Кількість годин на подовження часу опанування змісту обраної програми навчальними закладами може бути збільшено за рахунок варіативної складової навчального плану.

У зв'язку із зазначеним змінюється розподіл годин, які відводяться на вивчення тем у навчальних програмах рівнів стандарту, академічного та профільного рівнів. У таблиці наведено кількість годин, яка пропонується на вивчення окремих розділів у 11-му класі за рівнем стандарту.

Орієнтовне планування викладання курсу фізики 11 класу (рівень стандарту - 62 год, 2 год на тиждень)

Оновлені навчальні програми для старшої школи розміщено на сайті МОН у розділі «Дошкільна та загальна середня освіта» у рубриці «Навчальні програми».

Програма з фізики для 11 класу надає право вчителю творчо підходити до реалізації їх змісту, і підходити до реалізації позаурочних заходів. Враховуючи рівень підготовки школярів, їх інтереси і нахили, профіль школи, вчитель може запропонувати власну логіку вивчення матеріалу з методичним обґрунтуванням доцільності внесених змін.

При навчанні фізики в 11 класі одним із важливих видів навчальної діяльності є фізичний експеримент. Оскільки матеріальна база фізичних кабінетів не завжди може забезпечувати виконання всіх лабораторних робіт і робіт фізичного практикуму, вчитель може замінювати окремі роботи рівноцінними, отже пропонувати власну тематику робіт. Також декілька короткочасних робіт можна об'єднати в одну. Дозволяється проведення експериментальних досліджень на наявному у фізичному кабінеті обладнанні за запропонованою вчителем інструкцією. В експериментальних роботах можуть використовуватися саморобні пристрої (зокрема, матеріали та речі ужиткового спрямування) за умови дотримання правил безпеки. Під час постановки нестандартних експериментальних робіт учитель повинен враховувати рівень володіння учнями теоретичним матеріалом, знання якого забезпечують успішне її виконання.

У навчальних програмах наведено перелік робіт фізичного практикуму, тематика якого є орієнтовною. Учителем визначається тривалість робіт фізичного практикуму - 1 або 2 години. Години, що відведено на фізичний практикум, можна розділяти на частини і проводити роботи в різних семестрах, а також включати ці роботи в перелік експериментальних завдань, які проводяться протягом вивчення теми. Кількість робіт фізичного практикуму, яка оцінюється, визначається вчителем залежно від їх тривалості та складності. З метою узагальнення експериментальних методів пізнання і дослідницьких навичок бажано проводити підсумкові заняття, оцінюючи рівень знань та умінь учнів та, як правило, виставляти тематичну оцінку.

У вступній частині експериментальних занять учителеві слід привернути увагу учнів на техніку проведення експерименту та дотримання правил безпечної поведінки, уміння планувати й подавати результати дослідження, розрахунок похибок вимірювання, підготовку висновків щодо проведеної роботи.

Звертаємо увагу, на обов'язкове виконання вимог наказу Міністерства освіти і науки України від 18.04.2006 №304 «Про затвердження Положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці в закладах, установах, організаціях, підприємствах, підпорядкованих Міністерству освіти і науки України», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 липня 2006 року за №806/12680. Згідно з цим наказом здійснюються такі інструктажі:

- первинний інструктаж із безпеки життєдіяльності в кабінеті фізики, який проводяться на першому уроці навчального року. Запис про проведення цього інструктажу робиться в окремому журналі реєстрації інструктажів із безпеки життєдіяльності; у класному журналі не реєструється;

- первинний інструктаж із безпеки життєдіяльності перед початком кожної лабораторної роботи, роботи фізичного практикуму, який реєструється на сторінці предмета класного журналу в графі «Зміст уроку», де робиться запис: «Інструктаж з БЖД» (без зазначення номера інструкції);

- позаплановий інструктаж із безпеки життєдіяльності у разі порушення учнями вимог нормативно-правових актів з охорони праці, що може призвести чи призвело до травм, аварій, пожеж тощо. Реєстрація позапланового інструктажу проводиться в журналі реєстрації інструктажів;

- цільовий інструктаж із безпеки життєдіяльності з учнями у разі організації позанавчальних заходів (олімпіади, екскурсії). Реєстрація проведення цільового інструктажу здійснюється у журналі реєстрації інструктажів.

