Вивчення практики реалізації формування здорового способу життя учнів ПТНЗ дозволив виділити основні напрями розв'язання даної проблеми: формування здорового способу життя у навчальній діяльності (у процесі вивчення обов'язкових предметів оздоровчого спрямування та факультативних курсів); формування здорового способу життя учнів ПТНЗ у виховній роботі; взаємодія учбового закладу й сім'ї у формуванні здорового способу життя.

Отже, формування здорового способу життя учнів ПТНЗ під час навчальної діяльності на першому визначеному етапі (50-ті - 60-ті рр.) сприяло насамперед викладання таких предметів, як фізична культура та трудове навчання й виховання (труд), що передбачали обов'язкові знання з гігієни й організації правильного режиму дня. Так, заняття фізичною культурою мали різну спрямованість. Відповідно до шкільної програми 1954 р. учні займалися гімнастикою. Із 1960 р., окрім гімнастики, почали викладати також легку атлетику та баскетбол. Під час занять фізичною культурою активно використовувалися рухові ігри, що проводилися, як правило, на відкритому повітрі. Відповідно до навчальних програм із учнями, яких було віднесено до спеціальної медичної групи за станом здоров'я, передбачалося проведення занять із фізичної культури у спеціальних групах корегуючої й лікувальної гімнастики. [8, С.89-93]

У 50-60-х роках ХХ століття важливого значення набуло активне залучення учнів до занять трудом. Це було пов'язано зі зміною освітньої урядової політики, запровадженням політехнічного навчання, проведенням експерименту з виробничого навчання учнів старших класів. У зв'язку з цим у шкільній практиці склалася певна методика організації трудової діяльності учнів, що передбачала чітке планування праці, її організований початок, правильну організацію процесу праці та вмілий облік і оцінку її результатів.

Важливим засобом формування здорового способу життя учнів ПТНЗ у процесі навчальної діяльності були також такі дисципліни, як початкова військова підготовка (для хлопчиків), що була введена на початку 50-х років); біологія (анатомія і фізіологія людини), етика та ін. Так, шкільний курс біології, поряд зі завданнями, спрямованими на засвоєння біологічного знання, мав велике значення для гігієнічного виховання учнів ПТНЗ, ознайомлення їх з необхідними відомостями з охорони здоров'я, прищеплення учням міцних гігієнічних навичок.

У процесі вивчення етики прищеплення гігієнічних навичок тісно пов'язувалося з естетичним вихованням, доглядом за тілом і одягом, дотриманням особистої гігієни тощо. [8, С.89-93]

Слід відмітити, що значну роль у гігієнічному вихованні учнів ПТНЗ відігравали й належні умови в ПТНЗ. До уваги бралися такі моменти, як предмети обладнання шкільного кабінету, що повинні були відповідати гігієнічним вимогам; правильне розташування шкільних парт у класі; достатнє освітлення (природне або штучне) кабінету; колір приміщення та обладнання. Усі ці вимоги мали відповідати санітарним нормам та держстандартам.

У 70-80-х роках ХХ століття було внесено певні зміни в шкільні навчальні плани. Зокрема було збільшено кількість годин, що відводилися на заняття фізичною культурою у старших (9-10) класах. Так, за навчальним планом 1971/1972 навчального року на фізичну культуру відводилось 2 години на тиждень і додатково 1 година (зі середини 80-х рр. - 2 години) за рахунок факультативних занять. За навчальною програмою, що діяла в досліджуваний період, окрім уже звичних для учнів спортивних ігор (гімнастика, легка атлетика, баскетбол), у заняття фізичною культурою було введено лижну підготовку (за відсутністю снігу - кросову підготовку) та за вибором учнів - баскетбол або волейбол. Таке чергування видів спорту було зумовлено умовами матеріальної бази кожного ПТНЗ та спеціалізацією вчителя фізичної культури. Як і в попередні роки, значна увага приділялася дотриманню правил безпеки та гігієнічних вимог на уроках фізичної культури. Як і раніш, у ПТНЗ проводилися окремі заняття з фізичної культури із учнями з погіршеним станом здоров'я. Такі учні об'єднувалися у групи, де для них під наглядом шкільних лікарів проводили лікувальну фізичну культуру.

