Роль світогляду у житті людини

Размещено на http://www.allbest.ru

Міністерство освіти і науки України

Вінницький торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного університету

Кафедра філософії та економічної теорії

Реферат

З дисципліни: «Філософія»

З теми : Роль світогляду у житті людини

Студента 2 курсу

групи ХТІ -21

Денної форми навчання

Стасюка Олександр

Володимировича

Перевірив викладач

д.ф.н.,проф.Морозова Л.П.

Вінниця 2014

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Світогляд людини, його суть

РОЗДІЛ 2. Структура світогляду та історичні типи

РОЗДІЛ 3. Роль в житті людини

ВИСНОВОК

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

ВСТУП

Саме світогляд, як свідчить про це вже саме слово, включає у себе те, що формує не той світ, про який ведуть розмову астрономи та фізики, а той, в якому живе людина і який ми можемо назвати світом людини.

У загальному плані появу світогляду можна пояснити так: людина, усвідомлюючи дійсність, рано чи пізно починає усвідомлювати і свою унікальність, свою відмінність від усього іншого в світі. В результаті у неї формуються певні уявлення про основні засади та особливості світу.

Світогляд - це сукупність узагальнених уявлень людини про себе, світ, свої взаємини зі світом, про своє місце в світі та своє життєве призначення.Світогляд - не просто знання, а деяке інтегральне духовне утворення, оскільки:

а) він повинен надавати людині не стільки поглиблені знання про закони тих чи інших сфер реальності, а знання разом з оцінкою, відношенням;

б)предмет світогляду - відношення "людина - світ " постає майже безмежним і тому до певної міри невизначеним.

До основних питань філософії (За німецьким філософом І. Кантом):

Місце людини в світі

Що я можу знати ?

Що я маю робити ?

На що я можу сподіватися ?

Що таке людина ?

Світогляд у цілому постає загальнолюдським явищем, тобто він є притаманним кожній людині в її нормальному стані; зрозуміло, що ми не можемо вести розмову про світогляд новонароджених дітей, а також душевнохворих людей. Але саме загальнолюдський характер світогляду зумовлює його надзвичайно велику різноманітність,

РОЗДІЛ 1. Світогляд людини, його суть

У систему людських знань термін “світогляд” був запроваджений з подачі німецького філософа Іммануїла Канта. Світогляд - невід'ємний атрибут людської свідомості.

Кожна людина має світогляд, і в кожної людини він індивідуально специфічний. Але чи є між ними щось спільне? І що таке світогляд взагалі? Далі, чи змінюється зміст світогляду протягом життя окремої особи або ж поколінь людей, історично віддалених між собою? Тобто, чи розвивається світогляд? Отже, перед нами одна з одвічних філософських проблем: що таке світогляд людини, як його розуміти, яке його соціальне значення?

У найелементарнішому розумінні слова світогляд - це сукупність поглядів людини на світ і сенс життя. Якщо конкретизувати, то світогляд - це сукупність узагальнених уявлень про дійсність, які відображають, розкривають і зумовлюють певне практичне і теоретичне ставлення людини до світу, спосіб сприйняття, осмислення і оцінки навколишньої дійсності і самої себе як конкретно-історичного суб`єкта пізнання і практики. Наголошуємо, що світогляд - не просто узагальнене уявлення про світ, а форма самосвідомості людини, вузловими категоріями якої виступають поняття “світ” і “людина”. Через ці поняття суб`єкт світогляду усвідомлює своє призначення у світі і формує життєві настанови. Відношення “світ - людина” - це основне питання світогляду.

РОЗДІЛ 2. Структура світогляду та історичні типии

Світогляд являє собою складне духовне явище, для якого характерні цілісність, єдність усіх компонентів. Структуру світогляду становлять і виконують у ньому важливу роль такі елементи.

