Педагогічні засади роботи з інтелектуально обдарованою студентською молоддю

Академічний профіль готує учнів до вступу в університет. На загальному профілі знання мають більш прикладний характер. Тут вивчають ті ж предмети, що і на академічному, але на нижчому рівні. Загальноосвітня программа професійного відділення зведена до мінімуму, оскільки воно готує учнів до праці з певної спеціальності.

У США виділяють три профілі: академічний, загальний та виробничий (трудовий). Відбір учнів до відповідного потоку здійснюють дуже ретельно. Враховують середній бал, думку вчителів, рекомендації тестів щодо IQ учня (інтелектуальні здібності), рекомендації працівника профорієнтаційної служби. Навчання на академічному профілі є підготовкою до вступу у вищий навчальний заклад і дає оптимальні результати, оскільки забезпечує максимальні можливості отримання знань високої якості, що корелюють з особистісними властивостями і професійними планами школярів. У цьому зв'язку заслуговують на увагу різні види індивідуальних програм, що запроваджують на академічних потоках: незалежні, збагачені, прискорені, просунуті, професійно спрямовані, еклективні. Залежно від подальшого професійного вибору школяра навчання може мати гуманітарну, суспільствознавчу, природничу або іншу орієнтацію. Для того, щоб закріпитися у привілейованій групі «академічно здібних», бажані такі характеристики: невимушеність спілкування з дорослими; високий рівень вербальних навичок; лідерські якості; охайна зовнішність; здатність адаптуватися у групі.

В Японії, як і в інших розвинутих країнах, діє принцип «якісна освіта - престижна робота». Однак японцями до цієї формули внесені певні корективи: «здібності + наполеглива навчальна праця = відмінні показники успішності = статус еліти» [5, c. 211].

Провідне місце серед методів навчання належить проблемному і дослідницькому підходам, застосування яких у поєднанні з іншими сприяє творчому розвитку обдарованих учнів, зростанню їхнього інтелектуального потенціалу. Великі можливості для застосування дослідницького методу надає навчання у межах інтегрованого курсу за допомогою методу проектів. В англійській школі на старшому етапі широко застосовують метод самостійних розробок проектів, при якому учні, користуючись лише консультаціями вчителя, самі визначають предмет дослідження, складають план його реалізації, підбирають необхідні джерела і здійснюють дослідження. У цій роботі великої допомоги надають викладачі вищих навчальних закладів, працівники бібліотек, музеїв та інші.

Проблемі обдарованості приділяють велику увагу і у вищих навчальних закладах розвинутих країн. Так, у ВНЗ Німеччини традиційним є заохочення обдарованих студентів і молодих учених, яке розпочинається з ґрунтовного відбіркового конкурсу, що проводиться серед абітурієнтів, чиї кандидатури запропоновано школою, переможців усіляких конкурсів, учнів початкової і середньої, художньої і музичної шкіл, а також серед інших кандидатур (скажімо, докторанти можуть самі висунути свою кандидатуру). Стипендіати заохочуються не тільки матеріально. Їм допомагають особисті консультанти, для них організовують мовні курси, влітку вони мають можливість проходити практику на підприємствах, відряджаються за кордон. Також інтенсивно, хоча і не в такому обсязі, надають матеріальну допомогу обдарованим студентам благодійні громадські організації.

Обдаровані учні Ізраїлю, які складають, за підрахунками чиновників від освіти, 23% від усіх школярів, після відповідного тестування навчаються за більш складними програмами у спеціалізованих школах або відвідують додаткові заняття, навчаючись у звичайній школі. Для вступу до ВНЗ необхідно пройти загальний психометричний іспит. Він складається з тестів на перевірку обсягу словникового запасу, здібностей до логічного мислення, рівня знання математики і володіння англійською. Психометричний тест проводять у жорстко встановлений термін незалежним Ізраїльським центром тестування й оцінки. До кожного питання надається кілька варіантів відповідей, з яких необхідно обрати правильний. Результати оцінюють за шкалою від 200 до 800 балів і дійсні протягом семи років. Перевага надається спеціальним классам для обдарованих дітей, що функціонують у структурі загальноосвітньої школи. Такі класи не відгороджують цих дітей від інших школярів, крім того, надають їм можливість учитися з такими самими або ще більш обдарованими учнями. Другим важливим напрямом є функціонування різних факультативних програм і курсів, проведення творчих конкурсів та олімпіад [38, c. 61-65].

Отже, підсумовуючи досвід роботи з обдарованою молоддю в розвинутих країнах, можна виділити три основні підходи, які широко використовують:

- перший підхід полягає в тому, що обдаровані діти навчаються і виховуються в умовах звичайного класу, однак за індивідуальними програмами, які містять елементи «збагачення» і «прискорення».

- другий підхід - створення для обдарованих дітей особливих класів у структурі звичайної школи.

- третій підхід - організація для цього контингенту учнів спеціальних шкіл.

Усі три підходи передбачають надання учням можливості витрачати частину навчального часу на самостійну роботу у бібліотеці, яка має бути забезпечена для цього всім необхідним.

У роботі з обдарованою молоддю беруть участь не лише навчальні заклади. Ця функція покладена також на батьків, розгалужену мережу різних консультаційних агентств і служб, державні освітні органи, велику роль відіграють громадські організації.

1.4 Інтелектуальна обдарованість: сутність, структура, ознаки

Обдарованість багатогранна, її прояви залежать від віку, індивідуальних особливостей особистості, внутрішніх та зовнішніх чинників, що впливають на розвиток і реалізацію здібностей людини. Сучасні дослідники припускають існування не лише загальної обдарованості, як інтегральної якості особистості, а й часткових проявів (видів) обдарованості, тому у 1998 році російські вчені-психологи спробували узагальнити світовий і вітчизнний досвід та розробили «Робочу концепцію обдарованості». Авторський колектив (Д. Богоявленська, В. Шадріков, В. Дружинін, Н. Лейтес, А. Матюшкін, М. Холодна, В. Юркевич та ін.) виходили з того, що існуючі в світі на сучасному етапі розвитку психології різноманітні або навіть суперечливі моделі обдарованості створюють певні труднощі у роботі з талановитими дітьми [37, c.24].