Оформлення лабораторних робіт та робіт фізичного практикуму може здійснюватися в спеціальних зошитах або зошитах на друкованій основі, яким надано відповідних гриф МОН, а також на окремих аркушах. Ці звітні матеріали мають зберігатися протягом навчального року в кабінеті фізики.

Оцінювання експериментальної діяльності учнів, як правило, включає такі елементи: перевірку підготовленості учнів до роботи; перевірку процесу її виконання, оцінку якості наданого звіту про проведену роботу з урахуванням наведених висновків та узагальнень.

Залежно від мети та завдань експериментальної діяльності висновок до лабораторної роботи або роботи фізичного практикуму може містити наступні елементи щодо виявлення в учнів:

- уміння узагальнювати отриману теоретичну інформацію, здобуті навички відповідно до поставлених цілей експериментального дослідження, використовувати фізичні поняття, закони, принципи для пояснення явищ, що спостерігалися, та проведених експериментів;

- уміння записувати та пояснювати отримані в ході роботи результати дослідження, порівнювати його з відомим фізичними константами (за потребою), доводити правильність отриманих даних, розраховувати та обґрунтовувати похибки вимірювання, виявляти найбільш значущі фактори, які впливали на точність результату дослідження;

- уміння прогнозувати використання результатів дослідження у практичній діяльності;

- загальнонавчальних умінь та навичок роботи з літературою, довідниковими даними.

Зауважимо, що для учнів основної школи (окрім класів з поглибленим вивченням фізики) розрахунок похибок результатів експериментів не є обов'язковим.

Можуть не оцінюватися або оцінюватися вибірково деякі лабораторні роботи, які є демонстраційними та короткочасними, або носять репродуктивний характер, спрямовані на спостереження фізичних явищ і процесів, ознайомлення учнів з будовою пристроїв. Приклади таких робіт зазначалися в інструктивно-методичних листах МОН попередніх років.

Якщо учень був відсутнім на уроці, на якому проводилась лабораторна чи інша експериментальна робота, вчителем визначається доцільність її відпрацювання.

З метою підготовки учнів до виконання реальних фронтальних лабораторних робіт, формування та перевірки їх практичних умінь та навичок за допомогою тренажерів, використовуючи для цього інтерактивні моделі лабораторних робіт або відеофрагменти їх виконання, можуть використовуватися програмно-педагогічні засоби, які мають відповідний гриф МОН. Але ці засоби не можуть замінювати проведення реальних експериментальних досліджень.

Звертаємо увагу педагогічних працівників, що відповідно до наказу МОН від 01.09.2009 №806 «Про використання навчально-методичної літератури у загальноосвітніх навчальних закладах» у навчально-виховному процесі може використовуватися лише навчально-методична література, яка має відповідний гриф Міністерства освіти і науки. Наголошуємо, що гриф «Затверджено Міністерством освіти і науки України» надається навчальним програмам з предметів інваріантної складової навчальних планів та підручникам, які пройшли апробацію. Гриф «Рекомендовано Міністерством освіти і науки України» надають підручникам, що стали переможцями Всеукраїнського конкурсу, та іншій навчальній літературі з метою її подальшої апробації та використання в моніторингових дослідженнях у загальноосвітніх навчальних закладах.

Навчально-методичній літературі (практикумам, методичним розробкам, навчально-методичним посібникам, робочим зошитам, дидактичним матеріалам тощо) за рішенням відповідної комісії Науково-методичної ради з питань освіти МОН надається гриф «Схвалено для використання у загальноосвітніх навчальних закладах». Текст грифа МОН зазначається на звороті титульного аркуша, де зазначаються номер і дата листа або наказу МОН, яким надано гриф МОН.

У зв'язку з появою на книжковому ринку літератури з підробкою грифа МОН (наприклад, «рекомендовано МОН за навчальною програмою (лист МОН від …№.)», насправді реквізити листа МОН стосуються лише навчальної програми).

Перелік програм, підручників та навчально-методичних посібників, які рекомендовані міністерством, щороку подається в Інформаційному збірнику Міністерства освіти і науки України.

2.2 Конкретні форми позакласної роботи з фізики для 11 класу

педагогічний пізнавальний фізика позакласний

Розвиток учнів однієї вікової групи дуже неоднорідний. Не однаковий також інтерес учнів до вивчення фізики. Обмеженість часу і зарегламентованість форм організації навчання не дають можливості врахувати всі індивідуальні особливості учнів. Тому учитель розв'язує всі завдання поза межами школи, класу, уроку. Вся ця робота одержала назву позаурочної або позакласної.