На початку 70-х рр. відбулася диференціація навчання хлопців та дівчат: для хлопців-старшокласників програма фізичного виховання передбачала військову підготовку, що містила в собі елементи фізичної культури, а для дівчат було розроблено комплекс з художньої гімнастики з метою формування в них естетичних рухів. Завдяки цьому військова підготовка з цього часу набула значної "популярності".

Не менш важливе значення у вирішенні проблеми формування здорового способу життя старшокласників мав курс біології, завдяки якому учні засвоювали знання з особливостей будови людського тіла, прийоми визначення правильної постави людини, впливу фізичних навантажень на організм, фактори, що зберігають або руйнують здоров'я людини тощо.

Варто підкреслити, що на розглядуваному етапі не лише вчителі біології, а й усі шкільні педагоги були зобов'язані проводити гігієнічне виховання учнів у процесі викладання своїх дисциплін, здійснювати заходи, спрямовані на формування здорового способу життя учнів. Це було наслідком реформи ПТНЗ (1984 р.), що поклала на вчителів і адміністрацію ПТНЗ відповідальність перед державою за збереження й зміцнення здоров'я учнів ПТНЗ. [8, С.89-93]

Важливим кроком у практиці формування здорового способу життя учнів на етапі, що вивчається, було введення в розклад занять обов'язкової щоденної "години здоров'я" відповідно до ухваленого Міністерством освіти СРСР рішення (1984 р.) про проведення "години здоров'я" в режимі навчального дня в усіх ПТНЗ та класах. Організаційно-методичне забезпечення "години здоров'я" покладалося на вчителів фізичної культури й військових керівників. Їхнім завданням було визначити зміст "години здоров'я" для кожної вікової групи, погодити його з навчальними вимогами своїх предметів, забезпечити оздоровчу спрямованість занять та їх безпеку, обладнати місця занять необхідним спортивним інвентарем. У організації "години здоров'я" шкільні педагоги спиралися на досвід учителів-новаторів, відшукували нові шляхи підвищення результативності фізкультурно-оздоровчих заходів, удосконалювали методику їх проведення.

Значним моментом для формування здорового способу життя учнів ПТНЗ було прийняття наприкінці 80-х рр. програми курсу "Людина та її здоров'я" у рамках дисципліни "Біологія", що розширювала коло необхідних знань і вмінь гігієнічного змісту.

Формування здорового способу життя старшокласників у процесі викладання шкільних предметів залишалося одним з провідних напрямів і у 90-х роках ХХ століття. До таких навчальних дисциплін, які тим чи іншим способом містили знання про здоров'я людини, його зміцнення та збереження, відносилися: фізична культура, труд, основи безпеки життя, основи здоров'я, основи валеології, біологія, допризовна підготовка та медико-санітарна підготовка. [14, С.101-107]

Початок 90-х років минулого століття ознаменувався започаткуванням нових підходів до формування здорового способу життя учнів ПТНЗ, що вплинуло на процес навчання всіх предметів. Зокрема учні під час занять фізичними вправами на заняттях з фізичної культури отримували міцні знання не лише з гігієни (як це було на попередніх етапах), а й з анатомії та фізіології, культури рухів, формування правильної постави. Учні, які займалися у спеціальних медичних групах, обов'язково відвідували уроки фізичної культури, брали участь у підготовчій і заключній частинах, а під час основної частини виконували вправи, вивчені на заняттях у спеціальній групі. Такі заняття вже проводилися без нагляду лікарів.

Важливе значення в контексті досліджуваної проблеми на розглядуваному етапі мало вивчення навчальної дисципліни "Основи безпеки життя", об'єктом якої було визначено безпеку життя й здоров'я особистості. Не меншу значущість у навчанні учнів старших класів мали такі предмети, як "Основи здоров'я" та "Основи валеології".