У «Робочій концепції обдарованості» названі такі критерії класифікації видів обдарованості:

· вид діяльності та відповідні їй сфери психіки: інтелектуальна, творча, художня, спортивна, конструкторська, організаторська; сфери психіки представлені інтелектуальною, емоційною, мотиваційно-вольовою.

Згідно цього підходу можуть бути виділені такі види обдарованості:

у практичній діяльності: обдарованість у ремеслах (професійна), спортивна (психомоторна), організаційна (лідерська);

у теоретичній діяльності:інтелектуальна обдарованість різної спрямованості;

у художньо-естетичній діяльності: хореографічна, сценічна, літературно-поетична, образотворча, музична;

у комунікативній діяльності: лідерська, атрактивна;

у духовно-ціннісній діяльності: створення нових духовних цінностей і змістів, служіння людям.

· ступінь сформованості обдарованості: потенційна та актуальна обдарованість.

Потенційна обдарованість - це психологічна характеристика особистості, що підтверджує наявність певних визначених психічних можливостей (потенціалу) для високих досягнень у тому чи іншому виді діяльності, який не може бути реалізованим на цей момент часу з причини їхньої функціональної недостатності. Розвиток цього потенціалу може стримуватися рядом несприятливих причин (важкими сімейними обставинами, недостатньою мотивацією, низьким рівнем саморегуляції, відсутністю необхідного освітнього середовища і т.д.).

Актуальна обдарованість - це психологічна характеристика особистості, яка демонструє наявність таких показників її психічного розвитку, що проявляються у більш високому рівні виконання людиною діяльності у конкретній предметній галузі порівняно з віковою і соціальною нормою.

· форма прояву: наявна та прихована обдарованість.

Наявна обдарованість проявляється у діяльності особистості досить яскраво і чітко навіть у несприятливих умовах. Досягнення настільки очевидні, що обдарованість не викликає сумніву.

Прихована обдарованість проявляється у діяльності менш виражено, у замаскованій формі. Це створює небезпеку помилкових висновків про відсутність обдарованості взагалі.

· широта прояву в різноманітних видах діяльності: загальна і спеціальна обдарованість [33].

Ці види обдарованості виокремлюються відповідно до того, що у конкретно-психологічній характеристиці різних здібностей виділяються як загальні якості, що відповідають вимогам кількох видів діяльності, так і специфічні, які відповідають вузькому колу вимог певної діяльності. Загальна обдарованість проявляється стосовно різних видів діяльності і виступає як основа їхньої продуктивності. Психологічним ядром загальної обдарованості є розумові здібності (чи загальні пізнавальні здібності), навколо яких вибудовуються емоційні, мотиваційні і вольові якості особистості.

Спеціальна обдарованість проявляється у конкретних видах діяльності і може бути визначена лише щодо окремих галузей діяльності (музика, живопис, спорт і т.д.).

· особливості вікового розвитку: стабільний та віковий згасаючій з часом); рання і пізня обдарованість.

Існує певна залежність між віком, у якому проявляється обдарованість, і сферою діяльності. Раніше за всі інші обдарування проявляються у мистецтві, особливо в музиці. Пізніше обдарованість проявляється у сфері образотворчого мистецтва. Досягнення значимих результатів у науці (видатні відкриття, створення нових галузей і методів дослідження тощо) відбувається звичайно пізніше, ніж у мистецтві [27, c. 10-12].

Серед сфер прояву обдарованості окремо виділяється інтелектуальна.

Поняття «інтелектуальна обдарованість» тісно пов'язано з поняттями «інтелект» та «інтелектуальні здібності» Вважаємо за доцільне докладніше проаналізувати ці категорії для обґрунтування робочого визначення поняття «інтелектуальна обдарованість».

Поняття «інтелект» (лат. intellectus - розум, розсудок, пізнання, розуміння), визначається у педагогіці через розумові здібності людини і означає здатність орієнтуватися в навколишньому середовищі, адекватно його відображати й перетворювати, мислити, навчатися, пізнавати світ і переймати соціальний досвід; спроможність розв'язувати завдання, приймати рішення, розумно діяти, передбачати. До структури інтелекту належать такі психічні процеси, як сприймання і запам'ятовування, мислення й мовлення та ін. Розвиток інтелекту, як зазначає С.У. Гончаренко, залежить від природних задатків, можливостей мозку й від соціальних факторів - активної діяльності, життєвого досвіду [18,с. 146].

На перших етапах дослідження проблеми обдарованості провідним чинником у виявленні наявного потенціалу у людини вважався інтелект. «Інтелектуальні здібності» наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття розуміли як здатність самостійно набувати знання, відкривати їх, переносити у нові умови, знаходити оригінальні шляхи розв'язування проблем на противагу діям за зразком на основі алгоритму чи наслідування. Вчені того часу вважали, що інтелектуальна людина здатна правильно оцінювати, розуміти і думати, завдяки своєму «здоровому глузду» та «ініціативності» може «пристосуватися до умов життя». Тобто «інтелект - це глобальна здатність розумно діяти, раціонально мислити і добре справлятися з життєвими обставинами», «успішно мірятися силою з навколишнім світом» [38, с. 9-13]. Сьогодні більшість психологів погоджуються з розумінням інтелекту як здатності індивіда адаптуватися до навколишнього середовища. У широкому значенні поняття «інтелект» характеризує всю пізнавальну діяльність особистості, у вузькому -це найбільш узагальнене поняття, яке охоплює сферу розумових здібностей людини [32].

У психологічній науці під інтелектом часто розуміють здатність людини до навчання і осмислення досвіду, здатність сприймати і засвоювати знання. Так, Р. Стернберг використовує поняття успішного інтелекту, як здатність індивіда розвивати своє мислення і здібності, а також досягати успіху у своїй справі [44, с. 82]. Він пропонує триархічну структуру інтелекту, яка складається з таких його видів [36, с. 13]:

· аналітичний інтелект - здатність аналізувати проблеми, знаходити їх рішення та обговорювати їх;

· креативний інтелект - здатність формулювати нові ідеї, які стають підґрунтям для розробки нових оригінальних підходів для розв'язування завдань у різних сферах;

· практичний інтелект - здатність ефективно застосовувати нові ідеї у практичній діяльності.