Основною особливістю позаурочної роботи з фізики в 11 класі є її дуже слабка зарегламентованість. Вчитель вільний у виборі форм, змісту і методів роботи. Цінним є й те, що він має можливість залучати учнів до активної практичної діяльності. Тому проведення позаурочної роботи дозволяє формувати вміння і навички, творче мислення, здійснювати політехнічне навчання, профорієнтацію учнів, формувати моральні якості. І якщо можливості позаурочної роботи зівпадають з завданнями, які стоять перед шкільною фізикою в цілому, то ефективність навчального процесу стає значно вищою.

Позаурочна робота порівняно давня форма організації роботи з учнями. Її корені ховаються в перших роках ХХ століття, а масового розвитку набула лише в середині ХХ століття. Установилися різні форми позаурочної роботи. Одна з класифікацій здійснюється за мірою охоплення учнів, а саме:

· індивідуальна;

· групова;

· масова.

Більш детально класифікація форм позаурочної роботи учнів з фізики представлено в таблиці:

Рис. 2.1.

Усі види позаурочної роботи повинні бути добре організованими і узгодженими. Це можливо при використанні передового досвіду вчителів, результатів наукових досліджень вчених-методистів.

Найбільш поширеними серед масових заходів, які були використані в у позаурочній роботі є вечори фізики. Це форма, яка поєднує всі найбільш цікаві форми роботи і має велику активізуючу дію на учнів.

Вечори фізики поділяються на тематичні та цікавої фізики.
Тематичні вечори присвячуються певній темі шкільної програми. Після детального аналізу календарно-тематичного планування фізики в 11 класі можна провести тематичний позакласний вечір на тему «Світлові хвилі» (див. додаток А)

Вечори цікавої фізики переносять акцент на зацікавлення учнів фізикою. Вечір цікавої фізики готується заздалегідь. Перш за все складається його план. Один з таких планів має такий вигляд: Вступ і відкриття вечора. Вибір жюрі. Цікаві повідомлення. Цікаві досліди. Вікторина. Підведення підсумків і нагородження переможців.

Як правило, ведучими вечора виступають учні, заздалегідь підготовлені вчителем.

У склад жюрі обирають кращих учнів, але обов'язково вводять вчителя, який виконує роль консультанта і арбітра.

Під час вечора учні слухають доповіді, спостерігають досліди, беруть участь у їх обговоренні. Жюрі реєструє правильні відповіді і визначає переможців, нагородження яких проводиться наприкінці вечора.

Вечори цікавої фізики можуть проводитися також у формі КВК. Було проведено і проаналізовано в 11 класі вечір цікавої фізики на тему «Фізичний КВК» (див. додаток В). Частина учнів і гуртківців залучено до підготовчої та агітаційної роботи. Вони виготовляють цікаві оголошення, випускають фізичну газету, організовують виставку фізичних приладів.

Однією з найскладніших і найпоширеніших групових форм організації позаурочної роботи є фізичні гуртки.

Організації гуртка повинна передувати велика підготовча робота. Суть її полягає в тому, що учнів інформують про майбутній гурток, основні напрями його роботи. Для цього використовуються не тільки шкільні засоби інформації, а й індивідуальні та групові бесіди з учнями. Великий ефект дає проблемна організація навчальної роботи з фізики, коли на уроці вчитель аналізує ту чи іншу проблему і пропонує знайти її розв'язання на заняттях гуртка.

Фізичні гуртки можуть мати різні спрямування в залежності від підготовки і власних уподобань учителя, який вестиме цей гурток, а також від початкових інтересів і побажань учнів.

У залежності від тематики роботи гуртки можуть бути:

1. Теоретичні (історія фізики, розгляд певних теоретичних питань фізики, розв'язування задач).

2. Фізико-технічні (моделювання, радіотехнічні, авіамодельні і т. п.).

3. Експериментальні (конструювання фізичних приладів, проведення фізичних дослідів і досліджень).

4. Комплексні (загальнофізичні).

