3. Відбір матеріалу повинен бути здійснений з врахуванням наступності та перспективності у вивчені матеріала.

Форми, методи., та засоби навчання повністю підлеглі тим основним дидактичним цілям, які стоять на даному етапі урока перед вчителем. Розглянемо у якості приклада етап актуалізації знань при вивченні однієї найбільш складної теми з математики в початковій школі «Ділення багатозначних чисел». Зупинимося на уроці «Письмове ділення на однозначне число». Знання отримані на цьому етапі, є базовими для вивчення наступних розділів теми. Від того наскільки міцно і свідомо буде засвоєний алгоритм ділення на однозначне число, багато в чому залежить успіх вивчення теми в цілому.

Складність алгоритму ділення очевидна, велика і кількість основних операцій, що входять в обчислювальний прийом. Виконання їх потребує:

1. Визначення рівня сформованості навички ділення з остачею.

2. Твердого знання табличних випадків множення та ділення, а також множення та ділення з 0 і 1.

3. Вміння безпомилково виконувати віднімання.

Робота за алгоритмом потребує певної гнучкості розуму, так як учням доводиться швидко переходити від одного виду діяльності до другого: усні обчислення чергувати з письмовими, від дій ділення переходити до дій множення, потім віднімання.

Перед вчителем постають цілі:

1. Проконтролювати наявність відповідного рівня сформованості навичок усних обчислень, що є опорними при розгляданні письмового прийому ділення.

2. Провести роботу направлену на попередження помилок, які допускаються при вивчені теми.

3. Підготувати учнів психологічного сприймання нового.

Для здійснення поставлених цілей виберемо із раніше отриманих знань ті, які необхідно актуалізувати на даному уроці через виконання системи спеціально підібраних завдань.

Міцно та свідомо буде засвоєна послідовність виконання алгоритмічного припису, якщо до уроку, на якому вчитель знайомить з письмовим прийомом ділення багатоцифрового числа на одноцифрове, показати поряд з традиційною формою запису ділення з остачею:

22: 5 = 4 (ост.2)

інший запис:

_- 22|5

20|4

2

Інший запис більш громіздкий, але більш коректний у математичному смислі і максимально наближений до тієї форми запису, з якою учні будуть знайомитися при розгляданні письмового при йому ділення багатозначних чисел.

Нова форма запису дозволяє провести роботу по свідомому виконанню всіх операцій, що входять в алгоритм письмового ділення. З цією метою учням можуть бути запропонованні такі питання: які розрядні одиниці ділимо?(одиниці) Скільки цифр буде у записі частки? Чому?

Що дізнались при множенні числа 4 на 5? Що показує число 20? (Скільки одиниць розділили.)

Що дізналися, коли відняли від 22 число 20? (Остачу від ділення, скільки одиниць не розділилию). Чому дорівнює остача? (2)

Порівняй остачу з дільником, зроби висновок. (Остача менша за дільник.)

При такому підході до ділення з остачею можна стверджувати, що попередні знання дітей не тільки актуалізуються, але і коректуються з урахуванням умов, в яких вони будуть застосовуватись.

Приступаючи до вивчення теми вчитель повинен знати типові помилки, які допускають учні, бачити причини їх виникнення і шляхи попередження.

Попередити помилки можна шляхом виконання системи спеціально підібраних вправ, наприклад:

1. Які числа до 60 діляться на 9 без остачі?

2. Назви найбільше з чисел від 0 до 46, які діляться на 7 без остачі.

3. Назви остачі, які можуть бути при діленні на 9, на4.

Діти відчувають певні труднощі при діленні меншого числа на більше. Саме тому при діленні багатоцифрових чисел, коли новий неповне ділене виявляється менше дільника, багато учнів негайно прагнуть зробити ділене звичайним, створюючи нове неповне діленне і втрачаючи при цьому в частці цифри. Ось як виглядає ця типова помилка:

_-1218 |6 або _-24056 |8

12 |23 24 |307

18 56

18 56

0 0

Попередити такі помилки допоможе включення в завдання для усного обчислення вправи виду:

5:8 = 0(ост. 5)

0:3 = О(ост. 0)

З: 21 = О(ост. З)

Один з можливих варіантів може бути таким:

1. Рахунок ланцюжком: 6 помножити на 9; відняти 6; розділити на 8; помножити на 1; поділити на 10 (частка 0, ост.6).

2. По заздалегідь підготовленому записі на дошці

_-27|6

24|4

3

ставляться запитання: перевірте, чи вірно виконано дію. Назвіть компоненти і результати виконаної дії. Як отримали число 24? Що при цьому дізналися? Що показує число 3? Як його отримали? Назвіть всі остачі, які можуть бути при діленні на 6. чи може в остачі бути число 6? Чому?

З.На дошці записані приклади:

45000: 9 286: 2 867: 3

Завдання: визначи найвищий розряд частки та кількість цифр в ній. Виконай ділення усно.

Перші два приклади на ділення не викликають труднощів в учнів, третє завдання для усного виконання посильно не всім. Учні поставлені в умови, де вони відчувають брак знань, якими вони вже володіють, для виконання обчислювальної операції. Вчитель повідомляє, що у випадку, коли усно ділення виконати важко, його виконують письмово. Це і є підготовка до вивчення нового.

Глибоке знання методики матеріалу, що вивчається, творчий підхід вчителя при підготовці до уроку забезпечує ефективне досягнення цілей.



2. Особливості застосування форм та методів перевірки знань учнів при вивченні ділення з остачею

2.1 Перевірка знань учнів як педагогічна проблема

Аналіз педагогічних і методичних праць вказує, що в багатьох з них, наприклад, Є.І.Петровського, М.О.Архангельського, Т.С.Панфілова, Г.І.Казьміна, термін "перевірка знань учнів" ототожнюється чи замінюється терміном "контроль знань", у той же час, як перевірка є структурним елементом контролю.

Правильно розкриває зміст поняття контролю знань М.О.Сорокін вказуючи що контроль означає перевірку. Контроль, перевірка і оцінка результатів навчання - це складові частини навчально-виховного процесу, без яких неможливо уявити педагогічну взаємодію між учнем і вчителем.

Якщо контроль і перевірка побудовані правильно, вони сприяють своєчасному виявленню прогалин у знаннях і вміннях учнів, повторенню і систематизації матеріалу, встановленню рівня готовності до засвоєння нового матеріалу, формуванню вміння користуватися прийомами самоперевірки і самоконтролю.