Узагальнені знання. Вони є основною, інформаційною базою світогляду. Що більші знання того чи іншого народу або тієї чи іншої людини, то серйозніше підґрунтя дістає відповідний світогляд. Слід зауважити, що до світогляду належать не всі і не будь-які знання, а лише ті, які є життєво важливими для людини, які практично і теоретично розкривають сутність стосунків між людиною і світом у кожну історичну епоху.

Переконання. Це внутрішні соціально-психологічні елементи духовності, завдяки яким сприймаються або ж, навпаки, відкидаються світоглядні знання. Переконання - це не тільки інтелектуальна позиція, а й емоційний стан, стійка психологічна настанова, впевненість у справедливості своїх принципів, ідей, поглядів. Тому переконання є одним з необхідних структурних елементів світогляду.

Цінності. Це позитивне або негативне ставлення до явищ навколишнього світу, яке ґрунтується на потребах та інтересах людей, культур певного соціуму. Їх людина засвоює в процесі життя. За змістом і сутністю цінності відрізняються від знань. Знанням притаманне прагнення до істини - об'єктивного пізнання реального світу, цінності втілюють у собі особливе ставлення людей до всього навколишнього відповідно до їх прагнень, потребам, інтересам.

Ідеали. Це світоглядна форма цілеспрямованого відображення дійсності, уявний зразок досконалості, норма, до якої слід іти як до кінцевої мети. Особливість ідеалів у тому, що вони становлять випереджене відображення дійсності. Слід підкреслити, що суспільний ідеал виконує не тільки цілеспрямовувальну, але й оцінювальну (аксіологічну) функцію щодо відношення соціального суб`єкта до об`єкта і до самого себе. Світоглядні цінності - це вищі цінності життя і культури, які визначають життєву орієнтацію суб`єкта у всіх сферах його діяльності.

Вірування. Це форма і спосіб сприйняття соціальної інформації, норм, цінностей та ідеалів суспільного життя. Не набуті власним практичним чи пізнавальним досвідом, вони сприймаються як очевидні факти чи характеристики об'єктивної дійсності сущого і належного; спосіб засвоєння досвіду попередніх поколінь, сприйняття сподівань, очікувань та надій щодо майбутнього.

Принципи діяльності. Вони є нормативно-регулятивним компонентом світогляду; визначають свідоме практичне і теоретичне ставлення соціального суб`єкта до об`єкта і до самого себе.

Життєві норми. Це зразки, стандарти діяльності, що склалися історично або усталилися як певні правила поведінки, виконання яких окремою людиною чи групою людей є необхідною умовою підпорядкування особистої діяльності суспільним вимогам.

Слід також назвати ще один варіант структури світогляду, що сприяє розумінню його поліфункціональності. В основу цієї поліфункціональності покладені властиві людині фізіолого-психологічні механізми та засоби пізнання світу й орієнтації. Йдеться про такі засоби духовного світу людини і їх роль у функціонуванні світогляду, як: почуття, розум, воля і їхня взаємодія. Виходячи з цього, у структурі світогляду вирізняють такі його підструктури: а) світовідчуття, або емоційно-психологічний рівень світогляду; б) світосприймання, або досвід формування пізнавальних уявлень про світ з використанням наочних образів; в) світорозуміння, або пізнавально-інтелектуальний рівень. Синтез знань людей про природу і соціальну реальність утворює загальну картину світу, сукупність природничих наук - природничо-наукову, а сукупність суспільних наук - соціально-історичну картину дійсності. Створення загальної картини світу є завданням усіх галузей знання.

Отже, світогляд - це своєрідна інтегративна цілісність знання і цінностей, розуму і чуття, інтелекту і дії, критичного сумніву і свідомої переконаності. Світогляд у цілому постає загальнолюдським явищем, тобто він є притаманним кожній людині в її нормальному стані. Але саме загальнолюдський характер світогляду зумовлює його надзвичайно велику різноманітність, адже люди дуже по-різному уявляли і уявляють собі світ і себе в ньому. Коли б ми поставили перед собою завдання перелічити основні види світогляду, нам, напевно, знадобилося б багато часу. Отже, виникає потреба в класифікації світогляду.