Для формування вмінь і навичок здорового способу життя важливе значення мало вивчення таких навчальних дисциплін, як: допризовна підготовка хлопців, що, поряд з формуванням навичок виконання прийомів, дій і нормативів з військової справи, сприяла здійсненню медико-санітарної та фізичної підготовки учнів ПТНЗ; медико-санітарна підготовка дівчат, яка надавала можливість учням попрактикуватися в наданні першої медичної допомоги при переломах та опіках; накладанні стерильних пов'язок та джгутів тощо.

Однак, протягом досліджуваного етапу деякі шкільні предмети почали втрачати своє значення в цілому й для формування здорового способу життя учнів зокрема. Перш за все це стосується трудового навчання. Причиною такого явища стало погіршення навчально-матеріальної бази, неконкурентно-спроможність виробів, виготовлених учнями. Лише в деяких учнів країни трудове навчання залишилося на належному рівні.

Другим важливим напрямом формування здорового способу життя була участь старшокласників у виховній роботі - позакласній та позашкільній діяльності. [14, С.101-107]

Для формування здорового способу життя старшокласників у позакласній роботі важливе значення мали також клуби суботнього та недільного днів фізкультурно-оздоровчої спрямованості та шкільні спортивно-оздоровчі та туристичні табори, що почали організовуватися з 60-х років ХХ століття та відвідувалися учнями під час канікул.

Значну роботу з фізичного виховання старшокласників проводили домоуправління, робітники яких разом із батьками та дітьми будували постійно діючі спортивні майданчики.

За місцем мешкання створювали фізкультурно-спортивні підліткові та юнацькі клуби, метою яких було зміцнення здоров'я, організація активного відпочинку та дозвілля. Завданнями такого клубу були популяризація та пропаганда фізичної культури, масових видів спорту, туризму, Всесоюзного фізкультурного комплексу ГПО, залучення до систематичних занять фізичною культурою та спортом, перевиховання "важких" дітей та підлітків. За місцем мешкання учнів також організовувалося проведення ранкової гімнастики, занять груп, секцій або команд з різних видів спорту, спортивні змагання серед учнів ПТНЗ одного дому або декількох домів, туристські походи, колективні лижні походи тощо.

Улітку велика робота проводилася в літніх піонерських таборах, що мали великі можливості для організації різноманітних форм дозвілля учнів ПТНЗ. Зокрема на території табору проводилися естафети, що мали туристську спрямованість, спортивні конкурси, спортивні вечори, присвячені початку або закінченню зміни, рухові ігри. Для тих учнів ПТНЗ, які не мали змогу поїхати кудись влітку, в місті організовувалися міські піонерські табори, що мали такий же план роботи, як і звичайний табір.

Таким чином, позакласна та позашкільна діяльність із учнями на першому встановленому етапі міцно ввійшла в життя як невід'ємна частина всієї системи роботи радянської школи, зробила значний внесок у справу формування здорового способу життя учнів. [14, С.101-107]

У 90-х роках ХХ сторіччя безперечним позитивним моментом організації формування здорового способу життя учнів у позакласній та позашкільній діяльності слід вважати проведення обов'язкових днів здоров'я з періодичністю один раз, а за бажанням учня й два рази на рік.

На розглядуваному етапі позитивний вплив на формування здорового способу життя мала участь учнів у дитячо-юнацьких організаціях - таких, як "Гарт", "Пласт", "Соколи", "Зелений світ", "Рух за здоровий спосіб життя" та ін.

Разом із тим ті негативні тенденції, що протягом 1990-х рр. спостерігалися в позакласній та позашкільній роботі в цілому, не могли не вплинути й на формування здорового способу життя учнів. Так, спортивні змагання серед учнів ПТНЗ на етапі, що вивчається, проводилися. До того ж, за ініціативою Президента України щорічно проводилися Всеукраїнські літні спортивні ігри. Водночас шкільні спортивні гуртки через недостатність фінансування було спочатку зроблено платними, а деякі зовсім закрито.