Щоб ці та інші завдання успішно розв'язувалися, розглянемо функції контролю і перевірки знань, умінь та навичок учнів.

Зауважимо, що результати контролю - це основа оцінки навчальних досягнень учнів, яка характеризує рівень оволодіння учнями знань, умінь і навичок згідно з вимогами навчальних програм.

Поняття "контроль знань" учнів значно ширше, ніж поняття "перевірка". Це поняття є родовим по відношенню до таких понять, як "перевірка знань", "оцінка знань", "результати навчальних досягнень".

Перевірка знань вживається у вузькому значенні як методичний прийом у зв'язку з оцінкою результатів того чи іншого завдання, їй більше властиві навчальні функції.

Контроль знань, як правило, спрямований на виявлення рівня засвоєння учнями вже вивченого матеріалу проводиться здебільшого вчителем.

Оцінка знань учнів означає відношення від того, що учень знає, до того, що він повинен знати на даний момент навчання. Оцінка часто фіксується за допомогою вимірювання (балів).

Результати оцінювання навчальних досягнень (урахування системи оцінювання) - виставлення балів у класних журналах, у щоденниках та інших документах.

Про роль і сутність контролю знань учнів говориться в багатьох педагогічних працях. Ідеї контролю, зокрема, засновані в працях Я.А.Коменського, А.В.Дистервега, Н.І.Пирогова, К.Д.Ушинського та інших.

Педагог Я.А. Коменський, основоположник шкільного навчання, у своїй книзі "Великая дидактика" сформулював дидактичні вимоги до навчання, дав вказівки, як планувати урок. Зокрема, він вказував, що частину уроку необхідно відвести для опитування учнів.

Ідеї контролю, висунуті Я.А.Коменським, сформульовані у вигляді коротких правил у одній з його праць. Ці правила детально встановлюють порядок контролю знань учнів для сучасної школи:

o вчитель на кожному уроці перевіряє знання, викликаючи декількох учнів;

o директор школи раз у місяць перевіряє результати навчання учнів;

o у кінці навчального року - перевідні екзамени з класу в клас.

Паралельно з іншими дидактичними принципами Я.А.Коменський на перший план висуває результати оцінювання навчальних досягнень учнів.

Німецький педагог А.В.Дістервег приділяв велику увагу засвоєнню вивченого матеріалу. Одним з показників такого засвоєння є здібність учнів ясно і чітко переказати суть справи. Він висуває правило для вчителя: "Піклуйся про те, щоб учні не забували того, що вивчили" і рекомендує повертатися до вивченого частіше. Отже, висуваються ідеї систематичного контролю за результатами навчання учнів.

На аналогічних позиціях стояв російський педагог і воєнно-польовий хірург М.І.Пирогов. Він вимагав, щоб вчителі і керівники прогімназій і гімназій добре навчали учнів і піклувалися про їх результати навчання, пропонував, щоб переведення з класу в клас здійснювалось за результатами підсумкового контролю, негативно відносився до перевідних екзаменів, відмічаючи в них елементи випадковості і формалізму.

Конструктивні ідеї контролю знань учнів висловлені К.Д.Ушинським. Якщо в знаннях учнів виявлені пробіли, прогалини, то здебільшого це пояснюється неудосконаленим викладанням, нераціональним застосуванням методів навчання, системи завдань, невмінням учителя своєчасно помічати свої помилки і помилки дітей.

Охарактеризувавши типову для вітчизняної школи систему перевірки, К.Д.Ушинський писав: "Учитель опитує одного, двох, трьох, а інші в цей час вважають себе вільними від усяких справ". Він вважав: якщо основна ціль лише в тому, щоб формально перевірити знання, вірніше виставляти оцінки, то така перевірка - даремна витрата часу. Ушинський вимагав, щоб учитель активізував дітей під час перевірки знань.

Він виступав за своєчасний контроль, за такі методи перевірки знань учнів, які активізували б увесь клас. Ушинський чітко виділяє ідеї тематичного контролю, однак обґрунтовує основні вимоги до перевірки і оцінки знань учнів, які отримали реалізацію і в наш час.

Більш детальніше принципи контролю знань учнів опрацьовані останнім часом.

Основні принципи контролю знань учнів - об'єктивність, систематичність і своєчасність, цілеспрямованість, тематичність.

Принцип об'єктивності і систематичності розглядається у працях Є.І.Перовського.

Об'єктивність - це правильне визначення знань, умінь і навичок учнів і оцінка цих знань. Тільки об'єктивна оцінка дає учням глибоке моральне задоволення та є дієвим стимулюючим фактором у навчанні, має велике виховне значення.

Систематичність, як принцип контролю полягає в регулярному виявленні знань, умінь і навичок, органічно поєднуючись, з навчальним процесом та впливаючи на його хід (під своєчасністю контролю розуміємо рівномірність та його визначена частота в межах окремого уроку і всієї теми).

Цілеспрямованість встановлює визначений підхід до добору матеріалу, який підлягає перевірці, згідно з вибором форм і методів перевірки та оцінювання знань, результатами навчання, врахуванням індивідуальних особливостей учнів.

Принцип тематичності контролю забезпечується під час перевірки знань основних понять кожної теми, які мають бути глибше засвоєні учнями. Учень засвоює не безперервним потоком, а визначеними дозами, які повинні бути ним осмислені після активного сприйняття, а потім систематизовані у його пам'яті. Якість запам'ятовування залежить від визначеної кількості повторення засвоєного матеріалу та його практичного застосування, Тільки після цих психологічних дій учня можна перевіривши якість розуміння і запам'ятовування, переходити до вивчення наступної дози.

Принцип тематичності в системі контролю має велике значення, оскільки виявлення рівня знань, дози матеріалу дає можливість вчителю керувати процесом засвоєння.

У педагогічній практиці програмового навчання принцип тематичності використовується для вивчення нової інформації. Програмовий навчальний матеріал здійснюється за допомогою чіткого визначення його на невеликі дози і перевірки засвоєння кожної дози визначеним учням.

Поетапне формування знань і поетапна перевірка їх якості створюють благотворні умови для виділення самого суттєвого в навчальному матеріалі, звільнює від заучування зайвої інформації. Не слід ототожнювати принцип тематичності з своєчасністю (регулярністю) перевірки. Якщо перший сприяє сконцентрувати увагу на чітко виражених питаннях програми, на конкретних дозах навчального матеріалу, то інший зв'язаний з рівномірною перевіркою в часі. Під час тематичного контролю здійснюється й необхідна рівномірність і достатня частота перевірки.