Плинним називається інтелект, який характеризується, в основному, швидкісними характеристиками, зокрема, швидкістю запам'ятовування, а також індуктивним мисленням, оперуванням просторовими образами. Поступовий розвиток плинного інтелекту продовжується до закінчення юності, а потім знижується в дорослому та похилому віці, тому що цей тип інтелекту відображує в основному фізіологічні можливості нервової системи. Кристалізований інтелект - це форма інтелекту, яка приходить з досвідом і освітою, спирається на знання і вміння, які накопичені впродовж тривалого часу. Це здатність встановлювати відношення, формулювати судження, аналізувати проблеми і використовувати засвоєні стратегії для розв'язування задач. Ця форма інтелекту набувається шляхом інтенсивних контактів з культурним середовищем. Кристалізований інтелект часто підвищує свої показники протягом всього життя людини, поки вона зберігає здатність одержувати і опрацьовувати інформацію. Тести вербальні, словникові, розуміння соціальних вимог тощо вимірюють, в основному, саме інтелект кристалізований. За цими показниками люди в 50 років часто демонструють вищі результати, ніж в юності. Кристалізований інтелект є підґрунтям розвитку мудрості, тобто експертної системи знань, орієнтованої на практичний бік життя [4, c. 42-49].

Прояви інтелекту можуть бути зафіксовані у функціонуванні розуміння та структуруванні конкретної інформації; постановці завдань; пошуку і конструюванні розв'язань; прогнозуванні рішень, гіпотез, задумів.

Для виявлення структури інтелекту Г. Айзенком [1] було проведено спеціальне дослідження, коли 600 фахівцям запропонували скласти перелік найважливіших його складників. Близько 99% опитуваних назвали здатність до абстрактного мислення та вміння логічно розмірковувати; 98% - здатність до розв'язування задач; 90% - здатність до набуття знань. Саме ці якості, на його думку, відображають сутність інтелекту [2, с. 6].



Рис.1.2. «Структрура інтелекту (за Г.Айзенком)»

Г. Айзенк запропонував розрізняти три види інтелекту: біологічний, психометричний і соціальний.

Ґ. Гарднером [23, c. 244] було виокремлено такі типи (аспекти) інтелекту.

Вербально-лінгвістичний інтелект - це здатність ефективно застосовувати слова в усній (ведучий, оратор, політик, оповідач) або в письмовій формі (журналіст, драматург, поет, редактор). Студент, який володіє високим рівнем вербально-лінгвістичного інтелекту, любить читати, розповідати історії та насолоджується грою у словесні ігри;

-любить виконувати творчі письмові роботи;

-розказує історії, бувальщини, жарти;

-володіє гарною пам'яттю на імена, назви міст, дати;

-читає для задоволення;

-подобаються римовані мініатюри і скоромовки;

-любить розгадувати кросворди;

-одержує задоволення від слухання радіопередач, історій;

-має пристойний набір слів для свого віку.

Логіко-математичний інтелект - це здатність використовувати індуктивний і дедуктивний умовиводи, вирішувати абстрактні проблеми та логічні головоломки, розуміти складні відносини взаємозалежних концепцій, ідей і речей, ставити запитання, експериментувати, підраховувати тощо. Даний інтелект також охоплює навички класифікування, прогнозування, виділення першорядної важливості, формулювання наукових гіпотез, а також

розуміння причинно-наслідкових зв'язків. Такі навички критичного мислення передбачені майже всіма навчальними програмами.

-швидко розв'язує математичні задачі усно;

-із задоволенням використовує комп'ютерні програми;

-ставить запитання, подібні до: «Де закінчується Всесвіт»;

-добре грає в шахи, шашки або інші логічні ігри;

-логічно мислить при розв'язуванні задач;

-проводить експерименти для того, щоб перевірити незрозумілі питання;

-проводить багато часу за логічними головоломками;

-намагається робити розподіл речей і понять за категоріями;

-має добре розуміння причинно-наслідкового зв'язку [24, c. 9-11].

Візуально-просторовий інтелект - інтелект, задіяний для розуміння картин та образів, передбачає здатність уявляти, машинально малювати, працювати над проектом дизайну тощо. Даний інтелект розвивається шляхом загострення сенсомоторного сприйняття. Художник, скульптор, архітектор, садівник, інженер - усі вони переносять свої уявні образи на створювані або змінювані ними предмети. Зорові сприйняття комбінуються з попередніми знаннями, досвідом, емоціями й образами, що дозволяє створювати нове бачення для інших. Студент з розвиненим візуальним інтелектом здатен тонко сприймати кольори, лінії, форми та взаємозв'язки, що існують між цими елементами:

-точно відтворює образи людей і різні предмети на папері;

-розказує про чіткі візуальні образи, коли думає про що-небудь;

-з легкістю читає карти, схеми, діаграми;

- ходить у школу мистецтва;

-подобається складати картинки з розрізаних елементів;

-багато мріє;

-створює цікаві тривимірні конструкції;

-робить рисунки і замітки на клаптиках паперу та зошитах;

-коли читає, то більше довідується з ілюстрацій, ніж із описів.

Кінестетичний інтелект - свідомість усього тіла, дає можливість контролювати й інтерпретувати рух, танцювати, бігати, стрибати, торкатись, жестикулювати, керувати фізичними предметами, установлювати гармонію тіла й розуму. Даний інтелект містить у собі такі фізичні якості, як координація, баланс, спритність, сила, гнучкість, а також дотикальні здібності. Він властивий не тільки спортсменам, оскільки містить у собі навички, необхідні, наприклад, у роботі хірурга при проведенні складної хірургічної операції.

-любить займатися спортом;

-сидячи у кріслі, постійно знаходиться в русі;

-займається плаванням, велосипедним спортом, любить турпоходи;

-йому необхідно доторкнутися до речей, щоб більше довідатися про них;

-любить бігати, боротися або займатися іншою руховою діяльністю;

-виявляє майстерність у ручній праці, яка зводиться до обробки дерева, різьи по дереву, скульптури, шиття;

-дуже виразно і точно копіює жести, манери і поведінку інших людей;

-любить ліпити з пластиліну, глини, займатися розписом.

Міжособистісний інтелект - представлений здатністю швидко розпізнавати й оцінювати настрої, наміри, мотивації та почуття інших людей. Даний інтелект містить у собі сприйнятливість до виразу обличчя, до голосу й жестів, здатність розпізнавати безліч різних міжособистісних сигналів і вміння точно реагувати на ці сигнали з точки зору прагматики.