Існує кілька критеріїв класифікації світогляду (схема 1.1). За критерієм загальності можна вирізнити такі світогляди: індивідуальний, груповий (професійний, національний, класовий), загальнолюдський та ін. Проте як особистістю, так і без особистостей не може існувати жодна світоглядна система. За ступенем історичного розвитку виокремлюють античний, середньовічний і т.д. світогляди, а за ступенем теоретичної “зрілості” - життєво-практичний і теоретичний..

Рис.1. Класифікація світогляду

 Життєво-практичний світогляд являє собою сукупність різноманітних, а іноді таких, що взаємно виключають один одного світоглядних понять, ідей, поглядів, цілей соціального суб`єкта. Такий світогляд породжується безпосередніми умовами життя і досвідом людей, який передається з покоління в покоління. Він має стихійний, несистематизований характер, становлячи набір сентенцій життєвої мудрості, виражених у прислів`ях, приказках, притчах та інших фольклорних формах. Прикладом таких форм життєвої мудрості є численні прислів`я і приказки. Цей рівень світогляду існує у формі здорового глузду. Теоретичний світогляд більш складний: тут усвідомлюються світоглядні проблеми, дається їх розгорнуте обґрунтування і рішення. Це можуть бути різні концепції простору, часу, суспільного розвитку, людини тощо. Теоретичний світогляд існує в логічно впорядкованих системах, в основі яких лежить певний категоріальний апарат і логічні процедури доведень та обґрунтувань.

Світогляд має історичний характер. Це означає, що індивідуальний світогляд змінюється протягом життя окремої людини, а суспільний світогляд еволюціонує з розвитком спільноти, людства. Таке розуміння світогляду породжує необхідність виділення його історичних типів.

Протягом історії людської цивілізації сформувалися такі типи світогляду: міфологічний, релігійний та філософський. Звичайно ці типи світогляду не відокремлені один від одного якоюсь чітко межею або історичною датою. В реальному, особливо сучасному світогляді, завжди можна відшукати елементи всіх його історичних форм. Проте така класифікація дає змогу виявити певну закономірність соціального функціонування та розвитку світогляду, як певної реальності. Розглянемо історичні типи світогляду детальніше.

РОЗДІЛ 3. Роль в житті людини

Світогляд - це певна система поглядів людей на навколишній світ, на окремі явища в їх взаємозв'язку, також це процес усвідомлення людиною свого місця в світі, в житті інших людей, усвідомлення людиною своїх можливостей, сенсу свого життя. Світогляд у житті людини є продуктом його духовної діяльності. Якщо говорити про більш вузькому значенні цього слова, то світогляд - це уявленні про світ не конкретної людини, а цілих народів, поколінь або груп людей: міфологічні уявлення, філософські, релігійні, наукові, політичні та буденні. Світогляд - це якась «картина світу».

Воно дає людині уявлення про власну зв'язку з навколишньою дійсністю.У кожної людини є свій світогляд, і воно формується в процесі соціалізації людини, його спілкування з навколишнім світом. У процесі свого розвитку ми присвоюємо собі певні ціннісні установки, моральні, моральні ознаки, у нас складається своя «картина життя». За допомогою норм і принципів ми можемо взаємодіяти в суспільстві - так формуються різні класи, групи, верстви. Світогляд поділяється на наукове (тобто засноване на наукових відкриттях, досягнення) і ненаукове (має релігійні, містичні компоненти). У сучасному суспільстві все більше зростає авторитет науки, за допомогою неї намагаються пояснити ненаукові явища, а також антинаукові феномени.Світогляд людей змінювалося багато разів протягом всієї історії людства. Специфіка світогляду суспільства родового, докласового представлена в міфах. У міфах не поділяються на природні та суспільні явища, вони тісно пов'язані між собою, не розділяються моменти емоційні і практичні, індивідуальні і колективні початку зв'язані в єдине ціле. Але оскільки суспільство розвивалося, з'явився поділ праці, виявилися різні класи суспільства. Міфи втратили свою значимість, виникло товариство з новим уявленням про світ, з новими цінностями та орієнтаціями.