Отже, принцип тематичності, направлений на виявлення, оцінку і результат навчальних досягнень учнів з визначених суттєвих питань теми, на встановлення зв'язків між темами, а також між предметних зв'язків. Його компонентами є: контроль, перевірка, оцінка і результат навчальних досягнень учнів.

Складова частина контролю - це виявлення рівня знань, умінь і навичок учня на даному етапі навчання. Перевірка знань повинна забезпечувати навчальні завдання школи. Вміле її використання дає необхідну інформацію вчителю для керівництва процесом навчання. Перевірка знань учнів несе в собі визначені дидактичні функції.

Неправильно було б розглядати функції перевірки знань учнів ізольовано одну від одної. Тільки в тісному взаємозв'язку всіх функцій перевірка забезпечує позитивні результати у шкільному навчанні.

Функції перевірки розглядаються у багатьох працях з педагогіки і в різних методиках, авторами яких є: Є.І.Перовський, Н.Г.Дайрі, Г.І.Казьмін, М.О.Архангельський, Д.О.Лордкіпанідзе, Т.С.Панфілова, М.М.Покровська, Н.Є.Анкудінова, М.Т.Калінчук, М.В.Поха, В.О.Уметський та інші.

Як показує аналіз педагогічних досліджень, різні автори по-різному характеризують функції перевірки знань учнів. Жодна праця не дає і аналізу функцій перевірки, які вона здійснює.

Дидактичні дослідження М.О.Архангельського, Д.ОЛордкіпанідзе, В.О.Онищука, А.Орлова, Т.С.Панфіловоі, Б.П.Ройтмана показують, що перевірка знань учнів необхідна не тільки для управління засвоєнням і повторенням матеріалу, а й має велике виховне значення. Вона дисциплінує учнів, виховує у них відповідальність за виконання роботи, привчає до систематичної, планомірної роботи, викликає бажання змагатись за кращі показники результатів навчання.

Є.І.Перовський класифікує загальні і специфічні функції перевірки. Перша - це виявлення рівня знань учнів, на основі чого робляться висновки про результати їх роботи. Друга - це виховання в учнів відповідальності за своє навчання, свідомого виконання навчальних завдань.

Завдяки правильній перевірці змінюються самі знання учнів: стають точніші, повніші, міцніші, більш осмислені.

М.Г.Дайрі визначає такі функції перевірки знань учнів: оцінка і результативність знань, удосконалення їх знань у процесі перевірки, розвиток їх пізнавальних здібностей і мови, виховання позитивних рис особистості.

Автор відзначає, що правильно поставлена поточна перевірка - важливий спосіб підвищення якості знань учнів. Завдання кожного педагога полягає у тому, щоб повністю подолати вузько контрольне формально-результативне опитування, що ще зустрічається на практиці, і розробити дидактично обґрунтовану методику навчальної перевірки учнів, а також систему оцінювання результатів навчання, щоб успішно вирішити задачі і оцінювання знань, і їх удосконалення, і розвиток пізнавальних здібностей і мови учнів, і виховання у них відповідальності за навчання.

Перевірка допомагає вчителю визначити, як розвинуті пам'ять, мислення учнів, як володіє кожний з них усним мовленням, що саме засвоює легше, а що важче. Вона складає органічну частину результатів навчальних досягнень учнів, е засобом організації процесу засвоєння.

У залежності від того, в який момент здійснюється перевірка, В.О.Онищук визначає такі основні функції перевірки: навчально коригуючу, контрольно-узагальнюючу. Перевірку, яка забезпечує контрольно-стимулюючу функцію, автор називає тематичним оцінюванням знань. У результаті цього ототожнюються два різні поняття "перевірка" і "результати навчання".

Дослідження показує, що доцільно виділити наступні функції контролю: діагностичну, навчальну, виховну, розвиваючу, стимулюючу. Класифікуючи ці функції контролю і оцінювання результатів навчальних досягнень учнів, ми виходимо з того, що:

· перевірка знань дає можливість учителю визначити фактичний рівень знань учнів і тим самим контролювати ефективність методів і прийомів навчання;

· перевірка знань є невід'ємною складовою частиною навчального процесу. Отже, вона забезпечує навчальні і виховні цілі;

· обґрунтування вчителем відповідей під час перевірки знань розкриває учню конкретні можливості підвищення результатів своїх навчальних досягнень.

Функції контролю:

· Діагностична функція перевірки навчальних досягнень учнів, на нашу думку, полягає у тому, що через визначену систему завдань вчитель визначає можливості подальшого просування кожного учня. Вона полягає у тому, що вчитель діагностує ефективність методів і прийомів навчання, використаних ним.

· Навчальна функція направлена на вироблення таких завдань для учня, які сприяють узагальненню, поглибленню і систематизації знань, розвитку логічного мислення учнів у навчанні. М.Н.Покровська підкреслює, що перевірку можна зробити такою, щоб вона не уявлялась даремно витраченим часом, а була продовженням процесу навчання, його особливою формою. При правильній перевірці знань учнів учитель працює з цілим класом, опитування навіть кожного учня використовується як можливість продовження роботи з цілим класом. Перевірка використовується для повторення, уточнення знань, підготовки учнів до сприйняття нового матеріалу. Майже на всіх уроках перевірку знань учнів можна організувати так, щоб вона виконувала навчальну функцію.

На практиці це можна здійснювати таким чином. Для відповіді викликають 2 - 3 учні, завдання для них підготовлені раніше (за такої перевірки необхідно підбирати учнів з неоднаковими здібностями). За той час, протягом якого учні готують завдання, можна використати для роботи з класом (посильно цю роботу виконувати в повільному темпі). Коли перший учень готовий до відповіді, клас уважно його слухає, робить зауваження, виявляючи недоліки відповіді, внести виправлення в оформленні записів та інше. У такий спосіб контролю і перевірки знань не тільки перевіряються, діагностуються знання окремих учнів, але й одночасно поглиблюються знання всіх учнів класу. Це активізує клас, сприяє вихованню уваги учнів, дає можливість вчителю оцінити результати навчальних досягнень більшої кількості учнів протягом всього уроку.