Після вивчення тематики гуртка і належної агітаційної роботи проводиться організаційне засідання, на якому затверджується план роботи, обираються керівні органи гуртка (староста, редколегія, завгосп). Практика показує, що оптимальною кількістю членів гуртка буде 10-15 чоловік. Якщо ж запишеться більша кількість, то це не може служити причиною для перебору учнів.

На першому занятті з'ясовується розпорядок роботи гуртка, учні вибирають запропоновані вчителем завдання для індивідуальної роботи. Якщо гурток об'єднує учнів різних вікових груп і з різним гуртковим стажем, то доцільно створити невеликі бригади по 2-3 чоловіка на чолі зі старшим і більш досвідченим учнем. Цим досягається взаємонавчання і обмін досвідом.

Робота планується таким чином, щоб теоретичні заняття чергувалися з практичними. Результати роботи висвітлюються на спеціальних залікових заходах: виставках, вечорах, конференціях. Для яскравого вираження позакласної роботи гуртка було розроблено відкрите засідання клубу допитливих на тему «Фізика навколо нас» (див. додаток С). Також розроблено курс за вибором «Експериментальне вивчення електромагнітних явищ»

Курс за вибором «Експериментальне вивчення електромагнітних явищ» створений для класів з поглибленим вивченням фізики. Основою цього курсу є експериментальні роботи, які учні виконують самостійно. Під час вивчення зазначеного курсу учні мають з'ясувати основні положення теорії електромагнетизму, використовуючи результати проведених досліджень, обробивши і проаналізувавши результати, побудувати моделі, які описують спостережене явище, та співставити результати експериментальних й теоретичних досліджень відповідних явищ.

Метою впровадження такого підходу щодо формування теоретичних понять і закономірностей через узагальнення висновків експериментів є формування навчальних компетентностей учнів з вивчення загальних підходів експериментальної фізики, взаємопов'язаності та нерозривності методів і методик у пізнанні навколишнього світу. Користуючись таким підходом до вивчення явищ природи, можна показати, що, на перший погляд, різні явища описуються схожим математичним апаратом, як, наприклад термоелектронна емісія та випаровування.

Курс за вибором «Експериментальне вивчення електромагнітних явищ» пропонується для викладання у 11-у класі додатково до годин, відведених на вивчення зазначених тем основною програмою з фізики у цьому класі, для розширення та поглиблення базового навчального матеріалу.

Вивчення курсу спрямоване на формування таких кінцевих результатів:

· знати для чого і як вводиться та чи інша фізична величина;

· мати поняття про фізичну величину, методи її вимірювання та розрахунку;

· навчитися встановлювати функціональний зв'язок і взаємозалежність між фізичними величинами; вміти моделювати спостережені явища, висувати гіпотези, експериментально перевіряти їх та інтерпретувати отримані результати;

· знати основні закони електромагнетизму, межі їх застосування, пояснювати та наводити приклади практичної значущості вивчених теоретичних засад.

Курс складається з 7 основних тем, вступного та заключного заняття. Враховуючи особливості курсу, в першу чергу його практичну спрямованість, на першому занятті необхідно не тільки ознайомити учнів з метою вивчення курсу, формами проведення занять та звітності щодо вивченого матеріалу, а й провести вступний інструктаж з техніки безпеки під час виконання робіт експериментальної складової курсу. А також продемонструвати та показати принципи роботи з електроприладами, які найчастіше будуть використовуватися під час вивчення курсу.

Особливостями формування курсу «Експериментальне вивчення електромагнітних явищ» є те, що кожна з семи основних тем має дві складові: експериментальну і теоретичну. В одному випадку виконання експериментальних досліджень слугує для введення нових фізичних понять і законів, а в іншому - для підтвердження та показу практичного використання теоретичного матеріалу. Цьому сприяють впровадження таких видів навчальної діяльності, як: експериментальні досліди; лекції; практичні заняття; фронтальні лабораторні роботи; міні-турніри та фізичні «бої»; презентації учнівських проектів; демонстрації фізичних явищ та обґрунтування пояснення у групах (командах); розробка комп'ютерних програм, які моделюють явища, пов'язані з тематикою курсу.

Вивчення кожної теми завершується проведенням семінару, на якому учні захищають власні міні-проекти за заданою тематикою. Як правило, теми проектів мають експериментальний характер, що вимагає від школярів глибше проаналізувати експериментальні результати, самостійно та аргументовано вибрати методики проведення досліджень.

