а) морозна, білосніжна, люта, казкова, святкова, весела, сніжна - зима;

б)ніжна, прозора, срібляста, легка, блискуча, малесенька, холодна, пухнаста, біла - сніжинка.

Мова журналіста має бути чітка, правильна і красива. А що прикрашає нашу мову?

Зараз ми спробуємо повправлятися у підборі таких слів.

3. Гра «Підбери слово» (з м'ячем).

Завдання: підібрати слова-порівняння до поданих. ^ Сніг білий, як ...

Сніг пухкий, мов ...

Сніжинка красива, ніби ...

Сніжинка легенька, як ...

А зараз сядьте на килимок, закрийте очки і скажіть, що ви уявляєте, почувши слово «зима»?

На вашу думку, це весела чи сумна пора року?

Гра «Доведи свою думку». Інтерактивна технологія «Мікрофон». Ви маєте довести свою думку, починаючи її словами : «На мою думку, зима весела пора року тому, що...» «На мою думку, зима сумна пора року, бо ...»

В наш дитячий садок прийшов лист від редактора дитячого ігрового журналу «Пізнайко». У нього не вистачає журналістів і він просить вас допомогти написати статтю під назвою «Зима буває різна», яку надрукують в найближчому номері журналу. За гарну розповідь він обіцяє вам винагороду.

Інтерактивна технологія «Робота в групах» (поділ дітей на групи відповідно умовних позначок)

Перша група складає розповідь, починаючи її словами «Зима буває сумна», друга група -- «Зима буває весела».

По закінченню роботи представники від груп розповідають складену розповідь. По закінченню вихователь узагальнює, об'єднуючи обидві розповіді.

Підсумок заняття.

Чи сподобалось вам бути в ролі журналістів? Чи справились ви із поставленим завданням?

За проведену роботу, редактор дитячого ігрового журналу «Пізнайко», призначає вас своїми журналістами в НВК №1. Він попросив вручити вам посвідчення журналістів дитячого журналу.

Додаток Д

«У пошуках скарбів»

Конспект заняття з розвитку мовлення дітей старшої групи

Мета: продовжувати вчити складати невеликі розповіді, відповідати на запитання, розгадувати загадки; розвивати мовленєву компетентність, уяву, слухову і словесну пам'ять, логічне та творче мислення; виховувати дружні та товариські стосунки між собою, бажання допомагати один одному.

Хід заняття

Організаційний момент

-Діти, давайте привітаємось:

Доброго ранку, доброго дня!

Все навкруг добрим хай буде щодня -

Ви, любі діти, звірята і квіти,

Сонцю всміхайтся мило шодня.

(Діти отримують лист від дядька Федора із Простоквашино)

"Друзі, допоможіть мені знайти скарб. Для цього вам потрібно скласти карту, яка вкаже на його місцезнаходження. Щоб скласти карту, слід виконати завдання. Правильний шлях укаже схема. Бажаю успіхів!”

Основна частина

- Діти, а першим завданням буде скласти карту, допоможуть нам в цьому загадки. Давайте їх розгадаємо і взнаємо на якому виді транспорту ми будемо подорожувати за скарбами.

Відгадування загадок про транспорт

1. В синім небі путь моя,

Швидше всіх літаю я.

Маю крила, хоч не птах.

Люди звуть мене ... (літак)

2. Залізні подружки тримаються за руки.

Одна з трубою їх тягне за собою. (потяг)

3. По хвилях лебідь пливе,

Людей на собі везе. ( корабель)

4. На дорозі їх багато-