· Навчальна функція контролю і перевірки оцінювання результатів навчальних досягнень учнів повинна здійснюватись і під час виконання письмових робіт. Не слід вважати нормальним те положення, під час якого мета завжди не є засобом навчання і систематизації знань, підкреслює М.Л.Крейзман. Необхідно, щоб учні, які повністю або частково не справились з виконанням завдань, визначили помилку і зуміли її пояснити. На практиці же часто зустрічаємося з фактами, коли письмові роботи різного характеру вчителі проводять тільки з метою виставлення бала. Помилок при цьому не аналізують, не проводять додаткових робіт з метою їх усунення. Інколи учні навіть не знають, за що їм поставили відповідний бал. Таким чином, накопичення помилок призводить до того, що навчання стає нудним, нецікавим.

· Виховна функція контролю і перевірки виявляється в методиці проведення вчителем, у наступному коментуванні й оцінюванні робіт. Істотне значення для здійснення виховної функції перевірки має спрямування її на розвиток інтелектуальних здібностей.

· Розвивальна функція також тісно пов'язана з іншими функціями контролю. Останнім часом вона почала привертати до себе пильну увагу психологів, дидактів, методистів і вчителів. У літературі неодноразово стверджувалася думка про те, що розумовий розвиток учнів забезпечується спеціальними методами - проблемними, пошуковими, дослідницькими. Але більшість психологів і дидактів вважають, що розвивальну функцію використовують в усіх видах контролю (попередній, поточний, тематичний, підсумковий).

· Контролююча функція передбачає встановлення рівня навчальних досягнень окремих учнів і класу в цілому; вона дає вчителеві змогу судити про якість засвоєння теми, своєчасно планувати коригуючу роботу й методику вивчення наступного матеріалу. Психолог Б.Г.Ананьєв виділив орієнтуючу і стимулюючу функції.

· Орієнтуюча впливає на розумову роботу, сприяє усвідомленню учнем процесу цієї роботи і розумінню власних знань.

· Стимулююча впливає на вольову сферу через переживання успіху чи невдачі.

Систематичний підхід до аналізу і досліджень контролю за оцінюванням результатів навчальних досягнень учнів дозволив визначити взаємозв'язок функцій управлінського циклу: планування, регулювання (своєчасність) і координація, контроль, оцінка і стимулювання.

Оцінка і стимулювання - тісно взаємопов'язані і складають управлінський цикл. У цьому циклі планування є вихідною функцією. Тому дуже важливо визначити об'єкти контролю організаційної діяльності, які саме і обумовлюють навчальний процес - учитель і учні. Отже, цілісне дослідження проблеми контролю і перевірки та оцінки результатів навчання під час вивчення навчальних предметів неможливе без дослідження його взаємозв'язків з функціями планування і управління.

Багатопредметність середньої ланки навчання та різноманітність його цілей зумовлюють велику складність у визначенні вчителями головних завдань вивчення того чи іншого матеріалу. Тому, розпочинаючи вивчення нової теми, вчитель має ще раз уважно прочитати, як вона окреслена в програмі, зіставити з нею зміст підручника, щоб уявити послідовність розгортання матеріалу за визначену кількість годин, результат, до якого слід прагнути. Виходячи з цього, в межах системи уроків визначають об'єкти контролю, різні види та способи виконання перевірних робіт.

Перед вивченням нового, особливо складного матеріалу застосовується попередній контроль, мета якого - виявити рівень знань, умінь, способів дій, які мають стати фундаментом для засвоєння нової теми. У ході вивчення матеріалу, його закріплення і актуалізації застосовуються різні види перевірних завдань для поточного контролю якості засвоєного, що дає вчителеві можливість оперативно впливати на прогалини в знаннях учнів або вибрати інші методи роботи.

Тематичний контроль має на меті виявити рівень засвоєння обов'язкових знань з теми. Наприкінці чверті і року здійснюється підсумковий контроль.

Таким чином, ефективність контролю за оцінюванням результатів навчальних досягнень учнів має бути направлене на виявлення особистого відношення учнів до виконання суспільних обов'язків, ступеню активності і підготовки до проведення позакласних заходів, рівня їх навченості.

В залежності від специфіки організаційних форм розрізняють контроль, здійснюваний учителем: фронтальний, груповий, індивідуальний і комбінований і самоконтроль учнів.

При фронтальній формі організації контролю на питання вчителя по порівняно невеликому обсязі матеріалу короткі відповіді, звичайно з місця, дають багато учнів класу. Ця форма контролю дозволяє вдало сполучити перевірку з завданнями повторення і закріплення пройденого матеріалу, викликаючи підвищену активність класу. Учитель ставить питання, як правило, перед усім класом, щоб в обговоренні цих питань брали участь всі учні. Кожен учень може доповнити, виправити, уточнити відповіді своїх товаришів, підтвердити ці доповнення прикладами і т.д. Дуже часто фронтальне опитування приймає вигляд жвавої бесіди. При вмілому застосуванні фронтального опитування за порівняно невеликий час удається здійснити перевірку знань у значної частини учнів класу.

Однак при фронтальному контролі буває важко забезпечити докладність всебічність перевірки кожного учня окремості.

Групова форма організації контролю використовується в тих випадках, коли виникає необхідність перевірити підсумки навчальної роботи чи хід її виконання частиною учнів класу, що одержала певне колективне завдання на уроці в процесі позаурочних занять. При цьому питання ставляться перед цією групою, у їхньому вирішенні беруть участь учні, що працювали в складі даної групи, але із обов'язковим залученням до обговорення інших учнів класу.

Індивідуальний контроль широко застосовується для ґрунтовного знайомства вчителя зі знаннями, уміннями і навичками окремих учнів, що для відповіді звичайно викликаються до класної дошки чи до столу з приладами, до карти, хоча не виключається відповідь учня і з місця, якщо при цьому не потрібні записи чи графічні зображення, за якими повинні стежити всі учні, наочні приладдя і різне навчальне устаткування. У зміст відповіді учня входить пояснення теоретичних питань, виконання за завданням учителя різних вправ, задач і експериментів. При індивідуальному контролі вчитель звертає увагу на докладність і усвідомлений характер відповіді що учиться, логічність його суджень, доказовість висунутих їм положень, уміння застосовувати засвоєні знання. З цією метою учню задають додаткові і навідні запитання.