На жаль, значним чином потерпіла також і унікальна налагоджена система оздоровлення й відпочинку дітей у літніх таборах, розташованих у мальовничих місцях. За часів незалежності з економічних причин перестало працювати багато позаміських таборів: більшість територій, на яких було розташовано табори, стали приватною власністю, а самі табори почали використовуватися не за прямим призначенням.

Важливе значення в досліджуваний період мала реалізація тісного зв'язку школи та сім'ї й формування здорового способу життя старшокласників у родині. Саме сім'ї належить вирішальна роль у забезпеченні таких складових здорового способу життя, як закалювання організму, виховання навичок особистої гігієни в побуті, формування правильної осанки, зміцнення й подальше вдосконалення рухових умінь і навичок. У сім'ї виховуються звички до систематичних занять фізичними вправами і правильного використання повітря, води, сонця. До того ж, від особистого прикладу матері або батька, від змісту виховання дитини в сім'ї залежить виробка "імунітету" до шкідливих звичок, до негативних впливів, з якими старшокласник буде стикатися з розширенням кола його взаємодії й спілкування зі зовнішнім середовищем у процесі соціалізації й соціальної адаптації до нових умов. [10, С.45-47]

У наукових джерелах існує багато класифікацій організаційних форм навчання й виховання учнів. Насамперед форми поділяються на навчальні й виховні. За часовою ознакою розрізняють постійно діючі й епізодичні; за способом організації виділяють індивідуальні, колективні, фронтальні, групові форми; за простором - шкільні (класні й позакласні) та позашкільні. Зокрема до класних форм відноситься перш за все урок; до позакласних - домашня робота учнів ПТНЗ, екскурсія, факультативи, консультації, додаткові заняття з учнями, предметні гуртки, наукові товариства, олімпіади, конкурси, виставки.

На підставі аналізу еволюційного шляху розвитку проблеми формування здорового способу життя старших учнів, було схарактеризовано форми навчальної діяльності, форми організації навчального дня, форми виховання, визначено особливості діяльності гуртків та секцій як форм позашкільної роботи учнів ПТНЗ.

Навчальні форми. Найбільш ефективним способом отримання систематизованих знань про здоров'я, оволодіння вміннями і навичками ведення здорового способу життя є навчання. Тому однією з основних форм організації формування здорового способу життя старшокласників на розглядуваному етапі був урок, за допомогою якого засвоювався навчальний матеріал шкільних предметів оздоровчої спрямованості (фізична культура, труд, біологія, етика, щоденна "година здоров'я", основи безпеки життя, основи здоров'я, основи валеології, допризовна підготовка та медико-санітарна підготовка). Починаючи з 50-х років було сформульовано вимоги до уроку в цілому, до яких належали: сучасність, спрямованість на виконання соціальних вимог держави, врахування новаційних досягнень педагогіки, соціології, психології та інших наук, передового педагогічного досвіду. [10, С.45-47]

Поряд з уроками фізичного виховання провідне місце у формуванні здорового способу життя старшокласників посідали уроки труда (трудового навчання). В радянський період удосконалення уроків трудового навчання й виховання було предметом постійної турботи школи. Заняття проводилися в учнівських бригадах у шкільних майстернях. Учитель з метою забезпечення безпечності занять не менш 20 хвилин відводив інструктажу. Окрім звичної роботи в майстернях, на уроках труда старшокласники читали художні твори, що розкривали роль праці в житті суспільства, писали твори на різні теми ("Труд - справа честі", "Про слова й діла", "У труді народжується щастя" та ін.). Написання таких творів вимагало від учнів не тільки ознайомлення з певною літературою, а й спостереження за роботою інших людей під час екскурсій. Заняття працею пов'язувались з іншими предметами (зокрема з математикою), життєдіяльністю людей.

Значною виховною формою, що використовувалася для формування здорового способу життя старших учнів, було проведення тематичних "класних годин". На допомогу вчителеві у підготовці до "класних годин" за часів Радянського союзу на сторінках журналу "Здоров'я" публікувалися спеціальні матеріали.