Навчальні екскурсії відіграють важливу роль в процесі політехнічного, трудового виховання і профорієнтації школярів. Зв'язок екскурсій з попередньо вивченим навчальним матеріалом дає прекрасну можливість показати застосування фізичних явищ і процесів на виробництві, побуті, навколишньому середовищі.

Екскурсії мають не тільки пізнавальне, але й виховне значення: на виробництві учні знайомляться як з технікою, технологіями, так і безпосередньо з працею людей.

Вибір об'єкта екскурсії

Проведення кожної з екскурсій повинно забезпечити максимальний навчально-виховний ефект, що потребує відповідної підготовки як учителя, так і учнів.

З врахуванням програмових вимог, місця розташування закладу освіти, виробничого оточення, наявності природних ресурсів (ставок, поле, ліс, річка, озеро) тощо, учитель ще до початку навчального року може намітити об'єкти навчальних екскурсій.

Безперечно, охопити всі об'єкти неможливо за браком часу, їх віддаленістю від школи, тому при виборі слід користуватися наступними критеріями:

· відповідність змісту екскурсії навчальній програмі;

· доступність екскурсії для розуміння школярів;

· можливість використання між предметних зв'язків (хімія, біологія, трудове навчання);

· сприяння екологічному вихованню, формуванню наукового світогляду учнів.

Особливого значення мають екскурсії на виробництво, оскільки вони дозволяють показати фізичні явища в їх взаємозв'язку, в тому вигляді, якому вони зустрічаються в житті, побуті, на виробництві.

При організації екскурсії на виробництво слід дотримуватися таких вимог:

1. В якості об'єкта екскурсії обирають цехи, ділянки, установки, які забезпечують повну безпеку екскурсії.

2. Місце проведення екскурсії, маршрут екскурсійної групи, об'єкти демонстрації, час проведення узгоджуються представником закладу освіти з адміністрацією об'єкта екскурсії і оформляються службовою запискою за підписами директора школи та представника підприємства.

3. Керівниками екскурсії призначають: від школи - учителя фізики, від підприємства - заступника керівника з питань зв'язків з громадськістю. Керівники екскурсії повинні добре знати об'єкт екскурсії.

4. Відповідальність за збереження життя і здоров'я учнів під час екскурсії несуть директор школи, учитель, керівник об'єкта екскурсії.

5. Керівники екскурсії повинні здійснювати постійний нагляд за учнями під час проведення екскурсії на території об'єкта.

6. Перед кожною екскурсією учні повинні бути ознайомлені з загальною характеристикою об'єкта екскурсії, маршрутом і заходами безпеки, яких слід дотримуватися при проведенні екскурсії.

7. Кількість учнів, залучених до екскурсійного відвідування повинна узгоджуватися з керівником екскурсії від підприємства (рекомендована кількість - до 25 осіб).

8. Допущені до екскурсійного відвідування учні повинні бути відповідним чином одягнуті, не мати при собі предметів, що можуть створити небезпеку при проведенні екскурсії.

9. Під час екскурсії учням забороняється здійснювати будь-які дії на об'єкті екскурсії без дозволу керівника.

10. У випадку аварійної ситуації на місці екскурсії керівники екскурсії виводять дітей в завчасно вибране безпечне місце. При виникненні нещасного випадку постраждалому надається перша медична допомога.

11. Після завершення екскурсії керівники виводять учнів з об'єкта і перевіряють наявність учнів за списком.

Екскурсії з фізики мають велике значення для розвитку спостережливості учнів, формування у них наукового світогляду, встановлення взаємозв'язку між різноманітними фізичними явищами. Найбільш повно такий зв'язок прослідковується під час організації так званих комплексних екскурсій.

При підготовці комплексної екскурсії, яка включає декілька об'єктів, учитель складає орієнтовний план, в якому вказує тему екскурсії, час проведення, завдання, прилади та пристосування, примірний маршрут. Для учнів розробляються індивідуальні чи групові питальники з конкретними завданнями, визначається час, та форма звіту. Для яскравого вираження позакласної роботи екскурсії в 11 класі було розроблено урок-екскурсія на тему «Інтегрована екскурсія до ЦРЛ. Фізика ока людини» (див. додаток D).

Після проведених позаурочних робіт з фізики в 11 класі уточнювалися теоретичні позиції формування методичної концепції дослідження, спрямовані на формування інтересу учнів, а відповідно і розвиток розумових здібностей, мислення, загальний розвиток, на освоєння навчального матеріалу програми. Метою педагогічного експерименту на етапі проведених робіт було уточнення і перевірка їхніх знань. В експерименті брали участь 23 учні. На початку позакласної роботи та по його закінченні у класі були проведено письмове опитування що до проведеної роботи. Результати опитування визначалися за 12-бальною шкалою, яка визначила в учнів розвиток пізнавального інтересу до вивчення фізики після проведення позаурочних заходів. Для порівняння одержаних результатів використовували середньоарифметичні кількості балів, отриманих учнями після проведення письмового опитування.

Аналіз даних, отриманих у ході експерименту, дозволив розкрити загальну тенденцію впливу позакласних заходів на інтерес учнів 11 класу до уроків фізики і результативність навчально-пізнавальної діяльності школярів, ступінь формування їх пізнавального інтересу та розвиток умінь, навичок і здібностей. Ті учні які набрали максимальну кількість балів вони були більш зацікавленні в вивченні фізики, ті які меншу кількість балів - менш зацікавленні у вивченні фізики.

Результати педагогічного експерименту подано на рис. 2.

Висновки

Розвиток сучасного суспільства ставить перед освітою нові цілі й завдання. На зміну традиційним орієнтовані, традиційні методи, що гармонійно сполучаються з інваріантними. Це передбачає зміщення акцентів у навчальній діяльності, її спрямованість на інтелектуальний розвиток завдань для перевірки різних видів діяльності учнів.

Навчальний процес, що орієнтований на особистість учня й ураховує його індивідуальні особливості й здібності, передбачає використання нових технологій не тільки впровадження навчального процесу, але й під час проведення позакласної роботи.

Спілкування на уроці та поза ним може суттєво відрізнятись, але мета залишається постійною і єдиною - не тільки передати учням певну суму знань, а головне навчити застосовувати здобуті знання на практиці.

Позакласні заняття поглиблюють і розширюють знання учнів, одержані на уроці, підвищують їхній інтерес до предмету. Ознайомившись на заняттях гуртка, конференції або тематичному вечорі з тим чи іншим явищем, учень захоче глибше зрозуміти його суть, починати додаткову інформацію.

Позакласні заходи привчають до самостійної творчої праці, розвивають ініціативу учнів вносять елементи дослідництва в їхню роботу, допомагають в здобутті майбутнього професії. Крім того, вони мають велике виховне значення: сприяють розвитку особистості учня, к члена колективу, виховують почуття відповідальності за доручену справу, готують до трудової діяльності.

Слід зазначити, що форми позакласної роботи переносяться і на урок. Поєднання класної та позакласної форм роботи збагачує урок, наповнює його новим змістом, підвищує до нього інтерес учнів.

Розвиток інтересу до вивчення дисциплін природничого циклу набуває особливо важливого значення в загальноосвітніх закладах. У контексті цієї проблеми актуальним є розвиток пізнавальних інтересів учнів у процесі вивчення фізики, що обумовлено новими тенденціями формування пізнавальної компетентності учнів у зв'язку з профільним навчанням та введенням незалежного оцінювання знань школярів.

Форми організації навчання поза уроком вимагають певних організаторських функцій від учнів, викладач розвиває у них комунікативні уміння і організаторські навики. Наприклад, учень - ведучий повинен мати навики поведінки у великій аудиторії, швидко реагувати на несподівані ситуації. Педагог розвиває у них навики публічних виступів - уміти бачити і відчувати реакцію аудиторії, говорити просто і без папірців, але чітко, яскраво, вільно.

Зараз значна увага приділяється формуванню пізнавальних інтересів до навчальних дисциплін не лише у рамках навчального процесу, але й у позакласній роботі з учнями, зокрема предметних гуртках, факультативах, клубах за інтересами тощо.

Аналіз літературних джерел та результатів наукових досліджень із проблем розвитку пізнавального інтересу учнів до вивчення фізики дозволяє зробити висновок, що в роботах відомих за теоретичними та прикладними надбаннями науковців залишається поза увагою проблема комплексного дослідження організації навчання фізики в позаурочний час.

До умов формування взаємин викладачів з учнями в процесі навчання можна віднести психологічні (прояв особи, діяльності тих, що спілкуються, вплив різних комунікативних дій і атмосфери спілкування) і педагогічні (різні дидактичні форми діяльності). Але як педагогічні, так і психологічні умови не можуть існувати окремо один від одного. Будь-яка діяльність проявляє, розвиває, формує ту або іншу якість, яка стає у свою чергу новою умовою.

Внаслідок позаурочної роботи, яка проводиться в навчальному закладі слід відмітити поліпшення результатів успішності учнів, підвищення інтересу до предмету, вміння самостійно працювати з літературою та технічними засобами, користування Інтернетом.

Література

1. Кузьменко М.Г., Кузьменко Г.М. Збірник військово-прикладних задач з фізики М.Г. Кузьменко, Г.М. Кузьменко. - Полтава: ПВІЗ, 2010. -108 с

2. Маркова А.К., Матис Т. А, Орлов А.Б. Формированиемотивацииучения А К Маркова, Т. А Матис, А Б. Орлов. - М.: Просвещение, 1990. -192 с.

3. Морозова Н.Г. Учителю о познавательноминтересе Н.Г. Морозова. - М., 1979. -47 с.

4. ОконьВ. Введение в общую дидактику / В. Оконь.-М., 1990. - 222 с.

5. Подмазан С.И. Личностно-ориентированноеобразование: социально-философскоеисследование / С.И. Подмазан. - Запорожье: Просвіта, 2000. -250 с.

6. Ротенберг В. С, Бондаренко С.М. Мозг. Обучение. Здоровье / В.С. Ротенберг, С.М. Бондаренко. - М.: Просвещение, 1989. -239 с.

7. Фіцула М.М. Педагогіка: навч. посібн. / М.М. Фібула. - К.: Академвидав, 2009. - 560 с.

8. Фридман Л.М., Кулагина И.Ю. Психологическийсправочник учителя/ Л.М. Фридман, И.Ю. Кулагина. - М.: Совершенство, 1998. -432 с.

9. Щукина Г.И. Активизацияпознавательнойдеятельностиучащихся в учебномпроцессе / Г.И. Щукина. - М.: Просвещение, 1979. - 219 с.

10. Державна національна програма «Освіта». Україна XXI століття.

11. Матеріали II Всеукраїнського з"їзду працівників освіти // Освіта. - 2001.-, №57-58.

12. Пометун О, Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технологі навчання: Науково-методичний посібник. - К.: А.С.К., 2003.

13. Балл Г.О. Гуманістичні засади педагогічної діяльності // Педагогіка і психологія. - 1994. - №2.

14. Онищук В.О. Типи, структура, методика уроку в школі. - К., 1983.

15. Пехота О.М. та ін. Освітні технології: Навч.-метод, посіб-ник.-К.: А.С.К., 2001.

16. Сучасні уроки // Завуч. - 2010. - №35 (149).

17. Калініченко Н.А. Сучасні уроки. Використання інтерактивних форм навчання: Методичний вісник. - Кіровоград, 2003.

18. Сучасні шкільні технології. Завуч, - 2004. - 112 с.

19. Блудов М.И. Беседы по физике: Кн. для учащихся ст. классовсред. шк. / Под ред. Л.В. Тарасова. - 4-е изд., дораб. - М.: Просвещение, 1992

20. Бугайнов О.І. Підвищення ефективності уроків з фізики збірних статей, К., Радлик, 1986.

21. Довідник учителя фізики, астрономії в запитаннях та відповідях/ Авт.-упоряд. О.В. Хоменко. - Х.: Веста: Ранок, 2006.

22. Кабардин О.Ф. «Внеурочнаяработа по физике», М., Просвещение, 1983.

23. Настільна книга педагога. Андрєєва В.М., Григорам В.В./ Х., Основа, 2006.

24. Рожнятовська І., В. Зоу «Сучасні шкільні технології», К., Ред.заг. пед. газ., 2004.

25. Система внеклассной работы по физике в средней школе/ Под ред. З.В. Сычевской. - К.: Радянська школа, 1971.

26. Физика и НТП. - М.: Просвещение, 1988.

27. Фізика в школах України. Л.Н. Чернявська «Деякі види нестандартних уроків» Липень №13-14, В.Г. «Основа»

Размещено на Allbest.ru