Учитель установлює визначену систему індивідуального опитування, завчасно при плануванні уроку визначаючи за результатами своїх спостережень і попереднього контролю, кого з учнів варто запитати на тім або іншому уроці і по яких розділах. Система ця не повинна бути трафаретною і незмінною, тому що шаблоновий її характер не забезпечить поставленої мети, оскільки система стає добре відомою учням і контроль втрачає елемент несподіванки, що має немаловажне значення для забезпечення систематичної підготовки учнів до уроків.

Контроль повинен стимулювати постійну роботу всіх учнів, і це певною мірою досягається його несподіванкою для учнів. Дане становище, зрозуміло, не виключає можливості попереднього попередження окремих учнів про майбутню перевірці, якщо ці учні одержували завдання по самостійній роботі, пов'язаної з усуненням недоліків у знаннях, уміннях і навичках.

При продуманій організації індивідуальний контроль сприймається учнями як звичайний елемент навчального процесу і не викликає негативних емоцій. Дуже важливо зосереджувати увагу всіх учнів класу на відповіді товариша, забезпечувати активну участь школярів у тій частині уроку, що зайнята індивідуальним контролем. Досягається це такими прийомами, як постановка вчителем проблемних питань або завдань перед усім класом з наступним викликом для відповіді того чи іншого учня (як при фронтальному опитуванні), коментування учнями окремих положень відповідей своїх товаришів, доповнення їхніми повідомленнями і прикладами, пропозицією інших, оригінальних способів виконання вправ і вирішення завдань і ін.

Одним із прийомів активізації індивідуального контролю є питання учнів своєму товаришу під час його відповіді. Слід, однак, враховувати, що не можна занадто широко користатися цим прийомом, тому що, по-перше, учню, що задає питання, не завжди вдається правильно його сформулювати; по-друге, зниження оцінки з-за питання товариша може викликати ускладнення в їхніх відносинах. Краще, якщо питання школярів будуть трансформовані вчителем і від його особи запропоновані.

Індивідуальний контроль розрахований на перевірку під час уроку невеликої кількості учнів, він залежить від часу, що відводиться на перевірку, характеру й обсягу вивченого і підлягаючого перевірці матеріалу, рівня підготовки учнів.

У комбінованій формі контролю (при так званому ущільненому опитуванні) досягається вдале сполучення індивідуального контролю з фронтальним і груповим. Особливістю цієї форми контролю є одночасний виклик учителем для відповіді декількох учнів, з яких один відповідає усно, 1-2 готуються до відповіді, виконуючи на класній дошці необхідні графічні роботи чи записуючи умови і хід розв'язання завдань, а інші за окремими партами виконують індивідуальні письмові чи практичні завдання.

Достоїнства ущільненого опитування полягають у тім, що воно дає можливість ґрунтовно перевірити трохи учнів при порівняно невеликій витраті часу. Серйозні заперечення проти цієї форми контролю ґрунтуються на тім, що вона обмежує навчальну функцію перевірки, тому що учні, що самостійно виконують завдання, не приймають участі у фронтальній роботі з класом, а результати їхньої діяльності перевіряються вчителем за межами уроку. Крім того, при відсутності у вчителя достатніх навичок розподілу уваги, буває досить важко одночасно проводити бесіду з одним учнем, стежити за роботою самостійно виконуючі завдання і залучати до активної участі в навчальній роботі інший склад класу.

Тому рекомендується піддавати ущільненому опитуванню одночасно обмежену кількість учнів (3-4 чоловіка), застосовувати цю форму контролю переважно в тих випадках, коли навчальне значення контролю не має вирішального значення (наприклад, після того як матеріал вже засвоєний і є необхідність здійснити перевірку тільки деяких учнів). Комбінована форма контролю надає можливість використовувати програмовані засоби для перевірки знань, умінь і навичок учнів у більшому ступені, ніж при інших формах контролю.

Самоконтроль учнів забезпечує функціонування внутрішнього зворотного зв'язку в процесі навчання, одержання учнями інформації про повноту і якість вивчення програмного матеріалу, міцності сформованих умінь і навичок, що виникли труднощах і недоліках. Самоперевірка має велике психологічне значення, стимулює навчання. З її допомогою учень реально переконується в тім, як він опанував знаннями, перевіряє правильність виконання вправ шляхом зворотних дій, оцінює практичну значимість результатів виконаних завдань, вправ, дослідів і т.д. В організації самоконтролю учнів застосовуються засоби машинного і без машинного програмування.

Серед методів контролю виділяють: усну перевірку, перевірку письмово-графічних робіт і перевірку практичних робіт.

Усна перевірка організується по-різному, в залежності від її мети та від змісту матеріалу, що перевіряється. Серед цілей перевірки можна виділити наступні: перевірити виконання домашнього завдання, виявити підготовленість учнів до вивчення нового матеріалу, перевірити ступінь розуміння і засвоєння нових знань. У залежності від змісту вона проводиться по матеріалі попереднього уроку або по окремих розділах і темах курсу.

Методика усної перевірки містить у собі дві основні частини:

· складання перевірочних питань і їх запитування;

· відповідь учнів на поставлені питання.

Складання перевірочних питань і завдань - важливий елемент усної перевірки. Якість питань визначається їхнім змістом, характером виконуваних учнями при відповіді на питання розумових дій, а також словесним формулюванням.

При складанні питань завжди виходять з того, що перевіряти потрібно ті знання, що є основними в даному курсі або відносно важко засвоюються учнями, або які необхідні для успішного засвоєння подальших розділів і тем курсу. На добір питань впливає вид перевірки: для уточнення змісту питань для поточної перевірки необхідний аналіз зв'язків досліджуваного матеріалу з раніше пройденим, а для тематичної і підсумкової перевірки - виділення головних знань і способів оперування ними. Причому усну перевірку вважають ефективною, якщо вона спрямована на виявлення свідомості сприйняття знань і усвідомленості їхнього використання, якщо вона стимулює самостійність і творчу активність учнів.

Якість питань визначається характером розумових дій, що виконують учні при відповіді на питання. Тому серед перевірочних завдань виділяють питання, що активізують пам'ять (на відтворення вивченого), мислення (на порівняння, доказ, узагальнення), мову. Велике значення мають проблемні питання, що змушують застосовувати отримані знання в практичній діяльності.

Якість усної перевірки залежить від підбора, послідовності і постановки питань, що пропонуються: по-перше кожне питання повинно бути цілеспрямованим і логічно завершеним, а по-друге - повинно бути гранично стиснутим, лаконічним і точним.