Специфіка світогляду античного полягає в тому, що космос - це єдиний механізм, який об'єднує всі автономні частини, всі люди гармонійно пов'язані зі світом і один з одним. Засновниками цього світогляду стали філософи, які намагалися зв'язати всі навколо в єдине ціле, вони намагалися знайти єдині закони для всієї всесвіту, криза античного світогляду призвів до появи нових цінностей і установок.

На зміну античному світогляду прийшло християнство, можна навіть сказати, що християнство похитнуло основні принципи античного світогляду. Прийшла принципово нова, теоцентрическая, картина світу.

Існування Бога, справедливого і люблячого, стає головним принципом християнства. Цей принцип включав в себе: організацію як індивідуального, так і суспільного буття, оцінку дій людини. Новий світогляд в житті середньовічної людини стало ліками від безправ'я і знедоленості. У християнстві метою життя людини є «спасіння» душі, - це сильно обмежило діяльність людини та її самостійність. Проте товариство продовжувало розвиватися, капіталізм, розвиток промисловості, індустріалізму - все це призвело до руйнування доіндустріального суспільства.

Епоха відродження вимагала від людини активності, підприємницьких здібностей, віри у свої можливості. Також для прогресу було необхідно розвиток науки, були зроблені важливі наукові відкриття. «Знання - сила» - ось гасло епохи відродження. Нова епоха була орієнтована на розвиток людини як особистості. Криза капіталізму привів до світоглядної нігілізму, до децентралізації.

Сучасна людина живе у світі масової культури, глобального ринку, управлінських технологій, а також у світі, де можна маніпулювати суспільною й індивідуальною свідомістю. Відчуження людини від самого себе, від інших людей, від природи - все це показник глибокої кризи суспільних цінностей. Для побудови нового суспільства необхідно виховання у особистості такого світогляду, яке могло б створити простір культури, в якому людина змогла б проявити свої кращі якості.

світогляд переконання вірування

ВИСНОВОК

Світогляд - це система поглядів на світ і місце в ньому людини, на ставлення людини до дійсності, що її оточує, та до себе самої, тобто найбільш узагальнені погляди на сенс життя, на мету людської діяльності.

В історії людства спочатку існував міфологічний світогляд, у якому людина поставала в єдності з навколишнім середовищем, вона не відокремлювалася ні від природи, ні від свого роду. Релігійному світогляду притаманне поділ світу на земний, природний і надприродний, небесний. Основа релігії - віра у вищі творчі сили.

Філософія від міфологічних і релігійних форм світогляду відрізняється тим, що реалізує свою світоглядну функцію на основі теоретичного ставлення до дійсності, звертаючись до фактів логічних побудов, виробляючи гносеологічні і логічні категорії та критерії для свідомого пошуку і відбору істинних поглядів.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Є.А.Подольська.Філософія. Україна. - Київ- 2006,-459

Філософія: короткий виклад: Навчальний посібник/ Сергій Щерба, Михайло Тофтул, Олександр Заглада та інш.; За ред. Сергія Щерби,. -К.: Кондор, 2003. -349 с.

Сморж Л.О. Філософія: Навчальний посібник. -К.: Кондор, 2004. -414 с.

Воронкова В.Г. Філософія: Навчальний посібник; М-во освіти і науки України. -Київ: ВД "Професіонал, 2004. -460 с.

Вілков В. Людина і світ. - К.: FEMINA.- 173 с.

Особа і суспільство. - К.: Ірпінь, 1997.- 349 с.

Размещено на Allbest.ru