Міжособистісний інтелект включає навички вербальної та невербальної комунікації, навички спільної роботи, уміння згладжувати конфліктні ситуації, уміння досягати консенсусу, здатність довіряти, поважати, керувати та мотивувати інших до досягнення взаємовигідної мети. Більш комплексні міжособистісні навички представлені здатністю розпізнавати й інтерпретувати приховані наміри інших.

-має багато друзів;

-багато і часто спілкується з однолітками та з сусідами;

-проявляє вигадку у випадкових контактах повсякденного життя;

-бере участь у діяльності різних позанавчальних заходів;

-виступає у ролі посередника в сімейних конфліктах;

-любить грати в ігри з великою кількістю учасників;

-володіє даром співпереживання;

-його допомогу в якості «радника» або «судді» цінують ровесники;

-любить повчати інших;

-створює враження природженого лідера.

Внутрішньообистісний інтелект - представлений здатністю чітко сприймати себе (бачити власні переваги та недоліки), свідомо помічати внутрішній настрій, наміри, мотивації, темперамент і бажання; здатністю самодисципліни, саморозуміння й самооцінки. Людина, яка має даний тип інтелекту, почуває себе краще, якщо має можливість обмірковувати дії й учинки та робити самооцінку. Потреба в самоаналізі робить даний тип інтелекту найбільш особистим. За словами Гарднера, «внутрішньоособистісний інтелект означає здатність відрізняти почуття задоволення від почуття болю і, ґрунтуючись на цьому розходженні, або далі

захоплюватися ситуацією, або виходити з неї» [19, c. 115].

-проявляє незалежність і сильну волю;

-реально оцінює свої сильні і слабкі сторони;

-висловлює чітку думку, коли обговорюються дискусійні питання;

-з однаковим задоволенням працює і вчиться сам;

-володіє почуттям упевненості у власних силах;

-має власні переконання і принципи;

-вчиться на своїх помилках;

-вміє точно виражати свої внутрішні відчуття;

-цілеспрямований;

-захоплюється проектами, які сприяють самовдосконаленню.

Натуралістичний інтелект - передбачає здатність навчатися за допомогою природи. Такі учні одержують задоволення від дій, пов'язаних із природою, наприклад, спостереження за птахами, колекціонування метеликів і комах, дослідження дерев або догляду за тваринами. Вони також люблять ходити в гори, у походи. Їм подобається вивчати екологію, природу, рослини і тварин. Для них важливо, щоб навчання проходило на відкритому просторі.

- прихильний до домашніх тварин;

-любить бувати на природі, відвідувати зоопарк;

-любить порядкувати в саду, на городі або просто бути там;

-виявляє зацікавленість екологічними проблемами;

-вірить у те, що тварини мають певні свої права;

-веде записи про поведінку тварин, рослин, про природні явища.

Численні наукові дослідження доводять, що основою розвитку здібностей є діяльність. Певні здібності виявляються і розвиваються лише у діяльності спільно з іншими здібностями [29, с. 87].

Інтелектуальні здібності розвиваються у процесі розумової діяльності, яка являє собою цілеспрямований процес переробки інформації, до якого належить розумова переробка і класифікація досвіду, знань, навичок, умінь, нових установок, інших ціннісних орієнтації, а також їх обґрунтовування. Основні прояви інтелектуальної обдарованості, на думку більшості зарубіжних і вітчизняних дослідників, можуть бути представлені на трьох рівнях, які характеризують різні аспекти роботи інтелекту:

а) інтелектуальних здібностей (проявляються у показниках інтелектуальної продуктивності, індивідуальної своєрідності інтелектуальної діяльності та креативності);

б) інтелектуального контролю (у вигляді метакогнітивних здібностей, пов'язаних із усвідомленням власних інтелектуальних якостей та із сформованістю регулятивних процесів);

в) інтелектуальних критеріїв (у вигляді інтелектуальних інтенцій суб'єкта) [45].

Отже інтелектуальна обдарованість являє собою високий рівень розвитку інтелектуальних здібностей, що дозволяє особистості швидко оволодівати поняттями, легко запам'ятовувати та зберігати інформацію, встигати у багатьох галузях знань. Свого розвитку інтелектуальні здібності набувають у процесі навчання.

Ознаки обдарованості - це ті особливості, які виявляються у реальній діяльності і можуть бути оцінені на рівні спостереження [45,с. 39]. Разом з тим обдарованість потрібно розглядати в єдності двох аспектів її поведінки - інструментального і мотиваційного. Перший характеризує способи діяльності, другий відношення до певної сторони дійсності. З позицій дидактики важливо зазначити, що інструментальний аспект поведінки обдарованої дитини характеризується такими ознаками:

-наявність специфічних стратегій діяльності (швидке засвоєння діяльності і висока успішність її здійснення; віднайдення нових оригінальних способів діяльності в умовах пошуку вирішення проблеми, адже індивідуалізація діяльності відбивається й на унікальності її продуктів; новаторство як вихід за межі вимог щодо виконання завдань);

-сформованість індивідуального стилю роботи («все робити по-своєму») з саморегламентуванням і самоуправлінням;

-висока структурованість знань, уміння бачити те, що вивчається у системі, згортати способи дій у відповідній галузі знань, миттєво визначати і виокремлювати суттєві узагальнення;

-особливий вид опанування знаннями, що може виявлятися як у високій швидкості навчання, так і в уповільненій (але міцних знаннях) з наступним різким стрибком до перетворення знань.

Мотиваційний аспект поведінки обдарованої дитини характеризується:

-підвищеною вибірковою чутливістю до певних явищ дійсності - символів, звуків, кольорів, біологічних об'єктів, технічних пристроїв тощо, або до певних форм власної активності (пізнавальної, фізичної тощо);

-яскраво вираженим стійким інтересом до творчості, певних занять або сфер діяльності, захопленістю предметом, зануреністю в справу, працелюбністю;

-підвищеною пізнавальною потребою, що проявляється у великій зацікавленості, багатій фантазії, схильності до абстрактного мислення, готовності з власної ініціативи виходити за межі вимог діяльності, розумінні інструментального характеру знань, незалежності суджень;

-перевагою в уподобаннях щодо парадоксальної, суперечливої інформації, неприйняттях типових завдань і готових відповідей, високим рівнем самодостатності й автономії, самоуправлінням, емоційною стабільністю;

-високою критичністю в оцінці результатів власної праці, невдоволеністю собою, схильністю ставити надскладні цілі, прагненням до досконалості [24, с. 10-11].