Другою складовою частиною усної перевірки є відповідь учня на питання. У дидактичній літературі виділяються дві умови якісного виявлення знань учня:

· учню ніхто не заважає (вчитель і клас коментують відповідь потім);

· створюється обстановка, що забезпечує найкращу роботу його інтелектуальних сил;

· переривати учня можна тільки в тому випадку, якщо він не відповідає на запитання, а ухиляється вбік. При оцінці відповіді учня звертають увагу на правильність і повноту відповіді, послідовність викладу, якість мови;

· прийоми усної перевірки використовуються на різних етапах уроку. Вибір тих чи інших прийомів багато в чому визначається метою і логікою уроку.

Другим широко застосовуваним методом контролю в навчанні є перевірка письмово-графічних робіт. Цей метод має свої якісні особливості: велика об'єктивність у порівнянні з усною перевіркою, охоплення потрібного числа що перевіряються, економія часу. Застосування письмових робіт використовується для:

· Перевірки знання теоретичного матеріалу.

· Уміння застосовувати його до рішення задач.

· Контролю сформованих навичок.

У методиці письмово - графічних робіт виділяють чотири основних етапи, яким треба приділяти увагу - це підготовка, організація, проведення, аналіз результатів. При підготовці потрібно: визначити мету перевірки, відібрати зміст об'єктів перевірки, скласти перевірочні завдання.

При організації перевірочної роботи учнем повідомляється, у яких зошитах її виконувати, які завдання їм призначені, як озаглавити роботу, як оформити рішення, час виконання роботи. При цьому потрібно стежити за самостійністю виконання роботи кожним учнем.

Аналізування відповідей учнів ефективно тоді, коли воно проводиться за визначеними схемами. Ретельно проведений аналіз дозволяє глибоко вивчити прогалини і досягнення окремих учнів, виділити типові помилки й основні труднощі учнів, вивчити причини їхньої появи і намітити шляхи їхнього усунення.

За допомогою цього методу одержують дані про уміння учнів застосовувати отримані знання при вирішенні практичних завдань, користатися різними таблицями, формулами.

Вчитель одержує звіт учня, у якому наводиться тільки результат чи схематично описані план практичної роботи та її результати. Це трохи ускладнює перевірку й оцінку кожної дії учня. Тому на практиці в перевірочному завданні приводитися алгоритм його виконання, що дозволяє здійснити таку перевірку правильності дій учня. Усі роботи перевіряються, але оцінюються по-різному, за результатами оглядових робіт оцінки виставляються в журнал, за результатами тренувальних робіт можна виставити лише позитивні оцінки.



2.2 Специфіка перевірки знань з математики у початковій школі

На сучасному етапі розвитку початкової школи, коли пріоритетною метою навчання є розвиток особистості школяра, визначаються наступні параметри оціночної діяльності вчителя:

- якість засвоєння предметних знань - умінь - навичок, їх відповідність вимогам державного стандарту початкової освіти;

- ступінь сформованості навчальної діяльності молодшого школяра (комунікативної, читацької, трудової, художньої);

- ступінь розвитку основних якостей розумової діяльності (вміння спостерігати, аналізувати, порівнювати, класифікувати, узагальнювати, складно викладати думки, творчо вирішувати навчальну задачу і ін.);

- рівень розвитку пізнавальної активності, інтересів і ставлення до навчальної діяльності; ступінь старанності і старання.

Перший параметр оцінюється відміткою за результат навчання, решта - словесними судженнями (характеристиками учня). Слід звернути особливу увагу на необхідність посилення ролі постійних спостережень за рівнем пізнавальних інтересів і самостійністю навчання.

Насамперед, необхідно враховувати психологічні особливості дитини молодшого шкільного віку: невміння об'єктивно оцінити результати своєї діяльності, слабкий контроль і самоконтроль, неадекватність прийняття оцінки вчителя та ін. Будь-яка перевірка знань повинна визначатися характером і обсягом раніше вивченого матеріалу і рівнем загального розвитку учнів.

Не менш важлива вимога об'єктивності оцінки. Це проявляється, перш за все, в тому, що оцінюється результат діяльності учня. Особисте ставлення вчителя до школяра не повинно відбиватися на оцінці. Це особливо важливо тому, що нерідко педагог ділить дітей на відмінників, хорошистів, трієчників і, незважаючи на конкретний результат роботи, ставить відмітку відповідно з цим поділом: відмінникові - завищує, а трієчнику - занижує.

Характер прийняття школярами оцінки вчителя залежить від ступеня сформованості у них самооцінки. Реалізація цієї вимоги має особливе значення в розвитку навчально - пізнавальної мотивації дитини та її ставлення до навчання. Негативною стороною діяльності вчителя з контролю і оцінки є його егоцентричністб. Він стоїть як би над дітьми, тільки сам має право оцінити, похвалити, виправити помилки. Учень не приймає участі в цій діяльності. Більш того, його участь часто карається («не підказуй " - а він знайшов у сусіда помилку; "виправив " - а він у себе знайшов помилку…). Такий підхід формує у школяра переконання в тому, що оцінка - прояв відношення вчителя не до його діяльності, а до нього самого.

Вчителю слід пам'ятати, що одним з основних вимог до оціночної діяльності є формування у школярів умінь оцінювати свої результати, порівнювати їх з еталонними, бачити помилки, знати вимоги до робіт різного виду. Робота вчителя полягає у створенні певної громадської думки в класі: яким вимогам відповідає робота на " відмінно", чи правильно оцінена ця робота, яке загальне враження від роботи, що потрібно зробити, щоб виправити помилки? Ці та інші питання стають основою колективного обговорення в класі і допомагають розвитку оціночної діяльності школярів.

Об'єктами перевірки й оцінювання навчальних досягнень учнів з математики є складники предметної компетентності - знання, уміння та навички, здатність їх застосовувати у навчальних і життєвих ситуаціях.

Контроль навчальних досягнень учнів рекомендуємо здійснювати шляхом поточної перевірки (1-4 класи) і тематичної перевірки (2-4 класи).

Поточну перевірку рекомендуємо проводити в усній і письмовій формі систематично в межах кожної теми, визначеної навчальною програмою. Цей вид контролю передбачається учителем під час підготовки до кожного уроку і знаходить своє відображення у поурочних планах (конспектах) уроків. Поточна перевірка може здійснюватись у формі самостійної роботи - короткотривалої (10-15 хвилин) письмової роботи, яка охоплює певну частину навчального матеріалу. Поточний контроль не обов'язково проводиться фронтально; його результати не завжди відображаються у балах.