Важливою виховною формою було й проведення лекцій, спрямованих на гігієнічне виховання учнів ПТНЗ. Тематика лекцій була різноманітною. Зокрема на першому встановленому етапі (50-ті - 60-ті рр.) це були лекції на такі теми: "Особиста гігієна", "Раціональне харчування", "Фізична культура та здоров'я школярів", "Паління й здоров'я", "Порушення постави та їх профілактика", "Зміцнення здоров'я під час канікул", "Здоров'я та вибір професії", "Гігієна розумової праці", "Режим дня школяра" тощо. До проведення шкільних лекцій залучалися не лише вчителі фізичного виховання й шкільні лікарі, а й різні відомі спортсмени, лікарі-гігієністи, лікарі-наркологи. Лекції тривали одну годину,20 хвилин з якої відводили промові лектора, а потім відбувався показ відповідного кінофільму ("Етика поведінки та здоров'я", "Алкоголь та потомство", "Для вас, дівчата", "Для вас, хлопці"). Такі лекції, як свідчить проведений аналіз, досить позитивно впливали на свідомість школярів. [10, С.45-47]

На другому етапі (70-80-ті роки), окрім лекцій з гігієнічного виховання старшокласників, було розпочато проведення лекцій з питань військово-патріотичної тематики. Важливий вплив на формування здорового способу життя учнів мали зокрема лекції на тему "Фізична культура і спорт - друзі радянського воїна".

Із питань гігієнічного й військового виховання старшокласників організовувалися тематичні конференції. Виступи розподілялися між школярами паралельних класів згідно з інтересами учнів. Тематика конференцій пов'язувалася з програмним матеріалом, який вивчався на час проведення конференції. Конференції тривали приблизно 45 хвилин, з яких на виступи відводилося 5-10 хвилин.

Особливе значення для формування здорового способу життя старших учнів мали гуртки оздоровчого спрямування. Невід'ємним складником гігієнічного виховання старшокласників було створення у школі радянського періоду медико-гігієнічних гуртків. У таких гуртках школярі відвідували лекції та проводили бесіди, готували реферати, вели дослідження, ходили на екскурсії, випускали санітарно-просвітницьку газету, робили виступи перед іншими школярами на гігієнічну тематику. Найпопулярнішими гуртками серед старшокласників були "Юний медик", "Юний мікробіолог" та ін. Важливе значення мали й фізкультурно-спортивні гуртки, мета яких полягала в різнобічній фізичній підготовці школярів. Ними керували кваліфіковані керівники. В основному це були або колишні спортсмени або батьки. Із запровадженням у школи валеології широкого розповсюдження отримали валеологічні гуртки "Здоровий образ життя", "Хімія та здоровий образ життя", "Біологія та здоровий образ життя" тощо.

Значне місце у формуванні здорового способу життя школярів мали спортивні олімпіади та змагання різного рівня, зустрічі з відомими спортсменами, а також походи й екскурсії. [10, С.45-47]

Особливе значення для вирішення проблеми формування здорового способу життя старшокласників мали форми виховної роботи у фізкультурно-спортивних гуртках і секціях (теніс, фігурне катання, плавання, художня гімнастика, легка атлетика та ін.), що діяли при фізкультурно-оздоровчих дитячих і підліткових закладах.

Виходячи з того, що формування здорового способу життя школярів відбувається як у навчальній, так і у виховній діяльності, нами було розглянуто методи формування здорового способу життя як способи взаємодії педагогів, вихованців, їхніх батьків, унаслідок якої відбуваються певні зміни в розвитку позитивного ставлення школяра до здоров'я, набутті вмінь і навичок ведення здорового способу життя.

Отже, до основних груп методів формування здорового способу життя старшокласників віднесено: методи формування свідомого ставлення до здорового способу життя; методи формування позитивного досвіду дотримання здорового способу життя; методи стимулювання й корекції здоров'язберігаючої поведінки; методи самовиховання.

Методи формування свідомого ставлення до здорового способу життя використовувалися з метою впливу на свідомість учнів, для роз'яснення, доведення необхідності й доцільності дотримання здорового способу життя. Такі методи, до яких відносилися освічення, пояснення, переконання, розповідь, бесіда, приклад та ін., використовувалися в навчанні школярів предметам оздоровчої спрямованості.