Так, інтелектуально обдарована особистість вирізняється міцною пам'яттю, жвавим мисленням, допитливістю, добре розв'язує різні задачі, зв'язано викладає свої думки, може мати здібності до практичного застосування знань. Ця молодь, як правило, має дуже значні, глибокі знання, часто вміє самостійно їх отримувати - шляхом опрацювання додаткової інформації.

Високий інтелект, розвинутий розум дозволяють їм достатньо легко засвоювати різну інформацію, однак диференційоване ставлення призводить до суттєвої відмінності у результатах навчання. Можна виокремити два основних підтипи інтелектуальної обдарованості: коли виявляються, насамперед, загальні розумові здібності і немає певної спеціалізації і коли, навпаки, високі здібності виявляються у спеціальній галузі знання. Пізнавальна потреба, яка є неодмінною характеристикою будь-якого типу обдарованості, саме у цих студентів виявляється найбільш чітко і виразно. Як правило, цей тип обдарованості відрізняє стійка система пізнавальних інтересів.

Успішність інтелектуально обдарованої молоді не завжди співпадає з рівнем їхніх здібностей: серед інтелектуалів є блискучі студенти, а є й трієчники, і навіть двієчники. Тут усе визначає не тільки інтелект, а й ставлення до навчання взагалі.

обдарованість молодь студент

Розділ ІІ. Методичні аспекти організації роботи з інтелектуально обдарованою студентською молоддю

2.1 Організація роботи з обдарованою молоддю

Кожна цивілізована держава дбає про своє майбутнє, підвалини якого започатковують молоді громадяни. Прямий зв'язок виховання з процесом державотворення та національного відродження України надає йому особливої актуальності. Для того, щоб людина навчилася мислити і діяти по-новому, необхідно вже з ранніх років зорієнтувати її на самооцінку, самостійність, саморозвиток й самореалізацію. Тому особистісно орієнтоване виховання у наш час - це не лише висока гуманістична мета, а й передусім потужна сила соціально-економічного розвитку на шляху євроінтеграції України.

Одним із пріоритетних напрямів державної освітньої політики є турбота про обдаровану і талановиту молодь, її творчий, інтелектуальний, духовний і фізичний розвиток. Адже молодь - це той потенціал держави, який буде визначати шляхи розвитку науки, техніки, економіки, мистецтва [21, c. 55].

Усі розвинуті країни світу багато роблять для підтримки обдарованої молоді. Так, наприклад, у 2000 році було прийнято «План економічного і соціально оновлення Європи» так звану Лісабонську стратегію, якою передбачається перетворити економіку Європейського Союзу на найефективнішу у світі структуру. За підрахунками експертів одним з важелів успіху у цьому напрямі є підготовка у найкоротший термін додатково 700 тисяч молодих науковців. Як показує практика багатьох держав, за такою схемою діють більшість європейських освітніх проектів, на які країни-члени Європейського Союзу не шкодують мільйонних коштів для стимулювання молоді до науково-дослідницької роботи. Державна підтримка обдарованої молоді активно здійснюється також і в країнах ближнього зарубіжжя - Росії, Білорусі, Казахстані.

За даними Міністерства освіти і науки України, щороку близько 1,5 млн. студентської молоді (20% від загальної кількості) залучаються до участі у Всеукраїнських олімпіадах, які проводять із 15 дисциплін, що вивчаються у вищих навчальних закладах. Студенти змагаючись в особистій першості, виявляють самобутні таланти, нестандартні підходи до розв'язання творчих завдань і вміння застосовувати набуті знання [28, c. 4].

В Україні для покращення роботи з обдарованою молоддю Міністерством освіти і науки України за участі Всеукраїнської молодіжної громадської організації розроблена Державна цільова програма роботи з обдарованою молоддю на наступні роки. Реалізація програми передбачається на двох рівнях: національному та регіональному. На національному рівні передбачено: удосконалення нормативно-правової бази щодо підтримки обдарованої молоді, робота з громадськістю зі створення сприятливого середовища для розвитку та самореалізації обдарованої молоді; створення та систематичне поповнення банку даних «Обдарованість»; здійснення науково-методичного та психолого-педагогічного супроводу виявлення, відбору та підтримки обдарованої молоді; розроблення індивідуальних програм їх супроводу; пошук альтернативних шляхів ефективної реалізації творчих здібностей обдарованої молоді в усіх сферах життя; створення Української спеціалізованої школи-інтернату для інтелектуально обдарованих як навчального закладу, координаційного центру з науково-методичної роботи відповідних обласних навчальних закладів, вирішення питання його розміщення; удосконалення професійної підготовки (перепідготовки) педагогічних працівників, зокрема щодо методологічних основ роботи з обдарованою молоддю; реалізація системи соціальної підтримки та заохочення обдарованої молоді [28].

Відповідно Програма вирішує проблему забезпечення ефективної діяльності вищих навчальних закладів із метою створення умов для розвитку особистості та вироблення в неї самобутніх професійних якостей; розширення системи підготовки (перепідготовки) педагогічних працівників, які працюють з обдарованою молоддю; популяризація здобутків обдарованої молоді, кращого педагогічного досвіду роботи з обдарованою молоддю; сприяння підвищенню кваліфікації педагогічних працівників із питань роботи з обдарованою молоддю; створення дієвої системи стимулювання обдарованої молоді та її наставників.

На основі багаторічного наукового аналізу запитів батьків, студентів, зацікавленості представників педагогічної громадськості, працівників науки, освіти та суспільства в цілому, на сучасному етапі відпрацьовані основні засади державної політики щодо підтримки обдарованої молоді в Україні. Ця політика здійснюється на таких принципах:

-доступності наукових, мистецьких і спортивних закладів для обдарованої молоді незалежно від місця її проживання, етнічного і соціального походження, мовних та інших ознак;

-індивідуалізації роботи з обдарованою молоддю відповідно до її інтересів;

-самореалізації та самоактуалізації;

-добровільності;

-достатності організаційного, науково-методичного забезпечення;

-правового захисту інтересів обдарованої молоді.

Аналіз державної політики у сфері роботи з обдарованою молоддю дає змогу визначити її головні соціально значущі завдання:

-громадянське виховання особистості;

-пошук, розвиток і державна підтримка здібної, обдарованої, талановитої молоді;

-формування соціально адаптованої особистості та її громадського досвіду;

-пропаганда важливості наукових досліджень, мистецьких пошуків молодих людей та захист їхніх авторських прав;

-задоволення молоді у професійному самовизначенні та творчій самореалізації [26, c. 11-15].

Українськими науковцями і педагогами розроблена широка палітра освітніх технологій, які сприяють становленню обдарованої молоді через конкретно продуктивні чи конструктивно продуктивні форми і методи навчання і виховання відповідно напрямів, що визначені навчально-виховними програмами.

Усім відомо, що для багатьох обдарованих молодих людей успіхи приходять через кропітку нелегку працю, інші припиняють її вже на початкових етапах, і лише небагато з них досягають справжніх успіхів. Одним із складників такого успіху є намагання педагогів створити індивідуальну програму розвитку, за якою кожна дитина має можливість розкривати свої природні задатки та обдарування в індивідуальному темпі.

Як свідчить приклад Малої Академії наук України це не гра у науковців, а серйозна копітка робота з студентською молоддю, яка має конкретні результати, що здебільшого формують вагомий соціальний і економічний ефект і мають велике соціальне значення [31, c. 84].

Вивчення досвіду виховної діяльності обдарованої молоді підтверджує, що засобами позавузівської освіти можливо оптимально задовольнити потреби особистості, яка робить крок у велику науку. Аналіз тематики наукових праць молодих дослідників, які подають на щорічний Всеукраїнський конкурс-захист, свідчить, що перевагу вони надають таким питанням як :

· нові та недосліджені сторінки історії України,

· української державності,

· української культури і літератури;

· розвиток економіки в Україні;

· підготовка молоді до життя в ринкових умовах господарювання;

· розвиток держави і права;

· комп'ютеризація та використання обчислювальної техніки;

· розвиток таких наук як психологія, математика, фізика, хімія, біологія, медицина, мовознавство тощо.

Юні науковці, як правило, вибирають тематику наукового дослідження переважно з проблеми, вивчення якої допоможе їм обрати майбутню професійну діяльність [35].

Важливим питанням державної ваги у справі роботи з обдарованими студентів є також проведення та впровадження фундаментальних і прикладних досліджень, спрямованих на розв'язання теоретичних, методологічних і практичних проблем виявлення та розвитку творчих обдарувань молоді, які сприятимуть соціально-економічному, політико-правовому та духовно-культурному розвитку громадянина, суспільства, держави.

Поряд із науковим дослідженнями вищих навчальних закладах має вестись різностороння і глибока практична робота щодо підтримки ініціатив обдарованої молоді. Тому саме зміст роботи з обдарованими студентами у ВНЗ ІІ рівня акредитаїї містить низку завдань, а саме: сприяння розвитку кожної особистості; виявлення обдарування і максимальне сприяння її розвитку.

Із цією метою впроваджується комплекс заходів: медичних, фізіологічних, психологічних, педагогічних, що здійснюються спільно із сім'єю. Важливим фактором для цього є використання різноманітниїх методик для виявлення уподобань та здібностей молоді, спостереження за їхніми подальшими успіхами.

На першому етапі виявлення обдарованих студентів враховуються відомості про досягнення в певній сфері діяльності, надані батьками, педагогами і кураторами груп. Можуть бути використані також результати групових тестувань, соціологічних опитувань. Це дозволить визначити коло осіб, з якими слід проводити поглиблені індивідуальні дослідження.

Другий етап можна назвати діагностичним. На цьому етапі проводиться індивідуальне оцінювання психологом та викладачами творчого потенціалу й особливостей нервово-психічного статусу студента. З огляду на результати першого етапу, обстеження обдарованих проводяться за допомогою набору психологічних тестів, залежно від того, який варіант потенційних можливостей переважає. Якщо переважає інтелектуальна сфера й студент легко навчається, має гостре мислення і допитливість, виявляючи практичну кмітливість, то використовуються методики, спрямовані насамперед на визначення когнітивних і мовленнєвих параметрів, наприклад методика «Тест структури інтелекту» Амтхауера тощо [50, c. 48-54].

У студентів, обдарованих у сфері академічних досягнень, найбільш розвиненими можуть бути окремі здібності до вивчення мов, економіко-математичного моделювання або фізико-хімічного спрямування. Тому завдання психолога -- не тільки визначити рівень загального інтелектуального розвитку, але й дати оцінку типу мислення. У пригоді може стати «Стенфордський тест досягнень».

Особи з творчим і продуктивним мисленням відзначаються незалежністю, розкутістю поведінки, здатністю продукувати оригінальні ідеї, вмінням знаходити нестандартні рішення, винахідливістю.

Таке творче спрямування обдарованості особистості передбачає оцінювання насамперед їхніх творчих здібностей. Використовуються «Фігурна форма тесту творчого мислення Торренса», «Тест віддалених асоціацій» Медника, вербальний тест творчого мислення «Незвичне використовування» І. Аверіної, тест для визначення особистісних характеристик «Особистісний опитувальник» Г. Айзенка, «Характерологічний опитувальник» К. Леонгарда-Шмішека, «Кольоровий тест» М. Люшера та ін.

Контактні, ініціативні, з підвищеною потребою в спілкуванні й лідерстві студенти мають високі організаторські здібності. Серед однолітків і дорослих вони почуваються впевнено; однолітки завжди обирають їх на головні ролі у ході занять. Під час досліджень таких студентів використовуються особистісні методики та соціометрія, наприклад «Комплексний особистісний соціометричний тест» О. Зварикіна [43].

Якщо ж у студента переважають художні здібності, він з раннього віку виявляє схильність до малювання або музики, психологічне тестування спрямовується на оцінювання ступеня її емоційної стійкості та рівня нейротизму, оскільки такий студент дуже вразливий і потребує індивідуального психологічного підходу, а часом і психотерапевтичної корекції лікаря-фахівця.

Обдарованість у руховій сфері виявляється у високому ступені психо-моторних реакцій, спритності, значній фізичній силі, розвитку рухових навичок. Зазвичай такі студенти професійо займаються певними видами спорту та приймають участь у спортивних змаганнях, спартакіадах тощо.

Діагностика обдарованості у цій сфері проводиться за допомогою методик, що призначені для визначення зорово-моторної координації (наприклад «Тест творчих здібностей у дії та русі» Торренса).

Багато студентів виявляє високий ступінь обдарованості не в одній сфері, а у декількох. У цьому разі дуже важливо не тільки виявити таку поліобдарованість, але й удосконалювати, розвивати її.

Психорозвивальна робота з обдарованими, може проводитися за такими напрямами:

* розвиток інтелектуальних здібностей; формування адекватного самосприйняття;

* допомога студентам адаптуватися а соціумі;

· засвоєння конструктивних форм спілкування з однолітками й дорослими;

* допомога батькам, викладачам і студентам в організації навчальної діяльності.

Спеціальні програми для роботи з обдарованими студентами сприяють реалізації цих напрямів.

На третьому етапі роботи з обдарованими студентами основну роль повинні виконувати педагоги, завдання яких - формування і поглиблення здібностей.

Робота з обдарованими студентами вимагає належної змістової наповненості занять, зорієнтованості на новизну інформації та різноманітні види пошукової аполітичної, розвиваючої, творчої діяльності. Вона під силу висококваліфікованим, небайдужим до своєї дисципліни викладачам [42, c. 301; 314].

Формами роботи можуть бути групові та індивідуальні заняття під час проведення занять в позанавчальний час, факультативи. Зміст навчальної інформації має доповнюватись науковими відомостями, які можуть одержати в процесі виконання додаткових завдань у той же час, що й інші студенти, але за рахунок вищого темпу обробки навчальної інформації.

Серед методів навчання обдарованих студентів мають превалювати самостійна робота, пошуковий і дослідницький підходи до засвоєних знань, умінь і навичок. Контроль за їх навчанням повинен стимулювати поглиблене вивчення, систематизацію, класифікацію навчального матеріалу, перенесення знань у нові ситуації, розвиток творчих елементів у їх навчанні. Домашні завдання повинні мати творчий, диференційований характер [8, c. 7].

Вищеперелічені аспекти, які мають бути органічно вплетеними в ході проведення заняття, доповнюються системою позанавчальної роботи: виконання студентом позанавчальних завдань; заняття у наукових товариствах; відвідування гуртка або участь у тематичних масових заходах (вечорах любителів літератури, історії, фізики, хімії та ін.); огляди-конкурси художньої, технічної та інших видів творчості, зустрічі з ученими тощо.

Індивідуальні форми позанавчальної роботи передбачають виконання різноманітних завдань, участь в очних і заочних олімпіадах, конкурсах на кращу науково-дослідну роботу. Викладачі повинні послідовно стежити за розвитком інтересів і нахилів студентів, допомагати їм в обранні профілю позанавчальних занять.

На сучасному етапі надзвичайно важливою є справа подальшої державної підтримки розвитку обдарованої молоді України. На цьому шляху залишається ще багато невирішених питань, серед яких першочерговими є такі:

· пошук нових структур, механізмів управління освітою обдарованої молоді;

· фінансування наукових досліджень, творчих і спортивних заходів обдарованої молоді;

· створення рівних можливостей для розвитку обдарованості молоді з різних верств і регіонів;

· адресна соціально-економічна підтримка обдарованих сиріт, молоді з багатодітних родин, із неблагополучних сімей, з особливими потребами та обдарованої молоді з сільської місцевості.

Отже, робота з обдарованими студентами повинна відбуватися за спеціальними програмами, які акцентують увагу на певних сильних сторонах особистості, або на слабких (коригуючи її), посилювати сильні сторони, щоб компенсувати слабкі. Вибір форми навчання залежить від можливостей викладацького колективу, але найдоцільнішими на нашу дуку є:

1. Введення нових розвивальних курсів.

2.Організація відкритого захисту власних проектів із організації роботи з обдарованою молоддю.

3. Проведення студентських науково-практичних конференції, конкурсів.

4. Розробка авторських програм спецкурсів у системі факультативних занять із врахуванням індивідуальних здібностей обдарованої молодді.

5. Організація і проведення творчих звітів за результатами роботи факультативів, наукових гуртків, студій.

6. Забезпечення участі обдарованої молоді у міських, районних, республіканських конкурсах різного напряму.

7. Розробка пам'яток. алгоритмів для обдарованих студентів, методик самостійної дослідницької діяльності.

8. Створення в навчальних кабінетах картотеки матеріалів підвищеного рівня складності.

Тим самим стимулюючи їх когнітивні здібності, індивідуальні особливості кожної особистості. Розвивальний і соціалізуючий вплив роботи з обдарованою молоддю, насамперед, виявляється в розкритті індивідуальних якостей особистості, розширенні соціального досвіду через набуття додаткових знань, умінь і навичок.

2.2 Робота з обдарованими студентами у Коростишівському педагогічному коледжі імені І.Я. Франка

Основною метою системи освіти є створення умов для особистісного розвитку і творчої самореалізації кожного громадянина України, які зможуть навчатись протягом усього життя, створювати і розвивати цінності громадянського суспільства. Саме тому виховання та розвиток творчих здібностей особистості є одним з важливих завдань вищої освіти. Важливо розвивати творчий потенціал студентів, вчити їх критично мислити, швидко орієнтуватися у складних професійних ситуаціях і знаходити єдино правильні рішення.

Розвивати творчість - це виховувати у студентів інтерес до знань, самостійність у навчанні, розширювати світогляд, формувати наполегливість у досягненні поставленої мети.

Основним завданням освіти є те, щоб кожна дитина розвивалася всебічно, і якщо в ній є якийсь талант, то треба, щоб він розкривався на користь їй та іншим. Адже видатний педагог В. Сухомлинський мудро підкреслив, що, виряджаючи дитину до школи, кожна мати вірить у те, що справжній учитель побачить у її дитині щось таке, чого не бачить вона, і буде розвивати помічені здібності.

У психологічній літературі немає єдиної думки щодо обдарованості. Вивчення її відбувалося з позицій філософії, медицини, педагогіки, психології.

Обдаровані студенти характеризуються порівняно високим розвитком мислення, тривким запам'ятовуванням навчального матеріалу, розвинутими навичками самоконтролю в навчальній діяльності, високою працездатністю тощо, їм властива висока розумова активність, підвищена схильність до розумової діяльності, неординарність, свобода самовияву, багатство уяви, сформованість різних видів пам'яті, швидкість реакції, вміння піддавати сумніву і науковому осмисленню певні явища, стереотипи, догми.

Тому в умовах вищої школи важливо правильно організувати роботу викладача з обдарованими студентами, не тільки створюючи необхідні умови для їх розвитку, а й психологічно готуючи їх до наполегливої праці, самовиховання. Прикладом такої організації є психолого-педагогічна програма роботи з обдарованими студентами у Корсотишівському педагогічному коледжі. Завдання програми коледжу полягає у тому, щоб:

1. Виявити рівень розвитку обдарованого студента та його потенційні можливості.

2. Допомогти молодій людині усвідомити себе.

3. Створити умови мобілізації особистісних ресурсів (психологічна мобілізація) - допомогти створити себе.

При цьому застосовуються такі форми роботи, як:

1. Психологічне збагачення молодої людини:

«горизонтально» - розширення об'єму знань про психологію людини;

«вертикально» - поглиблене вивчення власної особистості.

2. Евристичні технології:

- науково-пошукові роботи;

- доповіді;

- повідомлення;

- реферати.

3. Розвиваючі програми, в тому числі міжнародні, які задовольняють:

- інформаційні потреби сучасної людини;

- комунікативну адаптацію;

- розвиток самосвідомості.

4. Тренінг творчих здібностей.

5. Інтелектуальні ігри.

Серед вказаних форм роботи з обдарованими студентами найбільшої популярності у Коростишівському педагогічному коледжі набула евристична технологія, яка реалізується у форму науково-дослідницької роботи. Вона враховує інтереси студентів, забезпечує позитивну мотивацію, вчить працювати з науковою літературою, має практичну реалізацію в майбутній професійній діяльності.

Для того, щоб кожен студент міг розвинути свої творчі можливості, необхідне продумане керівництво з боку викладача. Велике значення має розвиток психічних процесів - пам'яті, уваги, уяви - для розвитку творчих здібностей. Саме ці якості, за даними психологів, - основа розвитку продуктивного мислення і творчих здібностей студентів.

Викладач виконує щодо студентів певні визначені функції, та основною функцією талановитого вчителя має бути триєдиною: навчати, виховувати, розвивати.

Студент як творча особистість розкривається під час написання творчих робіт, які є результатом довгої й серйозної інтелектуальної праці. Під час підготовки до написання роботи студент опрацьовує багато наукової літератури, отримує нові знання, аналізує, класифікує, систематизує їх. Повноцінний розвиток творчих здібностей вихованців може забезпечити така організація навчання, яка передбачає залучення їх до наукового пошуку й використання отриманих знань на практиці.

Обсяг науково-пошукової роботи - близько 25-30 друкованих сторінок, тематика робіт тісно пов'язується з практичними потребами конкретного фаху, затверджується наказом по коледжі, термін виконання визначається графіком та планом, що складається на семестр. Методичні рекомендації щодо оформлення робіт є розроблені.

У кінці навчального року у педколеджі проходить науково-дослідницька конференція, де кожен студент презентує та захищає результати пошуково-дослідницької роботи.

Результат роботи з обдарованими студентами педагогічного коледжу засвідчує, що майбутні викладачі привчаються самостійно вирішувати педагогічні та життєві проблеми, навчаються працювати з довідковою літературою, проводити науково-дослідницьку роботу, реалізувати себе як педагоги-дослідники, педагоги-новатори, педагоги-вчені. Проаналізуваши роботу коледжу можна зробити наступні висновки, що: навіть при використанні еврестичних технологій, всіляких розвиваючих програм, іграх та проведення творчих тренінгів, не є достатнім переліком заходів, для ефективної роботи обдарованої студентської молоді

Отдже, для отримання остаточних результатів ми запропонували провести анкетування серед обдарованих студентів та їх наставників для того, щоб з'ясувати, чого саме потребують обдаровані студенти навчального закладу. Відповідно було розроблено дві анкети в кожній з яких передбачено 10 запитань.

У процесі дослідження було опитано 35 молодих людей усіх курсів та фікультетів коледжу віці від 15 до 19 років, що мають досягнення у мистецтві, науці або спорті. Наводимо окремі результати обробки отриманих даних.

Відповіді на перше питання «Кого Ви могли б назвати обдарованою людиною?» виявились дуже цікавими. Так виглядають десять найбільш часто повторюваних ознак (у порядку зменшення частоти згадування):

1) людина, що здатна творити;

2) всебічно розвинута людина;

3) людина, що має природний дар;

4) людина, що досягла успіху в своїй справі;

5) людина, що вміє використовувати природні задатки;

6) людина, що вірить у свої сили;

7) людина, що живе заради інших;

8) людина - оптиміст;

9) людина, яка може щось змінювати (удосконалювати);

10) людина, що має нагороди (премії, іменні стипендії тощо).

Відповіді на другий пункт анкети «Зазначте, будь ласка, сферу Ваших інтересів» підтвердили загальновідому тезу: талановита людина - талановита у всьому. Жодний із респондентів не вказав менше трьох сфер інтересу. Досить часто зустрічались відповіді на зразок: «Психологія, географія, театр, поезія, туризм, велоспорт, молодіжне громадське життя». Визначена десятка найбільш часто згадуваних захоплень (у порядку зменшення частоти згадування), які ми дозволили собі згрупувати у загальні поняття, виглядає таким чином:

1) гуманітарні науки;

2) література (проза та поезія) ;

3) спорт;

4) громадське життя;

5) точні науки;

6) образотворче мистецтво;

7) музичне мистецтво;

8) хореографія;

9) туризм;

10) природничі науки.

Отже такі дані свідчать про різносторонність інтересів у обдарованої молоді.

Відповіді на третє запитання анкети «Чи існував (існує) у Вас ідеал для наслідування. Якщо так, то хто це?» згрупувати досить важко. Цікаво, що 47,5% респондентів відповіли на це питання негативно. На другому місці серед відповідей були названі батьки і конкретні вчителі (викладачі) - 37%. Лише 15,5% назвали відомих особистостей («зірок») у якості ідеалу для наслідування.

Четверте запитання звучало так «Чи відчували Ви свою несхожість з однолітками, під час навчання (у школі, коледжі)?»