Тематичну перевірку краще здійснювати в письмовій формі. Вона охоплює зміст теми або логічно завершеної її частини. Проводити її доцільно у вигляді контрольної роботи - комбінованої або роботи тестового характеру - 4 рази за семестр. Бажано, щоб робота містила 14 математичних операцій (арифметичних дій, визначення порядку дій, встановлення відношень, перетворення одиниць величини, логічних дій тощо) у другому класі, 16 - у третьому, 18 - у четвертому.

Орієнтовна тривалість виконання роботи становить у другому класі близько 30 хв., у третьому й четвертому класах - близько 35 хв. Окремим видом тематичного контролю може бути перевірка навичок усних обчислень у межах програмових вимог. Перевірку доцільно здійснювати один раз за семестр у письмовій формі (математичний диктант, робота на картках тощо). Обсяг роботи має містити не більше 12 математичних операцій.

Перевірка навчальних досягнень учнів в усній формі

Критеріями оцінювання навчальних досягнень учнів в усній формі є: якість знань та умінь - правильність, повнота, глибина, дієвість, гнучкість, конкретність і узагальненість, системність, усвідомленість, міцність; культура математичного мовлення - послідовність викладу матеріалу, правильне вживання термінів, повнота у формулюванні висновків.

Усні відповіді учнів оцінюються за такими показниками (відповідно до наказу Міністерства освіти і науки від 21.08. 2013 № 1222 «Про затвердження орієнтовних вимог оцінювання навчальних досягнень учнів із базових дисциплін у системі загальної середньої освіти»):



Таблиця 2.2.1. Оцінювання усних відповідей

Рівень навчальних досягнень учня/учениці	Бали	Характеристика навчальних досягнень учня/учениці
Початковий	1	Учень/учениця розрізняє математичні об'єкти, подані в готовому вигляді (поняття, дії, правила, окремі геометричні форми в довкіллі); виконує найпростіші математичні операції за допомоги вчителя
	2	Учень/учениця розрізняє окремі об'єкти вивчення (математичні поняття за їх ознаками, формули); виконує найпростіші математичні операції на рівні копіювання зразка виконання
	3	Учень/учениця розрізняє об'єкти вивчення (математичні операції, моделі задач); виконує елементарні математичні операції після детального кількаразового їх пояснення вчителем
Середній	4	Учень/учениця частково відтворює засвоєну навчальну інформацію, наводить приклади за аналогією або за підказкою вчителя; розуміє математичну термінологію; розв'язує однотипні математичні операції за наданим зразком
	5	Учень/учениця відтворює засвоєну навчальну інформацію за допомоги вчителя (називає суттєві ознаки математичних об'єктів); частково використовує математичну термінологію; виконує математичні операції, але не вміє пояснити свої дії
	6	Учень/учениця відтворює навчальну інформацію у засвоєній послідовності (за допомоги вчителя формулює правила, закони й залежності, ілюструє їх прикладами); частково коментує способи виконання математичних операцій
Достатній	7	Учень/учениця виділяє суттєві ознаки математичних понять; формулює прості висновки; застосовує знання й уміння під час виконання математичних завдань за знайомим алгоритмом; частково пояснює свої дії
	8	Учень/учениця розкриває сутність математичних понять, ілюструє їх прикладами; самостійно виконує математичні операції; детально пояснює свої дії
	9	Учень/учениця усвідомлено відтворює навчальний зміст, ілюструє відповіді прикладами з реального життя; виконує завдання, які потребують значної самостійності; виправляє помилки, на які вказує вчитель
Високий	10	Учень/учениця вільно володіє програмовим матеріалом, встановлює міжпонятійні зв'язки, комбінує елементи навчальної інформації і способи діяльності для одержання іншого шляху виконання завдання; аналізує та обґрунтовує способи виконання математичних операцій; знаходить і виправляє власні помилки
	11	Учень/учениця демонструє гнучкі знання; описує варіативні итуації, в яких можна застосовувати певне знання чи вміння; будує алгоритми виконання математичних завдань; застосовує елементи пошукової діяльності; володіє навичками самоконтролю
	12	Учень/учениця виявляє системність знань і способів математичної діяльності, використовує набутий досвід у змінених навчальних умовах і жи тєвих ситуаціях; демонструє нестандартний підхід до розв'язування навчальних і практично зорієнтованих задач; об'єктивно оцінює свою роботу

Критеріями оцінювання письмових робіт є правильність і обсяг виконаної роботи.

Під час перевірки слід розрізняти грубі й негрубі помилки. Дві не грубі помилки рекомендуємо прирівнювати до однієї грубої.

До грубих помилок належать:

- неправильне обчислення у завданні, мета якого - перевірка обчислювальних умінь і навичок;

- неправильне розв'язання задачі (пропуск дії, неправильний добір дії, зайва дія);

- незнання або неправильне застосування властивостей, правил, алгоритмів, залежностей;

- невідповідність виконаних вимірювань та геометричних побудов умові завдання.

Негрубими помилками є:

- неправильно виконане обчислення у випадку, коли метою завдання не передбачена перевірка обчислювальних умінь і навичок;

- відсутність пояснювального тексту, відповіді завдання, назви величин або невідповідність їх виконаним діям та отриманим результатам;

- не доведене до логічного кінця перетворення величин;

- неправильне за стилістикою формулювання запитання чи відповіді задачі;

- неправильне списування даних завдання за умови правильного його виконання;

- помилки у записах математичних термінів, символів, позначеннях геометричних фігур.

Якщо учень (учениця) самостійно знаходить і охайно виправляє допущену помилку, то це не вважається недоліком роботи.