Важливе значення для формування здорового способу життя старшокласників мали методи формування позитивного досвіду дотримання здорового способу життя (методи привчання, вправи, доручення, використання виховних ситуацій і виховних обставин, участь у діяльності).

Значну роль у вихованні учнів старшого шкільного віку в цілому й у формуванні здорового способу життя зокрема відігравали методи стимулювання й корекції здоров'язберігаючої поведінки - методи заохочення й покарання. [13, С.98-101]

У другій половині ХХ століття важливу роль у формуванні здорового способу життя старшокласників відіграли методи самовиховання (самоаналіз, самонаказ, самоконтроль). Вони полягали в послідовному систематичному підвищенні вимогливості до себе, в усвідомленні не лише значущості здорового способу життя, а безперечного його дотримання. Формування здорового способу життя - це процес поступовий, він розвивається по мірі усвідомлення особистістю цінностей здоров'я та пізнання самої себе під впливом навколишньої дійсності.

Серед методів самовиховання заслуговує на увагу метод самообслуговування, спрямований на розвиток важливих трудових умінь, необхідних у повсякденному житті, виховання особистої та громадської гігієни. Виховне значення самообслуговування полягало в тому, що старшокласники не тільки усвідомлювали необхідність додержання санітарної дисципліни, а й вимагали такої ж поведінки від інших.

Формування здорового способу життя старшокласників вимагало розв'язання безлічі організаційних питань, зокрема залучення батьків до співпраці зі школою. Для цього у школах установлювали стенди, що відображали всю фізкультурну діяльність школярів. На стендах розміщувалися плани роботи школи з фізичного виховання та спорту, хід виконання даного плану, вивішувалися фотографії з різним шкільних змагань, різні рекомендації батькам та вчителям. Ці матеріали постійно оновлювалися.

У кожній школі щомісяця випускалися стінні газети, зокрема й спеціально для батьків, де розміщувалася інформація щодо поточного фізкультурного життя школи, виступів кращих школярів, давалися поради лікаря та вчителів.

У деяких школах організовувались радіопередачі за допомогою радіогазет. [13, С.98-101]

У школах також створювались учнівські агітбригади, які пропагували здоровий спосіб життя. Головною метою бригад була активна пропаганда проти вживання алкоголю, куріння, наркоманії. Завдання бригади полягало у проведенні різних заходів із антиалкогольної пропаганди, проти куріння, індивідуальної роботи з учнями, які курять або споживають спиртні напої.

Ефективним засобом пропаганди здорового способу життя старшокласників були консультації викладачів, лікарів, тренерів, інструкторів.

Для більш широкої й успішної пропаганди здорового способу життя, засвоєння гігієнічних знань педагогічною громадськістю застосовувалися різні методичні книги, брошури, пам'ятки. Ці засоби пропаганди знаходилися в медичному пункті та у шкільній бібліотеці. У свою чергу бібліотекарі постійно оновлювали виставку видань під рубрикою "Ваше здоров'я". Листівки та пам'ятки, що видавалися великими тиражами центрами служби санітарної просвіти та товариством Червоного Хреста, розкривали різноманітні аспекти гігієни школярів.

У школах незалежної України в досліджуваний період основними наочними засобами пропаганди здорового способу життя, як правило, були тематичні інформаційні буклети, брошури, довідники, листівки, що випускались для учнів Державним центром соціальних служб для молоді (ДЦССМ) з питань збереження здоров'я, здорового способу життя.

Не меншу, а може й більшу значущість у формуванні здорового способу життя школярів мали засоби масової інформації, що є найвпливовішим суспільно-культурним інститутом.

Таким чином, проведений вище аналіз свідчить про те, що врахування досвіду формування здорового способу життя школярів у другій половині ХХ століття є не лише можливим, а й необхідним, педагогічно доцільним, оскільки це допоможе збагатити зміст сучасного формування здорового способу життя учнів як у навчальній, так і позанавчальний час. [13, С.98-101]