Письмові роботи оцінюються за такими показниками (відповідно до наказу Міністерства освіти і науки від 21.08. 2013 № 1222 «Про затвердження орієнтовних вимог оцінювання навчальних досягнень учнів із базових дисциплін у системі загальної середньої освіти»):

Таблиця 2.2.2. Оцінювання письмових робіт

Рівень навчальних досягнень учня/учениці	Бали	Характеристика навчальних досягнень учня/учениці
Початковий	1	Робота виконувалась, але допущено 9 і більше грубих помилок
	2	Правильно виконано менше 1/3 роботи або в роботі допущено 8 грубих помилок
	3	Правильно виконано 1/3 роботи або в роботі допущено 7 грубих помилок
Середній	4	Правильно виконано 2/5 роботи або в роботі допущено 6 грубих помилок
	5	Правильно виконано половину роботи або виконано роботу в повному обсязі й допущено 5 грубих помилок
	6	Правильно виконано 3/5 роботи або виконано роботу в повному обсязі й допущено 4 грубі помилки
Достатній	7	Правильно виконано 2/3 роботи або виконано роботу в повному обсязі й допущено 3 грубі помилки
	8	Правильно виконано 3/4 роботи або виконано роботу в повному обсязі й допущено 2 грубі помилки
	9	Робота виконана в повному обсязі, але допущено 1 грубу й 1 негрубу помилку
Високий	10	Робота виконана в повному обсязі, але допущено 1 негрубу помилку
	11	Робота виконана правильно в повному обсязі окрім завдання підвищеної складності або творчого
	12	Робота виконана правильно в повному обсязі, в тому числі завдання підвищеної складності або творчого

Оцінювання контрольної роботи тестового характеру рекомендуємо здійснювати таким чином: якщо завданням перевіряється одна математична операція, то за кожну правильну відповідь виставляється 1 бал, за неправильну відповідь або невиконане завдання - 0; якщо перевіряється дві та більше математичні операції, за кожну виконану правильно виставляється по 1 балу. Водночас, якщо в складеній сюжетній задачі правильно виконано деякі дії, але правильного розв'язку задачі не одержано, то ставиться 1 бал. Всі бали додаються й одержаний загальний бал переводиться в оцінку за шкалою.

Таблиця 2.2.3. Шкала переведення тестового балу в оцінку

Оцінка	«1»	«2»	«3»	«4»	«5»	«6»	«7»	«8»	«9»	«10»	«11»	«12»
Загальний бал	1	2	3	4	5-6	7	8-9	10	11	12	13	14
Загальний бал	1	2	3	4-5	6-7	8	9-10	11-12	13	14	15	16
Загальний бал	1	2	3-4	5-6	7-8	9	10-11	12-13	14-15	16	17	18

2.3 Приклади практичного використання форм та методів перевірки знань учнів при вивченні ділення з остачею

Перевірка засвоєння теми «Ділення з остачею»

Контрольна робота

Фрагмент №1

Задача 1. У парк привезли 47 дубочків и 28 берізок. Усі дерева посадили на 5 однакових алеях порівну на кожну. Скільки дерев посадили на кожній алеї?

Задача 2. На виставу прийшли діти з двох класів. В одному класі було 28 учнів, в іншому - 36 учнів. Всі діти сіли на 4 ряди порівну в кожен. Скільки дітей сиділо в кожному ряду?

Фрагмент №2

Перевірка засвоєння теми «Ділення з остачею»

Індивідуальні картки

Завдання №1

Виріши всі вирази і підкресли тільки ті, у яких ділення виконується 3 остачею.

56: 9 = 45: 8 = 96:16 =

60: 5 = 83: 40 = 63: 5 =

9: 4= 50: 9 = 48: 7 =

15: 6 = 84: 9 = 36:6 =

Завдання №2

Вставте пропущені цифри, щоб запис був правильним.

2__: 3 = 7(ост.2)

4 ___: 7 =____ (ост.5)

77: ___ =____ (ост.5)

__ 9: 2 = 19(ост.1)

____9: 7 =___ (ост.3)

Завдання №3

Випишіть числа, які діляться на 3 з остачею:

10, 11,12,13,14,15,16,17,18,19,20,21,22,23,24,25,26,27,28,29,30

Фрагмент №3

Тема: Ділення на двоцифрове число.

Мета: перевірити знання, уміння на навички учнів при розв'язувані прикладів на ділення з остачею.

Завдання №1

Знайдіть частку та остачу:

623:76= 540:62=

444:74= 270:45=

146:34= 361:47=

Завдання №2

Назвати частку і остачу другого прикладу користуючись результатом першого, не виконуючи ділення.

632:79=8 301:43=7 567:63=9

645:79= 325:43= 572:63=

Задача 1. На пошив 16 жіночих суконь витратили 48 м тканини. Скільки суконь зможуть пошити, якщо закупити 162 м тканини? Чи залишиться тканина?

Фрагмент №4

Тема: Ділення з остачею.

Мета: перевірити знання учнів при виконанні табличного ділення та ділення з остачею.

Завдання для фронтального опитування.

Завдання №1

Розв'язати тільки вирази на ділення з остачею:

81: 9; 54: 8; 45: 6; 56: 7.

Завдання №2

Обчислити:

138: 4 =

106: 7 =

335: 2 =

Задача 1. В клас принесли 49 зошитів. Їх розклали по 6 зошитів на кожну парту. На скількох партах лежать зошити? Скільки зошитів залишилося?

Картки для опитування.

№ 1.

1) Обчисли.

237: 3 =

223: 4 =

(Відповідь: 79; 55 (ост. 3))

2) Задача. 67 кг моркви розклали в пакети по 9 кг в кожний. Скільки пакетів знадобилося? Скільки кілограмів моркви залишилося не розкладеною?

№ 2.

1)Знайди частку й остачу.

554: 60 112: 40 610: 70

125: 50 370: 80

2) Задача. Розділити 36 горіхів порівну на 7 купок. Зобрази схематично.Чи усі горішки ти використав?

№ 3.

1) Які цифри пропущено, коли відомо, що остача в кожному випадку найбільша з можливих?

а) 1?: 5 = 3 (остача ?); б) 4?: 7 = 5 (остача ?).

2)Запишіть число 37 за допомогою чотирьох однакових чисел та чотирьох знаків дій, а в кінці додайте ще один.

37 = ? + ? + ? + ? + 1

Фрагмент №5

Тема: Ділення з остачею.

Мета: перевірити знання учнів з теми «Ділення з остачею».

Усні вправи

1) Яке число отримаємо від ділення 50 на 6?

2) Ділене 198, частка 2. Знайти дільник.

3) Дільник 3, частка 25, остача 1. Знайти ділене.

4) Ділене 68, частка 9, остача 5. Чому дорівнює дільник?

5) Дільник 183, ділене 5, частка 36. Чому дорівнює остача?

Задача 1. Повітряна кулька коштує 30 к. Скільки таких кульок можна купити на 1 грн.?

Задача 2. За один день кошеня з'їдає 70 г сухих кормів. На скільки днів вистачить йому 400-грамової коробки корму?

Завдання №1

Виразіть ділене через неповну частку, дільник і остачу: